Розробка проекту виробничої програми по рослинництву для державного підприємства дослідного господарства "Зелені Кошари" Первомайського району Миколаївської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Сучасний економіст - це спеціаліст, підготовлений до самостійної фахової діяльності в умовах багатоукладної ринкової економіки. Він повинен мати високий рівень теоретичних знань і практичних навичок для роботи в різноманітних аграрних підприємствах, організаціях, об'єднаннях, постійно вдосконалювати свої професійні та підприємницькі якості.

У широкому розумінні економіст - це конструктор ефективної діяльності підприємства, незалежно від того, до якої організаційно-правової форми воно належить і на основі якої власності створене. У сфері безпосередніх фахових інтересів економіста мусять бути розробка стратегії і збалансування довго- і короткострокових цілей підприємства.

Суть планування проявляється в конкретизації цілей розвитку всієї фірми та кожного підрозділу окремо на певний період; визначенні господарських завдань, засобів їх досягнення, термінів та послідовності реалізації; виявлення матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, які необхідні для вирішення поставлених завдань.

Розкриття всіх аспектів, пов'язаних з плануванням діяльності підприємства є основною метою даної курсової роботи.

Об'єктом даного курсового проекту є державне підприємство дослідне господарство «Зелені Кошари» Первомайського району.

Основні завдання, що стояли в процесі написання цієї роботи:

- дослідити суть поняття «планування» як функції управління (принципи, концепції);

- ознайомитись із системою планування ( види, напрями, методи, інформаційні ресурси і нормативна база);

- ознайомитись на конкретному прикладі з методами планування.

Джерелами інформації при складанні даного курсового проекту були форми звітності підприємства, а саме: № 21, №29 та №50.

Даний курсовий проект виконаний на 68 сторінках.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ РОЗРОБКИ РІЧНОЇ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ ПІДПРИЄМСТВА З РОСЛИННИЦТВА

1.1 Значення, зміст і послідовність складання

При переході України до ринкових відносин планування виявилося практично напівзабутим. Це відбулося внаслідок поверхневого сприйняття ринкової економіки, нерозуміння виниклих з її утвердженням проблем і шляхів їх вирішення через перевагу найпростіших закордонних штампів над складним, багатогранним вітчизняним досвідом і забуття національних економічних традицій.

Через неспроможність подібного підходу економічні труднощі змусили згадати, що планування - одна з найважливіших функцій управління будь-яким виробництвом. Саме з планування і починається як створення, так і функціонування комерційної організації. Процвітаючі керівники добре знають, що усі великі битви спочатку виграються на папері, після ретельно розробленого плану, і тільки потім - на практиці.

Як вітчизняний, так і закордонний досвід показують, що недооцінка планування підприємницької діяльності в ринкових умовах, зведення його до мінімуму чи ігнорування, некомпетентне здійснення ? найчастіше призводять до великих, нічим не виправданих економічних втрат і у кінцевому підсумку, до банкрутства підприємств. Тому грамотна економічна політика полягає не у запереченні планування, а в його використанні [1].

Запланувати діяльність підприємства - означає скласти план його функціонування і розвитку й надалі контролювати його виконання. Планування діяльності підприємства полягає в обробці інформації з обґрунтуванням майбутніх дій і у визначенні найкращих способів досягнення намічених підприємством цілей. Призначення планування можна виразити словами Огюста Конта: “Знати, щоб передбачати; передбачати, щоб керувати” [11].

Найвизначніший представник російської економічної школи Микола Дмитрович Кондратьєв визначав план як систему перспектив, реалізація яких досягається органами регулювання виробництва. Відомий сучасний фахівець у галузі планування підприємницької діяльності Дитгер Хан розрізняє планування в широкому і вузькому сенсі. У широкому - планування являє собою прийняття управлінських рішень, пов'язаних з майбутніми подіями. З цього погляду планування охоплює процес складання і прийняття планів. У вузькому сенсі - планування - це виявлення майбутніх подій. На цій основі розробляють стратегію підприємства. Планування означає систематичну підготовку до формування майбутнього підприємства.

Відомий американський вчений Рассел Лінкольн Акофф сказав: "Мудрість ? це здатність передбачати наслідки здійснюваних дій, готовність пожертвувати миттєвою вигодою заради великих благ в майбутньому. Планування ? це зброя мудрих, але планування ? один з найскладніших видів розумової роботи, доступних людині".

План ? це кількісне відображення цілей та розробка шляхів їх досягнення. Іншими словами, це результат планування, мотивована модель дій, створена на основі кон'юнктурного прогнозу економічного середовища і поставленої мети.

План підприємства ? це завчасно розроблена система заходів, що передбачає цілі, зміст, збалансовану взаємодію ресурсів, обсяг, методи, послідовність і строки виконання робіт по виробництву і реалізації продукції або наданню послуг. План дозволяє підприємству оцінити наскільки реальне досягнення поставлених цілей, що допомагає, а що заважає їх досягати.

Планування ? це процес перетворення цілей підприємства в прогнози та плани, процес визначення пріоритетів, засобів та методів їх досягнення [2].

У зарубіжній літературі є ряд визначень планування, які відрізняються між собою, але по суті вони дуже схожі. Можна привести кілька прикладів таких визначень: планування ? "творче мислення майбутнього" (Adam Planug); планування (у широкому понятті) ? "формування управлінських рішень на базі системної підготовки, прийняття рішень по визначенню майбутніх подій"; "планування - це системно-методичний процес пізнання і вирішення проблем майбутнього".

Планування не можливе без складення виробничої програми підприємства, яка являє собою розгорнутий або комплексний план виробництва та продажу продукції, який характеризує річний обсяг, номенклатуру, якість та терміни випуску необхідних ринком товарів і послуг. Вона визначає структуру підприємства, спеціалізацію і темпи розвитку та є основним розділом його плану. Крім того, вона є основою розробки показників усіх інших розділів плану.

Обґрунтування виробничої програми сільськогосподарського підприємства включає в себе планування структури посівних площ, поголів'я худоби і птиці, план виробництва і розподілу продукції певного асортименту, кількості і якості. Крім того, ця програма містить комплекс агрозоотехнічних заходів щодо виконання плану виробництва продукції (сорти, насіння, добрива, корми, сировина, засоби захисту рослин і тварин, меліорація тощо).

В основі обґрунтування виробничої програми підприємства лежить аналіз існуючої та планування перспективної галузевої структури, її характеризує система показників: структура валової і товарної продукції підприємства, структура посівних площ та поголів'я худоби і птиці.

На особливу увагу заслуговує використання виробничих функцій продуктивності для побудови альтернативних прогнозів з урахуванням реальних можливостей взаємозаміни факторів і наступного вибору оптимального з тієї чи іншої точки зору варіанта розвитку, і відповідної економічної політики, а також для встановлення нормативів ефективності.

