Фінансовий облік готової продукції рослинництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

"Фінансовий облік"

на тему:

"Фінансовий облік готової продукції рослинництва"

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи обліку готової продукції сільськогосподарського підприємства

1.1 Поняття, класифікація та оцінка готової продукції

1.2 Документування та облік операцій, пов'язаних з рухом готової сільськогосподарської продукції

2. Організація обліку готової продукції рослинництва на ТОВ «Нива»

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

2.2 Організація документообігу за операціями надходження та реалізації готової продукції на ТОВ «Нива»

2.3 Організація складського обліку готової продукції ТОВ «Нива»

2.4 Організація синтетичного і аналітичного обліку надходження та реалізації готової продукції

3. Шляхи покращення обліку готової продукції рослинництва

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Актуальність теми курсової роботи. У соціально-економічному розвитку країни сільське господарство посідає особливе місце. Це одна з основних галузей народного господарства, яка забезпечує виробництво продуктів харчування і є найпершою умовою розвитку суспільства.

Основні завдання сільського господарства - забезпечити інтенсивний розвиток і підвищення ефективності всіх його галузей з метою збільшення виробництва і поліпшення якості продукції, більш повне задоволення потреб населення в продуктах харчування і промисловості в сировині.

Рослинництво - провідна галузь виробництва сільськогосподарської продукції, найважливіше джерело продовольчих ресурсів людства, основа його цивілізації.

Основна мета рослинництва - створення оптимальних технологій (агроекологічних) передумов виробництва необхідної кількості високоякісної рослинницької продукції на базі інтенсивного фотосинтезу в посівах польових культур при одночасному збереженні або підвищенні родючості ґрунту.

Особливості обліку готової продукції рослинництва, пов'язані головним чином з обліком засобів виробництва, витрат і готової продукції:

1) Головним засобом виробництва в сільському господарстві є земля; вона не зношується, амортизація на неї не нараховується ні в бухгалтерському, ні в податковому обліку.

2) Специфічними засобами виробництва є живі організми -- рослини, вирощування яких залежить від природних і біологічних факторів і триває часто кілька років.

3) Вплив природних умов зумовлює сезонність сільськогосподарського виробництва, тому витрати на виробництво тут визначаються один раз на рік, на відміну від інших видів діяльності.

4) Тривалість виробничих циклів визначає необхідність роз межування витрат за виробничими циклами, які не збігаються з календарним роком -- витрати попередніх років під врожай поточного року, витрати поточного року під урожай майбутніх років та ін.

5) Облік витрат ведеться за видами культур, за виробничими підрозділами тощо.

6) Від однієї сільськогосподарської культури або одного виду худоби отримують кілька видів продукції, що потребує відповідного розмежування витрат.

7) Готова продукція в рослинництві отримується одноразово в період дозрівання рослин, що висуває жорсткі вимоги до організації обліку виходу продукції, її збереження, переробки та реалізації.

8) Значна частина сільськогосподарської продукції використовується для власних потреб -- корми, насіння тощо, що потребує чіткого відображення в обліку руху продукції на всіх стадіях внутрішньогосподарського обороту.

9) Вплив природних умов спричиняє те, що вихід готової продукції прямо не залежить від витрат на її виробництво.

Розробленість теми:

Для ефективного виконання роботи використовувались літературні джерела, які присвяченні питанням обліку готової продукції рослинництва: М.Д. Білик, Ж.О. Голуб, В.М. Жук, О.О. Канцуров, Л.К. Сук та ін. Також у курсовій роботі використовувались праці авторів, які пишуть про економіку сільськогосподарських підприємств та аналіз їх діяльності: В.Г. Андрійчука, В.І. Мацибори, С.І. Михайлова, Г.Г. Лещенка, М.І. Ковальчука, Н.А. Семенюка та ін.

Мета курсової роботи полягає у з'ясуванні сутності готової продукції рослинництва та порядку обліку її наявності та реалізації. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

- охарактеризувати готову продукцію та розглянути її класифікацію;

- розглянути порядок документування наявності та руху продукції;

- охарактеризувати рахунки призначені для обліку готової продукції;

- проаналізувати порядок організації обліку готової продукції рослинництва на ТОВ «Нива».

Об'єктом дослідження для даної курсової роботи є сутність та значення готової продукції, її облік та документування.

Предметом є дослідження обліку наявності та руху готової продукції на ТОВ «Нива».

Методи дослідження: при опрацюванні вихідної інформації були використані загальнонаукові методи аналізу, синтезу, абстрагування, порівняння та узагальнення.

Структура роботи обумовлена логікою розгляду теми.

Курсова робота складається з вступу, основної частини, висновку, списку використаних джерел та додатків.

Основна частина складається з трьох розділів. У першому розділі розглядається поняття, класифікація та оцінка готової продукції, особливості документування та обліку операцій, пов'язаних з рухом готової сільськогосподарської продукції. У другому розділі аналізується організаційно-економічна характеристика базового підприємства, характеризується організація документообігу за операціями надходження та реалізації готової продукції на ТОВ «Нива», організація складського обліку готової продукції та організація синтетичного і аналітичного обліку надходження та реалізації готової продукції. У третьому розділі розкриваються шляхи покращення обліку готової продукції рослинництва.

Вступ до курсової роботи формує її сприйняття. У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається мета, завдання, предмет та об'єкт дослідження, окреслюється методологічна та теоретична база дослідження, методи дослідження. Висновки узагальнюють досягнуті результати дослідження.

1. Теоретичні основи обліку готової продукції сільськогосподарського підприємства

1.1 Поняття, класифікація та оцінка готової продукції

Готовою продукцією є виріб (або напівфабрикат), послуга, робота, що пройшли всі стадії технологічної обробки на даному підприємстві, відповідають затвердженим стандартам або умовам договору, прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад або замовникові - покупцеві згідно з діючим порядком прийняття продукції. Усі елементи виробничого процесу - сировина, матеріали, які перебувають на різних стадіях технологічного процесу, утворюють незавершене виробництво та формують вид виробничого запасу. Готова продукція може мати, а може не мати кількісні та якісні характеристики, але завжди продукція має вартісну характеристику [6, c. 132].

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про готову продукцію визначаються П(С)БО 9 «Запаси» та 16 «Витрати».

Основними завданнями обліку готової продукції на підприємствах в системі організації є:

· систематичний контроль за випуском готової продукції, станом її запасів і збереженням на складах, обсягом виконаних робіт та послуг;

· вчасному і правильному документуванні оформлення відвантаженої і відпущеної продукції (робіт, послуг);

· контроль за виконанням плану договорів-поставок за обсягом та асортиментом реалізованої продукції, організацією розрахунку з покупцями;

· вчасному і достовірному визначенні результатів від реалізації продукції (робіт, послуг) та їх облік [22, c. 49].

Виконання цих задач залежить від ритмічності роботи підприємства, правильної організації збуту та складського господарства, вчасного документального оформлення господарських операцій.

При організації обліку продукції основним моментом є визначення її характеру. Класифікація готової продукції:

1. За формою: уречевлена (матеріальна); результати виконаних робіт; результати наданих послуг.

2. За ступенем готовності: готова продукція; напівфабрикати - продукти окремих технологічних фаз, якій повинні пройти одну або декілька технологічних фаз обробки, перш ніж стати готовою продукцією; незавершене виробництво;

3. За технологічною складністю: проста; складна: а) супутня - це продукція отримана в одному технологічному циклі одночасно з основною, за якістю вона відповідає стандартам та призначена для подальшої обробки або відпуску споживачеві; б) побічна - це продукція, що утворюється в комплексних виробництвах паралельно з основною і на відміну від супутньої продукції не потребує додаткових витрат [13, c. 274].

В бухгалтерському обліку готова продукція оцінюється, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 9 „Запаси», за первісною вартістю, але оскільки така вартість може бути визначена лише після збирання всіх витрат пов'язаних з виробництвом, то постає потреба у щоденному обліку наявності та руху готової продукції.

Первісна вартість визначається згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 „Витрати» (рис. 1.1.) [6, c. 138]. Витрати на виробництво включають: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, а також змінні і розподілені постійні накладні витрати. До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва. До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку [2, c. 330].

Рис. 1.1 Порядок формування первісної вартості готової продукції

Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати до собівартості готової продукції не включаються, а списуються на витрати звітного періоду.

Оцінка готової продукції при її продажу чи реалізації залежить від облікової політики підприємства. При цьому можуть використовуватися методи визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку № 9 „Запаси» [11, c. 115].

При відображенні продажу готової продукції в бухгалтерському обліку зазначаються дві оцінки:

- оцінка, що прийнята підприємством згідно з обліковою політикою - первісна вартість ( по Дт 901);

- оцінка, що визначається за домовленістю сторін (по Кт 701) [15, c. 200].

Наприкінці місяця загальну кількість випущеної продукції оцінюють за прийнятими в обліку цінами підприємства і фактичною собівартістю. За даними відомості випуску готової продукції визначають результат роботи підприємства у процесі виробництва (різниця між фактичною і взятою для обліку собівартістю випущеної продукції), економію або перевитрати. У поточному обліку її оцінюють за „твердими» обліковими цінами (середньорічною плановою собівартістю, договірними або оптовими цінами або за фактичною виробничою собівартістю). Якщо готову продукцію оцінюють за середньорічною плановою собівартістю, то відхилення планової собівартості від фактичної обліковують окремо. На кінець місяця ці відхилення розподіляють між залишками нереалізованої продукції і реалізованими виробами. При оцінюванні її за іншими цінами відхилення визначають як різницю між цими цінами та фактичною собівартістю.

У залежності від виду готової продукції випуск її відображається в обліку по-різному. Якщо продукція має речовий характер (вибір), то її буде передано на склад.

Якщо продукція не здається на склад, а її передають покупцеві або вона не має натуральних параметрів (робота, або послуга), то факт її випуску відображається в бухгалтерському обліку.

Розрахунок (калькулювання) фактичної виробничої собівартості продукції. Калькулювання -- це визначення розміру витрат в грошовому виразі, які при падають на калькуляційну одиницю [9, c. 137]. За допомогою калькулювання обчислюють собівартість придбаних матеріалів, виконаних робіт, готової продукції тощо.

Фактична собівартість продукції необхідна для визначення фактичних результатів діяльності господарства, ціноутворення, визначення ефективності технологічних та організаційних рішень, встановлення раціональності затрат тощо. При побудові обліку затрат за нормативним методом обов'язково обчислюють нормативну собівартість продукції. Собівартість продукції розраховується за калькуляційними елементами - статтями затрат. Статті затрат -- це галузевий аспект побудови обліку, на різних підприємствах вони можуть бути різними і залежать від потреб управління.

Якщо об'єкт калькуляції - собівартість продукції (ви робу, послуги або роботи), то калькуляційними одиницями стосовно готової продукції можуть бути сукупна собівартість, тобто собівартість усієї продукції, яку випустило господарство, його виробничий підрозділ (цех, бригада, дільниця тощо); собівартість натуральної одиниці виміру -- кількісної (шт. тощо) або якісної (сухі речовини, вологість тощо) [21, c. 47]. Ці одиниці виміру виступають послідовно у калькуляційному. Для того, щоб обчислити собівартість окремого виду продукції, потрібно знати собівартість сукупної продукції. Неможливо визначити собівартість натуральної одиниці виміру, якщо попередньо не визначена собівартість окремого виду продукції. Вищенаведене підтверджує те, що калькулювання собівартості продукції -- це процес, який складається із трьох послідовних етапів.

Разом з тим слід мати на увазі, що калькуляційний процес не включає усієї складності калькуляцій в господарстві, оскільки, крім основної продукції господарство повинне калькулювати також продукцію допоміжного виробництва, яка використовується основним виробництвом, а також калькулювати напівфабрикати, якщо вони випускаються для реалізації.

1.2 Документування та облік операцій, пов'язаних з рухом готової сільськогосподарської продукції

Для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух сільськогосподарської продукції використовується рахунок 27 „Продукція сільськогосподарського виробництва». Продукція поточного року обліковується за плановою собівартістю, яку в кінці звітного періоду доводять до фактичної собівартості. Підприємства, які не обчислюють собівартість продукції, беруть її на облік за поточними (діючими на момент складання звітності) цінами. Різниця між фактичною і плановою собівартістю готової продукції, яка виявляється в кінці року, відноситься пропорційно на рахунок продукції і на інші рахунки, на які ця продукція була списана протягом року [5, c. 112].

За дебетом рахунку 27 „Продукція сільськогосподарського виробництва» відображається надходження сільськогосподарської продукції, а за кредитом - вибуття сільськогосподарської продукції внаслідок продажу, безоплатної передачі. На цьому рахунку обліковують:

- продукцію, одержану від власних рослинницьких, тваринницьких та промислових підрозділів підприємства, яка призначена для продажу на сторону та для іншого невиробничого споживання (видачі й продажу працівникам, передачі в невиробничу сферу);

- продукцію, яка призначена для споживання в тваринницьких підрозділах або для виробництва кормів у кормоцехах;

- продукцію, яка вирощена для годівлі худоби, а також побічну продукцію та відходи, одержані при доведенні товарної продукції та насіння до належних кондицій;

- насіння та посадкового матеріалу, включаючи саджанці, призначені для закладання та ремонту власних насаджень [10, c. 34].

Аналітичний облік продукції сільськогосподарського виробництва ведеться за видами продукції.

Випуск продукції з виробництва та передача її на склад оформлюється накладними, відомостями, приймально-здавальними документами, актами приймання, в яких вказується: дата, шифр цеху і складу, найменування продукції, номенклатурний номер, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю.

В бухгалтерії на підставі приймально-здавальних документів складається накопичувальна відомість випуску готової продукції, дані якої використовують для контролю за виконанням завдання по обсягу виробництва і для бухгалтерських записів на рахунках синтетичного обліку.

Аналітичний облік готової продукції на підприємствах ведеться за місцями її зберігання та окремими видами у натуральних, умовно-натуральних і вартісних показниках. На складі в облікових регістрах (картках, відомостях, сальдових відомостях, оборотних відомостях або книзі складського обліку) готова продукція обліковується у кількісному вираженні.

Кількісний облік готової продукції за її видами та місцями зберігання може бути організований кількома способами:

1) в сортових картках складського обліку, при якому в бухгалтерії складають або обробляють групувальні відомості оприбуткування продукції за її видами в розрізі підрозділів-виробників та за місцями зберігання;

2) безкартковим способом, при якому за допомогою ЕОМ кожен день складають оборотні відомості обліку випуску продукції з виробництва і руху готових виробів у розрізі складів та інших місць зберігання. Залишки готових виробів періодично інвентаризуються [8, c. 201]. У картках або книгах складського обліку здійснюються записи про надходження і відпуск готової продукції та щоденно виводяться її залишки.

У кінці місяця за даними аналітичного обліку витрат на виробництво визначається фактична собівартість готової продукції. Для обліку виготовленої продукції планом рахунків передбачено два рахунки - 26 та 27 (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 Характеристика рахунків 26 «Готова продукція» та 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва»

Назва та шифр	Призначення рахунку	По дебету відображається	По кредиту відображається	Облікові регістри	Місце в звітності
26 «ГОТОВА ПРОДУКЦІЯ»	Для узагальнення інформації про наявність та рух продукції, виготовленої підприємством	Надходження готової продукції власного виробництва за первісною вартістю	Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції	Журнал-ордер № 10	Баланс (ф. № 1) р. 130
27 «ПРОДУКЦІЯ СІЛЬСЬКО-ГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ»	Для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух сільськогосподарської продукції	Надходження сільськогосподарської продукції	Вибуття сільськогосподарської продукції внаслідок продажу, безоплатної передачі тощо	Журнал-ордер № 11	-

Основні операції з руху готової продукції відображені на рис. 1.2

Дт 26 «Готова продукція» Кт



Рис. 1.2. Схема типових операцій по рахунку 26 «Готова продукція»

2. Організація обліку готової продукції рослинництва на ТОВ «Нива»

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

ТОВ «Нива» створене у відповідності до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України «Про господарські товариства», «Про зовнішньоекономічну діяльність», інших законодавчих та нормативних актів та згідно з рішенням загальних зборів засновників.

Місцезнаходження та юридична адреса товариства: Україна, місто Ковель, вулиця Б. Хмельницького, будинок 18-А.

Згідно Статуту [Додаток 1], головною метою діяльності товариства є забезпечення прибутку на основі:

- селекція насіння та виведення нових високоякісних сортів;

- сушіння та збереження зернових і продуктів їх переробки;

- проведення ефективної зовнішньоекономічної діяльності з метою завезення елітних сортів насіння, сільськогосподарської техніки та нових технологій вирощування сільськогосподарської продукції;

- проведення робіт по захисту сільськогосподарських культур від шкідників, бур'янів та хвороб за рахунок впровадження біологічних препаратів;

- участі у діяльності господарських, фінансових, кооперативних, громадських та інших об'єднаннях, втому числі і з зарубіжними партнерами;

- організації оптової та роздрібної торгівлі промисловими та продуктовими товарами, реалізація автотранспорту, паливно-мастильних матеріалів, сировинних ресурсів;

- іншої господарської й фінансової діяльності (оренда майна, бартерні операції, випуск, продаж та придбання цінних паперів. Закупівля сільськогосподарської продукції на підприємствах та у населення тощо);

- зовнішньоекономічна діяльність;

- лізингові операції;

- здійснення інших видів діяльності, не заборонених законодавством України.

Найближчі пункти збуту сільськогосподарської продукції - Березовський елеватор (30 км) та Буялицький елеватор (40 км).

Постачання ПММ відбувається з місцевої автозаправної станції. В найближчих фермерських господарствах ТОВ «Нива» купляє деякі види насіння. Добрива, отрутохімікати - «Кремидівська сільгоспхімія» (40 км).

Господарство знаходиться на рівнинній місцевості. Агрокліматичні ресурси відповідають біологічним вимогам. В період вегетації сільськогосподарських культур спостерігаються засушливі явища, на протязі 3-6 декад сільськогосподарські культури ростуть в несприятливих умовах. Також іноді спостерігаються інші несприятливі явища, такі як суховій, пильні бурі, довгі періоди із температурою вище 300^о С.

Враховуючи ці особливості в системі агротехнічних заходів, направлених на підвищення родючості землі і продуктивності сільськогосподарських культур важливе значення має правильний обробіток ґрунту (меліорація, хімічні, біологічні добрива і т. д.). З допомогою обробітку регулюють агрофізичні, біологічні та агрохімічні процеси, які протікають в землі.

Крім того раціональний обробіток ґрунту забезпечує ефективну боротьбу з бур'янами, шкідниками, хворобами сільськогосподарських культур, а також підвищує ефективність використання ґрунтової вологи, атмосферних опадів.

Загальна земельна площа ТОВ «Нива» складає 5824, 4 га. В т.ч. с/г угідь - 5428,2 га, із них рілля - 4355 га, пасовища - 987, 2 га, багаторічні насадження - 86 га. Якщо взяти земельний фонд 2007 р. і порівняти його із 2008 р., то с/г угіддя збільшилися на 164 га, що означає трансформацію землі із екстенсивної в інтенсивну.

ТОВ «Нива» відноситься до невеликих підприємств. Фінансова звітність підприємства наведена в Додатках 2-4.

Виробнича спеціалізація підприємства визначається за основними товарними галузями і продуктивністю, які забезпечують найбільшу виручку від реалізації. Основним показником, що характеризує спеціалізацію підприємства є структура грошової виручки.

Таблиця 2.1 Склад та структура товарної продукції

Галузі та види продукції	Товарна продукція, тис. грн.	В середньому за три роки	Структура грошових надходжень
	2006	2007	2008		По підприємству	По с/г виробництві
Зернові Соняшник Плоди (зерн., кіст.) Ягоди Інша продукція рослинництва	261,3 251,6 0,2 0,3 12,3	694,4 369,4 0,3 - 27,6	293,5 12,2 0,5 - 8,8	416,4 211,1 0,3 0,1 16,2	43 22 0,03 0,01 2	44 22 0,03 0,01 2
Разом по рослинництву	494,1	1091,7	315	633,6	65	66
Реалізовано ін. продукцію	19,4	18,4	-	12,6	1	-
Виконано робіт і надано послуг	4,8	7,4	1,0	4,4	0,5	-
Всього по господарству	933,1	1262,6	711,8	969,2	100	-

Отже, детальний аналіз дозволяє визначити напрямок розвитку господарства - зерновий.

Визначення раціонального поєднання галузей в господарстві - одне з головних і найбільш складних завдань перспективного внутрішньогосподарського планування. Складність його зумовлюється великою кількістю можливих комбінацій поєднання галузей. При цьому враховують дві протилежні тенденції: спеціалізацію виробництва і ведення багатогалузевого господарства. У кожному господарстві на ці тенденції впливає багато факторів.

Фактори спеціалізації ТОВ «Нива»:

1. Сприятливі природні умови для розвитку галузі рослинництва. Природні умови на території ТОВ «Нива» сприятливі для галузі рослинництва в цілому, а також зокрема і для головного напряму виробництва - зернового.

2. Можливість підвищення рівня концентрації виробництва.

3. Менші порівняно з багатогалузевими питомі вкладання на придбання комплексів машин, адже кількість їх у спеціалізованих господарствах значно скорочується.

4. Близькість пунктів реалізації с/г продукції.

5. Близькість переробних підприємств, відходи яких с/г підприємства використовують.

6. Раціональніше використання знань спеціалістів.

2.2 Організація документообігу за операціями надходження та реалізації готової продукції на ТОВ «Нива»

Готова продукція - це продукція, яка пройшла обробку, випробування, приймання, укомплектована згідно умов договорів із замовниками, відповідає технічним умовам і стандартам.

Готова продукція на промисловому підприємстві проходить наступні стадії:

1) випуск продукції з виробництва і здача її на склад;

2) зберігання продукції на складах підприємства;

3) відпуск продукції місцевим і відправка (відвантаження) іногороднім покупцям;

4) відпуск продукції для внутрішніх потреб основних цехів, для збуту продукції;

5) реалізація продукції (одержання грошей від покупців за відпущену продукцію) [10, c. 34].

Облік готової продукції повинен бути організований на всіх етапах її руху (стадіях).

У сільському господарстві класифікація, оцінка та облік запасів здійснюються, як і в інших галузях, згідно з П(С)БО 9 на рахунках класу 2.

Існують певні особливості в обліку специфічних сільськогосподарських запасів -- продукції сільськогосподарського виробництва.

До рахунку 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва" відкриваються субрахунки:

271 "Продукція рослинництва";

272 "Продукція тваринництва";

273 "Продукція допоміжних і обслуговуючих виробництв";

274 "Продукція, закуплена у населення".

Сільськогосподарську продукцію, насіння і корми, які надходять із виробництва протягом року, оцінюють за плановою собівартістю з коригуванням у кінці року після розрахунку фактичної собівартості.

Насіння і корми виробництва попереднього року оцінюють за фактичною собівартістю попереднього року.

При прийманні зерна на тік або склад його обов'язково зважують і оформляють Реєстром приймання зерна вагарем (форма № 78). При цьому шофер передає вагарю талони, отримані ним від комбайнерів.

На підставі первинних документів завідуючий током (комірник) робить записи у Книзі складського обліку (форма № 40) і Відомості руху зерна та іншої продукції (форма № 80).

Зібране комбайнами зерно та відправлене до місць тимчасового та постійного зберігання на сільськогосподарських підприємствах (токи, склади, комори та інші) обліковується в таких первинних документах з надходження зерна:

· Реєстрі відправки зерна та іншої продукції з поля (ф.77) - складається у полі;

· Зведеному реєстрі приймання зерна та іншої продукції з поля (ф. 78) - складається на току, в коморі, на складі;

· Путівці на вивезення продукції з поля (ф.77а) - складається в полі;

· Талоні водія (ф. 77 б) - складається у полі;

· Талоні комбайнера (ф.77в) - складається у полі [7, c. 84].

Вибуття зерна з току (комори, складу) здійснюється за такими первинними документами:

· Акт сортування і сушіння продукції рослинництва (ф. № 82) - складається на току на зерно, яке підлягає доробці. Акт складається в одному примірнику на кожну партію зерна за участю агронома та підписується матеріально відповідальною особою. Після сортування та сушіння акт передається в бухгалтерію та є підставою для списання зерна, що пішло на сортування та сушіння. На підставі акта відсортоване зерно за видами та сортами, а також відходи оприбутковуються на аналітичні рахунки;

· Лімітно-забірна картка на отримання матеріальних цінностей (ф. № 117) - виписується при відпуску зі складу насіння зерна для посіву під зазначену у картці площу посіву та норму висіву на одиницю площі;

· Акт витрачання насіння і садивного матеріалу (ф. № 119) - складається агрономом після закінчення сівби та приймання цих робіт керівником підприємства чи іншою уповноваженою особою для визначення витраченого зерна (за нормою та фактичного) з метою його списання у бухгалтерії сільськогосподарського підприємства та визначення розміру втрат. Крім того, документ виконує контрольні функції з використання посадкового матеріалу за прямим призначенням;

· Товарно-транспортна накладна на відправку зерна, насіння олійних культур, трав (ф. № 88) (типова форма № 12-зерно) виписується в бухгалтерії підприємства для відправки зерна на хлібоприймальні пункти та інші [5, c. 21].

Внутрішньогосподарське переміщення зерна оформляється Накладною (внутрішньогосподарського призначення) (ф. № 87) - при переміщенні зерна від однієї матеріально-відповідальної особи до іншої - з току (від вагаря) на склад чи до іншого місця зберігання чи використання у підприємстві.

Використання в господарстві оформляється актами (при використанні насіння і садівницького матеріалу).

2.3 Організація складського обліку готової продукції ТОВ «Нива»

Для забезпечення виробничої програми відповідними матеріальними ресурсами на ТОВ «Нива» створені спеціальні склади для зберігання основних і допоміжних матеріалів, палива, запасних частин, МШП та інших запасів. Кожному складу наказом по підприємству присвоюється порядковий номер, який надалі зазначається на всіх документах, які відносяться до операцій даного складу.

На складах матеріальні цінності розміщують по секціях, а в середині них - по групах, типо- та сорторозмірах в штабелях, ящиках, контейнерах, на стелажах, полках, комірках, піддонах, що забезпечує швидке їх приймання, відпуск та контроль за відповідністю фактичної наявності встановленим нормам (ліміту).

Складський облік організують за видами об'єктів, що зберігаються, за місцями зберігання, за кількістю матеріальних цінностей. За необхідності складський облік організують за партіями надходження запасів.

Склади на підприємстві забезпечені справними вагами, вимірювальними приладами та мірною тарою.

Облік матеріалів на складі здійснюється завідуючим складом (комірником), який є матеріально відповідальною особою. З комірником укладається типовий договір у встановленій формі про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

На підставі первинних облікових документів з надходження, вибуття та внутрішнього переміщення зерна ведеться зведений облік на складі ТОВ «Нива» (за кількістю) та в бухгалтерії (за кількістю та вартістю). Примірний графік документообігу наведений у Додатку 5.

На даний час існує декілька методів обліку матеріальних цінностей та зерна, які відрізняються між собою побудовою форм, кількістю реєстрів та порядком їх заповнення. Такими методами є кількісно-сумовий (книжний), сальдовий, безкнижний, сумовий, які ведуться ручним способом. Разом з тим останнім часом в умовах комп'ютерних технологій набув поширення автоматизований, за яким створюється автоматизоване робоче місце бухгалтера (комірника) на складі чи в бухгалтерії підприємства [6, c. 142].

Найбільшого поширення в сільськогосподарських підприємствах зі значною номенклатурою груп цінностей, зокрема і на ТОВ «Нива», набув сальдовий метод обліку матеріальних цінностей та продукції (зерна). Загальний порядок записів з обліку продукції (зерна) здійснюється відповідно до Методичних рекомендацій з організації ведення бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою на підприємствах агропромислового комплексу, затверджених наказом Мінагрополітики, від 07.03.2001 р. № 49.

При застосуванні сальдового методу для обліку зерна його організація зводиться до поєднання в єдиному оперативно-бухгалтерському обліку зерна в місцях зберігання (на складах) та в бухгалтерії сільськогосподарського підприємства [11, c. 132]. Часто суть сальдового методу визначають як об'єднання складського обліку (за кількістю) та бухгалтерського (сумового). Проте суть оперативно-бухгалтерського обліку проявляється у постійному контролі за станом складського обліку, повнотою, точністю та своєчасністю відображення в документах операцій з руху матеріальних цінностей. Оскільки на практиці щоденно необхідно мати оперативні дані про кількість, якість, сорти зерна, що значно ускладнено при веденні ручного обліку, тому неможливо досягти в повній мірі необхідної оперативності цього методу при відображенні всіх операцій з руху зерна та виведення даних про кількість його в будь-який час, то всі позитивні якості сальдового методу з обліку зерна можуть бути досягнуті лише із застосуванням автоматизованого робочого місця бухгалтера (чи комірника, завідуючого складом) з обліку матеріальних цінностей. При цьому оперативно-бухгалтерський облік в повній мірі набуде всіх якостей цього обліку.

На період збирання урожаю зерна сільськогосподарське підприємство повинне зробити підготовку з метою здійснення пооб'єктного обліку та контролю зерна в місцях зберігання:

1) належно підготувати вагове господарство з метою правильного визначення кількості зерна в натурі (маси), обміру, переліку під час його оприбуткування та відправлення в складські приміщення, бурти та інші місця зберігання в господарстві;

2) забезпечити роздільне зберігання зерна різних культур, сортів які є об'єктами обліку та контролю;

3) забезпечити облік зерна за якістю, кількістю в місцях зберігання (на токах, складах, в буртах) шляхом визначення місця зберігання з прикріпленням матеріального ярлика (Типова форма М-16), на якому вказується найменування, вага, сорт, поле, матеріально відповідальна особа.

Комірник в місцях зберігання по мірі здійснення господарських операцій з надходження, вибуття та внутрігосподарського переміщення робить записи у "Відомості руху зерна та іншої продукції" (ф. № 80), яку складає щоденно в кінці робочого дня по кожній культурі і сорту. При цьому у Відомості записи здійснюються на підставі документів:

- по надходженню зерна - Реєстрів приймання зерна та іншої продукції (ф.78), які в свою чергу заповнюються на підставі Реєстрів відправки зерна та іншої продукції з поля (ф. 77) та Путівок на вивіз продукції з поля (ф.77 а);

- по вибуттю зерна - на підставі документів на вибуття: ф.82, ф.117, ф.119, 88 (12-зерно), ф.87 (переміщення у випадку переходу до іншої матеріально-відповідальної особи).

У відомості зазначається залишок за попередній день та на підставі зазначених документів виводиться залишок на кінець дня поточного дня.

Залишок на кінець робочого дня по кожній Відомості визначається таким чином:

Зк = Зп + Нз - Вз (2.1)

(залишок на початок дня плюс надходження на кінець дня та мінус вибуття за день).

Відомість разом з первинними документами передається в бухгалтерію сільськогосподарського підприємства.

Одночасно до бухгалтерії водіями здаються путівки на вивезення продукції з поля (ф.77а); Дорожній листок вантажного автомобіля (тип., ф. № 4-е, 4-н); Дорожній листок тракториста (ф. № 68).

В бухгалтерії всі примірники путівок, реєстрів, талонів звіряють щодо повноти відображення кількості зерна кожної партії (автомобіля), прийнятої від комбайнера і зданої на тік, склад чи безпосередньо на хлібоприймальний пункт, тим самим здійснюючи контроль за наявністю та рухом зерна.

Одночасно після складання Відомості (ф. № 80) завідуючий складом виконує записи до Книги складського обліку (ф. № 40) чи Картки складського обліку матеріалів (ф. 39). Записи в Книгу здійснюються на підставі первинних документів на складі (коморі, бригаді) на кожний вид (сорт) зерна, в якій відкриваються окремі сторінки. Після кожної операції (надходження, вибуття) в Книзі виводиться залишок. Причому, при веденні Книги складського обліку картка не ведеться [18, c. 312].

Всі дані записуються тільки у кількісному виразі (наприклад, в операціях з надходження зерна з поля, яке не оцінене), але в заголовку сторінки обов'язково зазначається ціна при її наявності. Записи в Книгу з Відомостей, лімітно-забірних карток та інших документів здійснюються по мірі їх закриття, але не пізніше 1-го числа місяця, що наступає за звітним.

Звіт про рух матеріальних цінностей (ф. № 121) складається матеріально відповідальною особою щомісячно по тих матеріальних цінностях (зерну), по яких протягом місяця був рух, у двох примірниках. Залишки у звіт поточного місяця переносять з попереднього звіту (залишок на кінець місяця) [Додаток 6]. Надходження та вибуття матеріалів (зерна) за видами, сортами протягом місяця відображаються у звіті на підставі даних з Книги складського обліку (ф. № 40) та визначаються залишки по кожному виду на кінець звітного місяця.

Після перевірки другий примірник звіту, підписаний бухгалтером, повертають матеріально-відповідальній особі. Звіт складають окремо по кожному синтетичному рахунку (субрахунку), аналітичному рахунку (номенклатурному номеру). Матеріально-відповідальні особи заповнюють тільки кількісні показники звітів, а їх таксування здійснюють в бухгалтерії згідно з П(С)6О 9 "Запаси" та П(С)БО 16 "Витрати".

В бухгалтерії оприбуткування зерна здійснюється за первинною вартістю, розрахованою на підставі планово-облікових цін, розроблених у підприємстві на початок звітного року, а оцінка вибуття зерна залежить від вибраного методу оцінки, визначеного сільськогосподарським підприємством самостійно в наказі "Про облікову політику підприємства".

Аналітичний облік зерна у бухгалтерії підприємства ведуть у сальдових відомостях на підставі перевірених та протаксованих Звітів про рух матеріальних цінностей. Сальдові відомості можуть бути двох варіантів ф. №41 та ф. № 41а. При відповідальних особах. При другому варіанті сальдову відомість ф. №41а ведуть в цілому по господарству з розшифровкою по матеріально-відповідальних особах. Варіант сальдових відомостей вибирає головний бухгалтер.

Контроль за кількістю зерна в місцях зберігання здійснюють порівнянням даних сальдової відомості, які звіряють з даними про залишки матеріальних цінностей, відображених в відомості (дебет рахунків) в розрізі матеріально-відповідальних осіб [9, c. 312].

Залишки продукції (зерна) в відомості узгоджують з підсумковими даними сальдових відомостей по кожному синтетичному рахунку (субрахунку).

Керівник підприємства затверджує графік проведення планових інвентаризацій за обов'язкової участі матеріально відповідальної особи. Крім того, створюється інвентаризаційна комісія за обов'язкової участі головного бухгалтера. При зміні матеріально відповідальної особи або у випадку непередбачених подій проводиться позачергова інвентаризація, метою якої є підтвердження даних з обліку зерна його фактичній наявності.

Перевірку фактичної наявності зерна здійснюють за місцями зберігання шляхом переважування, проміром буртів та визначенням об'єму та ваги з врахуванням зміни якісних показників на підставі даних лабораторних аналізів.

Виявлені нестачі чи надлишки оформляють результатами інвентаризації. При цьому надлишки оприбутковують, а при виявленні нестач зерна встановлюють винних осіб.

2.4 Організація синтетичного і аналітичного обліку надходження та реалізації готової продукції

Синтетичний облік продукції рослинництва, призначеної для продажу, ведеться на рахунку 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва".

На рахунку № 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва" обліковують продукцію, одержану від власних рослинницьких підрозділів, яка призначена для продажу на сторону та для іншого невиробничого споживання; продукцію, яка призначена для споживання в тваринницьких підрозділах як корми, для виробництва кормів у кормоцехах; продукцію, яка вирощена для годівлі худоби, наприклад зелену масу, корм, плоди тощо, а також побічну продукцію та відходи, одержані при доведенні товарної продукції та насіння до належних кондицій, насіння та посадкового матеріалу, включаючи саджанці, призначені для закладання та ремонту власних насаджень.

Якщо продукція рослинництва повністю призначена для власних потреб господарства, то вона обліковується на рахунку 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення". Облік продукції рослинництва протягом року ведеться за плановою собівартістю. Після закінчення року складається розрахунок і визначається фактична собівартість продукції рослинництва, а різниця відображається шляхом коригування попередніх проведень [12, c. 90]. Для правильного визначення фактичної виробничої собівартості готової продукції, виконання робіт та послуг доцільно на кінець звітного періоду визначити залишки незавершеного виробництва, тобто незакінчену обробкою продукцію в процесі виробництва.

Рахунки обліку готової продукції

201 "Сировина і матеріали"

23 "Виробництво"

25 "Напівфабрикати"

91 "Загальновиробничі витрати"

92 "Адміністративні витрати"

26 "Готова продукція"

27 "Продукція сільськогосподарського виробництва"

28 "Товари"

90 "Собівартість реалізації"

70 "Доходи від реалізації"

79 "Фінансові результати"

У таблиці 2.2 наведена кореспонденція рахунків готової продукції.

Таблиця 2.2 Кореспонденція рахунків з обліку готової продукції (рах. № 26, 27)

№	Назва операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1.	Оприбуткована готова продукція, випущена основними і допоміжними цехами; напівфабрикати власного виробництва, продукція обслуговуючих виробництв і господарств	26	23, 25
	Передана на склад продукція, одержана від сільськогосподарсь кого виробництва (рослинництва, підрозділів та ін.)	27	23
2.	Здійснена дооцінка готової продукції	26	423
3.	Здійснена уцінка готової продукції	946	26
4.	Готова продукція, використана для власних потреб підприємства, переводиться до складу матеріалів	23,94	26
5.	Готова продукція, використана для внутрішніх потреб основних і допоміжних цехів, для загальновиробничих і господарських потреб	23, 91, 92	26
6.	Списана виробнича собівартість реалізованої продукції	90	26
7.	Готова продукція, передана безкоштовно іншим підприємствам, інтернатам та ін.	90	26
8.	Втрати готової продукції (при стихійному лихові, некомпенсованому пожежах, аваріях тощо)	99	26
9.	Виготовлені і передані на склад напівфабрикати	25	23
10.	Передані на склад готової продукції напівфабрикати, призначені для реалізації	26	25
11.	Витрати списуються на рах. 79	79	90, 92, 94, 99

Надходження зібраного врожаю у рослинництві відображається в обліку записом за дебетом рахунка 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва" або субрахунка 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення" з кредиту субрахунка 231 "Рослинництво" у розрізі аналітичних рахунків.

Надалі удосконалення обліку готової продукції рослинництва на підприємстві необхідно здійснювати в напрямі підвищення його аналітичності, посилення контрольних функцій та забезпечення оперативності й точності інформації про стан і використання матеріальних цінностей з використанням новітніх інформаційних технологій.

3. Шляхи покращення обліку готової продукції рослинництва

Виробництво продукції рослинництва являє собою складний процес, що пов'язаний з обліком об'ємної і різноманітної номенклатури витрат.

Найбільш поширеним в обліковій практиці є групування витрат за елементами та статтями витрат.

При ринкових відносинах, коли особливого значення набуває правильне визначення розміру собівартості продукції, стає очевидним, що запропонований П(С)БО16 «Витрати» склад елементів витрат є недостатньо деталізованим, що негативно відбивається на проведенні наступного контролю і аналізу. Нами пропонується наступний перелік елементів витрат в рослинництві:

· насіння і посадковий матеріал;

· паливо-мастильні матеріали і енергія;

· інші матеріальні витрати;

· амортизація;

· витрати на оплату праці;

· відрахування на соціальні заходи;

· інші операційні витрати.

Такий склад елементів витрат дозволяє посилити контроль витрат живої і уречевленої праці. Елемент «Амортизація» віднесений нами до складу матеріальних витрат в зв'язку з тим, що амортизація відображає у собі виробничі відносини, процес споживання господарських засобів. Запропоновані елементи витрат слід облікувати на відповідних субрахунках рахунку 80.

В залежності від особливостей техніки, технології та організації виробництва, питомої ваги окремих видів витрат у собівартості рослинницької продукції підприємства вносять зміни у рекомендований перелік статей витрат. Такий підхід є доцільним, адже збільшується інформаційна ємкість облікових даних. Проте, при введенні додаткових статей одночасно зростає трудомісткість роботи по збиранню та опрацюванню даних. Тому тільки оптимальна деталізація статей дасть змогу приймати ефективні рішення щодо управління витратами та пошуку резервів зниження їх розміру.

Для посилення прояву аналітичних функцій обліку можна деталізувати статтю «Роботи і послуги», оскільки дана стаття містить суми витрат, що мають різну економічну суть - в ній відображаються вартість робіт і послуг наданих як власними допоміжними виробництвами, так і сторонніми організаціями. З врахуванням вище викладеного рекомендується такий склад статей витрат для рослинницької галузі:

· витрати на оплату праці;

· відрахування на соціальні заходи;

· насіння і посадковий матеріал;

· добрива;

· засоби захисту рослин;

· роботи і послуги власних допоміжних виробництв;

· роботи і послуги сторонніх організацій;

· витрати на ремонт необоротних активів;

· інші витрати на утримання основних засобів в т.ч. паливо-мастильні матеріали, амортизація;

· інші витрати;

· непродуктивні витрати (в обліку);

· загальновиробничі витрати.

Запропонована деталізація дасть змогу посилити контроль за витратами виробництва, а також розширить аналітичні можливості облікових даних. Проте, даний варіант статей витрат носить рекомендаційний характер, і підприємства, в залежності від технології вирощуваної продукції та порядку формування витрат виробництва, можуть вносити зміни і доповнення.

З наданням господарської самостійності сільськогосподарським підприємствам виникла необхідність формування власної облікової політики. Завдяки цьому стає можливим встановлення меж і форм ведення обліку для внутрішніх потреб, переорієнтація вітчизняної облікової теорії і практики на вирішення нових завдань, що стоять перед управлінським апаратом в умовах ринку, шляхом застосування нових підходів до одержання інформації про витрати та нових методів калькулювання собівартості продукції. Так, використання системи обліку змінних витрат (без постійних або умовно-постійних) дозволить оперативніше виконувати облікові роботи та підвищити аналітичність облікової інформації про витрати. Під поточний облік і контроль будуть підпадати лише витрати по кожній культурі, що знаходяться в залежності від об'єму виробництва та безпосередньо пов'язані з формуванням якісних характеристик продукції.

Доцільним є при обліку загальновиробничих витрат структурних підрозділів в рослинницькій галузі відкривати до субрахунку 911 «Загальновиробничі (цехові) витрати рослинництва» субрахунки другого порядку, облік на яких повинен вестися за видами загальновиробничих витрат:

· 9111 «Витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування»;

· 9112 «Витрати на організацію виробництва та управління підрозділами».

Витрати даних субрахунків будуть складати калькуляційні статті загальновиробничих витрат.

Важливою проблемою обліку виробництва є розподіл загальновиробничих витрат з врахуванням економічної доцільності та трудомісткості вибраного методу. В рослинницькій галузі можуть застосовуватись різні бази розподілу: пропорційно загальній сумі витрат (за винятком витрат на насіння), прямій оплаті праці та інші, а також за допомогою коефіцієнтів розподілу. Необхідною є максимальна локалізація витрат за структурними підрозділами, а також індивідуальний пошук підприємств найбільш прийнятної для використання в умовах сільськогосподарського виробництва бази розподілу.

Для спрощення розподілу загальновиробничих витрат за об'єктами обліку пропонуємо використовувати, як базу розподілу, пряму оплату праці, що підтверджується розрахунком.

З посиленням управлінської орієнтації бухгалтерського обліку система обліку витрат і виходу продукції повинна ґрунтуватись на безперервному забезпеченні керівної ланки необхідними відомостями про хід виробництва, що досягається шляхом створення системи моніторингу. Враховуючи домінуючу роль документування у забезпеченні можливості безперервного спостереження за господарськими процесами, визначено основні шляхи удосконалення первинної документації, якими є: уніфікація, спрощення технології записів у документах, визначення внутрішнього змісту документів.

Важливою складовою системи моніторингу є перманентна інвентаризація. Доцільність застосування безперервної інвентаризації в умовах сільськогосподарського виробництва визначається тим, що тут спостерігаються постійні потоки товарно-матеріальних цінностей на виробництві та періодичний рух їх по об'єктах. Перманентна інвентаризація буде слугувати засобом одержання в постійному режимі потрібної базисної інформації, а також давати аналітичну орієнтацію щодо можливих альтернатив, які розглядаються. Ефективність проведення такої інвентаризації буде прослідковуватись за умови покладання на керівників структурних підрозділів відповідальності за стан інвентаризаційної роботи та використання закріплених за ними ресурсів.