Організація та перспективи стану галузей рослинництва у ДПДГ "Саливонківське"

Потребу в тракторах, комбайнах та інших сільськогосподарських машинах, можна визначити такими методами:

1) графічний - базується на використанні технологічних карт і побудові графіків;

2) проектно-розрахунковий - базується на кількості техніки по обсягу робіт в найбільш напружений період;

3) за нормативами змінності тракторних робіт з розрахунку на 1га сільськогосподарських культур;

4) за нормативною потребою техніки на 1000га ріллі або площі посіву.

Таблиця 2.12.

Визначення обсягу механізованих робіт та потреби в тракторах і комбайнах

З даної таблиці ми бачимо, що найбільший обсяг механізованих робіт на вирощуванні цукрового буряку - 6960 ет. га. Загальний обсяг механізованих робіт становить 25069 ет. га.

Установлений обсяг робіт за марками тракторів у фізичних і умовних еталонних гектарах використовують у наступних розрахунках експлуатації тракторного парку, а саме: для визначення потреби в окремих марках тракторів і сільськогосподарських машин, потреби в пально-мастильних матеріалах, кількості ремонтів, технічних обслуговувань і витрат на них.

Потребу в комбайнах та інших сільськогосподарських машинах визначають за обсягом відповідних робіт у період найбільшого їх напруження - таблиця 2.13

Таблиця 2.13.

Розрахунок потреби в тракторах та самохідних комбайнах

Спланувавши потребу у тракторах і самохідних комбайнах, ми побачили, що господарству потрібно 19 тракторів, 3 комбайна. Річний обсяг робіт, що припадає на трактори становить -25069 ет.га, в той час як на комбайни припадає тільки 2548 ет.га, га.

За даними про запланований обсяг тракторних та інших механізованих робіт за окремими марками машин та диференційованими нормами витрати палива на одиницю роботи обчислюють загальну потребу в пально-мастильних матеріалах.

Нафтопродукти витрачають на виконання механізованих робіт, холості переїзди тракторів, комбайнів і автомобілів, доставку сільськогосподарських машин на поле та з поля до місць тимчасового або постійного зберігання, змащування робочих машин і механізмів, обкатування нової техніки, під час ремонтів та технічного обслуговування тощо.

Потребу в основному паливі для тракторів і самохідних комбайнів обчислюють за діючим на підприємстві нормами в кілограмах на одиницю роботи. При визначенні потреби в нафтопродуктах у цілому по господарству враховують їхні витрати на обкатування, технічне обслуговування і ремонти за окремими нормами витрачання на ці заходи.

Потребу в мастильних матеріалах для силових машин обчислюють за відсотковими нормами від кількості основного палива для кожної марки. а для робочих машин та обладнання - за нормами витрати певного виду мастила на одиницю роботи.

Для розрахунку загальної потреби в нафтопродуктах по підприємству в цілому на різні цілі підсумовують їхню потребу для окремих виробничих і господарських підрозділів й додають нормативний двотижневий запас.

При укрупнених розрахунках потребу в паливі для машинно-тракторного парку визначають за нормами на один еталонний гектар для окремих марок тракторів і на один фізичний гектар збирання для самохідних комбайнів або на 1 годину роботи машин при повному й неповному завантаженні двигуна, а в мастильних матеріалах - так само, як і при розрахунку на виконану роботу, тобто за відсотковими нормами до кількості основного палива. (таблиця 2.14.)

Таблиця 2.14.

Визначення вартості палива і мастильних матеріалів

Визначивши потребу та вартість палива і мастильних матеріалів ми бачимо, що найбільшу кількість палива використовує такі трактори як МТЗ-1619457,4 ц.

2.3 Планування трудових ресурсів

Планування трудових ресурсів включає в себе наступні етапи:

1. Оцінка наявних трудових ресурсів. Колектив оцінюється за кількісними та якісними показниками.

2. Оцінка майбутніх потреб виходить зі стратегічних цілей підприємства, а також з короткострокових завдань.

3. Розробка програми по розвитку трудових ресурсів, заходи по найму, підготовки і просування кадрів.

Оцінка наявних трудових ресурсів, що дозволяє судити про необхіднізміни чисельності працівників, грунтується як на даних про обсягвиконуваної роботи, так і на аналізі її змісту. Метою такого аналізує уточнення завдань за окремими групами виконавців і формуванняадекватним кваліфікаційних вимог, а також виявлення резервівпідвищення продуктивності праці на кожній конкретній ділянці роботи.

В економічній практиці використовується кілька методів аналізузмісту роботи. Це фотографія робочого часу, в ході якоївизначаються і реєструються в часі задачі і дії, що виконуютьсяпрацівником і за результатами якої можуть бути достатньо оцінені ступіньдоцільності та ролі значимості окремих трудових дій.

Інший метод передбачає збір необхідної інформації шляхомспівбесіди з працівниками чи їх безпосередніми керівниками.

Можливо також використання анкетного опитування, коли працівники заповнюютьстандартний опитувальний лист або дають у вільній формі письмовий описзмісту виконуваної ними роботи.

Перспективна потреба визначається шляхом прогнозуваннячисельності персоналу, необхідного для реалізації майбутніх цілейпідприємства. Ці цілі можуть бути пов'язані з розширенням ринку збутупродукції підприємства, з диверсифікацією виробництва, з організаційнимизрушеннями, зі змінами у зовнішньому економічному середовищі. У всіх цихвипадках прогнозується можливу зміну змісту та обсягу робіт всерединіпідприємства і оцінюється зовнішній ринок праці і наявна на ньому робочасила.

Оцінка майбутньої потреби в робочій силі представляє досить складнузавдання. До теперішнього часу розроблений ряд методів побудови моделейпрогнозу потреби в робочій силі. До найбільш розповсюджених відносятьсяеконометричний метод і метод проектування тенденцій.

За допомогою економетричного методу потреба в робочій силівиводиться з передбачуваних рівнів кінцевого попиту на товари і послуги векономіці на якийсь рік у майбутньому.

Метод проектування тенденцій припускає перенос минулих тенденцій,змін у величині сукупної робочої сили і її структури напрогнозований рік.

Широко використовуються нормативні методи, коли обчислюються спеціальнііндекси, що характеризують попит на робочу силу, як функцію обсягувиробництва, основних фондів і т.д. Відповідно до планованої потребою в трудових ресурсахпідприємством виконується набір працівників, що полягає у створеннізалишкової кількості кандидатів на всі посади і спеціальності.

Достатність в кожному конкретному випадку визначається ступенем жорсткостікваліфікаційних вимог. Набір ведеться із зовнішніх і внутрішніхджерел робочої сили. Створення резерву кандидатів на всі потребують заміщення посади таспеціальності дозволяє виконати відбір працівників, що мають найкращукваліфікацію та достатній досвід для виконання роботи на конкретнійпосади. Відбір зазвичай проводиться на підставі інформації про базове іспеціальну освіту кандидата, рівня професійних навичок, стажуроботи за фахом, віці і т.п. Найчастіше при відборі використовуються такі методи, як співбесіду,випробування, перевірка кандидатів у центрах оцінки.

Найбільш широко використовуваним методом є співбесіда. Щостосується випробувань, то існує досить багато їх видів. Один з нихдозволяє встановити здатності кандидата до виконання передбачуваноїроботи шляхом прямої демонстрації навичок, інший вид - тестування,що дозволяє оцінити рівень інтелекту, емоційної стійкості,відвертості, впевненості в собі і т.д

Визначимо необхідну кількість працівників в плановому році для галузі рослинництва в ДПДГ «Саливонківське».

Таблиця 2.2.3

Розрахунок потреби у робочій силі для виконання виробничої програми по рослинництву, люд.год.

2.4 Планування собівартості і реалізації продукції рослинництва

Собівартість являє собою вираз затрат праці матеріальних ресурсів на виробництво продукції та її реалізацію Зниження собівартості про-дукції - одне з головних джерел збільшення прибутку. Тому при плануванні необхідно врахувати резерви зниження витрат по кожній культурі.

В основу калькуляції собівартості на плановий рік період повинні бути розрахунки по кожному виду продукції. Для правильного визначення собівар-тості продукції велике значення має суворе дотримання певної послідовності розрахунків як по галузях і видах продукції, так і по статтях витрат. Спочатку складають технологічні карти по кожній культурі або групах культур з однорідною технологією під урожай майбутнього року.

Науково обґрунтована технологічна карта являє собою важливий доку-мент планування виробництва, в якому передбачається не тільки сучасна передова технологія виробництва продукції рослинництва, а й формування всіх прямих витрат, пов'язаних з умовами і характером виробництва. її зміст, розробка та виробниче впровадження спрямованості на підвищення врожайності сільськогосподарських культур, зростання продуктивності праці, зниження витрат на 1 га посівної площі та зниження собівартості продукції.

Вказані та розраховані в технологічній карті затрати праці і коштів на її оплату, амортизація, кількість і вартість витраченого насіння, внесених добрив, пестицидів, засобів захисту рослин, послуг автотранспорту та інші затрати заносять у відповідні розділи плану економічного розвитку господарства або розрахункові таблиці

Розрахуємо витрати виробництва і собівартість продукції рослинництва ДПДГ «Салиавонкывське» в таблиці 2.16.

Таблиця 2.16.

Розрахунок собівартості 1 ц зерна озимої пшениці

Розрахувавши собівартість 1 ц з данних таблиці бачимо, що найбільша частка витрат припадає на ПММ, що становить 41% структури витрат., на другому місці витрати на насіння - 19%. Тому підприємству необхідно використовувати більш сучасні економічні машини для обробітку, зменшити витрати на насіння шляхом використання свого посадкового матеріалу, чи придбавати більш урожайні сорти насіння які в свою чергу збільшать виробництво продукції і зменшення її солбіварості.

РОЗДІЛ ІІІ. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ РОСЛИННИЦТВА

Головне завдання перспективного планування - забезпечити виробництво максимальною кількістю найбільш економічно вигідної продукції відповідно до попиту на неї. В досліджуваному господарстві рослинництво є розвиненою галуззю. Кожного року проводиться вивчення особливостей грунтів, вдосконалюється технологія, а також їх впровадження з метою подальшого розвитку.Господарство спеціалізується на вирощуванні озимої пшениці і цукрових буряків. Тому плануючи площі на перспективу, доцільно збільшити їх саме під цими культурами. Збільшення структури посівних площ повинно забезпечувати виконання держзамовлення на виробництво рослинницької продукції, задовольняти внутрігосподарські потреби, створювати резерви для продажу продукції згідно договору та на ринку, а також дотримання науково-обгрунтованих сівозмін, забезпечення такого чергування після хороших попередників. Але оскільки одним нарощуванням площ досягти високої ефективності не можна, доцільно у цьому випадку, визначити також точні норми внесення органічних і мінеральних добрив під культури. Виходячи з поживності добрив і знаючи дози виносу речовин відповідними культурами, обчислюється приріст урожаю.

Для визначення перспектив розвитку виробництва озимої пшениці не обхідно запланувати подарувавши майбутню собіватність 1 ц продукції.

Таблиця 3.1

Розрахунок собівартості 1 ц зерна озимої пшениці на 2016 р.

Таблиця 3.2.

Перспективи розвитку рослинництва (на прикладі озимої пшениці)

У підсумку можна побачити, що запланововане нами виробництво може збільшити рівень рентабельності в 4 рази, збільшення прибутку на 50,1 тис. грн., зменшення собівартості на 19,34 грн. з центнеру продукції не дивлячись на зменшення площі посіву. Отже на перспективу ми сміливо маємо збільшити площу посіву культури, маємо можливість збільшити урожайність, не дивлячись на збільшення собівартості центнера продукції збільшиться прибуток на 394 тис.грн. і рентабельність на 16% у порівнянні із запланованим.

Висновки і пропозиції

На основі проведеного аналізу сучасного стану ДПДГ „Саливонківське„ можна зробити наступні висновки. Господарство має досить сприятливі природні умови для виробництва рослинницької продукції. Підприємство має велику земельну площу, яка в 2009 р. становила 2548 га, рілля в структурі займає 94%, що говорить про високу розораність земельних угідь.

Спеціалізується господарство на виробництві продукції рослинництва. Щодо рослинницьких галузей, то в структурі посівних площ найбільшу питому вагу займають зернові культури. Урожайність культур зросла в озимої пшениці і соняшника і зназилась в ячменя.

Організація праці в господарстві є недосконалою через недостатність трудових ресурсів. Оплата праці - відрядно - преміальна.

Організація виробничих процесів по деяких культурах також є недосить ефективною. Так, на збиранні врожаю використовують перевалочний спосіб збирання, який застосовується при недостачі сільськогосподарської техніки.

Загалом виробництво продукції рослинництва було ефективним, 2011 р. рівень рентабельності галузі досяг рівня 20 %.

Основою підвищення ефективності виробництва продукції рослинництва на підприємстві є підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Це можливо досягнути лише завдяки запровадженню інтенсивної технології виробництва. Суть якої полягає в оптимізації умов вирощування на всіх етапах росту й розвитку рослин, розміщенні культури після кращих попередників, вирощуванні інтенсивних сортів, застосуванні добрив з розрахунку на заплановану урожайність, використанні інтегрованої системи захисту рослин від бур'янів, хвороб та шкідників. Так, за розрахунками додаткове внесення для озимої пшениці мінеральних добрив дасть приріст урожайності озимої пшениці 3,77 ц/га.

Необхідно також вдосконалити організацію праці та її оплату. Рекомендується формувати у складі бригад поопераційні робочі групи з конкретними вимогами щодо виконання певного виду робіт. Для підвищення продуктивності праці треба розширити систему заохочення працівників за рахунок збільшення заробітної плати. Це можливо при зменшенні питомих матеріальних витрат на виробництво продукції.

Застосування інтенсивних технологій дозволить збільшити урожайність сільськогосподарських культур та валовий вихід продукції. Відбудеться також зменшення собівартості продукції. Так, за проведеними розрахунками інтенсифікація вирощування озимої пшениці дозволить зменшити собівартість 1 ц до 2012р. порівняно з фактичним на 19,34 грн. / ц. Проведення цих заходів по всіх рослинницьких галузях збільшить рівень рентабельності виробництва.

Список використаної літератури

1. Аграрні соціально - трудові відносини. За ред. М.Г.Лобаса. - К.: НВАТ “Агроінком”, 1997. - 298с.

2. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств. - К. - ІЗМІХ, 1996. - 512 с.

3. Андрійчук В.Г. Економіка сільського господарства. - Підручник 2-ге видання. - К.: КНЕУ, 2002. - 624 с.

4. Богуцький О.М. Аналіз економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. - К.: Урожай, 1979.

5. Вітков М.С. До теоретичних і методологічних засад інтенсифікації аграрного виробництва // Економіка АПК. - 2004, №11. - с.33-Гайдуцький П.І. Економіка аграрних підприємств АПК в умовах ринку: Навч. пос. - К.: Вища шк., 1992. - 191 с.

6. Економіка сільського господарства / П.П. Руснак., В.В, Жебко, М.М. Рудий, А.А.Чалий; за ред. П.П.Руснака - к.: Урожай, 1998 р.- 320с.

7. Економіка сільського господарства: Підручник / За ред. В.П. Мертенса. - К.: Урожай, 1995. - 288 с.

8. Іванченко В.Т. Роль оплати праці в підвищенні ефективності сільськогосподарського виробництва // Економіка АПК. - 2004, №1. - с.147-149

9. Коваленко Ю.С. Сільсікогосподарське підприємство в ринковому середовищі. - К.: ІЕА УААН, 2000 - 200 с.

10. Курсове і дипломне проектування з організації агробізнесу. За ред. Л.Я.Зрібняка, М.М.Ільчука. - К.: Нічлава, 2003. - 124с.

11. Мацибора В.І. Економіка сільського господарства: Підручник. - К.: Вища шк., 1994. - 415с.

12. Організація виробництва в сільськогосподарських підприємствах. За ред. Г.С.Тарасенка, Л.Я.Зрібняка. - К.: Урожай, 1992. - 224с.

13. Організація і планування виробництва на сільськогосподарських підприємствах. За ред. Л.Я.Зрібняка. - К.: Урожай, 1999. - 352

Размещено на Allbest.ru