Біологічні особливості та технологія вирощування нуту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Завдання до курсового проекту

Вступ

Розділ 1. Біологічні особливості нуту

Розділ 2. Оцінка ґрунтово-кліматичних умов вирощування

2.1 Кліматичні умови

2.2 Ґрунтові умови

Розділ 3. Обґрунтування технології вирощування нуту

3.1 Розміщення в сівозміні

3.2 Система обробітку ґрунту

3.3 Сівба

3.4 Система удобрення

3.5 Догляд за посівами

3.6 Збирання врожаю і первинна обробка

Розділ 4. Технологічна карта вирощування нуту

Висновки

Перелік використаних джерел

Вступ

нут зернобобові ґрунт вирощування

Сільськогосподарське виробництво складається з двох крупних основних галузей - рослинництва і тваринництва, які доповнюють одна одну в забезпеченні народного господарства різними продуктами, а їх співіснування підвищує ефективність використання земельних, матеріальних і трудових ресурсів підприємства. У свою чергу, рослинництво й тваринництво поділяються на вужчі галузі. Останні суттєво відрізняються одна від одної за технологією та засобами виробництва, видом і характером виробленого продукту.

Проте є загальний критерій і загальні риси, що об'єднують галузі рослинництва і відрізняють їх від галузей тваринництва. У першому випадку виробництво пов'язане з використанням землі й вирощуванням рослин, а у другому - ґрунтується на вирощуванні тварин і використанні їх життєвих функцій.

Рослинництво як наука вивчає різноманіття сортів, гібридів, форм польових культур, особливості біології і найбільш досконалі прийоми обробітку, які забезпечують високу врожайність і якість при найменших витратах.

Сільське господарство - це напрямок економіки та господарства в основі, якої лежить завдання спрямована на те, щоб забезпечити державу і громадян тієї чи іншої держави продовольством, а також отримання сировини для інших потреб зокрема для різних галузей промисловості. Ця галузь є досить пріоритетною і значущою для будь-якої країни. Сільське господарство - це своєрідний показник економіки.

Рослинництво - одна з основних галузей сільського господарства, що займається головним чином обробітком культурних рослин для виробництва рослинницької продукції.

У рослинництві розрізняють наступні напрямки такі як: рільництво, виноградарство, овочівництво, квітникарство, плодівництво, луківництво, грибівництво.

У валовому виробництві продукції сільського господарства на рослинництво припадає близько 45%. Тут вирощується майже 350 різних нидів рослин. Рослинництво - достатньо динамічна галузь. Постійно змінюються площі оброблюваних земель, проводяться різні меліоративні роботи, змінюється кількість культивованих культур, удосконалюється спеціалізація та концентрація.

Зернові культури займають понад 50% у структурі всіх площ посівів багатогалузевих аграрних підприємств. Вони поділяються на продовольчі - пшениця і жито, круп'яні - гречка, просо, рис, фуражні - ячмінь, овес, кукурудза, зернобобові. В Україні вирощують озимі й ярі зернові культури, їх співвідношення залежить від конкретних економічних і природних умов підприємства. Раціональне поєднання посівів озимих і ярих культур, з одного боку, економічно доцільне, оскільки розтягує час посіву і збирання хліба, пом'якшуючи в такий спосіб сезонне напруження у виконанні робіт. З іншого боку, озимі та ярі культури за тих чи інших погодних умов підстраховують одні одних, забезпечують стійкі валові збори. Як наслідок - підприємства менше піддаються ризику.

Зернобобові (горох, квасоля, вика, кормовий люпин, соя, нут) -- важливі продовольчі й кормові культури. Саме тому мета курсової роботи розглянути технологію вирощування нуту, а також вивчити біологічні особливості, розглянути ботанічну характеристику, кліматичні умови зони вирощування культури та склад ґрунтів, розробити технологічну карту вирощування нуту та обґрунтувати її.

Розділ 1. Біологічні особливості нуту

Господарське значення. Нут, як і багато інших зернобобових культур, використовують як продовольчу й кормову культуру, в насінні якої міститься 25--34% білка, 4--7,2% жиру та багато інших корисних органічних і мінеральних речовин. Насіння білонасінних сортів нуту за смаком нагадує горох і використовується для виробництва консервів, різних кондитерських виробів, приготування домашніх страв, виробництва сурогатів кави. На корм худобі використовують сорти нуту з темним забарвленням насіння, яке гірше розварюється і має нижчі смакові якості.

Солома нуту груба і малопридатна на корм тваринам. Її згодовують лише козам та вівцям. Зелену масу нуту теж не використовують на корм, бо в ній міститься багато органічних кислот -- яблучної та щавлевої.

Як бобова культура нут здавна відомий землеробам Давніх Греції, Риму, Єгипту; в СНД -- в Середній Азії, Закавказзі. Дрібнонасінний нут походить з Південно-Західної Азії, крупнонасінний -- з країн Середземномор'я.

Світова посівна площа нуту становить близько 12 млн. га, з них 8 млн. га в Індії.

За інтенсивної технології нут може давати до 30--35 ц/га і більше зерна. Тому за останні роки інтерес до цієї культури в Україні зростає і площі посівів її в Степу розширюються.

Розглянемо ботанічну характеристику культури.

Нут відноситься до сімейства бобових (Fabaceae ) І роду Cicer L. Відомо 39 видів роду Cicer, поширених в центральній і західній Азії. У культурі вирощують тільки один вид Cicer arietinum L., який у дикій природі не зустрічається.

