Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

Одеський державний аграрний університет

Економічний факультет

Кафедра агробізнесу, фінансів і права

КУРСОВА РОБОТА

На тему: Стан та аналіз виконання виробничої програми з розвитку рослинницької галузі

Вдовиченко О.В.

Одеса 2013

Зміст

Вступ

Розділ 1. Науково-теоретичні основи аналізу господарської діяльності

1.1 Роль та завдання аналізу господарської діяльності в умовах сталого розвитку економіки країни

1.2 Методика комплексного аналізу складових виробничого потенціалу сільськогосподарського підприємства

1.3 Методологічні підходи до аналізу показників ефективності рослинницької галузі

Розділ 2. Аналіз діяльності ПСП «Новогригорівське»

2.1 Аналіз виробництва продукції за обсягом, видами (асортиментом) і якістю в ПСП «Новогригорівське»

2.2 Аналіз ресурсозабезпечення ПСП «Новогригорівське» та оцінка ефективності використання його ресурсів

2.3 Аналіз фінансових результатів ПСП «Новогригорівське»

Розділ 3. Комплексний аналіз виробництва продукції рослинництва в ПСП «Новогригорівське»

3.1 Аналіз показників обсягу виробництва та факторів, які впливають на їх зміни у динаміці

3.2 Факторний аналіз показників ефективності функціонування рослинницької галузі

3.3 Аналіз резервів виробництва і реалізації продукції рослинництва

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Вступ

У нових умовах формування ринкових відносин, функціонування підприємств із різними формами власності необхідно шукати нові шляхи підвищення ефективності суспільного виробництва, а також уміло використовувати економічні методи керування підприємством. У цьому зв'язку зростає роль економічного аналізу, що є функцією керування. Такий аналіз дозволяє одержати нові характеристики досліджуваного об'єкта дослідження і застосувати обґрунтоване управлінське рішення, що веде до досягнення мети об'єкта.

В сучасних умовах необхідна система знань про основи економічного аналізу господарської діяльності, його методах і методології, вміти використовувати економіко-логічні й економіко-математичні методи і моделі при вивченні економічних процесів, що відбуваються на виробничих підприємствах, навчитися методики аналізу головних показників, що характеризують господарську діяльність підприємства, з метою прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Це дозволить освоїти методику і методологію побудови аналізу і використання у своїй практичній діяльності моделей об'єкта дослідження, а також придбати навички практичної роботи з ними, направити творчу думку на удосконалювання організації і методики економічного аналізу відповідно до вимог теорії і практики ринкового господарства.

Володіння прийомами і методами економічного аналізу створює підґрунтя для розвитку їх економічного мислення, набуття здатності сприймати економічні процеси, що відбуваються на підприємствах (а також в інших об'єктах управління) у всій їх багатогранності і взаємозумовленості.

Це особливо важливо в умовах розвитку і поглиблення ринкових засад в нашій економіці, які об'єктивно ускладнюють завдання у сфері прийняття управлінських рішень на кожному підприємстві, на кожному об'єкті управління.

Метою курсової роботи є: вивчення питань з аналізу виконання виробничої програми з розвитку рослинницької галузі

Завданням курсової роботи є:

- підбір та аналіз літературних і наукових джерел з економічного аналізу

- розглянути методику науково - теоретичних основ аналізу господарської діяльності

- розглянути аналіз виробничого потенціалу

- детальне дослідження впливу факторів на окремі показники ефективності використання виробничого потенціалу

- комплексний аналіз продукції рослинництва

- узагальнення висновків і внесення пропозицій для прийняття оптимальних управлінських рішень

Об'єктом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та прикладних підходів щодо формування основних показників рослинницької галузі.

Предметом дослідження є ПСП «Новогригорівське» засновано 5 січня 2001 року за рахунок реорганізації СГВК «Новогригорівське» відповідно до чинного законодавства України. Господарство розташоване у с. Новогригорівка Вознесенського району Миколаївської області. Дане підприємство має придатні умови для вирощування сільськогосподарських культур і ведення ефективного сільськогосподарського виробництва.

За період дослідження взяті 2010-2012 роки. Джерелами інформації про обстежуваний об'єкт є: річні звіти підприємства за 2010 - 2012 роки.

Рослинництво - це важлива частина агропромислового комплексу, галузь, яка є основою сільськогосподарського виробництва. Рівень розвитку рослинництва свідчить про раціональне використання землі і продуктивного потенціалу сільськогосподарських рослин. В Україні вирощується близько 400 різних видів рослин, які мають відповідне господарське значення.

Галузі рослинництва мають велике значення для виробництва продуктів харчування, вони дають сировину для та легкої промисловості, корми для тваринництва. Раціональні норми, встановлені інститутом харчування на перспективу, передбачають в середньому по Україні споживання з розрахунку на душу населення: хлібних продуктів в перерахунку на борошно - 104 кг .

Розвиток рослинницьких галузей значно впливає на зміцнення економіки господарств. На основі підвищення врожайності та збільшення валового збору сільськогосподарських культур зростають обсягом валової продукції грошові надходження від реалізації товарної продукції, продуктивність праці і рентабельність господарства. У валовій продукції сільського господарства України на рослинництво припадає - 45%.

Проаналізувавши стан та ефективність виробничої програми з розвитку рослинницької галузі в ПСП «Новогригорівське» Вознесенського району Миколаївської області можемо зробити наступні висновки.

В господарстві спостерігається збільшення чистого доходу на 51,1%, а виробничих витрат на 90,4%. Зріс об'єм виробництва соняшнику на 52,7% , але зменшився об'єм виробництва зернових на 49,3%. Площа сільськогосподарських угідь збільшилась за досліджуваний період на 7,7%, що не вплинуло на об'єми виробництва зернових та зернобобових. На 13,7% зросла вартість основних виробничих фондів. Спостерігається також збільшення вартості валової продукції на 3,7%.

У 2012 році порівняно з 2010 роком в ПСП «Новогригорівське» виробництво продукції зросло по всім видам продукції. Найбільше: соняшник майже в 2 рази . Обсяги реалізації у 2012 році збільшилися порівняно з 2010 роком по соняшнику майже в 2 рази та зменшились по озимій пшениці на 75 %.

