Аналіз господарської діяльності СВК "Багачанський" Хорольського району Полтавської області

Основним правовим документом, що регулює діяльність сільськогосподарського виробничого кооперативу, є його статут. В ньому зазначається найменування кооперативу та місце його знаходження; предмет діяльності; порядок вступу до кооперативу та виходу з нього; права і обов'язки членів кооперативу; структура організації; органи самоврядування, порядок їх формування і компетенції; порядок формування пайового капіталу кооперативу та розподілу доходів; компетенції загальних зборів, голови і правління кооперативу, спостережної ради, виконавчої дирекції та ревізійної комісії; умови реорганізації та припинення діяльності кооперативу. До статуту можуть вноситися й інші положення, пов'язані з особливостями діяльності кооперативу, що не суперечать чинному законодавству.

Найменування сільськогосподарського виробничого кооперативу повинно включати визначення його виду, галузевої належності (сільськогосподарської), але без зазначення належності до відповідних міністерств, відомств, громадських організацій.

Статут кооперативу, зміни та доповнення до нього приймаються загальними зборами членів кооперативу. Повідомлення про внесені до статуту зміни та доповнення подаються до органу, що зареєстрував кооператив, у тижневий строк з моменту прийняття рішення.

До органів управління кооперативу, крім загальних зборів, належать правління, спостережна рада, виконавча дирекція і ревізійна комісія. Порядок скликання зборів, створення органів, їх компетенції, функції тощо регулюються Законом України “Про сільськогосподарську кооперацію”. Загальні збори є вищим органом управління кооперативу. Голосування на них за дорученнями не допускається.

Оперативне керівництво діяльністю кооперативу здійснює найнята виконавча дирекція або виконавчий директор. При відсутності виконавчого директора його функції виконує голова кооперативу.

Для контролю за діяльністю виконавчого органу кооперативу може створюватися спостережна рада з 3-5 чол. Вона обирається при наявності 50 і більше членів кооперативу.

Ревізійна комісія обирається при кількості членів кооперативу не менше 10. В менших за кількістю членів кооперативах функції ревізійної комісії виконує ревізор.

За рахунок переданих кооперативу його членами майна, коштів, майнових і земельних прав формуються майнові фонди. Обов'язковими в кооперативах є два види фондів: неподільний і пайовий. При необхідності можуть створюватися й інші.

Створення неподільного фонду започатковується вступними внесками членів кооперативу в грошовій формі (асоційовані члени вступних внесків не здійснюють). У подальшому неподільний фонд збільшується вартістю майна, що набувається за рахунок щорічних відрахувань від прибутків кооперативу на поповнення цього фонду. При створенні кооперативу на базі КСП до неподільного фонду може бути зарахована вартість об'єктів господарства загального користування та соціальної сфери, а також вартість ліквідних засобів у межах суми боргу КСП. До неподільного фонду може бути віднесений і резервний фонд, якщо такий буде створено.

Пайовий фонд кооперативу формується за рахунок пайових внесків (паїв) членів кооперативу й асоційованих членів кооперативу. Пайові внески поділяються на обов'язкові і додаткові. Обов'язкові внески (паї) встановлюються рівними для всіх членів кооперативу і асоційованих членів кооперативу. Обов'язкові і додаткові паї рівнозначні щодо нарахування на них дивідендів.

При створенні виробничого кооперативу на базі КСП його пайовий фонд, а отже, обов'язкові і додаткові паї членів кооперативу формуються практично лише за рахунок майнових паїв, що їх мали в КСП ті його члени, які виявили бажання стати членами кооперативу.

За ефективної роботи кооперативу певна частина його доходу (прибутку) може розподілятися між членами кооперативу й асоційованими членами. Розподіл здійснюється у вигляді виплат дивідендів на паї членів кооперативу та асоційованих членів (“часток доходу на паї” за термінологією Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію”) та у формі кооперативних виплат з урахуванням участі членів кооперативу в його діяльності. Визначаючи, яку частину з виділеного для цього доходу спрямувати на виплату дивідендів і яку на кооперативні виплати, слід брати до уваги мету діяльності кооперативу та його специфіку.

Як відомо, метою діяльності виробничих кооперативів полягає в одержанні прибутків, а специфіка їх полягає у тому, що участь членів кооперативу в діяльності кооперативу є трудовою. Оскільки трудова участь у кооперативі стимулюється системою основної, додаткової оплати праці та преміями, на кооперативні виплати слід спрямовувати відносно невелику частину виділюваного для розподілу прибутку (доходу). Основну ж його частину бажано розподіляти на паї членів кооперативу й асоційованих членів, беручи до уваги їх основні та додаткові паї.

2.8 Фінансовий план

Фінансовий план підприємства складається на рік з поквартальною розбивкою та відображає очікувані фінансові результати в запланованому році. У звіті відображаються фактично отримані доходи та витрати, фактичне надходження та використання фінансових ресурсів за звітний період.

У звіті про виконання фінансового плану відображається фактична сума інших зборів або податків з обороту, яка визначена підприємством від фактичного доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Валова виручка - це грошовий вираз виручки, яку підприємство одержало від реалізації всієї виробленої продукції або наданих послуг чи виконаних робіт. Вона відображає грошовий вираз валової продукції підприємства. До складу цієї продукції входить і новостворена вартість, яка являє собою чистий продукт підприємства. Після реалізації продукції підприємство отримує валовий дохід.

Затрати -- витрати, які виникли в процесі виробництва товарів і виконання послуг з метою одержання прибутків, які відносяться до даного звітного періоду і включають як прямі витрати і накладні видатки, так і неопераційні витрати.

Прибуток -- сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Чистий прибуток це прибуток після сплати податків. Прибуток також визначають як суму, на яку зріс власний капітал компанії за даний період у результаті діяльності.

Таблиця 2.5 План доходів і витрат СВК «Багачанський» Хорольського району, Полтавської області

Проаналізувавши дані з таблиці «План доходів і витрат», можемо сказати, що сума поточних затрат в звітному році становить 481945,01грн., на наступні 2 роки планується збільшення затрати щороку які становитимуть в 2015 році 583153,46грн., це зумовлено збільшення посівних площ підвищенням цін на посівний матеріал, заходи захисту та підтримання основних засобів. Валовий дохід від реалізації продукції в поточному році становить 990000,00грн., а на 2014-2015 рр. планується збільшення валового доходу, який становитиме 1197900,00грн. в 2015 році. Податкові платежі включені в ціну і вони становлять 2615,00 грн. і планується збільшення цих податків на наступні 2014 та 2015 рр., в зв'язку з збільшенням витрат та прибутку. Чистий прибуток в СВК «Багачанський» становить в звітному році 504772,99грн., також планується його збільшення і складе 610775,32грн. в 2015 році.

2.9 Інвестиційний план

Найбільш привабливою для СВК «Багачанський» формою залучення інвестицій є створення спільних підприємств та стратегічних альянсів. Вона передбачає залучення інвестицій у вигляді внесків до статутного фонду підприємства. Інвесторами виступають переважно фінансово міцні промислові, агросервісні, іноземні та інші підприємства. Традиційною і практично найбільш поширеною формою є залучення кредитних ресурсів комерційних банків та інших фінансових інвесторів. Джерелами кредитування є банки та інші фінансові організації. Також підприємство , може отримати кредити за двосторонніми домовленостями з іноземними фінансовими інвесторами.

Найбільш простою формою залучення інвестицій є використання господарських договорів про спільну виробничу діяльність, при якій обмежений в коштах сільськогосподарський товаровиробник та фінансове міцне підприємство спільно фінансують виробничі витрати. При цьому досягається краще використання землі й виробничих сільськогосподарських потужностей, зберігаються робочі місця, а працівники отримують заробітну плату. Винагородою партнерам за понесені ними витрати матеріальних і грошових ресурсів є вироблена продукція. Частки кожного партнера в загальному обсязі продукції визначаються пропорційно їх внескам у спільну діяльність. Взаємовідносини між партнерами регулюються господарським договором про спільну виробничу діяльність.

Перспективною формою залучення інвестицій у сільське господарство є також спільна діяльність сільськогосподарських, агросервісних, промислових та інших підприємств у складі агропромислових фінансових груп. Хоча зараз такі групи в сільському господарстві відсутні, вже створена достатня законодавчо-нормативна база для їх поширення.

Але СВК «Багачанський» не має потреби в інвесторах, так я має змогу повністю забезпечувати себе за рахунок власного фінансування.

