Екологізація вирощування товарної риби при дворічному обороті в умовах Уланівського рибцеху

Після того, як нерест пройшов, бажано відловити плідників (краще за допомогою верші). Це дозволить збільшити штучний, вихід личинок та підвищити їх масу, так як залишені в ставку плідники будуть вживати природній корм.

Бажано також проводити контроль за ростом личинок в нерестовику. Починаючи з 3-4 дня після виявлення личинок в ставку, постарайтесь щоденно зважувати їх. Для цього з допомогою невеликого капронового сачка відловіть в різних місцях ставка не менше 10-15 личинок. Покладіть їх на шматок фільтрувального паперу (для відділення води) і зважте на аптечній вазі. Виявивши, що протягом 1-2 днів ріст молоді зупинився, обловіть ставок. Якщо такий контроль буде дещо трудним, приступайте до лову молоді через тиждень (але не пізніше, ніж через 10 днів) після появи личинок "на плаву.

Штучне розведення. Мова піде про широко розповсюджений заводський метод одержання личинок коропа. Здається, що вже сама назва говорить про неможливість рекомендувати його для індивідуального, любительського рибництва. Адже для цього необхідне спеціальне обладнання та засоби, відповідна кваліфікація. В той же час досвід людей, які займаються акваріумістикою і мають інші захоплення, свідчить про те, що любителі можуть успішно освоювати найбільш складні методи в різних сферах діяльності і досягти при цьому високої кваліфікації та майстерності.

Суть методу криється в переведенні плідників у нерестовий стан та і одержання від них ікри шляхом внутрішньом'язевого введення рибі генадотропного гормону. Для цього плідникам з допомогою ін'єкції (уколу) вводять водну суспензію ацетонованих гіпофізів коропових риб - сазана, коропа чи ляща (методика проф. М.Л. Гербільського в 40-х роках двадцятого століття).

Водну суспензію готують таким чином. У невеликій фаянсовій ступці ретельно розтирають товкачиком необхідну кількість гіпофізів. Доза їх складає 3-5 мг/кг маси риби. Наприклад, для одної самки масою 3 кг можна використати 9-15 мг гіпофізу (при більш високій температурі води і м'якому черевці самки - 9 мг, при інших умовах - 15 мг), в середньому 12 мг на одну рибу. Застосовують дворазову ін'єкцію самок з інтервалом 12-24 години. Доза першої ін'єкції складає 1/8-1/10 загальної кількості гіпофізу, тобто приблизно 1,5 мг на самку. Залишену частину вводять під час другої ін'єкції. Для ін'єкції використовують звичайний медичний шприц об'ємом 5 або 10 см³ і тонкі голки довжиною 5-6 см. Дозу одній рибині вводять як правило в 1 см³ суспензії. Для цього шприцом набирають 1 см³ (можна більше, в залежності від числа 1 риб) дистильованої води і поступово виливають з шприца в ступку з розтертим гіпофізом, ретельно перемішуючи речовину з водою з допомогою товкачика. Потім одержану суміш (суспензію) повільно всмоктують в шприц, стараючись не захватити пухирців повітря. [17,18]

Тепер можна приступати до ін'єкції. Для цього рибу виймають з води Я (утримують її перед ін'єкціями і в період нерестового витримування в будь-яких підходящих ємностях: побутовій ванні, лотках, брезентових контейнерах, поміщають в брезентові носилки чи люльку (можна просто на підстилку із м'якої трави або на поролон). Ін'єкцію (укол) роблять у м'язи, дещо спереду спинного плавця, відступаючи вниз від спини на 3-4 ряди луски. Ввівши 1 см³ суспензії, виймають голку і одночасно закривають місце уколу великим пальцем лівої руки, роблячи кругові рухи, начебто заклеюючи отвір (попередження вибігання суспензії), а потім декілька енергійних масажуючих рухів пальцем від місця введення до голови.

Можна вибрати будь-яку схему проведення ін'єкцій залежно від того, в який час вам зручніше одержувати ікру. Наприклад, першу (попередню) ін'єкцію зробимо о 20 год., наступну (завершальну) - через добу також о 20 год. В такому випадку дозрівання риби будемо чекати о 6 год. наступного дня. Приблизно в цей час виймаємо рибу з води (з допомогою рукава з мішковини або сітки, надітих на дротяне кільце діаметром 15-20 см, яке накидають на голову і передню частину тулуба риби), одночасно затискуючи рукою статевий отвір. Якщо із нього плавною цівкою починає виливатися ікра, то знову затискують отвір і щільно притискують до себе рибу, тримаючи її голову під пахвою. Помічник ретельно витирає рибу марлею від води і підносить під неї емальований чи поліетиленовий тазик. Підтримуючи рибу під пахвою лівою рукою, а правою утримуючи хвостову частину, лівою рукою, великим та вказівним пальцями, легко масажують черевце в напрямку грудні плавці - статевий отвір. Ікра плавною цівкою виливається у таз. Черевна порожнина при цьому повинна бути майже повністю звільнитися від ікри.

Тепер приступаємо до запліднення ікри так званим "сухим" методом. Використовують для цього самців, які утримувалися окремо від самок і також попередньо проін'єктовані (за 1-2 години до другої ін'єкції самок їм один раз вводять суспензію гіпофізу 1-2 мг/кг маси риби). Ретельно витираємо їх від вологи (попадання на ікру крапель води до запліднення знижує його процент). Потім легким надавлюванням на черевце поблизу статевого отвору зціджуємо молоки в таз від 2-3 самців. Лишки молока можна зцідити в пробірки (окремо від кожного самця) та використати для запліднення ікри інших самок.

Оскільки ікра коропа клейка, наступна операція складається з знеклеювання ікри, що дозволить проінкубувати її в апараті. Для цього використовують розчин молока коров'ячого і води (1:9). Наприклад, для ікри від однієї самки, яка знаходиться в тазу, готуємо 3 л знеклеючого розчину - 300 мл молока і 2700 мл води. Запліднення проводимо в знеклеючому розчині. Спочатку додаємо у таз з ікрою невелику його кількість, попередньо перемішавши ікру з молоками гусячим пером. Продовжуючи перемішувати ікру пером, весь час добавляємо потроху розчин. Ця операція продовжується близько півгодини. Потім пером беремо пробу з декількох ікринок, переносимо їх на блюдце і, якщо вони не приклеюються до нього, закінчуємо знеклеювання.

Поміщаємо ікру на інкубацію в апараті Вейса. Він являє собою скляну судину місткістю 8 л, циліндричної форми, в нижній частині сходить на конус, а у верхній частині обладнаний зливним пристроєм. Знизу в конус подається вода. В ньому можна інкубувати 400-600 тисяч ікринок (тобто, практично всю ікру, одержану від однієї самки). Апарат кріплять на металевій або дерев'яній підставці. Конічна частина щільно кладеться на нижнє кільце, а циліндрична підтримується у вертикальному положенні верхнім кільцем. Вода в апарат подається з напірного баку ємністю 1 м³ і більше. Після закладання ікри регулюємо проточність в апараті, встановлюючи її рівною 1-2 л/хв. Враховуючи, що наша потреба в личинках невелика, ми сповна можемо обмежитися установкою, яка складається з напірного баку, розташованого над од-ним-двома апаратами Вейса, і личинкоприймачем, в якості якого може бути використаний апарат "Амур" або склопластиковий лоток.[12,13]

В ньому одночасно можуть утримуватись 2-3 млн. личинок. Склопластиковий лоток використовують для підрощування личинок. У ньому можна перетримати до 200-300 личинок. Використання його у нашій схемі дозволяє утримувати у ньому плідників в період ін'єкцій. Для цього лоток ділимо на відсіки, що дозволяє окремо утримувати самців і самок. Вся ця система (крім напірного баку, який може бути винесений назовні) може розташуватися в будь-якому підсобному приміщенні, невеликій прибудові чи під накриттям, обтягнутим поліетиленовою плівкою. Таким чином, ви збудуєте невеликий польовий інкубаційний цех. Вода в напірний бак закачується насосом або при невеликій її витраті (на один апарат) може заливатися вручну. Для підтримання необхідної для інкубації температури води можна використовувати електронагрівачі. Якщо ж інкубація ікри проводиться у кінці травня - червні, то вода в баку нагріється за рахунок інсоляції. Інкубація ікри в апараті Вейса (залежно від температури води) продовжується 3-4 доби. На другу добу після початку інкубації слід провести обробку її проти сапролегнеозу за методикою, як було описано раніше. Водопостачання в апарати на цей час припиняється. Приблизно на четверту добу в апараті розпочнеться викльовування личинок. Коли вона набуде масового характеру, можна на деякий час перекрити водопостачання до мінімуму, що прискорить викльовування ікри. Короп не дуже добре скочується у личинкозбірник, приклеюючись і до стінок апарату. Тому слід злити воду з личинками з апарату Вейса і 1 перенести їх на витримування у апарат "Амур" або рівномірно розмісти-1 ти у склопластиковому лотку, у якому і будуть підрощуватись.

