Економічна ефективність рослинництва і тваринництва

Для збільшення виробництва сільськогосподарської продукції та підвищення її економічної ефективності необхідно здійснювати фундаментальні і прикладні наукові дослідження, спрямовані на створення нової та вдосконалення існуючої техніки, поліпшення селекційної роботи щодо створення нових і поліпшення існуючих сортів та гібридів сільськогосподарських культур, порід тварин, розробку нових і вдосконалення існуючих технологічних процесів виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції.

Суть інтенсивної технології полягає у створенні оптимальних умов для вирощування сільськогосподарських культур, проведення повного комплексу науково обґрунтованих прийомів обробітку ґрунт) та одержання врожаю Особливо важливим при цьому є дотримання, технологічної дисципліни, виконання заходів, спрямованих на максимальне використання біоенергетичного потенціалу ґрунту.

Водночас використання інтенсивних технологій повинне сприяти підвищенню економічної родючості грунту, передбачати раціональне використання природних ресурсів та охорону навколишнього середовища.

У рослинництві при освоєнні інтенсивних технологій велику роль відіграє хімізація сільського господарства. Розроблено високоефективні технології використання добрив, які суттєво підвищують окупність їх урожаєм. Набуло широкого розповсюдження внесення мінеральних добрив разом з водою. Впровадження інтенсивних технологій у сільськогосподарське виробництво тісно пов'язане з його механізацією - з переходом від часткової до комплексної. Технічне забезпечення сільського господарства постійно поліпшується, неухильно підвищується рівень механізації.

Проте, незважаючи на значні успіхи механізації сільськогосподарського виробництва існує багато проблем.

Одна з них полягає в тому, що при виробництві більшості продуктів відсутня можливість використання системи машин. що забезпечує комплексну механізацію всіх виробничих процесів. Тому в сільському господарстві ще на багатьох роботах застосовується ручна праця. Особливого значення нині набуває якісне вдосконалення машин, підвищення їх надійності й довговічності. Для сільськогосподарського господарства значні перспективи відкриваються у зв'язку з освоєнням найближчим часом нових машин, а також роботів і маніпуляторів, які забезпечать підвищення продуктивності праці в 1,8 - 2 рази. Велике значення має збереження енергії. В Україні впроваджується технологія зберігання фуражної кукурудзи без сушіння: на кожній тонні зерна економиться 25 - 30 кг палива, зменшується загальні витрати на одиницю продукції на 20 - 22%.

Все більшого значення набуває комп`ютеризація сільського господарства. Це перш за все, забезпечення сільськогосподарського виробництво електронно-обчислювальними машинами, персональними комп'ютерами створення інформаційної бази, програмне забезпечення, а також підготовка висококваліфікованих спеціалістів. Нині працюють автоматизовані системи управління зрошенням сільськогосподарських культур. Вони дозволяють враховувати весь комплекс умов і приймати оптимальні режими зрошення. А це істотно підвищує ефективність використання води, що дуже важливо для посушливих районів. Крім того, оптимізація поливних режимів зменшує засолення ґрунтів.

Такі системи планування зрошення застосовуються і в Україні. Прискорення науково-технічного прогресу неможливе без постійного вдосконалення організаційних форм розвитку агропромислового комплексу, його господарського механізму, організації праці та виробництва. Необхідно послідовно здійснювати курс на впровадження різноманітних форм власності та господарювання, посилення економічної активності та професійної компетентності всіх товаровиробників сільськогосподарської продукції, розгортання між ними здорової конкуренції.

Будь який напрям науково технічного прогресу повинен обов'язково враховувати екологічні проблеми, забезпечувати раціональне використання природних ресурсів і охорону навколишнього середовища.

РОЗДІЛ 4. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ В ПОСП «ВІКТОРІЯ»

Відомо, що будь-який бізнес буде існувати тоді, коли у нього будуть споживачі в достатній кількості.

Займаючись виробництвом продукції тваринництва ПОСП «Вікторія» орієнтується на безпосередніх споживачів свого товару, тобто на сільських та місцевих жителів області, тим паче, що молокопродукти, м'ясо - це продукти швидкого псування. Іншими словами - це ринок регіонального охоплення товарів споживчого призначення. Це викликано насамперед тим, що населення зацікавлене в купівлі якісного та доступного за ціною продукту. В майбутньому, при сприятливому кредитуванні можна було б розширити свою діяльність та відкрити власний магазин. Цьому сприятиме вигідне розташування підприємства. При кращому рівні збуту продукції буде розширюватися і ціновий елемент ринку. На сьогоднішньому етапі приватно орендне підприємство «Вікторія» реалізує продукцію тваринництва шляхом укладання договорів з переробними підприємствами.

Споживчий ринок, на якому реалізує свою продукцію підприємство, обслуговує мале коло споживачів і не має змогу задовольнити потреби кожного, хто цього потребує. Доходність молочного виробництва не була високою, тому і скоротилося його виробництво. Обмежує й низька купівельна спроможність населення, в продовольчій корзині якого ці продукти посідають друге місце. Існує також впливовість влади на недопустимість підвищення цін на соціально значущі товари.

Якщо ж говорити про продукцію молочного скотарства як про сировину роботи для перекупників, то відзначимо, що молокопродукти не являються для них привабливими як такими через короткий термін зберігання. А от м'ясо ВРХ - це зовсім інша справа, на якій звикли не погано заробляти, звісно, що окрім самих виробників. Тому необхідне негайне втручання держави, механізм регулювання відносин у процесі "купівлі-продажу", але про це пізніше буде сказано.

Хочеться звернути увагу на стан сільського господарства у Гайворонському районі взагалі. Це просто - жах. За останні 5 років чисельність підприємств цієї галузі значно скоротилася. Більшість суб'єктів господарювання взагалі перестали займатися тваринництвом, а про молочне скотарство годі й говорити.

У сучасному економічному просторі молочну продукцію реалізують через такі маркетингові канали:

- переробні організації, включаючи продаж безпосередньо в торгівельну мережу та споживачам за прямими зв'язками;

- організації споживспілки;

- систему громадського харчування (включаючи продаж та видачу в рахунок оплати праці);

- ринок (магазин, тощо);

- угоди по бартеру на внутрішньому ринку.