Аналізуючи стан прибутковості підприємства та його економічної стабільності можна зробити висновок, що в ПСП «Новогригорівське» виробництво продукції рослинництва з кожним роком збільшує обсяги виробництва переважно по всіх видах продукції, при цьому знижується собівартість продукції і підвищується рівень рентабельності продукції. Валовий прибуток зріс на 3,7 %, а чистий прибуток зменшився на 27,3 %.

Дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у 2010 році становив 5006 тис.грн, а у 2012 році - 7562,0 тис.грн. отже, дохід збільшився більш як на 50 %. Чистий дохід (виручка) збільшилася також більш як на 50 %. Собівартість реалізованої продукції збільшилась на 40,8 %. Валовий прибуток збільшився на 78,3 %, але чистий прибуток зменшився на 27,3 %. Таке позитивне зрушення по кінцевим результатам діяльності ПСП «Новогригорівське» привело й до зростання рівня рентабельності.

Оскільки валовий збір залежить від розміру посівних площ і рівня врожайності, цим чинникам слід приділяти найбільшу увагу . Для ефективного господарювання щорічно слід аналізувати зростання посівних площ і зміну їх структури, установлювати як виконується план сівби за звітний рік , вивчати рівень урожайності, виявляти чинники, що впливають на нього і резерви підвищення.

Підприємство для збільшення урожайності має використовувати інші сорти озимої пшениці. Найбільш врожайним сортом для степової зони є «Тонація», що може збільшити урожайність на 39,1 ц/га. Також цілком реально збільшити виробництво продукції зернових за рахунок додаткового внесення добрив на 7500 ц. Істотним резервом збільшення виробництва продукції є підвищення окупності добрив, яка в свою чергу залежить від дози і якості добрив, їх структури, термінів і способів внесення в грунт. При підвищенні окупності добрив резерв збільшення виробництва продукції становитиме 300 ц.

Для правильного керівництва підприємницькою діяльністю завжди слід мати дані про економічну ефективність вирощування різних культур, а це можливо лише при умові належно поставленого аналізу господарської діяльності.

Впровадження такого аналізу допоможе систематично здійснювати контроль за розвитком підприємства і виконанням госпрозрахункових планів (бізнес планів). Крім того за допомогою аналізу своєчасно встановлюють недоліки в діяльності підприємства , виявляють резерви та передові методи роботи і на основі цього накреслюють шляхи дальшого поліпшення показників господарювання.

Розділ 1. Науково-теоретичні основи аналізу господарської діяльності

1.1 Роль та завдання аналізу господарської діяльності в умовах сталого розвитку економіки

Характерними особливостями сучасних економічних відносин є швидка зміна умов господарювання, після появи нових форм ефективності, масштаби бізнесу, що мають тенденцію до збільшення, прагнення до максимізації прибутку, як найбільш надійного джерела добробуту і самої організації, і її власників.

В цих умовах зростає роль і пріоритетність економічного аналізу як необхідного елемента управління, основним вмістом котрого є комплексне і системне дослідження механізму комерційної діяльності, підтримка стабільності забезпечення фінансової стабільності.

Б.Є. Грабовецький вважає, що економічний аналіз -- це комплексне всебічне дослідження всіх сторін діяльності підприємства на основі використання відповідних джерел інформації, вивчення окремих елементів економічної роботи, виявлення і вимірювання впливу факторів на результати діяльності підприємства, зіставлення затрат і результатів, узагальнення результатів аналізу і, нарешті, обґрунтування альтернативних варіантів управлінських рішень з метою вибору оптимального [9, c.65].

В.М. Івахненко під економічним аналізом як науковою дисципліною розуміє систему спеціальних знань, яка пов'язана з дослідженням існуючих економічних процесів і господарських комплексів, темпів, пропорцій, а також тенденцій розвитку, з виявленням глибинної їх суті і причин, що зумовлюють різні відхилення від запланованих показників, договірних зобов'язань, виробничих потужностей, та об'єктивною оцінкою їх виконання [12, c.32].

Є.В. Мних вважає, що економічний аналіз -- це спеціальна галузь знань, становлення якої визначене об'єктивними передумовами і потребами, характерними для виникнення будь-якої нової галузі знань. Пріоритетною для нього є практична потреба вирішення сучасних проблем управління і менеджменту[21, c. 31].

Г.В. Савицька визначає економічний аналіз як науковий метод пізнання сутності економічних явищ та процесів, що ґрунтується на розчленуванні їх на складові і на вивченні в усьому розмаїтті зв'язків і залежностей [28, c.37].

На питання,коли і де виник економічний аналіз, конкретної відповіді, очевидно, не може дати ніхто,оскільки елементи аналітичної функції притаманні будь - якій господарській діяльності. За традицією початок систематизації аналітичних досліджень пов'язують з процесом становлення та розвитку бухгалтерського обліку.

Так, у феодальній Британії XII ст. використовувались елементи аналізу в системі маноріального обліку, контролю і аудиту в сільськогосподарських маєтках.

Родоначальником систематизованого аналізу на рівні підприємства як складового елементу бухгалтерсьго обліку, очевидно, слід вважати француза Жака Саварі (1622 - 1690), який увів поняття синтетичного та аналітичного обліку.

В інших країнах, зокрема в Італіїї, також спостерігалось становлення і використання елементів економічного аналізу. Наприклад, Анжело де Пієтро пропагував методологію порівняння послідовних бюджетних асигнувань з фактичними затратами, а Бастіано Вентурі будував та аналізував динамічні ряди показників господарської діяльності підприємства за декілька років. Ідеї Саварі були поглиблені в XIX ст. італійським бухгалтером Джезеппе Червоні (1827 - 1917), який створив учення про синтетичне додавання й аналітичне розкладання бухгалтерських розрахунків.

