Облік та аналіз виконання сільського (селищного) бюджету

Досвід європейських країн свідчить про існування різних поглядів на процес обліку та виконання сільських, селищних бюджетів, проте всі вони мають єдиний напрямок та ідеологічні принципи. Оскільки головною метою діяльності органів самоврядування є підвищення рівня добробуту людей за рахунок забезпечення доступності та поліпшення надання соціальних та адміністративних послуг, створення умов для сталого розвитку територій. На жаль, вітчизняні вчені та науковці, які займаються дослідженням проблематики місцевих фінансів, в тому числі сільських бюджетів, приділяють незначну увагу даному процесу. Аналіз здійснюють переважно в межах проектів технічної допомоги, урядових експертних груп.

У нинішніх умовах можна виокремити два основні напрямки, які потрібно вивчати для провадження реформ у фінансовій сфері органів місцевого самоврядування. Насамперед це політика зміцнення дохідної бази бюджетів місцевого самоврядування та політика здійснення заходів з оптимізації видаткових повноважень, які мають провадити з відповідного рівня бюджету.

Для країн європейської спільноти, куди ми прагнемо ввійти не бідними родичами, а повноправними партнерами, досконалість управління, чіткий розподіл повноважень і фінансів між центром і територіями, баланс взаємоповаги і взаємоконтролю між структурами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування - це аксіоми, на яких тримається держава і добробут її населення.

Одна з докорінних проблем вітчизняної конституційної реформи - пошук найоптимальнішої моделі територіальної організації влади, а відтак - і утвердження нової ролі місцевого самоврядування - особливої форми управління, в якій органічно поєднуються інтереси держави і громади [17].

Будь-які законодавчі зміни ми зустрічаємо критикою, часто не замислюючись над причинами небажання щось змінювати. Водночас заздримо сусідам, - полякам, угорцям, прибалтійцям, які рішуче взялись до переоблаштування своєї системи управління і вже мають відчутні дивіденди від цього: європейські стандарти життя. Україна є сусідкою країн Європейського Союзу, який дає їй численні приклади демократичного й ефективного управління державою. Наразі Україні необхідно підвищувати відповідність своєї законодавчої бази законодавчій базі ЄС, принципам верховенства права, а також будувати життєздатну демократичну державу. Є досвід Польщі, скандинавських країн, які мають позитивні досягнення в плані адміністративно-територіального устрою, становлення дієздатного місцевого самоврядування. Інтеграція України в європейську спільноту можлива лише через розвиток в нашій державі самодостатніх, сильних територіальних утворень на засадах Європейської хартії місцевого самоврядування [10].

Парламентом України, крім Хартії, було також ратифіковано інші важливі інструменти Ради Європи у галузі місцевого та регіонального розвитку, зокрема Мадридську Конвенцію щодо транскордонного співробітництва та її додаткові протоколи, Європейську хартію регіональних мов та мов національних меншин та ін. Разом з тим, доповідачі Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи наголошують у своєму моніторинговому звіті на проблемах практичної імплементації положень Європейської хартії місцевого самоврядування в українську практику, а також необізнаності більшості службовців та громадян України з принципами Хартії, яка вже понад десять років є невід'ємною частиною українського законодавства.

Безумовно, подальша реалізація політики децентралізації в Україні має розглядатися саме в контексті європейського вибору України. Досвід децентралізації та регіоналізації у Франції, Німеччині та Польщі пропонує цілу низку відповідних прикладів для вивчення і пристосування їх для потреб українського сьогодення. Ключовим моментом, який виділяють багато експертів, є те, що територіальна реформа та децентралізація мають здійснюватись у демократичному руслі, спираючись на принципи Європейської хартії місцевого самоврядування та проекту Хартії про регіональне самоврядування.

Щодо розширення прав сільських та селищних рад, то це - європейський стандарт. При цьому права повинні підкріплюватися фінансово: за бюджетним забезпеченням на душу населення Україна посідає одне з останніх місць на континенті. Так, рівень бюджетного забезпечення місцевого самоврядування (у євро на душу населення на рік) становить у Швеції - 2500, у Чехії та Польщі - близько 1600, в Україні - трохи більше 100. Причому, коли в столичному Києві ця цифра сягає майже 400 євро, то, наприклад, в обласних центрах 10-50, а в районних - ледь дотягує до десяти.

Подрібнюючи загальний ресурс на 900 селищних бюджетів, а також понад 10 тис. сільських бюджетів, ми ніколи не досягнемо тієї необхідної бюджетної забезпеченості, яка дасть підстави назавжди покінчити з ганебною для нашого народу бідністю. Якщо вдатися до європейського досвіду, то побачимо, що місцеве самоврядування там реалізується, як правило, у поселеннях чи групах поселень, у яких проживає 8-10 тисяч населення. Тому, щоб адміністративні послуги надавалися з ефективним витрачанням кожної гривні бюджету, громада має включати певну кількість населення.

Якщо за приклад взяти Польщу - найбільшу з нових країн-членів ЄС, то, найвірогідніше, Україні варто повчитися у неї проведенню інституційних та економічних реформ, а також відновленню економіки. Нині Польща поділена на 16 воєводств, які схожі на наші області. В кожному - 15 повітів, чотири міста зі статусом повіту. З огляду на це і в Україні кількість районів, наприклад, в області, може бути меншою. Синонімами міст-повітів у нинішній українській ситуації є міста обласного значення. Але серед міст обласного значення у нас існує неймовірний дисбаланс. Є міста обласного значення, де проживає близько 900 тисяч людей, а є інші міста, де маємо шість-вісім тисяч жителів. Так само і по районах: є райони від 20 тисяч до 180 тисяч жителів. Маємо дисбаланс і по областях. В одних нараховується майже шість мільйонів населення, а в інших менше одного мільйона. За останнє десятиріччя Польща провела глибоку адміністративно-територіальну реформу, на яку її надихнув досвід Франції. Польща проводила структурну адміністративну децентралізацію паралельно з реформами місцевого самоврядування. Угорщина, як і Польща, пройшла також через труднощі поліпшення координації дій між центральними і місцевими органами влади і подолання збігу їх функцій. Крім того, обидві країни змушені були займатися виправленням значних вад організації субнаціональних органів влади: застарілих управлінських механізмів, недостатнього і низькокваліфікованого апарату, низької податкоспроможності.

Скажімо, реформи у Франції певною мірою відбувалися за схожою схемою. Вони стосувалися розширення субнаціональної автономії, скорочення функцій центрального уряду, ослаблення ролі префектів та створення автономного регіонального рівня. Найбільш централізована в минулому держава Франція, кількість самоврядних одиниць (комун) якої сягає нині 36 тис., за економічним потенціалом посідає четверте місце в світі. У 2002 році Франція прийняла закон, відповідно до якого створюються так звані агломерації, тобто об'єднання населених пунктів, об'єднання комун. З одного боку, це сприяє вирішенню проблем, які цікавлять жителів сусідніх громад, а з іншого - дозволяє економити державний ресурс і створює умови для того, щоб територія сама заробляла кошти, тобто - умови для саморозвитку. Схожі проблеми перехідного етапу стоять і перед Україною. Дієздатність територіальних громад вимагає реальної спроможності територіальних громад самостійно і в повному обсязі вирішувати питання місцевого та регіонального значення, віднесені до їх відання, на підставі власної і достатньої матеріально-фінансової та ресурсної бази на рівні гарантованих державою соціальних стандартів.

В Україні основною проблемою є відсутність належної фінансової бази, що потребує вдосконалення ресурсного забезпечення місцевого і регіонального розвитку, розширення кола місцевих податків (віднесення до них податку на нерухомість, податку на землю, а також податку з доходів громадян) з одночасним скороченням кількості місцевих зборів, запровадження механізму зацікавленості органів місцевого самоврядування у збільшенні надходжень у доходну частину державного бюджету на відповідних територіях.

Як форма організації надання послуг, у Європейському Союзі все частіше використовуються концесії на надання комунальних послуг населенню. Серед них водопостачання, організація збору та утилізації відходів, опалення, газо- та електропостачання, а також дорожній транспорт у формі платних доріг. Децентралізація та розподіл повноважень мають розглядатися як засоби надання побутових і адміністративних послуг населенню зі ступенем наближення, який незмінно забезпечує ефективність і якість цих послуг без збільшення їхньої вартості для населення та для бюджету загалом, принаймні уникаючи створення для населення доданої вартості. Розподіл ресурсів, а отже, реалістичний бюджетний підхід має бути включено до пакета законів, орієнтованих на реформу. Без цього вони просто не спрацюють.

Головною метою реформ в Україні має все ж таки стати створення заможних громад. Механічне об'єднання існуючих сільських рад у громади не вирішить цього питання. Для зміцнення бюджетів громад необхідно розширювати можливості для нагромадження власних доходів громад, а також закріпити загальнодержавні доходи від одержання додаткових повноважень. Цей процес має пройти насамперед після визначення повноважень та переліку громад.

Відповідно до нового бюджету, місцеві громади отримають фінансову самостійність, необхідну для будівництва та ремонту шкіл та дитсадків, лікарень і медпунктів, доріг і ліній енергопостачання. У держбюджеті 2010 до бюджетів місцевих громад додано понад 12 мільярдів гривень. Це означає, що ради та органи виконавчої влади на місцях отримають більше коштів на розвиток місцевої інфраструктури та підвищення рівня соціального захисту населення - в основному на 35%, а подекуди і в 11 разів. Складно переоцінити такий крок уряду, та ще й у період кризи, коли влада на місцях задихається від нестачі коштів на розвиток і підтримка в належному стані життєво важливої для населення інфраструктури - доріг, комунальних об'єктів, дошкільних, навчальних і медичних закладів і т. д.

Розглянемо доходи, які будуть надходити до сільського бюджету згідно нової редакції Бюджетного кодексу:

1. Податок з доходів фізичних осіб 50% та 15% у фонд розвитку;

2. Плата за землю 100%;

3. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів 100%.

Але варто відзначити, що дані надходження можуть задовільнити тільки 40% потреби сільського бюджету в грошових ресурсах. Дана реформа як бачимо не може вирішити проблеми фінансової залежності сільського бюджету в нинішніх умовах, оскільки фактично відсутнє реальне економічне середовище, яке б могло виступати базою для оподаткування.

3.2 Шляхи удосконалення ведення бухгалтерського обліку по виконанню сільського бюджету

Актуальність питання розвитку системи бухгалтерського обліку пояснюється тим, що протягом останнього часу відбуваються семінари та круглі столи за участю представників Міністерства фінансів України, Методологічної ради з бухгалтерськогообліку при Мінфіні, професійних об'єднань бухгалтерів і аудиторів на тему запровадження міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні, вивчається міжнародний досвід, проблеми та перспективи розвитку бухгалтерського обліку. Така зацікавленість пояснюється тим, що Україна рухається в Європу, - розвиває міжнародне співробітництво, бере участь у міжнародному розподілі та кооперації праці, залучає іноземні інвестиції в економіку України, вітчизняні підприємства виходять на міжнародні ринки капіталу - все це потребує подальшого реформування системи бухгалтерського обліку, запровадження методології розкриття економічної інформації за міжнародними стандартами для забезпечення відкритості, прозорості та зіставності фінансової звітності суб'єктів господарювання. Саме тому Законом України “Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” від 18 березня 2004 року № 1629-IV бухгалтерський облік визначено однією з пріоритетних сфер, в яких здійснюється адаптація законодавства України до норм ЄС.

Слід зазначити, що міжнародні стандарти обліку для державного сектора є офіційно прийнятими вимогами до фінансової звітності. Вони розроблені шляхом адаптації Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, але з урахуванням особливостей функціонування державного сектора. Фінансова звітність суб'єктів державного сектора, яка складається відповідно до міжнародних стандартів, має надавати інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та грошові потоки суб'єкта, а також відображати ефективність використання та цільове призначення виділених йому ресурсів. Фінансова звітність державного сектору є ключовою ланкою в інформаційному забезпеченні державного фінансового контролю, фінансового планування і прогнозування на державному рівні.

Стосовно нормативної бази бухгалтерського обліку зазначимо, що законодавством чітко не визначено методи ведення бухгалтерського обліку у державному секторі, особливо з урахуванням специфіки окремих бюджетних установ. В Україні правові основи регулювання, організації та ведення бухгалтерського обліку встановлює Закон “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Реформування бухгалтерського обліку відповідно до ринкових умов господарювання почалося з прийняттям саме цього закону. Його норми є базовими орієнтирами, які визначають сучасну систему бухгалтерського обліку. Разом з тим в тексті закону є певні суперечності, неузгодженості, а деякі аспекти не освітлені зовсім, що призводить до неоднозначного його тлумачення. Особливості бухгалтерського обліку в установах невиробничої сфери визначаються законодавством про бюджетний устрій і бюджетний процес в Україні, інструкціями з бухгалтерського обліку в установах та організаціях, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, іншими нормативними документами Міністерства фінансів України та Державного казначейства України.

Щодо методологічного забезпечення бухгалтерського обліку на рівні інших органів виконавчої влади необхідно зазначити, що єдиного підходу до галузевої нормативної бази з обліку у міністерств та відомств немає. Це призводить до невиконання вимог статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно доякої органи виконавчої влади повинні забезпечити розробку на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичних рекомендацій з їх застосування. Така розбалансованість свідчить про відсутність загальної концепції створення методичного забезпечення бухгалтерського обліку, а також відсутність координації діяльності органів виконавчої влади, які визначають облікову політику. Фінансово-господарська діяльність бюджетних установ у системі бухгалтерського обліку має висвітлюватись відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку зазначених установ. Цей план рахунків мають використовувати всі установи та організації, повністю або частково утримувані за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів, а отже, він визначає їхню методологію обліку незалежно від галузевої належності. Очевидно, що створити уніфікований план рахунків для різнопрофільних бюджетних установ можна, лише побудувавши його за принципом сфери об'єднання, тобто включити до нього бухгалтерські рахунки, що їх використовують усі установи та організації, які визначаються як бюджетні. Для оптимізації ведення бухгалтерського обліку в бюджетних установах необхідна розробка пропозицій стосовно уніфікації плану рахунків шляхом його деталізації як на рівні синтетичних рахунків, так і на рівні субрахунків. Такі доповнення будуть доречні в частині ведення обліку фінансування та здійснення видатків установи за кодами економічної класифікації видатків. Зазначена процедура, безумовно, є дуже важливою, оскільки від її результату залежить якість бухгалтерського обліку в цілому та довідкової інформації зокрема, коли йдеться про бухгалтерський облік як основну інформаційну підсистему в системі управління організацією.

Актуальним також є питання структурної уніфікації системи бухгалтерського обліку. У зв'язку з наявністю різних організаційних структур бухгалтерських служб, процедур документообігу, використанням різного програмного забезпечення. Отже, виходячи з вищезгаданого, до основних заходів щодо розвитку та вдосконалення системи бухгалтерського обліку в державному секторі вцілому та органів місцевого самоврядування зокрема варто віднести:

1. Розробку національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку саме в державному секторі.

2. Розробку єдиного плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, гармонізованого з бюджетною класифікацією з урахуванням особливостей діяльності територіальних громад.

3. Проведення ґрунтовних досліджень у сфері ведення обліку активів, зобов'язань, доходів та витрат з подальшою підготовкою пропозицій щодо внесення змін до Бюджетного кодексу України, Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та інших нормативно-правових актів.

4. Перегляд існуючих форм фінансової звітності, а також показників про виконання бюджетів і кошторисів бюджетних установ.

5. Нормативно-правове врегулювання питання щодо функціонування фінансово-бухгалтерських служб.

6. Створення інформаційно-аналітичної системи моніторингу виконання бюджетів у режимі реального часу та уніфікація програмного забезпечення, що використовується суб'єктами державного сектору, з метою забезпечення обміну інформацією між Мінфіном, органами Державного казначейства і суб'єктами державного сектору з використанням баз даних та інформаційних систем.

7. Проведення семінарів, конференцій, консультацій для працівників фінансово-бухгалтерських служб територіальних громад, підвищення кваліфікації керівників фінансово-бухгалтерських служб.

У підсумку впровадження таких заходів можна очікувати досягнення таких результатів, як адаптація законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності в бюджетних установах до міжнародних стандартів та запровадження єдиного плану рахунків бухгалтерського обліку з виконання бюджетів та кошторисів розпорядників бюджетних коштів, що дасть змогу забезпечити прозорість облікових процесів, складення звітності та отримання інформації про фінансові операції, які здійснюються у державному секторі.

Як висновок варто підкреслити, що вирішення основних питань розвитку системи бухгалтерського обліку сприятиме удосконаленню управління державними фінансами, поглибленню системи стратегічного бюджетного планування та системи контролю за процесом виконання бюджету. Основними напрямами реалізації концепції подальшого розвитку бухгалтерського обліку в бюджетних установах на даний час. Реалізація цих заходів по вдосконаленню та розвитку бухгалтерського обліку в бюджетних установах дасть змогу забезпечити створення інтегрованої інформаційно-аналітичної системи управління фінансами територіальних громад.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

Таким чином, сьогодні з особливою гостротою постає проблема вироблення дієвого механізму, який би визначав нові принципи формування бюджетів територіальних громад. Ці та інші питання, пов'язані з фінансовою самостійністю органів місцевого самоврядування не є новими. Проте багато з них чекають на своє практичне вирішення. Саме ця обставина і зумовила потребу у вивчені процесу формування і виконання сільських, селищних бюджетів, ролі планування в процесі використання коштів та етапів проходження бюджетного процесу на місцевому рівні.

На жаль, в цій ланці бюджетної системи зберігається відносно застарілий механізм централізованого регулювання вищестоящими органами доходів органів місцевого самоврядування. Це позбавляє територіальні органи фінансової самостійності, на довгі роки закріплює залежність розвитку місцевої економіки і соціальної сфери від можливостей і бажання вищестоящих органів влади вирішувати проблеми, що знаходяться на даній території селищ і сіл. Однак варто відзначити дана ситуація може змінитися із прийняттям нової редакції Бюджетного кодексу України, яку ветував президент, водночас при повторному розгляді Проекту нової редакції Бюджетого кодексу у Верховній Раді не вистачило голосів для подолання президентського вето. Виходячи із вищезазначеного також ватро відзначити про іншу сторону даної ситуації - всі показники бюджету 2010 розраховані згідно нової редакції. Як відзначала прем'єр-міністр Юлія Тимошенко «Хоча Президент Ющенко ветував цей кодекс після його прийняття парламентом, з початку наступного року, коли в країні буде новий президент, вступлять в силу і новий держбюджет, і новий Бюджетний кодекс. Тоді місцеві бюджети сіл, селищ і міст зможуть витратити на свої потреби на 80% більше грошей, ніж раніше». Але як бачимо із розрахунків проведених в третьому розділі дані зміни в законодавстві, якшо вони будуть введені в дію, не позбавлять фінансової залежності сільського бюджету с. Пашківці. Оскільки тільки близько 40% доходів бюджету будуть формуватися за рахунок власних джерел, а решта 60% можуть бути залучені тільки за рахунок офіційних трансфертів.

Аналіз використання фінансових ресурсів бюджету Пашковецької сільської ради дозволяє констатувати наступне. Аналіз динаміки обсягу надходжень до доходної частини загального і спеціального фонду сільського бюджету впродовж 2006-2008 років характеризує тенденцію до нарощування їхніх розмірів. Це зазначено як позитивний аспект розвитку фінансової бази органу місцевого самоврядування, що сприятиме зростанню його ролі та значення у здійсненні бюджетної політики, забезпечуватиме відповідне фінансування бюджетних видатків. Структура дохідної частини бюджету підтверджує ту закономірність, згідно з якою в умовах низького рівня доходів фізичних та юридичних осіб, власні доходи становлять 97709 грн., а офіційні трансферти - 451700 грн. Отже, бюджет Пашковецької сільської ради є дотаційним. В 2008 році до нього надійшло дотацій в сумі - 255600 грн., та субвенцій - 196100 грн. Трансферти складають 82,3% доходів. Збільшення обсягів доходів місцевих бюджетів відбувалось за рахунок податкових надходжень, в основному, з приводу позитивної динаміки обсягів податку з доходів фізичних осіб, плати за землю, єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва, ринкового збору, плати за видачу торгових патентів на деякі види підприємницької діяльності та інших податків. Бюджет села Пашківці є дотаційним, хоч би які дохідні джерела були надані в розпорядження сільської ради, бюджет буде мати меншу доходоспроможність ніж інші та не в змозі задовольняти фінансові потреби самостійно. Причиною цьому є відсутність підприємств, зокрема виробничої сфери та інших джерел поповнення бюджету. Основну роль як на даний момент так і на майбутнє відводиться дотації вирівнювання, яка має на меті усунути наслідки нерівності між бюджетами і гарантувати кожному органу місцевого самоврядування можливість надавати соціальні послуги на приблизно однаковому рівні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. - К.: Офіційне видавництво Верховної Ради України, 1996.-115 с.

2. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16 липня 1999 року № 996 - ХІV.

3. Про міжбюджетні відносини між районним бюджетом та бюджетами територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань: Закон України від 01 липня 2004 року №1953- IV// Відомості Верховної Ради України.-2004.-№52.-С.52.

4. Стратегія модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007-2015 роки: Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2007 р. № 34.

5. Інструкція про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ: Затверджена наказом Державного казначейства України від 10.07.2000 №61 зі змінами і доповненнями.

6. План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ: Затверджено наказом Державного казначейства України від 10 грудня 1999 року № 144 зі змінами і доповненнями.

7. Арганофф Р. Державні фінанси в розвинених та перехідних країнах/ Р. Арганофф / Пер. З англ. -- К.: К.І.С., 2007. -- 400 с.

8. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Навчальний посібник / За ред. Проф.. Ф. Ф. Бутинця. - Житомир: ПП „Рута”, 2004. - 448 с.

9. Гонцяж Я. Самоврядування та територіальна організація в Польщі / Я. Гонцяж, Н. Гнидюк, О. Куленкова, В. Гуменюк; За заг. ред. Я. Гонцяжа. - К.: Міленіум - Вид-во УАДУ, 2001. - 184 с.;

10. Мельник С.І. Виконання місцевих бюджетів на основі положень Бюджетного кодексу України. / За ред. С.І.Мельник // Навчальний посібник. - К.: Міленіум, 2002. - 280 с.

11. Оутс У. Всесвітня декларація про місцеве самоврядування / У.Оутс // Місцеве самоврядування. - 1997. - № 1-2. - С. 95-97.

12. Пухтинський М.О. Європейська хартія місцевого самоврядування та розвиток місцевої і регіональної демократії в Україні / М.О. Пухтинський, В.В. Толкованов // Науково-практичний посібник - К.: “Крамар”, 2003. - 400 с.;

13. Пухтинський М.О. Проблеми трансформації територіальної організації влади. Збірник матеріалів та документів /Пухтинський М.О.// - К.: Атіка, 2007. - 852 с.;

14. Федосов В. Бюджетний менеджмент: Підручник / В. Федоров, В. Опарін, Л. Сафонова та ін.; За заг. ред. В. Федосова. - К.: КНЕУ, 2004. - 864 с.

15. Азнар М.В. Французький приклад регіоналізації, децентралізації та деконцентрації Організація регіональної та місцевої влади: досвід держав-членів Європейського Союзу / М.В Азнар // Спеціальне доповнене видання Українсько-Європейського Журналу з Міжнародного та Порівняльного права. - К., 2007;

16. Бойцун Н.Є. Адаптація європейського досвіду управління місцевими фінансами в Україні / Н.Є.Бойцун // Фінанси України. - 2008. - № 5. - С. 4-6.

17. Буковинський С.А. До питання про Бюджетний кодекс / С.А. Буковинський // Фінанси України. - 2007. - № 4. - С. 3-13.

18. Зайчикова В.В. Удосокналення бюджетних процедур в органах місцевого самоврядування / В.В. Зайчикова // Наукові прац НДФІ. - 2008. - №1. - С.18-25.

19. Куліченко І.І. Забезпечення економічної та фінансової самостійності місцевих влад в Україні відповідно до положень Європейської хартії місцевого самоврядування. За матеріалами Міжнародної науково-практичної конференції “Зміцнення системи місцевих фінансів та між бюджетних відносин в Україні“ (15-16 квітня 2004 р., м. Дніпропетровськ) / За ред. І.І. Куліченка, М.О. Пухтинського. - Київ, 2004. - 174 с.

20. Любенко А.М. Контроль ефективності управління бюджетними установами через призму зарубіжного досвіду/ А.М. Любенко // Фінансовий контроль. - 2007.- №3. - С. 42-53.

21. http://www.mcenter.org.ua/uk-print/text/articles/world_experience/20080227-2.html - _ftnref10#_ftnref10Реформа для людини. Збірник матеріалів про шляхи реалізації адміністративно-територіальної реформи в Україні. Секретаріат Кабінету Міністрів України. Київ 2007. - 238 с.

22. Програма реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України / Економічний простір. - 2008. - №16.

23. І. Чугунов Напрямки збалансування місцевих бюджетів./ Чугунов І. //Фінанси України.- 2007.- №1.- С. 22-25.

24. А. Шах Муніципальне право зарубіжних країн. / Шах А.// Журнал Міжнародного та Порівняльного права. - 2006. - №2. - С.24-29.

25. О.В Шишко Модель оцінки фінансової спроможності бюджетів місцевого самоврядування / Шишко О.В. // Наукові праці НДФІ. - 2008. - №10. - С.46-54.

26. Л. Штейн Місцеве самоврядування та місцеве управління зарубіжних країн. - http://www.e-college.uа

27. С.І. Юрій Реальне підґрунтя життя і розвитку: фінансові проблеми органів місцевого самоврядування / Юрій С.І. // Голос України. - 2007. - 23 жовт.