Амортизація основних засобів: методи нарахування та облік

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ НАРАХУВАННЯ АМОРТИЗАЦІЇ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

1.1 Сутність і роль амортизації у відтворенні основних засобів

Під впливом часу, сил природи та в процесі експлуатації основні засоби поступово зношуються. Вони втрачають свої первинні фізичні якості, знижуються їх техніко-експлуатаційні можливості, в результаті зменшується реальна балансова вартість основних засобів. Усі основні засоби, окрім землі, піддаються фізичному та моральному зносу.

Амортизація - це процес накопичення коштів для відшкодування зносу об'єктів, вона є вторинним явищем після зносу. Звичайно ці процеси, як правило, мають однакове грошове визначення.

Зокрема, в СРСР амортизаційна політика була складовою частиною науково-технічної політики держави. Встановлюючи норму амортизації, порядок її нарахування та використання, держава регулювала темпи і характер виробництва в галузях, саме за допомогою норми амортизації формувалась швидкість знецінення, а через неї - швидкість оновлення основних засобів [49].

Радянські вчені називають амортизацію прийомом рахівництва, який дає можливість визначити вартість інвентарю в будь-який час. На практиці це відбувається не завжди, бо амортизація нараховується раз на квартал, а не щодня. Вважаємо, що за сучасних умов господарювання таке твердження себе не виправдовує. До того ж не зовсім зрозумілим у даному визначенні є вираз “інвентар”.

В цілому для діючої амортизаційної політики були характерними наступні принципи:

- єдині норми амортизації;

- прямолінійний (рівномірний) метод нарахування амортизації;

- віднесення амортизаційних відрахувань до складу собівартості продукції;

- нарахування амортизації на протязі фактичного строку служби основних засобів [49].

До 1 липня 1997 року українські підприємства нараховували амортизацію за прямолінійним методом на підставі індивідуальних для кожного виду основних засобів норм, затверджених постановою Ради міністрів СРСР від 22 жовтня 1990 року №1072, і включали її до складу собівартості продукції.

Оскільки планова система не узгоджувалася з принципами ринкової економіки та у зв'язку з наближенням кінцевих термінів нарахування амортизації за лінійним методом за більшістю видів основних фондів, безпосередньо задіяних у виробництві, у 1997 році було здійснено суттєву корекцію амортизаційної політики. Із внесенням змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було розмежовано податкову та економічну амортизацію. Податкову амортизацію було виведено зі складу валових витрат, тоді як економічна амортизація й надалі входила до складу собівартості продукції. Принципово новим положенням у амортизаційній політиці була реалізація методичного підходу нарахування амортизації не на первинну вартість основних засобів, а на залишкову [47].

В сучасних умовах стрімкого розвитку науково-технічного прогресу проблема заміни старого та введення нового, досконалого обладнання є досить актуальною при організації виробничого процесу на підприємстві. Амортизація - явище не нове. Але після переходу підприємств на національні стандарти (положення) бухгалтерського обліку ця категорія привертає до себе увагу багатьох економістів.

Вагомий внесок у розвиток теорії амортизації, дослідження тенденцій обсягів її нарахування і закономірностей відтворення основних засобів зробили такі вчені як Л.Городянська, А. Бєлоусов. Головні напрямки реформування амортизаційної політики досліджують В. Парнюк, П. Орлов, П. Житний, Є. Петрикова.

Що стосується удосконалення документального оформлення процесу нарахування амортизації, то свої ідеї пропонує до уваги А. Бєлоусов, С. Сажинець. Питання, які стосуються економічного змісту, методики розрахунку та обліку бухгалтерської та податкової амортизації необоротних активів, досліджуються такими авторами як Л. Городянська, Д. Костюк, С. Голов, С. Сажинець, П. Хомич, І. Пиріг та багатьма іншими науковцями.

Вони присвячують свої праці різним проблемам, що стосуються амортизаційної політики. Зокрема, досить поширеним є розгляд розбіжностей між економічною та податковою амортизаціями і пошуку шляхів їх подолання. Багато економістів проводять аналіз методів нарахування амортизації, які використовують у міжнародній практиці.

Кругообіг основних засобів включає три фази: знос, амортизація, відшкодування. Для економічного відшкодування зносу основних засобів їх вартість у вигляді амортизаційних відрахувань включається до складу витрат на виробництво продукції.

Багато авторів по-різному визначають таку економічну категорію як амортизація основних засобів. Розглянемо деякі з них (Табл. 1.1.).

Таблиця 1.1 Погляди зарубіжних та вітчизняних авторів на поняття «Амортизація»

Автор	Визначення
За видами витрат
Брігхем Ю., Ерхард М.	Відповідні витрати на створення основних засобів, які були сформовані на фірмі в минулому на початку строку реалізації проекту
Ковальова А., Лапуста М.	Грошове вираження зносу основних засобів в процесі їх виробничого функціонування.
Ченг Ф. Лі, Джозеф І.	Витрати, які скорочують базу оподаткування (і зменшують податок)
За шляхами відтворення
Сергєєв І.	Поступове перенесення вартості основних засобів на продукцію, яка виробляється
Лушин С., Слєпов В.	Процес перенесення вартості основних засобів і нематеріальних активів на продукцію, яка виготовляється та реалізовується залежно від ступеня її зношування, джерело фінансування простого, а частково і розширеного відтворення і обігу за рахунок виручки від реалізації продукції
За обліком
	Амортизація визнається в якості витрат, виходячи з розміру амортизаційних відрахувань, які визначаються, виходячи з вартості активів, які амортизуються, строку корисного використання і прийнятих організацією способів нарахування амортизації

Нормативними актами, які регламентують порядок нарахування та обліку амортизації основних засобів є Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» [54], П(С)БО 7 «Основні засоби» [8] та Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом МФ України від 30.09.03 р. №561[42].

Згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» під амортизацією основних засобів та нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. При цьому сума амортизації не включається до загальної суми валових витрат, а являється самостійним показником, який враховується при розрахунку оподатковуваного прибутку [19].

Відповідно до П(С)БО 7, амортизація - це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, протягом строку корисного використання активу. Вона відображає процес поступового списання (погашення) вартості протягом часу його корисного функціонування та забезпечує дотримання принципу нарахування та відповідності доходів та витрат [8]. Втім, говорити про амортизацію вартості можна тільки щодо основних засобів. Якщо вони є натурально-речовою формою засобів праці, то амортизуватися може їх вартість. Самі основні засоби підлягають старінню, а не амортизації [62].

Амортизація основних засобів як складова фінансових ресурсів підприємства виконує дві основні узагальнюючі функції: податкову (фіскальну), що передбачає виведення з оподаткування витрат на придбання основних засобів, та економічну, яка полягає у перетворенні необоротних активів в оборотні внаслідок нарахування амортизації [17].

Об'єктом амортизації є вартість основних засобів за винятком землі та незавершених капітальних інвестицій [8].

Активи, що амортизуються, становлять значну частину активів багатьох підприємств. Таким чином, амортизація може суттєво впливати на визначення та відображення фінансового стану, а також на результати діяльності таких підприємств.

Процес нарахування амортизації має безперервний та постійний характер, що в свою чергу забезпечує створення стійких інвестиційних ресурсів для заміни фізично та морально застарілого обладнання.

Амортизаційна політика є складовою частиною економічної політики держави, виступає в якості важливого важеля впливу на економічні процеси в країні і як елемент управління економікою - суттєвим фактором стимулювання ділової активності суб'єктів господарювання.

Амортизація - це інструмент, ефективне використання якого може дозволити повернути фінансові потоки таким чином, щоб амортизаційні відрахування направлялися на інвестиції в основний капітал, на залучення нових технологій та сучасних зразків виробничого обладнання, зайнятих в процесі виробництва конкурентоздатних товарів. При цьому не можна заперечувати, що амортизація являє собою одну із форм фінансового регулювання для подальшого відновлення основних засобів. По суті - це частина доходів, зарезервованих для інвестиційних цілей. Крім того, амортизація виступає як інструмент податкової політики, оскільки амортизаційні відрахування враховуються при розрахунку податку на прибуток підприємства та їх розмір вливає на величину податкових утримань, в результаті, всі ці показники знаходяться в тісному взаємозв'язку та взаємодії [9].

Вивчення зарубіжного досвіду показало, що українська амортизаційна система суттєво відрізняється від амортизаційних систем розвинутих країн, у яких досить часто для стимулювання впровадження найновіших засобів виробництва та технологій основні засоби прирівнюються до оборотних і витрати на їх придбання відносяться на витрати виробництва протягом одного року. Узагальнюючим результатом неефективності амортизаційної політики є низька частка амортизації у структурі ВВП.

1.2 Методи нарахування амортизації у фінансовому обліку

Альтернатива вибору метода нарахування амортизації ускладнює роботу більшої частини українських бухгалтерів, оскільки вимагає додаткових знань як теоретичних, так і практичних.

Згідно п.50 МСБО 16 “Основні засоби” рекомендується застосовувати три методи нарахування амортизації. А в П(С)БО 7 передбачена можливість в цілях бухгалтерського обліку вибору з п'яти нових методів амортизації, а також діючого податкового методу амортизації.

Для наочності наведемо таблицю 1.2. порівняння методів нарахування амортизації.

Таблиця 1.2 Порівняння методів нарахування амортизації (зносу) основних засобів

№ з/п	Назва методу за Національним стандартом бух. обліку	Назва методу за міжнародним стандартом бух. обліку
1.	Прямолінійний	Прямолінійний
2.	Зменшення залишкової вартості	Зменшення залишкової вартості
3.	Виробничий	Суми одиниці продукції
4.	Прискореного зменшення залишкової вартості	-
5.	Кумулятивний	-
6.	Податковий	-

Об'єктом амортизації є вартість основних засобів, яка амортизується. Виняток становлять такі об'єкти обліку як земля і незавершені капітальні інвестиції строк корисного використання яких необмежений та вартість яких не підлягає амортизації.

Вартістю, яка амортизується є первісна або переоцінена вартість основних засобів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

У свою чергу, ліквідаційною вартістю є сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від продажу (ліквідації) об'єкта після закінчення строку його корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

При визначенні норми та суми амортизаційних відрахувань важливим питанням є строк корисного використання основного засобу, що амортизується. Згідно до діючих методик, даний термін визначається як очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг). При цьому розглядається фізичний знос об'єкта основних засобів і практично не враховується той факт,що в умовах швидкого розвитку технологій важливу роль відіграє моральний знос основного засобу та технологічного процесу, в якому він бере участь. Це призводить до зниження ефективності використання наявних ресурсів від застосування морально застарілих основних засобів, і відповідно, втрати господарюючим суб'єктом прибутку [63,64].

Відповідно до принципів бухгалтерського обліку вартість основних засобів повинна рівномірно розподілятися протягом передбаченого строку їх експлуатації шляхом розподілу (списання) на звіті періоди, протягом яких ці засоби будуть мати виробничу корисність.

Усі матеріальні активи довгострокового використання, крім землі та незавершених капітальних інвестицій мають обмежений строк експлуатації. Внаслідок обмеженості строку служби, вартість цих активів повинна розподілятися на витрати протягом усіх років їх експлуатації. Двома головними причинами обмеженості строку служби активів є фізичний та моральний знос.

Під фізичним зносом розуміють поступову втрату основними засобами своєї первісної споживної вартості, що відбувається не лише у процесі їх функціонування, але й при їх бездіяльності (руйнація під впливом зовнішніх факторів, атмосферних опадів, корозії тощо). Фізичний знос основних засобів залежить від їх якості, технічної досконалості, особливостей технологічного процесу (інтенсивність використання засобу, наявність агресивного середовища), часу їх дії (кількість днів праці на рік, змін на добу, годин праці на зміну), ступеню захисту основних засобів від зовнішніх умов (спеки, холоду, вологості, атмосферних опадів), якості догляду за основними засобами та їх обслуговування, від кваліфікації робітників та їх відношення до основних засобів.

Розрізняють повний та частковий фізичний знос основних засобів. При повному зносі основні засоби замінюються новими (капітальне будівництво та поточна заміна зношення основних засобів). Частковий знос підлягає ремонту. Але усунення проявів часткового фізичного зносу може лише дещо відстрочити термін повного зносу основного засобу. Необхідність заміни зношеного об'єкта не може бути виключена регулярним ремонтом.

Моральний знос - це зменшення вартості основних засобів та інших необоротних активів під впливом скорочення суспільно необхідних витрат на їх відбудову (моральний знос першої форми), зменшення їх вартості у результаті введення нових, більш прогресивних, економічно ефективних машин та обладнання (моральний знос другої форми).

У бухгалтерському обліку основні засоби розділено на дві великі підгрупи:

- основні засоби;

- інші необоротні матеріальні активи [8].

За прямолінійним методом річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів. Вартість об'єкта, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) протягом строку його служби. При цьому річна норма та річна сума амортизації залишаються постійними на весь строк корисної служби об'єкта. Перевагами даного методу є простота розрахунків та рівномірне розподілення суми амортизації між обліковими періодами, що забезпечує можливість зіставлення собівартості продукції з доходом від її реалізації. Недоліками методу є те, що він не враховує моральний знос, неоднакову виробничу потужність основних засобів в різні роки їх експлуатації та необхідність збільшення витрат на ремонт в останні роки служби, а головне - у деяких випадках важко визначити виробіток окремих об'єктів основних засобів [16].

Прискорена амортизація означає щорічне зниження суми амортизаційних відрахувань. Доцільність застосування методів прискореної амортизації пояснюється такими причинами:

- найбільша інтенсивність використання основних засобів припадає на перші роки їхньої експлуатації, кили вони фізично й морально ще є новими;

- накопичувати кошти для заміни об'єкта, що амортизується в разі його швидкого морального старіння та інфляції;

- забезпечується можливість збільшення частки витрат на ремонт об'єктів, які амортизуються, що припадає на останні роки їх використання, без відповідного збільшення витрат виробництва (за рахунок того, що сума нарахованої амортизації в ці роки зменшується) [45].

Метод зменшення залишкової вартості - це метод, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. У перший рік експлуатації об'єкта основних засобів базою для нарахування амортизації такого об'єкта буде його первісна вартість.

Метод найпридатніший для обладнання, продуктивність якого в міру його експлуатації зменшується. Але можна зауважити, що метод трудомісткий і на практиці застосовується рідко. Недоліком цього методу є відповідна прискорена норма нарахування зносу, яка визначається виключно для облікових цілей. У зв'язку з постійними змінами податкового законодавства цей метод не широко розповсюджений.

Кумулятивний метод передбачає, що річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання. Сума чисел років - це результат додавання порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт.

Метод застосовують, у випадках коли обладнання найбільше зношується у перші роки експлуатації, а у подальшому доводиться його часто ремонтувати, крім того, до об'єктів зі швидким моральним зносом (наприклад, комп'ютерна техніка). Перевагами даного методу, порівняно з прямолінійним методом, є нарахування більшої суми зносу першого року експлуатації активу і рівномірне зменшення цієї суми протягом наступних облікових періодів. Недоліки методу полягають в тому, що він не завжди відповідає принципу узгодженості. Сума зносу, визначена даним методом і визнана затратами поточного періоду, часто не узгоджується ні з фактичним використанням активу, ні з обсягом виробленої продукції, а відповідно і ні з отриманим від експлуатації активу доходом.

Останнім бухгалтерським методом є виробничий метод нарахування амортизації. За цим методом нарахування амортизації здійснюється на основі сумарного виробітку об'єкта за весь період його експлуатації у відповідних одиницях виміру (кількість виготовленої продукції, відпрацьованих годин, кілометрів пробігу тощо). За виробничим методом місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. До даного методу звертаються, у випадку коли інтенсивність використання об'єкта впливає на його експлуатаційні властивості і, тоді, коли можна визначити обсяг виробництва. Перевагами даного методу є простота, раціональність і систематичність. Він забезпечує також кращий рівень узгодженості суми зносу, яка визнається витратами поточного періоду з отриманими доходами, у випадку, якщо використання відповідного активу не однакове в різні періоди. Але, цей метод не отримав широкого розповсюдження, оскільки неможливо або дуже важко визначити фактичний обсяг продукції, виробленої за допомогою того чи іншого активу. Недолік - трудомісткість та обмеженість у використанні.

Таким чином, порядок нарахування амортизації основних засобів регламентується П(С)БО 7 «Основні засоби», в якому висвітлено економічний зміст та методику нарахування амортизації та запропоновано шість методів розрахунку амортизаційних відрахувань. Кожен з методів має свої недоліки та переваги. Підприємство має можливість самостійно обирати метод нарахування амортизації виходячи зі специфіки своєї діяльності та сформованого фонду основних засобів. Податковий метод нарахування амортизації регулюється Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», а об'єктом амортизації виступають витрати на придбання основних фондів.

Амортизаційні відрахування є основним джерелом власних інвестиційних коштів на підприємстві для оновлення та модернізації виробничого обладнання та використання новітніх технологій.

1.3 Облік амортизації основних засобів

У процесі виробництва основні засоби втрачають свою споживну вартість і переносять її на створюваний з їх участю продукт. Внаслідок цього основні засоби втрачають виробничі якості і, якщо вони не можуть бути відновлені шляхом ремонту або модернізації чи відновлення стає економічно невигідним, їх ліквідовують.

Таким чином, у процесі виробництва відбувається кругообіг вартості основних засобів. Так, їх вартість у вигляді амортизаційних відрахувань включається в собівартість виробленої продукції. У процесі її реалізації надходить виручка. Частина цієї виручки є відшкодуванням зношених основних засобів і спрямовується на капітальні вкладення для оновлення основних засобів.

Необхідно розрізняти терміни "знос" і "амортизація". Їх використовують для пояснення одного і того ж явища, проте вони відображають різні процеси. Якщо знос означає поступову втрату вартості (тобто втрату фізичних і моральних якостей) основних засобів у процесі виробництва, то амортизація показує поступове перенесення вартості основних засобів у міру їх зносу на новостворюваний продукт.

Порядок нарахування і використання амортизаційних відрахувань у бухгалтерському обліку визначено законодавством та П(С)БО 7 "Основні засоби".

Для узагальнення інформації про нараховану амортизацію та індексацію зносу необоротних активів, що підлягають амортизації, передбачено пасивний контрактивний рахунок 13 "Знос (амортизація) необоротних активів". За кредитом рахунку 13 відображається нарахування амортизації необоротних активів, а за дебетом її зменшення. Узагальнення інформації про суму зносу тих необоротних активів, облік яких ведеться на рахунку 10 "Основні засоби", відображається на субрахунку 131 "Знос основних засобів", а узагальнення інформації про суму зносу тих необоротних активів, облік яких ведеться на рахунку 11 "Інші необоротні матеріальні активи", здійснюється на субрахунку 132 "Знос інших необоротних матеріальних активів". Аналітичний облік за рахунком 13 ведеться відповідно за видами основних засобів та інших необоротних матеріальних активів.

