Бухгалтерський облік

Дебет 972 “Собівартість реалізованих необоротних активів”

СВП = НВ (п) + ВВ - НВ(к),

де: СВП - собівартість виробленої продукції;

НВ(п) - незавершене виробництво на початок періоду;

НВ(к) - незавершене виробництво на кінець періоду;

ВВ - витрати на виробництво продукції за період.

До незавершеного виробництва належить продукція, що не пройшла всіх стадій обробки, передбачених технологічним процесом, а також витрати на виконання незакінчених робіт (послуг), які ще не визнано доходом на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги.

З метою визначення кількості і фактичної наявності незакінчених переробкою напівфабрикатів і продукції проводиться інвентаризація незавершеного виробництва.

Надходження готової продукції з виробництва на склад за фактичною виробничою собівартістю відображається таким записом:

Дебет 26 “Готова продукція”

Кредит 23 “Виробництво”.

Облік реалізації

Для визначення собівартості продукції, що була реалізована протягом місяця, застосовується така формула:

СРП = ГП(п) + СВП - ГП(к),

де: ГП(п) - залишки готової продукції на початок періоду;

СРП - собівартість реалізованої продукції;

ГП(к) - залишки готової продукції на кінець періоду.

Виробнича собівартість реалізованої готової продукції відображається таким записом:

Дебет 901 “Готова продукція”

Кредит 26 “Готова продукція”.

В аналітичному (складському) обліку підприємства можуть вести облік наявності та руху готової продукції за обліковими цінами, оскільки фактична виробнича собівартість на підприємстві визначається в кінці звітного періоду, а потреба у відображенні її руху існує протягом місяця.

При використані облікових цін необхідно розраховувати відхилення фактичної виробничої собівартості від вартості готової продукції за обліковими цінами при списанні готової продукції з рахунку 26 “Готова продукція”.

Виробнича собівартість реалізованої готової продукції за обліковими цінами:

Дебет 901 “Готова продукція”

Кредит 26 “Готова продукція”

Відхилення фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами:

1. Якщо фактична собівартість вища ніж облікова ціна:

Дебет 901 “Готова продукція”

Кредит 26 “Готова продукція”

Якщо фактична собівартість нижча ніж облікова ціна (сторнувальний запис):

Дебет 901 “Готова продукція”

Кредит 26 “Готова продукція”

Література [першоджерела 1,6; основна 38,39; додаткова 1,3]

Тема 9. Облік оплати праці, розрахунків з персоналом та соціального страхування

1. Облік розрахунків з оплати праці.

2. Утримання із заробітної плати.

3. Аналітичний облік заробітної плати.

4. Синтетичний облік заробітної плати.

1. Облік розрахунків з оплати праці

Для обліку розрахунків з оплати праці використовується рахунок 66 “Розрахунки з оплати праці”. На цьому рахунку узагальнюється інформація про розрахунки з персоналом з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомог тощо), а також розрахунки за неодержану персоналом у встановлений термін суму з оплати праці (розрахунки з депонентами).

т

Оцінка забезпечення здійснюється за балансовою вартістю ресурсів, необхідних для погашення відповідних зобов'язань на дату балансу.

Кожне забезпечення використовується для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких воно було створене. Саме тому аналітичній облік забезпечень слід вести у розрізі окремих забезпечень.

Підприємство, наприклад, може встановити певний щомісячний норматив відрахувань для створення відповідного забезпечення сплати відпускних.

2.Утримання із заробітної плати.

Усі види утримань поділяються на обов `язковіі за згодою працівників.

До обов `язкових відносять:

прибутковий податок, відрахування до Пенсійного фонду, утримання збору на загальнообов язкове соціальне страхування, утримання збору на загальнообов язкове соціальне страхування на випадок безробіття та утримання за виконавчими листами за рішенням судових органів.

До утримань за згодою відносять: утримання на підставі його письмової заяви, профспілкові внески, погашення сум дрібних нестач, вартість харчування, невикористані підзвітні суми тощо.

3.Аналітичний облік заробітної плати.

Завданням бухгалтерії є перевірка правильності даних у первинних документах і нарахування заробітної плати, документи щодо якої оформляються в певному порядку--за окремими підрозділами та службами; в підрозділах за категоріями персоналу; за табельними номерами працівників.Розрахунково-платіжні відомості складають за кожною одиницею підприємства у розрізі категорій персоналу, табельних номерів.Кожен запис обоснується первинними документами.У платіжну відомость переносять суму до видачі. Касир закриває відомість підсумковим записом. Видача депонованої суми оформляється видатковим ордером.

4.Синтетичний облік заробітної плати.

Для відображення нарахування заробітної плати із нарахування, перерахування та утримань призначено рахунок 66 „Розрахунки з оплати праці”, який має субрахунки:

661,662”Розрахунки з депонентами”. Підставою для складання проводок служать підсумкові дані розрахункових відомостей.

Література [першоджерела 1,6; основна 38,39; додаткова 1,3]

Лекція 10. Облік власного капіталу

1. Класифікація власного капіталу

2. Облік статутного капіталу, формування статутного капіталу в акціонерних товариствах, облік формування і змін статутного капіталу.

3. Облік резервного капіталу , вилученого капіталу та нерозподіленого прибутку

Класифікація власного капіталу

Залежно від джерела формування власний капітал підприємства можна поділити на дві групи:

1. Вкладений капітал - це капітал, сформований за рахунок внесків власників підприємства, а також унаслідок конвертування боргових зобов'язань підприємства в акції або частки (паї).

2. Накопичений капітал - це капітал, сформований внаслідок господарської діяльності підприємства.

Класифікація власного капіталу за джерелами формування є дуже важливою при визнанні його елементів. Капітал підприємства не може бути сформований іншими шляхами ніж вказані вище. Тому, якщо ми не бачимо у тому чи іншому елементі капіталу, наведених у Балансі підприємства, ознак 1 чи 2 групи елементів капіталу, слід з'ясувати, чи були підстави визнавати їх такими.

Вкладений капітал включає такі елементи:

зареєстрований капітал (статутний капітал, пайовий капітал);

додатково вкладений капітал (емісійний дохід, інші внески засновників понад зареєстрований статутний фонд).

До накопиченого капіталу відносяться такі елементи:

нерозподілений прибуток (непокритий збиток);

резервний капітал;

інший додатковий капітал.

Головною ознакою елементів капіталу першої групи є наявність реальних активів, що передані підприємству в обмін на корпоративні права, на можливість брати участь в управлінні та розподілі прибутків, майна підприємства. Із такого підходу до визначення випливає заборона на збільшення власного капіталу за рахунок внесення фіктивних активів, штучного збільшення дебіторської заборгованості і т.ін. Вирішення протиріччя між юридичним оформленням внесків до капіталу та необхідністю виконувати це правило полягає у застосуванні в системі бухгалтерського обліку та фінансовій звітності коригуючих показників:

неоплачений капітал;

вилучений капітал.

Ці показники відображають рух власного капіталу у процесі його формування та управління ним. Вони є технічними, регулюючими стосовно суми сплаченого капіталу:

Неоплачений капітал - це сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу.

Зареєстрований капітал - юридично оформлена, офіційно об'явлена і належним чином зареєстрована частина внесків власників до капіталу підприємства. У тому числі виділяють:

статутний капітал - зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства;

пайовий капітал - сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарської діяльності, а саме: суми пайових внесків членів споживчого товариства, колективного сільськогосподарського підприємства, житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки та інших підприємств, що передбачені установчими документами.

Додатково вкладений капітал - це сума внесків засновників понад зареєстровану частину. У складі додатково вкладеного капіталу виділяють:

емісійний дохід, який пов'язаний з придбанням акцій за ціною, вищою за їх номінальну вартість, у акціонерних товариствах та

інші внески засновників понад зареєстрований статутний фонд, які вносяться без рішень про зміну розміру статутного капіталу.

Друга група елементів капіталу так чи інакше формується внаслідок діяльності підприємства - це накопичений (зароблений) капітал, головні елементи якого:

2.Облік статутного капіталу, формування статутного капіталу в акціонерних товариствах, облік формування і змін статутного капіталу.

Збільшення статутного капіталу може здійснюватися шляхом:

збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості;

збільшення номінальної вартості акцій.

У першому випадку підприємства здійснюють додатковий випуск акцій. У разі здійснення додаткового випуску акцій обов'язково повинні виконуватися такі умови:

попередні випуски акцій мають бути зареєстровані та повністю оплачені за вартістю не нижчою від номінальної;

номінальна вартість акцій додаткового випуску повинна дорівнювати номінальній вартості попередніх випусків акцій;

у разі, коли збільшення статутного капіталу здійснюється за рахунок індексації основних засобів, додаткова кількість акцій має розподілятися серед акціонерів пропорційно їх частки у статутному капіталі.

Акції додаткового випуску можуть бути оплачені грошовими коштами (або іншими активами) шляхом зарахування заборгованості перед акціонерами за дивідендами (виплата дивідендів акціями) або за облігаціями (обмін облігацій на акції).

У разі оплати акцій шляхом зарахування заборгованості за дивідендами, буде зроблений запис:

- списано нараховані дивіденди на зменшення заборгованості акціонерів за внесками у статутний капітал:

У разі оплати акцій шляхом зарахування заборгованості за облігаціями, будуть зроблені записи:

- списано суми зобов'язань товариства за облігаціями на зменшення заборгованості власників облігацій за внесками у статутний капітал:

При збільшенні статутного капіталу шляхом збільшення номінальної вартості акцій кількість випущених акцій залишається без змін. Випуск попередніх акцій анулюється: акції попереднього випуску обмінюються на акції нового випуску з більшою номінальною вартістю у співвідношенні “один до одного”.

3.Облік резервного капіталу , вилученого капіталу та нерозподіленого прибутку

Резервний капітал - сума резервів, створених, відповідно до чинного законодавства або установчих документів, за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

Інший додатковий капітал включає такі види додаткового капіталу:

капітал від дооцінки необоротних активів - капітал, сформований внаслідок дооцінки активів, яка здійснюється відповідно до ПБО;

дарчий капітал - вартість активів, безоплатно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

2.Оцінка капіталу

Оцінка елементів капіталу повинна дорівнювати оцінці тих активів, з якими вони пов'язані.

Відображення у бухгалтерському обліку операцій з капіталом повинно здійснюватись лише після ретельного аналізу суті операцій, що призводять до змін в елементах капіталу.

Деякі рахунки та субрахунки класу 4 не мають самостійного значення для визначення елементів капіталу, а саме:

45 “Вилучений капітал”,

46 “Неоплачений капітал” та

443 “Прибуток, використаний у звітному періоді”.

Вилучений капітал - дорівнює фактичній собівартості акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників.

Рахунки 45 “Вилучений капітал” та 46 “Неоплачений капітал можуть мати лише дебетовий залишок і регулюють суму оплаченого капіталу шляхом вирахування залишків за цими рахунками із сум, що накопичені за кредитом рахунків 40 “Статутний капітал” або 41 “Пайовий капітал” та 42 “Додатковий капітал”.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) - частина чистого прибутку, що не була розподілена між власниками.

Сальдо субрахунків 441 “Прибуток нерозподілений” та 442 “Непокриті збитки” формується при розрахунку фінансових результатів діяльності щомісяця, або наприкінці року залежно від обраної облікової політики.

На субрахунку 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді” відображається розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів); виплати за облігаціями; відрахування в резервний капітал та інше використання прибутку в поточному періоді. В кінці року цей субрахунок закривається на субрахунок 441 “Прибуток нерозподілений” або на дебет субрахунку 442 “Непокриті збитки” при від'ємних результатах діяльності.

Слід мати на увазі, що рахунки 40 “Статутний капітал”, 41 “Пайовий капітал”, 421 “Емісійний дохід”, 422 “Інший вкладений капітал”, 423 “Дооцінка активів”,
424 “Безоплатно одержані необоротні активи”, 425 “Інший додатковий капітал”,
43 “Резервний капітал”, 441 “Прибуток нерозподілений” можуть мати лише кредитове сальдо, а рахунки 442 “Непокриті збитки”, 45 “Вилучений капітал”,
46 “Неоплачений капітал” лише дебетове сальдо.

Література [першоджерела 1,6, 10; основна 38,39; додаткова 1,3]

Лекція 11. Облік зобов'язань

1. Облік та класифікація зобов'язань

2. Облік короткострокових та довгострокових зобов' язань

3. Облік зобов' язань за векселями, за облігаціями

4. Облік податкових зобов язань

1. Облік та класифікація зобов'язань

Зобов'язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення..

Строк погашення зобов'язання - термін, протягом якого повинно бути погашено зобов'язання. З метою визнання, класифікації та оцінки у бухгалтерському обліку розрізняють:термін з моменту виникнення зобов'язання до моменту погашення;термін з дати складання фінансової звітності до дати погашення.

Сума погашення - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства - номінальна сума боргу, в угодах часто називається основною частиною боргу.

Для оцінки зобов'язань, теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Класифікація зобов'язань

Порядок класифікації зобов'язань визначено ПБО 2 “Баланс” та ПБО 11 “Зобов'язання”.