Висота рослини вимірюється в польових умовах на початку дозрівання.

Сорти нуту вважаються дуже низькорослими, якщо їх висота менше 20 см; 20 - 35 см - низькорослими; 36-45 - середньорослими; 46-60 - високорослими; більше 60 - дуже високорослими [52].

За роки проведення наших досліджень дуже низькорослих зразків виявлено не було, сорти виявилися середньорослими (табл. 3.1).

3.1.2 Прикріплення першої квітки на стеблі

У нуту, як і багатьох інших бобових культур, при сприятливих умовах перші квітки запліднюються і утворюються боби. Тому ця ознака характеризує висоту прикріплення нижнього бобу над рівнем ґрунту і є цінною селекційною ознакою, яка є основною при визначенні придатності сорту до механізованого збирання врожаю.

Визначають у фазі повного цвітіння.

Якщо перша квітка прикріплена на висоті менше 15 см, таке прикріплення вважається низьким, 16-20 - помірним, більше 20 - високим [52]. В нашому досліді сорти мають високе прикріплення першої квітки (див. табл. 3.1.).

Таблиця 3.1.

Морфо-біологічні ознаки нуту (2011 - 2013 рр.)

N п/н	Назва або номер сортозразка	Країна походження	Довжина рослини, см	Висота прикріплення першої квітки, см
1	Краснокутський 123 st	Україна	59,5	33,8
2	Луганець	Україна	55,1	28,4
3	Добробут	Україна	64,8	33,6
4	Розанна	Україна	56,3	30,3
5	Слобожанський	Україна	50,6	30,1

3.2 Форма та інтенсивність галуження рослини

3.2.1 Форма куща

Ця ознака характеризує форму рослини і визначається в фазі "початок - повне дозрівання”. Прямостояче положення відповідає компактній і стоячій формі рослини, розкидистій угорі; напівпрямостояче - розлогій; сланке - сланкій.

Прямостояче положення рослини відповідає сортам нуту, придатним до механізованого збирання урожаю. Рівень розташування нижніх бобів пов'язаний з формою рослини.

Балом 3 позначається прямостояча форма рослин, 5 - напівпрямостояча, а 7 - сланка [52].

Серед досліджуваних сортів мали прямостоячу форму, більш бажану для виробництва та важливу в селекції (див. табл. 3.2.) це сорти - Луганець, Добробут, Розанна, Слобожанський, Краснокутський 123

3.2.2 Інтенсивність галуження рослини

Слабка і частково помірна інтенсивність галуження притаманна комерційним сортам нуту як української селекції, так і зарубіжної селекції. Сильна галузистість здебільшого у місцевих форм як dezі, так і kabulі.

Ознаку можна визначати від цвітіння до дозрівання.

Балом 3 позначається слабка галузистість, 5 - помірна, 7 - сильна [52].

В наших дослідженнях слабку галузистість мали 6 сортозразків, помірну 45, а сильну інтенсивність галуження мали 17 сортів.

Таблиця 3.2.

Форма та інтенсивність галуження рослини (2011 - 2013 рр.)

N п/п	Назва або номер сортозразка	Країна походження	Форма рослини, бал	Інтенсивність галуження, бал
1	Краснокутський 123 st	Україна	3	5
2	Луганець	Україна	3	5
3	Добробут	Україна	3	5
4	Розанна	Україна	3	5
5	Слобожанський	Україна	3	7

3.3 Стійкість до вилягання

Невилягання рослин є одними з основних ознак придатності сортів для вирощування з максимальним застосуванням механізації.

Вилягання призводить до втрат урожаю та погіршення насінних властивостей. Збирання полеглих посівів потребує додаткових затрат праці, технічних засобів і пального. Зерно, зібране з полеглих посівів, має низьку технологічну якість.

Оцінювання сортів на стійкість до вилягання здійснюють на підставі спостережень, починаючи з перших виявлень вилягання, в тому числі вилягання під дією сильного вітру, бурі, зливи. Ступінь вилягання відмічають того самого дня або наступного.

Оцінювання проводять окомірно за дев'ятибальною системою:

9 - сорт зовсім не вилягає; 7 - сорт вилягає лише місцями; 5 - сорт із середнім ступенем і тривалістю вилягання; 3 - сорти з сильним і тривалим виляганням, яке негативно впливає на врожай і ускладнює збирання; 1 - сорти, дуже схильні до вилягання, вилягають задовго до збирання.

Серед досліджуваних сортів стійких до вилягання не виявилось, 3 - місцями вилягали, в тому числі і стандарт, 2 сорти із середнім ступенем і тривалістю вилягання, сорти з сильним виляганням та з дуже сильним виляганням невияви лось (табл. 3.3.).

Таблиця 3.3.

Стійкість нуту до вилягання (2011 - 2013 рр.)

N п/н	Назва або номер сортозразка	Країна походження	Стійкість до вилягання, бал
1	Краснокутський 123 st	Україна	7
2	Луганець	Україна	5
3	Добробут	Україна	5
4	Розанна	Україна	7
5	Слобожанський	Україна	7

3.4 Урожайність сортів нуту

Підвищення врожайності пройшло за рахунок таких змін структури врожаю як кількість рослин з одного метра квадратного (тобто виживання), більшої кількості сформованих бобів всього і виповнених, маси 1000 насінин. Слід відмітити що на дослідних варіантах кількість бобів

Збільшення врожаю відбувається за рахунок більшої кількості продуктивних рослин на дослідних варіантах, маси 1000 насінин, більшої кількості насіння на одній рослині. Аналіз таблиці 3.4 показав, що на 6 - 8 рослин продуктивних більша густота на дослідних варіантах. Сформовано на одній рослині більша кількість бобів з двома насінинами, на 0,9 - 1,1г більша маса насіння.

