Танк М24 "Chaffee"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

на тему:М24 Chaffee

M24 «Чаффі» (англомовний варіант - M24 Chaffee) - американський легкий танк періоду другої половини Другої світової війни. Індекс «M24» позначає порядковий номер модифікації американських танків. У деяких американських джерелах так само можна зустріти назву «Генерал Чаффі» (М24 General Chaffee). Так отримав назву на честь Едмана Романця Чаффі-молодшого, генерала американської армії, що став фактично творцем американських бронетанкових військ і спеціалізованих танкових підрозділів.

Історія та передумови створення

У період, коли США вступили в Другу світову війну, на озброєнні армії складався лише тільки один більш-менш вдалий легкий танк М5 «Стюарт» (М5 Stuart). Але вже перші результати його застосування в боях у Північній Африці в період 1941-1942 років були невтішними. Виявилося, що його 37-міліметрова гармата застаріла і не є гідною альтернативою озброєнню танків противника. Для посилення вогневої потужності американськими конструкторами була розглянута 57-міліметрова гармата M1 і 75-міліметрова гармата M3, якій озброювався середній танк М3 «Лі» (M3 Lee). Озброїти ними вже наявні зразки американських легких танків виявилося марною затією. Тому було прийнято рішення розробити для серійного виробництва по можливості дешевий і простий легкий танк з підвищеною вогневої міццю в порівнянні з вже існуючими зразками. Замовлення на розробку і виробництво такого танка отримало один з підрозділів концерну «Крайслер» фірма «Дженерал Моторс». 2 вересня 1943 зібраний дослідний зразок танка, який отримав назву M24 «Чаффі» (M24 Chaffee) урядовою комісією був офіційно прийнятий на озброєння. Фірма-розробник відразу ж отримала замовлення на збірку першої серії в 1000 машин. Серійне виробництво після вироблених доопрацювань конструкції було запущено на початку квітня 1944 року на заводах «Кадиллак», якими в той час управляла фірма «Дженерал Моторс». Наприкінці липня цього ж року серійне виробництво танка почалося і на заводах «Мессі Харріс». Серійне виробництво танків M24 «Чаффі» тривало на заводах «Мессі Харріс» і «Дженерал Моторс» аж до кінця липня 1945 року. За цей період був випущений 4731 танк цієї марки.

Компонування

Компонування американського легкого танка М24 «Чаффі» була класичною для легких танків того періоду. Двигун і системи охолодження розміщувалися в задній частині корпуса в моторному відділенні, агрегати трансмісії та управління танком - в передній, бойове відділення поширювалося на середню частину корпусу і вежу.

Екіпаж танка М24 «Чаффі» складався з чотирьох або в ряді випадків з п'яти чоловік. У відділенні управління перебували місця механіка-водія і помічника водія, який так само в разі потреби міг вести вогонь з лобового кулемета, встановленого в правій частині корпуса. У вежі розміщувалися командир і навідник гармати, в бойових умовах функції заряджаючого виконував помічник водія. В командирських танках помічник водія виконував обов'язки радиста, тому додатково до складу екіпажу включали п'ятого його члена - заряджаючого.

Для посадки-висадки екіпаж користувався чотирма основними люками: двома люками овальної форми у верхній передній частині корпуса і двома - в даху вежі (один круглої форми в командирській башточці, другий параллелепіпедной форми в правій частині даху башти).

Бронезахист корпусу та башти

Бронювання легкого американського танка М24 «Чаффі» розроблялося за диференційованим противопульное принципом. Броня даного танка могла захистити його екіпаж і основні агрегати лише тільки від куль середніх калібрів і середніх осколків мін і снарядів.

Бронекорпус легкого танка M24 «Чаффі» був коробчатої форми і не мав надгусеничних ніш. Він збирався шляхом зварювання з катаних броньових плит під раціональними кутами нахилу. Лобова частина корпусу танка утворювалася шляхом сходження клином двох броньових плит товщиною в 25-міліметрів. При цьому верхня бронеплита орієнтувалася під кутом в 60 градусів до вертикальної нормалі, а нижня плита - під кутом в 45 градусів. Обидва борти корпуса формувалися чотирма броньованими плитами, орієнтованими під кутом в 12 градусів, товщиною в 19 міліметрів по бортах в районі моторного відділення та в 25 міліметрів - по бортах в районі відділення управління і бойового відділення. Кормова частина корпуса формувалася з двох 19-міліметрових броньових плит - вертикальної верхньої (орієнтованої під кутом в 42 градуси до вертикалі) і нижньої. Дах корпусу формувалася з декількох 13-міліметрових броньових аркушів, а днище - з декількох 10- і 13-міліметрових.

Башта легкого танка М24 «Чаффі» була тримісної і мала складну геометричну форму з розвиненою кормовою нішею та командирської башточкою у вигляді надбудови зліва від поздовжньої осі. Башта вироблялася змішаним способом, при якому обидва борти і корма формувалися шляхом зварювання між собою катаних броньових плит товщиною в 25 міліметрів, дах вежі формувалася з 13-міліметрового бронелиста, в той же час лобова деталь вежі і броньовий маска знаряддя вироблялися шляхом лиття з товщиною стінок в 38 міліметрів. Обидва борти вежі танка були орієнтовані під кутом в 20 градусів в нижній частині і в 25 градусів - у верхній, лобова і кормова частини кутів нахилу не мали. Башта вмонтовувалася на подбашенном коробку на кулькову опору.

Озброєння

Як основне озброєння легкого танка М24 «Чаффі» використовували 75-міліметрову нарізну гармату M6 з довжиною ствола в 37,5 міліметрів. Боєкомплект до гармати М6 складався з 48 унітарних пострілів, які розміщувалися в ящиках на підлозі бойового відділення та заливалися водою з антифризом для запобігання детонації. В якості спареного до знаряддя встановлювався 7,62-міліметровий кулемет «Браунінг» M1919A4 з стрічковим харчуванням. Другий кулемет M1919A4 встановлювався в праву лобову частину корпусу. Боєкомплект до обох кулеметам складався з 3750 патронів, споряджених в стрічки. На даху вежі танка в турельної установці встановлювався зенітний 12,7-міліметровий кулемет M2HB «Браунінг», боєкомплект до якого складався з 400 патронів, так само споряджених в стрічки. Екіпаж танка М24 «Чаффі» озброювався чотирма 11,43-міліметровими пістолетами-кулеметами M3 з 24 магазинами по 30 патронів у кожному, так само 12-ю ручними гранатами.

Ходова частина, двигун і трансмісія

Легкий танк М24 «Чаффі» в якості силової установки оснащувався двома спареними автомобільними V-подібними восьмициліндровими карбюраторними двигунами «Кадиллак» Series 44T24 з рідинним охолодженням. Силова установка могла розвивати сумарну потужність в 220 кінських сил, що дозволяло танку рухатися по шосе зі швидкістю до 56 кілометрів на годину. Трансмісія американського легкого танка М24 «Чаффі» складалася з наступних основних вузлів та агрегатів: двох установлених на двигунах гідромуфт; двох автоматичних чотиришвидкісної коробоки передач; двох карданних валів; механічного трьохшвидкісного (при двох швидкостях вперед і однієї задньої швидкості) синхронізованого редуктора, що з'єднував потоки потужності двох двигунів; двоступеневого диференціала; однорядних бортових передач з дводисковими фрікціонами, працюючими за принципом сухого тертя.

Ходова частина легкого танка M24 «Чаффі» складалася стосовно по кожному борту з п'яти сполучених попарно опорних обгумованих ковзанок із діаметром в 648 міліметрів, трьох підтримуючих котків, що не обрезінівалісь, лінивця, розташованого ззаду і ведучого колеса переднього розташування. Підвіска опорних ковзанок по своєму класу була індивідуальною, торсионной. Катки 1, 2, 4 і 5-й по порядку оснащувалися також пружинними амортизаторами.

Гусениці збиралися з литих сталевих одногребневих траків цевочного зачеплення, які обрезінівалісь. Ширина траків залежала від типу гусениці, в T72 і T72E1 вона становила 406, а в T85 - 419 міліметрів. Кожна гусениця танка М24 «Чаффі» складалася з 75 траків при кроці в 140 міліметрів.

Бойове застосування

американський легкий танк боєкомплект

Бойовий дебют легкого танка М24 «Чаффі» відбувся 20 грудня 1944 боях в районі французького містечка Ремушам у складі 740-го танкового батальйону. У лютому вже наступного року в період проведення операції «Граната» був відзначений факт масового застосування танків цього типу. В цілому в Європі танк зарекомендував непогано, хоча у військах і відзначали незначні недоліки, пов'язані з бронюванням і розміщенням зенітного кулемета на башті.

Порядку 24 машин цього класу встигли так само взяти участь і в бойових діях на островах Тихого океану, де так само зарекомендували себе добре.

На думку фахівців, зоряний час легкого танка М24 «Чаффі» припав на Корейську війну. Танки цього класу були першими танками, використаними американською армією в бойових діях. Суперничати нарівні з середніми танками Північній Кореї та Китаю вони не могли, але з успіхом виконували функції вогневої поддеркой піхоти. В армії США танк перебував на службі в плоть в 1953 року, коли був офіційно знято з озброєння і замінений на більш сучасний, в той період, танк M41 «Уокер Бульдог» (M41 Walker Bulldog).

Передані французької армії кілька танків М24 «Чаффі» взяли участь в Індокитайської війні, де були відзначені з позитивного боку в битві при Дьенбьенфу.

Передані французами танки М24 «Чаффі» довгий час перебували на озброєнні армії Південного В'єтнаму і широко застосовувалися під час В'єтнамської війни. Фахівцями особливо наголошується вирішальний вклад танків даного типу при відображенні Тетское настання 1968 північнов'єтнамських армії.

Крім зазначених країн, танки М24 «Чаффі» перебували на озброєнні ще більш ніж 20 країн світу, серед яких варто виділити Грецію, Пакистан, Італію, Норвегію, Бангладеш, Камбоджу, Лаос, Іран і Ірак.

· ДОСВІДЧЕНІ МАШИНИ і ІНШІ ПРОЕКТИ:

· Т24Е1 представляв Багато варіанти і модифікації, виконані відповідно з цією концепцією, представленижче. Всі вони мали однакові з М24 двигун, трансмісію і вузли ходової частини.

·

· МОДИФІКАЦІЇ М 24:

· * ЗСУ М19. Ця машина, побудована для ПВО, спочатку позначалася Т65Е1 і була розвитком самохідної установки Т65 зі спареної 40-мм зенітної гарматою, встановленою в кормовій частині корпусу, і двигуном в середній частині корпусу. Розробку ЗСУ початку АТС в середині 1943 р і у серпні 1944 р, коли її взяли на озброєння під позначенням М19, замовили 904 машини. Однак до кінця війни побудували тільки 285. М19 залишалися стандартним озброєнням Армії США протягом багатьох років після війни.

· * САУ М41. Прототип машини Т64Е1 - вдосконалена самохідна гаубиця Т64, виконана на основепом танка серії М24 і відрізнявся від нього відсутністю командирської башти і незначними деталями.

· * Т6Е1 -проект БРЕМ легкого класу, розробку якого припинили наприкінці війни.

· * Т81 - проект установки 40-мм зенітної гармати і двох кулеметів калібру 12,7 мм на шасі Т65Е1 (М19).

· * Т78 - проект поліпшеною модифікації Т77Е1.

· * Т96 - проект самохідного міномета зі 155-мм наряддям Т36. Т76 (1943 р) - прототип самохідної гаубиці М37.

Порівняння з М5 Стюарт

Порівняно з легким танком М5, що прийшов йому на зміну М24 означав суттєвий крок вперед. По двох з трьох основних показників, що не задовольняючи яким танк не може вважатися хорошим (вогнева міць і броньовий захист), М24 далеко перевершував всі легені танки другої світової війни. Що стосується третьої вимоги - мобільності, - то новий танк мав не менший маневреністю, ніж його попередник М5. Його 75-мм гармата за своїми характеристиками майже нічим не поступалася знаряддю «Шермана» і з вогневої мощі перевершувала озброєння більшої частини середніх танків зразка 1939 року. Серйозні зміни, внесені в конструкцію корпусу і форму вежі, сприяли усуненню уразливих місць, зниженню висоти танка і доданню бронюванню раціональних кутів нахилу. В наші дні нікому не прийде голову вважати несуттєвим чинником простоту технічного обслуговування. Так було і раніше, і проте при проектуванні «Чаффі» особлива увага приділялася забезпеченню легкого доступу до основних вузлів і агрегатів танка.

На Т24 була застосована торсіонна підвіска ходової частини винищувача танків М18. Існує думка, що цей тип під вагомі винайшли німецькі конструктори танків, насправді ж американський патент на торсионную підвіску був виданий в грудні 1935 року У. З. Престону і Дж. М. Барнес (майбутньому генералу, начальнику науково-дослідної служби департаменту озброєнь до 1946). Ходова частина танка складалася з п'яти обгумованих опорних ковзанок діаметром 63,5 см, провідного колеса переднього розташування і направляючого колеса (на борт). Ширина гусениць досягала 40,6 см. Корпус Т24 був виконаний з катаної сталі. Максимальна товщина лобових деталей досягала 63,5 мм. В інших, менш критичних місцях, бронювання було тонше - в іншому випадку танк не вписувався б в категорію легкого. Велика знімна кришка в похилому лобовому листі забезпечувала доступ до системи управління. В розпорядженні механіка-водія і його помічника малися дублюючі один одного органи управління.

The 75 mm Gun17

75 мм гармата обр 1917 (британський) є тимчасовим заходом, на основі британського QF 18 фунтових, створені в Сполучених Штатах в першій світовій війні після того, як вирішив перейти від 3-дюймовий (76 мм) до 75 мм калібру для своїх польових гармат.

Історія

США вирішили на початку Першої світової війни, щоб перейти від 3-дюймовий (76 мм) до 75 мм калібру для своїх польових гармат. Перші спроби для її виробництва в США за допомогою методів комерційного масового виробництва не вдалося почати у зв'язку із затримками в отриманні необхідних французьких планів, а потім вони були неповними або неточними, тому що промисловість США не була обладнана для роботи в метричних вимірюваннях. До 1917 американськими фірмами було вироблено 851 QF 18 фунтових для експорту в Великобританію. Тому виробництво 75-мм версії запропонували як просте тимчасове рішення, будучи в основному копією Британських QF 18 фунтових для французького 75мм боєприпасів, використовуючи існуючі виробничі потужності. Залишається дуже схожий на 18 фунтових, головний видимої різниці будучи короткий ствол з прямою мордою.

Гармата була розроблена занадто пізно, щоб побачити дію в Першій світовій війні.

Список літератури:

http://ru.wikipedia.org/wiki/M24_%D0%A7%D0%B0%D1%84%D1%84%D0%B8

http://pro-tank.ru/bronetehnika-usa/legkie-tanki/155-m24-chaffi

http://tanki-v-boju.ru/tank-m24-chaffi-m24-chaffee/

Размещено на Allbest.ru