Аудит

67 Аудит кредиторської заборгованості.

Одним з найбільш вагомих моментів, який характеризує фінан. становище підприємства є стан розрахунків з дебіторами і кредиторами. Розрахунки між контрагентами здійснюються через установи банків шляхом безготівкових розрахунків, погашення боргових зобовязань, бартеру.

Кред.заборг.за товари виникає у зв”язку з тим, що момент отримання товарів не збігається з моментом оплати.

Основним завданням аудиту розрахунків є:

1)встановлення реальності кред.забор-сті,наявність договорів.

2)перевірка наявності простроченої КЗ.

3)встановлення КЗ з якої минув строк позивної давності.

4)правильність списання заборгованості, строк позивної давності з якої минув.

5)перевірка правильності обліку КЗ.

6)перевірка правильності та обгрунтованості списання заборгованості.

Джерела інформації аудиту:

1)регістри синтетичного обліку і звітності.

2)регістри синтет. і анал. обліку розрахунків.

3)первинні документи.

Етапи аудиту розрахунків:

1)необхідно встановити, чи є відображена в Б заборгованість простроченою. Це встановлюється співставленням термінів розрахунків, вказаних в договорах, розрахунках-фактурах. Реальна картина наявності простроченої КЗ дає можливість більш чітко розрахувати ек.показники щодо визначення фін.стану під-ва. Перевіряється наявність договорів, т.як господ.зв”язи з постачальниками будуються на їх підставі. Постачальник на відвантажену пр-цію виписує товарні або платіжні док-ти, передає їх банку і направляє покупцю. У покупця оперативний контроль виконання договірних умов здійснює відділ постачання або фін.відділ. Док-ти реєструють у журналі обліку вантажів, що надходять, і в книзі обліку виконання договорів, акцептують і передують в бух-рію. Рух цих док-в і повинен перевірити аудитор. Розрахунки з постачальниками і підрядниками проводяться на підставі: рахунків-фактур, накладних, податкових накладних, ТТН, розрахукових док-в про сплату мита, зборів і податків, док-тів що підтверджують якість товару.

2)встановлення наявності КЗ з простроченим терміном позиву та перевіряється правильність списання. Особливу увагу аудитор повинен приділити розгляду питання, повязаного зі списанням, ним визначаються причини списання і розглядаються їх обгрунтованість (наприкл: визнання дебітора банкротом ще не є підставою для списання ДЗ, вона списується тільки при рішенні Арб.суду). Далі аудитор перевіряє дії обліковців щодо подальшого відображення в обліку списаної заборгованості.

4)розглядається порядок обліку розрахунків, визначається реальна заборгованість, відображена в Балансі. Для перевірки реальності заборгованості застосовують процедури: запити у кредиторів щодо підвердження заборгованості, отримання інформації від зовнішніх і внутр. незалежних від бухгалтерії джерел, вимагання проведення звірки заборгованості з контрагентами.

Облік розрахунків з постач.та підрядниками за одержані ТМЦ, виконані роботи і надані послуги ведеться на рах.63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”. Залишок заборг-сті за розрахунками з постач.та підрядниками відоб-ся в розділі 4 Пасиву Балансу у складі поточних зобов”язань.

Метою і завданням розрахунків з підзвітними особами є:

1)правильність видачі та повернення сум.

2)цільове призначення, законність, доцільність витрачання підзвітних сум.

3)доцільність видачі сум в підзвіт.

4)перевірка правильності відображення підзвітних сум в обліку.

Найбільш важливе місце при проведенні аудиту розрахунків з підзвітними особами належить перевірці цільового призначення та правомірності витрачання ними коштів. Це здійснюється за наступними етапами:

1)перевірка фактичного часу перебування у відрядженнях, воно встановлюється за відмітками в посвідченнях на відрядженнях про день прибуття і вибуття з місця відрядження.

2)перевірка витрат на проїзд до місця відрядження та в зворотньому напрямку та за помешканням.

3)перевірка достовірності записів повязаних з обліком підзвітних сум.

76 Перевірка і оцінка звіту про фін. результати.

