Розробка машини для подрібнення коренебульбоплодів

Мал. 3.3. Конструктивно функціональна схема подрібнювача ИКС-5М

1 - приймальний бункер; 2 - каменевловлювач; 3 - гвинтова мийка; 4 - зрошувач; 5, 10 - електропроводи; 6 - барабан-подрібнювач; 7 - дека; 8 - водяний насос; 9 - фільтр; 11 - ванна для води; 12 - лоток.

Вимиті коренебульбоплоди потрапляють у подрібнювач під удари шарнірно підвішених молотків, які взаємодіють із зубчастою декою. Завдяки високій коловій швидкості барабана продукти подрібнення викидаються по напрямному кожуху. Машина налагоджена на одержання пасти з частинками розмірами від 2 до 60 мм і не має пристрою для широкого регулювання ступеня подрібнення коренеплодів. Часткове регулювання ступеня подрібнення продукту можливе шляхом знімання деки.

У машині передбачено багаторазове використання води» що значно знижує її втрати на миття коренебульбоплодів. Із ванни 11 через фільтр 9 вода засмоктується насосом 8 і подається у зрошувач 4 для розбризкування у гвинтовій мийці назустріч коренеплодам. Після миття брудна вода знову надходить у ванну, де перед повторним використанням частково відстоюється. У міру забруднення воду випускають через люки 12 у відстійник і далі в каналізацію. Каміння чи інші предмети, що потрапляють у бункер разом з коренебульбоплодами і мають питому вагу більшу ніж у води, при обертанні шнека потрапляють у заглиблення, з якого періодично вибираються вручну.

У разі потреби машину можна використовувати як гвинтову мийку. При цьому барабан-подрібнювач ії деку знімають.

Привод гвинтової мийки здійснюється від електродвигуна 10 потужністю 1,5 кВт через черв'ячний редуктор і ланцюгову передачу, а барабана-подрібнювача та водяного насоса -- від електродвигуна 5 потужністю 7 кВт через клинопасову передачу.

Подрібнювач-каменевловлювач ИКМ-5 (мал. 3.4) призначений для відокремлення каміння від коренебульбоплодів, їх миття і подрібнення на частки розміром до 10 мм (для свиней) або 15 мм (для великої рогатої худоби).Фін складається з ванни 4, гвинтової мийки 3 з диском-активатором 2, транспортера 16 для видалення каміння, горизонтально-дискової коренерізки 13 і рами 1. Робочі органи машини приводяться в дію від окремих електроприводів. Електропривод коренерізки має дві швидкості обертання, що дозволяє регулювати ступінь подрібнення коренеплодів.



Мал. 3.4. Конструктивно-функціональна схема подрібнювача-каменовловлювача ИКМ-5

1 - рама; 2 - диск-активатор; 3 - гвинтова мийка; 4 - ванна; 5, 14 - жувальні лопаті; 8 - дека; 9 - вертикальні ножі; 10 - горизонтальні ножі; 11 - проти різальний елемент; 12 - кришка; 13 - горизонтально-дискова коренерізка; 15 - зрошувач; 16 - транспортер для видалення каміння.

До початку роботи машини ванну 4 заповнюють водою. Коренебульбоплоди подають у ванну через завантажувальне вікно. Там вони відмиваються від землі вихровим потоком води, що створюється диском-активатором. Каміння та інші важкі предмети, що потрапляють у ванну, тонуть у воді і опускаються на диск-активатор. Із нього відцентровою силою поступово закидаються в приймальну горловину транспортера-каменевловлювача 16 і виносяться ним за межі мийки. З ванни коренебульбоплоди захоплюються шнеком 3 і піднімаються вверх, де додатково обмиваються водою із зрошувача 15. Забруднена вода зливається патрубком у відстійник каналізації. Вимиті коренеплоди надходять до камери подрібнювача. Горизонтальними ножами верхнього диска коренеплоди розрізаються на стружку, яка надходить начеревній диск і відцентровою силою відкидається до нерухомої проти різальної деки. Під дією вертикальних ножів 9 і деки відбувається подальше подрібнення корму. Подрібнений продукт через деку потрапляє на нижній диск і його лопатами видаляється з машини.

Зубчасту деку 8 використовують у випадку переробки коренебульбоплодів для свиней. При цьому електродвигун переключають на 1000 об/хв. У разі подрібнення коренеплодів для великої рогатої худоби електродвигун переключають на 500 об/хв, знімають деку, а при необхідності і вертикальні ножі, що знаходяться на середньому диску.

При переробці мерзлих коренебульбоплодів на верхньому диску встановлюють зубчасті горизонтальні ножі і частоту обертання електродвигуна 1000 об/хв.

Мал.. 3.5. Конструктивно-функціональна схема мийки-подрібнювача ИКМ-Ф-10:

1 - ванна; 2 - диск-активатор; 3 - транспортер для видалення каміння; 4 - шнек; 5 - кожух шнека; 6 - електропривод мийки; 7 - дискова коренерізка; 8 - електродвигун коренерізки.

Для одержання крупних фракцій знімають зубчасту деку і всі вертикальні ножі.

Машину використовують також як мийку. Для цього знімають верхній диск та зубчасту деку, на їх місце ставлять стопор нижнього диска, а електродвигун переключають на 500 об/хв.

При перевантаженні шнека або подрібнювача відкривають кришку 12 для запобігання виникнню поломок машини.

Подрібнювач ИКМ-Ф-10 (мал. 3.5) призначений для очистки від каміння, миття і подрібнення коренебульбоплодів для свиней і великої рогатої худоби. Може використовуватись у поточних технологічних лініях кормоцехів тваринницьких ферм, обладнаних системою водопостачання та каналізацією, а також як самостійна машина.

Будова, технологічний процес роботи і регулювання цього подрібнювача такі, як машини ИКМ-5. Відмінність полягає в тому, що шнек - безвальний. Він складається з гвинтової спіралі, верхньої цапфи і нижньої труби. Верхня цапфа обертається в підшипниках кочення, встановлених у корпусі, який закріплено в торці кожуха шнека.

Технічне обслуговування машин для миття та подрібнення коренебульбоплодів передбачає щоденні (ЩТО) і періодичні (ТО-1, через кожні 50 годин роботи) заходи.

При ЩТО видаляють залишки корму і каміння, очищають внутрішні і зовнішні поверхні подрібнювача, перевіряють і підтягують різьбові з'єднання. Особливу увагу приділяють кріпленню робочих органів (ножів молотків).

Періодичне технічне обслуговування (ТО-1) включає всі попередні операції, крім того, мащення машини відповідно до таблиці мащення і перевірку кріплення всіх основних вузлів, натяг клинопасових і ланцюгових передач, а також стан ізоляції електродвигунів та опір вторинного контуру заземлення.

