Технологія утримання молодняка свиней в умовах СТОВ "Чапаєва" Диканського району

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВИПУСКНА БАКАЛАВРСЬКА РОБОТА

на тему:

Технологія утримання молодняка свиней в умовах СТОВ „Чапаєва” Диканського району

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Біологічні особливості свиней

1.2 Швидкість росту і витрати кормів

1.3 Елементи інтенсивної технології виробництва свинини

2. ОБГРУНТУВАННЯ ВИБОРУ ТЕМИ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

3. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

3.1 Організаційно-економічна характеристика господарства

4. ТЕХНОЛОГІЯ УТРИМАННЯ РІЗНИХ ГРУП СВИНЕЙ В УМОВАХ ГОСПОДАРСТВА

4.1 Годівля свиноматок

4.2 Особливості годівлі холостих і супоросних свиноматок

4.3 Особливості утримання холостих і поросних свиноматок

4.4 Підготовка свиноматок до опоросу та його проведення

4.5 Вирощування поросят - сисунів

4.5 Особливості утримання відлучених поросят

4.6 Вирощування поросят після відлучення

4.7 Вирощування ремонтного молодняку

4.8 Відгодівля свиней

5. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА СВИНИНИ В ГОСПОДАРСТВІ

6. ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

В Україні, станом на 1 квітня поточного року, поголів'я свиней в усіх категоріях господарств скоротилося на 18,6%, або на 1 млн. 534,3 тис. голів порівняно з 1 квітня 2007 р. - до 6 млн. 720,1 тис. голів. У сільгосппідприємствах поголів'я свиней скоротилося на 10,6%, або на 691 тис. голів - до 2 млн. 655,7 тис. голів, а у господарствах населення - на 17,2%, або на 843,4 тис. голів - до 4 млн. 64,4 тис. голів. Наголошується, що на початок квітня населенням утримувався 61% загальної кількості свиней (на 1 квітня 2007 р. - 60%). Такі дані повідомили у Державному комітеті статистики України.

На сучасному етапі розвитку економіки особливої актуальності набуває проблема правильного визначення економічної ефективності виробництва продукції тваринництва в конкретних умовах. Нерентабельне ведення галузі свинарства, неврожай основних зернових культур, мізерність запасів годівельних засобів змусили істотно скоротити або навіть знищити поголів'я сільськогосподарських тварин.

У першу чергу, ця проблема торкнулася тієї частини тварин, раціони яких базуються на використанні зернових концентратних кормів, зокрема свиней. Адже даний вид тварин, який належить до моногастричних, є дуже чутливим до незбалансованості раціонів і дефіцитності за перетравним протеїном, вітамінами, макро- та мікроелементами.

Кон'юнктурна ситуація змусила виставити зернову групу на ринок, як товар, у збиток забезпечення тваринництва навіть мінімумом необхідної потреби [ 4; 5; 8;18; 19; 20; 24 ].

Разом з цим, галузь свинарства може бути високорентабельною та прибутковою і за таких умов.

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

Свинина відзначається високим умістом повноцінного й легкого перетравного білка, а також незамінних амінокислот. Усупереч поширеному твердженню вона не підвищує вмісту холестерину в крові і не сприяє захворюванню людей на атеросклероз. В 1 кг свинини міститься 600 мг холестерину, в такій же кількості курятини - 1130, яловичини-670, вершкового масла 2240, маргарину-1860, яєчного жовтка - 1560 мг. Що ж до свинячого сала, то в ньому холестерину майже немає.

Отже, не випадково, що свиней розводять і їх м'ясо споживають як високо цінний продукт майже в усіх регіонах світу [ 11; 17].

1.1 Біологічні особливості свиней

Свині відрізняються від інших видів сільськогосподарських тварин рядом біологічних особливостей, раціональне використання яких робить свинарство високорентабельною галуззю. Зупинимось на окремих з них:

- Багатоплідність. При повноцінній годівлі і забезпеченні належних умов утримання можна отримати від свиноматки за один опорос 10-14 поросят (іноді 15 і більше). Період супоросності у свиней складає, в середньому 114-115 днів (три місяці, три тижні і три дні). За умови використання інтенсивних технологій утримання, відлучення поросят на 28-й день життя, від кожної свиноматки можна отримати 2,2 - 2,4 опороси протягом року [ 8 ].

1.2 Швидкість росту і витрати кормів

Фізіологічна зрілість у свиней настає рано, тому вже у віці 7-8 місяців, при досягненні живої маси не менше 120 кг свинок можна запліднювати. Поросята протягом першого тижня життя удвічі збільшують свою живу масу, а на час відлучення від свиноматок (28-й день) досягають маси щонайменше 7 кг (табл 1).

Таблиця 1

Показники	Рівень продуктивності при строках відлучення, днів
	56	42	35
Тривалість підсисного періоду, днів	56	42	35
Кількість опоросів на свиноматку за рік	1,9	2,0	2,1
Кількість поросят при народженні на св - ку за рік, гол.	16	17	18
Реалізація свиней на св - ку за рік, гол	13,5	14,0	14,5
Маса поросят при відлученні, кг	15	10	8
Середньодобовий приріст, г
На вирощуванні і відгодівлі	383 - 400
Відгодівлі	450 - 500

Біологічною межею досягнення живої маси 100 кг вважається 100 діб. Витрати кормів для отримання 100 кг приросту живої маси (конверсія кормів) складають 310-320 кг (для молодняку великої рогатої худоби - 650-800 кормових одиниць). Вихід продукції у свиней також набагато вищий, ніж у інших видів сільськогосподарських тварин.

1.3 Елементи інтенсивної технології виробництва свинини

Основними елементами інтенсивної технології виробництва свинини є:

- використання породно-лінійних та міжпородно-лінійних гібридів на основі породи ландрас, що дає змогу одержати ефект гетерозису і без додаткових виробничих затрат підвищити продуктивність на 12-17%;

- раннє відлучення поросят, що сприяє підвищенню інтенсивності використання маточного поголів'я та приміщень;

- одержання від матки за рік до 2,4 опоросу та до 24 поросят, завдяки ранньому відлученню поросят в 28-денному віці, внаслідок чого свиноматки мають здебільшого нормальну (для парування) вгодованість і вже в перші дні після відлучення поросят приходять в охоту і запліднюються;

- штучне осіменіння забезпечує інтенсивний процес відтворення стада, тому що в 4-10 разів скорочується потреба в кнурах-плідниках, повніше використовуються найбільш цінні кнури;

- концентратний тип годівлі сухими комбікормами збалансованими за всіма елементами живлення згідно з науково обґрунтованими нормами різних статевовікових груп та фізіологічного стану скорочує періоди дорощування та відгодівлі, дає можливість механізувати виготовлення кормів та їхню роздачу, що зрештою підвищує продуктивність праці і знижує собівартість свинини [ 3 5;6; 10; 13; 14; 15 ].

2. ОБГРУНТУВАННЯ ВИБОРУ ТЕМИ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

Інтенсифікація свинарства та його економічна ефективність значною мірою визначається якістю та продуктивністю тварин. Виходячи з цього, основним завданням при вирощуванні свиней є створення оптимальних умов утримання та годівлі протягом всього періоду вирощування - від народження до парування чи осіменіння. Ці умови повинні забезпечити виявлення породних, продуктивних та індивідуальних особливостей тварин.

Система відтворення свинопоголів'я ґрунтується на правильному веденні селекційно-племінної роботи в стаді, визначенні породи й класності репродукторного поголів'я, строків та інтенсивності використання тварин для репродукції, способі ремонту стада, осіменінні маточного поголів'я свиней.

Систему годівлі становлять розрахунки добової, в кормовій сировині на основі норм годівлі, способів підготовки до згодовування та роздавання кормів, кратності годівлі тощо.

Система виробничої експлуатації охоплює питання організації опоросів, вирощування й відгодівлі тварин, визначення зоотехнічних вимог до цих технологічних операцій.

Система мікроклімату приміщень -- це контроль основних параметрів: температури, відносної вологості, швидкості руху повітря, концентрацій аміаку, вуглекислого газу, мікроорганізмів та режиму освітлення, а також опромінювання поросят та іонізація повітря у приміщеннях.

Система утримання характеризується типами приміщень, видами станкового обладнання для свиней різних виробничих груп, щільністю розміщення тварин, фронтом годівлі, наявністю моціону.

До зооветеринарного захисту тварин відносять такі операції, як профілактика інфекційних та незаразних хвороб, запобігання травматизму та ін.

Дані по налагодженню відповідної роботи з відтворенням стада в господарстві і послужили основним матеріалом для виконання бакалаврської роботи.

3. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

свиня корм господарство годівля

Основна мета виконання випускної бакалаврської роботи полягає в тому, щоб розробити науково-обґрунтовану систему при вирощуванні і відгодівлі свиней в умовах господарства.

В завдання досліджень входить.

зробити аналіз фактичного стану галузі свинарства в господарстві;

проаналізувати норми годівлі молодняку свиней, склад та поживність відповідних раціонів;

дати зоотехнічну оцінку даних раціонів;

- розрахувати економічну ефективність використання збалансованих раціонів при відгодівлі свиней, в конкретних умовах виробництва.

3.1 Організаційно-економічна характеристика господарства

СТОВ „Чапаєвка ” розташоване на відстані 56 км. від обласного центру Полтава. Найближча залізнична станція „Решетилівка” знаходиться за 35 км.

Природно-кліматичні умови виробництва сільськогосподарських культур в господарстві нестабільні. Переважає помірно-континентальний клімат з холодною зимою і спекотним літом. Середньорічна кількість опадів в господарстві 70% від потреби для вирощування сільськогосподарських культур. З ґрунтів тут переважають чорноземи, але наявні також і піщані ґрунти. Для вирощування озимих та ярих культур в даному підприємстві використовують лише чорноземи .

В господарстві налічується: тракторна бригада, ферма по відгодівлі свиней, тракторно-машинний двір.

Спеціалізація господарства - виробництво продукції рослинництва і продукції тваринництва.

Таблиця 2 Показники забезпеченості і використання основних фондів

№ п/п	Показники	2005	2006	2007
1	Площа с\г угідь, га	2501,9	2633,7	2600
2	Середньорічна кількість працездатних	65	63	65

По даним таблиці видно, що площа сільськогосподарських угідь залишається однаковою, кількість працюючих також.

Використовуючи землю для сільськогосподарських потреб в структурному підрозділі отримують відповідний прибуток.

Підприємство насичене машинами і механізмами, при наявності достатнього поголів'я тварин, що окрім основної продукції дають побічну у вигляді органічних добрив, внесення яких у ґрунт забезпечує достатній рівень урожайності, зернових, кормових, технічних культур. Правильна виробнича і технологічна експлуатація обладнання, чітка організація виробничих процесів у рільництві забезпечує ефективне використання обладнання, має творчий пошук, новаторство працівників, спрямоване на виявлення резервів виробництва, удосконалення як окремих виробничих умов у рослинництві і тваринництві так і технологічного процесу вирощування кормів, а також інших рослин, урожайність яких представлена в таблиці 3

Таблиця 3 Урожайність сільськогосподарських культур з одного гектара в центнерах

№ п\п	Назва культур	2005	2006	2007
1	Озима пшениця	31,9	27,0	45,0
2	Ячмінь	31,8	36,4	27,0
3	Горох	10,7	21,7	19,8
4	Кукурудза на зерно	26,1	35,1	13,4
5	Гречка	6,8	19,2	13,8
6	Соняшник	15,8	15,6	10,1
7	Однорічні трави на зелену масу	88	86	90
8	Багаторічні трави на сіно	12,0	11,2	11,2
9	Кукурудза на зелену масу	104,2	172,6	140,7
10	Кукурудза на силос	104,2	172,6	140,7

В даній таблиці представлена урожайність сільськогосподарських культур з одного гектара в центнерах. Тут ми бачимо, що урожайність озимої пшениці в 2007 році вища ніж у 2005 році, а інших зернових нижча. А от урожайність однорічних трав та кукурудзи на силос і зелену масу вища ніж у 2005 році. Середні реалізаційні ціни за одиницю продукції наведені в таблиці 4

Таблиця 4 Середні реалізаційні ціни за одиницю продукції (1 ц) грн

№ п\п	Вид продукції:	2007р
1	Зернові всього	120,0
2	Пшениця	120,0
4	Кукурудза	100,0
5	Молоко :	110
9	М'ясо ВРХ: вища вгодованість	1000
10	середня вгодованість	900

В даній таблиці представлені середні реалізаційні ціни за одиницю продукції в гривнах в 2007 році. Витрати корму на одиницю продукції в кормових одиницях

Таблиця 5 Витрати корму на одиницю продукції в кормових одиницях

№ п\п	Показники	2007
1	Молоко	1,96
2	Яловичина	19,75
3	М'ясо свиней на відгодівлі	5,2
4	Приріст при контрольному вирощуванні	4,3

По даним таблиці 5 висвітлені показники витрат кормів на одиницю продукції в кормових одиницях і видно, що вони досить високі. Причина цього незадовільний облік кормових засобів, відсутність ефективного балансування раціонів за енергетичними, пластичними і біологічно-активними інгредієнтами.

На фермах корми змішують достатньо ретельно і завдяки цьому досягається невідповідна затрата кормових інгредієнтів на виробництво одиниці тваринницької продукції. Як бачимо на один центнер свинини 5,2 кормової одиниці.

4. ТЕХНОЛОГІЯ УТРИМАННЯ РІЗНИХ ГРУП СВИНЕЙ В УМОВАХ ГОСПОДАРСТВА

Виробництво свинини ґрунтується по цеховому принципу, тому технологічний процес складають кілька дільниць:

- Холості і свиноматки першої половини поросності. Приміщення для утримання свиноматок обладнані груповими та індивідуальними станками. Холостих свиноматок утримують у групових станках по 10 - 15 голів із розрахунку 1,5 м² на одну голову, спарованих -- у індивідуальних станках протягом 2 - 3 днів.

- Свиноматки другої половини поросності надходять на дільницю після 32 днів поросності. Їх утримують у групових станках по 11 - 13 голів із розрахунку 1,8 - 2 м² площі на одну голову до 110 - 112 днів поросності.

- Опорос та утримання підсисних свиноматок. Виробнича група тварин на дільницю надходить за 2 - 4 дні до опоросу, де її утримують до відлучення поросят в індивідуальних станках, розміщених в ізольованих секціях по 30 - 60 станків у кожній. Після відлучення поросят свиноматок переводять для осіменіння на дільницю холостих і свиноматок першої половини поросності.

- Дорощування поросят. Із молодняку, який надходить на дорощування, формують групи по 25 - 30 голів і утримують у групових станках із розрахунку 0,35 м² площі станка на одну голову, а при досягненні підсвинками живої маси 35 - 40 кг -- переводять на дільницю відгодівлі.

- Відгодівля свиней. Її тривалість 116 - 120 днів до досягнення молодняком живої маси 112 - 120 кг. Вік зняття з відгодівлі досягає 222 - 240 днів. У приміщеннях для відгодівлі молодняк утримують у групових станках по 25 - 30 голів із розрахунку 0,7 - 0,8 м² на одну голов. Після завершення відгодівлі тварин здають на м'ясопереробне підприємство.

Технологією передбачена годівля свиней вологими сумішами, тому у господарстві розвинена кормова зона, до складу якої входять кормоцех із сховищем коренеплодів, майданчик для буртів коренеплодів та автоваги.

4.1 Годівля свиноматок

При нормуванні годівлі свиноматок необхідно враховувати період фізіологічного стану, живої маси і вік свиноматок. В період підготовки до осіменіння і в першу половину поросності не потребують великої кількості поживних речовин, однак годівля свиноматок повинна бути біологічно повноцінною. Орієнтовні норми споживання кормів свиноматками різного віку наведені в таблиці 6.

Таблиця 6 Орієнтовні норми споживання кормів свиноматками різного віку.

Кількість опоросів	Дні супоросності	Разом за опорос
	0 - 35	35 - 90	90 - 108
1	2,1	2,5	3,1	266,8
2	2,2	2,6	3,2	277,6
3	2,3	2,7	3,3	288,4
4	2,4	2,8	3,4	299,2

4.2 Особливості годівлі холостих і супоросних свиноматок

Годівля холостих свиноматок має забезпечувати високу життєву активність усього організму і нормальний розвиток статевого циклу матки. У здорових тварин з міцною конституцією, що перебувають у стані заводської вгодованості, статева активність проходить нормально і не потребує ніяких стимуляторів.

При недостатній годівлі у маток знижується обмін речовин, ослаблюються життєві функції всіх органів, в тому числі статевих і залоз внутрішньої секреції, статева збудливість свиноматок знижується, овуляція затримується, а в ряді випадків і зовсім припиняється. З іншого боку, ожиріння маток при надмірній годівлі і обмеженні руху призводить до жирового переродження яєчників, різкого зниження статевої активності, порушення циклічності овуляції, а іноді і до цілковитого її припинення. Зважаючи на згадані шкідливі наслідки неправильної годівлі й утримання маток, потрібно їхню годівлю організувати так, щоб до часу парування матки були у стані заводської вгодованості [ 1; 12 ].

Склад комбікорму для поросних свиноматок наведений в таблиці 7 (Додатоки А - Г ).

Таблиця 7 Склад комбікорму для поросних свиноматок.

Корм	Варіант 1	Варіант 2	Варіант 3
Пшениця		150	420
Ячмінь	500	600
Жито	300		300
Пшеничні висівки	100	150	180
10 % концентрат 3361	100	100	100
Всього, кг	1000	1000	1000

Для холостих свиноматок та свиноматок першої половини поросності (до 90-го дня поросності) згодовують 250 кг сухого комбікорму, збалансованого за всіма елементами живлення, добовий раціон свиноматки 2,4-2,6 кг комбікормів, які згодовують у два прийоми (зранку і ввечері).

За 6-7 тижнів (1-й раз) та за 2-3 тижні (2-й раз) перед опоросом свиноматкам проводять профілактичні заходи (щеплення, дегельмінтизацію, обробку шкіри та ін.).

Після 90 дня поросності добовий раціон збільшують до 3,0-3,2 кг. Склад комбікорму залежить від періоду поросності маток. До раціону включають добавки. (Додаток А.) За 5 днів до опоросу кількість кормів зменшують до 2 кг. В цей період використовують спеціальний комбікорм для важкопоросних і лактуючих свиноматок.

Найвідповідальнішими періодами догляду за свиноматками є перші 15-20 днів поросності, коли під дією негативних факторів годівлі та утримання зиготи можуть розсмоктуватися та друга половина поросності (під дією негативних факторів свиноматки можуть абортувати).

В день опоросу свиноматок взагалі не годують, щоб не перенавантажувати травний тракт тварини, який може здавлювати плоди та стимулювати передчасне утворення молока.

4.3 Особливості утримання холостих і поросних свиноматок

Створення комфортних умов - одна із основних складових інтенсивної технології свиней, адже чим більше енергії буде затрачено на подолання несприятливих факторів (холод, відсутність вентиляції, хвороби і ін.), тим менше її буде затрачено на отримання приростів живої маси.

На стан здоров'я свиноматок значно впливають умови їх утримання. Приміщення для них повинні бути сухими (відносна вологість 70-75%) і чистими. Для холостих і легкопоросних маток рекомендується температура 14 0С, площа підлоги 1,5 м2 на голову, а для важкопоросних - відповідно 18 0С і 2,5 м2. Індивідуальне утримання холостих і поросних свиноматок в окремих клітках (розмір станка: довжина - 2,4-2,5м, ширина - 0,6-0,65 м) створює умови для кращої запліднюваності і збереження поросності. Такий метод дозволяє ліквідувати конкуренцію серед тварин, полегшує контроль при виявленні охоти у холостих маток і повторної охоти незапліднених свиноматок після першого осіменіння, дозволяє точно нормувати годівлю, звести до мінімуму травмування свиноматок і позбавитись прихованих абортів на ранніх стадіях поросності [ 2; 7; 9 ].

Важкопоросних свиноматок (з 85-90 дня поросності) доцільно утримувати в групових клітках з дозованим режимом годівлі.

Максимально допустима температура для всіх вікових груп (крім підсисних свиноматок) 25⁰ С, мінімальна вологість - 40%. Для підсисних свиноматок температура вище 22 С призводить до зниження молочності та порушення процесів обміну речовин в їхньому організмі.

4.4 Підготовка свиноматок до опоросу та його проведення

За 4 - 5 днів до опоросу свиноматок переводять у спеціальне приміщення з індивідуальними станками. Доцільно, щоб тварин обслуговував той самий оператор, який буде приймати опороси й доглядати поросят. У таких випадках свиноматки почувають себе спокійніше, а опорос перебігає легше і швидше.

Протягом останнього місяця поросності в їхній раціон для забезпечення нормалізації роботи травного каналу і запобігання запорам бажано вводити 0,5 - 1,0 кг пшеничних висівок, а за 3 - 4 дні до опоросу -- 10 - 15 г глауберової солі. За 15 днів до визначеного строку одержання приплоду кількість соковитих, зелених і грубих кормів у раціоні доводять до мінімуму, а частку концентрованих збільшують до 85 %.

Основні ознаки настання опоросу у свиноматки такі. За 2 - 3 дні до його початку у тварини спостерігають набрякання вим'я, збільшення і почервоніння сосків

За добу, а іноді й раніше, із сосків при натисканні виділяється молозиво. За 2 - 5 год до опоросу свиноматка стає неспокійною, часто лягає і встає, пробує зробити лігво, підгрібаючи передніми кінцівками підстилку під себе.

До проведення опоросу готуються заздалегідь. Так, для приймання приплоду треба мати чисті рушники для витирання рук, мило, м'яку мішковину для обтирання поросят, 10 %-ний розчин йоду, ножиці для перерізання пуповини (в разі необхідності її можна обірвати руками, намотавши на вказівний палець за 5 см від черева поросяти).

Опорос відбувається за три стадії: підготовчу, виведення плода та відокремлення плаценти. В першу спостерігають ритмічні скорочення стінки матки, які повторюються через кожні 15 хв і тривають по 5 - 15 с. У цей період шийка матки починає розкриватися. Друга характеризується просуванням плодів у шийку матки та виведенням їх назовні. Від початку скорочення шийки матки до виведення першого плода проходить 1 - 3, а інколи -- до 10 год. Протягом третьої виводяться всі плоди та їх оболонки. Тривалість опоросу становить 1,5 - 5 год. Інтервал між народженням кожного поросяти -- 10 - 20 хв із коливанням від 5 до 90 хв.

При появі у свиноматок перших потуг слід вимити руки і бути готовим до приймання поросят. Потуги при нормальному перебігу опоросу повторюються через кожні 5 - 10 хв і супроводжуються народженням поросят. Як правило, опороси відбуваються вночі і тривають 2 - 3 год. Якщо опорос затягується на 6 год і більше, необхідно звернутися за допомогою до працівника ветеринарної медицини.

Новонароджене порося беруть у руки і чистою мішковиною очищають йому ніс, рот і вуха від слизу, який заважає нормальному диханню, потім насухо витирають усе тіло, починаючи з голови. Після цього за 5 - 6 см від черева перев'язують пуповину продезинфікованою ниткою, кінці якої відрізають ножицями на відстані 1 - 2 см від перев'язаного місця.

Інколи поросята народжуються без ознак життя. У таких випадках ніс, рот і вуха швидко очищають від слизу, легенько масажують боки і стегна, розтирають поверхню грудей та боків у напрямку до серця. Таких поросят утримують окремо від свиноматки і тільки після закінчення опоросу їх підпускають до матері, що позитивно впливає на стан здоров'я молодняку.

Опорос вважають закінченим після виходу посліду, який необхідно разом із рештками пуповини утилізувати. Після опоросу свиноматка потребує повного спокою. В перший день її не годують, але води дають досхочу.

4.5 Вирощування поросят - сисунів

Материнське молоко - найцінніший корм для поросят-сисунів. Тому підвищення молочності підсисних маток - основна умова успішного вирощування поросят. Разом з тим, якнайраніше поросят потрібно привчати до підгодівлі. У перші три дні життя всі потреби поросяти у поживних речовинах задовольняються за рахунок материнського молока, а вже з третього - п'ятого дня поросятам починає не вистачати води, мінеральних речовин та інших елементів живлення. Вперше поросята знайомляться з сухим кормом (престартер, Додаток В) на 5-7-й день після народження. Цей високоякісний, обов'язково гранульований корм повинен постійно знаходитись в окремій годівниці для поросят. Велике значення має спосіб подачі цього корму. Систематична роздача невеликих порцій свіжого корму дозволяє використати природну зацікавленість поросят до нього. Кинута в годівницю для поросят невеличка кількість гранул викличе пожвавлення поросят. Вони залюбки підбіжать до свіжої порції гранул престартера і почнуть ними гратися. Граючись гранулами поросята розчиняють їх у своїх рильцях. Так відбувається звикання до альтернативного корму, а смакові якості гранул обов'язково викличуть бажання більшого їх споживання, особливо, коли молока свині не вистачає для задоволення зростаючих потреб в кормах.

Престартер позитивно впливає на масу поросят на час відлучення, а також на стан їхнього шлунково-кишкового тракту. Саме тому престартер є першим твердим кормом, який цілком відповідає вимогам молодих поросят. Наявність ретельно підібраних компонентів сировини, які легко перетравлюються і швидко засвоюються, призводить до того, що мінімальна кількість вживаного поросятами корму дозволяє виробити у них навики вживання та ефективного травлення твердого корму. Все це допомагає ефективно перетравлювати твердий корм в подальших періодах життя тварин. У зв'язку з цим збільшується використання твердого корму в період відгодівлі свиней, що значно зменшить витрати при їх вирощуванні [ 14; 16; 21; 23].

Споживання престартера в період від народження до відлучення поросят від свиноматки підвищує активність ензимів, завдяки яким краще перетравлюються всі компоненти, які є в твердому кормі. Доведено, що свині, які вживали змалечку цей продукт значно швидше ростуть і краще використовують корм.

Благотворна дія престартера не закінчується з часу відлучення поросят від свиноматки, а зберігається значно довше, що покращує економічність відгодівлі.

Протягом двох наступних тижнів після відлучення поросят, їм продовжують згодовувати престартер, оскільки саме в цей час погіршується стан їхнього травного тракту, який викликаний стресом, пов'язаним з відлученням від свиноматки (нестача молока, відсутність свиноматки, низька температура в клітці і ін.).

Підгодівлю поросят-сисунів проводять згідно з наведеною схемою, наведеної в таблиці 8.

Таблиця 8 Схема підгодівлі поросят до 28-денного віку.

Вік поросят,тижнів	Добове споживання корму, кг	Споживання корму за період, кг	Добова норма води, л
1
2	0,03	0,21	0,1
3	0,1	0,7	0,2
4	0,19	1,33	0,3
Всього за період		2,24	0,6

Дуже важливо своєчасно запобігти захворюванню поросят на анемію (недокрів'я), яке є результатом нестачі заліза в молоці свиноматки та в кормах, які згодовують поросятам. При цьому захворюванні різко зменшується вміст гемоглобіну в крові поросят, їхня шкіра стає блідою, вони відстають в рості, худнуть і часто гинуть.

Найефективнішим профілактичним заходом проти захворювання поросят на анемію є внутрішньо-м'язове введення їм препаратів заліза на 2-3 день після народження. При цьому застосовують фероглюкін, феродекс та інші препарати. Поросятам 2-3-денного віку з метою запобігання анемії достатньо ввести 100 мг заліза. Отже, доза фероглюкіну буде 2 мг, а феродексу 1,5 мг. Якщо поросята мають ознаки анемії, то дозу заліза збільшують до 150-200 мг. Другий раз поросятам вводять знову фероглюкін, або феродекс у тих же дозах у 3-тижневому віці.

Успіх вирощування поросят при ранньому відлученні значною мірою залежить від підготовки їх до відлучення, та від того як воно буде проведено. При незадовільній підготовці поросят і маток до відлучення та неправильному його проведенні свиноматки хворіють на запалення вим'я (мастит) і передчасно вибувають із стада, а поросята відстають в рості, хворіють. Щоб запобігти цьому, потрібно підготовляти до відлучення як маток, так і поросят.

Підготовленими до відлучення можна вважати таких поросят, які цілком здорові, до часу відлучення добре поїдають кормову суміш та мають в 28-денному віці живу масу не менше 7,0 кг, а 60 - денному віці 18 кг.

4.5 Особливості утримання відлучених поросят

У сучасних технологіях виробництва свинини існує кілька систем відлучення поросят, пов'язаних насамперед з їх віком, а саме в 60-, 45-, 22- або 10-денному віці.

Відлучення поросят у 60-денному віці вважають традиційним і використовують на племінних, а також невеликих товарних фермах, фермерських господарствах;

у 45-денному -- в репродукторних свинофермах спеціалізованих господарств;

26-денному -- на великих промислових комплексах по виробництву свинини;

10-денному -- на підприємствах із високою культурою виробництва або з науковою метою, але застосовують рідко. Від строку відлучення поросят залежить інтенсивність використання свиноматок.

Ефективність використання свиноматок залежно від строку відлучення поросят наведено в таблиці 9.

Таблиця 9 Ефективність використання свиноматок залежно від строку відлучення поросят.

Показники	Строки відлучення
	60	45	26	10
Тривалість лактації, днів	60	45	26	10
Тривалість відтворного циклу, днів	181	166	147	131
Кількість опоросів за рік	2,02	2,20	2,48	2,79
Кількість поросят, за рік	20	22	25	28

Зважаючи, що репродуктивний цикл у свиноматки триває 114 днів, лактація -- від 10 до 60 (залежно від строку відлучення) а період від відлучення до плідного парування -- в середньому 6 днів, інтенсивність використання свиноматок можна підвищити від 2,0 опоросів при традиційній до 2,8 при інтенсивній технології, а вихід поросят від однієї свиноматки на рік -- від 20 до 28 голів.

Незалежно від віку поросят техніка відлучення ґрунтується на двох технологічних процесах: підготовка поросят і підготовка свиноматок. Так, поросят заздалегідь, починаючи з 5 - 7-денного віку, привчають до переведення на годівлю різноманітними кормами. Непривчені з раннього віку до поїдання кормів поросята після відлучення відчувають голод, а тому здатні споживати велику кількість корму, не маючи фізіологічної можливості його засвоїти. Внаслідок цього у них виникає розлад функцій травного каналу, що призводить до втрати живої маси і часто навіть до загибелі.

Підготовка свиноматок до відлучення поросят зводиться до зменшення кількості виділеного молока та запобігання захворюванням вим'я. Для цього за 1,5 - 2 дні до відлучення з раціону виводять молокогінні корми, зменшують даванку корму, а за день до відлучення свиноматок перестають напувати.

У період відлучення бажано згодовувати антибіотики й молочну кислоту (по 5 г на 1 л води), які гальмують розвиток кишкової палички, що запобігає захворюванню поросят.

Після відлучення поросятам необхідно приділяти стільки уваги, як і до нього. В цей період вони мають високі потенційні можливості росту, тому важливого значення надають створенню нормальних умов для їхньої годівлі та утримання.

Відлучення поросят -- це цілий комплекс стрес-факторів, які впливають як на поросят, так і на свиноматок. Як правило, поросят відлучають на 60-й день лактації в один прийом. Після відлучення стресовими факторами для них є: відсутність свиноматки, виключення з раціону материнського молока, відчуття голоду, зміна складу раціону, збільшення норми годівлі, зміна техніки годівлі, технології підготовки корму, обслуговуючого персоналу, об'єднання гнізд, перегрупування поголів'я, переведення поголів'я в інші приміщення та зміна технології утримання. Для того щоб уникнути або зменшити згубну дію цих факторів на організм поросят, необхідно після відлучення залишати останніх у тому самому станку без перегрупування, об'єднання й переміщення гнізд, а також зміни приміщення для утримання. Протягом 12 - 15 днів їм не слід змінювати склад раціону, режим годівлі та технологію підготовки кормів до згодовування. Щоб запобігти переїданню й розладу функцій травного каналу, поросятам після відлучення протягом 3 - 5 днів зменшують добову даванку корму на 20 - 30 % (коли гніздо не вирівняне), яку далі доводять до норми за 7 - 10 днів, не обмежуючи кількість води. Для зменшення впливу цих факторів слід дотримувати певних правил. Передусім, за 5...6 днів до відлучення поросят свиноматкам треба зменшити даванку концентрованих кормів на 30...40% за енергетичною поживністю, вилучивши з їх раціонів високобілкові та соковиті корми й обмеживши споживання води. Поросят краще відлучати в один прийом, проте високомолочних свиноматок підпускають до поросят у першу добу після відлучення 4...5 разів, у другу - 3...4 рази і на 4...5-ту добу - один раз [ 10 ].

Для того, щоб зменшити збудження, викликане відсутністю свиноматки і материнського молока, поросят залишають у тому ж самому станку протягом 10...15 днів, а свиноматку переводять в інший. Для запобігання переїданню та розладу діяльності травного каналу поросятам після відлучення протягом 3...5 днів зменшують добову даванку корму на 20...30%. У період відлучення їм рекомендується згодовувати антибіотики і молочну кислоту (5 г на 1 л води), яка запобігає розвитку кишкової палички. При ранньому відлученні (у 26 днів) контакт поросят зі свиноматкою обмежують, поступово збільшуючи тривалість перебування останньої на вигульному майданчику станка. Тут її годують, а поросята не мають до неї доступу. Коли вони досягають віку 14...16 днів, свиноматок вигулюють на майданчику протягом 3 год (1,5 год уранці та 1,5 год увечері), на 16...18-й день - 5 год, на 18...22-й - 6, на 22...26-й - по 7...8 год на добу.

Потреба поросят у поживних речовинах залежить від живої маси, віку та інтенсивності росту. Від 2 до 4 міс годівля повинна забезпечити середньодобовий приріст поросят 400...450 г.

Поросята живою масою 20...40 кг потребують із розрахунку на 100 кг живої маси 4,0...4,5 кг сухої речовини корму, 5,5...6,0 корм.од. (1,3 корм.од. або 14,4 МДж обмінної енергії на 1 кг сухої речовини). На 1 корм.од. має припадати 120 г перетравного протеїну. Вміст лізину в сухій речовині становить не менше 0,9%, метіоніну+цистину - 0,54%, сирої клітковини в раціоні - до 4,5...5,0% сухої речовини або 50 г за добу на одне порося.

Оптимальна кількість жиру в раціоні поросят після відлучення - від 1,0 до 1,5% сухої речовини. Концентрація мінеральних речовин у 1 кг сухої речовини корму становить: кухонної солі - 4 г, кальцію - 9,3, фосфору - 7,6 г, заліза - 93 мг, міді - 12, цинку - 58, марганцю - 47, кобальту - 1,2, йоду - 0,23 мг. Вміст вітамінів у 1 кг сухої речовини раціону має бути: вітаміну А - 4,1 тис. МО (або 6 мг каротину), D3 - 0,41 тис.МО, Е - 35 мг, В1 - 23 мг, В2 - 3,5 мг, В3 - 17 мг, В4 - 1160 мг, В5 - 70 мг і В12 - 23 мкг.

В господарстві поросят відлучають на 60-й день після народження. Підготовку до відлучення поросят проводять протягом трьох-чотирьох днів, при цьому у перший день поросят підпускають до свиноматки 5-6 разів, у другий - 3-4, у третій 2-3 і в 4-й день - один раз.

В перші 14 днів після відлучення поросят годують такими ж самими кормами, як і до відлучення (престартер). Зміна корму в цей час може спричинити захворювання молодняку. В перші два-три дні після відлучення норму годівлі зменшують на 20-30%, забезпечивши доступ до корму всіх тварин.

Раціони для відлучених поросят складають з доброякісних легко-перетравних кормів: овес без плівок, ячмінь, пшениця, кукурудза, трава бобових у стадії бутонізації, соєвий, соняшниковий шрот. Добрим джерелом протеїну та лізину для поросят є зерно гороху (до 15% сухої речовини раціону). З кормів тваринного походження використовують: збиране молоко, дріжджі.

Орієнтовна структура і склад раціонів для поросят після відлучення наведені у таблиці 10.

Таблиця 10 Орієнтовний склад раціонів для поросят віком 2-4 міс.

Показники	концентратно-коренеплідний	Концентратний
	Зима	літо	зима	Літо
Ячмінь, кг	0,9	1,0	1,1	1,2
Кукурудза, кг	0,3	0,3	0,3	0,3
Горох (люпин, соя) екструдовані, кг	0,1	0,1	0,1	0,1
Шроти, кг	0,1	0,1	0,1	0,1
Буряки кормові, напівцукрові, кг	0,6	-
Комбісилос, кг	0,2	-
Молоко збиране
Враціоні міститься:
кормових одиниць, кг	1,6	1,6	1,6	1,6
обмінної енергії, МДж	18,2	18,0	18,1	18,0
сухої речовини, кг	1,24	1,31	1,29	1,31
сирого протеїну, г	250	251	260	258
Перетравного протеїну, г	196	192	200	200
Лізину, г	11,3	11,1	11,7	11,1
метіоніну+цистину, г	8,4	8,6	8,8	8,6
сирої клітковини, г	80	123	100	123
Кальцію, г	12	12,5	12	12,5
Фосфору, г	10,5	10	10,5	10
каротину, мг	15	36	21	35

Норми мікроелементів (міді, кобальту, марганцю, йоду), а також вітамінів А, D, E і групи В забезпечують за рахунок преміксу.

Поросят після відлучення розділяють на однорідні за статтю й живою масою групи і годують тричі на добу протягом 12...15 днів, а пізніше - двічі. Корм зволожують водою у співвідношенні 1:1.

4.6 Вирощування поросят після відлучення

Незалежно від прийнятої технології виробництва свинини система вирощування поросят є одним з найважливіших технологічних процесів, від результатів якого залежать кінцеві зоотехнічні та економічні показники всієї галузі. Основним критерієм росту й розвитку поросят є їх жива маса. Вважають, що вони добре ростуть і розвиваються, якщо при народженні жива маса однієї голови становить 1,2 - 1,5 кг, у 30-денному віці -- 7,5 - 9,0, 60-денному -- 17,0 - 20,0 кг і більше.

Досягнення високої живої маси молодняку залежить, насамперед, від рівня молочності свиноматок, майстерності оператора в привчанні поросят до поїдання кормів та забезпечення нормальних умов утримання.

Для поросят порівняно з іншими виробничими групами свиней характерний ряд біологічних особливостей організму, які необхідно знати і враховувати у практичній роботі. Так, у них високий рівень обміну речовин і енергії. За короткий період життя (до 21 - 26-го дня) їхній організм зазнає значних змін, у результаті чого вони, споживаючи у перші дні від народження лише материнське молоко, незабаром стають здатними використовувати поживні речовини різноманітних кормів.

Поросята швидко ростуть і розвиваються, а тому потребують надходження значної кількості поживних речовин. Протягом перших 10 днів життя жива маса поросят збільшується майже в 2 - 2,5 раза, за 30 -- у 6 - 8, за 60 днів -- у 16 - 22 рази і більше.

Внаслідок швидкого росту поросят свиноматки вже на 20 - 30-й день лактації нездатні повною мірою забезпечити їх поживними речовинами за рахунок тільки материнського молока. Тому виникає потреба в додатковій підгодівлі спеціальними кормосумішами й різноманітними зеленими та соковитими кормами.

Поросята-сисуни особливо чутливі до впливу несприятливих факторів, які викликають захворювання травного каналу, легень та інших органів, що призводить до зниження резистентності та інтенсивності росту й розвитку організму, навіть до їхньої загибелі. Тому влітку, починаючи з 8 - 10-го дня життя, поросят разом із свиноматками випускають на близько розташовані пасовища. Надавати прогулянки поросятам краще вранці чи в другій половині дня тривалістю 20 - 30 хв, а в період відлучення доводити до 3 - 4 год на добу.

У ранньому віці поросята значно інтенсивніше використовують поживні речовини для росту організму, ніж молодняк старшого віку. Так, на підтримання життя вони витрачають на 1 кг маси тіла за добу після народження 0,56 МДж, на 60-й -- в 2, а на 180-й -- у 4 рази менше. Організм поросят забезпечується поживними речовинами за рахунок молока свиноматки в перші два тижні життя на 60 %, за третій -- 36, за четвертий тиждень -- тільки на 28 %.

Для нормального росту й розвитку поросята потребують значної кількості поживних речовин, що надходять з молоком свиноматки та за рахунок підгодівлі. Основні з них -- це органічні (протеїн і амінокислоти, жири, вуглеводи й доступна енергія в них) та мінеральні речовини, вітаміни, біологічно активні речовини, вода. Потреба у поживних речовинах залежить від віку, живої маси й строку відлучення молодняку.

Поросята, починаючи з першого дня життя, живляться виключно материнським молоком, яке забезпечує нормальний ріст і розвиток організму і запобігає різним захворюванням. Проте орієнтовно з третього тижня лактації молочність у свиноматок знижується, а потреба поросят у поживних речовинах зростає. Внаслідок цього вони відчувають їхню нестачу, що призводить до зниження інтенсивності росту та розвитку.

Відомо, що витрати на приріст у поросят 30-денного віку забезпечуються за рахунок материнського молока на 85, за рахунок підгодівлі -- на 15 %. В останні 30 днів молочного періоду ці показники відповідно вже становлять 30 і 70 %, а в середньому за період вирощування -- 45 і 55 %. Поросятам живою масою до 20 кг на кожний кілограм живої маси необхідно 0,07 к. од., або 550 МДж обмінної енергії.

Потреба поросят у сухій речовині при живій масі до 6 кг, 6 - 12, 12 - 20 кг відповідно становить 53; 47 та 45 г на 1 кг живої маси тіла. До складу сухої речовини корму повинні входити: повноцінний протеїн, легкоперетравні вуглеводи, мінеральні елементи, вітаміни та інші біологічно активні речовини. Для підгодівлі поросят існують декілька схем залежно від мети вирощування (ремонт чи відгодівля), консистенції кормів, техніки годівлі та строку відлучення.

В умовах вирощування поросят у спеціалізованих господарствах при відлученні в 60-денному віці поряд із концкормами використовують значну кількість соковитих, зелених і грубих кормів. Тому схема передбачає поступове привчання до різноманітних кормів (табл. 11. )

Таблиця 11 Схеми підгодівлі поросят сисунів при відлученні в 60 - денному віці.

Корми, г	Вік поросят, днів	Усього кормів за період вирощування, кг
	5 - 10	11 - 20	21 - 30	31 - 40	41 - 50	51 - 60 (відлучення)
	При змішаному типі годівлі
Збиране молоко	5	150	350	650	700	700	25,7
Суміш концкормів	30	100	150	300	500	900	19,7
Соковиті та зелені корми		30	50	100	200	500	8,8
При концентратному типі годівлі
Повно раціонний стартер ний комбікорм	50	100	250	450	800	900	25,5

4.7 Вирощування ремонтного молодняку

В умовах інтенсивного ведення свинарства важливого значення набуває організація вирощування ремонтного молодняку, мета якого -- своєчасне поповнення основного стада свиноматок та кнурів. Тобто, від якості ремонтного молодняку значною мірою залежать показники продуктивності як племінного, так і товарного стада.

Для ремонту стада при турово-сезонній системі свинок відбирають із зимових опоросів, а при рівномірно-річній -- протягом року від свиноматок провідної групи в племінних господарствах і від свиноматок племінних репродукторів у спеціалізованих товарних господарствах та комплексах. Попередньо свинок відбирають у 2-місячному віці живою масою 16 - 18 кг по 150 - 200 голів на 100 основних свиноматок, причому з гнізда беруть 3 - 4 кращих за розвитком свинки, у яких не менше 12 нормально розвинених і рівномірно розміщених сосків, не нижче першого класу, з правильним прикусом та без екстер'єрних вад. Особливо стежать, щоб не було кратерних сосків.

Ремонтний молодняк відокремлюють від інших виробничих груп і створюють умови, які сприяють зміцненню здоров'я та досягненню живої маси у 4-місячному віці 35 - 36 кг, 6-місячному -- 60 - 70, 9-місячному -- 120 кг (свинки) та 150 кг (кнурці). Середньодобові прирости для свинок повинні становити 600, кнурців -- 650 г.

Добрий ріст і розвиток ремонтного молодняку можливі тільки при повноцінній годівлі, яка забезпечує вирощування тварин бажаного типу, добре пристосованих до місцевих умов кормовиробництва та типу годівлі.

У молодому віці для ремонтного молодняку характерний активний синтез м'язової тканини і відкладання мінеральних речовин. Тому в цей період, щоб мати добре розвинений кістяк та мускулатуру, тварини повинні одержувати достатню кількість перетравного протеїну, кальцію, фосфору

Раціони для ремонтного молодняку складають згідно з нормами, а також типом годівлі (табл. 12 ). У концентратну частину раціону (70 - 80 % за поживністю) включають зернові корми, серед яких ячмінь становить 30 - 40 %, овес -- 10 - 15, пшениця -- 10 - 15, висівки -- 20 - 25, зернобобові (горох, соя) -- 10 - 15, шроти (соєвий, соняшниковий.) -- 5, корми тваринного походження (рибне, м'ясо-кісткове борошно та ін.) -- 2 - 3 %.

Таблиця 12

Типи годівлі	Корми	Періоди
		зимовий літній
Концентратний	Концентровані	70	80
	Комбісилос	20	-
	Зелені та соковиті	-	15
	Корми тваринного походження	10	5
Концентратно коренеплідний	Концентровані	70 - 75	75 - 80
	Зелені та соковиті		15 - 20
	Корми тваринного походження	5	5
	Коренеплоди	20 - 22	-

Від якості ремонтного молодняку значною мірою залежать показники продуктивності стада. Перший раз свинок осіменяють чи пускають у парування в 9 - 10-місячному віці при живій масі не менше 120 кг. Утримують їх групами до 6-місячного віку окремо від кнурців, а пізніше -- поруч з ними, що прискорює настання у них охоти на 25 днів раніше. Ремонт основного стада кнурів у товарних господарствах проводять за допомогою завезених молодих кнурців із племзаводів і племгосподарств у 6 - 7-місячному віці. Завозять їх в 1,5 - 2 рази більше за кількість основних кнурів, які щороку вибувають зі стада. При відборі кнурців оцінюють стан їхнього здоров'я, екстер'єр та походження. Ремонтний кнур має бути за розвитком не нижче першого класу і без вад екстер'єру, таких як слабкий кістяк, провисла спина, перехват за лопатками, недорозвинені сім'яники, кратерні соски тощо. Молодих кнурців можна починати використовувати для парування в 10 - 12-місячно-му віці при досягненні живої маси 140 - 150 кг.

4.8 Відгодівля свиней

Впровадження інтенсивної технології виробництва свинини при відповідних капітальних вкладеннях та раціональній організації праці дає змогу значно збільшити кількість одержуваної продукції та підвищити рентабельність підприємства. Основний принцип такої інтенсифікації -- це застосування конвеєрного ритмічно-потокового виробництва свинини, що передбачає безперервний випуск продукції через однакові проміжки часу партіями відповідних розмірів і якості за певний період і в цілому за рік.

Застосування ритмічно-потокового виробництва свинини можливе за умов забезпечення високопродуктивним поголів'ям, міцній кормовій базі, комплектування штатів висококваліфікованими працівниками.

Відгодівля свиней є заключним процесом виробництва свинини. Від раціональної його організації значною мірою залежать інтенсивність ведення і рентабельність свинарства.

Основна мета відгодівлі -- одержання від тварин максимального приросту живої маси в найкоротші строки з найменшими витратами кормів на одиницю продукції.

Для різних видів відгодівлі характерні свої особливості, пов'язані з такими факторами як вік тварин, стать, породні якості, будова тіла, поживна цінність кормів, склад раціону, способи підготовки кормів, способи утримання свиней в різні періоди росту, мікроклімат у приміщеннях, маса свиней при зніманні з відгодівлі та ін. Інтенсивність росту свиней визначають величиною середньодобових приростів і кількістю днів, необхідних для досягнення живої маси 100 кг.

На відгодівлю ставлять нормально розвинених поросят у 3-місячному віці живої масою 25 - 30 кг і закінчують через 4 - 4,5 міс. Відгодівлю організовують у два періоди: перший (підготовчий) триває від 3- до 5,5-місячного, другий (заключний) -- від 5,5- до 8-місячного віку. За перший період відгодівлі підсвинки досягають живої маси 60 кг при середньодобових приростах 500 г та витратах кормів 4,2 - 4,5 к. од на 1 кг приросту, за другий -- 120 - 130 кг при середньодобових приростах 600 - 700 г і витратах кормів 5,0 - 5,5 к. од. на 1 кг приросту. Для відгодівлі використовують різноманітні корми, які є в господарстві (табл. 13). За відсутності спеціальних комбікормів згодовують кормосуміші та застосовують змішаний тип годівлі, вводячи в раціон свиней концентровані, соковиті і грубі корми.

Таблиця 13

Корми	Варіанти кормових сумішей
	1	2	3	4
Кукурудза	46	44	33	30
Ячмінь	25	15	14	5
Овес	-	-	-	9
Горох	14	20	24	26
Висівки	9	16	24	23
Шрот соняшниковий	6	5	5	7
У 1 кг суміші міститься:
кормових одиниць	1,23	1,17	1,12	1,11
перетравного протеїну	116	127	135	143

В господарстві використовують раціон, який складається з кормів власного виробництва. Склад раціону на голову, за добу і його вартість наведений в таблиці наведений в таблиці 14.

Таблиця 14 Склад раціону на голову, за добу і його вартість.

Корми	%	Кілограм	Вартість, грн
Кукурудза	30	1,2	1,44
Ячмінь	5	0,200	0,24
Овес	9	0,400	0,40
Горох	26	1,0	1,50
Висівки	23	0,800	0,80
Шрот соняшника	7	0,280	0,42
Всього	100	3,880	4,80

В раціон відгодівельних свиней вводять горох, макуху, збиране молоко, а в літній період -- зелену масу.

У випадку згодовування молодняку протягом тривалого періоду цукрових буряків до їхнього раціону додають білково-мінерально-вітамінні добавки, оскільки цукрові буряки характеризуються низьким вмістом протеїну, кальцію, фосфору та вітамінів.

Годують повноцінними раціонами. Для підсвинків живою масою 40 - 70 кг і середньодобовими приростами 650 г з розрахунку на 100 кг живої маси дають 4,8 к. од. із концентрацією енергії не менше 1,2 к. од. у 1 кг сухої речовини, для тварин живою масою 71 - 120 кг -- відповідно 4,2 та 1,28.

Особливу увагу приділяють наявності перетравного протеїну, норма якого 115 - 120 г на 1 к. од. на початку та 90 - 110 г у кінці відгодівлі. Протеїн повинен бути повноцінним, особливо за такими незамінними амінокислотами як лізин, метіонін, цистин. У сухій речовині раціону для молодняку живою масою 40 - 70 кг лізину має бути 0,7 - 0,73, метіоніну + цистину 0,42 - 0,44 %, а для тварин живою масою 71 - 120 кг відповідно 0,6 - 0,65 та 0,36 - 0,4 %.

Важливого значення при відгодівлі свиней надають нормуванню за мінеральними речовинами і вітамінами. У перший період відгодівлі в раціоні повинно бути: кальцію -- 0,84, фосфору -- 0,7 %, а в другий відповідно 0,81 і 0,67 %.

Потребу свиней щодо натрію та хлору забезпечують додаванням кухонної солі -- 0,58 % до сухої речовини.

Для збалансування раціонів за амінокислотами та мінеральними речовинами свиням згодовують корми тваринного походження (збиране молоко, сироватку), а також використовують білково-мінерально-вітамінні добавки, які дають можливість збалансувати раціон і за основними вітамінами.

5. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА СВИНИНИ В ГОСПОДАРСТВІ

Економічна ефективність галузі свинарства, визначається, з одного боку, плодючістю свиноматок і продуктивності молодняку, а з другого - трудо- і кормомісткістю продукції, продуктивністю праці, виробничої собівартістю 1 ц. приросту, повною собівартістю 1 ц. живої маси свиней та закупівельними цінами на них, рівнем рентабельності виробництва.

Основними показниками, по яких ведеться визначення економічної ефективності в господарстві є прибуток, собівартість і рентабельність виробництва.

Собівартість відображає індивідуальні витрати господарства на виробництво продукції і визначається як відношення всіх виробничих витрат до кількості виробленої продукції. До неї входять витрати на оплату праці, вартість витрачених матеріальних ресурсів і використаних матеріалів. Собівартість визначається за формулою:

С = Вв / А

де С - собівартість продукції, грн.;

Вв - виробничі витрати, грн.;

А - вироблено продукції, ц.

Ціни і собівартість продукції визначають прибуток і рентабельність господарства. Прибуток - різниця між виручкою від реалізованої продукції і повної її собівартості.

П = В - С,

де П - прибуток, грн.;

В - виручка від реалізації продукції, грн.;

С - собівартість, грн.

Рентабельність - характеризує економічну ефективність виробництва, при якому господарство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток, як головне джерело розширеного відтворення.

Рівень рентабельності (Р) визначається за формулою:

Р = П / С х 100%

де Р - рівень рентабельності, %;

П - прибуток, грн.;

С - собівартість продукції, грн.

Наведемо приклад розрахунку показників економічної ефективності у запропонованій технології. Проведемо порівняльну оцінку існуючого та поліпшеного раціонів за поживністю, визначимо річну потребу кормів для поголів'я молодняку свиней на відгодівлі та собівартість раціонів. Результати розрахунків наведені в таблиці 15