Технологія вирощування чорної смородини в умовах Волині

Народногосподарське значення, морфологічні і біологічні особливості чорної смородини. Основні елементи технології вирощування, вибір ділянки, садіння, зрошення, формування й обрізування кущів. Характеристика сортів чорної смородини, хвороби та шкідники.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 02.07.2011
Размер файла 2,4 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

на тему:

«Технологія вирощування чорної смородини в

умовах Волині»

2011

Зміст

I. Вступ

1. Народногосподарське значення.

2. Морфологічні і біологічні особливості.

Розділ II. Основні елементи технології вирощування смородини.

1. Вибір ділянки.

2. Підготовка ґрунту.

3. Удобрення.

4. Садіння.

5. Догляд за насадженням.

6. Зрошення.

7. Формування й обрізування чорної смородини.

8. Збирання врожаю.

Розділ III Розмноження здерев'янілими живцями.

Розділ IV. Характеристика сортів чорної смородини.

Розділ V. Найбільш поширені хвороби та шкідники на території Волинської області.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

чорна смородина сорт шкідник

1. Народногосподарське значення

Серед продуктів харчування важливу роль відіграють фрукти і плоди. Смородина, особливо чорна, являється однією із ведучих ягідних культур і є невід'ємною частиною на присадибних ділянках багатьох любителів-садоводів.

Харчова, вітамінозна, ефіроолійна, лікарська, медоносна, фітонцидна рослина. Ягоди смородина вживають у свіжому вигляді, але основне значення вони мають для переробки. 3 неї виробляють желе, мармелад, начинки для цукерок, варення, джеми, соки, екстракти, вина, лікери й наливки.

Плоди чорної смородини дуже цінні. Вони містять цукри (6-11%), лимонну, яблучну, янтарну кислоти (1,5-3,6%), пектинові, азотисті, дубильні й фарбувальні речовини. За вмістом вітаміну С чорна смородина займає одне з провідних місць (близько 400 мг %), причому при відповідній переробці плодів вміст його майже не зменшується. Крім того, в ягодах містяться вітаміни А і Р.Як важливе джерело вітаміну С ягоди чорної смородина використовують для одержання різноманітних концентратів, препаратів вітаміну С і одночасно для збагачення аскорбіновою кислотою багатьох харчових продуктів.

Ягоди чорної смородина сушать, маринують, консервують свіжими, подрібнюючи й змішуючи з цукром. Крім харчового і смакового значення, ягоди чорної смородина мають високі лікувальні властивості.

У науковій медицині висушені ягоди -- використовують як сечогінний, потогінний і вітамінний засіб, а сироп -- для поліпшення смаку мікстур. Листки -- містять вітамін С і застосовуються як вітамінний засіб.

У народній медицині ягоди і листки вживають від кашлю, гіпертонії, ревматизму. Ягоди застосовують і як вітамінний, посилюючий апетит засіб, від хрипоти в горлі; листки, ягоди і кору -- при порушенні обміну речовин, простуді й коклюші, хворобах сечового міхура і ниркових каменях; свіжі ягоди й відвар гілок -- при венеричних і нервових хворобах, сильних головних болях, золотусі. Відвар гілок дають пити і купають у ньому дітей при діатезі і туберкульозі шкіри. Молоді листкові бруньки містять ефірну олію (0,75%) і використовуються для при готування екстракту, який застосовують для ароматизації харчових продуктів і в кондитерській промисловості.

Смородина чорна -- добрий весняний медонос, пилконос, відвідується і запилюється тільки бджолами. Медопродуктивність її 30-140 кг/га. Насіння смородина чорної містять жирну олію (16,5%), придатну для харчових і технічних потреб. Ягоди й листки смородина чорної мають антибактеріальні властивості. Фітонциди, що містяться в них, знезаражують оточуюче повітря, а сік ягід зберігає бактерицидні властивості протягом місяця. Кущі смородина чорної рекомендується для присадибних насаджень, а на вологих чорноземних ґрунтах її використовують для створення захисних смуг.

2. Морфологічні і біологічні особливості

Плодоносний пагін смородини чорної:

1 - новий приріст з верхівкової бруньки; 2 - плоди та нові пагони з бічних плодових бруньок

Кущ чорної смородини -- 0,6-1,3м заввишки, з дугоподібними, тонкими, опушеними пагонами. Молоді пагони зеленувато-сірі з невеликими рожево-бурими бруньками. Листки чергові 3-5-лопатеві (6-12 см завдовжки, 3-12 см завширшки), тьмяно-зелені, зверху голі, зісподу залозисті і опушені по жилках. Лопаті широкотрикутні, нерідко середня лопать витягнута, черешки пухнасті. Квітки зібрані в пониклі -- 5-10-квіткові китиці (3-5см завдовжки), квітконіжки злегка опушені. Квітки (7-9мм завдовжки) з широкодзвоникуватим квітколожем, чашолистків п'ять, червонувато- або жовтувато-сірих, тупих або загострених, відігнутих назовні. Віночок дзвіночкоподібний, п'ятипелюстковий, тичинок чотири-п'ять, маточка одна, зав'язь напівнижня. Плід чорна куляста ягода (близько 10мм у діаметрі), з характерним запахом і смаком.