Таблиця 3.2

Технічна характеристика мийок -подрібнювачів

Показники	КПИ-4	ИКС-5М	ИКМ-5	ИКМ-Ф-10
Продуктивність, т/год.	4	5	7	10-12
Частота обертання диска подрібнювача. об/хв..	1440	2070	500, 1000	465
Встановлена потужність, кВт	4,5	8,5	10,5	14,3
Витрати води на миття коренебульбоплодів. кг.	-	0,1-0,2	0,2-0,6	1,5
Розмір частинок подрібнення продукту, мм:
шматочки	7-10	-	5,15	5,15
паста	1-5	2-60	2-5	2-5
Маса машини. кг	157	1200	950	940

Технічна характеристика мийок-подрібнювачів наведена у табл. 3.2.

Агрегат ЗПК-4 (мал. 3.6) призначений для миття, відокремлення каменів і плаваючих домішок, запарювання, розминання та вивантаження картоплі в кормозмішувачі і кормороздавачі на свинарських фермах, а також для силосування картоплі у запареному вигляді. Для роботи запарника необхідна наявність пароутворювача та ковшового конвеєра ТК-3.

Агрегат має мийку 6 із завантажувальним шнеком 12, запарювальну камеру 20, паропровід, вивантажувальні шнеки 1 і 3 з м'ялкою 2, механізм привода та шафу керування.

Перед початком роботи агрегату через верхній та нижній крани водопроводу зливають воду в мийку. Потім перекривають нижній кран і включають завантажувальний шнек та конвеєр подачі картоплі. Диск-активатор завантажувального шнека приводить в рух воду в мийці.

Картопля подається на щілинний лотік 11, де крізь щілини земля та пісок відокремлюються, а картопля потрапляє на розподільний щиток 9, а з нього рівномірно в мийку, де також приводиться в рух і миється.

Каміння та інші предмети, важчі за воду, тонуть і відкидаються диском-активатором в уловлювач 7, з якого періодично видаляються відкриванням на 3-6 с кришки. Солому та інші домішки також періодично спрямовують щитками 5 у зливне вікно.

Для кращого забирання картоплі шнек 12 мийки розміщений ексцентрично відносно її циліндра. Попередньо вимита картопля піднімається шнеком і додатково миється водою, яка надходить із зрошувача 15. Потім картопля потрапляє на розподільний пристрій 19, з якого рівномірно заповнює запарювальну камеру 20.

Мал. 3.6. Конструктивно-функціональна схема запарювального агрегату ЗПК-4:

1, 3 - вивантажувальні шнеки; 2 - м'ялка; 4 - отвір для конденсату; 5 - збиральний щиток; 6 - мийка; 7 - каменевловлювач; 8 - диск-активатор; 9 - розподільний щиток; 10 - конвеєр; 11 - щілинний лотік; 12 - завантажувальний шнек; 13, 14 - нижній та верхній крани; 15 - зрошувач; 16 - привод шнека мийки; 17 - кулачкова муфта; 18 - кінцевий вимикач; 19 - диск; 20 - запарювальна камера; 21 - колектор паропроводу.

Розподільний пристрій (диск, що обертається), крім рівномірного завантаження запарювальної камери, вимикає привод 16 шнека мийки при заповненні її картоплею. Це здійснюється в результаті гальмування диска 19 і спрацьовування кулачкової муфти 17.

Спеціальним колектором 21 в камеру подається пара. Конденсат, що утворюється при запарюванні картоплі, стікає у нижню частину кожуха вивантажувального шнека і через отвір зливається в каналізацію. Після 10-20 хв. запарювання знову включають завантажувальний шнек на 5-7 хв. і звільняють мийку від залишків картоплі, потім процес запарювання картоплі продовжують. Закінчення запарювання характеризується виходом пари із зливного отвору конденсату. При цьому припиняють подачу пари і роблять витримку 5-10 хв., щоб залишки пари перетворились у конденсат, який зливається у каналізацію.

Запарена картопля шнеком подається на ножі м'ялки 2, розминається ними і далі шнеком вивантажується безпосередньо в змішувач або проміжні транспортні засоби.

Технічне облуговування запарника ЗПК-4 включає щозмінні, а також періодичні заходи.

При щозмінному ТО виконують такі операції. Перед роботою перевіряють натяг клинопасових і ланцюгової передач, надійність різьбових кріплень і болтових з'єднань. Перевіряють і при необхідності регулюють систему автоматичного виключення електродвигуна мийки. Після роботи очищають машину від залишків кормів, пилу та бруду. Виявлені несправності усувають.

Технічне обслуговування ТО-1 (через кожні 100 год роботи) починають з операцій ЩТО. Крім того, змащують всі підшипники і приводні ланцюги, перевіряють рівень масла в редукторі і при необхідності доливають його до верхньої мітки, очищають від пилу і бруду електродвигун та пульт керування, перевіряють їх кріплення та приєднання контурів заземлення, а також надійність контактів. Розбирають, зачищають і змащують технічним вазеліном окислені контакти.

Таблиця 3.3

Технічна характеристика запарника ЗПК-4

Показники	ЗПК-4
Продуктивність, т/год.	0,95
Місткість запарюючого чану, т.	1,6
Потужність електродвигунів, кВт.	4,4
Витрата пари на 1 кг картоплі, кг	0,16-0,19
Висота вивантаження корму, м.	2,05
Маса, кг.	1180

3.4 Технологічний розрахунок дискової коренерізки

Після миття коренеплоди подрібнюються з метою підвищення їх поїдання та перетравлювання тваринами. В відповідності з зоотехнічними вимогами товщина подрібнення коренеплодів при згодовуванні великій рогатій худобі повинна бути 10...15мм, свиням 5...10мм, птиці 3...4мм. Усі коренеплоди потрібно готувати не раніш чим за 2 години перед згодовуванням щоб уникнути псування.

Мал. 3.7 Технологічна схема горизонтальної дискової коренерізки.

1 - завантажувальна камера; 2 - протиріз; 3 - ніж; 4 - лопатка викидання стружки коренів; 5 - диск; 6 - вивантажувальний лоток.

H, - висота завантажувальної камери;

D - діаметр диска по зовнішніх кінцях ножів;

d - діаметр диска по внутрішніх кінцях ножів;

Lн - довжина ножа, що дорівнює товщині різки.

Основними параметрами коренерізки є розміри робочої камери (діаметр, висот чи довжина), кількість і розміри (довжина) ножів, частота обертання робочого органа, тривалість перебування коренебульбоплодів у камері.

Добова продуктивність коренерізки, кг/доб:

(3.1)

де - добова норма коренеплодів в розрахунку на одну тварину, кг/доб•гол;

- кількість тварин у різних виробничих групах, що обслуговуються машиною, гол.

Таблиця 3.4

Приблизні добові раціони годування тварин. Добові зимові раціони для корів живою масою 500кг при добовому надої 15 кг/гол.

Групи корів	сіно	Солома	Силос	коренеплоди	концентрати
Дійні	5	4	28	18	3
Сухостійні	4	4	12	4	2

Годинна продуктивність коренерізки, кг/год:

(3.2)

де Т - час роботи коренерізки за добу (Т = 5...7год).



Секундна продуктивність подрібнювача, кг/с:

(3.3)

Щоб товщина стружки відповідала зоотехнічним вимогам, необхідно щоб корінь після зрізання стружки встиг опуститись на обертаючий диск до підходу до нього наступного ножа.

Критична (максимальна) частота обертів диска з ножами, об/с:

(3.4)

де ц - коефіцієнт, що враховує розміри кормів (ц = 0,5...0,8). Чим більші корені тим менше ц;

Z - кількість ножів на диску (Z = 1...4);

g - прискорення сили тяжіння, м/с²;

В - товщина різки, м (згідно з зоотехнічними вимогами).

Зовнішній діаметр, що описується ножами, м:

(3.5)

де К_н - коефіцієнт використання ножів (К_н = 0,6...0,8);

г - об'ємна маса коренеплодів, кг/м³ (г = 570...670 кг/м³)

Якщо Д > 0,2м, тоді приймаємо Д_н = Д; n_н = n_к.

Якщо Д < 0,2м, то тоді приймаємо Д_н = 0,2м, тобто не менше крупнисті перероблюючи коренів. В цьому випадку також коректуємо в бік зменшення частоти обертання диска.

Частота обертів диска, об/с:

(3.6)

де Д_н - прийнятий діаметр (Д_н = 0,2м).

Довжина ножа, м:

(3.7)

Діаметр диска, м:

(3.8)

де .

Діаметр завантажувальної камери, м:

(3.9)

Висота завантажувальної камери, м:

(3.10)

Питоме зусилля різання коренів, Н/м (формула застосовується при товщині різки до 15мм):

(3.11)

Зусилля різання ножа, Н:

(3.12)

Момент різання, Н•м:

(3.13)

Потужність різання, Вт:

(3.14)

Вага коренів у завантажувальній камері, Н:

(3.15)

де ш - коефіцієнт заповнення камери (ш = 0,4...0,8).

Зусилля тертя коренів об диск, Н:

(3.16)

де f - коефіцієнт тертя (f = 0,80...0,85).

Момент тертя, Н•м:

(3.17)

Потужність що витрачається на тертя коренів по диску, Вт:

(3.18)

Потужність приводу подрібнювача, кВт:

(3.19)

де з - ККД приводу (з = 0,95...0,96).

Розрахункова потужність електродвигуна, кВт:

(3.20)

де К₃ - коефіцієнт запасу (К₃ = 1,2).

Приймаємо поправочний коефіцієнт в розрахунках потужності електродвигуна.

Приймаємо двигун 4А100L8У3;

Частота обертання двигуна 700об/с.

4. Заходи охорони праці

Охоронний автоматизації важких і шкідливих виробничих процесів, широкому впровадженню сучасних засобів техніки безпеки, усуненню причин, що породжують травматизм і професійні захворювання робітників та службовців, створенню на виробництві необхідних гігієнічних санітарно - побутових умов - найважливіша на сьогоднішній день задача. Інтенсивні технології, механізація й автоматизація виробництва, ріст та споживання електроенергії роблять необхідними - знання робітниками, керівниками і фахівцями безпечних і здорових умов праці.

Корінне поліпшення профілактичної роботи з попередження виробничого травматизму і професійної захворюваності повинне стати основним напрямком у практичній роботі.

Перехід від окремих заходів до планомірної роботи, парне визначення обов'язків, здійснення заходів для попередження травматизму кожним працівником господарства, підприємства - основа керування охороною праці, що передбачає систематичний аналіз стану виробничого травматизму, захворюваності, ступінь безпеки устаткування, технологічних процесів, паспортизацію й атестацію робочих місць, моральні і матеріальні стимули і ряд інших аспектів.

4.1 Правове забезпечення охорони праці в господарстві.

Законодавство з охорони праці є частиною трудового права і повинне забезпечувати здорові та безпечні умови праці, сприяти зростанню її продуктивності.

Основні принципи законодавства з охорони праці базуються на положеннях, закріплених Конституцією України. Крім Конституції, у нашій країні діють закони та інші державні акти, постанови Кабінету міністрів і відомств та норми з

 охорони праці, наведені у правилах внутрішнього розпорядку підприємств і організацій.

Важливе значення має Кодекс законів про працю. Конституційне право громадян нашої держави на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності відображено у Законі України „Про охорону праці" прийнятого Верховною Радою України 14 жовтня 1992 року, в якому закріплено гарантії прав громадян на охорону праці, порядок організації охорони праці на виробництві, дії державних, міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці, встановлено відповідальності працівників за порушення законодавства. Дія закону поширюється на всі підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і виду їх діяльності, на всіх працюючих незалежно від їх посади і рівня кваліфікації

У господарстві всі роботи з охорони праці організовують і проводять у плановому порядку. Керівним документом є „Типове положення про службу охорони праці" . Загальну відповідальність за стан охорони праці на виробництві безпосередньо покладено на керівника господарства. Крім того наказом по господарству обов'язки інженера з охорони праці покладені на головного інженера господарства. Загальні обов'язки та умови праці для кожного окремого працівника господарства, а також і для всього колективу передбачені у колективному договорі.

4.2 Аналіз стану охорони праці

В господарстві керівники виробничих ланок слідкують за справністю тракторів, комбайнів, автомобілів, сільськогосподарських механізмів. До роботи не допускаються особи, що не мають на це дозволу, не пройшли інструктажу з техніки безпеки по проведенню шкідливих для організму людини робіт, головні спеціалісти виробничих ділянок контролюють дотримання правильності виконання технологічних процесів.

Інженер з охорони праці координує роботи по техніці безпеки в процесі виробництва. Перед ним стоять такі завдання як проведення аналізу та оцінки всіх підрозділів, проводити контроль та планування охоронних заходів, забезпечувати правову основу поліпшення умов праці.

В господарстві охороні праці приділяється велика увага, але фінансування дуже слабке. Рівень механізації праці у рослинництві складає - 81%, а у тваринництві - 62%, рівень санітарно-побутових забезпечень - 55%.

При вивченні причин виробничого травматизму використовують статичний, монографічний і економічний методи.

Користуючись оціночними показниками травматизму, можна визначити закономірність росту травматизму або його зниження в цілому по господарству.

Коефіцієнт частоти травматизму (К_ч) показує число потерпілих на 1000 працюючих за аналізований період і визначається по формулі

К_ч = (4.1)

де Т - число потерпілих за аналізований період;

Р - середнє списочне число робітників за той же період.

Коефіцієнт ваги травматизму (К_т) показує число днів непрацездатності на один нещасний випадок і визначається по формулі

К_т = (4.2)

де D - сумарне число днів непрацездатності по травматизму (по хворобних аркушах) за аналізований період.

Показник утрат робочого часу (К_п) показує, скільки робочих днів загублено в перерахуванні на 1000 працюючим. Його визначають по формулі

К_п = К_ч*К_т = (4.3)

Показники які характеризують стан охорони праці в господарстві наведені в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1

Показники стану охорони праці у господарстві

Назва показника	Од. виміру	По роках
		2006	2007	2008
Середньооблікова чисельність працюючих, (Р)	чол	216	192	184
Кількість нещасних випадків, (Т)	вип	1	2	1
У тому числі з летальним наслідком (Тсм)	вип	-	-	-
Кількість днів непрацездатності, (D)	днів	47	20	7
Матеріальний збиток від травматизмові	грн	128	106	172
Коефіцієнт частоти (Кч)	-	4,6	5,2	5,4
Коефіцієнт тяжкості (Кт)	-	47	10	7
Коефіцієнт втрати робочого часу ( Кп )	-	217	104	38
Асигновано коштів на охорону праці	грн	327	106	172
Витрачена, усього	грн	327	106	172

З таблиці 1 видно, що проблема охорони праці в господарстві стоїть дуже гостро і для її вирішення потрібно докласти багато зусиль і уваги. Спец одяг, засоби захисту органів дихання, зору та слуху надаються в недостатній кількості за браком коштів.

4.3 Небезпека враження електричним струмом

Дія електричного струму на організм людини й тварини проявляється в складних і своєрідних формах. Проходячи через організм, електричний струм робить хімічні, теплові й біологічні дії. При хімічному впливі розкладається кров і інші органічні рідини організму. Теплова дія виражається в опіках окремих ділянок тіла. Біологічний вплив електроструму проявляється в подразненні й ушкодженні живих тканин організму, що супроводжується мимовільними судорожними скороченнями м'язів.

Електричний удар (шок) становить найбільшу небезпеку. При проходженні електричного струму через тіло людини ушкоджується весь організм, викликаючи повний або частковий параліч нервової системи, серця, органів дихання.

На результат враження організму електричним струмом впливає ряд факторів: сила струму, опір тіла людини, величина напруги, частота й рід струму, шлях струму, тривалість дії, а також індивідуальні особливості людського організму.

Сила струму впливає на результат враження. Можна виділити наступні приближені граничні значення струму:

1. Відчутний струм (до 2мА) - викликає при проходженні через організм подразнення;

2. Струм, що не відпускає (10...25мА) - викликає при проходженні струму непереборні судорожні скорочення м'язів рук, у якій затиснутий провідник.

3. Фібриляційний струм (понад 50мА) - викликає при проходженні через організм фібриляцію серця (безладне скорочення серцевого м'яза).

При враженні електричним струмом велике значення має опір людського тіла. Опір тіла R_л електричному струму змінюється в широких межах - від 100000 до 1000Ом і залежить від стану шкірного покриву (суха, волога, огрубіла, неушкоджена або ушкоджена шкіра), від площі й щільності контакту, а також від сили й частоти струму що проходить й тривалості його дії.

На результат ураження впливає шлях струму в організмі. Найбільшу небезпеку представляє шлях, коли струм проходить від руки до ноги, тому що він охоплює найбільш важливі органи людини (серце, легені).

У статистиці електротравматизму відомі випадки смертельного ураження, коли порівняно невеликий струм проходив через особливо уразливі точки на тілі людини: тильна сторона руки, область скроні, хребет, місця сплетіння нервових волокон і інших.

Результат ураження електрострумом у значній мірі визначається індивідуальними властивостями людини. Та сама величина струму, що протікає через людину, в одного може викликати лише слабке відчуття, а для іншого він може привести до скорочення м'язів. У тієї самої людини граничні значення струму міняються залежно від його фізичного й психічного стану. Стан сп'яніння зменшує електричний опір організму, а отже, і збільшує небезпеку ураження. Найнебезпечніша дія робить струм на людей, що страждають деякими захворюваннями (хвороби серця, органів внутрішньої секреції, туберкульозу, нервові захворювання). Тому обслуговування електроустановок доручається особам, що пройшли медичний огляд і спеціальне навчання.

На організм тварини електричний струм діє так само, як на організм людини. Досліди над тваринами показали, що небезпечна дія електричного струму тим менша, чим більша маса тварини. Струм величиною 100мА ніяких розладів дихання або серцевої діяльності в них не викликає. Однак, опір тіла тварини значно менший, ніж тіла людини. Опір тіла великої рогатої худоби між передніми й задніми ногами становить 400...600Ом, а при падінні тварини зменшується, до 50...100Ом залежно від вологості тіла.

Доведено, що навіть малі напруги, що постійно діють на тварин, є причиною зниження продуктивності. При величині напруги 4...8В молоковіддача зменшується на 20...40%.

4.4 Схеми можливого «включення» людини в електричну мережу

Ураження людини електричним струмом можливе тільки в тому випадку, якщо він торкається одночасно двох точок з різним електричним потенціалом. Величина струму, що проходить через людину, залежить від особливостей електричної мережі й схеми можливого включення в неї людини. Найбільш типовими є дві схеми включення: між двома проводами (двофазний дотик) і між провідником або корпусом ушкодженого обладнання й землею (однофазний дотик).

На малюнку 4.1, а показане одночасний дотик до двох фаз трифазної мережі. При такому включенні людини в ланцюг струм J_л (А), що протікає через, його, буде:

(4.4)

де U_л - лінійна напруга, В;

U_ф - фазну напругу, В;

R_л - опір тіла людини, Ом.

, А

Значно частіше відбувається однофазний дотик при замиканні фази на корпус (мал. 4.1, б, 4.2). У мережі з ізольованої нейтраллю напругою до 1000В струм, що протікає через людину, повертається до джерела через опір ізоляції двох інших фаз і ємність (мал. 4.1, б).

Мал. 4.1. Схеми двофазного (а) та однофазного (б) дотику до мережі ізольованою нейтраллю.

У цьому випадку сила струму залежить не тільки від опору тіла людини, але й від опору ізоляції r₁, r₂, r₃ ємності фаз щодо землі c₁, c₂, c₃. Для повітряних мереж невеликої довжини ємність проводів щодо землі мала, тобто c₁ = c₂ = c₃ = 0. Опір ізоляції проводів щодо землі можна прийняти рівним r₁ = r₂ = r₃ = r, тоді:

(4.5)

, А

Мал. 4.2. Схема однофазного дотику до мережі із глухозаземленою нейтраллю.

Сила струму, що проходить через людину в мережах з ізольованою нейтраллю, залежить від якості ізоляції в електричних установках: чим краща ізоляція, тим менша сила струму.

При схемі однофазного включення в мережу трифазного струму із глухо заземленою нейтраллю (мал. 4.2) шлях струму буде: фаза - корпус електроспоживача - людина - заземлювач - нульовий провід, а його величина:

 (4.6)

де R₀ - опір заземлення нейтралі, Ом.

, А

Знехтуваши опором R₀ як величиною, значно меншою R_л, одержимо:

(4.7)

, А

Із цієї рівності випливає, що людина, доторкнувшись до однієї фази мережі із глухо заземленою нейтраллю, попадає під повну фазну напругу.

У сільському господарстві в основному застосовуються мережі із глухо заземленою нейтраллю напругою до 1000 В. Перевага їх полягає в тому, що вони дозволяють одержати дві робочі напруги - лінійну 380 В і фазну 220 В, а також не вимагають високих вимог до якості ізоляції проводів і можуть застосовуватися при великій разгалуженості ліній.

Для посилення гарантій безпеки всі особи, що обслуговують електроспоживачів, повинні уникати ситуацій, при яких вони з'єднують своїм тілом корпус електроспоживача із землею або з деталями, що мають контакт із землею.

4.5 Напруга дотику й кроку

Напруга дотику - це напруга між двома точками ланцюга струму, яких одночасно торкається людина. Вона може виникнути між корпусом електродвигуна або корпусом устаткування при пробої ізоляції проводів і точкою землі, де стоїть людина, або деталлю, з'єднаної із землею, на якій він перебуває. Уявлення про напругу дотику можна одержати зі схеми, зображеної на малюнку 3.13, де показані два корпуси споживача (А и Б), приєднаних до одиночного заземлювача R_3.. Крива ц = f(x) характеризує зміну потенціалу на поверхні землі поблизу заземлювача при замиканні фази на корпус електроспоживача. Якщо людина доторкнеться до будь-якого корпуса електроспоживача А або Б, то його рука придбає потенціал корпуса - цр = цк. Для випадків А и Б він буде однаковий і рівний потенціалу корпуса. Ноги, торкаючись землі, придбають потенціал точок землі. У результаті людина виявиться під дією різниці потенціалів. Ця величина й буде напругою дотику Uд. На корпусі електроспоживача А напруга дотику ніг U_нА = ц_р - ц_на, а у Б відповідно U_пб = ц_р - ц_нб.

Для людини, що перебуває безпосередньо над заземлювачем, напруга дотику ц_р = ц_п і U_п = 0 , тому що потенціали рук і ніг тут однакові. У міру віддалення від заземлювача напруга дотику зростає. Для людини, що доторкнулася до корпуса електроспоживача Б, потенціал ніг ц_нб буде близький до нуля, і тоді напруга дотику U_пб = U_ф.

Всі вищенаведені висновки були зроблені в припущенні, що опір основи, на якій стоїть людина, розтікання струму дорівнює нулю. У дійсності цей опір має деяке певне значення.

Мал. 4.3. Схема для визначення напруги дотику.

У загальному виді напруга дотику (В) у полі розтікання струму із заземлювача визначається по формулі:

U_пб = U_ф б₁ б₂ (4.8)

де б₁ - коефіцієнт напруги дотику;

б₂ - коефіцієнт, що враховує спад напруги в додаткових опорах ланцюга: людина - взуття - підлога.

U_пб = 220 · 1 · 0,76 = 167, В

Коефіцієнт б₁ залежить від відстані між точкою землі, на якій стоїть людина, і заземлювачем. Якщо людина перебуває над заземлювачем, то а₁ = 0, якщо в положенні Б (на відстані більше 20 м від заземлювача), то а₁ = 1.

Коефіцієнт б₂ визначають по формулі:

(4.9)

,Ом (4.10)

де R_с - сумарний опір ланцюга, Ом;

R_л - опір людини, Ом;

R_сб - опір взуття, Ом;

R_п - опір підлоги, Ом.

, Ом

Людина може потрапити під дією струму не тільки при безпосередньому дотику до провідника або корпусу електрообладнання. Як відзначалося вище, при проходженні струму із заземлювача в землю на поверхні землі виникає зона електричних потенціалів, величина яких зменшується в міру віддалення від заземлювача. Подібне явище відбувається й при обриві проводу електролінії й торканні його землі. Якщо біля цього місця виявиться людина (або тварина), то він може знаходитись під дією різниці електричних потенціалів, у результаті чого по його тілу пройде електричний струм (мал. 3.14).

Напруга між двома точками землі з різними електричними потенціалами, що перебувають одна від одної на відстані кроку «б» (на яких одночасно стоїть людина), називається напругою кроку - Rш. Зі схеми, зображеної на малюнку 3.14,видно, що

U_ш = ц_л -- ц_п (4.11)

де ф_л, ф_п -потенціали точок, на яких перебувають ліва й права ноги людини.

U_ш = 220-20 = 200В

Мал. 4.4. Схема утворення крокової напруги.

Чим більша величина кроку й чим ближче людина перебуває до місця дотику дроту до землі, тим більша величина напруги кроку й більша небезпека поразки.

Особливу небезпеку напруга кроку представляє для сільськогосподарських тварин і в першу чергу для великої рогатої худоби й коней, тому що в них відстань між передніми й задніми ногами значно більша, ніж відстань між ногами людини.

Людина що потрапила у зону крокової напруги повинна швидко поставити ноги вмісті і виходити з її необхідно короткими кроками або послідовною перестановкою обох п'ят і носків, або стрибками на двох ногах. На відстані 20м від точки торкання проводу напруга кроку практично дорівнює нулю.

4.6 Захисне заземлення

Найпоширенішою й надійною мірою захисту людей і тварин від враження електричним струмом є захисне заземлення - навмисне електричне з'єднання із землею або його еквівалентом металевих неструмопровідних частин, які можуть бути під напругою. Принципова схема заземлення показана на малюнку 4.5. При замиканні фази C на корпус електроустановки електричний струм пройде в землю через заземлювач, тому що опір людини Rл значно більше, ніж опір заземлення Rз , яке повинне бути не більше 10 Ом. Головне призначення заземлення - понизити потенціал на корпусі електроспоживача до безпечної величини.