Облік зносу (амортизації) необоротних активів відображається в журналі №4, а в сільськогосподарських підприємствах - в журналі-ордері №4А.

На суму нарахованої амортизації збільшуються витрати підприємства відповідно до виду діяльності і зносу основних засобів (табл. 1.3).

Таблиця 1.3 Кореспонденція рахунків за обліком нарахування амортизації основних засобів

Зміст господарських операцій	Кореспонденція рахунків
	дебет	кредит
Нарахована амортизація основних засобів, пов'язаних з капітальним будівництвом	151 "Капітальне будівництво"	131 "Знос основних засобів"
Нарахована амортизація основних засобів, пов'язаних з придбанням або виготовленням основних засобів	152 "Придбання (виготовлення) основних засобів"	131 "Знос основних засобів"
Нарахована амортизація основних засобів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом	23 "Виробництво"	131 "Знос основних засобів"
Нарахована амортизація основних засобів загальновиробничого призначення	91 "Загальновиробничі витрати"	131"Знос основних засобів"
Нарахована амортизація основних засобів адміністративного призначення	92 "Адміністративні витрати"	131 "Знос основних засобів"
Нарахована амортизація основних засобів, пов'язаних зі збутом продукції (робіт, послуг)	93 "Витрати на збут"	131 "Знос основних засобів"

У країнах з ринковою економікою амортизація розглядається лише як поступове перенесення вартості на новостворюваний продукт. У бухгалтерському обліку в Україні застосовують саме цей варіант. Для обліку амортизації використовують рахунок 13 "Знос (амортизація) необоротних активів". Нарахування амортизації відображають проведенням: дебет рахунків 23 "Виробництво", 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності", 97 "Інші витрати", 99 "Надзвичайні витрати" і кредит рахунку 13. Якщо використовувати рахунки класу 8 "Витрати за елементами", при нарахуванні амортизації основних засобів проведення будуть такі: дебет рахунку 83 "Амортизація" і кредит рахунку 13 - нарахована амортизація основних засобів; дебет рахунків 23, 91, 92, 93, 94, 97, 99 і кредит рахунку 83 - віднесена амортизація на об'єкти обліку. Будемо чи не будемо використовувати рахунок 83 "Амортизація" - суть від цього не зміниться.

Як видно зараз облік амортизації спрощений і для її нарахування потрібно використовувати лише одне (а при використанні рахунків класу 8 - два) проведення.

В Україні використовується спрощений варіант обліку нарахування амортизації (дебет рахунків, на яких обліковують об'єкти витрат, і кредит рахунку 13), але він позбавляє можливості мати інформацію про джерела на капітальні інвестиції. Механізм нарахування амортизації зі створенням амортизаційного фонду можна здійснити за допомогою рахунків діючого Плану рахунків. Для цього пропонуємо до рахунку 42 "Додатковий капітал" додати окремий субрахунок 427 "Амортизаційний фонд", який буде кореспондувати з рахунком 39 "Витрати майбутніх періодів".

Тоді кореспонденція рахунків за нарахуванням амортизації зі створенням амортизаційного фонду буде такою:

1. Дебет рахунку 23 "Виробництво" (та інших рахунків) і кредит рахунку 13 "Знос (амортизація) необоротних активів" нарахування амортизації основних засобів. Цей запис здійснюється і нині;

2. Дебет рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" і кредит субрахунку 427 "Амортизаційний фонд" - створення амортизаційного фонду. Такий запис пропонується додати.

У міру оприбуткування придбаних основних засобів: дебет субрахунку 427 і кредит рахунку 39.

Примітки до річної фінансової звітності включають розділ ХІІІ "Використання амортизаційних відрахувань". У цьому розділі потрібно показувати за звітний рік суму нарахованої амортизації та її використання за такими каналами:

- будівництво об'єктів;

- придбання (виготовлення) та поліпшення основних засобів;

- придбання (створення) нематеріальних активів;

- погашення отриманих на капітальні інвестиції позик. Для складання розділу ХІІІ Приміток до річної фінансової звітності в бухгалтерському обліку є інформація лише про суму нарахованої амортизації за рік (рахунки 83 "Амортизація", 13 "Знос (амортизація) необоротних активів"). Інформація про використання амортизації каналами капітальних інвестицій практично відсутня.

Отже" для обліку амортизаційного фонду є необхідність ввести окремий субрахунок 427, за дебетом якого відображати використання амортизаційного фонду, а за кредитом - його створення.

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс) і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Під час визначення строку корисного використання (експлуатації) варто враховувати:

- очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

- фізичний та моральний знос, що передбачається;

- правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигід від його використання.



РОЗДІЛ 2. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ НАРАХУВАННЯ АМОРТИЗАЦІЇ І ОБЛІКУ ЗНОСУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

2.1 Шляхи вдосконалення методів нарахування амортизації

Амортизаційна політика є важливою складовою облікової політики і взагалі господарсько-фінансової діяльності підприємства. Вона дає змогу альтернативно підійти до визначення розмірів амортизаційних відрахувань, здійснювати управління витратами і фінансовими результатами, накопичити потрібні ресурси і раціонально використовувати їх на потреби відтворення необоротних активів тощо.

Застосування прямолінійного методу є ефективним для підприємств на балансі яких знаходиться нерухоме майно (будинки, споруди, а також меблі тощо), вартість яких списується рівними частинами на вартість продукції (товарів, робіт, послуг) протягом усього терміну його корисної експлуатації. Цей метод амортизації застосовується щодо об'єктів, використання яких залежить переважно від терміну їх використання. А інтенсивність експлуатації основних засобів залишається незмінною.

Виробничий метод я пропоную застосовувати для нарахування амортизації об'єктів основних засобів, технічний стан яких залежить від кількості виробленої продукції. Даний метод є дуже простим та раціональним, дозволяє амортизувати об'єкт основних засобів залежно не від терміну його використання, а від кількості виробленої продукції.

Також, паралельно з цими методами нарахування амортизації підприємство може використовувати метод прискореної амортизації, який приводить до зниження податку на прибуток у перші роки після введення основних засобів в експлуатацію і за рахунок цього забезпечує більш швидке повернення інвестицій, робить інвестиційні проекти ефективнішими та менш ризикованими для інвесторів, підвищує інвестиційні можливості підприємства. Такі методи, на мою думку, доцільно застосовувати до нематеріальних активів, які використовуються на підприємстві та для яких характерний моральний знос.

Але на сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Україні підприємства не можуть собі дозволити використання прискорених методів нарахування амортизації, оскільки в перші роки експлуатації основних засобів сума амортизаційних відрахувань складає значну величину, тим самим, збільшуючи в перші роки собівартість виготовленої продукції, оскільки сума амортизаційних відрахувань є складовою частиною формування собівартості продукції.

На мою думку, необхідно переглянути амортизаційну політику на методологічному та законодавчому рівні шляхом прийняття відповідних нормативних актів, які регламентують порядок використання прискорених методів нарахування амортизації та сприятимуть економічному зростанню вітчизняних виробничих підприємств. Амортизацію необхідно зробити не видом витрат, а зменшенням податкових зобов'язань. Тобто на суму амортизаційних нарахувань зменшується сума податку на прибуток, що підлягає перерахуванню до бюджету. Це надало б змогу встановити високі норми амортизації для всіх основних фондів не підвищуючи при цьому ціну товару. А встановлення високих норм амортизації призвело б до прискорення відшкодування витрат на придбання основних засобів, а значить підвищило б швидкість обертання коштів на підприємстві. Взагалі така система нарахування амортизації дозволила б зменшити вартість вітчизняних товарів, що значно підвищило б їх конкурентоздатність в ціновому сегменті.

Періодично необхідно також переглядати методи нарахування амортизації основних засобів. У випадку, якщо очікуваний спосіб отримання економічної вигоди від активу суттєво змінився, то необхідно також змінити метод його амортизації.

Однак дані пропозиції можна втілити на практиці лише за умови введення змін в нормативні акти, які регулюють порядок нарахування амортизації і дозолять використовувати бухгалтерські методи амортизації при визначенні бази оподаткування податком на прибуток підприємств, оскільки ведення паралельно податкового та бухгалтерського методів нарахування амортизації призводить до значного збільшення обсягу робіт бухгалтера, виникнення помилок і як наслідок - фінансових санкцій з боку фіскальних органів держави.

Для усунення суперечностей між податковим та бухгалтерським обліками доцільно внести зміни до податкового законодавства в частині надання права підприємствам нараховувати амортизацію для цілей оподаткування за методами, встановленими у бухгалтерському обліку. Отже, можна сказати, що використання різних методів нарахування амортизації на різні об'єкти основних засобів залежно від способу отримання економічних вигод, терміну та специфіки використання надасть підприємству отримати значні економічні вигоди та зменшить проблему оновлення парку обладнання, виходячи з потреб підприємства. Однак дані пропозиції можуть стати реальністю лише у випадку внесення змін на законодавчому рівні. Державна амортизаційна політика повинна стимулювати розвиток виробництва та покращувати фінансовий стан підприємств та економіки в цілому.

2.2 Шляхи вдосконалення методології обліку амортизації основних засобів

амортизація основний засіб облік

У світовій практиці існує два найбільш розповсюджених способи використання даних бухгалтерського обліку в податковому обліку:

1) оподатковуваний прибуток визначається на основі даних бухгалтерського обліку;

2) фінансовий прибуток коригується згідно з податковим законодавством і визначається прибуток для оподаткування.

Як бачимо, обидва способи передбачають покладення в основу даних бухгалтерського обліку. Для України, у зв'язку з переходом на національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку найбільш прийнятним є другий спосіб.

Система подвійного обліку основних засобів досить обтяжлива для підприємств. Тому в даний момент головною задачею, на мій погляд, є пошук можливих напрямів гармонізації бухгалтерського і податкового обліку основних засобів на рівні підприємства, тобто виходячи з діючого порядку бухгалтерського і податкового обліку основних засобів.

Для вирішення поставленої задачі слід добре знати зміст бухгалтерського і податкового обліку основних засобів та їх принципові відмінності. Це перш за все відсутність пооб'єктного обліку основних фондів груп 2, 3 і 4, розбіжності, пов'язані з початком нарахування амортизації, відмінності порядку відображення вибуття та проведення переоцінки основних засобів, різна методика обліку витрат на ремонт та модернізацію основних засобів і т.д. Враховуючи практичний досвід підприємств, можна з упевненістю сказати, що саме ці відмінності стали підґрунтям невдалої спроби на законодавчому рівні поєднати методику нарахування амортизації основних засобів бухгалтерського та податкового обліку. Мається на увазі можливість нарахування амортизації в бухгалтерському обліку методом, передбаченим Законом про податок на прибуток. Використання в бухгалтерському обліку податкових норм і методів нарахування амортизації призводить до розбіжності даних бухгалтерського та податкового обліку основних засобів та збільшує обсяг облікової роботи.

Такий висновок можна зробити виходячи зі змісту основних вимог бухгалтерського та податкового обліку, а також з досвіду підприємств, які спробували таким чином поєднати ці види обліку. Слід також відмітити, що П(С)БО 7 суттєво обмежує можливість використання податкових норм нарахування амортизації.

Я вважаю, що найбільш раціональним методом поєднання бухгалтерського та податкового обліку основних засобів є використання інформації бухгалтерського обліку як основи для визначення балансової вартості об'єктів основних засобів у податковому обліку, тобто пропоную використовувати окремі готові масиви інформації про основні засоби бухгалтерського обліку з наступним їх коригуванням відповідно до вимог податкового обліку. Відмітимо, що використання такого методу не вступає в протиріччя з діючим податковим законодавством, оскільки воно не вимагає від підприємства ведення окремих регістрів податкового обліку амортизації. Підприємствам не заборонено самостійно обирати спосіб формування балансової вартості основних засобів і обліку податкової амортизації.

Незважаючи на те, що П(С)БО 7 визначає знос як суму амортизації об'єкта основних засобів з початку його корисного використання і ототожнюється з поняттям амортизації, це цілком не порівнювані категорії. Знос - це фізичний і моральний процес зношування, втрата основними засобами їхньої вартості, амортизація - процес нагромадження фінансових засобів, який залежить від цілей фінансової політики. Постає питання: як правильно розглядати амортизацію - як резерв для оновлення основних засобів чи регулятив, який використовується для коригування залишкової вартості основних засобів.

Я вважаю, що знос основних засобів - це витрати підприємства, які виникли в результаті реальної втрати об'єктами основних засобів своїх фізичних властивостей, амортизація - це резерв, створений для заміни зношених об'єктів. Сума амортизаційних відрахувань не може реально відображати стан чи ступінь зношування основних засобів, а тому відображення в балансі залишкової вартості ОЗ є формальною розрахунковою величиною, яка не відображає фактичну вартість наявних на балансі основних засобів.

Наступною, більш практичною проблемою є нецільове використання сум амортизаційних відрахувань. Незважаючи на стрімке зростання інвестицій в основний капітал, в Україні упродовж останніх років спостерігається тенденція до збільшення ступеня зношування основних засобів. Головна причина полягає у неефективній амортизаційній політиці, яка не створює мотивації до швидкого оновлення основних засобів та утворення необхідних для відтворення основних засобів фінансових ресурсів. При цьому, ніяких регулюючих законів чи нормативних актів, які говорять про те, що підприємства повинні витрачати частину прибутку на відновлення основних засобів ні в нашій країні, а ні в інших країнах не існує, а суми амортизаційних відрахувань є лише розрахунковими, тобто фіктивними.



РОЗДІЛ 3. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА (НАСКРІЗНА ЗАДАЧА)

Таблиця 3.1 Вихідні данні для наскрізної задачі та заповнення первинних документів

Необхідні данні	Дані студента
Назва підприємства	ВАТ «Квадрат»
Код ЕДРПОУ	89154327
Юридична адреса	Україна, 65032, м. Одеса, вул. Буніна, 24
Розрахунковий рахунок	1975336082354
Банк	«Південний»
Розрахунковий рахунок банку	7456290461047
МФО	574327
Назва підприємства-постачальника	ТОВ «Квітень»
Код ЕДРПОУ	56208941
Юридична адреса	Україна, 65032, м. Одеса, вул. Канатна, 45
Розрахунковий рахунок	6194207406371
Банк	«Промінвестбанк»
Розрахунковий рахунок банку	8201639275307
МФО	574901
Назва підприємства-покупця	ЗАТ «Сатурн»
Код ЕДРПОУ	26391075
Юридична адреса	Україна,65032,м. Одеса, вул. Ак. Філатова, 4
Розрахунковий рахунок	9036810638912
Банк	«Імексбанк»
Розрахунковий рахунок банку	7290481593620
МФО	574638

Таблиця 3.2. Штатний розпис підприємства «Квадрат»

Штатний розпис	РД= ВД*N
Нарахована заробітна плата:
Працівникам зайнятим виробництвом продукції, а саме: 1. Мельничук Людмила Володимирівна 2. Бондар Катерина Михайлівна 3. Кузнєцов Максим Андрійович 4. Литвинчук Інна Вадимівна Всього	26250,00 24750,00 28875,00 25125,00 105000,00
Працівникам апарату управління цехом: 1. Музалевська Оксана Єгорівна 2. Хованський Віталій Васильович 3. Полянська Карина Олександрівна Всього	30000,00 25875,00 22125,00 78000,00
Працівникам адміністративно-управлінського персоналу (ПІБ): 1. Романенко Дмитро Іванович 2. Філатова Аліна Сергіївна Всього	33000,00 27000,00 60000,00

Таблиця 3.3. Залишки господарських засобів та джерел їх утворення

Господарські засоби і джерела їх утворення	РД= ВД*N
Заборгованість перед працівниками	37215,30
Незавершене виробництво	164263,35
Статутний капітал	407818,50
МШП	3810,00
Розрахунки з покупцями	11590,35
Нерозподілені прибутки	126768,90
Основні засоби	312115,95
Знос	15000,00
Розрахунки з постачальниками	7800,00
Сировина	8129,40
Паливо	1265,40
Розрахунки зі страхування	1500,00
Каса	6806,70
Розрахунковий рахунок	56176,35
Заборгованість перед бюджетом	18085,95
Готова продукція	35661,45
Запасні частини	14369,70

Таблиця 3.4. Баланс підприємства “Квадрат” на 28 лютого 2014 р.

Актив	Пасив
Незавершене виробництво	164263,35	Заборгованість перед працівниками	37215,30
МШП	3810,00	Статутний капітал	407818,50
Розрахунки з покупцями	11590,35	Нерозподілені прибутки	126768,90
Основні засоби	312115,95	Розрахунки з постачальниками	7800,00
Сировина	8129,40	Розрахунки зі страхування	1500,00
Паливо	1265,40	Заборгованість перед бюджетом	18085,95
Каса	6806,70	Знос	15000,00
Розрахунковий рахунок	56176,35
Готова продукція	35661,45
Запасні частини	14369,70
Баланс	599188,65	Баланс	599188,65

Таблиця 3.5. Журнал реєстрації господарських операцій

N п/п	Зміст операції	Документ	Дт	Кт	РД= ВД*N
1	Отримані від постачальника основні засоби (комп'ютер)	акт приймання-передачі основних засобів	15	63	15750,00
2	Відображено суму податкового кредиту з ПДВ	податкова накладна	64	63	3150,00
3	Відображено вартість посередницьких послуг, пов'язаних із придбанням основних засобів(наладка комп'ютера)	акт виконаних робіт	15	68	1725,00
4	Відображено суму податкового кредиту з ПДВ	податкова накладна	64	68	345,00
5	Оплачено придбані основні засоби із розрахункового рахунка	платіжне доручення	63	31	18 900,00
6	Нарахована амортизація основних засобів виробничого призначення - первісна вартість - ліквідаційна вартість - строк корисного використання	розрахунок амортизації	23	13	1 800,00
7	Оприбутковані матеріали від постачальників (відповідно до виду діяльності підприємства)	Накладна	20	63	796,50
8	Відображено суму податкового кредиту по ПДВ	податкова накладна	64	63	159,30
9	Оприбутковані МШП від постачальників	Накладна	22	63	6750,00
10	Відображено суму податкового кредиту з ПДВ	податкова накладна	64	63	1350,00
11	Оплачено придбані виробничі матеріали і МШП із розрахункового рахунка	платіжне доручення	63	31	9055,80
	Нарахована заробітна плата:
12	Працівникам, зайнятим виробництвом продукції, а саме: Мельничук Л.В. Бондар К.М. Кузнєцов М.А. Литвинчук Л.В. Всього	розрахункова відомість	23	66	26250,00 24750,00 28875,00 25125,00 105000,00
13	Працівникам апарату управління цехом: Музалевська О.Є. Хованський В.В. Полянська К.О. Всього	розрахункова відомість	91	66	30000,00 25875,00 22125,00 78000,00
14	Працівникам адміністративно-управлінського персоналу: _______________ _______________ Всього	розрахункова відомість	92	66	33000,00 27000,00 60000,00
	Розраховано нарахування ЄСВ на фонд заробітної плати (15 клас ризику)				89910,00
15	Працівникам, зайнятим виробництвом продукції	розрахункова відомість	23	65	38850,00
16	Працівникам апарату управління цехом	розрахункова відомість	91	65	28860,00
17	Працівникам адміністративно-управлінського персоналу	розрахункова відомість	92	65	22200,00
18	Нараховані утримання ЄСВ із заробітної плати:	розрахункова відомість	66	65	8748,00
19	Прибутковий податок (податкової соціальної пільги немає)	розрахункова відомість	66	64	35866,80
20	Отримано гроші з банку за чеком для виплати заробітної плати	розрахункова відомість	30	31	198386,00
21	Виплачена з каси заробітна плата	платіжна відомість	66	30	198386,00
22	Отримана на розрахунковий рахунок дебіторська заборгованість від покупців	виписка банку (відобразити п.5, 11, 22, 29)	31	36	11590,35
23	Отримано грошові кошти на відрядження з каси підприємства	ВКО	379	30	4500,00
24	Затверджено авансовий звіт з відрядження директора підприємства до м. Києва на 3 дні	авансовий звіт	92	372	4500,00
25	Отримано готову продукцію на склад з цеху	накладна на внутрішнє переміщення	26	23	150000,00
26	Реалізовано продукцію покупцям	Накладна	36	70	225 000,00
27	Нараховане податкове зобов'язання з ПДВ	податкова накладна	70	64	37 500,00
28	Списано собівартість реалізованої продукції		90	26	105 000,00
29	Отримані грошові кошти за відвантажену продукцію	виписка банку	31	36	225 000,00
30	Закриваємо рахунок 90		79	90	105 000,00
31	Закриваємо рахунок 91		79	91	106 860,00
32	Закриваємо рахунок 92		79	92	86 700,00
33	Закриваємо рахунок 70		70	79	187 500,00
34	Закриваємо рахунок 79 - визначаємо фінансовий результат		44	79

Відкриття рахунків та відображення в них господарських операцій

Дт 10 «Основні засоби» Кт Дт 13 «Знос» Кт

С-до п.312 115,95				С-до п.15 000,00
				6) 1 800,00
Об.0	Об.0		Об.0	Об. 1 800,00
С-до к.312 115,95				С-до к.16 800,00

Дт 15 «Капітальні інвестиції» Кт Дт 20 «Виробничі запаси» Кт

С-до п.0			С-до п.23 764,50
1) 15 750,00			7)796,50
3)1 725,00
Об.17 475,00	Об.0		Об.796,50	Об.0
С-до к. 17 475,00			С-до к.24 561,00

Дт 22 «МШП» Кт Дт 23 «Виробництво» Кт

С-до п. 3 810, 00			С-до п. 164 263, 35
9) 6750, 00			6) 1 800, 00	25) 150 000, 00
			12) 105 000, 00
			15) 38 850, 00
Об. 6 750, 00	Об. 0		Об. 145 650, 00	Об. 150 000, 00
С-до к. 10 560, 00			С-до к. 159 913, 00

Дт 26 «Готова продукція» Кт Дт 30 «Каса» Кт

С-до п. 35661, 45			С-до п. 6 806, 70
25) 150 000, 00	28) 105 000, 00		20) 198 386, 00	21) 198 386, 00
				23) 4 500, 00
Об. 150 000, 00	Об. 105 000, 00		Об. 198 386,00	Об. 202 886,00
С-до к. 80 661, 45			С-до к. 2 306,70



Дт 31 «Рахунки в банках» Кт Дт 36 «Розрах. з покупцями» Кт

С-до п. 56 176,35			С-до п. 11 590, 35
22) 11 590, 35	5) 18 900, 00		26) 225 000, 00	22) 11 590, 35
29) 225 000, 00	11) 9 055, 80			29) 225 000, 00
	20) 198 386,00
Об. 236 590, 35	Об. 226 323, 00		Об. 225 000, 00	Об. 236 590,35
С-до к. 66 443, 70			С-до к. -

Дт 372 «Розрахунки з підзв.» Кт Дт 40 «Пайовий капітал» Кт

С-до п. -				С-до п. 407 818,50
23) 4 500, 00	24) 4 500, 00
Об. 4 500, 00	Об. 4 500, 00
С-до к. -				С-до к. 407 818,50

Дт 44 «Нерозподілені прибутки» Кт Дт 63 «Розрахунки з постач.» Кт

	С-до п. 126 768,90			С-до п. 7 800, 00
34) 111 060,00			5) 18 900, 00	1) 15 750, 00
			11) 9 055, 80	2) 3 150, 00
				7) 796, 50
				8) 159, 30
				9) 6 750, 00
				10) 1 350, 00
Об. 111 060,00			Об. 27 955, 80	Об. 27955, 80
	С-до к. 15 708, 90			С-до к.7 800, 00

Дт 64 «Розрахунки за податками» Кт Дт 65 «Розрахунки за страхув.» Кт

	С-до п. 18 085, 95			С-до п. 1 500, 00
2) 3 150, 00	19) 35 866, 80			15) 38 850, 00
4) 345, 00	27) 37 500, 00			16) 28 860, 00
8) 159, 30				17) 22 200, 00
10) 1 350, 00				18) 8 748, 00
Об. 5 004, 30	Об. 73 366, 80			Об. 98 658, 00
	С-до к. 86 448, 45			С-до к. 100 158,00



Дт 66 «Розрахунки за виплатами» Кт Дт 68 «Розрахунки за іншими опер.» Кт

	С-до п. 37 215, 30			С-до п. -
18) 8 748, 00	12) 105 000, 00			3) 1 725, 00
19) 35 866, 80	13) 78 000, 00			4) 345, 00
21) 198 386, 00	14) 60 000, 00
Об. 243 000, 80	Об. 243 000, 00			Об. 2 070, 00
	С-до к. 37 214, 50			С-до к. 2 070, 00

Дт 70 «Дохід від реалізації» Кт Дт 79 «Фінансові результати» Кт

С-до п. -				С-до п. -
27) 37 500, 00	26) 225 000, 00		30) 105 000, 00	33) 187 500, 00
33) 187 500,00			31) 106 860, 00	34) 111 060, 00
			32) 86 700, 00
Об. 225 000, 00	Об. 225 000, 00		Об. 298 560,00	Об. 298 560,00
С-до к. -				С-до к. -

Дт 90 «Собівартість реалізації» Кт Дт 91 «Загальновиробничі витрати» Кт

С-до п. -				С-до п. -
28) 105 000, 00	30) 105 000, 00		13) 78 000, 00	31) 106 860, 00
			16) 28 860, 00
Об. 105 000, 00	Об. 105 000, 00		Об. 106 860,00	Об. 106 860,00
С-до к. -				С-до к. -

Дт 92 «Адміністративні витрати» Кт

С-до п.	С-до п. -
14) 60 000, 00	32) 86 700, 00
17) 22 220, 00
24) 4 500, 00
Об. 86 700, 00	Об. 86 700, 00
	С-до к. -

Таблиця 3.6. Оборотна відомість

№ рах.	Сальдо початкове Дт Кт	Обороти Дт Кт	Сальдо кінцеве Дт Кт
10	312 115,95	-	-	-	312 115,95	-
13	-	15 000, 00	-	1 800,00	-	16 800,00
15	-	-	17 475,00	-	17 475,00	-
20	23 764,50	-	796,50	-	24 561,00	-
22	3 810, 00	-	6 750, 00	-	10 560, 00	-
23	164 263, 35	-	145 650, 00	150 000, 00	159 913, 00	-
26	35661, 45	-	150 000, 00	105 000, 00	80 661, 45	-
30	6 806, 70	-	198 386,00	202 886,00	2 306,70	-
31	56 176,35	-	236 590, 35	226 323, 00	66 443, 70	-
36	11 590, 35	-	225 000, 00	236 590,35	-	-
372	-	-	4 500, 00	4 500, 00	-	-
40	-	407 818,50	-	-	-	407 818,50
44	-	126 768,90	111 060,00	-	-	15 708, 90
63	-	7 800, 00	27 955, 80	27955, 80	-	7 800, 00
64	-	18 085, 95	5 004, 30	73 366, 80	-	86 448, 45
65	-	1 500, 00	-	98 658, 00	-	100 158,00
66	-	37 215, 30	243 000, 80	243 000, 00	-	37 214, 50
68	-	-	-	2 070, 00	-	2 070, 00
70	-	-	225 000, 00	225 000, 00	-	-
79	-	-	298 560,00	298 560,00	-	-
90	-	-	105 000, 00	105 000, 00	-	-
91	-	-	106 860,00	106 860,00	-	-
92	-	-	86 700, 00	86 700, 00	-	-
=	614 188,65	614 188,65	2 194 288, 75	2 194 288, 75	674 036, 80	674 018,35

Таблиця 3.7. Баланс на 31 березня 2014 р.

Актив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
I. Необоротні активи
Нематеріальні активи:		3 810, 00	10 560, 00
залишкова вартість	010
первісна вартість	011
накопичена амортизація	012	()	()
Незавершене будівництво	020
Основні засоби:		312 115, 95	312 115,95
залишкова вартість	030
первісна вартість	031
знос	032	(15 000, 00)	16 800, 00
Довгострокові біологічні активи:
справедлива (залишкова) вартість	035
первісна вартість	036
накопичена амортизація	037	()	()
Довгострокові фінансові інвестиції:
які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств	040
інші фінансові інвестиції	045
Довгострокова дебіторська заборгованість	050
Справедлива (залишкова) вартість інвестиційної нерухомості	055
Первісна вартість інвестиційної нерухомості	056
Знос інвестиційної нерухомості	057	()	()
Відстрочені податкові активи	060
Гудвіл	065
Інші необоротні активи	070
Усього за розділом I	080
II. Оборотні активи
Виробничі запаси	100	23 764, 50	24 561, 00
Поточні біологічні активи	110
Незавершене виробництво	120	164 263, 35	159 832, 58
Готова продукція	130	33 661, 45	80 661, 45
Товари	140
Векселі одержані	150
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:		11 590, 35	-
чиста реалізаційна вартість	160
первісна вартість	161
резерв сумнівних боргів	162	()	()
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом	170
за виданими авансами	180
з нарахованих доходів	190
із внутрішніх розрахунків	200
Інша поточна дебіторська заборгованість	210
Поточні фінансові інвестиції	220
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті	230	6 806,70 + 56176,35	66 443,70 + 2306,70
у т. ч. в касі	231	6 806, 70	2 306, 70
в іноземній валюті	240
Інші оборотні активи	250
Усього за розділом II	260
III. Витрати майбутніх періодів	270
IV. Необоротні активи та групи вибуття	275
Баланс	280
Пасив
I. Власний капітал
Статутний капітал	300
Пайовий капітал	310	407 818, 50	407 818, 50
Додатковий вкладений капітал	320
Інший додатковий капітал	330
Резервний капітал	340
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	126 768, 90	15 708, 90
Неоплачений капітал	360	()	()
Вилучений капітал	370	()	()
Усього за розділом I	380
II. Забезпечення таких витрат і платежів
Забезпечення виплат персоналу	400
Інші забезпечення	410
Сума страхових резервів	415
Сума часток перестраховиків у страхових резервах	416	()	()
Залишок сформованого призового фонду, що підлягає виплаті переможцям лотереї	417
Залишок сформованого резерву на виплату джек-поту, не забезпеченого сплатою участі у лотереї	418
Цільове фінансування	420
Усього за розділом II	430
III. Довгострокові зобов'язання
Довгострокові кредити банків	440
Інші довгострокові фінансові зобов'язання	450
Відстрочені податкові зобов'язання	460
Інші довгострокові зобов'язання	470
Усього за розділом III	480
IV. Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків	500
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями	510
Векселі видані	520
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	7 800, 00	7 800, 00
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з одержаних авансів	540
з бюджетом	550	18 085,95	86 448, 45
з позабюджетних платежів	560
зі страхування	570	1 500, 00	100 077, 23
з оплати праці	580	37 215, 30	36 486, 30
з учасниками	590
із внутрішніх розрахунків	600
Зобов'язання, пов'язані з необоротними активами та групами вибуття, утримуваними для продажу	605
Інші поточні зобов'язання	610		2 070, 00
Усього за розділом IV	620
V. Доходи майбутніх періодів	630
Баланс	640



ВИСНОВКИ

На сучасному етапі розвитку української економіки, в період здійснення господарських реформ виникає об'єктивна необхідність дослідження теоретичних і методичних положень, узагальнення і аналізу накопиченого досвіду в галузі амортизаційної політики держави, виявлення впливу амортизаційної політики на процес відтворення основних фондів та ефективність їх використання.