Завдання аудиту фін. результатів підприємств є перевірка достовірності формування фін.ресурсів і розподіл їх за цільо-вим призначенням, згідно з чинними нормативами, виявлення резервів.

Основними джерелами інформації для аудиту фін.результатів під-ва є бухг.Б під-ва (ф. № 1 річної і квартальної звітності); Звіт про фін.результати та їх використання (ф.№2 річної і квртальної звітності) - вони повинні бути адекватні данним первинної док-ії, регістрам аналіт. і синтет.БО і головної книги за досліджуваний період.

Кінцевий фін.результат діяльності під-ва - це балансовий прибуток або збиток, який є алгебраїчною сумою рес-ів від реалізації продукції, робіт і послуг, іншої реалізації, доходів і витрат від позареалізаційних операцій тощо. Фін.результати дія-ті під-ва характеризують також показники виручки ( ВД) від реалізації продукції, ПДВ.

1. визначення прибутку від реалізації товарної продукції (робіт, послуг). Прибуток від реалізації продукції та іншої реалізації визначається як різниця між виручкою від реалізації в діючих цінах без ПДВ і витратами на виробництво і реалізацію продукції та МЦ. У собівартості продукції при визначенні прибутку включають: мат.витрати, амор.відрахування на повне відновлення ОЗ, витрати на оплату праці, включаючи приміювання не лише робітників, а й керівників, спеціаластів та інших службовців за вир. рез-ти, відрахування на соцстрахування, відр. з обовязкового мед. страхування, платежі з обовязкового страхування майна, сплату відсотків за короткострокові кредити банку крім відсотків за просрочені позики, витрати з усіх видів ремонтів та інші витрати на виробництво і реалізацію продукції.

2. визначення суми Балансового прибутку. БП - це сума прибутку від реалізації продукції та іншої реалізації й доходів від позареалізаційних операцій, зменшана на суму витрат по цих операціях. До складу доходів (витрат) від позареалізацій-них операцій включають: доходи, отримані від участі в СП; від здавання майна в аренду; дивіденди по акціях, облігаціях та ін.ЦП, які належать під-ву; суми, одержані у вигляді економічних санкцій і відшкодування збитків; інші витрати і доходи від операцій що безпосередньо неповязані з вироб-ництвом і реалізацією продукції.

Ключовим питанням аудиту є визначення показників, що характеризують формування загальної суми БП. Аудитор насамперед має оцінити вплив прогресивних факторів формування прибутку - зниження с/в продукції, підвищення якості і поліпшення асортименту продукції. Виявляються також фактори які не є заслугою під-ва - завищення цін, тарифіф, порушення встановлених стандартів тощо.

3 визначення величини БП який підлягає оподаткуванню.

4 визначення величини податку на прибуток (доход), що належить сплаті до бюджету. Аудитор користується норма-тивними документами щодо оподаткування, а також пільгами які надаються СПД при обчисленні податків. Обєктом оподаткування є прибуток який визначається зменшенням ВД звітнього періоду на суму ВВ та частини амортизації.

5 визначення і розподіл ЧП, що залишився в розпорядженні під-ва.ЧП під-ва визначається аудитором як різниця між БП, який оподатковується і величиною податків з врахуванням пільг. Напрями використання ЧП визначаються підприємством самостійно.

У динаміці темпів зростання власних коштів під-ва виявляються успіхи або недоліки в розвитку під-ва. Для оцінки загального рівня і динаміки фін.результатів діяльності за даними звітного Бал. під-ва аудитор складає аналітичну таблицю.

Аналіз загальних показників фін.результатів під-ва за звітніми періодами, тис.грн.

1)Стовп. Показники:виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) без ПДВ, витрати на виробництво реалізованої продукції, прибуток від реалізації (робіт, послуг), результат від іншої реалізації, сальдо доходів і витрат від позераліазаційних операцій, балансовий прибуток, чистий прибуток, що залишився в розпорядженні під-ва.

2)стовпчик. За минув. звітній період.

3)стовпчик. За звітній період.

4)стовпчик. У % до базових показників.

96.Етапи проведення аудиту з бюджетом.

