Главная
База знаний "Allbest"
Бухгалтерский учет и аудит
Організація бухгалтерського обліку та оформлення фінансової звітності у бюджетних установах
Організація бухгалтерського обліку та оформлення фінансової звітності у бюджетних установах
Зміст та етапи розвитку бухгалтерського обліку, його форми та принципи, особливості організації в бюджетних установах. Облікова політика підприємств. Сучасні підходи до складання фінансової звітності. Основи регулювання та контролю бухгалтерського обліку.
| Рубрика | Бухгалтерский учет и аудит |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 04.08.2011 |
| Размер файла | 415,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Кафедра обліку, аналізу
і аудиту господарської діяльності
Курсова робота
з дисципліни: «Фінансовий облік»
на тему:
«Організація бухгалтерського обліку та оформлення фінансової звітності у бюджетних установах»
ЗМІСТ
- ВСТУП
- РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ І ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ
- 1.1 Зміст та передумови виникнення бухгалтерського обліку
- 1.2 Етапи розвитку бухгалтерського обліку та фінансової звітності
- 1.3 Принципи та форми бухгалтерської звітності
- РОЗДІЛ 2. БУХГАЛТЕРСЬКІЙ ОБЛІК ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ
- 2.1 Роль бухгалтерського обліку в управлінні бюджетних установ
- 2.2 Формування фінансової звітності бюджетних організацій
- 2.3 Особливості організації бухгалтерського обліку
- РОЗДІЛ 3. СУЧАСНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА КОНТРОЛЮ В БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВАХ
- 3.1 Облікова політика підприємств та організацій
- 3.2 Сучасні підходи до складання бухгалтерської звітності
- 3.3 Регулювання та контроль бухгалтерського обліку і фінансової звітності
- ВИСНОВКИ
- СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
- ДОДАТКИ
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Реформування бухгалтерського обліку виконання державного бюджету та наближення його до міжнародних стандартів мають економічне та політичне значення. У державному секторі система обліку та звітності є важливим елементом інфраструктури ринкової економіки, оскільки вона надає інформацію, необхідну для прийняття господарських рішень у приватному секторі та політичних - у державному.
Запорукою ефективності діяльності будь-якого підприємства незалежно від форми його власності і виду діяльності є правильно організований бухгалтерський облік. Як для кожного суб'єкта господарської діяльності, налагоджена система обліку в бюджетних установах - невід'ємний елемент його діяльності.
Необхідність підвищення якості та достовірності бюджетного обліку, прозорості державних фінансів та забезпечення повного відображення нагромаджених даних у звітності, створення умов для їх ефективного аналізу є головною метою реформування бухгалтерського обліку у бюджетних організаціях.
Підвищення рівня управління бюджетною середою через належну організацію бухгалтерського обліку була завжди в часі. А особливо тепер, в сучасних умовах трансформації до міжнародних стандартів, коли перед обліком у бюджетних установах постає низка специфічних проблем, які неможливо розв'язати без ефективної організації бухгалтерського обліку.
Проблеми бухгалтерського обліку в бюджетних установах розглянуті в працях відомих вітчизняних і зарубіжних економістів С.М. Альошина, І.А. Андреєва, М.Т. Білухи, А.М. Бєлова, Й.М. Бескіда, Є.П. Вороніна, С.Ф. Голова, В.А. Голощапова, Є.М. Бойко, С.А. Буковинського, І.Т. Ткаченко, Р. Т. Джоги, В.М. Онищука, Л.Я. Корецкого, А.Н. Кузьминского, С.Я. Зубілевич, Ф.С. Міхальчука, І.Н. Полєвого, О.О. Чечуліної та інших.
Мета нашого дослідження полягає в аналізі теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо удосконалення методики й організації бухгалтерського обліку в бюджетних установах.
Відповідно до цільової спрямованості курсової роботи перед нами були поставлені такі завдання:
· обґрунтувати теоретичні засади бухгалтерського обліку і фінансової звітності;
· визначити зміст, етапи, форми та принципи бухгалтерського обліку;
· дати оцінку ролі бухгалтерського обліку у бюджетних установах;
· розглянути особливості організації бухгалтерського обліку та формування звітності у бюджетних установах;
· проаналізувати сучасний рівень організації бухгалтерського обліку та контролю в бюджетних установах;
· надати характеристику облікової політики підприємств і організацій;
· визначити основи регулювання та контролю бухгалтерського обліку і фінансової звітності.
Об'єктом дослідження даної курсової роботи є бюджетні установи.
Предметом дослідження нашої курсової роботи обрано методику і організацію обліку доходів і видатків в бюджетних установах.
Методи дослідження. У ході дослідження використані загальнонаукові методичні прийоми - метод аналізу наукової літератури, конкретизація, формалізація, тощо.
Методологічна та джерельна база роботи стосовно бухгалтерського обліку: Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закон України «Про систему оподаткування», Постанова Кабінету Міністрів «Про впровадження казначейської системи виконання державного бюджету», Положення (стандарти) бухгалтерського обліку (П(С)БО, тощо. Крім цього, нами було використано посібники та підручники з бухгалтерського обліку: Джога Р. Т. «Бухгалтерський облік у бюджетних установах», Ткаченко Н.М. «Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України», Ткаченко І. Т. «Звітність бюджетних організацій», Таврова М. С. «Організація обліку бюджетних організацій» та інші. Також нами було опрацьовано статті стосовно обраної теми із журналів: «Все про бухгалтерський облік», «Дебет-Кредит», «Школа бухгалтера», тощо.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ І ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ
1.1 Зміст та передумови виникнення бухгалтерського обліку
Бухгалтерський облік в бюджетних установах є системою контролю за наявністю та рухом бюджетних і позабюджетних коштів, будується на загальноприйнятих у міжнародній практиці принципах, виконує управлінську, контрольну і інформаційну функції, але має певні особливості і розглядається як окремий вид діяльності.
Бюджетні установи - є юридичними особами, мають замкнену систему обліку і ведуть облікову політику, спрямовану не на зіставлення витрат і результатів праці та отримання прибутку, а на облік видатків у процесі надання нематеріальних послуг [15, с. 33].