Розробка та складання виробничої програми повинна обов'язково спиратися на цілі підприємства, поставлені перед ним на майбутнє. Згідно з сучасною економічною теорією розробка виробничої програми повинна відповідати вимогам: комплексності, узгодженості, результативності [6].

Річний план підприємства передбачає розробку виробничої програми його розвитку на календарний рік. До річних планів належать: план економічного і соціального розвитку підприємства; виробничі плани внутрішньогосподарських формувань (бригад, цехів, дільниць, ферм), технологічні карти. Головним завданням річного планування - є забезпечення максимального прибутку підприємства.

Правильно складений річний план сприяє підвищенню ефективності виробництва, зниженню собівартості продукції та підвищенню рівня рентабельності підприємства в цілому.

Планування безпосередньо самого рослинництва господарства починають з розробки балансу його земельних угідь і визначення напрямів використання їх у плановому періоді.

Для того аби правильно спланувати програму рослинництва потрібно вивчити всі договори підприємства про реалізацію продукції рослинництва та визначити скільки потрібно цієї продукції на задоволення внутрішньогосподарських потреб. Згідно з всім цим вивченим встановлюють посівні площі цих культур та уточнюють порядок сівозміни на полях.

Посівні площі сільськогосподарських культур планують також з урахуванням створення насіннєвих фондів, забезпечення тваринництва кормами. Потребу в насінні висівних культур планують виходячи з посівних площ цих культур і вагових норм їх висіву.

Що стосується внутрішніх факторів, які впливають на заплановані обсяги виробництва, то аналізуються ефективність вирощування та реалізації окремих культур, фактори їх урожайності, розробляються агротехнічні заходи, які спрямовані на підвищення урожайності та виконання плану виробництва продукції. Під агротехнічними заходами розуміються: нагромадження і внесення добрив; обробка посівів проти шкідників і хвороб, гербіцидами та регуляторами росту; комплекс технологічних робіт та ін. Способи аналізу всіх цих заходів можуть бути різними. Так, наприклад, при аналізі використання добрив в господарстві спочатку вивчають виконання плану по їх надходженню і внесення під окремі культури, потім порівнюють норми їх внесення, і лише потім це все аналізується, з середніми даними і з показниками кращих господарств [4].

Важливим напрямом збільшення обсягів виробництва продукції рослинництва, підвищення її якості та окупності витрат є перехід до вирощування сільськогосподарських культур за інтенсивними технологіями.

Інтенсивна технологія - це комплекс агротехнічних прийомів вирощування сільськогосподарських культур, технологічних засобів і операцій, які направлені на максимально повне використання біологічного потенціалу продуктивності культур (їх сортів і гібридів) за рахунок підвищення ефективності використання природних і антропогенних його факторів при мінімізації трудових і матеріальних ресурсів.

Інтенсивні технології вирощування сільськогосподарських культур характеризуються поточністю виробництва, комплексністю застосування факторів інтенсифікації, оптимальною механізацією, оперативністю виконання механізованих робіт; вони опираються на біологічні характеристики рослин по фазах розвитку й етапам органогенезу, ураховують вимоги рослин до умов середовища й задовольнять їх, дозволяють управляти процесом формування врожаю і якості продукції, програмувати врожай.

Поняття технологія в рослинництві означає сукупність прийомів при вирощуванні сільськогосподарських культур починаючи з підготовки ґрунту й посіву до збирання і обробки отриманої продукції. Технологія включає перелік матеріально - технічних засобів і економічних показників й відбивається в технологічних картах.

Інтенсивні технології основані на управлінні процесом формування врожаю, який забезпечує скорочення розриву між потенційною і реальною продуктивністю сільськогосподарських культур. Сутність їх полягає в оптимізації факторів урожайності протягом усього періоду вегетації рослин. Якщо при традиційній технології матеріально-технічні ресурси забезпечуються виходячи із можливостей, які є в даному конкретному підприємстві, то при інтенсивній технології - із потреби в них для одержання запрограмованого рівня врожаю з меншими витратами на одиницю продукції [3].

З цією метою інтенсивні технології передбачають:

· розміщення посівів в науково обґрунтованих сівозмінах після кращих попередників;

· використання високоврожайних сортів і гібридів інтенсивного типу;

· внесення норм добрив, розрахованих на запрограмований урожай та оптимізацію живлення в процесі вегетації через систему роздрібненого внесення добрив у періоди їх потреби;

· застосування регуляторів росту та інтегрованої системи захисту посівів від бур'янів, шкідників і хвороб;

· своєчасне і якісне виконання всіх технологічних операцій на основі комплексної механізації виробництва та наукової організації праці;

· забезпечення захисту ґрунтів від ерозії і втрати родючості та збереження довкілля.

1.2 Методики планування обсягів виробництва і використання продукції

Планування обсягів виробництва безпосередньо включає в себе планування врожайності сільськогосподарських культур та їх посівні площі.

Важливість обґрунтованого планування врожайності сільськогосподарських культур випливає з того, що з нею безпосередньо пов'язано багато інших питань виробничо-фінансової діяльності господарств: розміри і структура посівних площ, рівень товарності виробництва, система агрохімічних заходів, продуктивність праці, собівартість і рентабельність виробництва продукції. З огляду на це на особливу увагу заслуговує вибір методів планування врожайності.

Вихідними даними для планування врожайності можуть бути:

· середня досягнута її величина за попередні 3-5 років;

· дані про вирощувані сорти, застосовані добрива, засоби захисту рослин, технологію вирощування культур;

· наявність ресурсів, які можуть бути використані в плановому році;

· досягнута найвища врожайність у підприємстві, його підрозділах та інших організаціях, що перебувають в аналогічних умовах.

Найбільш поширеним є коригування досягнутої за попередні 3-5 років врожайності, яка приймається за базисну, її визначають як середньозважену за такою формулою:

(1.1)

де У_сз - середньозважена врожайність, ц з 1 га; У - врожайність за кожний попередній рік, ц з 1 га; П - розмір площі посіву за кожний попередній рік, га.

Однак при плануванні слід враховувати, що досягнута середньозважена врожайність характеризується не лише певним раціональним використанням ресурсів і технології виробництва, а й невикористаними можливостями ресурсного та технологічного потенціалу, що знижувало можливий її рівень. Тому для більш точного визначення фактично досягнутої врожайності потрібно врахувати й рівень урожайності окремих підрозділів підприємства, що одержали за цей період вищий урожай за цих же ресурсів і природно-кліматичних умов. Тобто визначити середньопрогресивну врожайність, використовуючи таку формулу:

, (1.2)

де У_сп - врожайність планова середньопрогресивна, ц з 1га; У_сз - середньозважений показник урожайності за попередній період, ц з 1 га; У_н - найвища врожайність у взятому періоді, ц з 1 га.

