Бухгалтерський облік

29

Київський Гуманітарний Інститут

Контрольна робота

з дисципліни «Бухгалтерський облік»

Варіант № 21

Виконала студентка

III курсу

заочної форми навчання

за спеціальністю

«Маркетинг»

Київ-2008

План

Вступ

1. Бухгалтерський облік та його об'єктивна необхідність

2. Рахунки бухгалтерського обліку, їх призначення

3. Помилки в обліку та способи їх виправлення

4. Первинний облік виробничих запасів

5. Облік витрат іншої звичайної діяльності

6. Облік доходів від іншої звичайної діяльності

Тести

Задача

Література

Вступ

Вирішити актуальні проблеми в галузі економіки не можна без удосконалення побудови бухгалтерського обліку. Чітко налагоджений бухгалтерський облік своєчасно забезпечує потреби управління необхідною та вірогідною інформацією для виконання всебічного аналізу господарської діяльності та обґрунтування відповідних управлінських рішень.

У 1973 році за ініціативою 10 країн було створено комітет міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Він розробив єдині підходи до ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності.

16 липня 1999 року після другого читання Парламент України прийняв Закон “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”. П'ятнадцять статей Закону у затвердженому варіанті законодавчо закріпили основи ведення бухгалтерського обліку і складання бухгалтерської (фінансової) звітності, які і зараз є базисними в системі нормативного регулювання бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік - це система знань, в основу якої покладено економіку, право і математику. Водночас це й практична робота - спостереження, сприйняття, вимірювання та фіксування (реєстрація) усіх об'єктів та суб'єктів ринку згідно з вимогами суспільних відносин. У практичному аспекті бухгалтерський облік формує інформаційну систему, що дає змогу користувачам оперувати даними, потрібними для аналізу, оцінювання та змінювання стану будь-якого суб'єкта (господарства) ринку в часі та просторі.

Бухгалтерський облік є обов'язковий видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Порядок ведення бухгалтерського обліку регламентується загальноприйнятими принципами, правилами і стандартами.

1. Бухгалтерський облік та його об'єктивна необхідність (1).

Поняття облік у широкому розумінні означає спостереження, вимірювання та реєстрацію певних природних і суспільних явищ. Для людей важливим є облік того, що впливає на суспільство, й об'єктом особливої уваги є господарська діяльність, основу якої становить виробництво матеріальних благ.

Господарська діяльність -- це будь-яка діяльність, що пов'язана з виробництвом, обміном і споживанням матеріальних і нематеріальних благ. Суб'єктами господарської діяльності є фізичні та юридичні особи. Фізичними особами є громадяни країни та інших держав, юридичними особами -- підприємства, організації й установи, їхня діяльність в Україні регулюється чинним законодавством. Господарський облік здійснюють як фізичні, так і юридичні особи. Юридичні особи -- суб'єкти господарської діяльності є обліковими одиницями, які мають окрему систему бухгалтерського обліку і складають встановлену звітність із дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Метою господарського обліку є адекватне відображення фактів господарської діяльності, надання повної і правдивої інформації для прийняття рішень.

Зміст господарського обліку пізнають через його стадії (етапи): спостереження; вимірювання; реєстрацію; групування; узагальнення.

Кожному з названих етапів (стадій) технології обліку відповідає певний набір способів і прийомів (методологія): документація та інвентаризація, оцінка і калькуляція, регістри, рахунки і подвійний запис, баланс і звітність.

В Україні господарський облік поділяють на 3 види: оперативний, статистичний, бухгалтерський, кожен з яких має свої завдання, об'єкти обліку, способи одержання й обробки інформації, функції.

Оперативний облік використовується для спостереження і контролю за окремими операціями і процесами на найважливіших ділянках господарської діяльності з метою управління ними в міру їх здійснення.

Статистичний облік вивчає і контролює масові суспільно-економічні та окремі типові явища і процеси.

Бухгалтерський облік відображає господарську діяльність підприємств, організацій і установ.

Бухгалтерський облік -- це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про господарську діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Таке визначення дано в Законі України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 p. № 996-XIV.

Метою бухгалтерського обліку є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства.

Бухгалтерський облік виконує такі функції: інформаційну, контрольну, оціночну, аналітичну. Інформаційна функція бухгалтерського обліку полягає в забезпеченні інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства для потреб внутрішніх і зовнішніх користувачів. Контрольна функція бухгалтерського обліку полягає в необхідності здійснення методами бухгалтерського обліку контролю збереження та ефективного використання ресурсів, виконання планових завдань, дотримання чинного законодавства й умов угод і контрактів. Оціночна функція бухгалтерського обліку полягає у вимірі та оцінці ресурсів, визначенні вартості й собівартості виробленої продукції, розрахунку результату діяльності підприємства, його рентабельності. Аналітична функція бухгалтерського обліку полягає в здійсненні на основі первинних та зведених даних економічного аналізу наявності, стану і руху ресурсів та результатів діяльності підприємства із широким застосуванням економіко-статистичних методів і моделювання. Для досягнення мети та виконання обліком функцій він має відповідати таким вимогам: порівнянності конкретних показників бізнес-плану та обліку, точності й об'єктивності, ясності й доступності, своєчасності, економічності. Порівнянність конкретних показників бізнес-плану та обліку необхідна для оцінки виконання планових завдань, порівняння результатів діяльності з витраченими ресурсами. Точність і об'єктивність обліку означають, що всі облікові дані мають бути правильними і відображати справжній стан і результати діяльності, тобто відображати як досягнення, так і недоліки в роботі підприємства. Ясність і доступність обліку означають, що показники обліку мають бути простими і зрозумілими, чітко характеризувати усі аспекти діяльності підприємства, бути доступними для широкого загалу працівників і акціонерів підприємства, громадськості. Своєчасність обліку полягає в забезпеченні підприємств своєчасною інформацією, необхідною для прийняття ефективних рішень, розробки конкретних заходів, оперативного керівництва. Економічність обліку означає, що він має бути максимально дешевим при необхідній повноті й вчасності.

Для відображення господарських засобів і процесів, що здійснюються на підприємстві, в обліку застосовують різні вимірники: натуральний, трудовий, грошовий. Натуральні вимірники забезпечують кількісне і якісне відображення облікових об'єктів в одиницях ваги, об'єму, площі, потужності тощо. Трудові вимірники використовують для визначення затраченої праці в одиницях робочого часу -- днях, годинах, хвилинах. Грошовий вимірник застосовують для узагальнення, обчислення вартості об'єктів обліку.

Рис. 1.1. Система господарського обліку

Бухгалтерський облік має свою символіку (рис. 1.2). В 1944 р. відомий французький вчений Жан Батіст Дюмарже (1874--1946), автор "позитивної" теорії бухгалтерського обліку на відміну від юридичної доктрини обліку, створив міжнародний герб бухгалтерів, який складається з трьох фігур: сонця -- бухгалтерський облік освітлює господарську діяльність; ваг -- баланс; кривої Бернуллі, яка символізує те, що облік, який виник одного разу, буде існувати вічно, та девізу: "Наука, довіра, незалежність!"

Рис. 1.2. Міжнародний герб бухгалтерів

2. Рахунки бухгалтерського обліку,їх призначення (11).

Бухгалтерський баланс надає важливу інформацію про наявні ресурси підприємства. Проте для оперативного керівництва необхідна постійна інформація про зміни цих ресурсів та їх джерел, які відбуваються в процесі господарської діяльності. Для цього потрібно відображати кожну операцію в певній послідовності. Відображення господарських операцій безпосередньо у бухгалтерському балансі практично недоцільне, оскільки після кожної з них довелось би складати новий баланс. Крім того, баланс не може забезпечити одержання узагальненої інформації про обсяг змін по кожній групі засобів, або їх джерел. І, нарешті, баланс відображає стан засобів господарства тільки у грошовому вимірнику, облік же матеріальних цінностей потребує ще і натуральних вимірників. Тому поточний облік змін засобів та їх джерел в процесі господарської діяльності забезпечується за допомогою системи рахунків.

Рахунки бухгалтерського обліку є способом групування господарських операцій за економічно однорідними ознаками з метою систематичного контролю за наявністю і змінами засобів та їх джерел в процесі господарської діяльності.

Систематизація і групування господарських операцій на рахунках забезпечує безперервну інформацію про їх здійснення і результати діяльності, необхідну для оперативного керівництва, контролю й аналізу. Для цього для кожної економічно однорідної групи засобів, їх джерел, господарських процесів і результатів діяльності відкриваються окремі рахунки ("Основні засоби", "Каса", "Виробництво", "Товари", "Статутний капітал" тощо).

Залежно від характеру облікованих об'єктів записи на рахунках можуть здійснюватися у різних вимірниках (натуральних, трудових), але з обов'язковим використанням грошового вимірника з метою узагальнення різнорідних засобів і процесів. Зміст, призначення і будова рахунків зумовлені об'єктами, що на них обліковуються, і завданнями обліку.

Господарські операції, незалежно від їхнього економічного змісту, завжди спричиняють збільшення або зменшення певних видів засобів або джерел їх формування.

Збільшення і зменшення господарських засобів та їхніх джерел в результаті господарських операцій відображається на рахунках окремо. Тому рахунки бухгалтерського обліку прийнято зображати у вигляді двосторонньої таблиці, ліву сторону якої позначають умовним терміном "дебет", а праву - "кредит". Назву рахунка пишуть посередині таблиці. Схематично будову рахунка можна показати так:

Рахунок

(назва рахунка)

Дебет	Кредит

Для повного уявлення про облікований об'єкт на кожному рахунку перш за все записують початковий стан засобів або їх джерел, що називається початковим залишком або початковим сальдо. Після цього на рахунках відображають господарські операції, тобто зміни засобів та їх джерел. При цьому збільшення облікованого об'єкта записують на одній стороні рахунка, а зменшення - на іншій. Маючи інформацію про початковий залишок облікованого об'єкта та зміни протягом звітного періоду, визначають його залишок на кінець звітного періоду.

Рахунки активні і пасивні. Бухгалтерський баланс, як відомо, поділяється на дві частини; актив, у якому відображають наявні господарські засоби, і пасив, - де показують джерела їх формування. Відповідно до цього і всі рахунки бухгалтерського обліку поділяють на активні і пасивні. Активні рахунки призначені для обліку наявності і змін засобів господарства, пасивні - для обліку наявності і змін джерел засобів. При відкритті рахунків в них записують початкові залишки (сальдо) на підставі даних статей балансу. Оскільки господарські засоби розміщені в балансі у лівій частині - активі, то і залишки засобів на активних рахунках записують також у лівій частині - на дебеті. Джерела господарських засобів відображаються у балансі в правій частиш (пасиві), отже, і залишки джерел засобів на пасивних рахунках також записують на правій стороні рахунка - на кредиті. Активні рахунки завжди мають дебетове сальдо, пасивні - кредитове.

3. Помилки в обліку та способи їх виправлення (21).

У процесі господарської діяльності на кожному підприємстві відбувається велика кількість господарських операцій, на кожну з них оформляється відповідний документ. Дані цих документів відображають у накопичувальних та групувальних відомостях, належних регістрах. Отже, сама технологія облікового процесу передбачає багаторазовий запис тих самих облікових даних у різних регістрах. За цих умов нерідко трапляються помилки в бухгалтерському обліку. Найбільш характерними помилками в процесі відображення господарських операцій на рахунках є: описки, числові помилки, помилкові кореспонденції рахунків, порушення взаємозв'язку синтетичних рахунків з аналітичними, недотримання методу подвійного запису, помилкові оцінки і таксування тощо. Головними причинами виникнення помилок є велика завантаженість облікових працівників, їхня швидка стомлюваність, брак належних умов праці, низький рівень кваліфікації, досить часті зміни нормативних документів, неуважність. Для усунення цих причин слід передовсім домогтися встановлення оптимальної чисельності облікового апарату та постійно працювати над підвищенням його кваліфікації. За своїм значенням помилки поділяються на локальні, які призводять до спотворення інформації лише в тому документі чи регістрі, де вони сталися, і не поширюються на інші, і транзитні, які зачіпають весь обліковий процес. Усі допущені помилки необхідно своєчасно виявити та належним чином виправити. Як у тексті, так і в цифрових даних бухгалтерських документів і облікових регістрів підчистки та безпідставні виправлення не допускаються. У документах, якими оформлено касові, банківські операції та операції з цінними паперами, виправлення не дозволяються взагалі. На пошук помилок витрачається чимало часу, тому необхідно до початку цієї роботи з'ясувати величину помилки, її місце (на дебеті чи кредиті відповідного рахунка), логічно встановити об'єкти, щодо яких помилки є найбільш імовірними, порівняти дані взаємозв'язаних регістрів. Найнадійнішим, хоч і досить громіздким способом виявлення помилок, є спосіб пунктування, коли суцільно чи вибірково перевіряють записи і перевірені суми позначають знаком «V». Залежно від характеру помилки, місця і часу її виявлення застосовують відповідний спосіб виправлення. На практиці застосовують такі способи виправлення помилок: коректурний, доповнюючих статей, сторно. Кожним з цих способів користуються для виправлення певного виду помилок. Коректурний спосіб застосовується, коли помилкову суму ще не занесено в підсумок. Як у документах, так і в регістрах неправильний текст або цифри закреслюють, а над закресленим надписують правильний текст або цифри. Закреслення здійснюється однією рискою так, щоб можна було прочитати попередній запис. Це виправлення супроводжується надписом «виправлено» та підтверджується підписами осіб, що підписали документ чи ведуть даний регістр.

Спосіб доповнюючої статті застосовують в тому разі, коли помилку допущено лише в сумі відображеної операції і тільки тоді, коли суму помилково вказано меншою, ніж належало б. Для виправлення такої помилки необхідно додатково провести дану операцію на різницю між правильною і помилковою (проведеною) величиною.

4. Первинний облік виробничих запасів (31).

Матеріальні, сировинні та паливні ресурси є одним з найважливіших на підприємстві, тому й документальне оформлення надходження, наявності і витрачання зазначених ресурсів є досить відповідальним процесом, який повинен забезпечити необхідну інформацію як для обліку, так і для контролю та оперативного управління рухом матеріальних цінностей.

Для забезпечення документального відображення в бухгалтерському обліку наявності і руху виробничих запасів необхідно користуватися відповідними нормативними документами. Так,наказом Міністерства статистики України №193 від 21.06.1996р. «Про затвердження типових форм первинних типових документів з обліку сировини та матеріалів» затверджено і введено в дію з 01.07.1996 р. типові форми відповідної облікової документації Додаток Б.

Основними типовими документами з оприбуткування та видачі матеріалів є Накладні, Товарно-транспортні накладні, Прибуткові ордери, Акти про приймання матеріалів тощо.

Запаси зберігаються як на загальних складах, так і в інших центрах відповідальності: цехах, бригадах, майстернях, гаражах тощо. На підприємствах, які отримують запаси або реалізують продукцію у великих обсягах, при значній віддаленості від транспортних магістралей можуть бути склади. Всі запаси повинні бути передані під відповідальність завідуючим складами, комірникам, іншим матеріально відповідальним особам, з якими повинен бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність.

Матеріали, що надходять на склад, ретельно перевіряють, встановлюють відповідність їх якості, кількості, асортименту, умовам поставок і супровідним документом. Якщо не виявлено розходжень, матеріали приймають. При цьому можливі два варіанти оформлення приходу:

1) безпосередньо на документі постачальника;

2) шляхом виписування Прибуткового ордера.

У першому випадку на одному примірнику документа (постачальника), який підписує матеріально відповідальна особа, ставлять штампи прийому. У другому - оформляють прибутковий ордер (форма М-4). Прибуткові ордери використовуються для кількісно-сумового обліку матеріалів, що надходять від постачальника або з переробки.

У випадках, коли є розбіжності кількості та якості з даними супроводжуючих документів постачальника, а також для матеріалів, що надійшли без платіжних документів, складається «Акт про приймання матеріалів» типова форма № М-7).

Акт складається комісією, яка призначається керівником підприємства і до якої входять завідуючий складом, представник відділу постачання (або відповідальна особа) та ін. У цій комісії обов'язковою є участь представника, а за його відсутності (наприклад, з великою віддаленістю) - представника іншої незацікавленої організації. Акт складається у двох примірниках. Цей Акт є підставою для оприбуткування бухгалтерією фактично прийнятих матеріалів. Прибутковий ордер при цьому не заповнюється.

При одержанні вантажів із залізничної станції експедитор повинен перевірити відповідність кількості місць, що надходять, і знаків маркування на них з даними супровідних документів. Якщо вантаж прибув у справному вагоні без ознак злому, експедитор повинен домагатися вибіркової перевірки маси і стану прибулих матеріалів.

Якщо при прийманні вантажу буде встановлено розходження з даними, зазначеними у транспортному документах, або виникнуть питання щодо цілісності вантажу зірвана або пошкоджена пломба), складається комерційний акт. Цей акт є основою для подання претензій до залізниці або пароплавства про відшкодування збитків.

Матеріальні цінності, що надійшли від постачальника автомобільним транспортом, оприбутковується на склад на підставі Товарно-транспортної накладної, одержаної від вантажовідправника.

У разі надходження вантажу на склад без документів відділ постачання виписує наказ складу про прийом вантажу без документів. Завідуючий складом здає накази до бухгалтерії разом з прибутковими ордерами.

Для одержання матеріалів від одностороннього постачальника покупець повинен видати експедитору (або представнику відділу постачання) Довіреність типова форма № М-2 , зареєстровану у Журналі реєстрації довіреностей. Необхідно налагодити суворий контроль за своєчасним оприбуткуванням матеріалів та повернення невикористаних доручень.

При дрібних купівлях матеріалів готівкою (наприклад, канцелярські товари) підзвітна особа зобов'язана здати матеріали на склад, а комірник на рахунках постачальника повинен поставити відмітку про дату, номер прибуткового ордеру і підпис.

Необхідно щоденно одержувати Рахунки-фактури форма №88 , перевіряти їх відповідність надходженню матеріальних цінностей на склад підприємства (відділ постачання) і контролювати своєчасність їх оплати (фінансовий відділ підприємства, а на малому підприємстві - головний бухгалтер).

За умови тривалої відсутності й перебування в дорозі матеріальних цінностей потрібно вживати заходів до розшуку вантажу.

Контроль за своєчасним надходженням матеріалів здійснюється відділом постачання і бухгалтерією, а вживання оперативних заходів щодо розшуку вантажу покладається на відділ постачання, менеджера тощо.

Необхідно забезпечувати своєчасне оформлення надходження матеріалів, за цим мають слідкувати працівники бухгалтерії (матеріальний відділ або головний бухгалтер малого підприємства).

На практиці трапляються випадки, коли виробничі запаси надходять до складу без рахунків-фактур постачальників. Такі поставки називають невідфактурованими. Бухгалтерія повинна організувати окремий облік розрахунків за ці матеріали і вжити заходів до своєчасного одержання рахунків від постачальників.

На склади також можуть надходити запаси із своїх цехів - це продукція власного виготовлення і зайво одержані й невикористані матеріали, а також матеріали, одержані від ліквідації основних засобів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, браку у виробництві та відходи. Ці матеріали оприбутковують на склади за допомогою накладної. Накладна складається матеріально відповідальною особою складу (цеху), що здав цінності, у двох примірниках, один з н6их слугує складу (цеху), що здав матеріальні цінності, підставою для списування цінностей, а другий - складу (цеху) для оприбуткування цінностей.

Накладна на повернення із цеху на склад матеріалів, не використаних у виробництві, виписується тільки в тому разі, якщо ці матеріали були відпущені не за лімітно-забірною карткою, оскільки у ній передбачено облік повернення матеріалів, відпущених у виробництво.

Відпуск сировини і матеріалів у виробництво - це відпуск їх безпосередньо для виготовлення продукції, а також на ремонт та господарські потреби.

Матеріали у виробництво повинні відпускатися відповідно до лімітів, встановлених на підставі норм витрат запасів , а також плану випуску продукції на місяць.

Основними документами, що відображають відпуск матеріалів зі складу для внутрішньогосподарських потреб, є лімітно-забірні картки (типова форма М-8), накладні-вимоги.

Накладні-вимоги являють собою єдність розпорядчого і виправдного документів і використовуються для одноразового відпуску матеріалів. Відпуск матеріалів, що повторяються, можна оформляти лімітно-забірними картками, що об'єднують у собі розпорядчий документ, який містить ліміт (граничну кількість) відпуску, й накопичувальний виправдний документ, що підтверджує багаторазовий відпуск матеріалів зі складу в рахунок ліміту. Лімітно-забірні картки заповнюються планово-виробничим відділом напередодні одержання матеріалу (місяця) і візуються відділом постачання (на малому підприємстві - заступником директора). використовують також лімітно-забірні картки типової форми № М-28 і № М-28а (при будівельних роботах).

У лімітно-забірних картках зазначається місячний ліміт відпуску даному цеху (фізичній особі - робітникові) матеріалів певного номенклатурного номера (або декілька номерів).

Ліміт визначається виходячи з виробничої програми цеху та діючих норм витрат матеріалів з урахуванням існуючих у цехах залишків невикористаних матеріалів на початок місяця. Ліміт може встановлюватися на кожне замовлення окремо.

Лімітно-забірні картки виписують у двох примірниках: один до початку місяця передається цеху-споживачу, другий - складу. Бажано друкувати їх на папері різного кольору, щоб чіткіше відрізняти примірники цеху від примірників складу.

Завідуючий складом (чи комірник) робить відмітку про кількість відпущеного матеріалу в обох примірниках лімітно-забірної картки і визначає залишок (сальдо) невикористаного ліміту. Факт відпуску підтверджується двома підписами: завідуючого складу і одержувача матеріалів.

По закінченню місяця або використання ліміту лімітно-забірні картки здають до бухгалтерії.

Відпуск матеріалів на сторону виконується на підставі договорів, нарядів та інших документів і письмового розпорядження керівника підприємства.

Відпуск, як і надходження матеріалів, оформлюють також товарно-транспортною накладною (за потребою).

Внутрішнє переміщення матеріалів зі складу на склад оформлюють також накладною-вимогою типової форми № М-11, як і здачу відходів виробництва на склад і повернення невикористаних у виробництві матеріалів.

У відділі постачання підприємства-покупця провадять оперативний облік виконання договорів постачальниками і покупцями матеріалів. У цьому разі відкривають спеціальний журнал обліку надходження вантажів, в якому відділ постачання зобов'язаний: зареєструвати всі документи вантажів, що надходять; перевірити відповідність даних документів постачальника договору; відмітити реалізацію фондів; передати уповноваженій особі розпорядження на одержання і доставку вантажу (у разі надходження матеріалів залізницею або водним шляхом); передати первинні документи до бухгалтерії або фінансового відділу.

Таким чином, постачання кожного підприємства матеріальними ресурсами являє собою єдність двох процесів:

1) транспортування і доставку на підприємство замовлених і закуплених матеріальних ресурсів на підставі відповідної первинної документації;

2) оформлення заборгованості й оплати постачальникам одержаних від них матеріальних цінностей.

Підприємство-покупець зобов'язане проконтролювати доставку вантажу, організувати його приймання і вивантаження, відповідне зберігання на складі або в інших місцях. Відповідальність за доставку вантажу та його зберігання в дорозі несе організація, що перевозить вантаж на підставі належного оформлення транспортних документів.

Покупець приймає вантаж за кількістю і якістю на своєму складі. Можливе також одержання вантажу самовивозом, коли представник покупця одержує вантаж на складі постачальника за довіреністю, вивозить його своїм транспортом. Відповідальність покупця за одержані матеріальні цінності виникає з моменту підписання його представником товарних документів на одержання вантажу.

Придбання матеріальних цінностей в натурі завершується після їх надходження і оприбуткування на склад покупця.

Складський облік матеріалів - це сортовий, кількісний оперативно - технічний облік. Здійснюється облік матеріалів на складі за допомогою карток за формою № М-12. Картки складського обліку матеріалів відкриваються в бухгалтерії й віддаються під розписку у реєстрі, де вказується дата видачі, кількість карток, їх реєстраційні номери і підпис одержувача. Записи в картках (у кількісному виразі) ведуть матеріально відповідальні особи (завідуючі складами, комірники) на підставі первинних документів, що підтверджують рух матеріалів і складаються у день здійснення операцій.

Складський облік матеріалів є важливим фактором контролю за зберіганням матеріальних цінностей підприємства. Організують складський облік за видами об'єктів, що зберігаються, за місцями зберігання, за кількістю матеріальних цінностей. За необхідності складських облік організовують за партіями надходження матеріальних цінностей. Кожному виду матеріальних цінностей присвоюється номенклатурний номер, що дублюється у всіх первинних документах. Перші три цифри номенклатурного номера означають номер рахунку і субрахунку, наступні дві - номер групи, а інші - порядковий номер матеріальних цінностей у групі. За цими номерами організовують і бухгалтерський облік матеріальних цінностей, що дає змогу провадити кількісну звірку даних оперативного складського й аналітичного бухгалтерського обліку.

Завідуючий складом (комірник) щоденно записує до складської картотеки (чи книги) всі операції надходження і витрат матеріалів, нумеруючи свої записи по порядку з початку року чи кварталу. Після кожного запису визначається залишок матеріалів даного номенклатурного номера.

Записи в регістрах сортового обліку з лімітних карт потрібно робити після кожної операції, занесеної в картку. Якщо кількість лімітних карт невелика, то можна записувати у сортових картках загальні підсумки за тиждень, декаду або місяць. При цьому самі картки слід зберігати разом з відповідними картками складського обліку. Підрахований залишок після кожної реєстрації первинного документу зіставляється з нормою запасу. Це дає можливість одержати важливу інформацію про стан виробничих запасів та замовляти необхідні матеріальні ресурси. Завідуючий складом має сигналізувати відділові постачання про випадки порушення норм запасів, а також про наявність матеріалів, що тривалий час лежать без руху.

Здавання документів здійснюється за Реєстром приймання-здавання документів типової форми №М-13, який оформляється матеріально відповідальною особою. У Реєстрі вказують кількість документів, їх номери, групи матеріалів, до яких вони належать. За погодженням матеріально відповідальної особи допускається здавання первинних документів і без оформлення Реєстру. Підтвердженням здавання-приймання документів у таких випадках є підпис працівника бухгалтерії по кожній операції у картках складського обліку про перевірку записів.

Лімітно-забірні картки після використання ліміту здаються складом до бухгалтерії негайно, а наприкінці місяця незалежно від використання ліміту повинні здаватися всі лімітні картки. Здавання документів до бухгалтерії потрібне для подальшої їх обробки, тобто ведення бухгалтерського обліку матеріалів. Облік матеріалів у бухгалтерії ведуть не тільки в натуральному, а і в грошовому виразі.

Отже, можна сказати, що для забезпечення достовірності даних складського обліку необхідний систематичний контроль працівниками бухгалтерії за його веденням. На працівників бухгалтерії має бути покладено обов'язок перевіряти безпосередньо на складі у присутності завідуючого складом (комірника) своєчасність і правильність оформлення первинних документів по складських операціях, а також своєчасність та правильність записів у картках складського обліку, виконуваних матеріально відповідальними особами складу. Одночасно перевіряючий працівник бухгалтерії приймає від завідуючого складом (комірника) первинні документи.

5. Облік витрат іншої звичайної діяльності (41).

До складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів,робіт,послуг).

До таких витрат належать:

- собівартість реалізованих фінансових інвестицій;

- собівартість реалізованих необоротних активів;

- собівартість реалізованих майнових комплексів;

- втрати від не операційних курсових різниць;

- сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій;

- витрати на ліквідацію необоротних активів;

- залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів;

- інші витрати звичайної діяльності.

На рахунку 97 « Інші витрати» ведеться облік витрат, що виникають в процесі звичайної діяльності ( крім фінансових витрат), але не пов'язані з виробництвом або реалізацією основної продукції (товарів) та послуг, а також витрати страхової діяльності.

За дебетом субрахунків 971-977 відображається сума визнаних витрат,за кредитом списання на рахунок 79 «Фінансові результати».

Рахунок 97 «Інші витрати» має такі субрахунки:

971 «Собівартість реалізованих фінансових інвестицій»

972 «Собівартість реалізованих необоротних активів»;

973 «Собівартість реалізованих майнових комплексів»;

974 «Втрати від не операційних курсових різниць»;

975 «Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій»;

976 «Списання необоротних активів»;

977 «Інші витрати звичайної діяльності».

На субрахунку 971 «Собівартість реалізованих фінансових інвестицій» відображається балансова вартість реалізованих фінансових інвестицій та інші витрати, пов'язані з їх реалізацією.

На субрахунку 972 «Собівартість реалізованих необоротних активів» відображається балансова (залишкова) вартість реалізованих необоротних активів та інші витрати, пов'язані з їх реалізацією.

На субрахунку 973 «Собівартість реалізованих майнових комплексів» відображається балансова (залишкова) вартість реалізованих майнових комплексів та інші витрати, пов'язані з їх реалізацією.

На субрахунку 974 «Втрати від не операційних курсових різниць» відображаються втрати за активами й зобов'язаннями не операційної діяльності підприємства від зміни курсу гривні до іноземної валюти.

На субрахунку 975 «Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій» відображається сума знецінення ( уцінки) необоротних активів і фінансових інвестицій.

На субрахунку 976 «Списання необоротних активів» відображається залишкова вартість списаних необоротних активів та витрати,пов'язані з їх ліквідацією.

На субрахунку 977 «Інші витрати звичайної діяльності» відображаються інші витрати звичайної діяльності, які не знайшли відображення на інших субрахунках рахунку 97 «Інші витрати».

6. Облік доходів від іншої звичайної діяльності (51).

Рахунок 74 "Інші доходи" призначено для обліку доходів, які виникають в процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною та фінансовою діяльністю підприємства.

На кредиті рахунка № 74 "Інші доходи" відображається збільшення (одержання) доходу, на дебеті - належна сума непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного збору, інших зборів (обов'язкових платежів)) та списання в порядку закриття на рахунок № 79 "Фінансові результати".

На „субрахунку № 741 "Дохід від реалізації фінансових інвестицій" узагальнюється інформація про доходи від реалізації фінансових інвестицій.

На субрахунку № 742 "Дохід від реалізації необоротних активів" узагальнюється інформація про доходи від реалізації необоротних активів.

На субрахунку № 743 "Дохід від реалізації майнових комплексів" узагальнюється інформація про доходи від реалізації майнових комплексів.

На субрахунку № 744 "Дохід від не операційної курсової різниці" узагальнюється інформація про курсові різниці за активами та зобов'язаннями в іноземній валюті, які пов'язані з фінансовою та інвестиційною діяльністю підприємства.

На субрахунку № 745 "Дохід від безоплатно одержаних активів" узагальнюється інформація про доходи від безоплатно одержаних активів. У разі безоплатного одержання підприємством необоротних активів дохід визначається за сумою амортизації таких активів водночас з її нарахуванням.

На субрахунку № 746 "Інші доходи від звичайної діяльності" узагальнюється інформація про інші доходи від звичайної діяльності, які не відображені на інших субрахунках рахунка № 74 "Інші доходи", зокрема від списання кредиторської заборгованості, що не виникла в ході операційного циклу, по закінченні строку позовної давності, від вартості негативного гудвілу, яка визнається доходом.

Тести

Тест 1. Перераховані засоби: споруди, обладнання, каса, поточний рахунок, готова продукція, матеріали - відносяться до:

б) господарські засоби.

Тест 11. Який з елементів методу бухгалтерського обліку використовується для фіксації господарських факторів:

в) баланс.

Тест 21. Кінцеве сальдо минулого звітного періоду повинне дорівнювати:

а) початковому сальдо поточного звітного періоду.

Тест 31. Частину прибутку направлено на формування статутного капіталу відноситься до наступного типу господарських операцій:

б) А = П + п - п.

Задача 1.

На протязі звітного періоду на підставі мали місце наступні господарські операції:

№ 1. Видано з каси підзвітній особі для відрядження 250 грн.

№ 2. Погашено грошовими коштами з поточного рахунку частину заборгованості перед постачальником 500 грн.

№ 3. Одержано з виробництва готову продукцію 600 грн.

№ 4. Оприбутковано товари від постачальника 450 грн.

Для зручного встановлення типу господарських операцій та визначення кореспонденції між рахунками, скористаємось журналом реєстрації господарських операцій, на приклад підприємства ВАТ «Погляд».

Журнал реєстрації господарських операцій підприємства ВАТ «Погляд»

№	Зміст операції	Сума, грн.	Кореспонденція рахунку
			Дт	Кт
1	Видано з каси підзвітній особі для відрядження	250	«Підзвітні суми»	Рахунок 301 «Каса»
2	Погашено грошовими коштами з поточного рахунку частину заборгованості перед постачальником	500	Рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками»	Рахунок 31 «Рахунки в банках»
3	Одержано з виробництва готову продукцію	600	Рахунок 26 «Готова продукція»	Рахунок 23 «Виробництво»
4	Оприбутковано товари від постачальника	450	Рахунок 20 «Товари»	Рахунок 631 «Розрахунки з постачаль-никами»

Перед тим, як рознести господарські операції з журналу реєстрацій на рахунки бухгалтерського обліку, відкриваємо відповідні рахунки, тобто внесемо початкове сальдо ( Сп ) по рахунках на початок періоду:

Актив	Сума,грн.
10 «Основні засоби»	2000
12 «Нематеріальні активи»	500
201 « Сировина і матеріали»	600
23 «Виробництво»	700
30 «Каса»	400
31 «Рахунки в банках»	600
Валюта балансу	4800
Пасив	Сума,грн.
40 «Статутний капітал»	1200
60 «Короткострокова позика»	800
63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками»	1600
66 «Розрахунки з оплати праці»	1200
Валюта балансу	4800

Після відкриття рахунків по кожному з них знаходять своє відображення відповідні господарські операції; в кінці періоду по дебету і кредиту підраховуються обороти ( Об ) і виводиться кінцеве сальдо ( Ск ) по кожному рахунку.

Дт «Сировина і матеріали» 201 Кт
Сп = 600,00
3) 600,00
Об = 600,00	Об = 0
Ск = 2000,00

Дт «Основні засоби» 10 Кт
Сп = 2000,00
Об = 0	Об = 0
Ск = 2000,00

Дт «Нематеріальні активи» 12 Кт
Сп = 500,00
Об = 0	Об = 0
Ск = 500,00

Дт «Виробництво» 23 Кт
Сп = 700,00	3) 600,00
Об = 0	Об = 600,00
Ск = 100,00

Дт «Каса» 30 Кт
Сп = 400,00	1) 250,00
Об = 0	Об = 250,00
Ск = 150,00

Дт «Розрахунки в банках» 31 Кт
Сп = 600,00	2) 500,00
Об = 0	Об = 500,00
Ск = 100,00

Дт «Короткострокова позика» 60 Кт
	Сп = 800,00
Об = 0	Об = 0
	Ск = 800,00

Дт «Статутний капітал» 40 Кт
	Сп = 1200,00
Об = 0	Об = 0
	Ск = 1200,00

Дт «Розрахунки з оплати праці» 66 Кт
	Сп = 1200,00
Об = 0	Об = 0
	Ск = 1200,00

Дт «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» 63 Кт
2) 500,00	Сп = 1600,00
	4) 450,00
Об = 500,00	Об = 450,00
	Ск = 1550,00

Дт «Підзвітні суми» Кт
1) 250,00
Об = 250,00	Об = 0
Ск = 250,00

Дт «Товари» 28 Кт
4) 450,00
Об = 450,00	Об = 0
Ск = 450,00

На основі отриманих підрахунків складаємо оборотно-сальдову відомість.

Оборотно-сальдова відомість підприємства ВАТ « Погляд»

Назва рахунку	Сальдо на початок,грн.	Оборот за місяць,грн.	Сальдо на кінець,грн.
	Дт	Кт	Дт	Кт	Дт	Кт
1. Основні засоби	2000	-----	-----	-----	2000	-----
2. Сировина і матеріали	600	-----	600	-----	1200	-----
3. Нематеріальні активи	500	-----	-----	-----	500	-----
4. Виробництво	700	-----	-----	600	100	-----
5. Каса	400	-----	-----	250	150	-----
6. Розрахунки в банках	600	-----	-----	500	100	-----
7. Статутний капітал	-----	1200	-----	-----	-----	1200
8. Короткострокова позика	-----	800	-----	-----	-----	800
9. Розрахунки з постачальниками і підрядниками	-----	1600	500	450	-----	1550
10. Розрахунки з оплати праці	-----	1200	-----	-----	-----	1200
11. Товари	-----	-----	450	-----	450	-----
12. Підзвітні суми	-----	-----	250	-----	250	-----
Разом:	4800	4800	1800	1800	4750	4750

Висновок

Зробивши оборотно-сальдову відомість ми бачимо, що сальдо на початку звітного періоду становить рівність підсумків по дебету і кредиту в сумі 4800 грн., це означає,що відбувається рівність між господарськими засобами і джерелом їх утворення.

Рівність оборотів за місяць по дебету і кредиту пояснюється правилом подвійного запису, згідно з яким кожна господарська операція знаходить своє відображення одночасно по дебету одного і по кредиту іншого рахунку.

Сальдо на кінець звітного періоду має рівність, як по дебету рахунку, так і по кредиту, це пояснюється також рівністю між господарськими засобами і джерелами їх утворення.

Література

1. Положення “Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні” затверджене постановою правління НБУ від 19.12.2001р. № 72 зі змінами і доповненнями.

2. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу зобов`язань, господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом МФУ від 30.11.1999 р. № 291 (зі змінами і доповненнями).

3. Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р. № 887-ХІІ.

4. Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 p. № 966-XIV.

5. Закон України "Про державну статистику" від 13 липня 2000 р. № 1922-ІП.

6. „Теорія бухгалтерського обліку” В.Г.Швець