Роль НБУ в процесі банківського інвестиційного кредитування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

на тему: «Роль НБУ в процесі банківського інвестиційного кредитування»



Вступ

Для динамічного розвитку економіки сучасної України великого значення набуває теоретичне осмислення інвестиційного кредитування реального сектору економіки, яке стимулює створення нових і модернізацію діючих виробничих потужностей, забезпечує зростання основних макроекономічних показників, рівня та якості життя населення.

Ефективна діяльність підприємств в довгостроковій проекції, забезпечення високих темпів їхнього розвитку та збільшення конкурентоспроможності в значній мірі визначається рівнем інвестиційної активності, обґрунтованістю при виборі форм та методів, ефективністю механізмів інвестиційного кредитування юридичних осіб.

Існує безліч факторів і чинників, які впливають на інвестиційне кредитування, регулюють його діяльність, це складний процес взаємодії різних установ. У даній роботі розкрито роль Національного банку України в процесі банківського інвестиційного кредитування.



З погляду Н.В. Попової, інвестиційне кредитування можна визначити як фінансування діяльності, направленої на придбання, створення, реконструкцію, модернізацію об'єктів, у результаті чого виникає потік доходів, які забезпечують повернення банківських коштів і оплату за користування ними відповідно до принципів кредитування [1].

На думку Т.В. Майорової, а інвестиційне кредитування - це кредитний процес, що включає сукупність механізмів реалізації кредитних відносин в інвестиційній сфері. Ці відносини характеризуються рухом вартості (позичкового капіталу) від кредитора до позичальника та в протилежному напрямку. Їх специфічною особливістю є те, що вони мають інвестиційний характер, а саме:

а) об`єктом такого кредитування виступає не позичальник, а його інвестиційні наміри (інвестиційний проект), отже у кредитора виникає необхідність в детальному аналізі техніко-економічного обґрунтування інвестиційних заходів, що кредитуються;

б) відсоток з інвестиційного кредиту не повинен перевищувати рівень доходності за інвестиціями;

в) строк інвестиційного кредиту залежить від строку окупності інвестицій, отже він може бути короткостроковим, середньостроковим та довгостроковим;

г) інвестиційна позичка може бути видана з пільговим терміном відшкодування (на строк реалізації інвестицій), впродовж якого сплачуються лише проценти за кредит, а основна сума боргу відшкодовується у наступні періоди часу [3].

О.Г. Семенюта вважає, що специфічною особливістю інвестиційного кредиту виступає те, що він не може бути використаний як додатковий ресурс, якого не вистачає. Це є причиною того, що погашення даного кредиту може відхилятися від терміну окупності тільки за умови, якщо грошовий потік від даних інвестицій виявиться вищим, ніж передбачений у проекті. В іншому випадку кредит буде використовуватися як ресурс, якого не вистачає, і втратить властивості інвестиційного, тобто такого, який стимулює економічне зростання на мікро- та макрорівні [4].

Інвестиційному кредитуванню властивий широкий спектр функцій: загальних, тобто характерних для всіх видів кредиту, та спеціальних. Різноманітність наукових думок щодо ролі та сутності інвестиційного кредиту обумовлюють неоднозначність у визначенні його функцій.

Банківській системі в сучасних економічних умовах належить провідна роль у забезпеченні економічного розвитку країни. У ринковій економіці основною формою інвестиційного кредиту є банківський кредит. Інвестиційне кредитування господарських суб'єктів і громадян -- одна з найважливіших функцій банків як спеціалізованих кредитних установ. У сучасних умовах необхідно навчитися правильно і ефективно використовувати банківський інвестиційний кредит в інтересах розвитку національної економіки України.

Банківський інвестиційний кредит можуть надавати як спеціалізовані -- інвестиційні, інноваційні та іпотечні, так і універсальні -- комерційні банки. Проте специфіка завдань, що постають перед ними при інвестиційному кредитуванні, однакова:

1. розробка і здійснення комплексу заходів щодо кредитування інвестиційних проекті:

а) залучення коштів для інвестиційного кредитування на фінансових ринках капіталів іноземних і вітчизняних банків, міжнародних фінансових організацій, суб'єктів підприємницької діяльності та приватних осіб;

б) експертна оцінка інвестиційних проектів, розробка методів і критеріїв відбору об'єктів кредитування;

в) розробка разом із позичальником та інвестором фінансових умов здійснення проектів і вибір оптимальних форм кредитування;

г) розробка механізмів контролю та самостійне здійснення контрольних функцій щодо раціонального та цільового використання позичок;

2. співробітництво з міжнародними організаціями, урядовими та неурядовими організаціями іноземних держав, іноземними інвесторами з питань організації інвестиційного кредитування;

3. розробка і здійснення комплексу заходів з організації та реалізації схем кредитування, в яких банк є основним менеджером (агентом) або кредитором. [7]

Організація процесу банківського кредитування інвестиційних проектів базується на загальних принципах кредитування, до яких належать: строковість, цільовий характер, платність і забезпеченість. Проте вони мають свої особливості, які відрізняють банківський інвестиційний кредит від інших видів банківського кредиту.

Сучасній економічній практиці властивий широкий діапазон форм та методів банківського інвестиційного кредитування, що обумовлено: коливанням потреб підприємств в інвестиційних ресурсах, коливанням інвестиційного потенціалу кредиторів, рівнем кредитоспроможності позичальника та ліквідністю майна, яке пропонується в заставу, регулятивною політикою НБУ, зміною економічної та політичної кон'юнктури в країні та за її межами.

Інвестиційні кредити, які надаються банками, можна класифікувати за різними ознаками. Лише комплексний підхід до виділення видів банківського інвестиційного кредиту дозволяє найповніше охарактеризувати їх. Основними різновидами інвестиційного кредиту є строкові кредити підприємцям, револьверні кредити, довгострокові проектні кредити та андеррайтинг. Далі коротко зупинимось на кожному з них.

Строкові кредити підприємцям призначаються для фінансування довгота середньострокових інвестицій, таких як купівля обладнання або будівництво споруд строком більше одного року. Як правило, боржник звертається за великим кредитом, виходячи з кошторису на проект, а потім зобов'язується його погасити серіями платежів.

Револьверне кредитування, або револьверна кредитна лінія, дозволяє фірмі-боржнику запозичити кошти в межах визначеного ліміту, погашати всю суму запозичень або її частину та проводити у разі необхідності повторне запозичення в межах строку дії кредитної лінії. Як одна з найбільш гнучких форм інвестиційного кредитування вона часто надається без спеціального забезпечення і може бути короткостроковою або надаватися на 3--5 років. Така форма кредитування особливо часто використовується у випадках, коли клієнт не може досить точно визначити майбутні надходження готівки або розмір майбутніх потреб у кредитуванні. Револьверне кредитування дозволяє вирівняти коливання в рамках інвестиційного циклу проекту, надаючи можливість запозичувати додаткові суми в період скорочення обсягів продажів та виплачувати їх протягом періоду, коли надходження готівки є значним.[5]

Довгострокові проектні кредити є найбільш ризикованими кредитами або кредитами на фінансування поповнення основного капіталу, яке в майбутньому забезпечить надходження готівки. Проектні кредити нерідко надаються кількома компаніями, які спільно реалізують проект, або кількома кредиторами, якщо проекти значні за розміром і мають чимало ризиків.

Кредитування на консорційних засадах здійснюється за схемою: “створюй - володій - експлуатуй”. Така схема припускає згоду між учасниками проекту щодо утворення (будівництва) підприємства, його акціонування або корпоратизації та експлуатації власником на пайових умовах.

Звичайно на умовах консорціуму банк або кілька банків конвертують боргові зобов'язання в акції позичальника. Власниками проекту стають також підрядники, страхові компанії тощо.

Для реалізації великих проектів можуть створюватися промислово-фінансові групи та консорціуми, учасники яких, у тому числі банки, стають інвесторами, здійснюють безпосереднє кредитування і розподіляють між собою всі інвестиційні ризики.

Банківський консорціум надає інвестиційний кредит позичальнику в такі способи: шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб'єктам господарської діяльності; шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків, при цьому кредитування здійснюється залежно від потреби у кредиті; шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції (див. Положення НБУ “Про порядок здійснення консорціумного кредитування” від 21 лютого 1996 р.№ 37).[8]

Банківські консорціуми створюються з метою акумуляції кредитних ресурсів як в національній, так і в іноземній валюті, здійснення кредитування господарських інвестиційних програм із значними обсягами фінансування, зменшення кредитних ризиків, дотримання нормативного показника максимального розміру ризику на одного позичальника.

Різновидом консорціумного кредиту є паралельний кредит: в угоді беруть участь два або більше банків, які самостійно ведуть переговори з позичальником. Банки-кредитори узгоджують між собою умови кредитування, щоб у підсумку укласти кредитний договір із загальними для всіх учасників умовами. Кожний банк самостійно надає позичальнику визначену частку кредиту, дотримуючись загальних, узгоджених з іншими банками-кредиторами умов кредитування.[8]

На основі багатосторонніх банківських кредитів з'являється можливість здійснювати великі довгострокові кредитні проекти для задоволення потреб інвестиційної сфери.

Новою формою кредитування капітальних вкладень, що впроваджується в комерційних банках, є надання коштів клієнтам для реалізації ними довгострокових широкомасштабних проектів шляхом повного викупу випусків промислових облігацій, які емітуються цими клієнтами. У міжнародній практиці така операція називається андерайтинг. Вона має широке розповсюдження в діяльності спеціалізованих інвестиційних банків за кордоном. Упровадження андерайтингу в комерційних банках сприяє розширенню інвестиційних операцій, розвитку ринку цінних паперів в Україні, просуванню цінних паперів українських підприємств на світовий фінансовий ринок.

Найчастіше банками надається право здійснювати операції андерайтингу тільки для провідних підприємств пріоритетних галузей України (літакобудування, суднобудування, хімічна промисловість і т. ін.), продукція яких користується попитом на світовому ринку. Кожна операція андерайтингу узгоджується з департаментом інвестицій, координаційною радою банку з інвестиційної діяльності й отримує спеціальний дозвіл кредитного комітету, затверджений правлінням комерційного банку.[2]

Сума ліміту андерайтингу для одного підприємства не повинна перевищувати 10% власного капіталу банку і має відповідати вимогам Закону України “Про цінні папери і фондову біржу”, згідно з яким акціонерне товариство може випускати облігації на суму не більше 5% від розміру свого статутного фонду і лише після повної оплати всіх випущених акцій.

Андерайтинг надається, як правило, тільки підприємствам, які не мають перед банком зобов'язань по раніше отриманих позичках, і тільки для єдиного виду цінних паперів - іменних промислових облігацій з плаваючою відсотковою ставкою, номінал яких ув'язаний із динамікою ринкової вартості монетарного металу (наприклад золота), забезпечених договором застави майна позичальника, яке не є заставним забезпеченням іншого зобов'язання (боргу), і для яких умовами випуску передбачена можливість конвертації облігацій у звичайні акції підприємства. Такі облігації вважаються у світовій практиці найбільш привабливими для інвестора і надійно захищають права останнього з урахуванням інфляційних процесів.

Особливі умови андерайтингу:

а) іменні облігації реєструються на ім'я власника. У зазначений умовами випуску строк підприємство має перерахувати обумовлені відсотки на рахунок, указаний власником облігації;

б) плаваюча відсоткова ставка витрат по облігації має бути ув'язана з динамікою базової ставки грошового ринку України, наприклад, облікової відсоткової ставки Національного банку України;

в) номінал облігації має бути виражений двояко: у грошовій формі та у відповідній кількості дорогоцінного металу на момент випуску облігації. Умови випуску повинні передбачати право інвестора при погашенні облігації отримати суму, яка дорівнює ринковій вартості зазначеної в облігації кількості дорогоцінного металу на момент її викупу;

г) гарантією облігацій є договір застави на все майно підприємства, яке не є заставним забезпеченням іншого зобов'язання (боргу), причому враховується не тільки те майно, яким володіє підприємство на момент випуску облігацій, а й все те майно, яке підприємство може придбати в майбутньому;

д) конвертованість облігацій означає право їх власника через визначений термін обміняти облігацію (за його бажанням) на фіксовану кількість простих акцій підприємства, що випустило облігації. Це дає власнику облігацій потенційну можливість отримання додаткового прибутку при зростанні ринкової ціни зазначених вище акцій. [1]

Для визначення можливості надання андеррайтингу клієнт подає до установи банку на додаток до документа для аналізу фінансового стану і платоспроможності згідно зі стандартним переліком і документами з довгострокового проекту, для реалізації якого залучаються кошти, такі документи:

* проект проспекту емісії облігацій, складений згідно з вимогами інструкції Міністерства фінансів “Правила випуску і реєстрації цінних паперів на території України”;

* розрахунок строку дії облігації;

* розрахунок відсоткової ставки по облігації;

* пропозиції щодо графіка і розміру внесків до фонду погашення заборгованості (фонду випуску облігацій);

* пропозиції щодо винагороди банку за андерайтинг окрім відсоткових виплат по облігаціях (вона повинна бути в межах до 20 % загальної вартості облігацій, виходячи з їх номінальної вартості, тобто облігації викуповуються банком за ціною, обов'язково нижчою від номінальної вартості облігацій);

* проект договору застави на майно, яке є власністю підприємства, і не є заставним забезпеченням іншого зобов'язання (боргу), а також на все майно, яке підприємство може придбати в майбутньому;

* інші документи за узгодженням з установою банку.[3]

Банк на основі вивчення перелічених документів проводить оцінку надійності облігацій підприємства і можливості їх перерозміщення серед невеликої кількості великих установ-інвесторів (банків, страхових компаній, інвестиційних і пенсійних фондів) або великої кількості дрібних інвесторів через установи банку або серед дилерів, що спеціалізуються на проведенні операцій з цінними паперами, чи продажу облігацій на Фондовій біржі.

Враховуючи нерозвиненість фондового ринку (особливо ринку промислових облігацій) в Україні, однією з головних причин надання підприємствам кредиту у вигляді андерайтингу сьогодні є зацікавленість самого банку у придбанні таких облігацій для власного портфеля цінних паперів.

У разі прийняття позитивного рішення про надання кредиту у вигляді андерайтингу установою банку розробляється проект угоди про андерайтинг, особливе значення в якій необхідно приділити чіткому юридичному формулюванню умов випуску облігацій і спеціальних зобов'язань підприємства перед банком по наданню останньому можливості здійснення необхідного контролю за дотриманням умов випуску.

А. Кравченко виділяє опосередковані та безпосередні фактори. До опосередкованих відносяться: стан міжнародного фінансового ринку, фінансовий рейтинг країни, стан державного бюджету, динаміка ВВП, норма ліквідності банку, оподаткування та ставка рефінансування НБУ.

НБУ виступає кредитором останньої інстанції, він встановлює рівень облікової ставки за міжбанківськими кредитами, регулює діяльність банків на грошово-кредитному ринку.

Ефективність функціонування банківської системи України значною мірою залежить від рівня кваліфікації апарату управління НБУ як частини єдиного механізму банківської системи.

Потужним важелем модернізації структури економіки та підвищення продуктивності праці є монетарна політика. Незважаючи на відносне пом'якшення монетарної політики НБУ, фінансування інвестиційних процесів в Україні вкрай обмежене. Для підтримання позитивної динаміки інвестиційного процесу ключовим поточним завданням НБУ є формування сприятливих умов для перебігу інвестиційних процесів, а стратегічним - підвищення стійкості вітчизняної фінансової системи шляхом формування захисних і стабілізаційних антициклічних механізмів та розвиток її здатності до фінансування інвестиційних процесів. Монетарна політика має спрямовуватися на стабілізацію номінальних показників, що дозволить стабілізувати реальні значення ключових макроекономічних показників.[7]

Особливості сучасної кризи вітчизняної економіки продемонстрували, що без модернізації структури економіки та підвищення продуктивності праці відновлення позитивних темпів економічного зростання не відбудеться. Вирішення цих завдань потребує активізації інвестиційного процесу, одним із потужних важелів якого є монетарна політика.

Її стимулюючий вплив на інвестиційний процес полягає в спроможності НБУ:

1) формувати сприятливі макроекономічні умови в частині забезпечення достатнього обсягу грошової маси в обігу та прийнятної вартості фінансових ресурсів, стабільного валютного курсу і стало низьких темпів інфляції, що розширює горизонти інвестиційного планування та підвищує реальну прибутковість інвестиційних проектів;

2) цілеспрямовано розвивати мережу спеціалізованих банків і банків розвитку та стимулювати їх до надання ресурсів на інвестиційні цілі шляхом встановлення пільгових умов рефінансування та резервних вимог, гарантування і страхування кредитів на інвестиційні цілі. [6]

Незважаючи на відносне пом'якшення монетарної політики НБУ останнім часом в частині зниження облікової ставки та пом'якшення резервних вимог, вітчизняна банківська система має обмежені можливості фінансувати інвестиційні процеси. Це пов'язано із такими проблемами:

- нестача внутрішніх довгих і дешевих ресурсів, що веде до посилення залежності банківської системи від зовнішніх ринків капіталу;

- зависокі ризики та недосконалість інструментів їх страхування, що підтримує високі процентні ставки і знижує мотивацію банків кредитувати інвестиційні проекти;

- двозначні темпи інфляції, що знижували привабливість довгострокових інвестицій та дозволяли отримувати прибутки без модернізації виробництва

- суперечливість поточних цілей монетарної політики, коли завдання гальмування інфляційних процесів домінує над необхідністю стимулювати інвестиції шляхом зниження процентних ставок;

- нерозвиненість інституційної структури фінансової системи, де практично не представлені спеціалізовані банки, бюро гарантій, страхові фонди.

В Україні рівень процентних ставок по кредитах досить слабко корелює з динамікою грошової маси, проте тісно пов'язаний з темпами інфляції. Якщо процентні ставки за кредитами лишалися позитивними протягом усього досліджуваного періоду, то ставки за депозитами у реальному виразі були від'ємними у найскладніші для банків періоди.

Відсутність тенденції до зниження процентних ставок незважаючи на суттєве падіння темпів інфляції засвідчує зависокі ризики банківської діяльності та вимагає підвищеної уваги з боку уряду у напрямі стимулювання банків до зниження кредитних ставок та розвитку компенсаційних схем для кредитування інвестиційних проектів. Вагомий вплив на інвестиційну діяльність суб'єктів господарювання чинить боргове навантаження, насамперед зовнішні борги. З року в рік ми спостерігаємо їх невпинне підвищення за всіма секторами економіки в Україні, окрім банківського сектора, що не сприяє активній інвестиційній діяльності та підвищує залежність фінансового становища суб'єктів господарювання від коливань валютного курсу. У цих умовах зростає позитивне значення курсової стабільності (ревальвації) для інвестиційного процесу як у частині визначення рівня боргового навантаження, так і через здешевлення інвестиційного імпорту. [8]

Для підтримання позитивної динаміки інвестиційного процесу головним поточним завданням НБУ є формування сприятливих умов для перебігу інвестиційних процесів, а стратегічним - підвищення стійкості вітчизняної фінансової системи шляхом формування захисних і стабілізаційних антициклічних механізмів та розвиток її здатності до фінансування інвестиційних процесів.

1. Для формування сприятливих умов для перебігу інвестиційних процесів монетарна політика має спрямовуватися на:

- підвищення рівня монетизації та насиченості економіки кредитами, адекватно до грошового попиту з боку реального сектора економіки;

- удосконалення механізму грошової пропозиції в напрямі активізації каналу рефінансування комерційних банків та підвищення чутливості грошово-кредитного ринку до змін облікової ставки НБУ;

- цілеспрямоване зниження процентних ставок за кредитами та формування механізмів пільгового кредитування інвестиційних проектів;

- забезпечення стало низьких темпів інфляції шляхом комплексного і системного застосування інструментів грошово-кредитної, податкової, конкурентної, структурної політик, недопущення монетизації як дефіциту бюджету, так і профіциту платіжного балансу;

- удосконалення курсової політики в напрямі підвищення гнучкості обмінного курсу гривні, що розширює можливості НБУ контролювати розрив між динамікою номінального та реального курсу гривні;

- удосконалення регулювання міжнародних потоків капіталу в частині стримування припливу «гарячих» грошей, шляхом запровадження підвищених вимог обов'язкового резервування, оподаткування коштів, що виводяться у короткі терміни (менше 1 року);

- посилення контролю за борговою політикою окремих державних фінансових і нефінансових корпорацій;

- постійний моніторинг ризиків на основі макропруденційного підходу, націленого на запобігання ризикам;

- розвиток схем пріоритетного фінансування інвестиційних проектів за участю НБУ (приватно-державне партнерство), іпотечного кредитування, мікрокредитування та кредитування аграрного сектору економіки.

2. Розвиток здатності вітчизняної фінансової системи до фінансування інвестиційних процесів передбачає:

- удосконалення банківського регулювання на основі моніторингу змін регуляторних правил, які будуть прийняті Базельським та Європейським комітетами з питань банківського нагляду щодо оцінки ризиків та підвищення вимог до достатності капіталу, оцінка їх відповідності потребам розвитку банківського сектору в Україні та внесення відповідних змін в регуляторні акти НБУ;

- формування місткого внутрішнього ринку боргових зобов'язань в якості: інструменту трансформації коротких і розпорошених фінансових ресурсів у довгі та значні за обсягом позики; джерела ліквідних інструментів застави для рефінансування з боку НБУ; джерела комісійних доходів для банків, що компенсуватиме зниження процентної маржі; джерела рефінансування довгострокової кредитної заборгованості, зокрема іпотечної;

- «подовження» і диверсифікація внутрішньої ресурсної бази банків, у тому числі за рахунок використання потенціалу накопичених коштів домогосподарств;

- підвищення рівня захищеності коштів юридичних і фізичних осіб, що розміщені на рахунках в банківських установах, на основі впровадження диференційованих норм відрахувань банків до ФГВФО та вдосконалення джерел його формування з урахуванням заходів, що були здійсненні країнами світу в умовах фінансової кризи, зокрема вдосконалення процедур виконавчого провадження;

- зниження ризиків діяльності банків шляхом посилення пруденційного нагляду і підвищення прозорості банківської діяльності (становлення кредитних бюро, рейтингових агенцій);

- розробка механізму активізації кредитної підтримки банками розвитку реального сектора економіки шляхом надання НБУ пільгових кредитів рефінансування на кредити аграрного сектора, іпотеки, мікрокредити; а також із залученням ресурсів з ЄС на пільгових умовах (синдиковане кредитування);

- забезпечення реального функціонування системи фінансових інститутів розвитку (насамперед Державного банку реконструкції і розвитку); фінансових установ і організацій, що обслуговують експортні операції та сільське господарство, здійснюють мікрокредитування;

- створення інвестиційних банків та компенсаційних фондів для надання пільгових кредитів за участю держави, що забезпечують швидке розширення інвестиційного сегменту фінансового ринку;

- формування мережі гарантійних бюро, що будуть надавати гарантії банкам за кредитами на інвестиційні цілі.[6]



Висновки

банк інвестиційний кредит фінансування

Отже, інвестиційне кредитування - це кредитний процес, що включає сукупність механізмів реалізації кредитних відносин в інвестиційній сфері.

У ринковій економіці основною формою інвестиційного кредиту є банківський кредит. Інвестиційне кредитування господарських суб'єктів і громадян -- одна з найважливіших функцій банків як спеціалізованих кредитних установ. У сучасних умовах необхідно навчитися правильно і ефективно використовувати банківський інвестиційний кредит в інтересах розвитку національної економіки України.

Банківський інвестиційний кредит можуть надавати як спеціалізовані -- інвестиційні, інноваційні та іпотечні, так і універсальні -- комерційні банки. Проте специфіка завдань, що постають перед ними при інвестиційному кредитуванні, однакова

Існує безліч факторів і чинників, які впливають на інвестиційне кредитування, регулюють його діяльність, це складний процес взаємодії різних установ. Одним із складових є Національний банк України, який безпосередньо та опосередковано впливає на інвестиційне кредитування та здійснює моніторинг.

НБУ виступає кредитором останньої інстанції, він встановлює рівень облікової ставки за міжбанківськими кредитами, регулює діяльність банків на грошово-кредитному ринку.

Ефективність функціонування банківської системи України значною мірою залежить від рівня кваліфікації апарату управління НБУ як частини єдиного механізму банківської системи.

Потужним важелем модернізації структури економіки та підвищення продуктивності праці є монетарна політика.



Список використаної літератури

1. Балаянт Г.Р. Кредитування інвестиційних процесів в умовах становлення і розвитку ринкових відносин: Автореферат дисертації на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: 08.04.01 / Тернопільський державний економічний університет. - Тернопіль, 2006. - 19 с.

2. Бланк І.А. Основи финансового менеджменту/ Бланк І.А. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2006. - 620с.

3. Бодрецький М. Проблематика довгострокового кредитування // Вісник НБУ. - 2007. - №5. - С.32-38.

4. Лепак Р.І. Сучасні інструменти активізації інвестиційного кредитування/ Науковий вісник - 2006 - №16.3 - С.262-270.

5. Майорова Т.В. Банківське кредитування інвестиційних проектів: Автореф. дисертації на здобуття наукового ступеня канд. екон. наук: 08.04.01 / Київ. націон. екон. ун-т. - К., 2000. - 19 с.

6. Монетарні важелі стимулювання інвестиційних процесів в Україні. - Аналітична записка. - Національний інститут стратегічних досліджень.

7. Пересада А.А., Майорова Т.В. Інвестиційне кредитування: Навч. посібник. - К.: КНЭУ, 2002.-364 с.

8. Попова Н.В. Банківське інвестиційне кредитування: стан і перспективи розвитку: Автореферат дисертації на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: 08.04.01 / Тернопiльська академiя народного господарства. - Тернопіль, 2004. - 22 с.

Размещено на Allbest.ru