Проектування приміщень сільськогосподарських підприємств

У вхідних тамбурах тваринницьких приміщень передбачають дезкилимки. У підлозі тамбура на всю його ширину передбачають заглиблення довжиною 1,5 м та глибиною 0,15-0,20 м і заповнюють його тирсою або поролоном та насичують дезрозчином. Дезинфекційні бар'єри, що обігріваються, заповнюються відповідним дезрозчином, а для запобігання його замерзання в розчин додається 10-15 % кухонної солі. 13.13. Дезинфекцію спецтранспорту (скотовозів, машин для перевезення продуктів забою тощо) здійснюють після попереднього очищення і миття за допомогою дезрозчинів або аерозолей. Стоки повинні відводитися для подальшого очищення і знезараження. Спецодяг необхідно дезинфікувати кип'ятінням або в парових камерах з відповідними розчинами не менше 90 хвилин. Для проведення очищення і дезинфекції приміщень і технологічного обладнання слід передбачати витрати води температурою 55-65 °С з розрахунку 15 л/м2 поверхні (підлога та стіни), що обробляється. Інші ветеринарно-санітарні заходи (дегельмінтизація, дезинвазія, дезинсекція, дератизація тощо) здійснюють згідно з діючим Ветеринарним законодавством України[2].

2.2.5 Охорона навколишнього природного середовища

На скотарських підприємствах крім основної продукції - м'яса та молока - утворюються значні обсяги відходів: гною, гноївки, стічних вод, а також шкідливих газів, які містять значну кількість біогенних елементів, патогенної мікрофлори, личинок та яєць гельмінтів, що негативно впливають на здоров'я тварин і людей, рослинний світ, клімат та санітарно-побутові умови тих, хто працює на цих об'єктах, та проживання населення, яке мешкає поблизу підприємства.

На скотарських підприємствах слід застосовувати технології видалення та обробки гною, що забезпечують екологічну безпеку. При прив'язному утриманні худоби твердий підстилковий гній з тваринницьких приміщень видаляють стаціонарними або мобільними засобами з подальшим транспортуванням його в секційні карантинні ємності, де він зберігається на протязі 6 діб з метою дослідження на наявність в ньому збудників хвороб, а після цього направляється в гноєсховища (їх має бути не менше двох). При виникненні в процесі карантинування епізоотії, секції з зараженим гноєм виключаються з обороту, а гній піддається біологічному, фізичному або хімічному знешкодженню в строки, що встановлюються ветеринарною службою. З метою запобігання поширенню інфекційних хвороб заражений гній дезинфікується вапном чи формальдегідом або підлягає термічній обробці.

При влаштуванні на скотарських підприємствах гноєсховищ під підлогами тваринницьких приміщень перед їх експлуатацією в сховища завозять та закладають солому або торф шаром 0,5... 1,0 м. Сховища повинні мати надійну вентиляційну систему з тим, щоб уникнути накопичення та виділення в робочу зону шкідливих для обслуговуючого персоналу хімічних речовин (аміаку, сірководню тощо). Вивантажують гній з таких сховищ 1 -2 рази на рік та вивозять мобільним транспортом. З такою ж періодичністю видаляють гній з приміщень, де тварини утримуються на глибокій підстилці. Гній транспортується в секційні гідроізольовані гноєсховища (майданчики), де вкладається в бурти висотою до 2,5 м без обмеження їх довжини. При цьому слід суворо дотримуватися правил організації буртів (пошарове складання гною з землею, опалим листям, соломою або тирсою і покриття їх шаром грунту). Для досягнення дегельмінтизації у весняно-літній період гній в буртах вологістю до 70 % зберігають на протязі одного, а в осінньо-зимовий період -не менше шести місяців. При цьому температура в буртах сягає 70 °С, що забезпечує не тільки дегельмінтизацію гною, а й загибель переважної більшості збудників інфекційних хвороб. Виділені з гною стоки повинні проходити доочистку на цих же спорудах.

В будівлях з безприв'язним утриманням тварин без підстилки гній з каналів тваринницьких приміщень видаляють скреперними установками і транспортують в карантинні ємності, а потім у секційні сховища, де здійснюється його карантинування, а в разі епізоотії - біологічне або хімічне знезаражування та зберігання в строки, що визначаються ветеринарною службою. При самопливному видаленні гній надходить в гноєзбірники, звідкіля перекачується в секційні гноєсховища, де карантинується і зберігається (строки визначаються ветеринарною службою) до можливості використання його в землеробстві.

Рівень забруднення атмосферного повітря на території скотарських підприємств та зони, що до них прилягає, а також визначення меж очікуваного поширення забруднення атмосферного повітря повинні визначатися спеціальним розрахунком. Критерієм оцінки впливу викидів підприємств на атмосферне повітря є порівняння фактичних концентрацій в атмосфері (з урахуванням фонових концентрацій) з гранично допустимими (ГДК) в атмосферному повітрі населених пунктів.

Основними джерелами забруднення повітряного басейну скотарських підприємств і житлової зони, що до них прилягає, є вентиляційні викиди з приміщень для утримання тварин, викиди від теплових установок (котельні, варочні котли), споруд для накопичення та обробки гною, вигульних майданчиків. Розрахунок валових викидів забруднюючих речовин від скотарських підприємств рекомендується визначати на основі показників емісії (питомих викидів), наведених у Збірнику показників емісії (питомих викидів) забруднюючих речовин в атмосферне повітря різними виробництвами (том 3, розділ XII), погодженому з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України (лист від 8.11.04 №10990/20/1-10). 16.3.3. Охорона повітряного басейну забезпечується комплексом заходів, в тому числі за рахунок впровадження сучасних технологій виробництва, підвищення екологічної чистоти процесів, очищення та розсіювання шкідливих викидів в атмосфері до безпечних концентрацій, а також недопущення неорганізованих викидів. Очищення та знешкодження вентиляційних та технологічних викидів слід передбачати у випадках, коли наявне перевищення гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин в атмосферному повітрі, а також у разі вимог місцевих органів санепіднагляду, ветеринарної інспекції та охорони природи.

Організовані викиди слід здійснювати над покрівлею будівель, як правило, зосереджено (центральні вентиляційні чи аераційні викиди). Не допускається застосування високих та факельних викидів, оскільки вони сприяють розширенню зони забруднення. Розміщення будівель і споруд повинно відповідати наскрізному провітрюванню території підприємства та виключати можливість попадання шкідливих речовин в атмосфері із зони з більшою інтенсивністю викидів у зону меншого забруднення. Під час накопичення тварин на обмежених територіях скотарських комплексів при впровадженні водоємних технологій виробництва і значній кількості біогенних елементів, патогенної мікрофлори та інших шкідливих хімічних речовин, які містяться в гноєвих стоках цих підприємств, слід розробляти та здійснювати заходи щодо попередження забруднення водних джерел, в тому числі і підземних, як під час їх накопичення, так і використання.

З метою охорони та раціонального використання водчих ресурсів при проектуванні скотарських підприємств необхідно передбачити: - використання маловодної технології прибирання гною (механічна, самопливна система безперервної дії); - скорочення витрат питної води за рахунок впровадження оборотних систем водопостачання та використання очищеної, знезараженої та дезодорованої рідкої фракції на видалення гною; - розробку та впровадження прогресивних і економічно-ефективних методів очищення стоків; - забезпечення водоохоронних споруд підприємств реагентами, сировиною та необхідними матеріалами. При розробці заходів з охорони навколишнього природного середовища від забруднень, крім цих Норм, необхідно керуватися діючими нормами технологічного проектування: "Об'єкти ветеринарної медицини", "Системи видалення, обробки, підготовки та використання гною", а також Законами України "Про охорону навколишнього природного середовища" та "Про охорону атмосферного повітря", іншими нормативними документами. Слід суворо дотримуватися норм та правил щодо охорони грунтів територій тваринницьких підприємств, сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь в районах розташування цих об'єктів

Розділ 3. Гноесховище

Гноєсховища розташовують в даний час, при вживанні коротких стійл худоби з гнойовими канавами і при розвитку повітряного транспорту гною, на відстані - 50 м від стійл, і лише жіжепріемнікі оставляются поблизу. У США гнійпрямо видаляють на місця добрива, а залишається невелика кількість рідини - на місце угноювального полівок. При правильному удобрювальні режимі вдається обходитися без поливання зберігається гною рідотою, що дуже зручно для північних країн, де цьому заважає мороз. Зжіжепріемніков жижа викачується насосами і йде для поливання полів. Видалення гноєсховищ від стійл гігієнічно.

Гноєсховища розташовують в даний час, при вживанні коротких стійл худоби з гнойовими канавами і при розвитку повітряного транспортугною, на відстані - 50 м від стійл, і лише жіжепріемнікі оставляются поблизу. У США гній прямо видаляють на місця добрива, а залишається невелика кількість рідини - на місце угноювального полівок. При правильному удобрювальні режимі вдається обходитися без поливаннязберігається гною рідотою, що дуже зручно для північних країн, де атому заважає мороз. З жіжепріемніков ищ на викачується насосами і йде для поливання полів. Видалення гноєсховищ від стійл гігієнічно.

Гноєсховище влаштовують в місцях, не затоплюванихдощовими і талими водами.

Пріфермскіе гноєсховища - це зазвичай більш складні і дорогі споруди, що представляють собою спеціальні прибудови до скотному двору, заглиблені криті або відкриті ємності або сховища, влаштовані під підлогоютваринницького приміщення. Вартість пріфермского сховища, як правило, значно дорожче польового ТАКР ж ємності (особливо для районів із суворими кліматичними умовами), тому дуже важливо правильно обгрунтувати ємність сховища.

Размергноєсховища визначається кількістю худоби на фермі, тривалістю стійлового періоду і часом вивезення гною в зимовий час.

Обсяг гноєсховища може бути обчислений виходячи з того, що для зберігання гною, одержуваного від 100 го-лов великої рогатоїхудоби потрібно гноєсховище розміром 1 м глибини, 21 м довжини і 9 м ширини.

Размер гноєсховища залежить від нагромадження гною за стійловий період без урахування гною, який буде вивезений безпосередньо на полі.

Площа гноєсховища залежить від видутварин та їх кількості, а також від прийнятого порядку вивезення гною.

Размер гноєсховища залежить від нагромадження гною за стійловий період без урахування гною, який буде вивезений безпосередньо на полі.

Деталь земляного валу та водовідвідної канави. Гнійв гноєсховища найчастіше доставляють по наземним і підвісним рейковим дорогам. У деяких підмосковних господарствах добре працюють канатні дороги. Вони вигідні тим, що не вимагають установки великої кількості стовпів і балок, які заважають механізованоївивезенні гною з гноєсховища.

Важливу частину гноєсховища становлять жіжепріемнікі, які влаштовуються у вигляді двох колодязів у середині довгих сторін гноєсховища. Обсяг цих колодязів визначається розміром гноєсховища.

При виборігноєсховища необхідно враховувати, наскільки при тому чи іншому типі можна механізувати трудомісткі роботи по укладанню і вивантаженні гною. Це міркування часто має вирішальне значення. У котлован гноєсховище легше механізувати укладку гною в штабелі, алезначно важче механізувати вантаження гною при вивезенні його із гноєсховища.

При будівництві заглиблених гноєсховищ слід враховувати розташування грунтових вод. Такі сховища споруджують з цегли, залізобетону та інших матеріалів.

Гнойова рідина з гноєсховища використовується на зволоження сухого гною, на поливання компостних куп і на підгодівлю сільськогосподарських рослин.

Гній укладають в гноєсховище або в польові штабелі пошарово і кожен шар негайно ущільнюють. Довжинадовільна, залежить від кількості гною. Після укладання його утрамбовують. Для ущільнення гною використовують транспортні засоби, що застосовуються для його перевезень.

Гній укладають в гноєсховище або в польові штабелі пошарово і кожен шар негайноущільнюють. Після укладання його утрамбовують. Гній зберігається в навозохранилищах, які можуть бути пріфермскімі чи польовими.

Існує два способи влаштування гноєсховищ - надземний і котлован. Якщо дозволяють грунтові води, то найкраще влаштовуватипоглиблені (котлованні) гноєсховища. При розкладанні гною утворюється велика кількість важкого вуглекислого газу. Вуглекислий газ затримує перетворення сполук аміаку в летючий стан. Тому в котлован гноєсховище Навої розкладається применших втратах азоту і органічної речовини.

Існують два основних типи гноєсховища - котлован і наземний. Укладання твердого гною у відкритому гноєсховище починають уздовж однієї з його стінок.

Гній з тваринницького приміщення вгноєсховище переміщують транспортерами і скреперними установками, якщо гноєсховище примикає до тваринницьких приміщень чи поєднане з ним. У тих випадках, коли гноєсховище знаходиться на відстані, гній транспортують мобільним транспортом або потрубопроводу (рідкий гній), покладеному на глибині непромерзанія.

Після визначення обсягу загального розміру гноєсховища риється котлован на глибину в 50 - 75 см. Ви - нутая при ритті котловану земля укладається валом навколо ями. Дно і стінки гноєсховища повиннібути водонепроникними. У середині гноєсховища влаштовується доріжка для в'їзду і виїзду на підводах і автомашинах.

Приготування торфо-гнойових компосту ведеться в звичайних навозохранилищах або в штабелях. Укладання гною і торфу в компостну купу або вгноєсховище починають і закінчують шаром торфу (15 - 20 см), так як це зменшує просочування рідоти в грунт, оберігає компост від висихання і улетучивания газоподібних продуктів розкладу торфонавоза. З метою прискорення розкладання торфонавоза рекомендується поливатийого гнойової рідиною. Його отримують при зберіганні в спеціальних навозохранилищах, де забезпечується потрібна температура і вологість.

Кращим місцем для зберігання гною є гноєсховище, яке повинно мати водонепроникне дно, захищати купі гноювід вітрів, що висушують і не затоплятися водою. Для визначення фактичної кількості гною в гноєсховище або штабелях обсяг штабеля (в м3) множать на вагу 1 м3 гною. У залежності від ступеня розкладання гною об'ємний вага його неоднаковий.

Втваринницьких і птахівничих будівлях влаштовують підпільні гноєсховища (пометосбор-ники), глибина яких перевищує висоту приміщення для утримання стада або дорівнює їй.

Приблизно на кожні 100 м2 площі гноєсховища потрібно 2 м3 обсягу тієї частиниколодязя, яка повинна лежати на 1 м нижче дна гноєсховища. При будівництві гноєсховища потрібно користуватися типовими проектами, які повинні бути у виробничих управліннях. При кожному оборі повинні бути упорядковані гноєсховища.

Прирізних способах зберігання гною в навозохранилищах виділяється неоднакова кількість гноївки. При різних способах зберігання гною в навозохранилищах виділяється неоднакова кількість гноївки. Його вказівки про зберіганні гною вспеціальних навозохранилищах, в ущільнених купах залишаються правильними і до теперішнього часу.

Основна умова, якій має задовольняти всяке гноєсховище - міцне непроникне дно, найкраще цементувати або асфальтоване. Вийняту зкотловану землю розподіляють валом уздовж довгих сторін гноєсховища.

Для забезпечення стоку рідоти в колодязь дно гноєсховища повинно мати ухил 2 - 3 см на 1 м у напрямку до колодязя. Колодязь забезпечується однією або двома щільними кришками, які оберігаютьгнойову рідину від втрат аміаку. Якщо гноєсховище не обладнано гноївкозбірниках, то на дно його для поглинання стікаючої рідини слід укладати торф товщиною 30 - 50 см. Над гноєсховищ бажано влаштовувати навіс або дах.

У південних і південно-східнихпосушливих районах котловану тип гноєсховища більш прийнятний ще й тому, що в надземних штабелях гній швидко висихає, порушуються правильне розкладання і гуміфікація його.

Фосфоритне борошно додають до гною при укладанні його в гноєсховища або штабеля вкількості 1 - 2% від ваги гною. При ущільненні штабеля гній і фосфоритне борошно добре перемішують. Чим краще вона перемішана з гноєм, тим вища якість компосту. Якщо фосфоритне борошно не додавали до гною до вивезення його в поле, то слід внести її в гній при укладаннійого в штабелі. Найбільш рівномірно змішувати фосфоритне борошно з гноєм можна при безприв'язному утриманні тварин на глибокій підстилці. У цьому випадку її розсипають по навозу перед внесенням торф'яної або солом'яної підстилки з розрахунку 0 5 - 1 кг на корову на добу.

Під дією стиснутого повітря гній продавлюється по трубах в гноєсховище. Експлуатація пневматичних установок показала, що для транспортування гною від Кожевников по трубах діаметром 150 мм необхідно додавати воду-10 л на одну голову на добу. Перший штабель укладають уздовж однієї з довгих стота рон гноєсховища. Так продовжують до тих пір, поки не буде заповнено всі гноєсховище, включаючи і середній проїзд вздовж нього. При такому укладанні менше втрачається азоту.

Склад гною в залежності від ступеня його розкладання,%. У літній час гній як правило, зберігається в навозохранилищах. У зимовий час весь гній вивозять на поля, укладають в штабелі шириною не менше 3 - 4 м і висотою 1 5 - 2 м і добре ущільнюють трактором. Накопичення гною і втрати азоту в залежності від доз підстилки. При відсутності необхідного матеріалу для приготування в зимовий час компостів ємність гноєсховища збільшують до 4 - 5 куб.

Правильне зберігання гною неважко організувати в кожному господарстві і при відсутності спеціальних гноєсховищ.

Для збору гноївки влаштовують колодязі об'ємом 2 м3 на 1000 м2 гноєсховища. Тут для збору та зберігання відповідно до чинних санітарних правил влаштовують спеціальні гноєсховища.

Відповідних заходів для захисту грунту від забруднення повинні бути прийняті при спорудженні гноєсховищ. Ними забезпечується також попередження втрати цінних складових компонентів гною. При зберіганні гною під худобою відпадає необхідність щоденного прибирання його, будівництва спеціальних гноєсховищ і гноївкозбірниках.

При зберіганні навсза під худобою відпадає необхідність щоденного прибирання його, будівництва спеціальних гноєсховищ і гноївкозбірниках. Значно здешевлює догляд за тваринами, і знижується собівартість гною. При рясному і своєчасної використанні підстилки вся жижа залишається в гної і поч і немає втрат аміачного азоту. Кожен колгосп і радгосп повинен створити у себе своєрідну фабрику добрив, побудувати гноєсховища, гноївкозбірниках, організувати компостування торфу, всіляких господарських відходів. Само собою зрозуміло, що неодмінною умовою накопичення добрив має бути зростання поголів'я худоби.

Гній з тваринницького приміщення в гноєсховище переміщують транспортерами і скреперними установками, якщо гноєсховище примикає до тваринницьких приміщень чи поєднане з ним. У тих випадках, коли гноєсховище знаходиться на відстані, гній транспортують мобільним транспортом або по трубопроводу (рідкий гній), покладеному на глибині непромерзанія. Іншим джерелом метану можуть бути тваринницькі ферми, так як СН4 мимовільно виділяється в навозохранилищах. За деякими даними, жуйні тварини виділяють в атмосферу до 15% всього метану.

3.1 Розрахунок гноєсховища

Для створення належних санітарно - гігієнічних умов утримання свиней і раціонального використання гною, який є дуже цінним органічним добривом, на кожній фермі розміщується гноєсховище.

Відповідно до способу утримання корів на фермі й технології видалення гною із корівників гноєсховища бувають наземні, заглиблені або напівзаглиблені. Дно і стіни гноєсховища виконують з бетону або облицьовують панелями.

Згідно із санітарними нормами, крім основних гноєсховищ для постійного зберігання гною, на фермах передбачають також карантинні майданчики. Таких секцій повинно бути не менше двох.

Видалена з ферми в карантинне гноєсховище порція гною витримується в ньому не менше 6 діб і, якщо на фермі за цей час не виявлено інфекційних хвороб, перевантажується до основного гноєсховища.

Площа карантинного майданчика для зберігання підстилкового гною Fк.м. визначаємо за формулою:

Fк.м =

де qгн - кількість гною від однієї тварини за добу, кг.-23

m - кількість корів на фермі, голів - 460

Dк - тривалість карантинного витримування гною,

Dк = 6 - 18 днів . Приймаємо Dк = 14 днів.

Hб - висота бурту гною, Hб = 1,5 - 2,5м. Приймаємо Hб =2,4

Кв- коефіцієнт, який враховує відстань між окремими

буртами гною, = 1,3

гн - щільність гною, кг/м3 гн = 1800кг/м3

F к.м = = 44 м2

Приймаємо розміри карантинного майданчика довжиною - 9м,

шириною - 5м.

Загальна місткість основного гноєсховища V дорівнює:

V=, (24)

де Dсх - тривалість зберігання гною в сховищі, днів. Dсх=300

kу - коефіціент, який враховує зменшення об'єму гною за

рахунок його усадки, випаровування вологи тощо.

Становить kу = 0,82

V = = 1446м3

Площа гноесховища F=

F= = = 602м2

Приймаємо розміри гноєсховища: ширина - 20м; довжина - 30м; висота - 2,4м.

Висновки

Приміщення побудоване за типовим проектом 801-4-29 - проект, який може бути застосований для обширного числа об'єктів, використаний для реалізації багатьма виконавцями в різних умовах. Приміщення має площу стійл 2518,2 м2 Стійлове приміщення доцільно здвох повздовжніх сторін обладнати вигульними майданчиками

Повітреобмін в перехідний період 13595,42г/м3*год кратність обміну повітря 1,16 раз/год. В зимку повітреобмін складає тому кратність обміну повітря зменшують до 0,83 раз/год.

Тепловий баланс

Qтв < Qок +Q вент +Q вип

113820- 118433,26- 127592,51- 723,02= -132928,80ккал/год

Тому при температурі зовні -18 *С температура в приміщення буде -3,29*С взвязку з цим взимку потрібно вживати заходів щодо збереження тепла приміщення Температура при якій потрібно скорочувати обєм повітреобмін вентеляції складає - 0,72*С Повітреобмін скорочують шляхом зменшення ширини припливних і витяжних каналів

Пропозиції виробництву

1. Необхідно утеплювать огороджуючі конструкції приміщення особливо стелю.Утеплення вікон і дверей потрібно при підготовкі до зими Необхідно починати зменшувати повітреобмін приміщення вже при -2,5 *С зовнішньої температури шляхом зменшення ширини припливних і витяжних каналів В самий холодний період року потрібно забезпечити повітреобмін на рівні тому кратність обміну повітря зменшують до 1,7 раз/год по СО2

2. Для зменшення вологовипаровування необхідно не переповнювати поїлки і регулярно через кожні 2 години чистити гнойові канали, уникати застою води та жижи

3. Столи кормові підгортаються тракрором через кожну годину пропоную вдосконалити роздачу кормів замінивши підгортання кормових столів трактором на автоматичне підгортання роботом -це підвищить поїданість кормів та зменшить кількість відкривань кормових дверей в зимовий період і збереження тепла приміщення

Список використаної літератури

1. Бусенко О.Т. Технологія виробництва продукції тваринництва: Підручник / О.Т. Бусенко та інші; За ред. О.Т. Бусенка. - К.: Вища освіта, 2005. - 496 с.

2. Відомчі норми технологічного проектування. Скотарські підприємства (комплекси, ферми, малі ферми). ВНТП-АПК-01.05. - К.: Міністерство аграрної політики України, 2005. - 111 с.

3. Гетун Г.В. Основи проектування промислових будівель / Г.В. Гетун: Навч. посіб. - К.: Кондор, 2009. - 210 с.

4. Гончаренко В. М., Орлова А. В., Решітніченко О.П.,Тарасенко Л. О. Посібник з гігіени та елементів проектування тваринницьких підприемств/ за редакціею Орлова А. В., Решітніченко О.П..- Одеса ТОВ «ВМВ», 2010-208с.

5. Клименко М.М. Технологічне проектування м'ясо-жирових виробництв / М.М. Клименко, В.М. Пасічний, М.М. Масліков. Навчальний посібник. - Вінниця: Нова Книга, 2005. - 384 с.

6. КостенкоВ.І. та інші Скотарство і технологія виробництва молока та яловичини.-К.: Урожай,- 1995.-472с.

7. Марченко О.С. Механізація та автоматизація у тваринництві та птахівництві. - К.: Урожай, 1995. - С. 250-254, 278-298, 350-351.

8. Польовий Л.В. Проектування та будівництво підприємств із виробництва і переробки продукції тваринництва: Практикум / Л.В. Польовий, О.С. Яремчук, М.О. Захаренко. - Вінниця: Видавництво Вінницького державного аграрного університету, 2009. - 320 с.

9. Польовий Л.В. Технології скотарства в реформованих сільськогосподарських підприємствах Вінницького регіону / Л.В. Польовий, О.С. Яремчук. - Вінниця.: ТВП «Книга-Вега» ВАТ «Віноблдрукарня», 2002. - 320 с.

10. Проектирование предприятий мясной промышленности // Справочник. Техника и технология в мясной промышленности / Под ред. В.М. Горбатова. - М.: Пищевая промышленность, 1973. - 272 с.

11. Скотарство і технологія виробництва молока та яловичини / Ю.Д. Рубан: Підручник для студентів вищих аграрних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації за напрямком “Зооінженерія”. - Харків.: Еспада, 2002. - 576 с.

12. Угнівенко А.М. Спеціалізоване м'ясне скотарство: Навчальне видання / А.М. Угнівенко, В.І. Костенко, Ю.І. Чернявський. - К.: Вища освіта, 2006. - 303 с.

Размещено на Allbest.ru