Світовий ринок сої за останні 10-15 років є одним з найдинамічніших в аграрному секторі. У середньому щорічно у світі виробляється близько 150 млн. тонн насіння сої. Лідерами виробництва є США, Бразилія, Аргентина і Китай, які щорічно збільшують обсяги виробництва й вирощують близько 3/7 від загальносвітової кількості [22].

Якщо в 1960 році у світі вироблялося 31 млн. тонн сої, в 2003 році цей показник досяг 190,6 млн. тонн, в 2006-2007 році він склав 218,2 млн. тонн, в тому числі: США - 71,5 млн. тонн; Бразилія - 61,0; Аргентина - 47,0; Китай - 15,2; Індія - 7,9; Україна - 0,89; Росія - 0,78 млн. тонн. Практично культура сої забезпечила динамічний розвиток сільського господарства в тих країнах світу, де вона культивується на мільйонах і десятках мільйонів гектарів. Відомо, що в США за рахунок введення сої в сівозміну отримують 40 % приросту економічної ефективності сільського господарства [17].

Якщо всебічно оцінювати сучасну й потенційну роль сої у формуванні світових ресурсів білка, особливо у розв'язанні проблеми харчового рослинного білка й олії, то всі інші зернобобові й білково-олійні культури, які хоч і відіграють важливу роль в окремих країнах (регіонах), все ж на глобальному рівні за обсягом виробництва поступаються соєвим бобам [14,18]. Основний напрямок використання сої в промислово розвинутих країнах - виробництво соєвої олії, макухи, шроту, білкових концентратів, ізолятів, текстуратів, борошна, молока, сиру. Страви й вироби, в які частково додані соєві інгредієнти, перерахувати неможливо [18].

Соєва олія відрізняється високим вмістом поліненасичених жирних кислот (85% від загальної кількості жирних кислот). Особливо високий вміст лінолевої кислоти, яка нормалізує вміст холестерину в крові, рівень кров'яного тиску, стан серцево-судинної системи [14].

Актуальність збільшення виробництва рослинного білка гостро поставлена часом і перед Україною. Аналіз ситуації в Україні засвідчив дефіцит у раціоні більшості диференційованих за різними ознаками верств населення повноцінних білків, у тому числі тваринних, поліненасичених жирних кислот, вітамінів, мінеральних елементів (кальцію, заліза та інших), харчових волокон при надлишковому споживанні тваринних жирів та рафінованих вуглеводів [11].

В Україні розроблено та затверджено наказом Мінагрополітики галузеву програму "Соя України" на 2008-2015 роки. Метою програми є доведення посівних площ під сою за період 2008-2015 років до 1,0 - 1,3 млн. гектарів та виробництва щорічно сої на рівні 1,5 - 3,0 млн. тонн. Нещодавно посівні площі сої в Україні були незначними. Але за останні роки ситуація значно змінилася (рис.1.1).

Рис. 1.1 Динаміка посівних площ сої в Україні, 2001-2015 рр., тис. га [faоstat, оutlооk - 2012]

Отже, на сьогодні в більшості країн світу виробляється широкий асортимент соєвих продуктів, які суттєво відрізняються за способом одержання та властивостями. В різних країнах світу, в тому числі і в Україні, готують більше 300 харчових продуктів із сої, для виготовлення яких необхідно мати високоякісне зерно даної культури та ще й в значній кількості. У зв'язку з цим і виникає потреба збільшення обсягів виробництва сої, яке змогло б забезпечити потреби переробних виробництв. Що і вимагає підвищення урожайності даної культури.

1.2 Народногосподарське значення сої та її місце в економіці господарства

Вимоги до тепла. Соя - теплолюбна культура. Насіння починає проростати при температурі грунту 8-10є С, а дружні сходи з'являються при 15-18єС. Висока вибагливість сої до тепла спостерігається упродовж усього періоду вегетації, особливо під час цвітіння та наливання зерна. Сприятливою середньодобовою температурою для росту та розвитку сої протягом вегетації є 18-22є С, а при цвітінні-наливанні насіння 22-25єС. проте її сходи практично не пошкоджуються заморозками мінус 2-3є С [5].

Вимоги до вологи. Соя у різні періоди вегетації неоднаково реагує на гадходження вологи. З посиленням росту вегетативної маси, потреби сої у волозі збільшуються, досягаючи максимуму під час цвітіння і розвитку плодів. Транспіраційний коефіцієнт сої у середньому становить 520.

Вимоги до світла. Соя - рослина короткого дня. Районовані в Україні сорти дозрівають за 115-140 днів.

Вимоги до грунтів. Результати наукових досліджень показують, що найкращими грунтами для вирощування сої є чорноземні, темно-сірі та каштанові. Грунти з легким механічним складом та не удобрені - мало придатні, так як культура вибаглива до рівня їх родючості. Соя негативно реагує на недостатню аерацію грунту. Засолення грунту не повинно перевищувати концентрації 0,05 %. Кислотність грунту допускається в межах рН 5,5-7,5 але оптимальною величиною є 6,5-7,0 [12,17].

Класифікація сортів сої за тривалістю вегетації. Сорти сої за тривалістю росту і розвитку можна розділити на п'ять груп:

· Ультраранні (до 85 днів);

· Ранньостиглі (86 - 105 днів);

· Середньоранні (до 95 днів);

· Середньостиглі (106-125 днів);

· Пізньостиглі (понад 135 днів).

Нижче наведено коротку ботанічну характеристику ранньостиглих сортів сої, за якою можна визначити рівень продуктивності цих сортів (табл.1.1)

Таблиця 1.1

Характеристика сортових ресурсів сої в Україні

На сьогодні в Україні виведено достатній асортимент вітчизняних високопродуктивних сортів сої, урожайність яких коливається в межах 12-16 ц/га без зрошення та 35-38 ц/га при зрошенні в умовах зони Степу.

2. Місце, умови та методика виконання роботи

2.1 Грунтові умови господарства

Водно-фізичні показники дерново-підзолистого супіщаного грунту

Характерною особливістю дерново-підзолистих грунтів є перерозподіл за ґрунтовим профілем елементів живлення, зокрема фосфору. Найменша кількість його знаходиться у верхніх шарах. Це потрібно враховувати при розробці систем удобрення сільськогосподарських культур і обробітку грунтів.

За хімічним складом ці грунти майже повністю складаються з кремнієвої кислоти Н₂SіО₃ і бідні на поживні речовини. Мінералогічний і гранулометричний склад материнських порід визначає наявність і форми мікроелементів у них. Їх вміст, як і всіх хімічних елементів, у материнських породах різний. За кількістю поживних речовин грунт належить до малозабезпечених.

На цих грунтах вирощують усі районовані культури Полісся (озиму пшеницю, льон, бобові, картоплю тощо). Тут добре ростуть багаторічні насадження, крім місць, де на глибині менше ніж 0,5 м від поверхні розміщуються піщані відклади.

Для вирощування сої дані грунти не є найкращими, оскільки вони мають високу щільність грунту, низький рівень рН та недостатні запаси гумусу. Проте вирощування та отримання сталих врожаїв на цих грунтах можливе за внесення високих доз органічних добрив, які не лише забезпечать культуру елементами живлення, а й сприяють покращенню фізичного стану ґрунту.

2.2 Аналіз кліматичних і погодних умов з оцінкою відповідності їх вимогам сої

Тaблиця 2.2

Середньомісячна темперaтурa повітря тa кількіcть опaдів, 2013 рік

Отже, з усього вищезазначеного встановлено, що погодні і клімaтичні умови 2013 року були достатньо cприятливими для вирощувaння сої. Оскільки кількіcть опaдів та темперaтура повітря у середньому за вегетацію та окремо по фазам розвитку була наближеною до оптимальної для роcту і розвитку даної культури. Про це свідчить зміна даних показників протягом року (риc.2.1).

Риc.2.1 Динаміка температури повітря та надходження опадів протягом 2013 року.

Отже, максимальна кількість опадів приходиться на вегетаційний період (квітень-вересень). Найбільше опадів (до 40% річної норми) випадає в червні-липні. Мінімум опадів випадає в зимові місяці (листопад-лютий) - біля 15% річної кількості. Аналогічна ситуація прослідковується і з надходженням ефективних температур. Таким чином, кількість атмосферних опадів, їх розподіл, а також температурні показники по періодах року цілком забезпечують культуру вологою. Проте, слід пам'ятати, що соя - культура короткого світлового дня, тому необхідно обов'язково зважати на правильний підбір строків, сортів і норм висіву, які б відповідали погоднім умовам господарства.