Під час планування та факторного аналізу врожайності враховують різний вплив факторів на врожай та неоднакову залежність їх від людини. З огляду на це виділяють фактори позитивного і негативного впливу на приріст урожаю, залежні, малозалежні від людини (або керовані та некеровані), постійні (статичні) та змінні (динамічні), тривалої дії і тимчасові, зовнішні та внутрішні.

Так, збільшення внесення мінеральних добрив в оптимальних співвідношеннях при вдосконаленні технології позитивно впливає на врожай, а збільшення тривалості збирання сільськогосподарських культур, як правило, негативно; упровадження нових сортів, внесення добрив, застосування пестицидів -- це керовані фактори, а погодні умови, склад ґрунту -- некеровані; тип ґрунту, рельєф, світло, тепло, повітря -- постійні фактори, оскільки їх вплив на врожай у конкретних умовах практично не змінюється, а опади, добрива, пестициди, сорти, матеріальна зацікавленість, технічне озброєння -- динамічні.

Розглянемо величину приросту врожайності від впровадження сортооновлення, яка обчислюється за формулою:

(1.3)

де Ф - різниця у врожайності між сортом, який впроваджується і сортом, який заміщується; В - відсоток площі нового сорту у загальній площі посіву культури.

Поточне планування врожайності практично зводиться до визначення можливого приросту врожаю внаслідок зміни динамічних факторів з наступним збільшенням фактичної середньорічної врожайності на величину обчисленого приросту. Обчислюють приріст урожаю за рахунок: добрив, що вноситимуться додатково понад використовувану в базовому періоді кількість; поліпшення попередників унаслідок освоєння сівозмін; упровадження продуктивніших сортів; розширення площ культур, що вирощуються за інтенсивними технологіями; збільшення площ посівів на зрошуваних і осушуваних землях та на землях, де проведено вапнування та фосфоритування кислих і гіпсування солонцюватих ґрунтів; розширення площ обробки гербіцидами. Крім того, визначають збільшення валових зборів завдяки зменшенню втрат урожаю під час вирощування та збирання, зумовленому розширенням площ обробки фунгіцидами та інсектицидами, скороченням строків збирання та використанням нових комбайнів, які забезпечують менші втрати продукції. У кожному господарстві обчислюють приріст урожаю лише за рахунок тих факторів, зміна яких передбачена в плановому періоді.

Методичний підхід до обчислення приросту врожайності практично єдиний для всіх зазначених факторів. Спочатку визначають і уточнюють стосовно конкретних умов нормативний ефект приросту врожаю на 1 га площі посіву, окупність урожаєм 1 ц добрив тощо від певного заходу. Помноживши норматив на обсяг упровадження чи розширення заходу обчислюють загальний приріст валового збору продукції від проведеного заходу. Діленням додаткового збору на площу посіву культури встановлюють приріст урожайності.

Методика обґрунтування планової урожайності з урахуванням наявних ресурсів («ресурсна» урожайність) передбачає врахування природної родючості (бонітет ґрунтів), кількості та окупності органічних і мінеральних добрив, а також порівняльної ефективності різних попередників. При цьому використовується формула:

У_р = Б х Ц + О₁ х К₁ + О₂ х К₂ , (1.4)

де У_р -- ресурсна урожайність, Б -- бонітет ґрунтів, Ц -- ціна бала, О₁, О₂ -- окупність мінеральних та органічних добрив, К₁ , К₂ -- кількість внесених мінеральних та органічних добрив.

Приріст урожайності за рахунок нових, продуктивніших сортів планують за даними державних сортодільниць, дослідних станцій зони. Однак слід мати на увазі, що культура землеробства в господарстві й на сортодільниці зони може істотно відрізнятися. Якщо фактична врожайність культури приблизно відповідає її врожайності на сортодільниці, то збільшення врожаю від упровадження нового сорту планують за даними сортодільниці, а якщо нижча -- приріст урожайності коригують на індекс, обчислений з відношення врожайності культури в господарстві й на сортодільниці.

Найбільш обґрунтованим є планування врожайності культур з урахуванням кількості і якості ресурсів. Цей метод передбачає врахування у ході проведення розрахунків такого фактора як родючість ґрунтів. Визначення ресурсної врожайності проводиться з використанням досить простої моделі її програмування на основі природної родючості ґрунтів; кількісної і економічної ефективності внесення органічних і мінеральних добрив; застосуванням сучасних засобів захисту рослин; впровадження нових сортів; удосконалення агротехніки.

Формула для розрахунку ресурсної врожайності має вигляд:

, (1.5)

де В_п - частина врожайності, яку можна отримати за рахунок природної родючості грунтів (без застосування добрив), ц з 1 га; П_д - приріст врожайності за рахунок внесення добрив, ц з 1 га; П_с - приріст врожайності за рахунок впровадження нових сортів, ц з 1 га; П_а - приріст врожайності за рахунок удосконалення агротехніки, ц з 1 га.

Вдосконалення і впровадження у виробництво оптимальної структури посівних площ є важливим резервом збільшення валових зборів продукції рослинництва і не потребує великих витрат.

Останнім часом, у зв'язку із розвитком ринкових відносин на селі, стало типовим явище нехтування сівозмінами і вирощування сільськогосподарських культур із грубим порушенням вимог їхнього чергування або навіть у беззмінних посівах. Це, здебільшого, пов'язано з кон'юнктурою ринку, яка вимагає виробництва у першу чергу «прибуткових» сільгоспкультур (зернових, соняшнику) за будь-яких умов.

Надмірне збільшення посівних площ цих культур так само, як і зменшення, приводить до зниження їх валових зборів.

Структура посівних площ сільськогосподарського підприємства мусить узгоджуватися з напрямом його виробничої діяльності, не порушуючи при цьому науково-обґрунтованого чергування культур у сівозмінах.

Планування посівних площ окремих культур можна здійснити двома способами.

Перший - передбачає жорстке дотримання запроваджених у господарстві сівозмін та прийнятого чергування культур. У цьому випадку планові посівні площі культур - це сума площ їх посівів згідно ротації культур у сівозмінах н а плановий рік.

Другий спосіб базується на визначенні планової потреби в окремих випадках продукції рослинництва; розрахунках попередніх планових площ культур (діленням планових обсягів продукції на заплановану врожайність відповідної культури); коригуванні розміщення отриманих площ на полях сівозмін.

1.3 Особливості планування показників економічної ефективності

Ефективність - це економічна категорія, яка кількісно визначається через відношення ефекту, результату до витрат, що забезпечили одержання цього результату.

Економічна ефективність підприємства - це один з типів ефективності, критерії якої визначаються відношенням досягнутого підприємством результату до здійснених витрат.

