Організація обліку в Управлінні фінансів Згурівської районної державної адміністрації

Метою складання фінансової звітності є надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан виконання бюджетів користувачам для прийняття економічних рішень.

Основними формами фінансової звітності є: баланс, звіт про виконання бюджету, звіт про рух грошових коштів і примітки до звітів.

Потреби окремих користувачів можуть бути задоволені шляхом встановлення інших (спеціальних) звітів, які базуються на даних бухгалтерського обліку органів Державного казначейства.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Місячна і квартальна звітність є проміжною і складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

Фінансова звітність складається на основі даних бухгалтерського обліку.

Фінансова звітність має включати інформацію, яка є суттєвою та своєчасною для користувачів, виходячи з принципів безперервності. Обачливості, превалювання суті над формою та інших принципів міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Інформація, що наведена у фінансових звітах та примітках до них, повинна бути зрозумілою, доречною, достовірною і порівнянною.

Органи Державного казначейства складають консолідовану фінансову звітність, включаючи звітність підвідомчих органів по виконанню державного та місцевих бюджетів.

Форми фінансової звітності та інструкції щодо заповнення цих форм, періодичність, способи та порядок їх надання затверджуються Державним казначейством України з урахуванням вимог Міністерства фінансів України відповідно до особливостей процесу виконання бюджету у поточному бюджетному році.

Складанню річного звіту про виконання бюджетів має передувати обов'язкова інвентаризація активів, зобов'язань, включаючи і облік на позабалансових рахунках, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан та оцінка. Відповідальність за організацію інвентаризації покладається на керівника. Контроль за проведенням інвентаризації покладається на внутрішній аудит.

Контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їх повноважень, передбачених Законами.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є бюджетний період, який становить один календарний рік, що починається 1 січня і закінчується 31 грудня. Фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень.

Фінансова звітність повинна містити інформацію про всі проведені операції та події, які відбулися у звітному періоді.

Фінансові звіти розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів і зведені річні фінансові звіти головними розпорядниками бюджетних коштів складаються в гривнях. Форми фінансової звітності повинні заповнюватися за всіма передбаченими позиціями, графами, рядками. За відсутності даних незаповнені статті прокреслюються або заповнюються нулями.

Додаткові статті та показники у форми фінансової звітності вводити забороняється.

Розпорядники бюджетних коштів, операції, проведені в іноземній валюті, відображають за окремими формами фінансової звітності. Форми річної фінансової звітності про операції, проведені в іноземній валюті, складаються у національній валюті за загальним порядком та подаються до органів Державного казначейства України за місцем обслуговування.

Кошти, які протягом звітного року надходили до установи на відновлення касових видатків (за телефонні переговори, помилково перераховані, тощо), згідно з чинним законодавством України відображалися у відповідних формах річної фінансової звітності як зменшення касових видатків за тим кодом економічної класифікації видатків, за яким вони були проведені у звітному періоді.

Форми фінансової звітності та пояснювальні записки підписуються керівником установи та головним бухгалтером. Без таких підписів звіти вважаються недійсними.

Головні розпорядники коштів державного або місцевих бюджетів можуть встановлювати для підвідомчих установ додаткові довідки до пояснювальної записки та отримувати від них додаткову інформацію.

При казначейській формі обслуговування кошторисів фінансові звіти розпорядників бюджетних коштів перевіряються в частині відповідності окремих даних звіту на відповідність аналогічних даних, відображених в обліку органів Державного казначейства України, і візуються останніми з проставленням підпису, печатки або штампа на кожній сторінці звіту.

Віза органу Державного казначейства України засвідчує, що дані розпорядників бюджетних коштів підлягають консолідації у зведеному звіті розпорядника бюджетних коштів вищого рівня.

Дані обліку органу Державного казначейства України за операціями по виконанню кошторисів розпорядників бюджетних коштів, що формуються в інформаційній системі Державного казначейства України вважаються остаточними.

У завізовані звіти зміни можуть вноситися лише за погодженням з органом Державного казначейства України, що ці звіти візував.

Зведена річна фінансова звітність центральних органів виконавчої влади та інших головних розпорядників бюджетних коштів, установи та організації яких повністю переведені на казначейське виконання кошторисів, повинна дорівнювати аналогічним зведеним звітним даним органів Державного казначейства України за кодами відомчої класифікації видатків цих головних розпорядників бюджетних коштів.

Управління подає у повному обсязі фінансові звіти:

установі вищого рівня;

органу Державного казначейства України.

Склад фінансової звітності управління фінансів

Фінансові звіти про виконання кошторисів за 2012 рік складають за такими формами:

“Баланс” (№1);

“Звіт про виконання загального фонду кошторису установи” (№2д, №2м);

“Звіт про використання коштів загального фонду бюджету з міжнародної діяльності України” (№2-валюта);

“Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами” (№4-1д, №4-1м);

“Звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ” (№4-2д, №4-2м);

“Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду” (№4-3д, №4-3м);

“Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду (позики міжнародних фінансових організацій)” (№4-3д.1, №4-3м.1);

“Звіт про рух необоротних активів” (№5);

“Звіт про рух матеріалів і продуктів харчування” (№6);

“Звіт про заборгованість бюджетних установ” (№7д, №7м);

“Звіт про заборгованість бюджетних установ за окремими програмами” (№7д.1, №7м.1);

“Звіт про фінансові зобов'язання бюджетних установ” (№8д, №8м);

“Звіт про результати фінансової діяльності” (№9);

“Звіт про недостачі та крадіжки грошових коштів та матеріальних цінностей в бюджетних установах” (№15);

пояснювальна записка до річного звіту.

13. Охорона праці на підприємстві

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

На підприємстві повинна бути нормативна, розпорядна, звітна й облікова документація з питань охорони праці.

Нормативна документація:

· закони, норми, правила, типові положення , знаки, бланки

Розпорядна документація :

· накази, розпорядження, положення, інструкції

Звітна документація:

· форми офіційної статистичної звітності

Облікова документація відбиває всю діяльність по охороні праці на підприємстві, вона включає:

· журнали, переліки, графіки, протоколи, плани, схеми

Уся документація повинна зберігатися в службі охорони праці підприємства в належному стані, зручному для користування при необхідності або у випадку контролю підприємства органами державного нагляду

Працівники, під час прийняття на роботу та періодично, повинні проходити на підприємстві інструктажі з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також з правил поведінки та дій при виникненні аварійних ситуацій, пожеж і стихійних лих.

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці (далі - інструктажі) поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж

Проводиться:

з усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади;

з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства;

з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження трудового або професійного навчання;

з екскурсантами у разі екскурсії на підприємство.

Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці або іншим фахівцем відповідно до наказу (розпорядження) по підприємству, який в установленому Типовим положенням порядку пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці.

Вступний інструктаж проводиться в кабінеті охорони праці або в приміщенні, що спеціально для цього обладнано, з використанням сучасних технічних засобів навчання, навчальних та наочних посібників за програмою, розробленою службою охорони праці з урахуванням особливостей виробництва. Програма та тривалість інструктажу затверджуються керівником підприємства.

Запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці (додаток 5), який зберігається службою охорони праці або працівником, що відповідає за проведення вступного інструктажу, а також у наказі про прийняття працівника на роботу.

Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником:

новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство або до фізичної особи, яка використовує найману працю;

який переводиться з одного структурного підрозділу підприємства до іншого;

який виконуватиме нову для нього роботу;

відрядженим працівником іншого підприємства, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві.

Проводиться з учнями, курсантами, слухачами та студентами навчальних закладів:

до початку трудового або професійного навчання;

перед виконанням кожного навчального завдання, пов'язаного з використанням різних механізмів, інструментів, матеріалів тощо.

Первинний інструктаж на робочому місці проводиться індивідуально або з групою осіб одного фаху за діючими на підприємстві інструкціями з охорони праці відповідно до виконуваних робіт.

5. Повторний інструктажпроводиться на робочому місці індивідуально з окремим працівником або групою працівників, які виконують однотипні роботи, за обсягом і змістом переліку питань первинного інструктажу.

Повторний інструктаж проводиться в терміни, визначені нормативно-правовими актами з охорони праці, які діють у галузі, або роботодавцем (фізичною особою, яка використовує найману працю) з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше:

на роботах з підвищеною небезпекою - 1 раз на 3 місяці;

для решти робіт - 1 раз на 6 місяців.

Позаплановий інструктажпроводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:

при введенні в дію нових або переглянутих нормативно-правових актів з охорони праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;

при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці;

при порушеннях працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що призвели до травм, аварій, пожеж тощо;

при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів - для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт - понад 60 днів.

Позаплановий інструктаж з учнями, студентами, курсантами, слухачами проводиться під час проведення трудового і професійного навчання при порушеннях ними вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо.

Позаплановий інструктаж може проводитись індивідуально з окремим працівником або з групою працівників одного фаху. Обсяг і зміст позапланового інструктажу визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили потребу його проведення.

Цільовий інструктажпроводиться з працівниками:

при ліквідації аварії або стихійного лиха;

при проведенні робіт, на які відповідно до законодавства оформлюються наряд-допуск, наказ або розпорядження.

Цільовий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників. Обсяг і зміст цільового інструктажу визначаються залежно від виду робіт, що виконуватимуться.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажіпроводить безпосередній керівник робіт (начальник структурного підрозділу, майстер) або фізична особа, яка використовує найману працю.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі завершуються перевіркою знань у вигляді усного опитування або за допомогою технічних засобів, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці, особою, яка проводила інструктаж.

При незадовільних результатах перевірки знань, умінь і навичок щодо безпечного виконання робіт після первинного, повторного чи позапланового інструктажів протягом 10 днів додатково проводяться інструктаж і повторна перевірка знань.

При незадовільних результатах перевірки знань після цільового інструктажу допуск до виконання робіт не надається. Повторна перевірка знань при цьому не дозволяється.

Про проведення первинного, повторного, позапланового та цільового інструктажів та їх допуск до роботи особа, яка проводила інструктаж, уносить запис до журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці (додаток 6). Сторінки журналу реєстрації інструктажів повинні бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою.

У разі виконання робіт, що потребують оформлення наряду-допуску, цільовий інструктаж реєструється в цьому наряді-допуску, а в журналі реєстрації інструктажів - не обов'язково.

Перелік професій та посад працівників, які звільняються від повторного інструктажу, затверджується роботодавцем. До цього переліку можуть бути зараховані працівники, участь у виробничому процесі яких не пов'язана з безпосереднім обслуговуванням об'єктів, машин, механізмів, устаткування, застосуванням приладів та інструментів, збереженням або переробкою сировини, матеріалів тощо.

Тематика та порядок проведення інструктажів з питань охорони праці для учнів, курсантів, слухачів, студентів під час трудового і професійного навчання у навчальних закладах визначаються нормативно-правовими актами в галузі освіти.

Служба охорони праці створюється на підприємствах з кількістю працюючих 50 і більше осіб.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва (суміщення) особи, які мають відповідну підготовку.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають виробничий стаж роботи не менше трьох років і пройшли навчання з охорони праці.

Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своїми посадами та заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб. Професії працівників, які є загальними для всіх видів економічної діяльності, повинні відповідати кваліфікаційним вимогам, зазначеним у Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 1), затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики від 16 лютого 1998 року N 24 (із змінами).

Висновок

Законом передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з раніше діючою законодавчою та нормативною базою у бюджетних установах облік матеріальних засобів вівся у кількісному, якісному та обліково-номерному вираженнях у відповідних службах матеріального забезпечення, а облік грошових коштів, доходів, витрат та інших фінансових операцій -- у фінансовій службі. Це відповідало вимогам того часу.

На сьогодні вимоги, як до формування Державного бюджету, його дохідної та витратної частини, так і до облікової політики в цілому змінилися. Державні органи, і в першу чергу органи Державного казначейства, вимагають від бюджетних установ звітності не тільки про кошти, а й про матеріальні засоби у вартісних показниках. Вирішити поставлені завдання можливо лише шляхом застосування в бюджетних установах єдиних положень бухгалтерського обліку.

У чому ж перевага бухгалтерського обліку над обліком, що вівся раніше у фінансовій та інших службах матеріального забезпечення?

Він дав змогу:

а) обліковувати основні засоби та матеріальні запаси в одному місці (фінансово-економічному органі) у вартісних показниках, а основні засоби, крім того, з урахуванням їх зносу. При цьому облік здійснюється в розрізі видів і найменувань матеріальних засобів та матеріально відповідальних осіб. Це забезпечує оперативне проведення економічного аналізу, підвищення контролю за збереженням та законністю витрачання матеріальних цінностей та грошових коштів;

б) вести в повному обсязі облік взаєморозрахунків з підприємствами, організаціями, установами, податковими органами та підзвітними особами;

в) вести облік та контроль банківських операцій за декількома розрахунковими (поточними, реєстраційними) рахунками, касових, фактичних та цільових витрат у розрізі, що відповідає вимогам бюджетної класифікації. Ці операції формами фінансового обліку і Положенням про фінансове господарство військової частини не передбачалися, а тому вони велись оперативним методом і не в повних обсягах;

г) привести облік до загальнодержавних вимог і, зокрема, вимог казначейства. Це дозволило поступово впровадити в повсякденну діяльність фінансово-економічних органів інструктивно-методичні документи та програмні засоби для автоматизації як обліку, так і звітності з використанням комп'ютерної техніки, що в свою чергу дає змогу оперативно надавати всебічну та об'єктивну інформацію про фінансовий стан, результати діяльності і рух грошових коштів та матеріальних цінностей для прийняття необхідних рішень.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-XIV.XIV // Бухгалтерський облік і аудит. - 1999. - № 9. - С. 3-8.

2. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку» від 05.03.2008р. №353 // Дебет-Кредит. - №14. - 2008.

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»

4. Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів капіталу зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій // Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999р. за №893/4186. Наказ Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291.

5. Бабіч В. В. Сагова С. В. Фінансовий облік (облік активів): Навч. посіб. -- К.: КНЕУ 2006. -- 282 с.

6. Бухгалтерський облік в Україні. Навч. посібник. За ред. Р.Л. Хом'яка В.І. Лемішовського. - 7-ме вид. доп. і перероб. - Львів: Національний університет «Львівська політехніка» «Інтелект-Захід» 2008. - 1224с.

7. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів./За редакцією проф. Ф.Ф. Бутинця. -5-е вид. доп. і перероб. - Житомир: ПП «Рута» 2003. -726 с.

8. Гарасим П.М. Журавель Г.П. Бруханський Р.Ф. Хомин П.Я. Первинний та аналітичний облік на підприємстві. - Тернопіль: Астон 2005 - 464с.

9. Звітність підприємств : навч. посіб./А. В. Алексєєва [та ін.]. Київ. нац. торг.-екон. ун-т К. :КНТЕУ 2008. - 322с.

10. Ким Г. Сопко В.В. Ким Ю.Г. Бухгалтерский учет: первичные документы и порядок их заполнения: Учебное пособие. - Киев: Центр учебной литературы 2006. - 480 с.

11. Лень В.С. Гливенко В.В. Звітність підприємства: Підручник. - 2-ге вид. перероб. і допов. - К.: Центр навчальної літератури 2006. - 612 с.

12. Лишиленко О.В. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник: Навчальне видання.- К.: ЦУЛ 2005- 624 c.

13. Михайлюк О. Як читати та аналізувати фінансову звітність: Посібник для членів наглядових рад та керівників акціонерних товариств. - К.: Міжнародна Фінансова Корпорація. - 2004. - 107 с.

14. Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку: нормативна база. Нова редакція. - Х.: Курсор 2006.- 321с.

15. Організація бухгалтерського обліку. Навчальний посібник / За редакцією В.С. Леня - К.: Центр навчальної літератури. 2006. - 696 с.

16. Открытое акционерное общество Харьковский машиностроительный завод Свет шахтера // http// rada.com.ua

17. Скрипан О П Палюх М.С. Фінансовий облік: Навчальний посібник. - Тернопіль: ТНЕУ. 2008. - 407с.

18. Сопко В. В. Бухгалтерський облік в управлінні підприємством: Навч. посіб. -- К.: КНЕУ 2006. -- 526 с.

19. Ткаченко Н.М. Бухгалтерский финансовый учет на промышленных предприятиях. - К.: А.С.К. 2004. - 832 с.

20. Чебанова Н.В. Єфіменко Т.І. Фінансовий облік: Підручник. - К.: ВЦ «Академія» 2007. - 704с. (Альма-матер).

Размещено на Allbest.ru