2.10 Охорона навколишнього середовища

Виробництво сільськогосподарської продукції є одним з найпоширеніших видів людської діяльності. У процесі ведення сільського господарства змінюються екологічні умови навколишнього середовища. Площі, зайняті лісами, чагарниками і луками з різноманітною природною рослинністю зменшуються. Зазнають істотних змін природний біологічний кругообіг внаслідок втрати величезної маси хімічних елементів, радіаційний і водний баланс величезних територій, гідрологічний режим. Погіршуються природні умови проживання тварин і птахів. Забруднюються атмосфера, гідросфера і літосфера. Ґрунти в процесі тривалого господарського використання втрачають свою природну родючість, деградують або повністю руйнуються.

Дуже поширилась на земній поверхні вітрова та водна ерозія ґрунтового покриву. В давні геологічні періоди інтенсивність ерозійних процесів була незначна. Проте під їх впливом відбувалося поступове нівелювання рельєфу, формування схилів і акумулятивних рівнин. Такого роду ерозію називають геологічною, або нормальною. Сучасну ерозію, яка пов'язана з господарською діяльністю людини, називають прискореною.

Отже , основні правові норми, які закріплюють порядок використання та охорони земель, інших природних об'єктів у сільському господарстві, містяться в Земельному, Водному, Лісовому кодексах України, в кодексі України про надра, а також у Законах України «Про охорону земель», «Про тваринний світ» та «Про охорону атмосферного повітря». Дані правові норми становлять правову основу екологізації аграрного законодавства. Основними природними об'єктами, які зазнають негативного впливу в сільському господарстві, є землі сільськогосподарського призначення, якими визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей. Охорона земель сільськогосподарського призначення включає систему правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на їх раціональне використання, запобігання необгрунтованому вилученню земель із сільськогосподарського обігу, захист від шкідливих антропогенних впливів, а також на відтворення та підвищення родючості ґрунтів.

Одним з найважливіших заходів є обмеження використання цих земель для цілей, не пов'язаних з сільським господарством. Згідно з Земельним кодексом України, землі придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання. Для будівництва об'єктів, не пов'язаних з веденням сільськогосподарського виробництва, надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості. Найважливішим завданням правової охорони земель сільськогосподарського призначення є охорона родючості ґрунтів. Використання землі як засобу виробництва веде до зниження її продуктивних властивостей.

До основних заходів по збереженню, відновленню, поліпшенню ґрунту належать дії по боротьбі з вітровою та водною ерозією ґрунту, з безгосподарним ставленням до земель, меліорацією та рекультивацією земель, а також боротьба з забрудненням ґрунту.

III. Перелік документів необхідних для одержання кредитів в банках

Кредит для аграріїв є одним із найважливіших зовнішніх джерел інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств поряд із бюджетним фінансуванням. «Кредитними відносинами нині пронизані всі стадії процесу відтворення -- від інвестування та міжгалузевого переливання капіталів до реалізації товару, розподілу та перерозподілу доходів».

Характерні особливості аграрного виробництва більшою мірою вимагають залучення довгострокових банківських кредитів. Проте довгострокове кредитування є джерелом лише тієї інвестиційної діяльності, яка найбільше відповідає вимогам банківської системи, суспільному прогресу і в недалекому майбутньому може принести економічний або соціальний ефект. При цьому використання короткострокового банківського кредитування як джерела інвестиційної діяльності є доступнішим, а також суттєвим фактором підвищення економічної ефективності всього сільськогосподарського виробництва.

Переважна більшість промислових підприємств має сприятливіші економічні умови, і як результат -- більш відкритий доступ до кредитних ресурсів, ніж сільськогосподарські товаровиробники. Тому й норми прибутку, і частка кредитування у таких підприємствах значно різняться.

Сільське господарство є кредитомісткою галуззю і її нормальне функціонування без кредитних ресурсів у сучасних умовах практично неможливе. Це зумовлено специфікою сільського господарства; нестачею вільних фінансових коштів; високою капіталомісткістю і порівняно низькою фондовіддачею; сезонністю виробництва та значною тривалістю виробничого циклу; залежністю від природно-кліматичних умов, що знижує гарантованість позик сільськогосподарським товаровиробникам; порівняно малими розмірами підприємств аграрного сектору, що робить їх менш конкурентоспроможними на ринку коротко- і довгострокових кредитів.