Захисне заземлення застосовують в електроустановках напругою до 1000В мереж з ізольованою нейтраллю, а вище 1000 В - з будь-яким режимом нейтралі. Заземленню підлягають: зовнішні установки при напрузі вище 36В змінного струму та 110В постійного струму, установки в особливо небезпечних приміщеннях, а також всі установки змінного й постійного струму при напрузі 500В і вище.



а б

Мал. 4.5. Захисне заземлення:

а - принципова схема; б - заземлюючий пристрій; 1 - заземлювач; 2 - з'єднуюча смуга.

Не заземлюють установки, що працюють при напрузі 36В и нижче змінного струму й менше 110В постійного струму у всіх випадках, за винятком вибухонебезпечних установок і вторинних обмоток зварювального трансформатора.

Заземлюючий пристрій (мал. 4.5) складається із заземлювача і з'єднувальної смуги 2. Розрізняють заземлювачі штучні, призначені винятково для цілей заземлення, і природні, та у землі металеві предмети іншого призначення. У якості штучних заземлювачів використають сталеві труби й кутову сталь довжиною 2...3м і товщиною стінок не менш 3,5 мм. Вертикальні заземлювачі з'єднують у контур смугою зі сталі перерізом не менш 4Ч12 мм або круглим діаметром не менш 6 мм за допомогою зварювання. У якості природних заземлювачів можна використати прокладені в землі водопровідні труби; обсадні труби артезіанських колодязів, шахт; металеві конструкції й арматуру залізобетонних конструкцій будинків і будівель, що мають з'єднання із землею; свинцеві оболонки кабелів, прокладені в землі. Приєднання обладнання, до магістралі заземлення здійснюється за допомогою окремих провідників.

Опір заземлювачів визначається розрахунковим шляхом або безпосереднім виміром на місці.

Опір розтікання струму R_с(Ом) одиночного стрижневого заземлювача визначають по формулі:

(4.12)

де р - питомий опір ґрунту, Ом • м;

1, d - довжина й діаметр заземлювача, м;

h - глибина закладення труби, м.

, Ом

Мал. 4.6. Схеми виміру опору заземлення:

а - методом амперметр - вольтметр; б - мегомметром М-416.

Необхідне число заземлювачів п дорівнює:

(4.13)

де K_с - коефіцієнт сезонності;

R_н - нормативний опір заземлення;

з_е - коефіцієнт використання (екранування) заземлювачів.

1) ґрунт вологий:

2) ґрунт середньої вологості:

3) ґрунт сухий:

Контроль заземлення здійснюється оглядом і виміром опору заземлювачів. Зовнішній огляд повинен здійснюватися не рідше одного разу в шість місяців, а в приміщеннях з підвищеною небезпекою й особливо небезпечних один раз у три місяці. Перевірка опору заземлення проводиться не рідше одного разу в рік, а також після капітального ремонту й тривалої перерви в роботі установки.

Вимір опору розтіканню струму може бути проведено різними способами. Найбільш поширені вимірювання за допомогою амперметра - вольтметра й спеціальних приладів заземлення (М-416, М-1103 і інші).

На малюнку 4.6 зображені схеми виміру опорів заземлення. Перед виміром у землю забивають на глибину 0,8...0,7 м два додаткових стрижні; Т - допоміжний заземлювач і П - зонд. Щоб їхнього поля розтікання не накладалися, вони повинні розташовуватися один від одного і від вимірюваного контуру на відстані не менш 20м.

В проекті в основному проведений розрахунок кількості заземлювачів які знаходяться в ґрунті середньої вологості. Необхідна кількість заземлювачів - 1, яких достатньо для забезпечення надійності заземлення.

5. Екологічна частина

Як і кожна галузь сільського господарства сільськогосподарське виробництво взаємодіє своєю виробничою діяльністю з оточуючим природним середовищем і його ресурсами. В рослинництві це внесення добрив, ядохімікатів, гербіцидів, а в тваринництві за рахунок викидів від технологічного утримання і використання тварин.

В останній час з усіх програмних питань охорони навколишнього середовища важливого значення набуває екологічна експертиза. Верховною Радою України прийняті два закони: "Про охорону навколишнього природного середовища" (25 червня 1991 року), "Про екологічну експертизу" (5 лютого 1995 року). Завданням цих законів є регламентування відносин в галузі охорони використання і відтворення екологічної безпеки попередження і ліквідації негативнгого впливу господарської чи іншої діяльності на оточуюче середовище, збереження природних ресурсів, генерального фонду живої природи, ландшафтів і других природних комплексів цілісних територій і природних об'єктів зав'язаних з історично-культурною спадщиною.

Екологічній експертизі повинні підлягати не тільки діючі господарські об'єкти, а й проекти на майбутнє їх будівництво і звичайно реконструюємі в процесі державної програми розбудови на новому етапі власника, господаря на землі - сільськогосподарського виробника.

Даним дипломним проектом розроблена комплексна механізація ферми по відгодівлі на 1000 голів молодняку ВРХ. При здійсненні екологічної експертизи необхідно визначитись з факторами впливу ферми на природне середовище.

Основним джерелом забруднення навколишнього природного середовища від тваринницької ферми є гній, а також викиди в атмосферу відпрацьованого повітря з тваринницького приміщення. Під час утримання сільськогосподарських тварин виділяється вуглекислий газ (при диханні тварин) і аміак в процесі амофосного бродіння гною. Для досягнення нормальних параметрів мікроклімату в приміщеннях для утримання молодняку та дорослої худоби (гранично допустима концентрація вуглекислого газу в повітрі приміщень - 2,5л/м³ (0,25%), аміаку - 20мг/м³, сірководню - 10мг/м³) здійснюється повітрообмін за допомогою примусової вентиляції приміщень. Кратність годинного повітрообміну становить 4,95год.

Технологічні процеси і інженерне обладнання в проекті підібрані із умов найменшого негативного впливу на оточуюче середовище. На фермі застосовується технології видалення та обробки (біотермічне знезараження) гною, що забезпечує екологічну безпеку. Гній видаляється з приміщення щозмінно до гноєсховища. При виникненні епізоотії на фермі секцію з зараженим гноєм необхідно піддати біологічному, фізичному або хімічному знезараженню в строки, що встановлюються ветеринарною службою. Слід суворо дотримуватись правил організації буртів (пошарове складання гною з землею, опалим листям, соломою або тирсою і покриття їх шаром ґрунту).

Для досягнення дегільмитизації у весняно-літній період гній в буртах вологістю до 70% необхідно зберігати на протязі одного, а в осінньо-зимовий період не менше шести місяців. При цьому температура в буртах сягає 70°С. що забезпечує не тільки дегельметизації гною, а й загибель переважної більшості забрудників інфекційних хвороб.

Охорону повітря басейну необхідно забезпечувати за рахунок впровадження сучасних, технологій виробництва, підвищення екологічної чистоти процесів, очищення викидів та розсіювання шкідливостей в атмосфері до безпечних концентрацій, а також не допускається неорганізованих викидів.

З метою охорони та раціонально використання водних ресурсів при проектуванні скотарських підприємств необхідно:

а). застосовувати маловодні технології прибирання гною;

б). застосовувати маловодні технології виробництва;

в). досягати скорочення витрат питної води за рахунок впровадження оборотних систем водопостачання;

г). впроваджувати прогресивні економічні ефективні методи очистки стоків біотермічні з використанням агрегатів в трьох середовищах: відкриті гноєсховища в закритих танках і реакторах.

Тривалість ферми при порушенні в системах утилізації виробничих стоків (рідкого гною, виробничих і господарсько побутових стоків, силосного стоку, вод і др.) або при відсутності таких систем можуть у значній мірі забруднювати ґрунт і водойми.

З метою освітлення і обеззараження стоків використовують їх механічну, хімічну і біологічну очистку. На проектуємій фермі утворюється велика кількість стоків, біля 36м³, які мають високу цінність як органічні добрива. Велику кількість стоків можна використовувати для полів і особливо для луків як органічне добриво, яке підвищує врожайність і покращує якість ґрунту.

Для правильного використання стоків організовують фермерські поля зрошення, необхідну площу яких визначають із умови 1500 кг живої маси тварин 1га сільськогосподарських угідь. Організація таких полів дозволяє повністю виключити складання стоків в відкритті водойми і разом з тим включити в сільськогосподарський процес додаткове джерело елементів мінерального живлення і органічного елементу для підвищення врожайності кормових культур.

Зрошувальні системи при використанні тваринницьких стоків виконують роль природних біологічних очисних споруд. запобігають поверхневі і підземні води від забруднення і дозволяють створювати міцну кормову базу.

Таким чином тваринницькі стоки перед внесенням в ґрунт піддають дегельмінтизації і знезараженню різними методами: шляхом довготривалого витримування в накопичувачах хімічною обробкою дезинфікуючими засобами. іонізуванням, гамма-опроміненням, пастеризацією, обробкою паром. Обеззараження застерігає оточуюче середовище від розповсюдження інфекційних захворювань для людей і тварин.

В результаті складних фізичних, фізико-хімічних і мікробіологічних процесів, які протікають в ґрунті підвищується родючість ґрунту, повністю очищується сточні води з зберіганням необхідного режиму, ґрунтових вод і зображенням охорони навколишнього середовища від забруднення.

На фермах господарства ЧСП „Гарант” знаходиться обладнання яке в повній мірі задовольняє екологічним нормам. На фермах використовується маловодна система видалення гною. Видалення гною з приміщень виконується скреперними установками УС-15 в тракторні причепи. Господарство намагається в повній мірі використовувати сточні води, гній як добрива. Керівництво господарства виділяє кошти для ремонту обладнання або заміни старого обладнання новим, що дає можливість оцінити екологічний стан господарства як задовільний.

6. Техніко-економічна ефективність конструкторської розробки

Запропонований варіант конструкторської розробки повинен забезпечувати при його впровадженні позитивний економічний ефект, який може бути досягне ний за рахунок одного чи декількох перерахованих нижче факторів:

а) зниження виробничих витрат на одиницю продукції;

б) підвищення якості і відповідно споживаючих властивостей продукта (підвищення сортності молока, вмісту цукру в буряці, ресурсу праці після ремонту і т. д.);

в) підвищення продуктивності тварин.

Позитивний ефект може бути досягне ний при певних умовах за рахунок покращення соціальних умов (поліпшення праці та підвищення її безпеки).

Щоб визначити економічний ефект впровадження запропонованої конструкторської розробки в порівнянні з існуючим варіантом механізації необхідно перш за все визначити вартість її виготовлення.

Витрати на виготовлення машини, грн.:

(6.1)

де Q₁ - вартість матеріалів, грн.;

Q₂ - зарплатня робітникам на виготовлення деталей, грн.;

Q₃ - зарплатня робітникам на складання машини, грн..;

Q₄ - загально виробничі накладні витрати, грн.;

Q₅ - вартість придбаних виробів, грн., (електродвигун) Q₅ = 120грн.;

(6.2)

де G - вага машини або вага виготовлених деталей, кг. Визначається орієнтовно по аналогії з однотипними зразками;

К₁ - середній коефіцієнт запасу на відходи при механічній обробці заготовок (К₁ = 2,0...2,2)

q₁ - середня вартість 1кг матеріалу заготовки, грн./кг (q₁ = 1,8грн./кг)

(6.3)

де t₂ - середня трудомісткість виготовлення деталей машини, люд·год/кг; (t₂=2,4...2,6);

q₂ - середня оплата праці робітникам на виготовлення деталей, грн./ люд·год (q₂ = 5). До робіт мають залучатись тільки токарі не менше 4 розряду.

(6.4)

де t₃ - середня трудомісткість складання машини. люд·год/кг (t₃ = 1,2);

q₃ - середня оплата робітників на складанні, (q₃ =5,2грн/ люд·год)

(6.5)

де К₄ - коефіцієнт доплат до основної зарплатні та нарахування за соцстрахом (К₄ = 1,15...1,20);

q₄ - доля нарахувань на загально виробничі накладні витрати (q₄ = 0,4).

Річний економічний ефект від впровадження нової машини, грн.

Р = (Е · К₁ + S₁) - (Е · К₂ + S₂) (6.6)

де Е - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень (Е = 0,15);

К₁ - капітальні вкладення на машину при існуючій технології, грн.;

К₂ - капітальні вкладення на виготовлення машини, грн.;

S₁ - річні експлуатаційні витрати при існуючій технології, грн..;

S₂ - річні експлуатаційні витрати при використанні нової машини, грн..

К₁ = Q_c · К_д (6.7)

де Q_с - вартість існуючої машини, грн.. (за прейскурантом);

К_д - коефіцієнт додаткових витрат: К_д = 1,1 - для машин без монтажа; К_д = 1,2 - для машини потребуючої монтажу.

К₁ = 3500 · 1,1 = 3850

К₂ = Q = 2841грн - для нової машини.

