Туристичні об’єкти на берегах Дніпра в українському туристичному бізнесі

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти визначення перспектив використання туристичних об'єктів на берегах Дніпра

1.1 Особливості берегових туристичних об'єктів

1.2Туристичні ресурси та інфраструктура - головні складові розвитку дніпровських туристичних об'єктів

1.3. Перспективи використання туристичних об'єктів на берегах Дніпра

Розділ 2. Туристичні об'єкти на берегах Дніпра в українському туристичному бізнесі

2.1 Характеристика туристичних об'єктів на берегах Дніпра

2.2 Використання об'єктів, розташованих на берегах Дніпра у туризмі

Розділ 3. Проблеми використання туристичних об'єктів на берегах Дніпра

3.1 Проблеми ринку туристичних послуг на берегах Дніпра

3.2 Розробка нових туристичних маршрутів на берегах Дніпра

Висновки

Список використаних джерел

Додаток

Вступ

Актуальність теми дослідження. Туризм є важливим чинником забезпечення конкурентоспроможності країни в цілому та її окремих територій, тобто регіональних і локальних туристичних дестинацій.За природними і кліматичними умовами Україна є вельми привабливою туристично. Одним з найкрасивіших українських турів є Подорож Дніпром, третьою за довжиною і площею рікою Європи - це унікальна можливість оглянути архітектуру древніх міст, пам'ятки, які повідають свою історію та покажуть сучасне вбрання.Дніпро являється однією з європейських річок, що протікають на території відразу трьох країн: Росії, України і Білорусії. Ще в глибокій старовині Дніпро являв собою важливу водну артерію. Перші згадки про існування цієї річки є в документах часів V століття до н.е. Історія Дніпра дуже тісно пов'язана з відомим торговельним шляхом «з варяг у греки».На берегах цієї повноводної річки розташовані численні історичні, культурні, архітектурні пам'ятки, з давніх здавен на дніпровських берегах селилися люди і сьогодні тут розкинулися найвеличніші міста України, включаючи її столицю - Київ. Як і більшість великих міст світу, Київ завдячує своєму географічному розташуванню. Він слугував основним транзитним вузлом на величезній території, прилеглій до Дніпра з притоками. Водночас Київ був чудовою висхідною для подорожей униз Дніпром через Чорне море аж до багатих міст Леванту. Дніпро - це одна з річок в Європі, яка протікає по території Росії, Україні і Білорусії. Гирло річки розташоване в Смоленській області, а саме біля села Бочарово Сичевського району, у південній частині Валдайської височини. Впадає Дніпро у Дніпровський лиман Чорного моря.Ця річка була важливою водною артерією ще в стародавні часи. Так, вчений виявив, що перші згадки про річку датовані 5 століттям до н. е.. Слід зазначити, що сучасний Дніпро мав зовсім різні назви. Давньогрецький історик Геродот називав Дніпро Борисфеном, що означає "річка з півночі". У Стародавньому Римі Дніпро назвали Данапріс, а слов'яни назвали його Славутич. Всім Відомий "Шлях із варяг в греки" як не можна більш тісно пов'язаний з річкою Дніпро. У той часи річка відігравала важливу роль, поєднуючи Прибалтику з Причорномор'я. Довгий час Дніпро не піддавався людям, вони не могли впоратися з природними порогами в нижній частині річки. І тільки з будівництвом греблі Дніпровської ГЕС, люди все-таки змогла подолати Ці природні перешкоди.Дніпро зіграв не останню роль в історії формування Давньоруської держави, оскільки в 9 столітті на землях навколо середньої течії Дніпра сформувався його центр, столиця Русі (зараз це Київ). На землях біля нижнього Дніпра в 17 столітті влаштувався центр українського козацтва - славнозвісна Запорізька Січ. Вона прославилася ще й тим, що з 1648 року з цього місця Богдан Хмельницький повів у бій на захід козацькі загони. Середнє Придніпров'я розвивалося досить Швидкими темпами став своєрідним центром майбутньої Україні.

Поступово на цих землях з'явилися такі індустріальні міста, як Кременчук, Дніпродзержинськ (Кам'янське), Дніпропетровськ (Катеринослав), Запоріжжя (Олександрівськ), Нікополь. Багата історія, мальовничі береги та міста, що розташувалися на них - не дивно, що саме Дніпро з року в рік привертає увагу туристів.Мета дослідження полягає в тому, щоб дослідити проблеми і перспективи використання туристичних об'єктів на берегах Дніпра.Об'єктом дослідження є туризм на берегах Дніпра.Предметом дослідження є проблеми та перспективи ринку туристичних послуг на берегах Дніпра. Виходячи з мети дослідження окреслимо такі завдання: - проаналізувати специфіку берегового туризму; - охарактеризувати місце туристичних об'єктів на берегах Дніпра в українському туристичному бізнесі;- показати проблеми використання туристичних об'єктів на берегах Дніпра;- розкрити можливості розробки нових туристичних маршрутів на берегах Дніпра.

Наукова новизна одержаних результатів обумовлена вибором теми дослідження, яка ще не отримала в Україні системного висвітлення, змістом цілей і науково-теоретичних завдань.

Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти визначення перспектив використання туристичних об'єктів на берегах Дніпра

1.1 Особливості берегових туристичних об'єктів

Туризм є однією з провідних та найбільш динамічних галузей економіки і за швидкі темпи він визнаний економічним феноменом століття.

У багатьох країнах туризм відіграє значну роль у формуванні Валового внутрішнього продукту, активізація зовнішньоторговельного балансу, створення додаткових робочих місць і забезпечення зайнятості населення. Туризм впливає на такі ключові галузі економіки, як транспорт і зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання та інші, тобто виступає своєрідним стабілізатором соціально-економічного розвитку.Найперспективнішими регіонами України з точки зору в'їзного туризму слід визначити Закарпатський та Причорноморський. Основними напрямами розвитку туристичної індустрії в цих регіонах є формування рекреаційно-туристичного комплексу, який задовольнив би потреби населення регіону в санаторно-курортному лікуванні, відпочинку і туризмі; формування ринку конкурентоспроможних на міжнародному рівні рекреаційних послуг на основі ефективного використання існуючих природних і культурно-історичних ресурсів регіону з одночасним збереженням екологічної чистоти середовища.За природними і кліматичними умовами Україна є вельми привабливою туристично. Як і більшість великих міст світу, Київ завдячує своєму географічному розташуванню. Він слугував основним транзитним вузлом на величезній території, прилеглій до Дніпра з притоками. Водночас Київ був чудовою висхідною для подорожей униз Дніпром через Чорне море аж до багатих міст Леванту.Подорож Дніпром, третьою за довжиною і площею рікою Європи - це унікальна можливість оглянути архітектуру древніх міст, пам'ятки, які повідають свою історію та покажуть сучасне вбрання.Насамперед ця подорож може розповісти про Київ, місто-легенду з понад 1500-літньою історією, одне з найдревніших у Східній Європі. Пишний цвіт на дніпрових кручах, золото церковних бань, численні парки перетворюють Київ на справжню Мекку для туристів.Дніпро перетинає місто з півночі на південь; древній Київ розташувався на високому правому березі, лівий займають житлові райони та новобудови. Поряд зі старим містом знаходиться один з найдревніших районів - Печерськ. Його назва тісно пов'язана з Києво-Печерською лаврою - найвеличнішим монастирем часів Київської Русі. Незважаючи на те, що сьогодні місто має сучасний європейський вигляд, пам'ятки старовини і могутній Дніпро залишились його справжніми перлинами.Канів відомий меморіальним музеєм і могилою великого українського поета і художника Тараса Шевченка, до якої ведуть 240 сходинок.

Місто заснував київський князь Ярослав Мудрий. З музею на Чернечій горі відкривається розкішний краєвид дніпрових круч.Черкаси - невелике місто, розташоване на правому березі Дніпра, засноване козаками. Сучасні Черкаси є обласним центром, який подорожуючі можуть відвідати під час оглядової екскурсії.Запоріжжя - колиска козацтва. На острові Хортиця козаки збудували фортецю, де й жили за своїми законами. Безліч цікавих подробиць з історії козацтва, їхнього побуту та культури можна дізнатися в Музеї козацької слави.Херсон - місто, розташоване у дельті Дніпра, в мальовничій Таврії, відоме широкими степами, садами. виноградниками і пшеничними полями. Туристи можуть здійснити подорож древнім Славутичем, зупинившись на рибальському острові.Одеса - важливе портове місто на Чорному морі, радісне, сповнене гумору, з особливим діалектом і місцевим патріотизмом. Під час екскурсій Одесою гості ознайомляться з прекрасними спорудами у стилі класицизму, знаменитими Потьомкінськими сходами - символом міста, а також відвідають розмаїті музеї. І обов'язково - славнозвісний Оперний театр, один з найкращих у світі.Ялта - перлина Криму. Прекрасне розташування - тепле море на півдні та кілометрова прямовисна скеля на півночі - забезпечують унікальний цілющий клімат цьому райському куточку України. Величні палаци минулих віків, а нині - музеї, чудово вписуються у приморські пейзажі. Недаремно Ялту називають Ніццою Чорноморського узбережжя. Знаменитий Лівадійський палац, колишня літня резиденція російської царської сім'ї та місце проведення Ялтинської конференції приваблюють безліч туристів.

Аналіз розвитку туристичної індустрії на берегах Дніпра дозволяє виділити конкурентні переваги, які повинні бути основою формування конкурентоспроможності нашої країни в галузі турбізнесу. Серед них пріоритетне значення мають:1. Унікальний цілющий клімат.2. Значний історико-культурний потенціал.3. Регіональна розгалуженість туристичних центрів та зон відпочинку.4. Наявність великої кількості територій з лікувальними можливостями.5. Розвинена інфраструктура.6. Забезпеченість розвитку туристичної індустрії нормативно-правовою базою.7. Привабливість для іноземного інвестування.Важливими туристично-екскурсійними об'єктами на берегах Дніпра є численні пам'ятки археології, історії, архітектури, мистецтва, а також палацово-паркові ансамблі, музеї та картинні галереї. Серед унікальних пам'яток української держави яскравий інтерес для закордонних туристів можуть представляти:- пам'ятники та монументи епохи Київської Русі;- об'єкти туризму, пов'язані з історією українського козацтва;- меморіальні ансамблі, присвячені героїчній боротьбі за визволення України в часи Другої Світової війни;- шедеври архітектури різних стилів: бароко, модерн, неокласицизм;- палацово-паркові ансамблі та пам'ятки мистецтва.

Сьогодні туристська індустрія світу зазнає часи активного розвитку та формування нових напрямків. Паралельно з традиційними видами туризму набувають поширення усілякі нетрадиційні форми відпочинку та подорожей. Все більший вплив на сферу туризму робить поширення ідей екологізації життя.

Останнім часом велику популярність в Україні отримує береговий туризм. Це пояснюється, по - перше, специфікою географічного положення країни - Дніпро - найвеличніша українська річка, що проходить більшістю її території і на який із давніх здавен мешкали люди, а отже - збереглося безліч історичних пам'яток, розташовані сучасні міста, є розвинута інфраструктура.

Береговий туризм, по-друге, надає можливість поєднувати декілька туристичних видів - річковий, екологічний, зелений, етно-туризм. Таким чином за короткий час туристи можуть оцінити все багатство природи та історії і перейнятися потужним бажанням побувати тут ще. Можна сказати, що деяким чином берегові маршрути носять характер оглядового і рекламного туру.

1.2 Туристичні ресурси та інфраструктура - головні складові розвитку дніпровських туристичних об'єктів

Специфіка відтворення економічних відносин у сфері туризму полягає у виробництві, розподілу, обміну і споживанні комплексу послуг, що надаються туристові і пов'язані з пересуванням і перебуванням туриста в місці, відмінному від місця осілого проживання, і обумовлених туристичними цілями. При цьому під туристської послугою розуміється результат різних видів господарської діяльності, об'єднаних спрямованістю на задоволення різноманітних потреб туристів і мандрівників [2].Справа в тому, що найбільш повне задоволення всієї сукупності життєзабезпечуючих потреб людини, що знаходиться поза постійного місця проживання, завжди є процесом, що включає в свій оборот послуги різних галузей сфери послуг, що надаються господарюючими суб'єктами соціальної інфраструктури тій території, куди направляється турист. Туристичний продукт як товар характеризується споживчої вартістю, тобто корисністю або здатністю задовольняти певні рекреаційні потреби людей. Корисність туристського продукту визначається його цінністю для суб'єкта. Тому туроператор повинен прагнути до того, щоб створити такий туристичний продукт, який був би цінним для максимально великої кількості людей, тобто по можливості він повинен мати масового споживача. Тоді можна використовувати і індустріальні технології для виробництва туристського продукту. Масове споживання товарів визначається його міновий вартістю - кількісним ставленням, в якому споживчі вартості туристського продукту обмінюються на споживчі вартості інших товарів [3].

Таким чином, існування життєвого циклу туристського продукту означає, що перед фірмою встають три великі проблеми: своєчасно знаходити нові продукти для заміни що перебувають у стадії спаду (проблема розробки новинок); ефективно організовувати роботу з існуючими нині продуктами на кожній стадії їх життєвого циклу (проблема стратегічного підходу до стадіях життєвого циклу туристичного продукту); оптимізації структури пропонованої фірмою продуктів з точки зору їх приналежності до різних стадіях життєвого циклу.

Отож, і при розробці нових турів, і при підтримці вже популярних маршрутів, треба не забувати про свідомий та далекоглядний підхід до планування туристичної діяльності.Розглянемо регіон, що нас цікавить понад усе. Природний рекреаційний потенціал Придніпров'я використовується в основному для організації відпочинку місцевого населення і насамперед Київської агломерації, в той час, як стародавні міста привертають історико-архітектурною спадщиною не тільки внутрішніх, а і іноземних туристів. Київ - місто з більш ніж 1500 - літньою історією (перша літописна згадка - 862 р.), мальовничо розташований на потопаючих в зелені берегах Дніпра, навіки оточений славою древньої столиці могутнього давньоруської держави - Київської Русі, що об'єднала землі східних слов'ян. Хранителями багатої історичної спадщини є збереглися до наших днів унікальні архітектурні шедеври XI-XII ст.: Софійський собор, Золоті ворота, Києво-Печерська лавра, церква Спаса на Берестові, Видубицький монастир, Кирилівська і Успенська церкви та ін. Софійський собор і Києво-Печерська лавра здобули всесвітню славу і представлені в Списку спадщини ЮНЕСКО. Крім перлин древньої архітектури, архітектурна спадщина Києва прикрашене пам'ятками різних епох і стилів. Існуючі сьогодні тури по Дніпру мають у своєму складі обов'язкову екскурсію по Києву. Вулиці і будинки Києва зберігають пам'ять про цілому сузір'ї знаменитих людей, серед яких хреститель Русі князь Володимир Святославич, Ярослав Мудрий і Володимир Мономах, літописець Нестор, М. В. Ломоносов, Н. І. Пирогов, Т. Р. Шевченко, Леся Українка, І. Я. Франко, Н. В. Гоголь, М. І. Глінка, В. І. Вернадський, А. П. Довженко і багато інших діячів національної та світової історії і культури. Гостей міста привертають багаті експозиції численних музеїв, мальовничі куточки парків, ботанічних садів, зоопарк. Культурним центром міста є його головна вулиця - Хрещатик. В околицях Києва проходить багато цікавих туристичних маршрутів. Ці місця мають рівнинний рельєф зі спуском до долині Дніпра і відрізняються різноманітністю фауни і флори, що вабить мандрівників. Під час Великої Вітчизняної війни німецькі загони мали намір Перетворити Дніпро в непереборний оборонний рубіж, але їм це не вдалося. Основні бої за Дніпро відбувся в 1943 році.Вчені постійно проводять спостереження за поведінкою Дніпра під час весняний розливів і відзначають, що річка має досить норовливий характер. Слід зазначити, що Дніпро має декілька приток: Березіна, Сож, Десна, Прип'ять і Сейм. Щороку під час паводків глибина і ширина річки збільшуються. Спочатку весняна заплава Дніпра могла доходить до 10 км. Кияни пам'ятають кілька істотних паводків, що вразила місто в різні роки. Згідно зі статистикою найбільш руйнівними стали паводки 1789, 1845, 1877, 1882, 1895, 1908, 1917, 1931, 1942 років. Особливо важко доводилося жителям Оболоні, Труханового острова та численних лівобережних слобідок і селищ. Міська управа надавали потерпілим готель, в якості якої служив Контрактовий будинок на Подолі. Харчування людей надавали і місто, і богадільні, і монастир Флора і Лавра, і прості кияни. Після паводків багато жителів Оболоні переселилися на Лук'янівку і Татарку, неперспективні в той час райони. Тому, можновладці столиці стали вживати заходів: побудував великі і малі греблі і дамби.З іншого боку, численні весняні розливи Дніпра природним чином змінював обриси міста. Історики стверджують, що раніше не було ні Русанівської затоки і протоки, ані острова Гідропарк. Русанівська затока Дніпра утворилася у першій половині 19 століття шляхом природного злиття озер Святіще, Русанівське та Василівське. Русанівська затоку перетворилася на протоку після весняного підйому води в 1877 і 1882 році, коли потужний потік прорвав Дніпровську дамбу, зносячи дерев'яний Русанівський міст і Чорторийскую греблю. Таким чином, сформувався нинішній Гідропарк. Не менш цікава історія Труханового острова. Свої сучасні обриси острів придбали 3 сотні років тому. В результаті сильного розливу Дніпра, він "розколовся" на дві частини. Одна з них (північна) відома нам під ім'ям Муромець.Однак Дніпро приносив людям не тільки стихійні лиха, а й значну користь. Після того, як річка поверталася в свій звичайний стан, на залитих територіях стала рости соковита трава, яка так подобалася худобі. Кияни та жителі довколишніх селищ Київської та Чернігівської губерній випасали своїх домашніх тварин. Після спаду води утворювалися невеликі озерця, де водилася риба, що давала їжу місцевими жителям. Береги Дніпра не були багаті на велику кількість лози, тому жителі лівобережжя, особливо люди, що населяли Вигурівщину і Троєщину, займалися кустарним промислам - плетивах з лози. На продажу виготовлялися невеликі кошики, дорожні валізи, дитячі колиски, стільці, дивани, шафи, етажерки, ширми, інша домашня начиння, і навіть капелюхи.На Київщині розташоване чимало ландшафтних, орнітологічних і гідрологічних заказників, заповідників і лісомисливських господарств. Також на території Київської області розташовано близько шести тисяч різних пам'ятників культурної спадщини. Тут, наприклад, є більше тисячі різноманітних пам'яток різних епох. У їх числі стародавні городища і поселення, кургани, могильники, місця різних битв та інших історичних значущих подій. Туристичні маршрути дуже розвинуті і в околицях Києва. Тому мапа Києва, а також Київської області включає максимальну в Україні кількість історичних і культурних об'єктів, що представляють інтерес для мандрівників. Двадцять чотири пам'ятки, розташовані на території Київської області, мають національне значення. Серед них є багато парків, архітектурних об'єктів та ін. Також в околицях Києва є безліч різних музеїв. Туристична карта Києва і Київської області знайомить мандрівників з їх місцезнаходження. Зокрема, в Києві і Київській області визначені наступні маршрути: "Трипільська культура на Київщині", "Вишгородський історико-культурний заповідник", "Київська Русь", "Київ часів козацтва", "Печерська фортеця", "Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник", "Архітектурні пам'ятники старого Києва", "Київ Шевченківський", "Тарасові шляхи", "Становлення української державності 1917-1921 рр.", "Пам'яті Голодомору", "Київ у другій світовій війні", "стародавній Київ і сучасний", "Українська ікона", "Київ - місто різних культур і релігій", "Видатний художник Михайло Врубель в Києві", "Наївне мистецтво Київщини", "За старого Подолу", "Історія однієї вулиці (Андріївський узвіз)", "Місто над Дніпром", Музей народної архітектури та побуту України (с. Пирогово), "До міста музеїв Переяслав-Хмельницький", "Парки Києва", "Золоте сузір'я Київщини", "Від енеоліту до залізного століття", а також Київ православний, театральний, літературний, спортивний і музейний.Отже, створюючи нові маршрути берегами Дніпра, треба не забувати про ці унікальні можливості.Також у Київській області є два Національних музеї. Це музеї "Букринський плацдарм", а також "Битва за Київ у 1943". Крім цього, на території Київської області розташовано п'ятнадцять державних музеїв і сімнадцять їх філій, а також 241 музейний заклад.Екскурсійними центрами Придніпров'я є також тисячолітні міста, які зберегли пам'ятки стародавнього зодчества - Чернігів (Спаський собор ХІ ст., П'ятницька церква ХП-ХП1 ст., ансамблі монастирів) і Переяслав-Хмельницький (пам'ятники архітектури, батьківщина знаменитого єврейського письменника Шолом-Алейхема, музей народної архітектури і побуту), де на знаменитій Переяславській Раді у 1654 р. було прийнято історично важливе рішення про входження українських земель до складу Росії. Перемога російських військ Петра I над шведами в битві під Полтавою увійшла в історію Північної війни. На Полтавщині знаходяться прославлені талантом М. В. Гоголя села Диканька, Сорочинці (батьківщина письменника) зі знаменитою ярмарком, старий провінційний Миргород - нині бальнеогрязевий курорт. Для збереження унікальної культурної середовища створено регіональний ландшафтний парк "Диканський".