Тому є перелік певних документів для одержання кредиту:

-Звернення клієнта до філії банку за кредитом (банківською гарантією); клопотання власника господарського товариства на одержання кредиту;

- Заявка на одержання кредиту (гарантії) ;

- Нотаріально посвідчені копії статутних документів підприємства, документів, які регламентують повноваження керівника підприємства на підписання угод і на розпорядження майном підприємства;

-Документи, що підтверджують право власності на майно, яке пропонується в заставу;

-Витяги із статутних документів поручителів або гарантів, що підтверджують право відповідних осіб укладати договори забезпечення в межах, які відповідають сумі поруки або гарантії (якщо в забезпечення кредиту пропонується порука або гарантія);

- Бізнес - план;

-План техніко-економічного обґрунтування кредитної пропозиції;

-Документальні підтвердження щодо фінансового стану підприємства, його дебіторів і кредиторів, грошових потоків;

-Письмове повідомлення від органів податкової інспекції про відсутність у підприємства заборгованості перед бюджетом (податкової застави);

-Документальні підтвердження щодо фінансового стану та боргів перед бюджетом поручителя або гаранта;

-Копії контрактів і договорів, які складають основу кредитного проекту;

-Дані про стан і вартість майна, що пропонується в заставу банку;

-Висновок суб'єкта оціночної діяльності щодо реальної вартості майна та майнових прав, які беруться в забезпечення кредиту.

Для отримання довгострокового кредиту додатково надається:

-проектно-кошторисна документація, розглянута і затверджена у встановленому порядку;

-контракт на будівництво;

-документи на право землекористування;

-позитивне рішення екологічної експертизи;

-план технічного переоснащення виробництва;

-проект технічного переоснащення діючого підприємства

-інші нормативні акти, які підтверджують дотримання законодавства з будівництва і відповідних рішень центральних і місцевих органів влади.

- Інші документи у випадках, передбачених чинним законодавством.

кукурудза планування ринок врожай

Висновки і пропозиції

На основі СВК «Багачанський», розробили бізнес-план по вирощуванню кукурудзи на зерно, на площі 100 га. Сільськогосподарський виробничий кооператив «Багачанський» Хорольського району, Полтавської області створений 11 квітня 2003 року на базі колективного господарства «Червоний прапор», що існує з 1930 року.

Виробничий напрямок господарства - зерново-м'ясо-молочний, але в останні роки вона переходить поступово на зернову. Також займається тваринництвом, вирощуються ВРХ та свині, а також є бджільництво. Така спеціалізація досить вигідна, так як зернові культури майже всі мають високий рівень рентабельності.

Загальна земельна площа СВК «Багачанський» 2395,4 га. Провідні культури - озима пшениця, гречка, кукурудза на зерно, ячмінь ярий, горох, овес, соняшник.

Також зазначимо, що загалом по господарству грошові надходження зросли на 3245,4 тис грн., так як у 2010 році вони становили лише 9676,5 тис грн. По рослинництву вони зросли на 1663,7 тис грн. в 2012 р., а по тваринництву на 1568,4 тис грн. порівняно з 2010 роком. Зокрема по кукурудзі на зерно ставлять 1484,9 тис. грн. в 2012р. порівняно з 2010р.

Валовий дохід від реалізації продукції в поточному році становить 990000,00грн., а на 2014-2015 рр. планується збільшення валового доходу, який становитиме 1197900,00грн. в 2015 році.

Отже, спираючись на затрати,які були понесені на виробництва кукурудзи на зерно, можна визначити, що собівартість 1ц кукурудзи становить 53,54грн, яка розраховується шляхом ділення всього прямих затрат (481945,01грн) на валовий збір (9000ц).

СВК «Багачанський» не має потреби в інвесторах, так я має змогу повністю забезпечувати себе за рахунок власного фінансування.

Література

1. Батіг А.І. ,,Планування та організація діяльності аграрного підприємства. - К.: Аграрна освіта, 2002

2. Нелеп В.М. Планування на аграрному підприємстві: підр. К.: КНЕУ, 2005

3. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. - К.: Каравела, 2005

4. Дробот В.І. Методичні рекомендації по складанню бізнес-плану розвитку сільськогосподарського підприємства. - К., 2007

5. Агафонова Л. Підготовка бізнес-пану: Практикум. -- К.: Знання, 2001. --158 с.

6. Покропивний С.Ф., Соболь С. М., Швиданенко Г.О., Шапринська Л.М. Бізнес-план: технологія розробки та обґрунтування. -- К.: КНЕУ, 2001. -- 160 с.

7. Тарасюк Г.М. Бізнес-план. Методичний матеріал, конт-рольні питання та завдання для виконання розрахункової робо-ти. -- Житомир, 2002 -- 92 с.

8. Михайлова С.І. Навчальний посібник. - Вінниця: НОВА КНИГА, 2006 - 416 с.

Размещено на Allbest.ru