Размещено на http://www.allbest.ru/

Обов'язки бухгалтера, головного бухгалтера

Посадові обов'язки головного бухгалтера встановлено перш за все Законом про бухоблік. Головний бухгалтер:

1. забезпечує дотримання на підприємстві, в установі, організації встановлених єдиних методологічних основ (засад) бухгалтерського обліку, складання та подання в установлені строки фінансової звітності;

2. організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

3. бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки та псування активів підприємства, установи, організації;

4. забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах та інших відокремлених підрозділах підприємства, установи, організації.

Отже, головний бухгалтер відповідає за ведення обліку згідно з вимогами законодавства, а за правильну організацію обліку відповідальність несе керівник установи (ч. 2 і 3 ст. 8 Закону про бухоблік).

Конкретні завдання, обов'язки, права та відповідальність головного бухгалтера у процесі роботи встановлюється в його посадовій інструкції, що розробляється на основі Закону про бухоблік і Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 1 «Професії працівників, які е загальними для всіх видів економічної діяльності», затвердженого наказом Мінпраці від 29.12.2004 р. № 336, а також:

- Типових професійно-кваліфікаційних характеристик посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених наказом Головного управління державної служби України від 29.12.2009 р. № 406, - для головних бухгалтерів, які є посадовими особами органів місцевого самоврядування;

- Довідника типових професійних характеристик посад державних службовців (випуск 76), затвердженого наказом Головного управління державної служби України від 01.09.99р. № 65, - для головних бухгалтерів, які є державними службовцями [1, С. 22].

Бухгалтер [9]:

1. самостійно і в повному обсязі веде облік необоротних активів, запасів, коштів, розрахунків та інших активів, власного капіталу та зобов'язань, доходів та витрат за прийнятою на підприємстві формою бухгалтерського обліку з додержанням єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та з урахуванням особливостей діяльності підприємства й технології оброблення даних;

2. забезпечує повне та достовірне відображення інформації, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, на рахунках бухгалтерського обліку;

3. за погодженням з власником (керівником) підприємства та керівником підрозділу бухгалтерського обліку, подає в банківські установи документи для перерахування коштів згідно з визначеними податками й платежами, а також для розрахунків з іншими кредиторами відповідно до договірних зобов'язань;

4. бере участь у проведенні інвентаризації активів і зобов'язань, оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат під нестачі, крадіжки й псування активів підприємства, у перевірках стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства;

5. готує дані для включення їх до фінансової звітності, здійснює складання окремих її форм, а також форм іншої періодичної звітності, яка ґрунтується на даних бухгалтерського обліку;

6. забезпечує підготовку оброблених документів, реєстрів і звітності для зберігання їх протягом установленого терміну;

7. бере участь у підготовці пропозицій щодо: внесення змін до обраної облікової політики, удосконалення внутрішньогосподарського (управлінського) обліку та правил документообігу; розроблення додаткової системи рахунків і регістрів аналітичного обліку, звітності й контролю господарських операцій; забезпечення збереження майна, раціонального та ефективного використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, залучення кредитів та їх погашення, регулювання діяльності підприємства та інших питань, пов'язаних з інформацією про фінансове становище підприємства та результати його діяльності;

8. постійно знайомиться та вивчає нові нормативно-методичні ти довідкові документи з питань організації та ведення бухгалтерського обліку та вносить пропозиції щодо їх впровадження на підприємстві;

9. виконує окремі службові доручення свого безпосереднього керівника.

аудиторський звіт податковий тіньовий

2. Нелегальна «конвертація грошей», тіньовий «конвертаційний центр»

Велику небезпеку становить поява нових раніше невідомих форм злочинної діяльності. З ними поки що досить складно вести ефективну боротьбу як з точки зору кримінального переслідування, так і застосування організаційно-управлінських і кримінологічних заходів з метою їх попередження. До цих злочинних дій, зокрема, слід віднести здійснення таких незаконних реконвертаційних операцій, як незаконне переведення в безготівкову форму готівкових грошових коштів, що здійснюється завдяки створенню і функціонуванню фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, використанню мнимих угод, укладених між складовими частинами цього угрупування з метою ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів і/або легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом.

У кримінально-правовому аспекті здійснення незаконних реконвертаційних операцій слід пов'язувати з такими загальними напрямками: а) незаконне отримання готівкових (при конвертації) або безготівкових (при реконвертації) грошових коштів; б) створення і/або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності і/або здійснення видів діяльності, щодо яких існує заборона (фіктивне підприємництво); в) ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів; г) ухилення від повернення виручки в іноземній валюті; ґ) незаконне відкриття і/або використання за межами України валютних рахунків; д) легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом; е) безпідставне відшкодування податку на додану вартість.

Під час проведення незаконних реконвертаційних операцій можуть «відмиватись» грошові кошти, отримані внаслідок злочинного ухилення від оподаткування. Такі злочини за наявності підстав слід кваліфікувати за ст. 209 Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. № 2341-III як легалізацію грошових коштів, здобутих злочинним шляхом [5, Ст. 131].

Тіньовий центр конвертації -- це організація, що займається обналічуванням, відмиванням «чорного налу» і формуванням податкового кредиту. Зазвичай вони складаються з цілого ланцюжка різних компаній -- як одноденок, так і старожил -- фірм, що працюють на ринку рік-два [12].

3. Основні порушення в сфері оподаткування

У системі ринкових відносин ухиляння від сплати податків -- це явище, яке базується на відносинах, що складаються у процесі розподілу і перерозподілу доходу.

До правопорушень, які сприяють ухиленню від сплати податків, відносять: порушення проти системи гарантій виконання обов?язків платника податків: незаконне відкриття банківських рахунків, вчинення незаконних розрахунків (включаючи розрахунки готівкою), незаконна видача фінансових документів, порушення касової дисципліни; порушення проти обов?язків зі сплати податків: несплата або несвоєчасна сплата податку, незаконне використання пільг з цього виду податку, приховування об?єкта оподаткування; порушення у сфері ведення бухгалтерського обліку, упорядкування і надання бухгалтерської і податкової звітності, невірогідність даних фінансової документації, порушення порядку упорядкування і надання бухгалтерської і податкової звітності, ухилення від надання даних звітності; порушення проти контрольної функції податкових органів, пов?язані з несвоєчасною реєстрацією в державних органах або ухиленням від такої реєстрації, перешкоджанням здійсненню контрольної діяльності, податковим перевіркам, непокорою законним вимогам або розпорядженням податкових органів, погрозами й образами на адресу співробітників податкових служб.

Аналіз практики дає змогу виділити найбільш загальні способи ухилення від сплати податків: неподання документів, пов?язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів і обов?язкових платежів до бюджетів чи державних цільових фондів (наприклад, декларацій, бухгалтерських звітів і балансів тощо); приховування об?єктів оподаткування; заниження об?єктів оподаткування; заниження сум податків, зборів, обов?язкових платежів, які підлягають сплаті у відповідний бюджет чи фонд; приховування втрати підстав на пільги з оподаткування.

Поряд із загальними способами ухилення від сплати податків є і ряд специфічних способів здійснення злочинів у галузі оподаткування: ухилення від сплати податків шляхом завищення витрат на виконання робіт; ухилення від сплати податків шляхом виконання товарообмінних операцій без відображення їх у бухгалтерському обліку; ухилення від сплати податків шляхом реалізації продукції на адресу фіктивних фірм без передплати і переведення сум на дебіторську заборгованість; ухилення від сплати податків з використанням розрахунків у готівковій формі і приховування розрахунків за допомогою вексельного обігу; ухилення від сплати податків шляхом фіктивного експорту товарів; ухилення від сплати податків шляхом оформлення фіктивних документів про передачу товару на зберігання; ухилення від сплати податків шляхом заниження кількості і ціни товару (продукції), прийнятого суб?єктом підприємницької діяльності для подальшої реалізації; ухилення від сплати податків шляхом оформлення документів, прийнятих на реалізацію товарів, і реалізація протягом тривалого періоду необлікованих товарів; ухилення від сплати податків шляхом фальсифікації даних про кількість реалізованих товарів і отриманих грошових коштів; ухилення від сплати податків шляхом оформлення фальсифікованих документів про повернення товару, прийнятих від суб?єктів підприємницької діяльності або громадян на реалізацію; ухилення від сплати податків у кредитно-фінансовій і банківській сферах: ухилення від сплати податків при інвестуванні будівництва житла; ухилення від сплати податку на прибуток шляхом необґрунтованого збільшення процентів за вкладами фізичних осіб; ухилення від сплати податків у сфері зовнішньоекономічної діяльності: ухилення від сплати податків шляхом незаконного використання пільг з імпорту медичних засобів; шахрайство з фінансовими ресурсами шляхом надання неправдивої інформації про виникнення права на відшкодування з бюджету ПДВ [4].

4. Єдиний податок. Ставки ПДВ

Єдиний податок відноситься до місцевих податків, що стягується в Україні з підприємств і фізичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування.

Платники єдиного податку не є платниками таких податків і зборів, визначених Податковим кодексом України: податок на прибуток підприємств; ПДФО (для фізичних осіб - підприємців); ПДВ з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування 6 %; Земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності; Плата за користування надрами; Збір за спеціальне використання води; Збір за спеціальне використання лісових ресурсів; Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності [8, Ст. 112].

Законом України від 04.11.11 №4014-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» визначено наступні ставки єдиного податку: для платників першої групи - у межах від 1% до 10% мінімальної заробітної плати, другої - від 2% до 20% мінімальної заробітної плати. Відсоткова ставка єдиного податку для третьої і четвертої груп платників єдиного податку встановлюється у розмірі - 3% від отриманої виручки за умови сплати ПДВ або 5% без сплати ПДВ.

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць.

Додатково встановлено ставку єдиного податку для платників єдиного податку першої, другої і третьої груп у розмірі 15 %: від суми перевищення граничного обсягу доходу, визначеного для першої (150 тис. грн.), другої (1 млн. грн.) та третьої (3 млн. грн.) груп; від суми доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платника єдиного податку, віднесеного до першої або другої груп; від суми доходу отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж у грошовій формі; від суми доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Також для платників єдиного податку четвертої групи встановлені подвійні ставки єдиного податку - 6% від отриманої виручки за умови сплати ПДВ або 10% без сплати ПДВ: від суми перевищення граничного обсягу доходу, визначеного для четвертої групи (5 млн. грн.); від суми доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж у грошовій формі; від суми доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування [6].

Податок на додану вартість (ПДВ) -- непрямий багатоступінчастий податок, що збирається з кожного акту продажу, починаючи з виробничого та розподільчого циклів і закінчуючи продажем споживачеві. Ряд товарів, послуг, видів діяльності частково або повністю звільняється від податку на додану вартість.

Платники ПДВ: юридичні та фізичні особи, які здійснюють від свого імені виробничу або іншу підприємницьку діяльність на території України залежно від форм власності.

На даний час встановлені наступні ставки ПДВ: Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: 17 відсотків; 0 відсотків. Перехідні положення: згідно податкового кодексу були встановленні, що за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що виникли: з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20 %; з 1 січня 2014 року - 17 % [8, Ст. 112].

5. Дії при візиті Відділу по боротьбі з економічними злочинами або податкової міліції

Необхідно мати на увазі, що у випадку якщо до підприємця «наскочать» співробітники ДСБЕЗ то значить, що прокурор про це, як правило, сповіщений, а відносно суб'єкта підприємницької діяльності є підозра про порушення законодавства, що тягне кримінальну відповідальність.

Отже, поява оперативників служби по боротьбі з економічними злочинами в офісі фірми свідчить про те, що хтось або щось у вашім бізнесі перебуває під «ковпаком». Тому варто негайно вжити відповідних заходів:

Отримавши від секретаря інформацію про факт прибуття працівників органів внутрішніх справ (УБЕЗ, УБОЗ, ВБНОН), не приймати миттєвого рішення про їх допущення на підприємство.

Витримати декілька хвилин та налаштуватися на бесіду.

Дати вказівку охороннику супроводжувати відвідувачів, що мають направлення на перевірку, до кімнати переговорів та наказати передати аркуш паперу з переписаними даними їх службових посвідчень.

Покласти документи у сейф (шафу, що замикається).

Ключ від сейфа (шафи, що замикається) покласти в кишеню одягу (особисті речі).

Вимкнути комп'ютер і вийняти знімний вінчестер (жорсткий диск), який покласти в особисті речі.

Йти на переговори разом з юристом підприємства, взявши з собою отриманий від охорони аркуш паперу з переписаними даними службових посвідчень.

Попросити кожного із перевіряючих пред'явити службові посвідчення і порівняти їх дані з тими, які були надані службою охорони.

Уважно вивчити кожне подане службове посвідчення (термін дії, приналежність до органів внутрішніх справ, наявність підпису начальника (заст. начальника) підрозділу органу внутрішніх справ, печатки).

З'ясувати П.І.Б., посаду, звання безпосереднього начальника працівників органів внутрішніх справ і його службовий телефон, зафіксувавши отримані дані на аркуші з переліком відвідувачів, переданих службою охорони.

Вимагати надати направлення на перевірку.

Уважно вивчити направлення на перевірку: а) порівняти посади, звання та прізвища посадових осіб підрозділу міліції, зазначені у направленні на перевірку, з переліком прізвищ і даних службових посвідчень, складеним службою охорони; б) звернути увагу на реквізити документа і текст заповнених граф: дата його видачі; назва підрозділу міліції; мета перевірки; вид перевірки; підстави для проведення перевірки; дата початку та дата закінчення перевірки; посади, звання та прізвища посадових осіб підрозділу міліції, які будуть проводити перевірку; наявність підпису керівника підрозділу міліції; наявність печатки органу міліції.

Ухвалити рішення про допущення або недопущення працівників органів внутрішніх справ до проведення перевірки. У разі крайньої необхідності відмовити у проведенні перевірки на підставі відсутності регламентованого порядку проведення перевірок органами міліції, який згідно з абз. 1 п. 24 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про міліцію», повинен бути встановлений Кабінетом Міністрів України. На даний момент часу відповідний нормативний акт ще не виданий [7].

6. Аудиторська перевірка та мета аудиту

Аудит є видом підприємницької діяльності, тоді як ревізія являє собою виконавчу діяльність. Контрольно-ревізійний апарат і аудитори використовують під час перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств однакові методичні прийоми, джерела інформації, зокрема, законодавчі і нормативно-правові акти, первинні документи і регістри бухгалтерського обліку, баланс і звітність.

Аудит як незалежна форма контролю добровільно обирається власником, котрий формулює питання, на які аудитори мають дати обґрунтовані висновки для подальшого удосконалення роботи підприємства.

Об'єкти аудиту можуть бути різними за складом і структурою, належністю до різних сфер діяльності, за іншими характеристиками.

До об'єктів аудиту, зокрема, відносять: установчі документи організації (підприємства), які визначають відносини щодо регулювання її (його) фінансової діяльності, формування та змін статутного капіталу; розрахунки з оплати праці; ресурси - засоби і предмети праці, трудові ресурси, фінансові ресурси, матеріальні активи; господарські процеси - економічні процеси впровадження нової техніки, забезпечення робочою силою, матеріально-технічне забезпечення, технічне, енергетичне й господарське обслуговування, основне й допоміжне виробництво і забезпечення фінансовими ресурсами та ін.; економічні результати діяльності; організаційні форми управління; методи управління - системи стимулювання, внутрішньовиробничий госпрозрахунок; функції управління - планування, облік, контроль, економічний аналіз і регулювання, стимулювання та ін.

Основні види аудиторських перевірок:

Аудит фінансової звітності - являє собою перевірку звітності суб'єкта з метою складання висновку про відповідність її встановленим критеріям і загальноприйнятим правила бухгалтерського обліку.

Податковий аудит - це аудиторська перевірка правильності, повноти нарахування й сплати податків, дотримання податкової політики.

Аудит на відповідність вимогам - це аналіз фінансової або господарської діяльності суб'єкта з метою визначення її відповідності установленим умовам, правилам або законам. Якщо такі умови (наприклад, внутрішні правила контролю) установлені адміністрацією, то цей вид аудита здійснюють співробітники підприємства, що виконують функції внутрішніх аудиторів. Якщо ж умови встановлені кредиторами (наприклад, вимога підтримки певного співвідношення між оборотним капіталом і короткостроковими зобов'язаннями), то оскільки виконання цих умов часто знаходить висвітлення у фінансових звітах компанії, цей вид аудита проводиться разом з аудитом фінансових звітів або як спеціальний аудит.

Управлінський (виробничий) аудит - це перевірка й удосконалювання організації й управління підприємством, якісних сторін виробничої діяльності, оцінка ефективності виробництва й фінансових вкладень, продуктивності, раціональності використання коштів, їхньої економії.

Аудит господарської діяльності, досить близький до управлінського аудита і являє собою систематичний аналіз господарської діяльності організації, проведений для окремих цілей. Цей вид аудита, що іноді називають аудитом ефективності роботи або адміністративного управління організації, переслідує наступні цілі: оцінка ефективності управління; виявлення можливостей поліпшення господарської діяльності, внесення рекомендації щодо поліпшення діяльності або подальших дій.

Аудит господарської діяльності може бути проведений як на замовлення адміністрації, так і на вимогу третьої сторони, у тому числі й державних органів.

Спеціальний аудит (екологічний, операційний і ін.) - це перевірка конкретних аспектів діяльності господарюючого суб'єкта, дотримання певних процедур, норм і правил, зазвичай з метою підтвердити законність, сумлінність і ефективність діяльності управляючих, правильність складання податкової звітності, використання соціальних фондів і ін.

За часом здійснення розрізняють первісний, погоджений (повторюваний) і оперативний аудит.

Первісний аудит проводиться аудитором (аудиторською фірмою) уперше для даного клієнта. Це істотно збільшує ризик і трудомісткість аудита, тому що аудитори не мають необхідної інформації про особливості діяльності клієнта, його системі внутрішнього контролю.

Погоджений (повторюваний) аудит здійснюється аудитором (аудиторською фірмою) повторно або регулярно й базується на знанні специфіки клієнта, його позитивних і негативних сторін в організації бухгалтерського обліку, результатах тривалого співробітництва із клієнтом (консультування, допомога в організації системи внутрішнього контролю).

Оперативний аудит - це короткочасна аудиторська перевірка для винесення загальної оцінки стану обліку, звітності, дотримання законодавства, ефективності внутрішнього контролю, оцінки діяльності.

По характеру аудиторські перевірки розділяються на: підтверджувальний аудит (перевірка й підтвердження достовірності бухгалтерських документів і звітності); системно-орієнтований аудит (аудиторська експертиза на основі аналізу системи внутрішнього контролю. Доведено, що при ефективній системі внутрішнього контролю ймовірність помилок незначна й необхідність у занадто детальній перевірці відпадає; при наявності неефективної системи внутрішнього контролю клієнтові даються рекомендації з її поліпшення); аудит, що базується на ризику (концентрація аудиторської роботи в областях з більш високим можливим ризиком, що значно спрощує аудит в областях з низьким ризиком) [10].

7. Строки й періодичність подачі звітів в податкову інспекцію, в фонди соціального страхування, Пенсійний фонд, Центр зайнятості населення

Період / Податок	ПДВ	Прибуток	1ДФ
Січень	21.02.2012
Лютий	21.03.2012
Березень	20.04.2012
I квартал	10.05.2012	10.05.2012	10.05.2012
Квітень	20.05.2012
Травень	20.06.2012
Червень	20.07.2012
II квартал	09.08.2012		09.08.2012
I пiврiччя		09.08.2012
Липень	22.08.2012
Серпень	20.09.2012
Вересень	20.10.2012
III квартал	09.11.2012		09.11.2012
9 мiсяцiв		09.11.2012
Жовтень	21.11.2012
Листопад	20.12.2012
Грудень	20.01.2013
IV квартал	09.02.2013		09.02.2013
Рік		09.02.2013

Звіти за формами Ф4-ФСС з ТВП та Ф14-ФСС з ТВП повинні подаватися до органів Фонду страхувальником на паперових носіях, скріплені підписами та печатками відповідальних осіб, за місцем взяття його на облік. При цьому подана звітність обов'язково має відповідати даним бухгалтерського обліку на підприємстві, установі, організації.

Звітність подається до органів Фонду не пізніше 20 числа наступного місяця за звітним періодом. Якщо 20 число припадає на вихідний або неробочий день, то терміни переносяться на наступний робочий день. Звітність залишилась квартальною [11].

Звіт Ф14-ФСС не подається, якщо страхувальник у звітному періоді не отримував від Фонду та не видавав працівникам путівок на санаторно-курортне лікування, придбаних за рахунок коштів Фонду.

Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Порядок формування та подання звіту встановлено Постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 р. №26-1 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 р. за №1136/17152.

Згідно з пунктом 2.1 розділу II зазначеного Порядку фізичні особи -- суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування, самі за себе і членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності, формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік [2].

Звіт за формою №3-ПН (він тепер називається «Звіт про наявність вакансій») повинні подавати підприємства, установи та організації, а також їх структурні підрозділи та філії, незалежно від форм власності та господарювання, за наявності вакантних посад.

На зміну формі №4-ПН, затвердженій наказом №244, затверджено дві нові форми: №4-ПН (план) та №4-ПН (факт). Нагадаємо, що «стара» форма №4-ПН подавалась підприємствами у разі вивільнення працівників (зокрема скорочення, ліквідації тощо) не пізніше ніж за два місяці до дати вивільнення. Тепер же звітувати слід двічі -- перед вивільненням працівників та після нього.

Звітність за формою №4-ПН (план) подають підприємства, установи, організації, їх структурні підрозділи та філії, незалежно від форми власності та господарювання, а також фізичні особи, у тому числі підприємці. Вони повинні не пізніше ніж за два місяці до вивільнення працівників інформувати про планове вивільнення центри зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків. Звітність за формою №4-ПН (факт) подає вищеназване коло осіб, крім фізичних осіб -- працедавців та приватних підприємців. Таким чином, подавати форму №4-ПН (факт) слід лише тоді, якщо вивільнення, про яке підприємство відзвітувало формою №4-ПН (план), відбулось. Форма №4-ПН (план) подається не пізніше двох місяців до дати вивільнення працівників. У десятиденний термін після дати фактичного вивільнення працівників подається форма №4-ПН (факт) [6].

8. Система «Клієнт-банк»

«Клієнт-Банк» надає можливість: оформляти платежі за лічені хвилини; отримувати інформацію щодо списання та надходження грошових коштів із власних рахунків за будь-який період; перевіряти суму поточних залишків на рахунках, оборотно-сальдову відомість; здійснювати обмін фінансовими документами з бухгалтерськими програмами компанії; обмінюватись інформаційними листами з банком, отримувати курси валют та телеграми Національного банку України, вести довідники банків, кодів платежів, контрагентів, призначень платежу тощо.

Переваги: система підтримує повний спектр банківських документів та реалізована з урахуванням усіх вимог НБУ; проведення операцій в єдиному просторі документів для всіх модулів системи; механізм електронно-цифрового підпису (ЕЦП ) під фінансовими документами забезпечує гарантований рівень безпеки. Використовуються сертифіковані криптографічні засоби; спрощені процедури організації доступу, реєстрації нових клієнтів та їхніх співробітників, заміни ключів ЕЦП; підтримка комплексних схем обслуговування; забезпечення гнучкого управління правами клієнтів та їхніх співробітників.

9. Розподіл роботи бухгалтерії серед всіма працівниками (2 бухгалтера та 1 головний бухгалтер)

Головний бухгалтер - обов'язки головного бухгалтера.

І бухгалтер - Банк (71 рахунок, 76 рахунок), реалізація (90 рахунок), книга продажі, податковий облік.

ІІ бухгалтер - облік послуг, облік заробітної плати, облік технічно-матеріальних цінностей.



Список використаної літератури

1. Давиденко Д. Відповідність головного бухгалтера // Бюджетная бухгалтерия. - 10.05.2010. - № 17. - С. 22.

2. Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

3. Закон України від 04.11.11 №4014-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності».

4. Іванов Ю.Б., Крисоватий А.І., Кізима А.Я., Карпова В.В. Податковий менеджмент: Навчальний посібник. - К.: Знання, 2008. - 525 с.

5. Кримінальний Кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 25-26. - Ст. 131.

6. Податковий Кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2011. - № 13-14, № 15-16, № 17. - Ст. 112.

7. Савченко В.Я. Аудит: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2006. - 328 с.

8. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 578 с.

Размещено на Allbest.ur