Діагностика і лікування гельмінтозів у коней в умовах іподрому м. Харків

Упродовж 20 століття чисельність населення світу зросла більше ніж на 4 млрд. чоловік, що перевищило в 3 рази чисельність населення на початку століття. За цей час споживання енергії і сировини збільшилося більш, ніж в 10 разів. Основним завданням людства на нинішньому етапі - є створення економіки, яка не завдає шкоди навколишньому середовищу [38].

Слід зазначити, що Україна являється однією із перших країн у світі, і перша серед держав колишнього Радянського Союзу, яка в законодавчому порядку почала реалізацію концепції платного природокористування. Сьогодні в країні прийнято 10 законів, прямо пов'язаних з проблемами природокористування в яких подаються економічні механізми здійснення екологічної політики. Серед них: Закон «Про охорону навколишнього середовища», «Земельний кодекс», «Водний кодекс», «Кодекс про надра», «Лісовий кодекс», закони «Про екологічну експертизу», «Про охорону атмосферного повітря», «Про природно-заповідний фонд», «Про відходи» та інші. Крім того, прийнято ряд інших законів, у яких вирішення екологічних проблем передбачене окремими підрозділами, а також концепції, міжнародні угоди, більше 100 постанов та інших законодавчих актів.

Система екологічних платежів (а з 1998 року - зборів) в Україні виконує дві основні функції:

1. Збору і накопичення необхідних фінансових ресурсів для реалізації заходів екологічної спрямованості;

2. Формування економічних мотивів екологізації процесів виробництва і споживання предметів і послуг.

При цьому ставки платежів повинні відповідати декільком вимогам:

ь відбивати основні закономірності (пропорції) впливу різних екодеструктивних факторів на економічні інтереси господарюючих суб'єктів;

ь підтримувати рівновагу між інтересами виробників і споживачів продукції;

ь враховувати загальну економічну ситуацію в країні і не викликати тотальних руйнувань економічної системи.

Одним з найважливіших актів по охороні водних ресурсів є Водний кодекс України, який введений у дію постановою Верховної Ради України від 6 червня 1995 р., регулює правові відносини з метою забезпечення збереження, наукового обґрунтування, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їхніх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водовикористання.

Водний фонд України охоплює всі води (водні об'єкти) на території України. До нього належать:

1) поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) й канали;

2) підземні води та джерела;

3) внутрішні морські води й територіальне море.

Усі спори з питань використання та охорони вод і відтворення водних ресурсів розглядаються державними органами охорони навколишнього природного середовища, водного господарства, геології, місцевими радами народних депутатів, судом, господарським або третейським судом у порядку, встановленому законодавством. Порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Україна адаптувала деякі положення щодо підвищення якості питної води на основі вимог Директиви Ради 75/440/ЄЕС. Закон України „Про загальнодержавну програму розвитку водного господарства” від 17 січня 2002 року конкретизує заходи з розробки програм щодо реалізації державної політики стосовно поліпшення забезпечення якісною питною водою населення та використання води у виробничих процесах, розрахованої на перспективу до 2015 року. Кодекс України “Про надра” має спеціальний розділ стосовно врегулювання запобігання забрудненню наземних та підземних джерел разом з водоносним горизонтом. Закон України „Про охорону навколишнього середовища” має норми щодо збереження навколишнього середовища, а Закон України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” регламентує санітарну охорону у сфері питної води та питного водопостачання. Закон України „Про питну воду та питне водопостачання” від 10 січня 2002 року визначає принципи державної політики у сфері питної води та питного водопостачання. Наказ Держкомітету будівництва, архітектури та житлової політики регламентує організацію виконання цього закону, яким передбачено проведення спеціальних заходів у відповідності до компетенції цього органу управління. Важливим документом у цій сфері є Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку здійснення державного моніторингу вод” зі змінами та доповненнями від 28 вересня 2000 року, в якій визначаються основні засади щодо моніторингу. До інших підзаконних актів належать інструкції та методики стосовно запобігання та визначення рівня забруднення вод.

Реальна ситуація із захистом водних ресурсів має свої особливості в тому сенсі, що рівень якості води в деяких регіонах насправді є катастрофічним. Якщо порівняти нещодавно прийняті законодавчі акти України з нормативними документами Європейського союзу, можна зробити висновок, що в Україні вже започатковано вдосконалення законодавства на основі права Євросоюзу. Незважаючи на зміни, що вносились до законодавства з метою приведення останнього у відповідність до права Євросоюзу, все ще існують певні проблеми, які необхідно розв'язати через вдосконалення регулятивної частини.

Відомо, що система плати за водні ресурси була введена Водним кодексом України в 1995 році. Ставки плати кілька разів корегувалися і уточнювалися.