Культурний нут (Cicer arietinum L.) - однорічна культура, досить холодостійка, мінімальна температура проростання насіння 4-5°С. За морозостійкості він займає перше місце серед зернових бобових культур. При помірній зимі і при пізній осінній сівбі чудово зимує у фазі проростків під сніговим покривом, витримуючи короткочасне зниження температури повітря до -25°С. Навесні після відтавання снігу проростки витримують заморозки до -16°С, дорослі рослини не гинуть при -8°С.

Коренева система стрижнева з добре розвиненим головним коренем, який проникає в ґрунт на глибину до 100 см і більше. Близько 50% кореневої системи розвивається на глибині до 20 см. На коренях утворюються бульбочки з азотофіксуючими бактеріями.

Стебло прямостояче, розгалужене, стислої або розкидистої форми. Галуження починається біля основи стебла або в середній частині в залежності від сорту. Висота рослин коливається від 20 см до 1 м, в середньому 45-55см. Забарвлення зелене, з різними відхиленнями від світло-зеленого до темно-зеленого, з наявністю або відсутністю антоціанової пігментації.

Лист складний, непарноперистий, складається з 11-17 листочків, їх кількість різна як в залежності від сорту, так і від місця їх розташування на рослині. Найбільша кількість листя знаходяться в середній частині стебла. Форма листочків еліптична або обернено яйцеподібна, довжина від 9,3 до 20,7 мм, ширина - від 3,5 до 11,3 мм. Забарвлення листя зелене, сизо-зелене, жовто-зелене, іноді з фіолетовим відтінком. Листя, стебло і стулки боба вкриті дрібними волосками, що грають захисну роль для рослини.

Квітка - Квітконоси одноквіткові, рідше - двоквіткові. Квітки п'ятичленисті, дрібні, забарвлення віночка найчастіше біле або фіолетове, хоча можуть бути варіації рожевого, світло-рожевого, темно-рожевого, блакитного або жовто-зеленого відтінків. Між забарвленням квіток і насіння існує кореляція - світлі насіння формуються на рослинах з білими квітками, темні - з рожевими і фіолетовими.

Плід - біб овально-довгастої, овальної або ромбічної форми, довжиною 1,5-3,5 см, з пергаментним шаром, при дозріванні не розтріскується. Стиглі боби пофарбовані в різні відтінки: білосім'яного сорту - солом'яно-жовті, зеленосім'яного - зеленуваті, темносім'яні - сизо-фіолетові. Кількість насіння в бобі 1-2, рідко - 3. Зерно нуту характеризується наявністю витягнутого носика. Поверхня у нього зморщена або гладка. Розрізняють три форми зерен: незграбна, схожа на голову барана; округла, тобто горохоподібна; проміжна, що нагадує голову сови. Забарвлення шкірки зерна може бути білою або жовтою, оранжевою, сірою, зеленою, світло-коричневою, коричневою, чорною, рожевою і темно-коричневою, рідше зустрічаються сорти з строкатим забарвленням. У вологих умовах вирощування забарвлення шкірки зерна має більш темний відтінок, а при сухих - більш світлий. Сім'ядолі зазвичай бувають жовтими, різної інтенсивності, в рідкісних випадках зустрічаються сорти з зеленими сім'ядолями. Маса 1000 зерен коливається від 60 до 700 м. Зазвичай сорти нуту за розміром зерна поділяються на три групи: дрібнозерні - до 200 р.; средньозерні - 200-350 р.; крупнозерні - більше 350 м. Вегетаційний період у нуту становить 80-120 днів залежно від сорту і умов вирощування. Нут за фотоперіодичністю відноситься до культур довгого дня, тому при більш пізній сівбі скорочуються фази вегетаційного періоду рослин і зменшується врожай.

За період росту нут проходить такі фази росту і розвитку, як:

I. Фаза проростання насіння розпочинається після висіву культури.

II. Фаза сходів характеризується появою на поверхні ґрунту перших листків.

III. Фаза інтенсивного росту відзначається швидким ростом рослин.

IV і V Фази бутонізації та цвітіння характеризуються появою бутонів квітів та їх розкриванням.

VI Під час фази формування і достигання насіння відбувається посилений ріст у довжину плодів, які досягають розмірів, властивих культурі.

Вимоги до температури та вологи.

Нут належить до холодостійких культур. Мінімальна температура ґрунту, при якій насіння можуть набухати, 3 ... 4°С, але сходи при такій температурі з'являються через 3-4 тижні. Насіння починає проростати при температурі 2-5°С, а дружні сходи з'являються при 4-8°С. Витримує заморозки до мінус 8-10°С.

Сума середньострокових температур, необхідна для дозрівання нуту, становить 1800-2000 ° С.

Вимоги до світла.

Нут відноситься до рослин довгого дня. На довгому дні нут прискорює період цвітіння.

Вимоги до ґрунту.

Оптимальна реакція ґрунтового розчину для нуту - нейтральна або слабо-лужна (РН - 6,8 - 7,4). Добре росте на чорноземних і каштанових ґрунтах, гірше - на піщаних і солонцюватих. Нут при врожайності 20 ц / га виносить з ґрунту 106 кг азоту, 36 кг фосфору, 150 кг калію і 23 кг магнію.

Найбільш поширені сорти: Стоїк, Красноградський 213, Колорит, Орнамент, Смачний.

Нут Красноградський 213. Сорт зареєстрований для вирощування в Степу і Лісостепу. Виведений індивідуальним добором із місцевого зразка. Зерно має добрі харчові якості.

Нут Орнамент. Цінний сорт продовольчого призначення, середньостиглий. Стійкий до вилягання, ураження хворобами, пошкодження шкідниками. Насіння жовто-рожеві, відмінні за смаковими якостями, середній вміст білка 25,3%, вміст жиру 6-7%. Маса 1000 насінин 238-285 г. Внесений до Реєстру сортів рослин України на 2002 рік і рекомендований для вирощування в зоні Степу.

Розділ 2. Оцінка ґрунтово-кліматичних умов вирощування

2.1 Кліматичні умови

Клімат Степової зони помірно континентальний. Континентальність клімату зростає як у південному, так і східному напрямах. Сумарна сонячна радіація характеризується найвищими в Україні показниками, причому в прибережних районах Криму і західної частини Причорномор'я (між Дунаєм і Дністром) вона перевищує 5200 МДж/м кв. Для Степу властива й найвища багаторічна величина радіаційного балансу. Пересічна температура липня становить +20...+24°С, січня -2...-9°С. Вегетаційний період триває 210-245 днів. Зона піддається значному впливу (особливо у зимовий період) Сибірського антициклону. Циклони здебільшого надходять з півдня і південного заходу - на північ і північний схід.

Річна сума опадів зменшується від 450 до 300 мм, що є причиною маловодості річок, особливо влітку. Сніговий покрив нестійкий, часті відлиги взимку. Сніг лежить лише в окремі роки 1-2 місяці. Випаровуваність вологи суттєво перевищує кількість опадів, тому зволоження території скрізь недостатнє. Рівнинність території степу, відкритість її холодним арктичним і жарким тропічним вітрам є причиною ранніх весняно-осінніх приморозків і суховіїв, небезпечних пилових бур ("чорні бурі"), що руйнують та зносять родючий шар ґрунту. Особливо часті суховії в липні - серпні, часто зумовлюють посухи. Значної шкоди сільському господарству завдають суховії, пилові бурі, особливо навесні та в ранньолітні періоди вегетації.

Таблиця 2.1

Кліматичні умови за середніми багаторічними даними

Показники	Місяці	Сума або середнє за рік
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Атмосферні опади, мм	47	44	39	48	55	87	87	59	43	33	43	48	633
Температура повітря, оС	-5,7	-4,2	0,4	8,5	14,6	17	19	18,2	13	7,6	2,1	-2,4	7,4

Загалом кліматичні та агрокліматичні ресурси зони сприятливі для ведення сільського господарства, особливо в разі зрошення посушливих земель.

2.2 Ґрунтові умови

Чорноземи як тип степового ґрунту поширені в Україні у межах двох зон -- Лісостепу і Степу.

Чорноземи утворились внаслідок розвитку дернового ґрунтотворного процесу. Серед інших ґрунтів вони різко виділяються високою природною родючістю, властивостями та будовою ґрунтового профілю. Дерновий процес ґрунтоутворення відбувався під покривом лучно-степової рослинності. На поверхню та в метрову товщу ґрунту надходила значна кількість органічних решток та зольних речовин. їх розкладання відбувалося за участю мікроорганізмів, мікро- і мезофауни.

Наявність карбонату кальцію у породі та в профілі ґрунту є причиною насичення ГВК обмінним кальцієм, який сприяє нейтралізації кислих продуктів розкладання органічних речовин та закріпленню гумусових речовин Отже, гумус у чорноземах майже нерухомий, він закріплюється на місці свого утворення, тобто розвивається акумулятивний процес нагромадження гумусу.

В зв'язку з цим виділяють дві видозміни розвитку дернового процесу: 1) гумусоутворення на місці (лат. in situ) - процес розкладу рослинних залишків на місці їх відмирання з послідуючим новоутворенням гумусу без його переміщення по профілю. Таке явище характерне для ґрунтів вододільних територій Степу і частково для південних районів Лісостепу в його східній частині; при нейтральній або слабо лужній реакції ґрунтового середовища; 2) гумусонагромадження - процес акумуляції гумусу в поверхневому шарі (горизонті) ґрунту в результаті розкладу рослинних залишків і гумусоутворення і деякого його переміщення вниз з поступовим просочуванням ним ґрунтової маси. Характерно для лісостепових ґрунтів при нейтральній реакції ґрунтового середовища і розвитку потужного гумусового горизонту.

Висока біологічна активність чорноземів, великий запас поживних речовин зумовлюють їх високу природну родючість. Важливим природним ресурсом степової зони є її родючі ґрунти, насамперед чорноземи.

Зона посідає перше місце в Україні за площею чорноземів. Саме північне поширення потужних чорноземів звичайних прийнято за межу, що розділяє лісостепову і степову зони. Значні площі займають дуже глибокі (понад 120 см), глибокі (80-120 см) і середньоглибокі (60-80 см) чорноземи. Вміст гумусу в них коливається від 3 до 6%. На такі високопродуктивні чорноземи тут припадає понад 90% усіх чорноземних ґрунтів.

Чорноземи переважно формуються на лесах. Ґрунтам степової зони властиві значні територіальні відмінності.

Ґрунтовий вбирний комплекс чорноземів насичений здебільшого катіонами Са2+ і Мд2+(відношення Са2+: Мд2+-- 7-6:1), що сприяє утворенню агрономічно цінної структури. Реакція ґрунтового розчину чорноземів близька до нейтральної (рН = 6,9...7,2) або слабо лужна (рН = 7,2...7,5).