Наприкінці XIX ст. у Росії виникли перші школи, в яких викладали елементи аналізу, комерційних розрахунків. Першим російським бухгалтером, який по - справжньому оцінив роль економічного аналізу та його взаємозв'язок із бухгалтерським обліком, був А.К. Рощаховський. Методику аналізу балансу балансу було сформульовано в працях А.П. Рудановського, І.А. Блатова у 20 - х роках.

У 30 - ті роки курс аналізу господарсько - фінансової діяльності. Їх авторами були Н.Р. Вайцман, С.К. Татур, М.І. Баканов, М.Ф. Дячков, Д.П. Андріанов.

Саме в ті роки відбулося становлення аналізу господарсько-фінансової діяльності як науки.

За передвоєнний період з питань економічного аналізу було видано близько трьохсот книжок і приблизно шістсот наукових статей, публікацій, переважно російських авторів російською мовою, у тому числі й для українських вузів. У післявоєнний час аналіз знайшов практичне застосування в управлінні господарством як на рівні підприємств, так і економіки в цілому.

Великий вклад у розвиток методології аналізу внесли такі вчені - економісти: А.Д. Шеремет, С.Б. Барнгольц, В.Ф. Палій, І.І. Поклад, І.І. Каракоз, А.Ш. Маргуліс, Н.А. Русак, Б.І. Майданчик, Р.С. Сайфулін та багато інших.

Серед близько тридцяти найважливіших українських економістів найбільш ерудованим авторитетом був М.І. Туган-Барановський (1865 - 1919), один із засновників Української академії наук, яка першою у світі мала відділення соціально - економічних дисциплін.

Свій внесок у розвиток економічної думки зробили українські автори І. Франко, М. Драгоманов, низку праць яких по праву треба віднести до економічних. У багатьох роботах І. Франко подає приклади застосування даних для аналізу становища селян, оподаткування та фінансового стану Галичини, справ банків і банкрутства.

Значний внесок у розвиток економічного аналізу зробили українські вчені Б.В. Вітлінський, В.М. Івахненко, Є.В. Мних, Р.І. Тиркало, В.І. Самборський, І.І. Каракоз, М.І. Яцків, С.І. Шкарабан та інші.

Економічний аналіз як наука на сучасному етапі перебуває в стані розвитку. Вчені проводять дослідження щодо більш широкого застосування математичних методів, ЕОМ, які дозволяють оптимізувати управлінські рішення [31, с.10-12].

Всю аналітичну роботу можливо розбити на три етапи: попередній, основний та заключний.

Попередній етап: здійснюється вибір об'єкта аналізу, вивчаються матеріали попередніх аналітичних досліджень та інших перевірок, визначаються мета й напрям використання результатів ані лізу, розробляються програма, календарний план та розподіляються функції серед виконавців, визначаються джерела інформації розробляються макети аналітичних таблиць, графіків, схем і методичні вказівки до їх складання, до розрахунків впливу окремих факторів та ін.

Основний етап передбачає, збір, відбір, класифікацію джерел інформації, перевірку їх доброякісності, створення допоміжної інформації, попереднє ознайомлення з показниками, складання аналітичних таблиць та аналітичну їх обробку, розрахунок впливу факторі визначення кола взаємодіючих факторів та встановлення причин, які зумовлюють вплив окремих факторів, їх взаємозв'язку та взаємозалежності, встановлення та обрахування резервів підвищення ефективності виробництва.

На заключному етапі дається узагальнююча оцінка діяльності узагальнюються та оформлюються результати аналізу, підраховуються зведені резерви виробництва, розробляються пропозиції щодо їх використання, видаються розпорядчі акти по результатах аналіз:

- проводиться обговорення їх у колективі та здійснюється контроль :

- виконанням вимог розпорядчих документів.

Економічний аналіз на основі відповідної економічної інформації виявляє відхилення від планових завдань чи договірних зобов'язань, квот, причини їх виникнення, порушення в роботі, невикористані резерви. Це дає змогу активно вплинути на виробничий процес, виправляти помилки, недоліки. Але для реалізації змісту і мети економічного аналізу потрібно дотримуватись певних принципів.

Принцип науковості вимагає, щоб методологія економічного аналізу діяльності всіх організаційних структур, базуючись на діалектиці і політичній економії, спирались на найповніші досягнення галузевих економічних і технологічних наук, відображала об'єктивну реальність.

Принцип об'єктивності аналітичних висновків передбачає дослідження реальних явищ і процесів у господарській діяльності, причино - наслідкових взаємозв'язків за достовірними даними. Недостатня об'єктивність результатів аналізу приводить до неправильних або навіть і шкідливих рішень. Це тягне за собою збитки і втрати, перевитрати засобів і ресурсів.

Принцип системності і комплексності вимагає розгляду всіх явищ і процесів господарської діяльності як складових частин єдиної системи, взаємопов'язаних у комплексі. Мають бути охоплені системи факторів, система показників і система прийомів, а саме підприємство повинно розглядатись як складова частина галузі і народного господарства. Процеси і результати аналізуються в динаміці і на всіх рівнях управління як цілісна система.

Принцип основної ланки передбачає, щоб у системі було виділено, поряд з другорядними, ту ланку, яка є найбільш суттєвою для даного підприємства чи даного моменту розвитку. Кількість показників і факторів для будь - якого сільськогосподарського підприємства чи його підрозділів є значною, а можливості деталізації деколи необмежені.

Принцип конкретності і дієвості аналізу вимагає конкретної спрямованості і прив'язки до потреб економіки. Досліджуються найбільш актуальні для даного об'єкта пізнання, головні напрямки розвитку.

Принцип оперативності передбачає чітке і швидке здійснення розрахунків виробничих процесів і негайне втілення в життя прийнятих за результатами аналізу рішень. Своєчасність проведення аналізу дає змогу активно впливати на хід виробничого процесу з метою його поліпшення, реалізувати виявлені резерви.

Принцип масовості передбачає залучення до аналізу не тільки працівників економічно - фінансових служб,й керівників та спеціалістів господарства, підрозділів, орендних колективів, кооперативів. За результатами аналізу доцільно ознайомити безпосередніх виконавців [Яцків].

