Вирощування високоякісного насіння

Першими заходами захисту є боротьба з найбільш поширеними хворобами зернових, таких як кореневі гнилі, тверда та летюча сажки, борошниста роса, бура листкова іржа. Для зниження уражуваності цими хворобами можна проводити протруювання та інкрустацію хімічними препаратами такими, як: байтан-універсал (2 кг/га), 75% вітавакс (2,5-3 кг/га), 50% фундазол (2-3 кг/га) та інші. Також для одночасного захисту від хвороб і грунтових шкідників насіння можна обробляти комплексними препаратами як, наприклад, гемо гексаном (2 кг/га).

Проти гризунів можна використовувати корм змішаний зі 150-200 г аміачної води, або розкидання принад з фосфідом цинку витрачаючи 150-400г/га. При появі жужелиці та підгризаючих совок посіви обприскують 40% базудином 2-2,5 кг/га.

На даний час у господарстві спостерігається високий ступінь забур'яненості полів. Тому отримання високого врожаю сільськогосподарських культур неможливе без застосування інтегрованої системи захисту культур від бур'янів. При розробці інтегрованої системи захисту необхідно враховувати дуже багато факторів. Це і видовий склад бурянів, і економічні можливості господарства, і економічні пороги шкідливості. Для здійснення цієї системи потрібно складати науково обґрунтовані перспективні та річні плани. У річному плані передбачають конкретні заходи та обсяги робіт, де в хронологічному порядку, починаючи передпосівним і закінчуючи післязбиральним періодами перераховують усі заходи, що належать до різних методів боротьби.

Система інтегрованого захисту посівів в господарстві передбачає раціональне поєднання біологічного, агротехнічного та хімічного методів боротьби. Ефективним біологічним методом є правильний вибір попередника для досліджуваної культури, що дозволяє значно знизити рівень забуряненості, але зараз це є неможливим оскільки порушена система сівозмін.

Агротехнічний метод передбачає застосування різних систем основного, передпосівного та післяпосівного обробітків ґрунту, що дозволяє ефективно вести боротьбу з бурянами, отримуючи при цьому екологічно чисту продукцію.

Хімічний метод є найбільш ефективним. В даному господарстві з хімічних препаратів застосовують на горосі (фюзелат 1,5 л/га), а на зернових (гранстар 15-25 г/га) Але у звязку із значною шкодою для навколишнього середовища в останній час набувають широкого поширення біологічні системи землеробства.

При застосуванні всіх цих методів необхідно враховувати еколого-економічні пороги забуряненості (ЕЕПФ).

ЕЕП (еколого-економічний поріг) - це мінімальна кількість вегетуючих бур'янів або їх насіння в ґрунті на період виконання протибур'янових заходів, зокрема внесення гербіцидів, повне знищення сходів яких забезпечує одержання приросту врожаю, який відшкодовує витрати на здійснення цих заходів і збирання врожаю додаткової продукції при дотриманні планової рентабельності та екологічних регламентів. Цей показник дає змогу визначити економічну доцільність застосування різних заходів боротьби.

5.5 Внутрішньогосподарський насіннєвий контроль

Даний контроль передбачає дотримання правил розмноження сортового насіння, ведення документації в межах господарства. Головне завдання контролю полягає у забезпеченні правильної організації комплексу заходів щодо виробництва сортового насіння, що має відповідати вимогам стандарту, а також унеможливлювати механічне та біологічне засмічення в період вегетації та під час збирання, транспортування, очищення та зберігання.

Його здійснюють агрономічний персонал і керівник господарства, фермери та інші господарі, які вирощують та заготовляють насіння. Про певний рівень якості насіннєвого матеріалу стверджують документи, в яких подається вся інформація. Документи оформляються за єдиним зразком, згідно з вимогами інструкцій і стандартів, під методичним керівництвом і контролем Державної насіннєвої інспекції, тобто внутрішньгосподарський контроль безпосередньо пов'язаний з державним. В даному господарстві контроль проводиться головним агрономом та керівником господарства.

Державний сортовий і насіннєвий контроль здійснюють державні насіннєві інспекції. Сортовий контроль є науково обґрунтованою системою заходів, спрямованих на збереження типових для реєстрованих сортів сільськогосподарських культур морфологічних, біологічних і цінних господарських ознак і властивостей. У сортовому контролі є два види апробації: польова й комірна.

Польова апробація - це контроль сортової чистоти чи типовості сортових і гібридних посівів сільськогосподарських культур.

Комірна апробація означає контроль сортових властивостей деяких культур, який проводять в насіннєсховищах (типовість, ураженість хворобами і пошкодження шкідниками). Апробацію проводять згідно з чинною Інструкцією з апробації сортових посівів. Для отримання більшої кількості даних проводять також ґрунтовий контроль, лабораторно сортовий контроль та насіннєвий контроль.

Насіннєвий контроль полягає у проведенні системи заходів щодо контролю за посівними властивостями насіння сільськогосподарських культур у процесі його виробництва, заготівлі, зберігання й реалізації.

Усі показники посівних властивостей насіння (чистота, енергія проростання, лабораторна схожість, маса 1000 насінин, вологість тощо) визначають у лабораторіях державних насіннєвих інспекцій відповідно до вимог і методик стандартів, які регламентують вимого до насіннєвого матеріалу.

В усіх ланках насінницької роботи - господарствах, науково-дослідних установах - внутрішньогосподарський і державний контроль здійснюється постійно.

Внутрішньогосподарський контроль передбачає дотримання правил розмноження сортового посівного матеріалу, ведення документації в межах господарства. Головне завдання контролю - забезпечити правильну організацію комплексу заходів щодо виробництва сортового насіння, яке має відповідати вимогам стандарту, а також виключати можливість механічного засмічення в період вегетації та при збиранні, транспортуванні і зберіганні насіння.

Внутрішньогосподарський контроль здійснюється агрономічним персоналом, фермерами та іншими господарями, які вирощують насіння. Кожне господарство повинно гарантувати відповідність сортових і посівних якостей показникам, зазначеним у документах.

Документи оформляються за єдиним зразком, згідно з вимогами Інструкції та стандартів, під методичним керівництвом і контролем Державної насіннєвої інспекції, тобто внутрішньогосподарський контроль безпосередньо пов'язаний із державним.

На насінницьких посівах висівають лише сортовий матеріал, що підтверджується відповідними сортовими документами (акт апробації, атестат, сортове свідоцтво).

Усі технологічні процеси: удобрення, підготовка ґрунту, сівба, догляд, включаючи боротьбу із шкідниками та хворобами - проводять в оптимальні строки, визначені рекомендаціями для господарств певної ґрунтово-кліматичної зони.

Внутрішньогосподарський сортовий і насіннєвий контроль здійснюється безпосередньо у господарствах і заготівельних установах. Він зводиться до усунення причин, що спричиняють сортове й видове засмічення, погіршення якості насіння під час вегетації посівів, збирання урожаю, його очищення й складування, збереження й транспортування. Основне завдання внутрішньогосподарського контролю - повне дотримання правил насінництва на всіх його етапах.

Права й обов'язки щодо виконання заходів, пов'язаних з внутрішньогосподарським контролем, покладаються на достатньо компетентних осіб з необхідними повноваженнями, насамперед, на агронома-насінняра, котрий повинен бути звільнений від виконання інших несумісних обов'язків. Для кваліфікованого контролю якості насіння на всіх етапах технологічного процесу, його обробки й зберігання у насінницьких господарствах створюється насіннєва лабораторія. Її укомплектовують необхідними приладами, устаткуванням, підготовленими лаборантами (у напружений період для допомоги можуть залучатися тимчасові працівники). Крім аналітичної роботи, ведення необхідної документації лаборанти допомагають агроному-насіннику в проведенні видових і сортових прополювань, прийманні, розміщенні, обробці, складуванні, реалізації й підготовці насіння до сівби, запобіганні механічному й біологічному засміченню насіння. Саме вони заповнюють і видають етикетки для мішків, контролюють їх відповідність партії, що обробляється, виконують інші роботи з насінництва, що потребують певного рівня компетентності. На початку збирання доцільно організовувати частковий аналітичний контроль (визначення вологості, ступеню подрібнення) безпосередньо в полі, не замінюючи цим, звичайно, контроль на току.

Основою агротехнічного комплексу вирощування чистосортного насіння є спеціальні насінницькі сівозміни, в яких чергування посівів на полях виключає можливість засмічення їх падалицею попередньої важко відокремлюваної культури, накопичення шкідників і хвороб, забезпечує належну просторову ізоляцію між сортами перехреснозапильних культур.

5.6 Апробація та реєстрація сортових посівів

Польова апробація - це визначення справжності сорту, придатності сортових і гібридних посівів для використання урожаю з них на насіння.

Одночасно з оцінюванням сортових посівів визначають засміченість їх важко відокремлюваними культурними рослинами та бур'янами (для жита це пшениця та ячмінь, софора товсто плідна, вівсюг, гречка татарська), в тому числі карантинними, злісними та отруйними бур'янами, ступінь ураження хворобами та пошкодження шкідниками. Серед хвороб облік ведуть лише по тих, що передаються насінням для жита це такі: сажка летюча, стеблова і тверда, ріжки злаків, альтернаріоз, склеротиноз, септоріоз, фузаріоз, чорний зародок.

Найбільш поширеними шкідниками, що завдають шкоди посівам зернових культур є клоп шкідлива черепашка, трипси, хлібні жуки, хрущаки, точильники, попелиці, злакові мухи. При визначенні видового складу бур'янів, хвороб та шкідників користуються довідковими матеріалами.

Апробації підлягають всі сортові посіви в дослідних господарствах науково-дослідних установ, навчально-дослідних господарств, аграрних навчальних закладів, спеціалізованих насінницьких та інших господарствах, якщо зібраний урожай використовують на насіння. Це стосується посівів сортів та гібридів занесених до Реєстру сортів рослин України, а також тих, що проходять виробниче випробування.

Польову апробацію в елітно-насінницьких господарствах проводить комісія (представник наукової установи, обласної, районної або державної інспекцій) разом з агрономами господарства. Перед апробацією та реєстрації посівів апробатор зобов'язаний: перевірити наявність документів на висіяне насіння. Перевірити чи за час використання сорту або гібрида не відбулося змішування з іншим насінням. Перевірити сортові посіви, в разі необхідності провести заходи по збереженню і поліпшенню сортових якостей посіву (сортове та видове прополювання, знищення бур'янів тощо). Апробації посівів озимого жита проводять не раніше молочної стиглості. Кількість пунктів для огляду рослин повинна бути не менше ніж 100, а кількість оглянутих стебел повинна бути не менше 500 рослин.

При апробації посівів озимого жита належність до сорту підтверджується документами на висіяне насіння. Відсоток сортової чистоти ні по колосу, ні по зерну не встановлюють, тому, що морфологічні ознаки дуже варіюють.

При огляді рослин на апробаційних ділянках визначають тільки ураженість посівів хворобами, засміченість рослинами, насіння яких важко відокремлюються, карантинними і злісними бур'янами. Ураженість твердою та стебловою сажками не допускається в посівах доказового та базового насіння, а в сертифікованому (0,3-0,5%) .

Посіви жита вважаються непридатними для насіннєвих цілей, якщо їх засміченість пшеницею та ячменем більше 2%, кострице і софорою товсто плідною перевищує 1%. Посіви призначені для одержання насіння розсадників розмноження 1 року, вибраковують, якщо в них виявлена будь-яка кількість культурних рослин, насіння яких важко відокремлюється. Інші розсадники вибраковуються, якщо засміченість цими рослинами перевищує 1%.

Просторова ізоляція посівів різних сортів жита не потрібна в тому випадку, коли між ними смуга (шириною не менше 10м) дорослого лісу або інших природних перешкод, які виключають можливість перезапилення. Посіви, які знаходяться в зоні ізоляції. Не можуть бути використанні для насінництва.

На основі висновків сортової оцінки посівів озимого жита апробатори складають такі апробаційні документи:

на сортові посіви репродукційного насіння (РН), які визнані придатними на насіння - акт апробації ( форма № 193);

на насіннєві посіви розсадників, супереліти, еліти і першої репродукції в дослідних господарствах наукових установ, сільськогосподарських навчальних закладів та інших виробників оригінального та елітного насіння, які визнані придатними на насіннєві цілі - акт апробації (форма № 197);

на всі посіви, визнані внаслідок апробації непридатними на насінницькі цілі - акт вибракування (форма №200).

Акт вибракування може бути замінений актом реєстрації, якщо на культури встановлені закупівельні ціни і грошові надбавки за сортність (сорти сильної та твердої пшениці, пивоварного ячменю, найбільш цінні за якістю сорти зернових культур), а врожай їх відповідає вимогам товарного виробництва цих культур і сортів. На посіви, що визнані в результаті апробації непридатними на насінницькі цілі через домішки культурних рослин або бур'янів, насіння яких важко відокремлюється, одночасно з актом вибракування (форма №200) складається акт апробації (форма №193), який старший апробатор не підписує. Якщо в результаті відповідних робіт насіння буде доведене до норм насіннєвих стандартів, то акти вибракування не враховуються, а акти апробації додаються до актів вибракування і затверджуються старшим апробатором. До них додається також посвідчення про кондиційність насіння.

Усі апробаційні документи заповнюються державною мовою. Відповіді на кожну позицію апробаційного документа повинні бути повними, як того потребує форма акту апробації, або польового обстеження.

Склад сортової домішки, кількість розвинутих стебел апробованої культури, домішка культурних рослин та інші показники вказуються у відповідному розділі форм апробації. Якщо вони не виявлені - записується «не виявлено».

Зразки форм насінницьких документів щодо апробації посівів розробляють Держспоживстандарт України, Українська державна насіннєва інспекція за участі Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення (м. Одеса).

Бланки актів апробації та інших апробаційних документів замовляє обласна державна насіннєва інспекція і забезпечує ними виробників насіння за їхні кошти. Зразки форм актів апробації та польових обстежень розробляються Національним центром насіннєзнавства та сортовивчення за участі Української державної насіннєвої інспекції й затверджуються в установленому порядку Міністерством аграрної політики України.

Висновок

Жито -- важлива кормова культура. Його висівки і шрот використовують як концентрований корм, зелена маса -- незамінний корм у ранньовесняний період.

За вмістом білка житній шрот дещо поступається перед пшеничним, але перевищує його за вмістом безазотистих екстрактивних речовин.

Зелена маса жита за поживністю і вмістом перетравного протеїну. переважає зелену масу озимої пшениці і озимого ріпака.

Природні умови Полісся і Лісостепу сприятливі для вирощування озимого жита на зелений корм. Восени воно інтенсивно кущиться і йде в зиму добре розвинутим. Навесні рослини рано дають високий урожай зеленої маси.

Найбільш поживний зелений корм вирощують при сівбі жита з іншими культурами. Урожай зеленої маси сумішки його з викою на 20--30% вищий, ніж урожай чистого жита, із більшим вмістом протеїну. Озиме жито -- відносно невибаглива до умов вирощування культура. Рослини його мають глибоку кореневу систему, яка може засвоювати поживні речовини навіть у малодоступній формі. Завдяки значній кислото- і солевитривалості, воно вважається найбільш придатною культурою при освоєнні меліорованих земель, може рости на торфоболотних і піщаних ґрунтах. Жито дуже добре реагує на удобрення, обробіток ґрунту та інші агротехнічні заходи, при дотриманні яких воно дає високі врожаї на ґрунтах, майже непридатних для вирощування інших зернових культур.

Найбільші площі озимого жита зосереджені на Поліссі та Північно-західному лісостепу.

Слід зазначити, що посіви озимого жита менше забур'янюються і більш стійкі проти кореневих гнилей у порівнянні з озимою пшеницею. Жито більш зимостійке. На менш родючих ґрунтах забезпечує сталі врожаї зерна. Воно може витримувати температуру до мінус 25° і навіть нижчу, а на глибині вузла кущіння до мінус 18--20°. За вмістом білка в зеленій масі (13,9 %) жито переважає озиму пшеницю і кукурудзу у фазі викидання волотей. Нерідко озиме жито вирощують і на сіно. Солому жита використовують як грубий корм у вигляді запареної січки, а також для виготовлення парникових мат, корзин, паперу, саману.

Озиме жито має агротехнічне значення. Завдяки сильному кущенню і швидкому росту навесні воно пригнічує бур'яни , і є добрим попередником для інших культур.

Список використаної літератури

1. Молоцький М. Я., Васильківський С.П., Князюк В.І., Власенко В.А. Селекція та насінництво сільськогосподарських рослин: Підручник. - К.: Вища школа, 2006. - 463с.: іл..

2. Насінництво й насіннєзнавство польових культур / За ред. М.М. Гаврилюка - К.: Аграрна наука, 2007. - 216 с.

3. Лихочвор В.В «Рослинництво. Технології вирощування сільськогосподарських рослин». - Львів: НВФ «Українські технології» 2002 - 800с

4. Вавилов П.П., Гриценко В.В., Кузнецов В.С. и др. Растениеводство. - М.: Агропромиздат, 1986. - 512с

5. Каленська С.М., Новицька Н.В. Робочий зошит до вивчення дисципліни Насіннєзнавство. - Київ, ISB UAAS, 2010.

6. Бізнес-плани господарства .

7. 90 років Носівській селекційно дослідній станції: Науковий збірник/ Укладач Левченко Ф. К.-Чернігів.: Чернігівський ЦНТЕІ, 2001.-78с.

8. Бізнес-план розвитку ДП ДГ Носівської СДС за 2008-2010 рр.

9. Еколого-агрохімічний паспорт сільськогосподарських угідь

10. Подпрятов Г.І, Скалецька Л.Ф, Сеньков А.М, Хилевич В.С. «Зберігання і переробка продукції рослинництва». Київ «Мета» 2002. - 495с.

11. Веселовський І.В, Манько Ю.П, Танчик С.П, Орел Л.В. «Бур'яни та заходи боротьби з ними». Київ. Учбово-методичний центр.

12. Макрушин М.М. Насіннєзнавство польових культур. - К.: Урожай, 1994. - 208с.

13. Насіння запорука високих врожаїв Вінничини, м. Вінниця 2009р.

14. Методика проведення апробації сортових посівів зернових культур, 2009р.

Размещено на Allbest.ru