Облік в бюджетних установах ведеться майже в 100 тисячах установ і організацій різного профілю - освіти, науки, медицини, органів законодавчої чи виконавчої влади, силових міністерствах і відомствах. Ці установи утримуються за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів і тому називаються бюджетними. Через бюджетний облік виявляються всі порушення бюджетного законодавства, невиконання вимог щодо режиму економії бюджетних коштів.
Основне завдання бюджетного обліку - це є забезпечення своєчасного і повного надходження доходів у бюджет, своєчасне фінансування заходів, передбачених видатковою частиною бюджету, забезпечення цільового використання коштів бюджету в галузях господарства і, особливо, ефективного використання їх за призначенням [15, с. 39].
Основні принципи ведення бухгалтерського обліку в бюджетних установах будуються на нормах, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Проголошений перехід вітчизняної облікової системи до міжнародних стандартів поставив питання про застосування загальноприйнятих принципів обліку щодо діяльності бюджетних організацій.
Історія розвитку бюджетного обліку тісно пов'язана з історією органів казначейства. Адже виконання бюджету України, контроль за надходженням і витрачанням коштів в країні традиційно здійснювалися казначейськими установами.
Якщо звернутися до фактів історії, то існують архівні свідчення про те, що в Росії вже в 1645 р. застосовувалися як міські, так і загальні кошториси витрат, але якихось визначених правил та їх складання не було. Не існувало і звітності про виконання кошторисів. Прикази збирали гроші, збирали гроші, витрачали їх, решта - залишалися у їх розпорядженні на наступні періоди. При дефіциті грошей їх могли позичити в іншого приказу. Оприлюднення, розголошення даних про стан фінансових справ приказу не допускалося.
З 1802 р., після створення Міністерства фінансів (МФ), стали складати розпис доходів і витрат на підставі кошторисів міністерств. Але знову ж так загальних (єдиних) правил складання таких кошторисів не існувало.
У 1811 р. видано «Наказ Міністерству фінансів», в основу його покладено «План фінансів», відповідно до якого витрати поділялися на необхідні, корисні, надмірні, зайві та некорисні. Згідно з цим наказом міністерства подавали до 15 листопада до МФ кошторис за єдиною формою. МФ складало зведений кошторис, який подавало в Державну Раду, а остання - на затвердження государеві [18, с. 82].
Бюджетні правила 1906 р. дали право міністерствам перекладати попередній розгляд кошторисів на комісії Державної Думи і Державної Ради. Усі зміни або нові асигнування на виникаючі потреби були можливі лише після прийняття відповідного закону. Якщо розпис не затверджувався, то залишався у силі розпис попереднього року.
Що стосується становлення і розвитку бюджетного обліку в радянський період то тут можна виділити такі етапи:
1. 1917-1938рр. - бюджетний облік ведеться за простою системою відповідно до трьох планів рахунків: а) для обліку операцій з виконання кошторису витрат за бюджетом; б) для обліку операцій з позабюджетними коштами; в) для обліку операцій в нестатутних підсобних господарствах. Облік регламентувався «Інструкцією з рахівництва і звітності для урядових адміністративних установ» (1923р.), «Інструкцією з ведення обліку за простою схемою» (1927р.), «Інструкцією про бухгалтерський облік за простою системою в установах, що знаходяться на Державному бюджеті СРСР» (1932р.);
2. 1939-1955 рр. - запроваджується подвійна система обліку. У 1938 р. затверджується «Інструкція про бухгалтерський облік за подвійною системою обліку в установах, що знаходяться на державному і місцевих бюджетах» та «Інструкція про бухгалтерський облік (за простою схемою) в установах, що знаходяться на державному і місцевих бюджетах». Підсобні господарства повинні були користуватися планами рахунків відповідних галузей народного господарства. У зв'язку з цим бюджетні установи стали складати і подавати два окремі баланси. Таким чином у країні було створено єдину систему бюджетного обліку;
3. 1955-1987 рр. Вперше в СРСР у 1955 р. затверджується МФ «Положення про бухгалтерську звітність і баланси в установах і організаціях, що знаходяться на Державному бюджеті СРСР», видано нові інструкції з бухгалтерського обліку за подвійною і простою системами. Для установ, які ведуть облік за подвійною системою, затверджено єдиний план рахунків, вони стали складати один баланс з виконання кошторису витрат. У 1958 р. МФ затверджує «Методичні вказівки з бухгалтерського обліку в централізованих бухгалтеріях бюджетних установ» Пізніше було розроблено облікові регістри для машинної обробки облікової інформації [18, с. 94].
4. Період 1988-1999 рр. охоплює останні радянські і перші пострадянські роки.
Розвиток бюджетного обліку в цей час характеризується:
· централізацією і децентралізацією обліку;
· широким використанням сучасних обчислювальних машин (ЕОМ) для обробки облікової та економічної інформації;
· переведенням бюджетних установ на подвійну систему обліку;
· принциповою переробкою норматив6них актів з організації бухгалтерського обліку в бюджетних установах;
· обліком показників комерційної діяльності бюджетних установ і позабюджетних джерел їх фінансування;
· інтеграцією обліку, фінансової та планово-економічної роботи в централізованих бухгалтеріях;
· відновленням установ державного казначейства [18, с. 102].
З 2000 р. починається новий період в розвитку бюджетного обліку, який визначається:
· Впровадженням нового плану рахунків бухгалтерського обліку в бюджетних установах;
· Впровадженням нових облікових регістрів і форм звітності;
· Будовою балансу за принципом «нетто» тощо [18, с. 103].
У період становлення ринкової економіки бюджетні кошти були розпорошені у значній кількості комерційних банків, внаслідок чого облік і контроль за їх витрачанням фактично було втрачено. Саме тому й виникла необхідність відтворення органів держказначейства і створення єдиної системи обліку надходження і витрачання бюджетних коштів, що й було здійснено в Україні - 27 квітня 1995 р. Указом Президента України створено Державне казначейство України, а постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. за № 590 затверджено Положення про Державне казначейство України.
1.2 Етапи розвитку бухгалтерського обліку та фінансової звітності
В літературі виділяють 4 основні періоди розвитку бухгалтерського обліку: 1-й - з моменту виникнення товарно-грошових відносин до кінця XVIII-го століття; 2-й - з кінця XVIII-го ст. до кінця XIX-го ст.; 3-й - кінець XIX-го і початок XX-го ст.; 4-й - с початку XX-го і до наших днів [33, с. 47].
Перший період характеризується виникненням різних способів реєстрації фактів в облікових регістрах (журналах, відомостях та ін.) у вигляді систематичних і хронологічних записів. Вершиною періоду становлення бухгалтерського обліку було широке розповсюдження методу подвійного запису.
Другий період припадає на час революційних перетворень у галузі виробництва, розвитку фізичних форм товарних відносин та збільшення обсягів торговельних, фінансових та інших операцій не тільки в окремих країнах, але й в усьому світі. Протягом цього періоду видається досить велика кількість праць з обліку, виникають різні теорії: юридична - у Франції, матеріалістична (економічна) - в Італії, камеральна - в Німеччині тощо. Історичне значення цього періоду полягає в тому, що саме тоді було визначено основні напрямки науки «рахівництво», за якими відбувся і її подальший розвиток.
Третій період - становлення бухгалтерського обліку (рахівництво), як галузі наукових знань. Протягом цього періоду зусилля більшості авторів були направленні виключно на те, щоб встановити теоретичні основи бухгалтерського обліку, визначити область тих явищ, вивчення яких складає об'єкт даної науки. Було сформульовано ряд визначень бухгалтерського обліку і його цілей
Четвертий період поділяють на дві основні стадії [33, с. 52].
Перша стадія - охоплює період до середини ХХ-го ст. і характеризується розробкою базових принципів об'єктивної оцінки майново-правового стану самостійно господарюючого суб'єкта, галузевим напрямком у побудові системи бухгалтерського обліку, розширенням державної регламентації національних систем бухгалтерського обліку та звітності.
Друга стадія - розпочалась із середини ХХ-го ст. і триває до наших днів - характеризується розробкою принципів оцінки майново-правового стану господарюючих суб'єктів в умовах зовнішнього ринкового середовища і у зв'язку з прийняттям ефективних господарських рішень для отримання майбутньої економічної вигоди [33, с. 58].
Історичні пам'ятки залишили нам відомості, які дозволяють говорити про наявність та характер господарського обліку в різних країнах Стародавнього світу. Розвиток товарно-грошових відносин породжує подвійний запис, як відображення вибуття одного продукту і появу іншого.
Облік Стародавнього світу - облік фактів - в цілому був статичним.В його основу було покладено інвентаризацію і пряму реєстрацію майна. Пряма реєстрація означала вказівки на певний об'єкт. Непряма реєстрація з'явилась пізніше і полягала в тому, що обліковий працівник замість певного облікового об'єкту фіксував дані з так званих первинних документів. З цього часу облікові відомості та фактичний стан справ перестають бути адекватними.
Характерною рисою обліку елліністичного періоду було прагнення все обліковувати і нічого не пропускати. Це стало передумовою суворої регламентації обліку. В Греції вперше з'явились такі поняття, як матеріальна відповідальність та інвентаризація. Виникли перші принципи класифікації рахунків: матеріальні, особові та фінансові [16, с. 80].
У Давньому Римі завершився розвиток стародавнього бухгалтерського обліку. Римська облікова система опосередковано увібрала в себе практично усе найкраще, всі переваги та позитивні риси грецької і східної бухгалтерії, до того ж зробила це розумно, відповідно власних умов господарювання і власних інтересів. З'явились такі регістри, як прибутково-видаткова книга і книга рахунків клієнта. Обидві книги вела бухгалтерія банку. Прибутково-видаткова книга була універсальною. Вона застосовувалась як в торгівлі, так і домашньому господарстві.
Виникнення книг, термінів, які застосовуються в сучасному бухгалтерському обліку (депозит, акцепт, сума, конкуренція, дебітор, кредитор тощо) - це те, що отримала сучасна бухгалтерія завдяки цій країні.
Нікому не відомо, хто був винахідником бухгалтерського обліку. Можна лише стверджувати, що система подвійного запису поступово почала з'являтись в ХІІІ - ХІV ст. в деяких торгових центрах Північної Італії [16, с. 89].
Відомий у світі вчений А.Ч. Літтлтон описав передумови розвитку системи подвійного запису, а також виділив історичні передумови, які, на думку вченого, призвели до виникнення подвійного запису в італійських містах - державах.
Саме з епохою відродження пов'язується виникнення терміну «бухгалтер» (звідси і «бухгалтерія»). Першою посадовою особою, яка отримала звання бухгалтера, був Христофор Штехер, діловод Інсбрукської облікової палати [16, с. 91
В Німеччині до 1498 р. Особи, які займалися веденням облікових книг, називались писцями. З цього часу терміни «бухгалтер» і «бухгалтерія» почали витісняти старі назви. В епоху Середньовіччя облік активно розвивався в країнах Західної Європи - Англії, Італії, Франції, Ватикані, Іспанії, Голландії тощо. З початком епохи Ренесансу в розвитку обліку відбувся відчутний стрибок. Протягом цього періоду він систематизувався. Все частіше використовувалась подвійна бухгалтерія, яка отримала визнання в Європі. Іоганн Вольфганг Гете вустами свого героя стверджує: «...подвійна бухгалтерія є найтоншим відкриттям лядського інтелекту.» [16, с. 93].
В XV ст. бухгалтерський облік як сформована система обліку в окремих купецьких підприємствах набула літературного оформлення. Першим літературним твором з бухгалтерії стала праця, написана в Неаполі в 1458 р. Венедиктом Котруллі «Про торгівлю і досконалого купця», хоча надрукована вона була лише в 1573 р. Робота була присвячена організації і техніці ведення торгівлі. Бухгалтерський облік розглядався в ній як один із інструментів управління одиничним підприємством і тому автор присвятив йому спеціальну частину.
Однак вперше систематизацію обліку провів францисканський монах Лука Пачолі. Це математик зі світовим ім'ям, людина універсальних знань, учень П'єра делла Франческа і Леона Батіста Альберті, друг і вчитель Леонардо да Вінчі [16, с. 94].
До кінця ХІХ ст. система бухгалтерського обліку, основи якої були закладені Лукою Пачолі, зазнала певних змін, що були пов'язані із специфікою господарської діяльності великих промислових корпорацій: 1) створені перші компанії, які були відокремленні від їх власників; 2) виник акціонерний капітал; 3) розмежовано капітал і прибуток; 4) введено поняття «діюче підприємство»; 5) почали працювати фондові біржі; 6) розширилась промисловість і торгівля. На сцені з'явилися люди облікової професії.
Середина ХІХ ст. - це рубіж, який характеризувався значним розвитком наукової думки в різних країнах світу. В цей час в науковій літературі з'являються твердження про необхідність відтворення бухгалтерії, її розвитку і застосування на різних торговельних та промислових підприємствах. Такі ідеї були провідними в Німеччині та Австрії, де відкривались комерційні школи з ґрунтовним та ретельним викладанням бухгалтерії. В загальноосвітніх училищах теж вводиться курс бухгалтерії, організовувались публічні лекції та читання з питань рахівництва в прикажчицьких товариствах, проводились диспути на конференціях бухгалтерів. З часом почали з'являтися нові докладні праці з бухгалтерії, все частіше на користь обліку почали виступати діячі науки, закипіла робота і бухгалтерія почала перетворюватись з мистецтва в науку, яка набувала все більшого значення в економічному житті [16, с. 97].
Поступово науковці дійшли висновку, що рахівництво теж є наукою.Воно має предмет і досліджує його так, як не вивчає жодна інша наука. Рахівництво має свою загальну теорію знання, свій особливий метод дослідження і, як утилітарна наука, своє прикладне знання, як практичний додаток до загальної теорії та методу.
В цей період з 1870 року і до початку ХХ ст. наукова робота в галузі рахівництва стала ще більш інтенсивною, з'явилось багато змістовних праць його теорії і практики. Незважаючи на окремі розбіжності, всі праці провідних вчених цього періоду в історії рахівництва по суті розвивали основні напрямки теорії рахівництва, які були сформульовані раніше (юридичний та економічний), тому історичний розвиток рахівництва збігався з розвитком основних напрямків облікової науки [16, с. 99].
Одночасно з вченнями в галузі подвійної бухгалтерії з'являлись, як і раніше, вчення про потрійну та інші системи, і це ще більше посилило те завзяття, з яким на підставі досвіду і знань продовжували дослідження.
Аналіз облікової літератури до початку 20 ст. свідчить про існування трьох напрямків в російській, а, отже, й українській бухгалтерській науці:
1) Висвітлення в літературі рекомендацій з дотримання правил ведення бухгалтерського обліку на підставі вже існуючих шкіл;
2) Науковий пошук та виникнення реформаторських течій;
3) Початок наукової розробки з питань обліку і контролю [16, с. 101].
Досліджуючи історію розвитку бухгалтерського обліку, необхідно пам'ятати і про інші науки, які так чи інакше пов'язані з обліком. Необхідно використовувати так званий корпоративний (селективний, об'єднуючий) підхід, суть якого полягає в тому, що знання, отримані з різних дисциплін, так чи інакше пов'язаних бухгалтерським обліком, служать вихідним матеріалом, який може бути використаний при побудові нових методологічних конструкцій обліку.
1.3 Принципи та форми бухгалтерської звітності
Відповідно до чинного господарського законодавства та установчих документів підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, власникам, органам державної виконавчої влади та іншим користувачам (податковим, фінансовим, статистичним органам, фондам, банкам тощо) [1, с. 9].
Державне регламентування звітності викликане необхідністю узагальнення показників звітності підприємств, різних видів економічної діяльності з метою розрахунку макроекономічних показників Держкомстату України. З огляду на це державні органи встановлюють єдині правила та форми складання і показники звітності. За порушення цих правил та вимог на керівників та інших посадових осіб підприємства можуть бути накладені адміністративні стягнення.
Фінансова звітність складається на основі даних бухгалтерського обліку, за достовірність якого несуть відповідальність керівник і головний бухгалтер підприємства. Ця обставина зумовлює засвідчення даних фінансової звітності підписами керівника і головного бухгалтера. Відповідно до чинного законодавства та установчих документів вони несуть відповідальність за організацію та здійснення бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності [17, с. 192].
Інформація, наведена у фінансових звітах, стає необхідною для користувачів завдяки властивим їй якісним характеристикам, основними з яких є: зрозумілість, доречність, достовірність, порівнюваність звітності.
Звітність підприємств виконує безліч функцій, проте основне її призначення з позиції управління бізнесом - відображення результатів інвестиційних, операційних і фінансових вирішень менеджменту за певний період часу.
Об'єми, форми, ступінь деталізації і періодичність представлення фінансової звітності визначаються чинним законодавством, вимогами регулюючих органів або відповідних ринкових інститутів, а також внутрішніми положеннями і інструкціями, що регламентують роботу конкретного підприємства [17, с. 195].
В теперішній час існують різні стандарти бухгалтерського обліку і звітності, які можуть мати обов`язковий або рекомендаційний характер:
· національне (законодавчо прийняті і такі, що діють в тій або іншій країні), наприклад GAAP (США), SSAP (Великобританія) і т. д.;
· міжнародні (прийняті або рекомендовані до дотримання групою держав-учасників), наприклад МСФО (IAS);
· встановлені окремими ринковими інститутами або суспільними об`єднаннями, наприклад біржами, професійними асоціаціями бухгалтерів і фінансистів і т. п [18, с. 250].
Варто підкреслити, що законодавчо прийняті і діючі в Україні форми звітності призначені для цілей оподаткування і уявлення в державні органи статистичного обліку. Це утрудняє їх безпосереднє застосування в управлінні бізнесом.
Тому для цілей управління зазвичай використовуються так звані аналітичні або управлінські форми звітності, підготовлені відповідними службами (наприклад, управлінського обліку) для внутрішніх (топ-менеджери, керівники підрозділів, рада директорів) або зовнішніх користувачів (акціонери, кредитори, ділові партнери, аналітики інвестиційних компаній, громадськість і т. д.).
Незважаючи на різноманітність форм подібної звітності, її основними елементами є:
· балансовий звіт (Balance sheet);
· звіт про фінансові результати (Income statement, Profit and Loss statement);
· звіт про рух грошових коштів (Statement of Cash Flow);
· пояснення до фінансової звітності [18, с. 256].
Перераховані документи можуть доповнюватися різними довідками, коментарями, а також висновком незалежних аудиторів.
Для повнішого віддзеркалення результатів господарської діяльності фінансові звіти зазвичай включають дані попереднього періоду (періодів). Кожен документ звітності повинен також містити наступну інформацію:
· назву і організаційно-правову форму діяльності підприємства;
· сторінку реєстрації;
· дата складання і період часу;
· валюта, в якій відбиті показники [18, с. 257].
В теперішній час при побудові аналітичних форм звітності більшість підприємств керуються стандартами МСФО або GAAP. Не дивлячись на існуючі відмінності, обидва стандарти базуються на загальних вимогах до змісту і принципах побудови звітності. Загальні вимоги, яким повинна задовольняти фінансова звітність, є значимість, своєчасність, повнота, надійність, зіставленість, тощо.
Вимоги значимості, своєчасності і повноти припускають, що приведена в звітності інформація повинна бути актуальною і повною, відображати реальний стан підприємства, а також володіти прогностичною цінністю, тобто служити основою для аналізу подальших перспектив бізнесу.
Вимоги надійності представленій інформації означає адекватне і достовірне віддзеркалення нею економічних реалій діяльності підприємства. Поняття надійності включає можливість незалежної перевірки звітної інформації (наприклад, внутрішніми або зовнішніми аудиторами), а також неупередженість - відсутність у її укладачів наміру схилити користувачів до певних рішень.
Найбільш важливі принципи і допущення, використовувані в процесі формування звітності, представлені в Додатку А.
Виділені елементи фінансової звітності, побудовані відповідно до приведених вимог і принципів, тісно взаємозв`язані між собою і в сукупності дозволяють отримати цілісну картину про поточний стан бізнесу.
РОЗДІЛ 2. БУХГАЛТЕРСЬКІЙ ОБЛІК ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ
2.1 Роль бухгалтерського обліку в управлінні бюджетних установ
У Конституції України записано, що кожен її громадянин має право на охорону здоров'я, освіту, задоволення культурних потреб. Матеріальною гарантією реалізації цих прав є широка мережа державних установ освіти, охорони здоров'я, культури. В нашій країні функціонують понад 22 тис. загальноосвітніх шкіл, в яких навчається близько 7 млн. учнів. Понад 2,3 млн. дітей виховуються в 24 тис. постійних дошкільних закладах. Широкого розвитку набула підготовка фахівців вищої і середньої кваліфікації в технікумах, коледжах, інститутах, академіях, університетах. В Україні функціонують 225 музеїв, близько 24 тис. закладів культури клубного типу.
Необхідними умовами і ресурсами забезпечується державна охорона здоров'я: кількість лікарняних закладів становить 3,9 тис., це - 703 тис. лікарняних ліжок. У них медичну допомогу населенню надають близько 230 тис. лікарів різних спеціальностей.
Установи соціально-культурного комплексу, надаючи безплатні послуги населенню, витрачають значні матеріальні і грошові кошти, джерелом яких є суспільні фонди споживання, що формуються в основному за рахунок державного бюджету. Тому ці установи називаються бюджетними установами. До них також належать наукові установи, які займаються фундаментальними науковими дослідженнями і науковим обслуговуванням (науково-дослідні інститути, наукові бібліотеки), установи та організації органів законодавчої та виконавчої влади, оборони, судів, прокуратури, Державної митної служби [21, с. 29].
Бухгалтерський облік у бюджетних установах є системою контролю за наявністю та рухом бюджетних і позабюджетних коштів, будується на загальноприйнятих у міжнародній практиці принципах, виконує управлінську, контрольну та інформаційну функції, але має певні особливості і розглядається як окремий вид діяльності та самостійний навчальний курс. Бюджетні установи є юридичними особами, мають замкнену систему обліку і ведуть облікову політику, спрямовану не на зіставлення витрат і результатів праці та отримання прибутку, а на облік видатків у процесі надання нематеріальних послуг (рис. 2.1) [34, с. 117].
Рис. 2.1.Облікова політика бюджетної установи
Це положення і визначає основну задачу бухгалтерського обліку в бюджетних установах - повне і своєчасне відображення фінансово-господарських операцій з використання бюджетних і позабюджетних коштів відповідно до їх цільового призначення.
2.2 Формування фінансової звітності бюджетних організацій
Складання звітності завершує повний цикл бухгалтерської обробки даних, які накопичуються в облікових регістрах - специфічних матеріальних носіях бухгалтерської інформації (картки, меморіальні ордери, Книга-журнал Головна). Але при цьому в них відсутні затверджені кошторисом показники фінансування з бюджету. Для управління ж необхідна не тільки бухгалтерська, а й інша інформація, яка має подаватися в компактній формі, зручній для перегляду і сприйняття людьми, які приймають управлінські рішення. Такою формою є бухгалтерська звітність [37, с. 91].
Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтується згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на таких основних принципах:
· обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів установи;
· повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;
· автономність - кожна установа розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності установи;
· послідовність - постійне (з року в рік) застосування установою обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і має бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;
· безперервність - оцінка активів та зобов'язань установи здійснюється, виходячи з припущення, що її діяльність триватиме далі;
· нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;
· превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;
· історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів установи, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;
· єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій установи в її фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;
· періодичність - можливість розподілу діяльності установи на певні періоди з метою складання фінансової звітності;
· обов'язковість та державне регламентування, що випливає з характеру затвердження бюджету. Держава через Державне казначейство України суворо регламентує склад і порядок складання звітності, терміни її подачі, розгляд та затвердження. Усі бюджетні установи повинні дотримуватись правил і термінів складання звітності, подавати її в установленому порядку. Ніхто не має права складати та подавати не передбачені Держказначейством України звіти;
· єдність форми та змісту, що дає змогу статистичного групування та зведення її показників;
· методологічна єдність показників, яка передбачає єдині методи розрахунків однакових звітних показників, їх обов'язкове узгодження з відповідними показниками, затвердженими кошторисами та штатними розписами. Це необхідно для контролю за виконанням кошторису доходів та видатків установи на всіх рівнях Державного, місцевих бюджетів та республіканського бюджету Автономної Республіки Крим;
· достовірність звітних показників, яка випливає з самої природи затвердження бюджетів усіх рівнів. Достовірна звітність також необхідна для успішного виконання показників бюджету як по доходах, так і по видатках, для своєчасного реагування на відхилення. Достовірність означає, що бухгалтерська звітність повинна давати вірне і повне уявлення про майновий та фінансовий стан установи, а також результати її діяльності. Достовірною вважається бухгалтерська звітність, сформульована та складена з урахуванням правил, встановлених нормативними актами системи нормативного регулювання. Слід зазначити, що при формуванні вимоги достовірності деякою мірою застосовується механічний підхід, оскільки для оцінки цієї вимоги знадобилося б узяти всі правила бухгалтерського обліку та проаналізувати, яким чином вони були б вжиті при складанні бухгалтерської звітності. Чисто теоретично це здійснити можливо, а практично досить важко;
· простота, ясність, доступність та прозорість звітності, що необхідно для широкого залучення всіх працівників до управління, активізації людського фактора. Простота та ясність необхідні ще й для того, щоб не завуальовувались недоліки діяльності окремих керівників;
· цілісність - вимога, пов'язана з необхідністю включення в бухгалтерську звітність даних про всі господарські операції, які здійснюються організацією як юридичною особою в цілому;
· послідовність, що закріплює на практиці поетапність процесу складання бухгалтерської звітності, тобто необхідність постійності змісту та форм бухгалтерського балансу і пояснень від одного звітного періоду до іншого [41, с. 74].
Звітність про виконання бюджету - це метод узагальнення планових і звітних показників, приведених у таку систему, яка характеризує виконання бюджету, зобов'язань, затверджених кошторисами, за відповідний звітний період.
На даний час існують такі визначення бухгалтерської звітності:
«Бухгалтерська звітність - сукупність показників обліку, відображених у формі визначених таблиць, які характеризують рух майна та фінансового стану підприємства, установи за звітний період» (Тлумачний словник бухгалтера).
«Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період» (Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
«Звітність - це сукупність затверджених в установленому порядку звітних форм, які об'єднують комплекс систематизованих показників, що всебічно характеризують виробничу та фінансово-господарську діяльність підприємств за відповідний період» (М.В. Кужельний).
«Звітність - це сукупність показників обліку, відображених у формі визначених таблиць, які характеризують господарську діяльність підприємств за установлений період часу» (А.Ш. Маргуліс).
«Бухгалтерська звітність являє собою комплекс показників виконання планових завдань та результатів господарської діяльності за звітний період, отриманий в бухгалтерському та інших видах обліку» (В.Ф. Палій).
«Звітність установи являє собою систему показників, які характеризують умови та результати її роботи за визначений період» (А.Н. Бєлов).
«Бухгалтерська звітність - система показників, яка відображає майновий та фінансовий стан на звітну дату, а також фінансові результати її діяльності за звітний період» (А.С. Бакаєв).
«Бухгалтерська звітність підприємств являє собою систему узагальнених показників, які характеризують підсумки господарсько-фінансової діяльності підприємства за минулий період (місяць, квартал, рік)» (В.В. Сопко, В.М. Пархоменко).
«Звітність про виконання Державного бюджету - це метод узагальнення планових та звітних показників, приведених у певну систему, яка характеризує виконання бюджету за відповідний звітний період часу» (Є.П. Дідков) [41, с. 83].
Як бачимо з наведених визначень звітності провідними вченими та спеціалістами з бухгалтерського обліку як нашої країни, так і країн СНД (А.Н. Бєлов, Є.П. Дідков, А.М. Кузьмінський, М.В. Кужельний, А.Ш. Маргуліс, В.Ф. Палій, В.М. Пархоменко, В.В. Сопко), в основі всіх тлумачень лежить загальне для всіх поняття «система показників».
Отже, зважаючи на всі ці визначення та з огляду на перехід вітчизняної економіки на рейки ринкових відносин, можна дати таке визначення звітності:
Звітність про виконання кошторисів бюджетних установ - це система показників, яка характеризує виконання бюджету та допомагає регулюванню діяльності установи за відповідний звітний період.
Потрібно знати, що порядок складання звітності бюджетними установами розроблено відповідно до вимог: Бюджетного кодексу України, Закону України «Про Державний бюджет України»; постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» від 28.02.02 № 228, зі змінами та доповненнями; наказу Міністерства фінансів України від 27.12.01 № 604 «Про бюджетну класифікацію та її запровадження», зі змінами та доповненнями; наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету» від 28.01.02 № 57, зі змінами та доповненнями; Планів рахунків бухгалтерського обліку: бюджетних установ і виконання державного та місцевих бюджетів, Інструкції по застосуванню Планів рахунків бухгалтерського обліку: бюджетних установ і виконання державного та місцевих бюджетів, затверджених наказами Державного казначейства України від 10.12.99 № 114 та 24.12.97 № 137, зі змінами і доповненнями. Державним казначейством України затверджено форми окремих звітів бюджетних установ та Інструкцію з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу. Діяльність Державного казначейства України регламентується Указом Президента України від 27.04.1995 р. № 335/95 «Про Державне казначейство України», постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.95 № 590 і Положенням про Державне казначейство [41, с. 87].
Центральні органи виконавчої влади та інші головні розпорядники бюджетних коштів, установи, організації, які отримують кошти державного бюджету, місячний звіт про виконання кошторисів подають у такому обсязі за формами [Додаток Б]
2.3 Особливості організації бухгалтерського обліку
Фінансово-господарська діяльність бюджетних установ як суб'єктів господарювання характеризується рядом особливостей, які впливають на побудову бухгалтерського обліку. Бюджетні організації функціонують на правах державної власності і належать до неприбуткових організацій, метою діяльності яких є не отримання прибутку, а надання нематеріальних послуг, тому отримання негативного результату може також розглядатися як результат.
В Україні здійснюється державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Згідно зі ст. 6 Закону про бухгалтерський облік порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання кошторисів і бюджетів установ регулюється Головним управлінням Державного казначейства України (ГУДКУ). Воно розробляє план рахунків бухгалтерського обліку і порядок його застосування, інструкції з обліку наявності та використання бюджетних і позабюджетних коштів, валютних операцій, основних засобів, видатків. Така сувора регламентація методології обліку забезпечує його єдність, порівнюваність показників установ різних галузей невиробничої сфери, можливість отримання зведених показників для контролю за виконанням кошторисів і бюджетів [Додаток В].
Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, які розробляються і затверджуються Мінфіном України, на бюджетні установи не поширюються [37, с. 44].
Основними нормативними документами, відповідно до яких організується облік у бюджетних установах, є новий План рахунків бухгалтерського обліку та Порядок його застосування, нова бюджетна класифікація видатків, Інструкція з бухгалтерського обліку № 61 в частині, що не суперечить новому Плану рахунків та новій класифікації видатків. У них викладено методику обліку операцій з виконання кошторису видатків за бюджетним і спеціальним фондами, наведено план рахунків, їх коротку характеристику, форми основних облікових регістрів і вказівки щодо застосування статей (категорій) класифікації видатків для установ, що утримуються за рахунок бюджету.
Міністерства та відомства України за погодженням з ГУДКУ в разі необхідності можуть видавати вказівки про порядок застосування загальних положень з бухгалтерського обліку в установах своєї системи з урахуванням специфіки їх діяльності [37, с. 48].
Важливу організаційну роль у господарському обліку відіграє Державний комітет України з статистики, який розробляє та узгоджує з Мінфіном України, ГУДКУ форми звітності. В бюджетних установах обов'язковим є застосування цілої низки первинних документів, наприклад, з обліку основних засобів, грошових коштів у касі, на рахунках у банку та органах Державного казначейства.
Ведення бухгалтерського обліку, здійснення контролю за виконанням кошторисів видатків, а також складання звітності в бюджетних установах покладається на бухгалтерію, яка є, як правило, самостійною службою і має свою структуру. Існують дві організаційні форми обліку в бюджетних установах: бухгалтерії при окремих установах і централізовані бухгалтерії. Самостійні бухгалтерії мають великі установи: вищі навчальні заклади, науково-дослідні інститути, лікарні тощо [37, с. 49].
Централізовані бухгалтерії - найбільш поширена форма організації обліку. Вони створюються за відомчою чи міжвідомчою ознаками при територіальних і районних медичних об'єднаннях, міністерствах, відомствах та їх управліннях, управліннях місцевих державних адміністрацій і виконують усі функції з обліку та звітності бюджетних установ, які вони обслуговують.
Процес створення централізованих бухгалтерій почався в 60-ті роки, на теперішній час ними обслуговується понад 90% бюджетних установ, що утримуються за рахунок місцевих бюджетів.
Централізація справила позитивний вплив на бухгалтерський облік і звітність: поліпшився функціональний розподіл обов'язків між працівниками, набули поширення прогресивні форми і методи обліку, скоротилися видатки на утримання апарату управління, з'явилася можливість порівнювати та узагальнювати результати аналізу і контролю виконання кошторисів однотипних установ, використовувати сучасну обчислювальну техніку. ТОВ «Парус-Сервіс» розробляє і впроваджує в Україні пакети прикладних програм з комплексної автоматизації бухгалтерського обліку в бюджетних установах з виходом на баланс та інші форми звітності [38, с. 17].
Автоматизація обробки обліково-економічної інформації є вирішальним фактором підвищення оперативності, аналітичності та достовірності даних бухгалтерського обліку.
бухгалтерський облік фінансовий звітність
РОЗДІЛ 3. СУЧАСНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА КОНТРОЛЮ В БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВАХ
3.1 Облікова політика підприємств та організацій
Внутрішнє регулювання облікового процесу здійснюється в межах нормативної бази системи зовнішнього регулювання і, як зазначено у статті 8 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», цілковито перебуває у веденні бюджетної установи чи організації. Означений рівень керівництва бухгалтерським обліком бюджетної установи чи організації реалізує свої права і завдання у формі вироблення облікової політики.
Під обліковою політикою розуміють сукупність принципів, методів і процедур, що їх використовує підприємство, організація, установа для складання та подання фінансової звітності. Проходження облікової інформації від етапу первинного обліку до підсумкового і остаточне формування якісної достовірної звітної інформації неможливі без визначення кола організаційних заходів щодо системи бухгалтерського обліку [34, с. 219].
Задекларована вітчизняна система принципів являє собою поєднання трьох груп фундаментальних уявлень про функціонування бухгалтерського обліку (рис. 3.1).
Рис. 3.1. Система принципів бухгалтерського обліку України
По-перше, це умови функціонування облікової системи, що визначаються «господарським оточенням» суб'єкта господарювання.
По-друге, це рекомендації, що виступають надбудовою умов облікового процесу.
І, по-третє, це обмеження щодо раніше наведених рекомендацій.
Принцип автономності полягає у відокремленості фінансових та матеріальних ресурсів установи чи організації як самостійної одиниці від аналогічних об'єктів власності керівників, працівників та інших організацій. Звідси випливає, що фінансово-майновий стан апарату керівництва установи не може змінюватись за рахунок несанкціонованих змін активів установи.
Принцип безперервності (діяльності, що триває) випливає з реальності подальшої діяльності установи впродовж розумного періоду, якщо немає свідчень про протилежне, а також передумов для її ліквідації найближчим часом. Зважаючи на те, що право власності щодо активів бюджетних організацій в загальноекономічному розумінні цілковито належить державі в особі центральних органів влади, відповідно до розглядуваного принципу вважається, що зазначені головні розпорядники коштів не мають на меті ліквідувати установу чи організацію [27, с. 245].
Принцип періодичності передбачає, що господарська діяльність бюджетної установи чи організації умовно може бути поділена на періоди з метою складання фінансової звітності. Щодо бюджетних установ, як і інших суб'єктів господарювання, головним звітним періодом є календарний рік. Проміжні облікові періоди визначаються: кварталами; місяцями.
Принцип єдиного грошового вимірника передбачає, що національна грошова одиниця є головним вимірником у системі первинного та підсумкового обліку і єдиним на заключному етапі - під час складання звітності. Звідси випливає, що саме національна грошова одиниця є відповідною базою для оцінювання й аналізу в бухгалтерському обліку [21, с. 132].
До групи принципів-рекомендацій належить принцип історичної собівартості, відповідно до якого бюджетні установи відбивають свої активи за фактичною собівартістю. Дію зазначеного принципу закріплено кількома нормативними актами, згідно з якими необоротні активи та інші товарно-матеріальні цінності бюджетних організацій обліковуються за своєю первісною вартістю - вартістю придбання, спорудження та виготовлення.
Наступний принцип з групи рекомендацій - принцип нарахування та відповідності доходів і витрат, по-перше, визначає момент здійснення трансакцій, а саме: доходи записуються тоді, коли вони нараховані, а не за умови наявності грошових коштів, а видатки - тоді, коли вони сталися. При цьому грошові кошти можуть бути ще не сплачені [21, с. 135].
Останній із принципів зазначеної групи - принцип повноти висвітлення є рекомендувальним безпосередньо в частині фінансової звітності. Йдеться про інформаційну повноту стосовно фактичних та потенційних наслідків господарських операцій, тобто суцільне висвітлення господарської діяльності установ і організацій. Цей принцип реалізується: у завершеності фінансової звітності бюджетних організацій; у розшифруваннях до показників фінансової звітності.
Завершальними в системі принципів бухгалтерського обліку є принципи-обмеження, які є певними гарантами фінансової стійкості та раціоналізації процесу бухгалтерського обліку [21, с. 139].
Принцип обачності (обережності) полягає в тому, що доходи враховуються тоді, коли можливість їх отримання стає досить реальною, а видатки - тоді, коли можливість їх здійснення є досить імовірною подією.
Принцип превалювання сутності над формою означає, що в бухгалтерському обліку можна відкинути незначні обставини, неодмінно врахувавши все істотне. Поділ операцій на істотні і неістотні є суб'єктивним, проте до істотних відносять, як правило, операції, в результаті яких змінюється фінансове становище суб'єкта господарювання.
Важливим у методологічному плані є принцип постійності, сутність якого полягає в незмінності облікової політики, а отже, і принципів, методів та процедур, прийнятих методологією відбиття господарських операцій. Зміни можливі лише за умов, передбачених відповідними положеннями, що регулюють діяльність бюджетних установ, а їхній вплив на методику обліку має бути розкритий у відповідних розшифруваннях і поясненнях.
Під процедурами бухгалтерського обліку слід розуміти встановлений порядок дій з відбиття та обробки інформаційних потоків про фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання.
Організаційна складова облікової політики регулює в повному обсязі механізм організації бухгалтерського обліку в кожній конкретній установі. Облікова політика установи є основою внутрішнього регулювання обліку, і щоб вона набула нормативного статусу, її формалізують у вигляді наказу про облікову політику. Загалом він має такий вигляд - Додаток Г.
3.2 Сучасні підходи до складання бухгалтерської звітності
У процесі функціонування бюджетних установ та організацій виникає потік різнобічної інформації про їх діяльність, включаючи ті чи інші види обліку. Перехід України до ринкових умов господарювання вимагає такої організації обліку, яка б забезпечувала учасників ринку необхідною бухгалтерською інформацією, дозволяла власнику мати достовірні дані про власний майновий і фінансовий стан, результати діяльності відповідно до міжнародних стандартів. Одночасно з внутрішньою потребою та вимогами управління створюється великий пласт зовнішньої статистичної, податкової звітності, важливе місце в якій посідає бухгалтерська звітність. Користувачами бюджетної звітності є працівники, дійсні та потенційні інвестори, кредитори, постачальники, уряд та урядові організації, громадськість та інші заінтересовані особи [37, с. 44].
Подобные документы
Особливості бухгалтерського обліку в бюджетних установах, забезпечення збереження державного майна як його основна мета. Суб'єкти нормативного регулювання бухгалтерського обліку в бюджетних установах. Норми національних стандартів бухгалтерського обліку.
контрольная работа [24,0 K], добавлен 25.10.2010Ведення фінансової бухгалтерії в Україні як обов'язкове. Форма організації бухгалтерського обліку, облікова політика. Форма та зміст фінансової звітності. Особливості обліку інвестиційної нерухомості. Витрати: поняття, класифікація та умови визнання.
реферат [31,2 K], добавлен 26.10.2010Сутність, функції, мета та особливості бухгалтерського обліку. Предмет та об'єкти бухгалтерського обліку. Принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Метод бухгалтерського обліку. Синтетичний та аналітичний облік, облікові регістри.
книга [63,2 K], добавлен 09.10.2008Фінансова звітність як джерело інформації про стан підприємства, її призначення та функції. Організація бухгалтерського обліку та аудиту в бюджетних установах. Аналіз діяльності підприємства за даними звітності. Охорона праці та навколишнього середовища.
дипломная работа [240,6 K], добавлен 20.11.2013Трансформація національної системи бухгалтерського обліку. Прискорення процесу приведення у відповідність до вимог ринкової економіки та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Основні принципи бухгалтерського обліку і фінансової звітності.
презентация [889,6 K], добавлен 22.04.2015Системи, моделі і стратегії регулювання бухгалтерського обліку і звітності. Концепції фінансової звітності та якісні характеристики інформації бухгалтерського обліку. Принципи грошового вимірника та безперервності. Рішення декількох задач з даної теми.
контрольная работа [27,9 K], добавлен 15.12.2010Завдання бухгалтерського обліку. Основні елементи методу бухгалтерського обліку. Об'єкти бухгалтерського обліку підприємства. Характеристика основних видів дебіторської заборгованості в бюджетних установах. Ведення аналітичного та синтетичного обліку.
курсовая работа [38,7 K], добавлен 19.01.2011Обґрунтування складу принципів бухгалтерського обліку і встановлення взаємозв’язку між ними. Особливості принципів бухгалтерського обліку в Україні та зарубіжних країнах. Десять принципів фінансової звітності, які вважаються найбільш вдало розробленими.
реферат [1,6 M], добавлен 24.03.2015Основи побудови бухгалтерського обліку у бюджетних установах. Головні принципи бюджетного фінансування. Сутність і зміст звіту про виконання загального фонду кошторису бюджетної установи. Особливості розрахунку суми формування фонду у необоротних активах.
научная работа [68,2 K], добавлен 08.04.2013Особливості методики і організації бухгалтерського обліку бюджетних установ та їх вплив на склад і формування звітних показників. Визначення сутності та призначення кошторису бюджетних установ; його роль у формуванні показників бухгалтерської звітності.
дипломная работа [493,9 K], добавлен 18.05.2012
