Організація обліку, аналізу і аудиту в умовах застосування комп’ютерної техніки на ПАТ "Свеський насосний завод"

6.

Комп'ютерний аудит

Оцінка поточного стану комп'ютерної системи на відповідність певному стандарту чи запропонованим вимогам

7.

Computer-Assisted Audit Techniques - CAATs

(комп'ютеризовані методи аудиту)

Застосування аудиторських процедур із використанням комп'ютера як аудиторського інструмента.

У наведених визначеннях чітко простежуються три таких аспекти:

- використання комп'ютерів для організації роботи аудиторської фірми;

- перевірка та оцінка комп'ютерних інформаційних систем;

- використання комп'ютерів і програм як специфічних інструментів для проведення аудиту.

Саме в організаційному аспекті проф. B. I. Подольський розглядає комп'ютерний аудит як використання комп'ютерів і сучасних інформаційних технологій для організації аудиторської діяльності, включаючи аудиторські перевірки фінансової звітності й підготовку аудиторського висновку, а також надання супутніх аудиту послуг [65, 51]. А.С. Менсон та С. МакКартні під автоматизацією аудиту (audit automation) мають на увазі використання інформаційної технології в плануванні, контролі та документуванні аудиторської роботи [51]:

- у плануванні: створення бюджетів часу та розподіл функцій між учасниками (creation of time budgets, allocation of staff to functions), розрахунок фінансових та статистичних показників при здійсненні аналітичних процедур (calculation of financial ratios for analytical review);

- у контролі: підготовка стандартної документації (standard documentation), підсумовування результатів (summary of results), складання блок-схем (flowcharting);

- у документуванні: облік часу та витрат в аудиторському проекті (recording of time and costs).

Щодо іншого аспекту, Р. Вебер розглядає аудит власне інформаційних систем (information systems auditing), який ним визначається як процес збирання та оцінювання доказів з метою визначення, чи комп'ютерна система зберігає цілісність даних, забезпечує ефективне виконання цілей організації та ефективне використання її ресурсів [10,24]. Такий підхід він пояснює тим, що з переходом від ручних до комп'ютерних інформаційних систем внутрішні засоби контролю, на які в основному спирається у своїй роботі аудитор, стають більш комплексними, а тому процес їх оцінювання - більш складним. Тестування комп'ютерних систем клієнта він розглядає як дуже важливий і необхідний процес при проведенні аудиту фінансової звітності. Цю думку поділяють Б. Дженкінс і П. Кук, які зазначають, що аудиторський підхід до комп'ютерів (audit approach to computers) полягає у визначенні аудиторської стратегії; розумінні та описанні системи; оцінюванні вбудованих засобів контролю; тестуванні засобів контролю та виявленні слабких місць; детальному тестуванні [23].

В умовах функціонування автоматизованих інформаційних систем зазнають певних змін основні принципи аудиту. Відповідно застосування КІСП може вплинути на:

- процедури, яких дотримується аудитор у процесі одержання достатнього уявлення про системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю;

- аналіз властивого ризику і ризику системи контролю, за допомогою чого аудитор проводить оцінку ризику;

- розробку і здійснення аудитором тестів системи контролю і процедур перевірки по суті, необхідних для досягнення цілей аудиту.

Зазначимо, що на відміну від ручних облікових систем, де записи здійснюються на папері й аудитор розглядає можливість знищення, підробки, заміни паперових документів, в умовах використання КІСП аудитору доводиться мати справу з питаннями безпеки та надійності комп'ютерних облікових систем. Таким чином, аудитор перевіряє низку суто технічних питань, які не мають прямого відношення до бухгалтерського обліку, але безпосередньо впливають на оцінку аудитором ризику системи контролю. Зокрема, подібні заходи були передбачені в Положенні про міжнародну аудиторську практику 1008 «Оцінювання ризиків та внутрішній контроль: характеристики та особливості в КІС».

Для перевірок ефективності й безпечності інформаційної системи як такої здійснюють комп'ютерний аудит інформаційної системи. Під ним мається на увазі оцінка поточного стану комп'ютерної системи на відповідність певному стандарту або запропонованим вимогам [57]. Цей термін використовується насамперед спеціалістами з загальної безпеки комп'ютерних інформаційних систем і у вузькому значенні не стосується аудиту фінансової звітності. Такий аудит не спрямований на пропонування конкретного рішення, він дає можливість поглянути на інформаційну систему комплексно, виявити проблемні місця, сформувати обґрунтовані рекомендації для ухвалення рішення про усунення недоліків [25], включає декілька напрямів (Рисунок1.3).

Аудит технічного стану інформаційної системи спрямований на зменшення втрат, викликаних системними збоями. Збої можуть стати причиною відчутних втрат підприємств. Враховуючи, що в інформаційних системах, в яких не налагоджені належні процеси контролю і попередження можливих причин збоїв, вони виникають в найвідповідальніші, а отже, і найнапруженіші моменти, втрати можуть виливатися у величезні суми. Скорочення таких втрат можна досягти шляхом комплексного дослідження технічного стану всіх компонентів інформаційної системи.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.3 - Напрями аудиту інформаційних систем

Аудит технічного стану інформаційної системи, перш за все, призначений для оцінки поточного стану інформаційної системи з метою реконструкції і модернізації, щоб підготуватися до розширення інформаційної системи і впровадження нових технологій. Його проведення дає змогу також організувати і налагодити підтримку інформаційної системи та розробити корпоративні стандарти підтримки інформаційної системи.

Аудит технічного стану інформаційної системи включає проведення таких заходів, як облік наявних на підприємстві апаратних засобів, програмного забезпечення, периферійних пристроїв і аналіз побудови структурованої кабельної системи, мереж передачі даних, функціонування ІТ-служби підприємства, технічних параметрів ефективності роботи інформаційної системи, її надійності та безпеки.

Аудит ефективності інформаційної системи дає можливість підприємству оцінити сукупну вартість володіння інформаційною системою і порівняти показники досліджуваної системи з лідером в цій галузі, а також оцінити строки повернення інвестицій при вкладенні коштів в інформаційну систему, розробити оптимальну схему вкладень, здійснити ефективне витрачання коштів на обслуговування й підтримку, понизити виробничі витрати. Цей вид аудиту включає такі частини інформаційної системи підприємства, як апаратні засоби, програмне забезпечення, периферійні пристрої, ІТ-персонал компанії, а також документи, бізнес-процеси, інформаційні потоки, користувачі.

