Реалізація поточних біологічних активів за собівартістю живої маси супроводжується записами на рахунках: 901 “Собівартість реалізованої готової продукції”, 21”Молодняк тварин на вирощуванні та відгодівлі” з використанням відповідних субрахунків.

Перевірка забою худоби у господарстві зводиться до встановлення правильності та своєчасності оформлення актів на вибуття тварин і птиці, факту зважування тварин перед забиттям, нормативної відомості виходу м'яса і субпродуктів. Для визначення повноти оприбуткування продуктів забою тварин доцільно складати контрольно-аналітичну відомість.

Окремим напрямком аудиторської перевірки мають бути факти падежу та вимушеного забою поточних біологічних активів. З цією метою вивчають акти на вибуття поточних біологічних активів, діагноз захворювань, що пояснюють їх падіж.

При перевірці господарських операцій потрібно встановити достовірність даних про падіж за джерелами інформації (Журнал-ордер № 8с.-г.).

Основним методом є зустрічна перевірка, за допомогою якої звіряють дані актів на вибуття тварин за даними Книги обліку руху худоби й птиці, Звітами про рух худоби і птиці на фермі, регістрами аналітичного обліку, формами статистичної звітності, а також із журналами для реєстрації хворих тварин, ветеринарною звітністю, протоколами або актами розтину трупів. Порівнянням живої маси за актом з відомістю останнього зважування встановлюють факти заниження падежу, особливо коли він стався з вини матеріально відповідальної особи, яка повинна відшкодувати матеріальний збиток.

Доцільно також виконати вибіркове звіряння актів на вибуття поточних біологічних активів, які мають інвентарні номери, з актами на оприбуткування приплоду. У такий спосіб виявляють факти падежу не оприбуткованого молодняку. Чисельність загиблих голів потрібно порівнювати з кількістю оприбуткованих шкур за відповідний період, що дасть змогу встановити факти приховування падежу та не оприбуткування приплоду тварин.

Особливо уважно слід вивчати факти фіктивної реалізації або забою тварин з метою приховування їх падежу. Важливо перевірити, на які цілі використана м'ясопродукція таких тварин. Для встановлення вірогідності даних про падіж поточних біологічних активів доцільно також перевіряти дані обліку та звітності пункту штучного осіменіння.

Заключним етапом перевірки падежу поточних біологічних активів є визначення загальної кількості падежу та суми збитків, причин, за яких це сталося, винних у цьому осіб, розмір відшкодування останніми матеріального збитку та повноти страхових відшкодувань за стихійного лиха й інфекційних захворювань.

У разі обміну і безоплатної передачі поточних біологічних активів слід перевірити акти прийому-передачі, рекламації, що надійшли від одержувачів, і з'ясувати, чи не приховуються розбіжності за кількістю, живою масою, мастю та породністю тварин, факти їх навмисної заміни зловживання з боку окремих посадових осіб.

Продаж тварин населенню за готівку передбачає перевірку правильності розрахунків та своєчасність надходження коштів. Для цього звіряють дані вимог-накладних на відпуск тварин та птиці на фермі, прибуткових касових ордерів.

Докладно треба перевірити кожний випадок розкрадання й зникнення тварин, встановити наявність актів на виявлені нестачі. Для цього уточнюють дату складання актів, склад комісії, достовірність підписів, відповідність даних первинних документів і Звітів про рух тварин та птиці на фермі за суміжні періоди, опитують відповідальних осіб, які викладають суть фактів у пояснювальних записках.

Аудитор має встановити дотримання порядку обліку витрат на вирощування, відгодівлю тварин та їх забій на підприємстві відповідно до вимог П(С)БО 16 «Витрати» та Методичних рекомендацій з планування, обліку й калькулювання собівартості продукції сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Мінагрополітики України від 18 травня 2001р. №132.

У випадку проведення аудиту розширеного відтворення стада потрібно перевірити виконання плану вихідного поголів'я й обороту поточних біологічних активів. Виконання плану вихідного поголів'я худоби перевіряють порівнянням фактичного поголів'я на кінець звітного періоду з кількістю поголів'я, передбаченого планом на цю саму дату, а також з поголів'ям минулого року .

Після цього перевіряють виконання плану обороту стада за видами надходження й вибуття груп поточних біологічних активів: переведення в основне стадо, вибракування з основного стада, купівля-продаж, забій у господарстві тощо. При цьому уважно вивчають порідний склад, структуру стада, показники його відтворення, м'ясної й молочної продуктивності, вгодованості тварин. такий аналіз фактичного і планового обороту стада дає змогу виявити резерви поліпшення відтворення та підвищення продуктивності худоби, сформувати відповідні пропозиції щодо цього.

