Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

врожайність гірчиця біологія

Гірчиця має велике значення як олійна культура, з її насіння добувають олію, яка за своєю якістю не поступається соняшниковій. Насіння гірчиці сарептської містить олії 35 - 47%, білої 30 - 40%. Крім того, в насінні гірчиці є 25 - 32% протеїну, до 1,7% ефірної олії. Гірчична олія належить до слабковисихаючих (йодне число олії гірчиці сарептської 102 - 108, білої 92 122).

Гірчичну олію широко використовують для харчування, а такожу багатьох галузях промисловості - консервній, хлібопекарській, кондитерській, маргариновій, миловарній, фармацевтичній. Крім олії, насіння гірчиці сарептської містить 0,5 - 1,7% ефірного (алілового) масла, білої 0,1 - 1,1%, яке використовують у косметиці та парфумерії. З макухи сарептської гірчиці виробляють гірчичний порошок, з якого виготовляють столову гірчицю, а в медицині - гірчичники. Макуха містить алкалоїди синігрин та санальбін, тому без належної обробки її можна давати худобі в дуже обмеженій кількості.

Сарепська гірчиця дає високий урожай зеленої маси, яку можна використовувати на зелене добриво, для годівлі худоби і як кулісну культуру на парах для снігозатримання. Коренева система своїми виділеннями перетворює недоступні для рослин поживні речовини ґрунту на доступні. Добрий медонос і попередник для всіх культур.

Батьківщиною гірчиці сарептської вважається Індія, де ця рослина і тепер розповсюджена як бур'ян. Здавна гірчицю культивують у Китаї, Індії, Єгипті, Передній Азії. У Російській імперії вперше булла введена в культуру в Нижньому Поволжі поблизу м. Сарепти (звідки і отримала назву сарептська) на початку XVIII ст. В Україні її вирощують на невеликих площах. Урожайність насіння гірчиці сарептської 8 - 12 ц/га, зеленої маси - до 300 ц/га.

В насінні міститься тіоглікозід (сірковмісних глікозид) сінігрін, що обумовлює пекучий смак гірчиці. Під впливом ферментів він гідро-лізуется, при цьому виділяється аллілізотіоціанат, званий гірчичним ефірним маслом, воно і додає гірчиці гострий смак. Насіння гірчиці сарептської містять до 35% жирної олії, до складу якого входять ерукової (41,5%), оленів (32%), лінолева (18%), ліноленова (3%), лігноцеріновая (1%), міристинова (0,5%) і бегановая кислоти.

З макухи при перегоні з водяною парою витягують гірчичне ефірна олія. Знежирені макухи звертають в порошок (гірчичну борошно), з якого роблять гірчичники і столову гірчицю.

Гірчичне олія, що містить азот, сірку і глікозид сінігрін, відоме своїми дратівливими шкіру властивостями і здатне проникати через шкіру. Воно застосовується як зовнішній місцево дратівливу і відволікає засіб, що викликає почервоніння шкіри.

Гірчичне масло у формі гірчичного спирту (2%-ний спиртовий розчин ефірної олії) - обволікаючу засіб при запальних процесах і ревматизмі.

Порошок гірчиці застосовують також для загальних і ніжних ванн як засіб, що збуджує кровообіг, що поглиблює дихання, що полегшує відділення мокротиння. Для цього 200 г. порошку розмішують в 1 л теплої води і виливають у ванну. Ванну беруть при температурі 35-36° С протягом 5-6 хв, після чого обмиваються і закутується в ковдру. Ножні ванни з порошком гірчиці протягом 10 хв ефективні при простудних захворюваннях (але тільки в перші години).

Відзначено антисептичну, протизапальну дію гірчиці, корисне при ураженні туберкульоз лімфатичних залоз.

Гірчиця має протимікробну і протигрибковою властивостями, що стало підставою застосовувати розчин порошку гірчиці для лікування мікозів стоп.

Мазь гірчиці використовують для лікування псоріазу і нейродерміту

Гірчицю широко застосовують у Фітокосметика.



1. Стан галузі рослиництва в господарстві і грунтово-кліматичні умови

1.1 Географічне положення і загальні відомості про господарство

Фермерське господарство «НІКО» стало одним з ключових операторів на вітчизняному ринку зернової торгівлі, з часу свого заснування у серпні 1996 року.

Серйозні випробування, що випали на долю Компанії у перехідний період ринкових трансформацій, зміцнили її потенціал та згуртували колектив навколо поставлених державою завдань.

Системні та послідовні дії сприяють наповненню зернового ринку збіжжям для забезпечення продовольчої безпеки держави, а відтак її економічного зростання.

Реалізовуючи державну політику у галузі експортно-імпортних операцій із зерном ФГ «НІКО», як стабільна, конкурентоспроможна ринкова структура, що здатна забезпечити ефективну діяльність, достойно представляє інтереси України на світовому ринку зерна та продуктів його переробки.

Новий етап розвитку ФГ «НІКО» відкриває перед нею й кращі потенційні можливості для запровадження сучасних технологій з переробки та зберігання стратегічного ресурсу держави, яким завжди було, є і буде зерно.

1.2 Грунтово-кліматичні умови господарства

Географічні дані: ФГ «НІКО». Розташований у степовій зоні північно-східної частини Великолепетиського району Херсонської області, на лівобережжі Каховського водосховища.



Таблиця 1.1. Основні фізичні та хімічні показники ґрунту

Грунт	Показники
	Водно-фізичні	Хімічні
	h, см	б, г/см3	dтф, г/см3	НВ, %	ВРК, %	ВВ, %	?П, %	E	S	N	P	K	pH
Чорнозем південний	0-30	1,28	2,7	25,7	19,3	12,6	52,5	25	16	2,3	1,3	28	6,7
Темно-каштано-вий	0-30	1,28	2,64	20,6	15,8	7,1	51,4	21	18	2,1	1,6	31	6,6

?П - сумарна пористість;

E - ємність поглинання, мг.-екв/100г ґрунту;

S - сума вбирних основ, мг.-екв/100г ґрунту;

NPK - вміст доступних елементів живлення, мг.-екв/100г ґрунту.

Опис клімату та природних ресурсів.

ФГ «НІКО» Розміщений у межах Причорноморської низини, північна межа якої проходить по лінії Чорного й Азовського морів.

Території господарства являє собою безстічну рівнину, що незначно знижується до півдня.

По агрокліматичному районуванню Херсонської області, в основу якого покладені теплозабезпеченість і ступінь зволоження у вегетаційний період, район відноситься до першого агрокліматичного району, що характеризується як дуже теплий, посушливий.

Кількість опадів, що випадають, протягом року становить 215-220 мм. Середня тривалість ез морозного періоду становить 175-180 днів,
а вегетаційного 215-225 днів. Весна характеризується швидким підвищенням температури повітря тривалість її 1-1,5 місяця, а максимальні температури досягають 25-30 С°. Літо найчастіше спекотне, посушливе, температура повітря в середньому становить +27 С°. У другій половині жовтня в районі наступає осінь, що характеризується збільшенням хмарності й числа днів
з опадами, а також початком заморозків. Зима на території району дуже коротка, самий холодний місяць - січень із середньомісячною температурою
-5 С°. Сніжний покрив тримається 25-40 днів і досягає висоти 3-6 см. Переважним напрямком вітрів у районі є північне й північно-східне.

Відстань до обласного центра міста Херсон - 176 км., до найближчого міста (м. Каховка) - 52 км.

Аналіз стану агрономічної служби в господарстві

Восени 2011 року посіяно озимої пшениці 2391,2 га, пари - 1761 га - 27% у структурі посівних площ, планується посіяти соняшнику 1804,1 га.

Запланована врожайність сільськогосподарських культур при дотриманні комплексу агротехнічних заходів: весняне підживлення озимих культур, посів ярих культур в стислі строки високоякісним насінням, захист рослин від шкідників та хвороб, застосування новітньої техніки дасть змогу забезпечити планове виробництво галузі рослинництва.

Тісна співпраця з науковцями Інституту землеробства південного регіону без сумніву дасть змогу підвищити ефективність ведення зерновиробництва у районі. Для чого базовими господарства ФГ «НІКО» укладено договори про надання науково-методичних, консультативних послуг від наукових установ

Таблиця 1.2. Кліматичні умови по середньобагаторічним даним Каховської метеорологічної районної станції

Місяці	Показники
	Опади, мм	Температура, ?С	Вологість повітря, %
Січень	33	-3,2	76,3
Лютий	31	-2,7	81,2
Березень	26	1,5	83,4
Квітень	33	10,0	72,3
Травень	19	16,0	38,8
Червень	20	19,9	40,6
Липень	49	21,9	74,2
Серпень	38	21,3	71,2
Вересень	37	11,4	53,4
Жовтень	28	8,8	80,7
Листопад	36	6,1	79,1
Грудень	40	1,3	84,3
За рік (сума)	390	9,3	69,6

Організаційно-економічна характеристика господарства

Площа с/г угідь 6858,16 га, в т.ч. ріллі 6858,16 га, з неї. на зрошенні 825,125 га (використовуються як богарні)

Орендовано: площа с/г угідь 6858,16 га, в т.ч. ріллі 6858,16 га

Таблиця 1.3. Виробництво продукції рослинництва в господарстві:

	2010	2011	2012
	всього	всього
Зернові всього, площа, га	3071	2980	2503
урожайність, ц/га	51,1	52,9	24,7
валовий збір, тонн	15700	15764	6176
в т.ч. пшениця, площа, га	2575	2541	2003
урожайність, ц/га	53,8	56,0	27,8
валовий збір, тонн	13869	14230	5566
Соняшник, площа, га	1796	2016
урожайність, ц/га	18,4	27,0
валовий збір, тонн	33110	5443



2. Аналіз науково-виробничої інформації по біології та технології вирощування гірчиці сарептської

Гірчиця сарептська (сиза) (Brassica juncea Czern.) - однорічна рослина з розгалуженим, прямостоячим стеблом заввишки 30 - 90 см і більше.

Насіння утворює дрібне, овально-округлої форми, коричневого, чорносизого або жовтого кольору, у воді не слизне, на смак гірке з характерним запахом гірчиці. Маса 1000 насінин 1,7 - 4 г. Насіння гірчиці сизої проростає при температурі близько 1 - 2°С. Рослини гірчиці в стадії розетки й старіші легко витримують нетривалі заморозки до мінус 5°С і навіть до мінус 10°С. Така стійкість гірчиці проти заморозків дає змогу сіяти її під зиму.

Гірчиця сарептська відзначається високою посухостійкістю. Найвищу потребу у воді вона відчуває в період бутонізації - цвітіння.

Вегетаційний період гірчиці сарептської залежно від району вирощування й погодних умов триває 70 - 115 днів. Належить до рослин довгого дня з факультативним самозапиленням; у південних районах часто спостерігається перехресне запилення. Гірчиця сарептська дає високі врожаї на родючих ґрунтах, а на бідних ґрунтах та в умовах низької агротехніки розвиває слабку кореневу систему, від чого сильно знижуються її врожай і посухостійкість. Малопридатні для неї важкі, запливаючі, а також засолені ґрунти. На утворення 1 т насіння гірчиця виносить із ґрунту 70 - 75 кг азоту, 25 - 30 кг Р2О5 і 50 - 60 кг К2О.

Гірчиця біла більш холодостійка і менш посухостійка, ніж сарептська. Вона добре росте в районах, де буває 450 мм і більше середньорічних опадів. Вегетаційний період у гірчиці білої коротший, ніж у сарептської (65 - 70 днів).

Сорти гірчиці, районовані в Україні: сарептської - Мрія, Тавричанка та ін.

Інші види гірчиці - гірчиця біла (Sinapis alba L.), гірчиця чорна (Brassica nigra Koch.) - Однорічні культурні рослини. Чорна гірчиця обробляється в південній частини Західної Європи та Передньої Азії, біла - в країнах Середньої та Північної Європи.

Чорна гірчиця відрізняється від сарептської більш ясно-жовтими пелюстками віночка, більш дрібними насінням. Цей вид є основним видом гірчиці в Західній Європі, він менш урожайний, ніж гірчиця сарептська.

Біла гірчиця - олійна рослина, відрізняється ліровидні листям, сільноопушенним стручком і великими світло-жовтими насінням. У медицині майже не застосовується.

В насінні міститься тіоглікозід (сірковмісних глікозид) сінігрін, що обумовлює пекучий смак гірчиці. Під впливом ферментів він гідро-лізуется, при цьому виділяється аллілізотіоціанат, званий гірчичним ефірним маслом, воно і додає гірчиці гострий смак.

Насіння гірчиці сарептської містять до 35% жирної олії, до складу якого входять ерукової (41,5%), оленів (32%), лінолева (18%), ліноленова (3%), лігноцеріновая (1%), міристинова (0,5%) і бегановая кислоти.

Лікарі часів Гіппократа писали, що гірчиця сприяє роботі кишечника і відділення сечі. Гірчицю з медом давали всередину при грудних хворобах як відхаркувальний, проти хронічного кашлю, а також для лікування укусів тварин і при отруєнні отруйними грибами. Використовували її при легеневих кровотечах, епілепсії, лихоманці, хронічному тонзиліті і плевриті. У той же час попереджали, що гірчиця з-за гостроти шкідлива для шлунка.

В російською травник XVIII ст. написано: «Приправи для страв пряністю своєї не тільки підсилюють апетит, але при тому, спонукаючи шлункові волокна, сприяють травленню і розводять густі мокроти».

З макухи при перегоні з водяною парою витягують гірчичне ефірна олія. Знежирені макухи звертають в порошок (гірчичну борошно), з якого роблять гірчичники і столову гірчицю.

Гірчичне олія, що містить азот, сірку і глікозид сінігрін, відоме своїми дратівливими шкіру властивостями і здатне проникати через шкіру. Воно застосовується як зовнішній місцево дратівливу і відволікає засіб, що викликає почервоніння шкіри.

Гірчичне масло у формі гірчичного спирту (2%-ний спиртовий розчин ефірної олії) - обволікаючу засіб при запальних процесах і ревматизмі.

Порошок гірчиці застосовують також для загальних і ніжних ванн як засіб, що збуджує кровообіг, що поглиблює дихання, що полегшує відділення мокротиння. Для цього 200 г. порошку розмішують в 1 л теплої води і виливають у ванну. Ванну беруть при температурі 35-36° С протягом 5-6 хв, після чого обмиваються і закутується в ковдру. Ножні ванни з порошком гірчиці протягом 10 хв ефективні при простудних захворюваннях (але тільки в перші години).

Гірчиця має протимікробну і протигрибковою властивостями, що стало підставою застосовувати розчин порошку гірчиці для лікування мікозів стоп.

Заготівля і якість сировини. Відповідно до вимог Державної фармакопеї (IX видання) насіння гірчиці сарептської майже кулясті, 1,2-1,8 мм у поперечнику, червонувато-коричневі (світлі або темні), інколи жовті з сизим нальотом. Запах відсутній, пекучий смак, гірчичний.

Сировина повинно містити вологи не більше 12%; золи загальної не більше 5%; нерозчинної в 10%-ної соляної кислоти не більше 1,5%; бур'янистої й олійної домішки не більше 4%, в тому числі бур'янистої домішки не більше 2%. При змочуванні насіння злегка покриваються слизом і набувають різкий ефірний запах.

Зберігають сировину в тканинних мішках у сухому місці з хорошою вентиляцією.

Сарепська гірчиця - Brassica junkea Czern - однорічна травяниста рослина родини Капустяних.

Коренева система стрижнева, тонка, дуже розгалужена, глибоко проникає в грунт на глибину 2.5 - 3 м, що дає можливість рослинам брати вологу і поживні речовини з глибоких шарів грунту.

Стебло сизе, розгалужене, прямостояче, заввишки 40 - 130 см, з восковим нальотом, голе або в нижній частині опушене.

Листки нижні розеткові (прикореневі) - великі, ясно черешкові, густо опушені сидячими волосками, ліровидно-пірчасто-розсічені. Верхні - цільні або майже цільні по краях, видовжено-лінійні, сидячі або на коротких черешках, ланцетовидно форми, не опушені. Середні - за формою наближаються до нижніх; за величиною займають проміжне місце між верхніми і нижніми листками.

Суцвіття - щитковидна китиця, яка містить 25-80 квіток.

Квітки - чотирного типу, без при квітників, яскраво-жовті, двостатеві, з нектариками (медоносні). Тичинок 6, з них 2 короткі і 4 довгі. Маточка складається з двох плодолисточків. Завязь верхня.

Плід - стручок, тонкий, лінійний з коротким носиком, чотирьохгранний, Ю 2-5 см завдовжки і 2-3,5 см завширшки, бугорчастий, середня жилка ясно виражена, містить від 16 до 25 насінин, при достиганні розкривається, насіння висипається.

Насіння дрібне, овально-округлої форми, коричнево-сизого кольору, рідше жовтого забарвлення, з ясно сітчастою оболонкою. Має пекучий смак із запахом ефірних олій, у воді не ослизнюється. Маса 1000 насінин - 2-3,5 г.

Кращими попередниками гірчиці у сівозміні є озимі зернові і зернобобові та просапні культури. Щоб запобігти масовому поширенню шкідників і хвороб, не слід сіяти гірчицю після інших культур родини капустяних.

Удобрення. Гірчиця сарептська дуже чутлива до прямої дії мінеральних добрив і добре реагує на післядію органічних. Під зяблеву оранку вносять мінеральні добрива в нормі N45-60Р45-60К45-60. При висіванні в рядки вносять фосфорні добрива в дозі Р15-20, які підвищують урожайність насіння і вихід олії на 20 - 22%.

Обробіток ґрунту. Передпосівний обробіток на чистих від бур'янів землях полягає в лущенні стерні на 6 - 8 см і оранці плугами з передплужниками на 23 - 25 см. При наявності багаторічних бур'янів проводять дворазове лущення і оранку на 27 - 30 см.

Передпосівний обробіток ґрунту починають у перші 2 - 3 дні польових робіт при підсиханні ґрунту із закриттям вологи середніми зубовими боронами, після якого проводять передпосівну культивацію на глибину 5 - 7 см з одночасним боронуванням і шлейфуванням.

Сівба. Для сівби використовують кондиційне насіння із схожістю не менше 85%, чистотою 98%, протруєне ТМТД (3 кг препарату на 1 т насіння).

Гірчицю сарептську на чистих від бур'янів полях сіють услід за передпосівною культивацією. На забур'янених полях її рекомендується сіяти через 10 - 15 днів після початку польових робіт з попереднім знищенням бур'янів передпосівною культивацією. Оскільки гірчиця біла, на відміну від сарептської, більш холодостійка й вологолюбна, то сіють її в ранні строки, одночасно з ярими колосовими культурами. Запізнення із сівбою на 5 днів знижує врожай на 25%.

Сіють гірчицю звичайним рядковим способом. Норма висіву сарептської гірчиці 10 - 12 кг, а білої 15 - 16 кг/га. На дуже засмічених полях гірчицю краще сіяти широкорядним способом з міжряддям 45 см. Норма висіву при цьому зменшується (сарептської гірчиці до 6 - 8 кг, білої - до 10 - 12 кг/га). Глибина загортання насіння на легких та середніх ґрунтах 4 - 5 см, на важких - не більше 3 см.

Догляд за посівами. Услід за сівбою гірчиці ґрунт коткують кільчастими котками. Якщо на посівах утвориться ґрунтова кірка, її знищують боронуванням середніми та легкими боронами упоперек рядків. Особливу увагу в період догляду за посівами приділяють своєчасному знищенню численних шкідників. У період повних сходів гірчиці краї посівів (шириною 20 - 25 м) обробляють 40%-м метафосом з розрахунку 1 л/га з метою знищення хрестоцвітої блішки до її розселення на посіві з місць зимування. При виявленні на посівах борошнистої роси їх також обприскують метафасом. У період бутонізації - початку цвітіння проти різноманітних шкідників посіви обприскують суспензією 30%-го вофатоксу (1 кг препарату на 1 га).

Збирання. Гірчицю сарептську збирають переважно роздільним способом, бо насіння її при дозріванні швидко обсипається. Скошують у валки на початку воскової стиглості зерна, коли рослини набувають жовтого кольору, нижні листки обпадають, на центральній гілці у верхній частині достигає 20 - 25%, у нижній 55 - 60% стручків, насіння має вологість 35 - 40%. Висота зрізу при скошуванні 15 - 20 см.

Валки обмолочують зерновими комбайнами через 3 - 4 дні після скошування при вологості насіння не вище 10 - 11% в ранкові, вечірні та нічні години.

Гірчицю білу частіше збирають прямим комбайнуванням, оскільки при достиганні стручки її мало розтріскуються. При прямому комбайнуванні збирання починають у фазі повної стиглості насіння, коли воно набуває характерного для сорту забарвлення, має вологість 12%. Закінчують збирання в стислі строки - не більше 3 - 4 днів, щоб запобігти великим втратам від обсипання насіння. Очищене на токах насіння зберігають з вологістю не більше 10%.

Захист гірчиці від хвороб і шкідників

Сорти гірчиці сарептської вирізняються доброю стійкістю проти основних хвороб. В деяких випадках зявляються хвороби, які завдають найбільшої шкоди:

Альтернаріоз, борошниста роса, несправжня борошниста роса.

Шкідники гірчиці сарептської теж спроможні нанести значної шкоди, найбільш шкодо чинними є листогризучі. гусениці, совки, молі, клопи, блішки та ін.

Гірчичний листоїд. Жуки синього, зеленуватого кольору, ноги червоно-жовті, 4-6 мм. Личинки темно-бурі, знизу жовті, з чорною голівкою, 8-10 мм. Обїдають листки і суцвіття.

Ріпаковий пильщик. Шкодять личинки, обїдають листя, квіти, завязі, недозрілі плоди.

Гірчична білянка. Шкодять гусениці, обїдаючи листя, бутони, стручки.

Капустяна міль. Молоді гусениці вгризаються в м'якоть листка. Всередині листка вони проробляють ходи, де живуть 2-3 дні, а потім виходять на нижню поверхню листка і з цього часу живуть і живляться відкрито.

Стручкова вогнівка. Гусениці виїдають у стручку легке недозріле насіння.

Ріпаковий квіткогриз. Шкодять жуки та личинки, живляться частинами квіток.

Капустяна попелиця. Пошкоджують листя, висмоктуючи з нього соки, через що воно жовтіє і скручується.

Хрестоцвіті клопи. Шкодять личинки і дорослі клопи, проколюючи шкірку листка хоботком, від чого на листі зявляються жовті плями, тому сильно пошкоджені рослини гинуть.

Заходи боротьби

З метою запобігання пошкодження рослин гірчиці сарептської шкідниками і хворобами насіння перед посівом інкрустують - обробляють плівко утворюючими речовинами, що містять протруювачі.

Децис 25%, 0,3 л/га, Волатон 50%, 1 л/га. Важливо обприскувати крайні смуги полів і цим запобігати поширенню шкідників.

У кінці бутонізації проти попелиці, прихованохоботників, квіткогризів поля обов'язково обробляють Тіоданом 50%, 1,5 л/га, Суміцидіном 20%, 0,3 л/га та іншими препаратами.



3. Застосування елементів програмування врожайності гірчиці сарептської

3.1 Програмування врожайності. Характеристика гірчиці сарептської сорту Тавричанка

Сорт безерукового напрямку, призначений для виробництва харчової олії та гірчичного порошку. Рекомендується для вирощування в степовій та лісостеповій зонах України. Сорт стійкий проти вилягання рослин та обсипання насіння, середньо стійкий проти хвороб та шкідників. Технологічний, придатний до механізованого вирощування. Збирання врожаю проводять при повній стиглості насіння, коли воно і у нижніх, і у верхніх стручках стане твердим.

Сортові ознаки чітко не визначені.

Висота рослин - 120-125 см.

Стебло округле, діаметром 7-8 мм, має восковий наліт.

Кущ зімкнений.

Тривалість вегетаційного періоду 85-90 днів.

Стручок з 22-27 насінинами овально-кулеподібної форми, жовтого забарвлення.

Маса 1000 штук насінин - 3,5-4,0 г.

Урожайність - 21ц/га.

Олійність - 41-42%, вміст ефірної олії 0,7-0,8%.

Вміст ерукової кислоти - 0,2%.

Сорт створений в Інституті олійних культур УААН.

Принципи одержання запрограмованого урожаю передбачає кілька рівнів урожайності, на які слід орієнтуватися:

1. Потенційний урожай, або максимально можливий (У);

2. Дійсно можливий урожай;

3. Урожай у виробництві.

Сучасний етап у розвитку агрономії, коли на перший план висувається керування фотосинтезом як основним процесом, що визначає врожаї сільськогосподарських культур, обумовив виникнення нової для фізіології рослин проблеми - програмування врожаю.

Під поняттям програмування врожаю розуміють розробку комплексу взаємопов'язаних способів проведення, своєчасне і якісне виконання яких забезпечує отримання раніше розрахованої величини врожаю культури з високою якістю продукції. Хід формування врожаю визначається програмою, складеною раніше з урахуванням технології вирощування та біологічних особливостей культури. В установленій послідовності, в оптимальні строки і з необхідними вимогами застосовують агроприйоми, які необхідні для кількісних і якісних показників росту, розвитку рослин і продуктивності агрофітоценозів.

Наукове програмування врожаїв передбачає безперервне одержання інформації про стан рослин і екологічних факторів протягом усього періоду вегетації рослин і коригування основних факторів середовища, що здійснюють лімітуючий вплив на ріст і розвиток арахісу.

Важливим складовим елементом у програмуванні врожаїв є забезпечення використання ФАР з високим коефіцієнтом ефективності. Ничипорович А.О. запропонував оцінювати посіви за відсотком засвоєння ФАР так: як звичайні - при К_фар 0,5-1,5%, як добрі 1,5-3,0, рекордні 3,5-5,0, теоретично можливі - 6,0-8,0%. На його думку перспективним завданням для сільського господарства є доведення КПД фотосинтезу до 3%

Таким чином програмування врожаю передбачає повну реалізацію потенційної продуктивності культури при оптимізації основних факторів життєдіяльності рослин в землеробстві, раціональне використання ресурсів клімату і ґрунтів при умові лімітування продуктивності посіву яким-небудь фактором.

Потенційний урожай (У) - це урожай який можливо отримати в ідеальних метеорологічних умовах (вологи і тепла достатньо). Він залежить від надходження фотосинтетично-активної радіації (ФАР), агрофону, біологічних властивостей культури або сорту. Потенційний урожай на основну продукцію розраховується за формулою А.О. Ничипоровича:

Потенційна урожайність розраховується за формулою:

?QФАР - сума надходження ФАР за період активної вегетації, млрд. кДж/га.

?QФАР = 130 днів вегетація гірчиці, 1,4+5,6+7,2+5,1=19,3 ккал/см².

КФАР, % - коефіцієнт використання ФАР. Він залежить від рослин, способу посіву, рівня агротехніки, величини вегетаційного періоду. Для гірчиці коефіцієнт використання ФАР дорівнює 2,21%.

q - калорійність 1 ц урожаю, кДж/кг. Для гірчиці калорійність 1ц урожаю дорівнює ккал/100 г.=4780 ккал/кг.

Розрахунок потенціальної врожайності за надходженням ФАР

Перерахунок від біомаси (ПУ) до господарсько-цінної частини врожаю (ПУо) проводиться за формулою:

де K_m - коефіцієнт господарської ефективності урожаю, або частка основної продукції у загальній біомасі з методички.

Розрахунок потенціальної врожайності за вологозабезпеченістю посівів (дійсно можлива урожайність).

Дійсно можливий урожай (ДМУ) - це урожай, який можна отримати за існуючих метеорологічних умов на високому рівні технології.

Розрахунок ДМУ за вологозабезпеченістю, лімітуючим фактором зони, проводиться із співвідношення:

,

= 21,2ц/га

де W - доступна волога в 0-100 см шарі ґр, мм/га.

На період сівби гірчиці для Степу складає 108 мм., м³/га; доступна волога, що залишається в метровому шарі ґрунту при дозріванні врожаю.

Урожай у виробництві береться за останні три роки.

Рівні продуктивності

Розрахункові рівні продуктивності культури, потенціальна урожайність сорту, а також урожайність культури в господарстві представлені в
таблиці 3.1.4.

Програмована врожайність повинна бути в межах ДМУ, яка розраховується по лімітуючому фактору, яким є вологозабезпечення (при достатньому рівні агротехніки), тому ми рекомендуємо використовувати при програмуванні врожайність для гірчиці розміром 21,2ц/га.

Таблиця 3.1.4. Рівні продуктивності гірчиці сарептської

Рівні продуктивності	Збір з 1 га, ц
1. Біологічна (потенційна) урожайність біомаси гірчиці по приходу ФАР	89,2
2. Урожай основної продукції по приходу ФАР	23,2
3. Дійсно можливий урожай основної продукції по вологозабезпеченості (ДМУ)	21,2
4. Урожай у виробництві (господарстві) за останні три роки	мінімальний	8
	максимальний	17,8
	середній	12
5. Потенційна урожайність сорту Тавричанка	21
6. Урожайність на сортодільницях	20
7. Програмований врожай	21

Програмована врожайність повинна бути в межах ДМУ, яка розраховується по лімітуючому фактору, яким є вологозабезпечення (при достатньому рівні агротехніки), тому я рекомендую використовувати при програмуванні врожайність для гірчиці розміром 21ц/га.

3.2 Розрахунок норм добрив на програмований урожай

Щоб розрахувати норми внесення добрив ми використовувалися методом балансу, в якому норма добрив визначається по різниці між виносом поживних речовин з урожаєм основної та побічної продукції та вмістом поживних речовин у ґрунті та добривах (табл. 3.4).

Таблиця 3.4. Розрахунок норм основних поживних речовин на програмований урожай гірчиці 18,7 ц/га

№	Показники	N	P2O5	K2O
1	Програмований урожай, ц/га	21
2	Вміст в 1ц продукції, кг	6,0	2,6	7,1
3	Виноситься поживних речовин з врожаєм, кг/га	126	54,6	149,1
4	Міститься в орному шарі грунту (0-30 см), мг/100г	2,3	3,9	29
5	Міститься в орному шарі грунту (0-30), кг/га	88,32	149,8	1113,6
6	Процент використання поживних речовин з ґрунту	40	15	60
7	Може бути засвоєно з ґрунту, кг/га	35,3	22,5	668,2
8	Нестача елементів живлення	90,7	32,1	-
9	Процент використання діючої речовини з мінеральних добрив	50	30	70
10	Треба внести з мінеральними добривами, кг/га	181,4	107	-



З проведеного розрахунку (таблиця 3.2.1.) норм внесення мінеральних добрив видно, що ми вносимо азотні добрива і фосфорні, а калійні не вносимо. Калій ми отримали зі знаком мінус тому що вміст його в орному шарі грунту перевищує винос цих елементів арахісом з урожаєм, відповідно. 18,7 ц/га. Мінеральні добрива будуть вноситись нормою

Аміачна селітра 181 кг д.р. /21%= 8,6 ц/га,

Гранульований суперфосфат 107 кг. д.р./20% = 5,35ц/га.



4. Розробка елементів інтенсивної технології вирощування гірчиці сарептської в господарстві

4.1 Розміщення гірчиці в сівозміні

Кращими попередниками гірчиці у сівозміні є озимі зернові і зернобобові та просапні культури. Щоб запобігти масовому поширенню шкідників і хвороб, не слід сіяти гірчицю після інших культур родини капустяних.

Гірчиця є добрим попередником для озимої пшениці та інших зернових і просапних культур, особливо при сівбі її широкорядним способом і проведенні ефективної боротьби з бурянами.

Включення гірчиці в сівозміну між двома полями озимої пшениці запобігає хворобі кореневими гнилями, пошкодженню жужелицею, підвищує урожайність пшениці.

4.2 Система основного і передпосівного обробітку грунту

Обробіток ґрунту. Залежно від грунтово-кліматичних умов і стану забур'яненості поля застосовують напівпарову або систему основного обробітку у варіанті поліпшеного зябу.

Передпосівний обробіток на чистих від бур'янів землях полягає в лущенні стерні на 6 - 8 см і оранці плугами з передплужниками на 23 - 25 см. При наявності багаторічних бур'янів проводять дворазове лущення і оранку на 27 - 30 см.

У південному Степу України більш ефективним є обробіток грунту за системою поліпшеного зябу. Після збирання попередника поле обробляють важкими дисковими боронами БДВ -3, БДТ -7, БДВ - 6.5, БДГ -10 на глибину 6-8 см. Спосіб основного обробітку грунту залежить від погоди. При сильній засміченості поля коренепаростковими або кореневищними бурянами механічні заходи боротьби з ними поєднують з хімічними. Гербіциди суцільної дії (раундап, буран, глікоген та ін.) вносять по вегетуючих бурянах до проведення оранки. Оранку здійснюють на глибину 28-30 см після закінчення дії гербіцидів на буряни.

В усіх зонах вирощування гірчичі зяб восени вирівнюють, домагаючись дрібно грудкуватої структури у посівному шарі грунту.

Передпосівний обробіток ґрунту починають у перші 2 - 3 дні польових робіт при підсиханні ґрунту із закриттям вологи середніми зубовими боронами, після якого проводять передпосівну культивацію на глибину 5 - 7 см з одночасним боронуванням і шлейфуванням.

Перед сівбою проводять коткування грунту кільчастими котками. На сильно забур'янених полях однорічними ранніми ярими бурянами культивацію проводять через 10-12 днів після боронування, коли проростуть ці види бурянів.

Однією з умов одержання дружніх і рівномірних сходів дрібнонасінневої гірчиці є збереження і накопичення вологи у шарі грунту 0-10 см. Тому допосівна підготовка грунту повинна складатися з мінімально доцільної кількості проходів обробних агрегатів. При вирощуванні гірчиці в зоні недостатнього та нестійкого зволоження поле культивують весною лише 1 раз перед сівбою.

На вирівняному восени зябі, чистому від бурянів, передпосівний обробіток грунту обмежують лише ранньовесняним боронуванням. Кращих результатів досягають при застосуванні сегментованих борін.

4.3 Система удобрення

Удобрення. Гірчиця сарептська дуже чутлива до прямої дії мінеральних добрив і добре реагує на післядію органічних. Гній в дозі 20т/га вносять під зяблеву оранку. Але з метою зменшення засміченості поля гній в дозі 30-40 т/га вносять під попередню культуру. Під зяблеву оранку вносять мінеральні добрива в нормі N45-60Р45-60К45-60. При висіванні в рядки вносять фосфорні добрива в дозі Р15-20, які підвищують урожайність насіння і вихід олії на 20 - 22%.

Таблиця 4.3.1. Система удобрення гірчиці

Добрива	Строки внесення
	Основне	Передпосівне	Припосівне	Підживлення
				Поверхневе	Локальне	Позакореневе
Органічні
Гній	20-30т/га
Пташиний послід	Під оранку
Сидеральні
Азотні		N60
Доза		60 кг/га д.р.
Форма		Аміачна селітра
Спосіб внесення		Під культивацію
Фосфорні		P2O5 80
Доза		7 кг/га д.р.
Форма		Суперфосфат
Спосіб внесення		Під культивацію
Калійні
Доза	Не вносимо
Форма
Спосіб внесення

4.4 Підготовка насіння до сівби, розрахунок норм висіву і сівба

Норма посіву насіння залежить від сорту і становить 10-12 кг / га. Сівба. Для сівби використовують кондиційне насіння із схожістю не менше 85%, чистотою 98%, протруєне ТМТД (3 кг препарату на 1 т насіння).

Гірчицю сарептську на чистих від бур'янів полях сіють услід за передпосівною культивацією. На забур'янених полях її рекомендується сіяти через 10 - 15 днів після початку польових робіт з попереднім знищенням бур'янів передпосівною культивацією. Оскільки гірчиця біла, на відміну від сарептської, більш холодостійка й вологолюбна, то сіють її в ранні строки, одночасно з ярими колосовими культурами. Запізнення із сівбою на 5 днів знижує врожай на 25%.

Сіють гірчицю звичайним рядковим способом. Норма висіву сарептської гірчиці 10 - 12 кг, а білої 15 - 16 кг/га. На дуже засмічених полях гірчицю краще сіяти широкорядним способом з міжряддям 45 см. Норма висіву при цьому зменшується (сарептської гірчиці до 6 - 8 кг, білої - до 10 - 12 кг/га). Глибина загортання насіння на легких та середніх ґрунтах 4 - 5 см, на важких - не більше 3 см.

Розрахунок норми сівби починається з визначення посівної придатності за формулою:

,

де ПП - посівна придатність, %

Ч - чистота, %

С - схожість, %

Враховуючи рекомендації наукових установ щодо щільності сівби, вагову норму сівби розраховують за формулою:



де Н - норма висіву насіння гірчиці, кг/га;

Г - оптимальна густота висаджування млн. штук схожих насінин на гектар;

М₁₀₀₀ -, г,

В-загальне виживання рослин, %;

ПП - посівна придатність, %.

4.5 Догляд за посівами гірчиці

Догляд за посівами. Услід за сівбою гірчиці ґрунт коткують кільчастими котками. Якщо на посівах утвориться ґрунтова кірка, її знищують боронуванням середніми та легкими боронами упоперек рядків. Особливу увагу в період догляду за посівами приділяють своєчасному знищенню численних шкідників. У період повних сходів гірчиці краї посівів (шириною 20 - 25 м) обробляють 40%-м метафосом з розрахунку 1 л/га з метою знищення хрестоцвітої блішки до її розселення на посіві з місць зимування. При виявленні на посівах борошнистої роси їх також обприскують метафасом. У період бутонізації - початку цвітіння проти різноманітних шкідників посіви обприскують суспензією 30%-го вофатоксу (1 кг препарату на 1 га).

4.6 Агробіологічний контроль за посівами гірчиці

Проводиться протягом вегетації з метою одержання оперативної інформації про стан росту, розвитку рослин, характер формування врожаю, дію сприятливих і несприятливих умов зовнішнього середовища. На основі аналізу даних агробіологічного контролю приймаються об'єктивні рішення по реалізації технології вирощування культури в конкретних умовах.

Система агробіологічного контролю складається з трьох етапів: первинного, поточного і кінцевого.

Первинний. Дається оцінка стану передпосівного обробітку ґрунту, якості посівного та розсадного матеріалу.

Поточний. Аналіз стану сходів та інших фаз розвитку посівів даної культури з урахуванням етапів органогенезу (формування елементів продуктивності), вказується вологозабезпеченість, рівень забезпеченості поживними речовинами, забур'яненість, проводиться фіто-ентомологічна оцінка.

Кінцевий. Структура і рівень врожайності, його якість та ін.

Система агробіологічного контролю представлена у вигляді таблиці 3.6.

Таблиця 3.6. Основи агробіологічного контролю за посівами гірчиці

Строки проведення, етапи органогенезу, фази розвитку	Агротехнічна інформація	Фітопатологічна інформація.
Після збирання озимої пшениці	Визначення кількості лущень, термінів оранки і термінів внесення органічних і мінеральних добрив	Ступінь засміченості поля
Перед посівом гірчиці	Оцінка, якості передпосівної обробки ґрунту	Внесення ґрунтових гербіцидів. Якість протравляння насіння
До сходів, I етап органогенезу, проростання насіння	Необхідність проведення досходового боронування	Облік бур'янів у посівах
II-IV етапи органогенезу, сходи.	Густота посіву, стан ґрунту, необхідність проведення післясходового боронування, обробки проти шкідників та хвороб.	Облік бур'янів, хвороб і шкідників, визначення необхідності хімічних заходів боротьби з ними
IV-VIII етапи органогенезу	Якість утворення генеративних органів.	Облік хвороб і шкідників, визначення необхідності хімічної боротьби з ними
IX-XII етапи Дозрівання (формування і достигання насіння в стручках)	Визначення структури врожаю; кількість насіння в стручку, маса 1000 насінин, оцінка посівів для прогнозування врожайності.	Визначення необхідності в хімічному захисті від шкідників

4.7 Збирання врожаю

Гірчицю сарептську збирають переважно роздільним способом, бо насіння її при дозріванні швидко обсипається. Скошують у валки на початку воскової стиглості зерна, коли рослини набувають жовтого кольору, нижні листки обпадають, на центральній гілці у верхній частині достигає 20 - 25%, у нижній 55 - 60% стручків, насіння має вологість 35 - 40%. Висота зрізу при скошуванні 15 - 20 см.

Валки обмолочують зерновими комбайнами через 3 - 4 дні після скошування при вологості насіння не вище 10 - 11% в ранкові, вечірні та нічні години.

Гірчицю білу частіше збирають прямим комбайнуванням, оскільки при достиганні стручки її мало розтріскуються. При прямому комбайнуванні збирання починають у фазі повної стиглості насіння, коли воно набуває характерного для сорту забарвлення, має вологість 12%. Закінчують збирання в стислі строки - не більше 3 - 4 днів, щоб запобігти великим втратам від обсипання насіння. Очищене на токах насіння зберігають з вологістю не більше 12%.



4.8 Поопераційна карта вирощування гірчиці

Таблиця 4.8.1. Поопераційна карта вирощування гірчиці

№ п/п	Назва технологічної операції	Якісні показники	Календарний строк (орієнтовно)	Техніка	Примітка
				Марка тр. комб. автом	Марка машини, знаряддя
1	Лущення	6-8 см	25.08	ЛДГ-5А	МТЗ - 82,1	У 2 сліди
2	Оранка з мін. Добривами Р45	28-30 см	30.08	ПЛН-4-35	Т-150	Вичісування кореневищ
3	Боронування зябу	16-18 см	15.03	БДВ - 6,5	МТЗ - 82,1	При зявленні проростків бурянів
4	Інкрустування насіння			Вітавакс200, Космос500, ОфтанолТ	ПС - 10 А
5	Боронування	5-6 см	20. 03	БДВ - 6,5	МТЗ - 82,1
5	Культивація	4-5 см	25.03	РВК - 3,6	МТЗ - 82,1
6	Сівба	3-5 см	26,03	«Клен-6»	МТЗ - 82,1 5-8 км/год	1-ї репродукції суцільно
7	Коткування		26-27.03	ЗККШ-6	МТЗ - 82,1	В довж. посіву
8	Боронування до появи всходів	6-8 см	01-05.07	БЗСС - 1,0	МТЗ - 82,1	При зявленні проростків бурянів
9	Післявсходове боронування	Прорідження		БЗСС - 1,0	МТЗ - 82,1
10	Обробка гербіцидами	При висоті бурянів 15-20 см		ОП - 2000	МТЗ - 82,1	Пантера 4% 2 л/га
11	Обробка інсектецидами	У фазі пошкодження	Хрестоцвітні блішки	ОП - 2000	МТЗ - 82,1	Децис 1,5% 0,3 л/га
12	Збирання врожаю	Насіння жовтого забарвлення	Шерхотять у стручках насіння	Роздільно СК - 5 «Нива»+ ПКК - 5 (ППТ-3)	МТЗ - 82,1	Вологість %
13	Очищення насіння			ОВП-20А	СМ-4 «Петкус-Селектра» (К-218)	Вологість насіння 12%
14	Насіння зберігається в мішках при висоті штабеля - шість рядів



Загальні висновки

Після розрахунків потенційної врожайності гірчиці сарептської вона складає 89,2 ц/га, потенціальна врожайність 23,2 ц/га, дійсно можлива урожайність 21,2 ц/га з урахуванням, що урожайність сорту Тавричанка 21ц/га, то це нормальна урожайність, якщо врахувати всі умови, від яких залежала ця урожайність, це цілком можливо.

По розрахунках посівна придатність - 88,2%, норма висіву гірчиці - 10,7 кг/га.

У фермерському господарстві «НІКО» грунти являються цілком придатні для вирощування гірчиці сарептської. Однак в господарство потрібно закупити всі необхідні агрегати для збирання врожаїв саме гірчиці, так як збирання її являється трудомістким і потребує спеціального обладнання.

Для отримання якісного врожаю гірчиці сарептської необхідно дотримуватись всіх правил вирощування культури, вчасно висівати, удобрювати, доглядати та збирати.



Список використаної літератури

1. Артемов И.В., Непобедимая Л.П., Давидова З.М. // Технические культуры. - 1991. - №4. - С. 26-28.

2. Артемьев Н.В., Митакова Е.М., Первушин В.И. От опытов к практики // масличные культуры, - 1984, - №З, - С. 15-16.

3. Вавилов ГЛ. Растениеводство, М.: Агропромизлат, 1986 - 511 с.

Волкова З.Д., Козлова В.Л., Филиппова Г.И. О пищевой ценности Гайдаш В.О. Особенности уборки и послеуборочной обработки семян горчицы // Масличньїе культури, - 1987, - №4, - С. 8-10.

4. Довідник агронома /За ред. Л.Л.Зіневича. - К.: Урожай, 1985. - 672 с.

5. Дорофеев В.Ф., Анащенко А.В. // Селекция и семеноводство, - 1984, - №8, - С. 9-11.

5. Ельчанинова Н.Н., Константинов Г.М. // Масличные культуры, - 1986, - №4, - С. 33-34.

6. Закон України «Про насіння» // Відомості Верховної Ради України., Л^г2 2, 1994, С. 27-35.

7. Зберігання і переробка продукції рослинництва: Навч. посібник / Г.І. Подпрятов, Л.Ф. Скалецька, А.М. Сеньков, В.С. Хилевич. - К.; Мета, 2002. - 495 с.

8. Зінченко 0.1. та ін. Рослинництво: Підручник / О.І. Зінченко, В.Н. Салатенко, М.А. Білоножко; За ред. О.І. Зінченка. - К.: Аграрна освіта, 2001. - 591 с.

9. Зудилин С.Н., Ельчагошова Н.Н. // Зерновые культуры, - 1997, - №1, - С. 23.

10 .Ильина Г.К. // Масличньїе культури, - 1984, - №2, - С. 7-8.

11 .ЗО. Кондратьев Г.К., Новиков М.Н. // Земле делие. - №1, - С. 42-44.

12. Лещенко А.К. Олійні та ефіроолійні культури, - К, - 1956, - 205 с. 13. .' Литвин С.Г. Олійні культури на Україні, - К. - 1961, - 50 с.

14 . Малерж Иосеф. Уборка рапса зерноуборочньыми комбайнами. // Междун. сельскохозяйственньїй журнал. - 1988. - №6, - С. 81-85.

15. Мартьінов Б.П. // Технические культури. - 1991. - №1С. 19-22.

16. Остапов В.И., Исичко М.П., Гусев Н.Г. Методические рекомендации по возделыванию крестоцветных культур на юге Украины, - Херсон, 1985. - 30 с

17. Перович М. Влияние удобрений на урожайность и качество горчицы // Сб. трудов сельскохозяйственного факультета. - Т.36. - Белград, 1991. - С. 96-116.

18. Ревякин Е.Л. Технологня уборки семян горчицы // Технические культурьі. - 1988, - №4, - С. 15-18.

19. Савенков В.П. Применение удобрений при интенсивной технологии возделывания горчицы // Технические культури. - 1990. - №6. - С. 9-10.

20. Сивирин А.Г., Грачев В.А. // Масличные культуры, - 1986, - №1, - С. 15-16.

21. Словцова Г.А. Рапс в Российской Федерации // Масличньїе культури. - 1983, - №3, - С. 39-40.

22. Тежерова Л.Н. Содержание пигментов группи хлорофилла в Семенах горчицы в зависимости от зони возделывания // Науч. тех. бюл. Всесоюз научно-исследовательского института масличных культур. - 1991. - Вьіп.З (114). - С. 47-49.

23. Ушкаренко В.О. Зрошуване землеробство, - К.: Вища школа, 1995. - 328 с.

24. Харченко Л.Н. // Масличные культуры. - 1984. - №6, - С. 28-29.

Размещено на Allbest.ru