Таблиця 3.4

Посівні якості насіння нуту залежно від. сорту

Сорт	Енергія проростання.	Лабораторна схожість.	Польова схожість.
	%	+ / - до контролю	%	+ /-до контролю	%	+/ - до контролю
Середнє за 2011 - 2013 рр
1	Краснокутський 123 st	86		96		79
2	Луганець	89	3	96		82	+3
3	Добробут	89	3	96		82	+3
4	Розанна	90	4	97	+1	84	+5
5	Слобожанський	90	4	97	+1	82	+3

Таблиця 3.5

Структура врожаю нуту залежно від сортів дослідне поле ХНАУ, (середнє за 2011-2013 рр.)

Показники
	1	2	3	4	5
На 1кв. м., шт: рослин всього	65	68	66	70	68
продуктивних рослин	64	68	64	69	67
насіння	902,4	952
На одній рослині., шт:
бобів всього	14,6	15,9	16,0	16,4	16,1
виповнених	13,5	13,6	14,8	15,3	14,5
не виповнених	1,1	2,3	1,2	1,1	1,6
насіння	14,1	14,0	15,4	16,1	15,1
Кількість бобів з	1,04	1,02	1,04	1,05	1,04
однією насіниною, шт	12,9	13	14,2	14,5	13,9
двома насінинами, шт	0,6	0,5	0,6	0,8	0,6
Кількість насіння у бобі, шт	1,04	1,02	1,04	1,05	1,04
Маса насіння з однієї рослини, г	3,57	3,56	3,92	4,10	3,84
Маса 1000 насінин, г	253,4	254,0	254,5	254,8	254,1
Маса сухої речовини, т/ га
усього	5,70	6,05	6,28	7,05	6,43
у т. ч. зерно	2,28	2,42	2,51	2,82	2,57
солома	3,42	3,63	3,76	4, 23	3,86

Урожайність сортів нуту головним чином залежить від кількості бобів на рослині, кількості насінин в бобі, кількості насінин з 1 м² та маси 1000 насінин. Агротехнічні складові, по різному впливали н формування основних структурних елементів врожаю, від яких в кінцевому результаті залежала продуктивність нуту (табл. 3.4)

Таблиця 3.6

Урожайність нуту залежно від сорту. Дослідне поле ХНАУ, середнє за 2011-2013 рр.

Варіант	Урожайність, т/га	Прибавка
	2011	2012	2013	Середнє	т/га	%
Середнє за 2011 - 13 рр.
Краснокутський 123 st	0,73	0,54	0,59	0,62
Луганець	0,69	0,70	0,77	0,72	0,10	16,1
Добробут	0,68	0,87	0,70	0,75	0,13	21,0
Розанна	0,86	0,86	0,80	0,84	0,22	35,4
Слобожанський	0,83	0,79	0,72	0,78	0,16	25,8
НіРо5

Нами встановлено, що ті сорти у яких більш активно формують генеративні органи. Квітки закладаються на гілках головного стебла, яке є найпродуктивнішим формується більший врожай. При збільшенні кількості бокових пагонів, які є менш продуктивними формується менший врожай Дослідник Василькін В.М. також спостерігав значний вплив на показники структури врожаю нуту. Вони відмічають, що із її збільшенням рослини менше гілкуються, зменшується кількість бобів на рослині та знижується маса 1000 насінин.

Розділ 4. Економічна оцінка технології вирощування нуту

4.1 Вплив елементів технології вирощування нуту на економічні показники

Економіко - енергетична ефективність вирощування нуту на насіння в умовах все більшого розвитку ринкових відносин, економічна оцінка агроприйомів має першочергове значення.

Відбір економічних варіантів технології, які забезпечують окупність затрачених ресурсів їх конкурентоспроможність, необхідно проводити крім того на рівні окремих її блоків та елементів. Це забезпечує збільшення виробництва продукції та покращання якості, або зниження виробничих витрат.

Аналіз літературних даних показує, що підвищення врожаю сільськогосподарських культур відбувається, в основному, за рахунок додаткових вкладень антропогенної енергії, матеріалізованої у вигляді добрив, енергомісткої сільськогосподарської техніки, зрошення, пестицидів.

Економічну ефективність виробництва насіння нуту визначали за наступними показниками: вартість продукції, виробничі затрати; чистий прибуток з 1 га; собівартість 1 ц насіння, затрати праці на 1 ц насіння та рівень рентабельності. (табл. 4.1). Так, найвищий рівень прибутку 4220 грн. /га отримано при сівбі сорту нуту Розанна. Вартість валової продукції становила при цьому 6720 грн., при загальних витратах 2500 грн. та собівартості 1ц насіння 39,96 грн. Закономірність зниження економічних показників вирощування нуту відмічена при зниженні врожайності незалежно від сорту. Висока рентабельність перш за все обумовлена збільшенням закупівельної ціни за останні три роки коли вартість однієї тони знаходилась в межах 5000 - 10000 грн.

Таблиця 4.1

Економічна ефективність вирощування нуту у 2011-2013 рр.

Сорт	Урожайність, т/га	Витрати, грн. /га	Вартість врожаю, грн. /га	Рентабельність, %	Прибуток, грн. /га
Краснокутський 123 st	0,62	2500	4960	98	2460
Луганець	0,72	2500	5760	130	3260
Добробут	0,75	2500	6000	140	3500
Розанна	0,84	2500	6720	168	4220
Слобожанський	0,78	2500	6240	149	3740

Підвищена собівартість та менша урожайність сортів Краснокутський 123 та Луганець порівняно із сортом Розанна, призводила до зниження їх прибутку, рівня рентабельності та підвищувала собівартість продукції.

