Роль концентрованих кормів у забезпеченні повноцінної годівлі тварин

Характеристика поживності різних видів концентрованих кормів. Підготовка концентрованих кормів до згодовування. Роль концентратних кормів у забезпеченні повноцінної годівлі свиней та кролів. Особливості годівлі птиці. Вплив кормів на надої корови.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 15.05.2013
Размер файла 25,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль концентрованих кормів у забезпеченні повноцінної годівлі тварин

Вступ

Концентровані корми - це корми з невеликим вмістом води 11-15%, клітковини 2 - 9%, та високою енергетичною цінністю 0,7 - 1,34 кормових одиниць в 1 кг. Це передусім, зерно злакових, бобових та олійних культур і побічні продукти борошномельного, круп'яного, маслоекстраційного виробництва, побічні зневоднені продукти переробки молока, м'ясокомбінатів і птахофабрик, рибного і морського промислів, а також комбікорми. До концентрованих кормів можна віднести і деякі зневоднені відходи бродіння: суху пивну дробину чи солодові ростки, а також сухий жом, сухий концентрат із соку зелених рослин у чистому вигляді або як основний компонент спеціальних кормових сумішей.

Концентратні комбікорми - це суміші різних сухих подрібнених зернових кормів з добавками мінеральних речовин, вітамінів, антибіотиків та інших біологічно активних речовин. Концентратні комбікорми призначені для доповнення основного раціону з грубих і соковитих кормів.

Роль концентрованих кормів у годівлі сільськогосподарських тварин дуже велика, тому що в 1 кг є 0,65 кормових одиниць.

Метою курсового проекту було: використання концентрованих кормів у забезпеченні повноцінної годівлі сільськогосподарських тварин.

1. Характеристика поживності різних видів концентрованих кормів

Зернові злакові корми (пшениця, овес, кукурудза, жито та ін.) мають високу енергетичну цінність, яка з розрахунку на 1 кг становить 0,60 - 1,34 кормових одиниць (10,2 - 13,6 МДж обмінної енергії). В 1 кг їх міститься: перетравного протеїну - 65 - 150 г., БЕР - до 675г (кукурудза), кальцію - 0,4 - 1,5г і фосфору - 2,7 - 5,2г. Суха речовина їх представлена переважно крохмалем.

Найціннішою за енергетичною поживністю є кукурудза, проте за вмістом протеїну і особливо амінокислотним складом (мало лізину і триптофану) вона значно поступається іншим злаковим зерновим. Характерною особливістю протеїну кукурудзи є його низька розчинність водо- і солерозчинних фракцій становить лише 25-35%. Тому при балансуванні раціонів з великими даванками кукурудзи до їх складу слід вводити корми, багаті на лізин і триптофан, і ті що містять достатню кількість (50 - 60%) водорозчинних та солерозчинних фракцій білка. Існуючі нині високо протеїнові і високо лізинові мутанти кукурудзи Опак-2, Флаурі-2 перевищують звичайні сорти за кількістю лізину та метіоніну на 50 - 80%, що дає змогу певною мірою вирішувати проблему забезпечення тварин високоцінним білком [4].

Зерно ячменю містить у середньому 8,5% перетравного протеїну, 1,6% жиру і 3,8% клітковини. Протеїн ячменю відрізняється помірною розчинністю і задовільним амінокислотним складом (в 1 кг ячменю міститься, г: 5,5 лізину, 2,0 метіоніну, 1,7 триптофану, 1,9 цистину). Отже, ячмінь є добрим (дієтичним) кормом для тварин різних видів та статевовікових груп. Оптимальний рівень його в кормо сумішах становить 30 - 40% за масою.

Зерно вівса - цінний дієтичний корм, який частіше використовують у годівлі молодняку та дорослих племінних тварин, особливо коней. Це зумовлено високою розчинністю його протеїну, задовільним амінокислотним складом, г: 5,3 лізину, 1,7 метіоніну, 0,7 триптофану, 2,3 цистину в 1 кг та наявність легкорозчинних вуглеводів. Однак, клітковини у зерні вівса удвічі більше, ніж в інших злакових (97 г./кг).

У зерні пшениці порівняно із зерном інших злакових більш високий вміст протеїну (15% і більше), воно має задовільні смакові якості і добре поїдається тваринами. За амінокислотним складом та розчинністю протеїну зерно пшениці близьке до ячменю та вівса. В зернових сумішах для тварин різних видів нехарчова пшениця може становити 40 - 50% протеїну.

Зерно бобових культур містить у 2 - 3 рази більше протеїну, ніж зерно злакових (20 - 35%), але мало жиру (1 - 2%) (крім сої, в якій вміст жиру досягає 16 - 21%). За енергетичною цінністю зернобобові наближаються до ячменю, але поступаються кукурудзі. Лише соя завдяки високому вмісту жиру має енергетична цінність 1,45 кормових одиниць/кг.

Особливістю майже всіх зернобобових є те, що в їх зерні містять їхні анти поживні речовини (інгібітори ферментів, алкалоїди, гідролітичні ферменти), які знижують поживну цінність цих кормів. У зв'язку з цим, для ефективнішого використання кормів тваринами застосовують певну теплову обробку зерна для зниження втрат азоту в процесі травлення.

Найбільшу кормову цінність із зернобобових культур мають горох, люпин, соя [12].

Зерно гороху є високопоживним кормом для тварин різних видів. У ньому міститься 19% перетравного протеїну, який є більш повноцінним порівняно із зернових злакових, добре засвоюється організмом тварин.

Зерно люпину також має високий вміст протеїну. В зерні жовтого люпину міститься до 42%, синього 26 - 37%. Кормова цінність люпину знижується за наявності в зерна алкалоїдів (люпині, люпанідин), які надають йому гіркого смаку, викликають розлад роботи системи травлення. Зерно безалкалоїдних сортів люпину солодке на смак і за кормовою цінністю близьке до інших зернобобових.

З інших зернобобових культур на кормові цілі вирощують вику, чину, сочевицю та ін.

Якість зернових кормів залежить від часу збирання, технології переробки і способів зберігання. При неправильному зберіганні зерно швидко псується, знижується його енергетична цінність, воно може бути шкідливим для організму тварин [2].

2. Підготовка концентрованих кормів до згодовування

За показниками виробничої оцінки зернові корми поділяють на три категорії: доброякісні; підозрілі щодо добро якості; недоброякісні (непридатні до згодовування у натуральному вигляді).

Не подрібнене зерно (переважно овес) використовують лише для годівлі коней, які ретельно його пережовують невеликими порціями. Тваринам інших видів незалежно від фізіологічного стану та статевовікової групи як доброякісне, так і підозріле зерно згодовують лише після попередньої підготовки.

Подрібнення - найпростіший спосіб підготовки зерна до згодовування тваринам усіх видів. Його здійснюють різними засобами, після чого зерно деформується під ударом, розтирається, здавлюється. При подрібненні зерна руйнується його щільна оболонка і утворюються частинки із значно більшою сумарною повеневою, що підвищує доступність поживних речовин для ферментів та їх перетравлювання [10].

Вимоги до помелу зерна для тварин різних видів та виробничих груп визначені стандартом.

Плющення зерна передбачає його структури, біохімічних та фізіологічних властивостей поживних речовин, насамперед крохмалю. Важливою умовою при цьому є попереднє його зволожування, що сприяє розвитку складних біохімічних процесів з частковим розщепленням крохмалю та білково-лігнінового комплексу, інтенсивність яких зростає з підвищенням температури.

Оптимальні параметри плющення зерна такі: вологість 25-30%, температура не менше 60?С, тиск пружини на валок - 412,02 - 420,50 кПа.

Дія сухого тепла на кормові засоби завжди призводить до денатурації білка. При цьому такі сполуки, як ферменти, інгібітори ферментних систем втрачають свої шкідливі властивості. Під дією тепла гинуть також мікроорганізми, гриби та плісені. Ефективним способом підготовки до згодовування є смаження зерна бобових, особливо для жуйних тварин, оскільки при цьому розчинність протеїну знижується з 80 до 30% та втрати азоту теж істотно зменшується.

Запарювання та варіння - процеси, завдяки яким змінюються фізичні властивості грубих частинок корму, поліпшується його смак і тварини його краще поїдають.

Щодо перетравності поживних речовин є дані про те, що при запарюванні зерна (особливо злакових), вона зможе навіть знижуватись. Водночас дерть з пошкодженого, підгнилого чи запліснявілого зерна слід обов'язково запарювати.

При запарюванні зерна бобових підвищується перетравність та ефективність використання протеїну, оскільки при цьому інактивується інгібітор трипсину [11].

3. Використання концкормів у годівлі різних видів тварин

3.1 Роль концентратних кормів у забезпеченні повноцінної годівлі свиней та кролів

Годівля і утримання свиней залежить від віку, статті, фізіологічного стану, пори року та інтенсивність використання тощо. Основними кормами для свиней є концентровані корми, коренебульбоплоди, силос, а в літній період ще і трава.

Для годівлі свиней використовують раціони на основі концентрованих кормів - повнораціонний концентратний (100% повнораціонного комбікорму за поживністю) і концентратний (82% і більше концкормів) типи. У господарствах, де використовують корми власного виробництва, застосовують концентратний тип годівлі з введенням в раціон соковитих і зелених кормів (концентратно-коренеплідий, концентратно-картопляний, концетратно-трав'яний, змішаний концентратно-картопляно-коренеплідний). Питома частка концентратів у таких типах годівлі може сягати 77% за поживністю. Необхідно особливу увагу приділяти забезпеченості раціонів протеїном та його співвідношенню з цукрами, наявності незамінних амінокислот (лізину, метіоніну і цистину), джерелом яких є зернобобові культури, ріпак, а також корми тваринного походження [7].

Свині, особливо молодняк, погано перетравлюють клітковину, тому її обмежують до 7 - 8% у молодняку свиней, і до 10 - 12% від сухої речовини у дорослих тварин.

Всі концентровані корми необхідно згодовувати тваринам у вигляді комбікормів або повноцінних кормосумішей в поєднанні з зеленими і соковитими кормами.

Всі корми зволожують і згодовують свиням у вигляді густих мішанок (вологість до 70%). Згодовування рідких кормів призводить до гіршого засвоєння поживних речовин, зниження продуктивності свиней та їх м'ясних якостей.

У практиці свинарства для підгодівлі поросят здавна використовують смажений ячмінь. Смаження надає зерну приємного ароматного запаху і смаку, тому свині краще його поїдають [9].

Молодих кролів відгодовують з четвертого до п'ятого місячного віку, переважно влітку й восени.

При відгодівлі молодим кролям дають:

Влітку 175 г. кормових одиниць і 15 г. перетравного протеїну, а взимку відповідно - 200 г. та 17.

Для раціонів відгодованих кролів використовують зернові концентрати, висівки, горох, вику, сочевицю, макуху, відходи садів й городів. Суміш концентратів складають з вівса, висівок та макухи. Сіль дають протягом першого тижня.

Не потрібно вводити до раціонів корми, які погано впливають на якість м'яса. Від згодовування молока м'ясо ніжне і біле, молоко дають між годівлями по 3 - 4 столові ложки.

Дорослим кролям при відгодівлі на 1 кг живої маси на добу потрібно 60 - 70г кормових одиниць, а також 3 - 4г перетравного протеїну. В зимовий період згодовують раціон на основі концентратів, влітку на основі соковитих кормів.

Для успіху відгодівлі дуже важливо підтримувати апетит кролів з допомогою згодовування доброякісних різноманітних кормів. До кінця відгодівлі кролі стають округлими, збільшують свою вагу на 15 - 20%, стають в'ялими, втрачають апетит.

За добу до забою відгодованому кролю не дають корму і води, для часткового видалення перед забоєм вмісту кишечнику і сечового міхура [3].

3.2 Особливості годівлі птиці концкормами

Птахи відрізняються від сільськогосподарських тварин вищим обміном речовин, підвищеною температурою тіла, рухливістю, швидким ростом і значною продуктивністю.

Процеси перетравлення у птиці корму перебігають інакше, ніж у тварин. Птиця перетравлює поживні речовини корму трохи гірше, ніж у жуйних тварин.

Зернові корми є основними для птиці. Згодовують їх у подрібненому вигляді, оскільки поживні речовини розмеленого зерна мають більшу площу стикання з травними ферментами, легко обволікаються шлунковим і кишковим соками, швидше гідролізуються краще використовуються порівняно з не подрібненим зерном [1].

Застосовують такі способи годівлі: сухий, вологий та комбінований.

При сухому типі годівлі птиці дають тільки сухі розсипчасті або гранульовані комбікорми, які можуть бути повнораціонними або розрахованими на годівлю в поєднанні із зерном. Проте, більшість комбікормових заводів включають у кормові суміші не всі необхідні компоненти. Тому господарства створюють у себе цехи для відповідного доопрацювання комбікормів. Перевага сухого способу годівлі полягає в тому, що сухі корми не піддаються швидкому псуванню і ще кормові маси проходять через травний канал (у курчат та курок-несучок) за 3 - 4 год.

При вологому способі годівлі концкормів зволожують водою, сироваткою, молочними відвійками, м'ясним бульйоном або додають до них соковиті корми. Вологі мішанки готують переважно на невеликих фермах, коли доцільно використовувати додаткові корми місцевого виробництва. Щоб запобігти закисанню вологих мішанок, їх готують безпосередньо перед згодовуванням. Вологі мішанки на невеликих птахофермах дають птиці 1 раз на день разом з цільним зерном (30 - 40% маси сухої частини раціону).

При комбінованому способі годівлі у раціон птиці включають сухий комбікорм, зерно та вологі суміші. Сухий комбікорм знаходиться у годівницях постійно, вологі суміші дають 1 - 2 рази на день, а зерно - на ніч. За цього способу птиці згодовують також соковиті корми. Порівняно з вологим способом він має деякі переваги: підвищує рівень годівлі птиці, оскільки вона одержує суху суміш без обмежень протягом доби; дає змогу механізувати роздавання кормів. Але у промисловому птахівництві, зважаючи на затрати праці та інші переваги, кращим вважають сухий спосіб годівлі птиці [6].

3.3 Вплив концкормів на надої корови та склад молока

За годівлі тварин невеликою кількість концентрованих кормів утворюється багато оцтової кислоти (60 - 70%), менше пропіонової (15 - 20%) і масляної (5 - 15%). Це раціон інтенсивного жування, коли відбувається виділення великої кількості слини, що забезпечує нейтральний рН у рубці. Як наслідок, створюються умови, за яких популяції бактерій добре перетравлюють целюлозу. В цьому разі кількість оцтової кислоти посприяє утворенню максимальної кількості жиру в молоці, але обмежена кількість пропіонової кислоти зменшить утворення глюкози й, відповідно, зменшить добовий надій молока. В разі додавання в раціон концентратів відбувається заміна волокнистих вуглеводів на не структурні, які швидше перетравлюються й краще засвоюються [5].

Як наслідок, утворюється більше ЛЖК (леткі жирні кислоти), але при цьому, вміст оцтової та пропіонової кислот змінюється. Ферментація неструктурних вуглеводів, що містяться в концентрованих кормах, зменшує вміст оцтової кислоти й збільшує вміст пропіонової. Таким чином, додавання концкормів може значно збільшити надої молока, при цьому, кількість оцтової кислоти буде достатньо для підтримання жирності молока на належному рівні.

За годівлі великою кількістю концентратів вміст оцтової кислоти може зменшитися до 40, а пропіонової збільшитись до 40%, за високого вмісту пропіонової кислоти організм тварини може використати наявну енергію для жирових відкладень (що сприяє збільшенню маси), а не синтезу молока.

Надмірне споживання коровами комбікормів призведе до кетозів і кульгавості внаслідок порушення кровообігу в кінцівках, а це, своєю чергою, - до активації бактерій у ратицях, що спричинить захворювання некробактеріоз.

Після запліднення тварини часто зменшують продуктивність у зв'язку з розвитком плода. В цей період годівля має відповідати надоям, а вгодованість бути три бали. Перед запусканням обмежують вміст концентратів у раціоні, але не кратність доїння й доступ до води [12].

Висновки

1. Якість зернових кормів залежить від часу збирання, технології переробки і способів зберігання. При неправильному зберіганні зерно швидко псується, знижується його енергетична цінність, воно може бути шкідливим для організму тварин.

2. Зернові корми, визнанні за органолептичною оцінкою й після лабораторних досліджень непридатними для годівлі, в деяких випадках можуть бути згодовані тварин, лише після відповідної підготовки і при суворому контролі ветеринарних спеціалістів. За наявності різних ознак недоброякісності зерно згодовують лише після термічної обробки (варіння, пропарювання) з осторогою і, бажано, тільки великій рогатій худобі.

3. З господарської точки зору, всі заготовлені корми, особливо концентровані, потрібно раціонально використовувати у тваринництві. Не можна згодовувати лише ті корми, якість яких не поліпшиться навіть після спеціальної підготовки.

4. У тваринництві досить широко використовують різні види концентрованих кормів, що є побічними продуктами підприємств та цехів з переробки зерна і насіння олійних культур, цукрового буряку. Найбільше застосування у практиці годівлі тварин мають: висівки, макухи та шроти, кормова меляса, кормові масла, фосфатиди, дріжджі кормові.

5. Концентровані корми складають основу раціонів свиней, птиці та є важливими складовими компонентами раціонів жуйних, коней та інших видів сільськогосподарських тварин. Для свиней концкорми подрібнюють й зволожують, птиці корми дають в неподрібненому вигляді, дорослим коням також дають зернові корми в неподрібненому вигляді. Існує стійка тенденція до збільшення використання концентрованих кормів у складі комбінованих кормів (комбікорми, білково-вітамінно-мінеральні добавки).

6. Враховуючи проведений аналіз літературних джерел, пропоную застосовувати в годівлі однотипний (концентрований) набір кормів для свиней та птиці цілий рік і змішувати їх перед згодовуванням з соковитими й грубими кормами а також додавати в раціон різні смакові добавки. Цей захід змусить тварину споживати всі корми раціону, а власник матиме великі прирости у тварин й використання зернових кормів.

Список джерел

концентрований корм годівля тварина

1. Аз-Буки-Веді тваринника/ [В.А. Бурлака, М.М. Кривий, В.Ф. Шевчук та ін.] - Житомир: ПП «Рута», 2007. - 436 с.

2. Гігієна тварин, практикум/ [М.В. Демчук, Й.В. Андрусишин, Є.С. Гаврилець та ін.] - К.: «Сільгоспосвіта», 1994. - с. 110-118.

3. Зінченко, О.І. Рослинництво/ О.І. Зінченко, В.Н. Салатенко, М.А. Білоножко. - К: «Аграрна освіта», 2001 р. - с. 169-183.

4. Ібатулін, І.І. Практикум з годівлі сільськогосподарських тварин/ І.І. Ібатулін, В.К. Кононеко, Ю.О. Панасенко. - К.: «Аграрна наука», 2000. - с. 86-90.

5. Нетрадиційна оцінка кормів і складання раціонів за продукцією молока/ [М.Ф. Кушок, В.Ф. Петриченко, О.І. Скромна та ін.] - Вінниця: «Теза», 2006. - с. 362-372

6. Норми і раціони годівлі сільськогосподарських тварин\ [Калашников А.П., Клейменов Н.І., Щеглов В.В та ін.] - Москва: «Знання», 1993. - с. 396-400

7. Основи перспективних технологій виробництва продукції тваринництва [Г.М. Калетнік, М.Ф. Кулик, В.Ф. Петриченко та ін.;] - Вінниця: «Енозіс», 2007. - 584 с.

8. Польський, Б.Н. Основи сільського господарства. Практикум/ Б.Н. Польський. - К: Вища школа, 1983 - 321 с.

9. Прогресивні технології виробництва свинини/ [І.І. Ступак, В.О. Медведєв, С.І. Сердюк та ін.] - К.: «Урожай», 1988. - с. 51-56.

10. Ступаков, В.П. Основи сільського господарства/ В.П. Ступаков, П.М. Кондратенко, М. І. Самокиш - К: Вища школа. 1992 - 242 с.

11. Томме, М.Ф. Загальна зоотехнія/ М.Ф. Томме, Є.А. Новиков. - К.: «Державне видавництво сільськогосподарської літератури української РСР», 1951. - с. 228-237.

12. Хохрін, С.М. Корми і годівля тварин \С.М. Хохрін - Санкт-Петербург: «Лань», 2002. - с. 504-512

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Основи годівлі сільськогосподарських тварин. Загальна характеристика, класифікація, хімічний склад, види та біологічна цінність кормів, їх значення у годівлі тварин. Особливості підготовки і способи згодовування коренебульбоплодів та баштанних культур.

    курсовая работа [38,1 K], добавлен 07.10.2010

  • Поняття повноцінної годівлі тільних корів у сухостійний період, вплив цього фактору на їх фізіологічний стан та продуктивність. Зоотехнічні вимоги до якості кормів. Симптоми та профілактика отруєнь корів. Технологія заготівлі кормів, аналіз раціону.

    курсовая работа [75,3 K], добавлен 23.11.2014

  • Фізико-механічні властивості сировини і кормосумішок. Механізація переробки концентрованих кормів та зеленої рослинності в пасту. Обладнання для гранулювання та брикетування кормів. Дозатори сухих і рідких компонентів. Машини для змішування кормів.

    лекция [859,5 K], добавлен 07.12.2013

  • Технологічна характеристика об’єкта автоматизації. Розробка принципіальної електричної схеми потокової лінії приготування концентрованих кормів. Проектування щитів керування. Розташування приладів і засобів автоматизації. Розробка схеми підключення.

    курсовая работа [983,6 K], добавлен 20.12.2012

  • Місцезнаходження господарства, його природно-кліматичні умови та спеціалізація. Зоотехнічні вимоги до якості кормів. Визначення необхідної кількості силосних та кормових сховищ. Розрахунок дільниці концентрованих кормів. Будова кормоцеху і його робота.

    дипломная работа [394,9 K], добавлен 08.07.2011

  • Хімічний склад кормів для риб та фізіологічне значення поживних речовин. Раціональне використання кормів при годівлі риб. Досліди з однорічними коропами в садках, гідрохімічні показники вирощування. Нормування кормів в умовах садків на теплих водах.

    курсовая работа [82,6 K], добавлен 05.07.2011

  • Породи і типи у свинарстві, нові підходи до годівлі в домашніх умовах. Розрахунок річної потреби в кормах для молодняку корів і свиней. Визначення потреби в земельній площі для виробництва кормів. Складання комбікормів і раціонів для різних видів тварин.

    курсовая работа [449,9 K], добавлен 07.12.2011

  • Аналіз діяльності сільського підприємства. Огляд сучасних технологій обробітку концентрованих кормів. Обґрунтування процесу експандування та заміни обладнання. Розрахунки впровадження нової технології. Формування математичної моделі експандування корму.

    дипломная работа [1,9 M], добавлен 17.03.2010

  • Пересувні пристрої для роздачі кормів з дамб. Способи роздачі кормів в рибництві. Самохідно-плавучі кормороздавачі, їх устройство керування. Автогодівниці вітчизняного виробництва типа "Рефлекс". Кормороздавачі брикетованих та гранульованих кормів.

    презентация [777,8 K], добавлен 07.12.2013

  • Аналіз існуючих систем приготування кормів на свинофермі. Обґрунтування впровадження перспективних ліній кормоприготування. Модернізація змішувача-запарника кормів СКО-ф-6, технічне обслуговування та техніка безпеки, розрахунок лінії роздачі кормів.

    курсовая работа [541,8 K], добавлен 21.02.2013

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.