Облік основних засобів та шляхи його удосконалення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського

Факультет економіки

Кафедра обліку та економічного аналізу

Курсова робота

Облік основних засобів та шляхи його удосконалення

Спеціальність 6.030509 «Облік і аудит»

Виконала:

Петренко Наталя Леонідівна

Студента 319 груп

Перевірив:

Бурова Ольга Миколаївна

викладач

МИКОЛАЇВ 2012

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Законодавчо-нормативні та теоретичні основи обліку основних засобів

1.1 Законодавчо-нормативні основи обліку основних засобів

1.2 Теоретичні основи обліку основних засобів

Розділ 2. Організаційно - економічна характеристика підприємства

Розділ 3. Облік основних засобів на підприємстві

3.1 Первинний та зведений облік основних засобів на підприємстві

3.2 Синтетичний і аналітичний облік руху основних засобів на підприємстві

3.3 Шляхи удосконалення обліку основних засобів на підприємстві

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Для задоволення потреб соціально - культурної сфери і наукового прогресу держава щорічно виділяє з бюджету величезні фінансові ресурси, витрачає значні обсяги матеріальних цінностей. І важливо, щоб ці ресурси та цінності використовувались на місцях з максимальним ефектом, і при цьому повністю задовольнялися потреби українського народу в культурному розвитку, освіті, медичному обслуговуванні, забезпечувалися всі інші соціальні потреби суспільства та вміло використовувався науковий потенціал.

На сучасному етапі розвиток суспільного виробництва забезпечує безперервне зростання національного доходу країни, і на цій основі відбувається щорічне зростання обсягу доходів та видатків Державного бюджету, який не може бути забезпечений без правильної організації бюджетного обліку.

Вибір теми курсової роботи, пов'язаної з основними засобами, обумовлений тим, о бухгалтерський облік основних засобів дуже схожий для підприємств різних форм власності. По-друге, цей розділ бухгалтерського обліку надзвичайно широкий і охоплює велику кількість інформації і велике коло законодавчих актів.

Невід'ємною умовою здійснення господарської діяльності є забезпечення підприємства одночасно з матеріальними і трудовими ресурсами, необхідними основними засобами - будівлями, спорудами, обладнанням, транспортними та іншими засобами.

Відмінною особливістю основних засобів є довгий час їх використання, поступовий знос та передача вартості на собівартість знову створеного продукту.

Все вище зазначене і обумовлює актуальність обраної теми курсової роботи.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та розкриття інформації про них у фінансовій звітності підприємства, організації та інших юридичних осіб всіх форм власності регламентуються Положенням стандартом) Бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби".

Фінансовий облік покликаний документально вірно оформлювати та своєчасно відображати в облікових реєстрах наявність та рух поступлення або вибуття) основних засобів. Забезпечувати контроль за збереженням основних засобів та їх станом. Виявляти величину зношуваності та витрати на відновлення основних засобів.

Вагомий внесок у розвиток теоретичних засад і методичних підходів до вирішення проблем оцінки та обліку основних засобів внесли вчені-економісти -- Бортнік Н. А., Бутинець Ф. Ф., Власюк Г. В., Граковський Ю., Зиміна О. І., Зюкова М. М., Кучеренко Т., Лінник В. Г., Пащенко Н. В., Ткаченко Т., Шайко О., Шпакович М. та інші.

Метою курсової роботи є: розкриття аналітичного та синтетичного обліку надходження та вибуття, амортизації, ремонту, оренди, переоцінки та інвентаризації основних засобів.

Завдання курсової роботи полягає у висвітленні наступних питань:

- характеристика амортизаційних відрахувань;

- облік наявності основних засобів;

- облік нарахування амортизації зносу) основних засобів;

Джерелами написання курсової роботи стали: звіт про фінансові результати, баланс підприємства, які стосуються обліку основних засобів, що в подальшому зібрані у додатках роботи.

Основою для написання курсової роботи є публічне акціонерне товариство «Миколаївський комбінат хлібопродуктів».

ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» - багатогалузеве підприємство, розташоване на півдні України. Підприємство існує з вересня 1951 року як державне. 13 вересня 1998 року у процесі приватизації наказом РВ ФДМУ по Миколаївській області № 770-Н державне підприємство Миколаївський комбінат хлібопродуктів перетворено у відкрите акціонерне товариство «Миколаївський комбінат хлібопродуктів». 18 березня 2011 року діяльність товариства приведено у відповідність до норм чинного законодавства - прийнято рішення про перейменування товариства у ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів». Основні види діяльності ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» - виробництво продуктів в борошномельно - круп`яній промисловості, виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, організація перевезення вантажів, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту та інші види оптової торгівлі.

Дана курсова робота містить: вступ, три розділи, 8 таблиць, 3 рисунка, 6 формул, висновок, список використаних джерел та 14 додатків.