Економічний аналіз виконує важливі і різноманітні функції. Основними з них є такі:

- науково-дослідницька - виявлення закономірностей і тенденцій економічних явищ та процесів на основі глибокого вивчення дії та впливу економічних законів;

- інформаційно-аналітична - збирання та обробка необхідних даних, оцінка їх достовірності, зведення, групування та виконання інших розрахунків, необхідних для оцінки і прийняття управлінських рішень;

- оцінююча - характеристика, узагальнення результатів господарювання та формулювання висновків про їх досягнутий рівень;

- планова - обґрунтування поточних і стратегічних планів економічного розвитку;

- контролююча - контроль за виконанням планів і управлінських рішень, реалізацією заходів з раціонального використання ресурсів, поліпшення економічних результатів тощо;

- пошукова - виявлення резервів підвищення ефективності господарювання;

- мобілізуюча (конструктивна) - розробка заходів щодо використання виявлених резервів;

- інноваційна - сприяння впровадженню передових досягнень науково-технічного прогресу, сучасних технологій, інформаційно-комп'ютерних систем тощо;

- пропагандистська - обнародування та розповсюдження інформації про передовий досвід господарювання, нові методики аналізу, сучасні технології та інновації тощо [16, c.131-133].

Внаслідок значної різноманітності видів і напрямів економічного аналізу виникає потреба в класифікації їх. Однією із загальновизнаних ознак групування є поділ окремих видів аналізу залежно від часу проведення. виходячи з цього виділяють такі види аналізу: наступний (ретроспективний), оперативний та попередній.

На теперішній час найбільш розвинутим і важливим є наступний аналіз. З тими або іншими застереженнями до цього можна включити такі шість видів:

- Фінансово-економічний аналіз здійснюється після закінчення кварталу або року на підставі відповідного звіту підприємства. Головний акцент у цьому аналізі робиться на вивченні й оцінюванні ключових результативних і фінансових показників роботи підприємства. Насамперед це стосується показників прибутку та рентабельності, а також продажу продукції.

- Техніко-економічний аналіз, на відміну від фінансово - економічного, є більш змістовним і різнобічним. Крім економічних показників у ньому значна увага приділяється вивченню даних про використання техніки і технології, інших матеріальних ресурсів підприємства.

- Статистико-економічний аналіз перебуває на стику статистики та економічного аналізу. Він вивчає діяльність не підприємств, а великих господарських комплексів, регіонів, галузей і народного господарства країни в цілому.

- Порівняльний, або міжгосподарський, аналіз, обмежується даними кількох споріднених підприємств у галузі він дає змогу одержати більш обгрунтовану оцінку роботи підприємства, яке аналізується.

- Функціонально-вартісний аналіз - відносно новий вид аналізу, і тому його методика ще не є досконалою. Предмет його вивчення в більшості випадків пов'язаний не з роботою підприємства, а з випуском та експлуатацією певних видів продукції. Такий підхід, крім традиційної виробничої інформації, потребує докладних даних щодо експлуатаційних характеристик виробів. Цей аналіз концентрує увагу на показниках використання продукції, ефективності її застосування у користувачів.

- Системний аналіз застосовують для досліджування складних економічних проблем, великих виробничих комплексів, важливих народногосподарських проектів. При цьому вивчення економічних аспектів органічно поєднується з аналізом технічних, соціальних, демографічних і національних проблем, екологічних і політичних умов тощо.

Оперативний (поточний) аналіз здійснюється на підприємствах і в його підрозділах безпосередньо в процесі господарської діяльності, або відразу по закінченні окремих виробничих чи інших робіт. При цьому основну інформацію для аналізу постачає оперативний облік, що виключає пасивне очікування звітних даних. Завданням оперативного аналізу є не тільки виявлення негативних, а й сприяння їх своєчасному виправленню протягом певного періоду, що дає змогу реально поліпшити кінцеві результати роботи підприємства.

Прогнозний аналіз (перспективний, стратегічний) почав застосовуватися як техніко - економічне обгрунтування майбутніх підприємств, зразків нової техніки і новітніх технологій. Цей аналіз передує виробничим подіям, передбачає їх наслідки, оцінює їх ефективність. Результати прогнозного аналізу можуть бути подані як планові калькуляції для нових видів продукції, як сума економічного ефекту від освоєння нової техніки, впровадження новітніх технологій, механізації та автоматизації виробництва, як комплекс рекомендацій для розробки різних програм або формування політики.

Ознакою успішного управління діяльністю підприємства є досягнення ним економічної цілі. В.В. Ковальов виділяє систему економічних цілей, яка включає такі цілі:

- Ринкові (переважна орієнтація на власників підприємства та його контрагентів)

- Фінансово - технологічні (переважна орієнтація на власників підприємства та його контрагентів)

- Виробничо-технологічні (переважна орієнтація на управлінський персонал

- Соціальні (переважна орієнтація на працівників підприємства)

Моніторинг ступеню досягнення поставлених цілей здійснюється в рамках систем аналітичної оцінки стану підприємства на ринку капіталу, товарів та послуг, управлінського контролю, фінансового менеджменту і т.д.

Досягнення цілей залежить від багатьох факторів, виявлення впливу яких - важлива завдання економічного аналізу.

Достовірність висновків за результатами аналітичних досліджень та використання їх в управлінні виробництвом в значній мірі залежить від раціональної організації аналізу.

Організація аналізу господарсько-фінансової діяльності підприємств визначається розмірами підприємства, рівнем управління, складом та структурою апарату.

На великих підприємствах організацією економічної, у тому числі аналітичної роботи, займається комерційний директор (заступник директора з економічних питань, головний економіст). Він працює в тісному контакті з усіма відділами і службами підприємства, надає їм методичну допомогу.

На багатьох підприємствах при планово - економічному відділі створено групи економічного аналізу, запроваджено посади посади економістів з бухгалтерського обліку й економічного аналізу, організовано економічні сектори в складі виробничо-технічних рад. Усі вони працюють над аналізом господарсько-фінансової діяльності підприємства, його підрозділів.

Економічний аналіз діяльності підприємства має бути тісно пов'язаний із системним підходом, тобто з комплексним вивченням об'єкта управління з урахуванням усіх його аспектів: економічного, соціального, технічного, організаційного, екологічного та психологічного.

За системного підходу кожний об'єкт управління розглядають як комплекс взаємозв'язаних елементів, котрим притаманні визначені загальні властивості і котрі об'єднані для досягнення певної мети. У спеціальній літературі рекомендується для визначення системи користуватися п'ятьма найважливішими принципами:

- системі притаманна єдина мета;

- система складається із взаємозв'язаних елементів, які створюють її внутрішню структуру;

- система існує в певному середовищі, яке може справляти обмежуючий вплив на її функціонування;

- система має певні ресурси, які забезпечують її функціонування;

- систему очолює керуючий центр, який організує її рух до визначеної мети.

Ці особливості системного підходу до управління свідчать, що економічний аналіз не може забезпечити підготовки управлінських рішень стосовно всіх аспектів діяльності підприємства. Але він є надійним інструментом для вирішення проблем саме економічного аспекту, а також для економічного обґрунтування рішень з інших проблем управління.

Це дає змогу визначити місце економічного аналізу в системі управління підприємством. На рис. 1.1 зображено систему управління підприємством як сукупність трьох підсистем: власне системи управління, системи, що управляється, та інформаційної системи.

Як видно зі схеми, інформаційна система управління включає всі види обліку, що створюють масив управлінської інформації, котрий характеризує стан системи, що управляється, та виконання управлінських рішень. Уся управлінська інформація аналізується, і відповідно до результатів аналізу готуються проекти управлінських рішень, які передаються в систему управління.



Рис. 1.1.Економічний аналіз у системі управління підприємством

У системі, що управляє, проекти управлінських рішень разом з іншою інформацією використовуються відповідно до загальних функцій управління для формулювання управлінських рішень, які передаються на об'єкт управління (систему, що управляється).

В об'єкті управління управлінські рішення передаються у відповідні підрозділи та забезпечується контроль за їх виконанням. Щодо всіх операцій, які здійснюються в підрозділах, формується відповідна первинна інформація, котра в порядку зворотного зв'язку направляється в інформаційну систему управління.

Короткий огляд циклу управління підприємством показує, що економічний аналіз займає важливе місце в інформаційній підсистемі управління для економічного обґрунтування управлінських рішень і контролю за їх виконанням [35, с.8].

Як бачимо, аналіз діяльності проводиться всіма службами підприємства, що забезпечує його комплексність і сприяє глибокому всебічному вивченню господарської та фінансової діяльності, більш повному виявленню невикористаних резервів [31, с.34-35].

1.2 Методика комплексного аналізу складових виробничого потенціалу сільськогосподарського підприємства

Метод - шлях дослідження, теорія, вчення. У широкому розумінні слова, методом називаються шляхи, способи і засоби пізнання дійсності, сукупність взаємопов'язаних принципів і способів дослідження процесів, явищ і предметів у природі і суспільстві. Метод економічного аналізу-системне, комплексне і взаємопов'язане вивчення економічної і соціальної діяльності різних організаційних структур з метою виявлення та мобілізації резервів, визначення ступеня впливу факторів на результати виробничих процесів за допомогою опрацювання відповідної інформації.

Суть методу аналізу будь-яких явищ і об'єктів полягає у тому, що спочатку розглядається загальна картина об'єкта, що вивчається, а потім відбувається його уявне розчленування на частини і кожна частина вивчається окремо. Завершується аналіз підсумовуванням одержаних знань та їх синтезом.

На останньому етапі, тобто на етапі узагальнення набутих у результаті аналізу знань, проходить повернення до вихідного пункту, але на новій збагаченій даними аналізу основі.

Таким чином, методика економічного аналізу являє собою сукупність способів вивчення господарської діяльності підприємств шляхом виявлення і визначення взаємозв'язків показників, які вивчаються, розчленування їх на складові частини і порівняння їх з іншими, вимірювання величин впливу на показники, що вивчаються, як окремих факторів, так і їх сукупності.

Проведення економічного аналізу потребує відповідної послідовності вивчення економічних показників. Так, без знання взаємозв'язку елементів явища, що вивчається, неможливе розчленування його на окремі частини, а без розчленування -- порівняння складових частин. Для елімінування факторів потрібно врахувати взаємозв'язок, розчленування і порівняння. Узагальнення проводяться після застосування попередніх елементів методу.

Важливою складовою дослідження економічних явищ і процесів є факторний аналіз - вивчення впливу окремих чинників (факторів) на результативний показник. Для здійснення такого аналізу передусім слід побудувати факторну модель - математичну формулу, що описує зв'язок результативного показника і факторів, вплив яких потрібно дослідити [7, с. 41].

Виділяють такі типи факторного аналізу:

1) Детермінований (функціональний) та стохастичний (кореляційний).

2) Прямий (дедуктивний) і зворотний (індуктивний) аналіз. Перший досліджує від загального до часткового, а другий - від окремих факторів до узагальнюючих показників.

3) Однорівневий та багаторівневий аналіз. Перший передбачає дослідження факторів лише першого рівня без їх подальшої деталізації. При багаторівневому аналізі робиться деталізація факторів на складові елементи з метою дослідження їх поведінки.

4) Статичний (вивчення показників на відповідну дату) і динамічний (дослідження причинно-наслідкових зв'язків у динаміці).

5) Ретроспективний та перспективний.

Головні завдання факторного аналізу:

1) вибір факторів, що визначають результативні показники на базі теоретичних і практичних знань у даній галузі. В аналізі взаємопов'язане дослідження впливу факторів на величину результативних показників досягається за допомогою їх систематизації, що є одним із головних методологічних питань цієї науки;

2) класифікація та систематизація факторів із метою забезпечення комплексного і системного підходу до дослідження їх впливу на результати діяльності підприємства;

3) визначення форми залежності між факторами й результативним показником: функціональна або стохастична, пряма чи зворотна, прямолінійна або криволінійна;

4) моделювання взаємозв'язків між результативним і факторним показниками (детерміноване чи стохастичне);

5) найголовніший методологічний аспект в аналізі - розрахунок впливу факторів та оцінювання ролі кожного з них у зміні величини результативного показника;

6) практичне використання факторної моделі для управління економічними процесами: підрахунку резервів приросту результативного показника, планування і прогнозування його величини за умови зміни виробничої ситуації [16, c.142 - 144].

