- Амортизація

- Роботи і послуги

- Інші витрати

В виробничому звіті по кредиту рахунка “235” протягом звітного періода відображають транспортні роботи, вказуючи їх загальний обсяг у т/км і умовно еталоних гектарів.

Також на рахунку 235 протягом року обліковують витрати на утримання зерно, картоплі, і бурякозбирачів,комбайнів, гаражів, навісів.

Аналітичний облік ведуть у виробничому звіті по рахунку 235 девідкриваються окремі аналітичні рахунки, витрати на утримування і експлуатацію комбайнів і інших самохідних машин. В першому розділі виробничого звіту по рахунку 235 облік ведуть за такими статтями:

- Матеріальні витрати (крім палива)

- Амортизація

- Роботи і послуги

- Інші витрати

На даному рахунку статті витрат, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, паливо немає так як комбайни працюють в рослиництві, а тому витрати заносять на дебет рахунка “231” на затрати тих культур де працюютю дані машини.

10.5 Порядок розподілу витрат по МТП та визначення фактичної собівартості транспортних робіт, виконаних тракторами

Ураховані витрати на оплату праці трактористів-машиністів і вартість використаних пально-мастильних матеріалів щомісяця відносяться на окремі культури і групи культур пропорційно обсягам виконаних робіт.

Затрати на утримання тракторного парку, включаючи орендну плату по орендованих тракторах та іншій сільськогосподарській техніці, розподіляються на сільськогосподарські культури таким чином:

- тракторів пропорційно обсягу виконаних ними для окремих культур (видів культур) або інших об'єктів механізованих робіт (в умовних еталонних гектарах);

- основних засобів спеціального призначення (картопле-, бурякозбиральні комбайни та ін.) - безпосередньо на собівартість продукції відповідних культур;

- ґрунтообробних машин - пропорційно обробленим площам, зайнятим визначеними культурами;

- сівалок - пропорційно площі посіву культур;

- технічних засобів для збору урожаю - пропорційно зібраній площі визначених культур;

- машин для внесення у грунт добрив - пропорційно фізичній масі внесених добрив.

Загальновизнаною обліковою одиницею всіх виконаних машинно-тракторним парком робіт є умовний еталонний гектар. Цей показник розраховується на підставі нормо-змін, для чого кількість виконаних нормо-змін по кожному трактору помножують на його змінну еталонну виробітку. Останню визначають, виходячи з установлених коефіцієнтів перерахунку фізичних тракторів за марками в умовні еталонні.

Усі сільськогосподарські і транспортні роботи, виконані машинно-тракторним парком, виражають в еталонних гектарах.

Одиницею транспортних робіт є тонно-кілометр. Ці роботи також перераховуються в еталонні гектари і в плановій оцінці відносяться на об'єкти обліку.

У кінці року загальні затрати на експлуатацію машинно-тракторного парку (за винятком, оплати праці та вартості палива) розподіляють окремо по кожному етапі між сільськогосподарськими і транспортними роботами пропорційно обсягу в еталонних гектарах. Ту частину загальних витрат по машинно-тракторному парку, яка відноситься на с/г роботи розподіляють по кожній етапі окремо між с/г культурами пропорційно встановленій базі за видами машин. В кінці року для закриття рахунку визначають фактичну собівартість одного еталоного гектара транспортних робіт. Для цього зібрані витрати по дебету рахунка розділяють між с\г і транспорними роботами, для цього складають відомість розподілу витрат МТП. Витрати які віднесені до с\г робіт списуються. Фактичні витрати які залишилися у відомості приєднують до транспорних витрат.

Щоб визначити собівартість 1-го еталоного гектара потрібно витрати які віднесені до транспортних робіт додати витрати на оплату праці додати відрахування додати вартість палива поділити на кількість еталоних гектарів транспортних робіт.

10.6 Вказати склад загальновиробничих витрат, їх облік та порядок розподілу і списання.

Загальновиробничі витрати включають витрати повязані з організацією виробництва і управління конкретною галуззю бригадою і цехом. Загальновиробничі витрати відносять до накладних витрат. В залежності від місця винекнення загальновиробничих витрат вони поділяються на загальновиробничі витрати поділяються на загальновиробничі витрати рослиництва, твариництва, промислових виробництв.

В промисловості загальновиробничі витрати поділяють на постійні і змінні. Перелік і склад постійних і змінних загальновиробничих витрат визначається підприємством самостійно та вказується в наказі про облікову політику.

Для обліку загальновиробничих витра в плані рахунків ТОВ НВА “Перлина Поділля” призначено рахунок 91 “Загальновиробничі витрати” який має такі субрахунки:

- 911 “Загальновиробничі затрати по рослиництву”

- 912 “Загальновиробничі затрати по твариництву”

- 913 “Загальновиробничі загальні затрати”

Аналітичний облік витрат ведуть у виробничих звітах за встановленою номенклатурою статтями витрат:

- Витрати на управління виробництвом

- Амортизація

- Витрати на утримання експлуатацію та ремонту ОЗ

- Витрати на вдосконалення технології і організацію виробництва

- Утримання виробничих приміщень

- Витрати на обслуговування виробничого процесу.

- Витрати на охорону праці техніку безпеки і охорону навколишнього природного сиридовища

- Інші витрати

У виробничих звітах на кредиті рахунка відображають суму розподілених і списаних загальновиробничих витрат у розрізі із кореспондуючими рахунками.

Для списання загальновиробничих витрат в господарстві складають відомість розподілу загальновиробничих витрат. Загальновиробничі витрати рослиництва розподіляються на обєкти в обліку рослиництва прямолінійно до прямих витрат за мінусом витрат на насіння. Загальновиробничі витрати в твариництві розподіляються на обєкти в обліку твариництва прямолінійно до прямих витрат за мінусом витрат на корми. Загальновиробничі витрати в промисловому виробництві розподіляються на обєкти в обліку рослиництва прямолінійно до прямих витрат за мінусом витрат на сировину.

