Українські космонавти в Радянському Союзі та в незалежній Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Житомирський державний університет імені Івана Франка

Кафедра теоретичної фізики

Реферат

Українські космонавти в Радянському Союзі та в незалежній Україні

Виконала Шевчук Олеся

2011р.

“Космос - це не тільки те, що нас цікавить. Космос для України це вікно в великий світ, інтеграція у світовий науковий простір. Ну, і космос це практичні використання для майбутнього України, телекомунікації, природні ресурси, пошуки корисних копалин, моніторинг лісів, земельних угідь та екологія. Зараз космічні технології служать людству”.

Що відбувається з людиною під час перебування у невагомості…

Організм шаленiє. Iнакше циркулює кров, у скронях - неймовiрний стукiт, серце наче вистрибує. Комусь для адаптацiї потрiбно 3 години, iншому - i семи дiб замало.

Пiд час пiдготовки космонавтів до старту навiть дружини не знали, де їхнi чоловiки працюють. Засекретились так, що самi iнодi плутались. Тюльпан та ромашка - це на землi квiти, а у космосi - назви людських хвороб. За допомогою азбуки Морзе про них повiдомляли до Центру управлiння польотами.

Перший український космонавт. Росiянин за паспортом, українець в душi. Павло Попович навiть у Москвi говорить рiдною мовою, адже сам - з Київщини.

Попович Павло Романович - льотчик-космонавт № 4, перший космонавт-українець, генерал-майор авіації (1976), кандидат технічних наук (1977). Двічі Герой Радянського Союзу (18.8.1962 та 20.7.1974).

Народився 5 жовтня 1930, у м. Узин Білоцерківського р-ну на Київщині.

Закінчив військове авіаційне училище (1954), Воєнно-повітряну інженерну академію імені Жуковського (1968). Після закінчення училища служив в частинах ВПС .

З 1960 в загоні космонавтів, секретар партійної організації загону космонавтів.

У березні 1960 р. Павло Попович одночасно з Юрієм Гагаріним був зарахований до першого складу загону космонавтів. Схожість їхніх шляхів невипадкова. Адже кожний після отримання фаху - чи в училищі, чи в технікумі - міг зупинитися, розпочати більш розмірене життя. Але не зупинявся і йшов уперед. І коли в 1959 році їм запропонували взяти участь у виконанні особливо важливих і дуже небезпечних польотів - кожний не вагаючись погодився.

11 серпня 1962 р. на навколоземну орбіту вийшов космічний корабель «Восток-3», пілотований третім космонавтом СРСР А.Г.Ніколаєвим, а добу потому - «Восток-4», пілотований П.Р.Поповичем. Три доби - з 12 по 15 серпня 1962 р. - відбувався перший у світі груповий політ двох пілотованих космічних кораблів, під час якого виконувалась широка програма науково-технічних і медично-біологічних експериментів. Кораблі знаходилися на відстані 5-6 кілометрів один від одного. В ході польоту були проведені перші експерименти з радіозв'язку між екіпажами двох кораблів у космосі і взаємне фотографування. П.Р.Попович уперше виконував орієнтацію корабля в просторі за допомогою системи ручного управління. В процесі польоту серйозній перевірці було піддано методи забезпечення нормальної життєдіяльності людини.

Цей політ був значним кроком на шляху освоєння космосу. Перебуваючи на орбіті 108 хвилин, перший у світі космонавт Юрій Гагарін не відчув негативного впливу невагомості, з чим у повній мірі довелося зіткнутися другому космонавту - Герману Титову, політ якого тривав добу. На п'ятому оберті навколо земної кулі він відчув нудоту і головний біль. Медики оперативно розробили рекомендації - заплющити очі, не робити різких рухів, завдяки чому самопочуття Титова покращилося, але повністю працездатність не відновилася. Тепер, знаючи про небезпеку невагомості, медики розробили спеціальні методики, за якими тренувалися А.Г.Ніколаєв і П.Р.Попович. Ці методики, зокрема, включали елементи з підготовки циркових повітряних гімнастів. Але до польоту ніхто не міг передбачити, чи дадуть ці методики очікуваний результат. А.Г.Ніколаєв у першу добу польоту мав завдання відстебнутися від крісла, «поплавати» в кабіні і повернутися на місце. Ніхто не міг гарантувати, що він зможе таке здійснити. Ніхто не міг гарантувати, скільки часу космонавти витримають перебування в невагомості. Розраховуючи програму спільного польоту на три доби, С.П.Корольов передбачив можливість дострокової посадки космонавтів у випадку поганого їхнього самопочуття.

Але нові методики тренування дали ефект. А.Г.Ніколаєв і П.Р.Попович без негативних наслідків «плавали» в кабіні, робили різкі рухи, повороти. У вільному плаванні космонавти вели радіозв'язок за допомогою спеціальної системи кабінних гучномовців і мікрофонів, яка забезпечувала практично незмінну чутність космонавтом передач із Землі і гучність його передач на Землю при перебуванні космонавта в будь-якому місці кабіни. Переговори космонавтів та інтенсивність радіопереговорів космонавтів з Землею дали змогу зібрати надзвичайно цінний матеріал щодо проходження радіохвиль у навколоземному просторі.

Космічні кораблі «Восток-3» і «Восток-4» були більш удосконалені і комфортабельні, ніж попередні. «У кабіні «Востока» створено чудові умови. Система кондиціонування забезпечує мікроклімат такий самий, як на березі моря: чисте повітря, нормальний атмосферний тиск і вологість. Температуру в кабіні корабля можна було регулювати на свій розсуд. Ці умови забезпечили можливість виконання польотного завдання без зниження працездатності протягом усього польоту. «Ми почували себе в космосі бадьоро, і життєрадісність не залишала нас ні на хвилину» - такими були враження від корабля в Павла Романовича.

Під час польоту настрій у А.Ніколаєва і П.Поповича був піднесений - вони відчували що не одинокі у космосі. Щоб підтримати один одного, навіть разом співали пісні. В ті дні на вулицях міст найпопулярнішими стали слова пісні, яку вони виконували в космосі: «Заправлены в планшеты космические карты»... Після польоту їх назвуть «Космічними братами».

Повністю виконавши програму польоту, льотчики-космонавти з високою точністю майже одночасно благополучно приземлилися в районі на південь від Караганди кожний на заздалегідь визначеному розрахунком майданчику. Після польоту вони стали всесвітньо відомими. Особливо своїм сином пишалася Україна. В доповіді Першому секретарю ЦК КПРС, Голові Ради Міністрів СРСР М.С.Хрущову П.Р.Попович сказав українською мовою: «Я перший радянський космонавт з України...»

За успішне здійснення космічного польоту і проявлені при цьому мужність і героїзм П.Р.Поповичу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка». Він отримав почесний знак «Льотчик-космонавт СРСР».

Після космічного польоту Павло Романович працював у Центрі підготовки космонавтів. У 1968-1969 рр. був у складі групи космонавтів, які готувались за програмою обльоту Місяця на космічному кораблі Л-1. Одночасно навчався у Військово-повітряній інженерній академії ім. М.Є.Жуковського, яку закінчив у 1968 р., отримавши кваліфікацію «льотчик-інженер-космонавт».

З 3 по 19 липня 1974 р. П.Р.Попович здійснив свій другий політ у космос - як командир корабля «Союз-14» у складі першої основної експедиції на орбітальну пілотовану станцію «Салют-3», разом з бортінженером Ю.Артюхіним. Спільний політ космічного комплексу «Салют-3» - «Союз-14» тривав 15 діб. Під час експедиції космонавти виконали найскладніші роботи, які дозволили оцінити переваги та недоліки функціонування космічного спостережного пункту та місце людини у вирішенні військових завдань, і перш за все розвідки наземних об'єктів з космосу. За час польоту космонавти також досліджували геолого-морфологічні об'єкти земної поверхні, атмосферні утворення і явища, фізичні характеристики космічного простору, провели медично-біологічні дослідження з визначення раціональних режимів роботи на борту станції. Після цього польоту Павло Попович став двічі Героєм Радянського Союзу.

Георгій Тимофійович Береговий - льотчик-космонавт СРСР, двічі Герой Радянського Союзу (єдиний удостоєний першої зірки Героя за Велику Вітчизняну війну, а другої - за політ в космос).

Георгій Береговий народився 15 квітня 1921 року в селі Федорівка нині Карлівського району Полтавської області (Україна).

Після закінчення середньої школи в 1938 році почав трудову діяльність на Єнакіївському металургійному комбінаті. У тому ж році призваний в Червону Армію.

За героїзм, мужність і відвагу, проявлені в повітряних боях Великої Вітчизняної війни, 26 жовтня 1944 року удостоєний звання Герой Радянського Союзу.

Після закінчення війни в 1948 році закінчив вищі офіцерські курси і курси льотчиків-випробувачів. У 1948-1964 роках працював льотчиком-випробувачем. Освоїв десятки типів літаків. У 1956 році закінчив Військово-повітряну академію (нині імені Ю.А.Гагаріна). 14 квітня 1961 року був удостоєний звання заслужений льотчик-випробувач СРСР.

У 1963 році зарахований до загону радянських. Пройшов повний курс підготовки до польотів на кораблях типу Союз. 26-30 жовтня 1968 року здійснив космічний політ на космічному кораблі Союз-3. У польоті була перша в історії спроба стиковки з безпілотним кораблем Союз-2 в тіні Землі. Політ тривав 3 доби 22 години 50 хвилин 45 секунд. За здійснення космічного польоту 1 листопада 1968 року нагороджений другою медаллю «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу.

У 1972-1987 роках - начальник Центру підготовки космонавтів. У 1987 році в званні генерал-лейтенант пішов у відставку.

Депутат Верховної Ради СРСР 8-10-го скликань (1974-1989 роки). Лауреат Державної премії СРСР (198). Вів велику громадську роботу. Помер 30 червня 1995 року, під час операції на серці. Похований у Москві.

Жолобов Віталій Михайлович - бортінженер космічного корабля (КК) "Союз-21" та орбітальної станції (ОС) "Салют-5", льотчик-космонавт СРСР № 35, полковник-інженер.

Народився 18 червня 1937 року в селі Збур'ївка Голопристанського району Херсонської області на Україні в родині службовця. У 1954 році закінчив середню школу № 164 столиці Азербайджану - міста Баку, а в 1959 році - Азербайджанський ордена Трудового Червоного Прапора інститут нафти та хімії імені Мешаді Азізбекова, де навчався на відділенні "Автоматика і телемеханіка" механічного факультету, захистивши диплом за фахом "Автоматичні , телемеханічні та електровимірювальні прилади та пристрої ", з присвоєнням кваліфікації" інженер-електрик ". По закінченню інституту інженер-лейтенант запасу Жолобов В.М. покликаний до лав Радянської Армії . Офіцерську службу проходив на полігоні "Капустин Яр". У січні 1963 року старший інженер-лейтенант Віталій Жолобов зарахований в загін космонавтів, а у 1965 році він закінчив повний курс підготовки до космічного польоту. Космічний політ, тривалістю 49 діб 6 годин 23 хвилини 32 секунди, В.М. Жолобов зробив з 6 липня по 24 серпня 1976 року разом з полковником Волиновим Б.В. як бортінженер транспортного КК "Союз-21" та орбітальної станції "Салют-5".

За час цього космічного польоту була отримана велика і цінна наукова інформація про фізичні характеристики атмосфери Землі. На борту ОС "Салют-5" проведені дослідження, які показали, як відбуваються різні фізичні процеси і технологічні операції в умовах невагомості. Здійснені комплексні дослідження реакції організму людини на дію факторів тривалого космічного польоту. За успішне здійснення орбітального польоту і проявлені при цьому мужність і героїзм Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 вересня 1976 року льотчику-космонавту СРСР полковнику-інженеру Жолобову Віталію Михайловичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна та медалі "Золота Зірка"

Україна - космiчна держава. Але посади "космонавт" у нас не iснує. Навiть у трудовiй книжцi Леонiда Каденюка - єдиного, хто побував у космосi за часiв незалежностi, - було записано: молодший науковий спiвробiтник iнституту ботаніки.

Каденюмк Леонімд Костянтимнович -- Герой України, Перший космонавт незалежної України, народний депутат України 4-го скликання.

Народився 28 січня 1951 у селі Клішківці Хотинського району Чернівецької області у сім'ї вчителів. Закінчив Чернігівське вище військове училище льотчиків імені Ленінського комсомолу (1971), одержавши диплом зі спеціальності «Пілотування та експлуатація літальних апаратів». Працював льотчиком-інструктором у Чернігівському вищому військовому авіаційному училищі льотчиків. З 1976 р. -- у загоні космонавтів СРСР. Пройшов інженерну й льотну підготовку за програмою «Буран», за повною програмою -- як командир корабля «Союз», «Союз-ТМ». Льотна практика -- на літаках понад 50 модифікацій. Має посвідчення космонавта-дослідника № 147. За програмою українсько-американського співробітництва 19 листопада -- 5 грудня 1997 р. у складі спільного екіпажу здійснив політ на американському кораблі багаторазового використання «Колумбія». Генерал-майор авіації (1998). Начальник Управління ППО Міністерства оборони України. Нагороджений орденом «За мужність» І ступеня (1998).

Нелегким був шлях Л.Каденюка до загону космонавтів. У колишньому СРСР його група відбиралася з кількох тисяч кандидатів, але вибрали лише дев'ять чоловік, в тому числі і його. Ще 1990 р. за ініціативою Л.Кравчука було порушено питання про запуск космічного корабля з українським екіпажем. І цю пропозицію Москва підтримала. Старт корабля призначили на 1991 р., а його екіпаж (в тому числі й Л.Каденюк) приступив до інтенсивних тренувань. Однак із розпадом Радянського Союзу здійснитися цьому проектові не судилося. На жаль, внаслідок політичних розбіжностей між Києвом і Москвою не відбувся ще один запланований космічний старт за участю Л.Каденюка у 1992 р. Космічний корабель «Союз-ТМ» мав провести на навколоземній орбіті спершу стикування з багаторазовою космічною системою «Буран», а згодом -- ще й з орбітальною станцією «Мир». Складність експерименту полягала у тому, що зістиковочні системи «Союзу-ТМ» (рятувальник) і орбітальної станції «Мир» суттєво відрізнялися одна від одної, а відтак вимагали проведення цілої низки експериментальних випробувань. Як тільки в незалежній Україні було оголошено про формування загону космонавтів, Леонід Каденюк написав рапорт на звільнення зі служби в лавах Збройних Сил Російської Федерації, і його негайно задовольнили: російські колеги добре розуміли, що після стількох років напружених тренувань за програмою підготовки космонавтів він має право реалізувати свою давню мрію -- полетіти у космос. Після досягнення домовленостей між Україною і США про політ українського громадянина на американському зоряному кораблі багаторазового використання було проведено прискіпливий відбір кандидатів.

Відтак 19 листопада 1996 р. Л.Каденюк ступив на територію Сполучених Штатів Америки для передполітної підготовки. Кількома тижнями пізніше його приклад наслідував i дублер -- Ярослав Пустовий. 19 листопада -- 5 грудня 1997 р. відбулася довгоочікувана експедиція міжнародного (громадяни США, Японії та України) екіпажу (командир -- Кевін Крегл) на борту американського «човника» багаторазового використання -- «Колумбії». На офіційній емблемі 87-го запуску «Колумбії» на навколоземну орбіту було вміщено прапор України. Згідно з програмою, яку розробили 16 українських учених та 6 їхніх американських колег, Л.Каденюк у космосі, а його дублер -- на Землі -- провели десять біологічних експериментів з трьома видами рослин: соєю, мохом та brassica rapa (жовта гірчиця). Останню рослину американський учений Пауль Вільямсон вирощував понад 20 років. Нині у біології одним із основних питань є дослідження впливу гравітації на розвиток рослин. Саме тому українські космонавти й вивчали рослини у стані невагомості та у природному середовищі. Крім того, виконано низку досліджень щодо запилення рослин і їх запліднення. На думку Л.Каденюка, цей політ сприяв не лише піднесенню авторитету України на міжнародній арені, але й позбавив багатьох наших співвітчизників комплексу меншовартості. Нині Леонід Каденюк несе службу на відповідальній посаді у лавах Збройних Сил України, передає власний досвід молодшим колегам, мріє про нові зоряні старти, живе сподіваннями на реалізацію нової космічної програми, котра передбачає польоти українських космонавтів у складі міжнародних екіпажів.

Ярослав Пустовий - потенційний другий український космонавт Міжнародна компанія «Кенедіен ероу» відібрала українця Ярослава Пустового з 200 кандидатів для запуску до суборбітального простору.

Він дублер першого і єдиного українського космонавта Леоніда Каденюка. Запустити космонавта до зірок коштує приблизно 20 мільйонів доларів, каже пан Пустовий. Україна не може собі цього дозволити. Втім, національна космічна галузь може пишатися запуском ракетоносіїв, говорять у Національному космічному агентстві. Правда, переважно на замовлення інших країн

Суборбітальний політ відрізняється від орбітального тим, що корабель входить у космічний простір - на висоту понад 100 кілометрів - але не набираючи першої космічної швидкості, повертається на Землю за балістичною траєкторією.

У майбутньому прибутки очікують від спільного з Бразилією проекту. Це космічний комплекс "Циклон-4" для запуску ракет з бразильського космодрому, що біля екватора. Тим часом більшість вітчизняних космонавтів працюють на Землі. Ярослав Пустовий розповідає, що освоює приватну космонавтику. Готує канадський проект космічного туризму - аби кожен охочий зміг побувати в космосі.

Щоб стати колегою пана Пустового, космічному туристові необхідно мати близько 100 тисяч доларів. За 15 хвилин космічного задоволення.

льотчик космонавт політ тренування

ЛІТЕРАТУРА

1. Космическая энциклопедия(рос.) http://www.astronaut.ru/index.htm

2. Українці в світі http://www.ukrainians-world.org.ua/main

3. http://uk.wikipedia.org/wiki/Категорія:Українські_космонавти

Размещено на Allbest.ru