4.2 Біоенергетична оцінка вирощування нуту

В сприятливих умовах зовнішнього середовища посіви здатні накопичувати в кінцевому врожаї до 4% енергії ФАР. Неспівпадіння умов вирощування культури внутрішнім потребам рослинного організму збільшує витрати енергії на адаптивні реакції, тому КПД ФАР в посівах, не перевищує звичайно 1%. Тобто, велика кількість сонячної енергії не акумулюється посівами культурних рослин.

Посіви ріпаку, що культивуються, як агрофітоценоз - є штучною біологічною системою, існування якої, в значній мірі залежить від антропологічного фактору.

Теоретичні питання енергетичної ефективності сільського господарства висвітлювалися у публікаціях.

Аналіз енергетичних еквівалентів дозволяє розробляти методи оптимального дозування добрив, використовуючи сучасні технічні засоби, враховуючи природні, біологічні та господарчі фактори, генетичну цінність насіння. Енергетичні еквіваленти дозволяють всі види робіт, техніку, ресурси привести до єдиного показника - Дж, і за його допомогою встановити активну частину кожного елемента, фактора родючості в технологічному процесі, його внесок у формування врожаю.

Актуальність даної оцінки витікає із сучасних вимог виробництва - економити витрати енергії на одиницю одержаної сільськогосподарської продукції. Результати біоенергетичної оцінки вирощування нуту на насіння наведені в таблиці (табл. 4.2).

Таблиця 4.1

Енергетична ефективність вирощування нуту, (середнє за 2011 - 2013 рр.)

Сорт	Всього Витрат, мДж/га	Вихід енергії, мДж/га	Коефіцієнт Енергетичноі енергоємкості
Краснокутський 123 st	18294	43580	2,37
Луганець	18294	45780	2,50
Добробут	18294	46740	2.52
Розанна	18294	49140	2,68
Слобожанський	18294	47460	2,59

Енергетична ефективність вирощування нуту при якісно і кількісно різних рівнях витрат відповідала тенденції зменшення при зростанні затрат на формування 1ц насіння. Так, найвищий вихід енергії (49140 мДж/га) отримано при сівбі сорту Розанна затрати енергії при цьому склали 18294 мДж/ц, при коефіцієнті енергетичної ефективності 2,68.

З енергетичної точки зору вирощування сільськогосподарських культур є ефективним тоді, коли коефіцієнт енергетичної ефективності є більшим 1 (К_ее > 1).

Значний вплив на показники енергетичної ефективності мала врожайність нуту. Найкращим виявився варіант посіву сорту Розанна вихід енергії становив 49140 мДж/га, а коефіцієнт енергетичної ефективності - 2,68 гіршими за роки досліджень виявилися сорти Краснокутський 123 та Луганець з коефіцієнтом енергетичної ефективності 2,37 та 2,50 відповідно.

Розділ 5. Охорона навколишнього середовища

Велике значення в усі часи має охорона навколишнього середовища. Тому що від навколишнього середовища залежить продуктивність та якість продукції.

З розвитком науки та техніки зростає антропогенний вплив на геологічне середовище. До початку XVІІІ ст. людина використовувала 26 елементів мінеральної сировини, на початку XX ст. - 59, а сьогодні - більше 80.

Тому найбільш негативно впливають на геологічне середовище гірничодобувна і будівельна галузі промисловості Лише 10 % мінеральної сировини, що добувається з надр планети, перетворюється на готову продукцію, а решта 90 % забруднює біосферу. Наприклад, при збагаченні мідних руд майже третина міді викидається у звалища. Крім цього, недостатньо використовуються супутні матеріали - срібло, цинк та інші компоненти руд.

При нераціональному використанні геологічного середовища руйнується не лише це середовище, а й ґрунтовий та рослинний покриви, поверхневі та підземні води тощо. Наприклад, під час будівництва тимчасових доріг вздовж трас вирубується ліс, знищується трав'яний покрив, чагарники, порушується гумусовий шар, змінюється режим ґрунтових вод внаслідок спорудження заглиблень-приямків, дамб тощо.

Внаслідок видобування, збагачення та переробки корисних копалин, нагромадження порожньої породи та відходів виробництва відбувається концентрація шкідливих елементів - важких металів, радіонуклідів тощо, що призводить до важких захворювань і навіть масової загибелі рослин і тварин. Транспортування ж вантажів, дослідного устаткування або бурових установок по бездоріжжю, пересування дуже важких самохідних агрегатів, тракторів завжди призводить до важких соціоекологічних наслідків. Під час геологорозвідувальних робіт змінюються природні ландшафти місцевості - порушується ґрунтово-рослинний покрив, утворюються западини через прокладання відкритих канав, шурфів, розчисток порід.

У зв'язку з широкомасштабним руйнуванням внаслідок господарської діяльності геологічного середовища все більш актуальною стає проблема його раціонального використання. З цією метою необхідно, щоб було створено державний фонд родовищ корисних копалин і його резерв та розроблено положення про його використання. Слід передбачити чіткі еколого-економічні відносини між власником та користувачем надр, які б враховували плату за землю, надра, штрафні санкції за порушення природоохоронного законодавства [9].