10.7 Об'єкти основного виробництва та статті витрат

На підприємстві ТОВ НВА “Перлина Поділля” функціонують такі обєкти основного виробництва: рослиництво, твариництво, переробні виробництва.

Статтям витрат в рослиництві є:

- Витрати на оплату праці;

- Відрахування на соціальні заходи;

- Насіння і садивний матеріал;

- Добрива;

- Засоби захисту рослин;

- Роботи та послуги;

- Витрати на утримання основних засобів;

- Інші витрати;

- Витрати на організацію виробництва і управління;

Статтями витрат в твариництві є:

- Витрати на оплату праці;

- Відрахування на соціальні заходи;

- Засоби захисту тварин;

- Корми;

- Роботи і послуги;

- Витрати на утримання основних засобів;

- Інші витрати;

- Витрати на організацію виробництва і управління;

Статті витрат в переробних вироництвах є:

- Витрати на оплату праці;

- Відрахування на соціальні заходи;

- Сировина і матеріали(без зворотних відходів);

- Роботи і послуги

- Інші витрати;

- Витрати на організацію виробництва і управління;

10.8 Охарактеризувати регістри синтетичного та аналітичного обліку.

Об'єктами обліку галузі рослиництва є культури, групи культур та витрати незавершеного виробництва. Для обліку витрат виходу продукції передбачено рахунок 231. По дебету відображаються фактичні витрати, а по кредиту назва, кількість виробленої продукції та її справедлива вартість. Синтетичний облік ведеться у журналі ордері по рахунку 23(див. додаток 47), аналітичний у виробничому звіті за статтямии витрат.

Об'єктами обліку галузі твариництва є види та стетево вікові групи тварин витрати незавершеного виробництва. Для обліку витрат виходу продукції передбачено рахунок 232. По дебету відображаються фактичні витрати, а по кредиту фактична вартість виходу продукції твариництва. Синтетичний облік ведеться у журналі ордері по рахунку 232, аналітичний у виробничому звіті за статтямии витрат.

Об'єктами обліку по рахунку 233 є види промислових виробництв: млини, цехи для переробки овочів, цехи для виробництва комбікормів, забійні ковбасні цехи. Для обліку витрат виходу продукції передбачено рахунок 233. По дебету відображаються фактичні витрати, а по кредиту вироблена продукція та виконані роботи на сторону за плановою собівартістю. Синтетичний облік ведеться у журналі ордері по рахунку 233, аналітичний у виробничому звіті за статтямии витрат.

10.9 Кореспонденція субрахунків 231, 232, 233

Таблиця 10.1.Кореспонденція по рахунку 23

№	Зміст операції	Дебет	Кредит
1	Нарахована оплата праці працівникам тваринництва	232	661
2	Проведені відрахування із ФОП до Фондів соц.страхування	232	65
3	Списано вартість палива на роботи у рослинництві	231	203
4	Списані запасні частини на ремонт комбайна за межами майстерні	231	207
5	Оприбутковано зерно від урожаю	27	231
6	Списано будматеріали на ремонт овочесховищща	231	205
7	Списаний комбікорм для свиней	232	208
8	Забій свиней	233	212
9	Оприбутковано м'ясо від забою свиней	27	233
10	Оприбутковано приплід телят	212	232
11	Оприбутковано привіс	212	232
12	Списано зерно на помол	233	27
13	Списано будматеріали на ремонт млина	233	205
14	Оприбутковане борошно від переробки	27	233

10.10 Порядок закриття рахунків основного виробництва в кінці року

Підприємство ТОВ НВА “Перлина Поділля” закриття рахунків здійснює автоматизовано за допомогою програми “Дебет плюс” за способом закриття DISTR який полягає у тому, що в кінці року програма сама відосить витрати по основному виробництву на відповідні рахунки які потрібно закривати. (див. додаток 47)

10.11 Калькулювання собівартості продукції

Виробнича собівартість власної продукції потрібна для аналізу господарської діяльності і прийняття управлінських рішень. Це стосується продукції рослиництва так і продукції твариництва. Калькулювання продукції промислових виробництв потрібно для закриття рахунку 233.

Для обчислення фактичної собівартості продукції слід керуватися Методичними рекомендаціями з планування обліку і калькулювання собівартості продукції с/г підприємств.

Від верощування зернових одержується чисте зерно, зерновідходи і солома, тому для аналізу господарської діяльності в кінці року визначається фактична собівартість одного центнера повноцінного зерна і фактична собівартість одного центнера відїодівзерновідходів.

Порядок обчислення собівартості зерна:

1. Визначаємо загальну суму витрат, що стосується зернової продукції, для цього від фактичних витрат за рік віднімаємо вартість соломи;

2. Визначаємо кількість повноціного зерна у зерновідходах, використовуючи % вмісту зерна у зерновідходах;

3. Визначаємо фактичну собівартість 1ц повноціного зерна;

4. Визначаємо фактичні витрати віднесені на зерновідходи;

5. Визначаємо фактичну собівартість 1ц зерновідходів.

Для обчислення фактичної собівартості по молодняку об'єктами є один ц приросту живої маси і один ц живої маси худоби. Для виначення:

1. Фактична собівартість 1ц ж.м приросту для цьго птрібно від фактичних витрат по вирощуванню молодняку відняти вартість гною і поділити цю суму на кількість ц приросту ж.м за рік.

2. Приріст ж.м за рік визначається шляхом додавння на кінець року до жюм тварин які надійшли і за мінусом ж.м на початок року.

3. Собівартість 1 ц жюм визначається шляхом ділення загальної вартості тварин на загалну живу масу.

Фактична собівартість одиниці продукції промислових виробництв потрібна не тільки для аналізу господарської діяльності, а й використовується для закриття рахунку “233”, тому, що протягом року виробництво обчислюється за плановою собівартістю, тому в кінці року на підставі фактичної собівартості визначається калькуляційна різниця. Вона відображається на рахунку “233” і в дебет тих рахунків де використовується продукція промислових виробництв. Загальною методикою визначееня фактичної собівартості одиниці продукції промислових виробництв є розрахунок за яким фактичні витрати ділять на кількість одержаної продукції.

11. Фінансова звітність

11.1 Підготовчі роботи перед складанням річної фінансової звітності

Однією із важливих вимог, що ставляться до звітності підприємств і організацій всіх форм власності, є повнота і достовірність її показників. Тому до початку складання звітності проводиться значна підготовча робота. Насамперед необхідно перевірити повноту відображення в поточному обліку господарських операцій, оформлених відповідними документами, і завершити облікові записи: уточнити розподіл витрат і доходів між суміжними звітними періодами; перевірити стан розрахунків і списати у встановленому порядку нереальну дебіторську заборгованість, а також кредиторську заборгованість, по якій минули строки задавнення позову; розподілити витрати по обслуговуванню виробництва й управлінню; визначити фактичну собівартість випущеної із виробництва та реалізованої продукції (робіт, послуг); визначити і списати фінансовий результат (прибутки, збитки) від реалізації та позареалізаційних операцій; списати (при складанні річного звіту) використаний протягом року прибуток.

Після цього перевіряють правильність облікових записів, взаємно звіряють дані синтетичного й аналітичного обліку і роблять виправні записи для усунення виявлених помилок (якщо вони мали місце). Перед складанням річного звіту обов'язково проводять повну інвентаризацію господарських засобів, їх джерел, стану розрахунків з дебіторами і кредиторами і відображають її результати в обліку.

11.2 Складання фінансової звітності

Бухгалтерський Баланс (див. додаток 48)складається на основі бухгалтерських записів підтверджені відповідними первинними документами. Перед складанням баланлансу необхідно звірити дані на аналітичних рахунках з даними на відповідних синтетичних рахунках - звіряються початкові та кінцеві сальдо та обороті звітний період.

З метою зіставності фінансових звітів різних періодів у Балансі наводиться інформація на початок та на кінець звітного періоду. Дані на початок переносяться в Баланс з попереднього річного звіту, а дані за кінець звітного періоду - переносять в Баланси з Головної книги, у якій згруповані дані по ного періоду.

Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду. Звітним періодом для складання Балансу, як і всієї фінансової звітності є календарний рік.

Зміст і форма Балансу та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С)БО 2 "Баланс".

Форма і зміст Звіту про фінансові результати визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 (далі - П(С)БО 3) "Звіт про фінансові зультати". Звіт про фінансові результати (див. додаток 49) - це звіт про доходи, витрати і фінансові результати підприємства.

Порядок складання розділу І Звіту про фінансові результати "Фінансові результати".

Розділ І Звіту про фінансові результати призначений для визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду. Із цією метою у формі Звіту передбачається послідовне зіставлення його статей. Це досягається використанням класифікації доходів і витрат за видами діяльності і функціями. Кожна стаття базується на даних певного рахунка (субрахунка) доходів і витрат.

Процес розрахунку прибутку (збитку) звітного періоду і заповнення розділу І Звіту про фінансові результати може бути поділений на такі кроки:

1. Визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, послуг).

2. Розрахунок валового прибутку (збитку).

3. Визначення фінансового результату -- прибутку (збитку) - від операційної діяльності.

4. Розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування

5. Визначення прибутку (збитку) від звичайної діяльності.

6. Визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду.

Відзначимо, що результати кроків 1, 2 та 4 розраховуються під час складання Звіту форми №2, тоді як показники фінансових результатів за кроками 3 - 6 формуються на субрахунках рахунка 79 "Фінансові результати".

Звіт про рух грошових (див. додаток 50) коштів складається відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 4 “Звіт про рух грошових коштів”. Звіт про рух грошових коштів доповнює Баланс і Звіт про фінансові результати.

Звіт містить дані про рух грошових коштів в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Окремо зазначають надходження і видаток коштів стосовно різних видів діяльності. Негрошові операції (отримання активів від фінансової оренди, бартерні операції, придбання активів через емісію акцій тощо) не включаються до Звіту про рух грошових коштів.

Процес складання Звіту про рух грошових коштів включає п'ять основних етапів:

- збір і підготовка необхідної інформації;

- визначення руху грошових коштів у результаті операційної діяльності;

- визначення руху грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності;

- визначення руху грошових коштів у результаті фінансової діяльності;

- визначення чистого руху коштів та узгодження їхніх залишків.

11.3 Складання Ф№50 Основні екномічні показники с/г підприємства

При складанні Форма №50-с-г. "Основні економічні показники (див. додаток 51)роботи сільгосппідприємств за рік особливу увагу звертають на таке. У І розділі форми № 50-с.г. відображають виробництво та реалізацію тільки власної сільгосппродукції. Куплену продукцію у формі не відображають. У графах 4-6 не показують продукцію, направлену на переробку як на власні переробні підприємства, так і на давальницьких умовах, тому що її не можна вважати реалізованою. Сюди записують продукцію, продану заводам для її переробки, продукцію, що залишається у власності заводу в рахунок оплати послуг із переробки, та реалізовану власну сільгосппродукцію, перероблену на власних виробничих потужностях.

Продукцію, придбану в інших підприємств, у формі № 50-с-г. не відображають, адже після переробки готова продукція, куплена у підприємства-переробника, вже не є власною. Реалізовану власну продукцію, перероблену на власних виробничих потужностях, показують за кодами 0220-0250 форми № 50-с-г.

У графі 2 "Собівартість основної продукції" платники фіксованого сільгоспподатку зазначають його суми (окремо за кожним кодом або видом продукції). Суму нарахованого (сплаченого) фіксованого с/г податку протягом року відносять до загальновиробничих витрат (рахунок 91). У кінці звітного періоду (року) цю суму розподіляють між об'єктами обліку витрат рослинництва пропорційно до площі угідь, зайнятих відповідними культурами.

Якщо з однієї й тієї ж площі зібрано два врожаї, то на кожну культуру відносять половину нарахованої суми податку. Підприємство сплачує ФСП тому воно не повинн заповнювати код 0285 "Відрахування на соціальні заходи" у розділі II форми № 50-с-г. Суми цього податку показують за кодом 0345 "Інші витрати (включаючи плату за оренду)".

Варто також зазначити, що за кодом 0345 у формі № 50-с-г. орендарі повинні відображати орендну плату за земельні частки (паї) і майнові паї та витрати, пов'язані з підтриманням орендованих земельних і майнових паїв у належному технічному стані, включаючи витрати на проведення поточних і капітальних ремонтів. А за кодами 0350 і 0351 треба окремо виділяти суми орендної плати відповідно за земельні частки (паї) та майнові паї.

Суми отриманих дотацій не включають до складу виробничої собівартості основної і реалізованої продукції (графи 2, 5) та доходу (виручки) від реалізації (графа 6). їх показують у формі № 50-с-г. за кодом 0366 "Інші операційні доходи". До того ж у графі 5 показують собівартість реалізованої продукції без акцизного збору, а у графі 6 -- дохід (виручку) від реалізації продукції разом з акцизним збором. Таким чином, для обчислення валового прибутку (збитку) (код 0360 мінус код 0365) від результату від реалізації продукції (робіт, послуг) (код 0270, графи 6 мінус графа 5) необхідно відняти суму акцизного збору (код 0221).

Показники розділу III форми № 50-с.-г. треба обов'язково ув'язати з відповідними показниками форми № 2 “Звіт про фінансові результати”.

11.4 Організація внутрішнього контролю

Служба внутрішнього аудиту на ТОВ НВА “Перлина Поділля”створюється з метою забезпечення ефективності діяльності апарату управління щодо захисту законних майнових інтересів підприємства, удосконалення системи бухгалтерського обліку і сприяння підвищенню ефективності роботи, зміцнення його фінансового стану. У своїй практичній роботі внутрішня служба керується чинним законодавством України, положеннями, інструкціями, наказами Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, статутом підприємства, наказами, розпорядженнями керівника підприємств та Положенням про організацію внутрішнього контролю на підприємстві.

Служба внутрішнього аудиту є самостійним структурним підрозділом і підпорядковується безпосередньо керівникові. На посаду керівника служби призначається висококваліфікований спеціаліст, що має вищу економічну освіту, досвід бухгалтерської роботи, сертифікат аудитора. Керівник служби внутрішнього аудиту призначається і звільняється з посади керівником підприємства.

Обов'язки працівників служби регламентуються посадовими інструкціями, які розробляються керівником служби внутрішнього аудиту, коригуються у разі зміни окремих функцій або обсягу і затверджуються керівником підприємства.

ІІ РАЙОННЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОГО КАЗНАЧЕЙСТВА

1. Ознайомлення з організацією роботи Державного казначейства, його структурою, функціональними обов'язками та правами працівників

ДКУ відповідно до Указу Президента від 27 квітня 1995 року під №335 “Про ДКУ ” створене при Міністерстві Фінансів. Його слід розглядати як організаційно-самостійну структуру, яка формує власну кадрову, господарську та інформаційно-технологічну політику розвитку казначейської ситеми. ДКУ є центральним органом виконавчої влади і діє як цілісна вертикально побудована організаційна система.

Його діяльність спрямована і координує Кабінет Міністрів України через Міністерство Фінансів.

ДКУ складається з Центрального апарату Державного казначейства України, Головних управлінь Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь Державного казначейства у районах, містах (крім міст Києві та Севастополя) і районах у містах.

Структура ДКУ затверджується Головою ДКУ за погодженням з Прем'єр - міністром України, Першим віце-прем'єр - міністром, віце - прем'єр міністрами відповідно до розподілу їх функціональних повноважень.

Органи Державного казначейства мають право:

- проводити операції щодо розміщення державних цінних паперів, їх погашення і виплати доходу по них за погодженням з Міністерством фінансів України;

- залучати для надання консультацій кваліфікованих спеціалістів і фахівців-експертів з інших установ і організацій, а також працівників інших державних органів;

- призупиняти проведення операцій по рахунках розпорядників та одержувачів бюджетних коштів і відмовляти у оплаті їх видатків у випадках, передбачених законодавством;

- звертатися до суду з позовами, у тому числі щодо виявлених ним бюджетних правопорушень у ході здійснення казначейського обслуговування бюджетів;

- брати участь у нарадах та інших заходах, а також проводити конференції та семінари з питань, що належать до компетенції Державного казначейства України;

- поновлювати касові видатки державного бюджету за розрахунково - касове обслуговування клієнтів органами Державного казначейства України;

- вносить у встановленому порядку пропозиції щодо вдосконалення бюджетного законодавства;

Посадові особи органів Державного казначейства зобов'язані дотримуватися Конституції України, законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, що охороняються законом, забезпечувати виконання покладених на органи Державного казначейства функцій та повною мірою використовувати надані їм права, а також зобов'язані дотримуватися службової таємниці.

2. Відділ видатків державного і місцевого бюджетів

2.1.Стан цільового фінансування видатків державного бюджету відповідно до встановлених розмірів асигнувань та кошторисів видатків бюджетних установ

Фінансування видатків державного бюджету - це плановий, цільовий, безповоротний та безоплатний відпуск коштів, для забезпечення виконання загальнодержавних функцій, а також для утримання соціально-культурної сфери, створення соціальних гарантій населення та виконання зобов'язань держави.

