Виробництво зерна, його економічна ефективність

Одним з основних показників економічної ефективності виробництва зерна є маса прибутку, яку одержують від реалізації продукції. На його динаміку впливають різні фактори, зокрема, обсяг реалізованої продукції, ціна реалізації, повна собівартість зерна. Розглянемо вплив основних факторів на зміну маси прибутку від реалізації зерна протягом досліджуваного періоду в СТОВ «Щербашенське».

Таблиця 12.

Вплив факторів на зміну маси прибутку від реалізації зерна в СТОВ «Щербашенське»

Проаналізувавши дані таблиці 12, можна зазначити, що кількість реалізованого зерна в 2005 р., порівняно з 2003 р., зросла на 10465 ц, при цьому собівартість 1 ц реалізованого зерна зменшилась на 2,96 грн., а ціна реалізації зросла на 10,26 грн. В результаті дії цих факторів маса прибутку від реалізації зерна за аналізований період зросла на 544,6 тис. грн.

Аналізуючи вплив факторів на зміну маси прибутку від реалізації зерна, слід відзначити, що в результаті збільшення обсягів реалізації зерна маса прибутку зросла на 68 % (204,5 тис.грн.), за рахунок підвищення ціни реалізації - на 88,1 % (264 тис.грн.), а за рахунок зниження собівартості маса прибутку від реалізації зерна підвищилась на 25,4 % (76,1 тис.грн.).

Отже, основним фактором збільшення маси прибутку від реалізації зерна є підвищення ціни реалізації зерна. Проте й інші фактори діють в одному напрямку - сприяють збільшенню маси прибутку і відіграють в цьому не останню роль.

Для забезпечення подальшого збільшення прибутку підприємства від реалізації зерна слід розробляти конкретні заходи, спрямовані на зниження рівня собівартості, збільшення обсягів реалізованої продукції, підвищення урожайності зернових культур та продуктивності праці для забезпечення стабільного розвитку підприємства.

Розділ 3. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зерна

3.1 Інтенсифікація виробництва

Збільшення виробництва сільськогосподарської продукції можна досягти двома шляхами: екстенсивним та інтенсивним. Екстенсивний розвиток сільського господарства передбачає збільшення виробництва продукції за рахунок розширення поля діяльності. В рослинництві - за рахунок розширення посівних площ на основі незмінного рівня техніки і технології.

При інтенсивній формі розвитку збільшення виробництва продукції здійснюється на основі додаткових вкладень на ту ж саму площу за рахунок зростання врожайності культур. Інтенсифікація - це об'єктивний і закономірний процес розвитку сільського господарства. Кожна країна рано чи пізно переходить від екстенсивного до інтенсивного розвитку сільського господарства. Передумовами переходу до інтенсивного сільського господарства є: необхідність дальшого збільшення виробництва сільськогосподарської продукції;обмеженість орнопридатних земель; нагромадження додаткових матеріальних засобів і коштів у підприємствах для інтенсивного розвитку сільського господарства.

Інтенсифікація сільського господарства - це процес концентрації сукупних затрат уречевленої і живої праці на одній і тій же земельній площі (в рослинництві) з метою збільшення виходу продукції і підвищення економічної ефективності її виробництва. При цьому затрати уречевленої праці повинні зростати значно більшими темпами, а затрати живої праці - зменшуватись.

Інтенсифікація є основою подальшого підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, оскільки в результаті впровадження прогресивної технології і вдосконалення організації праці за порівняно менших ресурсів можна одержати більшу кількість продукції з меншими витратами на її одиницю.

Суть інтенсивних технологій полягає в тому, що виробництво продукції здійснюється на основі новітніх технологій, досягнень науково-технічного прогресу при створенні умов для сільськогосподарських культур.

Таким чином, інтенсифікація - це форма розширеного відтворення, яка ґрунтується на оптимальному формуванні та раціональному використанні на основі науково - технічного прогресу сукупних затрат уречевленої та живої праці на одиницю земельної площі з метою збільшення обсягу продукції та підвищення ефективності її виробництва.

В умовах ринкових відносин поряд із впливом на кінцеві результати виробництва механізації, хімізації, меліорації, факторів підприємливості, організованості та вміння працювати в умовах, що швидко змінюються.