Повна ставка плати за використання водних ресурсів є сумою двох ставок:

1) за використання води як природного ресурсу і формування доступних для використання ресурсів у системі водопостачання; визначається виходячи з рентної оцінки джерела за економічною ефективністю використання води замикаючими водокористувачами;

2) за збір води, її очищення і розподіл між водокористувачами в системі водопостачання.

Нормативи плати за спеціальне використання прісних водних ресурсів були затверджені Постановою КМ України від 8.02.1997 №164.

· норматив плати за спеціальне використання водних ресурсів для потреб гідро електроенергетики становить 0.7 грн. за 100 метрів кубічних води, пропущеної через турбіни (крім ГАЄС, що функціонують в комплексі з ГЄС);

· нормативи плати за спеціальне використання водних ресурсів для потреб транспорту становлять:

- вантажний транспорт - 1,25 коп. за 1 тонно-добу експлуатації флоту;

- пасажирський флот - 0,14 коп. за 1 місце-добу експлуатації флоту.

Завдяки досягненням науки й технічного прогресу, людина отримала могутні засоби впливу на природу, завдяки яким вона потрапила у всесвіт і товщу землі. Але вторгаючись у природні процеси, людина нерідко порушує закономірність їх перебігу, викликає небажані для нього самого зміни у природі. В результаті таких змін значно скоротились площі лісу, почали зникати деякі види тварин, збільшилися площі ерозійних земель, почались процеси антропогенного забруднення води й повітря.

Таким чином, природа за своєю якістю почала змінюватись у негативний бік для нашого товариства, в силу чого виникла загроза кризи. Перед людиною постала задача щодо здійснення негайних заходів, спрямованих на попередження кризи у природному середовищі (економічної кризи), й здійснення охорони природи та раціонального використання її ресурсів. В останні роки приділяється значна увага раціональному використанню охорони природи. Принципи дбайливого, господарського відношення до природи її охорони й виробництва з метою поліпшення умов життя та здоров'я людей міцно увійшли у систему природо використання. Охороні природі відводиться значне місце у вирішеннях і постановах уряду.

На Харківському іподромі величезне значення придають питанню щодо охорони землі від водної та вітрової ерозії. Господарство розташоване у лісостеповій зоні. Рельєф місцевості, де розташовані земельні угіддя іподрому, із значними схилами, у різному ступені зрізані. Ґрунт, в основному, чорнозем з могутнім гумусовим шаром, місцями суглинистий. Всі землі, які використовуються, посаджені лісопосадками, що сприяє утриманню вологи й гумусного шару на полях. Окрім цього, взимку проводять заходи щодо снігозатримання за допомогою щитів та снігозатримувальних машин.

У господарстві впроваджуються науково-обґрунтовані системи землеутворення, які попереджують повітряну ерозію ґрунту, а також застосовування нової технології обробки ґрунту.

На іподромі приділяють значну увагу охороні ґрунту й водних джерел від забруднення. Навіз підлягає біотермічній обробці, потім вивозять до навозосховищ, а після цього реалізують різним господарствам.

Захист ґрунтів від забруднень хімічними речовинами, мінеральними добривами сприяють заходи правильного складування й застосовування хімічних препаратів за призначенням і дотримуванням визначних концентрацій.

Від забруднення ґрунту продуктами нафтяної промисловості на іподромі передбачені системи, які забезпечують надійне збереження пально-мастильних речовин, обладнана спеціальна бензозаправка з усуненням утікання горючого газу при заправки машин.

Для відновлювання природних рослинних ресурсів на іподромі ведуться роботи по насадженню дерев, лісополос, озеленіння відділень й території іподрому в цілому.

Ведуться роботи по охороні лісонасаджень від руйнувань та пожеж, розроблені заходи щодо охорони диких тварин. Здійснюються також заходи по збереженню чистого повітря. З цією метою на іподромі встановлені фільтри на трубах котельні, які попереджують вихід у атмосферу значної кількості сажі, диму, та інших канцерогенів.

Значна роль щодо охорони навколишнього середовища належить ветеринарній службі, яка виконує важливі роботи з питань екології та охорони природи. Основною задачею ветеринарної служби є попередження розповсюдження інфекційних та інвазійних захворювань домашніх і диких тварин, організація профілактики й заходів боротьби із заразними хворобами, захист людини від антропозоонозних хвороб, загальних для людини і тварин, контроль випуску доброякісних у санітарному відношенні продуктів годівлі.

Практичне використання наукових положень гігієни праці у тваринництві здійснюється виробничою санітарією шляхом розробки систем організаційних, гігієнічних й санітарно-технічних заходів, попереджуючих вплив на робітників шкідливих виробничих факторів. У зв'язку з чим ветеринарні фахівці мають вирішувати ряд екологічних питань пов'язаних із створенням нормальних санітарно-гігієнічних умов на фермах й зниження викидів у зовнішнє середовище шкідливих продуктів, хімічних реактивів, й препаратів, які використовуються при проведенні діагностичних досліджень і масових винищувань комах та кліщів.

Висновки та пропозиції

Кишкові нематодози коней (стронгілятоз та параскароз) в умовах Харківського іподрому мають значне розповсюдження. Середня екстенсефективність інвазії в умовах іподрому за період з вересня 2006 р. по грудень 2007 р. склала: стронгілятозів - 25%, параскарозу - 15,4%, змішаної інвазій - 40,4%.

Згідно сезонної динаміки, найбільша кількість тварин (86,5%) була уражена нематодозами (стронгілятозами і параскарозом) у листопаді 2006 року. Найменша - у вересні 2006 р. (57,6%).

При порівняльному вивченні лікувальної дії препаратів, найбільш ефективним виявилися "Еквест 2% оральний гель" та "Універм", екстенсефективність яких склала 100% при стронгілятозі та 88,9-100% при параскарозі. Найменш ефективну лікувальну дію при параскарозі (33,3%) показав препарат "Мебенвет гранулят 10%".

З метою оздоровлення й профілактики кишкових нематодозів у коней, необхідне проведення комплексу заходів, включаючи планову дегельмінтизацію, у раціональні строки ефективними антигельмінтиками, створення оптимальних умов годівлі, догляду та утримання, знезараження зовнішнього середовища й оздоровлення від гельмінтозів коней у господарствах-постачальниках. Необхідно здійснювати карантинування поголів'я, яке надходить з різних кінних заводів та господарств, ретельне клініко-паразитологічне обстеження з подальшою обробкою спеціальними засобами за показниками.

При виявленні порівняльної економічної ефективності різних методів дегельмінтизації, за загальним індексом, ми виявили, що найбільш ефективним є препарат „Панакур гранулят", загальний індекс якого дорівнює 1.

Список використаної літератури

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Урядовий кур'єр. - 31.07.1996 р.

2. Кодекс законів про працю України від 15.12.2002 року.

3. Закон України ”Про охорону праці”, 21.11.02 №229 із змінами і доповненнями.

4. Закон України „Про охорону навколишнього середовища” від 26.05.96.

5. Бакай Л.І. Правове забезпечення екологічно чистої продукції в АПК // Право України. - 1998. - №1. - С. 86-91.

6. Бирка В.І., Люлін П.В. Ефективність антгельмінтиків при нематодозах коней // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини. Ветеринарні науки. - Харків: Тр. ХДЗВА, 1999. - Вип. 5. - Ч. 2. - С. 122-124.

7. Березовський А.І., Галат В.І., Прус М.А., Сорока Н.М. Паразитологія: Уч. посібник. - Київ:2003. - 464 с.

8. Бокер Н.Ф., Миллер И.Е. Антигельминтная активность ивермектина // Ветеринария. - 1995. - №5. - С. 17-20.

9. Болезни лошадей. Справочник / Под ред. проф. Калашника И.А. - Киев: Урожай, 1992. - С. 252.

10. Вашинский Т.А., Нем Д., Вильямс М. Эффективность ивермектина при спонтанном параскаридозе и оксиурозе лошадей // Ветеринария. - 1993. - №7. - С. 26.

11. Величкин П.А. Гельминтозы лошадей. - М.: Россельхозиздат, 1991. - 187 с.

12. Герфер С.М. Влияние ларвицидной дозы тиабендазола на выделение стронгилид у лошадей // Ветеринария. - 1998. - №5. - С. 41.

13. Гриживаньский Л., Ключник А., Полозовский Р. Эффективность экволана при нематодозах лошадей // Ветеринария. - 1997. - №7. - С. 10.

14. Герасимов Г.Н., Разводова С.Н., Овчинникова М.Н. Оценка антигельминтиков при гельминтозах лошадей Омского ипподрома // Ветеринария. - 1995. - №12. - С. 32.

15. Двойнос Г.М. Стронгилятозы домашних и диких лошадей. Видовой состав, распространение, структура, сообщество. Филогения. // Автореф. Дис. на стиск. уч. степ. д-ра вет. н. - М., 1993. - 29 с.

16. Демидов Н.В. Гельминтозы животных: Справочник. - М.: Агропромиздат, 1997. - 335 с.

17. Диков Г.И., Дементьев И.С. Справочник по гельминтозам сельскохозяйственных животных. - Алма-Ата, 1990. - 220 с.

18. Друдже И.Х., Лионс Е.Т. Резистентность стронгилид лошадей к бензимодазолам // Ветеринария. - 1990. - №5. - С. 17.

19. Друдже И.Х., Лионс Е.Т. Эффективность ивермектина при борьбе со стронгилезом кобыл и молодняка в возрасте 1 года // Ветеринария. - 1996. - №4. - С. 29.

20. Дьяков Л.П., Орлов И.В., Абрамов И.В. и др. Паразитарные болезни сельскохозяйственных животных. - М.: Агропромиздат. 1991. - С. 382.

21. Злобін Ю.А., Кочубей Н.В. Загальна екологія: Навч. посібник. - Суми: Університетська книга, 2003. - С. 416.

22. Іовенко Е. Формування нормативної бази з охорони праці на підприємстві // Охорона праці. - 2003. - №10. - С. 17-18.

23. Ибраев В.К., Кадыров Н.Т., Панасюк Д.И. К патогенезу экспериментальной параскаридозно-гастрофилезной инвазии // Ветеринария. - 1993. - №6. - С. 34-35.

24. Кадыров Н.Т. Терапия и профилактика деляфандиоза лошадей // Ветеринария. - 1999. - №7. - С. 20.

25. Кадыров Н.Т. К лечению лярвального деляфандиоза лошадей // Ветеринария. - 1991. - №9. - С. 26.

26. Кадыров Н.Т., Аубакаров С.А., Ибраев Е.К. и др. Опыт борьбы с паразитозами лошадей // Ветеринария. - 1991. - №10. - С. 42.

27. Кобра И., Андычка X. Сравнительная эффективность экволана и панакура при желудочно-кишечных нематодозах лошади // Ветеринария. - 1996. - №12. - С. 8.

28. Козлов Д.П., Чельцов Н.В. Изучение влияния личинок мух на численность свободноживущих форм стронгилят копытных // Тр. Гельминтологической лаборатории АН СССР. - 1990. - №21. - С. 14.

29. Котельников Г.А. Гельминтологическое исследование животных и окружающей среды. - М.: Колос, 1991. - С. 207.

30. Назаров В.Г., Горохов В.В. Проблемы борьбы с гельминтозами // Ветеринария. - 1991. - №3. - С. 40.

31. Орлов Ф.М. Инфекционные и инвазионные болезни лошадей. - М.: Колос, 1996. - С. 385.

32. Паразитология и инвазионные болезни сельскохозяйственных животных / Под ред. Абуладзе К.И. - М.: Агропромиздат, 1990. - 360 с.

33. Пономаренко В.І. Про стан охорони праці на підприємствах АПК // Охорона праці. - 2004. - №4. - С. 25-26.

34. Пономаренко В.Я., Бирка В.І. Нова препаративна форма альбендазолу при фасціольозно-стронгілятозної інвазії ВРХ // Проблеми зооінженерії та вет. медицини. - Тр. XДЗВА, 1990. - С. 125-127.

35. Филиппов В.В. Эпизоотология гельминтозов сельскохозяйственных животных - М.: Агропромиздат, 1998. - С. 206.

36. Френш Д.Д., Клей Т.Р. Распространение, диагностика и борьба со стронгилятозами лошадей, вызываемыми устойчивыми к бензимидазолам паразитами // Ветеринария. - 1986. - С. 14.

37. Царенко О.М., Несветов О.О., Кабацький М.О. Основи екології та природокористування. Курс лекцій. Практикум: Навч. посібник. - Суми: Університетська книга, 2001. - С. 326.

38. Чельцов Н.В. Влияние грачей на численность инвазионных элементов стронгилид лошадей // Ветеринария. - 1985. - №12. - С. 16.

39. Черепанов А.А., Кармалиев Р.С. Резистентность гельминтов к антигельминтикам и методы их тестирования // Ветеринария. - 1992. - №12. - С. 14.

40. Шмаюн С.С. Возрастная динамика нематодозов лошадей в лесостепной зоне Украины. Проблемы повышения продуктивности животных и эффективность их лечения // Тезисы докл. республ. конф. - Днепропетровск, 1994. - С. 125-126.

41. Шевцов А.А. Ветеринарная паразитология. - К.: Высшая школа, 1997. - С. 210.

42. Шредер Я., Шван Г.Е. Применения ивермектина в качестве антипаразитарного средства для лошадей // Ветеринария. - 1993. - №7. - С. 15.

43. Яжвинский Т.А., Хэмм Д. Изучение в опыте на лошадях антипаразитарной эффективности ивермектина // Ветеринария. - 1994. - №7. - С. 17.

44. Ярошенко І.Ф. Безпека життєдіяльності в інженерних задачах рішеннях: Навч. посібник. - Суми: Довкілля, 2003. - 390 с.

Размещено на Allbest.ru