Удосконалення методики складання та аудит фінансової звітності

Аудит дотримання нормативних вимог П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» здійснюється на основі вимог МСА.

Методика перевірки відповідності поданої фінансової звітності нормативним вимогам передбачає такі етапи.

Першим етапом є встановлення звітного періоду. Звітним періодом для річної звітності є календарний рік. Аудитору потрібно встановити період перевірки на підставі поданих даних про звітний період підприємства.

Другим етапом є перевірка складу фінансової звітності. Аудитору слід проаналізувати повноту складу поданої звітності з урахуванням представництв чи інших відокремлених підрозділів.

Третім етапом являється оцінка критеріїв статей фінансової звітності. Аудитор оцінює обґрунтованість рішень керівництва підприємства щодо відображення у звітності відповідних статей.

Аудитор має встановити, що кожна стаття, наведена у фінансовій звітності, відповідає таким критеріям:

- є вірогідність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних з цією статтею;

- оцінка статті може бути достовірно визначена.

Для цього аудитор має порівняти результат господарської операції з визначеннями активів, зобов'язань, капіталу, доходів і витрат.

Четвертим етапом є оцінка якісних характеристик фінансової звітності. Для цього аудитору потрібно врахувати вимоги П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

Останнім етапом є оцінка принципів підготовки звітності. Завдання аудитора є встановити дотримання при складанні фінансової звітності десяти принципів: автономності; безперервності діяльності; періодичності; фактичної собівартості; нарахування та відповідності доходів і витрат; повного висвітлення; послідовності; обачності; перевалювання сутності над формою; принцип єдиного грошового вимірника.

На основі виконаних процедур аудитор робить висновок про відповідність фінансової звітності вимогам про надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати і рух грошових коштів підприємства. Перевіркою правильності складеного балансу підприємства має бути встановлено відповідність його побудови вихідним принципам (додаток ).

Джерелами перевірки є: Баланс (форма № 1), Головна книга, оборотно - сальдові відомості, журнали - ордери, матеріали інвентаризації цінностей, податкових декларацій тощо.

Насамперед здійснюють аналіз достовірності оцінки активів і зобов'язань.

Основними об'єктами аудиту активів підприємства є нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, інші необоротні активи, запаси, розрахункові операції, грошові кошти та їх еквіваленти.

Аудитор має підтвердити правильність відображення в бухгалтерському балансі кожної статті. При перевірці достовірності відображених у Балансі нематеріальних активів аудитор має встановити: правильність віднесення до них активів, визначення первісної, залишкової вартості та зносу, а також відповідності даних за статтями Балансу сальдо на рахунку Головної книги.

Аудитор повинен з'ясувати правильність віднесення активів до цієї статті відповідно до П(С)БО 8 «Нематеріальні активи». Також має встановити відповідність даних про первісну вартість нематеріальних активів, що наведені у Балансі, дебетовому сальдо рахунку 12 «Нематеріальні активи» у Головній Книзі.

При перевірці правильності відображення зносу нематеріальних активів аудитор має керуватися П(С)БО 8 «Нематеріальні активи», яким передбачене нарахування його в бухгалтерському обліку протягом терміну корисного їх використання. Останній установлюється підприємством під час зарахування на Баланс, але не більше, як 20 років. Для цілей податкового обліку граничний строк їх амортизації визначено не більше як 10 років безперервної експлуатації.

За статтею «Знос» аудитор має встановити відповідність даних Балансу кредитовому сальдо субрахунку 133 «Знос нематеріальних активів» у Головній книзі. Залишкова вартість має дорівнювати різниці між первісною вартістю та сумою зносу нематеріального активу.

Аналогічно нематеріальним активам здійснюють перевірку основних засобів.

При перевірці оборотних активів аудитор з'ясовує правильність відображення запасів у Балансі за групами: «Виробничі запаси», «Тварини на вирощуванні та відгодівлі», «Незавершене виробництво», «Готова продукція». Аудитор встановлює правильність віднесення активів до оборотних та їх оцінки. Правильність віднесення активів до цієї статті перевіряють відповідно до П(С)БО 9 «Запаси».

При перевірці правильності оцінки запасів аудитор має переконатись, що вона здійснена за найменшою з двох величин: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації, а також в їх обґрунтованості. При перевірці виробничих запасів аудитор встановлює відповідність даних Балансу за статтею «Виробничі запаси» дебетовому сальдо на рахунках 20 «Виробничі запаси», 22 «МШП» та 25 «Напівфабрикати» у Головній книзі.

При перевірці достовірності відображення у Балансі тварин на вирощуванні та відгодівлі аудитор встановлює відповідність даних Балансу дебетовому сальдо на рахунку 21«Тварини» у Головній книзі.

При перевірці правильності відображення у Балансі Готової продукції з'ясовують, чи відображуються у цій статті запаси виробів на складі, обробку яких завершено та які пройшли випробування, приймання, укомплектовані відповідно до умов договорів із замовниками та відповідність технічним умовам і стандартам.

Завданням аудитора є встановлення відповідності відображеної вартості готової продукції у Балансі дебетовому сальдо в Головній книзі за рахунками 26 «Готова продукція» і 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва».

При перевірці достовірності відображення у Балансі дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги аудитор з'ясовує відображення у цій статті заборгованості покупців або замовників за надані їм послуги, товари, продукцію.

У підсумок Балансу має включатися чиста реалізаційна вартість, яка визначається вирахуванням з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів.

При перевірці первісної вартості аудитор встановлює відповідність даних Балансу за статтею «Первісна вартість» дебетовому сальдо на рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» у Головній книзі. Згідно з П(С)БО 10 величина резерву сумнівних боргів для визначення чистої реалізаційної вартості обчислюється на дату складання Балансу і визначається виходячи з платоспроможності окремих дебіторів, питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати. При перевірці чистої реалізаційної вартості аудитор з'ясовує правильність відображення різниці між первісною вартістю дебіторської заборгованості та сумою резерву сумнівних боргів.

За розрахунками з бюджетом необхідно відображати дебіторську заборгованість фінансових і податкових органів, а також переплату з податків, зборів. Аудитор встановлює відповідність даних Балансу за статтею «Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом» дебетовому сальдо рахунку 64 «Розрахунки за податками і платежами» у Головній книзі.

При перевірці правильності відображення у Балансі грошових коштів та їх еквівалентів аудитор з'ясовує спочатку правильність віднесення до них активів, а також відповідність даних Балансу на рахунках у Головній книзі. Аудитор має встановити відповідність даних Балансу за статтями «Грошові кошти та їх еквіваленти у національній та іноземній валюті» дебетовому сальдо на рахунках 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 33 «Інші кошти» та субрахунку 351 «Еквіваленти грошових коштів» у Головній книзі.

Після перевірки відповідності статей активу бухгалтерського Балансу аудитор перевіряє правильність відображення залишків на рахунках у пасиві Балансу.

Перевірка правильності відображення даних у розділі І «Власний капітал» стосується статутного, пайового, додаткового капіталу та додатково вкладеного, і відповідно до балансу нашого підприємства, що стосується лише іншого додаткового капіталу.

Перевірка правильності відображення у Балансі іншого додаткового капіталу полягає в тому, що аудитор з'ясовує чи в цій статті відображено суму до оцінки необоротних активів, вартість необоротних активів, безоплатно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

Правильність відображення у Балансі нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) аудитор перевіряє згідно з П(С)БО 2 «Баланс». Аудитор має встановити правильність визначення згорнутого сальдо, тобто прибутку (збитку), який залишається у підприємства після сплати всіх податків, виплати дивідендів та відрахувань до резервного фонду. При проведенні аудиту з'ясовують правильність відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку в зв'язку з реформацією бухгалтерського Балансу.

При перевірці кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги аудитор повинен зафіксувати, що в цій статті відображено суму заборгованості постачальникам і підрядникам за отримані послуги, а сума кредиторської заборгованості відображена у Балансі, відповідає кредитованому сальдо рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» у Головній книзі.

Сума поточних зобов'язань за розрахунками зі страхування, відображена у Балансі, повинна відповідати кредитовому сальдо субрахунків 651 «Розрахунки за пенсійним забезпеченням» і 652 «Розрахунки за соціальним страхуванням», 654 «Розрахунки за індивідуальним страхуванням», 655 «За страхуванням майна» у Головній книзі.

Сума поточних зобов'язань за розрахунками з оплати праці, відображена у Балансі, має відповідати кредитовому сальдо рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці» у Головній книзі.

Метою аудиту Звіту про фінансові результати є перевірка правильності його складання, що забезпечує користувачів повною, правдивою та неупередженою інформацією про доходи, витрати, прибутки та збитки від діяльності підприємства за звітний період. При перевірці правильності складання цього звіту аудитор керується П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати». Перевірку правильності складання звіту здійснюють за 3 розділами «Фінансові результати», «Елементи операційних витрат», «Розрахунок показників прибутковості акцій».

Перевірку правильності заповнення розділу І «Фінансові результати» аудитор здійснює на основі рахунків доходів і витрат, об'єднаних у відповідні класи 7 «Доходи і результати діяльності» та 9 «Витрати діяльності» Плану рахунків, назви яких у більшості випадків відповідають назвам статей форми № 2. Після закінчення року дохід, відображений за кредитом рахунків класу 7, крім рахунку 76 «Страхові платежі» і суми витрат, показані за дебетом рахунків класу 9, відносяться підприємством на рахунок 79 «Фінансові результати».

Показники діяльності підприємства у розділі І «Фінансові результати» поділяються залежно від видів діяльності. При проведенні перевірки «Доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» аудитор з'ясовує те, що цей дохід має бути відображений без вирахування сум наданих знижок, повернення проданих товарів, непрямих податків, що підлягають перерахуванню до бюджету і державних цільових фондів, надходжень за договорами комісії. Наступним етапом є перевірка відображення доходу (виручки) на рахунках бухгалтерського обліку, а відповідно і у формі 2 за принципом відвантаження продукції (товарів), виконання робіт, надання послуг. Аудитор повинен встановити, що сума кредитових оборотів на субрахунках 701 «Дохід від реалізації готової продукції», 702 «Дохід від реалізації товарів», 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг» відображена у Головній книзі, відповідає даним форми № 2 у статті «Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)».

Аудитор має з'ясувати правильність визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), розрахованого як різниця між загальною сумою доходу (виручки) від реалізації продукції, відображеної в рядку 010, і сумою податків, зборів та інших сум, які підлягають вирахуванню з доходу, наведених в рядках 015, 020, 025 та 030 цієї форми.

Важливим аспектом перевірки є встановлення правильності відображення у формі № 2 собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) або собівартості реалізованих товарів. Аудитор має встановити, що собівартість реалізованої продукції визначено відповідно до П(С)БО 16 «Витрати», а порядок формування собівартості реалізованих товарів - до П(С)БО 9 «Запаси».

