Главная База знаний "Allbest" Сельское, лесное хозяйство и землепользование Технологія вирощування тритикале озимого в умовах степу України

Технологія вирощування тритикале озимого в умовах степу України

Ботанічна характеристика та морфобіологічні особливості тритикале озимого. Характеристика господарства: кліматичні та ґрунтові умови. Проектування біологічної врожайності культури. Обробіток ґрунту, підготовка насіння. Догляд за посівами, збирання врожаю.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 11.03.2015
Размер файла 79,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

  • Вступ
  • 1. Ботанічна характеристика та морфобіологічні особливості тритикале озимого
  • 2. Загальна характеристика господарства
  • 2.1 Кліматичні умови
  • 2.2 Ґрунтові умови
  • 3. Проектування біологічної врожайності культури
  • 4. Технологія вирощування тритикале озимого
  • 4.1 Місце в сівозміні
  • 4.2 Обробіток ґрунту
  • 4.3 Система добрив
  • 4.4 Характеристика рекомендованих до посіву сортів тритикале озимого
  • 4.5 Підготовка насіння до сівби
  • 4.6 Сівба
  • 4.7 Догляд за посівами
  • 4.8 Збирання врожаю
  • 5.Економічна ефективність вирощування культури
  • Висновок
  • Список використаної літератури

Вступ

Тритикале - нова культура, "синтезована" людиною в XIX-XXст. Світова спільнота визначила її латинську назву як Triticosecale Wittm. & А. Camus. Не дивлячись на свою філогенетичну молодість, тритикале вже починає тіснити інші культури в структурі посівних площ. Світовим лідером з вирощування тритикале є Польща, де під неї відводять 840 тис. га, або 9,6% всіх посівів зернових. Середня врожайність тритикале (на зерно) в Польщі - 30 ц/га. Серед країн СНД перше місце за площами тритикале займає Білорусь (більше 350 тис. га, або 15 - 17% посівної площі). Там тритикале добре пристосоване до кліматичних умов. Білоруси одержують стабільну врожайність, що перевищує на 5-7 ц/га врожайність пшениці. Собівартість 1 ц тритикале на 5-6% нижче, ніж в середньому по зернових культурах, а рентабельність - на 10% вище, відзначили учені-аграрії.

Сучасні сорти тритикале можуть володіти більшою екологічною стійкістю, ніж пшениця і жито. Тритикале значно краще, ніж пшениця, здатне протистояти низьким температурам, хворобам і шкідникам. Амфідиплоїдний гібрид пшениці і жита - тритикале вдало поєднує в собі ознаки обох батьків. Велика цікавість, що проявляється до нової культури, викликана тим, що тритикале може давати урожаї на еродованих, піщаних, кислих легких ґрунтах, там де пшениця істотно знижує врожайність. Тритикале перевершує пшеницю і жито за вмістом білка в зерні, відрізняється високим вмістом незамінних амінокислот, і в першу чергу - лізину. У зернових сортах тритикале в зерні накопичується білка на 1,5-2 % більше, ніж у пшениці, вище за жито на 3-4%. Збір білка з гектара перевершує пшеницю і жито на 40-45 %, лізину на 20-25 %. Тритикале - це нове важливе джерело світових харчових ресурсів. Доведено, що по харчових властивостях і технологічній цінності тритикале конкурує з пшеницею, кукурудзою, рисом, просом, сорго. Лінії тритикале можна використовувати для різного роду хлібопекарських і макаронних виробів. В даний час хліб високої якості з муки тритикале одержують при змішуванні її (50 %) з мукою сильної пшениці.

Пшенично-житні гібриди (Triticale) володіють підвищеною зимостійкістю, стійкістю проти грибних і вірусних хвороб, зниженою вимогливістю до родючості ґрунту, містять багато білка в зерні. У нашій країні пшенично-житні гібриди, що не розщеплюються, одержували в двадцятих роках академік Г, М. Мейстер, Н.Р. Мейстер, Н.У. Лебедєв, в тридцятих роках А.І. Державін, в сорокових роках професор В.Е. Пісарєв. Тритикале більш зимостійкий, ніж озима пшениця. По хімічному складу тритикале близький до пшениці, але в ньому більше сирого протеїну (15,1-18,1%) і лізину (0,50%), в пшениці ж цих речовин 9,2-13% і 0,41%. Протеїн пшениці і пшенично-житніх гібридів однаково перетравлюється, але амінокислотний склад його у тритикале більш повноцінний. По харчовій цінності тритикале перевершує пшеницю - володіє підвищеним вмістом вітамінів групи В і РР, оптимальним співвідношенням мінеральних речовин. Із зерна тритикале одержують високоякісне печиво, що володіє підвищеною харчовою цінністю за рахунок підвищеного вмісту білкових речовин, зокрема незамінних амінокислот (лізин, метіонін, триптофан), моносахарів. Тритикале можна віднести до продуктів дієтичного і лікувально-профілактичного призначення.

По поживній цінності зерно пшенично-житніх гібридів не поступається зерну ячменю і сорго, і може замінити його в раціоні свиней, а також в концентрованих сумішах для відгодівлі великої рогатої худоби, дійних корів, овець. Викладена вище характеристика відноситься до двовидових тритикале, одержаних від схрещування одного виду пшениці і жита.

Чимале значення відводиться тритикале в захисті грунту від водної ерозії, очищенні полів від бур'янів. Більшість сортів тритикале, на жаль, дозріває пізніше за пшеницю. Пізньостиглість тритикале обумовлюється подовженням періоду колосіння - дозрівання за рахунок повільного процесу формування і наливання зерна. Цікавість до тритикале зростає через унікальне поєднання у нього ряду господарсько-біологічних особливостей.

Тритикалевий солод перевершує інші сорти солоду по впливу на обсяг хліба, оскільки в середньому значно перевищує інші сорти солоду з хлібних злаків по діастатичній силі і вмісту амілази. Крім того, середній вміст розчинного білка в солоді тритикале складає 53% (від загального білка) на відміну від 27-38% в інших хлібних злаках. Таким чином, тритикале дає більше зброджуваних сахарів і низькомолекулярних азотних з'єднань, ніж солод з інших зернових культур.

Висока ферментативна активність тритикалевого солоду наводить на думку, що його можна використовувати в пивоварінні. Середній вихід пива з тритикалевого солоду був нижчим, ніж з ячмінного. Тритикалове сусло багатше азотними з'єднаннями, кількість загального і формального азоту в тритикалевому суслі майже вдвоє вища, ніж в ячмінному. Пиво з тритикалевого сусла є темнішим і має вищі значення pH, а також містить менше алкоголю, ніж ячмінне. Таким чином, зерно тритикале можна включити як складова частину зерна для приготування пива.

Закордоном зерно тритикале широко використовують для кормових цілей (зерно, сінаж, літній силос). Підкреслюється цінність зерна кормового призначення: воно містить таку ж або більшу кількість білка, ніж зерно пшениці. Як джерело енергії тритикале успішно замінює пшеницю, кукурудзу, ячмінь і зернове сорго.

Крім того, тритикале - цінна кормова культура. Його зерно використовують для годування сільськогосподарських тварин, перш за все свиней і птиці. Встановлено, що заміна 40% зерна в звичайних комбікормах зерном тритикале збільшує прирости свиней на відгодівлі на 18-30% і економить 15-20% корму. Зелену масу цієї культури також використовують на корм тваринам. Завдяки підвищеному вмісту каратиноїдів, зелену масу тритикале худоба поїдає краще, ніж зелену масу жита або пшениці.

1. Ботанічна характеристика та морфобіологічні особливості тритикале озимого

Таблиця 3

Ботанічна характеристика та морфобіологічні особливості тритикале озимого а) Ботанічна характеристика:

Показник

Назва

українська

латинська

Клас

Однодольні

Родина

Тонконогові

Рoaceae

Рід

Тритикале

Triticale

Вид

Тетраплоїдна

Тurgidocereale

Підвид

Біологічна форма

озима

б) Морфологічні ознаки:

Показник

Ознаки

1. Вегетативний орган:

- коренева система

мичкувата, з добре розвиненими вузловими коренями, проникає у ґрунтна глибину до 1,5 м і глибше. Відзначається високою фізіологічною активністю, що сприяє доброму розвитку рослин на недостатньо родючих ґрунтах.

- стебло

порожниста соломина, заввишки 100-140, у кормового тритикале - до 200 см, з 4-6 міжвузлями, часто опушене, як у жита, під колосом.

Тритикале відзначається високою кущистістю, здатне утворювати кущ з 5-12 пагонами.

- лист

великі, пластинки довгі (20-35 см) і широкі (до 2,5-3 см), ланцетні або лінійні, з вушками і язичками, вкриті восковим нальотом.

2. Генеративні органи:

- суцвіття (квітка)

складний колос, здебільшого веретеноподібної форми, завдовжки 7,5-18 см. Як у жита, він багатоколосковий - містить 25-35 колосків, а як у пшениці - колоски багатоквіткові, з 2-6 квітками. Колоски розміщуються на виступі членика стрижня по одному. Колоскові луски подібні до пшеничних. Кожна квітка має дві квіткові луски, з яких нижня в остистих форм закінчується остюком, маточку і три тичинки. Тритикале - переважно самозапильна рослина.

- плід

зморшкувата зернівка, з добре розвиненим чубком, частіше червоного, червонувато-сірого забарвлення.

- насінина

Зерно крупне, маса 1000 шт. становить 50-60 г.

в) Фази розвитку тритикале озимого тривалість вегетаційного періоду тритикале озимого в наших умовах складає 275-285 днів

№ п/п

Фенологічна фаза розвитку культури

Ознаки фази

1

Сходи

Найінтенсивніше насіння проростає за температури 20-25°С. Сходи з'являються в даному випадку через 7-8 днів. Проте оптимальна температура в межах 12-17°С. Тривалість фази сходів у нормальних умовах коливається від 15 до 25 днів.

При пізніх строках сівби рослини входять у зиму, маючи на рослині один-три листки. В такому випадку фаза сходів продовжується навесні при відновленні вегетації, а її загальна тривалість разом з періодом зимового спокою може становити 100-150 днів.

2

Кущіння

Характерною біологічною особливістю хлібних злаків є властивість кущитись. Кущіння - це поява бокових пагонів та вузлових коренів у рослин. Воно наступає після утворення 3-4 листків. Найсприятливіша температура для кущіння 13-18°С, а за 2-4°С кущіння майже призупиняється. Вузол кущіння є основним органом, при його відмиранні рослина гине. У ґрунті він розміщується на глибині 1,5-3,0 см і витримує морози до мінус 17-20°С.

3

Вихід в трубку

Початком фази вважають момент, коли на головному пагоні з'являється перший стебловий вузол на відстані 2-5 см від поверхні ґрунту. Наступає ця фаза через 25-35 днів після відновлення весняної вегетації. Триває 25-30 днів. Холодна й хмарна погода сповільнює ріст стебла.

Під час виходу в трубку інтенсивно наростає вегетативна маса. Формуються генеративні органи.

4

Колосіння

Одночасно з інтенсивним ростом стебла, внаслідок різкого видовження передостаннього міжвузля, відбувається вихід колоса з піхви верхнього листка, що означає настання фази колосіння. Продовжується формування репродуктивних органів, наростання вегетативної маси і сухої речовини.

5

Цвітіння

За нормальних умов вегетації через 4-5 днів після виколошування настає цвітіння, яке триває 3-6 днів. Починається цвітіння з середини колоса й поступово переходить до низу і верхівки колоса. У колоску спочатку цвітуть бокові (нижні) квітки, а потім середні. За перших строків цвітіння утворюється найвиповненіше зерно.

6

Достигання

Після цвітіння і запліднення із стінок зав'язі утворюється оболонка зернівки. Ріст стебла, листків і коренів майже припиняється і пластичні речовини надходять тільки до зерна. Період формування зерна триває 12-16 днів і під кінець цього періоду відмічають настання молочної стиглості. Зерно в цій фазі уже нормальної величини, але ще зелене, молокоподібної консистенції. Вологість зерна в молочній фазі стиглості - 60-40%.

У восковій фазі стиглості консистенція зерна нагадує віск, вологість зерна становить 40-20%. В кінці цієї фази зерно набуває нормального забарвлення, надходження поживних речовин у зерно і його ріст припиняється. У цей період починають роздільне збирання.

За повної стиглості вологість зерна знижується до 20-14%, воно стає твердим і втрачає зв'язок з материнською рослиною.

г) Біологічні ознаки

Відношення до тепла. Мінімальна температура проростання насіння тритикале 5 0 С, оптимальна - 20, а максимальна - 35 0 С. Кущиться воно, в основному восени, але також продовжує цей процес навесні. Критична температура для тритикале в зимовий період - 18 - 20 0 С, причому вона менш стійка в несприятливим факторам вегетації рослин узимку й навесні, чим пшениця.

Відношення до вологи. Для набрякання й проростання насінь тритикале витрачає 50 - 60 % води від загальної маси сухої партії. Максимальна потреба у волозі відзначена у фазі виходу в трубку, а також при формуванні й наливі зерна. Вона менш засухостійка культура.

Відношення до світла. Тритикале - рослина довгого дня. Нестача світла на початку вегетації знижує їхня врожайність. Найбільш оптимальним для даної культури є постійне чергування під час вегетації сонячних днів і похмурих. Інтенсивне сонячне освітлення забезпечує нагромадження в листах і вузлах кущіння великої кількості пластичних речовин і вуглеводів. Сонячна погода у фазі виходу в трубку сприяє формуванню в нього міцних меживузль, що підвищує стійкість стебел до полягання.

Відношення до механічного складу ґрунту. Тритикале практично не вимогливе до родючості ґрунту. Вона здатна виростати на всіх типах ґрунтів (крім сипучих пісків і мало окультурених торфовищ), однак з максимальною віддачею реагує на родючі ґрунти. Кращими по мінеральному складі для неї є дереново-підзолисті легко - і средньосуглинкові, а також добре окультурені торф'яні ґрунти низинного типу.

Відношення до кислотності ґрунту. Оптимальне значення рН для тритикале - 5,5 - 7,0. У цьому зв'язку найкраще вирощувати дану культуру на ґрунтах зі слабокислою і нейтральною реакцією середовища. Так, підвищення рН із 6,0 до 6,5 забезпечує приріст урожаю тритикале на 14 - 25 %.

Для зниження загальної кислотності ґрунту застосовується вапнування. Основним вапняним добривом вважається доломітове борошно, що, поряд з кальцієм, містить і магній. Він також є цінним мінеральним елементом.

Таблиця 4

Біологічні особливості тритикале озимого

Показник

Значення

Примітка

1

2

3

Вимоги до тепла:

- мінімальна температура проростання насіння

5оС

- оптимальна температура проростання насіння

20оС

- оптимальна температура для росту і розвитку культури

18-25оС

Вимоги до вологи:

- кількість вологи для набубнявіння насіння

50-60 %

- критичний період по відношенню до вологи

Фази вихід в трубку, цвітіння-налив зерна

Вимоги до елементів мінерального живлення:

- критичний період по відношенню до фосфору

фаза проростання,

фаза дозрівання

- критичний період по відношенню до азоту

фаза проростання

азот необхідний на перших етапах органогенезу, до розвитку бульбочкових бактерій на коренях

- критичний період по відношенню до калію

цвітіння-дозрівання зерна

Винос елементів мінерального живлення: на 1 ц продукції

N

2,7

Р2О5

1,2

К2О

2,2

Відношення рослин до ґрунтів

чорноземи, дереново-підзолисті легко - і средньосуглинкові

2. Загальна характеристика господарства

Селянсько (фермерське) господарство "Діоніс" знаходиться в Солонянськму районі Дніпропетровської області с. Оріхове. Відстань до райцентру - 15 км, відстань до м. Дніпропетровська - 31 км.

Спеціалізація господарства - вирощування зернових, технічних та олійних культур.

2.1 Кліматичні умови

У степовій зоні України перехід від одного сезону до іншого відбувається поступово. Початком весни вважається дата переходу середньодобової температури через 0°С. Це спостерігається в першій половині березня. Перехідний період від зимового режиму до літнього дорівнює майже двом місяцям. Характерною рисою весни є інтенсивний підйом температури. У першій декаді березня руйнується стійкий покрив снігу. Грунт, прогріваючись, відтає, його середньомісячна температура в квітні на глибині 20 см дорівнює 7 - 8°С.

У таблиці 1 приведені дані по середньомісячним та багаторічним температурам за даними Дніпропетровської метеостанції.

тритикале озимий врожай насіння

Таблиця 2

Метеорологічна характеристика Солонянського району (за даними Дніпропетровської метеостанції)

Місяці

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

За рік

2013 рік

-8,9

-1,9

1,5

16,3

14,3

18,2

21,7

21,7

13,7

7,8

1,7

0,5

10,4

2014 рік

-6,1

-4,7

0,4

9,2

15,9

19,2

20,7

20,0

14,8

7,9

2,0

-2,6

8,1

Середня багаторічна

-5,3

-4,0

1,0

9,5

16,0

19,5

21,2

20,4

15,3

8,4

2,7

-1,9

8,6

Літо на території звичайно настає в середині травня і продовжується до середини вересня. Цей період характеризується малохмарною, спочатку теплою, а потім жаркою погодою. Атмосферні опади в основному зливового характеру захоплюють невеликі ділянки, викликають інтенсивний змив ґрунтового покриву й утворення ярів, полягання хлібів. Грози часто бувають із градом, що іноді приносить великий збиток посівам. Для області характерні періодичні посухи.

Перші осінні заморозки настають на поверхні ґрунту значно раніше, ніж у повітрі, і приходяться на кінець вересня; у повітрі - у другій декаді жовтня. Теплими бувають весь жовтень і листопад.

Зима в Степу України непостійна. Морозні дні змінюються дощовими, різкі коливання температури спостерігаються не тільки протягом року, але і протягом місяця і навіть доби. Нерідко арктичні маси повітря викликають сильні зимові похолодання і весняні заморозки, що негативно позначається на врожайності. Середньомісячна та багаторічна кількість опадів представлена в таблиці 2.

Таблиця 2

Сума атмосферних опадів, мм (за даними Дніпропетровської метеостанції)

Місяці

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

За рік

2013 рік

38

24

48

41

20

25

13

13

14

5

11

22

274

2014 рік

48

34

31

40

46

69

58

43

41

36

44

55

545

Середня багато річна

44

33

30

38

47

62

55

41

37

31

40

49

507

Зима малосніжна. Під час частих відлиг температура повітря підвищується до 9 - 14°С, але бувають і зниження до мінус 25 - 30°С. У січні-лютому середньомісячна температура звичайно мінус 4 - 6°С. Число похмурих днів у грудні - лютому дорівнює 72,8%. Від сніжного покриву залежить промерзання ґрунту, що коливається від 7 до 32 см. Велика глибина промерзання негативно позначається на вирощуванні сільськогосподарських культур: навесні при таненні снігу багато води стікає в балки, ріки, у мерзлому грунті припиняється діяльність мікроорганізмів, припиняються біохімічні процеси. При близькій до нульової температурі утворюється крижана кірка, що наносить велику шкоду озимим посівам.

Клімат господарства континентальний, помірно-посушливий, із середньорічною температурою повітря 8,6°С. Середньорічною кількістю опадів 507 мм.35% загальної суми опадів приходиться на літні місяці (червень, липень, серпень). На вегетаційний період (квітень - листопад) приходиться близько 55% всіх опадів.

Зима малосніжна, відлиги змінюються морозами. Стійкий сніжний покрив з'являється в третій декаді грудня і руйнується в першій декаді березня. Число днів зі сніжним покривом близько 75.

Весна настає в другій декаді березня. Сніжний покрив зникає, прогрівається ґрунт. Температура повітря переважно плюсова: у квітні +8,3, у травні +16,3. Весняні заморозки спостерігаються з 13 квітня по 11 травня.

Літо жарке. Температура в червні + 19,4 (19,8), у липні + 22,7° (20,8), у серпні + 20,5°С (20,4). Опади випадають переважно у виді злив. Осінь установлюється наприкінці вересня, коли спостерігаються перші осінні заморозки (з 25 вересня).

Вітри - звичайно перемінні. Навесні, восени й узимку переважно східних і південно-східних напрямків, улітку - західних. Навесні і влітку часті суховії.

2.2 Ґрунтові умови

Територія господарства розташована в зоні степу України по схемі агроґрунтового районування України. Рельєф господарства представлена у вигляді рівнини. Така форма рельєфу не сприяє інтенсивному змиву ґрунту, що спостерігається в період розтавання снігу та сильних дощів. Завдяки такій формі рельєфу водою з поверхні землі не змивається гумусовий шар, а отже земля не втрачає поживні речовини і зберігає свою агрономічно цінну структуру.

В цілому територія господарства являє собою широке плато із загальним схилом на північ.

Південно-західна частина території представлена широкими водорозділовими пологими схилами (1-3о), поділеними балками, які направлені з північного - сходу на південний - захід. Схили цих балок майже всі випуклої форми. дно цих балок має ширину від 20 до 100 м.

В цілому, леси найбільш сприятлива грунтово утворююча порода, на якій формуються родючі чорноземи.

Це несприятливі грунтово-утворюючі породи з поганими фізико - хімічними властивостями. Сформовані на них грунти часто засолені, низькородючі.

Основні площі землекористування зайняті чорноземами звичайними малогумусними легко глинистими з їх слабо - середнє - сильно змитими і намитими різновидами.

Таблиця 3

Агрохімічна характеристика основних типів грунтів

Найменування грунтів

pH

Гумус, %

Мг. на 100 гр. грунту

N/NO3

P2O5

K2O

Чорнозем звичайний малогумусний не змитий

6,9

3,62

3,04

12,10

11,38

Чорнозем звичайний малогумусний слабо змитий

6,8

3,51

2,85

11,86

10,43

Чорноземні ґрунти займають найбільшу орну площу в господарстві. Вони являються типовими для цієї зони. Чорноземи сформувались в умовах засушливих степів під впливом степової трав'янистої рослинності на лесовій материнській породі.

Чорноземні ґрунти, як правило, мають сильний гумусований профіль (75-85см). Верхній гумусовий горизонт товщиною 40см має темне забарвлення, містить від 4,0% до 6,5% гумусу.

Найбільш розповсюдженими являються чорноземи малогумусні легкоглинисті. Займають приблизно дві третіх всіх розораних земель господарства. Як бачимо з приведених даних, у господарстві сприятливі умови для вирощування сільськогосподарських культур.

3. Проектування біологічної врожайності культури

Культура тритикале озиме

Сорт Раритет

Показник

Величина показника

Примітка

Спосіб сівби

Звичайний рядковий

Ширина міжрядь, см

15 см

Кількість на 1 м2:

- рослин

350

- пагонів, всього

910

- продуктивних пагонів

700

Кущистість:

- загальна

2,6

- продуктивна

2,0

Висота рослин, см

50-80

Характеристика колоса (волоті):

- довжина, см

8,2

- кількість колосків, шт

24,0

- кількість зерен, шт

27

- маса зерна з колоса, г

1,2

Маса 1000 зерен, г

40,3

Маса зерна з 1 м2, г

840

Біологічна врожайність, ц/га

84,0

4. Технологія вирощування тритикале озимого

4.1 Місце в сівозміні

Тритикале менш вимоглива до попередника, ніж озима пшениця. Кращими попередниками вважаються чистий пар, рання картопля, зернобобові культури, однорічні трави. У чистому пару може оброблятися і після зернових, так як значно менше дивується кореневими гнилями.

При інтенсивному вирощуванні озимого тритикале для одержання найбільш повного врожаю з високою якістю, його необхідно розміщувати після чистого пара (найбільш вологозабезпеченість попередника в зоні з недостатнім зволоженням). Це пояснюється біологічними особливостями культури, кліматичними умовами господарства і тим, що поле після чистого пара найменш засмічено бур'янами, не містить шкідливі патогенні і організми. І поле до посіву озимого тритикале після чистого пара можна підготувати за короткий термін і з мінімальними затратамі.

Густота продуктивного стеблястоя тритикале, розміщеного по чистому пару достовірно вище 322-386 шт / м 2, у порівнянні, наприклад, по вико / вівсу - 230 - 280 шт / м 2. Таким чином найбільш прийнятний попередник для озимої тритикале - чистий пар, який забезпечує найкращі умови її перезимівлі, в більшості випадків виключає застосування гербіциду і дозволяє отримувати стабільний урожай зерна на рівні 4,5 т / га.

4.2 Обробіток ґрунту

Обробіток ґрунту під тритикале озиме повинен бути диференційований для кожної ґрунтової зони, господарства і полів сівозміни залежно від попередників, ступеня і характеру забур'яненості та ін.

Після основного обробітку ґрунту як найшвидше готують ґрунт до сівби. У жодному разі не можна пропускати таку можливість після дощів. Якщо ґрунт відразу не розпушити, то він засихає, утворює брили, що вимагає додаткових витрат на його підготовку. Крім того, надмірна кількість проходів тракторів, іншої техніки ущільнює ґрунт, руйнує його структуру, змінює об'ємну масу, що негативно позначається на врожаї.

При розміщенні тритикале після багаторічних трав, які збираються на два укоси, поле орють плугами з передплужниками не пізніше як за місяць до сівби. Ґрунт добре осідає, що гарантує одержання дружних сходів і добре виживання рослин взимку. Передплужники встановлюють на глибину 10-12 см, а плуг - на 25-27 см.

З плугом агрегатують кільчасто-шпорові котки (З ККШ-6), або за достатньої вологості ґрунту - важкі борони (БЗТС-1,0). Особливо ефективним є застосування в агрегаті з плугом сучасних комбінованих знарядь (Packomat), що ущільнюють, подрібнюють і вирівнюють свіжовиораний і ще не пересохлий ґрунт. Дані пристрої одночасно з оранкою підготовлюють ґрунт практично до передпосівного стану, агрегатуються з 5-9-ти корпусними плугами. Тому можна обмежитись одним передпосівним обробітком ґрунту, що дасть змогу зменшити витрати пального і коштів. Крім того, добре розпушення ґрунту одночасно з оранкою сприяє збереженню вологи, підвищенню інтенсивності мінералізації, рівномірному загортанню насіння, виключає небезпеку осідання ґрунту в осінньо-зимовий період.

Коли попередником тритикале озимого є зернові бобові культури, після їх збирання без попереднього лущення проводять оранку на глибину 20-25 см. У міру проростання бур'янів проводять один-два поверхневі обробітки ґрунту.

З метою економії ресурсів на незабур'янених полях після гороху, кормових бобів, сої, вики можна обмежитися поверхневим обробітком ґрунту. Застосовують дискові лущильники ЛДГ-10, ЛДГ-15 у випадку достатньої вологості ґрунту у два сліди у двох взаємно перпендикулярних напрямках на глибину 6-8 см. Якщо ґрунт ущільнений, відносно сухий, поле погано зачищене від рослинних решток, кращі результати забезпечує використання дискових борін БДТ-3,0; БДТ-7,0. Поверхнево оброблений ґрунт менш осідає, має вищу вологість, рослини восени краще розвиваються і зимують.

Таблиця 4

Система обробітку ґрунту. Культура тритикале. Попередник горох

Прийоми обробітку ґрунту в порядку проведення

Строк обробітку

Глибина, см

Основний обробіток ґрунту

1. Лущення стерні

Відразу після збирання попередника

6-8

2. Лущення стерні

через 1-2 тижні після першого лущення

8-10

Передпосівний обробіток ґрунту

1. Передпосівна культивація

Перед сівбою (не раніше ніж за 2-3 дні)

4-6

Поверхневий обробіток ґрунту кращі результати забезпечує в зоні Степу. Після вико-вівсяно-горохової або інших бобово-злакових сумішок, озимого ріпаку, люпину на зелений корм, які рано звільняють поле, є можливість зробити лущення лемішними лущильниками на глибину 10-12 см або дисковими боронами на 6-8 см.

Після проростання бур'янів, але не пізніше як через 10-12 днів, орють на 20-22 см в агрегаті з боронами або кільчасто-шпоровими котками і боронами, найкраще з "Packomat". У міру проростання бур'янів проводять два-три поверхневі обробітки ґрунту. На чистих від бур'янів площах за недостатньої вологості ґрунту, згідно з багатьма рекомендаціями, після цих попередників доцільно застосовувати поверхневий обробіток.

Вибір способу обробітку ґрунту визначається також гранулометричним складом ґрунту. На важких ґрунтах у західних регіонах України поверхневий обробіток сильно ущільнює ґрунт, зменшує його водопровідність, утруднюється ріст коренів у глибину, зменшується стійкість рослин проти несприятливих умов і продуктивність.

Після ранньостиглих сортів картоплі орють на глибину 20-22 см, а в зоні Полісся - на 18-20 см в агрегаті з боронами чи з "Packomat". На легких ґрунтах та на чистих від бур'янів площах замість оранки проводять лущення з боронуванням або культивацією з боронуванням на 8-10 см. Найкраще для якісної підготовки ґрунту використовувати комбіновані агрегати типу Європак.

Найважче підготувати ґрунт до сівби після кукурудзи. Зразу ж за збиранням кукурудзи на зелений корм або силос, щоб подрібнити рослинні рештки, площу дискують добре загостреними дисковими боронами (БДТ-3,0; БДТ-7,0) у перпендикулярних напрямках. Для кращого заорювання решток передплужник встановлюють на глибину 10-12 см, а основний корпус плуга - на 23-25 см.

Передпосівний обробіток ґрунту.

Від своєчасної і якісної передпосівної підготовки ґрунту залежить глибина загортання насіння, дружність і рівномірність появи сходів озимої пшениці, ріст, розвиток і продуктивність рослин.

Поверхня ґрунту має бути добре вирівняною. Різниця у висоті гребенів, утворених робочими органами культиватора чи зубами борін, повинна становити не більше 2 см.

Передпосівний обробіток ґрунту і сівба - це єдиний технологічний процес. Розрив між ними повинен бути мінімальним - не більше 0,5-1 год. Поле при цьому не встигає пересохнути і насіння лягає у вологий ґрунт. Щоб краще було видно слід маркера, передпосівний обробіток проводять під невеликим кутом до напрямку сівби.

Останній обробіток ґрунту проводять на глибину сівби 2-3 см. Відхилення глибини обробки від заданої не повинно перевищувати 0,5 см. Найкраще для цієї мети використовувати ґрунтооброблювальні агрегати РВК-3,6; РВК-5,4; РВК-7,2; ВИП-5,6 та ін. Високу якість забезпечують комбінатори провідних європейських фірм під назвами Компактор ("Lemken'. '), Європак ("BBG"), Європак 6000 (KLEINE), Термінатор (Korgskilde), Мультітілєр, Террамакс (RAU AGROTECHNIC), Сінхрожерм (FRANGUET) та ін.

Ці знаряддя створюють ущільнену підошву, на яку потрібно висіяти насіння. У підпосівному шарі внаслідок цього створюється добра можливість для капілярного підняття води, що забезпечує надходження вологи до насіння. Через верхній розпушений шар добре надходить повітря і тепло, тобто складаються найкращі умови для дії трьох основних чинників проростання насіння - вологи, тепла і повітря.

4.3 Система добрив

При основному обробітку ґрунту вносимо фосфорне 2/3 (20 кг д. р. /га) та 2/3 (42 кг д. р. /га.) калійне добрива від розрахункової потреби. Під час посіву вносимо в рядки 1/3 (10 кг д. р. /га.) фосфорних та 1/3 (20 кг д. р. /га.) калійних добрив, при умові що використовуються сівалки з одночасним внесенням туків (як правило вони ще "радянської" конструкції), якщо ні то необхідно внести при передпосівному обробітку ґрунту збільшивши дозу внесення на 30% (N0P13K27 кг д. р. /га.).

В кінці перезимівлі - початку вегетації (по мерзлоталому ґрунту) робимо перше підживлення: вносимо ?30% (21 кг/га д. р.) азотних добрив, від розрахункової норми, бажано вносити у амонійній формі, та бажано додатково калій ?5-10% (3-6 кг/га д. р.) від розрахункової дози (підчас теплої зими поживні речовини вимиваються в нижні шари ґрунту, а найбільша потреба рослини в калію - в період виходу в трубку).

Друге підживлення проводимо через ?2-3 тижні після першого підживлення, при відновлення вегетації та "достиганні" ґрунту. В цей час вносимо ?50% (40 кг/га д. р.) від розрахункової норми азотні добрива в нітратній, амонійній чи амідній формах. Добрива вносимо за допомогою вибракуваних (але справних) зернових сівалок (азотні добрива прискорюють корозію металу).

Третє підживлення азотом проводимо, при умові що рослини не переростають, через ?3-4 тижні після другого (підчас VII-IX етапу органогенезу). Кількість азоту - приблизно 20% (10 кг/га д. р.) від розрахункової, вноситься в рідкій формі у вигляді КАСів, методом обприскування посівів з одночасним внесенням необхідних пестицидів.

Найбільш надійні результати одержані при використанні методу розрахунку норм добрив по відшкодуванню виносу поживних речовин запланованим урожаєм з урахуванням на кожному полі елементів живлення.

Розрахунок дози добрив:

Дози добрив розраховуємо для планованої врожайності 34,1 ц/га.

Розрахунок проводимо за формулою:

Назоту= В Н1 К=34,1*2,7*1=92 кг/га д. р.

Нфосфору= В Н1 К=34,1*1,2*1=41кг/га д. р.

Нкалію= В Н1 К=34,1*2,2*1,3=98 кг/га д. р.

де Н - норма поживних речовин (азоту, фосфору, калію), кг/га д. р.;

В - запланований врожай, ц/га;

Н1 - нормативи витрат поживних речовин на 1 ц врожаю, кг

К - коефіцієнт забезпеченості ґрунту поживними речовинами

Таблиця 5

Система удобрення тритикале озимого, попередник горох

Прийом

удобрення

Строк внесення

добрив

Доза добрив

Вид добрив

Основне

Під культивацію

N62

P41

K98

Аміачна селітра

Суперфосфат

Хлористий калій

Передпосівне

Рядкове

Підживлення:

1.

по таломерзлому ґрунту

N30

Аміачна селітра

2.

4.4 Характеристика рекомендованих до посіву сортів тритикале озимого

Прорив

Заявник: Краснодарський науково-дослідний інститут сільського господарства ім.П. П. Лук'яненка.

Рік внесення до Державного реєстру сортів рослин України: 2006.

Сорт отриманий внутрішньовидовою гібридизацією в межах роду Tritikale індивідуальним добором у гібридній популяції (Краснодарський зернокормовий Ч Presto) Ч АД - 60.

Тип розвитку - озимий. Рослини середньої висоти, форма куща - напіврозлога. Прапорцевий листок: середня кількість рослин з похилим прапорцевим листком, антоціанове забарвлення вушок відсутнє або дуже слабке, сизий восковий наліт на піхві - сильний, листкова пластинка вузька та середньої довжини. Остюки: наявні, антоціанове забарвлення слабке, довжина відносно колоса середня. Соломина порожниста з помірно опушеним верхнім міжвузлям. Колос: сіро-димчастий, середньої щільності, довжини та ширини, пірамідальної форми з горизонтальним положенням у просторі. Вісь колоса - гнучка. Нижня колоскова луска: - кільовий зубець короткий, другий зубець відсутній або дуже малий. Колосок має середню кількість плідних квіток. Зернівка світло-коричнева, дрібна, видовжена, слабо зморшкувата.

Висота рослин 88-102 см. Зимостійкість сорту в умовах проморожування вища від середньої, в польових умовах за роки випробування зимостійкість становила 8,1-8,9 бала. Стійкість до вилягання 8,5-9,0 бала. Стійкість до осипання 9,0 бала. Стійкість до посухи 8,1-8,8 бала. За роки випробування сорт слабо уражувався основними хворобами.

Середня врожайність за роки випробування отримана в зоні Степу - 58,1 ц/га, в зоні Лісостепу - 69,5 ц/га. Гарантована прибавка - 11,0 ц/га. Маса 1000 зерен - 44,4-51,6 г. Середньоранній, вегетаційний період 279-300 діб. Зерно містить 12,7-13,0% білка.

Рекомендований для вирощування в зонах: Степ, Лісостеп.

Раритет

Заявник: Інститут рослинництва ім.В.Я. Юр'єва Української академії аграрних наук.

Рік внесення до Державного реєстру сортів рослин України: 2008.

Тип розвитку - озимий. Рослини низькі, кущ - напіврозлогий. Прапорцевий листок: середня кількість рослин з похилим прапорцевим листком, антоціанове забарвлення вушок слабке, сизий восковий наліт на піхві - сильний, листкова пластинка середньої довжини та середньої ширини. Остюки: антоціанове забарвлення слабке, довжина відносно колосу - середні. Соломина порожниста з помірним опушенням на верхньому міжвузлі. Колос: білий, щільний, довгий та середньої ширини, циліндричної форми з пониклим положенням в просторі. Вісь колосу - гнучка. Нижня колоскова луска: кільовий зубець короткий, другий зубець малий. Колосок має середню кількість плідних квіток. Зернівка жовто-біла, крупна, видовжена, слабозморшкувата.

Висота рослин 111-112 см. Зимостійкість сорту в умовах проморожування вища від середньої, у польових умовах за роки випробування зимостійкість: орту становила 8,6-8,8 бала. Стійкість сорту до вилягання 7,5-8,2 бала. Стійкість до осипання 8,8-9,0 бала. Стійкість до посухи 8,4-8,5 бала. За роки випробування сорт слабо вражався основними хворобами та шкідниками. Середньостиглий, достигає за 279-292 доби.

Середня врожайність за роки випробування у зоні Лісостепу 60,9 ц/га, Полісся 53,5 ц/га. Прибавка до національного стандарту в зоні Лісостепу 5,8 ц/га, Полісся - 4,9 ц/га. Маса 1000 зерен 44,7-46,3 г. Зерно містить 12,6-13,6% білка.

4.5 Підготовка насіння до сівби

Для сівби використовують високоякісне насіння зі схожістю не менше 87%. Воно має бути добре виповненим. Маса 1000 насінин не нижча 40-45 г.

Зернові сорти тритикале не уражаються твердою сажкою і практично стійкі проти летючої. Проти інших хвороб (септоріоз проростків, фузаріоз, снігова пліснява) насіння завчасно протруюють одним з препаратів, рекомендованих для озимої пшениці, що захищають від цих хвороб.

Таблиця 6

Норми посівних якостей насіння (ДСТУ 2240-93)

Культура

Категорія насіння

Сортова чистота,%

Вміст насіння

Схожість насіння, %

Вологість насіння, %

основної

культури,%

інших видів,

шт. /кг

культур

них

бур'янів

Тритикале озиме

ОН

99,8

99

5

5

90

14

Таблиця 7

Пестициди, які використовують для протруєння насіння

Назва препарату

Норма витрати препарату

Шкідливий організм, проти якого обробляють насіння

Спосіб, час обробки, обмеження

Вітавакс 200 ФФ

3.0

Летюча тверда сажки, кореневі гнилі, пліснявіння насіння

Протруювання насіння

4.6 Сівба

Сіють переважно звичайним рядковим способом з міжряддями 15 см. Вузькорядний спосіб сівби має перевагу в тому, що рівномірніше розміщує насіння в рядку і на площі. Нові сівалки Містраль, СПУ-6Д формують міжряддя на 12 см.

Насіння цієї культури крупніше за розміром, ніж в озимої пшениці та жита. Тому оптимальна глибина сівби тритикале глибша, ніж у інших зернових культур першої групи.

На важких ґрунтах його загортають на 1-2 см мілкіше, на легких і при підсиханні посівного шару - на 1-2 см глибше. На площах з низькою культурою землеробства глибину сівби тритикале збільшують до 4-6 см.

Для розрахунку норми висіву треба насамперед визначити посівну придатність. Під посівною придатністю розуміють вміст чистого і схожого насіння у досліджуваному зразку і у відповідній йому партії.

Більшість районованих сортів тритикале рекомендується висівати у середині оптимальних строків сівби озимої пшениці. При надто ранніх строках сівби у рослин утворюється надмірно розвинута вегетативна маса, що призводить у зимовий період до ураження сніговою пліснявою та випрівання.

Найкращі умови для розвитку тритикале складаються, якщо від сівби до припинення осінньої вегетації сума ефективних середньодобових температур (вище +5°С) становить приблизно 500°С, а тривалість осіннього періоду 50-60 днів.

У зоні Полісся кращим строком сівби є друга декада вересня, у зоні Лісостепу - період з 5 по 25 вересня. В умовах Лісостепу Західної України оптимальні строки сівби припадають на 10-25 вересня, а допустимі - до 5 жовтня. Пізніше сіють при вирощуванні тритикале за інтенсивними технологіями.

Посівна придатність (ПП) визначається за формулою

ПП = С · Ч/100=90х99,8/100=90%

С - схожість насіння, %;

Ч - чистота насіння, %.

Формула розрахунку норми висіву матиме такий вигляд:

НВ = К · m · 100/ПП=4.5*42*100/90=210 кг/га

К - коефіцієнт висіву

m - маса 1000 насінин, г

ПП - посівна придатність, %

Після розрахунків всі проектовані заходи звести в таблицю 8.

Таблиця 8

Вимоги до сівби. Культура тритикале озиме. Сорт Раритет. Попередник горох

Строк

сівби

Спосіб сівби

Норма висіву, яка рекоменду-ється, млн/га

Норма висіву за масою, кг/га

Глибина загортання насіння

10-15 вересня

Звичайний рядковий ширина міжрядь 15 см

4,5

210

4-6

4.7 Догляд за посівами

Догляд за посівами озимого тритикале варто починати відразу після посіву. При цьому ефективно в посушливих районах прикочування кільчасто-шпоровими котками ЗККШ - 6. Прикочування забезпечує не тільки дружне проростання насінь але і кращу перезимівлю рослин.

Підживлення озимого тритикале здійснюють з урахуванням попередника, наявності елементів живлення в ґрунті і рослинах, стану агроценозу, густоти рослин та стебел на одиниці площі (1 м2), часу відновлення весняної вегетації (ЧВВВ) та погодних умов, що фактично складуться. Після кращих попередників (зернобобові, пари зайняті, багаторічні на один укіс трави) за густоти стебел на 1 мг 800-1200 штук перше підживлення азотним добривом здійснюють за норми 30 кг/га діючої речовини на IV етапі органогенезу, коли формуються елементи структури урожайності колосу. Друге для підвищення вмісту білка і клейковини - 40-50 кг/га діючої речовини на VII-VIII етапі органогенезу (фаза початку колосіння). Після малоцінних попередників за густоти стебел на 1 м2 750 штук і менше, а також на посівах озимих у фазі двох-трьох листків перше ранньовесняне підживлення складає 30-35 кг/га діючої речовини - на II етапі органогенезу, друге в нормі 30-40 кг/га діючої речовини - на IV етапі органогенезу.

У період сходів та кущення на ранніх посівах озимини за певних погодних умов виникає загроза пошкодження посівів цикадами, злаковими попелицями, злаковими мухами, підгризаючими совками, хлібними жужелицями.

Таблиця 9

Прийоми догляду за посівами

Технологічна операція

Строки виконання

агротехнічних прийомів

Агротехнічні вимоги

Прикочування

З посівом або вслід

Таблиця 10

Пестициди для захисту від шкідливих організмів на посіві тритикале озиме

Препарат

Норма витрати препарату

Шкідливий організм, проти якого обробляється

Спосіб, час обробок, обмеження

Строк останньої обробки

Вітавакс 200 ФФ

3,0

Летюча тверда сажки, кореневі гнилі, пліснявіння насіння

Протруювання насіння

-

Децис, 2,5% к. е

0,2-0,3

цикади, злакові попелиці, злакові мухи, підгризаючі совки, хлібні жужелиці

обприскування під час вегетації

20

4.8 Збирання врожаю

Збирання врожаю - це один з найбільш відповідальних періодів польових робіт. Залежно від стану посівів, погодних умов, забур'яненості та інших факторів здійснюють прямим комбайнуванням, або роздільним способом. Неполеглі, чисті від бур'янів посіви та вологості основної маси зерна 17-18%, - прямим комбайнуванням, полеглі, забур'янені, з неодночасним достиганням та схильні до осипання - роздільним способом.

Збирання роздільним способом в залежності від погодних умов не повинні проводити більше п'яти днів. При роздільному збиранні важливо також правильно встановити висоту зрізу, щоб утворений валок міцно вдержувався на стерні і добре продувався. Висота зрізу повинна бути в межах 15-20 см, але краще її встановлювати в залежності від густоти та довжини стебел.

Скошувати тритикале у валки починають з настанням фази повної стиглості, коли вологість зерна в колосі знизиться до 20-28%. Висота зрізу за роздільного збирання має бути не меншою 20-22 см. До обмолоту зерна у валках приступають за вологості зерна в межах 14-16%. Насінницькі посіви починають збирати за вологості зерна не більше 16-18%.

Однак при збиранні ще повністю не ліквідовані втрати зерна. Так, спеціалісти підрахували, що в середньому втрати складають при збиранні врожаю близько 10%. Але дані наукових установ і багатий виробничий досвід свідчать про те, що їх можна на 2/3 знизити, якщо правильно провести весь комплекс робіт.

Визначення оптимальних строків збирання має велике значення, тому, що передчасне скошування призводить до отримання щуплого неповноцінного зерна.

Кращим строком для початку роздільного збирання тритикале є повна стиглість зерна.

Таблиця 11

Збирання врожаю тритикале озимого

Календарні строки збирання врожаю

Фази збиральної стиглості

Спосіб збирання

урожаю

Марка машин

Липень-серпень

Повна стиглість при вологості зерна 14-18%

Пряме комбайнування

Дон-1500

Залікову масу зерна розраховують за формулою:

Мст = Мф (100 - Вф): (100 - Вст) =2319х (100-16) / (100-14) =2265 ц

де Мст - залікова маса врожаю

Мф - маса зерна при фактичній вологості

Вф - фактична вологість зерна

Вст - стандартна вологість зерна

Операційна технологія

Таблиця 12

Операційна технологія

№ п/п

Технологічна операція

Агротехнічні вимоги (призначення заходів, глибина обробітку ґрунту і загортання насіння, дози добрив і пестицидів)

Склад агрегату

марка трактора

марка с. - г. машини, знарядь

1

Лущення стерні

6-8

МТЗ-80

ЛДГ-10

2

Лущення стерні

8-10

МТЗ-80

ЛДГ-10

3

Внесення добрив

N62P41K98

МТЗ-80

1РМГ-4

6

Передпосівна культивація

6-8

МТЗ-80

КПС-4

7

Протруювання насіння

Вітавакс 200 ФФ, 3 л/т

ПУ-6

8

Сівба

4,5 млн. шт/га, 4-6 см

МТЗ-80

СЗ-3,6

9

Підживлення

По таломерзлому грунту N30 кг/га д. р.

МТЗ-80

БЗСС-1,0

10

Внесення гербіциду

обприскування у фазі 1-3 справжніх листків у культури, Децис 0,2 л/га

МТЗ-80

ОП-2000

12

Збирання врожаю

При вологості зерна 14-16%

Дон-1500

5. Економічна ефективність вирощування культури

Основними показниками економічної оцінки вирощування культури є вартість валової продукції, рівень рентабельності, собівартість зерна та чистий прибуток. Річний економічний ефект являє собою сумарну економію виробничих ресурсів, що одержує виробництво в результаті вирощування с. - г. культури. Розрахунок ефективності виробництва виконують за такої послідовністю:

1. Вартість продукції (Впр.):

Впр = У Цр, грн. /га,

де У - фактична (планова) врожайність, ц/га, Цр - ціна реалізації, грн. /га

2. Собівартість 1 ц зерна (С):

С= Зв: У, грн. /ц,

де Зв - виробничі витрати, грн. /га, У - фактична (планова) врожайність, ц/га

3. Чистий прибуток (ЧП):

ЧП = Впр - Зв, грн. /га

4. Рівень рентабельності виробництва визначають як співвідношення чистого прибутку до загальних виробничих витрат за формулою:

Рр = (ЧП: Вв) 100, %,

де Рр - рівень рентабельності, %

ЧП - чистий прибуток, грн. /га

Вв - виробничі витрати, грн. /га

Таблиця 17

Ефективність вирощування тритикале озимого

Показники

1

2

Урожайність з 1 га, ц

34,1

Вартість продукції з 1 га, грн

5797

Витрати на 1 га, грн

3126

Собівартість 1 ц, грн.

92

Чистий прибуток с 1 га, грн

2671

Рівень рентабельності, %

85

Висновок

Тритикале - штучно виведена рослина шляхом схрещування пшениці (м'якої і твердої) та жита.

Сучасні сорти тритикале можуть володіти більшою екологічною стійкістю, ніж пшениця і жито. Тритикале значно краще, ніж пшениця, здатне протистояти низьким температурам, хворобам і шкідникам. Амфідиплоїдний гібрид пшениці і жита - тритикале вдало поєднує в собі ознаки обох батьків.

Велика цікавість, що проявляється до нової культури, викликана тим, що тритикале може давати урожаї на еродованих, піщаних, кислих легких грунтах, там де пшениця істотно знижує врожайність.

Як інтенсивна зернова культура, озиме тритикале формує більш високий урожай при вирощуванні після кращих попередників (чорного та зайнятого пару, зернобобових культур, ріпаку, багаторічних трав).

При середній забезпеченості грунтів рухомими формами поживних речовин оптимальна норма мінеральних добрив по кращих попередниках N30-60P40-60K30, а по гірших - N60-90P40-60K30.

Для сівби використовують чисте, сортове, вирівняне насіння з чистотою не менше 97 % і схожістю 82 %. Перед висіванням насіння знезаражують байтаном або вітаваксом. Тритикале досить стійке проти твердої і летючої сажки.

Підживлення озимого тритикале здійснюють з урахуванням попередника, наявності елементів живлення в ґрунті і рослинах, стану агроценозу, густоти рослин та стебел на одиниці площі (1 м2), часу відновлення весняної вегетації та погодних умов, що фактично складуться.

Визначення оптимальних строків збирання має велике значення, тому, що передчасне скошування призводить до отримання щуплого неповноцінного зерна. Кращим строком для початку збирання тритикале є повна стиглість зерна.

Список використаної літератури

1. Алімов Д.М., Шелестов Ю.В. Технологія виробництва продукції рослинництва: Практикум: Навчальний посібник. - К.: Вища шк., 1994. - 281 с.

2. Грицаєнко З.М., Грицаєнко А.О., Карпенко В.П., Леонтюк І.Б. "Гербіциди і продуктивність сільськогосподарських культур", 2005.

3. Закон України "Про насіння" Закони України. К, 1986 - Т.6, С.177-185.

4. Зінченко І.О., Салатенко В.Н., Білоножко М.А. Рослинництво. - К.: Аграрна освіта, 2001

5. Муха В Д., Пелипец В.А. Программирование урожаев сельскохозяйственных культур - К: Высш. Шк. 1988. - 220 с.

6. Наукові основи Агропромислового виробництва в зоні Степу України / Редкол.: М.В. Зубець (голова редакційної колегії) та ін. - К.: Аграрна наука, 2004. - 844с.

7. Растениеводство / П.П. Вавилов, В.В. Грищенко, В.С. Кузнецов и др.: Под ред.П. П. Вавилова - 5-е изд. перераб. и доп. - М.: Агропромиздат, 1986 - 512с.

8. Растениеводство. Кияк Г.С. С. - Киев: Вища школа. Головное изд-во, 1982. - 400 с. - Укр.

9. Рослинництво з основами поограмування врожаю. /О.Г. Жатов, Л.Т. Глущенко. Г О Жатова та ін, За ред. О Г. Жатова - К: Урожай, 1995. - 256 с.

10. Рослинництво. Інтенсивна технологія вирощування кормових і польових культур: Навчальний посібник / За ред. М.А. Білоножко - К.: Вища шк., 1990. - 292 с.

11. Рослинництво: Підручник / В.Г. Влох, С.В. Дубковецький, Г.С. Кияк, Д.М. Онищук; За ред.В.Г. Влоха. - К.: Вища шк., 2005. - 56-59с.

12. Селекция и семеноводство зерновых культур. /Под ред. В Н. Ремесло, - К.: Урожай, 1978. - 304 с.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены