Організація та технологія вирощування насіння сої

В Україні з 1992 р. сортову чистоту посівів зернових та зернобобових культур (пшениці, жита, ячменю, вівса, тритікале, проса, гречки, гороху, квасолі, сочевиці, нуту, вики, сої) визначають без відбору апробаційних снопів.

Апробацію посівів проводять методом окомірного (візуального) оцінювання рослин у полі. Рослини елітних посівів аналізують по двох діагоналях поля, а інших -- по одній. Площа апробаційної ділянки посіву не повинна перевищувати встановленого для апробації розміру.

Якщо площа посіву перевищує встановлений розмір, то її розбивають на кілька ділянок і на кожній з них проводять апробацію окремо.

Апробатор, проходячи по найдовшій діагоналі поля, через однакові інтервали в установленій для кожної культури кількості пунктів (через 50 - 150 м) аналізує рослини на пні. Аналізуючи рослини у полі, апробатор окомірно визначає ступінь засміченості посіву і наявність карантинних бур'янів.

Ступінь загальної засміченості бур'янами визначають за шкалою: 0 -- повна відсутність засміченості; 1 -- незначна засміченість; 2 -- середня; 3 -- сильна засміченість.

Чистосортність посівів встановлюють за ознаками: колір опушення, колір бобів, крупність насіння (маса 1000 шт.), колір насінної оболонки та її відблиск, пігментація, колір рубчика насіння.

Рис. 8.1 Апробаційні ознаки сортів сої

Для попереднього визначення сортів рекомендується звертати увагу також на форму і розмір бобів, форму насінини і її рубчика, висоту прикріплення нижніх бобів, скоростиглість рослин та інші типові для окремих сортів ознаки.

При визначенні кольору бобів беруть до уваги: умови вегетаційного періоду й ураження грибними захворюваннями, що можуть призвести до зміни кольору бобів від типового апробованого сорту.

Пігментація насіння визначається як генотипом сорту, так і умовами вирощування. У деяких сортів на рослинах знаходяться насінини з пігментацією й без пігментації. У цьому випадку до основного сорту відносять пігментовані та не пігментовані рослини.

Сортову чистоту посіву сорту встановлюють у відсотках. Пошкодження шкідниками та ураження хворобами не підраховують.

Для більш точного визначення чистосортності еліти та репродукції сортів сої отриману еліту або репродукцію сорту передають на ґрунтоконтроль. Його здійснюють у науково-дослідних установах: в умовах штучного клімату (фітотрони, зимові теплиці) або наступного року в польових умовах.

8.2 Насіннєвий контроль сої

Насінний контроль здійснюють під час виробництва насіння, заготівлі, зберігання та підготовки до сівби спеціально створеною службою -- державною насіннєвою інспекцією.

Для оцінки якості насіння господарства направляють у інспекцію для лабораторного аналізу середні зразки насіння, відібрані із вихідного зразка (сукупність проб, взятих від партії або контрольної одиниці насіння).

Партія насіння -- це певна за масою кількість насіння даного сорту, однорідного за репродукцією і категорією сортової чистоти, зібраного з однієї апробованої ділянки.

Контрольна одиниця -- це гранична кількість насіння окремої партії або її частини, для визначення якості якої відбирають один середній зразок.

Виїмка (початкова проба) -- невелика кількість насіння, відібраного від партії або контрольної одиниці за один прийом для складання вихідного зразка.

Вихідний зразок (об'єднана проба) -- сукупність усіх виїмок (точкових проб), відібраних від партії насіння або контрольної одиниці.

Середній зразок (проба) -- частина насіння вихідного зразка, виділена для лабораторного аналізу.

Відбирання проб насіння оформляють актом у двох екземплярах, який підписують особи, що брали участь у відборі проб, і скріпляють печаткою господарства. Один екземпляр акту залишається в господарстві, другий -- разом з пробою насіння відправляють у державну насіннєву інспекцію протягом двох діб з часу відбору. У лабораторії перед визначенням якості насіння проводять його оцінку, за кольором, блиском, щуплістю, запахом.