2.4 Документальне оформлення результатів перевірки

По закінченні аудиторської перевірки аудитор, як правило, складає два підсумкові документи:

· звіт про результати аудиторської перевірки

· аудиторський висновок.

Результати з лаконічним описом виявлених порушень, помилок, відхилень, з оцінкою стану бухгалтерського обліку, достовірності звітності та законності господарських операцій повинні бути представлені в аудиторському звіті. У зв'язку з тим, що зміст аудиторського звіту залежить від конкретних обставин та наслідків перевірки, він складається за довільною формою.

Дані, які містить письмова інформація аудитора, наводяться з метою доведення до керівництва підприємства, що перевіряється, свідчень щодо недоліків в облікових записах, бухгалтерському обліку і системі внутрішнього контролю, які можуть призвести до суттєвих помилок в бухгалтерській звітності і в порядку внесення конструктивних пропозицій щодо удосконалення систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю економічного суб'єкта.

Аудиторська організація зобов'язана вказати в письмовій інформації аудитора всі пов'язані з фактами господарського життя економічного суб'єкта помилки і перекручення, які суттєво впливають на достовірність його бухгалтерської звітності. Може навести в письмовій інформації аудитора будь-які відомості, що стосуються проведеного аудиту і фактів господарського життя економічного суб'єкта, які буде вважати доцільними.

Письмова інформація аудитора не може розглядатись як повний звіт про всі існуючі недоліки. Вона присвячена лише тим з них, які були виявлені в процесі аудиторської перевірки.

Для користувачів публічної фінансової звітності аудитор готує чіткий висновок про перевірену звітність, відповідність її в усіх суттєвих аспектах інструкціям про порядок складання звітності та принципам обліку, що передбачені Законом України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” та Національним Положенням (стандартам) бухгалтерського обліку. Порядок складання висновку регламентовано МСА №700-720.

Аудиторський висновок - це офіційний документ, засвідчений підписом і печаткою аудитора (аудиторської фірми), що складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту та містить у собі висновок стосовно достовірності фінансової звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

За своїм правовим статусом висновок аудитора прирівнюється до висновку експертизи, що призначається у відповідності до процесуального законодавства України.

Аудиторський висновок може бути: безумовно-позитивним, умовно-позитивним, негативним, або дається відмова від надання висновку.

Безумовно-позитивний висновок викладається лише тоді, коли аудитор впевнений в тому, що фінансові документи готувались правильно, на основі принципів обліку і контролю, що вони відповідають встановленим нормам, вимогам та інструкціям і за своїм змістом не заперечують відомим аудитору даним про одиницю, яка перевіряється, що в них відповідним чином розкриті всі питання, які мають відношення до фінансових документів.

Позитивний висновок представляється клієнту у випадках, коли на думку аудитора, виконано наступні умови:

*аудитор отримав усю інформацію й пояснення, необхідні для цілей аудиту;

*надана інформація достатня для відображення реального стану справ на підприємстві;

*є адекватні і достовірні дані з усіх суттєвих питань;

*фінансова документація підготовлена у відповідності з прийнятою на підприємстві системою бухгалтерського обліку, котра відповідає вимогам українського законодавства;

*фінансова звітність складена на основі дійсних облікових даних і не містить суттєвих відхилень;

*фінансова звітність складена належним чином за формою, затвердженою у встановленому порядку .

У деяких випадках аудитор не в змозі дати беззастережний висновок, оскільки існують певні обмеження. Виділяють дві категорії обставин, які впливають на обмеження: фундаментальна невпевненість і незгода.

Умовно-позитивні висновки надаються, коли аудитор не може висловити свою думку щодо досліджених ним питань, але вони мають обмежений вплив на стан справ у цілому і не перекручують дійсний фінансовий стан. Аудитор вважає можливим підтвердити, що за винятком згаданих обмежень надана інформація свідчить про відповідність господарської діяльності чинному законодавству; система обліку відповідає законодавчо-нормативним вимогам; фінансова звітність складена на підставі достовірних даних і в цілому достовірно відображає фактичний фінансовий стан.

Відмова від надання висновку виникає у випадку невпевненості чи обмеження масштабу перевірки, які настільки фундаментальні, що аудитор не може прийти до висновку стосовно фінансових документів в цілому. Аудитор обов'язково вказує з яких причин висновок не може бути складений.

Негативну думку слід висловити лише тоді, коли висловлення незгоди щодо фінансових звітів управлінського персоналу є настільки суттєвими та всеохопним, що (на думку аудитора) недостатньо змінити висновок, аби розкрити неповний характер фінансових звітів.

Зауважимо, що якщо аудитор висловлює думку, відмінну від безумовно-позитивної, він повинен у висновку чітко описати всі обґрунтовані причини і, за змоги, дати кількісний опис їх можливого впливу на фінансові звіти. Як правило, цю інформацію наводять в окремому параграфі, який передує висловленню думки або відмові від висловлення думки й може містити посилання на докладнішу інформацію у примітках до фінансових звітів.

Результати проведення внутрішнього аудиту, як комплексного, так і по окремих ділянках роботи, слід оформляти спеціальними документами. За результатами внутрішнього аудиту по окремих об'єктах досліджень це може бути доповідна записка на ім'я керівника або власника підприємства. За результатами внутрішнього аудиту по всіх об'єктах перевірки в підприємстві, який слід провадити не менше одного разу на рік , таким документом може бути Акт внутрішнього аудиту господарської діяльності підприємства.

3.Шляхи вдосконалення методики проведення аудиторської перевірки наявності та руху поточних біологічних активів

Сьогодні, ефективне ведення бухгалтерського обліку на будь-якому підприємстві не можливо уявити відокремлено від здійснення систематичного контролю. Це вже не просто вимога часу, але й практично доведена необхідність. Питання полягає лише у виборі способу проведення аудиту.

Дослідивши існуючу в ТОВ “За мир” систему контролю, вважаю доцільним запропонувати створення внутрішньої служби аудиту. Її можна формувати із кількох чоловік або передбачити у штатному розписі посаду внутрішнього аудитора.

Основний зміст роботи служби внутрішнього аудиту полягає у збиранні , аналізі інформації та формуванні на цій основі висновків і рекомендацій. Тому керівництво підприємства повинно дбати про те, щоб служба внутрішнього аудиту мала можливість отримувати всю необхідну їй інформацію. Слід чітко визначити місце відділу в організаційній структурі, щоб забезпечити :

1)ефективний рух інформації у двох напрямках : вхідної інформації - до служби внутрішнього аудиту із різних підрозділів підприємства як планово-економічних, фінансових, так і виробничих структурних підрозділів; вихідної інформації - до керівників відповідного рівня з метою виконання рекомендацій внутрішніх аудиторів;

2)співробітництво та взаємозв'язки з іншими службами та відділами підприємства.

Для того, щоб ефективно виконувати свої функції, в процесі збирання інформації служба внутрішнього аудиту повинна враховувати і вивчати існуючу на підприємстві систему інформаційних потоків. Це одна з передумов, що забезпечує інтегральну взаємодію служби внутрішнього аудиту з іншими підсистемами управління, без чого не можливо конструктивно вирішувати проблеми ефективної організації служби внутрішнього аудиту як підсистеми управління.

Принциповою особливістю внутрішнього аудиту є те, що його виконують під час здійснення і документального оформлення господарських операцій, що дає змогу своєчасно виявити недоліки в роботі підприємства і вжити відповідних заходів щодо їх попередження. В ході перевірки її слід ретельно планувати і документувати, тобто мають бути розроблені план та програма аудиту. Безперечно, уся ця робота може бути виконані зовнішніми аудиторами. З методичної точки зору, така перевірка буде більш об'єктивною, але за окремим договором і за окрему плату. Якщо взяти до уваги вартість аудиторських послуг, то оплата всього комплексу робіт з аудиту суттєво збільшить собівартість продукції, робіт і відповідно знизить прибуток.

Рішення про залучення зовнішніх чи внутрішніх аудиторів керівник приймає самостійно, враховуючи переваги і недоліки кожного із варіантів. Але, в будь-якому випадку, аудитор має бути компетентним, що виражається у відповідності підготовки і досвіду спеціаліста масштабу та складності завдань за умови високої якості виконаної роботи.

Асигнування на утримання аудиторської служби чи залучення для перевірки зовнішнього аудитора слід здійснювати за рахунок виявлених внутрішнім аудитором резервів підвищення ефективності роботи підприємства, зниження собівартості й збільшення прибутків.

Розглянемо деякі аспекти аудиту наявності та руху поточних біологічних активів в ТОВ “За мир”. Перш за все варто відмітити, що при проведенні аудиту практично не приділялась увага перевірці правильності оцінки тварин при їх надходженні та вибуттю. Тому розгляду даного питання підприємству необхідно приділяти більше часу і ретельніше вивчати всі його нюанси.

Крім того, з метою вдосконалення методики проведення аудиторської перевірки доцільно було б застосовувати метод прямого підтвердження, який вже встиг набути широкого розповсюдження у зарубіжних країнах.

Для повноти висвітлення інформації про проведення перевірки поточних біологічних активів потрібно запровадити «Відомість виявлення порушень при аудиті наявності та руху поточних біологічних активів» (Додаток З). В ній зазначають зміст проведеної перевірки поточних біологічних активів аудитором на підприємстві. Також там зазначається чи правильно проведена та чи інша операція підприємством і які документи були взяті аудитором для перевірки руху поточних біологічних активів.

Підтвердження в процесі аудиторської перевірки являє відповідь на запит з метою підтвердження інформації, яка міститься у бухгалтерських записах. Це є специфічною процедурою отримання аудиторських доказів і використовується поряд з іншими процедурами та методами аудиторської перевірки. Пряме підтвердження дає змогу аудитору найбільш швидко досягти своєї мети порівняно з іншими методами контролю. Це можна пояснити теорією різних ступеней довіри до конкретних аудиторських доказів. Вважається, що аудитор найбільш довіряє власноручно зібраній інформації, далі - докази, що надійшли із зовнішніх джерел, від третіх сторін і т.д.

Отже, аудит біологічних активів тваринництва є недостатньо дослідженою ланкою аудиторської діяльності. Він потребує розробки методики практичного здійснення аудиторської перевірки специфічних об'єктів бухгалтерського обліку сільськогосподарських підприємств, таких, як біологічні активи тваринництва.

Розглянувши основні принципи проведення аудиту наявності та руху поточних біологічних активів ТОВ “За мир”, зауважимо, що тут системі внутрішнього контролю відведено вагоме значення. Практично всі господарські операції з обліку тварин мають належне документальне оформлення. Крім того, поступово впроваджується принцип повної комп'ютеризації, який дозволяє заносити дані безпосередньо в комп'ютер, уникаючи заповнення документів. Такі заходи покликані не лише полегшити роботу працівників, прискорити формування звітності, але й надати можливість аудитору отримувати необхідну інформацію в короткий термін.

Враховуючи масштабну діяльність ТОВ “За мир”, з легкістю можна стверджувати, що там обертається значна кількість документів. Для розв'язання завдань оптимізації бухгалтерського обліку з урахуванням технологічних особливостей підприємства керівництвом встановлено загальні правила документообігу і затверджено його графік. До заслуг керівника підприємства слід віднести й створення ним необхідних умов для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечення виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог бухгалтерії з дотримання оформлення та подання до обліку документів. Крім того, на підприємстві вжито всіх потрібних заходів для запобігання несанкціонованого доступу до документів та їх зберігання протягом установлених строків.

Проте, існують і незначні порушення, які зводяться до несвоєчасного оформлення первинних документів. Наприклад, інколи не відразу складають Акт на оприбуткування приплоду тварин. Справа в тому, що якщо протягом місяця відбудеться загибель новонароджених тварин та коли не буде по них актів на приплід, то практично ніхто не оформлятиме актів на вибуття, що зрештою зумовить неточність економічної інформації. Ось чому, вкрай важливо складати відповідні документи в стислі строки.

Виходячи із розробленого і впровадженого на підприємстві Положення про преміювання можна запропонувати наступний вихід із такої ситуації. За своєчасне та сумлінне виконання роботи нараховувати працівникові, окрім звичайного окладу, премію, а за систематичні порушення застосовувати грошові стягнення.

Застосування штрафних санкцій необхідне і у випадку недотримання правил і вимог щодо заповнення первинних документів. Існують випадки, коли певна інформація не знаходяться у графах, які відповідають її змісту, не проставлена необхідна кількість підписів, що засвідчує проведення відповідної операції, або відсутні штампи. Для усунення цих недоліків потрібно частіше проводити ревізію, як внутрішню, так і з залученням органів контрольно-ревізійного управління чи скористатися послугами аудитора.

Система внутрішнього контролю на підприємстві представлена працівниками бухгалтерії, кожному з яких керівником делеговано частину обов'язків. В межах своєї компетентності та отриманих повноважень, вони ініціюють проведення перевірок. Таким чином, створюються передумови для виявлення і мобілізації прихованих резервів підприємства, що суттєво впливають на підвищення ефективності виробництва, посилення режиму економії.

Відкритим залишається лише питання щодо об'єктивності отриманих у такий спосіб результатів. Адже, порушується практично всі принципи професійної етики аудиторів. Тому, саме керівникові доводиться вирішувати, на скільки можна довіряти і використовувати у фінансово-господарській діяльності здобуту інформацію.

Список використаної літератури

1. Закон України „Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993 року за номером 3125-XII (з наступними змінами та доповненнями). [електроний ресурс] // режим доступа: www http://proaudit.com.ua/audit/zakon/rozd-l-vii-prik-ncev-polozhennya.html

2. Міжнародні стандарти аудиту. [електроний ресурс] // режим доступа: wwwhttp://proaudit.com.ua/audit/mijnarodni_standarti_auditu/priznachennya-i-klasifikaciya-mizhnarodnix-standartiv-auditu.html

3. Білик К.Д. Організація і методика аудиту сільськогосподарських підприємств: Підручник. - К.: КНЕУ, 2003. - с. 130 - 150.

4. Білоусов А. Внутрішній аудит: перспективи розвитку і методика організації на підприємствах України // Бухгалтерський облік і аудит. - 2001. - №2 . - с. 56.

5. Дорош Н.І. Актуальні проблеми розвитку аудиторського контролю в Україні // Світ бухгалтерського обліку. - 1997. - № 5, листопад. - с. 38 - 41.

6. Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. - К.: Т- во „Знання”, КОО, 2001. - с. 251.

7. Дубіна М.В., Алієв Т.Т. Роль бухгалтерської служби в організації проведення внутрішньогосподарського контролю на підприємстві // Вісник аграрної науки Причорномор'я. Вип..2 / Миколаївський ДАУ. - Миколаїв, 2003. - с. 123 - 126.

8. Жук В.М. Методичні рекомендації з проведення інвентаризації, списання нестач, оприбуткування лишків та відображення цього в бухгалтерському обліку // Облік і фінанси АПК. - 2005. - № 9-10. - с. 5-14.

9. Загородній А.Г. та ін. Аудит: теорія і практика: Навчальний посібник/Загородній А.Г., Корягін М.В., інші. - 2-ге вид., перероб. і доп. - Львів: „Львівська політехніка”, 2004. - с. 9 - 130

10. Кузик Н.П. організаційні аспекти системи внутрішнього контролю в сільському господарстві // Наук. вісник НАУ, вип.. 56. - К., 2002. - с. 216 - 218.

11. Костирко І.Г. Аудит біологічних активів. / І.Г.Костирко, Г.В. Сиротюк // Обліково-аналітичне забезпечення розвитку сільського господарства і села: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. 24-25 вересня 2008р.- Львів: Львів, нац. агро. університет,2008.-С.97-102.

12. Максимова В. Принципова модель внутрішнього аудиту // Бухгалтерський облік і аудит. - 2001. - № 12. - с. 52 - 55.

13. Облік сільськогосподарської діяльності: навч. посібник./ За ред. В.М. Жука. - К. :Видавництво ТОВ "Юр-Агро-Веста", 2007.- 368 с

14. Огійчук М.Ф. та ін. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах: Підручник, 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Вища освіта, 2003. - с. 743.

15. Організація контролю за якістю аудиторської діяльності // Бухгалтерський облік і аудит. - 2002. - №3. - с. 57.

16. Петрик О., Кузьмін В. Аудит: законодавчо-нормативне регулювання, історичні аспекти та проблеми розвитку в Україні // Бухгалтерський облік і аудит. - 2005. - №8-9. с. 63.

17. Петрик О. Проблеми методики й організації контролю якості аудиту в Україні: вітчизняний і зарубіжний досвід // Вісник податкової служби України. - 2004. - № 43. - с. 56 - 64.

18. Стрельников Н. Ефективність внутрішнього аудиту // Вестник бухгалтера и аудитора Украины. - 2003. - №21, ноябрь. - с. 9.

19. Сук Л., Сук П. Організація і планування контрольно-ревізійної роботи // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2005. - №17. - с. 37 - 47.

20. Фінансовий і управлінський облік на сільськогосподарських підприємствах: підручник. /За ред. проф. М.Ф.Огійчука. -5-те вид., перероб. і допов. - К.: Алерта, 2009.-1056с.

21. Шатковська Л.С. Економічний контроль на сільськогосподарських підприємствах. - К.: Урожай, 1994. - 272 с.

22. Шеремета А. Організація внутрішнього господарського контролю на підприємствах // Справ очник экономиста. - 2005. - №3. - с. 34 - 37.

Размещено на Allbest.ru