Облік основних засобів

Дані методи нарахування амортизації повністю відповідають бухгалтерським методам, відсутній податковий метод. Амортизація проводиться до досягнення залишковою вартістю об'єкта його ліквідаційної вартості на відміну від попереднього порядку, коли амортизація нараховувалась до моменту досягнення об'єктом групи 1 вартості 1700 грн. або сукупною вартістю груп 2-4 нульового значення. Згідно з нормами Податкового кодексу, нарахування амортизації по основних засобах груп 2-4, які фактично не існують, анульовано.

Таким чином, проаналізовані нормативно-правові документи - П(С)БО 7 «Основні засоби» (бухгалтерський облік) та Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (податковий облік) - дадуть змогу усім підприємцям охопити зміни у визначенні ототожнюючих понять «основні засоби», «основні фонди» та «амортизація», у класифікації основних засобів та інших необоротних активів, обліку, переоцінки, порядку вибуття та амортизації [7].

Інтеграційні процеси, які відбуваються у світі, призводять до необхідності розробки загальних правил складання фінансової звітності для забезпечення достовірної інформації та однозначного тлумачення звітних показників учасниками міжнародного фондового ринку. Ці правила знайшли своє відображення у Міжнародних стандартах фінансової звітності (МСФЗ). З огляду на те, що національні облікові стандарти розроблені з урахуванням вимог міжнародних стандартів, П(С)БО 7 "Основні засоби" має ряд спільних положень з МСФЗ 16 "Основні засоби" [16, 149].

Суттєві відмінності відсутні щодо висвітлення наступних питань: сфера застосування стандарту; визначення понять: амортизація; вартість, яка амортизується (в МСФЗ - сума, яка амортизується); група основних засобів (в МСФЗ - клас основних засобів); ліквідаційна вартість; основні засоби; порядок та умови їх визнання; строк корисного використання (експлуатації), формування первісної вартості об'єкта та перелік витрат, які не включаються до первісної вартості; формування первісної вартості при обміні об'єкта основ-них засобів на подібні та неподібні активи; проведення переоцінки об'єкта основних засобів і відображення її результатів в обліку [16, 87].

Однак, існують положення, які містять розбіжності (табл. 1.5).

Таблиця 1.5. Порівняння міжнародного та національного стандартів з обліку основних засобів

Ознака	П(С)БО 7 "Основні засоби"	МСФЗ 16 "Основні засоби"
Переоцінка
Об'єкт, що не підлягають переоцінці	Малоцінні необоротні матеріальні активи та бібліотечні фонди, якщо амортизація їх вартості нараховується у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 % його вартості, яка амортизується, та решта 50 % вартості, яка амортизується у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта 100% вартості.	Не розглядається
Визначення суми амортизації на дату переоцінки	Переоцінена сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки.	Будь-яка сума амортизації на дату переоцінки: а) перераховується пропорційно до зміни валової балансової вартості активу так, що
		балансова вартість активу після переоцінки дорівнює сумі переоцінки; б) виключається з валової балансової вартості активу та чистої суми, перерахованої до переоціненої суми активу.
Амортизація
Методи нарахування амортизації	Прямолінійний, виробничий (метод суми одиниць продукції), Зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний
Момент початку нарахування амортизації	3 місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання	Не розглядається
Момент припинення нарахування амортизації	Починаючи з місця, наступного за місяцем: вибуття об'єкта основних засобів; переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію	Не розглядається
Надходження основних засобів на підприємство
Шляхи	Придбання, створення власними силами
	Безоплатне надходження, внесок до статутного капіталу, переведення до об'єктів основних засобів зі складу оборотних активів (товарів, готової продукції).	Виготовлення подібних активів для продажу в процесі звичайної господарської діяльності.
Вибуття основних засобів
Шляхи	Продаж, часткова ліквідація об'єкта основних засобів
	Безоплатна передача, невідповідність критеріям визнання активу.	Виключення активу з використання без очікування економічних вигід від його вибуття.

Отже, на підставі порівняльної характеристики МСБО 16 та П(С)БО 7 можна сказати, що зазначені нормативні документи, поряд з тотожними, містять відмінні положення. Крім того, ці документи мають надавати користувачам інформацію щодо змін у складі основних засобів протягом періоду та розкриття інформації про залишки на звітну дату, тому вони не повинні суперечити один одному [16, 95].

МСБО містять позитивний досвід багатьох країн, тому було б доречним продовжувати удосконалювати національні стандарти, або ж надати міжнародним стандартам статус національних. Це б полегшило роботу бухгалтерів, підприємства яких мають справу з іноземними партнерами, і покращило імідж країни. Орієнтація національних облікових систем на міжнародні стандарти забезпечує можливість співставлення звітних показників підприємств різних країн. Це забезпечує інвесторів необхідною інформацією при прийнятті рішень щодо реалізації міжнародних інвестиційних проектів, сприяє переміщенню капіталів та інтеграції національних економік.



Розділ 2. Організація обліку основних засобів

2.1 Аналітичний та інвентарний облік основних засобів

Усі основні засоби повинні знаходитися на відповідальному зберіганні посадових осіб, призначених наказом керівника установи. З цими посадовими особами укладається письмовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Вони стежать за збереженням основних засобів, ведуть їх облік за місцем зберігання та експлуатації в "Інвентарному списку основних засобів" (т.ф. № 03-11). У разі зміни відповідальної особи здійснюється інвентаризація основних засобів, які знаходяться на її зберіганні, про що складається приймально-здавальний акт довільної форми. Акт затверджує керівник установи. Один примірник акта залишається в особи, яка знає основні засоби, а другий передається до бухгалтерії для запису в облікові регістри.

Аналітичний облік основних засобів за місцем їх зберігання ведеться матеріально-відповідальними особами у розрізі інвентарних об'єктів. Принципово важливим для організації обліку основних засобів є чітке визначення інвентарного об'єкта (таблиця 2.1) [18, 25]. Окремим інвентарним об'єктом вважається закінчений конструктивний елемент з усіма належними йому пристроями та приладдям; конструктивно відокремлений предмет, який призначений для виконання певних самостійних функцій, або відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів, що становлять собою одне ціле і спільно виконують певну роботу [23, 54].

Так, інвентарним об'єктом, що підлягає обліку на субрахунку "Будинки", є кожний окремий будинок або його частина, яка на правах власності належить установі. До складу будинку входять усі потрібні для експлуатації і розміщені всередині нього комунікації, тобто: система опалення, включаючи і котельну установку (якщо остання знаходиться у самому будинку), внутрішня мережа волога газопроводу і каналізації з усіма пристроями, внутрішня мережа силової та освітлювальної електропроводки з усією освітлювальною апаратурою, внутрішні телефонні і сигнальні мережі та вентиляційні пристрої загально санітарного значення, підйомники (ліфти) тощо. Якщо будинки прилягають один до одного і мають спільну стінку, але кожен з них становить собою самостійне конструктивне ціле, то вони вважаються окремими інвентарними об'єктами.

Надвірні будівлі, загорожі та інші надвірні споруди, які обслуговують будинок (сарай, огорожа, колодязь та ін.), становлять разом з ним один інвентарний об'єкт. Якщо ж ці споруді обслуговують два чи більше будинків, то вони вважаються самостійними інвентарними об'єктами [4, 37].

Таблиця 2.1. Інвентарні об'єкти основних засобів

Основні засоби	Інвентарний об'єкт
Будівлі	Кожна окрема будівля разом з надвірними добудовами. Якщо надвірні добудови і споруди обслуговують дві і більше будівель, то їх слід вважати самостійними інвентарними об'єктами.
Споруди	Кожна окрема споруда з усіма пристосуваннями, які складають з нею єдине ціле.
Передавальні пристрої	Кожний окремий пристрій, який має самостійне значення, за допомогою якого здійснюється: передача електричної і теплової енергії; передача механічної енергії від машин -- двигунів до робочих машин; переміщення рідких або газоподібних речовин від одного інвентарного об'єкта до іншого.
Транспортні засоби	Кожний окремий об'єкт з включенням усіх пристосувань, які належать до нього.
Силові машини та устаткування	Кожна окрема машина, включаючи деталі, які входять до її складу, прилади, а також трубопроводи, які належать до неї, кабелі, електропроводи, індивідуальна огорожа, фундамент.
Робочі машини і устаткування	Кожна окрема машина, апарат, агрегат-установка, включаючи двигуни, які входять до її складу, пристосування, прилади, інструменти, електроустаткування, а також індивідуальна огорожа і фундамент.
Вимірювальні і регулювальні прилади та пристрої	Предмети, які не є складовою частиною будь-якого іншого інвентарного об'єкта, а мають своє самостійне призначення.
Інструменти	Ріжучі, ударні, в тому числі ручні, механізовані (гідравлічні), ті, які працюють за допомогою електроенергії, а також різного роду пристосування (робочі зажими, тиски тощо).
Виробничий інвентар і пристосування	Предмети виробничого призначення для полегшення виробничих операцій під час роботи (робочі столи, верстати тощо), устаткування (групові огородження машин тощо), а також сховища для зберігання сипучих і рідких тіл (баки, чани, зокрема інвентарна тара тощо).

Для організації обліку та забезпечення контролю за збереженням основних засобів на кожний об'єкт (предмет), за винятком бібліотечних фондів, відкривається інвентарна картка і кожному з них присвоюється інвентарний номер, який складається з восьми знаків. Перші два знаки номера означають синтетичний рахунок, третій -- номер субрахунку, четвертий -- підгруп) останні чотири -- порядковий номер предмета у групі. На субрахунках, з яких не виділено підгрупи, четвертим знаком є нуль.

Поділ основних засобів на підгрупи передбачено "Порядком застосування плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ", затвердженим наказом ГУ ДКУ від 10 грудня 1999 р. № 114 [10].

Згідно з цим Порядком на субрахунку 103 "Будинки та споруди" обліковують три підгрупи об'єктів [7]:

1) будинки виробничо-господарського призначення, зайняті органами управління, соціально-культурними (будівлі навчальних закладів, лікарень, поліклінік і амбулаторій, будинків-інтернатів для престарілих та інвалідів, дитячих закладів, бібліотек, клубів, музеїв, науково-дослідних інститутів, лабораторій та ін. та іншими установами;

2) будинки, що повністю чи переважно призначені для проживання;

3) споруди -- водокачки, стадіони, басейни, дороги, мости-пам'ятники, огорожі парків, скверів і загальних садів та ін.

На субрахунку 104 "Машини та обладнання" обліковую засоби з поділом на дев'ять підгруп [7]:

1) силові машини та обладнання;

2) робочі машини та обладнання;

3) вимірювальні прилади;

4) регулювальні прилади та пристрої;

5) лабораторне обладнання;

6) обчислювальна техніка;

7) медичне обладнання;

8) комп'ютерна техніка та комплектуючі;

9) інші машини та обладнання.

Аналогічний поділ основних засобів та інших необоротних матеріальних активів на підгрупи передбачено і за деякими іншими субрахунками. Відповідно до цього інвентарний номер, наприклад будинку лікарні, може мати значення 10310001, дозатора або барометра -- 10430006, мотоцикла -- 10540010, електровібратора -- 10620003 тощо.

Коли інвентарний об'єкт стає складним, тобто включає ті чи інші відокремлені елементи, які становлять з ним одне ціле, на кожному такому елементі повинен бути зазначений інвентарний номер об'єднуючого їх основного об'єкта. Інвентарний номер позначається на металевому жетоні, який прикріплюється до об'єкта, наноситься на об'єкт олійною фарбою або іншим способом, що забезпечує його тривале зберігання без пошкодження і втрати.

Присвоєний об'єкту основних засобів інвентарний номер зберігається за ним на весь період його знаходження в даній установі. Номери інвентарних об'єктів, які вибули або ліквідовані, не повинні протягом трьох років присвоюватися об'єктам основних засобів, що надходять заново [24, 94].

Орендовані основні засоби обліковуються в орендарів на позабалансовому рахунку 01 "Орендовані необоротні активи" під тими ж інвентарними номерами, які присвоїв їм орендодавець.

Інвентарний номер є одночасно кодом інвентарного об'єкта при веденні обліку з використанням обчислювальної техніки.

Аналітичний облік основних засобів ведеться на інвентарних картках типових форм № 03--6 (бюджет), № 03--8 (бюджет) і № 03-9 (бюджет). "Інвентарна картка обліку основних засобів у бюджетних установах" т. ф. № 03-6 (бюджет) заводиться на кожний інвентарний об'єкт (предмет) основних засобів. Інвентарна картка т. ф. № 03--8 (бюджет) використовується для обліку тварин і багаторічних насаджень. У цих картках наводяться дані, що характеризують індивідуальні особливості об'єкта обліку, а також бухгалтерські записи щодо дати оприбуткування, усіх внутрішньогосподарських переміщень, дати і причини вибуття. Звичайно у картках наводиться інвентарний номер об'єкта, синтетичний рахунок і субрахунок, на якому цей об'єкт враховується, його первинна вартість, річна сума та останній рік нарахування зносу. Складає і підписує інвентарну картку бухгалтер на підставі відповідних первинних документів [6, 172].

Інвентарна картка т. ф. № 03--9 (бюджет) застосовується для групового обліку однотипних об'єктів основних засобів, які мають одне й те ж призначення, однакову технічну характеристику і вартість. Такі картки заводять на матеріально відповідальних осіб. У них враховують однотипні інструменти, столовий і кухонний інвентар, бібліотечні фонди, сценічно-постановочні засоби, малоцінні необоротні матеріальні активи тощо. Записи в картках здійснюють окремо на кожний предмет із зазначенням його інвентарного номера та суми вартості.

Масовий інвентар (парти, столи, інструменти й інші предмети) можна записувати загальними сумами, вказуючи кількість одиниць та їхні інвентарні номери. Для обліку бібліотечних фондів відкривається одна картка. Облік провадиться тільки у вартісному вираженні загальною сумою. Для специфічно-постановочних засобів картки відкриваються на матеріально відповідальних осіб і ведуться з предметів одного найменування, близьких за розмірами, якістю матеріалу і ціною. Записи в картках здійснюють у кількісному і вартісному обчисленні [19, 23].

Інвентарні картки зберігаються в спеціально обладнаних ящиках--картотеках в бухгалтерії, де вони розподіляються за відповідними субрахунками та підгрупами з внутрішнім під розподілом за матеріально відповідальними особами, а в централізованих бухгалтеріях -- за обслуговуваними установами.

Картотеки повинні мати ряд пристосувань, які полегшують роботу бухгалтеру: опорні пластинки -- для підтримання карток у вертикальному положенні, розподілювачі -- для групування карток за подібними ознаками, індикатори -- для позначення шифру, букви, або іншої умовної ознаки групи об'єктів обліку відокремлених розподілювачем. Індикатори часто закріплю юті безпосередньо на розподілювачах. Останні можуть виконувати одночасно і роль опорних пластинок [11, 64].

Для контролю за збереженням інвентарних карток їх реєструють у спеціальному "Описі інвентарних карток з обліку основ них засобів" т. ф. № 03--10 (бюджет), який ведеться в бухгалтері в одному примірнику.

Інвентарні картки реалізованих основних засобів додаються до документів (актів, накладних), якими було оформлено реалізацію. Після внесення відміток про списання основних засобів інвентарні картки додають до документів, якими було оформлено списання, і разом з останніми здають в архів. Опис інвентарних карток з обліку основних засобів здасться в архів толі, коли в останню інвентарну картку вноситься відмітка про списання об'єкта основних засобів. Строк зберігання інвентарних карток та журналів обліку основних засобів в установах становить 3 роки після їх ліквідації.

Для контролю за правильністю бухгалтерських записів на рахунках синтетичного й аналітичного обліку щоквартально складають оборотні відомості з кожної групи аналітичних рахунків, які об'єднані відповідними субрахунками та синтетичними рахунками. Підсумки оборотів і залишків, визначені в оборотних відомостях, звіряють з підсумком оборотів та залишком на відповідному субрахунку в книзі Журнал-головна. Цим забезпечується тотожність даних синтетичного й аналітичного обліку [21, 109].

Отже, в цілому для отримання детальної інформації, необхідної для ефективного використання основних засобів за їх окремими видами і процесами, на підприємстві здійснюють аналітичний пооб'єктний облік.

2.2 Синтетичний облік надходження та вибуття основних засобів

Для узагальнення інформації про наявність і рух основних засобів передбачено синтетичний рахунок 10 «Основні засоби» та 11 «Інші необоротні і матеріальні активи». На рахунку 10 обліковують власні чи отримані у фінансову оренду ОЗ та орендовані цілісні майнові комплекси, віднесені до складу ОЗ, а також об'єкти інвестиційної нерухомості.

За дебетом рахунку 10 відображають надходження ОЗ, суму видатків, пов'язану з поліпшенням ОЗ, і суму їхньої дооцінки. Надходження ОЗ може провадитися шляхом придбання, створення, безоплатного одержання. Поліпшенням ОЗ вважають модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання й реконструкцію. За дебетом також відображається сума створеного забезпечення, зокрема на передбачену законодавством рекультивацію порушених земель [18, 42].

За кредитом рахунку 10 відображають вибуття ОЗ шляхом продажу, безоплатної передачі або через невідповідність критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації ОЗ, і суму їхньої уцінки [3, 67].

Рахунок 10 має такі субрахунку:

«Інвестиційна нерухомість»;

«Земельні ділянки»;

«Капітальні витрати на поліпшення земель»;

«Будинку та споруди»;

«Машини та обладнання»;

« Транспортні засоби»;

«Інструменти, прилади та інвентар»;

«Тварини»;

«Багаторічні насадження»;

«Інші основні засоби».

На рахунку 11 обліковують матеріальні активи, які не відображені у складі об'єктів обліку на рахунку 10 «Основні засоби».

За дебетом рахунку 11 відображують надходження інших необоротних матеріальних активів на підприємство; сума витрат, яка пов'язана з поліпшенням об'єкта, сума дооцінки вартості об'єкта необоротних матеріальних активів.

За кредитом рахунку 11 відображаються вибуття інших необоротних матеріальних активів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об'єкта та сума їх уцінки [14, 81].

Рахунок 11 має такі субрахунки:

«Бібліотечні фонди»;

«Малоцінні необоротні матеріальні активи»;

«Тимчасові (не титульні) споруди»;

«Природні ресурси»;

«Інвентарна тара»;

«Транспортні засоби»;

«Предмети прокату»;

«Інші необоротні матеріальні активи»;

Облік необоротних матеріальних активів ведеться по кожному об'єкту таких активів.

Основні засоби надходять на підприємство в результаті [15, 104]:

- капітальних інвестицій (будівництво або придбання);

- в результаті фінансової оренди;

- в результаті безоплатного отримання (подарунку);

- внески засновників до статутного капіталу;

- в результаті обміну (на подібні або неподібні).

Прийом об'єкту здійснює комісія, створена за наказом керівника підприємства. Цю комісію обов'язково очолює заступник директора (або головний інженер). В комісію входить головний бухгалтер.

Мета комісії - перевірити відповідність об'єкта документам, які супроводжують його. Об'єкт, обов'язково, супроводжує технічна документація (паспорт, сертифікат, посвідчення).

Комісія складає «Акт прийому-передачі ОЗ» (типова форма ОЗ-1). Обов'язково в документі є [20, 212]:

- повна назва об'єкту відповідно до документації;

- коротка технічна характеристика (параметри та ін.);

- дата створення або виготовлення;

- дата надходження на підприємство;

- дата введення в експлуатацію;

- первісна вартість;

- сума зносу, нарахована за час його експлуатації на момент введення об'єкту;

- шлях надходження;

- відповідність даних технічних документів;

- підписи всієї комісії на чолі з головою.

Акт далі передається в бухгалтерію - в бухгалтерії на підставі акту відкривається картка інвентарного обліку - далі в інвентарній картці проставляється інвентарний номер об'єкта, який присвоюється відповідними технічними службами при надходженні об'єкта [4, 63].

Об'єкт основних засобів виключається з активів (списується з балансу) у випадку його вибуття внаслідок:

- продажу;

- безкоштовної передачі;

- невідповідності критеріям визнання активом;

- передачі до статутного капіталу іншого підприємства.

Фінансовий результат від вибуття об'єктів основних засобів визначається відрахуванням з доходу від вибуття основних засобів їхньої залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов'язаних з вибуттям основних засобів.

Вибулі регістри аналітичного обліку основних засобів (ф. ОЗ-6 «Інвентарна картка обліку основних засобів», ф. ОЗ-3 «Акт списання основних засобів») додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів [19, 71].

У випадку часткової ліквідації об'єкта основних засобів його первісна (переоцінена) вартість і знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості і зносу ліквідованої частини об'єкта [15, 94].

У випадку вибуття об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. Таким чином, сума, що враховується у складі додаткового капіталу, буде включати тільки суми дооцінки тих основних засобів, які перебувають на обліку підприємства.

Первісна (переоцінена) вартість і сума зносу вибулих основних засобів в обов'язковому порядку відображається в примітках до фінансової звітності при розкритті інформації про основні засоби.

Оформлення в обліку операцій вибуття об'єкта основних засобів наведено в таблиці 2.2 [22, 37].

Таблиця 2.2. Оформлення в обліку операцій вибуття об'єкта основних засобів

Зміст господарських операцій	Дт	Кт
1. Продаж основних фондів
Отримано доход від реалізації об'єкта основних засобів	377	742
Зменшення доходу на суму ПДВ	742	641
Списано суму нарахованого зносу проданого об'єкта основних засобів	13	10
Залишкова вартість проданого об'єкта основних засобів включена до складу витрат	972	10
Доход від реалізації віднесений на фінансовий результат	742	793
Собівартість реалізованого об'єкта віднесена на фінансовий результат	793	972
Отримано оплату від покупця	31	377
2. Продаж основних фондів після одержання авансу
Отримано аванс від покупця об'єкта основних засобів	31	685
Відбито суму податкових зобов'язань по ПДВ в отриманому авансі	643	641
Передано об'єкт основних засобів покупцеві, відображено доход від реалізації об'єкта основних засобів	685	742
Зменшення доходу на суму ПДВ	742	643
Списано суму нарахованого зносу проданого об'єкта основних засобів	13	10
Доход від реалізації віднесений на фінансовий результат	742	793
Віднесена на фінансовий результат собівартість реалізованого об'єкта	793	972
3. Вибуття основних фондів внаслідок безкоштовної передачі
Передано об'єкт основних засобів новому власникові об'єкта основних засобів по залишковій вартості	377	10
Нараховано податкові зобов'язання на суму ПДВ виходячи зі звичайної ціни (залишкової вартості)	377	641
Списано суму нарахованого зносу переданого об'єкта основних засобів	13	10
Відбито балансову вартість переданого об'єкта й витрати, які пов'язані з передачею (ПДВ)	972	377
Віднесена на фінансовий результат собівартість реалізованого об'єкта	793	972
4. Вибуття основних фондів через ліквідацію
Списано нарахований знос об'єкта основних засобів, що ліквідується	13	10
Списано об'єкт основних засобів у частині залишкової вартості	976	10
Нараховано витрати, пов'язані з ліквідацією об'єкта основних засобів	976	661
Віднесені на фінансовий результат витрати по списанню ліквідованого	793	976
Оприбутковано матеріали, які отримані в результаті ліквідації об'єкта основних засобів	209	746
Визнаний доход від ліквідації віднесений на фінансовий результат	746	793
5. Вибуття основних фондів, якщо сума дооцінки перевищує суми уцінок
Отримано доход від реалізації об'єкта основних засобів	377	742
Зменшення доходу на суму ПДВ	742	641
Списано нарахований знос реалізованого об'єкта основних засобів	13	10
Списано залишкову вартість реалізованого об'єкта основних засобів	972	10
Віднесено доход від реалізації на фінансовий результат	742	793
Віднесена на фінансовий результат собівартість реалізованого об'єкта	793	972
Зменшено додатковий капітал на величину перевищення всіх попередніх дооцінок над всіма проведеними уцінками даного об'єкта основних засобів	423	441



Отже, синтетичний облік необхідний для визначення загальної наявності основних засобів, отримання узагальнених даних про рух основних засобів, їх джерела і господарські процеси та контролю за їх переміщенням. На основі даних синтетичного обліку складають первинні документи.

2.3 Автоматизація обліку основних засобів

Сьогодні багато виробничих підприємств використовують досить широку номенклатуру основних засобів, тобто, ручний спосіб обробки інформації є малоефективним та трудомістким. В цьому випадку постає питання автоматизації процесу обліку основних засобів. Для вирішення поставленого питання автоматизації можна виділити наступні завдання [12, 157]:

облік і контроль об'єктів основних засобів за місцями зберігання та класифікаційними групами;

правильне та своєчасне відображення руху основних засобів;

облік правильного нарахування й відображення амортизації;

облік витрат на ремонт та модернізацію;

облік переоцінки основних засобів, дооцінка або уцінка;

облік вибуття об'єктів основних засобів, тощо.

Кожна програма бухгалтерського обліку містить певний набір інструментів, вбудовані сервісні механізми, необхідні для роботи користувача з комп'ютером. Пропонуємо, порівняти облік основних засобів в програмах «1С:Підприємство» (версія 8.2), «Парус-Підприємство» і «Галактика» (табл.2.3).



Таблиця 2.3. Порівняльна характеристика інформаційних систем «1С:Підприємство», «Парус-Підприємство» і «Галактика»

Класифікаційна Ознака	«1С:Підприємство»	«Парус -Підприємство»	«Галактика»
Клас програми	Управлінські системи
Призначення	Для ведення бухгалтерського обліку
Група споживачів	Бухгалтерія, управлінці
Об'єкт обліку	Середні та великі підприємства, корпорації	Малі і середні підприємства різних форм власності	Великі підприємства, багатогалузеві корпорації
Спосіб реалізації облікових функцій	Введенню операцій за шаблонами та за допомогою документів	Перевага надається введенню операцій за шаблонами
Комплексність виконання функцій	Інтегрована програма	Локальна програма	Інтегрована програма

Отже, за порівняльною характеристикою всі три програми мають спільні риси - управлінська система автоматизації, що призначена для ведення бухгалтерського обліку. Розглянемо детальніше питання обліку основних засобів в цих системах. Автоматизоване рішення задач обліку основних засобів базується на створенні і веденні інформаційної бази про наявність основних засобів, яка формується на підставі інвентарної картотеки.

Схема організації обліку основних засобів у середовищі інформаційної системи «1С:Підприємство» зображено на рисунку 2.1 [17, 62].

Так, створення нормативно-довідкової інформації забезпечується через заповнення довідників «Необоротні активи», «Місця зберігання» та «Інвестиції». Дані довідників використовуються під час створення і редагування документів і для ведення аналітичного обліку на рахунках 10 - 13.

Необхідно враховувати, що аналітичний облік в програмі ведеться за допомогою спеціального механізму «субконто». Під видом субконто розуміють сукупність однотипних об'єктів аналітичного обліку. Рахунок 10 «Основні засоби» має два субконто - «Необоротні активи» та «Місця зберігання».

Для створення набору даних руху основних засобів заповнюються різноманітні документи в залежності від змісту господарської операції. Найбільш поширеною є операція надходження (придбання) об'єкта основних засобів та введення його в експлуатацію. Для автоматизації процесу відображення цих операцій заповнюється документи [18, 187]:

- витрати на придбання оформлюються за допомогою документа «Прибуткова накладна»;

- додаткові витрати, які входять у первісну вартість об'єкта відображають у документі «Витрати на придбання»;

- вартість прийнятих в експлуатацію основних засобів за допомогою «Акт введення в експлуатацію».

Операції щодо модернізації чи ремонту основних засобів відображується за допомогою документа «Модернізація необоротних активів».

Для вибуття основних засобів використовують документи «Видаткова накладна» чи «Ліквідація необоротних активів». Для нарахування амортизації використовується документ «Нарахування амортизації». Необхідно пам'ятати, що для цієї операції існує рахунок 13 «Знос (амортизація) необоротних активів», який ведеться в розрізі субконто «Необоротні активи» [14, 73]. Проведення аналізу результатної інформації здійснюється за допомогою формування основних та регламентованих звітів. Таким чином, облік основних засобів в інформаційній системі «1С:Підприємство» поділяється на декілька етапів, які мають самостійне значення, нормативне регулювання та документальне оформлення. Так до даних етапів відносять надходження необоротних активів, зарахування їх на баланс, нарахування амортизації та вибуття.

Особливості організації обліку основних засобів в інформаційній системі «Парус-Підприємство» відображені на рисунку 2.2 [18, 154].

Для обліку операцій з основними засобами використовується система «Інвентарна картотека», де реєструються інвентарні картки на кожен об'єкт основних засобів. Всі операції з об'єктами реєструються в історії інвентарного об'єкта [12, 134].

Нормативно - довідкова інформація зберігається в словниках «Номенклатор» та «Контрагенти».

Аналітичний облік відбувається при введенні в План рахунків типової форми аналітичного обліку.

При введенні об'єкта в експлуатацію, він повинен бути відображений в інвентарній картці за допомогою функції «Введення в експлуатацію», в результаті якої в інвентарній картці відображається відповідна оцінка і заноситься в історію інвентарного об'єкта.

Реєстрація переміщення основного засобу відображується в інвентарній картотеці при виконанні функції «Внутрішнє переміщення». Переоцінка в програмі виконується через «Зміна вартості об'єкта» під час дооцінки або «Переоцінка» шляхом множенням початкової вартості на коефіцієнт чи зазначенням нової початкової вартості.

Нарахування амортизації проводиться щоквартально на підставі норм амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних засобів через «Розрахунок амортизаційних відрахувань». Списання відображається в інвентарній картотеці в результаті команди «Списання інвентарного об'єкту». Тобто, в системі «Парус-Підприємство» використовується система «Інвентарна картка», яка ґрунтується на використанні регістру залишків засобів на рахунках та журналі господарських операцій [23, 50].

Для обліку основних засобів використовується компонента «Контур бухгалтерського обліку», що включає модуль «Основні засоби». Також доцільно буде використовувати модулі «Складський облік», «Облік матеріальних цінностей», «Господарські операції», «Управління ремонтами», тощо [3, 34].

Перед початком роботи слід заповнити загальносистемні каталоги, довідники та класифікатори.

Аналітичний облік ведеться за допомогою «Класифікатора КАО (коду аналітичного обліку». Облік наявності основних засобів ведеться за допомогою картотеки, яка складається з інвентарних карток. Це здійснюється наступним чином [16, 47]:

- функцією надходження з реєстрацією господарської операції, формування проводок, доцільно використовувати для об'єктів, що надійшли в поточному періоді;

- функцією «Накладна» - Склад - Основні засоби, доцільно використовувати для об'єктів, що раніше знаходились на складі;

- ручним введенням даних за допомогою функції «Введення картотеки», використовується для об'єктів, що вже знаходяться в експлуатації.

Нарахування амортизації відбувається автоматично за поточний місяць за допомогою функції «Нарахування амортизації». Модернізація здійснюється за допомогою модуля «Управління ремонтами», що діє на принципі планово - запобіжних ремонтів. Значною відмінністю програми від інших є використання контурів - сукупності програмних модулів, що забезпечують облік усіх видів матеріальних, нематеріальних, фінансових засобів та обслуговування їх руху, складання звітних документів підприємства, тощо.

Таким чином, для автоматизації бухгалтерського обліку основних засобів можна використовувати будь-яку з перелічених інформаційних систем. Кожна з них має свої переваги та недоліки, але за допомогою даних інформаційних систем бухгалтер отримує вичерпну інформацію про стан обліку основних засобів для прийняття управлінських рішень та, за потреби, для передачі отриманих даних в суміжні сфери обліку.



2.4 Основні напрями покращення обліку основних засобів

Дослідження теоретичних положень та діючої практики бухгалтерського обліку основних засобів дозволило визначити ряд невирішених проблем, які гальмують процес управління виробництвом та знижують ефективність використання основних засобів. Серед них єдність економічної та бухгалтерської термінології, принципи оцінки основних засобів та нематеріальних активів, підвищення аналітичності та інформативності первинних документів з обліку основних засобів [12, 58]. Проблеми обліку основних засобів в умовах реформування економіки набувають особливої актуальності у зв'язку з потребою отримати інвесторами та іншими зацікавленими користувачами точної і достовірної інформації про стан та ефективність використання основних засобів. Система їх обліку, яка склалася, не задовольняє вимоги ринку, умови функціонування значно розширюють коло операцій, що проводяться з основними засобами: купівля-продаж, нарахування амортизації, страхування, приватизація, реалізація інвестиційних проектів. Основні проблеми, які потребують вирішення, були систематизовані авторами і наведені на рисунку 2.4 [23, 45].

Утворення єдиної інформації системи технологій. Цьому повинно передувати дослідження відносно визначення потреб власників, держави, а вже на основі отриманих результатів - розробка основних шляхів удосконалення облікового процесу на підприємстві.

Необхідність у провадження міжнародних стандартів фінансової звітності в практику бухгалтерського обліку підприємств обумовлена переорієнтацією економіки України на ринковий механізм господарювання, і є дуже важливим етапом в удосконаленні системи обліку, як основних засобів, так й інших елементів [21, 125].

Стратегія застосування міжнародних стандартів передбачає реформування системи бухгалтерського обліку та впровадження методології поширення інформації з економічних питань згідно з міжнародними стандартами для забезпечення відкритості, прозорості та зіставлення показників фінансової звітності суб'єктів господарювання.

Тому досить важливим етапом удосконалення обліку основних засобів є гармонізація П(С)БО 7 з М(С)БО 16 "Основні засоби", зокрема у частині [16, 7]:

а) у П(С)БО 7 потрібно визначити необхідність проводити переоцінку основних засобів лише в тому разі, якщо їх справедливу вартість можна достовірно визначити;

б) варто запровадити способи можливого визначення справедливої вартості об'єкта основних засобів, яка повинна бути документально засвідчена;

в) при операціях обміну варто оцінювати об'єкт основних засобів за справедливою вартістю, а не виходити з їх поділу на подібні чи неподібні об'єкти, що є досить абстрактним положенням;

г) у П(С)БО 7 доцільно дати посилання на П(С)БО 28 "Зменшення корисності активів" щодо встановлення порядку зменшення корисності активів[7].

З метою покращення бухгалтерського обліку основних засобів зазначається доцільним ввести до Плану рахунків окремий рахунок для відображення витрат на ремонт основних засобів із субрахунками поточного та капітального ремонтів. Цей рахунок повинен бути активним і калькуляційним, де по дебету слід відображати всі витрати на ремонт основних засобів. З кредиту цього рахунку слід списувати витрати закінчених ремонтів на витрати звітного періоду. Залишком на рахунку будуть суми по незавершеним поточним та капітальним ремонтом [16, 14].

Наступна проблема, яка розглянута багатьма науковцями, є недосконалість первинної документації з обліку основних засобів. Так, діючі форми первинної документації з обліку основних засобів та інвентаризаційні описи дублюють один одного. Майже зовсім не відрізняються за змістом інвентарні картки форм ОЗ-6, ОЗ-7, ОЗ-8. Водночас у наявних формах обліку не передбачено відображення устаткування, придбаного підприємством для резерву, до запровадження в експлуатацію, що на практиці створює певні труднощі при розрахунку амортизаційних відрахувань [16, 23].

Не знайшла відображення у формах обліку й інформація про зміни первинної вартості інвентарного об'єкта після переоцінки та індексації. Порівняння інвентарних карток форм ОЗ-6, ОЗ-7, ОЗ-8 з формою ОЗ-1 "Акт приймання-передачі основних засобів" засвідчує, що в них відсутня лише інформація про висновок приймальної комісії й підписи її членів [3]. Проте сам факт складання акта і відкриття інвентарних карток свідчить про позитивний висновок комісії, адже при невідповідності технічним умовам об'єкт прийманню не підлягає й інвентарна картка не виписується. Таким чином, доповнивши інвентарну картку підписами членів комісії, можна скоротити форму ОЗ-1. А якщо ввести в неї ще й підписи здавача та одержувача, то при внутрішньому переміщенні об'єктів можна скоротити форму ОЗ-2. Доповнення інвентарної картки підписами комісії з упровадження основних засобів після ремонту, реконструкції, модернізації, а також графою для відображення змін після таких операцій дає змогу скоротити форму ОЗ-3. Можна також не використовувати форму ОЗ-4, якщо доповнити її підписами ліквідаційної комісії й відобразити окремим рядком результати ліквідації об'єкта [17, 30].

Також первинна облікова інформація про наявність, рух, капітальний ремонт та інші операції щодо основних засобів відображається в численних спеціалізованих регістрах, постійні реквізити яких тотожні. Це не сприяє якісному веденню обліку, збільшує трудомісткість опрацювання та відображення інформації, створює певні труднощі у формування документообігу й забезпеченні необхідними видами бланків.

Здійснивши ряд модифікацій, можна одержати компактну конструкцію практично універсальної форми типу "Інвентарна картка - акт обліку руху основних засобів", що сприятиме не тільки зниженню трудомісткості облікових робіт і скороченню документообігу, а й посиленню контролю завдяки підвищенню рівня інформативності й наочності документів [22, 57].

Також підприємствам можна порекомендувати вести первинний облік руху основних засобів за допомогою програмного продукту Excel, який дозволяє повністю автоматизувати процес виписування первинної документації разом з веденням реєстру документів (що додає упорядкованості в обліковому процесі), а, крім того всі дані з програми Excel повністю сумісні з будь-якими бухгалтерськими програмами, які працюють під оболонкою Windows. Таке нововведення значно скоротило б витрати ручної праці [16, 31].

Отже, випливає, що процедура обліку основних засобів складна та суперечлива. Недоліки національного законодавства у сфері бухгалтерського обліку створюють перешкоди для стандартизації та оптимізації обліку. У подальших дослідженнях слід більш детально розглянути проблеми організації первинного обліку основних засобів і пошук оптимального програмного забезпечення.



Висновки

бухгалтерський облік фінансовий

В процесі даної роботи було проведено узагальнення, систематизація, закріплення й розширення теоретичних і практичних знань з теми «Облік основних засобів».

У курсовій роботі було розглянуто:

- основні положення обліку основних засобів;

- визначення, класифікація та оцінка основних засобів;

- документальне оформлення руху основних засобів;

- законодавчо-нормативні акти, які регулюють облік основних засобів;

- міжнародний досвід обліку основних засобів;

- аналітичний та інвентарний облік основних засобів;

- автоматизацію основних засобів;

- облік надходження та вибуття основних засобів;

- наведено шляхи удосконалення організації обліку.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби і розкриття інформації про них у фінансовій звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб всіх форм власності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

Дослідження та узагальнення різних визначень поняття основних засобів підприємства дозволяє стверджувати, що це матеріальні активи, які, суб'єкт господарювання використовує як засоби праці, строк корисного використання яких більше одного року або операційного циклу, якщо він довший за рік. За своїм складом і функціональною роллю основні засоби неоднорідні, тому їх класифікують. Можна виділити нормативну класифікацію та класифікацію за науковцями, що дозволяє найбільш повно відобразити основні засоби в обліку.

Основні засоби зараховуються на баланс за первісною вартістю (собівартістю), яка залежить від способу їх надходження на суб'єкт господарювання. На дату балансу, відповідно до П(С)БО 7, суб'єкти господарювання застосовують модель переоцінки, що передбачає розрахунок індексу переоцінки та застосування його до первісної вартості та суми накопиченої амортизації.

У кінці кожного звітного періоду суб'єкт господарювання повинен оцінювати основні засоби на наявність ознак щодо зменшення корисності. Збиток же від зменшення корисності визнається лише в тому разі, якщо балансова вартість більша від суми очікуваного відшкодування, яка визначається як більша з двох величин - справедливої вартості мінус витрати на продаж або вартості при використанні. На дату вибуття основні засоби оцінюються за ліквідаційною вартістю.

Документування господарських операцій є важливим, первинним етапом бухгалтерського обліку і становить собою організований процес спостереження, вимірювання та записування даних про господарські операції в документах типової форми або створених на підприємстві згідно з вимогами нормативних актів; включає сукупність даних і бухгалтерських документів у письмовій або електронній формі, у яких ведеться реєстрація фактів господарського життя на підприємстві.

Розглянуті нормативно-правові документи - П(С)БО 7 «Основні засоби» (бухгалтерський облік) та Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (податковий облік) - дадуть змогу усім підприємцям охопити зміни у визначенні близьких понять «основні засоби», «основні фонди», у класифікації основних засобів та інших необоротних активів, обліку, переоцінки, порядку вибуття та амортизації.

На підставі порівняльної характеристики МСБО 16 та П(С)БО 7 можна сказати, що зазначені нормативні документи, поряд з тотожними, містять відмінні положення. МСБО містять позитивний досвід багатьох країн, тому було б доречним продовжувати удосконалювати національні стандарти, або ж надати міжнародним стандартам статус національних.

Синтетичний облік необхідний для визначення загальної наявності основних засобів, отримання узагальнених даних про рух основних засобів, їх джерела і господарські процеси та контролю за їх переміщенням. На основі даних синтетичного обліку складають первинні документи. В даній роботі ми розглянули синтетичний облік надходження та вибуття основних засобів, а саме: з'ясували які рахунки призначені для обліку руху основних засобів; принципи відображення господарських операцій з надходження та вибуття основних засобів та визначили які первинні документи необхідно заповнювати при відображенні руху основних засобів.

Також дослідили, що для автоматизації бухгалтерського обліку основних засобів можна використовувати будь-яку з досліджуваних інформаційних систем. Кожна з них має свої переваги та недоліки, але за допомогою даних інформаційних систем бухгалтер отримує вичерпну інформацію про стан обліку основних засобів для прийняття управлінських рішень та, за потреби, для передачі отриманих даних в суміжні сфери обліку.

Отже, випливає, що процедура обліку основних засобів складна та суперечлива. Недоліки національного законодавства у сфері бухгалтерського обліку створюють перешкоди для стандартизації та оптимізації обліку. У подальших дослідженнях слід більш детально розглянути проблеми організації первинного обліку основних засобів і пошук оптимального програмного забезпечення.

Размещено на Allbest.ru