Необхідно здійснювати рекультивацію земель на місці відпрацьованих відкритим способом родовищ корисних копалин. Це поняття охоплює весь комплекс робіт, спрямованих на відновлення родючості й народногосподарської цінності порушених земель. У вузькому розумінні рекультивація - це відновлення шару ґрунту, попередньо знятого з ділянок, де передбачається його механічне руйнування або сильне забруднення. Чорноземи складають майже 50 % світового запасу чорноземів. Розорані землі в Україні становлять близько 85 % від площі степів і лісостепів. Посівні площі займають 33,5 млн. га. Вже зіпсовано 60 % чорноземів, щорічно втрачається 100 тисяч гектарів родючих ґрунтів.

Майже 50 % урожаю сільськогосподарських культур вирощується на ґрунтах, оброблених хімічними добривами та отрутохімікатами. В Україні накопичено 12 тисяч тонн непридатних і заборонених для використання пестицидів.

Великої шкоди ґрунтам України завдала необґрунтована меліорація.

Майже 50 тис. га орних земель підтоплені, 3,7 млн. га землі знаходиться в Чорнобильській зоні.

Якщо узагальнити всі зміни, то 22 % території України можна характеризувати як сильно і дуже сильно уражені та непридатні для повного використання.

Внаслідок екстенсивного розвитку сільського і лісового господарств, неефективного ведення заповідної та інших природоохоронних справ порушилося співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових та водних ресурсів, і як наслідок-інтенсивний розвиток ерозійних процесів, ущільнення орного шару ґрунту, зниження його родючості, послаблення стійкості природних ландшафтів України.

Проблема охорони та раціонального використання земель є однією із найважливіших завдань людства, бо 98 % продуктів харчування, які споживає людина, отримуються за рахунок обробітку землі. Агрокультурою людина займається майже 10 тисячоліть. За цей період у багатьох частинах планети розквітали і гинули цивілізації, колись квітучі краї перетворювались на пустелі. Низька культура землеробства та хижацька експлуатація земель призводили до руйнування ґрунтів. Французькі вчені підрахували, що за весь історичний період людство втратило близько 2 млрд. га родючих земель.

Заходи щодо підвищення продуктивності земель та їхньої охорони дуже різноманітні й повинні здійснюватись комплексно, як єдина система, взаємно доповнюючи один одного і посилюючи дію всіх інших. Тому передусім потрібно, щоб кожний клаптик землі, кожне поле мало дбайливого господаря, освіченого, розсудливого, щоб від стану поля залежала не тільки його доля, а й доля його дітей та онуків.

Сьогодні особливого значення набуває рекультивація земель - повне або часткове відновлення ландшафту та родючості ґрунту, порушених попередньою господарською діяльністю, добуванням корисних копалин, будівництвом і т. ін. Вона передбачає вирівнювання земель, лісопосадок, створення парків і озер на місці гірських розробок та інші заходи.

Землеробство, при якому повністю виключається застосування отрутохімікатів і неякісних мінеральних добрив і навіть повністю забороняється їхнє використання, є альтернативою ультра хімізованого методу господарювання.

При органічному (біологічному) землеробстві спершу врожаї дещо нижчі (на 10-20 %), але його продукція цінується на світовому ринку значно дорожче, ніж та, що вирощена із застосуванням міндобрив та отрутохімікатів, іноді навіть в 2-3 рази.

Органічне землеробство базується на використанні органічних добрив, насамперед гною, торфу, сапропелів, що постійно збільшує у ґрунті вміст гумусу - основи основ його родючості.

Щоб врятувати український чорнозем, треба щороку вносити на гектар по ЗО-40 тонн органіки. Раніше налічувалось більше десяти видів гною. Нині ж гнойове господарство занедбане. На поля вивозяться переважно гноївка, сечовина, котрі отруюють ґрунт. Доведено, що свинокомплекс на 100 тис. голів свиней дає стільки забруднень, скільки місто з 400-тисячним населенням.

Але вихід знайдено, й існує технологічно відпрацьований процес. Гній, гноївка, інші органічні рештки переробляються у спеціальних установках на біогаз (метан) і цінне концентроване органічне добриво. У спеціальні металеві ємності закладають гній, гноївку, органічні рештки, герметичне закупорюють і дещо підігрівають. У процесі бродіння виділяється метан, що використовується для опалення як екологічно чисте паливо, а органічні речовини, багаті на азот, фосфор, калій та мікроелементи, осідають на дно. Після припинення бродіння воду зливають, осад висушують і гранулюють, У такому органічному добриві концентрація поживних елементів у 10 разів вища, ніж у гної. І транспортувати на поля таке добриво набагато зручніше, ніж гній. Такий досвід є в ряді країн. В 1986 році в Китаї було отримано 100 млрд. куб. м біогазу і велику кількість якісних знезаражених, без насіння бур'янів, органічних добрив.

Підвищенню вмісту гумусу в ґрунтах сприяє безплужний обробіток ґрунтів, а також ґрунтова фауна, яка здійснює гуміфікацію органічних

решток. Особливо велика роль у цьому дощових черв'яків. У ряді країн Європи вирощують дощових черв'яків на спеціальних біофабриках. Фермери їх купують і завозять на поля для поліпшення властивостей ґрунту (за умови переходу на органічне землеробство).

Збільшення вмісту гумусу значно підвищує ефективність мінеральних добрив, знижує їхню побічну негативну дію, сприяє закріпленню їхніх надлишків і нейтралізує шкідливі домішки.

Для постійного невпинного підвищення врожайності ґрунтів необхідно здійснити ряд меліоративних заходів.

Меліорація - докорінне поліпшення природних умов ґрунтів з метою підвищення їхньої родючості.

За дією на ґрунти і рослини меліорація поділяється на декілька видів. Агротехнічні меліорації передбачають суттєве поліпшення агрономічних властивостей ґрунту шляхом оптимального обробітку із застосуванням спеціальних прийомів - переривчастого боронування, лункування та інших прийомів для затримання снігу та стічних вод.

Лісотехнічні меліорації здійснюються з метою поліпшення водного режиму та мікроклімату, захисту ґрунтів від ерозії шляхом заліснення схилів, балок і ярів, вододілів і рухомих пісків, розведення лісів загального агрономічного призначення.

Хімічні меліорації поліпшують агрохімічні і агрофізичні властивості ґрунтів шляхом використання вапна, гіпсу, дефекату, торфу, сапропелів, компостів, гною та інших матеріалів, що збагачують ґрунти на органіку. Гідротехнічні меліорації спрямовані на поліпшення водного режиму шляхом обводнення або осушення, правильним регулюванням водного режиму ґрунту. Всі ці види меліорації потрібно застосовувати лише на основі науково обґрунтованих потреб, щоб не погіршити стан земель.

Розділ 6. Охорона праці та техніка безпеки

Основним завданням організації охорони праці є створення здорових і безпечних умов праці. Цього можна досягти:

навчанням усіх працюючих в господарстві, перевіркою їх знань та проведенням широкої пропаганди охорони праці;

обладнанням кабінетів з охорони праці і організацією їх ефективної роботи, а також куточків з охорони праці на окремих дільницях або робочих місцях;

розробкою і виконанням комплексних (перспективних), річних та оперативних планів заходів з охорони праці;

організацією та проведенням дня охорони праці в господарстві;

аналізом показників і причин виробничих травм і захворювань;

оперативним контролем стану охорони праці в господарстві і негайним усуненням небезпек, виявлених на робочих місцях;

проведенням паспортизації санітарно-технічного стану виробничих приміщень, транспортних засобів, технологічного обладнання та окремих робочих місць;

забезпеченням усіх працюючих необхідними захисними засобами згідно з існуючими нормами;

розробкою та проведенням заходів по оздоровленню працівників різних професій;

проведенням спеціальних заходів з охорони праці жінок та молоді, виховної роботи серед працюючих з питань охорони праці та трудової дисципліни, а також притягнення до відповідальності осіб, ясі порушили існуючі норми і правила охорони праці.

Проведення цих заходів необхідно здійснювати на основі найновіших досягнень науки та передового досвіду, включаючи гігієнічні засоби інформатики, спеціальні засоби сигналізації, застосування електронно-обчислю-вальної техніки тощо. Відповідальність за охорону праці студентів вузів, учнів технікумів. профтехучилищ, загальноосвітніх шкіл і учбово-виробничих комбінатів при проходженні ними виробничої практики.

За охорону праці перелічених категорій осіб під час проходження ними виробничої практики відповідають керівники, майстри, бригадири, - які ведуть практику, керівники організацій, підприємств та закладів, де проводиться практика, а також керівники навчальних закладів.

Обов'язки з охорони праці покладені на керівників колгоспів, радгоспів та інших державних підприємств, організація і закладів

Керівники колгоспів, радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств зобов'язані забезпечувати здорові і безпечні умови праці а робочих місцях, дотримання вимог діючих стандартів ССБТ, правил і норм з охорони праці н пожежної безпеки; впроваджувати передовий досвід з охорони праці; щорічно призначати з числа службових осіб відповідальних за організацію і став охорони праці в кожному виробничому підрозділі; укомплектовувати службу охорони праці згідно з штатним розкладом (в колгоспах відповідно до рішення правління або загальних зборів) і забезпечувати безпосереднє керівництво цією службою, затверджувати плани її роботи, не допускати використання спеціалістів з охорони праці не за призначенням, виділяти їм транспорт для проведення оперативної роботи; заключати колективний договір (в колгоспах - угоду з соціальних питань і охорони праці), затверджувати разом з комітетом профспілки заходи з охорони праці н пожежної безпеки та забезпечувати їх матеріальними засобами; регулярно перевіряти стан охорони праці та пожежної безпеки в господарстві та розглядати його на виробничих нарадах і зборах колективів; забезпечувати проведення паспортизації санітарно-технічного стану підприємства, розробку й виконання комплексних планів з охорони праці; організовувати складання заявок на придбання необхідних засобів індивідуального захисту та забезпечення ними відповідних працівників, видачу спеціальних захисних засобів, мила, молока, лікувально-профілактичного харчування згідно з існуючими нормами; організовувати правильне зберігання, прання, сушіння, знешкодження, ремонт засобів індивідуального захисту; забезпечувати працюючих необхідними санітарно-побутовими приміщеннями, організовувати навчання і пропаганду з питань охорони праці, перед- та післярейсові медогляди водіїв транспортних засобів у спеціально відведених місцях; забезпечувати перевезення людей спеціальними транспортними засобами; виділяти кошти на придбання літератури, плакатів та інших наочних посібників, затверджувати в установленому порядку інструкції з охорони праці; забезпечувати розслідування та облік нещасних випадків на виробництві відповідно до існуючих положень.

Основні обов'язки з охорони праці головних спеціалістів господарств. Головні спеціалісти колгоспів, радгоспів та інших державних підприємств свою роботу з охорони праці виконують відповідно до існуючого законодавства з охорони праці, наказів, розпоряджень вищих органів і керівників господарств, відповідають за стан охорони праці з галузях, які їм підпорядковані. Вони зобов'язані постійно забезпечувати здорові і безпечні умови праці відповідно до вимог правил і норм з охорони праці; спрямовувати всю роботу підпорядкованих їм керівників дільниць на запобігання аваріям, пожежам, травмам і захворюванням на виробництві, розробляти і здійснювати відповідні заходи; забезпечувати проведення паспортизації сані-тарно-технічного стану відповідних дільниць та об'єктів, розробляти і виконувати комплексні плани заходів з охорони праці; впроваджувати прогресивні технології, засоби механізації й автоматизації; найновіші досягнення науки, техніки й передового досвіду з охорони праці; забороняти виконання робіт при виникненні явної загрози для життя або здоров'я людей, не допускати до експлуатації несправні машини та обладнання; організовувати разом з керівником відповідного підрозділу своєчасне випробування, технічний огляд і реєстрацію парових котлів та інших посудин, що працюють під тиском, вантажопідйомних машин і механізмів та інших технічних засобів, які підлягають періодичному випробуванню та огляду; організовувати придбання необхідних захисних засобів та забезпечення ними працюючих (мила, лікувально-профілактичного харчування), забезпечувати працівників певної галузі відповідними санітарно-побутовими засобами, проводити пропаганду охорони праці, вступний інструктаж з охорони праці при обов'язковій участі спеціаліста з охорони праці; контролювати своєчасне проведення і реєстрацію всіх інструктажів, що проводяться згідно з існуючими положеннями, організовувати та особисто брати участь у проведенні навчання спеціалістів середньої ланки та робітників з охорони праці з подальшою перевіркою знань; складати та затверджувати маршрути руху транспортних засобів, контролювати використання та правила експлуатації машин, обладнання; забезпечувати перевезення людей на автобусах та спеціально обладнаних вантажних автомобілях; розробляти інструкції з охорони праці в підпорядкованій галузі, брати участь в організації Дня охорони праці, громадських оглядах-конкурсах, виставках, вітринах з охорони праці й пожежної безпеки; допомагати в організації перед - та післярейсових оглядів водіїв транспортних засобів, медичних оглядів працівників основних професій; проводити облік і аналіз виробничих травм й захворювань на виробництві, брати безпосередню участь у розслідуванні нещасних випадків.

На основі загальних обов'язків з охорони праці в кожному господарстві повинні бути чітко визначені обов'язки всіх головних спеціалістів залежно від їх фаху та посади.

Висновки

1. В дипломній роботі узагальнені експериментальні дані та наведено нове вирішення наукової задачі, що виявляється у встановленні закономірностей формування врожаю ріпаку, якісних показників насіння, та удосконалення технології його вирощування, яка вирішена шляхом виявлення та поєднання найкращих сортів з метою збільшення виробництва насіння.

2. Найбільше впливають на ріст та розвиток рослин нуту та його продуктивність сортові особливості.

3. Рівень позитивного впливу на формування сухої речовини рослинами нуту, накопичення її протягом вегетації змінюється в процесі росту та розвитку рослин, забезпечуючи максимальні показники її маси на період дозрівання, коли формується господарсько-цінний урожай насіння.

4. Основними структурними елементами, які в найбільшій мірі визначають рівень урожайності нуту, є кількість бобів на рослину, кількість насінин в бобі та маса 1000 насінин. Найвищий рівень продуктивності у сорту Розанна 0,84 т/га. Найвищі показники вартості валової продукції, чистого прибутку та виходу валової енергії (відповідно 6720 грн. /га, 4220 грн. /га, 49140 мДж/га) забезпечує технологія вирощування яка передбачає сівбу сорту Розанна.

Список використаних джерел

Вавилов П.П. Бобовые культуры и проблема растительного белка / П.П. Вавилов, Г.С. Посыпанов - М.: Россельхозиздат, 1983. - 256 с.

Січкарь В.І. Нут / В.І. Січкарь, О.В. Бушулян. - Одеса СГІ - НАЦНАІС, 2007. - 36 с.

Долгов Р.И. Влияние минеральных удобрений и инокуляции семян на симбиотическую активность и урожайность нута / Р.И. Долгов // Земледелие. - 2007. - 32 - 40 с.

Страшинський І.М. Використання бобів нуту у технології м'ясних паштетів / І.М. Страшинський, Г.І. Гончаров, Ю.С. Полешко // Харчова промисловість. - 2012. - С.237-241.

Січкарь В.І. Нут / В.І. Січкарь, О.В. Бушулян. - Одеса СГІ-НАЦНАІС, 2007. - 36 с.

Бабич А.О. Світові ресурси рослинного білка / А.О. Бабич, А.А. Бабич-Побережна // Селекція і насінництво. - Харків, 2008. - Вип.96. - С.215-222.

Балашова Н.Н. Мировые тенденции производства и потребления нута / Н.Н. Балашова // Зерновое хозяйство. - Москва, 2003. - № 8. - С.5-8.

Дідович С.В. Мікробні препарати у виробництві нуту / С.В. Дідович, О.Ю. Бутвіна, В.М. Соченко // Ученые записки Крымского инженерно-педагогического университета. Выпуск 31. Биологические науки. - 2012. - С.12-15.

Соколов В.М. Стан науково-дослідних робіт з селекції зернобобових культур в Україні / В.М. Соколов, В.І. Січкар // Збірник наукових праць СГІ-НЦНС. - Вип.15 (55). - Одеса, 2010. - С.6-13.

Бушулян О.В. Сучасні аспекти підвищення продуктивності нуту / О.В. Бушулян // Вісник ЦНЗ АПВ Харківської області. - 2009. - Випуск 5. - С.76-81.

Клиша А.І. Селекційна цінність зразків нуту різного еколого-географічного походження в північному степу України / А.І. Клиша, М.О. Мірошниченко // Селекція і насінництво. - Харків, 1999. - Вип.82. - С.24-27.

Химия и биохимия бобовых растений. - Москва: Агропромиздат, 1986. - 260 с.

Скитський В.Ю. Аналіз зразків колекції нуту за продуктивністю та придатністю до використання в селекції на сході України / В.Ю. Скитський, А.М. Шевченко, Т. Є. Степанова // Генетичні ресурси рослин. - Харків, 2009. - № 7. - С.134-139.

Бушулян О.В. Нут - зернобобова культура для Півдня / О.В. Бушулян // The Ukraіnіan Farmer, квітень 2010. - С.66-68.

Каленська С.М. Формування врожаю нуту під впливом елементів технології вирощування / С.М. Каленська, Н.В. Новицька, І.Т. Нетупська // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - № 2. - 2012. - С.21-25.

Акинербем Ф.І. Практики о выращивании нута / Ф.І. Акинербем, М.М. Драгончук, М.В. Гнитко // Зерно. - 2001. - № 2 (58). - С.60-64.

Дідович С.В. Економічна і біоенергетична ефективність біотехнології вирощування нуту / С.В. Дідович, В.М. Соченко, В.В. Ключенко // Інноваційна економіка. - 2012. - С.298-300.

Дидович С.В. Биологизация агротехнологии выращивания нута / С.В. Дидович, Н.З. Толкачев, Т.Н. Мельничук. - Симферополь, 2010. - 36 с.

[Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.vegsok.org. Vegetarіan Іnformatіon Sheet - (станом на 12.09.2013).

Рибалка О.В. Як же впливають добавки різних сортів нуту на хлібопекарські властивості борошна / О.В. Рибалка, І.І. Топораш, М.В. Червоніс // Хлібопекарська і кондитерська промисловість України. - 2012. - С.9-11.

Магомедов Г.О. Разработка оптимального состава кекса повышенной пищевой ценности / Г.О. Магомедов, А.Я. Олейникова, С.И. Лукина, А.А. Журавлёв, Х.А. Исраилова // Хранение и переработка сельхозсырья. - 2010. - № 3. - С.57-61.

Матвеева И.В. Пищевые добавки и сенсорная оценка качества кексов / И.В. Матвеева, А.В. Мигуля, М.К. Виноградова // Кондитерское производство. - 2006. - № 4. - С.22-24.

Плотникова М. Продукти переработки семян нута в вафлях с начинками /М. Плотникова, А. Алейникова, Г. Магамедов // Хлібопекарська і кондитерська промисловість України. - 2007. - № 7. - С 41-46.

Ходак А. Нутовая мука в рецептуре конфет позволяет сочетать различные виды белков / А. Ходак, Т. Савенкова // Хлібопекарська і кондитерська промисловість України. - 2008. - № 11. - С.24-28.

Мельник І.В. Розробка технології консервованих харчових продуктів із нуту: автореф. / І.В. Мельник. - ОДАХТ, 1999. - 21 с.

Юдічева О.П. Особливості змін мікроструктури чини і нуту після волого термічної обробки / О.П. Юдічева, Н.О. Кузнецова // Харчова промисловість України. - 2012. - С.333-339.

Бушулян О.В. Нут: генетика, селекція, насінництво, технологія вирощування: / О.В. Бушулян, В.І. Січкар. - Одеса, 2009. - 248 с.

Аникеева Н.В. Перспективы применения белковых продуктов из семян нута / Н.В. Аникеева // Известия вузов. Пищевая технология. - 2007. - № 5-6. - С.33-35.

Рябченко Н.А. Обогащение продуктов питания белками нута в условиях Украины / Н.А. Рябченко, Е.Н. Ульянченко // Потребительский рынок: качество и безопасность товаров и услуг: ІV Междунар науч-практ конф., 2007 г., 8-9 декабря: [материалы]. - Орел: ОрелГТУ, 2007. - С.421-423.

Лисакова Т.В. Нут - чудо-культура / Т.В. Лисакова // Земледелие. - 2001. - № 6. - С.42.

Аникеева Н.В. Научное, теоретическое и практическое обоснование лечебно-профилактических свойств нута и продуктов, созданных на его основе: учеб. пособие / Н.В. Аникеева - Волгоград: Царицын, 2002 - 230 с.

Берестовий К.С. Формування споживчих ластивостей макаронних виробів із використанням нутової сировини / К.С. Берестовий, М.О. Рябченко, В.Г. Привалова // Харчова промисловість України. - 2012. - С.168-174.

Аникеева Н.В. Биологическая ценность белков нута / Н.В. Аникеева // Сб. Качинские чтения. - Волгоград. - 2003. - С.25-26.

Страшинський І.М. Використання бобів нуту у технології м'ясних паштетів / І.М. Страшинський, Г.І. Гончаров, Ю.С. Полешко // Высник Сумського нацыонального аграрного університету. - Випуск 10 (20). - 2012. - С.137-139.

Гиро Т.М. Биологическая ценность мясорастительных паштетов с нутом /Т.М. Гиро, О.И. Чиркова, С.В. Козлов // Мясная индустрия. - 2007. - № 5. - С.74-76.

Холодова О.Ю. Обгрунтування перспективності використання нуту у складі варених ковбасних виробів / О.Ю. Холодова // Тоарознавчий вісник. - Випуск 5. - 2012. - С.372-381.

Д'яконова А.К. Технологічні аспекти переробки зерна бобових культур / А.К. Д'яконова // Хранение и переработка зерна. - 2006. - № 2 (80). - С.28-29.

Лукьянченко Н.П. Разработка технологий колбасных изделий с использованием нута и продуктов его модификации: дис. канд. техн. наук: 05.18.04/Н.П. Лукьянченко; Северокавказ. гос. техн. ун-т. - Ставрополь, 2003. - 165 c.

Стромская И.Я. Введение нута и пшеницы как альтернатива соевым ингредиентам при разработке рецептур колбасных изделий з мяса птицы / И.Я. Стромская, О.А. Шалимова // мат.3 Всесоюзн. науч. - техн. Конф.: тез. докл. - Орел, 2006. - С.143.

Шалимова О.А. Использование нута и пшеницы как альтернатива сои при создании рецептур колбасных изделий из мяса птицы / О.А. Шалимова, Н.В. Аверина, И.Ф. Горлов // Все о мясе. - 2007. - № 3. - С.10-13.

Холодова О.Ю. Основні інгредієнти в сучасних технологіях м'ясопереробної галузі / О.Ю. Холодова // Вісник ДонНУЕТ. - № 1 (53). - 2012. - С.210-220.

Мельник І.В. Вплив обробки столових вин білками зернобобових і зернових культур на показники їх фізико-хімічного складу та біологічної активності. / І.В. Мельник, С.І. Вікуль // Харчова наука і технологія. - № 3 (8). - 2009. - С.39-42.

Туркова Е.В. Хозяйственно ценные образцы нута / Е.В. Туркова, В.А. Ахундова // Селекция и семеноводство. - № 5. - 1991. - С.25-27.

Адамовська В.Г. Біохімічні складові харчової цінності насіння нуту / В.Г. Адамовська, О.О. Молодченкова, В.І. Січкар // Зб. наук. праць СГІ-НЦНС. - Випуск 15 (55). - Одеса, 2010. - С.115-123.

Курчаеа Е.Е. Функциональные комбинированные молочные напитки / Е.Е. Курчаева, И.В. Максимов // Функциональные продукты питания. - 2007. - № 1. - С.16-17.

Рябченко М.О. Нут - цінна зернобобова культура харчового та кормового призначення / М.О. Рябченко, К.М. Ульянченко // Бюл. Інституту зерн. госва. - 2008. - № 33-34. - С.272-275.

Кьосев П.А. Полный справочник лекарственных растений / П.А. Кьосев. - М.: ЭКСМО-Пресс, 2001. - 992 с.

Черкашина А.В. Перспективи використання нуту звичайного / А.В. Черкашина, В.М. Ковальов, С.В. Ковальов // Тез. доп. Всеукр. конгрессу "Сьогодення та майбутнє фармації" (16-19 квітня 2008 р). - Харків, 2008. - С. 190-191.

Черкашина А.В. Макро - і мікроскопічне дослідження трави нуту звичайного / А.В. Черкашина, О.В. Гамуля, С.В. Ковальов // Синтез та аналіз біологічно активних речовин. - Харків, 2012. - С.9-11.

Пташник О.В. У степовому Криму є всі умови для того, аби нут лідирував серед зернобобових за площами посіву та врожайністю / О.В. Пташник // Зерно і хліб. - 2012. - С.34-36.

Ведищева Р.Г. Нут / Р.Г. Ведищева // Зернобобові. - Київ: Урожай, 1984. - С.122-139.

Ідентифікація ознак зернобобових культур (квасоля, нут, сочевиця) (навчальний посібник) /В.В. Кириченко, Л.Н. Кобизєва, В.П. Петренкова, В.К. Рябчун, О.М. Безугла, Т.Ю. Маркова. - Харків: ІР ім.В.Я. Юр'єва УААН, 2009. - 117 с.

Шпирко Т.Д. Отримання фосфоліпід них добавок із рослинної сировини / Т.Д. Шпирко, Л.В. Капрельянц, С.М. Кобєлєва // Харчові технології. - 2012. - С.31-37.

Фурсова Г.К., Фурсов Д.І., Сергєєв В.В. Рослинництво: лабораторно-практичні заняття. Ч.І. Зернові культури. Навчальний посібник. - Харків: ТО Ексклюзив, 2004. - 380 с.

Жученко А.А. Адаптивная система селекции растений (эколого-генетические основы) / А.А. Жученко. - М.: Изд-во РУДН, 2001. - Т.1. - 780 с.

Литун П.П. Проблемы оценок адаптивного потенциала сортов и мутантов ячменя / П.П. Литун, Н.В. Проскурнин // Новые методы селекции и создание адаптивных сортов сельскохозяйственных культур: результаты и перспективы: тр. науч. сессии. - Киров, 1998. - С.144 - 145.

Жученко А.А. Возможности создания сортов и гибридов растений с учетом изменения климата / А.А. Жученко // Стратегия адаптивной селекции полевых культур в связи с глобальными изменениями климата. - Саратов, 2004. - С.10 - 16.

Міністерство аграрної політики України [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.mіnagro. kіev.ua/ - (станом на 12.09.2013).

Селекція і насінництво сільськогосподарських рослин: [підручник] / Молоцький М.Я., Васильківський С.П., Князюк В.І., Власенко В.А. - К.: Вища освіта, 2006. - 463 с.

Центр новостей ООН [Электронный ресурс] - Режим доступа: http://www.un.org/russіan/news/ - (состояние на 12.09.2013).

Червінська Т.І. Науковий та виробничий потенціал інноваційної діяльності АПК / Т.І. Червінська // Проблеми науки. - 2007. - № 1. - С.36 - 41.

Сиволап Ю.М. Геном рослин і "молекулярна селекція" / Ю.М. Сиволап // Селекція і насінництво: республік. міжвід. темат. наук. зб. - Х., 2008 - Вип.96. - С.34 - 42.

Размещено на Allbest.ru