За статтею «Валовий прибуток або збиток» аудитор перевіряє правильність їх розрахунку як різниці між чистим доходом (виручкою) від реалізації продукції і собівартістю реалізованої продукції. Підприємство отримує від реалізації продукції прибуток, отже, заповнюється рядок 050. крім того, необхідно перевірити правильність відображення господарських операцій на рахунок бухгалтерського обліку.

При перевірці фінансових результатів від звичайної діяльності до оподаткування аудитор встановлює дотримання алгоритму розрахунку прибутку, який розраховується як алгебраїчна сума одержаного прибутку від операційної діяльності, доходу від участі в капіталі, інших фінансових доходів та інших доходів за вирахуванням фінансових витрат, втрат від участі в капіталі та інших витрат (рядок 100 + рядок 110 + рядок 120 + рядок 130 - рядок 140 - рядок 150 - рядок 160).

Перевірка чистого прибутку зводиться до встановлення правильності їх розрахунку за звітний період. Чистий прибуток розраховують як алгебраїчну суму прибутку від звичайної діяльності та надзвичайних доходів за вирахуванням надзвичайних витрат (рядок 190 + рядок 200 - рядок 205). Аудитор також має встановити, що дані про суму чистого прибутку повинні відповідати кредитовому сальдо рахунку 79 «Фінансові результати» у Головній книзі.

Правильність заповнення розділу ІІ «Елементи операційних витрат» аудитор здійснює на основі рахунків класу 8 «Витрати за елементами» передбачено планом рахунків.

На завершення перевірки розділу ІІ аудитор має встановити, що у статті разом відображено алгебраїчну суму матеріальних затрат, витрат на оплату праці, відрахувань на соціальні заходи, амортизації інших операційних витрат (рядок 230 + рядок 240 + рядок 250 + рядок 260 + рядок 270).

Перевірка правильності заповнення розділу ІІІ «Звіту про фінансові результати здійснюється тільки за звітністю акціонерних товариств.

Ознайомившись з вище викладеною інформацією про проведення аудиту на досліджуваному підприємстві, можна зробити висновки:

1) проведення аудиту достовірності показників фінансової звітності є досить суттєвим і необхідним;

2) важливою є своєчасність і об'єктивна організація внутрішнього господарського контролю;

3) важливою є також перевірка правильності відображення в бухгалтерському балансі кожної статті;

4) важливе значення має також перевірка правильності складання Звіту про фінансові результати, оскільки він забезпечує користувачів повною, правдивою та неупередженою інформацією про доходи, витрати, прибутки та збитки від діяльності підприємства за звітний період;

Під час розробки загального плану аудитору можна запропонувати здійснити аналіз таких питань:

- уявлення про облік і систему внутрішнього контролю;

- визначення ризиків і сутності.

Що стосується програми аудиту, то доцільніше було б, щоб її готували як окремі програми за розділами бухгалтерського обліку. І взагалі, щоб в якійсь мірі спростити роботу аудитору, аудиторські фірми повинні розробити типові інструкції з аудиту різних розділів бухгалтерських документів клієнта, і в ході перевірок аудитор повинен мати можливість взяти з цих програм необхідне і водночас доповнити програми рекомендаціями, які відповідають перевірці саме цього клієнта. Це має бути зафіксовано в аудиторському нормативі.

Для вироблення однозначних підходів до визначення рівня суттєвості аудитору потрібно сформувати систему критеріїв, відповідний порядок розрахунків і оформити їх внутрішньо-фірмовим стандартом або окремою методикою. Вироблення методики розрахунку суттєвості відхилень передбачає, на наш погляд, рішення питання вибірки в аудиті. У зв'язку з цим визначимо найбільш загальні підходи до вибіркового дослідження в аудиторській практиці як інваріанту одного з елементів наведеної методики.

Аудиторська вибірка - це вибіркове дослідження перевірок на відповідність і, власне кажучи, не при 100% охопленні складових рахунків, класів операцій та інших видів генеральних сукупностей, а по вибірках з цих сукупностей. Правильно організована вибіркова перевірка не тільки забезпечує необхідну обґрунтованість висновків, а й підвищує її за рахунок більш глибокого контролю мінімально припустимого обсягу операцій.

Варто підкреслити, що при вибірковій перевірці виникає додатковий ризик у зв'язку із зростанням можливості пропуску неточностей і помилок.

Тому аудиторській вибірці має передувати експрес - аналіз облікових регістрів і звітів, у ході якого виявляються незвичайні і такі, що викликають сумнів, факти господарської діяльності.

По закінченні вибірки аудитор повинний проаналізувати її результати, оцінити сутність та причини, які викликали появу помилки, установити їх вплив на інші ділянки аудиту. Якщо аудитор дійде висновку, що встановлені помилки загальний характер за типом операцій, часом виникнення та ін., він може розбити сукупність, що перевіряється, на підгрупи для наступної самостійної перевірки.

Після вирішення питання вибірки виконання аудиторських процедур зводиться до такої послідовності (рис. 3.1.).

Рис. 3.1. Послідовність здійснення дій аудитора при визначенні значень суттєвості відхилень

Сформувавши попередній висновок про суттєвість відхилень по рахунках (окремих напрямах перевірки), аудитору потрібно виконати реєстрацію всіх виявлених помилок. Наприклад, на підтвердження дебіторської заборгованості аудитор знаходить шість помилок клієнта у вибірці з двохсот рахунків. По цих помилках визначається сумарна погрішність за даним напрямом перевірки. Ця сума називається "оцінкою", "припущенням", оскільки аудиту піддавалася тільки вибірка, а не вся сукупність.

Для оформлення попереднього висновку про суттєвість необхідний досить високий професіоналізм.

Модель методики розрахунку суттєвості відхилень фінансової звітності наведено в додатку.

Отже, викладена методика розрахунку суттєвості відхилень може бути взята за основу при прийнятті внутрішньо фірмового стандарту, оскільки дає змогу аудитору виробити однозначний підхід при роботі з клієнтами у визначенні рівня суттєвості та мати певну впевненість у тому, що ступінь аудиторського ризику буде мінімальною. Однак деякий ступінь невизначеності існує практично в будь-якій моделі. У нашому випадку це пов'язано з недосконалістю вітчизняної нормативно-правової бази і фактичною неможливістю прогнозування економічної ситуації. Тому вивчення кожної конкретної фінансової звітності клієнта потребує внесення певних коректив уточнень у розглянуту методику.

3.3 Документальне оформлення результатів перевірки

Найважливішою умовою кваліфікованого проведення аудиторської перевірки є її документальне оформлення. Вимога якісного виконання аудиторської перевірки - одна з найважливіших умов успішного розвитку аудиторської діяльності.

Документальне оформлення результатів аудиторської перевірки в Україні регулюють міжнародні стандарти аудиту 210, 230, 700, 705, 710, 720.

До робочої документації аудиту згідно з МСА 230 відносять передусім інформацію про юридичну і організаційну структуру підприємства. До робочих документів необхідно прилучати пояснення та заяви працівників підприємства, що перевіряється, копії листів, надісланих до третіх осіб.

При формуванні повного блоку робочої документації та справи конкретної перевірки необхідно дотримуватись послідовності їх оформлення.

До документів підготовчого періоду відносять листування з клієнтом про проведення аудиторської перевірки; попередні експертизи стану обліку та звітності; договір на аудит; план перевірки з наділенням об'єктів перевірки, строків виконання та відповідальних осіб.

До документів робочого періоду належать документи, що безпосередньо висвітлюють хід перевірки. Вони розкривають використані методи аудиту, підтверджують обсяг перевіреної інформації, перелік помилок і порушень, виявлених аудитором.

До документів заключного періоду відносять листи - пояснення для клієнта (керівництва), звіти перевірки, довідки про внесення змін у бухгалтерський облік та звітність, аудиторський висновок.

За результатами проведеної аудиторської перевірки аудитор повинен скласти аудиторський звіт і аудиторський висновок.

Аудиторський звіт - це ширший за своїм змістом документ, що складається відповідно до угоди аудитора і замовника. Його складають тільки для замовника, коли як аудиторський висновок надається широкому колу користувачів. Аудиторський звіт складається з трьох частин: загальної, аналітичної та заключної (підсумкової).

Загальна частина аудиторського звіту, складеного аудитором, який працює самостійно, має включати такі дані: прізвище, ім'я, по батькові; стаж аудиторської діяльності; найменування органу, який видав ліцензію на здійснення аудиторської діяльності, дата її видачі, строк дії ліцензії; номер реєстраційного свідоцтва; номер розрахункового рахунку; прізвище одержувача аудиторського звіту.

Крім того, у вступній частині звіту вказується: період, за який проводилась перевірка об'єкту; склад, перелік документів, які перевірялися; посилання на міжнародні стандарти аудиту, інші документи, які використовував аудитор під час аудиту.

Аналітична частина складається з опису перевіреної інформації та опису аудиту. В ній подається чіткий перелік ділянок діяльності клієнта, перевірених суцільним і вибірковим методом, описуються результати перевірки стану обліку, внутрішнього контролю на підприємстві, наводяться факти недоліків і порушень в організаціях, які завдали або можуть завдати шкоди інтересам власників, державі чи третім особам.

Заключна частина являє собою висновок аудитора про достовірність перевіреної інформації, документів.

Аудиторський звіт підписується аудитором і керівником аудиторської фірми, що здійснював перевірку. Зазначається дата аудиторського звіту.

Аудиторський висновок за формою та змістом має відповідати вимогам, передбаченим Законом України «Про аудиторську діяльність». Відповідно до цього Закону аудиторський висновок визначено як офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора, що містить у собі висновок стосовно достовірності звітних документів, повноти й відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово - господарської діяльності. Аудиторський висновок складається у довільній формі, проте обов'язково має включати такі дані: заголовок, вступ, масштаб перевірки, висновок про звітність, дату аудиторського висновку, адресу аудиторської фірми, підпис аудиторського висновку.

Аудиторський висновок підписується директором аудиторської фірми або уповноваженою особою, яка має відповідну серію сертифіката аудитора України на вид проведеного аудиту.

У висновку аудитор повинен висловити свою думку щодо вичерпності та достовірності отриманої інформації; узгодженості системи бухгалтерського обліку з чинними нормативними та законодавчими актами та їх відповідності.

Залежно від стану обліку та звітності на підприємстві висновок аудитора може бути позитивним, умовно - позитивним, негативним (або дається відмова від надання висновку про фінансову звітність підприємства).

Позитивний висновок подається клієнту у разі, коли, на думку аудитора, виконано такі умови:

- аудитор отримав всю інформацію і пояснення, необхідні для цілей аудиту;

- надана інформація достатня для відображення реального стану справ на підприємстві;

- є адекватні та достовірні дані з усіх суттєвих питань;

- фінансова документація підготовлена відповідно до прийнятої на підприємстві системи бухгалтерського обліку, яка відповідає вимогам українського законодавства;

- фінансова звітність складена на основі дійсних облікових даних і не містить суттєвих суперечностей;

- фінансова звітність складена належно за формою, затвердженою в установленому порядку.

