Размещено на http://www.allbest.ru/

Хіміко-біологічне відділення

Секція "Ботаніка і зоологія"

ВПЛИВ МIНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ НА РIСТ I РОЗВИТОК ТРОЯНД В ЗАКРИТОМУ ҐРУНТI

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1 Сторінки історії троянд

1.1 Троянди в міфах та легендах

1.2 Історія та сучасний стан дослідження троянд

Розділ 2. Класифікація троянд та їх коротка характеристика

2.1 Ботанічні особливості

2.2 Основні групи садових троянд

Розділ 3. Вивчення впливу мінеральних добрив на стан рослин

3.1 Значення добрив для троянд

3.2 Рекомендовані форми мінеральних добрив для квітникарства закритого ґрунту

Розділ 4. Особливості вирощування троянд у закритому гранті

4.1 Характеристика теплиці

4.2 Фактори впливу

4.3 Об'єкти та методика досліджень

4.4 Агротехніка вирощування

4.5 Аналіз результатів спостережень

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Ще філософи античного світу звернули увагу на облагороджуючи роль зеленого світу рослин, на їх велику роль у моральному вдосконаленні людини, формуванні, розвитку і поглибленні почуття прекрасного.

Люди здавна любили й шанували квіти. Безмежно багатий є цей світ, але вершиною його є троянда. Завдяки красі та аромату троянда -- одна з найулюбленіших квіток. Вона використовується для декоративного оформлення садів і парків, інтер'єрів, є провідною промисловою культурою для зрізу у відкритому та закритому ґрунті. Ці чарівні росли є складовою частиною природи і відіграють в ній надзвичайно важливу роль. Адже це своєрідні артерії, що очищують забруднене повітря міст, створюють позитивний мікроклімат і оздоровлюють навколишнє середовище. Трояндові насадження в значній мірі згладжують амплітуду температурних коливань, збільшують у спекотні дні вологість повітря, мають меліоративне і природоохоронне значення.

Ми живемо в світі інтенсивного шумового впливу. І тут ефективним бар'єром на шляху шумів є зелені насадження, в тому числі і кущі троянд. Вони через кожні тридцять метрів послаблюють шум на десять децибел, оздоровлюючи середовище завдяки виділенню фітонцидів. Для ароматизації повітря у приміщеннях натомість хімічних аерозолів використовують природний аромат троянд. Трояндове масло, що отримують з пелюстків широко використовується у косметиці, медицині для приготування різноманітних ліків, мазей та кремів. Пелюстки троянд використовуються і в кулінарії: з них варять варення, готують лікер, вино, а також випікають пудинги.

Як бачимо, спектр використання троянд досить обширний, що створює необхідність розширенню промислового асортименту цієї культури, виведенню нових сортів, пристосованих до місцевих умов, стійких до хвороб і шкідників, довготривалим цвітінням, великими квітами та п'янким ароматом.

Для найбільш успішного вирішення цього завдання квітникарям необхідно поглиблювати свої знання, вирощувати найбільш ефективні декоративні рослини, вивчати біологічні особливості та удосконалювати агротехніку.

Відомо, що на ґрунті, де регулярно вирощуються культурні рослини, вміст елементів, потрібних для нормального розвитку і росту поступово знижується. Для підтримання його на певному рівні вносять органічні або мінеральні добрива.

Із початком інтенсивного використання добрив продуктивність підвищується. Проте в невдовзі її ріст припиняється, а в окремих випадках починається спад. Дослідження показали, що при неправильному співвідношенні елементів у ґрунті, їх надходження в рослини не лише погіршується, але й може зовсім припинитися. Окрім цього внесення добрив, навіть корисних для рослин у великих кількостях може виявитися отрутою для них. Отже, внесення мінеральних добрив без урахування їх норм та властивостей ґрунту може мати згубний вплив на рослини.

Відомо, що кожний із елементів мінерального живлення в організмі рослини виконує виконує тільки йому властиві специфічні функції, і тому не може бути замінений іншим. Поєднання простих мінеральних добрив дає змогу отримати змішані (комплексні) добрива, які складаються із двох або трьох основних елементів живлення (азот, фосфор, калій) та мікроелементів. Таке добриво, зручне у застосуванні й ефективно впливає на ріст і розвиток рослин.

Ми вважаємо доцільним дослідити вплив азотних, фосфорних і калійних добрив на розвиток троянд. Для цього об'єктом нашого дослідження ми обрали три сорти чайногібридних троянд, які вирощувались в умовах закритого ґрунту. Предметом досліджень був вплив різних доз мінеральних добрив на ріст і розвиток кущів троянд.

У ході проведеного нами дослідження був використаний метод експерименту, під час якого ми уважно спостерігали, аналізували, зіставляли та порівнювали отримані результати з даними інших дослідників.

Варто нагадати, що донедавна багато спеціалістів пророкували, що з настанням віку хімії і збільшенням виробництва пластмас та штучних волокон значно знизиться використання матеріалів з рослин, а майбутньому взагалі рослини будуть мало потрібні [5.6]. Ці прогнози виявились неправильними.

Останнє десятиріччя яскраво свідчить, що попит на рослини не тільки не зменшується, а з року в рік зростає. Адже „зелені друзі" не лише годують нас, напувають легені киснем, вони ще й створюють те екологічне середовище, без якого немислиме наше нормальне повнокровне життя.

РОЗДІЛ 1. СТОРІНКИ ІСТОРІЇ ТРОЯНД

1.1 Троянди в міфах та легендах

Мабуть, жодній квітці не присвячено стільки легенд переказів, поем, віршів і прозових творів, як квітам шипшин-троянд. З усього, що написано про них, можна було б створити самостійну бібліотеку. Наприклад, в Ірані створено національний епос «Гюль-наме» -- книгу про троянди. Прекрасний, сповнений невимовних чар і поезії світ старовинних легенд.

Одна з грецьких легенд твердить, що коли з морської піни біля берегів Кіпру виникла божественно прекрасна Афродіта, то Земля дуже розгнівалась і твердо вирішила створити щось не менш прекрасне. Так була створена квітка троянда, яка своєю красою покликана змагатись з самою богинею краси.

Інша легенда твердить, що білі троянди виросли на місці крапель божественного нектару, який впав землю з Олімпу. Квітки троянди стали улюбленими богині кохання й краси. Якось вона необережно проколола собі палець шипами троянди, і кілька крапель крові забарвили квітки у яскраво-червоний колір. Так виникли червоні троянди. Щоправда, з іншого грецького міфу дізнаємось, що білі троянди перетворились на червоні під час свята на честь бога кохання Ероса. Кружляючи в танці, Ерос ненароком розлив амфору з нектаром, і в ту ж мить білі троянди, що цвіли навколо, стали яскраво-рубіновими і до того ж просякли надзвичайним ароматом божественного напою.

Та найбільш зворушлива легенда стародавніх римлян. Згідно з нею богиня мисливства Діана приревнувала Амура до дуже вродливої німфи по імені Розас. Діана підстерегла красуню, схопила її й кинула в зарості дуже колючих кущів. Бідна німфа, вся поранена безліччю шипів, не могла вибратись з плутанини колючих гілок і померла від втрати крові. Коли Амур довідався про долю своєї коханої, то примчав на місце її смерті і став проливати гіркі сльози. Ці невтішні сльози закоханого юнака зробили чудо: колючі кущі ожили і зацвіли червоними запашними квітами. Отже, шипшини, за цим міфом, породжені кров'ю прекрасної німфи Розас та чистими, щирими слізьми кохання Амура. Тому-то ці квіти вважаються символом кохання і краси.

А от стародавні греки вважали, що троянда символізує короткочасність людського життя, яке минає так само швидко, як в'яне духмяний цвіт цариці квітів. Крім того, троянда завдяки кулястій формі бутона у греків була ще й символом безкінечності.

У мусульман є легенда, яка розповідає чому троянду називають королевою квітів. Таких поетичних легенд безліч!

Одне з найдавніших зображень троянди знайдено на острові Кріт і датується приблизно 2000р до нашої ери.

У багатьох країнах, зокрема в Болгарії, Франції, Туреччині, Іраку, а також у країнах СНД, вирощують на плантаціях спеціальні сорти троянд, з пелюсток яких добувають дуже цінну трояндову олію. Після водяної дистиляції квіток на поверхні води плавають маленькі краплини олії, їх збирають спеціальним способом. Це так звана сира трояндова олія. Частина ароматної олії залишається розчиненою у воді, тому трояндову воду виварюють. Так одержують переварену трояндову олію. Справжня повноцінна трояндова олія є сумішшю цих двох олій і є складовою частиною всіх дорогих високоякісних парфумів. На міжнародному ринку трояндова олія цінується дуже високо. Вона дорожча за золото і платину.

1.2 Історія та сучасний стан дослідження троянд

Історично встановлено, що культурою троянд займаються вже понад 5 тис. років. Англійський археолог Леонард Воллей, проводячи розкопки в межиріччі Тігру і Євфрату (1927--1928), встановив, що виноградарство і вирощування троянд процвітали в царстві шумерів за панування царя Саргона І ще за 2,5 тис. років до нашої ери.

Розмаїття форм і барв, чудовий аромат «цариці квітів» захоплювали багатьох філософів, мислителів минулого. У пошані була троянда в усіх народів стародавнього світу. Символічні значення цієї квітки відповідали красі, витонченості, любові, гордості тощо. Зображення троянд викарбовували на колонадах палаців, храмів.

Греки присвятили троянду богині краси Афродиті, храми якої тонули в трояндових садах. Біла троянда у греків була символом мовчання. Коли вели важливу розмову, троянду підвішували до стелі на знак того, що все сказане повинно залишатися таємним. Звідси й походить приказка: «Сказане під трояндою».

У III ст. до н. е. грецький натураліст Теофраст описав способи розмноження троянд: насінням і кореневими відсадками. Він згадує також про стопелюсткову троянду. Пліній Старший (І ст. н. е.) описує розмноження троянд способом щеплення. Автор знаменитої «Енеїди» Вергілій (І ст. до н. е.) описав одну з прародительок сучасної чайногібридної троянди.

У Римській імперії трояндами встеляли дороги, якими полководці-переможці поверталися додому. Гірляндами та вінками з троянд прикрашали стіни залів, у яких відбувалися святкування на честь переможців. У квітні -- травні, коли найрясніше цвіли троянди, влаштовували Розалії - свято квітів. До речі, деякі вчені вважають, що староруське свято русалії, про яке згадує у своєму літописі Нестор, бере початок від римського «розалій». Слушно, адже обидва свята пов'язані з весняними квітами. Слов'янські народи могли перейняти цей звичай від латинських. Римський філософ Сенека (І ст. н. е.) знав уже про те, що тепла вода прискорює розпукування бутонів троянд.

Згодом ставлення до троянд змінилося, дещо знецінилось їх символічне значення. Але потреба в квітах троянд збільшилась. Це пояснювалось тим, що з пелюсток почали виробляти ефірну олію, яку використовують у парфюмерії та медицині.

До речі, не всі троянди однаково придатні для вирощування їх як олійної культури. Найбільш придатна для цього Казанликська троянда. Назва її пішла від болгарського міста Казанлик, навколо якого розміщені великі трояндові плантації. Трояндова олія дуже цінується. Для виробництва 1 кг її потрібно переробити близько 3 т пелюсток троянд. Збирають пелюстки для виготовлення олії тільки вранці, коли сонячні промені не встигли висушити нічну росу.

В епоху середньовіччя й аж до XX ст. поети-романтики в своїй ліриці дуже часто зверталися до образу троянди. Символіка її навіть розширилася. Середньовічне лицарство до раніше відомої символіки цієї квітки додало ще милосердя, перемогу.

У цієї культури були періоди злетів і занепадів. Найбільшого розквіту культура троянд набула в XIX ст. у Західній Європі. У цей час створено багато нових її сучасних сортів і груп, які квітують кілька разів протягом сезону. Звідси ці вдосконалені сорти троянд поширилися по всій Європі, їх навіть завезено в інші частини світу.

Геноцентрами троянд вважають Індокитай, Індію та Близький Схід, звідки вони потрапили в Грецію, а потім у Рим. Очевидно, це сталося під час Троянської війни. Згодом троянди було завезено в Західну Європу.

На берегах Дніпра перші троянди з'явилися ще у ІХ-ХІ ст. У ті часи Київська Русь мала стосунки з Візантією, звідти, очевидно, вони і були завезені. Є відомості про те, що деякі паркові троянди та шипшини, що відзначалися лікарськими та харчовими властивостями, вирощували в Суботові, у маєтку Хмельницьких. Перший сад троянд в Україні засновано у Києві (1735) на території теперішнього Центрального парку культури і відпочинку.

Однак у ті давні часи культивування троянд було обмежене. Вирощували їх тільки в окремих маєтках квітникарі-аматори.

Значного поширення набула культура троянд після заснування ботанічних садів. Саме вони є науковими центрами, куди надходять нові, інтродуковані з усіх частин світу сорти троянд та шипшин. Тут їх вивчають, звідси поширюють, а ті, що не можуть адаптуватися в нових умовах, вибраковують. Підраховано, що за останні кілька десятків років у середньому щороку через ботанічні сади проходить близько 35--40 нових сортів троянд.

Найстарішими ботанічними садами в Україні є Харківський (заснований у 1804), Нікітський (1812), Одеський (1812), Київський університетський (1835).