Економічна ефективність діяльності підприємства залежить від раціонального використання кожного виду ресурсів та їхньої структури, яка визначається співвідношенням задіяних ресурсів різних факторів виробництва. Ці пропорції головним чином зумовлені специфікою виробництва, рівнем застосовуваної на підприємстві техніки, технології, організації виробництва і праці, співвідношенням екстенсивних та інтенсивних факторів розвитку виробництва. На структуру і часткову ефективність використання ресурсів підприємства значний вплив мають зовнішні фактори, зокрема ринки ресурсів, пропозиція і попит на окремі види ресурсів та урівноважені на них ціни тощо [2].

Одним із показників економічної ефективності діяльності підприємства є прибуток, який визначається впливом на нього витрат на продукцію, які становлять собівартість виробленої продукції.

У практиці планування витрат і собівартості продукції використовуються декілька методів: кошторисний, нормативний, розрахунково-конструктивний, економіко-математичний.

Традиційним методом, що його широко застосовують у поточному плануванні, є кошторисний. У спеціальних таблицях плану складаються кошториси витрат відповідно до їх статей за культурами, видами тварин тощо. Витрати розраховуються на основі технологічних карт або планових нормативів за елементами витрат на гектар площі, голову худоби, одиницю продукції. Головним недоліком цього методу є велика трудомісткість планових розрахунків.

Цього недоліку немає у нормативного методу, за яким планування витрат і собівартості продукції базується на розроблених відповідно до конкретних умов виробництва науково обґрунтованих нормативах. Удосконалення економічного механізму господарювання сільськогосподарських підприємствах, ефективне функціонування проти витратного механізму потребують створення відповідної нормативної бази. Вона має включати сукупність обґрунтованих трудових, матеріальних і фінансових норм і нормативів, різних за рівнем деталізації, порядок і методи їх розроблення і використання в процесі планово-економічних та інших розрахунків.

У перспективному плануванні поряд з наведеними вище застосовують розрахунково-конструктивний метод. Він базується на фактичній собівартості й визначенні розмірів зниження (підвищення) витрат за рахунок впливу певних техніко-економічних факторів.

Недоліком традиційних методів планування собівартості є велика трудомісткість розрахунків для кожного варіанта плану, особливо в перспективному плануванні. До того ж вони недостатньо враховують комплексний вплив кожного фактора на собівартість. Тому в практиці планування собівартості продукції рослинництва і тваринництва все ширше застосовують економіко-математичні методи на основі використання виробничих функцій.

На виробничу собівартість продукції підприємства зобов'язані відносити всі витрати на виробництво згідно з чинним законодавством. Нині встановлено такий перелік витрат виробництва за елементами витрат:

· матеріальні витрати;

· витрати на оплату праці;

· відрахування на соціальні заходи;

· амортизація.

Собівартість продукції - це витрати підприємства, пов'язані з виробництвом і збутом продукції, виконанням робіт та наданням послуг. Собівартість продукції є узагальненим показником, який характеризує всі сторони виробничої діяльності господарства.

Планування собівартості продукції передбачає найбільш ефективне і раціональне використання наявних сільськогосподарських угідь, основних засобів, матеріальних і трудових ресурсів відповідно до вимог систем землеробства і тваринництва та охорони навколишнього природного середовища. Обґрунтоване планування витрат, собівартості виробництва продукції та виконання робіт - необхідна передумова організації роботи виробничих одиниць на принципах комерційного чи господарського розрахунку. Тому план собівартості продукції, робіт та послуг є одним з найважливіших розділів плану кожного господарства.

Витрати на виробництво планують одночасно і в безпосередньому зв'язку з розрахунками врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин, агрохімічних і зоотехнічних заходів, що забезпечують запрограмований вихід продукції. При цьому виробничі витрати узгоджують із наявними ресурсами, включаючи і надходження з матеріально-технічного постачання, а також ураховують їх ефективність і кількісний вплив на величину врожайності культур і продуктивності тварин.

Зміст будь-якої підприємницької діяльності полягає у досягненні економічного ефекту у вигляді прибутку.

Прибуток підприємства - це перевищення доходів від його діяльності над сумою витрат; він являє собою єдину форму його власних нагромаджень.

Прибуток розраховується за формулою:

, (1.6)

де П - прибуток; В_р - виручка від реалізації продукції, робіт, послуг; С_п - повна собівартість продукції, робіт, послуг.

Основними резервами зростання прибутку є: збільшення обсягу реалізації продукції; зниження собівартості реалізованої продукції; поліпшення якості продукції.

Нині в Україні в умовах реформування економіки спостерігається тенденція до значного зниження рівня рентабельності виробництва, що означає збитковість багатьох підприємств. У зв'язку з цим управління підприємством вимагає вдосконалення методів оцінки і прогнозування прибутку. Чим більше уваги приділяється цій економічній категорії, тим ефективніше функціонує підприємство.

Планування прибутку являє собою процес розроблення системи заходів щодо забезпечення її формування в необхідному обсязі й ефективне використання відповідно завданням розвитку підприємства в майбутньому періоді.

Планування прибутку ? складова частина фінансового планування. Воно проводиться нарізно за видами діяльності підприємства, оскільки розрізняється методологія обчислення й оподатковування прибутку відрізних видів діяльності.

Рентабельність ? це поняття, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення.

Для кількісного виміру рентабельності в цілому по аграрних підприємствах використовують такі три традиційні показники: рівень рентабельності, норму прибутку і приведену до земельної площі масу прибутку.

Рівень рентабельності (Р) визначається за формулою:

%, (1.7)

де П -- валовий прибуток від реалізації (робіт, послуг); С_р -- собівартість реалізованої продукції.

Фактори, що впливають на рентабельність сільськогосподарського виробництва можуть носити екстенсивний та інтенсивний характер.

Екстенсивні чинники - такі, які впливають на рентабельність шляхом зміни кількості реалізованої продукції, а інтенсивні - на ріст реалізаційних цін і зниження собівартості продукції. Таким чином, визначення резервів підвищення рентабельності сільськогосподарського виробництва зводиться, з одного боку, до визначення резервів збільшення грошової виручки від реалізації, а з іншого боку - резервів зниження собівартості продукції.

Показники економічної ефективності є найважливішим інструментом реалізації економічної політики підприємства і ключовим засобом обґрунтування управлінських рішень, оптимізації витрат ресурсів, удосконалення цінової політики і підвищення конкурентоспроможності підприємства [8].

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ РОСЛИННИЦТВА В ДП "ДГ "ЗЕЛЕНІ КОШАРИ" ПЕРВОМАЙСЬКОГО РАЙОНУ

2.1 Аналіз природних умов, розміру і спеціалізації ДП “ДГ “Зелені Кошари” Первомайського району

Державне підприємство “Дослідне господарство “Зелені Кошари” розташоване в селі Зелені Кошари Первомайського району Миколаївської області.

Дослідне господарство “Зелені Кошари” засноване 1 січня 1994 року з двох других відділків. Один ? Дослідне господарство «25 Жовтня», та другий ? колгосп «Россія». Господарство організоване з метою вирощування та реалізації елітного насіння зернових культур для забезпечення потреб господарств району та області в високоякісному насінні та племінних свинок білої української породи.

Від районного центру село віддалене на 22 км, а від залізничної станції «Кам'яний міст» ? на 13 км. Населення ? 945 чоловік. Село розташоване біля траси, що веде у напрямку до Полтави.

Господарство знаходиться в степовій зоні півдня України.

Ґрунтовий покрив представлений чорноземами глибокими на лесових породах. Поля підприємства знаходяться на рівнинних поверхнях, що дозволяє швидко та без ускладнень обробляти землю. Всі поля знаходять не далеко одне від одного, що також сприяє швидкому обробітку.

Річна кількість опадів коливається від 330 мм на півдні до 450 мм на півночі області. Максимум опадів випадає влітку, переважно у вигляді злив.

Літо переважно спекотне, з частими суховіями. Середня температура липня становить +27°C і тому вологість повітря знижується. Через це досить часто бувають засухи, які можуть тривати до 25 днів. В середньому за літо випадає близько 95 мм опадів.

Осінь - тепла, волога. В середньому восени випадає близько 83 мм опадів. Хоча осінь не така жарка пора як літо, та все ж таки вона є найбільш гарячою порою для робітників господарства, адже основна частина врожаю збирається восени, це такі культури як соняшник, ріпак, цукровий буряк, овочі, кукурудза та ін.

Зима характеризується сильними хуртовинами, великими снігопадами. Кількість опадів взимку складає 115 мм, вони переважно випадають у вигляді снігу. Висота снігового покрову всередньому становить 10-15 см. Зимовий період досить часто триває близько 2,5 місяців. Середня температура січня в середньому складає -5,5°C.

Весна характерна сильними відлигами та поступовим збільшенням температури повітря. Подекуди трапляються випадки, що сніг залишається на поверхні ґрунту до середини березня.

Розміщення господарства є дуже важливим показником. Адже воно відіграє важливу роль в швидкій та якісній доставці своєї продукції. І в досліджуваного господарства є для цього всі умови, адже покриття доріг, які сполучають підприємство з районним та обласним центрами знаходить в відмінному стані. Хоча від обласного центру підприємство віддалене на 180 км, та все ж це не заважає йому швидко доставляти продукцію до пунктів переробки.

Аналіз місцезнаходження господарства наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Місцезнаходження ДП “ДГ “Зелені Кошари” Первомайського району

Пункти	Назва	Відстань	Стан доріг
Відстань від центральної садиби (км) до :
- районного центру	м. Первомайськ	25	тверде покриття
- обласного центру	м. Миколаїв	180	тверде покриття
- найблищої залізничної станції	ст. Кам'яний Міст	12	тверде покриття
Приймальних пунктів:			тверде покриття
- зерна	ст. Кам'яний Міст	12	тверде покриття
- худоби та птиці	м. Первомайськ	25	тверде покриття
- молока	м. Первомайськ	25	тверде покриття

Аналізуючи дані таблиці 2.1 можна зробити висновок, що ДП “ДГ “Зелені Кошари” має вигідне місцезнаходження з економічної точки зору. Це пов'язано з тим, що господарство знаходиться на невеликій відстані від районного центру - 25 км, обласного центру - 180 км, залізничної станції - 12 км. Приймальні пункти переробки продукції, також знаходяться неподалік, на відстані 12-25 км. Стан доріг є відмінним, а тому всі ці умови дають змогу доставляти продукцію швидко, якісно та з незначними витратами пального до пунктів прийому продукції.

Для більш повної характеристики господарства необхідно провести ретельний аналіз його виробництва. Оптимальний розмір господарства залежить від його виробничого напрямку, компактності, землекористування, рівня технічної оснащеності, рівня організаційних здібностей і кваліфікації керуючих кадрів, стану організації та дисципліни праці безпосередніх виконавців.

Проведемо аналіз розмірів виробництва, використовуючи дані по ДП “ДГ “Зелені Кошари” (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 Показники розміру виробництва ДП “ДГ “Зелені Кошари” Первомайського району Миколаївської області

Показники	Роки	В середньому за 3 роки	2011 р. у % до
	2009	2010	2011
					2009 р.	2010 р.
Вартість валової продукції сільського господарства (в порівнянних цінах 2005р.), тис. грн.	5515	5121	4258	4964,67	77,2	83,2
Грошова виручка від реалізації сільськогосподарської продукції, тис. грн.	9417	12376	11737	11176,67	124,6	94,8
Середньорічна чисельність працюючих, осіб	151	139	128	139	84,8	92,1
Площа сільськогосподарських угідь, га	4710	4710	3275	4231,67	69,5	69,5
Поголів'я худоби та птиці, ум.гол.	96	166	253	172	263,5	152,4
Середньорічна вартість основних виробничих та оборотних засобів, тис. грн.	19604	13180	14865	15883	75,8	112,8

Таким чином, аналізуючи дані розраховані в таблиці 2.2, можна зробити висновок про те, що ДП “ДГ “Зелені Кошари” Первомайського району відноситься до середніх господарств. Про це свідчать показники: середньорічної чисельності працівників зайнятих в сільськогосподарському виробництві - 139 чол., площі сільськогосподарських угідь, що склала 4231,67 га та середньорічної вартості основних виробничих та оборотних засобів - 15883 тис.грн. Площа сільськогосподарських угідь підприємства в 2011 році різко скоротилася на 1435 га, причиною цьому стало закінчення орендного договору підприємства з сусіднім селом. Середньорічне поголів'я худоби та птиці - 172 ум. гол. вказує на те, що тваринництво не є основним напрямом виробництва підприємства. Всі показники, які досліджувалися в даній таблиці на протязі трьох років, мають тенденцію до зниження. Так, наприклад, вартість валової продукції сільського господарства (в порівнянних цінах 2005р.) в 2011 році порівняно з 2009 та 2010 роками знизилася на 22,8 та на 16,8% відповідно. А грошова виручка від реалізації сільськогосподарської продукції порівняно з 2009 роком зросла на 24,6%, а відносно 2010 році - знизилася на 5,2%.

Для того аби виявити розвиток окремих галузей у виробництві товарної продукції доцільно проаналізувати виробничу спеціалізацію досліджуваного господарства. Для господарства найвигіднішою спеціалізацією є та, яка дозволяє за даних умов виробляти максимально можливу кількість продукції з найменшими витратами праці та коштів, при цьому ефективно використовувати наявні виробничі ресурси господарства [7].

Для того аби визначити виробничу спеціалізацію досліджуваного підприємства, проаналізуємо його розмір та структуру грошових надходжень від реалізації товарної сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, робіт та послуг за видами, що надаються, в цілому по господарству за останні 3 роки. Дані розрахунки наведені в таблиці 2.3.

Також, за умови доцільності, на основі даних таблиці 2.3, можна визначити коефіцієнт спеціалізації за формулою:

, (2.1)

де Рі - питома вага і-тої галузі в структурі грошової виручки; і - порядковий номер і-тої галузі в ранжированому ряді, побудованому за спадаючою ознакою.

К спец. менше або дорівнює 0,200 - багатогалузеве господарство;

К спец. від 0,200 до 0,300 - слабкий рівень спеціалізації;

К спец. від 0,300 до 0,400 - середній рівень спеціалізації;

К спец. від 0,400 до 0,500 - рівень спеціалізації вище середнього;

К спец. від 0,500 до 0,600 - високий рівень спеціалізації;

К спец. більше або дорівнює 0,600 - глибокий рівень спеціалізації.

Таблиця 2.3 Розмір та структура грошової виручки від реалізації в ДП “ДГ “Зелені Кошари” Первомайського району

Галузі та види продукції	Роки	Всередньому за 3 роки, тис.грн	Структура, %
	2009	2010	2011		По с.-г. продукції	По госп-ву
Зернові і зернобобові	4965	6725	6412	6034,00	54,07	52,93
Кукурудза на зерно	-	1055	1484	846,33	7,58	7,42
Соняшник	3004	3351	3397	3250,67	29,13	28,51
Ріпак	41	-	-	13,67	0,12	0,12
Багаторічні та однорічні трави усього	22	-	46	22,67	0,20	0,20
Баштанні продовольчі	1	4	89	31,33	0,28	0,27
Овочі	2	-	3	1,67	0,01	0,01
Інша продукція рослинництва	592	-	306	299,33	2,68	2,63
Разом по рослинництву	8627	11820	11737	10728,00	96,14	94,10
Молоко	41	-	-	13,67	0,12	0,12
ВРХ	149	25	19	64,33	0,58	0,56
Свиней	262	123	196	193,67	1,74	1,70
Овець та кіз	10	11	28	16,33	0,15	0,14
Всього по тваринництву	462	159	278	299,67	2,69	2,63
Всього по сільськогосподарському виробництву	9089	11979	12408	11158,67	100,00	97,88
Послуги інших галузей	328	397	393	372,67	Х	3,27
Всього по господарству	9417	12376	12408	11400,33	Х	100,0

Розрахункові дані таблиці 2.3 свідчать про те, що ДП “ДГ “Зелені Кошари” є спеціалізованим господарством. Головними продукціями, що виробляються є зернові та зернобобові і соняшник. Основним видом продукції у структурі грошових надходжень від реалізації є зернові та зернобобові. Їх грошова виручка в середньому за три роки становить 18102 тис. грн або 52,93 %. Говорячи про тваринництво, то господарство отримує грошові надходження тільки від продукції свинарства. Їх грошова виручка в середньому за три роки становить 581 тис.грн. Це говорить про те, що більш прибутковим є сільськогосподарське виробництва. Таким чином, ефективність виробництва в аграрних підприємствах залежить не лише від розміру провідних галузей, а й від того, як розвинуті й інші галузі, що мають товарний характер.

Тепер розрахуємо коефіцієнт спеціалізації господарства, підставивши дані таблиці в формулу 2.1:

_.

Розрахувавши коефіцієнт спеціалізації господарства ми визначили, що він становить ? 0,337. А це означає, що ДП “ДГ “Зелені Кошари” Первомайського району має середній рівень спеціалізації.

Підприємство ДП “ДГ “Зелені Кошари” має достатню матеріально-технічну базу. Господарство має: цехи (рослинницький та тваринницький), автогараж, будівельний цех, олійню, пекарню, млин, ремонтну бригаду, рільничу бригаду та кафе.

Середньооблікова кількість працівників, зайнятих в сільському господарстві в ДП “ДГ “Зелені Кошари” станом на 2011 рік становить 93 осіб. З них 88 осіб зайнято в рослинництві, а 5 осіб - в тваринництві. Вартість основних засобів виробництва підприємства складає 14865 тис. грн на кінець 2011 року.

Отже, як бачимо з наведених вище даних, ефективність виробництва підприємства залежить не тільки від розміру його провідних галузей, а й від того, як розвинуті й інші галузі, що мають товарний характер.

2.2 Значення і роль галузі в економіці дослідного підприємства “Зелені Кошари” Первомайського району

Рослинництво ? це одна з основних галузей сільського господарства. Основним завданням рослинництва є забезпечення людини продуктами харчування. Саме від розвитку галузі рослинництва залежить те, на скільки господарство зможе вдало виконати всі зобов'язання перед замовниками своєї продукції, що в свою чергу впливає на розмір грошової виручки від реалізації продукції, яка безпосередньо визначає розмір заробітної плати працівників підприємства.

Для того аби визначити роль галузі рослинництва в економіці дослідного підприємства “Зелені Кошари” розрахуємо питому вагу його валової і товарної продукції, валового доходу, затрат праці, витрат виробництва, а також прибутку цієї галузі в аналітичних показниках в цілому по підприємству в середньому за останні три роки (табл.2.4).

Таблиця 2.4 Роль рослинництва в економіці ДП “ДГ “Зелені Кошари” Первомайського району

Показники	Рослинництво	Підприємство	Галузь у % до підприємства
	роки	У середньому	роки	У середньому
	2009	2010	2011		2009	2010	2011
Валова продукція (в порівнянних цінах 2005р.), тис. грн..	5402	4940	4028	4790,0	5515	5121	4258	4864	98,5
Валовий доход, тис. грн..	3835	5283	5353	4823,6	3550	5129	5022	4713	102,3
Виручка, тис. грн..	8627	11820	11737	10728,	9417	12376	12408	11016	97,4
Прибуток, тис. грн..	1577	3076	3053	2568,6	1397	3113	2972	2536	101,3
Затрати праці, тис. люд - год	251	208	188	215,67	273	229	203	223	96,3
Фонд оплати праці, тис. грн..	1168	1424	1552	1381,3	1746	2040	2257	1652	83,6
Виробничі витрати, тис. грн..	7755	9224	9836	8938,3	8307	10094	10536	9241	96,7

Проаналізувавши дані таблиці 2.4, ми можемо сказати, що рослинництво в економіці ДП “ДГ “Зелені Кошари” має суттєве значення, про що свідчать показники вище зображеної таблиці. Валова продукція в порівняних цінах 2005 р. продукції рослинництва в середньому за три роки становить 98,5 % від загальної по підприємству. Щодо виручки від реалізації продукції рослинництва, то вона почала займати більшу частку, і в середньому за три роки становить 97,4 % від загальної по господарству. Якщо говорити про частку виробництва продукції рослинництва у діяльності господарства в цілому, то вона має велике значення. Одночасно із цим всім сказаним можна стверджувати, що рослинництво займає значну частину прибутку господарства, хоча при цьому на нього витрачається праця, виробничі витрати у значній мірі.

