Організація облікового процесу на підприємстві

- приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення;

- запобігає корупції та іншим службовим порушенням працівників державної податкової служби.

ДПА України відповідно до покладених на неї завдань і повноважень має право:

- здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг, показників реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для розрахунків готівкою зі споживачами, та інших документів незалежно від способу подання інформації;

- проводити перевірки достовірності інформації, одержаної для занесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

- викликати посадових осіб, громадян для пояснень щодо джерела одержання доходів, щодо обчислення і сплати податків, інших платежів;

- здійснювати відповідно до законодавства податковий контроль за доходами, одержаними фізичними особами, витратами, а також встановлювати порядок такого контролю;

- укладати в установленому порядку угоди цивільно-правового характеру, спрямовані на забезпечення виконання функцій, передбачених законодавством.

ДПА України в процесі виконання покладених на неї завдань взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, а також із відповідними органами іноземних держав.

Головним обов'язком державної податкової адміністрації під час розгляду скарги платника податків є перевірка законності та обґрунтованості рішення (податкового повідомлення, податкової вимоги), що оскаржується.

Органи державної податкової служби у зв'язку з розглядом скарги фізичної особи - платника податків чи юридичної особи - платника податків зобов'язані:

1) на вимогу особи, яка подала скаргу, пояснити особі її права та обов'язки;

2) уживати передбачених законодавством заходів щодо припинення неправомірних дій;

3) виявляти й усувати причини та умови, що сприяли порушенням;

4) не допускати безпідставного передання скарг (заяв) на розгляд іншим органам;

2. Відділ оподаткування юридичних осіб

2.1 Облік платників податків

З метою централізації обліку платників податків ДПА України веде Єдиний банк даних юридичних осіб. Первинний облік платників податків ведеться у журналах обліку платників податків, юридичних і фізичних осіб. Автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного податкового обліку платників податків. Робота з обліку платників податків у органах ДПС здійснюється працівниками підрозділів обліку платників податків відповідно до структури, яка затверджується ДПА України.

Для забезпечення повноти обліку платників податків органи ДПС за станом на перше число кожного місяця проводять звірення районного рівня Єдиного банку даних юридичних осіб - платників податку. На підставі реєстраційних карток, одержаних від органів державної реєстрації, про зареєстрованих суб'єктів підприємницької діяльності, які не з'явилися в органи податкової служби для взяття їх на облік як платників податків, та передають ці списки підрозділам з примусового стягнення податків і підрозділам міліції.

Згідно з чинним законодавством суб'єкти господарської діяльності юридичні особи - повинні в 20-денний термін після отримання свідоцтва про державну реєстрацію звернутися до органів ДПС за своїм місцезнаходженням для постановки на податковий облік.

Прийняття на облік платника податків здійснюється органом ДПС протягом двох робочих днів після надходження заяви за наявністю всіх необхідних документів.

Після постановки платника податків на облік орган ДПС ставить на примірнику його статуту відмітку про прийняття на облік і видає йому відповідну довідку для пред'явлення до органів державної влади та установ банків, в яких він вирішив відкрити поточні рахунки.

2.2 Перевірка фінансової та податкової звітності

На самому початку перевірки фінансової звітності суб'єктів підприємницької діяльності встановлюється відповідність її чинним законодавчим та іншим нормативно-правовим актам. Під час аналізу показників фінансової звітності з метою встановлення її реальності й достовірності потрібно виявляти нереальну дебіторську заборгованість. При цьому особливу увагу слід зосередити на контролі позовної давності заборгованості, що рахується на балансі як реальна, а фактично термін її стягнення через арбітраж чи суд адміністрацією підприємства пропущений і вона підлягає списанню на збитки. У такому разі необхідно встановити причини утворення нереальної дебіторської заборгованості, місце її виникнення та відповідальних осіб, встановити несвоєчасно погашену кредиторську заборгованість, також перевірити правильність і своєчасність складання балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух коштів, звіту про власний капітал. Однак насамперед слід встановити відповідність даних аналітичного обліку оборотам і залишкам із рахунків синтетичного обліку у головній книзі, оборотній відомості за синтетичними рахунками і балансу. При цьому кожна стаття балансу має бути проінвентаризована і підтверджена актами звірки, довідками тощо. Перевірка фінансової звітності повинна підтвердити реальність інформації про активи і пасиви підприємства.

Суперечливість і мінливість податкового законодавства, високі штрафні санкції за неправильне нарахування податкових зобов'язань є суттєвими факторами ризику господарської діяльності вітчизняних підприємств. Виявлення аудитором помилок, допущених при веденні податкового обліку та складанні податкових декларацій, допомагає керівництву підприємства уникнути кримінальної відповідальності за несплату податків та зекономити кошти підприємства на:

а) сплату штрафних санкцій (у разі виявлення заниження задекларованих сум податкових зобов'язань до початку перевірки податковими органами);

б) сплату податків (коли виявляються завищені податкові зобов'язання у деклараціях).

3. Відділ оподаткування фізичних осіб

3.1 Облік громадян, які займаються підприємницькою діяльністю

Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, щоквартально подають податковому органу декларації наростаючим підсумком з початку року протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного податкового кварталу.

Тобто 4 рази на рік, але не пізніше:

- 10 травня - за І квартал;

- 9 серпня - за І півріччя;

- 9 листопада - за 9 місяців;

- 9 лютого наступного року - за попередній рік.

Підприємці самостійно заповнюють декларації, без виправлень та підчисток, в якій зазначають загальні дані про себе (ідентифікаційний номер, місце проживання, прізвище, ім'я та по батькові), суми одержаного доходу, витрат, суми сплаченого податку за звітний рік або інший період, а також види здійснення підприємницької діяльності за класифікатором видів економічної діяльності.

При отриманні декларації податковий орган у 15-дений термін з дня отримання річної декларації проводить остаточний розрахунок прибуткового податку за минулий рік та нараховує авансові платежі на поточний рік з фактичного отриманого доходу за минулий рік.

У разі, якщо суб'єкт підприємницької діяльності новостворений, то нарахування авансових платежів здійснюється з очікуваного доходу.

Протягом року платники щоквартально сплачують до бюджету по 25 % річної суми прибуткового податку у вигляді авансових платежів у строки: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада.

3.2 Оперативний контроль за додержанням платниками податку податкового законодавства

Оперативний контроль здійснюють у всіх сферах діяльності суб'єкта господарювання шляхом моніторингу, нагляду, вивчення. Поточний контроль дозволяє виправити порушення та запобігти виникнення їх у подальшому в найкоротші терміни в режимі безперервної діяльності суб'єкта господарювання.Оперативний контроль насамперед здійснюється з метою виявлення відхилень та оперативного керівництва (регулювання) явищами та процесами.

4. Відділ податкового контролю юридичних осіб

4.1 Документальні перевірки платників податку

Існують такі етапи проведення перевірок розрахунків платників із бюджетом:

попередня документальна; документальна; комплексна документальна; зустрічна; рівночасна; тематична; оперативна.

Документальна перевірка бухгалтерських звітів і балансів - це другий етап контролю податкових органів за правильністю обчислення і внесення до бюджету податку на прибуток. Вона здійснюється у відповідності з річними планами контрольно-економічної роботи податкових інспекцій і квартальними графіками перевірок, які складаються по кожній ділянці роботи. У плани і графіки перевірок насамперед включаються підприємства, об'єднання та організації, які отримують значні суми прибутків або допускають грубі порушення у веденні бухгалтерського обліку й податкового законодавства. Такі перевірки можуть провадитися як тільки виникає необхідність, але не рідше одного разу на два роки.

Органи державної податкової служби здійснюють контроль за додержанням законодавства про податки, інші платежі; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків, інших платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Документальна перевірка здійснюється на підставі Програми перевірки, затвердженої головою Державної податкової адміністрації, яка складається, виходячи з головної мети проведення перевірки.

При плануванні та проведенні документальних перевірок працівники органів державної податкової служби зобов'язані забезпечувати дотримання службової і комерційної таємниць.

Для проведення перевірки працівники державних податкових органів повинні мати при собі посвідчення на право проведення перевірки суб'єктів підприємницької діяльності.

Починаючи перевірку, працівники державних податкових органів повинні пред'явити свої службові посвідчення керівництву суб'єктів підприємницької діяльності, що перевіряються, а також ознайомити їх з програмою перевірки.

Для проведення перевірки податковий інспектор повинен мати при собі розпорядження податкової інспекції, в якому вказуються назва й адреса підприємства, що підлягає перевірці, і програму перевірки, затверджену начальником податкової інспекції. Програма складається, виходячи з головної мети перевірки, яка полягає у виявленні достовірності визначення прибутку, правильності обчислення податку й виконання зобов'язань перед бюджетом, оцінці стану звітної дисципліни та ведення бухгалтерського обліку.

5. Відділ примусового стягнення податкови зобов'язань

5.1 Типові правопорушення у сфері оподаткування та методи їх виявлення

Найпоширенішими типами правопорушень у сфері оподаткування є:

- ненадання документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків, зборів до бюджету або державних цільових фондів;

- приховування об'єктів оподаткування;

- зниження обєктів оподаткування;

- зниження суми податків, зборів, інших обов'язкових платежів;

- приховування факту втрати підстав для отримання пільг з оподаткування

5.2 Порядок стягнення недоїмки та притягнення винуватих до фінансової та адміністративної відповідальності

Роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками, або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, суми донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

Штраф накладається у розмірі прихованої суми виплат, на які нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми.

Повторним вважається порушення, що скоєне роботодавцем протягом року з моменту виявлення попереднього порушення.

Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк. Пеня на пеню не нараховується.

При надходженні документів із сплати недоїмки, пені та штрафу в першу чергу погашається недоїмка, а потім - пеня та штраф. Якщо за платниками до наступного чергового строку сплати страхових внесків є недоїмка, то вона сплачується у такому порядку: спочатку сплачується недоїмка минулих років, потім послідовно: пеня за цю недоїмку, недоїмка за перший строк платежу поточного року, пеня за цю недоїмку і т.д. При стягненні недоїмки за рішенням суду в першу чергу покриваються судові витрати на її стягнення.

Якщо недоїмка стягується в судовому порядку, то пеня не нараховується з дня винесення судом рішення про вилучення майна платника (при зверненні стягнення на суми, що їх мають повернути платнику інші особи), а також з моменту визнання боржника банкрутом.

У разі, якщо недоїмка стягується в судовому порядку, то при наступній перевірці платника:

- пеня не нараховується на суму недоїмки, зафіксовану у рішенні суду про її стягнення на користь центру зайнятості, що набрало законної сили;

- пеня нараховується, якщо за період з кінця попередньої перевірки до моменту винесення судом рішення про стягнення виникає нова недоїмка.

За несвоєчасне зарахування страхових внесків на рахунок Фонду банківська установа сплачує пеню за кожен день прострочення у розмірі, передбаченому чинним законодавством. З платника за ці дні пеня не стягується. Не сплачені в строк страхові внески, пеня і штрафи стягуються в дохід Фонду із страхувальника у судовому порядку відповідно до законодавства. Стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків, штрафів чи пені у разі відсутності коштів на рахунках може бути звернено на майно платника відповідно до чинного законодавства.

V. КОНТРОЛЬНО-РЕВІЗІЙНЕ УПРАВЛІННЯ

1. Вивчення організаційної роботи КРУ, її структура, функції, права, обов'язки

Державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державна контрольно-ревізійна служба у своїй діяльності керується Конституцією України , цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента та Кабінету Міністрів України.

Державна контрольно-ревізійна служба діє при Міністерстві фінансів України і підпорядковується Міністерству фінансів України.

Державна контрольно-ревізійна служба координує свою діяльність з місцевими Радами народних депутатів та органами виконавчої влади, фінансовими органами, державною податковою службою, іншими контролюючими органами, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки. Головне контрольно-ревізійне управління України очолює заступник Міністра фінансів України, начальник управління, який призначається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра фінансів України.

Головне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі виконують такі функції:

1) організують роботу контрольно-ревізійних підрозділів в Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі по проведенню державного фінансового контролю, узагальнюють наслідки державного фінансового контролю і у випадках, передбачених законодавством, повідомляють про них органам законодавчої та виконавчої влади;

2) проводять у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

3) розробляють нормативно-правові акти та методичні документи з питань своєї діяльності;

4) здійснюють методологічне керівництво і контроль за діяльністю підпорядкованих контрольно-ревізійних підрозділів, узагальнюють досвід проведення державного фінансового контролю і поширюють його серед контрольно-ревізійних лужб, розробляють пропозиції щодо удосконалення державного фінансового контролю;

Головному контрольно-ревізійному управліннюУкраїни, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право:

1) перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);

2) безперешкодного доступу при проведенні ревізій на склади, у сховища, виробничі та інші приміщення, що належать підконтрольним установам, для їх обстеження і з'ясування питань, пов'язаних з ревізією; призупиняти бюджетні асигнування, зупиняти операції з бюджетними коштами у випадках, передбачених законом;

3) одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб об'єктів, що ревізуються, письмові пояснення з питань, які виникають у ході ревізій;

4) у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами, за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства

5) накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ, адміністративні стягнення;

6) звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Службові особи державних контрольно-ревізійних служб зобов'язані суворо додержувати Конституції України, законів України, прав та інтересів громадян, підприємств, установ і організацій, що охороняються законом. За невиконання або неналежне виконання службовими особами державних контрольно-ревізійних служб своїх обов'язків вони притягаються до дисциплінарної та кримінальної відповідальності відповідно до чинного законодавства.

Працівники державної контрольно-ревізійної служби зобов'язані у випадках виявлення зловживань і порушень чинного законодавства передавати правоохоронним органам матеріали ревізій, а також повідомляти про виявлені зловживання і порушення державним органам і органам, повноваженим управляти державним майном.

При вилученні документів у зв'язку з їх підробкою або виявленими зловживаннями працівник державної контрольно-ревізійної служби зобов'язаний негайно повідомити про це правоохоронні органи. Вилучені документи зберігаються до закінчення ревізії. Після цього вони повертаються відповідному підприємству, установі або організації, якщо правоохоронними органами не прийнято рішення про виїмку цих документів.

Працівники правоохоронних органів зобов'язані сприяти службовим особам державної контрольно-ревізійної служби у виконанні їх обов'язків. У разі недопущення працівників державної контрольно-ревізійної служби на територію підприємства, установи, організації, відмови у наданні документів для ревізії та будь-якої іншої протиправної дії органи міліції на прохання цих осіб зобов'язані негайно вжити відповідних заходів для припинення такої протидії, забезпечити нормальне проведення ревізії, охорону працівників контрольно-ревізійної служби, документів та матеріалів, що перевіряються, а також вжити заходів для притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності. Працівник державної контрольно-ревізійної служби при виконанні покладених на нього обов'язків керується чинним законодавством і виконує вказівки своїх керівників. Втручання в діяльність працівника державної контрольно-ревізійної служби тягне за собою відповідальність, передбачену законодавчими актами.

2. Ознайомлення із змістом контролю у сфері агропромислового комплексу.

Державно-правове регулювання агропромисловим комплексом, крім функцій управління, передбачає здійснення органами державного управління державного контролю за додержанням аграрного законодавства всіма аграрними товаровиробниками.

Міністерство аграрної політики України здійснює на підприємствах всіх форм власності державний контроль за якістю сільськогосподарської продукції та сировини під час їх виробництва, переробки, зберігання та реалізації, а також за якістю насіння і племінних ресурсів.

При Міністерстві аграрної політики України створені і діють відповідні структурні підрозділи. Управління ревізії і контролю є самостійним структурним підрозділом центрального апарату Міністерства аграрної політики України.На нього покладено функції організації і проведення згідно з чинним законодавством ревізій та перевірок господарсько-фінансової діяльності державних підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерства.Це управління контролює цільове та ефективне використання бюджетних коштів, матеріальних і фінансових ресурсів, збереження державного майна, правильність і достовірність ведення бухгалтерського обліку, виявлення та усунення фактів порушення фінансової дисципліни, викриває нанесені збитки, марнотратство, перекручення звітності на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери управління міністерства.

Мінагрополітики України має в своїй структурі Головну державну інспекцію якості та сертифікації сільськогосподарської продукції. її правове становище визначено в Положенні про Головну державну інспекцію якості та сертифікації сільськогосподарської продукції Міністерства аграрної політики України Головна державна інспекція якості та сертифікації сільськогосподарської продукції, до складу якої входять Державна інспекція по заготівлях і якості продукції (Держзаготінспекція) та Державна хлібна інспекція (Держхлібінспекція), є структурним підрозділом Міністерства аграрної політики України. Вона здійснює свою діяльність через інспекції якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції Автономної Республіки Крим, обласних, Севастопольської міської державних адміністрацій і державні хлібні інспекції Автономної Республіки Крим та областей.Основними її повноваженнями є: організація роботи відповідних служб з питань формування державних та регіональних ресурсів сільськогосподарської продукції, її якості, а також забезпечення державного контролю за якістю, збереженням та раціональним використанням зерна і продуктів його переробки, насіння олійних культур, сировини для комбікормового виробництва і комбікормів; підготовка та внесення у встановленому порядку керівництву міністерства пропозицій щодо удосконалення нормативно-правових актів, які регламентують закупівлю сільськогосподарської продукції і сировини в державні та регіональні фонди, організація їх виконання, здійснення систематичного контролю за реалізацією законодавчих актів на місцях; організація проведення державного нагляду за дотриманням товаровиробниками, закупівельними організаціями і переробними підприємствами стандартів, технічних умов, інструкцій, вказівок щодо правильності приймання, розрахунків та визначення якості сільськогосподарської продукції, зокрема зерна і продуктів його переробки, бобових і олійних культур. Державна інспекція по нагляду за технічним станом машин, обладнання та якістю пально-мастильних матеріалів є окремим підрозділом Міністерства аграрної політики України, яка забезпечує в межах наданих повноважень реалізацію державної політики з питань нагляду за технічним станом машин та обладнання підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, а також здійснення через систему органів Держтехнагляду державного технічного нагляду за дотриманням підприємствами, установами всіх форм власності та громадянами правил технічної експлуатації машин, правил транспортування та зберігання нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях галузей агропромислового виробництва.

Державний насіннєвий контроль здійснюється Українською державною насіннєвою інспекцією Міністерства аграрної політики України, повноваження якої закріплені в Положенні про Українську державну насіннєву інспекцію. Державний департамент ветеринарної медицини передбачає здійснення державного ветеринарного контролю, що діє на підставі Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів. Напрямами його діяльності є:

- участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики в галузі ветеринарної медицини;

- здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю й нагляду за якістю та безпекою сировини, продовольчої сировини, продуктів та харчових продуктів тваринного походження, а також охорони території України від занесення з території інших держав або з карантинної зони будників інфекційних хвороб тварин;

- узагальнення практики застосування законодавства з питань, які належать до його компетенції, розробка пропозицій щодо вдосконалення цього законодавства;