Завдяки значному вмісту гумусу і високій біологічній активності чорноземи містять загальний азот (0,2-0,5%), фосфор (0,33-0,16) і валовий калій (1-2,4%). Забезпеченість чорноземів мікроелементами переважно середня. Якщо на крайній півночі поширені чорноземи типові, то в центральній частині - чорноземи звичайні, на півдні - чорноземи південні.

Степова зона належить до районів пізнього сільськогосподарського освоєння. Ще на початку XIX ст. великі рівнинні площі тут були переважно цілинними. Серед рослинного покриву переважала типова степова трав'яна рослинність: на півночі були поширені більш вологі різно-травно-ковилово-типчакові степи (росли степові чагарники і дерева - терен, вишня та ін.), на півдні - сухі типчаково-ковилові (мал. 75), у Присивашші - полиново-злакові на каштанових ґрунтах. У східній і західній частинах Криму трапляються кам'янисті ґрунти і типовим є чагарниковий степ.

Розділ 3. Обґрунтування технології вирощування нуту

3.1 Розміщення в сівозміні

Нут є незаслужено забутою в Україні культурою, посухостійкість якої найвища в групі зернобобових. Його зерно містить до 30% білка, який за якістю наближається до яєчного. Крім того, зерно містить до 8% олії, 2-7% клітковини, 50-60% вуглеводів, 2-5% мінеральних речовин, багато вітамінів А, В1, В2, В3, С, В6, РР. Біологічна цінність білка досягає 52-78%, коефіцієнт перетравності - 80-83%. У світовому землеробстві нут посідає третє місце серед зернобобових культур за посівними площами, поступаючись лише сої і квасолі.

В умовах посухи Півдня України середня багаторічна врожайність нуту на 5-10 ц/га вище гороху і становить від 17 до 42 ц/га залежно від умов вирощування і сорту.

Нут не вимогливий до попередників.

У свою чергу нут є відмінним попередником для більшості сільськогосподарських культур. Урожайність озимої пшениці після нуту така, як після чорного пару, а в деяких випадках навіть перевищує її. Головний критерій, що обумовлює врожайність подальшої після нуту культури, це рівень розвитку бульбочок. Коли є достатня кількість бактерій в ґрунті і відмінні умови для їх розвитку (оптимальна вологість, аерація), врожайність наступної культури більше. Нут рано звільняє поле і тому створює сприятливі умови для підготовки ґрунту і накопичення вологи.

При наявності збудників аскохітозу і фузаріозу культуру слід розміщувати на одному і тому ж полі не частіше ніж раз на чотири роки.

Таким чином, нут найдоцільніше розміщувати в ланці сівозміни "озима пшениця-нут-озима пшениця", яке дає високий економічний ефект.

3.2 Система обробітку ґрунту

Обробка ґрунту під нут звичайна для ранніх ярових культур: одне-два дискування попередника, глибока оранка, осіннє вирівнювання зябу і ранньовесняне закриття вологи.

Основний обробіток ґрунту

Дуже важливо відразу ж після збирання попередника провести дискування стерні. Цей захід сприяє збереженню вологи, знищенню вегетуючих бур'янів і створює сприятливі провокаційні умови для проростання насіння бур'янів. Проводиться перше лущення лущильниками ЛДГ-10, глибина обробки 7-9 см. Через 10-15 днів проводимо друге лущення лущильниками ЛДГ-10, глибина обробки 10-15 см. Далі проводимо планування П-2,8 для вирівнювання поля після лущильних машин. Через два-три тижні після останнього дискування орють на зяб. Оранку проводимо плугами ПЛН-5-35.

Експериментально доведено, що збільшення глибини оранки ґрунту з 13,5 до 27 см підвищувало врожай зерна нуту на 36,2%. Глибока оранка розпушує ґрунт, при цьому створюються сприятливі умови для накопичення вологи і хорошою аерації. А за таких умов добре розвиваються бульбочкові бактерії, від яких істотно залежить врожайність культури.

Надалі проводиться осінній полу паровий обробіток, який включає в себе три культивації на глибину 10-12 см з інтервалом 10-12 днів культиваторами КРН-4,2 та КОР-4,2.

Оскільки нут висівають рано навесні і часу для вирівнювання зябу мало - цей захід слід провести восени, що сприяє збереженню ґрунтової вологи. При цьому навесні достатньо провести одне боронування і передпосівну культивацію. Отже, вирівнювання проводимо у кінці жовтня машинами П-2,8.

Передпосівний обробіток ґрунту

Передпосівний обробіток починають, коли мине загроза заморозків. У Степовій зоні зазвичай перші польові роботи припадають на третю декаду березня, коли можна вийти в поле.

Спочатку поле боронують у два сліди під кутом до напрямку оранки для закриття вологи. Проводять бороною БЗТС-1. Одразу після цього проводять вирівнювання поля планувальником П-2,8. Наступним кроком буде передпосівна культивація разом з боронуванням та вирівнюванням . Її проводять за 2-3 дні до висіву насіння культиватором КПС-4 на глибину загортання насіння - 6-8 см.

3.3 Сівба

Нут - це дрібні боби коричнево-зеленого кольору, які за формою нагадують совині або баранячу голову (звідси й назва). Мають досить великий розмір у порівнянні зі звичайним горохом - від 0,5 до 1,5 см в діаметрі. Поверхня нуту шорстка. Нут має цілий перелік імен: турецький горох, баранячий горох, міхурник. Нут багатий білками і вуглеводами, як і всі бобові культури.

Насіння нуту відповідає 1 класу стандарту, сортова чистота -99% та схожість - 99%, маса 1000 насінин - 290-310 г. Сіють нут широкорядним способом за схемою 45х2, ширина міжрядь складає 45 см. Норма висіву при широкорядному способі сівби складає 0,6 млн. шт./га або 174 кг/га. Вагова норма насіння на 1 га:

0,6 млн. шт./га х 290 г = 174 кг/га

Використання Біополіціда, Аурілла або Екобаціла - препаратів на основі мікроорганізмів біопротекторного дії дозволяє знизити поразку пліснявими та фітопатогенними грибами, зокрема аскохітозом і фузаріозом, до яких нут слабо стійкий при надмірному зволоженні. За рахунок передпосівної бактеризації насіння Різобофітом спільно з мікробними препаратами: Фосфоентеріном, Поліміксобактеріном, Альбобактеріном і Біополіцідом можна підвищити ефективність симбіотичної азотфіксації і продуктивності нуту.

Ризоторфін - бактеріальний препарат, що містить високоефективні спеціалізовані для нуту бульбочкові бактерії, збагачений вуглеводами, мінеральними речовинами, вітамінами та мікроелементами. Даний препарат представлений сипкої торф'яної масою з вологістю 50-55%, упакований в поліетиленові пакети по 1 кг і рекомендується для зберігання при температурі 12-14єC в темному, сухому приміщенні. На одну гектарну норму насіння нуту досить 400 г ризоторфіну. У день посіву препарат розводиться в чистій воді з розрахунку 5-6 л на 1 т насіння. Суспензія наноситься на насіння, які ретельно перемішуються (перелопачувати). Цей процес можна проводити в машинах для протруєння насіння. Ефективність застосування мікробних препаратів залежить від чіткого дотримання рекомендацій щодо їх зберігання, інокуляції і строків посіву бактеризованого насіння.

Сіють нут після ранніх зернових культур, коли ґрунт на глибині загортання насіння прогріється до 5-6°С. Висівають сівалками СЗ-3,6 (верхній висів), СКОН -4,2, Valga-2000 та іншими. Глибина загортання насіння залежить від вологості ґрунту. Насіння для набухання і проростання споживають 140-160% вологи від їх маси. Глибина загортання насіння 6-8 см.

Важливою умовою отримання дружних сходів є рівномірна заробка насіння на однакову глибину і у вологий шар ґрунту. Ефективним заходом для одержання рівномірних і дружних сходів, особливо в посушливих умовах, є коткування. (краще кільчасто-шпоровими котками).

3.4 Система удобрення

Потреба в азоті при сприятливих умовах задовольняється за рахунок бульбочкових бактерій. Тільки на бідних ґрунтах для поліпшення початкового росту нуту перед посівом можна дати невелику стартову дозу азоту (20-30 кг Д.В. / Га).

На багатих і середніх ґрунтах внесення стартових доз азоту затримує або пригнічує розвиток бульбочкових бактерій і знижує їх нітрогену активність. Внесення фосфорно-калійних добрив під основний обробіток значно підвищує врожайність даної культури. Експериментально доведено, що економічно вигідніше всього доза внесення Р30 -60 і К45 -60 кг / га д.р. в залежності від родючості ґрунту.

На мій погляд, необхідно внести фосфорно-калійні добрива під основний обробіток ґрунту, а саме перед оранкою на зяб. Доза добрив складає Р-60 і К-60 кг/га д.р. Внесення добрив проводиться машинами для внесення мінеральних добрив 1РМГ- 4 з подальшою зарубкою їх у ґрунт.

3.5 Догляд за посівами

Першою роботою по догляду за посівами буде коткування посівів одразу після сівби кільчасто-шпоровими котками марки 3-ККШ-6. Цей захід проводиться для кращого прилягання насіння до ґрунту, а також для отримання в подальшому дружніх сходів.

Догляд за посівами нуту мало чим відрізняється від догляду за посівами інших зернобобових культур. У посушливих районах і при сухій весні важливий прийом - післяпосівне прикочування, при утворенні ґрунтової кірки і появі бур'янів боронують до появи сходів і після їх появи.

Для знищення проростків бур'янів слід застосовувати одно досходове і два післясходових боронування. Досходове боронування, крім проростків бур'янів, знищує також ґрунтову кірку після дощів. Проводять його райборонками марки ЗОР -0,7 поперек або по діагоналі посівів за 3-4 дні до появи сходів. Перше післясходове боронування виконують на 7-8 день після появи сходів у фазі 3-5 листочків, коли бур'яни знаходяться в стадії "шильця", а друге - через тиждень після першого. Боронують поперек або по діагоналі посіву, встановлюючи зуби борін скошеної стороною вперед. Швидкість руху агрегату 5-6 км / ч. Для меншого травмування рослин післясходове боронування проводять в післяобідній час, коли тургор у рослин ослаблений і вони менш ламкі.

Для боротьби з бур'янами в посівах зернових бобових культур до появи сходів поле обробляють гербіцидом прометрин (3-4 кг на 1 га) або лінуроном (3-5 кг на 1 га). В нашому випадку було обрано лінурон. Лінурон добре адсорбується колоїдами ґрунту. Розкладається в ґрунті в основному під впливом мікроорганізмів. Через 3 - 4 місяці після обробки гербіциду в ґрунті не виявляється, тому восени в рік застосування і на наступний рік можна сіяти будь культури. Залишкових кількостей в урожаї не виявлено. Лінурон малотоксичний для людини і тварин. Лінурон - 50% - ний порошок, що змочується. Селективний системний гербіцид для боротьби з однорічними бур'янами в посівах кукурудзи, сої, рицини, коріандру, моркви, картоплі, в змішаних посівах кукурудзи з бобовими.

Надалі проводиться міжрядний обробіток ґрунту. Першу здійснюють на глибину 5-6 см з захисною смугою 8-10 см, машинами УСМК-5,4. Друге рихлення міжрядь проводять через 8-10 днів після попереднього, на глибину 6-8 см і при необхідності третє - перед змиканням рядків.

3.6 Збирання врожаю і первинна обробка

Зерно нуту досить рівномірно дозріває на всьому рослині, боби не розтріскуються і не обсипаються, рослини не вилягає, тому прибирання прямим комбайнуванням найбільш прийнятна.

Вегетаційний період у нуту 80-120 днів залежно від сорту і умов вирощування, тому прибирають його в кінці липня - початку серпня після завершення збирання зернових культур. Для цієї мети використовують комбайни СК-5, СК-6, "Єнісей", "Дон" або інші. Висоту зрізу регулюють так, щоб на полі не залишалося неприбраних бобів, зазвичай близько 10-13 см. На мотовило комбайна додатково слід набити смужки брезенту, щоб вони виступали на 5-7 см для пом'якшення ударів. Поступальний рух мотовила не повинно набагато випереджати швидкість комбайна. Число обертів молотильного апарату слід зменшити до 450-500 об/хв. Для меншого травмування зерна бажано зняти через один штифти в барабані, а також збільшити просвіт між підбарабанням і барабаном (на вході 25-30, на виході 14-17 мм). Число оборотів колосового шнека доводять до 288, а зернового - зменшують до 1200 об./хв.

Солому нуту можна використовувати для годування ВРХ та свиней після попереднього дроблення і перемішування з соломою злакових.

Зерно, яке надходить з-під комбайна, необхідно відразу ж очистити від домішок і в разі необхідності просушити до вологості 14%. Наявність в купі навіть невеликої кількості зелених залишків бур'янів сприяє збільшенню вологості зерна, тому необхідно провести очищення якомога раніше. Її здійснюють на машинах ОПВ-20 А, ЗАВ-40, ОСМ-3 У, ОС-4, 5 А. Для підготовки малих партій насіння застосовують насіннєочисні агрегати "Петкус".

В процесі висушування вологого зерна важливо стежити за температурою теплоносія і часом обробки. При вологості зерна 16-19% температура теплоносія не повинна перевищувати 40°С, при вологості 25-30%-30°С. За один пропуск не слід знижувати вологість зерна більш ніж на 4%.

При гарній сонячній погоді просушка зерна на відкритому повітрі більш прийнятна. Насіння розсипають тонким шаром і перелопачують. За кожне перелопачування втрачається від 0,5 до 1,5% вологи. Очищені і висушені насіння нуту зберігають у мішках при висоті штабеля не більше 2,5 м або насипом, шаром не більше 1,5 м. Таке насіння не втрачають схожості протягом десяти років.

Завдяки біологічній фіксації азоту, нут зберігає та підвищує родючість ґрунту. Після його збирання залишається 100-120 кг/га біологічного азоту. Тому врожай культур, що висівають після нього, значно зростає. Урожайність озимої пшениці після нуту вища на 2-4 ц/га порівняно з чорним паром. Крім того, поля достатньо чисті від бур'янів, отже глибока оранка не потрібна. Для посіву озимих культур достатньо післязбирального лущення стерні і передпосівної культивації. Таким чином, нут є досить перспективною зернобобовою культурою для посушливих умов Півдня України. Його зерно має добрі смакові якості, і його можна використовувати як на корм, так і для харчування людей.

Розділ 4. Технологічна карта вирощування нуту

Технологічні карти в сільському господарстві та рослинництві, зокрема, представляють із себе таблиці із зазначенням послідовності виконуваних технологічних операцій. У даних картах (таблицях), крім найменування операцій вказуються їх характеристики (наприклад, доза внесеного добрива, глибина виконання оранки, використовувані машини, терміни виконання робіт). Тобто технологічні карти - це докладний опис технології обробітку тієї чи іншої культури в господарстві.

Таблиця 4.1

Технологічна карта вирощування культури в умовах Південного Степу

Технологічна операція	Строк виконання	Вимоги до якості	Склад агрегату
			трактор (марка)	марка с. г. машин
ОСНОВНИЙ ОБРОБІТОК ГРУНТУ
1. Лущення I	II.07	Цей захід сприяє збереженню вологи, знищенню вегетуючих бур'янів та подрібненню післязбиральних рештків. Глибина обробки 7-9 см.	Т-150 К	ЛДГ-10
2. Лущення II	III.07	Друге лущення проводиться через 10-15 днів, глибина обробки 10-15 см.	Т-150 К	ЛДГ-10
3. Планування	II.08	Проводиться для вирівнювання поля після лущильних машин		П-2,8
4. Навантаження добрив	II.08	Р-60 і К-60 кг/га д.р.	Вручну
5. Транспортування добрив	II.08	Р-60 і К-60 кг/га д.р.		ПТС-2
6. Внесення добрив	II.08	Рівномірно по полю з подальшою зарубкою в ґрунт.	МТЗ-80	1РМГ- 4
7. Оранка	III.08	Через два-три тижні після останнього дискування. Глибини оранки 25-30 см.	МТЗ-80	ПЛН-5-35
8. Культивація I	II.09	Проводиться осінній полу паровий обробіток ґрунту, що включає 3 культивації з інтервалом в 10-12 днів, глибина обробки 10-12 см.	МТЗ-80	КРН-4,2
9. Культивація II	III.09	Проводиться через 10 днів після першої культивації, глибина 10-12 см.	МТЗ-80	КОР-4,2
10. Культивація III	I.10	Глибина обробки 10-12 см.	МТЗ-80	КОР-4,2
11. Вирівнювання	II.10	Проводиться для вирівнювання поверхні поля, перед ранньовесняним боронуванням.		П-2,8
ПЕРЕДПОСІВНИЙ ОБРОБІТОК ГРУНТУ
12. Боронування	III.03	Починають, коли мине загроза заморозків, при нагоді вийти в поле. Прийом сприяє збереженню ґрунтової вологи та знищенню бур'янів в стані "білої ниточки". Глибина 6-8 см.	МТЗ-80	2БЗТС-1
13. Передпосівна культивація з одночасним боронуванням і вирівнюванням поля	I.04	Проводять за 2-3 дні до висіву насіння на глибину 6-8 см.	МТЗ-80	КПС-4 БЗСС-1 С-11У
ОБРОБКА НАСІННЯ
14. Обробка насіння	I.04	Обробляють у день висіву. Ризоторфін (з розрахунком 5мл води/ 1 кг насіння) 870мл/ 174 кг насіння		Протруювач SBI-1
СІВБА
15. Транспортування насіння	I.04	Норма висіву - 0,6 млн. шт./га або 174 кг/га.		ВАЗ-2103
16. Сівба	I.04	Спосіб посіву широкорядний, схема посіву - 45х2, ширина міжрядь складає 45 см.	МТЗ-80	СЗ-3,6
ДОГЛЯД ЗА ПОСІВАМИ
17. Коткування	I.04	Для кращого з'єднання насіння з ґрунтом, а також для появи дружніх сходів.	МТЗ-80	3 ККШ-6
18. Досходове боронування	II.04	Для знищення бур'янів та ґрунтової кірки. Поперек або по діагоналі посівів за 3-4 дні до появи сходів.	МТЗ-80	ЗОР-0,7
19. Обробка гербіцидами	II.04	До появи сходів, лінурон (3-5 кг/га). Дощування з витратою води 120 ... 150 м3/га.		ОП-1600
20. Післясходове боронування I	III.04	Виконують на 7-8 день після появи сходів у фазі 3-5 листочків, коли бур'яни знаходяться в стадії "шильця", глибина 4-6 см.	МТЗ-80	ЗОР-0,7
21. Післясходове боронування II	III.04	Проводять через тиждень після першого, глибина 4-6 см.	МТЗ-80	ЗОР-0,7
22. Рихлення міжрядь I	I.05	Здійснюють на глибину 5-6 см з захисною смугою 8-10 см.	МТЗ-80	УСМК-5,4
23. Рихлення міжрядь II	II.05	Проводять через 8-10 днів після попереднього. Проводять до змикання рядків. Глибина обробки 5-6см.	МТЗ-80	УСМК-5,4
ЗБИРАННЯ ВРОЖАЮ ТА ПЕРВИННЯ ОБРОБКА ЗЕРНА
24. Збирання врожаю	II.07	Висоту зрізу близько 10-13 см.	СК-5
25. Транспортування насіння	II.07	Для подальшого очищення.	КамАЗ -68901
26. Очищення насіння	II.07	Очищують від вороху та залишків бур'янів, тому що вони збільшують вологість насіння, що призводить до підвищення вологості насіння і його запрівання.		ОПВ-20А
27. Висушування насіння	III.07	Вологість насіння для доброго зберігання повинна дорівнювати 14%. Розсипом на відкритому повітрі, перелопачуючи вручну 2-3 рази на день.	Вручну

Висновки

Розробивши курсову роботу на тему "Технологія вирощування нуту в Північному Степу", можна зробити достатньо велику кількість висновків.

Насіння нуту містить багато фосфору, калію і магнію. Нут - джерело лецитину, рибофлавіну (вітаміну В2), тіаміну (вітаміну В1, холіну). Вміст вітаміну С в насінні нуту варіюється від 2,2 до 20 мг на 100 г біомаси, причому в проростаючому насінні його вміст швидко збільшується і на 12-й день після проростання його кількість складає 147,6 мг на 100 г сухої речовини. У листі нуту виявлені щавлева, лимонна і яблучна кислоти. В залежності від сорту вміст жиру в насінні коливається від 4,1 до 7,2%, за цим показником нут перевершує інші бобові культури крім сої.

Нут - одна з найдавніших і найпоширеніших зернобобових культур світу, яка використовується на різних континентах на харчові і кормові цілі. Його використовують в їжу зазвичай у вареному та смаженому вигляді, а також для приготування супів, других страв, гарнірів, пиріжків та національних страв. Також нут використовують при виготовленні консерви, що відрізняється високими поживними та добрими смаковими якостями. Додавання нутового борошна (10-20%), до пшеничного при випіканні хліба та приготуванні кондитерських та макаронних виробів підвищує поживність та смакові властивості цих продуктів. Із борошна нуту в чистому вигляді або в суміші з молочним порошком готують поживну та корисну кашу для дітей.

Ще в давнину вважалось, що компреси з молодих рослин нуту виліковують запалення, шкірні захворювання, язву, ракові пухлини, покращують колір шкіри та знищують бородавки. Відваром із нуту можна позбутися каміння в нирках та сечовому міхурі.

Окрім лікувальних властивостей та продовольчої цінності, нут також має важливе агротехнічне значення. Завдяки міцній кореневій системі та раціональному використанню вологи нут найбільше пристосований для вирощування в умовах недостатнього зволоження. Це єдина бобова культура, яка дає сталі, високі врожаї в засушливих та жарких умовах. Разом з тим він добре реагує на зрошення.

На мій погляд, впровадження нуту у сівозміну дає можливість збагатити ґрунт азотом, а також отримати добрий попередник для усіх зернових культур. Його здатність фіксувати азот із повітря дає можливість майже повністю забезпечувати цим елементом формування власного врожаю. Нут - одна з бобових культур, яка зв'язує 80-120 кг/га азоту в діючій речовині, що еквівалентно внесенню 300 кг селітри. Відмираючи бульбочки та кореневі рештки є важливим джерелом біологічної маси, за рахунок якої у ґрунті може збільшуватись вміст гумусу. Потрібно зазначити, що біологічний азот, який фіксується із повітря, є екологічно чистим, він поступово переходить із органічної фази до мінеральної і таким чином засвоюється повністю. Він не вимивається із ґрунту, не забруднює водоймища та довкілля, сприяє одержанню так званої " органічної " продукції, яка високо ціниться у багатьох країнах. Окрім жаро - та посухостійкості нут відзначається ще й своєю морозостійкістю. Сходи витримують заморозки до 6-8oС, що дозволяє проводити посів в ранні строки та максимально продуктивно використати весняну ґрунтову вологу для отримання дружнього та швидкого з'явлення сходів.

Дуже велику роль відіграє те, що нут практично не має спільних хвороб та шкідників із зерновими культурами, якими як правило насичені зернові сівозміни.

При розробці технологічної карти вирощування виявила, що нут дозріває пізніше ніж основні зернові культури, тому строки збирання не співпадають, що дає можливість ефективно використати техніку. Дружнє дозрівання зерна нуту на рослині дозволяє проводити збір прямим комбайнуванням. При перестоюванні на корінні нут не вилягає та не осипається, тому затримання зі збиранням не є критичним. Для вирощування нуту не потрібна спеціальна техніка, можна використовувати ту що й для зернових. Особливо привабливим є те, що окрім агротехнічної користі, нут має ще й високу економічну перевагу. Залежно від сорту, умов вирощування та відповідної агротехніки можна отримати від 20 до 40 ц/га нуту.

Велике значення має також те, що дана культура має широкий діапазон адаптації, її можна вирощувати від Екваторіальних тропіків до помірних північних широт Росії, однак врожаї є все ще відносно низькими. За минулі 25 років, світове виробництво нуту зросло лише до 25% не зважаючи на високу популярність цієї культури, яка в даний час вирощується в 44 країнах, порівняно з 33 країнами 15 років тому.

Не зважаючи на діапазон культурних сортів рослини та технології, щодо збільшення виробництва, прогрес по вирощуванню нуту досить повільний. Основні проблеми, які постають сьогодні перед виробниками це: відсутність галузі промисловості насіння, застосування непродуктивних місцевих сортів, нестійких до основних хвороб та шкідників; відсутність знань щодо правильного та раціонального вирощування даної культури; застосування застарілих технологій вирощування, які не забезпечують сталі, високі врожаї (без обробки насіння інокулянтами, непродуктивна схема застосування добрив та інше). Інформаційне поширення, культурні сорти рослини і виробничі практики також потребують вдосконалення. Без вирішення цих головних проблем, які постають у даний час, триватиме понесення значних збитків.

Сучасні сорти нуту - високотехнологічні, рослини не вилягають, боби стійкі до розтріскування, зерно довго не обсипається і зберігає стійкість до ураження гороховим та квасолевим зерноїдом протягом двох років. В Україні розроблені селекційно-генетичні програми зі створення сортів нуту з поліпшеними господарсько-корисними властивостями, а також сучасних технологій їх вирощування. На даний час у Реєстрі - 17 сортів нуту, шість із яких селекції Селекційно-генетичного інституту та чотири - Луганського інституту агропромислового виробництва УААН.

Під час виконання курсового проекту була вивчена технологія вирощування нуту, проаналізовані сучасні сорти, попередники, раціональні попередники та місце в сівозміні цієї культури. Також обґрунтовано технологію проведення всіх технологічних операцій по вирощуванню культури, складено технологічну карту.

Перелік використаних джерел

1. Аніферов Ф.Е. Машини для овочівництва. - М.: Колос, 1983

2. Барабаш О.Ю. Овочівництво. - К.: Вища школа, 1994

3. Біляк Б.И., Борисов В.Я. и др. Овочівництво. - К. Вища школа, 1983

4. Зінченко О.І. та ін. Рослинництво: Підручник / О.І. Зінченко, В.Н. Салатенко, М.А. Білоножко; За ред. О.І. Зінченка. - К.: Аграрна освіта, 2001

5. Лихацький В.І. Овочівництво: Біологічні особливості і технологія вирощування овочевих культур. - К.: Урожай,1996. - Ч.1,2

6. Сичкарь В.И., Бушулян О.В., Толкачёв Н.З. Нут. Биологические особенности, технология выращивания и новые сорта. - Одесса: СГИ-НАЦ СЕИС, 2004.

7. Тараканов Г.И., Мухин В.Д., Шуин К.А. - 2-е изд., М.: Колос, 2003

8. ru.wikipedia.org

Размещено на Allbest.ru