Незважаючи на уявну складність технологічних операцій, їм неважко і навчитися і впевнено виконувати вже через один-два роки. Ви отримаєте І велике задоволення від цієї роботи і не тільки забезпечите свої потреби у личинках коропа, але й зможете реалізувати частину з них, окупивши таким чином матеріальні витрати.

2.2 Строкатий товстолобик

Товстолобик строкатий (Aristichthys nobilis Rich.) - відрізняється від свого родича білого товстолобика більш темним забарвленням і темними плямами на боках, більшою головою, невеликим кілем на черевці. Тичинки на зябрах довгі, густі, але не зрощені між собою, їх кількість 200-270, по 8-10 на 1 мм дужки. Грудні плавці довгі, їх край заходить за основу черевних плавців. Відносна довжина кишечнику менша, ніж у білого товстолобика.

Статевої зрілості у Китаї досягає у віці 3-4 років, на півдні України - на 5-6 році, у водоймах Дагестану - в 5-6 років, Краснодарського краю - 5-7 років. Самці дозрівають на рік раніше самок. Плодючість досягає до 2 млн. ікринок, а в середньому 500 тис. ікринок. Ікринки жовтувато-зелені, діаметр 1,7 мм, після набухання - 4,7 мм. Інкубаційний період близько 40 годин при температурі + 20°С, 18 годин при температурі + 28°С. Личинки живляться дрібним зоопланктоном. Росте швидше від білого товстолобика, досягає 1,5 кг у дворічному віці, а 2,5 кг у трирічному віці. У водоймах-охолоджувачах електростанцій досягає маси до 45 кг і більше, щорічний приріст - 2-3 кг.

В умовах України молодь строкатого товстолобика також одержують в інкубаційних апаратах. Нерест у природних умовах не відбувається.

2.3 Білий товстолобик

Товстолобик білий (Hypophtalmichthus molitrix) - рослиноїдна риба. Завезена до України для акліматизації кілька десятків років тому, добре прижилась у наших ставках і водосховищах.

Досягає маси 16 кг і більше, а довжини 1 метр. Луска на тілі дрібна, у бічній лінії 110-124 лусочки, зуби однорядні 4-4. У самців на променях грудних плавців з внутрішнього боку рогові зубчики на 2-у та 3-у променях. На черевці, від горла до анального отвору, тягнеться гострий кіль. Характерна ознака - очі розташовані дуже низько. Тичинки в зябрах утворюють своєрідну сітку, якою риба виціджує мікроскопічні водорості, якими вона живиться. Кишечник пристосований до перетравлювання малокалорійної їжі - водоростей, його довжина у 10-13 разів більша довжини тіла.

Статевої зрілості на Амурі товстолобики досягають у віці 5 років. Плодючість самок 5-7-річного віку досягає 500 тис. ікринок, а особливо крупних самок 1-2 мли ікринок. У Туркменії статевозрілість наступає у 3-річному віці, а в Краснодарському краї - в віці 3-4 років, самці дозрівають на рік раніше.

Нерест проходить у річках влітку на бистрині. Ікра дрібна - 1-1,2 мм, а після набухання збільшується до 5 мм. Розвиток ікри при температурі води +21-25°С становить 23-33 години, при температурі + 27-29°С - 17-19 годин.

В умовах України молодь товстолобика одержують в інкубаційних апаратах. У ставках товстолобик росте швидко. Цьоголітки досягають маси 15-30 г., дволітки - 200-700 г., трилітки - 1500-2000 г., чотирилітки - 3 кг, п'ятирічки - 4 кг. Перспективний об'єкт для вирощування у водосховищах Дніпровського каскаду та інших регіонів. У ставових господарствах одержані гібриди між білим і строкатим товстолобиками, які мають цінні господарські якості.

2.4 Білий амур

Білий амур (Ctenopharyngaton idella Val.) - типова рослиноїдна риба (рис. 4.), швидкоростуча, досягає маси 40-50 кг і довжини понад 1 метр. Має валькувате тіло, яке покрито великою лускою, а також дворядні пилкоподібні зуби. Рот напівнижній. У бічній лінії 43-45 лусок.

Живиться рослинністю, починаючи її споживати при довжині 3 см. Добрий приріст спостерігається, якщо в раціоні близько 30% тваринної їжі (коловертки, ракоподібні та хірономіди). Проте основу їжі становлять водні рослини та наземна рослинність. Найбільш використовуються білим амуром рдести, елодея, ряска, роголистник. Особливо охоче поїдають ці риби молоду рослинність. Можна давати конюшину, люцерну, злакові та іншу.

