Основи підготовки та ведення сучасної оборони мотострілецького батальйону

Позиційна оборона як основний вид оборони. Побудова оборони мотострілкового (танкового) батальйону: бойовий порядок, система опорних пунктів і вогневих позицій, вогню та інженерних загороджень. Батальйонні райони оборони в основі оборонної позиції.

Рубрика Военное дело и гражданская оборона
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 16.09.2011
Размер файла 34,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

на тему:

Основи підготовки та ведення сучасної оборони мотострілкового батальйону.

План

  • 1. Загальні положення
  • 2. Підготовка оборони
  • 3. Ведення оборони
  • Список використаної літератури

1. Загальні положення

Оборона має на меті відбити наступ переважаючих сил супротивника, нанести йому максимальні втрати, удержати важливі райони (об'єкти) місцевості і тим самим створити сприятливі умови для переходу в наступ.

У залежності від бойової задачі, наявності сил і засобів, а також від характеру місцевості оборона може бути позиційної і маневреної.

Позиційна оборона - основний вид оборони. Вона найбільше повно відповідає головній меті оборони і ведеться шляхом нанесення максимальних утрат супротивникові в ході завзятого утримання підготовлених до оборони районів місцевості. Позиційна оборона застосовується на більшості напрямків, і насамперед там, де втрата території неприпустима.

Маневрена оборона застосовується з метою нанесення супротивникові втрат, виграшу часу і збереження своїх сил шляхом послідовних оборонних боїв на заздалегідь намічену й ешелонованих у глибину рубежах у сполученні з короткими контратаками. Вона допускає залишення деякої частини території. У ході маневреної оборони батальйон у взаємодії з іншими підрозділами полку змушує супротивника наставати в напрямку, на якому підготовлена стійка позиційна оборона, або супротивник утягує в район, що забезпечує вигідні умови для його розгрому контратаками.

Батальйон, як правило, веде позиційну оборону, в окремих випадках він може брати участь у маневреній обороні полку, а при призначенні для оборони смуги забезпечення вести її і самостійно.

Оборона може застосовуватися навмисно, коли більш активні і рішучі дії недоцільні, або вимушено - унаслідок несприятливо сформованої обстановки. Вона може підготовлятися завчасно до початку бойових дій або організовуватися в ході бою. Перехід до оборони батальйону (роти) може здійснюватися в умовах відсутності зіткнення із супротивником або безпосереднім зіткненням з ним.

Оборона повинна бути стійкої й активної, здатної протистояти ударам усіх видів зброї, атаці великих мас танків і піхоти супротивника, вести активну боротьбу з його повітряними десантами, аеромобільними і диверсійно-розвідувальними групами. Вона повинна бути протитанкової, протиповітряної і протидесантної, глибокоешелонованої і готової до тривалого ведення бою в умовах застосування супротивником зброї масової поразки, високоточної зброї і засобів радіоелектронної боротьби.

Підрозділи повинні завзято обороняти займані позиції навіть в умовах повного оточення і відсутності тактичного зв'язку із сусідами. Вони не мають права залишати займані позиції і відходити без наказу старшого командира.

Стійкість і активність оборони досягається: витримкою, стійкістю і завзятістю військ, що обороняються, їх високим моральним духом; безперервною розвідкою супротивника, своєчасним розкриттям підготовки його до настання і можливих напрямків атак; ретельним маскуванням бойового порядку батальйону (роти) і введенням супротивника в оману щодо побудови оборони і задуму дій; митецькою, різноманітною побудовою оборони; умілим використанням вигідних умов місцевості і її інженерного устаткування; створенням ретельно організованої системи вогню, особливо протитанкового, у сполученні із системами інженерних загороджень, опорних пунктів і вогневих позицій; надійною протиповітряною обороною; своєчасним маневром підрозділами, вогневими засобами і вогнем на загрозливому напрямку; негайним знищенням супротивника, що вклинився в оборону, і його десантів, що висадилися; застосуванням в обороні несподіваних тактичних прийомів, здатних приголомшити супротивника, поставити його в скрутний стан, нав'язати йому свою волю й ініціативу; постійним виконанням заходів щодо захисту від зброї масової поразки і високоточної зброї супротивника; завзятим і тривалим утриманням районів оборони (опорних пунктів) у сполученні з проведенням контратак.

Батальйон проводить контратаку, як правило, разом з контратакою полку. У сприятливих умовах обстановки, при вклиненні незначних сил супротивника батальйон може з дозволу командира полку проводити контратаку самостійно з метою знищення і відновлення втраченого положення, що вклинилося в оборону, супротивника.

Мотострілковий і танковий полки можуть займати оборону в першому або в другому ешелоні дивізії, знаходитися в загальновійськовому резерві, а також оборонятися на окремому напрямку.

Окремий танковий батальйон мотострілкової дивізії, як правило, включається до складу її другого ешелону. При одноешелонній побудові бойового порядку дивізії він може входити до складу загальновійськового резерву або складати його.

Мотострілковий (танковий) батальйон (рота) може оборонятися в першому або в другому ешелоні полку (батальйону), у смузі забезпечення або на передовій позиції, складати загальновійськовий резерв або знаходитися в протидесантному резерві. При виході з бою і відході батальйон може бути призначений в ар'єргард, а рота - у тильну (бічну) похідну заставу або для дій як підрозділ прикриття.

Танковий батальйон мотострілкового полку, як правило, використовується для посилення мотострілкових батальйонів, а частина сил - у загальновійськовому резерві. Він може також знаходитися в другому ешелоні.

Мотострілковий батальйон танкового полку використовується, як правило, для посилення танкових батальйонів. Він може діяти і самостійно, займаючи оборону на першій позиції або в смузі забезпечення (на передовій позиції).

Батальйон першого ешелону готує і займає оборону на першій позиції. Він призначається для відображення настання супротивника, знищення його перед переднім краєм і при вклиненні в оборону на першій позиції, а також для завзятого утримання важливого району місцевості і створення сприятливих умов для розгрому супротивника.

Батальйон другого ешелону займає оборону на другій позиції, як правило, на важливому напрямку в готовності до міцного утримання займаного району, посиленню (заміні) підрозділів першого ешелону у випадку втрати ними боєздатності, проведенню контратак, а також до знищення повітряних десантів і аеромобільних підрозділів супротивника. Танковий батальйон і мотострілковий батальйон на бойових машинах піхоти, що знаходяться в другому ешелоні, підготовляють один - два вогневих рубежі для відображення атак танків супротивника вогнем з місця.

Мотострілковий (танковий) батальйон, призначений для оборони в смузі забезпечення, діє як передовий загін з метою затримати настання переважаючих сил супротивника, змусити його передчасно розгорнутися і наставати в невигідному для нього напрямку, нанести йому втрати і виграти час для підготовки оборони.

При відсутності смуги забезпечення батальйон (рота) може оборонятися на передовій позиції, створюваної на видаленні 4-6 км від переднього краю оборони, з метою ввести супротивника в оману щодо накреслення переднього краю і побудови оборони, не допустити раптового нападу супротивника на підрозділи першого ешелону, відбити його розвідку боєм і змусити передчасно розгорнути свої головні сили.

Керування підрозділами, що обороняються в смузі забезпечення (на передовій позиції), здійснюється командиром дивізії (полку).

Батальйон, що складає загальновійськовий резерв, займає зазначений йому район зосередження (район оборони) і знаходиться в готовності до виконання раптово виникаючих задач або до посилення (заміні) підрозділів першого ешелону у випадку втрати ними боєздатності.

Батальйон (рота), призначений у протидесантний резерв, займає зазначений йому район, веде розвідку повітряного супротивника, улаштовує протидесантні загородження, підготовляє вогневі засідки і знаходиться в готовності до знищення повітряних десантів супротивника в районах можливого висадження (викиду) і на ймовірних напрямках їхніх дій.

Полку призначається ділянка, батальйонові - район оборони, а роті і взводу - опорний пункт. Ширина батальйонного району оборони-3-5 км, глибина-2-2,5 км. Рота займає опорний пункт-1-1,5 км по фронті і до 1 км у глибину, а до 400 м по фронті і до 300 м у глибину.

Побудова оборони батальйону (роти) включає бойовий порядок батальйону (роти), систему опорних пунктів і вогневих позицій, систему вогню, систему інженерних загороджень.

Основні зусилля батальйону (роти) в обороні зосереджуються на очікуваному головному напрямку настання супротивника й утриманні найбільш важливого району (об'єкта) місцевості. Побудова оборони повинна створювати наростаюча протидія, що дозволяє не допустити прориву супротивником району оборони (опорного пункту) і створити умови для його знищення.

Бойовий порядок батальйону будується в два або один ешелони. При одноешелонній побудові бойового порядку виділяється резерв складі не менш взводу.

У залежності від виконуваної задачі і характеру місцевості батальйон може мати різне розташування рот. Одна з рот може бути висунута вперед або назад, утворити вогневий мішок, а на відкритому фланзі розташовуватися уступом.

Рота першого ешелону батальйону підготовляє опорний пункт на першій і другій траншеях з метою нанести супротивникові поразка вогнем усіх засобів і не допустити прориву їм переднього краю.

Рота другого ешелону батальйону підготовляє опорний пункт на третьої, а іноді і на четвертій траншеї з метою не допустити прориву супротивником першої позиції, а при сприятливих умовах і знищити контратакою його підрозділу, що прорвалися через першу і другу траншеї. Танкова рота (мотострілкова рота на бойових машинах піхоти), крім того, підготовляє один - два вогневих рубежі, що можуть збігатися з рубежами розгортання для контратаки.

Рота (взвод), виділена в резерв батальйону, займає район зосередження, у якому підготовляє для оборони опорний пункт і знаходиться в готовності до виконання раптово виникаючих задач.

Мінометна (артилерійська) батарея і гранатометний підрозділ звичайний залишаються в підпорядкуванні командира батальйону і використовуються, як правило, у повному складі для підтримки бою мотострілкових рот першого ешелону. Іноді гранатометний підрозділ у повному складі може надаватися мотострілковій роті, що обороняється на напрямку зосередження основних зусиль батальйону, або по відділеннях - ротам першого ешелону.

Протитанковий підрозділ батальйону звичайно залишається в підпорядкуванні командира батальйону, займає район зосередження і використовується, як правило, у повному складі на танконебезпечному напрямку для відображення атак танків і інших броньованих машин супротивника, прикриття відкритого флангу і забезпечення контратаки. На закритій і пересіченій місцевості підрозділ може надаватися ротам першого ешелону.

Зенітний підрозділ, як правило, залишається в безпосереднім підпорядкуванні командира батальйону і розташовується в опорних пунктах рот і в районі командно-спостережливого пункту батальйону так, щоб забезпечувалося надійне прикриття підрозділів від ударів з повітря.

Бойовий порядок роти будується в один або два ешелони.

У залежності від характеру місцевості взводи в опорному пункті мотострілкової (танкової) роти можуть розташовуватися кутом назад, мати уступне й інше розташування, що забезпечує найкращу організацію системи вогню перед фронтом і на флангах опорного пункту.

Додані мотострілковому (танковому батальйонові танкові (мотострілкові) підрозділи звичайно перепідкоряються ротам і займають оборону в опорних пунктах взводів. Танкові підрозділи і мотострілкові підрозділи на бойових машинах піхоти, крім того, можуть використовуватися для дій у вогневих засідках.

Протитанкове відділення роти надається, як правило, по розрахунках мотострілковим взводам. Іноді воно в повному складі використовується на напрямку зосередження основних зусиль роти.

Автомобілі мотострілкових рот розташовуються за другим ешелоном (резервом) батальйону разом з підрозділом забезпечення.

У бойовий порядок батальйону (роти) у залежності від обстановки можуть входити бронегрупа і вогневі засідки.

Бронегрупа батальйону (роти) створюється з метою підвищення активності оборони і своєчасного посилення її стійкості на найбільше загрозливих напрямках, закриття проломів, що утворилися в результаті вогневих ударів супротивника, і рішення інших задач, що вимагають стрімких, маневрених дій і ефективної вогневої поразки супротивника, а також більш повного використання бойових можливостей танків, бойових машин піхоти і бронетранспортерів. У її склад можуть входити кілька танків і бойових машин піхоти, бронетранспортерів (звичайно без десанту), виділених з підрозділів першого і другого ешелонів, що обороняються поза напрямками зосередження основних зусиль.

Танки і бойові машини піхоти (бронетранспортери), призначені для дій у складі бронегрупи, із заняттям оборони спочатку можуть розташовуватися і готуватися до бою у своїх взводних опорних пунктах. Потім у встановлений час вони зосереджуються в районі, що володіє надійними захисними і властивостями, що маскують, (у ярах, на зворотних схилах висот, у лісі й інших укритих місцях), ретельно маскуються і готуються до виконання поставлених бронегрупі задач або заняттю оборони у своїх взводних опорних пунктах.

Командиром бронегрупи може бути призначений: у батальйоні - один з командирів взводів роти другого ешелону, у роті - один із заступників командирів взводів.

Вогнева засідка виставляється з метою нанесення супротивникові максимальної поразки раптовим вогнем прямим наведенням, кинджальним вогнем і застосуванням міновибухових загороджень.

У вогневу засідку може виділятися взвод (відділення, танк), посилений огнеметниками і саперами.

Підрозділ, виділений у вогневу засідку, завчасно займає призначену позицію і ретельно маскується. Позиції вогневої засідки вибираються звичайно на танконебезпечних напрямках у районах оборони (опорних пунктах), у проміжках між ними або на флангах. Найбільш вигідними місцями для позицій вогневої засідки є зворотні схили висот, складки місцевості, окраїни населених пунктів, опушки лісу і чагарник.

Система опорних пунктів а вогневих позицій батальйону (роти) включає: позицію бойової охорони (створюється в батальйоні); опорні пункти рот (взводів), об'єднані в батальйонний район оборони; вогневі позиції танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), протитанкових керованих ракетних комплексів і інших штатних і доданих вогневих засобів; траншеї і ходи повідомлення. Система опорних пунктів і вогневих позицій підготовляється в залежності від прийнятого рішення, бойових можливостей батальйону (роти), наявності часу і характеру місцевості.

Позиція бойової охорони створюється з метою недопущення раптового нападу супротивника і ведення їм наземної розвідки. У бойову охорону висилається звичайно посилений взвод від батальйону першого ешелону на видалення до 2 км. Керування бойовою охороною здійснює командир батальйону.

В умовах безпосереднього зіткнення із супротивником бойова охорона не висилається. У цьому випадку задачі бойової охорони покладаються на підрозділи, що займають першу траншею.

Основу кожної оборонної позиції складають батальйонні райони оборони.

оборона батальйон танковий мотострілковий

Батальйонний район оборони обладнається трьома-чотирма траншеями і складається з опорних пунктів рот, позиції штатних і доданих вогневих засобів, зв'язаних між собою єдиною системою вогню, загороджень і ходів повідомлення в межах району оборони.

Опорний пункт мотострілкової роти обладнається двома траншеями і складається з опорних пунктів мотострілкових взводів, позицій вогневих засобів роти і доданих підрозділів, зв'язаних між собою єдиною системою вогню, загороджень і ходів повідомлення в межах опорного пункту роти.

Опорний пункт танкової роти складається з опорних пунктів танкових взводів і позицій доданих підрозділів. Надані танковій роті мотострілкові підрозділи займають позиції звичайно перед танків, а також у проміжках між танковими взводами і на флангах.

У батальйонному районі оборони ротні опорні пункти повинні розташовуватися так, щоб вони перехоплювали своїм розташуванням і вогнем найбільш ймовірні напрямки настання супротивника, виключався шаблон у побудові оборони і забезпечувалася стійкість підрозділів, що обороняються.

Для кругової оборони ротного опорного пункту широко використовуються ходи повідомлення, взводам призначаються додаткові сектори обстрілу, для вогневих засобів підготовляються основні і запасні вогневі позиції з урахуванням ведення вогню в сторони флангів і в тил. Частина вогневих засобів розташовується в глибині. На флангах, у проміжках між взводами, у тилу опорного пункту влаштовуються загородження.

Проміжки між ротними опорними пунктами можуть бути до 1000 м, а між опорними пунктами до 300 м. Проміжки між опорними пунктами повинні знаходитися під безперервним спостереженням, прострілюватися фланговим і перехресним вогнем усіх засобів, особливо протитанкових, а також прикриватися вогневими засідками, вогнем артилерії і загородженнями. У проміжках між опорними пунктами рот (взводів) обладнаються траншеї і запасні позиції.

Траншеї і ходи повідомлення повинні забезпечувати зручність ведення вогню, особливо флангове і перехресного, укрите розташування особового складу і вогневих засобів, швидкий і потайливий маневр підрозділів по фронті й у глибину, а також утрудняти супротивникові розкриття бойового порядку і системи вогню в обороні.

Перша траншея першої позиції є переднім краєм оборони. Перед нею створюються протитанкові і протипіхотні загородження. Передній край призначається, старшим, командиром. Перша траншея вибирається по можливості за природними протитанковими перешкодами і повинна забезпечувати гарне спостереження за супротивником, найкращі умови для створення суцільного вогню усіх видів перед переднім краєм, на флангах, у проміжках і з глибини оборони. Місцевість перед переднім краєм повинна утрудняти супротивникові спостереження, вибір укритих районів для зосередження танків і піхоти і схованих підступів до переднього краю оборони.

Друга траншея обладнається на видаленні 300-600 м від першої з таким розрахунком, щоб її підрозділи, що обороняють, могли своїм вогнем підтримати підрозділу, що займають першу траншею, а також вести вогонь на підступах до переднього краю оборони і прикривати вогнем загородження перед ним.

Третя (четверта) траншея обладнається на видаленні 600-1000 м від другої (третьої) траншеї з таким розрахунком, щоб її підрозділи, що обороняють, могли вести вогонь у смузі між другими і третьою (четвертої) траншеями, а на окремих ділянках і перед переднім краєм оборони, а також використовувати її як вихідне положення для маневру на загрозливому напрямку.

Ходи повідомлення використовуються для потайливого маневру підрозділів, ведення бою із супротивником, що вклинився в оборону, а також для евакуації поранених, подачі боєприпасів і продовольства. Ходи повідомлення відриваються з окремими позиціями для вогневих засобів з таким розрахунком, щоб на кожен взвод було не менш одного ходу повідомлення від першої траншеї до другого і на кожну роту не менш одного ходу повідомлення від другої траншеї до третього (четвертої), що дозволить у короткий термін організувати в разі потреби кругову оборону.

З метою зниження втрат від впливу вогню артилерії, ударів авіації і ядерної зброї супротивника траншеї і ходи повідомлення повинні відриватися повного профілю, а на окремих ділянках підсилюватися одягом крутостей. У траншеях і ходах повідомлення для особового складу влаштовуються перекриті ділянки, бліндажі і притулки, а для ракет, боєприпасів і інших матеріальних засобів відриваються ніші і ровики.

Система вогню батальйону (роти) в обороні включає: ділянки зосередженого і рубежі загороджувального вогню артилерії і мінометів, підготовлені на підступах до оборони, перед переднім краєм, на флангах, у проміжках між ротними Опорними пунктами й у глибині оборони; зони вогню протитанкових засобів і суцільного багатошарового вогню усіх видів зброї перед переднім краєм, у проміжках, на флангах і в глибині оборони для знищення у першу чергу танків і інших броньованих машин супротивника; підготовлений маневр вогнем з метою його зосередження в короткий термін на будь-якому загрозливому напрямку або ділянці. Вона будується з урахуванням вогневих можливостей усіх видів зброї батальйону (роти) і доданих вогневих засобів, їхньої тісної взаємодії в сполученні з інженерними загородженнями і природними перешкодами.

Основу системи вогню батальйону складає протитанковий вогонь рот, штатних і доданих протитанкових засобів, артилерії прямим наведенням з урахуванням застосування на танконебезпечному напрямку протитанкового резерву і рухливого загону загороджень полку.

Основу системи вогню роти складає вогонь танків і бойових машин піхоти (бронетранспортерів).

Вогневі засоби в батальйонному районі оборони (опорному пункті роти) розташовуються потай, розсредоточено і так, щоб можна було вести вогонь на граничну дальність і уражати супротивника фланговим, перехресним і кинджальним вогнем високої щільності, мати вогневий зв'язок між собою і створювати вогневі мішки. Лінійне їхнє розташування неприпустиме.

Бойові машини піхоти і танки розташовуються в опорному пункті роти (взводу) по фронті й у глибину на відстані до 200 м друг від друга. Крім того, при розташуванні танків необхідно враховувати можливість ефективного застосування ними протитанкових керованих ракет, ведення дійсного вогню з гарматно-кулеметного озброєння з урахуванням прикриття ділянки місцевості в призначених секторах обстрілу і виключення поразки перед мотострілкових підрозділів, що обороняються. Бронетранспортери розташовуються на вогневих позиціях у глибині опорного пункту роти (взводу) у місцях, що забезпечують ведення вогню з кулеметів переважно в сторони флангів і в проміжки.

Для вогневих засобів крім основних підготовляються запасні вогневі позиції, а для чергових вогневих засобів, танків і бойових машин піхоти (бронетранспортерів) тимчасові вогневі позиції.

З метою введення супротивника в оману щодо системи вогню і розташування вогневих засобів можуть призначатися знаряддя, що кочують, танки і бойові машини піхоти.

Готовність системи вогню визначається заняттям вогневими засобами позицій, підготовкою даних для стрілянини, а також наявністю ракет і боєприпасів.

Система інженерних загороджень включає мінні поля, групи мин, вузли загороджень, завали, інші протитанкові і протипіхотні перешкоди і підготовлені до руйнування (замінуванню) об'єкти, створювані перед позицією бойової охорони, переднім краєм, у проміжках і на флангах батальйону (роти) на всю глибину батальйонного району оборони відповідно до задуму бою в сполученні із системою вогню, природними перешкодами і з урахуванням маневру своїх підрозділів і сусідів.

Основу системи загороджень складають мінно-вибухові загородження, установлювані доданим інженерно-саперним підрозділом і призначеними для цієї мети мотострілковими підрозділами.

Порядок руйнування об'єктів у глибині оборони визначається старшим командиром.

У ході бою нарощування загороджень на напрямках настання, що виявилися, супротивника здійснюється доданим інженерно-саперним підрозділом.

Розвідка в обороні повинна вчасно установити підготовку супротивника до настання, виявити його сили, можливі напрямки дій і час переходу в настання, місця позицій артилерії й інших вогневих засобів, а з початком настання супротивника уточнити його склад, наявність резервів і напрямок їхнього висування.

Розвідка ведеться спостереженням із усіх командно-спостережливих пунктів особисто командирами і призначеними спостережливими посадами (спостерігачами), а також посадами радіолокаційної розвідки. Перед фронтом своїх військ, на флангах і в проміжках бойових порядків супротивника розвідка ведеться розвідувальними дозорами, на шляхах ймовірного підходу супротивника до оборони влаштовуються розвідувальні засідки.

Захист від зброї масової поразки і запальної зброї супротивника досягається насамперед використанням окопів, траншів, ходів повідомлення, перекритих щілин, бліндажів, притулків і укриттів, засобів індивідуального захисту, а також захисних властивостей місцевості і техніки.

Основними заходами щодо захисту від високоточної зброї супротивника в обороні є: використання при фортифікаційному устаткуванні батальйонного району оборони (ротного опорного пункту) нерівностей рельєфу місцевості і місцевих предметів, що забезпечують як захист озброєння і техніки, у першу чергу танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), так і можливість ведення з них вогню; установка над приховуваними об'єктами масок з радіорозсіюючих покрить, тепловідбиваючих екранів, а поблизу них - (перед ними) помилкових теплових цілей і лазерних відбивачів; розшук і знищення розвідувально-сигналізаційних засобів супротивника; строге дотримання вимог по маскуванню навіть при відсутності безпосереднього зіткнення із супротивником.

Тактичне маскування в обороні проводяться з метою введення супротивника в оману щодо напрямку зосередження основних зусиль, побудови бойового порядку, накреслення переднього краю, системи вогню, інженерного устаткування району оборони (опорного пункту), напрямку і часу здійснення маневру. Для введення супротивника в оману і зниження ефективності його вогню не допускається прямолінійне і шаблонове накреслення траншів, створюються помилкові опорні пункти, траншів і позиції вогневих засобів, улаштовуються помилкові мінні поля.

Основними задачами інженерного забезпечення в обороні є: фортифікаційне устаткування району оборони (опорного пункту), пристрій загороджень; виконання інженерних заходів щодо маскування; підготовка шляхів маневру; видобуток, очищення води й устаткування пункту водопостачання,

Основними задачами хімічного забезпечення в обороні є: радіаційна і хімічна розвідка в районі оборони (опорному пункті) і на вогневих рубежах; проведення спеціальної обробки, дегазації (дезінфекції) фортифікаційних споруджень а окремих ділянок місцевості; застосування запальної зброї, а також маскування підрозділів аерозолями (димами).

Командно-спостережливий пункт батальйону обладнається за ротами першого ешелону або в районі опорного пункту роти другого ешелону (резерву) батальйону на видаленні до 2 км від переднього краю оборони батальйону.

Командно-спостережливий пункт роти обладнається звичайно в глибині опорного пункту на видаленні до 800 м від свого переднього краю в такому місці, відкіля забезпечується спостереження за місцевістю перед фронтом і на флангах оборони роти, а також перегляд по можливості всього опорного пункту і зручність керування підрозділами. Командно-спостережливий пункт роти, а іноді і батальйону, доданого іншому підрозділові, звичайно обладнається поблизу пункту керування того підрозділу, якому рота або батальйон додані.

Пункт технічного спостереження батальйону (роти) розгортається поблизу командно-спостережливого пункту батальйону (роти); ремонтно-евакуаційна (ремонтна) група - за першим ешелоном батальйону; медичний пункт і інша частина підрозділу забезпечення батальйону - за другим ешелоном (загальновійськовим резервом).

Пункт бойового харчування роти і медичний пост роти розгортаються в опорному пункті роти в укритому місці, доступному для потайливого підходу транспортних засобів.

У підрозділах і на вогневих позиціях танків, бойових машин піхоти створюються додаткові запаси ракет і боєприпасів. Після відображення атак супротивника ці запаси негайно поповнюються. Підвіз у підрозділи інших матеріальних засобів виробляються звичайно вночі.

2. Підготовка оборони

Підготовка оборони починається з одержанням бойової задачі від старшого командира. Вона включає: організацію бою (ухвалення рішення, постановку бойових задач підрозділам, рекогносцировку, організацію взаємодії і системи вогню, усебічного забезпечення бою і керування, розробку схеми району оборони батальйону, опорного пункту роти); підготовку батальйону (роти) до виконання бойової задачі; заняття оборони, створення бойового порядку і системи вогню; інженерне устаткування району оборони (опорного пункту); організацію і проведення політичної роботи; практичну роботу командира батальйону (роти), його заступників і штабу батальйону в підлеглих підрозділах і інші заходи.

Тривалість і порядок роботи командира по організації оборони залежать від умов переходу до оборони, отриманої задачі, видалення супротивника і його дій, характеру місцевості і наявності часу. Підготовка оборони при наявності часу проводиться з виконанням заходів у повному обсязі, а при його в скороченому обсязі в короткий термін. В усіх випадках постановка задач не повинна затримувати заняття підрозділами оборони й організацію ними системи вогню.

Якщо перехід до оборони здійснюється в умовах відсутності зіткнення із супротивником, командир батальйону (роти) приймає рішення, доводить його до своїх заступників і командирів підрозділів, проводить рекогносцировку, у ході якої уточнює своє рішення, віддає бойовий наказ, організує взаємодію і систему вогню, усебічне забезпечення бою і керування. Потім він виводить батальйон (роту) у зазначений район оборони (опорний пункт) і організує його інженерне устаткування,

Одержавши задачу на перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення із супротивником, командир батальйону (роти) організує захоплення і закріплення зазначеного (вигідного) рубежу. У ході закріплення рубежу він приймає рішення, ставить задачі підрозділам, організує взаємодію і систему вогню, керування, захист від зброї масової поразки і високоточної зброї супротивника, дає вказівки по основних питаннях усебічного забезпечення бою, організує інженерне устаткування району оборони (опорного пункту). У наступному він проводить рекогносцировку, у ході якої уточнює задачі підрозділам, порядок взаємодії, а якщо необхідно, і інші питання.

У задумі бою командир батальйону (роти) визначає: напрямок зосередження Основних зусиль і райони місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони; способи відображення настання і знищення супротивника, що вклинився в оборону, (якого супротивника, де, у якій послідовності і як розгромити з указівкою порядку вогневої поразки і заходів для його обману); бойовий порядок і систему опорних пунктів і вогневих позицій.

При проведенні рекогносцировки командир батальйону (роти) вивчає місцевість, призначає (указує) орієнтири й уточнює:

положення, можливі шляхи висування (вихідні райони) і рубежі розгортання супротивника, ймовірні танконебезпечному напрямку;

накреслення переднього краю, район оборони (опорний пункт), розмежувальні лінії і задачу батальйону (роти);

напрямок зосередження основних зусиль і райони місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони;

накреслення траншів і ходів повідомлення, ротні (взводні) опорні пункти, позицію бойової охорони, місця пристрою вогневих засідок і район розташування бронегрупи, якщо вона створюється;

позиції доданого танкового (мотострілкового) підрозділу й інших засобів посилення;

смуги вогню рот (взводів) і ділянки зосередженого вогню; основної і запасні (тимчасові) позиції штатної і доданої артилерії; вогневі позиції і смуги вогню (сектори обстрілу), ділянки зосередженого і рубежі загороджувального вогню підрозділів (вогневих засобів), призначених для забезпечення флангів і стиків із сусідами і проміжків між ротами (взводами); основні, запасні (тимчасові) стартові (вогневі) позиції зенітного підрозділу і шляхи його маневру; напрямки і рубежі розгортання для контратак; вогневі рубежі для танкової роти і мотострілкової роти на бойових машинах піхоти, що знаходяться в другому ешелоні (резерві), а також для бронегрупи;

черговість і терміни інженерного устаткування, місця пристрою мінно-вибухових і інших загороджень і проходи, що залишаються в них, місця помилкових опорних пунктів, позицій і траншів;

заходи щодо захисту від зброї масової поразки і високоточної зброї супротивника, забезпеченню стиків і флангів, знищенню повітряних десантів, диверсійно-розвідувальних і аеромобільних груп, дій підрозділів вночі й в інших умовах обмеженої видимості;

місця командно-спостережливого пункту і розташування підрозділів технічного забезпечення і тилу, а також автомобілів мотострілкових підрозділів.

При постановці бойових задач командир батальйону (роти) у бойовому наказі вказує:

ротам (взводам) перший ешелон а-засобу посилення; опорні пункти і напрямки зосередження основних зусиль; задачі по відображенню настання і знищенню супротивника, що вклинився в оборону; кількість траншів і їхнє накреслення; смуги вогню, додаткові сектори обстрілу і ділянки зосередженого вогню; якими силами і засобами забезпечити фланги, стики, проміжки і хто відповідальний за них; хто підтримує;

роті (взводові) другого ешелону - те ж, що і ротам (взводам) першого ешелону, і для роти додатково напрямку і рубежі розгортання для контратак: для танкової роти і мотострілкової роти на бойових машинах піхоти, крім того, - вогневі рубежі;

резервові - район зосередження (опорний пункт), задачі, до виконання яких бути готовим; для танкової роти і мотострілкової роти на бойових машинах піхоти, крім того, - вогневі рубежі;

бронегрупі - склад, район і час зосередження в ньому, вогневі рубежі і задачі, до виконання яких бути готової;

вогневій засідці - склад, місце, задачі по знищенню наступаючого супротивника і порядок дій після виконання задачі;

доданим підрозділам артилерії і мінометної (артилерійської) батареї - порядок підтримки вогнем бойової охорони, задача по вогневій поразці супротивника при підході його до переднього краю оборони і розгортанні, переході а атаку, вклиненні в оборону і підтримці контратаки другого ешелону; основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції;

гранатометному підрозділові - задачі по підтримці рот першого ешелону і відображенню атаки піхоти супротивника;

основні і запасні позиції, смугу вогню, додатковий сектор обстрілу, ділянки зосередженого і рубежі загороджувального вогню;

протитанковому підрозділові - місце в бойовому порядку і напрямку можливих дій, рубежі розгортання, порядок їхнього заняття і задачі, до виконання яких бути готовим; сигнали відкриття і припинення вогню, порядок дій після виконання задачі;

зенітному підрозділові - задачі, стартові (вогневі) позиції, сектори для розвідки повітряного супротивника і ведення вогню, час і ступені готовності, порядок ведення вогню;

підрозділові, призначеному в бойову охорону, - позицію, задачу, які вогневі засоби виділяються для підтримки, порядок виклику їхнього вогню і порядок відходу.

У шостому пункті бойового наказу крім часу готовності до виконання задачі вказуються також час заняття оборони, готовність системи вогню й інженерних загороджень, черговість і терміни виконання заходів щодо маскування й інженерного устаткування району оборони (опорного пункту).

Командир батальйону (роти), призначеного в протидесантний резерв, у бойовому наказі при постановці задач підрозділам указує: засобу посилення, задачі і район зосередження; райони можливого висадження повітряних десантів, порядок ведення розвідки, місця вогневих засідок і пристрою протидесантних загороджень у цих районах і на шляхах ймовірних дій десантів супротивника; маршрути висування до місць можливого висадження повітряних десантів, рубежі розгортання для бою і порядок розгрому десантів,

Взаємодія командир батальйону (роти) організує по задачах, ймовірним напрямкам настання супротивника і варіантам дій підрозділів. Організувати взаємодію, вона погоджує дії рот (взводів) між собою, з діями бронегрупи, вогневих засідок, підрозділів артилерії, інших вогневих засобів і сусідами по знищенню супротивника під час висування його до переднього краю оборони, розгортання і переходу в атаку (у вихідному положенні для настання), при відображенні атаки танків і піхоти супротивника перед переднім краєм і при вклиненні їхній у район оборони (опорний пункт).

При організації взаємодії командир батальйону (роти) зобов'язаний:

уточнити вогневі задачі артилерійським, гранатометному і протитанковому підрозділам;

визначити рубежі відкриття вогню з танків, бойових машин піхоти, протитанкових керованих ракетних комплексів, гранатометів і інших протитанкових засобів по супротивнику, а також ділянки зосередженого вогню рот (взводів) на найбільш важливих напрямках і порядок його ведення;

погодити дії підрозділів, що обороняють передову позицію (позицію бойової охорони), з діями рот першого ешелону, підрозділів доданої і підтримуючої артилерії по утриманню передової позиції (позиції бойової охорони) і порядок відходу підрозділів, що обороняють неї;

погодити дії рот першого і другого ешелонів з діями бронегрупи, артилерійських, гранатометного і протитанкового підрозділів, доданого інженерно-саперного підрозділу, а також підрозділів (вогневих засобів), що діють у вогневих засідках, і вогневих засобів, що кочують, по відображенню атак танків і піхоти супротивника, відсіканню піхоти від танків, знищенню супротивника перед переднім краєм, на флангах, у проміжках і на стиках із сусідами, при вклиненні його в оборону і по боротьбі з повітряними десантами супротивника;

указати порядок відкриття і ведення вогню по літаках і вертольотам супротивника зенітним і мотострілковими (танковими) підрозділами, способи і сигнали упізнання своїх літаків і вертольотів, а також позначення свого положення; погодити порядок дій авіанавідників і посад (пунктів) позначення;

визначити, кому, які і де мати чергові вогневі засоби, а також порядок знищення розвідки супротивника;

повідомити сигнали оповіщення, керування і взаємодії.

Командир батальйону (роти) при організації взаємодії особлива увага приділяє: заходам для обману супротивника, маневрові силами і засобами з метою своєчасного посилення оборони на загрозливих напрямках, порядкові позначення шляхів маневру, проходів у загородженнях і переходів через перешкоди; визначенню способів дій підрозділів у випадку застосування супротивником зброї масової поразки, заходам щодо забезпечення безпеки підрозділів від світлового випромінювання при нанесенні відповідних ядерних ударів і заходам по маскуванню.

Командир батальйону (роти) другого ешелону крім проведення заходів щодо організації оборони уточнює порядок взаємодії з батальйонами (ротами) першого ешелону, визначає порядок дій по закриттю проломів, що утворилися в результату вогневих (ядерного) ударів супротивника, і підготовляє контратаки в зазначених йому напрямках. Командир танкового батальйону (роти) і командир мотострілкового батальйону (роти) на бойових машинах піхоти підготовляють вогневі рубежі і встановлюють порядок їхнього заняття в ході бою, а також визначають заходу щодо захистові підрозділів від високоточної зброї супротивника при висуванні на ці рубежі.

Систему вогню командир батальйону (роти) організує на основі прийнятого рішення в ході рекогносцировки, а також при постановці задач підрозділам і організації взаємодії. При цьому на найбільш ймовірних напрямках настання супротивника командир батальйону особисто вказує на місцевості вогневі позиції танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), протитанкових керованих ракетних комплексів, гранатометів і їхні сектори обстрілу, а також дає вказівки по організації вогню зі стрілецької зброї.

Безпосередньо перед переднім краєм підготовляється зона суцільного багатошарового вогню: кожна крапка місцевості в смузі до 400 м перед переднього краю повинна знаходитися під дійсним вогнем. Така зона створюється і на найважливіших ділянках перед третьою траншеєю.

Мертві простори, прострілюються не вогнем знарядь прямим наведенням і зі стрілецької зброї, повинні уражатися вогнем артилерії і мінометів із закритих вогневих позицій.

Підготовка батальйону (роти) до виконання бойової задачі включає: доукомплектування особовим складом, створення встановлених запасів ракет, боєприпасів, пального й інших матеріальних засобів; безпосередню підготовку командирів і особового складу до виконання бойової задачі, а озброєння і техніки до бойового застосування; проведення політичної роботи з особовим складом і тактичними навчаннями (занять) з підрозділами стосовно до характеру майбутнього бою.

Заняття оборони в умовах відсутності безпосереднього зіткнення із супротивником здійснюється потай, у короткі. терміни. При цьому підрозділу займають зазначені їм опорні пункти, підготовляють систему вогню і здійснюють інженерне устаткування району оборони (опорних пунктів).

При переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення із супротивником особлива увага приділяється створенню відповідно до рішення командира батальйону (роти) у самі короткі терміни бойового порядку, системи вогню й інженерних загороджень у першу чергу на ймовірному напрямку настання головних сил супротивника, а також маскуванню і фортифікаційному устаткуванню займаного району (опорного пункту).

В усіх випадках при переході до оборони батальйон (рота) повинний бути постійно готів до відображення раптового нападу супротивника, ударів його літаків, вертольотів, розвідувально-ударних комплексів, знищенню повітряних десантів, аеромобільних і диверсійно-розвідувальних груп.

Інженерне устаткування району оборони (опорного пункту) починається негайно після визначення позицій підрозділам і вогневим засобам і організації системи вогню. У деяких випадках воно може починатися ще до заняття оборони, у повному обсязі проводиться звичайно з заняттям підрозділами опорних пунктів і продовжується безупинно в ході всього оборонного бою. Воно здійснюється одночасно на всю глибину оборони в послідовності, що забезпечує постійну готовність підрозділів до відображення настання супротивника і захист їх від усіх засобів поразки, і проводиться потай, з повною напругою сил і максимальним використанням збірних фортифікаційних споруджень, конструкцій і місцевих будівельних матеріалів.

В умовах відсутності безпосереднього зіткнення із супротивником інженерне устаткування району оборони (опорного пункту) здійснюється із широким застосуванням засобів механізації.

У першу чергу влаштовуються інженерні загородження перед позицією бойової охорони і переднім краєм оборони; розчищаються смуги огляду й обстрілу; відриваються окопи на мотострілкові відділення, окопи для танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і інших вогневих засобів; зводяться спорудження для командно-спостережливих і медичних пунктів; улаштовуються перекриті щілини на кожне відділення, екіпаж або розрахунок; створюються ділянки суцільних траншів у взводних і ротних опорних пунктах; маскуються озброєння і техніка від розвідки і для захисту від високоточної зброї супротивника; улаштовуються загородження в проміжках між підрозділами, на флангах і в глибині оборони; обладнаються вогневі рубежі для танкового батальйону (роти) і мотострілкового батальйону (роти) на бойових машинах піхоти, що знаходяться в другому ешелоні (резерві), підготовляються шляхи висування до цих рубежів і рубежів розгортання для контратак; обладнаються пункти водопостачання (водозабірні пункти).

В другу чергу доустатковуються ротні і взводні опорні пункти; відриваються окопи для танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і інших вогневих засобів на запасних (тимчасових) вогневих позиціях, вогневих рубежах і в районах зосередження бронегрупп; створюється й удосконалюється в бойовому і господарському відношенні система траншів і ходів повідомлення в батальйонному районі оборони; доустатковуються командно-спостережливі і медичні пункти; улаштовуються бліндажі на кожне відділення (екіпаж, розрахунок), притулку на кожну роту (батарею) і притулок на командно-спостережливому пункті батальйону (роти), укриття для озброєння, техніки, ракет, боєприпасів і інших матеріальних засобів; обладнаються основні помилкові об'єкти, у батальйонному районі оборони (ротному опорному пункті); додатково влаштовуються загородження перед переднім краєм, у проміжках між опорними пунктами і на флангах, а також підготовляються шляхи маневру.

Надалі розвивається система траншів і ходів повідомлення в районі оборони (опорного пункту); нарощується система інженерних загороджень; додатково розвивається мережа шляхів маневру підрозділів, підвозу й евакуації; обладнаються помилкові опорні пункти, траншеї, вогневі позиції й інші об'єкти.

При переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення із супротивником інженерні загородження встановлюються в першу чергу перед переднім краєм на найважливішому напрямку. При устаткуванні позицій підрозділу спочатку відриваються окремі окопи, що потім з'єднуються в окоп на відділення і траншею на взвод.

Інженерне устаткування району оборони (опорних пунктів, позицій) здійснюється всіма підрозділами, у тому числі підрозділами бойового, технічного забезпечення і тилу. Додані підрозділи інженерних військ виконують найбільш складні задачі.

Командир батальйону (роти) розробляє схему району оборони батальйону (опорного пункту роти).

На схемі району оборони батальйону звичайно вказуються: орієнтири; положення супротивника; позиція бойової охорони; ротні і взводні опорні пункти, їхньої смуги вогню і ділянки зосередженого вогню, рубежі відкриття вогню по супротивнику з танків, бойових машин піхоти, протитанкових керованих ракетних комплексів, гранатометів і інших вогневих засобів; положення сусідів і розмежувальні лінії з ними; вогневі позиції і сектори обстрілу засобів, що забезпечують фланги батальйону і проміжки між ротними опорними пунктами; райони зосередження і вогневі рубежі бронегруп; позиції і шляхи маневру вогневих засобів, що кочують; вогневі позиції артилерійських і зенітного, гранатометного підрозділів і інших вогневих засобів, що знаходяться в безпосереднім підпорядкуванні командира батальйону, і їхні вогневі задачі; місця пристрою вогневих засідок; напрямку контратак і рубежі розгортання роти другого ешелону (резерву), для танкової роти і мотострілкової роти на бойових машинах піхоти, крім того, - вогневі рубежі; основні фортифікаційні спорудження й інженерні загородження; проходи в загородженнях для бронегруп, підрозділів (вогневих засобів), що діють у вогневих засідках, і вогневих засобів, що кочують; місця розташування підрозділів технічного забезпечення, тилу й автомобілів мотострілкових підрозділів, командно-спостережливих пунктів батальйону і рот. У межах району оборони батальйону, перед його фронтом і на флангах можуть указуватися рубежі розгортання (мінування) протитанкового резерву (рухливого загону загороджень) полку і вогневі задачі штатної і доданої артилерії.

При завчасній підготовці оборони на схемі, крім того, указуються вогневі позиції і сектори обстрілу танків, бойових машин піхоти, протитанкових, зенітних і інших вогневих засобів.

На схемі опорного пункту роти вказуються: орієнтири, їхнього номера, найменування і відстані до них; положення супротивника; смуга вогню роти; опорні пункти взводів, їхньої смуги вогню і додаткові сектори обстрілу; основні і запасні вогневі позиції бойових машин піхоти (бронетранспортерів), Танків, протитанкових, вогнеметних і зенітних засобів; вогневі позиції і сектори обстрілу вогневих засобів, що забезпечують фланги роти і проміжки між взводними опорними пунктами, а на схемі опорного пункту мотострілкової роти - і доданих танків; ділянки зосередженого вогню роти і кожного взводу; рубежі відкриття вогню з танків, бойових машин піхоти; протитанкових керованих ракетних комплексів і інших вогневих засобів; район зосередження і вогневі рубежі бронегрупи; позиції і шляхи маневру вогневих засобів, що кочують; місця пристрою вогневих засідок; інженерні загородження і фортифікаційні спорудження; проходи в загородженнях для вогневих засобів, що кочують, і діючих у вогневих засідках; місця розгортання пунктів технічного спостереження, бойового харчування і медичної посади роти; місця командно-спостережливих пунктів роти і взводів, розташування автомобілів мотострілкової роти. На схемі опорного пункту танкової роти, крім того, указуються позиції доданого мотострілкового підрозділу і система вогню його засобів.

Схема району оборони (опорного пункту) є планом ведення оборонного бою. Її копія представляється командирові полку (батальйону).

З метою забезпечення постійної бойової готовності підрозділів до відображення настання супротивника і ведення безперервних бойових дій по його знищенню в умовах тривалої оборони командир батальйону (роти) указує: порядок ведення розвідки, особливо спостереженням і підслуховуванням; організацію несення чергування в підрозділах і особливо на спостережних пунктах; порядок відкриття вогню для знищення виявлених окремих груп супротивника і його вогневих засобів; заходу щодо маскування, захистові від зброї масової поразки і високоточної зброї і порядок інженерного устаткування з урахуванням несення чергування і відпочинку особового складу; порядок пропуску розвідувальних органів за передній край і назад, а також прийому перебіжчиків; дії по допуску в підрозділи осіб, що прибули від старшого командира (начальника) і від сусідів; шляхи і порядок руху в районі оборони (опорному пункті); час і порядок переходу від денного режиму бойової діяльності до нічного і від нічного до денного; кількість ракет і боєприпасів при кожнім виді озброєння і їх запас у підрозділах; час і порядок прийому їжі; порядок проведення санітарно-гігієнічних заходів; час і порядок проведення занять з особовим складом.

Практична робота командира батальйону (роти) у підлеглих підрозділах крім звичайних питань включає перевірку: своєчасності і правильності заняття ними районів оборони, опорних пунктів і позицій; готовності системи вогню і зброї до ведення вогню, особливо вночі й в інших умовах обмеженої видимості; знання особовим складом своїх задач і порядку підтримки взаємодії в ході бою; стани і ступені готовності інженерних загороджень і фортифікаційного устаткування опорних пунктів і позицій підрозділів; готовності другого ешелону (резерву, бронегрупи) до маневру на вогневі рубежі і зазначені напрямки; виконання заходів щодо всебічного забезпечення бою і керуванню; заняття позиції бойовою охороною і готовності його до виконання бойової задачі.

3. Ведення оборони

До початку настання супротивника п ротах виділяються чергові танки, бойові машини піхоти (бронетранспортери) і інші вогневі засоби, що, займаючи записні або тимчасові вогневі позиції, знаходяться в постійній готовності до знищення окремих груп супротивника, що намагаються вести розвідку, проробляти проходи в загородженнях або проникнути в глибину оборони, а також до відкриття вогню по його низько летять літакам і вертольотам. Крім того, вони повинні перешкоджати пересуванню супротивника в його розташуванні і забороняти йому виробництво інженерних робіт. Снайпери знищують офіцерів, снайперів, спостерігачів, розрахунки вогневих засобів і інші мети супротивника. Інші підрозділи, підтримуючи постійну готовність до відображення атак супротивника, удосконалюють інженерне устаткування позицій, проводять заняття по бойовій і політичній підготовці і технічне обслуговування озброєння і техніки.


Подобные документы

  • Роль цивільної оборони в структурі заходів щодо забезпечення життєдіяльності населення України. Сили і засоби цивільної оборони України: характеристика і призначення. Цивільна оборона зарубіжних країн. Міжнародне співробітництво у сфері цивільної оборони.

    реферат [23,6 K], добавлен 25.01.2010

  • Основні положення нормативно-правової бази в сфері цивільної оборони, захисту населенні і територій від надзвичайних ситуацій. Система, задачі та керівництво Цивільної оборони. Права та обов’язки працівників, службовців та населення по Цивільній обороні.

    реферат [12,6 K], добавлен 23.12.2006

  • Аналіз бойових можливостей механізованого взводу в обороні. Відпрацювання навичок в управлінні підрозділом в якості командира взводу в різноманітних видах загальновійськового бою. Організація бойової охорони. Тактичне маскування. Ведення оборонного бою.

    курсовая работа [75,4 K], добавлен 05.02.2013

  • Система цивільної оборони - захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру. Прогнозування і оцінка радіаційної обстановки після аварії на АЕС з викидом радіонуклідів в атмосферу.

    контрольная работа [31,1 K], добавлен 28.09.2009

  • Основи знань по веденню оборони аеромобільною ротою. Особливості бойових можливостей, задач та побудови порядку АР в обороні. Вивчення порядку і змісту роботи командира аеромобільної роти під час організації оборони, а також управління нею під час бою.

    лекция [35,6 K], добавлен 08.06.2010

  • Склад, завдання, функції системи цивільної оборони, комплектування спеціалізованих формувань. Захист населення від наслідків надзвичайних ситуацій. Прогнозування та оцінка радіаційної обстановки після аварії на АЕС з викидом радіонуклідів в атмосферу.

    контрольная работа [17,3 K], добавлен 28.09.2009

  • Класифікація надзвичайних ситуацій техногенного і природнього характеру. Розміщення потенційно-небезпечних виробництв, їх паспортизація. Норми проектування інженерно-технічних заходів цивільної оборони. Міжнародні документи з питань техногенної безпеки.

    реферат [48,0 K], добавлен 23.11.2012

  • Поняття та види розвідувальної інформації про повітряного противника. Порядок організації оповіщення, інформаційні та імовірнісні показники. Призначення та принципи побудови єдиної сітки протиповітряної оборони. Повне донесення про повітряну ціль.

    презентация [228,9 K], добавлен 19.02.2014

  • Місце цивільної оборони у державній системі безпеки та захисту населення. Загальні принципи організації і структури установ ЦО України. Біологічна дія іонізуючих випромінювань на організми. Дії людей під час землетрусу. Поняття про хімічну обстановку.

    курс лекций [205,5 K], добавлен 09.03.2010

  • Основи загальновійськового бою - основної форми тактичних дій військ, що являє собою організовані і узгоджені за метою, місцем, часом удари, вогонь і маневр з'єднань, частин і підрозділів з метою знищення противника. Обов'язки особового складу відділення.

    реферат [545,8 K], добавлен 14.04.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.