Нормативом передбачено, що висновок може містити додаткові пояснення, певні модифікації, які суттєво не впливають на його зміст. Висновок, що включає пояснення, є позитивним.

Невпевненість або непогодження згідно з МСА 700 вважаються суттєвими, якщо вплив чинників на фінансову звітність спричиняє перекручення дійсного стану справ у цілому. Наявність суттєвих невпевненостей та непогоджень дає аудитору підстави для формулювання умовно - позитивного висновку (із застереженнями). Існування суттєвої невпевненості є підставою для відмови від видачі висновку, а суттєвого непогодження - для видачі негативного висновку.



РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ

Трудове законодавство встановлює основні трудові права й обов'язки робітників і службовців, порядок укладання колективного договору, його зміст і дію, гарантії прийому на роботу, здорові та безпечні умови праці, правила трудової дисципліни, інструктажу з техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної охорони та з інших правил охорони праці, гарантії та компенсації, пільги для робітників і службовців, які поєднують роботу з навчанням, порядок розгляду трудових суперечок, участь робітників і службовців в управлінні виробництвом, нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю, інші питання.

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності .

Законодавство про охорону праці складається з Закону України «Про охорону праці», Кодексу законів про працю України , Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

В досліджуваному підприємстві Підліснівська філія ПрАТ «Райз-Максимко» робота з охорони праці проводиться на підставі наступних законодавчих актів та нормативних документів:

Ш Конституція України;

Ш Закон України « Про охорону праці»;

Ш Закон України « Про пожежну безпеку»;

Ш Закон України « Про охорону здоров'я»;

Ш Положення про службу охорони праці на підприємстві;

Ш Положення про комісію з питань охорони праці підприємства;

Ш Положення про організацію попереднього і періодичного медичних оглядів працівників;

Ш Положення про систему управління охороною праці;

Ш Положення про організацію попереднього і періодичного медичних оглядів працівників;

Ш перелік посад, посадових осіб підприємства, які зобов'язані проходити попередню та періодичну перевірку знань з охорони праці; та інші.

Доповненням до даного переліку є державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти: інструкції, статути, положення, та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання усіма установами і працівниками України.

Головним документом, який забезпечує чітке виконання службових обов'язків працівниками, є Кодекс законів про працю України. На основі цього документу Підліснівська філія ПрАТ «Райз-Максимко» уклала колективний договір між профспілковим комітетом підприємства від імені трудового колективу з роботодавцем. В договорі встановлені взаємні обов'язки сторін щодо регулювання виробничих, трудових і соціально - економічних відносин. Положення договору поширюється на всіх працівників. Адміністрація господарства повинна поінформувати працівників про шкідливі та небезпечні фактори виробництва, забезпечити безпечні умови праці, пільги і компенсації за роботу. В свою чергу працівники повинні суворо дотримуватись інструкції з охорони праці і не порушувати її.

Відповідальність за створення у кожному структурному підрозділі і на кожному робочому місці умов праці згідно нормативних актів, а також забезпечення додержання прав працівників покладається на керівника підприємства, по галузях - на головних спеціалістів, по дільницях - на керівників відповідних підрозділів. Безпосередній нагляд за дотриманням прав та заходів з охорони праці несе інженер з охорони праці .

Фінансування охорони праці на Підліснівській філії ПрАТ «Райз-Максимко» здійснюється за рахунок амортизаційних відрахувань; адміністративних витрат: в 2010 році на підприємстві було проведено ремонт в усіх кабінетах, а також було встановлено кондиціонер в бухгалтерії та кабінеті директора, а також фінансування здійснюється за рахунок фонду охорони праці, який формується в розмірі 0,5% від суми реалізації продукції.

Дійове управління охороною праці можна здійснювати тільки при наявності повної, своєчасної і вірогідної інформації про стан охорони праці. Одержати таку інформацію, виявити можливі відхилення від норм безпеки, а також перевірити виконання планів та управлінських рішень можна тільки на підставі регулярного та об'єктивного контролю. Тому контроль стану охорони праці є найбільш відповідальна та трудомістка функція процесу управління .

Загальний фонд охорони праці підприємства за 2010 рік становить 58 тис. грн.. на рис. 5.1 наведено динаміку зміни фонду охорони праці за 2008-2010 рр.

Рис. 5.1 Динаміка зміни фонду охорони праці Підліснівській філії ПрАТ «Райз-Максимко» за 2008-2010 рр.



З рис.5.1. видно що фонд охорони праці у 2010 р. у порівняні з 2008 р. зріс на 13 тис. грн.. В розрахунку на одного працюючого на рік в 2008 році фонд охорони праці склав 107 грн., а в 2010 році - 144 грн., тобто зріс на 37 грн. Така зміна є позитивною для підприємства.

Основною задачею системи управління охороною праці у ПФ ПрАТ «Райз-Максимко» є організація вивчення питань з охорони праці працівниками підприємства. Це є найважливішим заходом попередження нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві, а також слід відмітити, що в господарстві проводять вступний інструктаж, первинний, повторний, позаплановий та цільовий інструктаж. По всім видам інструктажу і по видам робіт розроблені відповідні програми та інструкції.

Інструкції з охорони праці розробляються керівниками виробничих підрозділів, узгоджуються з інженером по охороні праці і затверджуються директором підприємства. В господарстві виділено кабінет з охорони праці, він достатньо забезпечений спеціальною літературою та сучасними стендами і плакатами.

Підліснівська філія ПрАТ «Райз-Максимко» в повній мірі забезпечене основним спецодягом та засобами індивідуальної гігієни. Санітарно - побутове забезпечення складає 100%. На рис. 5.2. зображено засоби індивідуального захисту за 2008-2010 рр.



Рис 5.2. Забезпеченість ПФ ПрАТ «Райз-Максимко» засобами індивідуального захисту

На підприємстві проводиться атестація робочих місць за умовами праці - комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, які впливають на здоров'я і працездатність працюючих в процесі трудової діяльності.

На аналізуємому підприємстві атестація робочих місць проводиться однин раз на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладено на керівника підприємства.

За результатами атестації в Підліснівській філії ПрАТ «Райз-Максимко» проводяться додаткові виплати електрозварювальнику за роботу з шкідливими хімічними речовинами 1-4 класу небезпеки. Даний працівник має додаткові відпустки, 2а також йому буде виплачуватися пенсія за віком на пільгових умовах ( згідно з формою 1 - П). Більше ніяких додаткових виплат і компенсацій не проводиться.

Таким чином, господарство почало отримувати більші прибутки, за відсутності травматизм на підприємстві. А для подальшого зменшення матеріальних збитків господарству пропонуємо вжити заходів щодо поліпшення стану охорони праці а саме :

· проводити навчання посадовому (керівному) персоналу з перевіркою їх знань, оформлення протоколу, та вести журнал «Реєстрації інструктажів»;

· обов'язково проводити медичні огляди перед вступом на роботу і потім - профілактичний огляд 1 раз на рік;

· придбати медичні аптечки першої допомоги для всіх структурних підрозділів та транспортних засобів;

· відремонтувати застаріле обладнання;

· запровадити систему контролю по попередженню дії на організм людини небезпечних виробничих факторів на зернотоку;

· під час збирання врожаю, робочі місця працюючих обладнати пересувним вагончиком для харчування відпочинку;

· оновити вентиляційну систему в складах, відремонтувати побутові санітарні приміщення (роздягальні та душеві кабіни);

· налагодити та відремонтувати устаткування, з яким працюють працівники в галузі рослинництва;

· зробити заміну вогнегасників на всіх транспортних засобах та виробничих відділеннях та ін.

Основними показниками економічної ефективності заходів по покращенню умов охорони праці є:

· зростання продуктивності праці;

· річний економічний ефект.

В результаті вищезгаданих заходів по охороні праці необхідно визначити приріст продуктивності праці, який викликано покращенням умов праці.

Оскільки основна маса грошових коштів в Підліснівській філії ПрАТ «Райз-Максимко» надходить в товариство від вирощування зернових культур, то визначимо приріст продуктивності праці за зерновими культурами,



Т = (Т1 / Т2 - 1) * 100 %, де

ТІ, Т2 - трудомісткість вирощування 1 ц зерна до і після впровадження заходів, люд.-год./ц.

Т = ((1,5 / 1,43) - 1) * 100 = 4,9%

Далі розраховуємо річний ефект за формулою:

Еф = (СІ - С2) * Вр - Ен * Зод., де

СІ, С2 - собівартість вирощування 1 ц зерна до і після впровадження заходів, грн.

Вр - річний обсяг виробництва зерна, Вр =936130 ц

Ен. - коефіцієнт порівняння економічної ефективності вкладень на виконання заходів по охороні праці. Ен =0,1

Зод. - одноразові затрати на виконання заходів охороні праці, грн.

Еф. =(62,15-62,08)*936130-0,1*46000=60929,1 грн.

При визначенні економічної ефективності необхідно враховувати час, за який окупаються витрати на його впровадження, термін окупності одноразових витрат (Тод.) визначають по формулі:

Тод. = Зед / ((С1 - С2) * Вр) =46000/[(62,15-62,08)*936130]=0,7 року

На підставі проведеного дослідження можна зробити наступні висновки. За досліджуваний період у зв'язку з поліпшенням організації охороні праці в господарстві відсутній рівень травматизму.

Впровадження цих заходів дасть можливість підвищити продуктивність праці на 4,9%, отримати річний економічний ефект в сумі 60929,1 грн. з терміном окупності 7 місяців.



РОЗДІЛ 5. ЕКОЛОГІЧНА ЕКСРЕРТИЗА

Сільськогосподарське виробництво за ступенем впливу на навколишнє середовище формально не становить підвищеної екологічної небезпеки. Проте треба визначити що постійно зростають масштаби деградації ґрунту, зменшення видової різноманітності фауни і флори, забруднення навколишнього середовища і продуктів харчування пестицидами, нітратами, важкими металами безпосередньо пов'язані з цією галуззю економіки. Ці процеси не лише порушують екологічну рівновагу біосфери, але й істотно знижують продуктивний потенціал сільськогосподарських угідь.

Отже, постають дві взаємопов'язані проблеми: перша - вплив обмеженості природних ресурсів на їх використання і розвиток суспільного виробництва, зростаюче забруднення середовища; друга - необхідність розробки комплексу заходів щодо ліквідації цієї небезпеки для подальшого розвитку суспільства.

Екологічна експертиза в Україні - вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, екологічно-експертних формувань та об'єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці перед проектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.[2]

Закон України «Про екологічну експертизу» від 9 лютого 1995 р. N 45/95-ВР регулює відносини в області екологічної експертизи. Він спрямований на реалізацію конституційного права громадян України на безпечне навколишнє середовище за допомогою попередження негативних впливів господарської й іншої діяльності на це середовище й передбачає реалізацію конституційного права суб'єктів України на спільне ведення питань охорони навколишнього середовища й забезпечення екологічної безпеки.

Конституція України, Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Закон України «Про екологічну експертизу» формують основи законодавства в галузі ЕЕ, але практично, не будучи законами прямої дії, вони вимагають наявності що конкретизують і доповнюють їх підзаконних нормативних і правових актів Президента й Кабінету Міністрів, відомств, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим й органів місцевого самоврядування. До даної нормативно-правової документації в галузі ЕЕ відносяться наступні підзаконні акти:

- постанови Кабінету Міністрів України

- укази Президента України

- нормативні документи спеціально уповноважених державних органів в галузі ЕЕ України й територіальних органів цього комітету

- накази Міністерства охорони навколишнього середовища

- нормативні документи й матеріали інших відомств по ЕЕ

- документи МОЗ України та ін. міністерств і відомств

- нормативні документи й матеріали Автономної Республіки Крим в галузі ЕЕ.

Мета екологічної експертизи є запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об'єктах.

Основними завданнями екологічної експертизи є:

1) визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності;

2) організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки об'єктів екологічної експертизи;

3) встановлення відповідності об'єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, санітарних норм, будівельних норм і правил;

4) оцінка впливу діяльності об'єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища, здоров'я людей і якість природніх ресурсів;

5) оцінка ефективності, повноти, обґрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколишнього середовища і здоров'я людей;

6) підготовка об'єктивних, всебічно обґрунтованих висновків екологічної експертизи.

Основними принципами екологічної експертизи є:

1) гарантування безпечного для життя та здоров'я людей навколишнього природного середовища;

2) збалансованість екологічних, економічних, медико-біологічних і соціальних інтересів та врахування громадської думки;

3) наукова обґрунтованість, незалежність, об'єктивність, комплексність, варіантність, превентивність, гласність;

4) екологічна безпека, територіально-галузева і економічна доцільність реалізації об'єктів екологічної експертизи, запланованої чи здійснюваної діяльності;

5) державне регулювання;

6) законність.

Екологічна експертиза в Україні базується на таких принципах:

— попередній характер (за загальним правилом вона проводиться на найбільш ранніх стадіях, коли діяльність ще не почала здійснюватись і можна найбільш раціонально, найбільш економічно вплинути на прийняття господарських чи управлінських екологічно важливих рішень);

— обов'язковість щодо видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку;

-- комплексність в оцінці матеріалів, поданих на експертизу

(оцінці піддається діяльність на відповідність вимогам всього екологічного законодавства, а не окремо земельного, водного чи гірничого; при цьому слід підраховувати і не лише найближчі, а й віддалені екологічні наслідки господарської діяльності; ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні);

— свобода вибору експертами форм і методів еколого-експертного аналізу;

— наукова обґрунтованість (об'єктивність висновків екологічної експертизи забезпечується науковою методологією, що застосовується в процесі дослідження, кваліфікаційними вимогами до експертів екологічної експертизи, що є єдиними для учасників усіх видів екологічної експертизи);

— прозорість процедури та висновків екологічної експертизи, гарантії участі громадськості в її здійсненні;

-- відповідальність суб'єктів екологічної експертизи за організацію, проведення, її висновки та дотримання умов, що в них містяться

Об'єктами екологічної експертизи є:

1) проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів;

2) передпроектні, проектні матеріали, документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища, створення загрози здоров'ю людей.

Екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об'єкти та комплекси, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Суб'єктами екологічної експертизи є:

1) Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, його органи на місцях, створювані ними спеціалізовані установи, організації та еколого-експертні підрозділи чи комісії;

2) органи та установи Міністерства охорони здоров'я України - в частині, що стосується експертизи об'єктів, які можуть негативно впливати чи впливають на здоров'я людей;

3) інші державні органи, місцеві Ради народних депутатів і органи виконавчої влади на місцях відповідно до законодавства;

4) громадські організації екологічного спрямування чи створювані ними спеціалізовані формування;

5) інші установи, організації та підприємства, в тому числі іноземні юридичні і фізичні особи, які залучаються до проведення екологічної експертизи;

6) окремі громадяни в порядку, передбаченому Законом України „Про екологічну експертизу” та іншими актами законодавства.

Державна екологічна експертиза організовується і проводиться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями або спеціально створеними комітетами Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України, їх органів на місцях із залученням інших органів державної виконавчої влади.

До проведення державної екологічної експертизи можуть у встановленому порядку залучатися фахівці інших установ, організацій і підприємств, а також експерти міжнародних організацій.

Здійснення державної екологічної експертизи є обов'язковим для видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України і Міністерства охорони здоров'я України.

Проведення додаткових державних екологічних експертиз здійснюється за ініціативою заінтересованих осіб на підставі договору про надання еколого-експертних послуг або за рішенням Кабінету Міністрів України, Уряду АР Крим, місцевих Рад народних депутатів чи їх виконавчих комітетів.

Державній екологічній експертизі підлягають:

1) державні інвестиційні програми, проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку окремих галузей народного господарства;

2) проекти генеральних планів населених пунктів, схем районного планування, схем генеральних планів промислових вузлів, схем розміщення підприємств у промислових вузлах і районах, схем упорядкування промислової забудови, інша передпланова і передпроектна документація;

3) інвестиційні проекти, техніко-економічні обґрунтування і розрахунки, проекти і робочі проекти на будівництво нових та розширення, реконструкцію, технічне переозброєння діючих підприємств; документація по перепрофінансуванню, консервації та ліквідації діючих підприємств, окремих цехів, виробництв та інших промислових і господарських об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, в тому числі військового та охоронного призначення;

4) проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в галузі забезпечення екологічної (в тому числі радіаційної) безпеки, охороні навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів, діяльності, що може негативно впливати на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей;

5) документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів і речовин (у тому числі тих, що закуповуються за кордоном), які можуть створити потенційну загрозу навколишньому природному середовищу та здоров'ю людей.

Відповідно до рішень Кабінету Міністрів України, Уряду АР Крим, місцевих Рад народних депутатів чи їх виконавчих комітетів державній екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і районах, а також діючі об'єкти та комплекси, в тому числі військового та оборонного призначення, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей .

Державна екологічна експертиза проводиться шляхом:

1)аналізу і оцінки об'єктів екологічної експертизи - групами спеціалістів еколого-експертних підрозділів чи спеціалізованих установ і організацій органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Міністерства охорони здоров'я України;

еколого-експертних досліджень і оцінки об'єктів екологічної експертизи - спеціально створюваними комісіями із залученням фахівців - практиків та науковців інших підприємств, установ і організацій;

створення Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України спільно з іншими органами державної виконавчої влади міжгалузевих експертних комісій;

4)залучення на договірних засадах інших спеціалізованих організацій для попереднього експертного розгляду та підготовки відповідних пропозицій.

Громадська екологічна експертиза може здійснюватися одночасно з державною екологічною експертизою шляхом створення на добровільних засадах тимчасових або постійних еколого-експертних колективів громадських організацій чи інших громадських формувань .

Сучасний стан агропромислового комплексу України можна вважати критичним. Висока розораність угідь, яка досягла 80%,не завжди обгрунтоване застосуваня мінерільних добрив і хімічних засобів призвели до порушення екологічного стану природних ресурсів та стійкості агроландшафту: посилюється деградація грунтів, знизилася їх родючість.

Значної шкоди сільському господарству завдала аварія на Чорнобільській АЕС. Вона призвела до забруднення радіонуклідами 3,5 млн.га угідь , з яких 70 тис.га виведено з сільськогосподарського використання.

Великі проблеми виникли із використанням природних ресурсів. Якість навколишнього середовища, його відтворювальний і відновлюваний потенціал значно зменшується з нарощуванням масштабів ресурсовикористання і обсягів забрюднюючих речовин та відходів.

Охарактеризуємо докладніше екологічну обстановку на території підприємства ПрАТ «Райз-Максимко».

ПрАТ «Райз-Максимко» являється забруднювачем навколишнього середовища і сплачує кошти за забруднення навколишнього природного середовища згідно нормативу збору, який справляється за викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення.

Таблиця 4.1.

Суми збору за забруднення навколишнього середовища (2010р.)

Назви забруднюючих речовин, види пального та їх технологічні ознаки	Фактичні обсяги викидів, використаного пального, скидів, розміщення відходів, тонн	Нормативи збору (нормативи збору у поточному році, грн. коп./т)	Коригуючі коефіцієнти	Загальні суми збору, грн. коп.
Дизельне пальне	737,87	19,09	1,00	14085,92
Бензин неетиловий	70,76	19,09	1,00	1350,81
Зріджений нафтовий газ	13,23	25,45	1,00	336,58
Нараховано збору з початку року, усього	15773,31
Нараховано збору за попередній звітний період (квартал, півріччя, 9 місяців), усього	8122,99
Нараховано збору за звітний квартал, усього	7650,32

З даних таблиці можемо зробити висновок, що підприємство є не дужу великим забруднювачем навколишнього середовища. Вся сума нарахованого збору сплачується до державного та місцевого бюджетів. До державного бюджету вноситься 30% від загальної суми збору, а решта 70% до місцевих бюджетів.

З метою зменшення шкідливих викидів, ми пропонуємо зменшити, де це можливо, використання важкої техніки та легкових автомобілів.

На даний час в Україні здійснюється фінансово-економічне стимулювання раціонального використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища шляхом:

1. Надання пільг при оподаткуванні підприємств, установ, організацій і громадян у разі реалізації ними заходів щодо охорони навколишнього природного середовища - при переході на маловідходні і безвідходні ресурсо та енергозберігаючі технології, організації виробництва і впровадженні очисного обладнання та устаткування для утилізації забруднюючих речовин і переробки відходів, спрямованих на поліпшення охорони навколишнього природного середовища;

2. Передача частини коштів позабюджетного фонду охорони навколишнього природного середовища на договірних умовах підприємствам, установам, організаціям і громадянам на заходи, спрямовані на гарантоване зниження викидів і скидів забруднюючих речовин і зменшення шкідливого впливу господарської діяльності на стан навколишнього природного середовища, на розвиток екологічно безпечних технологій та виробництв;

3. Надання на пільгових умовах короткотермінових та довгострокових кредитів для реалізації заходів що забезпечують раціональне використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища;

4. Звільнення від оподаткування спеціальних екологічних фондів;

Таким чином можна стверджувати, що підприємству потрібно працювати в напрямку впровадження нових більш прогресивних біотехнологій, нової сільськогосподарської техніки з метою зменшення забруднення навколишнього середовища та покращення його стану.



СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. //В редакції закону N 1829-III від 22.06.2000, ВВР, 2000, N 46, ст.391

2. Закон України «Про екологічну експертизу» від 28.11.2002 № 254-4 ВР Із змінами і доповненнями [Електронний ресурс] - режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=45%2F95-%E2%F0

3. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» вiд 24.02.1994р. № 4004-XII (зі змінами та доповненнями).

4. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999р. (зі змінами та доповненнями).