Розмір видатків визначається державними завданнями, які закріплюють прогнози і цільові програми. Виробничі підприємства в системі господарства покривають свої потреби за рахунок власних коштів або залучених у кредитно-фінансових установах кредитних ресурсів. Водночас бюджетні установи, що фінансуються за рахунок коштів централізованого фонду, мають можливість отримати доходи від власної діяльності. У зв'язку з цим існує два режими бюджетного фінансування:

- кошторисно-бюджетний режим;

- режим фінансування підприємств і організацій, які мають свої доходи, а бюджетні асигнування одержують як фінансову допомогу.
Незалежно від джерел покриття видатків фінансування здійснюється на підставі таких принципів: плановість, безоплатність і безповоротність, цільове спрямування коштів, ефективність їх використання, фінансування в міру виконання плану, оптимальне поєднання власних, бюджетних та кредитних джерел, здійснення контролю за використанням коштів.
Принцип цільового спрямування фінансування державних витрат полягає у необхідності суворого додержання при здійсненні видатків цілей та заходів, що фінансуються відповідно до затверджених фінансових планів. Кошти мають відпускатися та використовуватися у межах затверджених фінансових планів на підставі чітко визначених нормативів.

До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких зумовлена характером діяльності установи.

3. Відділ інформаційних технологій

3.1 Обробка платіжних документів

3.2 Формування та використання державних позабюджетних фондів

Державні позабюджетні фонди - це форма перерозподілу і використання фінансових ресурсів, що залучаються державою для фінансування деяких суспільних потреб.

Позабюджетні фонди створюються двома шляхами: один шлях - це виділення в бюджеті певних витрат, що мають особливо важливе значення, інший - формування цільового фонду з власними джерелами доходів для певної мети.Матеріальним джерелом позабюджетних фондів є національний дохід. Переважаюча частина фондів створюється в процесі перерозподілу національного доходу. За допомогою державних позабюджетних фондів можливо:

- Впливати на процес виробництва через фінансування, субсидування і кредитування підприємств;

- Забезпечувати природоохоронні заходи, фінансуючи їх за рахунок спеціально визначених джерел і штрафів за забруднення навколишнього середовища;

- Надавати соціальні послуги населенню через виплату пенсій, соціальну допомогу, субсидування соціальної інфраструктури в цілому.

Залежно від цільового призначення позабюджетні фонди поділяються на економічні і соціальні, а відповідно до рівня управління - на державні і регіональні.

Джерела формування коштів державних позабюджетних фондів можуть мати як відносно стабільний, так і тимчасовий характер.

Звіт по видатках Державного бюджету органи ДКУ складають на підставі аналітичного обліку касових видатків (ф. № 3-ф), який також ведеться:

- в особовій картці при оплаті рахунків;

- картці обліку асигнувань і касових видатків при перерахуванні коштів через територіальні органи Держказначейства;

та на підставі перевірених звітів підприємств, установ і організацій (розпорядників коштів) за формою № 2-мдб.

Квартальні звіти про виконання Державного бюджету складаються територіальними органами Держказначейства в тисячах гривень за наростаючим підсумком з початку року і подаються засобами телекомунікаційного зв'язку в термін до 30 числа першого місяця наступного кварталу Головному управлінню Державного казначейства.

Управління Державного казначейства складають зведені квартальні звіти про виконання Державного бюджету на підставі звітів, поданих територіальними відділеннями Держаказначейства та даних бухгалтерського обліку по доходах та видатках, які проведені безпосередньо управліннями.

4. Відділ бюджетних надходжень.

4.1 Організація обліку на рахунках територіальних органів Державного казначейства в установах банків

Бюджетні установи, що утримуються за рахунок Державного бюджету, фінансуються за другою формою - через органи ДКУ, яким в установах Національного банку та уповноважених установах комерційних банків, визначених Кабінетом Міністрів України та НБУ, відкриваються єдині казначейські рахунки. У перспективі органи ДКУ виконуватимуть функції бюджетного банку.

Єдиний казначейський рахунок -- це система бюджетних рахунків органів ДКУ в установах банків, на які зараховуються податки, збори та інші обов'язкові платежі державного бюджету і з яких органами ДКУ здійснюються платежі безпосередньо на користь суб'єктів господарської діяльності, які виконали або надали послуги розпорядникам бюджетних коштів, та оплачуються інші видатки бюджетних установ як у безготівковому порядку, так і готівкою.

При фінансуванні розпорядників бюджетних коштів через територіальні органи ДКУ всі поточні рахунки бюджетних установ в уповноважених банках закриваються і в свою чергу їм в органах ДКУ відкриваються реєстраційні рахунки, кількість яких у конкретного розпорядника коштів залежить від ступеня деталізації контролю за використанням бюджетних коштів відповідно до бюджетної класифікації.Для відкриття реєстраційних рахунків розпорядники коштів подають до відповідних органів ДКУ відповідний пакет документів.

З органом ДКУ розпорядник коштів укладає договір на відкриття та обслуговування реєстраційних рахунків, які за багатьма ознаками відрізняються від поточних рахунків. Бюджетні установи періодично отримують виписки з реєстраційних рахунків, які бувають різними і до яких додаються відповідні первинні документи. Суми у виписках органу ДКУ наводяться в тому значенні, яке вони мають для відкритого в уповноваженому банку єдиного казначей-ського рахунка.

Для обліку наявності та руху коштів, виділених розпоряднику коштів на утримання установи за загальним фондом, призначений активний субрахунок № 321 «Реєстраційні рахунки». Оскільки виділення коштів розпорядникам коштів усіх ступенів здійснюється безпосередньо органами ДКУ, внутрішні розрахунки з цих операцій між розпорядниками коштів не виникають, субрахунок № 681 не застосовується. Зазначені бухгалтерські записи відображаються в накопичувальних відомостях ф. № 381, які складаються за кожним реєстраційним рахунком. Аналітичний облік ведеться в розрізі реєстраційних рахунків, відкритих за кодами функціональної класифікації.

Аналітичний облік доходів загального фонду за субрахунком № 701 ведеться в установах, які утримуються за рахунок асигнувань з місцевих бюджетів.

4.2 Облік розпорядників коштів, яким виділяються асигнування з державного бюджету та державних позабюджетних фондів

Фінансування розпорядників коштів з Державного бюджету здійснюється шляхом перерахування коштів на їх поточні/реєстраційні бюджетні рахунки з єдиного казначейського рахунку, відкриті в установах уповноважених банків, визначених Кабінетом Міністрів України та Національним банком України.