Добовий раціон, темп росту та швидкість статевого дозрівання білого амура залежить від температури та якості води. Добовий раціон при температурі води + 25-30°С може перевищувати масу риби. При температурі води + 10°С і нижче білий амур припиняє живлення. Проте в південних районах він може живитись цілий рік. Кормовий коефіцієнт може коливатися від 25 до 70 кг на 1 кг приросту. Таким чином, білий амур вважається біологічним меліоратором водойм. Потенційна можливість росту у білого амура значна. Так, у південних районах білий амур у віці два роки в ставках досягає 800-1000 г. і більше. Статевої зрілості в умовах р. Амур самці досягають у 7-8 років, самки - у 8-9 років. У Краснодарському краї дозрівають у віці 4-5 років, у Середній Азії - 3-4 років. У субтропіках - 2-2,5 року. Абсолютна плодючість білого амура досягає 1 млн. ікринок (у середньому від 100 до 800 тис. ікринок). Ікра відкладається безпосередньо у воду (пелагічна). Нерест відбувається у природних умовах у річках, на швидкій течії при швидкості води 0,8-3 м/с, коли температура води досягає + 18,5°С. Звичайний нерест відбувається при +23-28°С. Інкубаційний період залежно від температури продовжується від 18-20 годин (при температурі +28- 30°С) до 3 діб при температурі +18°С. Ікра дуже чутлива до кисню.

В умовах ставкових господарств України молодь білого амура вирощують в інкубаційних апаратах. М'ясо білого амура містить 5,6-6,7% жиру.

3. Загальна характеристика Уланівського рибцеху

Уланівський рибцех розташований на р. Снівода в північно-західній частині Хмільникського району Вінницької області в с. Уланів, що відноситься до лісостепової зони України. Клімат помірно континентальний з м'якою зимою і теплим, помірно вологим літом. За сумою середньодобових температур (за період з температурами вище 10°С) та вологозабезпеченістю за цей же період регіон відноситься до району, який характеризується наступними показниками:

· гідротермічний коефіцієнт;

· сума температур за період з температурами вище 10°С - 2500-2600°С;

· тривалість періоду з температурами вище 10°С - 155-156 днів;

· середня температура повітря січня ?5°С.

Середній з абсолютних мінімумів температури повітря становить -24-27°С, а абсолютний мінімум -32-38°С. Абсолютний максимум +37-39°С.

Опадів за теплий період (з температурами вище 10°С) випадає 280-340 мм. А за рік 480-590 мм.

Сніговий покрив (80-90 днів) установлюється із середини грудня, але він не стійкий. Середня швидкість вітру 3,2 м/с.

Перші осінні заморозки в повітрі спостерігаються в першій декаді жовтня, а в окремі роки значно раніше - на початку вересня.

Весняні заморозки спостерігаються до кінця квітня, в окремі роки можуть бути в травні.

Весна розпочинається у другій декаді березня із стійкого переходу температури повітря через 0°С. У третій декаді квітня середньодобова температура повітря переходить через +10°С, а у травні - через +15°С. Літо тепле: максимальна температура часто підвищується до +30 градусів. Осінній перехід середньодобової температури через 0°С спостерігається близько 20 листопада. Ґрунти представлені в основному різновидами сірих і опідзолених суглинків. Основними формами рельєфу є широкі водороздільні плато і широкі похилі схили.

Природно-кліматичні умови сприятливі для вирощування товарного коропа, білого амура, білого та строкатого товстолобика.

Ставовий фонд - це земельні угіддя, зайняті ставами та іншими водоймами, облаштовані дамбами, відморожені греблями з гідротехнічними спорудами для спуску і набору води.

Господарство має ставовий фонд загальною площею 341,4 га (табл. 4) Загальний вигляд ставків наведений в додатку 1.

Табл. 4. Ставовий фонд Уланівського рибцеху

3.1 Аналіз діяльності Уланівського рибцеху при вирощуванні рибницької продукції

В рибцеху знаходиться:

· 4 нагульних стави, призначені для вирощування товарної риби;

· виростних ставів, призначені для вирощування цьоголіток коропа та рослиноїдних риб;

· 3 літніх маточних стави для нагулу плідників після нересту;

· 14 зимувальних ставів, призначені для зимівлі товарної риби та рибопосадкового матеріалу.

Рентабельність виробництва становить 55%. Для рибного господарства провідними є такі види діяльності:

· вирощування і вилов товарної риби та її реалізація;

· вирощування молоді риб, що використовується як рибопосадковий матеріал для власних потреб та зариблення ставів, водосховищ, озер, заток;

· розведення живих кормів для власних потреб господарства (дафнія).

Вирощування риби в господарстві передбачає одержання товарних дволіток у полікультурі: короп, білий амур та білий товстолобик.

Годівля риби являє собою триразове внесення корму в став за теплої літньої погоди. При зниженні температури норму годівлі зменшують.

Щодо підрощування личинки, то на ставках здійснюються деякі заходи інтенсифікації для покращення умов підрощування (вапнування, внесення гною та розведення та внесення дафній). Масштабні вилови здійснюються восени.

3.2 Використання системи виробництва товарної риби за дворічного обороту

В господарстві використовується технологія традиційного вирощування риби при двохрічному циклі в ставах з виходом риби 12-25 ц/га. Вирощування личинок проводиться в інкубаційному цеху, яких знаходиться безпосередньо на території господарства. Інкубаційний цех має потужності для інкубування понад 250 кг ікри коропа та рослиноїдних риб. Має в своєму складі 3 апарати типу «Амур» і 27 апаратів виготовлених по власнорозробленій конструкції. Наявні волокнопластикові лотки для перетримування та підрощування личинок.

Інкубаційний цех має підсобну лабораторію для підготовки інкубаційного матеріалу та контролю процесу інкубації. В прилеглій до цеху території наявні три земляні садки, які при потребі накриваються плівкою. В садках проводять гіпофізарні ін'єкції та дозрівання плідників до відбору ікри. Процес проведення гіпофізарних ін'єкцій, одержання ікри від плідників та інкубації ікри наведені на ілюстраціях в додатках 2-5.

Підрощування личинок проводиться в малькових. Підрощування відбувається за період 15-23 дні до набуття личинками маси 300-500 мг, впродовж підрощування ведеться контроль за гідрохімічним режимом води. Годівлю проводять чотири рази на добу сумішшю сухого молока та пшеничної муки. При годівлі личинок використовують дафній, які культивують з допомогою дафнієвих ям.

Вирощування цьоголіток проводиться в виростних ставах. Годівля проводиться кормосумішами з відходів борошномельного та олійно-круп'яного виробництв. Під час вирощування цьоголіток проводять спостереження за гідрохімічним режимом води, ростом і розвитком малька за допомогою взяття проб води і контрольних обловів.

Мальок вирощується до маси 25-30 г. При настанні холодного періоду мальків пересаджують до зимувальних ставів, після чого навесні перезимувавшими цьоголітками зариблюють нагульні стави.

В нагульних ставах риба росте до товарної маси (короп - 500-700 г., рослиноїдні риби - 800-1200 г.). Годівлю проводять кормосумішами. Корм роздають з плавзасобів та з берега по кормомайданчиках.

3.3 Годівля риб у господарстві

Рибне господарство ґрунтується на полікультурі коропа і білого та строкатого товстолобика та гібридним формам цих видів. Дещо менше значення має білий амур.

Годівлю цьоголіток у вирощувальних ставах проводять в один і той самий час, не менше ніж двічі упродовж світлової частини доби. Першу годівлю проводять о 7-9 год. ранку після визначення температури. Корми згодовують за кормовими місцями-майданчиками розміром 3х3 м та з плавзасобів.

Характер живлення білого амура упродовж першого місяця життя свідчить про поступовий перехід від харчування зоопланктоном до споживання водних рослин.

Годівля дволіток. Ставове рибництво пройшло досить довгий шлях свого розвитку і, згідно з європейською специфікою, головним його об'єктом досі залишається короп, який має найвищий ринковий попит. У зв'язку з цим, аналогічно різним напрямам тваринництва, існує галузь коропівництва. Тому, розглядаючи питання можливості використання кормів у годівлі риби, доцільно акцентувати увагу на коропі, оскільки він як у моно-, так і в полікультурі залишається практично єдиним компонентом, штучна годівля якого є виправданою і раціональною.

У середньому за вегетаційний період добові норми годівлі дволіток коропа мають становити у Лісостеповій зоні 5,5-6,0.

Коригування годівлі товарного коропа, представленого дволітками з масою тіла в межах галузевих стандартів, за визначальними фізико-хімічними параметрами з урахуванням маси особин на момент згодовування кормів забезпечує не тільки раціональне використання кормів, а й сприяє поліпшенню середовища існування риб.

Напровесні, після зимівлі рівень резервних поживних речовин у тілі одноліток коропа досить низький, їх організм ослаблений, що знижує ефективність пошуку природної їжі, яка до того ж на початку цього періоду малорозвинена, тому на рибницьких господарствах потрібно проводити годівлю комбікормом, що містить не менше 23% протеїну.

В Уланівському рибцеху режим годівлі передбачає протягом першого тижня згодовувати корми лише 2-3 рази, після чого рибу переводять на щоденну годівлю з 1-3 разовим роздаванням кормів.

В умовах рибного господарства, де головними компонентами полікультури є короп і далекосхідні риби (білий і строкатий товстолобики, їх гібридні форми, білий амур), використовують відповідні рецептури кормів з урахуванням вікових особливостей об'єктів вирощування.

З метою подальшого збільшення рибопродуктивності ставів, малих і середніх водосховищ, водойм-охолодників потрібно застосовувати цілеспрямовану годівлю коропа. Залежно від особливостей відповідних акваторій, техніка годівлі може бути різною, але застосування кормів стає головним елементом у нарощуванні рибопродуктивності.

Стосовно далекосхідних риб, яких частіше називають рослиноїдними і концентрація яких на одиниці площі наближається до щільності посадки коропа, а іноді й перевищує її, проблеми годівлі практично не існує.

Ставових рибних господарствах і в разі індустріального її вирощування, раціони риб побудовані на багатокомпонентній основі. При цьому виняткова роль належить протеїну, який є сукупністю протеїнів рослинного і тваринного походження. Середня кількість компонентів у кормових сумішах високої якості коливається в межах 9-12, що не виключає можливості додаткового включення вітамінів, мінеральних речовин, біологічно активних препаратів.

Оптимізоване використання кормів рослинного і тваринного походження є однією з глобальних проблем сучасного рибництва. Успішність її вирішення значною мірою залежить від рівня професійної кваліфікації науковців і виробників, які працюють у системі рибного господарства.

3.4 Реалізація продукції рибництва Уланівського рибцеху

В Уланівському рибцеху реалізуються такі види рибницької продукції:

· личинка;

· підрощена личинка;

· цьоголіток;

· товарна риба.

Личинка, підрощена личинка і цьоголітки реалізуються на місці по цінах:

- личинка коропа - 2000 грн./млн. личинок;

- личинка рослиноїдних риб - 3200 грн./млн. личинок;

- підрощена личинка коропа - 6000 грн./млн. личинок;

- підрощена личинка рослиноїдних риб - 10000 грн./млн. личинок;

- цьоголітки коропа 10 грн./кг.

Основними закупівельниками рибопосадкового матеріалу є рибгоспи та приватні підприємці Вінницької, Житомирської, Хмельницької, Тернопільської, Львівської, Волинської, Рівненської, Кіровоградської, Київської областей.

Товарну рибу реалізують на ринках с. Уланів, м. Хмільник, смт. Любар, м. Вінниця, м. Бердичів по цінах:

короп - 13 грн./кг.;

білий амур - 13 грн./кг.;

товстолобик - 5,5 грн./кг.

4. Охорона праці

Аналіз стану охорони праці проводиться по Уланівському рибцеху, який знаходиться у Хмільникському районі Вінницької області. На рибцеху у структурному підрозділі інкубаційного цеху працюють 8 чоловік. А саме:

Ш Завідувач цеху;

Ш Головний рибовод, який за сумісництвом виконує обов'язки головного спеціаліста з охорони праці;

Ш Наймані працівники;

Ш Нічні робітники.

Кодекс законів про працю (Кзпп) регламентує режими праці (тривалість роботи 40 годин на тиждень) та відпочинку працівників (28 календарних днів відпустка і 2 вихідних на тиждень, з нічними працівниками окремо узгоджений графік роботи), їх обов'язки та відповідальність за дотримання чинного законодавства. Згідно КЗпП в Уланівському рибцеху застосовуються надурочні години (кожен працівник може залучатися до надурочної праці не більше 120 годин на рік). До надурочних робіт жінок, інвалідів і неповнолітніх не залучають.

Під час укладання трудового договору роботодавець (директор Уланівського рибцеху Гладишко І.В.) інформує працівника під розписку про умови праці та наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих умов, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсацію за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і Колективного договору. Працівнику не пропонується робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. В Уланівському рибцеху наявні журнали обліку інструктажів з техніки безпеки. Розроблені інструкції з техніки безпеки на окремі види робіт.

Служба охорони праці організована згідно "Типового положення про службу охорони праці" (2004) та закону України "Про охорону праці" (2002). Обов'язки головного інженера з охорони праці згідно наказу керівника виконує головний рибовод - Заіка В.П.

Охорона праці під час годівлі риби. Для безпечно праці, збереження здоров'я i працездатності людей, зайнятих у годівлі риби, потрібна система законодавчих, соціально-економічних, технічних, соціально-економічних та організаційних заходів, об'єднаних поняттям охорона праці. Організація годівлі риби потребує i відповідних знань з цього питання.

Безпека праці під час згодовування кормів із кормороздавачів. Кормороздавач має бути технічно справним, забезпеченим належними аварійно-рятувальними засобами, що засвідчує акт перевірки технічного стану плавзасобу (поновлюється щорічно). Кормороздавач підпорядкований безпосередньо начальнику рибдільниці чи рибівнику, без їх дозволу користуватися цим плавзасобом заборонено. На носовій частині кормороздавача має бути позначений інвентарний номер.

До керування кормороздавачем допускаються особи, які пройшли курс спеціального навчання, здали іспит і мають посвідчення про право водіння маломірних суден та документ про проходження медичної комісії.

Усі кормороздавачі мають бути оснащені рятувальними, водозливними і сигнальними пристосуваннями (рятувальним кругом, надувним жилетом, веслом, черпаком, ліхтарем, металевим ланцюгом або канатом завдовжки 20 м).

Кормороздавачі з підвісними двигунами повинні мати надійне кріплення двигуна до судна і бути обладнані страхувальним пристроєм, а також мати справне дистанційне керування, якщо таке є. Усі рухомі частини головного двигуна і допоміжних механізмів, а також ті частини, що нагріваються викидними газами, мають бути закриті захисними кожухами.

Перед запусканням підвісного двигуна треба перевірити надійність його кріплення на штатному місці та справність пускового шнура. Під час запуску двигуна потрібно стійко триматися на ногах або на колінах чи сидіти на банці. Щоб запобігти пошкодженню рук чи падінню за борт від зворотного ривка маховика, не можна намотувати на руку кінець пускового шнура. Під час запуску стаціонарного двигуна за допомогою пускового держака його треба брати так, щоб великий палець руки був розміщений по один бік з усіма іншими пальцями. Робітник, який обслуговує двигун кормороздавача, має стежити за тим, щоб мастило і паливо не витікали у воду.

Під час навантажування кормами кормороздавач має бути добре закріпленим за кнехти причалу. Треба дотримуватись і не порушувати норм вантажопідйомності плавзасобу. Навантаження кормороздавача слід починати з його середини, рівномірно розподіляючи корм по бункерах. Вантажопідйомність кормороздавача визначають його завантаженням з таким розрахунком, щоб сухий борт у будь-якому місці виступав над водою в тиху погоду не менш ніж на 20 см.

Кормороздавач повинен мати достатню видимість вперед і можливість колового огляду з місця водія. Зона, яка проглядається попереду плавзасобу, що йде на експлуатаційній швидкості, з місця водія має бути не меншою за 15 м. Під час роботи кормороздавача на його борту може знаходитися тільки обслуговуючий персонал, перебування сторонніх осіб категорично заборонено.

Згідно Типового положення «про порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці», затвердженого Держнаглядохоронпраці України від 26.01.05 р. №15 працівники допускаються до роботи лише після проходження відповідного інструктажу з техніки безпеки, виробничої санітарії. За характером і часом проведення, інструктажі з охорони праці поділяються: на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий. Вступний інструктаж проводиться, з усіма працівниками які приймаються на постійну або тимчасову роботу незалежно від їх освіти та стажу роботи та працівниками інших підприємств які беруть участь у виробничому процесі. При проведенні вступного інструктажу інженер з охорони праці обов'язково вказує на характер виробництва, основні шкідливі фактори на даному робочому місці, а також порядок користування захисними засобами. Проходження вступного інструктажу фіксується у журналі реєстрації проведення вступного інструктажу з техніки безпеки, дані про проходження інструктажу вносяться також у особову справу працівника. Первинний інструктаж проводиться до початку роботи, безпосередньо на робочому місці про, що робиться запис у журналі реєстрації інструктажів з техніки безпеки. Повторний інструктаж проводять на роботі з підвищеною небезпекою 1 раз у 3 місяця. За потребою проводять позапланові, цільові та повторю інструктажі.

Атестація робочих місць проводиться атестаційною комісією в порядку, передбаченому постановою Кабінету міністрів України "Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці" від 1.08.1992 р. №442, Повноваження та склад атестаційної комісії визначаються наказом роботодавця. Для проведення атестації залучаються головні спеціалісти, керівники дільниць та інші. За результатами атестації оформляються робочі місця, визначається складність і розряд робіт. Атестація робочих місць включає: усунення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці, встановлення ступеню шкідливості і небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; визначення права працівників на пільгове, пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах. Вона проводиться один раз на 5 років та має завданням виявлення шкідливих та небезпечних умов праці. Атестація проводиться комісією, склад якої затверджується наказом по підприємству

В Уланівському рибцеху значну увагу приділяють протипожежній профілактиці. Всі приміщення відповідають вимогам пожежної безпеки.

В Уланівському рибцеху охорона праці знаходиться на належному рівні. З працівниками проводять всі види інструктажів, навчання з охорони праці. Керівництво забезпечує працівників інструкціями, вимогами безпеки та плакатами з охорони праці.

Для поліпшення умов праці пропоную збільшити фінансування заходів на охорону праці в обсязі не нижчому 0,5% від суми реалізованої продукції, що передбачено законом України "Про охорону праці".

Висновки

На основі даної роботи можна зробити такі висновки:

· Дане досліджуване господарство не цілком раціонально використовує корми. Не спостерігається якась конкретна технологія, що не може нести за собою суттєвого підвищення рибопродуктивності.

· Інтенсифікація виробництва рибницької продукції призводить до зменшення природної рибопродуктивності ставків.

· Перспективним напрямком діяльності господарства є вирощування рибопосадкового матеріалу, тому потужності інкубаційного цеху щорічно зростають.

· Господарство має широкий ринок збуту рибопосадкового матеріалу і товарної риби.

На базі отриманих висновків ми пропонуємо:

· Щоб найбільш повно використовувати природні корми ставу, доцільно застосовувати змішану посадку, тобто посадку у став риб одного виду, але різного віку. Таке поєднання базується на різниці у характері живлення риб різних вікових груп.

· Для покращення кисневого режиму ставів пропонуємо встановити понтонні аератори.

· Забезпечити нормоване внесення добрив і кормів, що дасть змогу підвищити рибопродуктивність ставків.

· Для збільшення рентабельності роботи інкубаційного цеху пропонуємо переобладнати його, при можливості, новим устаткуванням.

Список використаної літератури

1. Алимов С. І. Рибне господарство України: стан і перспективи. - К.: Вища освіта, 2003. - 336 с.

2. Атлас промислових риб України, група авторів, Київ, “Квіц”, 2005.

3. Водний кодекс України // Відомості Верховної Ради від 6 червня 1995 р.- №24. - К., 1995.- С. 189.

4. Галасун П.Т., Сабодаш В.М., Гринжевський М.В. та ін. Довідник рибовода. - К.: Урожай, 1985. - 184 с.

5. Гриневский А.М. «Прудовое рыбоводство в хозяйствах» -М., 1983.

6. Гринжевський М.В. Аквакультура України. - Львів: Вільна Україна, 1998. - С. 331.

7. Демченко И.Р., Носаль А.Д., Приходько В.А. Разведение растительноядных рыб. - К.: Урожай, 1976. - 64 с.

8. Довідник рибовода / Галасун П.Т., Товстик В.Ф., Сабодаш В.М. та ін. - Київ: Урожай, 1985.- 184 с.

9. Закон України „Про загальнодержавну програму розвитку рибного господарства України на період до 2010 року” від 19 лютого 2004 року №1516-1У.

10. Привезенцев Ю.А. Интенсивное прудовое рыбоводство: Учебник для вузов. - М.: Агропромиздат, 1991. - 368 с.

11. Робочий зошит для лабораторно-практичних занять з курсу „Рибництво”/ Ківа М.С., Третяк О.М., Соболєв О.І. та ін. - Біла Церква, 2005. - 51 с.

12. Сабодаш В.М. Рыбоводство. - Д.: ”Издательство Стакер”, 2004. - 304 с.

13. Харитонова Н.М., Гринжевський М.В., Гудима Б. І., Демченко І. Ф. Технологія вирощування товарної риби в ставах в полікультурі. - К.: ІРГ УААН, МРГ, 1996.

14. Шерман І.М. Ставове рибництво. - К.: Урожай, 1994. - 336

15. Шерман І.М., Гринжевський М.В., Желтов Ю.О. Годівля риб - К.: Вища освіта, 2001. - 269 с.:іл.

16. Грищенко Л.И., Акбаев М.Ш., Васильков Г.В. Болезни рыб и основы рыбоводства - М.: Колос, 2000. - 455 с.

17. Демченко І.Т., Носаль А.Д., Приходько В.А. Розведення рослиноїдних риб. -К.: "Урожай", 1976. - С. 5-29.

18. 3олотова З.К. Белый амур - биологический мелиоратор чрезмерно заростающих водоемов. -М.: «Колос», 1974. -С. 1-2.

19. Исаев А.И., Карпова Е.И. «Рыбное хозяйство водохранилищ» - М., 1988.

20. Министерство рыбного хозяйства СССР. Усовершенствованная технология разведения растительноядных рыб. Сб. научн. тр. ВНИИПРХ-М., 1991, вып. 34. -С. 4-14.

21. Моисеев П.А. «Ихтиология и рыбоводство» - М., 1975.

22. Наконечна М.Г., Петренко О.Ф., Постой В.П.; За ред. М.Г. Наконечної. Хвороби риб з основами рибництва - К.:Наук. Світ, 2003. - 222 с.