Етапи проведення аудиту з бюджетом:

1.Вивчення особливостей підприємства, його організації. 2. Узгодження програми перевірки з клієнтом, термінів її проведеня, вартості послуг, визначення відповідальності сторін.

3. Проведення аудиту -визначається:відповідність розрахунку платежу в бюджет-ПДВ - з-ну У.” Про ПДВ”; відповід-ть розрахунку оподатковуємого прибутку з-ну У.”Про оподаткув-ня прибутку підприємств”; відпов-ть розр-ків і сплати держ. мита за операції з ЦП Декрету КМУ"Про держ. мито”; відпов-ть нарах-ня і сплати в бюджет прибуткового податку з громадян по з/п, ін. виплат, дивідендів Декрету КМУ “Про прибутк. податок з громадян”; відпов-ть розрах-ку збору на обов`язк. держ. пенсійне страх-ня діючому зак-тву; відпов-ть розр-ку збору на обов.соціал. страх-ня на випадок безр-тя в Держ.фонд сприяння захисту нас-ня діючому зак-тву; 4.Складання аудиторського висновку, процес передачі підсумкової документації замовнику аудиту.

97.Методика проведення аудиту з бюджетом.

Використовують такі методи аудиту: огляд, перерахунок, документальна перевірка, прийоми економіко-математич. методів, запит, аналі-тичний огляд, підтвердження та ін.

В Укр створена Держ.податкова інспекція, яка здійснює контроль за правильністю нарахування сум платежів та своєчасністю їх перерахування у бюджет. ДПІ має право застосовувати до підп-в фін.санкції за порушення закон-ва про оподатку-вання. Тому аудитор повинен допомогти під-ву уникнути фін.втрат, повязаних з санкціями ДПІ. Перелік платежів до бюджету та держ.цільові фонди регламентується ЗУ “Про оподаткування під-в”, а порядок здійс-я розрахунків з бюджетом - відповідними законами України.

Задачею аудиту є встановлення по всім видам платежів у бюджет правильності нарахування сум платежів, своєчасності перерахувань. Джерела інформації: довідки та розрахунки по окремим видам платежів, виписки банку, акти перевірок ДПІ, бухг.записи по відповідним рахункам.

В процесі перевірки уточнюють правильність виведення оборотів та залишків по кожному виду платежів на кінець звітного періода. Для цього дані аналітичного обліку по кожному виду платежів співставляють з записами в ж/о та Гол.книзі по рахункам синтет.обліку. Своєчасність та повнота розрахунків встановлю-ються перевіркою виписок банка та доданих до них платіжних док-в. При розбіжності даних та виявленні випадків допущення неточності розрахунків необхідно встановити їх хар-р та прийняти міри по їх ліквідації.

90. Особливості проведення аудиту АТ.

91. Вимоги до аудиту АТ.

Аудит АТ проводиться у відповідності з Вимогами Держ.комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо аудиторської перевірки ВАТ та під-в-емітентів облігацій (крім комерц.банків, інституційних інвесторів) від 19.03.1997 року №5. Особливості аудиту АТ пов'язані із зміною форм власності і підприємницької діял-сті.

Облік витрат виробництва та обігу - аудитор перевіряє в частині відповідності ведення обліку витрат на вир-во до ви-мог чинного закон-ва, застосування закон-ва з оподаткування (відображення в обліку валових витрат і валових доходів, ведення податкового обліку), визначення с/в, оцінки залишків незавершеного виробництва, склад витрат майбутніх періодів

та правильність їх списання на витрати виробництва.

Облік коштів і розрахунків - аудитор перевіряє дотримання чинного закон-ва при веденні обліку таких операцій: касових, контроль залишків грошей у касі, дотримання нормативів касової готівки; облік коштів на розрах., валютному, та ін.рахунках у банку; реальність дебет. заборг-сті і КЗ, дотримання строків позивної давності; розрахунків по з/п; розрахунки з підзвітними особами, бюджетом, позабюджет-ними фондами і с/с; розрахунки з засновниками та участниками.

Особлива увага звертається на відповідність ЧЗ обліку позикових коштів, фондів та їх використання, реалізації продукції стану БО і звітності, аналіз фін.стану.

Стан б/о і звітності - аудитор вивчає: форму ведення б/о; від-повідність б/о і звіт-сті закон-ву та нормат.актам; мат-ли річної інвентаризації ОЗ, ТМЦ, немат.активів, грош.коштів і док-тів- відображення їх рез-тів у балансі фін.звіт-сті.

Висновок - аудитор складає згідно з Нормативом №26.

Джерелами визначення показників фін.стану є: Б ф. 1, звіт про фін.результати ф.2, відомості стат.органів, дані оперативного обліку емітента, додаткова інформація, ін.форми звіт-сті.

Перетворення держ.підп-в у АТ є обєктом особливої уваги аудиту, який провадиться на замовлення власника.

Після держ.реєстрації підп-ва його стат.капітал у сумі вкладів учасників, передбачених стат.док-ми, відобр-ся за кредитом рахунка “Статуний капітал” та Дт рах. “Неоплачений капітал”. Фактичне надходження вкладів засновників проводиться за кредитом рах. “Неоплачений капітал” у кореспонденції з рахунками коштів та мат.цінностей. Стат. капітал оголошений під час реєстрації АТ, має бути сплачений повістю протягом одного року. Аудитор також повинен перевірити нарахування дивідендів, облік облігацій, правильність нарахування амортизації, зносу ОЗ та нематер.активів.

92.Особливості проведення аудиту спільних підприємств(СП).

Створення спільних підприємств регулюється Законом України "Про іноземні інвестиції", а також іншими законодавчими актами щодо підприємницької діяльності. Завданням аудиту є перевірка додержання закон-тва та нормативних документів з питань фін.-господ. діяльності СП, виходячи з особливостей цієї діяльності. Фін-господ. діяльність СП підлягає аудит. перевірці за угодою з керівниками цих підприємств.

Аудитор насамперед перевіряє правомірність діяльності СП, тобто відповідність її статутним документам, та реєстрацію його місцевою державною адміністрацією або іншим уповноваженим на це органом. Підп-во з іноз. інвестиціями може здійс-ти будь-які види діял-сті, що відповідають цілям, передбаченим у статуті товар-ва, може створювати дочірні підп-ва з правами юрид.особи, а також філії та представництва на територ.Укр з додержанням вимог закон-ва.

Аудит має перевірити пільги та гарантії, що надаються підп-ву з іноз. інвестиціями, зокрема наявність у нього встановленої норми іноземного капіталу у стат. фонді під-ва, що стало засновником дочірнього підприємства.

Б/о і звітність підпр-ва з іноз. інвестиціями в Україні здійс-ся за правилами, встановленими нормативними док-ми Укр. Разом з тим такі підп-ва мають право додатково запроваджувати б/о і звітність за правилами, чинними у країні іноземного інвестора. Окремій перевірці аудитом підлягає інтелектуальна власність працівників підп-ва, які є авторами. Аудит визначає додержання прав інтелектуальної власності та ефективності використання її підп-вом.

При ауд. перевірці операцій господ. діяльності СП необхідно звертати увагу на особливості відображення їх у б/о і звітності. Так, величина стат.фонду СП визначається статутними документами при його створенні і є незмінною до того часу, поки не будуть внесені засновниками зміни до статуту підп-ва. Аудит визначає додер-жання цього порядку в б/о СП.

Відображення у б/о капітальних вкладень на спільних підприємствах має особливості, які необхідно враховувати під час проведення аудиту. Капіт. вкладення СП - інвестиції, спрямо-вані на створення і відновлення осн.фондів, які здійс-ся в основному за рахунок коштів інвесторів із недержавних джерел фінансування. Фінан-ня капіт. будівництва за рахунок іноз.інвестицій регулюється ЗУ “Про режим іноз.інвестування”.

Застосовуються при цьому методичні прийоми: камеральні перевірки проектно-кошторисної документації, екон. аналізу, екон-матем. методів та ін. Аудит має визначити ефективність використання капітальних вкладень, тривалість їх окупності та розподілу прав і обов'язків між учасниками підприємства.

Під час проведення аудиту необхідно враховувати особливості відображення у б/о СП операцій щодо реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Особливе значення це має при визначенні прибутку спільного підприємства. Реалізованою пр-цією СП вважають відвантажену, розрахункові док-ти за яку предявлені покупцю (замовнику). Розрахункові док-ти вважають предявленими покупцю з моменту подання їх в установи банку, якщо розрахунки здійс-ся через установи банків, або передавання їх цьому покупцю способом передба-ченим договором, коли розрахунки здійс-ся без участі установ банків.

СП мають особливості у б/о фінансових вкладень (інвестицій у прибуткові активи -- цінні папери) інших підприємств, участі у капіталі зарубіжних підприємств, учасниками яких вони є. При аудиті аналізують дані рахунку "Фінансові вкладення", анал. облік на якому ведеться за видами фін. вкладень і об'єктами, за якими здійснено ці вкладення підприємцями -- продавцями ЦП.

Аудит окремо досліджує операції на валютних рахунках СП. При цьому слід звернути увагу, що записи в БО на валютних рахунках СП, а також за їхніми операціями в іноз. валюті здійснюються у валюті України у сумах, визначених перерахун-ком іноз. валюти за курсом НБУ, що діє на дату виписування розрахунково-грошових документів. Курсові різниці з операцій в іноземній валюті відносять на рахунок "Прибутки і збитки".

Утворення, використання й облік резервів із сумнівних боргів СП вивчаються аудитом при дослідженні фінансового стану.

Ауд. перевірка фін-господ. діял-сті СП дає змогу врахувати особливості використання спільного капіталу, визначити суму прибутку та його розподілення між учасниками.

Задачі:

-досліджувати конфліктні ситуації при виконанні операцій по ІД(напр.випадки порушення законодавства при фінансуванні обєктів інвестицій,зловживання при використанні векселів і облігацій в інвестиціях та ін.)

-сприяти раціональному використанні майнових та інших цінностей при створені ОЗ та реалізації програм відновлення ОЗ шляхом здійсненя КВ

-дослідження дотримання порядку державної реєстрації інвестицій

-вивчення джерел інвестиційних коштів(власні фін.ресурси інвестора, залучені шляхом випуску акцій, облігацій, запозичені банківські кредити)

-дослідження напрямків використання інвестиц коштів та обєктів ІД(майна,оборотних засобів,ЦП,науково-технічної продукції, інтелектуальних цінностей).

Тобто, гол. задачі полягають у визначенні доцільності вкла-дення інвестицій, обгрунтованості використання коштів та ефективності розвитку техн. прогресу.

Інвестиції- довгострокові вкладення майнових та інтелектуальних цінностей в обєкти підприємницької діял-сті, в рез-ті якої утворюється прибуток або досягається соц.ефект.

Інвест.діял-сть -це сукупність практичних дій громадян, юрид.осіб і держави з реал-ції інвестицій. Інвест.діял-сть ре-гулюється ЗУ “Про інвестиційну діял-сть”, “Про іноземні інвестиції”

Осн.напрямком інвест.діял-сті є вкладення майнових та інтелектуальних цінностей у капіт.вкладення і впровадження нової техніки.

Капіт. вкладення - це цілеспрямована система планового відновлення і розвитку матер-техн бази підп-ва відповідно до її участі в процесі розширеного відтворення.

Завданнями аудиту кап.вкладень є реконструкція і заміна спрацьованого або застарілого обладнання та ін. обєктів осн.засобів, будівництво нових і розширення діючих підп-в.

10. Об'єкти і суб'єкти зовнішнього аудиту.

Під об'єктом АД розуміють взаємопов'язані економічні, організа-ційні, технологічні, інформаційні та інші сторони функціонування системи, що вивчається, стан якихї може бути оцінений кількісно і якісно. Об'єкти аудиту можуть бути різними за станом та структурою. Аудит досліджує поведінку емпіричних об'єктів, тобто, об'єктів, що реально існують.

Об'єкти класифікають в залежності від:

1. виду об'єктів: ресурси, господ.процеси, екон.рез-ти діял-сті, орга-нізаційні форми управління, методи управління, функції управління;

2. складності об'єктів: прості і складні об'єкти дослідження. До простих відносять об'єкти, які містять кілька елементів ( продукція - її елементи: якість, асортимент, конкурентоспроможність). До складних - об'єкти з невизначеною структурою, яку треба дослідити, а потім описати елементи, що їх конкретизують (ефективність нової технології).

3. відношення об'єктів до сфери діял-сті: матер-техн постачання, збуту, осн. і додатк.вир-ва, управління та ін.

4. зв'язку об'єктів з часом: об'єкти, стан яких оцінюється в минуло-му, дійсному та майбутньому часі.

5. хар-ру оцінки стану об'єктів: об'єкти, стан яких оцінюється по кількісним хар-кам (ресурси, рез-ти діял-сті); об'єкти, стан яких оцін. по якісним хар-кам (організац.форми, методи і функції упр-ня); об'єкти, які потребують і кількісної і якісної оцінки ( господ. проце-си).

6. тривалості знаходження у полі діял-сті аудиту: об'єкти, які постій-но знах-ся в полі ауд.впливу; об'єкти, по яким здійс-ся періодична ауд. оцінка; об'єкти, які потребують тільки разової оцінки.

7. відношення до виду аудита: об'єкти внутр.аудиту, об'єкти зовн. аудиту.

Визначивши об'єкт контролю, фактори, які впливають на його поведінку, встановлюють його параметри, тобто повноту вивчення об'єкта відповідно до мети контролю.

Об'єктами аудиту є все на що спрямований аудит.

Суб'єктами ЗА можуть бути:

- Аудитори. Аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікаційний сертифікат на право займатися АД в Україні (серія А,АБ, Б).

- Аудиторська фірма - організація. Яка має ліцензію на право здійснення аудиторської роботи на території України і займатись виключно наданням аудиторських послуг. Аудиторські фірми можуть утворюватись на основі будь-якої форми власності і загальний розмір частки засновників (учасників акціонерів), які є не аудиторами у СФ не може перевищувати 30%. Дозволяється займатися АД тільки при наявності хоча б одного кваліфікованого аудитора і не може бути керівником аудиторської фірми, якщо він не аудитор.

28. Суть аудиторського ризику.

Проведення аудиту завжди супроводжується певним ризиком. Аудитор повинен уявляти, в чому заключається ризик, його суть, складові частини, як його визначити та його максималь-но допустимий рівень.

30. Поняття ризику контролю.

Ризик контролю - це припущення, що діючою системою внутр.контролю не будуть виявлені суттєві помилки.

Ризик контролю складаєтся з двох складових: ризик системи б/о та ризик системи внутр. контроля. Ризик сист.б/о - можливо будуть допущені помилки або обман в рез-ті документування господ.операцій, неправильного відображення їх в регістрах б/о та складання фін. звітності. Оцінка такого ризику особливо важлива для аудиторів Укр. Для оцінки величини ризика системи б/о аудитор повинен вивчити хар-р діяль-ності підп-ва-клієнта, відокремити незвичайні, нетрадиційні, надзвичайні операції та встановити їх причини; вивчити систему б/о та процес ведення обліку на даному підп-ві; склад та квалі-фікацію робітників бухгалтерії, посадові інструкції. На величину ризика впливає факт виявлення помилок в сист. б/о попередньою ауд.перевіркою та збільшує ризик.

Аудитор повинен оцінити такі складові частини внутр.контролю: 1.організаційну систему; 2. сис-тему документації та інформації; 3. матер.засоби захисту - наявність спец.обладнаних приміщень, дверей, сейфів, охорони, сигналізації та ін.; 4.штат -політика підп-ва по відношенню до кваліфікації та компетентності спеціалістів; 5. си-стема нагляду.

Після оцінки сист.внутр. контролю аудито може приступати до планування ауд.перевірки.

Допоміжним засобом при оцінці систем б/о та внутр.контролю є анкети, де викладені питання, які аудитор повинен задати.

29. Поняття власного ризику.

Власний ризик - являє собою усі можливі ризики, пов'язані з функціонуванням підп-ва, тобто це всі помилки, які можуть бути допущені в рез-ті діял-сті підп-ва. Ризик виникнення таких помилок пов'язан з дієюрізних факторів: внутр та зовнішних, а також ринком збуту продукції, заг.орг-цією та структурою під-ва, політикою управління та господарювання, кадровою політи-кою, кваліфікацією робітників.

Власний ризик оцінюється аудитором ще на підготовчій стадії аудиту, коли він тільки знайомиться з діял-стю підп-ва, умовами його роботи, структурою та орг-цією управління та ін. Аудитор для цього використовує інформацію на-дану підп-вом-клієнтом та з зовн. джерел. Власний ризик оцінюється на рівні фін.звітності.

31. Поняття ризику виявлення.

Ризик виявлення- припущення,що суттєві помилки можуть залишитися невиявленними під час ауд.перевірки. Визначен-ня аудитором величини ризику виявлення тісно пов'язане з величиною ризика систем обліку та внутр.контролю. Ризик виявлення- це та частка похибки (погрешности) під час проведення ауд. перевірки, яку аудитор може собі дозволити при вже сформованих па підп-ві сист. обліку та внутр.контро-лю. Ризик контролю та ризик виявлення не залежатьвід аудитора, він не може на них вплинути, в той же час, ризик виявлення є рез-том проведення ауд.перевірки і за цей ризик аудитор несе повну відповідальність.

98. Прогнознозування і облік банкрутства під-в.

Вільне п-тво в умовах ринкових відносин підвищує роль аудиту, який сприяє залученню акціонерів, інвесторів, своєчасному внеску платежів до бюджету. Підприємець за допомогою аудиту може вирішувати питання попередження банкрутства.

Виникає банкрутство внаслідок недостатньої активності субєкта підприємницікої діяльності, неспроможності його, як юрид особи, задовольнити у втановлений строк вимог кредиторів і виконати зобовязання перед бюджетом. Причиною цього може бути несвоєчасна оплата покупцями продукції, робіт, послуг, що знаходяться у різних валютних зонах, зміни курсу валют, та інші фактори, незалежні від п-тва.

Підставою для порушення справи про банккрутство є письмова заява будь-якого із кредиторів або боржника до арбітражного суду . До заяви боржника додається список кредиторів і дебіторів, бух баланс та інша інф-я про його фінансове та майнове становище.

Із поданої документації, передбаченої Законом України про банкрутство, дуже часто неможливо арбітражному суду визначити фін стан боржника. Для визначення фактичної платоспроможності боржника залучається аудит, якому необхідно дослідити аналітичний облік розрахунків з покупцями і замовниками: встановити строк позовної давності. Крім того, за даними бух баланса аудиту, за завданням арбітражного суду, необхідно скласти висновки про розміщення оборотних активів і пасивів передбачуваного банкрутства. Арбітражний суд при цьому вводить обовязковий аудит щодо справ про банкрутство.

Аудитор має провести глибокий економічний аналіз фін стану боржника. Для цього необхідно розрахувати і проаналізувати співвідношення таких фін показників:

Чистого прибутку до суми всіх активів

Оборотних активів до суми всіх активів

Всіх пасивів (зобовязання) до суми активів (кошти)

Надходження готівки від операцій за основною діяльністю до всіх зобовязань

Оборотних активів (- витрати майб періодів) до суми термінових зобовязань

Розміру власних коштів до загальної величини оборотних коштів

Розміру власних оборотних коштів до вартості запасів.

В міжнародній практиці для визначення ознак банкрутства п-тв використовується формула “Z-рахунку” Е. Альтмана:

Z-рахунок = ( Оборотний капітал/ Всі активи * 1,2) + ( Нерозподілений прибуток/ Всі активи *1,4) + ( Доход від основної д-ті/ Всі активи *3,3) + ( Ринкова вартість простих та привілейованих акцій/ Всі активи *0,6) + Обсяг продажу / Всі активи * 1