2.2.1 Сонячна радіація та використання ФАР

Серед факторів, що визначають загальну продуктивність рослин, фотосинтезу належить провідна роль, якщо врахувати, що частка органічної маси, утвореної під час цього процесу, становить близько 95 % маси всіх сухих речовин рослини. Тому керування фотосинтезом посіву є одним з найефективніших шляхів управління продуктивністю рослин, впливу на їх урожайність.

До найважливіших факторів, що визначають рівень продуктивності посівів сільськогосподарських культур, належать: енергія сонячного світла, яка забезпечує проходження фотосинтезу; постачання посівів вуглекислим газом, також необхідним для фотосинтезу; рівень мінерального живлення, умови водопостачання та тепловий режим.

Основне завдання землеробства - використання енергії сонячної радіації через фотосинтез для утворення органічної речовини з найбільшим коефіцієнтом корисної дії.

За сучасними уявленнями, оптимальні за структурою, рівнем забезпеченості водою, мінеральним живленням та вуглекислим газом посіви найпродуктивніших сортів можуть використовувати ФАР (фотосинтетично активна радіація) 4-5% на фотосинтез та нагромадження органічних речовин. Але при середніх урожаях по країні (8-10 ц/га) зернобобові культури витрачають не більше 0,6-0,9 % ФАР. Отже, для збільшення врожаю цих культур існують великі резерви. Важливим для дальшого зростання його є створення високопродуктивних сортів та гібридів, які характеризуються підвищеною фотосинтезуючою активністю, а також розробка науково обґрунтованої технології вирощування їх.

Одним з найважливіших питань в агрономічній науці є визначення можливості максимального накопичення рослинами органічної речовини в процесі високої продуктивності фотосинтезу.

Світловий режим для життя рослин має не менше значення, ніж температура, вологість та мінеральне живлення. Світло, або промениста енергія, у широкому розумінні цього слова, є важливим енергетичним фактором, який бере активну участь у створенні органічної речовини на землі. Промениста енергія сонця у більшості випадків впливає на особливості процесів росту, форми і розміщення листя у рослин та ін. Вона бере участь не тільки у формуванні органічної речовини, але і в її перетворенні та відкладанні, впливає побічно та безпосередньо на процеси загартування рослин, зміни їх зимо - та посухостійкості. Світло також впливає і на формування органів рослин.

Важливим якісним показником посівів, здатних з великим ККД засвоювати енергію світла та СО₂ з маси повітря, є достатньо висока оптична щільність при великій сумарній поверхні асимілюючих органів, головним чином листя.

Зміни в інтенсивності освітлення часто тісно пов'язані зі змінами температурного режиму ґрунту, у посівах та в самих рослинах. Вони одночасно помітно впливають на проходження ряду мікробіологічних процесів у ґрунті, тобто не лише на характер й інтенсивність фотосинтезу, але й на зміни ґрунтового живлення рослин. Тому вивчення питання про вплив світла на рослини є важливим не лише як теоретично, але й для використання цих знань у сільськогосподарській практиці. Створення оптимального світлового режиму посіву можна досягнути нормами висіву, способами сівби, розміщенням рослин на площі, кількістю їх у рядках та ін. Цими заходами можна помітно збільшувати коефіцієнт корисної дії фотосинтезу, надходження сонячного світла на землю.

2.2.2 Показники зволоження території

Основні сільськогосподарські культури оцінюють за запасами продуктивності вологи, порівнюючи їх з найменшою вологоємкістю, яка в метровому шарі супіщаного ґрунту на початку весни становить 140-150 мм. Оптимальна вологість ґрунту для зернових та бобових культур становить відповідно 65-75 % та 75-80 % вологи [4]. Суму опадів, що була в даній зоні, представлена в нижченаведеній таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Сума опадів (мм) за 2013 рік за даними Поліської метеостанції

У червні місяці сума опадів за липень і серпень перевищувала середньо багаторічні на 3.9 та 9.1 мм відповідно, позитивно впливають на формування насіння сої.

Район розміщення господарства характеризується достатньою та надмірною зволоженістю. Середня річна сума опадів становить 470 мм. В окремі роки сума опадів значно відхиляється від наведеної величини і в вологі роки доходить до 700-800 мм, а в найбільш сухі роки не перевищує 300-400 мм. Розподіл опадів протягом року дуже нерівномірний. Проте, незважаючи на наявність позитивного балансу вологи, на території господарства не виключена можливість ґрунтових посух.

3. Агроекономічний аналіз системи землеробства та технології вирощування сої в господарстві

3.1 Співвідношення земельних угідь та структура посівних площ

Таблиця 3.1

Структура посівних площ господарства на 2013 рік

Дані таблиці свідчать про високу розораність території. Рілля займає 84,7 % від загальної площі території господарства та 90,0 % від площі сільськогосподарських угідь. Відповідно, уся площа ріллі зайнята польовими культурами. Серед сільськогосподарських культур 39,9 % займають зернові, 24,3 - зернобобові, 27,8 - технічні та 8 % овочеві культури від загальної площі ріллі.

За останні 3 роки загальна посівна площа у ТОВ "Аріадна" дещо зменшилася (табл.3.2). В структурі посівних площ господарства у 2013 році провідне місце займають зернові культури (43,4 %). Таке насичення сівозміни культурами одного напряму використання, тобто зернових, пояснюється необхідністю вирощувати більш рентабельні культури, а також відсутністю тваринництва в господарстві і шляхів реалізації продукції технічних культур, зокрема цукрових буряків.

У структурі зернових та технічних культур у 2013 році порівняно з 2011-2012 роками відсутні посіви вівса, гороху, озимого ріпаку та картоплі. Такі зміни відбулися через досить низьку рентабельність цих культур за останні роки. Озимий ріпак, через несприятливі умови перезимівлі доводилось два роки поспіль пересівати ярими формами ріпаку (табл.3.2).

Таблиця 3.2

Структура посівних площ зернових та технічних культур ТОВ "Аріадна"

Тому було прийнято рішення частково замінити дані площі ярим ріпаком. Вирощування картоплі зменшили та перевели у овочеву сівозміну. Культури польової сівозміни (овес, горох) тимчасово зняли із структури посівних площ збільшивши площі інших культур, зокрема сої, з метою досягнення високої економічної ефективності виробництва сільськогосподарських культур у господарстві.

Отже, удосконалення структури посівних площ польової сівозміни господарства має здійснюватись у напрямі збільшення частки зернобобових культур у загальній посівній площі зернових та технічних культур.

3.2 Спеціалізація господарства та урожайність сільськогосподарських культур за останні 3 роки

Таблиця 3.3

Врожайність основних сільськогосподарських культур, т/га

За результатами отриманої урожайності у ТОВ "Аріадна" було встановлено, що урожайність зернових та технічних культур протягом останніх трьох років варіювала та зменшувалась переважно у всіх вирощуваних культур. Тому у 2013 році дещо змінили структуру розміщення культур, в тому числі, овес, горох, озимий ріпак та картоплю взагалі не висівали, збільшивши загальну площу сої та замінивши посіви озимого ріпаку на ярий, через несприятливі умови перезимівлі. Таким чином з урахуванням впровадження прогресивних технологій вирощування даних культур, наступного року планується отримати врожайність вищу приблизно на 30 %.

3.3 Сівозміни господарства та місце сої в них

Таблиця 3.4

Система сівозмін у господарстві

Враховуючи погодні умови та тип ґрунтів, де розміщене господарство, із даних таблиці, можна зазначити, що даний варіант не є найкращим, проте враховуючи невелику площу господарства, вона є оптимально допустимою.

За останні роки соя зайняла провідне місце у структурі посівних площ господарства. Гунтово-кліматичні умови зони для даної культури хоча і не є оптимальними, проте її висока рентабельність дає змогу й надалі впроваджувати сою у виробництво задля загального підвищення економіки господарства.

3.4 Оцінка господарської та економічної ефективності галузі рослинництва в господарстві