К₂ = К₁ + Q - для модернізованої машини.

S₁ = В₁ + А₁ + R₁ + U₁ (6.8)

де В₁ - річні витрати на оплату праці робітникам які обслуговують машину, грн..;

А₁ - річні витрати на амортизацію машини, грн..;

R₁ - річні витрати на ремонт та техобслуговування машини. грн.;

U₁ - витрати на електроенергію, грн..

(6.9)

де V₁ - річний об'єм робіт, виконаний існуючою машиною, т, гол, м³ і т.д.;

W₁ - продуктивність машини, т/год;

n₁ - число обслуговуючого персоналу існуючої машини, люд;

q - середня оплата праці робітника, обслуговуючого машину, грн./год, (q = 3).

А₁ = К₁ · а (6.10)

де а - норма відрахувань на амортизацію (а = 0,16)

А₁ = 3850 · 0,16 = 616

R₁ = К₁ · r (6.11)

де r - річна норма відрахувань на ремонт та техогляд (r = 0,18).

R₁ = 3850 · 0,18 = 693

Витрати на електроенергію:

(6.12)

де N_е -потужність електродвигуна, кВт;

С_е - вартість електроенергії. грн./кВт·год (0,4)

S₁ = 19285 + 616 + 693 + 1800 = 22394

Аналогічно визначаються річні експлуатаційні витрати при використанні нової машини.

S₂ = В₂ + А₂ + R₂ + U₂ (6.13)

(6.14)

А₂ = К₂ · а (6.15)

R₂ = К₂ · r (6.16)

(6.17)

А₂ = 2841 · 0,16 = 455

R₂ = 2841 · 0,18 = 511

Р = (0,15 · 3850 + 22394) - (0,15 · 2841 + 20991) = 1555

Термін окупності додаткових витрат на виготовлення машини, р

(6.18)

Таблиця 6.1

Показники економічної ефективності використання машини

Показник	Формула для визначення	Значення проектного варіанту
1. Витрати на виготовлення машини, грн.		2841
2. Вартість матеріалів, грн.		324
3. Зарплатня робітникам на виготовлення деталей, грн.		1080
4. Зарплатня робітникам на складання машини, грн.		562
5. Загально виробничі накладні витрати, грн.		755
6. Вартість придбаних виробів, грн.	Q5	120
7. Річний економічний ефект від впровадження нової машини, грн.	Р = (Е · К1 + S1) - (Е · К2 + S2)	1555
8. Капітальні вкладення на виготовлення машини, грн.	К2 = Q	2841
9. Річні експлуатаційні витрати при існуючій технології, грн.	S1 = В1 + А1 + R1 + U1	22394
10. Річні експлуатаційні витрати при використанні нової машини, грн.	S2 = В2 + А2 + R2 + U2	20991
11. Термін окупності додаткових витрат на виготовлення машини, р.		2,2

Додаток

Довідкові данні (для навчальних цілей) до розрахунку техніко-економічної ефективності конструкторської розробки (в порівняльних цінах на 1.01.2007 рік).

1. Середня вартість 1кг матеріалу заготовки - 1,8грн/кг;

2. Середня оплата праці робітників на складанні машини - 5,2грн/люд год;

3. Середня оплата праці робітників на виготовлення деталей - 5грн/люд год;

4. Середня оплата праці робітників обслуговуючих машину - 3грн/люд год;

5. Вартість електроенергії - 0,4грн/кВт год.

Висновки та пропозиції

В дипломному проекті проведений розрахунок генерального плану ферми по відгодівлі 1000 голів ВРХ. Обґрунтовані розміри і кількість споруд для утримання тварин, кормоцехів та майданчиків для вигулу тварин, а також кількість сховищ кормів і гноєсховищ необхідних для утримання такої кількості тварин. Також розраховано і обґрунтовано склад машин кормоцеху і кількість машин для приготування кормів для молодняку. Склад і продуктивність машин кормоцеху підібрано для швидкого приготування відповідної кормової суміші.

Виконано розрахунок економічних показників і вдосконалення коренерізки КПИ-4 яка може використовуватись на фермах для подрібнення коренеплодів до відповідної товщини. Також описані машини які використовуються в кормоцехах для подрібнення і мийки коренеплодів.

Дана розробка значного економічного ефекту досягає в використанні з іншими машинами - мийки, транспортування і т.д.. В основному найбільш придатна вдосконалена коренерізка для невеликих тваринницьких комплексів в основному для кількості тварин до 1000 голів.

Список використаної літератури

1. Водяницький Г.П. Методичні вказівки з курсового і дипломного проектування. Житомир. - 2005. - 195 с.

2. Герук С.М., Обиход А.І., Сукманюк О.М. Інженерно-технологічні вимоги до написання дипломних (курсових) проектів і робіт. - Житомир, ДАЕУ. - 2006. - 255 с.

3. Ферма доращивания и откорма молодняка крупного рогатого скота на 2,5 тысяч голов в год с интенсивным использованием жома: ТП 801-01-70.86. В двух альбомах. Альбом 1. Общая пояснительная записка/«УкрНИИгипросельхоз Госагропрома УССР. - К, 1986. - 65 с.

4. Булгаков В.Є., Сова О. А. Довідник оператора по вирощуванню і відгодівлі великої рогатої худоби. - С. Урожай, 1989. - 83 с

5. Проектування механізованих технологічних процесів тваринницьких підприємств /II. Ревенко, В.Д. Роговий, В. І. Кравчук та ін.; за ред. 1.1. Ревенка. - К: Урожай, 1999. - 192 с

6. Брагинец НВ., Палишкин Д.А Курсовое и дипломное проектирование по механизации животноводства. - М.: Агропромиздат, 1991. - 192 с.

7. Справочник по механизации и автоматизации в животноводстве и птицеводстве / А.С. Марченко, Г.Е. Кистень, Ю.Н Лавриненко и др.; Под ред. А.С. Марченко. - К: Урожай, 1990. - 456 с.

8. Ндомчі норми технологічного проектування: Скотарські підприємства: ВНГП-СГЇП-46-1.94 / Мінсільгосппрод України. - К.: Ноосфера, 1994. - 60 с

9. Письменов В.Н Получение и использование бесподстилочного навоза. -- М.: Росагропромиздат, 1988. -- 206 с.

10. Механизация и электрификация животноводства: Методические указания по изучению дисциплины и задание для курсового проекта/ Всесоюзн. с.-х. ин-т заоч. образования; Сост. С.Г. Аббасов, СВ. Жужжа В.Н Куликов. - М, 1989. - 108 с.

11. Енохович А. С. Справочник по физике. - М.: Просвещение, 1990. - 384 с.