РОЗДІЛ 1. ЗАКОНОДАВЧО-НОРМАТИВНІ ТА ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

1.1 Законодавчо-нормативні основи обліку основних засобів

Важливим елементом при визначенні обліку основних засобів та її оцінки є нормативно-правове забезпечення даної теми. Саме стабільна законодавча база є причиною успішного вирішення даного питання, а в подальшому й успішної діяльності підприємства.

В даному підрозділі ми розглянемо основні нормативно-правові акти, які регулюють питання визнання і обліку основних засобів.

Перш за все зазначимо Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV зі змінами і доповненнями, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. Зокрема, закон визначає, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності і рух грошових коштів підприємства за звітний період. Цей закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік і подавати фінансову звітність згідно з законодавством [6].

Наступний нормативний акт, який регулює облік доходів - це План рахунків бухгалтерського обліку, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291 (у редакції наказу Мінфіну від 09.12.2011 р. №1591) . План рахунків встановлює перелік рахунків бухгалтерського обліку, на яких здійснюється узагальнення інформації про облік основних засобів [29].

Отже, для обліку основних засобів Планом рахунків передбачено рахунок 10 «Основні засоби» призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об'єктів інвестиційної нерухомості. Оновлений План рахунків не містить субрахунків, але підприємства можуть самостійно вводити субрахунки, виходячи з потреб управління, контролю, аналізу та звітності, а також використовувати субрахунки, визначені Інструкцією про застосування Плану рахунків (наказ Мінфіну № 291 від 30.11.99 р.) [11].

Вищезгадана Інструкція встановлює порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб. Інструкція встановлює, що для узагальнення інформації про облік основних засобів й наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об'єктів інвестиційної нерухомості призначено рахунок 10 «Основні засоби». За дебетом рахунку 10 «Основні засоби» відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю, сума витрат, яка пов'язана з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта; сума дооцінки вартості об'єкта основних засобів, за кредитом - вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів. Рахунок 10 «Основні засоби» має такі субрахунки:

100 «Інвестиційна нерухомість»

101 «Земельні ділянки»

102 «Капітальні витрати на поліпшення земель»

103 «Будинки та споруди»

104 «Машини та обладнання»

105 «Транспортні засоби»

106 «Інструменти, прилади та інвентар»

107 «Тварини»

108 «Багаторічні насадження»

109 «Інші основні засоби»

На субрахунку 100 "Інвестиційна нерухомість" ведеться облік наявності та руху об'єктів інвестиційної нерухомості. На субрахунку 101 "Земельні ділянки" ведеться облік земельних ділянок.

На субрахунку 102 «Капітальні витрати на поліпшення земель» ведеться облік капітальних вкладень у поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи).

На субрахунку 103 «Будинки та споруди» ведеться облік наявності та руху будинків, споруд, їх структурних компонентів та передавальних пристроїв, а також житлових будівель.

На субрахунках 104 «Машини та обладнання», 105 «Транспортні засоби», 106 «Інструменти, прилади та інвентар» ведеться облік відповідно машин та обладнання, транспортних засобів, інструментів, приладів та інвентарю. На субрахунках 107 «Тварини» і 108 «Багаторічні насадження» ведеться облік довгострокових біологічних активів, у тому числі багаторічних насаджень, які не пов'язані із сільськогосподарською діяльністю.

На субрахунку 109 «Інші основні засоби» ведеться облік основних засобів, які не включені до інших субрахунків рахунку 10 «Основні засоби».

Аналітичний облік основних засобів ведеться щодо кожного об'єкту окремо.

Не можна не згадати, про такий нормативний акт, як Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 7 «Основні засоби» , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92 зі змінами і доповненнями [33].

Дане положення визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності. Згідно зі Стандартом «Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)».

Також зазначене П(С)БО для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікує за такими групами:

1. Основні засоби

1.1. Земельні ділянки.

1.2. Капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом.

1.3. Будинки, споруди та передавальні пристрої.

1.4. Машини та обладнання.

1.5. Транспортні засоби.

1.6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі).

1.7. Тварини.

1.8. Багаторічні насадження.

1.9. Інші основні засоби.

2. Інші необоротні матеріальні активи

2.1. Бібліотечні фонди.

2.2. Малоцінні необоротні матеріальні активи.

2.3. Тимчасові (нетитульні) споруди.

2.4. Природні ресурси.

2.5. Інвентарна тара.

2.6. Предмети прокату.

Зазначимо також такий нормативний документ, як Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 2 «Баланс», затверджене Міністерством фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 зі змінами і доповненнями. Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. У статті «Основні засоби» наводиться вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів згідно з відповідними положеннями, а також вартість основних засобів, отриманих у довірче управління або на праві господарського відання чи праві оперативного управління. У цій статті також наводиться вартість інших необоротних матеріальних активів. У цій статті наводяться окремо первісна вартість, сума зносу основних засобів та їх залишкова вартість. До підсумку балансу включається залишкова вартість, яка визначається як різниця між первісною вартістю основних засобів і сумою їх зносу на дату балансу [32].

Не останню роль серед нормативно-правових актів займає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 зі змінами і доповненнями. Цим Положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. Положення формулює принципи фінансової звітності підприємства [31].

Слід також відмітити такий документ, як Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджений Міністерством фінансів України від 30.09.03. № 561, які спрямовані на узагальнення інформації про господарські операції з основними засобами може здійснюватися за Методичними рекомендаціями по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 року № 356, Методичними рекомендаціями по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 25 червня 2003 року № 422. Для аналітичного обліку та забезпечення спостереження за використанням у місцях експлуатації основних засобів кожному об'єкту присвоюється інвентарний номер. Дані про кожний інвентарний об'єкт основних засобів заносяться до інвентарної картки або іншого регістру аналітичного обліку основних засобів [17].

В бухгалтерському обліку основні засоби регулюються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби». В податковому обліку після набрання чинності Розділу III «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із мінами і доповненнями) основні засоби обліковувалися за новими правилами і регулюються ст. 144-149 Податкового кодексу (далі, ПКУ)[30].

Однак через відмінність мети бухгалтерського та податкового обліку повна та ефективна гармонізація, на жаль, не відбулася, оскільки збереглася значна кількість відмінностей, які в деяких випадках є дуже суттєвими:

1) Так, «новий порядок податкового обліку основних засобів (саме засобів, а не фондів), установлений ст. 144 -- 146 ПКУ, досить серйозно відрізняється від звичного раніше. Зокрема, визначення терміна «основні засоби» за п.п. 14.1.138 Податковий кодекс не підміняє собою визначення, що міститься в п. 4 Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (далі - П(С)БО 7), а є певним бухгалтерсько-податковим симбіозом» [36].

Але, враховуючи цілеспрямованість бухгалтерського та податкового обліку, доцільно зауважити, що обидва визначення поняття «основні засоби» об'єднує лише очікуваний строк корисного використання (експлуатації). Відповідно до ПКУ до основних засобів відносяться лише ті цінності, які призначені для використання у власній господарській діяльності та вартість яких перевищує 2500 гривень. При цьому, під господарською діяльністю слід розуміти будь-яку діяльність особи направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою [33].

2) Податковим кодексом передбачено класифікацію основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, як і в бухгалтерському обліку, на 16 груп замість 4 нинішніх. Однак, порівняльний аналіз двох документів показав, що п.145.1 ПКУ виділено в окрему групу довгострокові біологічні активи, натомість для незавершених капітальних інвестицій та інших необоротних матеріальних активів окремої групи не передбачено; збережено, як і раніше, розподіл основних засобів у податковому обліку на виробничі та невиробничі (останніми в ПКУ вважаються необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку) [30].

Разом з тим, пп.14.1.138 ст. ПКУ, об'єкти груп 1,10,11 (земельні ділянки, бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи відповідно) не підпадають під категорію основних засобів [12].

3) Податковим кодексом наближено правила визначення амортизаційних відрахувань у податковому обліку до національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Зокрема, механізм нарахування амортизації, що описаний в ПКУ, копіює методику, викладену в П(С)БО 7 [33]. Нарахування амортизації для оподаткування здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику для нарахування амортизації з метою складання фінансової звітності. Тобто у податковому обліку та бухгалтерському обліку будуть застосовуватись однакові методи нарахування амортизації (прямолінійний, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний та виробничий), аналогічна методика визначення первісної вартості об'єкта основних засобів, однаковий період нарахування амортизації (амортизація нараховується щомісячно на кожен об'єкт основних засобів окремо впродовж строку його корисного використання (установленого підприємством) до досягнення ліквідаційної вартості такого об'єкта), встановлюється пооб'єктний облік нарахування амортизації тощо. Однак більш глибокий порівняльний аналіз дає змогу виокремити деякі відмінності у процесі нарахування амортизації, зокрема існує незначна відмінність щодо встановлення строку корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів, зокрема п. 145.1 ПКУ встановлено мінімально допустимі строки корисного використання, в той час, як п.23 П(С)БО 7 жодних обмежень щодо даних строків не передбачено.

4) ПКУ також передбачає здійснення переоцінки основних засобів на відміну від раніше діючого податкового законодавства, що передбачав лише індексацію балансової вартості основних фондів. Переоцінка об'єкт основних засобів або визнання відновлення його корисності, що призводять до збільшення балансової вартості об'єкта, може проводитись до досягнення ним балансової вартості на звітну дату в розмірі не менше ніж 10 % від його первісної вартості на момент взяття на баланс. При цьому, дооцінка балансової вартості основних засобів не може перевищувати суму його попередніх уцінок з моменту введення в експлуатацію такого основного засобу. Тобто у разі, якщо підприємство не здійснювало уцінок вартості об'єкту основних засобів, таке підприємство не має права на його дооцінку. Після проведення переоцінки об'єкта основних засобів або визнання відновлення його корисності, що призводять до збільшення балансової вартості об'єкта, підприємство не може використовувати прискорені методи нарахування амортизації [34].

5) Станом на 01.04.2011р. кожен суб'єкт господарювання повинен був провести інвентаризацію основних засобів задля розподілу об'єктів даних засобів за новими податковими групами та визначення «перехідної» податкової вартості таких об'єктів. Важливим моментом за результатами даної інвентаризації є можливість виникнення тимчасової податкової різниці, а саме: «Якщо загальна вартість всіх груп основних (виробничих) засобів за даними бухгалтерського обліку менше загальної вартості всіх груп основних фондів за даними податкового обліку на дату набрання чинності розділу III ПКУ, то тимчасова податкова різниця, що виникла, амортизується в податковому обліку як окремий об'єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років» [3, розділ ХХ п.6 пп.4 абз. 5]. В свою чергу доцільно зауважити, що в бухгалтерському обліку ніякий окремий об'єкт основних засобів на згадану різницю не створюється і відповідно не амортизується.

6) ПКУ не вказано, куди включати суму визнаної податкової різниці, оскільки серед відокремлених 16 груп основних засобів та інших необоротних активів, перелічених в п. 145.1 ПКУ, їй місця не знайшлося. Тоді, як п. 2 р. ІІІ Наказу № 27 «Про затвердження Положення бухгалтерського обліку "Податкові різниці"» розкриттю інформації щодо відображення тимчасових податкових різниць, пов'язаних з основними засобами, передбачено місце у примітках до фінансової звітності, з виділенням суми тимчасових податкових різниць, що підлягають вирахуванню, та суми тимчасових податкових різниць, що підлягають оподаткуванню [19].

На підставі дослідження виявлено, що введені зміни у нормативно-правові документи, щодо обліку основних засобів, можуть призвести до виникнення розбіжностей у неточностях розуміння сутності «основних засобів», їх віднесення до певних об'єктів обліку, визначення: строку корисного використання (експлуатації) та сум нарахованих амортизаційних відрахувань, залишкової вартості основних засобів та тимчасових податкових різниць. Суб'єкти господарювання, уникаючи певних розбіжностей, вочевидь будуть орієнтуватися більш на норми податкового законодавства, звужуючи тим самим сферу застосування П(С)БО, що свідчить про необхідність доопрацювань й доповнень законодавчих норм в обліку управління основними засобами

Можна зробити висновок, що правове регулювання обліку основних засобів не має браку уваги з боку державних органів. Найбільш повно дане питання висвітлюється у національних стандартах бухгалтерського обліку, проте видано і затверджено низку законів, які також займаються розглядом даного питання.

1.2 Теоретичні основи обліку основних засобів

Для діяльності підприємствам необхідні основні засоби, які багато разів беруть участь у виробничому процесі, частинами переносять свою вартість на продукт, що створюється, не змінюючи при цьому своєї речовинної-натуральної форми.

Відповідно до П(с)БО № 7 ”Основні засоби” (затверджено наказом Міністерства Фінансів України від 27.04.2000 р. № 92) містить таке визначення основних засобів: основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об'єкт основних засобів - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Якщо один об'єкт основних засобів складається із частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Характерною особливістю засобів праці є те, що вони не мають тієї загальної взаємозамінюваності, яка характерна, наприклад, для потенційної робочої сили. Тому ефективність їх різна по галузях, підприємствах, окремих видах. Ця різниця для кожного конкретного засобу праці залежить від його технічного стану, ступеня фізичного й морального зносу.

Промислові підприємства постійно поповнюються новими засобами праці відповідно до вимог, досягнутого рівня технології виробництва, характеру й обсягу виготовлюваної продукції.

Проінформованість про наявність засобів праці та постійний контроль за їх ефективним використанням мають велике значення в управлінні виробничою діяльністю кожного підприємства. Цьому має сприяти добре побудований їх облік.

Для чіткого обліку основних засобів необхідно насамперед їх правильно класифікувати.

Основні засоби в Україні можна згрупувати за їх функціональним призначенням, за галузевою ознакою, за використанням, за ознакою належності, за натурально-матеріальним складом (рис. 1.2.1).

Рисунок 1.2.1 - Групування основних засобів

За функціональним призначенням:

1) виробничі - основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини та обладнання, робочі машини та обладнання), що діють у сфері матеріального виробництва;

2) невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва ій призначені в основному для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб трудящих;

3) будови, споруди, обладнання, які використовуються у невиробничій сфері.

За галузевою ознакою основні засоби поділяються на: промислові, будівельні, сільськогосподарські, транспортні, зв'язку.

Більша частина основних засобів належить до галузі «Промисловість». Вона безпосередньо пов'язана з процесом виробництва продукції. Але наявність інших видів господарської діяльності (ведення підсобного сільського господарства, будівельно-монтажні роботи, утримання дитячих установ тощо) зумовлює необхідність обліку основних засобів, що належать до інших галузей господарства (екскаватори, підйомні крани, бульдозери тощо), які перебувають на балансі промислового підприємства, належать до галузі «Будівництво», підсобного сільського господарства - до галузі «Сільське господарство».

У зв'язку з цим у бухгалтерському обліку основні засоби інших галузей поділяються на промислово-виробничі, виробничі та основні засоби інших галузей народного господарства.

До промислово-виробничих основних засобів належать: будови, споруди, передавальні пристрої, машини та устаткування, робочі машини та обладнання, вимірювальні й регулюючі прилади, лабораторне устаткування, обчислювальна техніка, інші машини та обладнання, транспортні засоби, інструмент, виробничий інвентар та приладдя, господарський інвентар, робочі та продуктивні тварини, багаторічні насадження, меліорація земель і водойми, інші основні засоби.

Невиробничі основні засоби безпосередньо не беруть участі у процесі виробництва. До невиробничих основних засобів належать: будови і споруди житлово-комунального та культурно-побутового призначення, транспортні засоби, обладнання, інструменти та іші основні засоби невиробничого призначення для обслуговування житлових, комунальних та культурно-побутових потреб населення.

За використанням основні засоби поділяють на діючі (усі основні засоби, що використовуються у господарстві), недіючі (ті, що не використовуються у даний період часу у зв'язку з тимчасовою консервацією підприємств або окремих цехів), запасні (різне устаткування, що знаходиться в резерві й призначені для зміни об'єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються).

Істотне значення в обліку основних засобів має розподіл їх за ознакою належності на власні й орендовані. Власні засоби можуть складатися із Статутного (пайового, акціонерного) капіталу, додаткового капіталу з відповідних джерел на розширення роботи підприємства, власних прибутків, цільового фінансування і цільових надходжень[27].

Орендовані основні засоби показуються у балансі орендодавця, тим самим виключається можливість подвійного обліку одній і тих самих засобів.

Залежно від характеру, стану основних засобів, часу оцінки розрізняють такі види вартості (за Національним стандартом бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби):

1) первісна вартість;

2) переоцінена вартість;

3) залишкова вартість;

4) вартість, яка амортизується;

5) ліквідаційна вартість.

Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необборотних активів.

Переоцінена вартість - вартість необоротних активів після їх переоцінки[37].

Залишкова вартість - різниця між первісною (переоціненою) вартістю та сумою зносу основних засобів.

Справедлива вартість - ринкова вартість, визначена шляхом експертної оцінки, яку, як правило, визначають професійні оцінювачі.

Вартість, яка амортизується - первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

1) суми, що сплачують постачальникам активів за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

2) реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

3) суми ввізного мита;

4) суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємствм);

5) витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

6) витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;

7) інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Первісна вартість об'єктів основних засобів, зобов'язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних засобів.

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання.

Первісною вартістю основних засобів, що внесені до Статутного капіталу підприємства. Визначається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первісна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.

Первісна вартість об'єкта основних засобів, придбаного в обмін на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання об'єкта. Первісна вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх вигід від його використання, включаються до складу витрат [35].

Основні засоби можуть надходити на підприємство як внески засновників до статутного фонду або безоплатно від інших підприємств. При цьому надходження основних засобів оформляється наступними бухгалтерськими проводками (таблиця 1.2.1).

Таблиця 1.2.1 - Бухгалтерські проводки з обліку надходження основних засобів

№ оп.	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
Внески до статутного фонду основних засобів
1	Відображено внесок до статутного фонду	46 «Неоплачений капітал»	40 «Статутний капітал»
2	Одержано основні засобя як внесок до статутного фонду	10 «Основні засоби»	46 «Неоплачений капітал»
Безоплатне отримання основних засобів
1	Відображено вартість безоплатно отриманих основних засобів	15 «Капітальні інвестиції»	424 «Безоплатно одержані необоротні активи
2	Зараховано до складу основних засобів	10 «Основні засоби»	15 «Капітальні інвестиції»

Бухгалтерські проводки, що використовуються при придбанні підприємством у постачальників основних засобів за плату показані у таблиці 1.2.2.

Таблиця 1.2.2 - Бухгалтерські проводки у обліку придбання основних засобів

№ оп.	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1	Відображено вартість основних засобів за договором постачання	15 «Капітальні інвестиції»	63 «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками»
2	Відображено суму ПДВ	641 «Розрахунки за податками»	63 «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками»
3	Відображено суму за консультаційні, інформаційні, посередницькі, реєстраційні, транспортні послуги та інші витрати, пов'язані з придбанням основних засобів	15 «Капітальні інвестиції»	685 «Розрахунки з іншими кредиторами»
4	Відображено суму ПДВ	641 «Розрахунки за податками»	685 «Розрахунки з іншими кредиторами»
5	Відображено відрахування до Пенсійного фонду при придбанні основних засобів (автомобіль)	949 «Інші витрати операційної діяльності»	952 «Розрахунки по пенсійному забезпеченню»
6	Зараховано об'єкт до складу основних засобів	10 «Основні засоби»	15 «Капітальні інвестиції»

Об'єкт основних засобів може бути придбаний в результаті обміну на інший неподібний об'єкт основних засобів або інший актив. Собівартість такого активу оцінюється за справедливою вартістю отриманого активу, що дорівнює справедливій вартості переданого активу з поправкою на будь-яку суму грошей або грошових еквівалентів, що була передана. При цьому складаються наступні бухгалтерські проводки (таблиця 1.2.3).

Таблиця 1.2.3 - Бухгалтерські проводки у обліку придбання в результаті обміну на інший необоротний об'єкт основних засобів

№ оп.	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1	Одержано основні засоби в обмін на готову продукцію	15 «Капітальні інвестиції»	701 «Дохід від реалізації готової продукції»
2	Зараховано до складу основних засобів	10 «Основні засоби»	15 «Капітальні інвестиції»
3	Собівартість відвантаженої готової продукції	90 «Собівартість реалізації»	26 «Готова продукція»

Крім того, основний засіб може бути обміняний на подібний об'єкт, який використовується при виробництві такої ж продукції та має таку ж справедливу вартість.

Під впливом часу, сил природи та в процесі експлуатації основні засоби поступово зношуються. Вони втрачають свої первинні фізичні якості, знижуються їх техніко-експлуатаційні можливості в результаті зменшується реальна балансова вартість основних засобів.

Амортизація - це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, протягом строку корисного використання активу.

Знос основних засобів - сума амортизації об'єкта основних засобів, накопичена з початку строку їх корисного використання.

Земля та інші основні засоби, які мають необмежений строк корисного використання, не є об'єктом амортизації.

Строк корисної експлуатації основних засобів - це період, протягом якого підприємство передбачає використовувати відповідний об'єкт або кількість одиниць продукції (послуг), яку підприємство очікує отримати від його використання.

Строк корисної експлуатації визначає само підприємство з урахуванням наступних чинників:

1) очікувальної потужності або фізичної продуктивності об'єкта;

2) очікуваного фізичного зносу;

3) очікуваного морального зносу (внаслідок технічного прогресу або зміни попиту на продукцію);

4) правових або аналогічних обмежень одо використання об'єкта (наприклад, строк оренди, передбачений угодою або законодавством, що визначає граничний строк безпечної експлуатації певних об'єктів тощо).

Оскільки строк корисної експлуатації визначають, виходячи з користі об'єкта основних засобів для конкретного підприємства, він може бути коротший за нормативний (технічний, економічний) строк експлуатації.

Строк корисного використання може змінюватися:

1) у разі зміни технології виробництва або попиту на ринку продукції, що виробляється за допомогою цього активу;

2) у разі капіталізації наступних витрат, пов'язаних з використанням активу, що покращують його стан.

Результати зміни строку корисного використання об'єкта впливають на величину амортизації об'єкта в поточному та майбутньому періодах, а накопичена амортизація за попередній період не коригується.

Метод амортизації основних засобів обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу використання активу.

Можна виділити наступні основні вимоги до амортизації основних засобів:

1) вартість об'єкту, що амортизується, повинна списуватись систематично протягом строку корисної служби;

2) метод амортизації, який використовується, повинен відображати процес споживання підприємством економічних вигід, що одержуються від об'єкта;

3) амортизаційні відрахування за кожний період часу повинні визнаватись як дохід, крім випадків, коли вони включаються до балансової вартості іншого активу.

Згідно з П(с)БО №7 амортизація основних засобів нараховується із застосуванням методів, показаних на рисунку 1.2.2.

Рисунок 1.2.2 - Методи амортизації основних засобів

За методом рівномірного (прямолінійного списання вартість об'єкта, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) протягом строку його служби. При цьому річна норма амортизації та річна сума амортизації залишаються постійними на весь строк корисної служби об'єкта, накопичена амортизація збільшується, а балансова вартість об'єкта зменшується.

Виробничий метод заснований на передбаченні, що функціональна корисність об'єкта залежить не від часу, а від результатів його використання. При цьому строк корисної служби визначається кількістю продукції та обсягом послуг, які підприємство планує виготовити або надати з використанням об'єкта. При застосуванні цього методу амортизація розраховується шляхом розподілу вартості об'єкта, що амортизується, прямо пропорційно кількості продукції (обсягу послуг), виготовленої за відповідні періоди протягом строку його корисної служби.

Списання його вартості по сумі чисел (кумулятивний метод) визначається сумою років строку служби відповідного об'єкта за допомогою коефіцієнтів, у чисельнику яких зазначаються роки, що залишаються до кінця строку служби об'єкта ( у зворотному порядку), а в знаменнику - загальна сума років експлуатації. Перемноживши кожен дріб на вартість об'єкту, що амортизується, визначають загальну суму амортизації.

Метод залишку, що зменшується, виходить з того, що корисність і продуктивність основних засобів у перші періоди використання з того, що корисність і продуктивність основних засобів у перші періоди використання є значно вищими, ніж наступні. Норма амортизації застосовується не до вартості, що амортизується, а до балансової (залишкової) вартості об'єкта на кінець попереднього періоду. Фіксована норма амортизації приймається рівною річній нормі амортизації за прямолінійним методом, помноженої на коефіцієнт прискорення, який, як правило, дорівнює двом.

Якщо компоненти основних засобів мають різні строки технічного використання, відмінні від терміну корисного використання активу в цілому, поможуть застосовуватись різні норми та методи амортизації цих компонентів. Наприклад, літак та його двигуни повинні розглядатись як окремі об'єкти, які амортизуються, якщо вони мають різні строки корисного використання.

Метод амортизації основного засобу переглядається, якщо відбулися суттєві зміни в очікуваному способі надходження економічних вигід від використання цих активів. Необхідність зміни методу амортизації може бути пов'язана, наприклад, з прискоренням морального старіння обладнання через появу на ринку нового виду обладнання, яке здатне ефективніше виконувати ті самі функції.

Аналітичний облік зносу основних засобів ведеться за видами основних засобів.

Амортизаційні відрахування відносять на витрати виробництва та обігу як частину вартості основних виробничих засобів, що відповідпє їх зносу.

Нарахування зносу виробничих основних засобів оформляється наступними записами на рахунках бухгалтерського обліку (таблиця 1.2.4).

Таблиця 1.2.4 - Типові проводки з нарахування амортизації

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1	Нараховано амортизацію: а) об'єктів виробничого призначення	23 «Виробництво» або 91 «Загальновиробничі витрати»	131 «Знос основних засобів»
2	б) об'єктів, що забезпечують збут продукції	93 «Витрати на збут»	Ч
3	в) об'єктів, що використовуються для виконання наукових досліджень та розробок	941 «Витрати на дослідження та розробки»	Ч
4	г) об'єктів загальногосподарського призначення	92 «Адміністративні витрати»	Ч
5	д) об'єктів житлово-комунального та соціально-культурного призначення	949 «Інші витрати операційної діяльності»	Ч

Під час інвентаризації основних засобів перевіряють правильність: включення до складу основних засобів; нарахування амортизації; проведеної переоцінки (індексації). Спочатку комісія перевіряє дані бухгалтерського обліку про наявність основних фондів, знайомиться із записами про рух та технічний стан окремих об'єктів в інвентарних картках або інших документах. Перевіряє наявність документів, що характеризують окремі основні засоби (технічні паспорти, плани будівель по поверхах тощо). Перевіряє наявність документів на земельні ділянки, водоймища та інші об'єкти природних ресурсів, що підтверджують право власності підприємства на них.

Після ретельного вивчення облікової інформації члени комісії оглядають об'єкти в натурі з метою перевірки їх фактичної наявності у визначених розпорядчими документами керівника підприємства місцях експлуатації та встановлення їх придатності для подальшого використання за прямим призначенням. До опису заносять їх повну назву, призначення, інвентарний і заводський номери, рік випуску (побудови), дату введення в експлуатацію, балансову (первісну) вартість. У разі встановлення непридатних для експлуатації основних фондів на них складається акт ліквідації типової форми ОЗ-3 (затверджена наказом Мінстату від 29.12.95 р. №352) та подаються пропозиції щодо подальшого їх використання в іншій якості. Такі об'єкти заносять до окремого опису. Об'єкти, які за своїми економічними характеристиками не належать до основних засобів, переводяться до складу інших активів (ТМЦ, МНМА або МШП).

Підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість істотно відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У випадку переоцінки об'єкта основних засобів, на ту ж дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Переоцінена первісна вартість і сума зносу об'єкта основних засобів визначаються множенням відповідно до первісної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки.

Індекс переоцінки визначається розподілом справедливої вартості об'єкта, що переоцінюється, на його залишкову вартість.

Основні засоби списуються з балансу підприємства у разі їх вибуття або коли активи перестають відповідати критеріям визнання активу.

У разі, коли об'єкт основних засобів вибуває з експлуатації та зберігається для продажу, його відображають у балансі в складі оборотних активів за нижчою з двох оцінок - за балансовою вартістю або чистою вартістю реалізації.

Фінансовий результат від списання основних засобів розраховують як різницю між балансовою вартістю об'єкта та очікуваною чистою сумою надходжень від його продажу або ліквідації.

Прибуток або збиток від вибуття основних засобів була надзвичайна подія (аварія, пожежа тощо), відповідну суму прибутку або збитку відображають як фінансовий результат від надзвичайних подій.

Реалізація, ліквідація, безоплатна передача та передача основних засобів як внесок до статутного фонду іншого підприємства оформляється бухгалтерськими проводками, відображеними у таблиці 1.2.5.

Таблиця 1.2.5- Бухгалтерські проводки у обліку основних засобів

№ оп.	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1	2	3	4
1	Відображено дохід від реалізації основних засобів	31 «Рахунки в банках» або 37 «Розрахунки з різними дебіторами»	742 «Дохід від реалізації необоротних активів»
2	Списано знос реалізованих основних засобів	131 «Знос основних засобів»	10 «Основні засоби»
3	Відображено залишкову вартість реалізовани основних засобів	972 «Собівартість реалізованих необоротних активів»	10 «Основні засоби»
4	Списано витрати, пов'язані з реалізацією основних засобів	972 «Собівартість реалізованих необоротних активів»	31 «Рахунки в банках» або 37 «Розрахунки з різними дебіторами»
5	Відображено суму податкових зобов'язань з ПДВ (у випадку реалізації виробничих основних засобів)	742 «Дохід від реалізації необоротних активів»	64 «Розрахунки за податками і платежами»
6	Відображенофінансовий результат від реалізації основних засобів	972 «Собівартість реалізованих необоротних активів»	793 «Результат від звичайної діяльності
Ліквідація основних засобів
1	Списано знос ліквідованих основних засобів	131 «Знос основних засобів»	10 «Основні засоби»
1	2	3	4
2	Відображено залишкову вартість ліквідованих основних засобів	976 «Списання необоротних активів»	10 «Основні засоби»
3	Відображено витрати, пов'язані з ліквідацією основних засобів	976 «Списання необоротних активів»	66 «Розрахунки з оплати праці та інші розрахунки»
4	Відображенодоходи від ліквідації основних засобів	20 «Виробничі запаси»	746 «Інші доходи від звичайної діяльності»
5	Відображеносуму податкових зобов'язань з ПДВ	976 «Списання необоротних активів»	64 «Розрахунки за податками і платежами»
6	Відображено фінансовий результат від ліквідації основних засобів	976 «Списання необоротних активів» 793 «Результат іншої звичайної діяльності»	793 «Результат іншої звичайної діяльності» 746 «Інші доходи від звичайної діяльності»
Безоплатне передача основних засобів
	Списано знос переданих основних засобів	131 «Знос основних засобів»	10 «Основні засоби»
	Відображено залишкову вартість переданих основних засобів	976 «Списання необоротних активів»	10 «Основні засоби»
1.	Відображено суму податкових зобов'язань	976 «Списання необоротних активів»	746 «Інші доходи від звичайної діяльності»
Безоплатне передача основних засобів
1	Відображено знос переданих основних засобів	131 «Знос основних засобів»	10 «Основні засоби»
2	Відображено залишкову вартість переданих основних засобів	14 «Довгострокові фінансові інвестиції»	10 «Основні засоби»
3	Відображено різницю між залишковою вартістю переданих основних засобів і справедливою вартістю інвестицій	14 «Довгострокові фінансові інвестиції»	746 «Інші доходи від звичайної діяльності»

П(С)БО7 визначені наступні види оцінки основних засобів:

Чиста балансова вартість основних засобів визначається як сума, за якою об'єкт основних засобів обліковується на балансі підприємства за вирахуванням суми накопиченої амортизації.

Вартість, яка амортизується; представляє собою фактичну собівартість об'єкта основних засобів або іншу його оцінку, відображену у фінансовій звітності замість фактичної вартості за вирахуванням ліквідаційної вартості. Якщо величина ліквідаційної вартості є незначною, то при розрахунку вартості, що амортизується, її можна не враховувати.

Ліквідаційна вартість визначається як чиста сума, яку підприємство розраховує отримати за об'єкт основних засобів в кінці періоду використання, що передбачений, за вирахуванням очікуваних витрат на ліквідацію цього об'єкту.

Показники ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, є розрахунковими, оскільки їх значення визначаються на підставі приблизних розрахунків, а не за допомогою безпосереднього вимірювання. Використання показників ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, дозволяє більш обґрунтовано визначити ту частину вартості об'єкту, яка повинна бути віднесена на витрати протягом періоду його використання підприємством.

Бухгалтерський фінансовий облік основних засобів повинен забезпечити:

1) контроль за зберіганням основних засобів;

2) своєчасне, правильне документальне оформлення відображення в бліку надходження основних засобів (фондів), їх внутрішнього переміщення (з цеху в цех, зі складу на склад, з відділу у відділ тощо), ефективного використання, вибуття (ліквідація, реалізація, безкоштовна передача);

3) своєчасне (щомісячне) відображення в обліку (амортизації) основних засобів;

4) визначення результатів від ліквідації, а також збитків від списування не повністю амортизованих об'єктів основних засобів;

5) виявлення зайвих та морально застарілих основних засобів.

Крім цього, бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити контроль за ефективним використанням виробничих майданчиків, обладнання, машин, транспортних засобів та інших засобів праці.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА

Публічне акціонерне товариство «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» (далі ПАТ «МКХП» або Товариство).

Основні види діяльності:

- виробництво продуктів в борошномельно - круп`яній промисловості;

- виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах;

- оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; 63400 - організація перевезення вантажів;

- роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту;

- інші види оптової торгівлі.

Метою діяльності ПАТ «МКХП» є:

- об'єднання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів учасників Товариства для здійснення господарської діяльності в інтересах Товариства;

- задоволення потреб населення у товарах та послугах з високими показниками якості;

- отримання прибутку для задоволення матеріальних та соціальних потреб акціонерів та членів трудового колективу Товариства, а також для виробничого та соціального розвитку Товариства.

Предметом діяльності ПАТ «МКХП» є: