Внутрішня та зовнішня балістика

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАІНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. В.О СУХОМЛИНСЬКОГО

Факультет Фізична культура та Захист Вітчизни

Кафедра Військової підготовки

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

"Внутрішня та зовнішня балістика"

Миколаїв 2010

Зміст

Вступ

1. Поняття пострілу та його періоди

1.1 Віддача зброї

1.2 Вплив порохових газів на ствол зброї

2. Траєкторія та її елементи

2.1 Форми траєкторії та їх практичне призначення

3. Прямий постріл, уражений та мертвий простір

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Термін " балістика " походить від слова " ballo " - кидаю, мічу. Історично вийшло, що балістика виникла як військова наука, визначальна теоретичні основи та практичне застосування закономірностей польоту снаряда повітря і процесів, інформують снаряду необхідну кінетичну енергію. Її виникнення пов'язують із великим ученим давнини -- Архімедом сконструировавшим метальні машини (балісти) і рассчитавшим траєкторію польоту метаемых снарядов.

На конкретному історичному етапі розвитку людства було створено таке технічне засіб, як вогнепальна зброя. Він став згодом використовуватися у військових цілях чи полюванні.

Балістика - наука про рух тіла, кинутих в просторі, заснована на математиці і фізики. Вона займається, головним чином, дослідженням руху снарядів, випущених з вогнепальної зброї, ракетних снарядів і балістичних ракет. Розрізняють внутрішню та зовнішню балістику, що займається дослідженням руху снаряда в каналі знаряддя, в протилежність зовнішній балістиці, що досліджує рух снаряда після виходу із знаряддя. Під зовнішньою балістикою розуміють, як правило, наука про рух тіла в повітряному і безповітряному просторі під дією лише зовнішніх сил.

Темою курсової роби є зовнішня та внутрішня балістика. Метою є закріплення теоретичних знань та вміти застосовувати їх на практиці.

Актуальність теми полягає в тому, що знаючи основи балістики можна вміло користуватися ними під час використання зброї, створення нової та удосконалення зброї .

1. Постріл та його періоди

балістика зброя постріл траєкторія

Балістика - наука про рух снаряду. На тепер балістика поділяється на дві самостійні науки: внутрішню балістику та зовнішню. Внутрішня балістика - це наука, яка займається вивченням процесів, які відбуваються під час пострілу, особливо під час руху кулі (гранати) по каналу ствола. Зовнішня балістика - це наука, що вивчає рух кулі (гранати) після закінчення впливу на неї порохових газів.

Пострілом називається викидання кулі (гранати) з каналу ствола зброї енергією газів, що виникають під час згорання порохового заряду.

Явище пострілу характеризується такими особливостями:

· великою величиною тиску газів (2-3 тис. і більше атмосфер);

· високою температурою порохових газів (2500-3500⁰);

· малим терміном дії (0,001-0,06 сек.);

· горінням порохового заряду в об'ємі, який швидко змінюється.

Під час пострілу зі стрілецької зброї від удару бойка по капсулю бойового патрона, досланого в патронник, вибухає ударний склад капсуля і виникає полум'я, яке крізь затравочні отвори у дні гільзи попадає до порохового заряду та підпалює його. Під час згорання порохового заряду виникає велика кількість сильно нагрітих газів, які створюють в каналі ствола високий тиск на дно кулі, дно та стінки гільзи, а також на стінки ствола і затвор. В результаті тиску газів на дно кулі вона зсовується з місця й врізається в нарізи, обертаючись по них, просувається по каналу ствола з постійно зростаючою швидкістю й викидається назовні в напрямку осі каналу ствола. Тиск газів на дно гільзи викликає рух зброї (ствола) назад. Від тиску газів на стінки гільзи й ствола виникає їх розтягнення (деформація), й гільза, щільно притискується до патронника, перешкоджає прориву порохових газів у бік затвору. Одночасно під час пострілу виникають коливальні рухи ствола й відбувається його нагрівання. Нагріті гази й частинки від пороху, що згорів, витікаючи з каналу ствола услід за кулею, під час зустрічі з повітрям спричиняють виникнення полум'я та ударної хвилі: останнє є джерелом звуку під час пострілу.

Додаток 1. Чотири послідовні періоди пострілу

Постріл відбувається в дуже короткий проміжок часу (0,001-0,06 сек.).

Під час пострілу виділяють чотири послідовних періоди (додаток 1).

· попередній;

· перший або основний;

· другий;

· третій або період після дії газів.

Попередній період продовжується від початку горіння порохового заряду до повного врізання оболонки кулі в нарізи ствола. Під час цього періоду в каналі ствола виникає тиск газів, необхідний для того, щоб зсунути кулю з місця й подолати опір її оболонки врізанню в нарізи ствола. Цей тиск називається тиском форсування, він дорівнює 250-500 кг/см² в залежності від устрою нарізів, ваги й твердості її оболонки. (Наприклад, у стрілецької зброї під патрон зразку 1943 р. тиск форсування дорівнює близько 300 кг/см²). Вважають, що горіння порохового заряду в цьому періоді відбувається в постійному об'ємі, оболонка врізається в нарізи миттєво, а рух кулі починається відразу ж при досягненні в каналі ствола тиску форсування.

Перший або основний період продовжується від початку руху кулі до моменту повного згорання порохового заряду відбувається в об'ємі, який швидко змінюється. На початку періоду, коли швидкість руху кулі по каналу ствола ще невелика, кількість газів зростає швидше, ніж об'єм поза кульного простору (простір між дном кулі та дном гільзи), тиск газів швидко підвищується й досягає найвищої величини) наприклад, у стрілецької зброї під патрон зразку 1943 р. - 2800 кг/см², а під гвинтів очний патрон - 2900 кг/см². цей тиск називається максимальним тиском. Він створюється у стрілецької зброї при проходженні кулею 4 6 см. Шляху. Далі, внаслідок швидкого збільшення швидкості руху кулі, об'єм поза кульного простору збільшується швидше притоку нових газів, і тиск починає падати, наприкінці періоду він дорівнює десь 2/3 максимального тиску, швидкість руху кулі постійно збільшується і наприкінці періоду досягає приблизно 3/4 початкової швидкості. Пороховий заряд згорає незадовго до того, як куля вилетить з каналу ствола. Другий період продовжується від моменту повного згорання порохового заряду до моменту вильоту кулі з каналу ствола. З початку цього періоду прилив порохових газів закінчується, однак сильно стиснуті й нагріті гази розширюються, та, здійснюючи тиск на кулю, збільшують швидкість її руху. Падіння тиску в другому періоді відбувається досить швидко й близько дулового зрізу - дуловий тиск складає в різних зразків зброї 300 - 900 кг/см. Швидкість кулі в момент вильоту її з каналу ствола (дулова швидкість) трохи менше початкової швидкості. У деяких видах стрілецької зброї, особливо коротко ствольних, другий період відсутній, тому, що повного згорання порохового заряду до моменту вильоту кулі з каналу ствола фактично не відбувається. Третій період, або період після дії газів триває від моменту вильоту кулі з каналу ствола й до моменту припинення впливу порохових газів на кулю. Протягом цього періоду порохові гази, що витікають з каналу ствола зі швидкістю 1200 - 2000 м/сек., продовжують впливати на кулю й надають їй додаткову швидкість. Найбільшої (максимальної) швидкості куля досягає в кінці третього періоду на віддалені кількох десятків сантиметрів від дулового зрізу ствола. Цей періоду закінчується в той момент, коли тиск порохових газів на дно кулі буде урівноваженим опором повітря.

1.1 Віддача зброї

Віддачею називається рух зброї (ствола) назад під час пострілу. Віддача відчувається як поштовх у плече, руку, ґрунт. Дія віддачі характеризується величинами швидкості та енергії.

Швидкість віддачі зброї приблизно в стільки разів менше початкової швидкості кулі, в скільки разів куля легше від зброї.

При стрільбі з автоматичної зброї, будова котрої базується на принципі використання енергії віддачі, частина її витрачається для надання руху рухомим частинам й на перезаряджання зброї. Тому енергія віддачі при пострілі з такої зброї менше ніж при стрільбі з неавтоматичної зброї або з автоматичної зброї, будова якої базується на принципі використання енергії порохових газів, що відводяться крізь отвір в стінці ствола.

Сила тиску порохових газів (сила віддачі) й сила опору віддачі (упор прикладу, руків'я, центр ваги зброї розташовані не на одній прямій і спрямовані в протилежні боки. Вони утворюють пару сил, під дією якої дулова частина відхиляється вгору. Величина відхилу дулової частини ствола даної зброї тим більше, чим більше плече цієї пари сил.

Крім того, при пострілі ствол зброї здійснює коливальні рухи - вібрує. Внаслідок чого дулова частина ствола у момент вильоту кулі може також відхилятися від початкового положення в будь-який бік. Величина цього відхилення збільшується в разі неправильного використання упора для стрільби, забруднення зброї тощо (додаток 2).



Додаток 2. Віддача зброї

В автоматичній зброї, яка має газовідвідний отвір в стволі, внаслідок тиску газів на передню стінку газової камери дулова частина зброї під час пострілу трохи відхиляється в бік, протилежній розташуванню газовідвідного отвору.

Сполучення впливу вібрування ствола, віддачі зброї та інших причин призводить до утворення кута між напрямком осі каналу ствола перед пострілом і її напрямком в момент вильоту з каналу ствола. Цей кут називається кутом вильоту.

Кут вильоту вважається позитивним, коли ось каналу ствола в момент вильоту кулі вище її положення перед пострілом і негативним, коли вона нижче.

Вплив кута вильоту на стрільбу у кожного зразка зброї усувається при приведенні його до нормального бою. Однак при порушенні правил прикладки зброї, використання упора, а також правил догляду за зброєю та її зберіганням змінюється величина кута вильоту і бій зброї. Для забезпечення одноманітності кута вильоту й зменшення впливу віддачі на результати стрільби необхідно точно дотримуватись прийомів стрільби й правил догляду за зброєю. З метою зменшення шкідливого впливу віддачі на результати стрільби в деяких зразках стрілецької зброї використовуються спеціальні пристрої - компенсатори. Гази, що витікають з каналу ствола вдаряючись об стінки компенсатора, трохи опускають дулову частину ствола ліворуч й униз.

1.2 Вплив порохових газів на ствол зброї

В процесі стрільби ствол піддається зносу. Причини, що викликають знос ствола, можна розподілити на три основні групи: хімічного, механічного й термічного характеру.

Внаслідок причин хімічного характеру в каналі ствола виникає нагар, котрий здійснює великий вплив на знос каналу ствола.

Примітка: Нагар складається - поділ, створений при згоранні порохового заряду; томпак, зірваний з оболонки кулі; мідь, латунь, сплавлені з гільзи; свинець, сплавленій з дна кулі; залізо, сплавлене зі ствола й зірване з кулі.

Якщо після стрільби не вилучить увесь пороховий нагар, то канал ствола за короткий час в місцях відколу хрому вкриється іржею, після вилучення якої зостаються сліди. При повторенні таких випадків, ступінь ураження ствола буде підвищуватись й може дійти до виникнення раковин, тобто значних поглиблень в стінках каналу ствола.

Негайне чищення й змащування каналу ствола після стрільби запобігає ураженню його іржею.

Причини механічного характеру - удари й тертя кулі по нарізах, неправильне чищення (чищення ствола без застосування дулової накладки або чищення з казенної частини без вставленої в патронник гільзи з просвердленим в її дні отвором) - призводять до стиранню полів нарізів або округленню кутів полів нарізів.

Причини термічного характеру - висока температура порохових газів, періодичне розширення каналу ствола й повернення його до початкового стану призводять до виникнення сітки розгару й сплавленню поверхні стінок каналу ствола в місцях відколу хрому.

Під дією усіх цих причин канал ствола розширюється й його поверхня змінюється, внаслідок чого збільшується прорив порохових газів між кулею й стінками каналу ствола, зменшується початкова швидкість кулі й збільшується розкид куль.

Для збільшення строку придатності ствола до стрільби необхідно дотримуватись встановлених правил чищення й огляду зброї та боєприпасів, вживати заходи щодо зменшення нагріву ствола під час стрільби.

При попаданні до стволу сторонніх предметів (паклі, ганчір'я, піску) може відбутися роздуття або розрив ствола.

Для того, щоб запобігти роздуття або розриву ствола, необхідно завжди оберігати канал ствола від попадання в нього сторонніх предметів, перед стрільбою обов'язково оглядіти і якщо необхідно, вичистити його.

2. Траєкторія та її елементи

При вильоті кулі у повітря на неї діють дві сили: сила тяжіння й сила опору повітря. Сила тяжіння поступово відхиляє кулю вниз, а сила опору повітря уповільнює рух кулі в повітрі, намагаючись перекинути її головною частиною назад. В результаті дії цих сил швидкість польоту кулі поступово зменшується, а її траєкторія являє собою по формі нерівномірно вигнуту криву лінію.

Траєкторією називається крива лінія, яку описує центр ваги кулі при польоті у повітрі.

Сила опору повітря викликається трьома основними причинами: тертям повітря, виникненням завихрення й виникненням балістичної хвилі, (додаток 3).

Додаток 3. Утворення сили опору повітря

Частинки повітря, що торкаються кулі, яка рухається, створюють тертя й зменшують швидкість польоту кулі.

Примикаючи до поверхні шар повітря, в якому рух часток змінюється від швидкості кулі до нуля, називається приграничним шаром, цей шар повітря, обтікаючи кулю, відривається від її поверхні й не встигає відразу зімкнутись за донною частиною.

За донною частиною кулі створюється розріджений простір, внаслідок чого з'являється різниця тиску на головну й донну частини. Ця різниця утворює силу, направлену в бік, зворотній руху повітря, намагаючись заповнити розрядження, що виникло за кулею, утворює завихрення.

Куля при польоті зштовхується з частинками повітря і примушує їх коливатись. Внаслідок цього перед кулею підвищується щільність повітря і створюються звукові хвилі. Ось чому політ кулі супроводжується характерним звуком.

Величина сили опору повітря залежать від швидкості польоту, форми й калібру кулі.

Під дією початкових поштовхів в момент вильоту кулі з каналу ствола між віссю кулі й дотичною до траєкторії створюється кут і сила опору повітря діє не вздовж осі кулі, а під кутом до неї, намагаючись не тільки уповільніть рух кулі, але й перекинути (додаток 4).

Додаток 4. Дія сили опору повітря на кулю, що летить

ЦТ - центр тяжіння, ЦС - центр опору повітря.

Для того, щоб куля не перекидалась, їй надають за допомогою нарізів в каналі ствола обертальний рух. Наприклад, у АКМ швидкість обертання кулі в момент вильоту з каналу ствола близько 3000 обертів за секунду.

Вісь повільного конічного руху трохи відстає від дотичної до траєкторії (розміщується вище останньої). Значить, куля з потоком повітря зштовхується більше нижчою частиною і вісь повільного конусового руху відхиляється у бік обертання (вправо при правій нарізці ствола) (додаток 5).

Додаток 5. Деривація (вид траєкторії зверху)

Відхилення кулі від площини стрільби у бік її обертання називається деривацією. Причинами деривації є : обертальний рух кулі, опір повітря і зниження під дією сили тяжіння дотичної до траєкторії. При відсутності хоча б однієї з цих причин деривації не буде.

При стрільбі зі стрілецької зброї величина деривації незначна (на дальності 300 м вона не перевищує ОД тис. або 0,3 м) і її вплив на результати стрільби практично не враховується.

Стійкість гранати в польоті забезпечується наявністю стабілізатора, який дозволяє перенести центр зіткнення повітря назад, за центр ваги гранати. Внаслідок цього сила опору повітря повертає ось гранати до дотичної траєкторії, примушуючи гранату рухатись головною частиною вперед. Для покращення густості деяким гранатам надають за рахунок витікання газів довільне обертання, внаслідок чого моменти сил, відхиляючи вісь гранати, діють послідовно в різні боки, тому густість стрільби покращується.



Додаток 6. Елементи траєкторії

Для визначення траєкторії польоту кулі (гранати) прийняті такі визначення:

центр дулового зрізу ствола називається точкою вильоту.

точка вильоту виступає початком траєкторії.

горизонтальна площина, що проходить через точку вильоту - горизонт зброї. Траєкторія перетинає горизонт зброї в точці вильоту і в точці падіння.

Пряма лінія, що являється продовженням осі каналу ствола наведеної зброї називається лінією піднесення.

Вертикальна площина, що проходить через лінію піднесення - площина стрільби.

Кут, який знаходиться між лінією піднесення і горизонтом зброї - кут піднесення. Якщо цей кут негативний, то він називається кутом схилення (зниження).

Пряма лінія, що виступає продовженням осі каналу ствола в момент вильоту кулі - лінія метання.

Кут, який знаходиться між лінією метання і горизонтом зброї - кут метання.

Кут, який знаходиться між лінією піднесення і лінією метання - кут вильоту.

Точка перетинання траєкторії з горизонтом зброї - точка падіння.

Кут, який знаходиться між дотичною до траєкторії в точці падіння і горизонтом зброї, називається кутом падіння.

Відстань від точки вильоту до точки падіння - повна горизонтальна дальність.

Швидкість кулі (гранати) в точці падіння - кінцева швидкість.

Час руху кулі від точки вильоту до точки падіння - повний час польоту.

Найвища точка траєкторії - вершина траєкторії.

Висота траєкторії - найкоротша відстань від вершини траєкторії до горизонту зброї.

Висхідна галузь - частина траєкторії від точки вильоту до вершини траєкторії; низхідна - частина траєкторії від вершини до точки падіння.

Точка прицілювання (наводки) - точка на цілі або не на ній, в котру наводиться зброя.

Лінія прицілювання - пряма лінія, що проходить від ока стрілка через середину прорізу прицілу і вершину мушки в точку прицілювання.

Кут, який знаходиться між лінією піднесення і лінією прицілювання називаються кутом прицілювання.

Кут, який знаходиться між лінією прицілювання і горизонтом зброї називається кутом місця цілі. Він вважається позитивним, коли ціль вище горизонту зброї. Визначається він за допомогою приладів або по формулі тисячної.

Відстань від точки вильоту до перетинання траєкторії з лінією прицілювання називається прицільною дальністю.

Найкоротша відстань від будь-якої точки траєкторії до лінії прицілювання називається перевищенням траєкторії над лінією прицілювання.

Пряма, з'єднуюча точку вильоту з ціллю, називається, лінією цілі. Відстань від точки вильоту до цілі по лінії цілі називається нахиленою дальністю. При стрільбі прямою наводкою лінії цілі практично співпадають з лінією прицілювання, а нахилена дальність з прицільною дальністю.

Точка перетинання траєкторії з поверхнею цілі називається точкою зустрічі.

Кут, який знаходиться між дотичною до траєкторії і дотичною до поверхні цілі в точці зустрічі, називається кутом зустрічі.

Під кутом зустрічі вважається найменший зі суміжних кутів, який вимірюється від 0 до 90⁰.

Траєкторія кулі в повітрі має наступні властивості:

- низхідна галузь коротша і крутіша за висхідну;

- кут падіння більший за кутом метання;

- кінцева швидкість кулі менша, ніж початкова;

- найменша швидкість польоту кулі при стрільбі під великими кутами метання - на висхідній галузі траєкторії, а при стрільбі під невеликими кутами метання - в точці падіння;

- час руху кулі на висхідній галузі траєкторії менше, ніж низхідній;

- траєкторія кулі, що обертається, внаслідок пониження кулі під дією сили тяжіння і деривації являє собою лінію двоякої кривизни.

Траєкторію гранати в повітрі можна розділити на дві ділянки: активний - політ гранати під дією реактивної сили (від точки вильоту до точки, де дія реактивної сили закінчується) і пасивний - політ гранати за інерцією. Форма польоту гранати приблизно така ж, як і у кулі.

Надання стійкості гранаті на польоті замість обертального руху досягається наявністю хвостового оперення, яке має порівняльне велику поверхню, внаслідок чого центр опору гранати розташований ближче до задньої частини. Хвостове оперення називається стабілізатором, тому, що призначене для надання гранаті стійкості.

2.1 Форми траєкторії та їх практичне значення

Форма траєкторії залежить від кута піднесення. Із збільшенням кута піднесення висота траєкторії й повна горизонтальна дальність польоту кулі збільшується, але це трапляється до звісної межі. За цією межею висота траєкторії продовжує збільшуватись, а повна горизонтальна дальність починає зменшуватись.

Додаток 7. Форми траєкторії

Кут піднесення, при якому повна горизонтальна дальність польоту кулі стає найбільшою - називається кутом найбільшої дальності. Величина його для куль різних видів зброї складає близько 35⁰.

Траєкторії, які отримуються при кутах піднесенню менших кута найбільшої дальності називаються настильними. Траєкторії, які отримуються при кутах піднесення більших кута найбільшої дальності називаються навісними.

При стрільбі з однієї і тієї ж зброї можна отримати дві траєкторії з однаковою горизонтальною дальністю: настильну і навісну. Траєкторії, які мають однакову горизонтальну дальність при різних кутах піднесення називаються спряженими (сполученими).

При стрільбі зі стрічкової зброї і гранатометів використовуються тільки настильні траєкторії.

Чим найстильніше траєкторія, тим більшим протягом місцевості ціль може бути уражена з однією установкою прицілу, тим менший вплив на результати стрільби здійснюють помилки у визначенні установки прицілу; в цьому й полягає практичне значення настильної траєкторії.

Настильність траєкторії характеризується найбільшим її перевищенням над лінією прицілювання. При даній дальності траєкторія тим більш настильна, чим менше вона підіймається над лінією прицілювання. Крім того, про настильність траєкторії можна судити за величиною кута падіння: траєкторія тим більш настильна, чим менше кут падіння.

Приклад. Порівняти траєкторії при стрільбі з СПГ та РКК з прицілом 5 на відстані 500 метрів.

Рішення. З таблиці перевищення середніх траєкторій над лінією прицілювання (додаток 1) та основної таблиці знаходимо, що при стрільбі з СТІГ на 500 м. з прицілом 5 найбільше перевищення над лінією прицілювання 66 см. Та кут падіння 6,1 тисячної; з РКК відповідно 121 см. І 12 тисячних. Значить, траєкторія кулі при стрільбі з СТІГ більш наземна, чим при стрільбі з РКК.

3. Прямий постріл, уражений та мертвий простір

Наземна траєкторія впливає на величину дальності прямого пострілу, ураженого, прикритого й мертвого простору.

Прямий постріл - це постріл, при якому траєкторія польоту кулі не піднімається над лінією прицілювання вище цілі на всьому своєму шляху (додаток 8).

В межах дальності прямого пострілу в напружені моменти бою стрільба може вестись без перестановки прицілу; у цьому випадку точка прицілювання вибирається за 1 нижнім обрізом цілі.

Дальність прямого пострілу залежить від висоти цілі й настильності траєкторії.

Додаток 8. Прямий постріл

Дальність прямого пострілу при стрільбі з АКМ по грудній цілі - 350 м., по цілі, що біжить - 525 м., з РКК відповідно - 365 м. і 540 м.; з КК - 400 м. і 650 м.; з РПГ-7 - найдієвіший вогонь по танкам, САУ та іншим цілям, висотою 2 м. й більше; на дальності прямого пострілу - 330 м., СГД - по головній цілі - 350 м.; по грудній цілі - 430 м.; по цілі, що біжить - 640 м..

Дальність прямого пострілу можна визначити по таблицям, шляхом порівняння висоти цілі з величинами найбільшого перевищення траєкторії над лінією прицілювання або з висотою траєкторії.

Приклад. Визначити дальність прямого пострілу при стрільбі з КК по кулемету противника (висота цілі 0,55 м.).

Рішення 1. за таблицею перевищення середньої траєкторії над лінією прицілювання шляхом порівняння висоти цілі з найбільшим перевищенням траєкторії знаходимо: при стрільбі на 500 м. з прицілом 5 найбільше перевищення траєкторії 0,75 м., що більше висоти цілі на 0,20 м., а на 400 м. з прицілом 4 воно дорівнює 0,40 м., що менше висоти цілі на 0,15 м., значить, дальність прямого пострілу буде більше 400 м. і менше 500 м..

2. Для визначення наскільки дальність прямого пострілу більше 400 м. складемо пропорцію: 100 м. (500-400) збільшують перевищення на 0,35 м. (0,75-0,40); ціль вище найбільшого перевищення на 400 м. на 0,15 м. (0,55-0,40). Звідси перевищенню цілі дорівнюючому 0,15 м., відповідає збільшення дальності прямого пострілу на 43 м..

с Пр = 4 - шах = 0,40 с Пр = 5 - тах = 0,75

Пунктирна лінія - траєкторія, наскільки можливо підняти польот кулі до висоти цілі. Вона буде перевищувати траєкторію с Пр = 4 (0,40 м.) на 0,15 м., при цьому полетить на Х метрів далі.

на 100 м. 0,75-0,40 = 0,35

Складаємо пропорцію 100 м. - 0,35 м. Х м - 0,15 м. знаходимо значення Х

Х м. = (100*0,15)/0,35 = 43 м. Д прям.постр = 400 м. + 43 м. = 443 м.

Дальність прямого пострілу буде дорівнювати 443 м. (400 + 43), а установка прицілу - відповідно їй - 4,5.

При стрільбі по цілях, що знаходиться на відстані більшій за дальність прямого пострілу, траєкторія поблизу її вершини піднімається вище цілі й ціліь на якійсь ділянці не буде уражена при тій же установці прицілу. Однак, біля цілі буде такий простір (відстань), на якому траєкторія не піднімається вище цілі й ціль буде уражена нею.

Відстань на місцевості протягом якої низхідна галузь траєкторії не перевищує висоти цілі називається уразним простором (глибиною уразного простору).

Глибина уразного простору залежить:

висоти цілі - вона буде тим більш, чим вище ціль;

від наземності траєкторії - вона буде тим більш, чим наземнішатраєкторія;

від кута нахилу місцевості - на передньому схилі вона зменшується, на зворотному - збільшується.

Глибину уразного простору можна визначити наступними способами: І. По таблицях перевищення траєкторії над лінією прицілювання, шляхом порівняння перевищення низхідної галузі траєкторії на відповідну дальність стрільби з висотою цілі.

Приклад. Визначити глибину уразного простору при стрільбі з КК по піхоті противника (висота цілі 1,5 м.) на відстані 1000 м..

Рішення 1. за таблицею перевищення середніх траєкторій над лінією прицілювання знаходимо: на 1000 м. перевищення траєкторії дорівнює 0, а на 900 м. - 2,7 м. (більше висоти цілі). Тобто, глибина уразного простору менше 100 м. відповідає перевищення траєкторії 2,7 м.; Х м. - відповідає перевищення траєкторії - 1,5 м. (висоті цілі), (додаток 9).

Додаток 9. Визначення глибини уразного простору по цілі висотою 1,5 метри

На 100 м. - 2,7 м. різниця висоти траєкторії х - 1,5 м. (висота цілі)

х = 100*1,5/2,7 = 55 м.

Глибина уразного простору складає - 55 метрів. 2. Якщо висота цілі менше 1/3 висоти траєкторії - визначається глибина уразного простору за формулою тисячної

Упр = Вц*1000/К

Упр - уразний простір;

Вц - висота цілі в метрах;

К - кут падіння в тисячних.

Приклад, визначити глибину уразного простору при стрільбі з КК по піхоті, яка біжить на відстані 1000 м.. Рішення. 1.Знаходимо за основними таблицями висоту траєкторії, яка дорівнює 5,9 м., що говорить про те, що висота цілі - 1,5 м., менше 1/3 висоти траєкторії; кут падіння дорівнює - 0-29 тисячна. 2. Визначаємо глибину Упр за формулою:

Упр = Вц*1000/Кп = 1,5*1000/29 = 50 м.

У тому випадку, коли ціль розташована на схилі або є кут місця цілі, глибину Упр визначати вищезазначеними способами, при цьому отриманий результат необхідно помножити на відношення кута падіння до кута зустрічі.

Величина кута зустрічі залежить від напрямку схилу: на зустрічному схилі кут зустрічі дорівнює сумі кутів падіння й схилу, на зворотному схилі - різність цих кутів. При цьому, величина куту зустрічі залежить також від кута місця цілі: при негативному куті місця цілі кут зустрічі збільшується на його величину.

Приклад. Визначити глибину Упр за умовами попереднього прикладу, якщо ціль рухається по зустрічному схилу крутизною 3⁰ 950 тисячних).

Рішення. 1. Знаходимо кут зустрічі. Він дорівнює 79 тисячних (29 + 50).

2. Знаходимо глибину уразного простору на скаті (Упм) складатиме:

Упр*Ос 60*29

Упм = Упр*Ос/ц = 60*29/79 = 20 м.

ц - кут зустрічі;

Ос - кут падіння у тисячних;

Упр - глибина уразного простору в метрах.

Уразний простір в деякій мірі компенсує помилки, які допускаються при виборі прицілу й дозволяє округляти виміряну відстань до цілі в більший бік.

Для збільшення глибини урадуваного простору на схильній місцевості вогневу позицію треба обирати так, щоб місцевість в розташуванні противника якомога більше співпадала з продовженням лінії прицілювання.

Простір за укриттям, що не пробивається кулею від його гребня до точки зустрічі, називається прикритим простором (Пп.). Воно буде тим більше, чим більша висота прикриття й чим наземніша траєкторія.

Частина прикритого простору, на якому ціль не може бути уражена при даній траєкторії, називається мертвим (неуразним) простором (Мнп). Мертвий простір буде тим більшим, чим більше висота укриття, менше висота цілі й наземніше траєкторія, (додаток 10).

Частина прикритого простору, на якому ціль може бути уражена, становить уразний простір.

Додаток 10. Прикритий, мертвий та вражаючий простори

Глибину прикритого простору (Пп.) можна визначити за таблицями перевищення траєкторії над лінією прицілювання, (табл.. перевищення траєкторії №1,2) шляхом підбору відшукується перевищення, відповідне висоті укриття й дальності до нього. Після находження перевищення визначається відповідна йому установка прицілу й дальність стрільби. Різниця між визначеною дальністю стрільби й дальністю до укриття являє собою величину глибини прикритого простору.

Глибина мертвого простору (Мпр) дорівнює різниці прикритого й уразного простору.

Приклад. Визначити глибину прикритого простору (Пп.), уразного простору (Упр) і мертвого простору (Мпр) при стрільбі з РПК по цілі, яка біжить за укриттям висотою 3 м. (висота цілі = 1,5 м.). відстань до укриття 300 м..

Рішення. 1. За таблицею перевищення середніх траєкторій над лінією прицілювання знаходимо шляхом підбору, що на відстані 300 м. перевищенню 3 м. відповідає траєкторія з прицілом 7 9дальність стрільби 700 м.).

2. Визначаємо глибину прикритого простору:

Ппр = 700 - 300 = 400 м.

3. Визначаємо за таблицею перевищення середніх траєкторій глибину уразного простору Упр при стрільбі з прицілом 7. вона дорівнює 75 м..

4. Визначаємо глибину Мпр.

Мпр = Ппр - Упр = 400 -75 = 325 м.

Якщо висота укриття не перевищує 1/3 висоти траєкторії, то глибину Ппр і Мпр можна визначити за формулами:

Ву*1000 (Ву - Вц)*1000

Ппр = Ву*1000/ц; Мпр = (Ву - Вц)*1000/ц

Ппр - прикритий простір (м);

Мпр - мертвий простір;

Ву - висота укриття;

Вц - висота цілі в метрах;

ц - кут зустрічі в тисячних.

З кулеметів на станках глибина прикритого простору може бути визначена за кутами прицілювання. Для цього необхідно установити приціл відповідний відстані до укриття й навести кулемет в гребінь укриття. Після цього, не збиваючи наводки кулемета відмітитись прицілом під основу укриття. Різність між цими прицілами, виражена в метрах, і являє собою глибину прикритого простору. При цьому, передбачається, що місцевість за укриттям з'являється продовженням лінії прицілювання, направленої під основу укриття.

Значення величини прикритого і мертвого простору дозволяє правильно використовувати укриття для захисту від вогню противника, а також вживати заходи щодо зменшення мертвих просторів шляхом правильного вибору вогневих позицій й обстрілу цілей зі зброї з більш звислою траєкторією.

Висновок

Балістика - широка галузь знань військової науки, тому в моїй курсовій роботі висвітлені лише окремі питання поняття пострілу та його періоди, віддача зброї, вплив порохових газів на ствол зброї, траєкторія та її елементи, форми траєкторії та х практичне значення. Також було розкрито поняття: прямий постріл, уражений та мертвий постріл та показання порядок їх визначення, найголовніші, що стосуються широкого кола зброї, а саме - автоматів та кулеметів тощо. Досить добре розкрив на які науки поділяється Балістика:

Внутрішню балістику - наука про рух снарядів в каналі ствола під дією порохових газів також закономірностей інших процесів відбувающихся при вистрілі в каналі ствола , також балістика вивчає вистріл як складний процес перетворення хімічної енергії пороха в теплову, а після в механічну енергію снаряда и рухомих частин зброї.

Внутрішню балістику - важливий предмет для конструкторів та користувачів вогнепальної зброї .

Зовнішня балістика - вивчає рух некерованих снарядів куль і т.д. після вильоту їх з каналу ствола , а також чинники, що впливають на цей рух. Основне її вмістом є вивчення всіх елементів руху снаряда і сил, що діють на нього у польоті (сила опору повітря, сила тяжіння, реактивна сила, сила, що виникає в період післядії, і др.); рухи центру мас снаряда з метою розрахунку його траєкторії за заданих початкових і зовнішніх умов , а також визначення стійкості польоту і розсіювання снарядів. Важливими розділами зовнішньої Балістики є теорія поправок, розробляюча методи оцінки впливу чинників, що визначають політ снаряда, на характер його траєкторії, а також методика складання таблиць стрілянини і способів знаходження оптимального внешнебаллістічеського варіанту при проектуванні артилерійської систем. Теоретичне вирішення завдань про рух снаряда і завдань теорії поправок зводиться до складання рівнянь руху снаряда, спрощення цих рівнянь і відшукання методів їх рішення. Для визначення початкових умов (початкова швидкість і кут кидання, форма і маса снаряда) необхідних для здобуття заданої траєкторії, в зовнішній Балістики. користуються спеціальними таблицями. Розробка методики складання таблиць стрілянини полягає у визначенні оптимального поєднання теоретичних і експериментальних досліджень, що дозволяють отримати таблиці стрілянини необхідної точності при мінімальних витратах часу.

Список використаної літератури

1. Військова енциклопедія

2. Збірник МО. Наставляння по стрілецьким справам. Москва 1984р. 174 с.

3. Підручник Л.О.Горчаков Стрілецька зброя та Вогнева підготовка. Миколаїв 2006р. 359 с.

Додатки

Перевищення траєкторії над лінією прицілювання

а) Для автомата Калашникова (АК 74 та АКС 74). Кулі зі стальним осердям Початкова швидкість кулі 900 м/с, Вага кулі 3,4 г

Дальність,м	60	100	150	200	250	300	350	400	450	500	550	600
Приціл	Сантиметри
1	0	0	-3	-10	-	-	-	-	-	-	-	-
2	3	5	5	0	-10	-25	-	-	-	-	-	-
3	6	13	17	16	11	0	-17	-43	-	-	-	-
4	11	20	33	38	37	32	20	0	-27	-65	-	-
5	18	37	53	64	70	71	66	52	31	0	-42	-98
Дальність,м	100	200	300	400	500	600	700	800	900	1000	1100	1200
Приціл	Метри
6	0,54	0,92	1,2	1,2	0,82	0	-1,5	-3,7	-	-	-	-
7	0,75	1,4	1,8	2,0	1,9	1,3	0	-2,1	-5,2	-	-	-
8	1,0	1,9	2,7	3,1	3,2	2,9	1,9	0	-2,9	-7	-	-
9	1,4	2,2	3,6	4,4	4,8	4,8	4,1	2,6	0	-3,8	-8,9	-
10	1,7	3,3	4,8	5,9	8,7	7,1	6,8	5,6	3,4	0	-4,8	-11,1

б) для ручних кулеметів Калашникова (РПК 74 та РПКС 74)

Дальність,м	60	100	150	200	250	300	350	400	450	500	550	600
Приціл	Сантиметри
1	0	0	-2	-8	-	-	-	-	-	-	-	-
2	5	4	4	0	-8	-21	-	-	-	-	-	-
3	9	11	15	14	9	0	-14	-36	-	-	-	-
4	11	20	28	32	32	27	16	0	-32	-35	-	-
5	15	31	45	54	60	60	56	44	26	0	-37	-86
Дальність,м	100	200	300	400	500	600	700	800	900	1000	1100	1200
Приціл	Метри
6	0,46	0,83	1,02	1	0,69	0	-1,2	-3,13	-	-	-	-
7	0,63	1,18	1,55	1,7	1,57	1,04	0	-1,76	-4,44	-	-	-
8	0,83	1,63	2,23	2,61	2,69	2,39	1,55	0	-2,47	-6,07	-	-
9	1,13	2,18	3,06	3,71	4,07	4,04	3,49	2,21	0	-3,3	-7,9	-
10	1,47	2,84	4,06	5,03	6,72	8,11	3,8	4,86	2,97	0	-4,26	-9,94

Размещено на Allbest.ru