У ринкових умовах орієнтиром цін на товари для всіх каналів реалізації мають бути біржові ціни. Проте за сучасних обставин через недорозвинену інфраструктуру на ринку продукції тваринництва біржові торги на неї ще не задіяні. Отже:

ціль ПОСП «Вікторія» - отримання готівкових коштів від реалізації продукції та встановлення якомога стабільної ситуації на основі прогнозування можливих ризиків;

2) метод ціноутворення на основі беззбитковості та забезпечення окупності витрат;

3) стратегія ціноутворення - це стратегія оптимальної ціни для споживачів та підприємства.

Систему показників економічної ефективності виробництва у сільськогосподарських підприємствах доцільно будувати на основі показників валової продукції у натуральному та вартісному вигляді, валового і чистого доходу. Так у валовому доході, окрім обсягу виробництва, відбувається також економія затрат матеріальних, а в чистому доході ще й економія затрат на оплату праці. Отже валовий дохід відображає результат виробництва у більш концентрованому вигляді, ніж валова продукція, а чистий доход - ще в більш конкретнішому, ніж валовий.

Найважливішою галуззю продуктивного тваринництва України є скотарство, яке постачає незмінні продукти харчування і цінну сировину для харчової і переробної промисловості.

В останні роки відбувається тенденція до різкого скорочення поголів'я ВРХ та й взагалі галузі тваринництва. На сьогоднішній день підприємства сільського господарства, не вигідно займатися тваринництвом. Галузь рослинництва більш менш переживає скрутне становище.

Найвищого рівня виробництва молока в Україні було досягнуто наприкінці 90-х років. Пізніше тенденції його розвитку істотно змінилися. У Кіровоградській області, як і по всій Україні, у період кризи у найскладнішому становищі опинилася молочна галузь. Обсяг виробництва скоротився у 2006 році порівняно з 1990 роком майже у 2 рази.

Економічну ефективність галузі скотарства в окремих категоріях господарств можна охарактеризувати за допомогою таких натуральних та вартісних показників: продуктивність великої рогатої худоби; витрати кормів на 1 ц. молока; 1 ц приросту великої рогатої худоби та на одну умовну голову; трудомісткість одиниці продукції.

Показники ефективності галузі скотарства співставляють по кожній групі тварин, як в натуральній так і у вартісній формах з середніми показниками по району чи показниками іншого господарства, або з даними цього ж господарства за кілька років. При цьому необхідно проаналізувати та співставити показники продуктивності худоби, та продуктивність праці, затрати праці у люд. год. в розрахунку на одиницю продукції.

Потім аналізують собівартість продукції по кожному виду продукції, що дасть змогу установити рівень тенденції, зміни собівартості продукції та виявити невикористані резерви.

Вся вироблена продукція в господарстві несе назву валова продукція. При цьому проводять аналіз рівня товарності в розрізі окремих видів продукції. Рівень товарності в галузі тваринництва загалом значно більший ніж в галузі рослинництва. Це можна пояснити тим, що більшість продукції рослинництва використовують на внутрішньогосподарські потреби.

Виробнича спеціалізація господарства визначається питомою вагою ведучої товарної продукції. Ведучою галуззю в даному господарстві, ПОСП «Вікторія» є рослинництво.

Динаміку чисельності поголів'я худоби на підприємстві ПОСП «Вікторія» можна побачити із таблиці 4.1.

Таблиця 4.1 - Динаміка чисельності поголів'я худоби на підприємстві ПОСП «Вікторія»

Групи тварин	2007 р	2008 р	2009 р	2008р. до 2007р.,%	2009р. до 2007р.,%	2009р. до 2008р.,%
Велика рогата худоба	194	143	178	73,7	91,6	124,4
в т.ч. корів	131	111	127	84,7	96,9	114
Свині	50	40	4	80	8	10

Як видно із таблиці поголів'я великої рогатої худоби на протязі трьох років знизилось, поголів'я свиней на підприємстві також зменшується. Таке зниження поголів'я свиней може бути викликане низькою рентабельністю їх вирощування та відгодівлі, так у відношенні 2009 року до 2007року частка поголів'я свиней становить 8%, поголів'я корів молочного стада - 96,9%, великої рогатої худоби - 91,6%.

Виробництво приватно орендним підприємством «Вікторія» основних видів продукції тваринництва відображено в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2 - Виробництво основних видів продукції в ПОСП «Вікторія»

Продукції	2007 р	2008 р	2009 р	2008р. до 2007р.,%	2009р. до 2007р.,%	2009р. до 2008р.,%
Молоко	3500	4513	5640	128,9	161,1	125,0
М'ясо - всього	247	292	355	118,2	143,7	121,6
в тому числі
великої рогатої худоби	244	284	346	116,4	141,8	121,8
свинини	3	8	9	266,7	300	112,5

Як видно у 2009 році виробництво продукції тваринництва збільшилося у порівнянні з 2007 роком.

Розглянемо динаміку розвитку молочного скотарства у приватно орендному підприємстві «Вікторія» (табл. 4.3).

Аналізуючи худобу, насамперед необхідно проаналізувати показники її продуктивності, які показують, чи взагалі потрібно утримувати дану худобу в господарстві. Показники продуктивності молочного поголів'я у приватно-орендному підприємстві «Вікторія» розглянути у таблиці.

Як видно з таблиці 4.3, поголів'я корів на підприємстві ПОСП «Вікторія» на протязі трьох років знижувалось і у відхиленні 2009 до 2007 рр, становило - - 4 гол., в структурному відношенні становить - 96,9% всього поголів'я, попри те, що за три роки відбувалось зниження поголів'я корів, можна побачити, що підвищується валовий надій - відхилення становить + 2140 ц, в структурі - 161,1%, надій молока на одну корову також збільшується і в відхиленні становить - 1768 кг, в структурі - 166,2% обсяги виробництва молока на 100 гектар сільськогосподарських угідь знизились і у відхиленні становили - - 25,4 кг, в структурі -73,5%.

Таблиця 4.3 - Динаміка виробництва молока в приватно-орендному підприємстві «Вікторія»

Показники	2007 р	2008 р	2009 р	2009 р. до 2007 р.
				відхилення +;-	%
Поголів'я корів, гол	131	111	127	-4	96,9
Валовий надій, ц	3500	4513	5640	2140	161,1
Надій молока на одну корову, кг	2672	4065	4440	1768	166,2
Обсяги виробництва молока на 100 га с/г угідь, кг	96	65,9	70,6	-25,4	73,5

Потреба в елементах споживання - це та кількість необхідної енергії, поживних і біологічно активних речовин, яка потрібна організму тварини для участі в обмінних процесах, пов'язаних з покриттям затрат на підтримку життя, формування нових тканин тіла при рості та відгодівлі, отриманню продукції, здійсненню репродуктивних функцій, збереження здоров'я.

Потреби тварин в елементах споживання змінюються. Вони залежать від виду, віку, фізіологічного стану, рівня продуктивності та використання тварин.

Недоотримання або надлишок в кормах необхідних поживних речовин або нездібність організму використовувати їх змінює плин біохімічних функцій, знижує продуктивність тварин та нерідко викликає захворювання.

Для годівлі молочних корів використовують в основному корми рослинного походження. Хімічний склад, поживність, а іноді і доброякісність корму залежать від ґрунтових і кліматичних умов, виду і сорту рослин, системи агротехніки, норм внесення добрив, строків і методів збирання, консервування, умов зберігання і способів підготовки до згодовування. Особливої гостроти в останні роки набуло питання хімізації кормовиробництва, тобто широке застосування при вирощуванні кормових культур мінеральних добрив, насамперед азотних, а також різних гербіцидів, пестицидів.

Під раціональною організацією кормової бази, слід розуміти насамперед повну відповідність її структури та об'єму виробничому напрямку і потребам тваринництва. Крім того, вона повинна забезпечувати виробництво максимальної кількості кормів з одиниці площі при відносно низькій їх собівартості, тобто структура кормової бази повинна мати наукове обґрунтування виходячи з природнокліматичних умов зони, в якій вона створюється. Для цього безпосередньо у господарствах під час організації кормової бази всі кормові культури повинні оцінюватися за урожайністю, виходом кормових одиниць та перетравного протеїну, а також за затратами праці та коштів з розрахунку на кормову одиницю та перетравний протеїн.

Усі корми, які використовують у тваринництві поділяють на такі основні групи:

1) рослинні, які підрозділяють на зелені, грубі, соковиті, відходи промислової переробки сільськогосподарської продукції (жом, брага), концентровані (комбікорми, висівки, макуха, шрот, відходи хлібозаводів та інші);

2) тваринного походження - молоко і відходи маслоробної та сироварної промисловості, відходи м'ясокомбінатів та рибної промисловості;

3) мінерально-кісткове борошно, кухонна сіль, крейда та інші;

4) вітамінні.

На склад молока і його кількість сприятливо діють якісні зелені корми, сіно, сінаж, силос, коренеплоди і більшість концентрованих кормів. Деякі корми надають молоку специфічного присмаку (наприклад, туркепс, бруква - присмаку редьки), погіршують якість масла і сиру, тому їх добові об'єми обмежують. При згодовуванні деяким коровам трави, сіна та соломи, засмічених ріпаком, дикою редькою, полином, дикими цибулею та часником, молоко і продукти його переробки набувають характерного присмаку і запаху і стають непридатними для вживання. Тому такі корми краще згодовувати молодняку і поголів'ю на відгодівлі. Крім того, молоко може вбирати запах деяким кормів під час доїння, наприклад силосу, тому його потрібно згодовувати після доїння.

При визначенні потреби в кормах господарство враховує допустимі границі вмісту окремих груп кормів у відсотках від загальної річної потреби в кормових одиницях для кожної з тваринницьких галузей.

Ефективність молочного скотарства значною мірою залежить від структури кормів. Необхідна кількість поживних речовин може бути забезпечена різною комбінацією кормів, що дасть різні витрати на 1 кг кормових одиниць. За науковими розрахунками найефективнішими за виходом найбільш цінних поживних речовин з 1 га є багаторічні трави, кормові буряки, кукурудза, зернофуражні культури, тощо. Однак використання високоякісних кормів та концентратів в Україні порівняно з 1993 роком скоротилося більш як на 30%. Найсуттєвіших змін зазнало використання кормів у раціонах худоби. Науковцями, що займаються молочним скотарством, було зроблено висновок, що для вирішення проблем підвищення продуктивності молочного стада та росту ефективності виробництва молока необхідно докорінно змінити структуру заготівельних кормів.

На думку провідних науковців, основними напрямками годівлі молочних корів з метою підвищення їх продуктивності є:

зростання загального рівня годівлі поголів'я худоби;

ліквідація білкового дефіциту в кормах на основі удосконалення структури кормовиробництва;

збільшення в раціоні тих видів кормів, які максимальною мірою сприяють зростанню виходу продукції із розрахунку на голову худоби та поліпшенню її якості;

впровадження передових методів кормовиробництва;

розробка досконалих рецептів комбікормів для окремих статево вікових груп худоби;

створення нових і ефективніше використання зрошуваних культур пасовищ;

обґрунтування режимів годівлі корів на різних стадіях їх репродуктивного циклу.

Для ефективної і стабільної діяльності всього тваринницького комплексу потрібно насамперед змінювати кормову базу, виробництво кормів. Сільськогосподарські підприємства, які вирощують і виготовляють корми, не в змозі самостійно вирішити дану проблему. Тому державі за ранок інших галузей, які переробляють тваринницьку продукцію в кінцевий товар, а також через макроекономічні важелі потрібно компенсувати витрати кормовиробникам, підтримувати їх доходи на належному рівні. Тобто, необхідно внести суттєві корективи в економічний механізм кормовиробництва і маркетинг кормів, у форми організації та управління цієї справи, у вирішення ряду питань щодо спеціалізації і кооперації в кормовиробництві.

За існуючої ситуації пріоритетним напрямком розвитку кормовиробництва стає курс на біологізацію інтенсифікаційних процесів за рахунок удосконалення структури кормових культур на угіддях, раціонального використання пасовищ, зменшення витрат під час заготівлі і зберіганні кормів. Більш уваги потребують також посіви багаторічних бобових трав і бобово-злакових травосумішей як найбільш доступного агротехнічного засобу підвищення продуктивності польових і кормових сівозмін за рахунок зменшення витрат гумусу і залучення в землеробство країни зростаючих обсягів біологічного азоту. Ключовим питанням підвищення ефективності травосіяння є відтворення системи насінництва багаторічних трав.

Для усунення дефіциту протеїну, передусім у концентрованих кормах, пріоритетним напрямком повинно стати збільшення обсягів виробництва зернових культур, макухи і шроту за рахунок розширення посівів гороху, вики, люпину, сої. Крім того, потрібно розширити посіви рапсу з метою використання рапсової макухи і шроту в обсязі 30-35% у структурі цих кормів.

Важливим джерелом збільшення виробництва об'ємистих кормів є природні кормові угіддя. Стратегічним напрямком розвитку лучного кормовиробництва є утримання продуктивних пасовищ, у тому числі і на окремих землях.

Однією з основних проблем у кормовиробництві залишається зниження втрат під час заготівлі і збереження кормів, які досягають 30% вирощеного врожаю. Однак її вирішення пов'язане із зміцненням і оновленням матеріально-технічної бази заготівлі кормів, особливо збиральних машин.

Кожний регіон повинен мати програму економічного і соціального розвитку агропромислового виробництва, яка б містила окремий розділ розвитку кормової бази тваринництва, включаючи не тільки внутрішньогосподарське, а й промислове кормовиробництво, сприятиме визначенню потреби в кормах на перспективу та спеціалізованих зон виробництва кормів за видами, сприятиме кооперації та інтеграції у сфері виробництва тваринницької продукції і її переробки, реалізації продуктів тваринництва на місцевих ринках, підвищують їх якість та ефективність агропромислового виробництва в цілому.

Годівля сільськогосподарських тварин є одним з найважливіших виробничих процесів у тваринництві. Ріст, розвиток та продуктивність сільськогосподарських тварин в першу чергу залежать від годівлі їх доброякісними, різноманітними та поживними кормами.

В зв'язку з розповсюдженням нових форм господарювання, розширенням підприємництва та підвищенням зацікавленості виробників в кінцевих результатах своєї праці сьогодні спеціалістам доводиться розв'язувати також дуже важливу економічну задачу: використовуючи наявну кормову базу, необхідно виробляти максимальну кількість м'яса, молока та іншої тваринницької продукції при мінімальній її собівартості. Адже вартість використаних кормів є однією із важливих складових частин собівартості тваринницької продукції.

Розв'язування таких задач неможливе без застосування сучасних економіко-математичних методів, які дозволяють знаходити екстремальні значення деякої функції при накладених на шукані невідомі певних обмежень.

Використання сучасних інформаційних технологій дає можливість розв'язування задачі ретельного та своєчасного підбору кормових раціонів, які б задовольняли всім зоотехнічним вимогам і в той же час мали мінімальну вартість. Динаміку виробництва кормових культур можна розглянути в таблиці 4.4.

З даної таблиці можна зробити висновок, що надходження усього кормів на протязі 2007 - 2009 років зменшувалось і в 2009 році становило 1528,1 ц, порівняно з 2007 роком - 4079,1 ц, також тенденція зменшення відображається і у заготівлі і витрачанні кормів, це може бути спричинено зниженням чисельності поголів'я в 2009 році

Показники ефективності виробництва молока залежать від застосування способів удосконалення організації і технології виробництва. Істотно впливають на них наслідки виробничої діяльності господарства в цілому, що й треба врахувати при розробленні заходів для підвищення ефективності роботи ферм і комплексів.

Таблиця 4.4 - Динаміку виробництва кормових культур в приватно-орендному підприємстві «Вікторія»

Показники	2007 р	2008 р	2009 р	2008 у % до 2009 рр.
Наявність на початку звітного року ц.к.од	3428	6566	1502	43,8
Надходження усього ц.к.од	4079,1	22716	15281	374,6
Надходження усього ц.к.од	40791	21658	14018	34,4
Заготовлено виділено для тваринництва продовольчих культур ц.к.од	39443	27714	13612	34,5
З них: ВРХ (без корів та бугаїв-плідників) молочного стада, робочих волів ц.к.од	19431	13316	7066	35,3
Наявність на кінець звітного року ц.к.од	6566	1502	3153	43,81

Важливим показником ефективності виробництва є собівартість 1 центнера продукції. Основним резервом для зниження собівартості молока є підвищення продуктивності праці при одночасному підвищенні заробітної плати обслуговуючого персоналу і зменшення витрат, пов'язаних з виробництвом та використанням кормів.

Собівартість продукції - важливий узагальнюючий економічний показник виробничо - фінансової діяльності підприємства, організації чи окремого виробника. Зниження собівартості продукції має велике народногосподарське і економічне значення в підвищенні ефективності сільськогосподарського виробництва.

Значним резервом зниження собівартості молока є зменшення витрат на корми. Для цього потрібно значно підвищити урожайність культур, які використовують для годівлі; істотно поліпшити зберігання та підготовку кормів до згодовування. Одночасно треба враховувати не тільки зоотехнічну але й економічну оцінку кормових раціонів. Під час економічної оцінки кормів враховувати не лише середню багаторічну урожайність, але і можливі її підвищення.

Амортизаційні відрахування, вартість поточних ремонтів, електроенергії, пального, транспортних витрат та інших, зниження цих витрат, залежить не тільки від здійснення режиму економії, але і від наслідків виробничої діяльності всього господарства. Найбільш помітний вплив на цю групу витрат має рівень середньорічної продуктивності корів. Розмір окремих частин цих витрат залежить від інтенсивності виробництва, рівня спеціалізації та концентрації. Наслідки узагальнення досвіду, показують, що при більш інтенсивному веденні скотарства амортизаційні відрахування, витрати на поточний ремонт та інші витрати помітно зростають. Одночасно, з використанням більш досконалої технології виробництва, економія фонду заробітної плати помітно перевищує їх зростання.

Найбільш наочні наслідки господарювання підприємств одержують при зіставленні витрат на виробництво продукції з результатами її реалізації. Велике значення для підвищення ефективності роботи молочних комплексів має товарність продукції та її якість. Чим вища питома вага реалізованої продукції по відношенню до валової, а також її якість (в першу чергу вміст жиру в молоці, та його відповідність до сорту), тим більше грошових надходжень, а також вищий прибуток.

Значним резервом зниження собівартості молока є підвищення продуктивності праці.

Структуру виробничої собівартості по продукції тваринництва можна розглянути в таблиці 4.5

Таблиця 4.5 - Структура виробничої собівартості по продукції тваринництва ПОСП «Вікторія»

Продукція тваринництва	2007 р	2008 р	2009 р	В середньому за 3 роки
	Виробнича собівартість - всього тис., грн.	Прямі матеріальні витрати,тис., грн.	Виробнича собівартість - всього тис., грн.	Прямі матеріальні витрати,тис., грн.	Виробнича собівартість - всього тис., грн.	Прямі матеріальні витрати,тис., грн.	Виробнича собівартість - всього тис., грн.	Прямі матеріальні витрати, тис., грн.
Привіси живої ваги ВРХ	122,3	54,7	246,6	175,9	257,5	208,7	208,8	146,4
Свиней	4,7	3,3	32,6	17,4	11,9	6,9	16,4	9,2
Молоко	361,8	175,5	530,2	312,9	731,3	379,8	541	289,4

З даних таблиці можна сказати, що на протязі трьох років відбувалося збільшення виробничої собівартості, також збільшувались прямі матеріальні витрати, так в середньому за три роки виробнича собівартість молока зросла і становила - 541 тис., грн., вартість прямих матеріальних витрат в середньому за три роки становить - 289,4 тис., грн..

Витрати на виробництво продукції тваринництва на підприємстві ПОСП «Вікторія» можна побачити в таблиці 4.6.

Таблиця 4.6 - Витрати на виробництво продукції тваринництва на підприємстві ПОСП «Вікторія»

Елементи витрат	Витрати на виробництво продукції тваринництва	Зміна 2009 р до 2007 р
	2007 р	2008 р	2009р
Витрати на оплату праці	274	207,0	247,2	-26,8
Відрахування на соціальні заходи	44,1	47,4	73,6	29,5
Матеріальні витрати які увійшли до собівартості продукції у.т.ч.:	346,7	558,9	645,8	299,1
Корми всього	206,9	456,3	448,6	241,7
Корми покупні	53,6	57,7	-	4,1
Нафтопродукти	67,8	30	117,4	49,6
Електроенергія	12,5	14,9	50,2	37,7
Запасні частини	5,9	8,0	29,6	23,7
Амортизація основних засобів	6,7	10,0	13,1	6,4
у.т.ч. орендна плата	6,5	-	29,4	22,9
Усього витрат	678	831,3	1009,1	331,1

З даної таблиці ми можемо побачити, що витрати на виробництво продукції тваринництва на протязі трьох років зростають, так зміна витрат на оплату парці зменшилась і становила - -26,8 тис., грн., відрахування на соціальні заходи зросли і становили - +29,5 тис., грн, також збільшились матеріальні витрати які увійшли до собівартості продукції, загалом можна сказати, що частка витрат на виробництво продукції тваринництва зростала.

Виходячи з нормативів споживання молока та молокопродуктів (390 кг. на душу населення ), за даними науково-дослідного інституту гігієни та харчування, внутрішня потреба України у молочній продукції становить понад 19 млн. тонн. Україна за своїми природними умовами та ресурсним потенціалом може задовольнити не тільки власні потреби у продовольстві, а й експортувати значні обсяги харчових продуктів.

Основу формування балансового прибутку підприємства становить прибуток від реалізації продукції. Його питома вага 90-95% від загальної суми балансового прибутку. Основна мета управління формуванням прибутку на підприємстві є виявлення всіх факторів, що визначають його розмір і пошук резервів подальшого його збільшення. Механізм управління прибутком підприємства базується на системі аналізу, який отримав назву "взаємозв'язок витрат, обсягу виробництва і прибутку". Ця система аналізу дозволяє виявити роль окремих факторів у формуванні прибутку. Балансовий прибуток (БП) формується за умови, коли:

ВД > Взм + Впост + Податкові платежі або коли Чистий дохід > Витрати змінні + Витрати постійні,	(4.1)

де: ВД - валовий дохід;

Взм - змінні витрати;

Впост - постійні витрати.

ЧД = ВД - Податкові платежі

де: ЧД - чистий дохід.

БП = ЧД - В,	(4.2)

де: В - загальна сума витрат.

Беззбитковість забезпечується коли дохід дорівнює витратам. Валовий дохід формується під впливом двох основних факторів:

ціна реалізації одиниці продукції;

кількість реалізованої продукції.

Чистий дохід від реалізації продукції при незмінному валовому доході формується під впливом податкових платежів, які входять до ціни продукції.

Основною метою управління операційними витратами на підприємстві є оптимізація їх суми і рівня, що забезпечувало б високі темпи розвитку операційної діяльності і досягнення планових обсягів операційного прибутку.

Важливою умовою ефективності управління операційним прибутком є розподіл операційних витрат на постійні та змінні.

До змінних відносять витрати, розмір яких змінюється із зміною обсягу виробництва: витрати на сировину і матеріали, заробітна плата основного виробничого персоналу, паливо і енергія на технологічні цілі та інші витрати.

До постійних відносяться такі витрати, величина яких не змінюється із зміною обсягу виробництва, наприклад, орендна плата, відсотки за кредит, амортизація основних фондів, деякі види заробітної плати керівників підприємства (адміністративні витрати) та інші витрати.

Слід відмітити, що розподіл витрат на постійні та змінні є умовним, оскільки деякі види витрат носять напівпостійний і напівзмінний характер.

Важливим якісним фактором, який має суттєвий вплив на формування прибутку від реалізації продукції є співвідношення частки постійних і змінних витрат в загальній їх сумі. Ефект впливу цього фактору на прибуток вимірюється показником, який має назву коефіцієнт операційного ліверіджу.

Операційний ліверідж - це фінансовий механізм управління прибутком підприємства за рахунок оптимізації співвідношення постійних і змінних витрат. Коефіцієнт операційного ліверіджу (КОЛ) - це показник, який характеризує відношення суми постійних витрат (Впост) до суми змінних витрат (Взмін):

	(4.3)

Розрахунок критичного обсягу виробництва

	(4.4)

де q - обсяг виробництва продукції;

ZC - постійні витрати;

р - ціна продажу одиниці виробу;

ZV - змінні витрати на одиницю виробу;

d - маржинальний дохід на одиницю виробу.

Розрахунок критичного обсягу виручки (продажу N).

	(4.5)

Розрахунок критичного рівня постійних витрат (Zconst).

	(4.6)

Розрахунок критичної ціни реалізації (p).

	(4.7)

Розрахунок рівня маржинального доходу (d у % до N).

	(4.8)

Розрахунок планового обсягу для заданої суми планового (очікуваного) прибутку (qпл).

	(4.9)

де qпл - обсяг продаж, що забезпечує отримання необхідного рівня планової суми прибутку, тонн;

Rпл - планова сума прибутку від реалізації продукції, тис. грн.

При управлінні постійними витратами слід мати на увазі, що високий їх рівень в значній мірі визначається галузевими особливостями здійснення операційної діяльності. Слід відмітити, що постійні витрати в меншій мірі піддаються швидким змінам, тому підприємства, що мають високий коефіцієнт операційного ліверіджу, втрачають гнучкість в управлінні своїми витратами.

Проте, кожне підприємство має достатньо можливостей зниження при необхідності суми питомої ваги постійних операційних витрат. До таких резервів можна віднести суттєве скорочення адміністративних витрат (витрат на управління) при несприятливій кон'юнктурі товарного ринку; продаж частки обладнання і нематеріальних активів, що не використовуються, з метою зниження потоку амортизаційних відрахувань, широке використання короткострокових форм лізингу машин і обладнання замість їх придбання у власність, скорочення обсягу ряду споживаємих комунальних послуг і деякі інші.

До основних резервів економії змінних витрат відносять зниження чисельності робітників основного та допоміжного виробництв за рахунок забезпечення росту продуктивності їх праці, скорочення розмірів залишків сировини, матеріалів і готової продукції в періоди несприятливої кон'юнктури товарного ринку, забезпечення вигідних для підприємства умов постачання сировини і матеріалів та інші.

Основні перешкоди зростання та розвитку галузі переробки молока в Україні пов'язані з нижченаведеними чинниками.

По-перше, слабкість внутрішніх ринків по відношенню до загального потенціалу в галузі переробки.

Вдруге, перешкодою розвитку секторів переробки молока є неадекватність та постійне забезпечення якісною сировиною.

По-третє, відсутня навчальна пропаганда культури ведення тваринництва, хоча неякісне утримання тварин, тобто за старими звичаями, відсутність селекційної роботи на селі роблять тварин малопродуктивними.

По-четверте, приватний сектор молочного скотарства поставлений у жорсткі умови виживання. Основна маса населення бажає продавати молоко підприємствам молочної промисловості за місцем проживання, але приймальна мережа потребує значного розширення та оснащення холодильними установками. Повна відсутність належного метрологічного забезпечення в господарствах не дозволяє ефективно запровадити новий ДСТУ.

По-п'яте, має місце дефіцит молочних продуктів для забезпечення потреб населення за рекомендаціями Міністерства охорони здоров'я, щодо раціонального харчування.

Молочна продуктивність корів варіює в значних межах. Рівень її слід визначати окремо для товарних і племінних господарств. У племінних господарствах мінімальна межа молочної продуктивності корів повинна бути 5000 кг. в середньому за рік, у товарних - не нижче 3500 кг. Тому поняття високої молочної продуктивності для різних господарств і умов буде неоднаковим. Слід зазначати і те, що для деяких країн, зокрема для США, наведені показники нині значно вищі.

Саме з поглибленою спеціалізацією, пов'язане підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Помітні позитивні зрушення відбулися у молочному скотарстві: зросло виробництво молока, знизилися затрати праці і витрати кормів у розрахунку на одиницю продукції. Для розвитку молочного скотарства необхідно проводити широку програму технічного переозброєння об'єднань, племінних заводів, сільськогосподарських підприємств, створити умови для впровадження у виробництво досягнень науки. Будівництво тваринницьких комплексів і організація виробництва на промисловій основі у найближчі роки будуть основними у молочному скотарстві.

Проте було б помилковим пов'язати промисловий характер виробництва тільки з будівництвом молочних комплексів. Досвід показує, що застосування нових промислових методів виробництва може бути ефективним лише при технічній реконструкції на основі прогресивної промислової технології можна збільшити обсяг виробництва за порівняно короткий строк при невисоких капіталовкладеннях, скоротити затрати праці і засобів у розрахунку на одиницю продукції. Отже, реконструкція молочних комплексів менш важлива, ніж будівництво нових.

При реконструкції молочних ферм доцільно застосувати найбільш прогресивні технології утримання худоби з урахуванням конкретних умов господарств на основі використання серійних засобів механізації, які забезпечують потоковість технологічних ліній, впровадження ефективної системи відтворення стада; створення сталої кормової бази і забезпечення повноцінної годівлі худоби; використання раціональної організації праці. Найкраще, Коли зростання виробництва молока відбувається за рахунок підвищення продуктивності маточного поголів'я при деякому збільшенні його чисельності. Істотним недоліком, який гальмує інтенсифікацію і підвищення ефективності виробництва молока, є високі витрати кормів на одиницю продукції. Це відбувається в умовах збільшення в раціонах питомої ваги концентрованих кормів. Причиною їх перевитрати є, головним чином, недостатня повноцінність раціонів молочної худоби, особливо за протеїном.

Також необхідно поліпшувати якість молока, удосконалювати роботи молочної промисловості, поліпшувати доведення продукції галузі до споживача.

Основні економічні показники розвитку молочного скотарства на ПОСП «Вікторія» відображені в таблиці 4.7.

З даної таблиці можна зробити висновок, що на протязі трьох років відбувалось збільшення таких основних економічних показників як - продуктивність, її збільшення становило - 779 кг, валовий надій збільшився на - 2140 ц, собівартість одного центнера молока у зміні 2009 року до 2007 року зросла на - 42,7 грн., також у зміні 2009 року до 2007 року ми можемо побачити, що в нас зросла виручка від реалізації молока - 571,6 тис., грн., рівень рентабельності виробництва молока також зріс і він становив - 24,7 %, витрати кормів на один центнер також збільшились і становили в зміні 2009 року до 2007 року - 2,6 ц., к., од., також зросла кількість отриманого молока на 100 гектар сільськогосподарських угідь і в зміні вони становили - 21,4 ц., також зріс чистий дохід від реалізації молока, і він становив - 571,6 тис., грн.

Таблиця 4.7 - Основні економічні показники розвитку молочного скотарства на ПОСП «Вікторія»

Показники	2007 р	2008 р	2009 р	Зміна 2009 до 2007 рр.,
Кількість корів, гол	131	111	127	-4
Продуктивність, кг	2671	3662	4441	779
Валовий надій, ц	3500	4065	5640	2140
Собівартість 1ц молока	25,03	41,81	67,72	42,7
Виручка від реалізації молока, тис., грн..	259,5	443,6	831,1	571,6
Рівень рентабельності виробництва молока %	-15,3	-12,8	9,4	24,7
Витрати кормів к., од., на 1 ц., молока	2,1	4,6	4,7	2,6
Отримано молока на 100га сільськогосподарських угідь	35,0	36,6	56,4	21,4
Отримано чистого доходу від реалізації молока	259,5	443,6	831,1	571,6

Економічну ефективність виробництва молока в ПОСП «Вікторія» можна розглянути в таблиці 4.8.

Підвищення продуктивності худоби та впровадження досконалої технології утримання тварин забезпечать виробництво більших обсягів молока при меншому поголів'ї, здешевлення виробництва продукції за рахунок скорочення нераціональних витрат кормів та інших матеріальних ресурсів на утримання поголів'я, а отже, зниження собівартості виробництва молока.

Збільшення виробництва продукції тваринництва залежить не тільки від умов годівлі, а й від племінних якостей тварин. Удосконалення племінної роботи має проводитись у напрямі поглиблення спеціалізації тварин за характером одержуваної продукції; впровадження ефективних строків отелення корів, проведення заходів профілактики захворюваності.

Таблиця 4.8 - Економічна ефективність виробництва молока в ПОСП «Вікторія»

Показники	Роки	2009 р. у % до 2007 р.
	2007 р	2008 р	2009 р
Середньорічне поголів'я корів, гол.	131	111	127	96,9
Валове виробництво молока, ц	3500	4065	4441	126,9
Прямі затрати праці, люд.-год.	1,48	1,5	1,5	101,4
Виробнича собівартість, тис. грн.	361,8	530,2	731,3	202,1
Середній надій молока від 1 корови, ц	26,7	36,6	35,1	131,5
Затрати на 1 ц молока:
- праці, люд.-год.	0,4	0,37	0,37	92,5
- кормів, ц к. од.	2,4	2,1	4,6	191,7
Собівартість 1 ц молока, грн.	25,03	41,81	67,72	270,6
Ціна реалізації 1 ц молока, грн.	1,01	0,95	1,25	123,8
Прибуток (збиток) на 1 ц молока, грн.	198,1	399,6	654,4	х
Рівень рентабельності (збитковості), %	6,9	8,5	8,7	х

Ефективність молочного скотарства значною мірою залежить і від цін реалізації молочної продукції, які визначають рівень відшкодування середніх витрат виробництва і формують відповідні умови розширеного відтворення в галузі. Для того, щоб економічно вижити, тобто забезпечити хоча б просте відтворення у галузі молочного скотарства за рахунок одержаного прибутку від реалізації продукції, необхідно оптимізувати витрати виробничих ресурсів. Доцільно здійснити наукове обґрунтування нормативного рівня вирощування ремонтного молодняка, оновлення молочного стада, використання тварин, кормів, трудових та інших ресурсів, при якому забезпечується висока продуктивність худоби і беззбиткове виробництво продукції молочного скотарства. Основні резерви підвищення ефективності використання виробничого потенціалу

Проблема підвищення ефективності агропромислового виробництва - визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства. Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об'єктивних економічних законів, яка виявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується, мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також, сукупних їх вкладень. У зв'язку з цим необхідно розрізняти такі поняття, як ефект і економічна ефективність. Ефект - це результат тих чи інших заходів, здійснюваних у сільськогосподарському виробництві.

Ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. Ефективність виробництва - узагальнююча економічна категорія, якісна характеристика якої відображується у високій результативності використання живої і уречевленої праці в засобах виробництва.

Ефективність галузі оцінюють за певними показниками. Зокрема, технологічну ефективність аналізують за показниками:

виробництво продукції в натуральному виразі на 1 голову тварин, на 1 м2 виробничої площі основного приміщення, тобто тієї, яка використовується безпосередньо для виробництва продукції, на 1 ц к. од., витрати кормів на 1 голову і 1 ц продукції;

собівартість 1 ц к. од. і 1 ц перетравного протеїну;

питома вага кормів у структурі витрат на виробництво окремих видів продукції;

собівартість виробництва одиниці продукції та ін.

Економічна ефективність тваринництва означає одержання максимальної кількості продукції від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність тваринництва включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також, якість продукції і її здатність задовольняти ті чи інші потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці.

Економічну ефективність оцінюють за такими показниками, як:

виробництво валової продукції, валового і чистого доходу (прибутку) на 1 голову тварин і одиницю витрачених ресурсів та 1 м2 виробничої площі;

прибуток на 1 ц. продукції;

рівень рентабельності виробництва продукції тощо.

За динамікою таких показників оцінюють соціальну ефективність використання потенціалу галузі:

середня оплата праці працівників галузі та по окремих видах тварин;

витрати коштів на поліпшення умов праці - всього і з розрахунку на 1 голову тварин, одного працюючого;

питома вага цих витрат у структурі собівартості продукції;

умови праці (в фізичних вимірниках);

житлово-побутові умови працівників галузі та ін..

Екологічну ефективність аналізують за:

санітарним станом ферм і прилеглої території;

наявністю і станом гноєсховищ і сечозбірників (збірників гноївки);

своєчасністю очистки приміщень ферм від гною та його вивезення;

справність обладнання для прибирання гною та транспортних засобів по його відвезенню від ферм тощо.

Таким чином, тільки аналіз ефективності за системою показників дає змогу об'єктивно оцінити віддачу виробничого потенціалу галузі, намітити основні напрями зміни стратегії її розвитку.

Обґрунтування стратегії передбачає найповніше використання резервів збільшення виробництва продукції і в першу чергу внутрішніх. Ці резерви можна розподілити на дві групи: екстенсивні, що належать до кількості тварин, та інтенсивні, які забезпечують зростання продуктивності. Планове поголів'я можна отримати тільки за умови наявності належної кормової бази, відповідно обладнаних з належними санітарно-гігієнічними вимогами приміщень, забезпеченості кадрами, попиту на продукцію та ін.

Продуктивність тварин - більш синтетичний показник, який залежить від багатьох чинників, зокрема, якісного складу поголів'я, достатньої і повноцінної годівлі, забезпечення оптимальних умов годівлі й утримання та догляду, впровадження прогресивних форм організації праці і виробництва, недопущення захворювання тварин тощо. Для кожного виду тварин є, крім загальних факторів підвищення продуктивності, ще й специфічні. Наприклад, для підвищення молочної продуктивності скотарства, треба мати на увазі те, що продуктивність ялової корови становить лише 40 - 50 % від продуктивності дійної; скорочення сервіс-періоду, а саме покриття корів у перший місяць після отелення, підвищує молочну продуктивність на 10 - 15 % і т. ін.

Значним резервом збільшення виробництва продукції тваринництва, підвищення її конкурентоспроможності є якісні параметри:

поліпшення породно-племінних характеристик тварин;

забезпечення збалансованої годівлі;

зміцнення матеріально-технічної бази галузі (типові приміщення укомплектовані необхідним обладнанням);

поліпшення санітарно-гігієнічних умов утримання тварин і праці персоналу;

впровадження прогресивних систем матеріального стимулювання, які б забезпечили заінтересованість у підвищенні якості продукції, тощо.

Недопущення (скорочення) втрат тваринницької продукції на всіх етапах її проходження також можна вважати резервом збільшення її виробництва. Для цього необхідно забезпечити галузі:

відповідним обладнанням (холодильники, доїльні зали тощо);

створити потужності для зберігання, транспортування і переробки продукції;

створити дійовий механізм відповідності конкретних осіб, які допускають втрати продукції. Зауважимо, що резервами можна вважати лише ті можливості, які є реальними для використання і вписуються в стратегію розвитку підприємства.

РОЗДІЛ 5. РЕЗУЛЬТАТИ ВИРОБНИЧО-ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА, МОЖЛИВОСТІ ЇХ ПІДВИЩЕННЯ, РОЗПОДІЛ ПРИБУТКУ В ПОСП «ВІКТОРІЯ»

Прибуток - це чистий дохід підприємця, виражений у грошовій формі на вкладений ним капітал, і характеризує винагороду підприємця за ризик здійснення підприємницької діяльності. Прибуток виражає собою різницю між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення господарської діяльності. Прибуток є результатом тільки вмілого та успішного здійснення бізнесу і досягнення комерційного успіху.

Прибуток підприємства є критерієм ефективності конкретної виробничої (операційної) діяльності. Індивідуальний рівень прибутку підприємства в порівнянні з галузевим характеризує ступінь вміння (підготовленості, досвіду, ініціативності) менеджерів (керівників підприємств) успішно здійснювати господарську діяльність в умовах ринкової економіки.

Прибуток є основним внутрішнім джерелом формування власних фінансових ресурсів підприємства, що забезпечують його розвиток. Чим вище рівень прибутку підприємства в процесі його господасрької діяльності, тим менше його потреба в залученні фінансових коштів із зовнішніх джерел, тим вищий рівень самофінансування його розвитку, забезпечення реалізації стратегічних цілей цього розвитку, підвищення конкурентної позиції підприємства на ринку. Прибуток є постійно відтворюваним джерелом.

Використання прибутку на підприємствах відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні відображено на рис. 5.1

Рис. 5.1 - Структурно-логічна схема розподілу й використання прибутку підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Основною метою політики розподілу прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, є оптимізація пропорцій між капіталізованою і спожитою його частками з врахуванням забезпечення реалізації стратегії розвитку підприємства і зростання його ринкової вартості.

Детальніші напрямки використання прибутку підприємства відображені на рис.5.2 зображеному нижче.

Рис. 5.2 - Основні напрямки розподілу прибутку підприємства

Теоретичною базою економічного аналізу фінансових результатів діяльності підприємства є прийнята для всіх підприємств незалежно від форм власності єдина модель господарського механізму підприємства, яка основана на оподаткуванні прибутку в умовах ринкових відносин (рис.5.3) і по суті є моделлю формування і розподілу фінансових результатів. Вона відображає єдність цілей діяльності, єдність показників фінансових результатів діяльності, єдність процесів формування та розподілу прибутку, єдність системи оподаткування.

Ефективність управління прибутком на підприємстві, як і його дохідність, характеризується показниками рентабельності. Рівень рентабельності підприємств, пов'язаних із виробництвом продукції, визначається як:

Р = (П / С) х 100	(5.1)

де Р - рівень рентабельності, %;

П - прибуток від реалізації продукції, грн.;

С - собівартість продукції, грн.

Практика рекомендує для оцінки рентабельності використовувати систему взаємопов'язаних показників рентабельності:

а) показники, розраховані на підставі поточних витрат (вартості продажу);

б) показники, розраховані у зв'язку з використанням виробничого капіталу (виробничих активів).

Знайшовши прибуток, можна охарактеризувати чи рентабельно працювала дана галузь. Рентабельність визначаємо діленням прибутку на собівартість (%).Рівень рентабельності за рахунок проведених додаткових заходів розраховують діленням вартості додатково отриманої продукції на додаткові затрати на проведення зоотехнічних заходів та затрат на реалізацію додаткової продукції за мінусом одиниці та помножити на 100%.

РОЗДІЛ 6. ОХОРОНА ПРАЦІ НА ПОСП «ВІКТОРІЯ»

Охорона праці - це система законодавчих актів, соціально-економічних, гігієнічних заходів і засобів, спрямованих на створення безпечних умов, збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Відповідно до існуючого законодавства про працю, жоден працівник не може бути допущений до роботи, якщо він не пройшов підготовки з охорони праці. З особами, яких приймають на роботу проводять вступний інструктаж.

Суми витрат з охорони праці визначаються згідно з переліком засобів та заходів з охорони праці, затвердженим Кабінету Міністрів України. Доцільні витрати забезпечують поліпшення умов праці і зростання їх продуктивності, частково доцільні і недоцільні витрати призводять до збитків підприємства та зниження ефективності виробництва. На підприємстві значно більше витрат припадає на пільги і компенсації, що пов'язані з небезпечними та шкідливими умовами праці. Ніж на техніку безпеки, заходи по запобіганню виробничого травматизму і нормалізацію умов праці. Усі ці витрати відносять на собівартість продукції і в результаті за недбале ставлення до охорони праці розплачується не керівник підприємства, а самі працівники. Щоб аналізувати розмір грошових витрат на заходи з охорони праці ПОСП «Вікторія» розглянемо таблицю 6.1.