Значну роботу з вивчення, оцінки, добору та впровадження у виробництво нових сортів троянд у конкретних географічних зонах проводять сортовипробувальні дільниці. В Україні їх дві: Київська, створена на базі республіканського дослідно-показового господарства квітково-декоративних рослин (для лісостепової та поліської зон), і Кримська -- у Нікітському ботанічному саду (для степової зони та Криму).

Крім інтродукції, ботанічні сади проводять значну селекційну роботу з трояндами. В Україні її розпочав ще в 1829 р. у Нікітському ботанічному саду (м.Ялта) М.А.Гіртвіс. Ним створено понад 100 нових сортів троянд. Саме в цьому ботанічному саду в селекційній роботі досягнуто найбільших успіхів. У 1939-- 1948 рр. тут продовжував цю роботу М. Д. Костецький, який створив 21 перспективну форму різних садових груп троянд. Далі, починаючи з 1955 р., дуже успішно працювали відомі селекціонери В.М.Клименко й 3. К. Клименко. Вони створили більш як 500 гібридів різних груп троянд, 56 із яких передано для сортовипробування. У Центральному ботанічному саду м. Києва Л.П.Лемпіцьким у 1952--1958 рр. створено понад 10 перспективних форм троянд. У Ботанічному саду ім. акад. О. В. Фоміна селекційну роботу з трояндами розпочато в 1986 р. За цей час створено відповідний селекційний матеріал і підготовлено кілька перспективних форм троянд для сортовипробування.

Видовий склад троянд вивчено ще недостатньо і кількість видів точно не установлено. Незважаючи на те, що троянда ще в давні часи була дуже поширена в садівництві як найкраща декоративна і лікарська рослина, наука про троянди виділилася в самостійну галузь ботаніки тільки в першій половині XIX століття. Першими дослідниками дикорослих троянд у нашій країні були В.Бессер, М.Біберштейн і Х.Стевен. Першу наукову працю по вивченню роду троянд Є.Регеля опубліковано в 1878 р., а в 1891 р. вийшла в світ праця І.Ф.Шмальгаузена по вивченню дикорослих троянд на околицях Києва. Великий вклад у вивчення систематики і генетичного взаємозв'язку троянд вніс у 1941 р. С.В. Юзупчук, коли вийшов у світ X том «Флорьі СССР». У 1946 р. було опубліковано цінну монографію Б.Д.Ігнатьєва «Шипшина та її використання», а в 1958 р. велику наукову працю про дикорослі троянди видав В.Х.Хржановський

Важливу роботу з інтродукції троянд в Україні проводять академічні сади міст Києва та Донецька, університецький імені академіка О.В.Фоміна Києва, а також ботанічний сад Кам'янця-Подільського, дендропарки „Софіївка" (м.Умань), „Тростянець" (Сумська область), „Олександрія" (м.Біла Церква).

РОЗДІЛ 2. КЛАСИФІКАЦІЯ ТРОЯНД ТА ЇХ КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА

2.1 Ботанічні особливості виду

Роза (Rosa L) - це окремий вид родини розоцвітих, поділяється на чотири підроди і об'єднує шипшини (дикорослі види) та троянди (культурні форми).

Ботанічні особливості роду Rоsа найбільше виявлені в дикорослих видів. Найчастіше це кущі заввишки 0,5-2,5 метра, проте деякі вічнозелені виткі види троянд можуть підніматися по деревах на висоту 10 метрів (троянда Банкса, троянда Віхураяна). Дерев'янисті стебла і пагони майже завжди вкриті колючками різної величини. Щодо форми колючки бувають прямі, зігнуті, округлі і плоскі. Непарноперисті, складні листки троянд розміщуються на пагонах по черзі. Листок у більшості видів складається з 5-7 листкових пластинок, але іноді їх значно більше (9-11).

Квітки двостатеві, одиночні, розміщені на кінцях гілок або зібрані у волотисті суцвіття. У діаметрі квітка може досягати 11см. Чашолистків і пелюсток у більшості видів 5, але іноді пелюсток дуже багато (40-50), наприклад у махрових троянд. Щодо кольору пелюстки бувають рожеві, білі, червоні або жовті, а у садових троянд забарвлення дуже різноманітне. Численні тичинки і маточки розміщені на потовщеному квітколожі. Дикі троянди у більшості видів цвітуть один раз - навесні або на початку літа. Квіти з'являються на минулорічних пагонах.

Запилюються троянди за допомогою комах, але можливе запилення за допомогою вітру. Деякі види і сорти можуть утворювати насіння без запилення.

Справжні плоди троянд - однонасінні горішки з міцною дерев'янистою оболонкою. У побуті їх називають насінням. Несправжні плоди, які служать немовби оболонкою для насіння, являють собою розрослі квітколожа плоско-округлої, округлої або овальної форми від жовтого до темно-червоного, майже чорного кольору. У них знаходиться від 3-5 до 100 і більше насінин-горішків.

Достигають плоди троянд у серпні-вересні.

Розвиток рослин від проростання насіння до плодоношення триває від 3-х до 5-ти років. Деякі сіянці зацвітають у перший рік життя.

Коренева система в одних видів дуже проникає в ґрунт на глибину до 2 метрів, в інших - корені розростаються у верхніх горизонтах.

Багато видів помірної зони відзначаються високою зимостійкістю, їх кущі у 4-5-річному віці легко витримують морози близько 30-ти градусів. Окремі види під снігом витримують зими з п'ятдесятиградусними морозами (роза даурська, роза колюча).

Садові троянди субтропічного походження - рослини теплолюбні і світлолюбні. Вони буйно цвітуть тільки у відкритих, доступних прямому сонячному промінню місцях при середньоденній температурі 18-20 градусів.

Висока пагонотвірна здатність троянд і швидкий розвиток, починаючи від виникнення бруньок і до утворення пагонів і репродуктивних органів, є важливою біологічною особливістю троянд, яка сприяє багаторазовому цвітінню протягом вегетаційного періоду. Залежно від біологічних особливостей троянд та умов їх росту довжина річних приростів центральних стебел досягає від 20см до 2м.

Основні стебла і бічні пагони троянд найсильніше ростуть протягом перших 2--3 років життя. Потім ріст пагонів поступово згасає.

Перші квіткові бруньки у троянд звичайно формуються на верхівках молодих пагонів з недорозвиненою деревиною, по одній або по кілька бруньок у різних видів.

У багатьох диких видів і деяких садових троянд (центифольних, витких) квітки утворюються тільки на визрілій торішній деревині.

Вторинні квітки у сильнорослих троянд розвиваються з верхніх, а у слабкорослих -- з нижніх бруньок пагона. Ці особливості є біологічною основою формування й обрізування троянд.

2.2 Основні групи садових троянд

Усі садові троянди за походженням, біологічними особливостям і декоративними якостями поділяються на певні групи або класи, характеристику їх подано нижче.

Ремонтантні троянди сформувалися в культурі в першій половиш XIX ст. Вихідними видами для їх створення були дамаська, індійська і бенгальська троянда, а також троянда галіка. При схрещуванні садових форм цих видів одержали гібриди, здатні до повторного цвітіння, або, як їх називають, ремонтантні троянди.

Більшість сортів таких троянд відзначається сильним і прямим ростом. Квітки здебільшого чашовидної форми, великі, махрові, із сильним ароматом. Забарвлення їх рожеве, червоне, темно-пурпурне, рідше біле.

В умовах України троянди цієї групи добре зимують при вкриванні на зиму землею.

Рекомендуються для групових посадок, на зріз, а окремі сорти -- для вигонки в закритому ґрунті.

Чайногібридні троянди одержано гібридизацією ремонтантних і чайних троянд. Дуже різноманітні щодо сили росту, будови і забарвлення квітки. Ріст звичайно прямий, висота кущів від 50 до 120см. Виткі форми можуть досягати висоти 2 м. Квітки дуже гарні, найчастіше бокалоподібної форми, на прямих квітконіжках, з ніжним, як у чайних троянд, ароматом. Бувають квітки густо махрові (до 90 пелюсток), середньомахрові (35--50 пелюсток) і напівмахрові (17--21 пелюстка). Забарвлені вони дуже різноманітно - від білих і ясно-рожевих до темно-червоних.

Основний недолік чайногібридних троянд -- їх низька зимостійкість. Багато сортів навіть, при доброму укриванні не витримують зим з тривалими морозами або з різкими коливаннями температур. Крім того, вони сприйнятливі до борошнистої роси.

Придатні для групових посадок, на зріз, деякі сорти -- на вигонку. Дуже ефектні в штамбовій формі.

Пернеціанські троянди створено на початку ХХст. методом схрещування і добору найкращих форм. На першому етапі селекційного процесу схрещували жовту іранську троянду з ремонтантними трояндами, а потім у гібридизацію ввели чайно гібридні троянди.

Перший основний сорт Солей д'Ор, створив у 1901р. відомий француз Жозеф Перне-Дюше шляхом гібридизації червоної троянди і ремонтантної троянди Антуан Дюше. Цей сорт відзначається високою зимостійкістю, яку він успадкував від Іранської жовтої троянди. В умовах Києва сорт протягом 12 років добре зимує без укривання. Однак переважна більшість пернеціанських троянд характеризується низькою зимостійкістю, що є їх основним недоліком. Група пернеціанських троянд відзначається жовтими тонами різних відтінків -- оранжевих, золотистих, шарлахових, вогнистих.

Поліантові або багатоквіткові троянди створені в Західній Європі у XIX ст. Вихідним матеріалом для їх створення були багатоквіткова, чайні і чайногібридні троянди.

Поліантові троянди пишно цвітуть з другої половини червня протягом усього літа і восени до заморозків.

Вони зимостійкіші, ніж чайногібридні. На півночі України при звичайному укриванні землею вони добре переносять навіть суворі зими.

Завдяки своїм декоративним якостям і достатній зимостійкості при укриванні на зиму займають одне з перших місць у декоративному садівництві. Вони дуже підходять для бордюрів, рабаток, партерів, а в штамбовій формі дають чудовий матеріал для групових посадок. Крім того, поліантові троянди хороші на зріз, для кімнатної культури та вигонки в зимовий період.

Виткі троянди об'єднують усі сильнорослі сорти з виткими пагонами, які здатні утримуватись на штучних спорудах.

Вони незамінні при вертикальному озелененні арок, стін, балконів, альтанок, при влаштуванні декоративних шпалер, гірлянд, пірамід, колон.

За походженням, біологічними і декоративними особливостями всі сорти витких троянд поділяють на дві основні групи -- виткі багатоквіткові та виткі троянди Віхураяна. Виткі багатоквіткові походять від китайської багатоквіткової троянди. Характеризуються сильнорослими розлогими кущами з потужними гілками і великою кількістю квіток. Найкращими сортами, поширеними в нашій країні, є Кримсон Рамблер, Таузендшен, Рубін та інші. Цвітуть дуже рясно наприкінці червня -- в липні. Виткі троянди Віхураяна є найкращими гібридами, одержуваними від схрещування троянди Віхураяна з різними сортами багатоквіткових, чайних та інших роз. Цвітуть дуже рясно наприкінці червня -- у серпні, а деякі -- до пізньої осені. Найкращі сорти -- Дороті Перкінс, Ексцельза, Поль Скарліт, Клеймберг, Амерікен Пілар.

Великий декоративний ефект дають виткі троянди, щеплені на високих штамбах, де вони утворюють чудові плакучі форми.

Використовують їх для групових посадок, солітерів, для оформлення алей, декоративних водойм, пам'ятників. Зимостійкість витких троянд недостатня, через що вони потребують доброго укривання на зиму.

Центифольні троянди завезено в південну Європу з Ірану і Кавказу. Характерна біологічна особливість їх -- висока зимостійкість.

Навіть у північних районах України більшість сортів добре переносять звичайні зими без укривання. Квітки середніх розмірів і дрібні, ароматні, звичайно дуже махрові, через що їх називають ще стопелюстковими. Щодо висоти кущів розрізняють сорти високі -- понад 1,5 м (Центифолія київська, Центифолія балантна), середні -- до 1 м (Столиста біла, Стратосфера, Розінелла) і низькорослі, заввишки 40--50 см (Дакара).

Основний недолік більшості центифольних троянд -- одноразове цвітіння. Однак завдяки їх високій зимостійкості, ранньому рясному цвітінню, густій махровості та аромату квіток ці троянди широкого використання в зеленому будівництві. Високорослі сорти слід застосовувати для створення великих груп і живих огорож на околицях ділянок, а низькорослі -- для рабаток. Центифольні троянди дають також сировину для харчової і парфюмерної промисловості. Пелюстки ароматних сортів -- цінний матеріал для виготовлення варення, сиропів, настойок та ароматного „чаю".

Паркові троянди. До групи паркових відносять декоративні садові форми, сорти і гібриди, різні щодо походження, з високою морозостійкістю і відносно не вимогливі до умов вирощування. Ця група не стала: її склад залежить від кліматичних умов даної місцевості. На чорноморському узбережжі Криму і Кавказу, а також у теплих районах середньоазіатських республік, де зимують без укривання високо-декоративні сорти різних садових рослин, паркові троянди потрібні менше, через що асортимент їх там невеликий.

На Україні, у Молдавії та інших республіках, група паркових троянд найперспективніша. її можна поповнити багатьма сортами і гібридами, які не втрачають декоративних якостей при зимуванні без укривання.

Особливо велике значення мають паркові троянди у композиції садів і парків ландшафтного типу, де ефективність декоративних рослин визначається не тільки цвітінням, але й формою крони, наявністю барвистих листків і плодів, які оживляють осінні композиції.

Найбільшої уваги варта зморшкувата троянда з її різновидностями, садовими формами і гібридами.

В умовах Києва зморшкувата троянда, її садові форми і гібриди західноєвропейського походження витримують короткочасні морози до 30° і, крім того, мають здатність до повторного цвітіння.

?????? 3. ???????? ?????? ??????????? ?????? ?? ???? ??????

троянда мінеральний добриво садовий

3.1 Значення добрив для троянд

Мінеральні добрива містять велику кількість живильних речовин і поділяються на прості та комплексні.

Прості добрива (азотні, фосфорні і калійні) містять лише один основний елемент живлення.

Комплексні добрива складаються із двох або трьох основних елементів (азот і фосфор; азот і калій; азот, фосфор і калій) та мікроелементів (бор, молібден, марганець).

Азотні добрива. Значення азоту для рослин визначається насамперед тим, що він входить до складу хлорофілу й білка, а білок є найважливішою частиною протоплазми, тобто живою основою будь-якої рослинної клітини. Отже, азот -- один із найважливіших елементів кореневого живлення рослин у період утворення нових вегетативних органів.

При його недостачі уповільнюється ріст, пагони рослин слабнуть, перестають кущитися. Змінюється забарвлення листя: воно стає світло-зеленим, потім жовтим, іноді оранжевим або червоним.

Із надлишком азоту рослина бурхливо вегетує, квіткові бруньки утворюються погано, різко знижується морозостійкість.

Фосфорні добрива. З усіх хімічних елементів, які входять до складу рослин, фосфор займає особливе місце, бо переважна більшість процесів обміну речовин, особливо синтетичних, відбувається лише за участю фосфорної кислоти. Він міститься в кожній рослинній клітині. Без фосфору неможливе життя.

Виявлено, що рослини на ранній стадії розвитку особливо чутливі до нестачі фосфору, а поглинання його в цей період відбувається значно інтенсивніше, ніж у наступні. Тому пізнє внесення добрива в ґрунт не сприяє повноцінному засвоєнню його рослинами і значно знижує врожай.

Ознаки фосфорного голодування рослин виявляються в гальмуванні їх росту, відставанні у розвитку. При цьому листки, особливо нижні, набувають бруднувато-зеленого з фіолетовими відтінками забарвлення.

Вихідною сировиною для виробництва фосфорних добрив служать природні фосфати -- апатити й фосфорити, що містять солі фосфорної кислоти.

Калійні добрива. Наявність калію в необхідних кількостях допомагає рослині переносите тимчасові засухи, підвищує морозостійкість, робить її більш стійкою до грибних і бактеріальних захворювань, позитивно впливає на процес фотосинтезу; сприяє міцності стебел, що підвищує стійкість рослин до полягання.

Недостатність його позначається насамперед на розвитку репродуктивних органів -- затримується розвиток пуп'янків, а отримане насіння характеризується зниженою схожістю.

Зовнішні ознаки калійного голодування у рослин виявляються на листі знизу вверх: починаючи з країв, передчасно жовкнуть, потім буріють (іноді з червоними чи іржавими крапинками), набувають вигляду обпалених і відмирають.

3.2 Рекомендовані форми мінеральних добрив для квітникарства закритого ґрунту

В умовах захищеного ґрунту краще застосовувати висококонцентровані добрива, які не містять шкідливих домішок, що засолюють ґрунт і погіршують його фізичні властивості, а також токсичних елементів, особливо хлору, натрію,миш'яку, фтору та інших.

З азотних добрив застосовують аміачну селітру, амофос, діамофос, рідше кальцієву селітру та сульфат амонію.

З фосфорних добрив - суперфосфат, частіше - порошкоподібний.

З калійних добрив у захищеному ґрунті застосовують калійну селітру. Сульфат калію - концентроване калійне добриво, яке добре розчиняється у воді. На ґрунтах із кислою реакцією краще застосовувати калій вуглекислий.

На даний час для захищеного ґрунту налагоджено випуск спеціальних добрив, які повністю розчиняються й містять у різних співвідношеннях азот, фосфор і калій. (Таблиця 3.1.)

Таблиця 3.1. Основні мінеральні добрива, які застосовуються в теплицях [1.56]

Добриво	Діюча речовина	Вміст елементу, %	Розчинність, г/л, при температурі 15--20°С	Дія на ґрунт чи на живильний розчин	Навіска для отримання 1 г діючої речовини, г
Аміачна селітра	Азот аміачний» нітратний	17,5 17,5	800	Підкислює	5,7 5,7
Сульфат аммонію	» аміачний Сірка	21,2 24,2	600		4,7 4,1
Кальцієва селітра	Азот нітратний Кальцій	15,0 24,4	450	Підлужнює	6,6 4,1
Калійна селітра	Азот нітратний Калій	13,9 38,8	200		7,2 2,6
Мочевина (карбомід)	Азот аміачний	46,4	450	Підкислює	2,07
Вапняково- Аміачна селітра	» аміачний » нітратний	10 10		Нейтрально	10,0 10,0
Сульфат калію	Калій Сірка	44,9 17,8	100	Підкислює	2,2 5,6
Сульфат магнію	Магній Сірка	9,9 13,0	300	»	10,01 7,7
Епсомід (природій сульфат магнію)	Магній Сірка	8,3 13,0	Добра	»	12,05 7,7
Сульфат калію-магнію (калімагнезія)	Калій Магній	24,1 9,0	Добра		4,1 11,1
Нітрофоска	Азот аміачний нітратний Фосфор Калій	6,6 4,4 4,8 9,2	Погана з осадом	»	15,1 22,7 20,8
Амофос	Азот аміачний Фосфор	12,0 20,4	Погана з осадом	»	8,3 4,9
Діамофос	Азот аміачний Фосфор	21,0 23,4	Погана з осадом	»	4,8 4,2
Розчини марок: 10:5:20:6	Азот аміачний Азот нітратний Фосфор Калій Магній	8,0 2,0 2,2 16,7 3,6	Добра без осаду	»	12,5 50,0 45,5 6,0 27,8
18:6:18	Азот аміачний » нітратний Фосфор Калій	15,0 3,0 2,6 15,0	Добра без осаду	»	6,7 33,3 38,4 6,7
13:40:13	Азот аміачний » нітратний Фосфор Калій	8,7 4,3 17,4 10,8-	Добра без осаду	Підкислює	11,5 23,3 5,7 9,2
17:17 : 6	Азот аміачний Азот нітратний Фосфор Калій	13,6 3,4 7,2 5	Добра без осаду	»	7,4 29,4 13,5 20,0
Суперфосфат Простий Подвійний	Фосфор »	6,8--8,2 19,6--21,8	Погана »	» »	16,0--12,0 6,1--4,6

?????? 4. ??????????? ??????????? ?????? ? ????????? ??????

4.1 Характеристика теплиці

Найбільш досконалим видом захищеного ґрунту є теплиці. Вся робота по догляду за рослинами тут проводиться в середині приміщення.

Довжина теплиці сягає 10 м., ширина - 5м., висота - 2,5м. Розташована з південної сторони пришкільних споруд, захищена від вітрів. За типом конструкції даху -- двосхила. Вентиляція теплиці здійснюється через витяжну трубу та фіранки. Обігрів проводиться за допомогою центрального опалення обігрівальними трубами. Для освітлення використовується як електрична енергія так і світлова енергія Сонця. Теплиця обладнана системою водопостачання.

4.2 Фактори впливу

Життя рослин нерозривно пов'язане з факторами зовнішнього середовища -- теплом, світлом, вологою, повітрям і ґрунтом, які забезпечують необхідну кількість живильних речовин.

Основне завдання квітникарів полягає в умілому поєднанні цих факторів у різні періоди росту й розвитку рослин з урахуванням їх походження.

Тепловий режим

Від теплового режиму залежать асиміляція, ріст, цвітіння, плодоношення та інші процеси життєдіяльності рослин. Потреба рослин у теплі у різні періоди їх життя неоднакова. Під час розвитку кореневої системи потрібна нижча, ніж на стадії росту й бутонізації, температура, причому вдень необхідно більше тепла, ніж уночі.

Для нормального росту рослини залежно від її виду та фази розвитку необхідна температура в межах 8--35°С. При її підвищенні або зниженні інтенсивність росту значно уповільнюється, а тривалі недостачі чи надмірні температури згубно впливають на рослину.

Згідно з дослідами, у період органічного спокою рослин температура повітря має бути в межах 0-2°С, у перші два тижні після садіння троянд - 6-8°С, під час бутонізації - 14-18°С, а в період цвітіння - 22-28°С.

У сучасних теплицях ангарного типу передбачена додаткова штучна вентиляція за допомогою вентиляторів, які виконують роль витяжного пристрою.

Оптимальний температурний режим для окремих фаз розвитку пагонів у закритому ґрунті можна підтримувати тільки в період розвитку пагонів першого і частково -- другого порядків. Протягом усіх літніх місяців, починаючи з другої половини травня, а іноді й раніше, це практично зробити неможливо. Температура повітря навіть у відкритому ґрунті у цей період набагато перевищує оптимальну для розвитку троянд, а у теплиці у сонячні дні вона завжди підвищена на 6--8 °С порівняно із зовнішньою. Сучасні способи екранізації (затінення, забілення даху) не дають бажаного ефекту.

Водний режим

Вода має важливе значення для життя рослин. Часте або тривале, зневоднення спричинює припинення росту, затримку цвітіння, відмирання окремих органів, а іноді й загибель рослини.

Рослини здатні засвоювати воду не тільки через кореневу систему, а й листя. Тому обприскування вранці й увечері в разі необхідності позитивно впливає на стан рослин.

Поливати ґрунт у період спокою троянд не рекомендується. Перший полив слід провести на 4-5 день після пуску тепла в теплиці. До цього треба добре обігріти землю. Поливати ґрунт рекомендується тільки напуском води по поверхні ґрунту. Найкраще користуватися підземним зрошуванням, де воно є. Поливати троянди слід при температурі води не нижче 14-16°С. Холодна вода пригнічує життєдіяльність коренів і погіршує умови обміну речовин. Частота поливів регулюється так: коли в теплиці температура повітря не перевищує 24-26°С, поливати ґрунт слід раз на 8-10 днів, а при перевищенні 30°С - поливати щотижня. Після кожного поливу обов'язково розпушують ґрунт.

Повітряно-газовий режим

Поглинаючи з навколишнього середовища вуглекислий газ і кисень, рослина використовує їх для дихання і живлення. Інтенсивність поглинання залежить крім інших факторів і від ростової фази рослини. Молоді рослини дихають активніше, ніж дорослі. Недостатність повітря в цей період призводить до затримки появи сходів, загибелі пагонів, а далі -- до слабкого розвитку кореневих систем. Корінь, як і надземні органи рослини, потребує кисню. Під час тривалого затоплення водою або при появі кірки надходження кисню в ґрунт припиняється. Настає кисневе голодування, яке призводить до ослаблення та загибелі рослин.

Щоб запобігти небажаним наслідкам, необхідно постійно здійснювати правильну обробку та поліпшувати структуру ґрунту, розпушувати верхній шар.

Необхідна умова нормального розвитку рослин у теплицях -- наявність, достатньої кількості вуглекислоти, яка бере участь у процесі фотосинтезу.

Вміст вуглекислоти в атмосферному повітрі становить 0,03 %. Якщо обсяг її повітряному середовищі культиваційної споруди дорівнює 0,2--0,3 %, прискорюється ріст і цвітіння рослин, зростають якість і кількість квіток, вони стають стійкішими до захворювань, тобто концентрацію вуглекислоти необхідно штучно підвищувати у вісім-десять разів. Для підживлення використовують тверду вуглекислоту (сухий лід), рідкий вуглекислий газ харчових балонів. Надмір вуглекислоти призводить до протилежних наслідків. Вміст вуглекислоти визначають лабораторним шляхом.

Світловий режим

Основне джерело світла для зелених рослин -- енергія сонця. Однак рости й нормально розвиватися вони можуть лише при певній інтенсивності світла, що пов'язане з видом рослини, географічним положенням району зростання, порою року, тривалістю світлового дня та атмосферними явищами.

Тільки при достатньому освітленні в рослині відбувається важливий фізіологічний процес -- фотосинтез. Більшість квіткових рослин вимогливі до високої інтенсивності світла. Недостатність його призводить до утворення слаборозвинених пагонів, запізнілого й нерясного цвітіння.

Стосовно інтенсивності світла квітково-декоративні рослини поділяють на три групи: світлолюбні, тінелюбні, тінестійкі.

Щодо тривалості світлового дня декоративні культури поділяють на рослини довгого, короткого дня і нейтральні.

Троянда потребує багато світла для нормального розвитку. Освітленість рослин у теплиці залежить від багатьох факторів, а саме, від вибору ділянки, розміщення споруд, кута нахилу покрівлі, якості скла, його забрудненості, розміщення рослин у теплиці і т.д.

Слабка інтенсивність природного освітлення і короткий день в осінньо-зимовий період потребує додаткового освітлення. Джерелом штучного освітлення є електричні лампи різних типів.

Режим живлення

Троянда потребує не лише світла, вологи, тепла і повітряно-газового середовища, а й елементів мінерального живлення, які бере з ґрунту й повітря. Родючість ґрунту -- основна умова нормального розвитку рослин та рясного цвітіння їх. Тому слід постійно турбуватись, щоб у ґрунті були поживні речовини в потрібній кількості в кожний період розвитку рослин. Особливо багато витрачається їх під час інтенсивного росту пагонів. Основними з них є азот, фосфор, калій, кальцій.

Велике значення в мінеральному живленні троянд мають мікроелементи: бром, бор, залізо, мідь, кобальт та інші. При їх нестачі нормальний обмін речовин неможливий.

Починаючи з другого року після садіння троянд слід регулярно вносити в ґрунт органічні та мінеральні добрива. Перегній є універсальним добривом для троянд. До його складу входять майже всі поживні елементи. Найкраще вносити його, коли троянди перебувають у стані спокою. Для культури троянд найбільш придатний коров'як. На 1м.кв його вносять не менш як 5--6кг. Він не тільки поповнює ґрунт поживними речовинами, а й поліпшує структуру, збагачує мікрофлору.

Двічі протягом вегетації слід вносити мінеральні добрива у такій кількості: азотних -- 5--бг/м.кв, фосфорних 4--5, калійних -- 5, кальцієвих -- 1--1.5г/м.кв. Вперше це доцільно зробити, після першого цвітіння троянд, а вдруге -- після третього. У період другого й четвертого розвитку кущів, а саме в пору бутонізації, слід підживлювати рослини розчином гноївки (2--Зл розчину на один кущ). Гноївку готують заздалегідь.

Так чергують мінеральне, підживлення з органічним. Комбіноване внесення мінеральних і органічних добрив під троянди дає змогу постійно підтримувати родючість і кислотність ґрунту на оптимальному рівні. Для кращого розвитку і росту кущів двічі за сезон треба внести мікродобрива (див. табл. 4.1). їх краще розводити у воді і вносити разом з гноївкою.

Таблиця 4.1 Дози внесення мікроелементів під молоді насадження троянд, г. на 100л води [7.112]

Сіль	Доза
Сульфат заліза (II)	10
Сульфат заліза (III)	6,3
Сульфат марганцю	1,0
Борна кислота	1,4
Мідний купорос	0,1
Сульфат цинку	0,1
Молібдат амонію	0,5
Нітрат кобальту	0,05

4.3 Об'єкти та методика досліджень

Мета: З'ясувати вимоги трояндових культур до умов вирощування у закритому ґрунті та встановити вплив різних доз елементів мінерального живлення на їх ріст і розвиток.

Завдання: Встановити вплив різних доз мінеральних добрив на ріст і розвиток троянд. Визначити найефективніший спосіб живлення для отримання найкращих сортових якостей рослин.

Об'єкт дослідження:

Глорія Деї -- Glоrіа Dеі [Gіоіа, Реасе, Мmе А. Меіlland] (Gеоrge Diskson X Souv. de Claudius Pernet) X (Joanna Hill X Charles P. Kilham) X Margaret McGredy; F.Meilland, 1945). Бутони гарної форми. Квітки -- від блідо- до темно-жовтих, по краях пелюстки вишнево-рожевого відтінку, з ніжним запахом, від 1 до 4 на пагоні. Листки темно-зелені, великі, шкірясті, блискучі. Кущі прямі, високі, пагони довгі, міцні. Цвіте рясно, до морозів. Період першого цвітіння - друга декада червня -- перша декада липня, його тривалість - більш як 30 днів, продуктивність -- до 40 квіток. Сорт зимостійкий. Майже не уражується грибними хворобами. Придатний для вирощування на зріз квіток, групових насаджень, вирощування у закритому ґрунті, штамбових форм. Часто використовуються у селекції, у сортовипробуванні - як стандартний сорт.

Золотая Осень - Zolotaja Osen' (Неіnrich Wendlend X суміш пилку: МmеNicolas Aussel + Мmе Еdouard Herriot + Poinsettia; В. М. Клименко, 1956). Бутони довгі (до 5 см), гарної форми. Квітки золотисто-оранжеві з лимонно-жовтою основою, великі (діаметром 10--12 см), махрові (32--35 пелюсток), пахучі. Листки темно-зелені, блискучі. Кущі середньорослі, розлогі. Цвіте рясно, до глибокої осені. Період першого цвітіння -- перша декада червня - перша декада липня, його тривалість -- 28-- 30 днів, продуктивність - у середньому 16--25 квіток. Сорт зимостійкий. Трохи уражується грибними хворобами. Придатний для вирощування на зріз квіток і для групових насаджень.

Конкорд -- Concorde [Forever Yours] (Yyuletide X невідомий сіянець; Jelly, 1964). Квітки темно-червоні, великі (діаметром 10-- 12 см), махрові (32--42 пелюстки), гарної форми, пахучі, стійкі, переважно по одній на пагоні. Листки темно-зелені, щільні. Кущі сильнорослі, компактні, пагони міцні, прямі. Цвіте рясно, до заморозків. Період першого цвітіння -- перша декада червня -- перша декада липня. Продуктивність першого цвітіння -- у середньому 12--18 квіток на одному кущі. Сорт зимостійкий. Уражується борошнистою росою. Придатний для вирощування на зріз квіток і для групових насаджень. Один з найкращих сортів для вирощування у закритому ґрунті. Зрізані квітки зберігаються у воді до 10 днів.

Предмет дослідження - вплив різних доз мінеральних добрив (аміачна селітра, суперфосфат, сульфат калію) на ріст і розвиток кущів троянд.

Дата закладання досліду: 10.11.2007р.

Опис дослідження: Для виконання завдання було визначено три варіанти досліду. Досліджувались 9 кущів троянд: три - сорту “Золотая Осень”; три - сорту “Конкорд”; три - сорту ”Глорія Деї”.

Для першого варіанту взято три кущі, по одному з кожного сорту, які протягом вегетації отримували в недостатній кількості азот, фосфор та калій.

Для другого варіанту - три кущі, що протягом року отримували елементи мінерального живлення відповідно встановленим нормам.

Для третього варіанту - три кущі кожного сорту, що отримували ті ж самі мінеральні добрива у завищених дозах.

У таблиці 4.2 відображено кількість внесених добрив у кожному варіанті досліду. Дата внесення добрив - 08.04.2007р. та 05.08.2007р.

Таблиця 4.2

Назва добрива	Сорт троянд	Визначені норми Кг/га	Кількість внесених добрив по варіантах досліду кг/га
			1	2	3
Аміачна селітра Суперфосфат Сульфат калію	Глорія Деї Золотая Осень Конкорд	50-60 40-50 50	20 10 20	50 40 50	90 80 90

4.4 Агротехніка вирощування

Підготовка ґрунту

Ґрунт для вирощування троянд повинен мати хорошу структуру, достатньо поживних речовин і слабкокислу реакцію (рН 6,4--6,8). Його готують з суміші дернової землі, піску, перегною і перепрілого торфу. Всі ці компоненти змішують порівну. На кожний кубометр такої суміші додають 1,5 кг гранульованого суперфосфату, 0,5 кг кальцієвої селітри, 0,5 кг калій-магнезії, 5г марганцю, 1 г заліза, 2 г кобальту, 1 г міді і добре перемішують. Згідно з літературними джерелами, 100 г суміші ґрунту під троянди містить 15--25 мг N, 80--100 мг К2О і 30--40 мг Р2О5. Вміст і співвідношення добрив у ґрунті дуже важливі.

Товщина шару ґрунту має бути не менш ніж 60 см. Саме на таку глибину проникає коренева система троянд. Висаджують рослини в ґрунт тоді, коли він добре осяде.

Садіння. Садівний матеріал ретельно відбирають. Кущі повинні мати добре розвинену кореневу систему і 2--3 дозрілих пагони. Незрілі, підсохлі, уражені хворобами пагони видаляють. Коріння вкорочують до 15-25 см.

Рослини вирощують у своєму розсаднику чи завозять з інших господарств. Викопані з розсадника або привезені кущі тимчасово прикопують і добре поливають. Перед садінням кущі відкопують, зрізують коротко, залишивши на пагоні 2--3 бруньки. Це роблять для того, щоб урівноважити транспіраційну спроможність надземної частини куща і кореневої системи.

Троянди в закритий ґрунт висаджують восени або навесні, але найкраща пора для їх садіння -- 10--20 листопада. Висаджують троянди грядками по 2-4 рядки в кожній з відстанню між грядками 60 см, між рядками -- 30-- 40 см, а між кущами -- 25 см. Отже, на 1м.кв площі розміщують 10--12 кущів.

Садять троянди так. Завчасно готують борозни глибиною 30--35 см і всередині, де має бути коренева система, нагортають валки ґрунту. Садити краще удвох. Садівник лівою рукою тримає кущ за кореневу шийку, змочує корені в розчині суміші коров'яку і глини (1:3), а потім розправляє їх на валках. Допоміжний робітник у цей час поступово засипає коріння землею, а садівник одночасно ущільнює її ногами. Борозни спочатку залишають трохи не засипаними (так краще поливати -- вода не розтікається). Повністю борозни чи ямки засипають після поливу, коли добре підсохне ґрунт. У висаджених кущів місце щеплення має бути на 2--3см нижче поверхні ґрунту.

Догляд. У перші три тижні після садіння рослин температуру в теплиці підтримують у межах 6-8°С. Спочатку саджанці пускають корінці («беруться за землю»), а потім брунькуються. Далі поступово температуру підвищують. У період бутонізації вона має бути в межах 14-18°С, а під час цвітіння - 22-24°С. Початок росту пагонів троянд у рік садіння при зазначеній вище температурі починається у першій декаді січня. Перші бутони з'являються у другій декаді лютого, цвітіння починається у першій половині березня. У рік садіння рясного цвітіння троянд не слід допускати, а варто прилити увагу формуванню і росту сильних кущів. Приблизно 15-18 листопада тепло в теплицях перекривають і в троянд починається період спокою до 5-6 січня. Цей період найбільш сприятливий для проведення підживлення рослин, обрізування кущів. Двічі протягом вегетації вносяться мінеральні добрива (після першого і третього цвітіння). Обробіток ґрунту (розпушування, прополювання) має бути тісно пов'язане з основними агротехнічними заходами: внесеннях мінеральних та органічних добрив, проведенням поливів. Протягом усього сезону ґрунт має чистим від бур'янів, розпушеним і вологим і, бажано, замульчованим. Його слід розпушувати не менше 8 разів на рік. Один раз на рік обов'язково перекопують.

Якщо з'явились уражені листки, рослини слід обкурювати протягом 20-24год. Радикальним способом є своєчасне зрізування уражених пагонів.

Календар робіт з догляду за трояндами протягом сезону відображено у таблиці 4.3

Таблиця 4.3

Види робіт	Місяці
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Перекопування ґрунту
Внесення органічних добрив
Садіння троянд
Розпушування
Прополювання
Полив
Підкормка
Боротьба з хворобами і шкідниками
Пасинкування
Внесення мінеральних добрив
Обрізування пагонів

4.5 Аналіз результатів спостережень

У першому варіанті досліду ми мали змогу поспостерігати за розвитком трьох кущів троянд, які недостатньо підживлювались мінеральними добривами.

Характеристика рослин.

Глорія Деї (недостача азоту) - простежується затримка росту стебел і бічних пагонів. Нижні листки набувають блідо-зеленого забарвлення, а потім, починаючи з верхівки, жовтіють, буріють та відмирають. Листки дрібні, стебла тонкі.

Золотая Осень (недостача фосфору) - набуття листям темно-зеленого, грубуватого забарвлення, уповільнюється ріст, з'являються фіолетові відтінки. Листя, що засохло, дуже швидко обпадає, має темний, майже чорний колір. Цвітіння затримується, низька кількість суцвіть на пагонах.

Конкорд (недостача калію) - спостерігається пожовтіння або побуріння і відмирання тканин листків, а також закручування донизу їх країв. Листя зморшкувате, призупиняється ріст меживузлів.

У другому варіанті досліду ми спостерігали за розвитком трьох кущів, які отримували елементи мінерального живлення в достатній кількості.

Характеристика рослин.

Глорія Деї - кущі прямі, високі з міцними довгими пагонами. Листки темно-зелені, великі, блискучі. Цвітіння рясне, від 1 до 5 квіток на пагоні. Спостерігається тривалий період цвітіння.

Золотая Осень - листки темно-зелені, блискучі, кущі розлогі. Спостерігається рясне цвітіння з великими (10-12см. в діаметрі) квітками протягом 28-30 днів.

Конкорд - кущі сильнорослі, компактні з міцними пагонами. Листки темно-зелені, щільні. Цвіте рясно, діаметр квіток до 12см.

У третьому варіанті досліду ми спостерігали за розвитком трьох кущів, які отримували елементи мінерального живлення (азот, фосфор, калій) в надмірній кількості.

Характеристика рослин.

Глорія Деї (надлишок азоту) - спостерігається розвиток хлорозу на кінцях листків, який поширюється між жилками. Супроводжується коричневим некрозом і скручуванням кінчиків листків, які згодом обпадають.

Золотая Осень (надлишок фосфору) - загальне пожовтіння листків, кінці і краї старіших жовтіють і коричневіють. На них з'являються яскраві некротичні плями, потім листя обпадає.