Всі види ресурсів,техніка та технологія, будь - якого сільськогосподарського підприємства складають його виробничий потенціал, який повинен ефективно використовуватись за умов отримання прибутку та високого рівня рентабельності.

Основна мета виробничого потенціалу підприємства полягає у створенні нових вартостей,тому його склад і характеристики елементів повинні відповідати і позначатися вимогами продукції,яку виробляють. Разом із тим, створюючи можливість виробництва матеріальних благ, виробничий потенціал не може слугувати мірою корисного ефекту. Своє призначення він може виконувати, якщо речово-натуральна форма й кількісне співвідношення складових роблять його спроможним функціонувати як вартість, яка створює вартість і додаткову вартість.

Виходячи з ресурсного підходу, складовими виробничого потенціалу сільськогосподарського підприємства є земля, трудові ресурси,основні виробничі та оборотні засоби.

Земля в сільському господарстві ? головний засіб виробництва, без якого неможливий сам процес виробництва продукції всіх галузей аграрного сектору економіки. Вона водночас є і засобом, і предметом праці, тобто, земля ? основний засіб виробництва, яка значною мірою визначає темпи розвитку і рівень ефективності аграрного виробництва.

Організація використання земель повинна бути такою, щоб темпи приросту врожайності сільськогосподарських культур і збільшення валового виробництва продукції значно випереджали б темпи скорочення сільськогосподарських угідь на одного жителя. Така необхідність підсилюється і тим, що сільськогосподарська продукція для України повинна бути одним із напрямів експорту. Отже, раціональне використання землі є однією із складових загальної системи заходів щодо високоефективного ведення господарства, а аналіз її використання - однією з найважливіших ланок всієї економіко-аналітичної роботи.

Завдання аналізу полягає в тому, щоб всемірно сприяти найповнішому і найефективнішому використанню земельних угідь при постійному нарощувані природної родючості й недопущенні шкоди навколишньому середовищу. Розроблені за результатами аналізу рекомендації мають забезпечувати повне й високоефективне використання усіх угідь незалежно від призначення і рівня їх освоєння.

Найважливіші складові аналізу використання земельних угідь такі: визначення їх структури та шляхів її поліпшення; вивчення ступеня використання орних земель і обґрунтування їх розширення, наявності наукового обґрунтованих сівозмін і рівня їх освоєння; визначення технологічної, економічної, екологічної та соціальної ефективності використання земель і можливостей її підвищення [34, c.167 - 168].

На зміну структури земельних ресурсів впливає трансформація угідь - переведення його з одного виду в інший. На практиці часто відбувається відведення земель сільськогосподарського призначення під житлову забудову, будівлю промислових і культурно - побутових об'єктів, доріг.

Для оцінки ефективності використання сільськогосподарських угідь застосовується система показників:

Основними показниками є урожайність культур, вихід продукції в кормових одиницях з 1 га окремих угідь, вихід окремих видів сільськогосподарської продукції в розрахунку на 100 га відповідних земельних угідь:

- молока, м'яса, яловичини, вовни - на 100 га сільськогосподарських угідь;

- зерна, цукрових буряків та іншої продукції рослинництва, а також м'яса свиней - на 100 га ріллі;

- продукції птахівництва - на 100 га площі посіву зернових культур.

До узагальнюючих показників відносять вартість виробленої продукції (в т.ч. рослинництва), вихід кормових одиниць, розмір прибутку на 100 га сільськогосподарських угідь.

Допоміжні показники ефективності використання сільськогосподарських угідь - це собівартість, фондомісткість, трудомісткість, а також окупність витрат ( відношення вартості продукції, отриманої з 1 га, до середніх витрат на 1 га).

Заходи щодо поліпшення земельних угідь можна поділити на три групи:

- розширення площі земель сільськогосподарського призначення (розкорчовування чагарників, осушення боліт);

- поліпшення структури сільськогосподарських земель, трансформація низкопродуктивних угідь у високопродуктивні (оранка цілинних і перелогових земель);

- створення умов для більш інтенсивного використання сільськогосподарських земель без зміни їх структури (зрошення земель, осушення заболочених лук, поверхневе поліпшення лук і пасовищ).

Від забезпеченості підприємства трудовими ресурсами і ефективності їх використання залежать обсяги і своєчасність виконання всіх робіт, ступінь використання матеріально технічної бази, а як висновок обсяги виробництва сільськогосподарської продукції, її собівартість та інші економічні показники.

До трудових ресурсів належить частина населення, яка має необхідний фізичний розвиток, володіє знаннями і досвідом роботи в народному господарстві. Це загальне поняття повністю стосується і сільського господарства.

Джерелами інформації для аналізу є план праці, статистична звітність з праці і данні табельного обліку і відділу кадрів.

Основними завданнями аналізу трудових ресурсів є:

1.Вивчення забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів трудовими ресурсами виходячи з кількісних та якісних параметрів.

2.Оцінка інтенсивності і ефективності виконання трудових ресурсів та визначення основних факторів впливаючих на їх рівень.

3.Виявлення резервів більш повного і ефективного використання трудового персоналу підприємства.

Важливим фактором, який визначає успішне використання виробничої програми підприємством, є забезпечення його трудовими ресурсами та їх використання. Недостатня забезпеченість робочою силою може призвести до невиконання запрограмованого обсягу виробництва продукції; а надлишок - до неповного її використання та зниження продуктивності праці [28, c.211 - 213].

Для повної характеристики забезпеченості господарства робочою силою зіставляють фактичну наявність працівників з потребою в них або з нормативом, розроблених на підставі балансових розрахунків.

Для наявності руху робочої сили використовують наступну систему показників: середньооблікова чисельність працівників за рік, коефіцієнт надходження робочої сили; коефіцієнт плинності робочої сили; коефіцієнт сезонності використання праці; коефіцієнт використання робочої сили.

Рис. 1.1.Структурно-логічна факторна модель продуктивності праці

Ефективність використання трудових ресурсів характеризується низкою показників, найважливішим з яких є продуктивність праці. Продуктивність праці - виробництво продукції за одиницю часу. Вона характеризується вартісними, трудовими та натуральними показниками. Продуктивність праці залежить від екстенсивних та інтенсивних факторів.

У факторному індексному аналізі недостатньо встановити наявність зв'язків між явищами. Необхідно також визначити характер і кількісно виміряти вплив чинників на результативний показник, що змінюється. Для початку визначимо вплив факторів на середньорічну продуктивність праці за допомогою структурно-логічної схеми.

Виходячи з наведеної факторної моделі визначимо, що першочерговими факторами які є більш впливовими на продуктивність праці є середньооблікова чисельність робітників та вартість доходу від реалізації. Зв'язок між факторами представляє кратну модель, яку можна представити у вигляді формули:

П =ВП / ЧП

Порівняємо показник за фактом з плановим показником.

Для розрахунку показника за планом формула має вигляд:

П _пл=ВП _пл / ЧП_пл

Для розрахунку на фактичному рівні формула має вигляд:

П _ф=ВП _ф / ЧП_ф,

де: П _пл - Середньорічна продуктивність праці за планом;

П _ф- Середньорічна продуктивність праці за фактом;

ВП _пл - Вартість доходу від реалізації продукції за планом;

ВП _ф - Вартість доходу від реалізації продукції за фактом;

Ч_{с 10} - Середньорічна кількість працівників за планом;

ЧП_ф - Середньорічна кількість працівників за фактом.

Метод ланцюгових підстановок передбачає наступну послідовність розрахунків:

0= ВП _пл / ЧП_пл

1= ВП _ф / ЧП_пл

2= ВП _ф / ЧП_ф

Виходячи з ланцюгових підстановок визначимо зміну факторів, яка робиться у наступній послідовності:

Зміна за рахунок

А)вартості валової продукції 1-0

Б)середньооблікової чисельності працівників 2-1

Аналіз використання трудових ресурсів на підприємстві, рівня продуктивності праці необхідно розглядати в тісному зв'язку з оплатою праці. Зі зростанням продуктивності праці утворюються реальні передумови для підвищення рівня її оплати. При цьому кошти на оплату праці потрібно використовувати так, щоб темпи зростання продуктивності праці обганяли темпи зростання її оплати. Тільки за таких умов утворюються можливості для нарощування темпів розширеного відтворення.

У зв'язку з цим аналіз використання коштів на оплату праці на кожному підприємстві має велике значення. У процесі його слід проводити систематичний контроль за використанням фонду заробітної плати (оплати праці), виявляти можливості економії коштів за рахунок зростання продуктивності праці і зниження трудомісткості продукції.

Приступаючи до аналізу використання фонду заробітної плати, що включається в собівартість продукції, передовсім необхідно розрахувати абсолютне і відносне відхилення фактичної його величини від планової.

Абсолютне відхилення (ФЗП_абс) визначають порівнянням фактично використаних коштів на оплату праці у звітному періоді (ФЗП₁) з базовою величиною фонду заробітної плати (ФЗП_о) У цілому по підприємству, виробничих підрозділах і за категоріями працівників:

ФЗП_абс = ФЗП₁ - ФЗП₀

Змінна частина фонду зарплати залежить від обсягу виробництва продукції (VВП), його структури (ПВ_і), питомої трудомісткості (Тм_і) та рівня середньогодинної оплати праці (ОП_і) (рис. 1.2).

Рис.1.2Структурно - логічна факторна модель змінного фонду зарплати

У процесі наступного аналізу необхідно визначити фактори абсолютного і відносного відхилення фонду зарплати.

Фонд зарплати цих категорій працівників залежить від їхньої середньооблікової чисельності і середнього заробітку за відповідний період. Середньорічна зарплата робітників , крім того, залежить ще від кількості місяців, які відпрацював у середньому один робітник за рік і середньомісячної заробітної плати.(рис 1.3)

Виходячи з наведеної факторної моделі визначимо, що першочерговими факторами які є більш впливовими на фонд оплати праці є середньооблікова чисельність робітників та середньорічна заробітна плата одного працівника.

Рис.1.3 Структурно - логічна факторна модель фонду заробітної плати робітників

Зв'язок між факторами представляє кратну модель, яку можна представити у вигляді формули:

Ф3П = СЧП * СРО

Порівняємо показник за фактом з плановим показником.

Для розрахунку показника за планом формула має вигляд:

ФЗП _пл= СЧП_пл * СРО_пл

Для розрахунку на фактичному рівні формула має вигляд:

ФЗП _ф = СЧП_ф * СРО_ф,

де: ФЗП _пл - Фонд заробітної плати за планом;

ФЗП _ф - Фонд заробітної плати праці за фактом;

СЧП _пл - Середньорічна чисельність робітників за планом;

СЧП _ф - Середньорічна чисельність робітників за фактом;

СРО _пл - Середньорічна оплата праці за планом;

СРО _ф - Середньорічна оплата праці за фактом.

Метод ланцюгових підстановок передбачає наступну послідовність розрахунків:

0= СЧП_пл * СРО_пл

1= СЧП_ф * СРО_пл

2= СЧП_ф * СРО_ф

Виходячи з ланцюгових підстановок визначимо зміну факторів, яка робиться у наступній послідовності:

Зміна фонду оплати праці за рахунок

А)чисельності працівників 1-0

Б)середньорічної оплати праці 1 робітника 2-1

Оборотний капітал суб'єкта підприємництва (підприємства) -- грошові кошти і мобільні активи, що перетворюються на грошові кошти протягом одного виробничого циклу, які забезпечують неперервність процесу виробництва й обігу та отримання прибутку від звичайної діяльності.

Вітчизняна фінансова теорія та практика, як правило, в структурі джерел формування оборотних засобів розрізняє:

- власні джерела;

- позикові кошти;

- додатково залучені кошти.

