Економічна ефективність вирощування і реалізації ріпаку ярого у ТОВ Агрофірма "Зоря"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Завдання, джерела даних та методологічні основи аналізу

2. Коротка характеристика ТОВ Агрофірма «Зоря», Катеринопільського району, Черкаської області

3. Аналіз динаміки та виконання плану виробництва ріпаку за натуральними та вартісними показниками

4. Вплив факторів на зміну валового збору

5. Аналіз факторів що формують урожайність культури

6. Оперативний аналіз у галузях рослинництва

7. Підрахунок резервів збільшення виробництва ріпаку та заходи що до їх використання

Висновки та пропозиції

Список використаних літературних джерел



Вступ

Ринок сільськогосподарської продукції досить різноманітний. На даному ринку представлена продукція як рослинництва так і тваринництва (основна і побічна). Визначальне і важливе значення займає на ринку рослинницька продукція, без якої неможливе виробництво продукції тваринництва. Аналізуючи світовий ринок рослинницької продукції, можна упевнено стверджувати, що найближчими роками перспективним залишається виробництво олійних культур. Україна має досить велику перспективу зайняти місце лідера з виробництва соняшнику та ріпаку. Досить поширеною олійною культурою в останні десятиліття є ріпак.

Збільшення виробництва олійних культур в Україні на сьогодні стає гострою проблемою, яка може бути вирішена за рахунок ширшого використання можливості ріпаку.

Зростання популярності ріпаку зумовлено низкою причин. Так, його насіння містить 50 % олії, 16-24 % білку. Олія використовується, як для харчових, так і для технічних потреб. Ріпак є чудовим попередником для багатьох культур, в тому числі і для озимої пшениці. Також інтерес до ріпаку підтримується на високому рівні за рахунок доброї ліквідності продукції та невисокого рівня виробничих витрат і його продуктивність в принципі стабільна.

Мета даного дослідження - визначити, чи доцільно та ефективно вирощувати ріпак у ТОВ Агрофірма «Зоря». Завданням дослідження є розгляд показників розвитку олійних культур, аналіз виробничої собівартості, факторний аналіз ефективності виробництва та пошук шляхів підвищення ефективності виробництва.

Об'єктом дослідження є ТОВ Агрофірма «Зоря», так як в цьому підприємстві виробництво ріпаку займає одне з головних місць, також тут добре досліджується динаміка виробництва та урожайності, а також ефективності ведення галузі.

Метою курсової роботи є розробка і обґрунтування заходів щодо підвищення економічної ефективності вирощування і реалізації ріпаку ярого в досліджуваному підприємстві. Для досягнення поставленої мети вирішені такі завдання:

- досліджено сучасний стан і перспективи розвитку ріпаківництва в Україні;

- проведено системний аналіз діяльності підприємства та стану галузі ріпаківництва в господарстві;

- розроблено пропозиції щодо підвищення урожайності ріпаку ярого в господарстві.

Джерелами даних для написання роботи були бухгалтерські звіти підприємства за 2008-2010 роки, форми № 1, №2, №5, №50-сг, наукова спеціальна та додаткова література по темі дослідження, особисті спостереження автора.

Методичною основною дослідження є фундаментальні положення економічної теорії, наукові праці вчених економістів-аграрників. В ході проведення дослідження застосовувалися монографічний, розрахунково-конструктивний, економіко-математичний, економіко-статистичні методи, а також методика визначення точки беззбитковості виробництва продукції.



1. Завдання, джерела даних та методологічні основи аналізу

Завданнями аналізу є: здійснення систематичного контролю за виконанням плану виробництва продукції по кожній культурі, підрозділу і господарству в цілому і визначення впливу факторів на обсяг виробництва продукції ріпаку; виявлення внутрігосподарських резервів збільшення виробництва продукції та поліпшення її якості; оцінка можливостей збільшення виробництва продукції з врахуванням об'єктивних і суб'єктивних факторів; розробка міроприємств по освоєнню виявлених резервів збільшення виробництва продукції [4 с.472].

Перехід до ринкової економіки в Україні передбачає розв'язання багатьох виробничих, науково-технічних, організаційних і економічних проблем. Найскладнішими є організаційно-економічні проблеми, пов'язані з переходом до розмаїття форм власності, радикальної структурної перебудови економіки, орієнтацією на економічні важелі та стимули управління й менеджменту, поєднання різноманітних організаційних форм господарювання тощо. Розв'язання їх потребує використання наукових засобів, які має у своєму арсеналі економічна наука і насамперед така її галузь, як економічний аналіз.

Економічний аналіз як наукова дисципліна - це система спеціальних знань, пов'язана з дослідженням існуючих економічних процесів і господарських комплексів, темпів, пропорцій, а також тенденцій розвитку, виявленням глибинної їх суті і причин, що спричиняють різні відхилення від запланованих показників, договірних зобов'язань, виробничих потужностей, і об'єктивною оцінкою їх виконання.

Джерелами даних для проведення економічного аналізу виробництва продукція ріпаку є в першу чергу річні звіти підприємства, та його первинна документація.

Метою економічного аналізу є вивчення наслідків діяльності всіх підприємств і господарських установ, визначення впливу факторів на їх відхилення для виявлення в подальшому недоліків і резервів, а також розробка заходів, спрямованих на відновлення і збільшення обсягів виробництва та реалізації, підвищення ефективності та стабільності їхньої роботи.

Окремо треба вказати на можливості економічного аналізу як засобу, який сприяє управлінню підприємством. Будь-яке управління складається з двох етапів на підставі відповідної інформації та її аналітичного опрацювання оцінюють стан і динаміку того чи іншого процесу. На другому етапі, якщо аналіз визначить необхідність втручання з метою зміни якихось параметрів у ньому, приймається власне управлінське рішення. Причому аналітик може підготувати для менеджера навіть проект цього рішення.

В умовах ринкових відносин система планування всередині підприємства зберігається, проте змінюються його обсяги і деякі підходи. Економічний аналіз забезпечує необхідне обґрунтування планових показників, оскільки його оцінки досягнутого рівня виробництва і витрачання ресурсів, з одного боку, попиту, ринкових цін та ефективності роботи - з іншого боку, є необхідною умовою планування діяльності підприємства.

Усі виробничі й фінансові процеси, а також загальні наслідки діяльності підприємства мають належно контролюватися. Це забезпечується поточним контролем з боку адміністрації підприємства за станом виконання планових завдань, організаційних заходів, вказівок тощо за допомогою аналітичного опрацювання повсякденної інформації, яка характеризує виробничо-фінансову діяльність підприємства. Існує і інша форма контролю наступний. Він здійснюється як ревізія фінансово-господарської діяльності роботи підприємства, тематична перевірка з боку податкової адміністрації, аудиторське обстеження. Останнє, наприклад, за дорученням наглядової ради, акціонерів, банку. І цей контроль ґрунтується на аналізі даних про роботу господарського суб'єкта, тобто виступає як одна із форм аналітичного обстеження підприємства.

Предметом економічної науки, є як відомо, виробничі відносини людей. Природно, економічний аналіз як її галузь має також справу з певною їх часткою, а вірніше з тими відносинами, які формуються в межах підприємств і навколо них. Предметом економічного аналізу є фінансово-господарська діяльність підприємств і установ.

На відміну від предмета об'єкти аналізу - насамперед окремі економічні явища, процеси, проблеми, питання, показники. Усі об'єкти аналізу у своїй сукупності є предметом економічного аналізу. Об'єктами аналізу, наприклад, можуть бути виробнича, та комерційна діяльність, наявність і використання ресурсів, якість продукції та прибуток, ритмічність виробництва тощо.

Виникнення та становлення будь-якої науки зумовлюються нагальними потребами господарської практики. Розвиток економічного аналізу спричиняється необхідністю періодичної оцінки стану господарських процесів, загальних результатів і нових напрямів у роботі. При цьому особливий інтерес викликає вивчення всіляких недоліків, непродуктивних витрат, збитків, тобто те, що далі поєднується одним поняттям - резерви. У зв'язку з цим перед економічним аналізом від самого початку було поставлено завдання:

· оцінка діяльності підприємства, його виробничих та інших підрозділів, окремих явищ і показників;

· пошук і визначення величини внутрішньогосподарських резервів.

Побудова ринкового організаційно-економічного механізму значною мірою залежить від удосконалення методології та організації комплексного економічного аналізу, особливо на рівні підприємства як первинної ланки економічної системи країни. В умовах ринкової економіки економічний аналіз суттєво змінює свою цільову орієнтацію, значно поглиблюється і розширюється зона аналітичного пошуку та діагностики, вдосконалюється методика та організація системних досліджень. Постає необхідність перебудови системи комплексного економічного аналізу відповідно до його нової функціональної ролі.

Головною ознакою економічного аналізу є комплексне, системне дослідження економічних явищ і процесів, факторів і причин, що їх зумовлюють. Дослідження економічних явищ вимагає вивчення прояву економічних законів і категорій ринкової економіки в умовах різних видів підприємств і об'єднань, їх специфіки на кожному етапі розвитку ринкових відносин.

Характерною ознакою економічного аналізу є також об'єктивна оцінка ефективності виробничо-фінансової діяльності та стабільності ринкового становища. Прибутковість і конкурентоспроможність є основними критеріями оцінки виробничо-господарської діяльності кожного підприємства і його підрозділів. В економічному аналізі будь-яке господарське рішення оцінюється через призму кінцевих виробничо-господарських результатів.

Ще однією ознакою економічного аналізу є діагностика та пошук резервів і можливостей їх мобілізації у поточному й перспективному періодах.

Програма і зміст економічного аналізу визначаються особливостями досліджуваного об'єкта, його цільовою орієнтацією. У загальному вигляді до змісту аналізу входять: а) визначення мети аналізу; б) виявлення й узгодження цілей та завдань аналізу, строків виконання, кола спеціалістів-аналітиків; в) оцінка ситуації, що склалася, вивчення причинно-наслідкових зв'язків об'єкта, ступенів і напрямів впливу окремих факторів, оцінка основних економічних показників функціонування об'єкта; г) вивчення умов, які позитивно і негативно впливають на кінцеві та проміжні результати, пошук варіантів розв'язання проблеми і їх зіставлення; д) підготовка одного чи декількох варіантів господарських рішень.

Важливим і центральним питанням теми, яке слугує на особливу увагу, є питання методики визначення собівартості сільськогосподарської продукції.

Зрозуміло, що головною метою виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств є виробництво продукції для задоволення суспільних потреб і отримання максимально можливого прибутку. У процесі виробництва аграрні підприємства використовують матеріальні, грошові і трудові ресурси, виробниче споживання яких формує витрати виробництва.

Собівартість продукції (робіт, послуг) - це витрати підприємства, пов'язані з виробництвом продукції, виконанням робіт та наданням послуг (собівартість валової продукції).

Собівартість = Затрати, тис. грн. /об'єм продукції, ц

Собівартість одиниці продукції - це відношення суми витрат, понесених на виробництво , до обсягів валового виробництва конкретного виду продукції.

Розрізняють такі види собівартості:

Виробнича собівартість - грошовий вираз витрат, що пов'язані з виробництвом і доробкою продукції, її транспортуванням до франко-місця зберігання.

Повна собівартість - включає всі витрати на виробництво та реалізацію певного виду продукції.

Отже, собівартість продукції виступає одним з найважливіших показників ефективності функціонування аграрного підприємства, що відображає рівень господарювання: організацію і технологію виробництва, ефективність використання земельних угідь, трудових ресурсів, основних і оборотних засобів, здійснення режиму економії. Визначення собівартості сільськогосподарської продукції необхідне для планування, аналізу та управління господарською діяльністю сільськогосподарських підприємств; обчислення рентабельності виробництва; раціонального розміщення та спеціалізації сільськогосподарського виробництва за районами та зонами; обґрунтування цінової політики [5 с.54-56].

Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно насамперед одержаний результат (ефект) порівняти з виробничими витратами або ресурсами, що його створили. У процесі сільськогосподарського виробництва використовують сільськогосподарську угіддя, засоби виробництва, робоча сила, а функціонування цих ресурсів пов'язане з виробничими витратами.

Головною метою діяльності підприємства є отримання прибутку. Саме прибуток найбільш точно відображає теперішній стан підприємства, тобто чи воно є прибутковим, чи збитковим. Для того, що знайти суму одержаного прибутку, необхідно :

Прибуток = Виручка від реалізації - Повна собівартість

Прибуток на 1 га = Прибуток / Площа с.-г. угідь

Прибуток на 1 ц = Прибуток / Кількість реалізованої продукції

Рентабельність - поняття, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення.

Рівень рентабельності показує, скільки гривень прибутку одержано на 1 грн затрат. І розраховується даний показник відношенням прибутку до собівартості і множенням на 100%.

Рівень рентабельності визначається за формулою:

Р = П * 100 / Вв,

Де П - валовий прибуток від реалізації (робіт, послуг); Вв - виробничі витрати на реалізовану продукцію (її виробнича собівартість). Для повнішої уяви про реальну ефективність певного виду товарної продукції доцільно цей показник обчислювати з врахуванням витрат на її збут, зменшивши при цьому валовий прибуток на величину цих витрат і водночас збільшивши на них знаменник формули.

Для визначення реалізаційної ціни, необхідно:

Ціна реалізації = Виручено від реалізації / Кількість реалізованої продукції

Рівень товарності - показує яка частина від валового виробництва реалізується за межі господарства. Розраховується шляхом ділення товарної продукції на валове виробництво і множенням на 100%.

2. Коротка характеристика ТОВ Агрофірма «Зоря», Катеринопільського району, Черкаської області

Товариство обмеженої відповідальності Агрофірма «Зоря» розташоване за адресою: 20532, Черкаська область, Катеринопільський район, с. Лисича Балка, вул. Петровського 1.

Товариство офіційно займається вирощуванням зернових та технічних культур.

Географічно господарство розміщено у центрі України в лісостеповій зоні, та має помірно-континентальний клімат. Середня температура у липні місяці 25оС, а в січні -18оС. В середині грудня місяця земля вкривається снігом, що дає позитивні передумови для вирощування озимих сільськогосподарських культур. Кількість опадів в середньому за рік складає 350-370 мм. Влітку максимальний термін посухи складає 2-3 тижні, що в період жнив є «золотою порою» для сільгоспвиробника. Міцні морози взимку б'ють на початку січня, проте завдяки сніговому покриву, це майже не впливає на посіви. Швидкість вітру в середньому 5,6 м/с, але трапляються випадки коли швидкість перевищує 15 м/с.

Товариство розташоване у зручному географічному положенні. Так відстань до районного центру - Катеринополя становить всього 23 кілометри, а до обласного центру - Черкас 111 кілометрів.

На даний час керівником товариства виступає Кирстя Михайло Михайлович, бухгалтером Осіян Катерина Михайлівна.

Продукція реалізується на 75% зернотрейдерам, 15% елеваторам та 10% на особисті потреби та виплату паїв.

Характеристика товариства передбачає аналіз його посівних площ, середньорічної кількості працівників, вартості та структури основних та оборотних виробничих фондів, ефективності використання основних виробничих фондів, урожайності та товарної продукції ТОВ АФ «Зоря» у 2008-2010 роках.

На сам перед розглянемо середньорічну чисельність працівників у господарстві у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Середньорічна чисельність працівників ТОВ АФ «Зоря» у 2008-2010 роках

Чисельність працівників, чол.	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Відхилення 2010 від 2008 рр. (+,-)
Зайнятих в сільському господарстві	135	115	103	- 32
В тому числі зайнятих у рослинництві	132	112	101	- 31
у тваринництві	3	3	2	- 1

Як видно кількість працівників у товаристві зменшилася на 32 чоловіки у 2010 році. У тваринництві у 2008 році було задіяно 3 працівників на пасіці, проте до 2010 року їх залишилося лише двоє. У рослинництві зменшення штату склало 31 чоловік.

Далі проаналізуємо склад та структуру сільськогосподарських угідь у товаристві у таблиці 2.2.



Таблиця 2.2 Склад та структура сільськогосподарських угідь ТОВ АФ «Зоря» у 2008-2010 роках

Сільськогосподарські угіддя, га	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Відхилення 2010 від 2008 рр. (+,-)
	Га	%	Га	%	Га	%
Всього	4917,6	100,00	4940,8	100,00	4916	100,00	-1,6
в тому числі рілля	4871,5	99,06	4862,3	98,41	4855	98,76	-16,5
сіножаті	46,1	0,94	78,5	1,59	61	1,24	14,9

Як видно з таблиці 2.2 площа сільськогосподарських угідь також зменшилася. Зокрема зменшилася площа ріллі на 16,5 га. Площа сіножатей збільшилася на 14,9 га. Це досяглося шляхом переведення земель з групи ріллі в групу сіножатей. Загальна площа зменшилася лише на 1,6 га, що є незначним зменшенням.

Далі проаналізуємо динаміку та склад основних засобів господарства у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Склад та динаміка основних виробничих фондів ТОВ АФ «Зоря» у 2008-2010 роках

Основні засоби, тис. грн..	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Відхилення 2010 від 2008 рр. (+,-)
Первісна вартість	5184	5335	8206	3022
Знос	1363	1768	2715	1352
Залишкова вартість	3821	3567	5491	1670

Вартість зносу, котрий був нарахований у 2008-2010 роках виріс на 1352 тис.грн. Так на кінець 2008 року вартість основних засобів товариства становила 3821 тис. грн.., на кінець 2009 року 3567 тис.грн., та на кінець 2010 року 5491 тис.грн.. Загалом вартість виросла на 1670 тис.грн.

Склад та структура оборотних засобів господарства являють собою відображення реального стану відносно даних елементів у ТОВ АФ «Зоря».

Дана інформація відображена у таблиці 2.4.

валовий ріпак урожайність резерв



Таблиця 2.4 Склад та структура оборотних виробничих фондів ТОВ АФ «Зоря» у 2008-2010 роках

Складова оборотних засобів	Структура оборотних засобів	Відхилення 2010 р. від 2008 р. (+, -)
	2008 рік	2009 рік	2010 рік
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Виробничі запаси	463	1,96	428	2,91	494	2,00	31
Незавершене виробництво	4879	20,63	3451	23,44	3914	15,85	-965
Готова продукція	3053	12,91	1916	13,01	867	3,51	-2186
Товари	1	0,00	-	-	13	0,05	12
Дебіторська заборгованість	1013	4,28	1121	7,61	15251	61,75	14238
Дебіторська заборгованість за виданими авансами	11699	49,46	6617	44,95	3366	13,63	-8333
Інша поточна заборгованість	185	0,78	45	0,31	109	0,44	-76
Грошові кошти і їх еквіваленти в національній валюті	1	0,00	7	0,05	6	0,02	5
Інші оборотні активи	2358	9,97	1137	7,72	678	2,75	-1680
Всього оборотних активів	23652	100,0	14722	100,0	24698	100,0	1046

Як видно із таблиці 2.4 загальна вартість оборотних виробничих фондів виросла на 1046 тис.грн. При цьому видно, що вартість оборотних фондів виросла по наступних категоріях: виробничі запаси на 31 тис.грн., товари на 12 тис.грн., дебіторська заборгованість на 14238 тис.грн., грошові кошти та їх еквіваленти на 5 тис.грн..

Зменшення вартості відбулося по групах: незавершене виробництво на 965 тис.грн., готова продукція на 2186 тис.грн., дебіторська заборгованість за виданими авансами на 8333 тис.грн., інша поточна заборгованість на 76 тис.грн., та інші оборотні активи на 1680 тис.грн.

Проаналізуємо ефективність використання основних виробничих фондів у ТОВ АФ «Зоря» у таблиці 2.5.



Таблиця 2.5 Показники забезпеченості та ефективності використання основних фондів ТОВ АФ «Зоря»

Роки Показники	2008 рік	2009 рік	2010 рік	2010 від 2008 рр. (+,-)
Валова продукція, тис.грн.	14737,8	18877	25904	11166,1
Виробничі основні фонди, тис грн..	3821	3567	5491	1670
Виробничі оборотні фонди, тис грн.	23652	14722	24698	1046
Чистий прибуток, тис грн.	2477	1919	9841	7364
Чисельність працівників, чоловік	135	115	103	-32
Площа с.-г. угідь,га	4917,6	4940,8	4916	-1,6
Фондоозброєність, тис.грн	28,30	31,02	53,31	25,01
Фондозабезпеченість, тис.грн	77,70	72,19	111,70	34,00
Фондоємність, грн.	0,26	0,19	0,21	-0,05
Фондовіддача, грн.	3,86	5,29	4,72	0,86
Норма прибутку,%	9,02	10,49	32,60	23,58 в.п.

Загальна вартість валової продукції у товаристві на протязі 2008-2010 років виросла на 11166,1 тис.грн. та склала 25904 тис.грн.. Сума чистого прибутку товариства у 2008 році становила 2477 тис.грн., а у 2010 році 9841 тис.грн., що більше на 7364 тис.грн.

Показник фондоозброєності становив у 2008 році 28,30 тис.грн., що на 25,01 тис.грн. ніж у 2010 році (53,31 тис.грн.). Фондозабезпеченість також виросла на 34 тис.грн., та склала у 2010 році 111,70 тис.грн.

Норма прибутку у 2008 році становила 9,02%, у 2009 році 10,49%, а вже у 2010 році дана цифра збільшилася у порівнянні з 2008 роком на 23,58 в.п. та склала 32,60%.

Досить важливим є аналіз фінансових результатів діяльності господарства за досліджуваний період. Проведемо його у таблиці 2.6.



Таблиця 2.6 Аналіз фінансових результатів діяльності ТОВ АФ «Зоря» у 2008-2010 роках

Показники	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Відхилення 2010 рік до 2008 року, (+,-)
Чисельність працівників, чоловік	135	115	103	-32
Площа с.-г. угідь,га	4917,6	4940,8	4916	-1,6
Валова продукція в співставних цінах 2005р., тис.грн	14737,8	18877	25904	11166,10
- на 1 середньріч. працівника, тис.грн	109,17	164,15	251,50	142,33
- на 100га с/г угідь тис.грн	299,69	382,06	526,93	227,24
Чистий дохід (виручка) від реалізації тис.грн	13398	17161	23588	10190
Собівартість реалізованої продукції тис.грн	10051	14274	13424	3373
Чистий прибуток, тис.грн	2477	1919	9841	7364
Рівень рентабельності, %	24,64	13,44	73,31	48,66 в.п.

Як видно з показників продажу, наведених у таблиці 2.6 товариство є рентабельним, та показник його рентабельності у 2008 році становив 24,64%, у 2009 році 13,44%, а у 2010 році аж 73,31%, що на 48,66 в.п. перевищило показник 2008 року.

На сам кінець проаналізуємо склад та структуру товарної продукції у товаристві в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7 Склад та структура товарної продукції у ТОВ АФ «Зоря» у 2008-2010 роках

Види продукції	2008 рік	2009 рік	2010 рік	В середньому за 2008-2010 рр.
	Сума, тис.грн	%	Сума, тис.грн.	%	Сума, тис.грн.	%
Рослинництво, всього	11827	99,89	16156,3	99,88	20883,9	99,84	16289,07	99,86
В т.ч. Зерно	8424,9	71,15	12308,7	76,09	12803,9	61,21	11179,17	68,54
Соняшник	533,8	4,51	1148,8	7,10	3621,4	17,31	1768,00	10,84
Соя	66,9	0,57	17,6	0,11	0,1	0,00	28,20	0,17
Ріпак озимий	2420,1	20,44	716,3	4,43	3284,4	15,70	2140,27	13,12
Інша продукція галузі	381,3	3,22	1964,9	12,15	1174,1	5,61	1173,43	7,19
Тваринництво, всього	13,5	0,11	19,2	0,12	34,5	0,16	22,40	0,14
мед	13,5	0,11	19,2	0,12	34,5	0,16	22,40	0,14
Разом по рослинництву і тваринництву	11840,5	100,00	16175,5	100,00	20918,4	100,00	16311,47	100,00

Як видно із середнього показника за останні три роки продукція рослинництва займає 99,86% товарної продукції, тобто тваринництво у господарстві не ведеться, лише бджільництво. Тож виходячи із даних даної таблиці не важко зробити висновок, що товариство має суто зерно-технічний напрямок спеціалізації.

Загалом вартість товарної продукції товариства виросла на протязі останніх трьох років на 9077,9 тис.грн., та склала у 2010 році 20918,4 тис,грн..

У господарстві тваринництво представлене лише бджільництвом, яке у 2008 році становило 0,11%, тобто 13,5 тис.грн, а у 2010 році уже 0,16% (34,5 тис.грн.). Вартість товарної продукції зерна у 2010 році склала 61,21% (12803,9 тис.грн.).

3. Аналіз динаміки та виконання плану виробництва ріпаку за натуральними та вартісними показниками

Серед олійних культур ріпак є однією з найцінніших культур як за вмістом олії, так і за можливою врожайністю. Насіння ріпаку - важливе джерело дешевої рослинної олії, високоякісної макухи, екологічно безпечного біодизельного палива, мастил тощо. Ріпак за останнє десятиріччя зміцнив свої конкурентні позиції на світовому ринку, суттєво збільшилися валові збори насіння, розширилися ринки збуту, продукти його переробки досягли досить високого рівня [1 с.101-102].

Нині в світі у зв'язку зі значним подорожчанням викопних джерел енергії і загрозою вичерпання їх запасів дедалі більша увага приділяється застосуванню енергії, накопиченої рослинами за рахунок фотосинтезу як для продовольчих, так і для технічних потреб.

Аналіз рівня виробництва ріпаку характеризується рядом показників, наведених у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Динаміка виробництва та економічна ефективність ріпаку у ТОВ АФ «Зоря» у 2008-2010 роках

Показники	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Відхилення 2010 від 2008 рр. (+,-)
Площа посіву, га	708	50	582	-126
Валовий збір, ц	19402	855	14061	-5341
Урожайність, ц/га	27,4	17,1	24,15	-3,25
Ціна реалізації 1 ц, грн.	140,13	230,88	250,85	110,72
Собівартість 1 ц, грн.	117,08	129,7	165,67	48,59
Прибуток на 1 ц, грн.	23,05	101,18	85,17	62,12
Прибуток на 1 га, грн.	562,42	1443	1916,15	1353,73
Рентабельність, %	19,69	78,01	51,41	31,72

Аналізуючи динаміку виробництва ріпаку варто відмітити те, що у 2008 році площа посіву даної культури становила 708 га, у 2009 році посівну площу зменшили та вона склала лише 50 га, а у 2010 році 582 га, що менше від рівня 2008 року на 126 га.

Валовий збір культури також змінився - так у 2008 році зібрали 19402 ц, у 2009 році 855 ц, а у 2010 році 14061 ц, що менше від 2008 року на 5341 ц.

Урожайність ріпаку також зменшилася: так у 2008 році 27,4 ц/га, що на 3,25 ц/га більше ніж у 2010 році - 24,15 ц/га.

Що стосується економічної ефективності виробництва ріпаку, то тут варто зазначити, що з роками усі показники збільшуються: так ціна реалізації у 2008 році становила 140,13 грн., а у 2010 році 250,85 грн., що відповідно більше на 110,72 грн. Прибуток з 1 центнера також виріс у 2010 році у порівнянні з 2008 роком на 62,12 грн., та склав 85,17 грн.

Рівень рентабельності виробництва у 2008 році становив 19,69%, у 2009 році 78,01%, а у 2010 році 51,41%.

4. Вплив факторів на зміну валового збору

Виконання плану валових зборів аналізують за окремими культурами та їх групами порівнюючи фактичні валові збори з плановими в абсолютних величинах, визначають відхилення від плану по культурах - рівень виконання плану [11 с.50-512].

Аналізують також виконання плану валових зборів окремими бригадами, ланками.

При цьому визначають економічний ефект від перевиконання завдань передовиками і втрат через не виконання їх відстаючими виробничими одиницями. У процесі аналізу використовують натуральні і вартісні показники, обов'язково пов'язуючи їх з даними аналізу посівних площ та врожайності.

Збільшення виробництва продукції може бути досягнено за рахунок розширення посівних площ, вдосконалення їх. структури і підвищення урожайності [23 с.24-25].

У нашому випадку на зміну валового збору впливають два основних фактори - урожайність та посівна площа.

Таблиця 4.1 Факторний аналіз валового збору ріпаку у ТОВ АФ «Зоря»

Види продукції	Посівна площа, га	Урожайність, ц/га	Валовий збір, ц	Відхилення валового збору, ц.
	2009 р.	2010 р.	2009 р.	2010 р.	2009 р.	При фактичній площі і звітній урожайності	2010 р.	Всього	В т.ч. за рахунок зміни
									Урожайності	Посівної площі
	1	2	3	4	5	6	7	8=7-5	9=6-5	10=7-6
Ріпак	50	582	17,1	24,15	855	9952,2	14061	13206	9097,2	4108,8

Отже, аналіз впливу факторів на валовий збір ріпаку у товаристві показує нам, що при посівній площі 2010 року, та урожайності 2009 року валовий збір склав би 9952,2 ц.

При цьому варто зазначити, що валовий збір у 2010 році склав 14061 ц., а у 2009 році лише 855 ц. Загальне відхилення становить 13206 ц. При цьому варто зазначити, що валовий збір збільшився на 9097,2 ц за рахунок збільшення урожайності, та на 4108,8 ц за рахунок збільшення посівної площі.

В даному випадку збільшення урожайності відіграло більшу роль у рості валового збору ніж збільшення посівної площі, тому інтенсивний спосіб ведення господарства є більш ефективним.

Отримавши такий показник урожайності, виникає потреба у дослідженні його тенденції та факторів котрі формують даний показник. Дані дослідження проведемо у наступному розділі.

5. Аналіз факторів що формують урожайність культури

На ріпак згубно впливають екстремальні погодні умови, а різними хворобами і шкідниками він уражається більше, ніж зернові культури. Проте відбувається це там, де не дотримувалися сівозмін, тобто, коли попередниками були цукровий буряк, соняшник або інші хрестоцвіті культури. Ріпак дуже погано реагує на повторні посіви.

Враховуючи власний багаторічний досвід, учені Інституту хрестоцвітих культур радять вирощувати ріпак у спеціалізованих ріпаково-зернових сівозмінах:

1.Озимий ріпак - озима пшениця - редька олійна на зелене добриво - ярий ячмінь з підсівом конюшини - конюшина - озима пшениця.

2. Озимий ріпак - озима пшениця - озимий ячмінь.

Визначальним для успішної реалізації врожаю ріпаку є використання сертифікованого насіння високої якості. Елементарними вимогами до сорту є придатність його до умов вирощування, стійкість до осипання, низька уражуваність хворобами та, звісно, потенційна урожайність. “НПЦ - Лембке” рекомендує до вирощування в зоні Лісостепу сорти “Ольга” та “Ірис”, що характеризуються надзвичайною стійкістю до вилягання протягом усього вегетаційного періоду та особливо високою стійкістю до осипання, а також поліпшеним вмістом глюкозинолатів [25 с.121-125].

Ріпак - перехреснозапильна культура, яка потребує просторової ізоляції не менше, ніж 500 м від інших рослин і бур'янів, які належать до хрестоцвітих. Недотримання цієї вимоги призведе до погіршення якості насіння. Підприємство не отримає запланованих прибутків, бо не зможе реалізувати насіння з підвищеним вмістом ерукової кислоти.

Займатися вирощуванням ріпакового насіння високоякісних сортів можуть тільки ті господарства, в яких своєчасно проводять боротьбу з бур'янами як на посівах, так і довкола них.

Насіння, що надходить від комбайна, підлягає негайному первинному очищенню, досушуванню на майданчиках або в сушарках. Його закладають на зберігання або реалізують з вологістю не більше 8%.

Найбільшої шкоди ріпаку завдають хрестоцвіті блішки, ріпаковий пильщик, ріпаковий квіткоїд. Обробку посівів проти квіткоїда слід проводити завчасно, у фазі бутонізації. Обприскування навіть на початку цвітіння вже запізніле і не дає бажаного ефекту. Вчасна ж боротьба з шкідниками дає змогу підвищити урожайність як мінімум на 25 %.

Для боротьби з ріпаковим квіткоїдом (а саме цього шкідника було зареєстровано на посівах культури в господарстві у 2008 - 2010 роках) рекомендується провести такі заходи:

1.Ріпакове насіння інкрустувати (обробити протруйниками проти хвороб і шкідників). Після появи 3-го справжнього листка при наявності злакових бур'янів (мишій, пирій) внести гербіцид “Селен” - 700 - 800 г / га.

2.Початок бутонізації - обробити посіви інсектицидом “Данадим” - 700 800 г / га ( проти ріпакового квіткоїда )

3.Закінчення цвітіння - “Данадим” - 800 - 900 г / га + “Денис Форте” - 15 - 20 г / га ( проти ріпакового зерноїда )

Урожайність ріпаку на полях, що були оброблені цими препаратами, як свідчить досвід передових господарств, становила 25 - 27 ц/га.

Вибір строків, способів і технічних засобів збирання ріпаку мають визначальне значення для одержання кінцевих результатів. Ріпак збирають прямим комбайнуванням або роздільно. Роздільний спосіб застосовують за умов:

- нестійкої погоди;

- нерівномірного дозрівання насіння;

- високої забур'яненості;

- відсутності відповідного сушильного комплексу.

Посіви, чисті від бур'янів, що мають нормальну густоту і рівномірне дозрівання, збирають напряму, при вологості насіння не більше 15%. Скошують у валки - при 25 - 35 %. Висота скошування - 30 - 50 см. Підбирають валки при вологості насіння 8 -12 %, як правило, вранці чи надвечір, щоб зменшити втрати урожаю Враховуючи те, що ґрунтово-кліматичні умови агрофірми є сприятливими для вирощування ріпаку, за умови ліквідації втрат, підприємство зможе отримувати не менше 25 - 30 ц/га насіння (біологічна врожайність ріпаку ярого) [20 с.74-75].

У таблиці 5.1 представлені умови, дотримання яких дає змогу підвищити урожайність культури на 9,5 - 10,5 ц/га. Враховуючи можливі суб'єктивні фактори, планова надбавка урожайності становитиме 7,5 -8 ц/га.

Таблиця 5.1

Резерви підвищення урожайності ріпаку озимого у ТОВ АФ «Зоря»

№ п/п	Фактор підвищення урожайності	Підвищення урожайності, ц/га
1.	Заміна площ посіву інших культур на озиму пшеницю, як кращого попередника	2,0 - 3,0
2.	Використання якісного насіння та дотримання строків посіву	2,0
3.	Своєчасна та якісна боротьба з шкідниками та хворобами	2,5
4.	Дотримання строків та якості збирання	3,0
	Разом	9,5 - 10,5

Середня урожайність ріпаку на підприємстві протягом 2008 - 2010 років становила:

ц/га.

Проектна урожайність: 22,88+7,5=30,38 ц/га.

Підвищення урожайності дозволить підприємству отримувати значно вищі доходи, а значить мати більші прибутки від реалізації продукції ріпаку, не збільшуючи при цьому обсяг затрат на його вирощування.

6. Оперативний аналіз у галузях рослинництва

Оперативний аналіз виконання виробничої програми рослинництва має важливе значення. Особливістю галузі рослинництва є те, що визначити обсяг виробленої продукції можна лише після збирання й обліку врожаю. Великий проміжок часу між початком виробництва та отриманням продукції в цій галузі не дає змоги здійснювати під час виробництва аналіз виробничої програми, оскільки він ґрунтується на показниках виходу продукції. Тому поточний аналіз виробництва в рослинництві обмежується контролем за виконанням плану посівних площ і технології вирощування культур.

Оперативний аналіз виробничої програми в рослинництві розпочинають з перевірки виконання робіт з приготування і передпосівного обробітку ґрунту, посіву, саджанню сільськогосподарських культур.

Важливою особливістю оперативного аналізу виконання плану агротехнічних заходів є поопераційне вивчення дотримання прийнятої агротехніки, виявлення причин відхилень і розробка заходів щодо їх усунення. Поопераційний аналіз проводять не менше одного разу після завершення певної технологічної операції. Однак більш ефективнішим є щоденний поопераційний аналіз. Це має важливе значення для аналізу довготермінових, монотонних, малозмінних технологічних операцій. Так, доцільно здійснювати щоденний поопераційний аналіз заготівлі кормів, добрив, насіння, збирання врожаю, оранки ґрунту, догляду за посівами тощо. Чим тривалішою є технологічна операція, тим більша кратність її аналізу, тим вищі дійовість, повнота і кратність використання результатів аналізу в оперативному управлінні цією операцією.

Основною планово-нормативною базою для поопераційного аналізу є технологічні карти вирощування культур, норми і нормативи. Однак з метою перетворення технологічних карт на дійовий інструмент оперативного управління і наближення їхніх техніко-економічних показників до виконавців потрібно деталізувати систему оперативного планування шляхом розробки на основі технологічних карт календарних планів-графіків, робочих планів, індивідуальних і групових планів-нарядів. Плани-графіки виконання агротехнічних заходів доводяться до бригад, а розроблені на їх основі плани-наряди -- до виконавців. При цьому щомісячно і поперіодно здійснюється необхідне уточнення плану агротехнічних заходів, передбачених у технологічних картах. Таким чином, створюється деталізованіша, ширша і об'єктивніша база критеріїв для поопераційного аналізу.

Фактичні дані для операційного аналізу отримують з первинних бухгалтерських документів, регістрів оперативного обліку і статистики, а також результатів останнього обліку, зважування, з розрахунків, спостережень і повідомлень фахівців, керівників і виконавців.

Об'єктом поопераційного аналізу є технологічна операція або інший агротехнічний захід за місцем їх здійснення у бригаді, ланці, на місці роботи окремого агрегату і виконавця. Таким чином, забезпечується оперативний аналітичний вплив на виконання змінних норм виробітку, підвищення якості і дотримання строків робіт, поліпшення використання техніки.

Результати поопераційного аналізу використовують в оперативному управлінні для розробки рішень щодо коригування застосування агротехніки, розв'язання проблем, які виникли [15 с.464].

Наприкінці року аналізують виконання виробничої програми по відділках, бригадах, ланках або інших виробничих підрозділах господарства. В умовах внутрішньогосподарського розрахунку враховують те, що розміри посівних площ окремого підрозділу господарства переважно не залежить безпосередньо від колективу працівників цього підрозділу. Тому в основі оцінки роботи окремих госпрозрахункових колективів підрозділів, як правило, лежить план виробництва продукції з фактичних посівних площ при плановій урожайності культур.

Оперативний аналіз охоплює економічний, технологічний, організаційний, соціально-економічний та інші аспекти господарської діяльності. Зміст аналізу полягає в порівнянні фактичного і запланованого ходу виробництва, виконання рішень, розпоряджень, планів, завдань, визначення їх ефективності. Здійснюючі систематичний економічний аналіз диспетчерська служба має змогу своєчасно виявити недоліки та резерви виробництва. Охоплюючи невеликі проміжки часу (день, тиждень, виконання певної роботи) роботи сільськогосподарського підприємства та його підрозділів, оперативний економічний аналіз дозволяє детально дослідити весь хід виконання плану, всі фактичні зміни в роботі, виявити причини зростання витрат і підвищення собівартості. Одночасно оперативний аналіз зумовлює відповідні зміни в технологічних картах і є одним із основних складових розробки плану на наступний період. Оперативний аналіз передбачає щоденну перевірку виконання робіт бригадами, ланками, агрегатами і окремими працівниками; правильність використання техніки, матеріальних ресурсів; дотримання агротехнічних строків [22 с.16].

Оперативний аналіз здійснюється в чотири етапи:

1. Виявлення відхилень фактичних показників від планових. Джерелами інформації є оперативні плани-графіки робіт, технологічні карти і звітні відомості виробничих підрозділів.

2. Визначення конкретних виробничо-економічних і організаційно-технічних чинників, що вплинули на виявлені зміни та оцінка ступеня впливу кожного з них.

3. Детальне вивчення причин, які зумовили відхилення від плану і виявлення існуючих організаційних недоліків виробництва.

4. Розробка у відповідності із отриманими даними заходів спрямованих на усунення виявлених недоліків і мобілізація ресурсів для покращення виробничої діяльності.

Оперативний аналіз в значній мірі орієнтований на оцінку виконання годинних, змінних і добових завдань і, як правило, проводиться за обмеженим колом показників, що періодично переглядаються, з метою швидкого реагування зі сторони менеджерів. Тобто, такий аналіз проводиться безпосередньо в ході господарської діяльності або відразу після підбиття її підсумків і дає змогу безпосередньо в процесі господарської діяльності виявити негативні фактори та визначити їх вплив на виробництво, оцінити можливість цього впливу і застосувати засоби для усунення небажаних наслідків або запобігання їм.

Оперативний аналіз охоплює:

Ш визначення відхилень від бізнес-плану за основними якісними та кількісними показниками роботи підприємства в цілому і його підрозділів;

Ш оцінки ступеня впливу різних факторів на відхилення від плану за цими показниками;

Ш з'ясування конкретних причин дії окремих факторів, встановлення винних та недоліків;

Ш швидка розробка і здійснення заходів, що направлені на ліквідацію негативних факторів, розповсюдження передового досвіду.

Оперативний аналіз проводять зазвичай за такими групами показників:

Ш виробництво;

Ш відвантаження та реалізація;

Ш використання робочої сили, виробничого обладнання і матеріальних ресурсів;

Ш собівартість;

Ш прибуток та рентабельність;

Ш платоспроможність.

У процесі проведення аналізу необхідно вивчати не всі фактори, що впливають на виробництво продукції і її собівартість, а лише основні, вирішальні на даний час і в даній ланці виробництва, тобто ті, які призводять до суттєвих відхилень від програми виробництва й собівартості продукції. Вибірковий підхід спричинено такими умовами: неможливістю оперативного аналізу впливу всіх факторів і часто великою залежністю від якогось одного фактора.

Поточний аналіз є ретроспективним аналізом результатів господарської діяльності, що здійснена, і проводиться за важливим звітним періодом господарювання в основному на основі офіційної звітності. Цей вид аналізу називають також періодичним, оскільки він проводиться за поточними планово-звітними періодами роботи. Він дозволяє оцінити роботу підприємств і їх підрозділів за місяць, квартал, рік.

Головна задача поточного аналізу -- об'єктивна оцінка результатів діяльності, комплексне виявлення невикористаних резервів, а також виявлених недоліків у роботі та їх винуватців.

Результати поточного аналізу використовуються для розв'язання проблем стратегічного управління. Цей вид аналізу має суттєвий недолік -- виявлені резерви означають назавжди загублені можливості.

Особливості методики поточного аналізу полягають в тому, що фактичні результати роботи оцінюються в порівнянні з планом та даними попередніх аналітичних періодів [8 с.64-65].

Виявлені в процесі аналізу відхилення від бази порівняння розшифровуються за техніко-економічними факторами, що визначають ці відхилення, встановлюються не лише причини відхилень, а й відповідальні особи, служби, розробляються заходи щодо ліквідації недоліків в роботі.

Поточний аналіз -- найбільш повний вид економічного аналізу, що вбирає в себе результати оперативного аналізу і слугує базою для перспективного аналізу.

Перспективний (прогнозний, стратегічний) аналіз в сучасних умовах набуває особливого значення. Інтенсифікація перед виробничих досліджень, аналітично-прогностичне супроводження займають провідне місце в механізмі стратегічного управління.

Вихідним моментом цього виду аналізу є визнання факту спадковості, або певної стійкості, змін економічних показників від одного звітного періоду до іншого.

Задачі перспективного аналізу визначаються його суттю і місцем в плануванні і управлінні. Важливими задачами є:

прогнозування господарської діяльності;

наукове обґрунтування перспективних планів;

оцінка очікуваного виконання планів.

При складанні планів прогнозний аналіз виступає як основна форма перед планових досліджень економіки підприємства, в ході виконання бізнес-планів -- це інструмент передбачення і оцінки очікуваних результатів. Послідовність проведення перспективного аналізу є такою:

ь визначається коло узагальнюючих показників, що характеризують перспективу за основними напрямами господарської діяльності;

ь система узагальнюючих показників доповнюється необхідними особистими або специфічними показниками;

ь встановлюється послідовність аналізу показників, виходячи з основних напрямків зв'язку між важливими групами показників.

Задачі оперативного аналізу полягають у виявленні величини відхилень від нормального ходу виробничої діяльності, швидкому виявленні зовнішніх та внутрішніх причин, що викликали ці відхилення; оцінці ситуації, що склалася з позиції виконання зовнішніх зобов'язань, підготовки варіантів управлінських рішень в залежності від параметрів відхилень і необхідності втручання керівників різних рівнів.



7. Підрахунок резервів збільшення виробництва ріпаку та заходи що до їх використання

Визначальним у збільшенні виробництва валової продукції рослинництва є підвищення продуктивності. Одним з важливих напрямків виявлення резервів є розширення посівних площ. Можливі і невикористані резерви розширення посівних площ розраховують множенням можливої розширеної площі на фактичну урожайність тих культур, посіви яких планується вирощувати на ній. Суттєвим резервом збільшення виробництва продукції зернових є покращення структури посівних площ, тобто збільшення питомої ваги більш урожайних культур в загальній посівній площі.

Значним резервом підвищення урожайності і збільшення валових зборів зерна і кормів є впровадження зрошення і обробітку ґрунту без перевертання скибки, що запобігає водній і вітровій ерозії та сприяє підвищенню його родючості і врожайності. У південних областях, що часто терплять від посухи, дуже важливе значення має зрошення. Значним резервом збільшення валових зборів зерна є також впровадження високоврожайних сортів [10 с.62-63].

Основні резерви збільшення виробництва валової продукції рослинництва, зокрема ріпаку, такі:

1) введення в господарський оборот земельних угідь, що перебувають поза господарським оборотом;

2) перетворення екстенсивних угідь в інтенсивні, щоб з одиниці площі мати максимальну кількість продукції;

3) поліпшення сільськогосподарських угідь та вдосконалення структури посівних площ;

4) підвищення врожайності всіх сільськогосподарських культур, особливо зернових, і в районах зрошення;

5) підвищення продуктивності природних угідь.

Суттєвим резервом збільшення виробництва продукції зернових є збільшення виробництва за рахунок ліквідації втрат при збиранні урожаю за 2010 рік ( таблиця 7.1).

Таблиця 7.1 Підрахунок резервів збільшення виробництва ріпаку за рахунок ліквідації втрат при збиранні урожаю за 2010 рік

Культури	Площа, зібрана пізніше встановленого строку , га	Урожайність, ц/га	Резерви збільшення збору продукції, ц
		При збиранні в строк	При збиранні із запізненням	З 1 га	З усієї площі
Ріпак озимий	58	27	21	6	348

Проаналізувавши резерви збільшення виробництва ріпаку за рахунок ліквідації втрат при збирані урожаю варто відзначити, що посівна площа, яку зазвичай збирають пізніше встановленого строку складає 10% від загальної площі посіву, в даному випадку 58 га. Отримавши резерв урожайності у розмірі 6 ц/га, з усієї площі ми отримаємо 348 ц додаткової продукції ріпаку.

Досвід передового господарства в кожному районі має також дуже важливе значення у підрахунку резервів збільшення валового збору тому, що той рівень виробництва, котрий досягнутий у цього господарства повинен виступати як фактично можливий для досліджуваного у наступному плановому році. Тож ще одним способом підвищення валового збору розглянемо саме цей спосіб.

Наступний резерв збільшення виробництва продукції - за рахунок підвищення урожайності до рівня передового господарства (таблиця 7.2).



Таблиця 7.2 Визначення резервів збільшення виробництва продукції за рахунок підвищення урожайності до рівня передового господарства

Культури	Зібрана площа, га	Середня урожайність з врахуванням резервів	Резерв збільшення виробництва продукції,ц
		В середньому по господарству	В передовому господарстві	з 1 га	Зі всієї площі
	1	2	3	4=3-2	5=4*1
Ріпак озимий	582	24,15	26	1,85	1076,7
	В середньому по господарству	Сорт гібрид
Ріпак озимий	582	24,15	30,38	6,23	3625,86

Як уже було зазначено вище, посівна площа ріпаку озимого у ТОВ АФ «Зоря» у 2010 році склала 582 гектари. Середня урожайність даної культури у цьому ж році становила 24,15 ц/га.

З даних статистичної звітності нам стало відомо, що середня урожайність ріпаку озимого у передовому господарстві району в середньому становила 26 ц/га. Резерв урожайності у даному випадку склав 1,85 ц/га, а у перерахунку на посівну площу 582 га - 1076,7 центнер ріпаку озимого.

Як нами було досліджено у п'ятому розділі курсової роботи урожайність сорту гібриду може становити 30,38 ц/га. Відповідно резерв котрий сформувався у порівнянні з середньою урожайністю нашого господарства склав 6,23 ц. Загальний резерв у перерахунку на загальну посівну площу становить 3625,86 центнер.

Узагальнення виявлених при аналізі внутрігосподарських резервів збільшення валового виробництва продукції рослинництва проводимо у таблиці 7.3.



Таблиця 7.3

Узагальнення резервів збільшення валового збору у господарстві

Джерела резервів	Ріпак озимий
За рахунок ліквідації втрат при збиранні урожаю, ц	348
Від збільшення урожайності до рівня передового господарства, ц	1076,7
Від збільшення урожайності від сорту гібриду, ц	3625,86
Всього, ц	5050,56

Отже, підсумувавши усі підраховані вище резерви: за рахунок ліквідації витрат при збиранні урожаю - 348 центнер, від збільшення урожайності до рівня передового господарства - 1076,7 центнер та від збільшення урожайності від сорту гібриду - 3625,86 центнер ми отримали загальний резерв у розмірі 5050,56 центнер озимого ріпаку.

Ми повинні розуміти, що деякі резерви валового збору неможливо досягти в комплексі тому, що їх реалізація передбачає вибір лише одного чи двох комплексів. Наприклад резерв від ліквідації втрат при зборі урожайності можна сумувати лише з одним із резервів від збільшення урожайності до сорту гібриду чи до рівня передового господарства.



Висновки та пропозиції

Мета даного дослідження - визначити, чи доцільно та ефективно вирощувати ріпак у ТОВ Агрофірма «Зоря». Метою курсової роботи є аналіз виробництва і реалізації продукції ріпаку ярого в досліджуваному підприємстві.

Товариство обмеженої відповідальності Агрофірма «Зоря» розташоване за адресою: 20532, Черкаська область, Катеринопільський район, с. Лисича Балка, вул. Петровського 1. Товариство офіційно займається вирощуванням зернових та технічних культур.

Кількість працівників у товаристві зменшилася на 32 чоловіки у 2010 році. У тваринництві у 2008 році було задіяно 3 працівників на пасіці, проте до 2010 року їх залишилося лише двоє. У рослинництві зменшення штату склало 31 чоловік. Площа сільськогосподарських угідь також зменшилася. Зокрема зменшилася площа ріллі на 16,5 га. Площа сіножатей збільшилася на 14,9 га. Це досяглося шляхом переведення земель з групи ріллі в групу сіножатей. Загальна площа зменшилася лише на 1,6 га, що є незначним зменшенням.

Загальна вартість валової продукції у товаристві на протязі 2008-2010 років виросла на 11166,1 тис.грн. та склала 25904 тис.грн.. Сума чистого прибутку товариства у 2008 році становила 2477 тис.грн., а у 2010 році 9841 тис.грн., що більше на 7364 тис.грн.

Показник фондоозброєності становив у 2008 році 28,30 тис.грн., що на 25,01 тис.грн. ніж у 2010 році (53,31 тис.грн.). Фондозабезпеченість також виросла на 34 тис.грн., та склала у 2010 році 111,70 тис.грн.

Норма прибутку у 2008 році становила 9,02%, у 2009 році 10,49%, а вже у 2010 році дана цифра збільшилася у порівнянні з 2008 роком на 23,58 в.п. та склала 32,60%.

Вартість товарної продукції товариства виросла на протязі останніх трьох років на 9077,9 тис.грн., та склала у 2010 році 20918,4 тис,грн..

Аналізуючи динаміку виробництва ріпаку варто відмітити те, що у 2008 році площа посіву даної культури становила 708 га, у 2009 році посівну площу зменшили та вона склала лише 50 га, а у 2010 році 582 га, що менше від рівня 2008 року на 126 га.