Отже, галузь рослинництва займає провідне місце в економіці господарства, адже основу прибутку підприємства становить саме реалізація продукції рослинництва, а саме 2568,67 тис. грн в середньому за три роки.

2.3 Площі та структура земельних угідь в ДП “ДГ “Зелені Кошари” Первомайського району

Земля ? головна умова існування людського суспільства і найважливіше джерело національного багатства, найперша передумова і природна основа суспільного виробництва, універсальний чинник будь-якої діяльності людини. Характеризуючи значення землі в суспільному виробництві, слід зазначити, що праця - це не єдине джерело вироблюваних продуктів і речового багатства. За висловом Уільяма Петті, праця ? батько багатства, земля ? його мати.

Земля ? надзвичайно важлива складова економіки нашої країни. Ми чітко розуміємо що успішне проведення реформ в аграрному секторі слугує гарантом продовольчої безпеки держави, що дасть можливість динамічно розвивати нашу економіку.

У сільському господарстві земля ? це головний засіб виробництва, без якого неможливий сам процес виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Земля одночасно є предметом і засобом праці, а отже, і головним засобом виробництва. Земля значною мірою визначає темпи розвитку і рівень ефективності сільськогосподарського виробництва.

Зростання продуктивності землі досягають систематичним підвищенням родючості ґрунту на основі природних і економічних процесів відповідно до конкретних умов і систем ведення землеробства [9].

Проаналізуємо розмір і структуру сільськогосподарських земель підприємства (табл. 2.5).

Таблиця 2.5 Склад та структура земельних угідь ДП “ДГ “Зелені Кошари” Первомайського району

Показники	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2011 р. у % до 2010р
	га	%	га	%	га	%
Загальна земельна площа	5113	100	5113	100	3678	100	71,9
В т.ч. сільськогосподарські угіддя	4710	92,1	4710	92,1	3275	89,0	69,5
З них: ? рілля	4120	80,6	4120	80,6	2896	78,7	70,3
пасовища;	542	10,6	542	10,6	331	9,0	61,1
Площа посіву	3647,0	71,3	3742,7	73,2	2628,6	71,5	70,2
Коефіцієнт освоєння землі	х	0,92	х	0,92	х	0,89	х
Коефіцієнт розораності сільськогосподарських угідь	х	0,87	х	0,87	х	0,88	х
Коефіцієнт використання ріллі	х	0,88	х	0,90	х	0,90	х

В ДП “ДГ “Зелені Кошари” Первомайського району площа сільськогосподарських угідь на протязі 2009-2010 років не змінювалася, а в 2011 році їх площа скоротилася на 28,1%. Таке різке скорочення земельної площі було спричинене тим, що до 2010 року підприємство брало землі в оренду в сусіднього села, а починаючи з 2011 року в господарстві залишилися суто свої землі в розмірі 3678 га. Розраховані в таблиці 2.5. коефіцієнти свідчать показують нам на скільки ефективно використовуються землі підприємства. І як бачимо ці показники є досить високими, що свідчить проте, що земля господарства використовується майже на 100%. Коефіцієнт освоєння землі в 2009-2010 роках становив 0,921, а в 2011 році цей коефіцієнт склав 0,890. Це свідчить про те, що господарство скоротило площу сільськогосподарських угідь, що є не досить хорошим показником. Розораність сільськогосподарських угідь також скоротилася, в 2011 році вона склала 0,884. А от коефіцієнт використання ріллі, навпаки, порівняно з 2009 роком в 2010-2011роках зріс з 0,885 до 0,908.

Розпорядження земельною ділянкою - це одна із складових правомочностей власника земельної ділянки, яка означає можливість суб'єкта права власності на землю на свій розсуд визначати долю належної йому земельної ділянки способами, які не заподіюють шкоди здоров'ю людей, навколишньому природному середовищу і не порушують прав інших власників земельних ділянок і землекористувачів.

Одним із видів розпоряджень земельною ділянкою є передача її в оренду.

Оренда землі ? це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, що пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом про оренду землі, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Відносини, що пов'язані з орендою земельних ділянок, на яких розташовані цілісні майнові комплекси підприємств, установ і організацій державної або комунальної власності регулюються Законом України «Про оренду землі» з урахуванням особливостей, що передбачені Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Досліджуване в даній курсовій роботі державне підприємство дослідне господарство “Зелені Кошари” Первомайського району на даний час (2012рік) працює суто на власних землях. До цього моменту господарство брало землі в оренду у сусіднього селища Кім. Розмір орендованих земель становив 1435 га.

Найефективнішим видом земельних угідь є рілля, від правильного використання якої залежать результати сільськогосподарського виробництва і соціальний розвиток підприємства. Визначимо економічну ефективності використання земель (табл. 2.6).

Таблиця 2.6 Економічна ефективності використання земель в ДП “ДГ “Зелені Кошари” Первомайського району

Показники	2009 рік	2010 рік	2011 рік	2011 рік у % до 2010 року
Отримано у розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь:
- валової продукції сільського господарства у порівняних цінах, тис. грн..	117,09	108,73	130,02	119,6
у т. ч. продукції рослинництва	114,69	104,88	123,0	117,3
- прибутку, всього, тис. грн..	29,66	66,09	90,75	137,3
у т. ч.від рослинництва	33,48	65,31	93,22	142,7
- молока, ц	8,70	-	-	-
- приросту ВРХ, ц	0,25	0,23	0,09	39,1
Вироблено на 100 га ріллі:
- зерна, ц	2101,0	1917,6	2333,9	121,7
- приросту свиней, ц	1,2	4,7	9,2	195,7
- приросту овець, ц	0,2	0,1	0,2	200,0

Аналізуючи дані таблиці 2.6, можна зробити висновок, що всі показники економічної ефективності використання земель господарства збільшуються. Так, зокрема, валова продукція сільського господарства у порівняних цінах в 2011 році відносно 2010 року зросла на 19,6%, в тому числі по рослинництву - на 17,3%. Що стосується прибутку, то його розміри збільшилися на 37,3%, а зокрема прибуток від рослинництва зріс на 42,7%. Щодо молока, то його в 2010-2011 роках не було, це було спричинено тим, що поголів'я ВРХ господарства було виведено, так як господарство відмовилося від вирощування корів. Для господарства цей вид діяльності не приносив прибутків, і вести його і надалі не мало сенсу. Щодо виробництва зерна на 100 га ріллі, то його було вироблено в 2011 році відносно 2010 року на 21,7% більше. А приросту свиней було отримано на 95,7% більше, а от приросту овець взагалі на 100,0%.

Основними напрямками підвищення економічної ефективності використання землі на перспективу у підприємстві “Зелені Кошари” є впровадження науково-обґрунтованих систем землеробства, які сприятимуть підвищенню її ефективності і природної родючості ґрунту. Також досить доречним буде покращення стану сільськогосподарської науки і техніки, яка дасть можливість активно впливати на родючість ґрунту, тим самим підвищуючи її. Звісно ж , для того аби родючість зростала, необхідним є також створення умов правильного використання ресурсів. Так як рілля найбільше піддається ерозії, то необхідно створити комплекс по боротьбі з ерозією, як вітровою, так і водною. Ну і звісно ж, жодне підвищення економічної ефективності використання землі не можливе без визначення раціональних доз внесення добрив, як органічних, так і мінеральних. Адже при правильному внесення добрив, урожайність культур збільшується в середньому на 30%, що є досить вагомим фактором для будь-якого господарства.

2.4 Площі, природний і сортовий склад сільськогосподарських культур

Земельні ресурси -- це землі, що використовуються або можуть бути використані для сільського чи лісового (господарства, містобудівництва та ін. В Україні сільськогосподарські угіддя становлять 70 % площі усіх земель; серед них орні землі -- в середньому 55 %, а в окремих областях -- більш як 80 %. Більше половини всіх сільськогосподарських угідь і 60 % орних земель складають чорноземні ґрунти.

З поміж всіх європейських держав Україна займає перше місце за розораністю земель.

Раціональне використання земельних ресурсів потребує запобігання несприятливим фізико-географічним процесам (ерозії, пере-зволоженості, повторному засоленню, посушливості, солонцюватості та ін.).

Одним з основних показників використання орних земель є структура посівних площ. Під цим поняттям слід розуміти процентне співвідношення окремих культур або їх груп у загальній посівній площі.

Розглянемо склад та структуру орних земель в досліджуваному підприємстві (табл. 2.7.)

Таблиця 2.7 Склад та структура орних земель ДП “ДГ “Зелені Кошари” Первомайського району

Культури та види угідь	2009 рік	2010 рік	2011 рік	У середньому за 3 роки
	га	%	га	%	га	%	га	%
Рілля - всього	4120	100	х	4120	100	х	2896	100	х	3712	100	х
Чисті пари	686,2	16,7	х	228,05	5,5	х	200	6,9	х	371,42	10,0	х
Площа посіву - всього	3647,05	88,5	100	3742,7

Страница:

•  1 
•  2 
•  3 

курсовая работа "Розробка проекту виробничої програми по рослинництву для державного підприємства дослідного господарства "Зелені Кошари" Первомайського району Миколаївської області" скачать

Подобные документы

• Планування врожайності сільськогосподарських культур ООО "Нібулон"

  Землекористування та структура земельних угідь ООО "Нібулон": планування врожайності. Сучасний стан і тенденції розвитку сільського господарства. Площі, породний і сортовий склад культур. Обгрунтування виробничої програми галузі, зборів продукції.
  
  курсовая работа [33,5 K], добавлен 29.07.2008
  

• Аналіз виробничої програми підприємства та чинників її формування (на прикладі СФГ "Україна" Гребінківського району Полтавської області)

  Організаційно-економічна характеристика підприємства. Аналіз виконання плану виробництва і реалізації продукції та рівня ефективності використання виробничої потужності. Обгрунтування основних показників виробничої програми. Вплив факторів на неї.
  
  курсовая работа [81,7 K], добавлен 17.03.2015
  

• Планування врожайності сільськогосподарських культур ВАТ "Зелений Гай"

  Землекористування та структура земельних угідь у ВАТ "Зелений Гай". Спеціалізація та організаційна структура, площі, породний і сортовий склад рослинництва. Врожайність та валові збори. Планування врожайності та зборів сільськогосподарських культур.
  
  курсовая работа [50,9 K], добавлен 29.07.2008
  

• Планування галузі рослинництва

  Організаційно-економічна характеристика підприємства. Сучасний стан і тенденції розвитку галузі. Значення і роль рослинництва в економіці підприємства. Обґрунтування виробничої програми. Планування посівних площ і валових зборів і використання продукції.
  
  дипломная работа [146,9 K], добавлен 20.11.2008
  

• Планування виробництва, собівартості та рентабельності озимої пшениці на підприємстві СТОВ "Петровський"

  Землекористування і структура земельних угідь господарства. Врожайність культур й валові збори продукції. Матеріально-технічне забезпечення галузі, економічна ефективність виробництва продукції. Планування врожайності озимої пшениці, вартості добрив.
  
  курсовая работа [65,3 K], добавлен 24.11.2011
  

• Стан та аналіз виконання виробничої програми з розвитку рослинницької галузі

  Аналіз фінансових результатів діяльності, ресурсозабезпечення сільськогосподарського підприємства, виробництва продукції рослинництва за обсягом, видами (асортиментом) і якістю. Факторний аналіз показників ефективності функціонування рослинницької галузі.
  
  дипломная работа [581,2 K], добавлен 12.12.2013
  

• Організація виробництва і реалізації продукції сільського господарства на перспективу в сільськогосподарському підприємстві

  Теоретичні основи та сутність планування як функції управління в сільськогосподарському підприємстві. Рівень економічної ефективності виробництва і реалізації продукції основних галузей підприємства. Планування виробничої програми на перспективу.
  
  курсовая работа [70,0 K], добавлен 24.01.2011
  

• Виробничо-фінансовий план по лісовому господарству "ДП Рогатинське ЛГ"

  Розробка виробничої програми лісового господарства "ДП Рогатинське ЛГ" і визначення її виробничої собівартості. Розрахунок вартості матеріальних ресурсів і складання кошторису витрат на лісове господарство і полювання. Фінансові показники підприємства.
  
  курсовая работа [306,1 K], добавлен 07.01.2014
  

• Впровадження технології вирощування нуту в умовах ПСП "Зоря" Снігурівського району Миколаївської областi

  Морфо-біологічні особливості нуту. Районовані сорти цукрового сорго та їх характеристика. Стан сівозмін господарства. Структура посівних площ і врожайність сільськогосподарських культур. Підготовка насіння до сівби. Розрахунок дійсно можливого врожаю.
  
  курсовая работа [89,9 K], добавлен 28.04.2015
  

• Характеристика природних та економічних умов Рокитнівського лісництва ДП "Рокитнівський лісгосп"

  Коротка характеристика природних та економічних умов ведення лісового господарства. Типи лісорослинних умов і види лісу. Обґрунтування організаційно-технічних показників рубок догляду. Аналіз щорічної лісосіки. Розрахунок технологічної собівартості рубок.
  
  курсовая работа [174,8 K], добавлен 27.02.2014
  

Другие документы, подобные "Розробка проекту виробничої програми по рослинництву для державного підприємства дослідного господарства "Зелені Кошари" Первомайського району Миколаївської області"

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам