Годівля відлучених поросят

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

свиня порося кнур

За останні 5 років в Україні забезпечення потреб населення м'ясом та м'ясними продуктами зросло з 1,9 до 2,3 млн. т, та забезпечується за рахунок власного виробництва (1,5-2 млн. т) та імпорту (0,24-0,5 млн. т). Доля експорту за цей період знизилась з 80 до 30 тис. т., та біля 7 тис. т м'совідходів використовується щорічно на кормові цілі при виробництві повнораціонних кормів. Згідно даним Держкомстату України та Департаменту статистики сільського господарства та навколишнього середовища виробництво різних видів м'яса в Україні в 2014 році у порівнянні з 1990 роком зменшилось на 24-43% і відповідно склало:

- свинини 1,58 млн. т та 0,59 млн. т;

- яловичини і телятини 1,99 млн.т та 0,48 млн.т;

- баранини і козлятини 45,8 тис. т та 17,1 тис. т;

- кролів 30,2 тис. т та 13,1 тис. т.

На сьогодні в Україні забезпеченість м'ясом у розрахунку на 1 особу на рік за останні 5 років збільшилась з 40 до 50 кг, серед яких на долю м'яса яловичини і телятини в середньому приходиться 11,5 кг, свинини - 14,98 кг, м'яса птиці збільшилось з 13,9 до 22 кг, інші види м'яса - 0, 94 кг.

Промислове виробництво в Україні формує понад 40% ВВП і забезпечує роботою більш ніж ј частину населення України. На розвиток промислових підприємств безпосередньо впливає впровадження інноваційних розробок. Інноваційний розвиток надає підприємству можливість отримати значні прибутки, які в процесі розподілу є джерелом формування ВВП та бюджетів усіх рівнів. Проте зростання ВВП на основі нових технологій становить лише 0,7%, в той час як середньоєвропейський показник становить 25-35%, а в Китаї сягнув 40%. Інноваційний розвиток вітчизняних підприємств можна оцінити за рівнем впровадження інновацій. Тенденція щодо зниження інноваційної активності промислових підприємств простежується починаючи з 2003 р. Так, частка підприємств, що впроваджували інновації, скоротилася з 2003 року до 11,5% (проти 14, 6% у попередньому). Відповідно майже втричі зменшилася кількість інновацій, які були реалізовані у промисловості. Проте, найменша частка інноваційних підприємств у 2005 р., коли становила всього 8,2% у загальній кількості промислових підприємств. Починаючи з 2010 р., інноваційна активність промислових підприємств починає наростати, і вже у 2012 р. частка інноваційних підприємств збільшується до 13,6%, але не досягає рівня 2000 р., коли частка таких підприємств становила 14,8%.

1. Господарсько-біологічні особливості свиней

Свинарство - одна з найбільш ефективних і скоростиглих галузей тваринництва. Основні види продукції свинарства - м'ясо і сало, але використовують також шкіру у шкіряній промисловості, щетину - у легкій промисловості, а кров іде на приготування лікарських препаратів та кормових продуктів. Висока частка свинини в м'ясному балансі пов'язана з біологічними особливостями цього виду: всеїдністю, багатоплідність, скоростиглістю та ефективністю використання кормів, а також відмінними смаковими і дієтичними якостями м'яса.

1.1 Багатоплідність

Багатоплідність - основна біологічна особливість свиноматок.

Багатоплідність визначається числом живих поросят у гнізді при народженні. У селекційних наукових цілях про плодючості маток судять також за числом усіх народившихся при кожному опоросі живих і мертвих (включаючи муміфікованих) поросят. Цей показник продуктивності у домашніх свиней змінюється в межах приблизно 7-16, а частіше всього 9-13 поросят на опорос.

У практиці свинарства зареєстровані випадки появи на світ за одну вагітність (два опоросу з проміжком в одну добу) до 30 поросят. Багатоплідність знаходиться у зворотному зв'язку (негативна кореляція) з середньою масою кожного поросяти (або загальною масою гнізда) при народженні. Має породні особливості, що виражаються в зменшенні (7-9) або збільшенні (10-12) поросят у середньому на кожен опорос. Завдяки поліестрічності і високої плодючості свиней залежно від числа опоросів (до 2,3 опоросу) в господарських умовах від кожної матки отримують до 26 поросят на рік. Короткий період супоросності, який триває зазвичай 114 - 116 днів, дозволяє від кожної свиноматки отримувати по 2 - 2,5 опоросу на рік. За останніми даними, світовий рекорд багатоплідності належить китайським породам свиней. Так, матка породи тейху принесла за один опорос 42 живих порося, а за все життя - 216 поросят. Для порівняння наведемо показники наших товарних і племінних господарств. Тут від однієї свиноматки за період її використання отримують відповідно 40 - 60 і 80 - 100 поросят. Але біологічний потенціал свиноматки величезний запас яйцеклітин у неї складає близько 150 тисяч. Так що досягнення породи тейху - не межа.

1.2 Скоростиглість

Скоростиглість визначається швидкістю досягнення статевої і господарської зрілості тварини. Свинка в 9 - 10 місяців може бути покрита, а в 13-14 місяців - дати перший приплід. Під скоростиглістю розуміється здатність свиней досягати такого рівня розвитку, яка забезпечує можливість їх використання для відтворення та отримання м'ясної продукції в короткі терміни. Сучасні породи і технології відгодівлі свиней дозволяє досягати живої маси 100-120 кг, за 180-190 діб і приріст живої маси 800-900 г. в середньому за весь період відгодівлі. Свині різних типів росту і розвитку відрізняються за характером процесів обміну речовин, синтезу білка та жиру в організмі в різні вікові періоди, що визначає скоростиглість тварин. Наприклад, свині беркширської, великої чорної, північнокавказької, кемеровської порід більш скоростиглі, ніж свині великої білої, Урумський та деяких інших порід, тому що у них найбільш активне зростання і синтез жиру, а отже, і фізіологічне дозрівання зміщені на більш ранній вік. Свині цих порід швидше осаліваются і дають більш жирні туші, ніж тварини пізньостиглих порід. Щоб отримати високоякісні туші, закінчувати відгодівлю скоростиглих порід свиней слід в більш ранньому віці.

1.3 Ефективність використання кормів

Свині добре поїдають багато корму рослинного і тваринного походження, залишки технічних виробництв та харчові відходи кухонь та їдалень.

При інтенсивному відгодівлі свині на 1 кг приросту витрачають 4-5 к. од., Перевершуючи за цим показником тварин інших видів. В останні роки селекціонери вивели заводські типи і лінії свиней, які мають рекордними показниками витрат кормів на 1 кг приросту.У нашій країні вперше створено скоростигла м'ясна порода свиней (СМ-1), призначена для м'ясної відгодівлі до важких вагових кондицій, більшою мірою відповідає завданню відгодівлі: отримувати від кожної свині більше продукції високої якості в найбільш короткі терміни і з меншою витратою кормів. Свині скоростиглої м'ясної породи на інтенсивній відгодівлі до 120 кг в умовах випробувань досягли зазначеної живої маси у віці 188 днів, дали середньодобовий приріст живої маси 847г, витратили на 1 кг приросту 3,38 к. од. Відгодовуваних молодняк свиней в середньому 30 -35% енергії раціону резервує в організмі у вигляді білка і жиру, 35 -40% витрачає на підтримку життя і 25 - 30% припадає на втрати енергії у вигляді калу і сечі.

1.4 Якість м'яса

М'ясо свиней багато повноцінним білком, що містить всі незамінні амінокислоти, мінеральні речовини, вітаміни групи В. Сало - важливе джерело надходження в організм людини незамінних жирних кислот. Перетравність свинячого м'яса 90 -95%, сала - 98%. У свинині більше 40% сухих речовин, що дозволяє готувати з неї широкий асортимент консервованих продуктів. Вона відрізняється високою калорійністю: в 1 кг м'ясної свинини міститься близько 16 000 кДж енергії, у той час як в 1 кг яловичини і баранини - 7000 - 7700 кДж.

Спеціальними дослідженнями вчених було встановлено, що із загальної енергії корму, яку засвоюють сільськогосподарські тварини різних видів, у продукти харчування для людини зі свининою трансформується 20%, з коров'ячим молоком 15%, курячими яйцями - 7%, м'ясом птиці - 5%, яловичини і баранини - 4%. При цьому свиня є єдиним тваринам, здатним забезпечувати нашу потребу в жирах тваринного походження. До слова, свиняче сало по харчових характеристиками перевершує навіть вершкове масло. Так, воно містить всі незамінні амінокислоти, необхідні людині: лізин, триптофан, метіонін. Більше того, в його складі містяться незамінні жирні кислоти - лінолева (5,7%), ліноленова (2,8%) і арахідонова (0,42%). Нагадаємо, що два перших відсутні у вершковому маслі, а арахідонова - в рослинному. За даними дослідників, в салі немає холестерину, в той час як в 100г пісної свинини міститься 60 мг холестерину, в 100 г. яловичини - 67, телятини -81, в м'ясі птиці - 113, в маргарині - 186, у вершковому маслі - 244, в білку курячих яєць - 1560 і в риб'ячому жирі - 5700 мг.

2. Системи утримання і приміщення для свиней

У практиці свинарства застосовують дві основні системи утримання: вигульну та безвигульну. Вигульну використовують на невеликих свинофермах та племінних репродукторах великих свино - комплексів. Для останніх існує режимно-вигульна та вільно-вигульна системи утримання тварин. Безвигульна поширена у великих господарствах промислового типу.

Для вирощування молодняку свиней застосовують три системи-три-, дво - та однофазну. Трифазна передбачає перебування поросят у трьох приміщеннях: свинарнику-маточнику - до 60-денного віку, дорощуванні - до 90 - 120-денного та на відгодівлі; двофазна - в двох приміщеннях: свинарнику-маточнику - до 90 - 120-денного віку та на відгодівлі; однофазна - поросята від народження до досягнення технологічних м'ясних кондицій перебувають у свинарнику-маточнику в тому самому станку.

Існуючі технології різної потужності виробництва свинини на 3, 6, 12 і 24 тис. свиней за рік передбачають різні типи приміщень, їхні розміри та призначення.

Як приклад наведу склад свиноферми на 12 тис. голів за рік: два свинарники-маточники для холостих і поросних свиноматок на 600 голів кожний, 70 ремонтних свинок та 9 кнурів з пунктом штучного осіменіння; чотири свинарники для проведення опоросів на 120 голів кожний; два свинарники для відлучених поросят на 2440 і вісім свинарників-відгодівельників на 1200 голів кожний; два цехи з виробництва вологих кормосумішей потужністю 80 т на добу; два складських приміщення для сипких і гранульованих кормів загальною місткістю 200 т кожний; дві траншеї для силосу місткістю 750 т кожна; ветеринарно - санітарний пропускник на 70 чоловік.

Для різних статевовікових груп свиней використовують станки різних конструкцій. Індивідуальні - для свиноматок та вирощування поросят: ОСМ-60 для товарних та племінних ферм, СОС-Ф-35 для індустріальної технології, універсальні станки УСП і СОІЛ-17, станок-секція для без перегрупованого вирощування молодняку свиней за двофазною технологією; станки для групового утримання свиней: ОСУ-1, ОСУ-1.20.А та БКВ-2.

3. Годівля, утримання та використання кнурів-плідників

Подовжити продуктивне довголіття плідників можна лише за повноцінної годівлі, комфортних умов утримання та раціонального їх використання.

Навантаження на кнурів-плідників за звичайного парування при річному використанні у режимі двічі на тиждень становить 50-70 свиноматок, а при штучному осіменінні - 300-500 голів. Тривалість використання кнурів за такого режиму становить 2-3 роки. Проте з віком у кнурів, зокрема до п'яти років, концентрація сперміїв та їх загальна кількість в еякуляті зростають. Статева активність та якість сперми кнурів теж значною мірою залежать від біологічно повноцінної годівлі та правильного режиму їх використання. Кнури повинні бути клінічно здоровими, постійно мати заводську вгодованість і проявляти високу статеву активність. Ожиріння і виснаження тварин призводять до зниження їх відтворної здатності. Ожиріння як результат незбалансованої годівлі є однією з основних причин низької статевої активності, імпотентності і зменшення строків племінного використання кнурів-плідників. При незабезпеченості кнурів високоякісним протеїном, мінеральними речовинами і вітамінами порушується сперматогенез і погіршується якість спермопродукції.

Потреба кнурів у поживних речовинах залежить від їх живої маси, віку, інтенсивності використання, індивідуальних особливостей обміну речовин та загального фізіологічного стану. Порівняно з іншими виробничими групами дорослих свиней, вони характеризуються вищим рівнем обміну речовин та енергії в організмі. Так, у молодих кнурів у 9,5 - місячному віці теплопродукція з розрахунку на 1 кг живої маси за добу досягає 44,6 ккал (0,19 МДж), тоді як у лактуючих свиноматок - 40,8 ккал (0,17 МДж), у поросних - лише 24,3 ккал (0,10 МДж).

При складанні раціонів для кнурів насамперед враховують норми і тип годівлі, період року та інтенсивність використання, що зумовлює їх структуру та поживність (табл. 1).

Кнурам як у підготовчий, так і парувальний період слід згодовувати легко перетравні корми: дерть кукурудзяну, ячмінну, вівсяну, просяну, горохову, висівки пшениці, лляну і соняшникову макуху. За інтенсивного використання кнурів обов'язковими компонентами раціонів є корми тваринного походження: збиране молоко, сироватка, рибне і м'ясо-кісткове борошно, свіжі курячі яйця тощо. Влітку у раціон обов'язково вводять зелену масу бобових (люцерна, конюшина, еспарцет) і соковитих злакових трав (кукурудза та ін.), а також овочеві та баштанні культури (гарбузи, кабачки, кормові кавуни); взимку - кормові й напівцукрові буряки, моркву, комбісилос, картоплю, трав'яне та сінне борошно.

Орієнтовний склад концентратної частини раціону, у відсотках за масою, може бути таким: ячмінь - 9, овес - 22, кукурудза - 25, горох (соя, люпин) - 15, висівки пшеничні - 16, шроти - 5, рибне (м'ясо-кісткове) борошно - 4, кормові дріжджі - 4.

Комбікорм (з базовою сухою речовиною 88%) для кнура-плідника повинен відповідати нормам за вмістом: обмінної енергії - 12,8 МДж/1 кг, сирого протеїну - 170 г./кг, лізину - 7,6 г/кг, метіоніну - 2,1 г/кг, треоніну - 4,9 г/кг, Са - 8 г/кг, Р - 6 г/кг, Na - 2,1 г/кг, Mg - 0,5 г/кг, Fe - 90 мг/кг, Mn - 30 мг/кг, Zn - 80 мг/кг, Cu - 10 мг/кг, I - 0,4 мг/кг, Se - 0,25 г./кг, вітаміну А - 8000 МО/кг, вітаміну D - 800 МО/кг, вітаміну Е - 25 мг/кг, вітаміну К - 2,0 мг/кг, вітаміну В1 - 1,5 мг/кг, вітаміну В2 - 4 мг/кг, вітаміну В6 - 3 мг/кг, вітаміну В12 - 0,025 мг/кг, вітаміну Н - 0,2 мг/кг, вітаміну В9 - 0,4 мг/кг, вітаміну РР - 18 мг/кг, пантотенат кальцію - 25 мг/кг, вітаміну В4 - 600 мг/кг.

Важливо включати до раціону кнура корми, що впливають на продукцію сперми. Вівсяна та просяна дерть сприяє сперматогенезу. Її добова даванка для кнурів може становити 1-1,5 кг (до 30-40% раціону). Додавання до раціону плідників цинку, селену і вітаміну Е також покращують кількість і якість спермопродукції.

У годівлі свиней особливу увагу приділяють складу кормового протеїну, що вказує на надходження незамінних амінокислот до організму. Частка незамінних амінокислот повинна становити не менш як 47% від загальної кількості амінокислот. З усіх незамінних амінокислот лімітуючими у свинарстві є лізин, сірковмісні амінокислоти метіонін і цистин та триптофан. Саме їх найчастіше не вистачає у раціонах. Вони не можуть синтезуватися в організмі свиней і повинні надходити у відповідній кількості з кормами у вигляді спеціальних добавок. Достатнім рівнем лізину у живленні кнурів вважається вміст його у сирому протеїні корму не менше 5,5%. Така його кількість забезпечується введенням у раціони високолізинових кормів, збираного молока, рибного і люцернового борошна, соєвого шроту і горохового борошна, а також за рахунок добавок синтетичного кормового концентрату L-лізину. Кормові боби і горох теж мають досить високу концентрацію лізину, але у них мало сірковмісних амінокислот - метіоніну, цистину. Рівень метіоніну у раціоні для плідників повинен становити 1,6-1,8% від кількості сирого протеїну.

Оптимальна кількість перетравного протеїну в раціонах дорослих кнурів у розрахунку на 1 корм. од. - 115 г. у період помірного і 125-130 г. - інтенсивного використання. Перетравність сирого протеїну повинна досягати як мінімум 80%. У раціонах кнурів породи ландрас протягом усього року кількість перетравного протеїну має бути 130-150 г. на 1 корм. од. При цьому його джерелом на 10-15% мають бути корми тваринного походження.

Для підтримання на достатньо високому рівні відтворної здатності кнурів винятково важливе значення має постійне забезпечення їх вітамінами. Нестача у раціонах кнурів вітамінів А, Д, Е і групи В, навіть за повного енергетичного, білкового і мінерального забезпечення, призводить до різкого зменшення якості сперми і низької запліднюваності свиноматок.

Потребу кнурів у вітамінах потрібно задовольняти головним чином за рахунок введення до раціонів трав'яного борошна, червоної моркви, жовтих гарбузів, кормів тваринного походження, дріжджів. Рибне і м'ясо-кісткове борошно містить високоцінні й легкодоступні для використання мінеральні речовини та вітаміни, у тому числі вітамін В12. Вітаміни та мікроелементи найдоцільніше вводити до раціону у складі БВМД і преміксів, старанно їх змішуючи з концентрованими кормами.

У літній період доброю профілактикою вітамінної недостатності тварин є табірне утримання з використанням пасовищ із високоякісним травостоєм бобових культур. Площі під багаторічні трави виділяють на відстані 250-300 м від місця розміщення кнурів. Їх доцільно розбити на 6-8 загонів, які змінюють для випасу через кожні 6 днів з повторним використанням через 42-56 днів, щоб за цей термін відбулося біологічне самоочищення.

Важливе значення має рівень мінерального живлення. Дефіцит кальцію і фосфору у раціоні поповнюють згодовуванням мінеральних підкормок: крейди, вапна, борошна з мушель або мідій, кормових фосфатів.

Добова потреба кнурів у мікроелементах при інтенсивному використанні, мг

Важливе значення у годівлі плідників має дотримання розпорядку дня. Годують їх двічі на добу в один і той самий час. Добова даванка не повинна перевищувати 2-3% від маси тіла (5-7 кг кормової суміші). Для молодих кнурів, що ростуть, норми годівлі слід збільшувати на 25-30%. В раціон не можна вводити велику кількість об'ємних кормів (трав'яне борошно, комбісилос, зелена маса), які знижують поїдання всієї кількості корму. Обов'язково повинен бути вільний доступ до води. Допускати кнурів до парування слід не раніше як через 1,5-2 години після годівлі. У тривалий не парувальний період норми годівлі за всіма поживними речовинами знижують: дорослим кнурам живою масою 200-250 кг - на 10%, а живою масою 250-350 кг - на 20%.

Утримують кнурів у світлих, добре вентильованих приміщеннях в індивідуальних станках площею 7 м², з шириною станка 2,5 м, глибиною -2,8 м та висотою не менше 1,4 м. допускається також утримання кнурів невеликими групами - не більше 5 голів у станку. За групового утримання площа станка на одну голову повинна становити 3,5-4 м² при фронті годівлі на одного кнура не менше 45 см.

Влітку велику увагу приділяють профілактиці температурного стресу у кнурів. Одноразова дія високої температури може знизити% рухомих сперміїв у еякуляті з 80 до 20% на тривалий термін до 6 тижнів. Деякі кормові добавки - бетаїн, халатні комплекси, вітаміни (зокрема, вітамін С) мають проективну дію проти теплового стресу, але повністю не запобігають наслідкам дії високої температури.

На якість сперми позитивно впливає моціон, який надають кнурам щодня на відстань 3-4 км. Влітку їх доцільно утримувати у літніх таборах з використанням пасовищ, регулярно купати під душем з температурою води +24…+ 30°С.

4. Годівля свиноматок

Потреба у поживних речовинах та енергії.

У раціонах холостих і поросних свиноматок на 1 кг сухої речовини повинно припадати 1,05 кг кормових одиниць, 140 г. сирого протеїну, 105 г. перетравного протеїну, 6 - лізину, 3,6 - метіоніну+цистину, 140 - сирої клітковини, 5,8 - солі кухонної, 8 - кальцію, 7,2 - фосфору, 1,2 - натрію, 1,5 - хлору, 81 мг заліза, 17 - міді, 87 - цинку, 47 - марганцю, 1,7 - кобальту, 0,35 мг йоду. Крім того, в 1 кг сухої речовини раціону повинно міститися: каротину 11,6 мг або вітаміну А - 5,8 тис. МО, вітаміну D3 - 0,6 тис. МО, вітаміну Е - 41 мг, тіаміну - 2,6 мг, рибофлавіну - 7 мг, пантотенової кислоти - 23 мг, холіну - 1,16 г., нікотинової кислоти - 81 мг і ціанкобаламіну - 29 мкг.

Норми годівлі та раціони для холостих та поросних свиноматок.

При нормуванні годівлі свиноматок враховують період підготовки до парування чи осіменіння (за 3-14 днів), стан поросності (перші 84 дні, останні 30 днів, живу масу і вік тварин, а також їх кондиції (вгодованість). Свиноматкам у період підготовки до парування і в першу половину поросності не потрібно давати великої кількості поживних речовин з метою запобігання ожирінню, однак годівля повинна бути повноцінною, щоб яйцеклітини мали високу біологічну повноцінність. З метою підвищення запліднюваності свиноматкам у період підготовки до парування необхідно кілька днів згодовувати високоенергетичні раціони з введенням у раціони таких кормів, як пшениця, кукурудза, кормовий жир.

Важливим критерієм повноцінної годівлі свиноматок є приріст маси тіла за період поросності. В оптимальних умовах годівлі і утримання свиноматки за 114 днів поросності збільшують масу у віці до 2 років на 50-55 кг. Після 2 років - на 35-40 кг. Половина приросту припадає на нагромадження резервних речовин у тілі свиноматки (жири, білки, мінеральні речовини та ін.), а решта йде на збільшення маси плодів, вим'я.

Свиноматкам виснаженим або надмірно вгодованим норми необхідно регулювати з розрахунку на кожні 100 г. середньодобового приросту маси тіла на ±0,4 корм. од. або ±4,4 МДж обмінної енергії.

Для забезпечення нормального росту і розвитку поросних свиноматок до 2-х років незалежно від їх живої маси рекомендується годувати за нормами дорослих свиноматок живою масою 181-200 кг.

Техніка годівлі.

Особливість техніки годівлі поросних свиноматок полягає в тому, що під кінець періоду поросності в раціоні необхідно зменшити кількість об'ємистих та силосованих кормів. В останній місяць поросності свиноматкам бажано ввести до раціону 0,5-1 кг пшеничних висівок для забезпечення нормалізації роботи шлунково-кишкового тракту і запобігання запорам. З цією метою можна також згодовувати 10-15 г. глауберової солі за 3-4 дні до опоросу. За 15 днів до опоросу кількість соковитих, зелених та грубих кормів доводять до мінімуму, а концентрованих збільшують до 85%. Годують поросних свиноматок двічі на добу, напувають без обмежень.

На промислових комплексах холостих і поросних свиноматок годують повноцінними комбікормами типу СК1-5. Норми згодовування корму становлять: молодим свинкам у період підготовки до осіменіння (за 1-2 дні) 3,8 кг, на 2-32-й день поросності - 3,2 кг, 33-80-й - 2,3, 81-112-й - 3,5 кг; дорослим свиноматкам після відлучення поросят на 1-2й день 1,5 кг, на 3-12-й день - 3,4 кг, в період осіменіння (1-2 дні) - 3-4 кг, в період поросності на 2-32 день - 2,8 кг, 33-80-й - 2,3 кг, на 81-112-й день - 3,5 кг.

Годують свиноматок на комплексах двічі на добу розбавленим водою (співвідношення корм і вода - 1:3) кормосумішами.

Підсисні свиноматки.

Потреба у поживних речовинах та енергії.

В середньому підсисним свиноматкам з 10 поросятами необхідно на 100 кг живої маси 2,8 кг сухої речовини. В 1 кг сухої речовини раціону для підсисної свиноматки повинно бути 1,30 кг корм. од., 14,4 МДж обмінної енергії, 186 г. сирого протеїну або 145 г. перетравного протеїну, 8 г лізину, 4,8 - метіоніну+цистину, 70 - сирої клітковини, 5,8 - кухонної солі, 9,3 - кальцію, 7,6 фосфору, 1,4 - натрію та 2 г хлору. Концентрація мікроелементів у 1 кг сухої речовини повинна становити мг: заліза - 116, міді - 17, цинку - 87, марганцю - 47, кобальту - 1,7 фоду 0,35. Вміст вітамінів на 1 кг сухої речовини повинен становити: каротину 11,6 мг або вітаміну А 5,8 тис. МО, вітаміну D3 - 0,6 тис. МО, вітаміну Е - 41 мг, В1 - 2,7 мг, В2 - 7 мг, В3 - 81 мг та В12 - 29 мкг.

Норми годівлі та раціони для підсисних свиноматок.

Основою повнораціонної годівлі свиноматок у період лактації є нормування поживних речовин, що забезпечує добрий стан здоров'я, високу молочність, збереженість поросят та їх інтенсивний ріст і розвиток.

Для поліпшення молочності свиноматок до їх раціонів необхідно вводити значну кількість кормів, що сприяють збільшенню утворення молока. Молокогінними кормами вважаються: свіже збиране молоко, сироватка, зелена маса бобових трав, кормові буряки, морква, баштанні культури.

До раціонів підсисних свиноматок необхідно вводити зернові й зернобобові культури, корми тваринного походження, мінеральні добавки приблизно в таких кількостях, % за масою: ячмінь - 25-30, кукурудза - 15-20, пшениця - 15-20, овес -10-15, зернобобові (горох, соя, люпин) 5-6, шроти (соняшниковий, соєвий та інші) 3-4, кормові дріжджі - 3-5, рибне, м'ясо-кісткове і кісткове борошно 2-3, трав'яне або сінне борошно, 4-5, кухонна сіль 0,5, мінеральні добавки, крейда, фосфати та ін.) 2-3, премікс 0,5-1. До раціонів свиноматок у зимовий період обов'язково вводять соковиті корми (буряки, моркву), комбінований силос, сінне борошно бобових трав, а в літній - зелені та баштанні культури зеленого конвеєра.

Техніка годівлі.

Особливість годівлі підсисних свиноматок полягає в тому, що через 4-6 год. після опоросу їм випоюють рідку суміш з пшеничних висівок, ячмінної чи вівсяної дерті. Протягом двох днів після опоросу свиноматки одержують 50% норми раціону і лише на 6-8 день їх переводять на повну норму, поступово вводячи соковиті, грубі, а влітку зелені та баштанні корми.

За добу до відлучення поросят від свиноматки з раціону виводять молокогінні корми, норму раціону зменшують на 50%, ввечері не дають води.

В день відлучення зранку свиноматок не годують і лише ввечері їм дають пів норми раціону та воду. На другий день відлучених свиноматок переводять на раціон холостих свиноматок.

На великих промислових комплексах підсисних свиноматок годують повноцінними комбікормами типу СК-6-10 двічі на добу рідкою кормо сумішшю.

5. Годівля відлучених поросят

Годівля відлучених поросят повинна ураховувати майбутнє використання і плани росту свиней та сприяти вирощуванню тварин бажаного типу, добре пристосованих до відповідних господарських умов. Від 2 - до 4-місячного віку у поросят інтенсивно ростуть м'язи і кістки, посилено розвивається травний тракт, інтенсивно відбувається обмін речовин і енергії. Щоб краще використати ці особливості молодого організму, відлучених поросят слід годувати за раціонами, багатими на протеїн, мінеральні речовини і вітаміни, які сприяють росту кісток і м'язів. В зв'язку з цим на 1 кормову одиницю раціону відлученого поросяти необхідно давати 120-140 г. перетравного протеїну.

Згодовування поросятам зернових кормів бобових і злакових культур разом з коренеплодами і невеликою кількістю збираного молока забезпечує їх потребу в повноцінному протеїні, а зелена трава, доброякісне трав'яне борошно, комбінований силос та мінеральні підгодівлі - у мінеральних речовинах і вітамінах.

Соковиті і зелені корми відлученим поросятам згодовують подрібненими в суміші з концентрованими у вигляді густих сипучих мішанок.

В перші 15-20 днів після відлучення поросят годують стільки ж разів і такими ж кормами, як і в підсисний період, а потім - три рази на добу і стільки ж разів напувають.

При вирощуванні ремонтного молодняка основне завдання полягає в тому, щоб домогтися максимального розвитку м'язової тканини, кістяка і внутрішніх органів і не допустити ожиріння тварин, яке, як правило, призводить до порушення відтворної здатності. Середньодобовий приріст живої маси ремонтного молодняка повинен становити 450-500 г. у віці 4-6 місяців і 500-550 г. після б місяців.

Ремонтним підсвинкам згодовують суміш концентрованих кормів, соковиті корми і трав'яне борошно, траву бобових і злакових культур. Згодовування в цей період 5-10% від маси концентрованих кормів рибного, м'ясо-кісткового, кров'яного борошна та кормових дріжджів або 1,5-2 кг на голову збираного молока сприяє збагаченню раціонів біологічно повноцінним протеїном. Годують і напувають молодняк 2-3 рази на добу.

Висновки

В умовах промислової технології виробництва свинини посилюється дія чинників зовнішнього середовища на організм свиней, і вони змушені пристосовуватися до мінливих умов існування, відбувається це не безслідно, а відображається на продуктивності тварин.

Рух (моціон) тварин безумовно позитивно впливає на фізіологічний стан свиней: підвищує загальний тонус, підсилює обмін речовин, приводячи до загальному оздоровленню і підвищенню продуктивності тварин. В умовах промислового комплексу найбільш оптимальний варіант утримання свиноматок з наданням моціону в підсисний період, так як такий зміст не тільки сприяє підвищенню відтворювальних функцій тварин, але і є цілком прийнятним з технологічної точки зору. Важливо пам'ятати, що найбільш гостро реагують на безвигульне зміст молоді свинки в період вирощування: затримка статевої охоти значний прохолости і втрата молочності у свинок, збільшення числа мертвонароджених і слабких поросят.

Висновок свиней в літні табори дає можливість провести якісний санітарний ремонт в зимових приміщеннях, здійснити їх дворазову дезінфекцію (після виведення тварин і перед введенням) і просушити. При такій системі утримання відпадає необхідність у додатковому введенні в раціон ряду мінеральних добавок, мікроелементів і вітамінів.

Племінна робота має величезне значення в свинарстві. При неправильному відборі та підборі свиней, при односторонньому відборі тварин тільки за продуктивністю, без урахування конституції, відбувається ослаблення потомства, зниження його резистентності і як результат - втрата продуктивних якостей. Бонітування свиней важливий етап у племінній роботі, за результатами якої для кнурів і маток встановлюють чотири класи: еліта-рекорд, еліта, перший і другий. У нинішній час необхідно займатися аналізом показників стада і розподілом тварин по виробничим групам для отримання гідної продукції, що займає провідну роль у м'ясному виробництві.

Годування окремих статевовікових і виробничих груп свиней має свої особливості, годівля організовано правильно, якщо воно економічно і при ньому досягаються такі цілі, як отримання продукції необхідної якості і збереження здоров'я тварин. Збалансоване, повноцінне годування характеризується підвищеною оплатою корму продукцією (зниженою витратою кормів на виробництво одиниці продукції), що зумовлено підвищеним рівнем продуктивності та меншою часткою витрати кормів при перетворенні речовин їжі в продукцію.

Розведення свиней дозволяє в досить короткий період виробляти велику кількість високоякісного м'яса.

Література

1. Вовк С. Годівля та утримання свиней. Поради / С. Вовк, П. Березівський, Ю. Губені // Пропозиція. - 2002. - №8-9. - С. 84-86.

2. Вплив різних умов утримання та годівлі на показники білкового і мінерального обміну в організмі свиней / О.М. Бучко, Н.О. Салига, Р.Я. Іскра // Наук.-техн. бюл. Ін-ту біології тварин та Держ. н.-д. контрол. ін-ту ветпрепаратів та корм. добавок. - 2009. - Вип. 10, №1/2. - С. 127-131.

3. Вплив умов утримання поросних свиноматок на їх відтворювальну здатність / О.В. Крятов, Р. Є. Крятова, О. І. Казнієнко, О.В. Усик // Вісник Сумського держ. аграр. ун-ту. - Суми, 1999. - Вип. 3. - С. 47-49.

4. Годівля сільськогосподарських тварин: Довід. у табл. / А.Т. Цвігун, М.Г. Повозніков, та ін. - Кам'янець-Поділ.: Аксіома, 2007. - 100 с.

5. Групове утримання поросних свиноматок // Пропозиція. - 2001. - №4. - С. 84-87.

6. Довідник по годівлі сільськогосподарських тварин / Г.О. Богданов, В.Ф. Кара-вашенко, О.І. Звєрєв та ін.; За ред. Г.О. Богданова. - К.: Урожай, 1986. - 488 с.

7. Калашников А.П. Нормы и рационы кормления сельскохозяйственных живот-ных / А.П. Калашников, Н.И. Клейменов. - М.: Агропромиздат, 1985. - 351 с.

8. Околышев С. Уход за супоросными свиноматками / С. Околышев // Живот-новодство России. - 2005. - №11. - С. 23.

9. Основы полноценного кормления свиней / Антоненко П.П., Масюк Д.Н., Яновская О.В. и др.; под ред. А.И. Свеженцова. - Днепропетровск: Арт-Пресс, 2000. - 360 с.

10. Тимофеев Л.В. Современные технологические требования к содержанию свиней / Л.В. Тимофеев, Б.В. Ходанович // Зоотехния. - 2001. - №11. - С. 26-27.

Размещено на Allbest.ru