На околиці міста Переславль-Хмельницький розташований унікальний музей, присвячений народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини. Він є частиною національного заповідника "Переяслав", що включає двадцять чотири музею. У музеї можна побачити, що являло собою українське село кінця XIX - початку XX століть, тут також представлені стоянки і будівлі від пізнього палеоліту до Київської Русі. Тут розташовані тринадцять музеїв, що представляють собою продовження музею-села. Відвідувачі музею дізнаються про культури і архітектури, а також про обряди і звичаї жителів Середньої Наддніпрянщини. Туристична карта України зазначає, що музей розташований по вулиці Літописної, 2 у місті Переяслав-Хмельницький. На території музею зосереджені 185 історичних об'єктів. Тут знаходяться кам'яні похоронні саркофаги і антропоморфні стели (перші кам'яні зображення людей). Також тут можна побачити громадські будівлі і типові селянські двори шістнадцятого - дев'ятнадцятого століть. Церква Іоанна Богослова, розташована на території музею, є в Україні однією з найстаріших. Також на території музею народної архітектури зібрані різні тематичні музеї. Це музей звичаїв і обрядів народу України, музей Української православної церкви, музей лікарських рослин, музей рушника, музей бджільництва і пр. Узбережжя Дніпра характеризуються унікальним поєднанням курортно-рекреаційних ресурсів кліматичного, бальнеологічного, ландшафтного характеру. Матеріально-технічна база туристичного комплексу берегів Дніпра в порівнянні з іншими регіонами країни є значною, однак потребує модернізації, сучасні можливості якої обмежені в силу соціально-економічних проблем. Окрім цього, в Україні почали проводити туристичні міжнародні салони та ярмарки. Дві з них вже стали традиційними - в жовтні та березні. Укладаються договори на міждержавному рівні про туристичне співробітництво із зарубіжними країнами. Розпочато сертифікацію матеріальної бази туризму (готелів, ресторанів, туристичних фірм). Також ведеться робота по залученню інвестицій в туризм. На досить серйозному рівні проводиться підготовка кадрів. Все це дає підстави говорити, що останнім часом Україна робить впевнені кроки в галузі туристичної індустрії.Дніпровська інфраструктура представлена туристичним центром світового значення - столицею України - Києвом, історичним центром східнослов'янської державності та духовності. Сучасний Київ з населенням понад 2,5 млн. чоловік і територією близько 800 кв. км є осередком великого туристичного потенціалу. До послуг туристів у Києві близько 1000 ліцензованих туристичних підприємств, готелі, кемпінги, туристичні бази, санаторії, будинки відпочинку, чудові курорти, ресторани, бари, казино, бістро, кафе, комфортабельні автобуси та легкові автомобілі. І головне багатство столиці - безмежна гостинність українців, приваблива краса народних традицій, невичерпна духовність національної культури.Щорічно Київ щиро приймає мільйони гостей з усього світу. Подальший розвиток столиці як центру політичних, економічних, соціальних та історико-культурних зв'язків України сприятиме поширенню регіональних і міжнародних відносин, створенню відповідних умов для забезпечення сучасного рівня пересування мешканців і гостей столиці. Особливо це стосується готельної інфраструктури міста, що поки що не відповідає усталеним вимогам світових стандартів.На сьогодні у місті Києві нараховується понад 100 об'єктів готельного господарства різного відомчого підпорядкування. Цей показник не є остаточним і вирішальним, крім того , він не дає уявлення про динаміку розвитку галузі в цілому, тому що серед перелічених об'єктів понад половини використовуються в якості відомчих гуртожитків, частково переобладнаних під готельні номери. Таке явище поширюватиметься тим більше, чим більше будуть загострюватись проблеми соціального становища населення, яке на сьогодні сприяє збільшенню попиту на дешеві номери з обмеженою комфортністю. Тому загальний рівень життя надалі буде деякою мірою обумовлювати зміщення акцентів у наданні готельних послуг різноманітними організаціями та установами міста.Київщина є значним транспортним вузлом України. До числа транспортних магістралей області відносяться автотранспортні магістралі, залізничне сполучення та водні шляхи сполучення. Територія Київської області вкрита густою мережою автомобільних доріг, загальна довжина яких становить 8500 км. По території області проходить автомагістралі міжнародного значенння6 Львів - Харків, Львів - Москва, Санкт-Петербург - Одеса та ін.Область має залізничне сполучення з усіма регіонами України та країнами СНД. Через її територію проходять міжнародні експреси в усі держави Східної Європи . Експлуатаційна довжина залізниці -- 880 км (1985 р.)Київ обслуговують міжнародні аеропорти «Бориспіль», розташований у 29 км на схід від Києва та «Жуляни», на південно - західній околиці міста.2 Аеропорт міжнародного класу «Бориспіль» - повітряні ворота України. Він співпрацює з більш як 30 авіакомпаніями світу. Крім цього аеропорту, в області розташовані два аеродроми, які можуть приймати вантажні транспортні літаки. Авіаційним транспортом області щорічно відправляється близько 2 000 тис. пасажирів, 1 200 т пошти і 7 600 т ватажу.Проходження через область транзитного газопроводу «Сибір - Західна Європа» сприяло створенню в області густої мережі газопроводів. Крім того,через територію Київщини прокладено ряд паливних трубопроводів.Постійним автобусним сполученням охопленні всі міста і сільські населені пункти області. Перевезення пасажирів виконують перевізники на 695 автобусних маршрутах, у тому числі: міських - 66, приміських - 389, міжміських - 240, міжміського сполучення - 34.Відкриття нових маршрутів і збільшення кількості рейсів на діючих маршрутах здійснюються через відкриті конкурси на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального використання.У результаті дослідження туристичних ресурсів берегів Дніпра автор констатує, що вони є надзвичайно сприятливими для розвитку туризму.Проблемами розвитку туристичної галузі на даній території опікується обласна державна адміністрація, у складі якої створено спеціальний підрозділ - Управління культури і туризму. Головними функціями управлінської структури є:- забезпечення реалізації на території Київської області державної політики у сфері культури і мистецтв, охорони культурної спадщини, , туризму і курортів, розвитку туристичної та курортно-рекреаційної індустрії;- організація в межах своїх повноважень охорони, реставрації, використання пам'яток історії, археології, мистецтва, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових та історико-культурних ландшафтів;- створення умов для розвитку соціальної та ринкової інфраструктури у сфері туризму, розбудови їх матеріально-технічної бази; - розроблення та виконання обласних комплексних і цільових програм розвитку туризму і ринку туристичних послуг, забезпечення захисту і безпеки туристів;- пропагування серед населення ефективного використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, ознайомлення з історико-культурною спадщиною, природним середовищем; - організація відпочинку та оздоровлення населення, створення рекреаційних зон з відповідним оснащенням і сервісом, насамперед, для короткотривалого відпочинку населення великих міст;- забезпечення раціонального використання та збереження туристичних ресурсів, природного та історико-культурного середовища.- координація діяльності місцевих органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у галузі культури і туризму на території області.Одна з найпомітніших і довгострокових тенденцій, що супроводжує формування і розвиток світового господарства, - неухильне зростання сфери туристичних послуг як у світовій економіці в цілому, так і в економіці України регіонів.Рекреаційно-туристична галузь при порівняно невеликих затратах може дати великий прибуток, поповнити державний і місцевий бюджет, адже оборотність капіталу у цій галузі у 4 рази вища, ніж у середньому в інших розвинутих галузях світового господарства. Тому, варто надати особливу увагу дослідженню і розвитку туристичної галузі в Україні і, зокрема, на берегах Дніпра.Туризм в цілому є галуззю економіки, що дозволяє при порівняно невеликих капіталовкладеннях забезпечити економічно рентабельне використання «місцевих ресурсів» - історико-культурної спадщини, традицій, природи. Тому, для Київщини правомірним є вибір туризму як приорітетного напряму розвитку народногосподарського комплексу.Рівень організації туристичної діяльності значною мірою визначається розвитком найбільш значимих з соціально-економічної точки зору видів туризму, забезпеченням належних умов перебування і проживання гостей міста та її інфраструктури. Туристична галузь області у продовж п'яти років характеризується позитивною та сталою динамікою.Неухильне зростання туристів та обсягів наданих їм послуг комплексний підхід до розвитку туризму та курортів на місцевому рівні, підтримка розвитку малого та середнього бізнесу у туристичній сфері створили новий імідж українського продукту, конкурентоспроможного в нашій державі та за кордоном.

1.3 Перспективи використання туристичних об'єктів на берегах Дніпра

Дніпро - найвеличніша річка Європи. Дніпро утворює на території України подобу великого лука, зверненого на схід, що вдвічі збільшує шлях по Дніпру з Центральної України до Чорного моря: відстань від Києва до гирла Дніпра по прямій лінії - 450 км, по річці - 950 км [3].Ширина долини річки - до 18 км. Ширина заплави - до 12 км. Площа дельти - 350 км2[3]. Дніпро перетинає три великі геологічні структури і тому його протягом прийнято ділити на три характерні ділянки: Верхній Дніпро - до Києва, Середній - від Києва до Запоріжжя і Нижній - від Запоріжжя до гирла. Схили у верхів'ї долини, там, де долина Дніпра прилягає до Поліської низовини, підняті: круті і лісисті, ширина заплави близько 1 км. Нижче Могильова заплава розширюється до 12...14 км в устя Десни і звужується біля Вишгорода до 2,5 км. Ширина русла від 80 до 600 м. Русло помітно зменшується, в ньому простежується до 30 перекатів, багато мілин і островів.Середній Дніпро відрізняється різко вираженою асиметрією долини (правий берег високий і крутий, а лівий пологий і низький). Ширина заплави 9... 12 км, ширина русла 200... 1200 м. Спостерігається безліч рукавів, стариць.Нижче впадіння припливу Тясмин Дніпро входить в зону Українського кристалічного щита, в руслі з'являються кам'яні гряди, скелясті виступи. Від Дніпропетровська до Запоріжжя Дніпро перетинає кристалічну гряду і протікає серед високих скелястих крутих берегів висотою до 60...70 м. Заплави немає. Нижній тече Дніпро і двох каналах (Дніпро і Речище), які з'єднуються у Нікополя і нижче за течією, загалом руслі утворюють величезну заболочену долину шириною до 23 км., в даний час затоплені Каховським морем.Поблизу Нікополя долина Дніпра звужується до 4 км, я нижче гирла р. Бузулук знову утворює другу широку низовина, прорізану протоками і озерами і нині теж затоплену.Правий берег Дніпра поблизу від Нікополя піднімається над рівнем до річки 100 м, а біля Херсона - до 40 м, а лівий берег низький, місцями плоский або терасований. Дніпро перетинає Дніпровський-Донецьку западину (прогин Великого Донбасу), Український кристалічний щит і Причорноморську западину.

На берегах Дніпра розташовані прекрасні міста, цікаві історичні та культурні пам'ятки.

Можна зробити висновок, що береговий туризм буде успішно розвиватися тільки у єдності з іншими видами туризму. Серед названих напрямів особливої уваги заслуговує сільський. Україна традиційно сприймається як аграрна країна, одна з європейських житниць, зі збереженням сільського устрою життя, багатою культурною спадщиною, з дивовижною природою та гостинними господарями. Тому розвиток сільського «зеленого» туризму прискорить становлення інших його видів.

В Україні з 1996 року діє Спілка сприяння розвитку сільського «зеленого» туризму. Головна мета її діяльності - популяризація відпочинку в українському селі, сприяння розвитку сільської інфраструктури, зайнятості сільського населення, виховання поваги до краси рідного краю, гостинних мешканців сільської місцевості, існуючого культурного та історичного надбання народу, сприяння збереженню навколишнього середовища, захисту прав та інтересів своїх членів. По берегах Дніпра засновані цілі осередки сільського туризму.

Для ефективної діяльності сільської туристичної мережі необхідно впровадити добровільну систему сертифікації житла як базового елементу сільського туризму, забезпечити функціонування інформаційно-туристичних центрів при регіональних осередках сільського туризму, створити прозорий механізм відносин між організаторами, власниками садиб та органами місцевого самоврядування. Основою ж збереження інформаційно-організаційної інфраструктури сільського туризму мають стати членські внески власників садиб. Такі кроки створять умови, за яких турист відпочине від урбанізованого міста. Матеріальної бази для такого відпочинку вистачає. Нам лише потрібно навчити людей, як надавати послуги і заробляти гроші. А від цього виграють всі: і громадяни, і держава.

Якщо розглядати альтернативи, що існують сьогодні перед береговим дніпровським туризмом, то є лише два шляхи, тобто два сценарії подальшого перебігу подій. Саме зараз відбувається той вирішальний момент, від якого залежить майбутнє цього виду туризму, коли з'ясовується, чи стане він одним з популярних, як це відбувається у більшості цивілізованих країн світу, чи залишиться на тому ж рівні, на якому він існував до сьогодні. Все це визначається тими орієнтирами, що будуть закладені в політику розвитку туризму, тобто, якщо говорити доступніше, тим на кого буде спрямований наш ринок туристичних послуг. Таким чином, стоїть альтернатива: чи робити акцент на іноземного споживача чи реанімувати внутрішній туристичний процес.

Зрозуміло, що палкі суперечки, які ведуться з цього приводу, базуються на перевагах та недоліках як першого, так і другого шляху розвитку.

Якщо орієнтуватися насамперед на іноземного споживача, то це потребуватиме серйозного перегляду всієї суті самого поняття туристичної послуги як такої. Не треба втішати себе ілюзіями, що при наявності сучасного рівня комфорту на кількох туристичних об'єктах в цілому регіоні, що охоплює півкраїни, можна істотно змінити ситуацію. Адже іноземний турист їде в Україну насамперед за враженнями, і готовий платити за них, у державу, а не в ізольований від неї туристичний об'єкт. За оцінками фахівців, за останні 4 роки наші можливості по прийому іноземних туристів використані на 10 %, від чого ми втратили 80 % валютних надходжень. Отже, будьмо реалістами - “буму” іноземних туристів в найближчі роки на берегах Дніпра очікувати не варто. Під великий сумнів можна поставити надії на істотне пожвавлення процесу припливу іноземних інвестицій на туристичний ринок України.

Тобто, слід обрати, чи форсованими темпами довести рівень туристичного комфорту до міжнародних стандартів, чи поступово налагоджувати сервіс та реанімувати внутрішній туристичний процес. Зрозуміло, що така постановка питання є досить умовною, але на рівні концептуального обгрунтування програм на найближчу перспективу перевагу слід віддати другому варіанту. Звичайно, це не познає, що при цьому треба ігнорувати вигоди від міжнародного туризму. Йдеться, насамперед про те, щоб піднятися на ноги за рахунок власних споживачів, і тоді вже, маючи відповідну базу, прагнути максимізувати свої досягнення на світовому рівні.

Та структура берегового туризму, яка існує вже протягом багатьох років потребує якщо не докорінної зміни, то хоча б відповідної адаптації до сучасного становища як в країні, так і у світі. На сьогодні вона є досить своєрідною. Так, майже половина (близько 43%) належить маршрутам по Києву та області. Цю особливість доволі легко пояснити історичними обставинами, коли туризм cаме всередині країни розвивався великими кроками. Звичайно, ніхто не стверджує, що це може стати негативною рисою нового українського туризму, але слід приділяти більшу увагу й іншим регіонам, тим більше, що Дніпро об'єднує майже половину культурних та історічних центрів країни, що розташовані по обидві боки його берегів. Туризм упродовж усієї історії свого економічного існування переконливо утримує репутацію специфічної сфери, яка динамічно розвивається у складі галузей обслуговування і посідає все більш помітне місце в світовій економіці за показником швидкості обігу капіталу, кількістю зайнятих, обсягом експорту послуг, в якості джерела доходів для національних бюджетів. Рівень споживання туристичних послуг є одним з важливих індикаторів якості життя.Процес прискореного розвитку туризму є результатом науково-технічного прогресу, зростання пізнавальних, оздоровчих потреб людей і необхідності в міжнародних ділових контактах. Наявність багатого історико-культурного і природно-рекреаційного потенціалу дало багатьом країнам, окремі з яких навіть не відносяться до високорозвинених, завоювати серйозні позиції на світовому туристичному ринку.Матеріальною основою туризму в Україні та вагомою структурною складовою її економіки стає рекреаційно-туристичний комплекс, для розвитку якого існують необхідні природні умови, історико-культурні, матеріальні та трудові ресурси.Територія України має унікальні передумови формування рекреаційно-туристичного комплексу. Це, насамперед, комплекс фізико-географічних, гідрологічних, структурно-геологічних та інших параметрів, що й зумовило формування значної кількості багатьох видів природних ресурсів. Наявність кількох природно-кліматичних зон та розташування в межах водозаборів трьох морів - Чорного, Азовського та Балтійського - сприяло формуванню різноманіття ґрунтово-рослинного покриву та гідрографічної мережі.Найбільш цінними серед природних ресурсів, за оцінками Ради з вивчення продуктивних сил України, є земельні та мінерально-сировинні. Але це не знижує значення водних, лісових, рекреаційних ресурсів, тваринного і рослинного світу у формуванні рекреаційно-туристичного комплексу держави.Однак, наявні природно-рекреаційні ресурси ще не гарантують безумовний успіх формування ринку туристичної діяльності. В кінцевому рахунку визначальним фактором є рівень соціально-економічного розвитку і, зокрема, туристичної інфраструктури та належно сформованого економіко-правового механізму в країні.Рекреаційно-туристичний комплекс України може розглядатися у двох аспектах: з однієї сторони, як міжгалузевий комплекс у складі сфери послуг, де виникають і розвиваються економічні відносини з виробництва, обміну та споживання рекреаційно-туристичного продукту; з другої - як складова частина соціальної інфраструктури територій різного рівня, що являє собою комплексну систему (мережу) підприємств і закладів з виробництва, просування і реалізації рекреаційно-туристичних послуг.Рекреаційно-туристичний комплекс виділяється ознаками самостійного об'єкта: спеціалізованою матеріально-технічною базою; специфічними природно-антропогенними ресурсами; унікальністю продукування послуг і власною технологією обслуговування; формуванням принципово нової схеми міжгалузевого і територіального управління; суспільною значимістю, в тому числі економічною, соціальною, екологічною та політичною. Практично, туризм є відправною точкою формування міжгалузевого рекреаційно-туристичного комплексу, складовими якого є підприємства, заклади та організації різних сфер економіки.Розвиток рекреаційно-туристичного комплексу України є пріоритетним напрямком національної економіки і культури, важливим фактором підвищення міжнародного престижу країни, джерелом соціально-економічного розвитку регіонів, важливою умовою збереження історико-культурної спадщини [7, 27].Україна для формування ринку туристичної діяльності має всі об'єктивні передумови: особливості географічного положення та рельєфу, сприятливий клімат, багатство природного, історико-культурного та туристично-рекреаційного потенціалів. Загальна площа придатних для туризму і відпочинку природних ландшафтів становить 9,4 млн. га. На території нашої держави налічується понад 125 тис. пам'яток археології, архітектури, містобудування, працюють сотні музеїв. Крім того, Україна розташована на перехресті шляхів між Європою та Азією: важливі залізничні та автомобільні магістралі, порти Чорного та Азовського морів, багатосторонні зв'язки з багатьма країнами тощо.Держава має сприяти розвитку туризму, раціональному використанню та збереженню туристичних ресурсів. Про ефективність заходів державного стимулювання туризму свідчить той факт, що в останні чотири роки збільшувалась кількість наших співвітчизників, які відпочивали і оздоровлювались за туристичними путівками.Нині рекреаційно-туристичний комплекс реалізує свої можливості на третину. Це зумовлено рядом причин, серед яких: невирішеність питань з приватизації землі та захисту приватного капіталу; недостатня державна підтримка суб'єктів державного підприємництва; відсутність системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності у сфері послуг; недостатнє кадрове забезпечення сфери туризму тощо.Поки що в українському туризмі переважають чисто комерційні започаткування, що не відповідають економічним можливостям держави: виїзний туризм супроводжується вивозом із України мільйонів доларів щорічно, що не компенсується в'їзним туризмом.На міжнародному ринку країнами активного туризму прийнято вважати такі, де кількість іноземних туристів перевищує кількість виїздів власних громадян за кордон. Перевищення доходів від іноземних туристів над видатками власних громадян за кордоном визначається як активний платіжний баланс з позитивним сальдо. Отже, очевидно, що розвиток українського туризму має передбачати доступність туристських послуг широким верствам населення, а також захист національних інтересів України.Причина несприятливої ситуації на сьогоднішньому внутрішньому ринку туристичних послуг в Україні зумовлена їх дефіцитом і низькою якістю. В умовах сьогодення не більше 8% працюючого населення можуть претендувати на послуги високої якості, в тому числі і в туризмі [9,8].Нині мають місце ознаки пожвавлення формування внутрішнього туристичного ринку та розвитку туристичної діяльності в Україні. Однак, сучасний туристичний ринок потребує нового підходу до організації будь-якого виду туристичної діяльності, в тому числі екскурсійної.Без сумніву, рекреаційно-туристичні ресурси України досить значні - різноманітні та унікальні природні ландшафти, велика культурна і духовна спадщина, традиційна гостинність. Однак, рекреаційно-туристичні ресурси країни не на належному рівні облаштовані та в неповній мірі затребувані. Тому доцільно звернути увагу на розробку і використання механізму туристичної ренти. Важливо знайти необхідні важелі впливу на туристичний ринок як з боку держави, так і з боку підприємців. Можна до певної міри стверджувати, що для стратегічного формування ринку туристичних послуг в Україні є необхідні соціальні, економічні та історичні передумови.На розвиток туризму в світі здійснюють вплив науково-технічний прогрес, підвищення якості життя населення, збільшення тривалості вільного часу, відпусток, економічна і політична стабільність і ряд інших чинників.Для розвитку в'їзного туризму в Україні існують об'єктивні дуже сприятливі перспективи: відвертість для масового туризму, великий природний і культурний потенціал, привабливий, остаточно не поділений і дуже перспективний ринок.Майбутнє перспективне розвитку туризму багато в чому залежать від політичної стабільності в Україні та світі. Туризм може розвиватися тільки в мирних умовах. Війни, депресії, спади в економіці та цивільні розбіжності перешкоджають розвитку туризму. Страх туриста за свою безпеку - серйозний стримуючий чинник при виборі подорожі. Турист повинен бути упевнений в своїй безпеці під час поїздки. Тому розвиток туризму спонукає державу розвивати сферу здоров"я та безпеки суспільства.Десятиліття глибоких змін і перетворень, що значно змінили політичні, соціально-економічні умови і духовне життя нашої країни запам'ятається тим, що визначена нова система цінностей і покладено початок вироблення стратегії розвитку України в новому тисячолітті. Народжується нове, орієнтоване на здоров'я суспільство, яке вимагає від кожної людини володіння сучасними знаннями, професійними навиками, культурою мирного існування.Здоров'я населення є ключовою проблемою нашої країни. її витоки лежать, практично, у всіх сферах життя і діяльності держави і найбільш яскраво виявляються в кризовому стані систем охорони здоров'я і соціального захисту населення, стрімкого зростання споживання алкоголю і наркотичних речовин. Наслідками цього глибокого системного процесу є різке скорочення народжуваності та середньої тривалості життя, погіршення здоров'я людей, деформація демографічного і соціального складу суспільства, підрив трудових ресурсів як основи розвитку виробництва, ослаблення фундаментального осередку суспільства - родини. Такий розвиток демографічних процесів обумовлює зниження етичного, духовного і творчого потенціалу суспільства. Проте необхідно відзначити, що, не дивлячись на серйозність вказаних проблем, фактично не зроблено жодних серйозних дій. В результаті, ми спостерігаємо розвиток процесу деградації та руйнування генофонду народів України. Так, наші державні керівники по охороні здоров'я наводять дані про те, що за останні п'ять років, зросло число насильницьких смертей - від нещасних випадків, отруєнь, травм - в 1,8 разу, від отруєнь алкоголем в 2,7 разу. У доповідях про розвиток людського потенціалу в Україні за 2004 рік наведені наступні факти: знижується кількість реєстрованих браків, зростає кількість розлучень; зростає частка позашлюбних народжень; продовжує знижуватися чисельність населення; змінилася система цінностей і пріоритетів українців (охорона здоров'я і, тим більше, здоровий спосіб життя займають одне з останніх місць, наприклад, мати можливість забезпечити дітям хорошу освіту віддають перевагу 31,8%, проти 1,7% що віддають перевагу можливості вести здоровий спосіб життя) [9,10].В цілях виходу з цієї складної ситуації, забезпечення національної безпеки, захисту культурної, духовно-етичної спадщини, історичних традицій і норм суспільного життя нові доктрини здорового способу життя повинні включати такі найважливіші складові, як: освіченість, турботу про власне здоров'я, потребу в творчій праці, духовність і чисте навколишнє середовище. Саме розвитку цих цінностей, а особливо - поліпшенню здоров'я і безпеки суспільства сприяє розвиток туризму.Таким чином, здоровий спосіб життя представлений як цілісна система життєвих цінностей людини. При цьому фіксується активна життєва позиція суспільства по відношенню до свого здоров'я. Об'єднання зусиль суспільних і державних владних структур дають перші реальні результати - робота по формуванню здорового способу життя увійшла до повсякденного життя освітніх установ, трудових колективів. Нам необхідно забезпечити збереження свого великого культурного надбання, історичної спадщини. Вирішенню цієї проблеми також сприяє туризм. Особливої уваги вимагає пропаганда національних культур народів України і розповсюдження досвіду роботи з пропаганди діяльності творчих, громадських колективів дітей, молоді, національних общин на благо людини, народу і держави.Україна особливо гостро усвідомлює значущість широкомасштабного підйому державних і суспільних зусиль в питаннях зміцнення і збереження здоров'я населення, і туризму як основи формування економічного і соціального потенціалу регіону. Різкий міграційний відтік, що почався в 90-х роках, помітно знизив чисельність працездатного населення нашої держави. Сьогодні на території нашої держави проживає 47 млн. чоловік.Здорове середовище перебування - не лише могутнє джерело духовності народу, умови продуктивності праці, але і найнадійніший природний захист генофонду народу від усіх дестабілізуючих чинників. Слід зазначити, що в нашій державі вже прийнятий ряд законодавчих актів і програм у області охорони здоров'я населення. До них відносяться: Закон України: «Про санітарно-епідеміологічне благополуччя населення», «Про якість і безпеку харчових продуктів», цільові програми: «Радіаційна безпека: моніторинг навколишнього середовища і здоров'я населення», Державна екологічна політика та інші.Одним з першочергових пріоритетів Державної екологічної політики є вживання державних заходів з охорони генофонду народів нашої держави. Робота в цьому напрямі заснована на концепції охорони генофонду народів України, розробленої із залученням наукового потенціалу НАН України та інших державних інститутів. Виділені медико-генетичний, екологічний, інтелектуальний і соціальний аспекти охорони генофонду, як найбільш актуальні та перспективні в плані вживання практичних заходів.Настав час кардинально змінити своє ставлення до здоров'я: кожна людина повинна сама творити своє здоров'я, а туризм сприяє виробленню непереборної потреби в зміцненні та збереженні власного здоров'я як несучої конструкції здорового суспільства.Закони і нормативні акти визначають, що гігієнічне виховання і навчання громадян, направлене на підвищення їх санітарної культури, профілактику захворювань, розповсюдження знань про здоровий спосіб життя, про охорону навколишнього середовища, є обов'язковим. Закони також визначають стратегію і систему заходів у області профілактики інфекційних захворювань, на поліпшення якості та структури харчування, як одного з основних чинників, що визначають здоров'я населення тощо.Не зважаючи на всі реалії сьогодення, хотілося б зазначити, що туризм взагалі та береговий туризм у вчасності об'єктивно має могутній потенціал, який, нажаль, використовується не дуже ефективно. Так, вагомою складовою туристичного потенціалу країни є історико-культурні пам'ятки, розташовані на берегах Дніпра: пам'ятки Київської Русі ІХ-ХІІ ст.; пам'ятки оборонної архітектури ; палацеві комплекси; пам'ятки культової архітектури.