Фінансування здійснюється:

- за відомчою структурою;

- через органи Державного казначейства.

При фінансуванні видатків з Державного бюджету України за відомчою структурою платіжні доручення складає операційно-контрольне управління Головного управління ДКУ на підставі поданих головними розпорядниками коштів розподілів бюджетних коштів. Розподіл бюджетних коштів складається в 2-х примірниках. Один примірник розподілу залишається у головного розпорядника коштів та реєструється в журналі реєстрації розподілу коштів, а другий подається Головному управлінню Державного казначейства.

На підставі поданого розподілу управління оперативно-касового планування видатків складає в 2 примірниках розпорядження на перерахування коштів з єдиного казначейського рахунку, яке реєструється в журналі реєстрації розпоряджень. Розпорядження підписується начальником управління оперативно-касового планування видатків та затверджується начальником Головного управління Державного казначейства. Перший примірник розпорядження передається до управління бухгалтерського обліку та звітності, як підстава для перерахування коштів, другий залишається в управлінні оперативно-касового планування видатків.

Управління бухгалтерського обліку та звітності звіряє суми фінансування із залишками невикористаних асигнувань по конкретних кодах бюджетної класифікації. Цей же примірник розпорядження передається операційно-контрольному управлінню для перерахування коштів за призначенням. На підставі цього розпорядження в цьому ж управлінні виписується платіжне доручення в 3-х примірниках на перерахування бюджетних коштів з єдиного казначейського рахунку.

4.3 Організація зведеного бухгалтерського обліку руху коштів державного бюджету на рахунках Державного казначейства

Бухгалтерський облік в органах ДКУ - це складова системи обліку, що включає сукупність правил, методик та процедур обліку для виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення зберігання та обміну інформації про операції в органах та передачі її зовнішнім користувачам для прийняття управлінських рішень.

Активи і зобов'язання мають бути відображені таким чином, щоб не переносити наявні фінансові ризики, які потенційно загрожують фінансовому становищу бюджету, на наступні звітні періоди. Активи і зобов'язання обліковуються за вартістю їх придбання чи виникнення.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій по виконанню бюджетів в управлінні Державного казначейства є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Списання коштів з рахунку клієнта за розпорядженням його власника здійснюється за дорученням клієнта протягом 10-ти календарних днів з дня його виписки, день заповнення не враховується.

Розрахункові документи, на підставі яких в управлінні ДКУ здійснюється перерахування коштів з одних рахунків на інші, повинні мати дату проведення та підписи посадових осіб управління ДКУ, які оформили та перевірили документ; документи, що підлягають додатковому контролю - підпис виконавця, на якого покладено обов'язок здійснювати первинний контроль операцій.

Загалом бухгалтерський облік повинен забезпечувати виконання таких основних функцій:

- запис інформації про операції по виконанню бюджетів, що здійснюються органами ДКУ та можливість відображення їх в агрегованому вигляді у звітності з метою аналізу та управління;

- відображення детальної інформації про контрагентів кожної операції та параметрів самих операцій для складання внутрішніх звітів з метою аналізу та контролю.

План рахунків розроблено для забезпечення потреб бухгалтерського обліку операцій по виконанню державного та місцевого бюджетів за касовим методом та складання фінансової звітності. План рахунків дає змогу здійснювати детальний і повний облік операцій, пов'язаних з виконанням бюджетів.

4.4 Складання фінансової звітності про стан виконання показників державного бюджету

Фінансова звітність - це система взаємопов'язаних узагальнювальних показників, що відображають фінансовий стан бюджету та результати його виконання за звітний період. Метою її складання є надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан виконання бюджетів користувачам для прийняття економічних рішень.

Основними формами фінансової звітності є: баланс, звіт про виконання бюджету, звіт про рух грошових коштів і примітки до звітів.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік.

Звітність про виконання Державного бюджету України є оперативною, місячною, квартальною та річною. Місячна і квартальна звітність є проміжною і складається наростаючим підсумком з початку звітного року. Фінансова звітність складається на основі даних бухгалтерського обліку і має включати інформацію, яка є суттєвою та своєчасною для користувачів.

Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в дохід державного та місцевих бюджетів з моменту зарахування їх на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

ІІІ РАЙОННИЙ ФІНАНСОВИЙ ВІДДІЛ

1.Ознайомлення з організацією роботи фінансового органу, його структурою, функціональними обов'язками працівників та положенням про районне фінансове управління

1.1 Положення про фінансове управління

Фінансове управління є самостійним структурним підрозділом Міністерства фінансів України, діяльність якого спрямовується і координується заступником Міністра згідно з розподілом функціональних повноважень, яке забезпечує здійснення повноважень головного розпорядника бюджетних коштів, фінансове забезпечення діяльності і організацію бухгалтерського обліку та звітності в Міністерстві та установах і організаціях, що входять до сфери управління Міністерства. До складу Управління входять:

- фінансово-економічний відділ;

- відділ бухгалтерського обліку та звітності.

Основними завданнями Управління є:

- Здійснення повноважень головного розпорядника бюджетних коштів та фінансове забезпечення діяльності Міністерства та установ і організацій, що входять до сфери управління Міністерства;

- Забезпечення контролю за ефективним і цільовим використанням коштів державного бюджету, передбачених на утримання установ і організацій, що входять до сфери управління Міністерства.

Управління відповідно до покладених на нього завдань:

- Складає та подає на затвердження керівництву Міністерства кошторис, план асигнувань із загального фонду державного бюджету та штатний розпис центрального апарату Міністерства, вносить до них зміни і доповнення;

- Готує і подає керівництву пропозиції щодо розподілу річних обсягів бюджетних асигнувань між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня;

- Бере участь у підготовці проектів положень (статутів) установ і організацій, які входять до сфери управління Міністерства;

- Забезпечує бухгалтерський облік та звітність в центральному апараті Міністерства та установах і організаціях, які входять до сфери його управління;

- Складає, узагальнює та подає у визначені терміни зведену фінансову та статистичну звітність;

- Вивчає та аналізує звіти, інші матеріали підрозділів служби з питань, що належать до компетенції відділу;

Фінансове управління має право:

- Брати участь у проведенні перевірок та здійсненні контролю ефективності використання бюджетних коштів, передбачених на утримання центрального апарату Міністерства та установ і організацій, які входять до сфери управління Міністерства;

- Одержувати в установленому порядку від структурних підрозділів Міністерства, установ і організацій, що входять до сфери управління Міністерства, інформацію, яка необхідна для виконання покладених на Управління завдань;

Фінансове управління очолює начальник Управління, який призначається на посаду та звільнюється з посади в установленому порядку, виконуючи такі функції:

- Здійснює керівництво Управлінням і організовує його роботу;

- Розподіляє обов'язки між заступниками начальника

Управління, погоджує Положення про Управління, посадові інструкції

працівників Управління;

- Подає керівництву Міністерства пропозиції щодо

заохочення та притягнення до відповідальності працівників

Управління;

- Подає керівництву Міністерства пропозиції про призначення, звільнення та переміщення працівників Управління;

2. Бюджетний відділ

2.1 Порядок, строки складання та затвердження місцевого бюджету

Складання проекту бюджету є найважливішою і найскладнішою частиною бюджетного планування. Вихідним документом складання проекту бюджету слугує постанова Верховної Ради України про Основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний рік.

Порядок складання та розгляду бюджету визначається Бюджетним кодексом України. Згідно з ним Кабінет Міністрів України щорічно своєю постановою встановлює порядок і строки виконання робіт зі складання і розгляду бюджету кожним учасником процесу. Міністерство фінансів України здійснює організаційну, методичну роботу зі складання проекту бюджету.

Безпосередня робота зі складання проекту Державного бюджету на плановий рік розпочинається після затвердження Плану заходів Міністерства фінансів України щодо забезпечення складання проекту Державного бюджету України на плановий рік. Він передбачає три послідовні етапи їх виконання, тривалість яких щорічно уточнюється.

Перший етап включає визначення основних напрямів бюджетної політики та підготовку попередніх показників проекту бюджету на плановий рік.

Другий етап включає підготовку пропозицій до проекту Державного бюджету на наступний рік для схвалення Кабінетом Міністрів України.

Третій етап полягає в підготовці проекту Державного бюджету на наступний рік для подання до Верховної Ради України.

Закон про Державний бюджет України приймається Верховною Радою України до 1 грудня року, що передує плановому. Про введення в дію Закону про Державний бюджет Верховна Рада приймає постанову, проект якої готується Урядом і розповсюджується серед депутатів разом з матеріалами до другого читання. Президент України підписує Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік, після чого він оприлюднюється в пресі та інших засобах масової інформації.

2.2 Порядок складання кошторису

Єдиний кошторис доходів і видатків бюджетної установи, організації є основним документом, який визначає загальний обсяг, цільове надходження і поквартальний розподіл коштів установи і складається за формою згідно Положення про порядок складання кошторису доходів і видатків.

Єдиний кошторис доходів і видатків складається усіма установами на календарний рік і затверджується керівниками вищестоящих організацій. Одночасно з кошторисом на затвердження вищестоящою організацією подається штатний розпис установи, включаючи її структурні підрозділи, що працюють на умовах госпрозрахунку чи надають окремі платні послуги. Кошторис і штатний розпис затверджуються в двох примірниках, один з яких повертається установі, а другий залишається у вищестоящій організації.

Єдиний кошторис установи складається з двох розділів - доходів і видатків. Доходна частина кошторису складається з бюджетних асигнувань і позабюджетних коштів. Видаткова частина кошторису поділяється на видатки, які провадяться за рахунок бюджетних асигнувань, і на видатки, які покриваються за рахунок інших (позабюджетних) надходжень, з виділенням видатків, які провадяться установою за рахунок прибутку, що залишається в її розпорядженні.

3. Відділ доходів

3.1 Складання прогнозних розрахунків найважливіших видів доходів місцевого бюджету

Для складання проекту мiсцевих бюджетiв рiзних рiвнiв Кабiнет Мiнiстрiв Украiни доводить до мiсцевих органiв влади i управлiння такi показники:

- нормативи (відсотки) вiдрахувань вiд регульованих доходiв та сум контингентiв цих доходiв;

- розмiри дотацiй i субвенцiй, якi передбачається надати з Державного бюджету за цiльовим призначенням;

- перелiк видаткiв, якi передбачається передати з Державного бюджету на фiнансування з мiсцевих бюджетiв.

Аналогiчнi показники доводять виконавчi органи вищого рiвня органам влади та управлiння нижчого рiвня.

Попереднiй проект зведеного бюджету України складає Мiнiстерство фiнансiв на основi прогнозних макроекономiчних показникiв економiчного i соцiального розвитку Украiни на плановий рiк i доводить вiдповiднi прогнознi показники до мiнiстерств, вiдомств та iнших органiв державної влади, якi розглядають цi показники i в двотижневий термiн подають Мiнiстерству фiнансiв пропозицii з вiдповiдними розрахунками i обгрунтуваннями. Мiнiстерство фiнансiв пiсля розгляду пропозицiй готує проекти зведеного та Державного бюджетiв Украiни і подає iх на розгляд Кабiнету Мiнiстрiв разом з викладом питань, якi не вдалося узгодити з мiнiстерствами i вiдомствами. Кабiнет Мiнiстрiв розглядає на своєму засiданнi роекти зведеного і Державного бюджетiв, приймає остаточне рiшення щодо проекту закону про Державний бюджет Украiни i подає останнiй на розгляд Президентовi Украiни, котрий розглядає його i, в разi згоди, вносить до Верховноi Ради Украiни. До проекту Закону додаються: основнi прогнознi макропоказники економiчного і соцiального розвитку Украiни на плановий рiк, зведений баланс фiнансових ресурсiв Украiни, основнi напрями бюджетноi i податковоi полiтики, пропозицii по взаємовiдносинах з бюджетами бюджетноi системи, обсяги централiзованих капiтальних вкладень з розрахунками i обгрунтуваннями по окремих позицiях i загальнi показники зведеного бюджету Украiни. Крiм того, до проекту Закону “Про Державний бюджет Украiни” додаються необхiднi iнформацiйнi матерiали. Аналогiчнi етапи проходить процес складання проектiв бюджетiв мiсцевих органiв влади.

Другою ланкою бюджетного процесу i розгляд Верховною Радою проекту Закону “Про Державний бюджет Украiни”.

До Державного бюджету включаються доходи i видатки цiльових загальнодержавних фондiв; вони затверджуються по кожному фонду окремо. Є це i третьою ланкою бюджетного процесу. Слiд вiдзначити, що Закон забороняє витрачати кошти Пенсiйного фонду на iншi цiлi, крiм передбачених положенням про цей фонд. Поточнi витрати iнших цiльових загальнодержавних фондiв (Чорнобильського, зайнятостi) затверджуються Верховною Радою Украiни в межах доходiв цих фондiв, однак видатки з цих фондiв, якi спрямовуються на розвиток даних фондiв, можуть бути скороченi й направленi на фiнансування iнших статтей Державного бюджету.

Затвердження мiсцевих бюджетiв провадиться за поданням мiсцевими радами народних депутатiв. У разi, коли мiсцева рада народних депутатiв не затвердить свiй бюджет до 30 грудня року, що передує тому, на який складено бюджет, то набувають чинностi тi показники бюджету, якi поданi на затвердження виконавчим органом рад народних депутатiв або вiдповiдною державною адмiнiстрацiiю.

Четвертою ланкою бюджетного процесу є виконання бюджетiв.

4. Відділ обліку і звітності

4.1 Побудова структури облікового апарату та комп'ютерної обробки облікової інформації

Структура облікового апарату тісно пов'язана з розподілом обов'язків між конкретними обліковими працівниками. Функції кожного облікового працівника, його обов'язки, відповідальність і права визначаються службовими характеристиками та посадовими інструкціями. Це дає змогу уникнути знеособлення у виконанні облікових робіт, створює умови для злагодженої і планомірної роботи облікового апарату, одержання своєчасної і якісної економічної інформації, необхідної для потреб управління підприємством.

При побудові облікового апарату слід всіма способами уникати дрібних підрозділів, так як їх надмірне дублювання тягне за собою розпилення кваліфікованих бухгалтерських сил.

Єдність інформаційної бази і повний автоматизований технологічний процес забезпечується за рахунок одноразового введення інформації. Інтеграція обробки даних первинного обліку і адаптація програмного забезпечення до потреб користувачів досягається шляхом застосування різних комп'ютерних програм. Крім того комп'ютерна форма обліку має ряд переваг перед ручною, серед яких основними є вбудовані бухгалтерські знання (в програму вбудовуються правила формування тих чи інших проводок господарських операцій, тобто форма бухгалтерського обліку наповнюється специфічними бyxraлтерськими знаннями), паралельне ведення обліку за декількома стандартами (на базі одних і тих же одноразово введених даних можна отримувати декілька систем оцінок та показників, що розраховуються за різними методиками) тощо.

Технологічний процес обробки даних при комп'ютерній формі обліку можна поділити на три етапи.

Першим етапом облікового процесу є збір та реєстрація первинних даних для обробки на комп'ютері.

На другому етапі проводиться формування масивів облікових даних на електронних носіях:

Журналу господарських операцій, структури синтетичних та аналітичних рахунків, довідників аналітичних об'єктів, постійної інформації. Одночасно здійснюється контроль за процесом обробки інформації, записаної в масивах облікових даних.

Заключним етапом процесу є отримання результатів за звітний період на запит користувача або у вигляді регістрів синтетичного обліку, аналітичних таблиць, довідок з бухгалтерських рахунків, або відображенням на екрані дисплею потрібної інформації.

Особливістю комп'ютерної форми бухгалтерського обліку є те, що вона не існує без конкретної комп'ютерної програми. Облікові регістри різних програм є схожими, але не однаковими.

ІV. ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ (ДПА)

1. Вивчення організації ДПА, її структура, функції, права, обов'язки

Податкова робота - це діяльність платників і податкової служби щодо внесення податків до бюджету і контролю за платежами.Основними елементами податкової роботи є законодавча база, інструктивно-методичне забезпечення, облік платників і надходжень податків, порядок і форми розрахунків із бюджетом тощо.

Правове регламентування складає основу податкової діяльності. Основними правовими документами, якими керуються податкові органи в цій роботі є :

1) Закони України;

2) Укази Президента;

3) Інструкції ДПА;

4) Роз'яснювальні листи ДПА.

Найвища ланка ДПС -- Головна ДПА, її функції. Середня ланка податкової служби включає: ДПА в областях, Автономної Республіки Крим, в місті Севастополі, Києві, у містах з районним поділом. Основне призначення середньої ланки-- консультативна робота і забезпечення зв'язку між низовими ДПІ і Головною ДПА України. Очолюють її в областях голови, які призначаються на посаду Кабінетом Міністрів України за поданням голови ДПС України. Низова ланка включає: ДПІ у районах, у містах без районного поділу, в районах міст.

ДПА України відповідно до покладених на неї завдань здійснює такі функції:

виконує безпосередньо, а також організовує роботу органів державної податкової служби, пов'язану із:

- здійсненням контролю за дотриманням законодавства про податки, інші платежі, валютні операції, порядку розрахунків лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи, послуги, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності;

- здійсненням контролю за погашенням податкової заборгованості платниками податків, інших платежів, у тому числі тими, майно яких перебуває в податковій заставі;

- здійсненням контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

- надає фізичним особам - платникам податків - ідентифікаційні номери, що засвідчує реєстрацію фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, і веде Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб;