Методика аудиту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Методика аудиту інформації Приміток до річної звітності (ф. №5)

звіт аудит бухгалтерський фінансовий

Примітки до Звіту - це окремі пояснення, які дозволяють деталізувати та пояснити окремі статті фінансової (бухгалтерської) звітності. Крім того, примітки дозволяють не складати окремі пояснення до кожного Звіту. Як це потребують П(с) БО, а об'єднати всі додатки в одному документі - Примітки до звіту. Всі підприємства, які представляють повний фінансовий Звіт, повинні складати примітки до фінансової звітності, за винятком: бюджетних установ, представників іноземних суб'єктів підприємницької діяльності; суб'єктів малого підприємництва.

Примітки річного Звіту - це складний додаток до фінансової звітності, який можливо поділити на такі складові частини:

- форма №5 «Примітки до річної фінансової звітності» заповнюються всіма підприємствами за єдиною, затвердженою формою. Має вигляд окремих таблиць. Всього таких таблиць тринадцять;

- інформація, яка наведена в П(С) БО і яка обов'язково повинна додаватися до річного фінансового (бухгалтерського) Звіту. Складається в довільній формі;

- інформація, яку за думкою керівництва, доцільно додати до річного фінансового (бухгалтерського) звіту.

Форма №5 «Примітки до річної фінансової звітності» складається з тринадцяти окремих розділів. Кожний розділ розкриває інформацію по окремому Звіту та відповідає приміткам до окремих П(С) БО.

Наприклад, розділ І «Нематеріальні активи» і ІІ «Основні засоби» - це розгорнута характеристика рахунків 10, 11, 12 та П(с) БО 7 «Основні засоби» та П(с) БО 8 «Нематеріальні активи».

Особливістю таких таблиць є наведення не тільки сальдо по рахунках, але і оборотів по дебіту та кредиту рахунків.

Порядок заповнення цих розділів представлені і в формі таблиці. Назва строк в таблиці відповідає назві субрахунків, тому в таблиці відповідає назві субрахунків, тому в таблиці наведені тільки коди відповідних строк.

Всі строки таблиць заповнюються на основі Головної книги (якщо підприємство веде журнально-ордерну форму обліку), або по даним оборотної відомості, при інших формах обліку.

В розділі І «Нематеріальні активи» показують статті І розділу І активу балансу і наведена інформація, розкриття якої передбачено П(с) БО 8 «Нематеріальні активи». В розділі ІІ «Основні засоби» і ІІІ «Капітальні інвестиції» розкриваються статті розділу І активу балансу та наведена інформація, надання якої передбачено П(с) БО 7 «Основні засоби».

Таким чином, примітки показують як були розраховані статті окремих форм фінансової звітності; показують чинники, які вплинули на зміни в звітності; дозволяє зіставити звітність та дані синтетичного обліку. Крім кількісних показників в Примітках наводять інформацію в вигляді облікової політики, виправлення помилок попередніх звітних періодів, за якою первинною але переоціненою вартістю показані основні засоби, перелік сум дебіторської заборгованості; доходи та витрати від надзвичайних подій та інші.

Крім Приміток по формі №5 підприємства повинні подавати додаткову інформацію. Форму представлення додаткової інформації розробляє само підприємство. Це може бути текст, таблиці, діаграми, графіки, ілюстрації. Підприємства, для яких законодавством не вимагається обов'язкової публікації фінансової звітності, в пояснювальній записці обов'язково повинні навести таку інформацію:

- облікову політику підприємства на поточний рік;

- виправлення помилок, якщо вони біли виявлені в поточному періоді;

- зміни облікових оцінок;

- події, які відбулися після дати складання балансу та якщо вони можуть вплинути на фінансові результати;

- охарактеризувати за якою вартістю можуть бути активи показані в балансі. Це може бути первина вартість, балансова, чиста реалізаційна вартість, поточна та ін.;

- перелік основних дебіторів та сум довгострокової дебіторської заборгованості;

- склад та суму доходів та витрат по кожній надзвичайній події;

- перелік видів та сум гуманітарної допомоги.

Підприємства, які згідно законодавству повинні оприлюднити річну фінансову звітність (акціонерні товариства, банки та ін.), крім вище наведеної інформації повинні розкривати додаткову інформацію про кількість та рух акцій, характеристику капіталу, наявність облігацій, дивіденди.

В Примітках до фінансового Звіту повинно бути вказано повне назва підприємства, його організаційно-правову форму, коротку характеристику видів діяльності, середню чисельність підприємства в звітному періоді.

Наприклад: інформація о запасах, яку необхідно навести в примітках до фінансового Звіту.

Метод оцінки запасів - в звітному періоді не змінювалась: оцінка придбаних запасів відбувається за фактичною собівартістю, транспортно-заготівельні витрати обліковуються на окремих субрахунках (209, 287), кожний місяць розподіляється пропорційно руху залишкам та вибуттям запасів. Оцінка вибуття запасів розраховується за методом ФІФО.

Інформація про дебіторську заборгованість. Для розрахунку резерву сумнівних боргів проведена класифікація дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги групування за строками непогашення. Розраховані коефіцієнти сумнівності для кожної групи дебіторської заборгованості. Класифікація та перелік основних дебіторів додаються.

Інформація, відображена у фінансовій звітності, має надавати користувачам можливість оцінювати реальні зміни фінансового стану підприємства за звітний період (квартал, рік). Крім передбачених форм фінансової звітності «Баланс» (форма №1), Звіт про фінансові результати» (форма №2), «Звіт про рух грошових коштів» (форма №3), «Звіт по власний капітал) підприємство» (форма №4) має складати Примітки до фінансових звітів (форма №5) (далі - Примітки).

Інформацію, подану в фінансовій звітності, поділяють за місцем її подання на інформацію у складі показників звітів та інформацію в Примітках до звітів.

Для забезпечення зрозумілості даних фінансової звітності перевіряють, чи відображено в ній:

- підприємство (назву, територію, форму власності, орган державного управління, галузь, вид економічної діяльності);

- дату звітності та звітний період;

- валюту звітності та одиницю її виміру;

- відповідну інформацію за звітний і попередній періоди;

- облікову політику підприємства та її зміни;

- консолідовану фінансову звітність;

- припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

- обмеження щодо володіння активами;

- участь у спільних підприємствах;

- виявлені помилки минулих років та пов'язані з ними коригування;

- переоцінку статей фінансових звітів;

- іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями.

Під час здійснення контролю слід пам'ятати, що фінансовий звіт має містити дату, станом на яку наведено його показники, або відображувати період, який він охоплює. У разі, якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, то причини й наслідки цього мають бути розкритими в Примітках до фінансових звітів.

Крім того, у фінансовій звітності має бути зазначено валюту, в якій відображено елементи звітності, та одиницю її виміру. Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, за якою ведеться бухгалтерський облік, то підприємство має розкривати причини цього та методи, використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу.

Підприємство має висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису:

- принципів оцінки статей звітності;

- методів обліку щодо окремих статей звітності.

Інформацію, що підлягає розкриттю, слід наводити безпосередньо у фінансових звітах або в Примітках до них.

Примітки до фінансових звітів - це сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію і обґрунтування статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами бухгалтерського обліку).

Складання Приміток можна поділити на три основні етапи:

- аналіз вимог до змісту Приміток відповідно до чинних нормативних актів;

- вибір необхідних розділів Приміток (збір, обробка та вибір форми подання інформації, підготовка графічного матеріалу);

- відображення необхідної інформації у Примітках до фінансових звітів.

Під обліковою політикою розуміють сукупність принципів, методів і процедур, які підприємство використовує для складання та подання фінансової звітності.

Згідно з П(С) БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» підприємство повинне розкривати облікову політику шляхом опису:

- принципів оцінки статей звітності;

- методів обліку щодо окремих статей звітності.

До переліку конкретних аспектів облікової політики, необхідних для правильного розуміння фінансових звітів, слід віднести:

- визначення доходів;

- принципи консолідації фінансових звітів підприємств, включаючи дочірні підприємства та асоційовані компанії;

- об'єднання компаній;

- спільні підприємства;

- визнання та амортизацію матеріальних і нематеріальних активів;

- капіталізацію витрат і позики та інших витрат;

- будівельні контракти;

- інвестиційну власність;

- оренду;

- витрати на наукові дослідження та розробки;

- запаси;

- податки, включаючи відстрочені;

- резерви;

- витрати на виплати працівникам;

- перерахунок та хеджування іноземної валюти;

- визначення господарських і географічних сегментів та основу розподілу витрат між сегментами;

- визначення грошових коштів і їх еквівалентів;

- облік інфляції;

- державні гранти.

Під час проведення перевірки слід пам'ятати, що всі конкретні положення облікової політики в Україні визначаються відповідними П(С) БО. Так, наприклад, П(С) БО 3 «Звіт про фінансові результати» (форма №3) встановлює загальну облікову політику щодо визнання доходів, а П(С) БО 15 «Дохід» деталізує її за кожним видом доходів. У зв'язку з цим у Примітках підприємство має розкривати як загальний принцип, який застосовується до визнання доходів і витрат, так і особливості визначення доходів і витрат за видами діяльності).

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 29 листопада 2000 р. за №302 і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України від 11 грудня 2000 р. за №904/5125 передбачено ведення типової форми фінансової звітності №5 «Примітки до річної фінансової звітності».

Всі суб'єкти господарської діяльності повинні застосовувати єдині підходи оцінки та розкриття інформації. Водночас, обсяг інформації, яка має розкриватися, визначається потребами користувачів. У зв'язку з цим на законодавчому рівні необхідно встановити мінімальні вимоги до складу фінансової звітності відповідних суб'єктів господарювання, а додаткову інформацію кожний суб'єкт повинен надавати залежно від конкретної ситуації. Так, до складу фінансової звітності українських підприємств пропонується чотирирівневий підхід.

Перший рівень: звітність суб'єктів малого підприємництва потрібно було б обмежити річним Балансом (форма №1) і Звітом про фінансові результати (форма №2), який слід складати за елементами витрат з урахуванням змін залишків запасів.

Другий рівень: інші підприємства (крім суб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності) повинні складати Примітки в обсязі, обмеженому потребами державних органів (Міністерства фінансів України та Держкомстатом України).

Третій рівень: суб'єкти господарювання, що оприлюднюють фінансову звітність згідно зі ст. 14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», слід крім фінансових звітів надавати Примітки до них відповідно до вимог усіх П(С) БО.

Четвертий рівень: акціонерні товариства, акції яких допущено до лістингу на українських та зарубіжних фондових біржах, крім фінансової звітності повинні надавати додаткову інформацію про емітента, що вимагається відповідним регуляторним органом.

Розглянемо порядок здійснення контролю за правильністю формування приміток до фінансової звітності за кожною формою - №1-4 і відповідно до затверджених П(С) БО, яких потребує третій рівень.

2. Аудит фінансової стійкості

звіт аудит бухгалтерський фінансовий

Фінансова стійкість аграрного підприємства є однією з найважливіших характеристик його фінансового стану. Вона пов'язана зі ступенем залежності від кредиторів і інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів.

До власних коштів відносяться:

Статутний капітал - вартісне відображення сукупного внеску засновників (власників) в майно підприємства при його створенні. Розмір статутного капіталу визначається засновницькими документами і може бути змінений тільки за рішенням засновників підприємства і за умови внесення відповідних змін у засновницькі документи;

Резервний капітал - джерело власних коштів, яке створюється підприємством відповідно до законодавства шляхом відрахувань від прибутку;

Цільове фінансування - джерела власних коштів підприємства, які створюються за рахунок відрахувань від прибутку, що залишаються в розпорядженні;

Нерозподілений прибуток - частина чистого прибутку, яка не булла розподілена підприємством станом на дату складання звіту.

З іншого боку, до позикових коштів відносяться:

Короткострокові кредити банків - кредити банків, що знаходяться як у межах країни, так і за кордоном, які отримані на строк не більше одного року;

Довготермінові кредити банків - позики банків, що отримані на строк понад один рік;

Кредиторська заборгованість підприємства постачальникам і підрядникам, що створилася в результаті розриву між часом отримання матеріальних цінностей або споживанням послуг і датою його фактичної сплати;

1) заборгованість за розрахунками з бюджетом;

2) боргові зобов'язання підприємства з оплати праці перед своїми працівниками;

3) заборгованість органам соціального страхування;

4) заборгованість підприємства іншим господарським контрагентам.

Раціональне формування джерел коштів аудитором визначається за їх структурою. Основна увага приділяється власному капіталу.

Оцінка структури джерел коштів, яку доводиться подавати аудитору банкам-кредиторам, стосується зміни частки власних коштів у загальній сумі джерел коштів із погляду фінансового ризику при складанні угод, договорів. Ризик зростає у тих випадках, коли зменшується частка власних коштів.

Внутрішньовиробнича оцінка зміни частки власних коштів ґрунтується на необхідності скорочення або збільшення власного капіталу, скорочення або збільшення довготермінових або короткотермінових позик. Частка зовнішніх позик, кредитів і кредиторської заборгованості у загальних джерелах коштів залежить від співвідношення відсоткових ставок за кредит і ставок на дивіденди. Природно, що структура джерел коштів залежатиме від цих обставин. Співвідношення власного капіталу до залученого, як правило, має бути 1: 2.

Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об'єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі рівня його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

Відповідно до показника забезпечення запасів і витрат власними та позиченими коштами можна назвати такі типи фінансової сталості підприємства:

Абсолютна фінансова стійкість (трапляється на практиці дуже рідко) - коли власні оборотні кошти забезпечують запаси і витрати;

Нормально сталий фінансовий стан - коли запаси і витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостроковими позиковими джерелами;

Нестійкий фінансовий стан - коли запаси і витрати забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових позикових джерел та короткострокових кредитів і позик, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів і витрат;

Кризовий фінансовий стан - коли запаси і витрати не забезпечуються джерелами їх формування, і підприємство на межі банкрутства.

У світовій і вітчизняній обліково-аналітичній практиці розроблена система показників, що характеризують фінансову стійкість підприємства (табл.).

Основні показники аналізу фінансової стійкості підприємства

Список використаної літератури

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 2005 р. №996-ХІV // Нове діло. 2005. - №15 (34). - 13-20 жовтня.

2. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 14.09.2006 р. // Голос України. - 2006. - 29 жовтня.

3. «Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов `язань і господарських операцій підприємств і організацій» №291 від 30.11.1999 р.

4. Податковий кодекс України. - К.: «А.С.К.», 2012. - 1018 с.

5. Аудит. Підручник для ВУЗів. - К.: КНЕУ, 2012. - 408 с.

6. Адамс Р. Основи аудита: Пер. с англ. / Под. ред. Я.В. Соколова. - М.: Аудит: ЮНИТИ, 2012. - 398 с.

7. Жила В.Г. Ревізія і аудит: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2012. - 296 с.

8. Зубілевич С. Аудиторська діяльність в Україні: Проблеми становлення і перспективи розвитку // Бухгалтерський облік і аудит. 2012. - №9. - С. 18.

9. Міжнародні нормативи аудиту: Сб. с коммент. - Вип. 5. - К.: Аудит-трейнинг, 2012. - 344 с.

10. Основи аудиту. Підручник. К.: «А.С.К.», 2012. - 388 с.

11. Рудницький В. Методологія і організація аудиту. - Тернопіль: Економічна думка, 2012. - 192 с.

12. Редько О. Вітчизняний аудит, вибір вектора розвитку // Бухгалтерський облік і аудит. К.: Кондор, 2012. - 350 с.

13. Редько О. Генезис аудиту в Україні - між вчора та сьогодні. К.: «А.С.К.», 2011. - 369 с.

14. Рудницький В.С Методологія і організація аудиту. - Тернопіль: Економічна думка, 2012. - 402 с.

15. Сопко В., Балченко С. Аудиторський звіт і аудиторський висновок // Бухгалтерський облік і аудит. - 2012. - №10. - С. 12.

16. Федулова Л. Управління аудиторською діяльністю // Бухгалтерський облік і аудит. - 2012. - №8. - С. 20.

17. Шиманський Р. Проблеми розвитку аудиту // Бухгалтерський облік і аудит. - 2012. - №11. - С. 33.

Размещено на Allbest.ru