Послідовна інтенсифікація сільського господарства базується на додаткових вкладеннях, але не можна пов'язувати її суть лише з абсолютним зростанням додаткових витрат. У процесі інтенсифікації додаткові вкладення повинні відображувати якісне вдосконалення всіх матеріальних ресурсів на основі науково технічного процесу.

Інтенсифікація рослинництва передбачає насамперед інтенсивне і ефективне використання продуктивності землі, підвищення її родючості, так як вона є основним засобом сільськогосподарського виробництва.

Додаткові вкладення спрямовуються на поліпшення посівних якостей насіння, виведення і впровадження у виробництво більш урожайних сортів сільськогосподарських культур, впровадження нових прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських рослин, а також підвищення родючості ґрунту ,що значною мірою залежить від раціонального поєднання і внесення у відповідних пропорціях органічних і мінеральних добрив, застосування інтегрованих систем боротьби із хворобами, шкідниками і бур'янами, виконання всіх виробничих процесів відповідно до агротехнічних і організаційно-економічних заходів із залученням висококваліфікованих кадрів.

Інтенсифікація всебічно впливає на розвиток сільськогосподарського виробництва, створює нові можливості підвищення продуктивності праці, прискорення окупності виробничих витрат і зниження собівартості продукції.

При визначенні інтенсифікації виробництва зерна проходять три етапи, на кожному з яких визначають відповідні показники.

Першим етапом є визначення рівня інтенсивності виробництва зерна. При цьому визначають такі показники, як річні виробничі витрати на 1 га посіву зернових культур в гривнях та затрати праці на 1 га посіву в люд.-год.

Наступним етапом є визначення результативного показнику інтенсифікації виробництва. В нашому випадку - це урожайність зернових культур в ц з 1 га посіву.

Заключним етапом є визначення економічної ефективності інтенсифікації виробництва. При цьому визначають продуктивність праці - затрати праці на 1 ц зерна, собівартість 1 ц зерна, ціну реалізації 1 ц зерна, прибуток на 1 ц зерна, рівень рентабельності та окупність додаткових витрат.

Визначимо рівень інтенсивності та економічну ефективність інтенсифікації виробництва зерна в СТОВ «Щербашенське», звівши необхідні дані в наступній таблиці.

Дані таблиці 13 свідчать, що витрати виробництва на 1 га посіву зернових в 2005 р. збільшились, порівняно з 2003 р. відповідно з 931 грн. до 1420, або на 53%. Затрати праці на 1 га посіву за аналізований період знижувалися: в 2003 р. вони становили 23,6 люд.-год., в 2004 р. - 13,3 люд.-год., в 2005 р. - 18,5 люд.-год. і зменшилися на 21,6 % у 2005р., порівняно з 2003 р.. Зросла урожайність зернових культур на 39,2 %. Продуктивність праці на виробництві зерна за аналізований період підвищилася, а затрати праці на 1 ц зерна знизились з 0,80 люд.-год. до 0,45 люд.-год., або майже в 2 рази. Водночас збільшився прибуток від реалізації зерна і рівень рентабельності його виробництва. Окупність додаткових витрат в 2004 р. становила 80 коп. на 1 грн. додаткових витрат. Це свідчить про те, що додаткові витрати були нераціональними. В 2005 р. окупність додаткових витрат становила 1,59 грн., що свідчить про раціональні додаткові витрати.

Таблиця 13.

Рівень інтенсивності та економічної ефективності інтенсифікації виробництва зерна В СТОВ «Щербашенське»

Загалом можна зробити висновок, що виробництво зерна в СТОВ «Щербашенське» в період з 2003 р. по 2005 р. розвивалося переважно на основі інтенсифікації.

3.2 Впровадження прогресивних форм організації і оплати праці в рослинництві

Оплата праці являє собою винагороду за живу та уречевлену працю, вкладену в сільськогосподарське виробництво. Підприємство зобов'язане винагородити своїх членів за їхню трудову участь у громадському виробництві відповідно до кількості та якості вкладеної праці за попередньо встановленими у цьому підприємстві розмірами (нормами) оплати. Працівник сільськогосподарського підприємства працює в ньому на основі трудового договору і одержує за свою працю винагороду у вигляді заробітної плати.

Оплата праці працівників сільського господарства становить основну форму винагороди і є головним джерелом коштів для відтворення робочої сили. Застосовувана в сільськогосподарських підприємствах оплата праці розмежовується на основну і додаткову.

Основна оплата праці - це винагорода , що її одержує працівник сільськогосподарського підприємства, залежно від кількості та якості вкладеної ним суспільне корисної праці та її результатів, відповідно до систем оплати праці, тарифних ставок, відрядних розцінок, посадових окладів, а також надбавок і доплат у розмірах, встановлених відповідними правовими актами.

Додаткова оплата - це додаткова до основної оплати заохочувальна винагорода, що видається працівникові в заздалегідь передбачених розмірах за вироблену сільськогосподарську продукцію з урахуванням її кількості та якості. Джерелом матеріальних засобів основної та додаткової оплати праці в сільськогосподарських підприємствах є фонд оплати праці, відповідна частина натуральної продукції валовий дохід.

Метод матеріального й морального стимулювання більш сумлінного ставлення працівників до виконання своїх трудових обов'язків, застосування прогресивних технологій, збереження та раціонального використання матеріально-технічних засобів, поліпшення якості продукції рослинництва, підприємство застосовує преміювання, нагородження та інші види заохочення. На відміну від оплати праці джерелом коштів для цих заохочень є чистий прибуток та інші понад планові надходження від запроваджуваного виду підприємництва.

Сільськогосподарське підприємство самостійно визначає форми, системи і розміри оплати праці його членів та інших працівників. Підприємство використовує державні тарифні ставки , посадові оклади як орієнтир для диференціації оплати праці залежно від професії, кваліфікації працівників, складності та умов виконуваних робіт.

Оплата праці в рослинництві здійснюється за акордно-преміальною, відрядно-преміальною та почасово-преміальною системами.

За акордно-преміальної системи оплата праці працівників рослинництва здійснюється за кількістю і якістю виробленої продукції та за відповідними розцінками, розрахованими до початку робіт. Розцінки встановлюються за одиницю продукції в натурі або за її вартістю діленням збільшеного на 25-50% тарифного фонду оплати праці на нормативний обсяг виходу продукції.

Тарифний фонд оплати праці визначають на основі технологічних карт (або аналогічних документів) як суму тарифних фондів оплати праці за всіма видами робіт на вирощуванні та збиранні всіх видів продукції, що входять у нормативне завдання даного підприємства чи групи працівників.

До розрахунку за продукцію працівники одержують відрядну заробітну плату (аванс) за обсяг виконаних робіт відповідно до тарифікації цих робіт та встановлених на підприємстві норм виробітку або почасову оплату за фактично відпрацьований час за денними тарифними ставками.

Після збирання та оприбуткування врожаю, а також по завершенні всіх робіт з працівниками здійснюють остаточний розрахунок за одержану продукцію. Спочатку визначають фонд оплати праці за фактично одержану продукцію множенням кількості останньої на розцінку. Потім обчислюють доплату за продукцію як різницю між фондом оплати праці за одержану продукцію та виплаченою протягом року заробітною платою (авансом). Між працівниками доплату за продукцію розподіляють, як правило, пропорційно одержаному авансу. При цьому може бути врахований також коефіцієнт трудової участі кожного працівника.

Оплата праці осіб управлінсько-обслуговуючого персоналу здійснюється , як правило, на основі посадових окладів або відповідно до контракту. Штатну чисельність управлінсько-обслуговуючого персоналу встановлюють загальні збори членів підприємства.

Аби матеріально зацікавити трактористів-машиністів сільськогосподарських підприємств, їм присвоюють залежно від рівня їхніх знань і досвіду роботи , І, II, III класи кваліфікації. На механізованих роботах, що оплачуються за тарифною сіткою, трактористові-машиністові І класу виплачується надбавка за класність у розмірі 20 відсотків , II класу - 10 відсотків.

У СТОВ «Щербашенське» запроваджено акордно-преміальну систему оплати праці, яка проводиться за підсумковими результатами роботи, тобто за вироблену продукцію. Крім оплати за встановленими розцінками за одиницю продукції виплачують премії або суми економії прямих витрат ( зниження собівартості продукції). Оплата праці за продукцію є важливим стимулом у досягненні високих кінцевих результатів, а заохочення щодо зниження виробничих витрат сприяє підвищенню економічної ефективності сільськогосподарського виробництва.

3.3 Впровадження передового досвіду і досягнень науки при виробництві зерна

Технологія сільськогосподарського виробництва значною мірою залежить від ґрунтово-кліматичних умова також від застосування машин. При цьому на ефективність сільськогосподарського виробництва має значний вплив впровадження в практику господарювання новітніх досягнень науки і техніки. Адже застосування більш ефективних машин у сільськогосподарському виробництві значно скорочує витрати господарства на виробництво. В господарствах постійно відбувається зміна ручної праці машинною, тобто, основні фонди замінюють працівників, отже, при введенні в дію таких машин скорочуються витрати на оплату праці. Справедливо зазначити, що нова техніка є більш надійною, тому при запровадженні її у виробництво скорочуються витрати на ремонт основних фондів. Можна приводити дуже багато прикладів щодо позитивних результатів впровадження у виробництво досягнень науки і техніки. Але висновок буде один: беззаперечно, це йде на користь підприємству.

Надзвичайно хороші результати дає впровадження в господарювання досвіду передових господарств. Адже деякі підприємства вдаються до тих чи інших нововведень як до експерименту. Якщо це дає позитивний результат, тобто, підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, варто перейняти досвід даного господарства.

Потрібно зазначити, що найефективнішим сільськогосподарське виробництво буде тоді, коли підприємство матиме сукупні сприятливі умови для цього, тобто, коли будуть комбінуватися сприятливі природні умови та запроваджуватимуться новітні досягнення науки і техніки, і перейматиметься досвід передових господарств.

В межах однорідної ґрунтово-кліматичної зони впровадження інноваційних технологій і на цій основі підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва - це сприятливі умови. Прикладом може слугувати Волновахський район Донецької області. Завдяки створеним державою сприятливим умовам для інвестицій вперше Американський Фонд сприяння розвитку підприємництва в Україні виявив бажання вкласти кошти для розвитку сільського господарства регіону.

Завдяки інвестиціям асоціації фермерських господарств, в т. ч. АТЗТ „Екопрод" Волновахського району Донецької області взяли курс на передову аграрну технологію, випробувану такими відомими фірмами по виробництву сільськогосподарської техніки, як Джон Дір, Массй-Ферпосон, КЛААС, а також фірм по виробництву засобів захисту рослин - Дюпон, Новартіс.

Суть інноваційної технології по вирощуванню зернових культур полягає в мінімальній обробці ґрунту з максимальним використанням можливостей надійних та ефективних машин, якісних та надзвичайно дієвих засобів захисту рослин в комбінації з використанням високоврожайних районованих сортів сільськогосподарських культур.

Запровадження інноваційної технології з використанням високопродуктивних широкозахватних агрегатів в комбінації з застосуванням високоврожайних сортів сільськогосподарських культур, а також засобів захисту рослин від бур'янів, хвороб та шкідників забезпечують отримання стійких і високих врожаїв, не дивлячись погодні умови.

Для раціонального використання наявних ресурсів на оброблюваних ділянках суворо ведуть записи в польових журналах, де, які засоби використовувалися з врахуванням науково обґрунтованих чергувань культур в сівозміні. До організації сівозміни ставляться як агротехнічні, так і економічні вимоги. З точки зору ефективності виробництва найкращою сівозміною є та, яка комбінує ці два пункти - технологічність та економічність. Кількість полів в сівозміні, в свою чергу, залежить від науково обґрунтованого чергування культур, розповсюдженості їх хвороб і шкідників. Зарубіжна практика свідчить про ефективність створення спеціалізованих підприємств, які вирощують обмежену кількість культур, поглиблено вивчають відповідну технологію і техніку, застосовують їх у виробництві.

Структура посівних площ найбільше впливає на ефективність виробництва. Більше того, вона є основою як для організації виробничих процесів, так і для створення певної матеріально-технічної бази суб'єкта підприємницької діяльності, а також слугує для накопичення глибоких знань в тих областях технічного і технологічного прогресу, які необхідні для ефективного використання виробничих та земельних ресурсів. Виходячи з цих міркувань, не можна комбінувати в одному і тому ж господарстві виробництво картоплі та зернових культур на товарні цілі, навіть якщо для них є сприятливі умови. Досвід зарубіжних фермерів, які вирощують 3-4 культури показує, що при достатньому забезпеченні мінерального підживлення і при наявності сильних хімічних засобів і біологічних методів з стійкими ознаками гібридів можна забезпечити високу окупність вкладених коштів у сільськогосподарське виробництво. Так, наприклад, в структурі посівних площ АТЗТ „Екопрод" зернові культури займають 67 % від всієї площі посіву.

Важливим для підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, а, отже, зменшення виробничих витрат є енергозбереження. При впровадженні у виробництво нових машин на цю їх властивість слід звернути увагу. Одним із важливих факторів, який впливає на енергозбереження в сільськогосподарському виробництві, є спосіб обробітку ґрунту. Із всіх витрачених енергетичних ресурсів на вирощуванні зернових культур від підготовки ґрунту і сівби до збирання урожаю 30-40 % припадає саме на обробіток ґрунту. Отже, великі резерви зниження енергомісткості продукції - саме в способах обробітку ґрунту. Тому не випадково в зарубіжній практиці сільськогосподарського виробництва до цієї операції відносяться серйозно і вже досягли значних успіхів в зниженні трудо- та енергомісткості. Вчені і практики сільського господарства України також досягли певних успіхів в мінімізації витрат на обробіток ґрунту. Способи обробітку та їх вплив на ефективність виробництва вивчені достатньо. Але, нажаль, для масового впровадження у виробництво енергозберігаючих прийомів обробітку ґрунту потрібні не тільки потужні широкозахватні агрегати, але й відповідні дешеві ґрунтообробні причіпні знаряддя. В АТЗТ „Екопрод" використовують для обробітку ґрунту такі дискові борони і культиватори, які за один прохід забезпечують підготовку ґрунту для посіву зернових культур.

Іншим важливим резервом зниження трудо- та енергомісткості сільськогосподарського виробництва і забезпечення випуску конкурентноспроможної продукції є догляд за рослинами, тобто, боротьба з бур'янами, шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур.

Забур'яненість полів, відсутність ефективної системи боротьби з бур'янами значно знижують урожайність зернових. Тому система обробітку ґрунту, хімічні, механічні і біологічні методи боротьби повинні сприяти підвищенню урожайності і випуску конкурентноспроможної продукції у відповідності з біологічними та медичними вимогами. Способи боротьби з бур'янами поділяються на декілька видів. Один з найефективніших - механічний (за допомогою дискових борін в комбінації з культиваторами). Також важливим є застосування хімічних засобів - гербіцидів. їх ефективність доведена в усьому світі. Але в сильно забур'янених полях застосування гербіцидів не завжди ефективно і, до того ж, це дорого. Враховуючи це, у виробничу програму запровадження інноваційних технологій і техніки в АТЗТ „Екопрод" включена і перевірка хімічних засобів боротьби з бур'янами при вирощуванні зернових культур, засобами, виробленими всесвітньо відомими фірмами.

Важливим фактором, який впливає на ефективність інноваційної техніки і технології в сільському господарстві є оновлення сортів, вирощування високоврожайних, стійких до хвороб та шкідників районованих сортів сільськогосподарських культур.

В усьому світі підживлення вважається потужним фактором підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Тому організація і планування потреби в мінеральних добривах займають виключно важливе місце в системі запровадження інноваційної техніки і технології. Розрахунок потреби в мінеральних та органічних добривах слід розпочинати з аналізу ґрунту на кожному полі. Тут потрібно брати на озброєння все нове і ефективне в світовій практиці сільськогосподарського виробництва.

Враховуючи те, що застосування мінеральних добрив вимагає значних витрат, в АТЗТ „Екопрод" намагаються раціонально їх використовувати. Для цього обстежуються поля та визначається, скільки і яких добрив треба внести для досягнення певного рівня врожайності зернових культур.

В наш час, в період прискореного НТП і швидкого розвитку хімічної промисловості відкрились широкі можливості для успішного вирішення іншими шляхами тих завдань, які раніше виконувались за допомогою чергування культур чи інших агротехнічних прийомів. Зокрема це відноситься до забезпечення рослин необхідними поживними речовинами і їх захисту від хвороб, шкідників та бур'янів.

Водночас не можна заперечувати значення сучасних досягнень агрономічної науки з метою вдосконалення технологій вирощування сільськогосподарських культур на основі застосуванням комплексних добрив. їх застосування значно скорочує затрати на упаковку, транспортування, зберігання і внесення і цим дозволяє зекономити значні матеріально-фінансові ресурси.

Збирання врожаю - відповідальний момент в єдиному технологічному циклі вирощування зернових культур за інноваційною технологією. Від вчасного і якісного збирання залежить зниження втрат і якість продукції. Для збирання зернових культур в АТЗТ „Екопрод" використовують потужні вітчизняні та імпортні зернозбиральні комбайни. Проте, в більшості господарств для закупки такої техніки не вистачає коштів.

Для підвищення ефективності зернового господарства важливе значення має зберігання і доведення готової продукції до споживача. Для цього АТЗТ „Екопрод", користуючись кредитом, спорудило власний елеватор, обладнаний по-сучасному. Його послугами за помірну плату користуються сільськогосподарські підприємства району. А головне, це дозволяє підприємству реалізувати свою продукцію частинами через аграрну біржу при максимальних цінах і брати участь на ринку продовольчих товарів і послуг повноправним членом ринкової інфраструктури в регіоні.

Розглянутий нами досвід підприємства АТЗТ „Екопрод" свідчить про великий потенціал галузі виробництва зерна. Реалізація всіх можливостей новітньої техніки і технології дозволяє значно підвищити ефективність виробництва зернових культур. Але головною проблемою залишається фінансування підприємств. Адже значну роль у запровадженні інновацій у даному підприємстві відіграли саме іноземні інвестиції. Отже, держава має створювати необхідні умови для залучення коштів як іноземних, так і вітчизняних інвесторів для підтримки розвитку сільського господарства країни.

Висновки і пропозиції

В процесі написання даної роботи були вивчені літературні джерела та нормативно-правові акти, досліджена система організації та ведення обліку витрат та виходу продукції зернових. Також був проведений аналіз економічної ефективності виробництва зерна в СТОВ «Щербашенське». На основі цього можна зробити такі висновки.

1. Дослідження організації бухгалтерського обліку в СТОВ «Щербашенське» показало, що він ведеться тут за журнально-ордерною формою обліку, яка є найбільш досконалою і прогресивною серед без машинних форм обробітку облікової інформації. Така форма передбачає широке застосування нагромаджувальних і групувальних регістрів, раціональне поєднання синтетичного та аналітичного обліку, регламентування техніки обліку та ведення типових облікових регістрів.

Журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку дозволяє значно полегшити роботу облікових працівників, збільшити її ефективність і підвищити достовірність даних бухгалтерського обліку.

2. Організацією первинного обліку, який є основою всієї системи бухгалтерського обліку, в господарстві керує головний бухгалтер. Первинний облік зернової продукції може здійснюватися кількома варіантами: з використанням путівок, реєстрів чи талонів і спеціальних реєстрів.

Організація аналітичного і синтетичного обліку виробництва зерна передбачає відображення витрат в бухгалтерському обліку одночасно із зменшенням активів чи збільшенням зобов'язань.; витрати прийнято класифікувати за елементами і статтями. Облік виробництва зерна, як і в цілому продукції рослинництва, ведуть на рахунку 23 „ Виробництво " субрахунку 231- «Рослинництво».

3. В сучасних умовах найбільш раціональною є децентралізація обробки бухгалтерської інформації та створення автоматизованих робочих місць ( АРМ ) бухгалтера шляхом ведення обліку за допомогою персональних комп'ютерів. Така технологія передбачає єдність інформаційної бази і процес перенесення даних з первинних документів на технічні носії, інтеграцію даних первинного обліку, автоматичне формування результативної інформації, розширення аналітичних і контрольних функцій обліку.

4. Вивчивши природно-економічні умови, в яких знаходиться СТОВ «Щербашенське», можна зробити висновок, що вони є сприятливими для ведення сільського господарства взагалі і вирощування зернових культур зокрема. Забезпеченість господарства основними виробничими ресурсами протягом аналізованого періоду була достатньою і стабільною розміри посівних площ в СТОВ на кінець аналізованого періоду дещо збільшились, порівняно з його початком.

5. Проаналізувавши структуру грошових надходжень від реалізації продукції в господарстві, можна сказати, що СТОВ «Щербашенське» є спеціалізованим господарством з такими головними галузями, як виробництво зерна та молочно-м'ясне скотарство.

6. Значення основних показників виробничої діяльності СТОВ протягом періоду, що був досліджений, покращилося. Так, вартість валової продукції і прибуток, як в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь, так і на одного середньорічного працівника, зросли. Зменшилося значення рівня рентабельності та збільшилося значення норми прибутку в господарстві.

7. Аналізуючи динаміку розвитку виробництва зерна в СТОВ «Щербашенське» протягом періоду з 2003 року по 2005 рік, можна зробити наступний висновок: валовий збір зерна зріс на 20,6 % за рахунок збільшення урожайності зернових в 2005 р., порівняно з 2003 р. (на 39,3 % ), а також за рахунок збільшення посівної площі на 3,9 %. Обсяг реалізованого зерна також зріс на 68,6 %.

Проаналізувавши вплив основних факторів на зміну обсягів виробництва зерна, можна сказати, що підвищення урожайності зернових культур зумовило збільшення валового збору зерна на 47,2 %. Проте, валовий збір зерна збільшився на 57,3 %, адже збільшення посівних площ зернових культур діяло в напрямку підвищення валового збору, який збільшився за рахунок цього на 10,1 %.

8. Продуктивність праці при виробництві зерна в СТОВ «Щербашенське» протягом досліджуваного періоду підвишилась: прямі затрати праці на виробництво 1 ц/зерна знизились, а виробництво зерна в розрахунку на 1 людино-годину і на одного середньорічного працівника - збільшилось.

9. Дослідивши динаміку собівартості 1 ц зерна протягом аналізованого періоду, можна зробити висновок про її зниження з 23,52 грн. до 22,7грн. або на 3,5 %. При цьому слід відзначити, що за рахунок підвищення витрат виробництва собівартість 1 ц зерна зросла на 17,05 грн., проте, за рахунок підвищення урожайності вона знизилась на 17,82 грн. Відповідно в цілому собівартість 1 ц зерна знизилась на 0,82 грн.

10. Розглянувши динаміку структури виробничих витрат в рослинництві, можна зробити висновок про переважну частку в ній витрат на насіння, добрива, основні засоби та їх ремонт. При цьому частка перших двох елементів дещо знизилась, а останніх двох - зросла на кінець досліджуваного періоду, порівняно з його початком.

11. За результатами реалізації зерна в СТОВ протягом досліджуваного періоду видно, що собівартість 1 ц реалізованого зерна знизилась, а обсяг реалізації, ціна, прибуток - зросли. Про високу прибутковість галузі свідчить високий рівень рентабельності - 134,6%.

12. Дослідивши вплив факторів на зміну маси прибутку від реалізації зерна, можна зробити такі висновки. Всі фактори (обсяг реалізованої продукції, ціна реалізації, повна собівартість) діяли в одному напрямку - сприяли підвищенню маси прибутку. При цьому найбільш суттєвий вплив мало збільшення ціни реалізації одного центнера зерна, адже за рахунок цього маса прибутку зросла на 264тис. грн. або на 88,1 %, за рахунок збільшення обсягу реалізації відповідна зміна становила 204,5 тис. грн.. (68 %), а за рахунок зниження собівартості - 76,1 тис. грн.. (25,4 %).

13. Проаналізований рівень інтенсивності та економічної ефективності інтенсифікації виробництва зерна в СТОВ «Щербашенське» свідчить про наступне. Виробничі витрати на 1 га посіву зернових зросли на 53 %, затрати праці на 1 га посіву зернових культур, зменшилися на 21,6%. Окупність додаткових витрат в 2004 р. становила 0,80 грн., а у 2005 р. - 1,59 грн., що свідчить про те, що додаткові витрати в 2004р. були нераціональними. В цілому економічна ефективність виробництва зерна в СТОВ «Щербашенське» на кінець аналізованого періоду зросла, порівняно з його початком.

Узагальнивши дані роботи, можна зробити висновок про те, що підвищення економічної ефективності виробництва зерна сприяє зростанню доходів господарств що є основою розширеного відтворення та вдосконалення виробництва.

Проведений економічний аналіз виробництва зерна в СТОВ «Щербашенське» та його ефективності, а також узагальнена інформація з літературних джерел дозволяють надати наступні рекомендації щодо підвищення економічної ефективності виробництва зерна в господарстві.

1. Основним шляхом підвищення економічної ефективності виробництва зерна є його всебічна інтенсифікація на основі внесення оптимальної кількості добрив, виконання всіх агротехнічних заходів в оптимальні строки та ін. Це має дуже велике значення і може забезпечити найбільш повне використання потенційних можливостей високоврожайних сортів і гібридів зернових культур.

2. Виведення і впровадження у виробництво високоврожайних сортів і гібридів, або розширення їх посівів.

3. Комплексна механізація виробництва зерна. Вона є основою впровадження інтенсивних та індустріальних технологій вирощування зернових культур і забезпечує зростання продуктивності праці на виробництві зерна, що є особливо актуальним питанням для СТОВ.

4. 3більшення обсягу виробничих витрат задля виконання вищеописаних заходів.

5. Поліпшення якості зерна, особливо за рахунок вирощування сильних і твердих сортів пшениці з високим вмістом білка.

6. Впровадження нових форм організації і стимулювання праці.

Комплексне впровадження всіх цих заходів підвищить економічну ефективність виробництва зерна і виведе його на більш прибутковий рівень.

Список використаної літератури

1. Закон України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. К.: Парламентське видавництво, - 1999.

2. 3акон України „Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового розвитку в народному господарстві" від 3 серпня 1992 р. // Галицькі контракти. - 1992 р. - № 12

3. Закон України „Про сільськогосподарську кооперацію" //Відомості Верховної Ради України. - 1997. - №39

4. Закон України „ Про стимулювання розвитку сільського господарства в період 2003-2004 рр." // Урядовий кур'єр. - 2003 р. - 20 лютого

5. Закон України „ Про підприємництво" // Правова бібліотека „ Інфодиск"

6. Закон України „Про підприємства в Україні" // Державний інформаційний бюлетень „ про приватизацію" - 1993 р. - №2

7. Закон України „Про оплату праці" // Галицькі контракти. - 1995 р. - №21

8. Положення ( стандарт) бухгалтерського обліку 16 „Витрати", затверджено Міністерством фінансів України від 31.12.1999 р. №318

9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку „Запаси", затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246

10. Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій: Наказ Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. №291.

11. Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції ( робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств // Правова бібліотека „ Інфодиск"

12. Аграрні соціально-трудові відносини. Шкільов О.В., Здоровцов О.І., Лобас М.Г., Барабан С.С. / За ред. Лобаса М. Г. - К.: НВАГ „ Агроінком" 1997.-297 с.

13. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник / За ред. проф. Бутинця Ф.Ф. - Житомир: ЖІТІ, 2000.

14. Економіка сільськогосподарського виробництва. П.П. Русак, В.В. Жебка, М.М. Рудий, А.А. Чалий / За ред. П.П. Руснака: - К.: Урожай, 1998. - 320 с Экономика предприятия: Учебное пособие / Под общ. ред. Л.Г. Мельника. Сумы: ИТД „ Университетская книга" : - 2004. - 632 с.

15. Мацибора В.І. Економіка сільського господарства. Підручник. - К.: Вища школа, 1994.-415 с.

16. Огійчук М.Ф. Автоматизована система бухгалтерського обліку в сільському господарстві. Навчальний посібник. - К.: Вища школа, 1995р.

17. Організація сільськогосподарського виробництва: Підручник/ Г.С.

18. Тарасенко, Л.Я. Зрібняк, М.М. Ільчук та ін./ За ред. Г.С. Тарасенка. - К.: ФАДА ЛТД, 2000. - 446 с

19. Пархоменко В.М. План рахунків бухгалтерського обліку підприємств і організацій та інструкція по його застосуванню. - К.: МФУ, 2000 р. - 128с

20. Савчук В.К. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. - К.: Урожай. 1995 р. - 328 с

21. Сук П.Л. Групування витрат виробництва в умовах ринку // Економіка АПК - 2000. -№1,С.-12

22. Сук Л.К. Калькулювання собівартості та аналітичний облік продукції рослинництва // Бухгалтерія в сільському господарстві - 1999.-№8, С.-16

23. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський облік на підприємствах з різними формами власності. Навчально-методичний посібник. - К.: ВТОВ, А.С.К.,1996р.-512с.

24. Шатковська Л.С., Жук В.М., Савчук В.К. Аудит і аудиторська діяльність. -К.: Урожай, 1996 р. - 256 с

25. Шкільов О.В. Організація виробництва і підприємницької діяльності в сільськогосподарських підприємствах. - К.: Урожай, 1997 р. - 336 с