У результаті проведення такого аудиту підприємству-клієнту надається перелік звітності, що включає підсумковий звіт з рекомендаціями щодо оптимізації інформаційної системи і звіт за наслідками розрахунку сукупної вартості володіння.

Результати аудиту інформаційної безпеки дають змогу побудувати оптимальну за ефективністю й витратами корпоративну систему захисту інформації, адекватну завданням і меті бізнесу. Аудит інформаційної безпеки не обмежується перевіркою тільки фізичної безпеки, наявні методики дають можливість проаналізувати бізнес-процеси і визначити основні інформаційні потоки компанії, які мають бути захищені.

При проведенні аудиту інформаційної безпеки виявляється поточний стан системи безпеки і визначаються найкритичніші ділянки системи, перевіряється відповідність наявної в компанії системи захисту інформації вимогам інформаційної безпеки, що висуваються до неї, оцінюється ефективність вкладень в корпоративну систему захисту інформації. Аудит включає такі етапи:

- комплексна перевірка рівнів забезпечення інформаційної безпеки;

- аналіз інформаційних ризиків;

- аналіз системи захисту зовнішніх мереж;

- аналіз системи контролю інформації, яка передається через телефонні з'єднання та електронною поштою;

- визначення можливих каналів просочування конфіденційної інформації.

У перелік матеріалів, що надаються за підсумками аудиту, входять також звіт про поточний стан системи інформаційної безпеки й ефективність вкладень в систему інформаційної безпеки, а також рекомендації щодо політики безпеки і плану інформаційного захисту.

Якщо підприємство починає великі проекти модернізації інформаційної системи підприємства, використовує послуги системних інтеграторів з метою визначення реальних строків і вартості проектів перед початком робіт або ставить перед собою мету контролю проектів впровадження в своїх філіях і дочірніх компаніях, застосовується аудит проектів впровадження і реінжинірингу. Він дає змогу оцінити ризики впровадження або реінжинірингу інформаційної системи, строки та плановані ресурси на розробку і впровадження рішень, правильність вибору методів і технологій, а також завчасно виявити можливі помилки й отримати рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності проекту. У проведення аудиту проектів впровадження і реінжинірингу входить перевірка проекту і складного технічного завдання на відповідність реальним вимогам підприємства та стандартам, перевірка виконаних робіт на відповідність технічному завданню, а також здійснюється оцінка ефективності виконаних робіт.

Оціночний аудит інформаційних систем. Державні органи, а також зарубіжні партнери компанії можуть зажадати сертифікації інформаційної системи підприємства з метою відповідності послуг необхідному рівню якості. Для цього проводиться оціночний аудит інформаційних систем. У рамках оціночного аудиту інформаційної системи, як правило, виявляються відхилення від наявних стандартів і формуються рекомендації, які дають змогу усунути знайдені невідповідності.

Програмне забезпечення посідає важливе місце в інформаційній системі будь-якого підприємства. Оціночний аудит програмного забезпечення дозволяє визначити економічну ефективність від впровадження й експлуатації як певного виду програм, так і комплексу програмних продуктів. Результати, отримані після його проведення, допоможуть підвищити економічну ефективність використання програмного забезпечення, визначити функціональність його використання й оптимальну схему впровадження, здійснити вибір найдешевшого варіанта переходу до ліцензійного програмного забезпечення, отримати рекомендації з оптимізації програмної інфраструктури.

У перелік звітності, що надається, входять опис результатів аналізу програмної інфраструктури, рекомендації щодо сумісності й коректності настроювання програмного забезпечення та підвищення ефективності й функціональності його використання.

Отже поєднання різних за змістом видів діяльності (технічних і фінансових), якими доводиться займатися в сучасних умовах аудитору, можна легко сприйняти та пояснити, якщо погодитись з думкою відомого американського фахівця в галузі менеджменту П. Дракера [25] стосовно того, що застосування комп'ютерних інформаційних технологій привносить в наше життя такі масштабні зміни, які можна порівняти зі змінами, що свого часу спричинили винайдення писемності та винайдення технології друкування книг. Саме тому в умовах застосування КІСП відбувається взаємне проникнення різних за своїм змістом та суб'єктами видів контрольної та організаційної діяльності. Наприклад, після виконання комп'ютерного аудиту інформаційної системи аудитор отримує змогу всебічного оцінити реальний стан комп'ютерної інформаційної системи підприємства. А це безпосередньо впливає на оцінку аудитором системи внутрішнього контролю на підприємстві.

Здебільшого комп'ютерний аудит інформаційних систем потрібний, якщо автоматизована система призначена для обробки конфіденційної чи секретної інформації. Але саме до таких належать комп'ютерні системи бухгалтерського обліку. Проведення комп'ютерного аудиту корисно також після побудови автоматизованої системи та її підсистеми безпеки на етапі приймання в експлуатацію для оцінки ступеня дотримання висунутих до неї вимог.

обліковий комп'ютерний аудит автоматизація

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ, АНАЛІЗУ І АУДИТУ В УМОВАХ ЗАСТОСУВАННЯ КОМПЮТЕРНОЇ ТЕХНІКИ НА ПАТ «СВЕСЬКИЙ НАСОСНИЙ ЗАВОД»

2.1 Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства ПАТ «Свеський насосний завод»

Свеський насосний завод був заснований в 1870 році і має величезний досвід і вікові традиції у виготовленні насосного обладнання, що забезпечує високу якість і надійність продукції.

Підприємство спеціалізується з випуску насосів і насосних агрегатів об'ємного класу: парових, пневмо- і гідро-привідних прямодіючих, одноплунжерних дозувальних, в тому числі мембранних, двухпоршневих живильних, трьох-плунжерних центробіжних артезіанських, центробіжних герметичних, ручних та інших типів насосів.

Крім того, на підприємстві є ливарне виробництво, чавунне і кольорове: литво в кокіль, в землю, по виплавлюючим моделям, безперервне, центробіжне.

Завод має в своєму розпорядженні потужне конструкторне бюро і, поряд з серійною продукцією, створює на замовлення нові конструкції і моделі насосів, насосних агрегатів і установок, а також іншого обладнання відповідно до конкретних умов праці.

Завод опанував ряд блочних насосних установок для нафтогазодобування, призначених для: подачі інгібіторів корозії і гідратостворення в свердловини подачі газового конденсату на відвантаження і УКПГ; закачки мінералізованої води в свердловини, подачі теплоносіїв у місця облаштування родовищ нафти і газу, в теплоенергетиці для очистки внутрішніх і зовнішніх поверхонь котлів, їх трубопроводів та іншого обладнання; в комунальному господарстві - для очистки трубопроводів каналізації, будинків, споруд, доріг і дорожних розміток; в інших галузях - для очистки від забруднення і іржі поверхонь різноманітного обладнання перед їх пофарбуванням.

Розробка і поставка установок виконуються за індивідуальними замовленнями на конкретні умови експлуатації.

Для гідродинамічної і гідроабразивної очистки трубопроводів, різноманітного обладнання і морських суден на базі тьохплунжерних насосів високого тиску на підприємстві випускається ряд насосних установок, в тому числі пересувних з подачею від 2 до 8 м³/год., тиском від 100 до 1000 кгс/см².

Для відкачки нафтопродуктів і інших рідин із дренажних і інших ємностей виготовляються напівзаглиблені центробіжні агрегати типу АНЦП 50/50 з глибиною занурення 2,5; 3; 3,5м (аналог НВ50/50, Росія).

Клієнтами підприємства є різноманітні державні, муніципальні і комерційні підприємства України, Росії, Казахстану, Прибалтики, Середньої Азії і Кавказу. Насоси і насосні агрегати з маркою заводу відомі і користуються великим попитом не тільки в країнах СНД, а і в багатьох країнах далекого зарубіжжя.

Продукція використовується в наступних галузях:

? гірничодобувній промисловості;

? видобування нафти і газу;

? металургії;

? житлово-комунальному господарстві;

? харчовій промисловості;

? будівництві;

? залізничному і морському транспорті;

? нафтопереробці, нафтохімічній і хімічній промисловості;

? енергетиці, в т.ч. АЕС, ТЕЦ, ГРЕС, ТЕС.

Метою діяльності підприємства є отримання прибутку за рахунок виробничої та підприємницької діяльності.

Предметом діяльності є: розробка і виготовлення насосного обладнання для вищеперерахованих галузей промисловості.

Широким попитом споживачів користуються центробіжні, поршневі та вінтові, секційні, консольні, пластинчато-роторні, та шестерьончаті насоси з різних марок сталі, чавуну та титанових сплавів.

Зовнішньоекономічна діяльність: комерційна.

Майно товариства складається з основних засобів та обігових коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі.

ПАТ «Свеський насосний завод» має самостійний баланс, поточний та валютний рахунки в установах банків, печатку зі своєю назвою, фірмову марку та торговий знак.

Прибуток утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку відраховуються передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету.

Підприємство має розвинену випробувальну базу, що дозволяє проводить випробування готової продукції, в умовах наближених до робочих, висококваліфікованими спеціалістами та робітниками; проводяться також науково-дослідні та досвідно-конструкторські роботи. Всі роботи по доставці, монтажу, налагодження обладнання, введення в експлуатацію об'єкта, а також навчання обслуговуючого персоналу, гарантійне і післягарантійне обслуговування підприємство здійснює, якщо необхідно, своїми силами.

Не дивлячись на важку економічну ситуацію, колектив підприємства зберіг свій кадровий, науково-технічний і виробничий потенціал і залишився в одній з небагатьох галузевих наукових організацій, що повноцінно діяли, і забезпечує надання висококваліфікованої допомоги у вирішенні наступних проблем:

? проектування, виготовлення і постачання нових насосних агрегатів, з різними параметрами, за бажанням замовника; модернізація, удосконалення насосного парку, що діє;

? ремонт устаткування, що діє, включаючи виготовлення запасних частин, у тому числі і для імпортних виробів;

? аналіз гідравлічних систем, що діють, розробка і реалізація пропозицій по підвищенню надійності і значному зменшенню енергоспоживання;

ПАТ «Свеський насосний завод» - одне з бюджетоутворюючих підприємств Ямпільського району. За 2011 рік підприємство до Зведеного бюджету сплатило 1758,9 тис. грн., що на 592,4 тис. грн. або 25,2% менше ніж за 2010 рік.

Орган управління - Мінпромполітики України (06024).

В Ямпільській МДПІ суб'єкт господарювання зареєстрований як платник податків з 09.03.1995р.

Статутний капітал станом на 01.01.2010 становить 2278 тис.грн.

Засновник - колективм акціонерів ПАТ «Свеський насосний завод».

Станом на 01.01.2012р. середньооблікова чисельність працюючих 721 чоловік, середньомісячна заробітна плата - 968,86 грн.

Рівень податкового навантаження згідно декларації становить 0,04 %.

Фінансова діяльність підприємства включає сукупність операцій щодо надходження й витрачання коштів у вартісній оцінці (вираженні), їх використання у процесі виробництва й реалізації продукції. Аналіз фінансового стану підприємства здійснюється з метою покращання організації фінансів і підвищення ефективності їх використання. Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на організацію систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільної діяльності.

Отже, фінансовий стан ? це одна з найважливіших характеристик кожного підприємства.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Перш, ніж перейти до розрахунків конкретних показників, хотілося б надати загальну характеристику досліджуваного об'єкта роботи - ПАТ «Свеський насосний завод». Для більш детального аналізу зробимо розрахунки фінансово-господарської діяльності підприємства на підставі звітності № 1 та № 2.

Динаміка виробництва окремих видів продукції в кількісному та вартісному виразі за три останні роки представлена в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Динаміка виробництва основних видів продукції за 2009 - 2011 рр.

Види продукції	Роки	Середній абсолютний приріст, тис. грн..
	2009	2010	2011
	шт.	сума, тис.грн.	шт.	сума. тис.грн.	шт.	сума, тис.грн.
Насоси плунжернi	195	8095,40	585	16260,60	528	15423,00	3663,8
Насоси вiдцентрованi	12	2921,90	71	7130,70	48	3494,00	286,5
Запаснi частини	1	2478,00	1	3271,60	1	4160	841
Насоси паровi	28	1539,50	85	3187,70	100	3820	1140,25
Всього	236	15034,8	742	29850,6	677	26897	5931,55

Аналіз даних таблиці дозволяє відмітити, що за останні три роки обсяги виробництва за всіма видами продукції зросли, при цьому загальне зростання в цілому по підприємству склало понад 5931,55 тис. грн. Найбільшу частку виробництва займають насосі плунжерні, в середньому абсолютний приріст за аналізований період становить 3663,8 тис. грн. Друге місце по кількості виробництва займають насоси парові які за період аналізу мають тенденцію до збільшення, з 28 шт. у 2009 р. до 100 шт. у 2011 р. Обсяг реалізації насосів відцентрованих за аналізований період в середньому змінився на 286,5 тис. грн. Найменшу частку обсягів виробництва займають запасні частини.

Важливим етапом аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства є дослідження динамічних змін фінансово-економічних показників, які наведені у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Фінансово-економічні показники діяльності підприємства за 2009 - 2011 рр.

Показники	Роки	Середній абсолютний приріст
	2009	2010	2011
Дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тиc. грн.	25818	40367	58610	16396
Чистий дохід від реалізації продукції, тис. грн.	24884	38528	54830	14973
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	17626	29226	38495	10434,5
Чистий збиток підприємства, тис. грн.	4735	2000	4102	-316,5
Валюта балансу, тис. грн.	66472	70383	58192	-4140
Власний капітал, тис. грн.	35017	35015	30913	-2052
Власні оборотні кошти, тис. грн.	12525	12051	9547	-1489
Кредиторська заборгованість, тис. грн.	215	734	269	27
Дебіторська заборгованість, тис. грн.	2686	3040	8140	2727

Дохід від реалізації продукції підприємства за останні три роки в середньому збільшився на 16396 тис. грн. Це свідчить про збільшення обсягу виробництва продукції на підприємстві. Собівартість реалізованої продукції в порівнянні з попереднім показником має тенденцію до збільшення, в середньому абсолютний приріст становить 10434,5 тис. грн. Чистий дохід від реалізації продукції, в середньому збільшився на 14973 тис. грн. Чистий збиток підприємства у 2009 р. склав 4735 тис. грн., у 2010 р. - 2 тис. грн., у 2011 р. - 4102 тис. грн. Баланс підприємства, зменшився з 66472 тис. грн. у 2009 р. до 58192 тис. грн. у 2011 р., що в середньому зменшилось на 4140 тис. грн. Власний капітал в середньому зменшився на 2052 тис. грн. Кредиторська заборгованість не має чіткої тенденції, а дебіторська заборгованість за період аналізу має тенденцію до збільшення, що в свою чергу говорить, про те що в майбутньому підприємство отримає розрахунки з покупцями та покриє свою заборгованість в повному обсязі.

Проведемо оцінку фінансового стану підприємства за допомогою системи показників, що детально і всебічно характеризують фінансово-господарський стан підприємства.

Так, з метою оцінки майнового стану підприємства доцільно використовувати п'ять показників, наведених у таблиці 2.3. Оцінка комплексу показників дасть змогу визначити, наскільки ефективно використовується майно підприємства, чи все у нього гаразд із оновленням основних засобів сучаснішою технікою, чи своєчасно позбавляється підприємство фізично і морально застарілого устаткування й обладнання.

Таблиця 2.3 - Показники майнового стану та ефективності використання основних засобів за 2009 - 2011 рр.

Показники	Роки	Середній темп приросту
	2009	2010	2011
Коефіцієнт зносу	0,73	0,72	0,72	-1
Коефіцієнт вибуття	0,002	0,007	0,006	73
Коефіцієнт оновлення	0,003	0,004	0,003	-
Фондовіддача	0,39	0,59	0,84	46
Фондоємність	2,56	1,69	1,19	-32

Аналізуючи показники майнового стану та ефективності використання основних засобів слід зазначити, що зношеність основних фондів підприємства становить приблизно 72%, проте в поточному році планується оновлення та модернізація основних засобів. Коефіцієнт вибуття у 2009 р. менший ніж коефіцієнт оновлення, це є добре для підприємства, так як частка нововведених основних фондів більша ніж вибулих, але у 2010, 2011 рр. ситуація змінилась на протилежну, тобто підприємство випереджаючими темпами виводить відпрацьовані основні фонди, ніж нововведенні. Коефіцієнти вибуття (оновлення) є протилежні один до одного і на даному підприємстві вони знаходяться на дуже низькому рівні. Фондовіддача за період 2009 - 2011 рр. має тенденцію до збільшення, тобто це говорить що 39, 59, 84 копійки припадає на одну одиницю (гривню) основних виробничих фондів, відповідно у 2009 - 2011 рр. Зростання фондовіддачі вказує на підвищення ефективності використання основних коштів й є позитивною тенденцією в діяльності підприємства. Для підвищення фондовіддачі необхідно нарощувати обсяги виробництва продукції за рахунок більш інтенсивного використання основних коштів і знижувати середньорічну вартість цих коштів за рахунок ліквідації зношених, мало продуктивних і не використовуваних у виробництві основних коштів. Фондоємність це показник який є оберненим до фондовіддачі, та має тенденцію до зменшення, так у 2009 р. на одну гривню основних виробничих фондів припадає 2,56 грн. готової продукції, у 2010 р. - 1,69 грн., у 2011 р. - 1,19 грн. Зменшення фондоємності продукції вказує на збільшення ефективності використання основних коштів й є позитивною тенденцією в діяльності підприємства.

Розглянемо показники ліквідності та платоспроможності на прикладі даних таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 - Показники ліквідності та платоспроможності підприємства за 2009 - 2011 рр.

Показники	Роки	Середній темп приросту
	2009	2010	2011
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,002	0,005	0,19	874
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,68	0,63	2,58	94
Коефіцієнт покриття	1,67	1,34	7,88	117
Чистий оборотний капітал, тис. грн.	17770	12051	32156	34

Показники ліквідності підприємства свідчать про достатність власних джерел для погашення зобов'язань, але недостатність фінансових ресурсів для погашення зобов'язань негайно. Коефіцієнт покриття свідчить, про те, що на 1,67, 1,34 та 7,88 грн., відповідно за 2009 - 2011 рр. грошових одиниць оборотних засобів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань. Отже, поточні активи перевищують за величиною поточні зобов'язання, підприємство може розглядатись як таке, що успішно функціонує. Коефіцієнт абсолютної ліквідності знаходиться у відхиленні від норми. Коефіцієнт швидкої ліквідності відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами, та знаходиться в межах норми. Чистий оборотний капітал за 2011 р. порівнюючи за попередні періоди, в середньому зріс в 1,5 рази.

Дані аналізу фінансової стійкості підприємства наведені в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 - Показники фінансової стійкості підприємства за 2009 - 2011 рр.

Показники	Роки	Середній темп приросту
	2009	2010	2011
Коефіцієнт автономії	0,52	0,49	0,53	0,95
Коефіцієнт фінансової стійкості	1,11	0,99	1,16	2,2
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,50	0,34	1,04	44
Коефіцієнт фінансування	0,89	1,01	0,88	-1
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами	0,67	0,25	0,87	13

Отже, коефіцієнт автономії, який характеризує незалежність підприємства від позикових коштів, за останні три роки зріс на 0,01. Беручи до уваги, що це значення складає менше ніж 0,5, то можна сказати, що підприємство залежне від позикових коштів.

Аналізуючи коефіцієнт маневреності власного капіталу можна сказати, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку вкладено в оборотні кошти, а яку капіталізовано.

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами характеризує рівень забезпеченості підприємства власними джерелами формування оборотних активів, тобто показує, скільки власних джерел формування оборотних активів підприємства припадає на одиницю цих активів. У 2011 році цей показник має значення 0,87, що позитивно впливає на діяльність підприємства.

Таблиця 2.6 - Показники ділової активності підприємства за 2009 - 2011 рр.

Показники	Роки	Середній темп росту
	2009	2010	2011
Коефіцієнт обертання матеріальних запасів	3,21	5,32	6,74	44
Період обертання матеріальних запасів, дні	112	67	53	-32
Коефіцієнт обертання активів	0,39	0,56	0,85	47
Період обертання активів, дні	923	554	423	-33
Коефіцієнт обертання кредиторської заборгованості	0,97	0,94	1,94	41
Період обертання кредиторської заборгованості, дні	371	382	185	-30
Коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості	40,79	23,62	11,44	-48
Період обертання дебіторської заборгованості, дні	9	15	31	85
Операційний цикл, дні	120	68	238	40
Фінансовий цикл, дні	111	43	207	36

Проведений аналіз ділової активності свідчить про те, що на ділову активність підприємства впливає не 1 показник, а декілька. Коефіцієнт обертання матеріальних запасів має тенденцію до збільшення, і порівнюючи значення 2011 р. з 2009 р. то він збільшився в 2 рази. Коефіцієнт обертання активів характеризує ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їхнього залучення. Показник оборотності активів показує, скільки разів за період обертається капітал, вкладений в активи підприємства. Ріст даного показника говорить про підвищення ефективності їхнього використання. Аналіз коефіцієнту оборотності активів характеризує ефективність використання підприємством усіх своїх наявних ресурсів. Значення цього коефіцієнту в 2011 році становить 0,85, що більше в порівнянні з 2009 роком на 0,46, а в порівнянні з 2010р. на 0,29 - це є позитивна тенденція. Показники оборотності дебіторської і кредиторської заборгованості показують ефективність погашення дебіторської і кредиторської заборгованості підприємства. Ці показники відповідно до загальноприйнятих нормативів повинні збільшуватись. Слід відмітити що у 2011 році строк погашення дебіторської заборгованості склав 31 дня, що в порівнянні до 2009 року більше на 22 днів, а в порівнянні з 2010р. на 16 днів. Підприємство стало швидше розраховуватись з своєю заборгованістю, проте дебіторська заборгованість буде погашена в довший період, що може призвести до браку оборотних коштів, або взагалі прострочення такої.

Важливою складовою аналізу фінансово-господарський діяльності підприємства будь-якої сфери діяльності й форми власності є оцінка його рентабельності (Таблиця 2.7).

Таблиця 2.7 - Показники рентабельності підприємства за 2009 - 2011 рр.

Показники	Роки	Середній темп приросту
	2009	2010	2011
Рентабельність діяльності	0,0005	0,00005	0,74	3747
Рентабельність виробництва продукції	0,17	0,045	0,019	-66
Рентабельність власного капіталу	0,0003	0,00005	0,12	3900
Рентабельність активів	0,0002	0,00003	0,063	1674

Результативність і економічна доцільність функціонування підприємства оцінюється не тільки абсолютними, але і відносними показниками. Відносними показниками є система показників рентабельності. Підприємство вважається рентабельним, якщо результати від реалізації продукції (робіт, послуг) покривають витрати виробництва (обігу) і утворюють суму прибутку, достатню для нормального функціонування підприємства. Рентабельність діяльності підприємства характерна лише у 2008 році, так як підприємство отримувало прибуток, а починаючи з 2009 р. по 2011 р. підприємство отримувало збиток. Аналіз діяльності підприємства за основними показниками поданий у таблиці 2.8.

Таблиця 2.8 - Основні показники діяльності підприємства за 2009 - 2011 рр.

Показники	Роки
	2009	2010	2011
Дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тиc. грн.	25818	40367	58610
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	17626	29226	38495
Чистий збиток підприємства, тис. грн.	4735	2	4102
Валюта балансу, тис. грн.	66472	70383	58192
Власний капітал, тис. грн.	35017	35015	30913

Данні таблиці свідчать, яких фінансових результатів у господарській діяльності досягло підприємство порівняно з фактичними даними базового року. Аналізуючи основні показники діяльності підприємства за аналізований період дохід від реалізації продукції збільшується з кожним роком як у відносному, так у відсотковому значені. Аналогічну ситуацію ми спостерігаємо і з показником собівартості реалізованої продукції. Чистий збиток підприємства, у 2011 р. в порівнянні з 2009 р. зменшився на 14,4 %.

Проведений аналіз фінансово-господарської діяльності ПАТ «Свеський насосний завод» дозволяє зробити наступні висновки:

- підприємство нарощує обсяги виробництва та реалізації продукції, про що свідчить зростання доходу від її реалізації;

- активи підприємства мають незначну тенденцію до зниження, що пов'язано з підвищенням рівня розрахунків як заводу, так і його партнерів, а також з впровадженням на підприємстві 100% замовлення на продукцію;

- майновий стан підприємства є задовільним, хоча рівень зносу і перевищує 50%;

- підприємство є ліквідним та фінансово стійким, а його ділова активність характеризується як ефективна.

2.2 Побудова структури облікового апарату в умовах застосування комп'ютерної техніки на підприємстві

Згідно постанови кабінету міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419 «Про затвердження Порядку подання фінансової звітності» керівники підприємств в залежності від обсягу облікової роботи, а також від розміру і спеціалізації підприємства самостійно визначають, як буде здійснюватись бухгалтерський облік на підприємстві. На ПАТ «Свеський насосний завод» створений бухгалтерський відділ, що є самостійним структурним підрозділом підприємства і яку очолює головний бухгалтер.

Побудова облікового апарату здійснюється за централізованою схемою при якій всі облікові роботи (обробка документів, аналітичний і синтетичний облік, складання зведеного балансу і звітності) зосереджені в єдиному обліковому підрозділі - бухгалтерії підприємства. В окремих підрозділах підприємства, складаються лише первинні документи (виписуються прибуткові і видаткові накладні, прибуткові і видаткові касові ордери, інші документи), які в подальшому будуть введені. Документація разом із звітами матеріально-відповідальних осіб та касовими звітами передається до головної (центральної) бухгалтерії підприємства, де складаються зведений бухгалтерський баланс та інша звітність.

Технологічний процес обробки даних на підприємстві, у нашому випадку, при комп'ютерній формі обліку можна поділити на три етапи.

Першим етапом облікового процесу є збір та реєстрація первинних даних для обробки на комп'ютері.

На другому етапі проводиться формування масивів облікових даних в інформаційній системі: Журналу господарських операцій, структури синтетичних та аналітичних рахунків, довідників аналітичних об'єктів, постійної інформації. Одночасно здійснюється контроль за процесом обробки інформації, записаної в масивах облікових даних.

Заключним етапом процесу є отримання результатів за звітний період на запит користувача або у вигляді регістрів синтетичного обліку, аналітичних таблиць, довідок з бухгалтерських рахунків, або відображенням на екрані дисплею потрібної інформації.

Автоматизація обліку підприємства ставить нові вимоги до первинної інформації. Різноманітність форм подання такої інформації, що надходить до бухгалтерії, дозволяє вести зведений облік безпосередньо на підставі первинних документів без попереднього їх накопичення та узагальнення. Відмінності технології документування в комп'ютеризованих системах обліку наступні:

? накопичення і первинна обробка облікових даних базуються на використанні комп'ютерів безпосередньо на робочих місцях облікових працівників. При цьому скорочується потік паперових документів та здійснюється перехід до безпаперової технології обліку;

? обробка даних документування здійснюється за принципом об'єднання процесів складання первинного документа та введення його до комп'ютерної бази даних;

? можливість автоматичної реєстрації первинної інформації за допомогою таких засобів, як сканери штрихових кодів (для обліку товарно-виробничих запасів), касові апарати (для обліку виручки від реалізації в роздрібній торгівлі), смарт-картки (для обліку праці і заробітної плати). Така технологія первинного обліку дозволяє без будь-якої попередньої реєстрації облікових даних та їх накопичення вручну отримати всі необхідні звітні дані безпосередньо на підставі первинних документів.

Створення автоматизованого робочого місця бухгалтера на підприємстві ґрунтується на принципах персоніфікації обчислень і самонавчання облікових працівників, комп'ютеризації основних облікових функцій, безпаперової технології ведення бухгалтерського обліку, раціонального використання централізованої систем обробки облікової інформації. Класифікація автоматизованого робочого місця бухгалтера відбувається за такими основними ознаками:

- за функціональною спрямованістю - АРМ спеціаліста і АРМ керівника;

- за рівнем використання персональних комп'ютерів - АРМ вищих керівників (включаючи головного бухгалтера), а також керівників середнього та нижнього рівнів управління; АРМ спеціалістів (АРМ бухгалтерів та економістів, інженера, технолога тощо);

- за формою організації праці працівників на персональних комп'ютерах - індивідуальні.

При введенні інформації до комп'ютера працівник бухгалтерії складає облікові записи. Обліковий запис складається з наступних частин:

- дата господарської операції;

- шифри рахунків, що дебетуються та кредитуються (включаючи характеристику в аналітичному розрізі);

- кількість (натуральні вимірники для операцій з активами);

- сума в національній та, в разі необхідності, в іноземній валюті; курс валюти (для операцій з іноземною валютою);

- сума господарської операції (документу);

- назва та номер первинного документу;

- короткий зміст господарської операції.

Автоматизація ведення бухгалтерського обліку на підприємстві здійснюється за допомогою комп'ютерної програми «1С: Підприємство7.7». «1С: Підприємство» ? це універсальна комп'ютерна система, яка призначена для автоматизації діяльності підприємств різних видів і форм. Вона, як правило, використовується на різноманітних об'єктах господарювання для автоматизації функцій оперативного управління і господарського обліку. Програма має конфігурацію спеціально адаптовану під дане підприємство.

Автоматизованаа структура облікового апарату підприємства зображена у вигляді топології комп'ютерної мережі по відділам бухгалтерії в Додатку А.

Мережі на основі коаксіального кабелю використовують шинну топологію, що утворюється комп'ютерами, які приєднуються до сегменту кабелю по всій його довжині. Кожен сигнал, переданий робочою станцією по кабелю, розповсюджується в обох напрямах до кінців кабелю і досягає всіх робочих станцій. По структурі є однорангова мережа, де всі комп'ютери рівноправні: немає ієрархії серед комп'ютерів і немає виділеного сервера. Кожний комп'ютер функціонує і як клієнт, і як сервер; інакше кажучи, немає певного комп'ютера, відповідального за адміністрування всієї мережі. Всі користувачі самостійно вирішують, які дані на своєму комп'ютері зробити загальнодоступними по мережі.

Головний бухгалтер, який у відповідності з посадовою характеристикою забезпечує дотримання встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складає і подає в встановлені терміни фінансову звітність, організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

Відділ з обліку оплати праці підприємства використовує чотири персональних комп'ютери, які з'єднані між собою коаксіальним кабелем та входять до складу загальної мережі. Облік виконується в комп'ютерній системі «1С: Підприємство7.7». Працівникам підприємства, заробітна плата нараховується відповідно до затверджених норм виробітку і розцінок, місячних окладів за фактично відпрацьований час, а також прийнятих положень про преміювання і норм оплати.

Облік витрат з оплати праці в програмі організовано відповідно до Інструкції № 291. Він ведеться на рахунку 66, за кредитом якого відображаються нарахування заробітної плати; а за дебетом - виплати, а також суми утриманих податків, зборів та інших утримань. Аналітичний облік на рахунку 66 ведеться в розрізі персоналу («Сотрудники») і періодів («Месяц начислений»).

При нарахуванні заробітної плати використовується інформація з довідників, які є багаторівневими, та наприклад структура довідника «Працівники» відповідає структурі підприємства.

Довідник «Валовые доходы/расходы» заповняється згідно із Законом «Про оподаткування прибутку підприємств». Його структура відповідає статтям Декларації про прибуток підприємства. Така організація дозволяє вести облік валових доходів і витрат на позабалансовому рахунку і надалі складати звіт «Декларація про прибуток».

Довідник «Виды затрат» (Додаток А) має дворівневу структуру і постачається заповненим відповідно до П(С)БО 16 «Витрати». Кожен елемент містить найменування статті витрат і бухгалтерський рахунок, як об'єкт аналітики рахунків класу 8, на який наприкінці місяця списуються суми витрат за цією статтею.

Для нарахування працівникам заробітної плати передбачений документ Начисление ЗП (Додаток В), який можна ввести через меню «Документы/Зарплата». Документ може вводитися в кількох режимах (визначається реквізитом «Вид выплаты»): Аванс, Ввод начальных остатков і Основная заработная плата.

Для обліку товарно-матеріальних цінностей на підприємстві представлений окремий відділ, оснащений чотирма комп'ютерами, відповідно з'єднаними між собою коаксіальним кабелем, та підключеними до загальної мережі бухгалтерії.

У процесі господарської діяльності підприємство набуває ТМЦ для перепродажу та виробництва. Господарські події надходження, переміщення і вибуття товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), реєструються шляхом введення в інформаційну базу відповідних документів. Бухгалтерські проводки при цьому формуються автоматично. Реквізити проводок заповнюються на підставі інформації, що міститься в документі.

Для ведення списку ТМЦ в даній конфігурації 1С компоненти призначено довідник «Номенклатура». Операції з надходження на підприємство ТМЦ відображаються в обліку за допомогою документа «Приходная накладная» (Додаток Г). Заповнення реквізитів екранної форми цього документа починають з реквізитів групи Постачальник.

Залежно від вибору виду відповідно змінюється бухгалтерський рахунок постачальника на закладці Додаткові. Після цього визначають конкретного постачальника, скориставшись довідником «Контрагенты» або Співробітники, вибрати валюту та її курс. Таблична частина документа містить дані про ТМЦ: назву, ціну придбання, кількість та ін. На підставі проведених прибуткових накладних формується документ Запис книги придбання. Трапляються випадки, коли на собівартість придбаних ТМЦ потрібно віднести якісь додаткові витрати, пов'язані з їх придбанням. У такому разі застосовують документ Витрати на придбання. Крім дати і номера, його заголовна частина містить реквізит Прибуткова накладна. До цього реквізиту записують прибуткову накладну, за якою було придбано ТМЦ, на собівартість яких відносяться додаткові витрати. До табличної частини документа Витрати на придбання вносять суму додаткових витрат, кореспондентський рахунок і конкретні об'єкти аналітичного обліку за обраним рахунком, проставляють кількість ТМЦ. Після натискання на клавішу ОК документ буде проведено, а ТМЦ дооцінено, при цьому сума додаткових витрат розподіляється між окремими назвами ТМЦ, що містяться у табличній частині документа, пропорційно їхньої первісної вартості. Заповнені прибуткові накладні та витрати на придбання зберігаються в журналі документів. Якщо клієнт здійснив попередню оплату ТМЦ підприємству згідно з виписаним рахунком-фактурою, то Видаткову накладну на відвантаження ТМЦ виписують на підставі цього рахунка, скориставшись режимом уведення документа на підставі. У такому разі основні реквізити документа Видаткова накладна заповнюються автоматично.

Облік податкових нарахувань здійснюється на окремому комп'ютері, який з'єднаний із загальною мережею бухгалтерії. Для нарахування податку використовується довідник «Налоги и отчисления» (Додаток Д) постачається заповненим для загальної системи оподаткування підприємства і включає застосовувані ставки податків і зборів. Податки, що стосуються розрахунку зарплати, зібрані в групах «Налоги и отчисления с фонда з/п» і «Налоги и отчисления по з/п с сотрудников».

Для обліку необоротних активів на підприємстві призначений окремий комп'ютер, що має з'єднання до загальної мережі. Облік необоротних активів поділяється на декілька етапів, які мають самостійне значення, нормативне регулювання та документальне оформлення. Такими етапами є:

? надходження необоротних активів;

? зарахування на баланс підприємства (введення в експлуатацію);

? нарахування амортизації на необоротні активи;

? вибуття необоротних активів.

В межах одного довідника різні елементи можуть бути об'єднані в групи. Всі дані щодо наявності основних засобів на підприємстві зберігаються в довіднику «Необоротные активы», що є аналогом картотеки основних засобів на підприємстві.

Цей довідник є дворівневим, що забезпечує додаткове групування об'єктів основних засобів, наприклад, «Производственного назначения» та «Непроизводственного назначения».

Для створення групи об'єктів основних засобів виконуються дії:

«Действия» - «Новая группа».

У вікні групи необхідно ввести «Код» та «Наименование» об'єкту.

В порівнянні з традиційним паперовим носієм комп'ютерна інвентарна картка включає більшу кількість реквізитів.

Після входження в групу основних засобів потрібно ввести дані об'єкт основних засобів у вікно (Рисунок 2.2).



Рисунок. 2.2 ? Інвентарна картка необоротних активів

У довіднику «Необоротные активы» параметри елемента розташовані на двох сторінках, позначених у верхній частині картки закладками «Основные» та «Дополнительно». Кожен елемент довідника може мати два варіанти запису назви:

- короткий - (заноситься до поля «Наименование» картки елементу) використовується для пошуку та вибору елемента із загального списку в довіднику та підставляється як вибране значення в інші діалогові (електронні) форми;

- повний - (вводиться до поля «Полное наименование») буде автоматично підставлятись в усі друковані форми (рахунки, акти, накладні тощо), що відображають рух цього об'єкту.

Далі зазначається вид необоротних активів, рахунок для їх обліку, вартість, дата введення в експлуатацію та одиниця виміру об'єктів необоротних активів.

Організація бази даних дозволяє провести повну інвентаризацію основних засобів, включаючи визначення первісної вартості по групах, розрахувати і перевірити суми амортизаційних відрахувань і зносу по; кожному інвентарному об'єкту, упорядкувати і перевірити інвентарні номери та інші реквізити в базі даних. В якості вхідної інформації для створення картотеки застосовуються інвентарні картки по обліку основних засобів.

При реєстрації надходження основних засобів і внесення змін до інвентарної картотеки дані вводяться в окрему інвентарну картку. Крім картотеки записи заносяться до журналу бухгалтерських проводок і поповнюють списки об'єктів, які надійшли або були переміщені.

Основним документом для введення в експлуатацію необоротних активів є однойменний документ «Ввод в эксплуатацию» (Рисунок 2.3). Для заповнення даного документу необхідно виконати такі дії: «Документы - Необоротные активы и МБП - Ввод в эксплуатацию».

Рисунок 2.3 ? Документ «Ввод в эксплуатацию»

Заповнення діалогової форми цього документу починається з вибору опції «Введение в эксплуатацию необ. активов», де проставляється вид необоротних активів та місця їх зберігання або матеріально відповідальні особи, за якими вони закріплені.

В табличній частині документу вказується наступна інформація: аналітика рахунку капітальних інвестицій, де була врахована первісна вартість та назва об'єкту, одиниця виміру, ціна без ПДВ, сума без ПДВ.

B процесі експлуатації необоротні активи можуть переміщуватись з одного підрозділу в інший, від однієї матеріально відповідальної особи до іншої. Оформлення такого роду операцій здійснюється за допомогою документу «Перемещение» (Рисунок 2.4). Для цього необхідно виконати наступні дії: «Документы» - «Складские» - «Перемещение».



Рисунок 2.4 ? Документ «Перемещение»

В цьому документі зазначається, звідки та куди переміщується необоротний актив, хто його видав та отримав, формуються проводки тощо.

Рух необоротних активів відображається за їх обліковою ціною в кореспонденції з рахунком «00», при чому цей актив залишається обліковуватись на відповідному рахунку.

В процесі експлуатації необоротні активи зношуються, що відповідно зменшує їх фактичну вартість.

Для нарахування зносу в програмі «1С: Бухгалтерия 7.7» використовується документ «Расчет износа» (або «Начисление износа) (Рисунок 2.5).

Рис. 2.5 ? Документ «Расчет износа»

Дані для нарахування зносу вказуються в довіднику необоротних активів: для кожного об'єкту - певний метод нарахування зносу. Відповідно до обраного методу нарахування зносу вводяться дані, необхідні для розрахунку амортизаційних відрахувань. Тут же визначається рахунок витрат, на який буде віднесено суму нарахованого зносу.

В процесі господарської діяльності підприємство ремонтує та модернізує необоротні активи з метою підтримання їх експлуатаційних якостей, підвищення ефективності використання, а також продовження терміну служби. Для виявлення обсягу і визначення собівартості виконуваних ремонтних робіт та правильності відображення зміни балансової вартості об'єктів основних засобів використовується документ «Модернизация необоротного актива» або «Модернизация необ. активов» (Рисунок 2.6).

Заповнення електронного документу починається з вибору в реквізиті «Необоротный актив» об'єкту, щодо якого здійснювався ремонт, матеріально відповідальної особи, за якою закріплено данин об'єкт, а також місця його зберігання. Далі необхідно вказати спосіб проведення ремонтних робіт (власними силами чи підрядним способом).

Рисунок 2.6 ? Документ «Модернизация необоротного актива»

Після встановлення параметру «Указать сумму на затраты вручную» можливий перегляд та редагування тієї суми, в рамках якої підприємство мас право віднести свої витрати на ремонт (модернізацію) до валових витрат (для податкового обліку). При проведенні документу витрати, що перевищують вказаний ліміт, будуть віднесені на збільшення балансової вартості відповідної групи основних засобів в податковому обліку. Стаття валових витрат у проводці по віднесенню суми витрат, що не перевищує встановлений законодавством рівень віднесення витрат до складу валових витрат підприємства, вказується в реквізиті «Валовые расходы».

При проведенні ремонту власними силами в рядку кількості вказуємо кількість затрачених одиниць запасів на проведення ремонту, саме на підставі цих даних заповнюються рядки «Цена» та «Сумма».

Якщо ремонт (модернізація) необоротного активу здійснюється через будівельне підприємство, то в діалоговій формі документу з'являється закладка «Дополнительно». Встановлений параметр «НДС включен» є ознакою того, що підприємство не має права включати суму ПДВ, яка сплачена підприємству-підряднику, для віднесення її до податкового кредиту.