Організація економічної служби ТОВ "Агрофірма Хлібна нива"

На сам кінець розглянемо фінансові результати від реалізації продукції свинарства у таблиці 4.7.

Таблиця 4.7

Фінансові результати від реалізації продукції свинарства в ТОВ «Агрофірма Хлібна нива» у 2008-2010 роках

Показники	2008 р.	2009 р.	2010 р.
Середньодобовий приріст, г.	234	-	165
Товарність,%	76,59	93,99	97,82
Виробнича собівартість 1 ц , грн.	697,78	1839,68	1145,96
Повна собівартість 1 ц, грн.	696,32	1840,51	1146,19
Ціна 1 ц, грн.	911,02	1434,97	1031,74
Прибуток (збиток) на 1 ц, грн.	214,7	-405,54	-114,44
Прибуток (збиток) на 1 голову, грн.	140,50	-	-67,57
Рівень рентабельності (збитковості), %	30,80	-22,03	-9,98



Середньодобовий приріст свинини у господарстві у 2008 році становив 234 грами, а у 2010 році 165 грам. Це дуже невеликий результат. Також варто відмітити, що свинарство у господарстві було прибутковим лише у 2008 році. Так повна собівартість 1 центнера свинини у 2008 році була 696,32 грн., у 2009 році 1840,51 грн., а у 2010 році 1146,19 грн. Ціна реалізації у 2008 році була 911,02 грн., у 2009 році 1434,97 грн., а у 2010 році 1031,74 грн.

Рівень рентабельності (збитковості) у 2008 році становив 30,80%, а вже у 2009 році -22,03%, та у 2010 -9,98%.

Як уже зазначалося вище одним із резервів підвищення ефективності виробництва є міцна кормова база.

При організації кормової бази господарство має розраховувати насамперед на власні корми і придбання лише тих, які воно не може виробляти (комбікорми, білкові добавки, мікроелементи та ін.).

Необхідно виділити кормовиробництво в окрему спеціалізовану галузь і в комплексі вирішувати всі питання виробничого процесу (забезпечення висококваліфікованими кадрами, високопродуктивною технікою, досконалими будівлями і спорудами).

Усі заходи щодо створення міцної кормової бази, як уже зазначалося, поєднуються в системі кормовиробництва. Система кормовиробництва -- це науково обґрунтований комплекс організаційно-економічних, технологічних і технічних заходів, спрямованих на створення міцної кормової бази, раціональне використання земельних угідь, удосконалення процесів заготівлі, зберігання, приготування і використання кормів, зниження затрат праці та засобів виробництва на одиницю продукції [4 С.269].

Система кормовиробництва вирішує всі питання забезпечення тваринництва високоякісними, збалансованими за поживністю кормами при зниженні сумарних затрат на їх одиницю на основі впровадження ресурсозберігаючої технології та наукової організації праці. Необхідною умовою підвищення ефективності системи кормовиробництва є раціональне поєднання джерел надходження кормів як за рахунок внутрішньогосподарської діяльності (висівання кормових культур, використання лук і пасовищ), так і при міжгосподарській кооперації і агропромисловій інтеграції (купівля, обмін та ін.).

Виділяють три основні системи кормовиробництва: система посівного кормовиробництва, система лукопасовищного кормовиробництва і система посівно-лукопасовищного кормовиробництва (комбінована). У господарствах здебільшого поєднуються всі системи і джерела кормовиробництва.

Повне забезпечення тварин кормами, збалансованими за вмістом поживних речовин, можливе лише при повному наборі різних їх джерел надходження. Всі корми, що використовуються у тваринництві, поділяються на такі основні групи: рослинницькі; корми тваринного походження; мінеральні.

Корми перших двох груп виробляють або безпосередньо в господарствах, або із сільськогосподарської сировини на промислових підприємствах. Рослинницькі корми бувають: грубі (сіяні трави і трави природних кормових угідь - лук і пасовищ, солома, сінаж, сіно); соковиті (силос, корене- та бульбоплоди); концентровані (зерно й зернопродукти); зелені (трави культурних і природних пасовищ, сіяних культур); корми від переробки сільськогосподарської продукції (комбікорми, відходи крохмале-патокової та ін.).

Для створення повноцінної стійкої кормової бази необхідно:

Ш враховувати всі джерела надходження кормів, прагнути до раціонального використання земельного масиву господарства;

Ш щоб корми за кількістю, вмістом поживних речовин, збалансованістю забезпечували належну продуктивність тварин відповідно до їх породних можливостей;

Ш забезпечити високу продуктивність природних кормових угідь за рахунок проведення системи організаційно-економічних і технологічних заходів, в тому числі поверхневого і докорінного поліпшення їх;

Ш раціонально використовувати супутню і побічну продукцію вирощування сільськогосподарських культур, відходи переробної промисловості;

Ш використовувати кормовиробництво як елемент науково обгрунтованої системи ведення господарства, формування раціональних сівозмін, створення умов для ефективного використання землі, трудових і матеріально-фінансових ресурсів господарства;

Ш прагнути до використання для годівлі тварин дешевих, але повноцінних, збалансованих за вмістом поживних речовин раціонів.

Бажано віддавати перевагу найбільш продуктивним кормовим культурам. Раціональний варіант впровадження в господарстві міцної кормової бази в цілому визначають на основі її економічної оцінки за системою таких показників:

Ш загальна сума витрат і затрат людино-днів на 1 га кормової площі;

Ш частка кормової площі у загальній структурі посівів;

Ш структура посівних площ під кормовими культурами і валовий збір кормів (у ц корм. од.).

Ш середня продуктивність 1 га кормової площі, ц;

Ш щільність поголів'я тварин на одиницю кормової площі і обернений показник -- кормова площа на одну умовну голову тварин;

Ш виробництво продукції тваринництва на 1 га кормової площі, ц;

Ш собівартість 1 ц корм. од.;

Ш вартість валової продукції тваринництва з розрахунку на 1 грн. витрат.

На організацію кормової бази господарства значною мірою впливає його спеціалізація. Так, на тваринницьких комплексах з вузькою спеціалізацією забезпечують тварин кормами, поєднуючи виробництво їх у господарстві (переважно соковитих, зелених і грубих кормів) з надходженням від промислових підприємств (комбікорми, корми твариного походження та ін.).

Залежно від конкретних умов у сільськогосподарських підприємствах складається певний тип годівлі тварин. Під типом годівлі тварин розуміють пропорційне співвідношення різних видів кормів у збалансованому за вмістом поживних речовин в кормовому раціоні протягом періоду утримання певних видів тварин. Такий тип годівлі визначається системою кормовиробництва.

Тип годівлі установлюють з урахуванням виду і статевовікової групи тварин. Так, для великої рогатої худоби застосовують такі типи годівлі: сінажний, силосний, силосно-сінажний, силосно-коренеплодний, силосно-сінажний, концентратний та ін. У літній період у раціонах тварин переважають зелені й соковиті корми, тому відповідно змінюється і тип годівлі: трав'янистий, трав'янисто-силосний, трав'янисто-концентратний та ін.

Кормовий план -- це науково обґрунтована програма забезпечення тварин повноцінними кормами на певний період відповідно до потреб і обсягу виробництва різних видів якісної продукції [1 С.189].

Його розробляють на різні періоди. Дані про потребу в кормах на календарний рік, тобто з 1 січня до 31 грудня, після їх оцінки використовують для визначення собівартості виробництва продукції. Розрахунок потреби в кормах на господарський рік (від урожаю планового до урожаю наступного року) треба здійснювати для того, щоб визначити посівні площі під кормовими культурами на плановий рік. Вони мають бути такими, щоб обсяг виробництва кормів у плановому році забезпечував годівлю тварин до урожаю наступного року. Слід враховувати, що до надходження кормів з урожаю планового року для годівлі тварин використовують корми урожаю попереднього року. Оскільки набір кормів у раціоні протягом року змінюється, то необхідно розраховувати потребу в них на зимовий і літній періоди. Улітку важливо забезпечити безперебійне постачання зелених і соковитих кормів. Для раціонального забезпечення тварин кормами складають баланс кормів.

Баланс кормів -- це повна відповідність між потребою в кормах і джерелами її покриття на певний період. Існує два способи визначення потреби в кормах: 1) за середньорічним поголів'ям і річними нормами витрат кормів на одну голову; 2) за валовим виробництвом продукції тваринництва певних видів і нормативами витрат кормів (у кормових одиницях) на її одиницю.

Кормовий баланс складають як по господарству в цілому, так і в розрізі окремих видів кормів. У ньому є дві частини: 1) витрати кормів -- для громадського тваринництва, страхового фонду тварин, в індивідуальних господарствах працівників, службовців та ін.; 2) надходження -- джерела кормів. Спочатку визначають можливе надходження кормів з природних кормових угідь (пасовищ, сіножатей) і сіяних лукопасовищних угідь. Враховують також побічну продукцію вирощування сільськогосподарських культур -- гичку коренеплодів і овочевих культур, солому й полову, нетоварні овочі та картоплю тощо. Кількість кормів, яких не вистачає до загальної потреби, покривають за рахунок висівання культур на корм у польових і кормових сівозмінах.

У літній період велику частку в кормовому балансі становлять корми зеленого конвеєра.

Потребу в зелених кормах визначають за науково обгрунтованими нормативами з розрахунку на одну середньорічну голову худоби. За потребою в кормах і запланованою врожайністю культур обчислюють посівні площі під кормовими культурами. Важливо підібрати кормові культури, які за строками сівби та використання дали змогу організувати зелений конвеєр, тобто надходження зелених кормів з ранньої весни до пізньої осені.

Сталому забезпеченню тварин кормами сприяє підбір культур за черговістю настання зрілості для використання і за різними строками висівання.

Черговість висівання в системі зеленого конвеєра починається з озимого ріпаку, зелену масу якого можна використовувати вже з 20. 04, за ним -- озимі (жито, пшениця), потім багаторічні трави і т.д. Продовжити використання зеленої маси в осінній період можна за рахунок кукурудзи післяжнивного посіву, кормової капусти, гички цукрових буряків, редьки олійної.

Усі заходи щодо створення міцної кормової бази можна поділити на три групи:

Ш збільшення виробництва і заготівлі кормів;

Ш підвищення поживності кормів, забезпечення збалансованості їх за вмістом поживних речовин;

Ш раціональне використання кормів, зниження їх витрат на одиницю тваринницької продукції.

Високого рівня економічної ефективності у тваринництві можна досягти за рахунок створення сільськогосподарськими товаровиробниками кооперативного об'єднання з виробництва та реалізації продукції тваринництва. Завдання сільськогосподарських підприємств, фермерських та особистих селянських господарств полягає у забезпеченні комбікормового заводу фуражним зерном, а тваринницького комплексу - у виробництві та реалізації свинини. Учасники такого кооперативного об'єднання отримають рівнозначні прибутки залежно від частки своєї участі.

Тому в сучасних умовах головним напрямом розвитку твариннцтва та єдино можливим шляхом виходу його з кризового стану є інтенсифікація виробництва на інноваційній основі, переведення галузі на індустріальний шлях розвитку з використанням досягнень науки, техніки і передової практики й інших невід'ємних складових даного процесу.



РОЗДІЛ 5. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ МАШИНО-ТРАКТОРНОГО ПАРКУ, АВТОПАРКУ, РЕМОНТНОЇ МАЙСТЕРНІ ТА ІНШИХ ОБСЛУГОВУЮЧИХ ТА ПЕРЕРОБНИХ ПІДРОЗДІЛІВ ТОВ «АГРОФІРМА ХЛІБНА НИВА»

Транспорт є одним із основних обслуговуючих елементів, котрі забезпечують повноцінну роботу господарства, обробіток земель, сівбу, обробіток посівів, жнива та ще безліч господарських операцій, котрі так необхідні для отримання прибутку - головної цілі будь-якого підприємця.

Для проведення аналізу роботи машино-тракторного парку в першу чергу слід проаналізувати роботу і використання рухомого складу у таблиці 5.1.

рослинництво майстерня продукція тракторний

Таблиця 5.1

Робота і використання рухомого складу в ТОВ «Агрофірма Хлібна нива» у 2010 році

Найменування показника	Вантажні автомобілі, включаючи пікапи і фургони на шасі легкових автомобілів	Пасажирські легкові автомобілі
Наявність автомобілів у господарстві на кінець року (власних та орендованих), од.	42	9
із них орендованих	4
Автомобіле-дні перебування в господарстві, тис.	15,3	3,3
Автомобіле-дні в роботі, тис.	12,0	2,4
Автомобіле-тонно-(місце) - дні перебування в господарстві, тис.	61,2	Х
Час у наряді, тис.год.	96	19,2
Загальний пробіг, тис.км.	670,4	85
з нього пробіг з вантажем (пасажирами, платний), тис.км	314	Х
Перевезено вантажів (пасажирів), тис. тонн (тис. пас.)	41	Х
Вантажооборот (пасажирооборот), тис.ткм (тис.пас.км)	2952	Х

Як видно із таблиці 5.1 у господарстві у 2010 році було 42 вантажні автомобілі (4 з яких орендовані) та 9 легкових пасажирських авто. Загальне число автомобіле-днів перебування в господарстві склало 15,3 тис. на вантажних авто та 3,3 тис. на легкових авто.

Загальний пробіг вантажних автомобілів склав 670,4 тис.км., а легкових 85 тис.км.. Вантажні авто пробігли з вантажем 314 тис.км. Загальний вантажооборот вантажними автомобілями склав 2952 тис.пас.км.

Далі у таблиці 5.2 розглянемо витрати палива на експлуатацію автомобілів.

Таблиця 5.2

Витрати палива на експлуатацію автомобілів в ТОВ «Агрофірма Хлібна нива» у 2010 році

Найменування показника	Бензин, тис. літрів	Дизельне паливо, тис. літрів
Усього	258,9	17
у тому числі: вантажними автомобілями	244,9	17
пасажирськими легковими автомобілями	14	-

Усього на протязі 2010 року у господарстві було витрачено 258,9 тис. літрів бензину та 17 тис. літрів дизельного палива. У тому числі вантажними автомобілями було витрачено 244,9 тис. літрів бензину та 17 тис. літрів дизельного палива та пасажирськими легковими автомобілями 14 тис. літрів бензину.



6. РЕЗУЛЬТАТИ ВИРОБНИЧО-ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. МОЖЛИВОСТІ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ, РОЗПОДІЛ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА

Процес виробництва на будь-якому пiдприємствi здійснюється за належної взаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу, засобів працi та предметів працi. Використовуючи наявнi засоби виробництва, персонал підприємства продукує суспільно корисну продукцію або надає виробничі та побутові послуги. Це означає, що з одного боку мають місце затрати живої та уречевленої працi, а з іншого - такі фінансово-економічні результати виробництва. Останнi залежать вiд масштабів застосованих засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня його використання.

Фінансово-економічні результати використання засобів виробництва і робочої сили визначаються ефективністю виробництва [8 С.554].

Ознакою ефективності може бути необхiднiсть досягнення мети виробничо-господарської дiяльностi підприємства з найменшими витратами суспільної працi або часу.

Ефективність визначається об'єктивно діючим законом економії робочого часу, що є основоположною субстанцією багатства i мiрою витрат, необхідних для його нагромадження та використання суспільством.

Ефективність виробництва є узагальнюючою економічною категорією, якісна ознака якої відображується у високій результативності використання засобів виробництва і праці. У сільському господарстві -- це одержання максимального обсягу продукції з 1 га землі, від 1 гол. худоби з найменшими витратами засобів і праці.

Економічну ефективність виробництва оцінюють за допомогою критерію, який зумовлюється дією економічних законів і характеризує ефективність з якісного боку. В науковому розумінні критерій -- це властивість і якість ефективності, що відображує найістотнішу її суть і є основним принципом оцінки.

Підвищення ефективності виробництва означає, що на кожну одиницю витрат і застосованих ресурсів одержують більше продукції і доходу. А це має велике значення як для всього народного господарства, так і для кожного сільськогосподарського підприємства та населення країни [9 С.546].

По-перше, чим менше праці і ресурсів витрачається на одиницю продукції, тим більше її можна одержати при тих же засобах, та й продукція буде дешевшою. Отже, підвищення ефективності сприяє збільшенню виробництва продукції і повнішому задоволенню потреб населення.

По-друге, ефективність сільськогосподарського виробництва безпосередньо впливає на рівень роздрібних цін на продукти, харчування і товари широкого вжитку, виготовлені із сільськогосподарської сировини. Адже рівень цін тісно пов'язаний із суспільно необхідними витратами на виробництво продукції. Підвищення ефективності й зниження собівартості створюють умови для зниження роздрібних цін на ринку.

По-третє, підвищення ефективності виробництва впливає на збільшення доходів та рентабельності сільськогосподарських підприємств. Чим більше вони виробляють і продають продукції, чим дешевше вона їм обходиться, тим вищі їх доходи, тим більше засобів можуть вони виділити для розвитку виробництва, підвищення оплати праці та поліпшення соціальних умов. Це надзвичайно важливо в умовах вільного підприємництва які передбачають розвиток сільськогосподарських підприємств в основному за рахунок результатів власної діяльності.

Отже, основні завдання фінансової діяльності такі:

Ш Забезпечення фінансово-господарської діяльності;

Ш Забезпечення безперервного виробничого процесу;

Ш Формування оптимальної структури капіталу;

Ш Планування джерел забезпечення фінансовими ресурсами;

Ш Вибір оптимальних форм фінансування.

Розглянемо показники рентабельності (збитковості) основних сільськогосподарських культур та груп тварин, котрі вирощуються у ТОВ «Агрофірма Хлібна нива» у 2008-2010 роках.

Таблиця 6.1

Показники рентабельності (збитковості) у ТОВ «Агрофірма Хлібна нива» у 2008-2010 роках

Рентабельність (збитковість) культури, %	2008 р.	2009 р.	2010 р.
Озима пшениця	8,82	-7,42	-13,23
Жито	200	-36,55	-
Кукурудза на зерно	-45,54	-37,62	139,40
Ячмінь ярий	139,05	-3,00	-26,90
Горох	230	23,1	-3,31
Соняшник	26,25	17,23	75,78
Соя	-16,18	-2,5	183,96
Ріпак озимий	166,02	13,71	2,29
Жива вага свиней	30,80	-22,03	-9,98
Разом по рослинництву і тваринництву	10,77	-16,43	42,44

Як ми бачимо, у таблиці 6.1 наведені показники рентабельності ТОВ «Агрофірма Хлібна нива». Так рентабельність разом по тваринництву і рослинництву у 2008 році склала 10,77%, а у 2010 році 42,44%.

У 2010 році найбільш рентабельним була соя 183,96%, потім кукурудза на зерно 139,40%, соняшник 75,78%. Збитковими були озима пшениця -13,23%, ячмінь ярий -26,90%, горох - 3,31% та жива вага свиней - 9,98%.

Далі пропоную розглянути заключну частину та основні показники виробничо-фінансової діяльності у ТОВ «Агрофірма Хлібна нива» у таблиці 6.2



Таблиці 6.2

Основні показники виробничо-фінансової діяльності у ТОВ «Агрофірма Хлібна нива» у 2008-2010 роках

Показники	2 008р.	2 009р.	2010р.	Відхилення 2010 від 2008 рр. (+,-)
Валова продукція с.-г. тис.грн.	4185,5	5085,3	7653,8	3468,3
на 1 с.-г. працівника,тис.грн.	35,17	45,81	85,99	50,82
Річний фонд оплати праці,тис.грн.	571	708	1029	458
Середньорічна оплата праці 1 працівника,грн.	4,79	6,38	11,56	6,77
Реалізація продукції,тис.грн.,	18187	17836	21075	2888
Валовий дохід, тис.грн.	3561	5434	5298	1737
Чистий дохід (прибуток), тис.грн,	2736	1691	2825	89
Рівень рентабельності-всього,%	76,83	31,11	53,32	-23,51 в.п.
Норма прибутку,%	13,87	7,69	11,04	-2,83 в.п.

Отже, варто відзначити те, що в загальному по господарстві рівень рентабельності знизився за останні три роки на 23,51в.п., та у 2010 році склав 53,32%. Норма прибутку у 2010 році склав лише 11,04%, що на 2,83 в.п. менше від рівня 2008 року. На одного середньорічного працівника зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції у 2008 році було вироблено 35,17 тис.грн. валової продукції у співставних цінах 2005 року, а вже у 2010 році 85,99 тис.грн. Річний фонд оплати праці одного працівника у 2010 році склав всього 11,56 тис.грн. що є не досить позитивним показником.

Отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап - це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого залежить розвиток економіки в цілому.

Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання. Ця політика реалізується в сумі податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначенні об'єктів оподаткування, ставках оподаткування, у порядку надання податкових пільг [6 С.29-35].

Другий етап - це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат (рис.6.1).

Рис.6.1 Схема використання прибутку підприємства

При розподілі прибутку, визначенні основних напрямків його використання насамперед враховується стан конкурентного середовища, що може диктувати необхідність істотного розширення і відновлення виробничого потенціалу підприємства. Відповідно до цього визначаються масштаби відрахувань від прибутку у фонди виробничого розвитку, ресурси яких призначаються для фінансування капітальних вкладень, збільшення оборотних коштів, забезпечення науково-дослідної діяльності, упровадження нових технологій, переходу на прогресивні методи праці і т.п.

Для кожної організаційно-правової форми підприємства законодавчо установлений відповідний механізм розподілу прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, заснований на особливостях внутрішнього пристрою і регулювання діяльності підприємств відповідних форм власності.

Характер розподілу визначає багато важливих аспектів діяльності підприємства. Розподіл прибутку здійснюється відповідно до розробленої політики (дивідендної політики), формування якої є однією із найскладніших завдань загальної політики управління прибутком підприємства.

Розподіл прибутку на виплату дивідендів та інвестування є фінансовою проблемою, яка істотно та неоднозначно впливає на фінансову стабільність і перспективи розвитку підприємства. Спрямовання достатньої суми прибутку на виплату дивідендів і високий рівень таких збільшують попит на акції і підвищують їхній ринковий курс. Водночас обмежується власне джерело фінансування, ускладнюється розв'язання завдань перспективного розвитку підприємства [3 С.17-24].

Зрозуміло, що низький рівень дивідендів призводить до протилежних наслідків. З урахуванням цих обставин акціонерне товариство (підприємство) мусить вибрати таку дивідендну політику, яка відповідала б конкретним умовам його діяльності.

Дивідендною політикою є набір цілей і завдань, які ставить перед собою керівництво підприємства у галузі виплати дивідендів, а також сукупність методів і засобів їх досягнення. Оптимізація дивідендної політики -- це оптимізація співвідношення між прибутком, що виплачується у вигляді дивідендів, і тим, який реінвестується з метою максимізації доходів власників.

Основними варіантами дивідендної політики можуть бути:

1) виплата постійного рівня дивідендів протягом кількох років;

2) виплата дивідендів із щорічним певним зростанням;

3) спрямування на дивіденди встановленої (нормативної) частки чистого прибутку;

4) виплата дивідендів із залишку прибутку після фінансування інвестиційних потреб;

5) виплата дивідендів не грошима, а додатковим випуском акцій. Кожний із цих варіантів має свої переваги й недоліки і застосовується, як правило, не постійно, а в межах певного перспективного періоду з урахуванням економічної кон'юнктури та фінансового стану підприємства.

Частина прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, визначається відповідно до вибраного варіанта дивідендної політики.



ВИСНОВОК

Під час проходження виробничої практики на ТОВ «Агрофірма хлібна нива» Балтського району Одеської області я ознайомився з основними факторами котрі впливають на роботу даного підприємства, формують ситуацію на ринку сільськогосподарської продукції а також цінові фактори продукції даної сфери.

Товариство обмеженої відповідальності «Агрофірма Хлібна нива» має приватну форму власності. Відстань до обласного центру - міста Одеси 220 км., а до районного - міста Балти 3 км. В даний час керівником підприємства виступає Герасименко Юрій Федорович.

Загальна площа угідь у господарстві зменшилася на протязі досліджуваного періоду на 457 га, у тому числі зменшилася площа ріллі на 315 га. У 2010 році всі землі використовувалися під ріллю.

У 2010 році левову частку основних засобів зайняли транспортні засоби (39,71%) - 6361 тис.грн., далі йдуть машини та обладнання у розмірі 35,81%, або ж 5735 тис.грн. Найменшу частку займають тварини - 1,25%.

Показник фондоозброєності у 2010 році виріс на 89,18 тис.грн., та склав 179,97 тис.грн. на одного працюючого. Фондозабезпеченість у розрахунку на 100 га також виросла та склала 392,67 тис.грн.

Показник фондоємності у 2008 році склав 2,58 грн., а у 2010 році 2,09 грн., що на 0,49 грн. менше.

Фондовіддача у 2008 році становила 0,39 грн., у 2009 році 0,41 грн., а у 2010 році 0,48 грн. Проте не зважаючи на те, що більшість показників зросла показник норми прибутку знизився на 2,83 в.п.. Так у 2008 році він становив 13,87%, у 2009 році 7,69%, а у 2010 році 11,04%.

Головним економістом у господарстві є Фоміна Наталія Олександрівна, яка у своїй роботі керується посадовою інструкцією.

Урожайність культур є досить невеликою, що свідчить про погані валові збори. Також спостерігається тенденція до зниження рівня урожайностей. Так за останні три роки урожайність озимої пшениці знизилася на 20,71 ц/га, та у 2010 році була 18,11 ц/га. Так само і жито зменшило урожайність на 17,75 ц/га, що в результаті склало 13,98 ц/га. Варто відмітити, що зросла лише урожайність сої на 4,63 ц/га, що в 2010 році склало 11,94 ц/га, проте і це не позитивний результат, адже за нормального валового збору урожайність даної культури повинна становити не менше 17-19 ц/га.

ТОВ «Агрофірма Хлібна нива» є широко спеціалізованим господарством з напрямком спеціалізації технічно-зерновим із розвинутим свинарством.

Фонд оплати парці працівників зайнятих у рослинництві збільшився на протязі 2008-2010 років на 284 тис.грн., та склав 778 тис.грн. Відрахування на соціальні заходи також виросли на 125 тис.грн. У розрахунку на одного працюючого витрати на оплату праці у 2008 році становили 5,66 тис.грн., у 2009 році 7,79 тис.грн., а у 2010 році 15,52 тис.грн.

Важливим напрямом зростання ефективності сільськогосподарського виробництва є підвищення рівня забезпеченості господарств основними і оборотними фондами та поліпшення їх використання.

Стан тваринництва у товаристві не показує позитивної тенденції. Так у 20098 році у господарстві вирощували 11 голів ВРХ, та 790 голів свиней, а у 2010 році лише 4 голови ВРХ, та 1067 голів свиней. Варто відзначити, що свині є по суті одним та основним напрямком тваринницької діяльності господарства. Приріст ВРХ у господарстві в 2008 році становив 21 ц, а у 2010 році лише 2ц. Приріст свиней у 2008 році також становив 675 ц, а вже у 2010 році 644 ц, що на 31 ц. менше. На одну вирощену у 2008 році голову ВРХ витратили 545,46 грн., а відповідні витрати на 1 ц склали 285,71 грн. У винарстві витрати, котрі припадають на 1 голову склали 596,20 грн., а на 1 ц 697,78 грн. У 2010 році витрати на 1 голову ВРХ склали 2428,57 грн., на 1 голову свиней 691,65 грн. Витрати на 1 центнер свинини 1145,96 грн., ВРХ 8500 грн.

У 2010 році левову частку у собівартості продукції тваринництва зайняли корми (39,74%) витрати на які становлять 364 тис.грн., далі йдуть витрати оплату праці (27,40%) - 251 тис.грн. Також досить велику частину (14,63%) займають витрати на орендну плату - 134 тис.грн.

Галузь тваринництва була прибутковою лише у 2008 році: прибуток отриманий від реалізації живої маси ВРХ склав 18 тис.грн., а від реалізації живої маси свиней 111 тис.грн. У 2009 році ВРХ не реалізовувалось, а в свинарстві був збиток на суму 190,2 тис.грн. У 2010 році також було тільки свинарство, яке принесло збиток на суму 72,1 тис.грн.

В господарстві у 2010 році було 42 вантажні автомобілі (4 з яких орендовані) та 9 легкових пасажирських авто. Загальне число автомобіле-днів перебування в господарстві склало 15,3 тис. на вантажних авто та 3,3 тис. на легкових авто. Загальний пробіг вантажних автомобілів склав 670,4 тис.км., а легкових 85 тис.км.. Вантажні авто пробігли з вантажем 314 тис.км. Загальний вантажооборот вантажними автомобілями склав 2952 тис.пас.км.

Усього на протязі 2010 року у господарстві було витрачено 258,9 тис. літрів бензину та 17 тис. літрів дизельного палива. У тому числі вантажними автомобілями було витрачено 244,9 тис. літрів бензину та 17 тис. літрів дизельного палива та пасажирськими легковими автомобілями 14 тис. літрів бензину.

В загальному по господарстві рівень рентабельності знизився за останні три роки на 23,51в.п., та у 2010 році склав 53,32%. Норма прибутку у 2010 році склав лише 11,04%, що на 2,83 в.п. менше від рівня 2008 року. На одного середньорічного працівника зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції у 2008 році було вироблено 35,17 тис.грн. валової продукції у співставних цінах 2005 року, а вже у 2010 році 85,99 тис.грн. Річний фонд оплати праці одного працівника у 2010 році склав всього 11,56 тис.грн. що є не досить позитивним показником.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аграрна економіка: Підручник/ Семенда Д.К., Здоровцов О.І., Котик П.С., Школьний О.О., Бурляй О.Л., М.А. Коротєєв, Л.Ф. Бурик, А.П.Бурляй, А.І.Кисіль, К.Г. Гайдай: За ред.. Д.К. Семенди та О.І.Здоровцова. -Умань, 2005-189-214 с.

2. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. - 2-ге вид., доп. і перероб./ К.: КНЕУ, 2002. - 434-435с.

3. Ануфриев В.Е. Формирование финансового результата и рапределение прибыли организации // Бухгалтерский учет. - 2003. - С.17-24.

4. Коваленко Н. Я. "Економіка сільського господарства" \\ Курс лекцій. - М. : ЭКМОС 2000. - с. 268-269;

5. Кузьміна М. "Економіка,Фінанси,Право"\\ 2007р. №12 ст.С. 138-141;

6. Літвін М. Н. "Про факторний метод планування прибутку і рентабельності "\\ Фінанси, 2005. - №3. - С. 29-35;

7. Покропивний С.Ф., Грещак М.Г., Колот В.М. Економіка підприємства - К.:КНЕУ, 2008. - 528с.

8. Терещенко О.О.Фінансова діяльність суб'єктів господарювання. Навч. посібник. - К.: КНЕУ.2003. - 554с.

9. Фінанси підприємств: Підручник / А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк та ін.: Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А.М, Поддєрьогін. - 5-те вид., перероб. та допов. - К.:КНЕУ, 2005. - 546с.

Размещено на Allbest.ru