За економічним змістом оборотний капітал являє собою сукупність оборотних фондів і фондів обігу.

Необхідною умовою виконання виробничої програми сільськогосподарського підприємства, як відомо, є повне і своєчасне забезпечення їх матеріальними ресурсами високої якості. Матеріальні ресурси - це складова частина оборотних засобів, які знаходяться в сфері виробництва та обігу.

Для характеристики ефективності використання матеріальних ресурсів, використовується ціла система показників. Загальним показником який характеризує ефективність використання матеріальних ресурсів. Це прибуток на 1 грн. матеріальних витрат, матеріаловіддача, матеріаломісткість, коефіцієнт співвідношення темпів росту обсягу виробництва продукції і матеріальних витрат, питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції та інше.

З точки зору методології аналізу , всі показники наводять у динаміці , фактичний рівень порівнюють з запланованими показниками та за допомогою факторного аналізу вивчають причини зміни впливу окремих факторів на обсяг виробництва продукції [28, c.223 - 224].

Розглянемо аналіз показника ефективності використання матеріальних ресурсів - матеріаломісткість. Для цього наведемо структурно - логічну модель факторного аналізу матеріаломісткості.

Наведена кількість факторів у рис. 1.4 з визначення матеріаломісткості дає змого визначити фактори першого порядку - це вартість валової продукції і матеріальні витрати у формалізованому вигляді зв'язок між цими факторами можна визначити у вигляді кратної моделі:

ММ = МВ / ВВП,

де МВ - матеріальні витрати;

ВВП - вартість валової продукції;

Для того, щоб визначити, як саме ці фактори впливають на зміну матеріаломісткості, треба використати метод елімінування ( ланцюгових підстановок) за схемою:

Для розрахунку показника за планом формула має вигляд:

ММ _пл= МВ_пл / ВВП_пл

Для розрахунку на фактичному рівні формула має вигляд:

ММ _ф = МВ_ф / ВВП_ф,

де: ММ _пл - Матеріаломісткість за планом;

ММ _ф - Матеріаломісткість за фактом;

МВ_пл - Матеріальні витрати за планом;

МВ ф - Матеріальні витрати за фактом;

ВВП пл - Вартість валової продукції за планом;

ВВП ф - Вартість валової продукції за фактом.

Рис. 1.4 Структурно логічна модель факторного аналізу матеріаломісткості

Метод ланцюгових підстановок передбачає наступну послідовність розрахунків:

0= МВ_пл / ВВП_пл

1= МВ_ф / ВВП_пл

2= МВ_ф / ВВП_ф

Виходячи з ланцюгових підстановок визначимо зміну факторів, яка робиться у наступній послідовності:

Зміна матеріаломісткості за рахунок

А)матеріальних витрат 1-0

Б)вартості валової продукції 2-1

Одним із найважливіших факторів збільшення обсягу виробництва продукції на промислових підприємствах є забезпеченість їх основними засобами в необхідній кількості та асортименті і повніше й ефективніше використання їх.

Завдання аналізу:

- визначити забезпеченість підприємства та його структурних підрозділів основними засобами і рівень використання їх за узагальнюючими й окремими показниками;

- встановити причини зміни їхнього рівня;

- розрахувати вплив використання основних засобів на обсяг виробництва продукції та інші показники;

- вивчити ступінь використання виробничої потужності підприємства й обладнання;

- виявити резерви підвищення інтенсивності й ефективності використання основних засобів.

Джерела даних для аналізу: бізнес-план підприємства, план технічного розвитку, форма № 1 "Баланс", форма № 2 "Звіт про фінансові результати", форма № 5 "Примітки до річної фінансової звітності", розділ 2 "Основні засоби", форма № 11-03 "Звіт про наявність і рух основних засобів, амортизацію (знос)", форма № 2-кб (потужності) "Звіт про введення в дію основних фондів, будівель, споруд та потужностей", дані про переоцінку основних засобів, інвентарні картки обліку основних засобів, проектно-кошторисна, технічна документація тощо.

Основний капітал складається з основних засобів, незавершеного капітального виробництва та довгострокових біологічних активів.

Необоротні активи в частині , які складаються із вартості незавершеного будівництва залишкової вартості основних засобів являють собою суму вартості основного капіталу [28, 167 - 169].

Практика сьогодення свідчить, що визначальними характеристиками у складі основного капіталу є матеріально речовий зміст основних засобів (понад 80 відсотків).

Розглянемо детальніше вплив основних факторів на основний показник ефективності використання основних засобів - фондовіддачу.

Детальний вплив факторів можна відобразити за допомогою структурно - логічної схеми.

Рис. 1.5 Структурно-логічна схема факторів, що впливають на фондовіддачу

Фондовіддача - відношення вартості виробленої с.-г. продукції до первісної середньорічної вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення.

Проведемо практичний розрахунок фондовіддачі. Враховуючи наведену факторну модель визначили, що найбільш впливовими факторами є валовий прибуток і середньорічна вартість основних засобів.

Зв'язок між факторами представляє кратну модель, яку можна представити у вигляді формули:

ФВ =ВП / ОЗ

Порівняємо показник за фактом з плановим показником. Для розрахунку показника за планом формула має вигляд:

ФВ_пл. = ВП_пл / ОЗ_пл

Для розрахунку на фактичному рівні формула має вигляд:

ФВ_ф = ВП_ф/ ОЗ_ф ,

де: ФВ_пл , ФВ_ф - фондовіддача за планом та фактом відповідно;

ВП_пл , ВП_ф - валова продукція за планом та фактом відповідно;

ОЗ_пл , ОЗ_ф - вартість основних виробничих засобів за планом та фактом відповідно.

Метод абсолютних різниць передбачає наступну послідовність розрахунків:

0= ВП_пл. / ОЗ_пл

1= ВП_ф / ОЗ_пл

2= ВП_ф / ОЗ_ф

Виходячи з ланцюгових підстановок визначимо зміну факторів, яка робиться у наступній послідовності:

Зміна за рахунок

А)вартості валової продукції 1-0