Зимостійка, тіньовитривала рослина. Цвіте в травні, плоди достигають у липні.

Смородина це багаторічний кущ може рости до 20 років на одному місці. Довговічність її забезпечується щорічними відростаючими прикореневими пагонами, які замінюють відмираючі гілки. В залежності від віку куща їх буває від 5 до 25 штук. Пагони, які виросли на гілках в цьому році, на наступний рік дають плоди. Найбільш урожайними є 3-4-річні гілки. Чим кращий приріст пагонів тим більший урожай.

Чотирирічна гілка чорної смородини:

1 - трирічні розгалужені кільчатки; 2 - гроно і одна нова кільчата, що розвинулася із змішаної плодової бруньки; 3 - гроно і дві нові кільчатки, що виросли із змішаної плодової бруньки; 4 - гроно і один пагін такого ж утворення.

Плодові бруньки у смородини закладаються у пазухах листків. У смородини відрізняють 4 типи плодових гілок: змішані пагони мають довжину 15-35 см, бруньки на них можуть бути як квіткові, так і ростові; плодові пагони довжиною 10-15 см мають бокові бруньки, які є квітковими, букетні гілочки довжиною 5-6 см мають тільки бокові плодові бруньки. У смородини кільчатки плодового утворення довжиною до 3см мають 1-3 бруньки і живуть 2-3 роки. Ці особливості розвитку пагонів потрібно враховувати під час формування кущів та щорічного обрізування.

Сорти смородини бувають самоплідні і самобезплідні, тому на ділянці бажано мати не один, а 2-3 сорти.

Корені розміщуються на глибині 10-50 см, окремі проникають до 1,5 - 2 м. Стержневий корінь відсутній.

РОЗДІЛ ІІ Основні елементи технології вирощування чорної смородини

1. Вибір ділянки

Смородина чорна вибаглива до вологості ґрунту й повітря. Придатним місцеположенням вважається рівне або невеликі схили крутістю 3-7 градуси. При виборі місця необхідно враховувати світлолюбність культури. Найвищі врожаї отримують на добре освітлених ділянках у чистих насадженнях. Смородина може рости і плодоносити і в насадженнях з іншими культурами. Але в тіні вона більше уражається хворобами і пошкоджується шкідниками, у разі чого врожайність її знижується, якість плодів погіршується. Слід також уникати глибоких западин, де немає достатнього руху повітря, бо при застоюванні холодного повітря квітки і навіть зав'язі можуть пошкоджуватись весняними приморозками. Ділянки із заляганням підґрунтових вод на глибині, менше 1м від поверхні ґрунту, непридатні для вирощування смородини.

В умовах Волині смородина задовільно розвивається і плодоносить на дерново-слабопідзолистих піщаних і глинисто-піщаних ґрунтах, а також на меліорованих торф'яниках. Вона може рости на важких глинистих ґрунтах при забезпеченні їх достатньою кількістю органічних добрив і дренуванні.

2. Підготовка ґрунту

Передпосадкова підготовка ґрунту відіграє важливу роль у забезпеченні доброго росту, плодоношенні і часу продуктивного використання насаджень.

Смородина чутлива до реакції ґрунтового розчину. На кислих ґрунтах пригнічується її ріст і зменшується врожайність, рослини швидше уражуються грибними хворобами, знижують морозостійкість, з них передчасно осипаються ягоди й листки. Для зниження кислотності і поліпшення умов розвитку корисних бактерій кислі ґрунти вапнують. Орієнтовні норми внесення меленого вапна (на 1 га) на глинистих ґрунтах такі: на середньокислих (рН 4,5-5,7)-6 т; на слабокислих-4-5 т; на супіскових середньокислих - 2-3 т. Вапно вносять під попередню культуру при зяблевій оранці або у парове поле після збирання попередника. При відсутності вапна можна вносити доломітове борошно або мергель. При вапнуванні дерново-підзолистих глинисто-піщаних глеюватих ґрунтів урожай смородини підвищується на 9-15 ц/га.

На ділянці, відведеній під насадження смородини, наприкінці літа проводять оранку на глибину 22-25 см. На ріст кореневої системи і пагонів позитивно впливає глибока оранка. В умовах Волині під основну оранку вносять не менше 50 т/га гною, фосфорні і калійні добрива (по 90-120 кг/га д.р.). На дерново-підзолистих ґрунтах для збільшення в ґрунті органічної речовини при передпосадковій підготовці ґрунту слід використовувати сидеральні культури.

3. Удобрення

Кущові ягідні культури, особливо смородина, в період росту і плодоношення поглинають велику кількість поживних речовин. Тому перед садінням і під час вегетації рослин необхідно вносити у грунт достатню кількість органічних і мінеральних добрив. При достатньому передсадивному удобренні ґрунту добрива починають вносити на 3-4-й рік після садіння, а в наступні роки насадження підживлюють мінеральними добривами щороку, органічними -- через рік.

Органічні й фосфорно-калійні мінеральні добрива вносять переважно під зяблевий обробіток, а азотні - навесні під культивацію. Якщо восени добрива не вносили, то їх вносять навесні. Смородина дуже реагує на підживлення мінеральними добривами у період формування зав'язі. Вносять такі дози добрив: 33%-ної аміачної селітри - 1-1,5 ц/га, 18%-ного суперфосфату - 1,5-2,5 і 50%-ного хлористого калію - 0,6-0,9 ц/га.

Для підвищення врожайності смородини велике значення має позакореневе підживлення мікроелементами. У поєднанні з внесенням основних добрив у грунт воно стимулює розвиток рослин, збільшує їх врожайність, поліпшує смакові якості та підвищує технологічні властивості ягід.

4. Садіння

Оптимальний строк садіння саджанців - кінець вересня-перша половина жовтня.

Ріст рослин залежить від глибини садіння. При ручному садінні саджанці поміщають у ямки вертикально або в похилому положенні під кутом 45о . Для садіння використовують однорічні стандартні саджанці тільки першого товарного сорту. Коренева система повинна бути з добре розвинутою мичкою, а надземна - з 2-4 пагонів заввишки 30-40см. Коріння садивного матеріалу, підвезеного з місця зберігання до місця садіння, спочатку тимчасово прикопують, тому що підсихання коренів недопустимо. Навесні проводять обрізку пагонів вручну, залишаючи на кожному з них 3-4 добре розвинутих бруньки.

Прийоми догляду першого року направлені на отримання на кущі 5-6 пагонів довжиною 60-90см кожний.

У наступні роки ґрунт в насадженнях утримують чистим від бур'янів, поливами забезпечується необхідна вологість (не менше 70 % НВ), своєчасно і якісно ведеться боротьба з хворобами та шкідниками. Кущ формують таким чином, щоб у нього було 14-16 пагонів одно-чотирирічного віку. Пагони старшого віку, як і сухі, пошкоджені хворобами та шкідниками, видаляють і спалюють.

На другий рік після садіння з куща отримують по 0,2-0,4кг, у наступні роки 1-2 кг і більше плодів.

Однорічний саджанець чорної смородини.

5. Догляд за насадженнями

Для забезпечення доброго росту й рясного плодоношення смородина чорна потребує великої кількості вологи і прохолодного ґрунту. Своєчасний і високоякісний обробіток ґрунту та утримання насаджень у чистому від бур'янів стані найповніше зберігають ґрунтову вологу. При цьому забезпечується доступ повітря до коренів і створюються сприятливі умови для життєдіяльності корисних мікроорганізмів.

У районах недостатнього зволоження з метою запобігання втратам вологи грунт мульчують.

Важливим заходом, що забезпечує нагромадження вологи ґрунті в осінньо -зимовий період, є зяблеве розпушування міжрядь на глибину 10-14см.

6. Зрошення

Висока і довголітня продуктивність смородини визначається комплексом агротехнічних заходів, з яких важливе значення належить зрошенню. При недостатній кількості опадів смородину необхідно поливати. Вологість ґрунту слід підтримувати у межах 60-70% НВ.

В умовах нестійкого зволоження при відсутності опадів навесні і в першій половині літа перший раз насадження поливають під час цвітіння, другий - у період достигання плодів і третій - після або під час збирання ягід.

7. Формування й обрізування чорної смородини

Правильне формування й обрізування кущів є важливим заходом підвищення врожайності й одержання високоякісних плодів. Смородина краще плодоносить на бокових приростах, розміщених на 2-3- річних першого і другого та на розгалуженнях третього й вищих порядків. Таким чином, найціннішими є сильні бокові розгалуження 2-4-річних гілок. На старіших гілках плодових бруньок закладається менше, ягоди утворюються дрібніші.

Обрізуванням створюють умови для сильного росту однорічного приросту і регулюють плодоношення куща. При обрізуванні необхідно враховувати біологічні особливості сортів, які за характером росту і плодоношення ділять на три біологічні групи.

У саджанців першого року виростає по 4-5 добре розвинутих прикореневих пагонів. Наступного року в них залишають по 3-4 найсильніших для утворення перших скелетних гілок.

Навесні наступного року з бічних бруньок на гілках першого порядку розвинуться плодові грона і по 1-2 пагони заміщення. З усіх прикореневих однорічних пагонів залишають лише по 3-4 найсильніших, а решту слабких зрізують біля поверхні ґрунту.

Дальше формування й обрізування кущів полягає в заміні малопродуктивних старих гілок на цінні молоді, також у проріджуванні кущів. При цьому насамперед зрізують гілки, що лежать на землі, пошкоджені склівкою, златкою чи галицею, а потім усі прикореневі пагони, які не використовують на заміщення ,або дуже слабкі.

Смородину обрізують щороку восени і на початку зими до випадання снігу.

8. Збирання врожаю

Ягоди чорної смородини збирають за один збір. Тільки у деяких сортів смородини плоди в гроні достигають неодночасно і тримаються не міцно, тому їх збирають за два рази в міру їх достигання.

При збиранні в ручну ягоди кладуть в ящики або кошики місткістю 6-8 кг. Для перевезення на значну відстань їх збирають недостиглими, разом з гронами. Для використання плодів на місці їх знімають стиглими, але при цьому не слід запізнюватись із збиранням, бо перестиглі плоди смородини легко обсипаються. Зібрані ягоди перевозять у кошиках, решетах і ящиках місткістю до 10 кг. Пересипають їх у тару обережно і ні в якому разі не перебирають руками.

РОЗДІЛ ІІІ. Розмноження здерев'янілими живцями

Смородина належить до культур з високою регенераційною здатністю кореневої системи і в умовах промислового розсадника успішно розмножуються здерев'янілими живцями. Використовують здерев'янілі однорічні пагони товщиною 6-10 мм, які заготовляють на чистосортних суперелітних чи елітних маточниках.

Живцеві маточники смородини закладають восени, не пізніше, ніж за 20 днів до настання сталих холодів у ретельно підготовлений і удобрений ґрунт за схемою 1,5-2х0,3-0,5м. Використовують їх впродовж 5-6 років.

Заготівлю живців проводять, починаючи з наступного року, безпосередньо перед садінням їх у шкілку. Оптимальним строком живцювання в умовах Волині для смородини є перша половина вересня.

Пагони відокремлюють, залишаючи на маточних кущах пеньки довжиною 2-3 см (для забезпечення приросту наступного року), звільняють від листя, розрізають на окремі живці довжиною 18-20 см, зв'язують у пучки по 50 шт, етикетують і зберігають у холодильнику або підвалі до моменту висаджування у шкілку, не допускаючи підсихання живців.

Місце під шкілку ретельно готують, вносять 80-100 т/га перегною та P90-120 K90-120. Висаджують живці рядковим із шириною міжрядь 60-90 см, або стрічковим способом із відстанню між стрічками 80-90, між рядками у стрічці 20 см та між живцями у рядку 5-8 см. Садіння проводять вручну у попередньо нарізані щілини, вертикально, слідкуючи за тим, щоб верхня брунька була на рівні ґрунту. Відразу після садіння ґрунт довкола живців ущільнюють і поливають із розрахунку 300-400 м3 води на 1 га., а через 3-4 дні розпушують на глибину 8-10см.

Впродовж наступної вегетації рослини регулярно поливають, підтримуючи вологість ґрунту у півметровому шарі на рівні 75-80% НВ, тричі підживлюють азотними добривами: перший раз - на початку вегетації, кожен наступний - через 3-4 тижні після попереднього. Щоразу їх вносять по 20-30 кг/га по діючій речовині. Ґрунт утримують у чистому від бур'янів та розпушеному стані. Рослини у шкілці періодично оглядають, видаляючи і знищуючи ті, що мають симптоми вірусних хвороб, а також проводять комплекс робіт з захисту від шкідників та хвороб, таких як попелиці, бруньковий кліщ, борошниста роса.

За сприятливих умов протягом вегетаційного періоду виростають добре вкорінені, стандартні саджанці, вихід яких може досягати 65-85% від кількості висаджених живців. Перед викопуванням саджанців на них обшморгують листки. Викопування проводять вручну або за допомогою викопувального плуга. Саджанці сортують, зв'язують у пучки, етикетують і зберігають до реалізації у холодильниках, підвалах або прикопах.

РОЗДІЛ IV. Характеристика сортів чорної смородини

Краса Львова

Відрізняється високою, стабільною врожайністю, крупноплідністю, комплексною стійкістю до борошнистої роси, антракнозу, септоріозу, придатністю до механізованого збирання врожаю, гарною адаптивністю до умов вирощування в Лісостепу й Поліссі України. Новий середньопізній сорт чорної смородини селекції Львівської філії Інституту садівництва УААН. Отриманий від схрещування в 1985 році сортів Загадка х Ледар. Селекціонери З.А.Шестопал, Г.С.Шестопал.

Кущ середньорослий, слабкорозкидистий. Пагони середні, прямі. Китиці середні або короткі, густо розташовані.

Ягоди великі, досить одномірні, середньою масою 1,5 г, більші 4,5 г, округлі, чорні, блискучі. Шкірочка середньої товщини, еластична, міцна, із сухим відривом. М'якоть густа, буруватого кольорів, приємного кисло-солодкого смаку (4,0-4,25 бали); містить: сухих речовин 12,9-13,2%, цукрів 5,79-6,7%, органічних кислот 1,8-3,1%, вітаміну С 228,0-270,0 мг на 100 г сирої маси.

Дозрівають дружно, практично одночасно. Використовуються для вживання свіжими, заморозки й різних видів техпереробки (соки, желе, виноматеріали).

З 2000 року сорт Краса Львова вводиться до Реєстру сортів рослин України. Заслуговує на увагу на предмет створення групи сортів пізнього строку дозрівання для промислових насаджень, а також для аматорського ягідництва в Лісостепу й Поліссі республіки з підвищеною щільністю розміщення кущів у ряді (0,5-0,7 м) і завуженими міжряддями (2,5-2,75м).

Віра

Відрізняється високою, стабільною врожайністю, самоплідністю, стійкістю до борошнистої роси, але в середньому вражається антракнозом і септоріозом.

Новий пізньостиглий сорт чорної смородини Мліївського інституту садівництва ім. Л.П.Симиренко. Отриманий від схрещування в 1985 році гібридної форми №193 і сорту Славута. Селекціонер М.М.Горєвой.

Кущ середньорослий, слаборозкидистий. Пагони товсті, прямі. Китиці довгі, середньої густоти.

Ягоди великі, трохи неодномірні, середньою масою 1,5 г, великі 3,1 г, округлі, чорні, блискучі. Шкірочка середньої товщини, міцна, еластична, із сухим відривом. М'якоть освіжаючого кисло-солодкого смаку, зі слабко вираженим смородинним ароматом; містить: цукрів 8,9%, органічних кислот 2,4%, вітаміну С 215 мг на 100г сирої маси.

Дозрівання трохи розтягнуте. Використовуються для споживання свіжими й готування різних продуктів техпереробки (соки, желе, виноматеріали).

З 1993 року сорт Віра проходить Держсортовипробування. Перспективний для промислового й аматорського ягідництва, насамперед у Лісостепу й Поліссі України.

Софія

Відрізняється високою, стабільною врожайністю, підвищеної С-вітамінозністю, комплексною стійкістю до грибних хвороб.

Новий середньопізній сорт чорної смородини селекції Львівської філії Інституту садівництва УААН.

Отриманий від схрещування в 1985 році сортів Пам'ять Вавілова й міжвидової гібридної форми 106-37-11 як комплексного донора хворобостійкості. Селекціонери З.А.Шестопал, Г.С.Шестопал.

Кущ сильнорослий, слаборозкидистий. Пагони середні по довжині й товщині, прямі, гнучкі. Китиці середньої довжини й короткі, рихлуваті, досить густо розміщені на пагоні.

Ягоди середньою масою 0,9-1,2 г, більші 1,7-2,4 г, округлі, чорні, блискучі. Шкірочка середньої товщини, еластична, міцна, із сухим відривом. М'якоть коричнева, густа, ніжна, приємного кисло-солодкого смаку, з легким смородинним ароматом; містить: сухих речовин 10,4%, цукрів 6,1-7,2%, органічних кислот 1,5-1,7%, вітаміну С 308,0-334,8 мг на 100 г сирої маси.

Дозрівають дружно, практично одночасно, дозрілі ягоди не обсипаються. Придатні для споживання у свіжому виді, заморожування, а також для готування високовітамінозних продуктів техпереробки (соки, желе, виноматеріали).

Сорт Софія проходить Державнесортовипробувння. Перспективний для промислового й аматорського ягідництва в умовах Лісостепу й Полісся України. Придатний для вирощування екологічно чистої продукції з обмеженим застосуванням фунгіцидів.

У селекції перспективне джерело С-вітамінозності, високої врожайності.

Софіївська

Відрізняється надзвичайно високою, стабільною врожайністю, самоплідністю, комплексною стійкістю до грибних хвороб, почковому кліщеві й листовій галлиці, посухостійкістю, невибагливістю до умов вирощування.

Новий середньопізній сорт чорної смородини селекції Львівської філії Інституту садівництва УААН. Отриманий від схрещування в 1985 році сортів Пам'ять Вавілова й міжвидової гібридної форми 106-37-11 як комплексного донора хворобостійкості. Селекціонери З.А.Шестопал, Г.С.Шестопал.

Кущ сильнорослий, слаборозкидистий. Пагони середні по довжині й товщині, прямі, гнучкі. Китиці середньої довжини й короткі, рихлуваті, досить густо розміщені на пагоні.

Ягоди середньою масою 0,9-1,2г, більші 1,7-2,4г, округлі, чорні, блискучі. Шкірочка середньої товщини, еластична, міцна, із сухим відривом. М'якоть коричнева, густа, ніжна, приємного кисло-солодкого смаку, з легким смородинним ароматом; містить: сухих речовин 10,4%, цукрів 6,1-7,2%, органічних кислот 1,5-1,7%, вітаміну С 308,0-334,8 мг на 100 г сирої маси.

Дозрівають дружно, практично одночасно, дозрілі ягоди не обсипаються. Придатні для споживання у свіжому виді, заморожування, а також для готування високовітамінозних продуктів техпереробки (соки, желе, виноматеріали).

Сорт Софія проходить Держсортовипробувння. Перспективний для промислового й аматорського ягідництва в умовах Лісостепу й Полісся України. Придатний для вирощування екологічно чистої продукції з обмеженим застосуванням фунгіцидів.

Ювілейна копанія

Відрізняється високою, стабільною врожайністю, самоплідністю, комплексною олигогенною стійкістю до шкідників і хвороб, підвищеною посухостійкістю, технологічний для інтенсивної культури й комбайнового збирання врожаю. Кущ високий, напіврозкидистий. Пагони довгі, вище середньої товщини, еластичні. Китиці середні, густі, по 2-4 на рубець.

Новий середньопізній сорт чорної смородини інтенсивного типу селекції Інституту садівництва УААН. Отриманий від схрещування в 1983 році сорту.

Новина Прикарпаття з гібридною формою С-106, що є комплексним донором стійкості до борошнистої роси, антракнозу, септоріозам, стовпчастої іржі, брунькового кліща, листової галлиці. У її походженні брали участь: європейський і сибірський підвиди чорної смородини, види смородини дикуша й клейка, а також аґрус. Селекціонери К.Н.Копань, В.П.Копань.

Ягоди великі, одномірні, середньою масою 1,7-1,9 г, більші 3,0-3,5 г, овально-округлі, чорні, блискучі. Шкірочка міцна, еластична, із сухим відривом. М'якоть зеленувато-коричнева, помірковано ароматна, приємного кисло-солодкого смаку (4,25-4,5 бали); містить: сухих речовин 13,72-14,46%,

цукрів 10,52-11,09%, кислот 2,56-2;94%, пектинів 1,42-1,68%, фенолів 328,64-456,8 мг, вітаміну С 206,28-232,64 мг на 100 г сирої маси. Дозрівають дружно, одночасно. Споживаються у свіжому виді, придатні для заморозки, готування високоякісних продуктів техпереробки (соки, желе, виноматеріали).

Козацька

Відрізняється високою, стабільною врожайністю, самоплідністю, стійкістю до грибних хвороб, невибагливістю до умов вирощування, придатністю для комбайнового збирання врожаю.

Середньостиглий сорт чорної смородини інтенсивного типу селекції Інституту садівництва УААН. Отриманий від схрещування в 1974 році гібридної форми А-1-14 (Юність х Зоя) і сорту Мінай Шмирьов. Селекціонери К.Н.Копань, В.П.Копань.

Кущ середньорослий, слабкорозкидистий. Пагони досить товсті, з укороченими міжвузлями, еластичні. Китиці середньої довжини, густі, по 2-3 на рубець.

Ягоди досить великою, одномірні, середньою масою 1,6-2,0 г, більші 2,6-3,0 г, опукло-овальні, чорні, блискучі. Шкірочка середньої товщини, міцна, еластична, із сухим відривом. М'якоть зеленувато-коричнева, приємного кисло-солодкого смаку, з несильним ароматом (4,25-4,5 бали); містить: цукрів 11,42%, органічних кислот 3,21%, вітаміну С 182,5 мг на 100г сирої маси.

Дозрівають дружно, практично одночасно. Гарні для споживання свіжими, а також для заморозки й техпереробки (желе, соки, виноматеріали).

З 1992 року сорт Козацька проходить держсортовипробування. Становить інтерес для промислової й аматорської культури в зонах розвиненого ягідництва. У присадибних і дачних садах може використовуватися для ущільненого розміщення кущів (0,5-0,7 х 2-2,5 м).

У селекції використовується для створення дружньо дозріваючих інтенсивних сортів для промислового ягідництва.

Розділ VI. Найбільш поширені хвороби на Волині

Антракноз

Зовнішні ознаки хвороби проявляються на листках та черешках, на ягодах і плодоніжках, на пагонах і гілках чорної смородини. Найхарактерніша ознака хвороби - утворення на листках дрібних, діаметром до 1 мм, бурих, кутастих, неправильної форми плям. У центрі плям формуються подушечки - конідіальне ложе гриба, які закладаються спочатку під епідермісом. Часто плями зливаються, охоплюють значну частину пластинки і надають листкам коричневого забарвлення.

Уражені листки засихають і обпадають. Спочатку уражуються нижні листки куща, а потім листки середнього і верхнього ярусів. На черешках листків, на плодоніжках і пагонах хвороба проявляється у вигляді видовжених вдавлених бурих плям і виразок. На ягодах антракноз проявляється у вигляді поверхневих дрібних малопомітних темних плям та крапок. Збудником хвороби є гриб ribis KlPseudoperiza eb., який належить до класу Ascomycetes, порядку Helotiales. У конідіаль-ній стадії гриб називають Gleosporium ribis Mont. et Desm (клас Deuteromycetes, порядок Melanconiales). Конідіальне спороно-шення формується у вигляді коротких паличко або конусоподібних конідієносців, які зібрані в купки. На них формуються одноклітинні, безбарвні, злегка зігнуті або серпоподібні з тупими кінцями конідії розміром 14-32х5-8 мкм. Іноді гриб формує мікроконідії розміром 5-7х1,5-2 мкм. Сумчаста стадія формується навесні на листках, що перезимували, у вигляді дрібних жовто-коричневих апотеціїв заввишки до 0,6-0,8 мм. Сумки булавоподібні з парафізами. Сумкоспори еліпсоподібні, одноклітинні, безбарвні, розміром 12-17х7-8 мкм. Джерело інфекції - обпалі уражені листки, на яких гриб зберігається у вигляді конідіального ложе (строми).

Заходи боротьби. Обприскування плантації системним фунгіцидом смородини від комплексу грибкових хвороб, забезпечення стабільного врожаю і якості препаратом Тілт 250 ЕС 0,15% концентратом емульсії. Норма витрати препарату 1,5 л/га, кількість обробок залежить від захисної дії: профілактична - триває 3-4 тижні(залежно від погодних умов, інфекційного навантаження); лікувальна - 4-5 днів - для грибів, що викликають антракноз. А також можна обприскувати Топсіном М, змочувальним порошком. Норма витрати становить 0,8-1,0 кг/га до цвітіння та після збирання врожаю - 0,1% суспензією, у розсадниках та маточниках - без обмежень. Кількість обробок - 2 рази.

Махровість, або риверсія, смородини

Хвороба проявляється на чорній смородині. Перші ознаки її спостерігаються на листках, які стають трилопатевими, дрібними, з великими рідкими зубчиками, з грубими темно-зеленими блискучими жилками. У таких листків недостатня кількість жилок, тому вони набувають зморшкуватого вигляду. Бічні бруньки уражених рослин утворюють не квіткові китиці, а вегетативні загущені пагони. Внаслідок цього кущі уражених рослин високорослі, загущені.

У хворих рослин квітки прозорі, без опушення, чашечка, віночок і тичинки перетворюються у вузенькі фіолетові пелюстки. Рильце розвивається у вигляді нитки, маточка ненормально розростається, зав'язь стає верхньою. Махрові квітки не зав'язують плодів. Квіткові китиці перетворюються в зелену тоненьку гілочку з декількома лусочками замість квіток. Збудником хвороби є мікоплазмовий організм. Інфекція поширюється садивним матеріалом. Перенощиком мікоплазми від рослини до рослини є смородиновий бруньковий кліщ (Eriophyes ribis West.), що зимує у бруньках смородини, в результаті чого вони стають здутими, округлими, галовими.

Септоріоз, або біла плямистість

Хвороба на смородині проявляється - на листках і стеблах. Ягоди уражуються рідко. На листках з'являються округлі або кутасті невеликі, діаметром 1-3 мм, бурі плями з темно-бурою облямівкою. Пізніше вони розростаються, часто зливаються, центр їх стає білим або світло-сірим. На ураженій тканині з верхнього боку пластинки формуються чорні крапки - пікніди гриба.

Уражені листки передчасно обпадають. На стеблах утворюються некротичні смуги або витягнуті поздовжні плями, з антоціановою темно-бурою облямівкою. Уражена тканина розвивається у вигляді поздовжніх тріщин. У місцях ураження формуються пікніди гриба. На ягодах ознаки хвороби з'являються перед початком їх достигання - дрібні коричневі плями, часто із склероціально-подібними скоринками. Пізніше плями злегка вдавлюються, білішають і покриваються чорними пікнідами. Збудником хвороби є гриб Septoria ribis Desm, який належить до класу Deuteromycetes, порядку Sphaeropsidales. У сумчастій стадії гриб називають Mycosphaerella ribis Lind, він належить до порядку Dothideales. Пікніди приплюснуто-округлі, коричневі, діаметром 100-200 мкм. Пікноспори ниткоподібні, злегка зігнуті, безбарвні, з 2-4 перегородками, розміром 28-60х1,6-2,6 мкм. Сумчаста стадія формується восени у місцях розміщення пікнід. Сумки видовжені, вузькі, з товстою оболонкою. Сумкоспори двоклітинні, вузьковидовжені, безбарвні, розміром 26-35х3-3,5 мкм. Первинне зараження рослин відбувається навесні від сумкоспор, вторинне - від пікноспор. Джерело інфекції - уражені пагони рослин й обпалі уражені листки, на яких зберігаються псевдотеції гриба.

Заходи боротьби. Обприскування плантації системним фунгіцидом смородини від комплексу грибкових хвороб, забезпечення стабільного врожаю і якості препаратом Тілт 250 ЕС, Бампер 0,15% концентратом емульсії. Норма витрати препарату 1,5 л/га і 0,5л/га відповідно, кількість обробок залежить від захисної дії: профілактична - триває 3-4 тижні(залежно від погодніх умов, інфекційного навантаження); лікувальна - 4-5 днів - для грибів, що викликають септоріозну плямистість.

Борошниста роса

Хвороба проявляється на молодих листках, ягодах і пагонах у вигляді білого, спочатку павутинистого, а пізніше - порошистого борошнистого нальоту. На смородині переважає листкова форма хвороби. Наліт спочатку утворюється на нижньому боці пластинки у вигляді окремих плям, і тільки при інтенсивному розвитку хвороби він охоплює повністю листок з обох боків.

Борошниста роса чорної смородини:

1. Початкова стадія розвитку хвороби на листках; 2. у сильній стадії уражений пагін.

Листки стають гофрованими, крихкими, темніють і засихають. Збудником хвороби є гриб, який належить до класу Ascomycetes, порядку Erysiphales. Конідієносці прості, конідії еліпсоподібні, одноклітинні, безбарвні, розміром 24-26х12-18 мкм, зібрані в ланцюжки. Під час вегетації збудник поширюється конідіями. Клейстотеції коричневі, кулясті, діаметром 80-100 мкм, із світло-коричневими тоненькими нерозгалуженими придатками. У кожному клейстотеції утворюється по одній яйцеподібній сумці розміром 75-110х55-62 мкм. У сумці формується по 8 сумкоспор, еліпсоподібних за формою, розміром 20-25хх 12-15 мкм. Джерело інфекції - уражені рослини, обпалі уражені листки і ягоди, на яких зберігаються клейстотеції гриба. Первинне зараження рослин відбувається від сумкоспор, а вторинне - від конідій.

Заходи боротьби. Обприскування плантації системним фунгіцидом профілактичної і лікувальної дії 10%-ним концентратом емульсії препарату Топаз. У дозі 1,5 л на кущ, максимальна кількість обробок 4 рази. Строк останньої обробки для смородини - не пізніше як за 20 днів до збирання врожаю.

Мозаїка смородини

Симптоми хвороби проявляються на листках смородини у вигляді різних за формою і розміром хаотично розкиданих жовто-зелених, жовтих плям між жилками листкових пластинок: Уражені листки стають хлоротичними, жовтіють, в'януть і відмирають. Хворі рослини недорозвиваються, припиняється їх плодоношення. Збудником хвороби є вірус Currant mosaic virus, який передається різними видами попелиць. Джерело інфекції - уражені рослини, в соку яких зберігається вірус.

Найбільш поширені шкідники на Волині

Златка смородинова вузькотіла

Златка смородинова вузькотіла Пошкоджує чорну смородину. Невеликий бронзовий блискучий жук, 6-9 мм завдовжки і 2-2,3 мм завширшки. Літає в кінці травня і в червні, живиться листям чорної смородини, вигризаючи його з країв. Яйця відкладає на гілки і черешки листя. З яєць виходять личинки , які вгризаються всередину гілки. Вони, подібно до гусениць смородинової склівки, вигризають серцевину пагонів і гілок. Характер пошкоджень і біологія златки такі самі, як і смородинової склівки, однак, на відміну від останньої, личинки златки закінчують розвиток протягом одного року. Відрізнити їх можна лише за дорослою стадією і личинками, які у златки зовсім безногі і трохи потовщені біля головоки, в той час як гусениці склівки мають чітко виявлену голову і 16 ніг. З'являються златки в кінці травня - червні, майже одночасно з метеликами смородинової склівки. Поширена в усіх районах, де вирощується чорна смородина.

Висновки

Смородина чорна являється однією із найдревніших ягідних культур. Її перевагами над ягідниками є те, що вона плодоносить уже на другий рік і дає хороші врожаї. Ягоди смородини є не тільки смачними, а й дуже цінними для здоров'я людини. При більшій посадці площ і використанні нових перспективних сортів - збільшиться врожайність. Їх можна буде використовувати в промисловості для більш масштабного виробництва: варення, джемів, соків, компотів, заморожування й споживання в зимовий період.

Грунтово-кліматичні умови нашої Волинської області сприятливі для вирощування чорної смородини. Тому вона є невід'ємною частиною кожного Волинського саду. Зокрема у нашому Луцькому районі вирощують і досліджують нові сорти у сільськогосподарському приватному підприємстві «Плодорозсадник Луцький» с. Тарасово, та у «Липинській державній сортодослідній станції». Тут можна придбати саджанці таких сортів: Ювілейна копанія, Санюта, Радужна, Софіївська, Черешнева. Ці сорти є найбільш ефективні для висадки у наших кліматичних умовах і будуть окрасою кожної присадибної ділянки.

Список використаної літератури

1. Марковський В. С. Ягідні культури. Мн., «Урожай»1986, 385с.

2. Поздняков А. Д. Смородина. М.: Агропромиздат, 1985, 128с.

3. Волузнев А. Г. Ягодный сад Мн., «Урожай». 1970, 264с.

4. Смольяникова Н. К. Смородина. М., «Колос», 1968, 144с.

5. Колесников В. А. Частное плодоводство. М., «Колос», 1973, 456с.

6. Сільський вісник газета №12, 2009 р., 12с.

7. Сільський вісник газета №6, 2010 р., 12с.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.