Посівні якості починають визначати встановленням чистоти насіння -- показника, який виражений у процентах за масою. При засміченні насіння понад передбачені норми і неможливості очищення питання про його використання вирішується в кожному конкретному випадку.

Після аналізу насіння на чистоту визначають його схожість шляхом пророщування чотирьох проб по 100 шт. на фільтрувальному папері або у зволоженому піску при певних температурах, встановлених державним стандартом.

Ростки підраховують двічі також у строки, встановлені стандартом. Насіння, що проросло в перший строк, характеризує його енергію проростання, тобто дружність проростання. В польових умовах цей показник має дуже важливе значення для одержання нормальних сходів.

Результати підрахунків сходів за перший і другий строки складають процент схожості.

Показники чистоти і схожості насіння характеризують посівну придатність насіння, яка дає змогу більш точно розрахувати норму висіву насіння на гектар площі.

У тих випадках, коли насіння має низьку енергію проростання, визначають його силу росту -- здатність ростків проникати через певний шар піску. При цьому підраховують процент схожості й визначають масу 100 ростків.

Якщо виникає необхідність терміново одержати дані про придатність, насіння для сівби, тоді визначають його життєздатність методом забарвлення зародків барвниками або способом набубнявіння. При визначенні життєздатності насіння методом забарвлення його попередньо замочують у воді при температурі +18-20°С протягом часу, передбаченого стандартом. Потім насіння розрізують вздовж на рівні половинки, якщо це однодольні культури, або знімають оболонку у дводольних. Підготовлене таким чином насіння промивають водою і заливають розчином барвника (тетразол, індигокармін,або кислий фуксин). При використанні тетразолу мертві клітини залишаються не пофарбованими. До життєздатного належить насіння з пофарбованим у червоний колір зародком.

При застосуванні індигокарміну або кислого фуксину навпаки -- мертві, клітини забарвлюються а живі залишаються без зміни.

Метод набубнявіння ґрунтується на різній швидкості набубнявіння живого і мертвого насіння. Частіше всього застосовують цей метод для орієнтовної оцінки життєздатності насіння конюшини і люцерни, яке зберігалося не більше двох років. Дві проби по 100 насінин розміщують у чашки Петрі на фільтрувальний папір, зволожений до повної вологоємкості 0,5%-м розчином КОН або NaОН, накривають кришками і залишають на 45 хв. при температурі +20°С. Життєздатним вважають насіння, яке за даний час не набубнявіло.

Вологість насіння -- це вміст у ньому води, виражений процентах. Визначають її методом висушування в сушильній шафі або електровологоміром.

Масу 1000 насінин визначають після ретельного змішування середньої проби. Для аналізу відбирають дві проби по 500 насінин і зважують їх з точністю до 0,01 г.

Вирівняність насіння визначають поділом його на фракції за розмірами, масою та іншими показниками. У лабораторних умовах застосовують спеціальне сортування.

Зараження насіння хворобами визначають такими методами як макроскопічний (насіння оглядають неозброєним оком або під лупою); центрифугування (в пробірках насіння заливають водою, сколочують і промивну воду центрифугують 3хв, із осаду готують препарати і проглядають їх під мікроскопом); біологічний (на основі стимуляції росту і розвитку мікроорганізмів на зараженому насінні); люмінісцентний (ґрунтується на здатності здорового і ураженого насіння світитися різними кольорами при опроміненні ультрафіолетовими променями).

Для визначення зараження насіння шкідниками беруть зразки, які надходять із господарства в пляшках. При цьому визначають вид шкідників, їх кількість на 1кг насіння, а іноді і ступінь зараження (кліщі). Зразки насіння просівають через сито з дрібними отворами обробляють спеціальними реактивами, використовують рентгенографію або розрізають насіння. Насіння, яке придатне для сівби, повинно відповідати вимогам державних стандартів. На насіння, посівні якості якого визначені за всіма показниками, передбаченими стандартом, і що відповідає вимогам, видається документ -- «Посвідчення про кондиційність насіння». Якщо воно не відповідає вимогам відповідного стандарту на посівні якості або перевірене не за всіма показниками, Державна насіннєва інспекція видає документ «Результати аналізу насіння», в якому вказуються ті показники, що не відповідають стандарту.

8.3 Насінницька документація

Сортові посіви засвідчують відповідними актами.

Посіви в первинних ланках насінництва підлягають апробації, починаючи з розсадника розмноження. Акт апробації на ці посіви підписує селекціонер або інший спеціаліст з науково-дослідної установи, який виконував цю роботу.

Насіння, одержане на насіннєвих посівах селекційно-насінницьких закладів, називають і документують відповідно до назви розсадника:

· насіння з рослин, відібраних для закладання розсадника розмноження, - родоначальне насіння;

· насіння, одержане з розсадника випробування потомства 1-го року, - насіння розсадника випробування потомств 1-го року (РВ-1) з розсадника випробування потомств 2-го року -- насіння розсадника випробування потомств 2-го року (РВ-2);

· насіння врожаю розсадника розмноження -- насіння розсадника розмноження (Р-1), розсадника розмноження 2-го року (Р-2);

· насіння посівів РВ-2, Р-1 та Р-2 -- оригінальне насіння;

· насіння урожаю, вирощеного з насіння супереліти, -- насіння еліти.

Щоб уникнути знеособлювання сортового насіння, на всі його партії видають спеціальні документи. Партією називають будь-яку кількість однорідного (однієї культури, сорту, репродукції, одного року врожаю та ін.) за якістю насіння, засвідченого одним документом. Партію насіння власного вирощування, засипаного на зберігання в насіннєві фонди господарства, оформляють «Актом апробації», «Посвідченням про кондиційність насіння», яке видає районна державна насіннєва інспекція за результатами аналізу посівних властивостей насіння.

На насіння, що не відповідає вимогам стандарту на посівні властивості (при його повному аналізі), а також на насіння, перевірене не за всіма нормованими показниками, видають «Результат аналізу насіння».

Оригінальне насіння і насіння еліти, яке завезене у господарство або вирощене в ньому і направляється до іншого господарства, засвідчують «Атестатом на насіння», який виписують на підставі «Акта апробації» і «Посвідчення про кондиційність насіння».

Кондиційне за сортовими і посівними властивостями насіння різних репродукцій, яке завозиться в господарство або вивозиться з нього, супроводжується «Свідоцтвом про насіння».

У кожному господарстві ведуть «Шнурову книгу обліку насіння». У ній записують дані про кількість і якість висіяного і наявного в господарстві насіння. По кожній культурі в книгу записують назву сорту, репродукцію, норму висівання насіння, фактичний урожай по кожному полю.

За правильність і своєчасність ведення «Шнурової книги обліку насіння» відповідають агрономи й головні агрономи господарств усіх організаційних форм, а також агрономи-насіннярі.

8.4 Вимоги стандарту до якості насіння

ГОСТ 17109-88: Соя. Требования при заготовках и поставках

ГОСУДАРСТВЕННЫЙ СТАНДАРТ СОЮЗА ССР

ГОСУДАРСТВЕННЫЙ КОМИТЕТ СССР ПО УПРАВЛЕНИЮ КАЧЕСТВОМ ПРОДУКЦИИ И СТАНДАРТАМ

Москва

СОЯ

УДК 633.853.52:006.354

Группа С13

ТРЕБОВАНИЯ ПРИ ЗАГОТОВКАХ И ПОСТАВКАХ

Soy-beans. Requirements for state purchases and deliveries UJCN 17109-88

ГОСТ 17109-88

Издание официальное

Настоящий стандарт распространяется на семена сои, заготовляемые. предприятиями Министерства хлебопродуктов СССР и предприятиями масложировой промышленности Госагропрома СССР, и на семена сои, поставляемые предприятиями Министерства хлебопродуктов СССР предприятиям масложировой промышленности Госагропрома СССР.

1. ТЕХНИЧЕСКИЕ ТРЕБОВАНИЯ

1.1. Базисные нормы, в соответствии с которыми производят расчет за заготовляемые семена сои, указаны в табл. 1.

Таблица 1.

1.2. Ограничительные нормы для заготовляемых семян сои указаны в табл. 2.

Таблица 2.

1.3. Ограничительные нормы для поставляемых семян сои указаны в табл. 3.

Таблица 3.

1.4. Заготовляемые и поставляемые семена сои должны быть в здоровом негреющемся состоянии, иметь форму, цвет и запах, свойственные нормальным семенам сои (без затхлого, плесневого и постороннего запахов).

Остаточные количества пестицидов в семенах сои не должны превышать максимально допустимых уровней, утвержденных Министерством здравоохранения СССР.

1.5 Основные семена, сорная и масличная примеси:

1.5.1 К основным семенам относят целые и поврежденные семена сои, по характеру повреждений и выполненности не относящиеся к сорной и (или) масличной примеси.

1.5.2. Состав сорной и масличной примеси:

1.5.2.1. К сорной примеси относят:

весь проход через сито с отверстиями диаметром 3 мм; в остатке на сите с отверстиями диаметром 3 мм: минеральную примесь - комочки земли, камешки, гальку шлак и т. п.;

органическую примесь - части стеблей, листьев, створок бобов, семенные оболочки и т. п.; семена всех дикорастущих растений;

семена всех других культурных растений, кроме подсолнечника; испорченные семена сои с явно испорченными и (или) полностью изменившим цвет семядолями, а также семена подсолнечника с ядром черного цвета.

1.5.2.2. К масличной примеси относят:

в остатке на сите с отверстиями диаметром 3 мм семена сои:

битые и давленые, независимо от характера и размера повреждений - в количестве 50% от их массы; изъеденные вредителями;

(морозобойные - незрелые семена со сморщенной оболочкой явно -деформированные, с частично измененной вытянуто-продолговатой формой, тусклой поверхностью и серовато-зеленым цветом семядолей в разрезе;

недозрелые - щуплые и зеленые, с ярко выраженным зеленым цветом семядолей в разрезе;

проросшие - семена с вышедшим наружу ростком и (или) корешком или с утраченным росткам и (или) корешком, но деформированные, с явно измененным цветом оболочки вследствие прорастания;

поврежденные - с частично измененным цветом семядолей в результате сушки, самосогревания или поражения болезнями (загнившие, заплесневевшие).

К масличной примеси относят также семена подсолнечника, целые и поврежденные, не относящиеся по характеру повреждений к сорной примеси

2. ПРИЕМКА

2.1. Правила приемки - по ГОСТ 10852--86.

2.2. Соя с содержанием испорченных. и поврежденных семян, относимых соответственно к сорной или масличной примеси, более 1,0% должна сопровождаться заключением органов ветеринарной службы Госагропрома СССР об отсутствии токсичности семян.

2.3. Сою, содержащую морщинистые семена более 5,0%, принимают как "морщинистая". К морщинистым относят семена сов с морщинистой поверхностью, образовавшейся вследствие неблагоприятных погодных условий, но сохранившие форму семян и цвет семядолей в разрезе, свойственные нормальным семенам сои.

3. МЕТОДЫ ОПРЕДЕЛЕНИЯ КАЧЕСТВА

3.1 Отбор проб - по ГОСТ 10852-86

3.2 Определение сорной и масличной примесей, запаха и цвета - по ГОСТ 10856-64

3.3 Определение влажности - по ГОСТ 10856-64

3.4 Определение зараженности вредителями - по ГОСТ 10853-88

3.5 Определение пестицидов - по методам, утвержденным Министерством здравоохранения СССР

3.6 Контроль за остаточным количеством пестицидов проводят в соответствии с порядком, утвержденным Министерством здравоохранения СССР.

4. ТРАНСПОРТИРОВАНИЕ И ХРАНЕНИЕ

4.1.Сою размещают, транспортируют и хранят в чистых, сухих, без постороннего запаха, не зараженных вредителями хлебных запасов транспортных средствах и зернохранилищах в соответствии с правилами перевозок, действующими на данном виде транспорта, санитарными правилами и условиями хранения, утвержденными в установленном порядке.

4.2. При размещении, транспортировании и хранении семян сои учитывают следующие состояния:

ИНФОРМАЦИОННЫЕ ДАННЫЕ

1. РАЗРАБОТАН И ВНЕСЕН Министерством хлебопродуктов СССР. ИСПОЛНИТЕЛИ Г.С. Зелинский; К.А. Чурусов; Н.М. Яксина.

2. УТВЕРЖДЕН И ВВЕДЕН В ДЕЙСТВИЕ Постановлением Государственного Комитета СССР по стандартам от 30.09.89 № 3402.

3. ВЗАМЕН ГОСТ 17109-71 и ГОСТ 17110-71.

4. ССЫЛОЧНЫЕ НОРМАТИВНО-ТЕХНИЧЕСКИЕ ДОКУМЕНТЫ:

Висновки

Насіння є одним із найважливіших засобів сільськогосподарського виробництва. Через насіння з покоління в покоління передаються генетичні властивості сортів.

Для покращення насінництва сої потрібно впроваджувати у виробництво нові високоврожайні сорти і гібриди, запобігати механічному засміченню, появі мутантів, зниженню імунітету і захворювальності рослин, екологічній депресії сорту у процесі розмноження і вирощування у виробничих умовах. У процесі розмноження для покращення насіння слід зберігати всі його морфологічні ознаки і біологічні властивості. За допомогою спеціальних технічних прийомів формувати високі урожайні і посівні якості насіння даної культури.

Впровадження нових сортів є не лише найвигіднішим заходом щодо підвищення врожайності, але й таким, що забезпечує високу віддачу вкладення капіталів.

Повна реалізація потенційних можливостей новостворених сортів у виробничих умовах значно залежить від рівня фахової підготовки спеціалістів сільського господарства.

Бібліографічний список

1. ГОСТ 17109-88: Соя. Требования при заготовках и поставках

2. Довідник з вирощування зернових та зернобобових культур / В.В. Лихочвор, МІ. Бомба, C.B. Дубковецький, Д.М. Онищук, MB. Ільницький -Львів: Українські технології, 1999.

3. Довідник по апробації сільськогосподарських культур / Упорядник В.В. Волкодав. -К.: Урожай. 1990.

4. Довідник рекомендованих до вирощування у Львівській області сортів сільськогосподарських культур на 2009 рік.

5. Зінченко О.І. Рослинництво: Підручник. -К.: Аграрна освіта. 2001. -591с.

6. Зозуля О.Л. Селекція і насінництво польових культур - К; урожай 1993р.

7. Лихочвор В.В. Рослинництво. Технології вирощування сільськогосподарських культур. - Львів: Українські технології, 2002. - 800с.

8. Макрушин М.М. Насіннєзнавство польових культур - К; Урожай 1994р.

9. Молоцький М.Я., Васильківський С.П, Князюк В.Ї, Селекція та насінництво польових культур: Практикум. -К.: Вища школа, 1995.

10. Практикум по селекции и семеноводству полевык культур / Под ред. Ю.Б. Коновалова. -М.гАгропромиздат 1987.

11. Справочник по семеноводству / Под ред. Н.В. Лобода. -К.: Урожай, 1991.\

ДОДАТКИ

Додаток А

Технологічна карта вирощування сої

Размещено на Allbest.ru