Місце і роль банків на грошовому ринку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Банківська система - одна з найважливіших і невід'ємних структур ринкової економіки. Розвиток банків, товарного виробництва і обігу йшов паралельно і тісно перепліталося. При цьому банки, проводячи грошові розрахунки, кредитуючи господарство, виступаючи посередниками у перерозподілі капіталів, істотно підвищують загальну ефективність виробництва, сприяють зростанню продуктивності суспільної праці. Практична роль банківської системи визначається тим, що вона керує в державі системою платежів і розрахунків; більшу частину своїх комерційних справ здійснює через внески, інвестиції і кредитні операції; поряд з іншими фінансовими посередниками банки направляють заощадження населення до фірм і виробничих структур. Банківська система відіграє виняткову роль у нормальному розвитку економіки країн. Україна не є винятком, і при переході до ринку в ній склалася нова банківська система. Природно, вона має деякі особливості, свої власні негаразди та шляхи їх вирішення.

Актуальність даної теми полягає в тому, що комерційні банки є основою для розвитку всього народного господарства в цілому. Від їх продуманої та послідовної політики багато в чому залежить діяльність підприємств, і кредити комерційних банків сприяють наповненню ринку України товарами народного споживання, паливом, енергетичними ресурсами і т.п.

Мета цієї роботи - дослідити діяльність комерційних банків в ринковій економіці, дати визначення банку як унікального явища економічного життя, проаналізувати структуру банківської системи, яка виконує функції "кровоносної системи" економіки, дати оцінку їх впливу на формування ринкової соціально-орієнтованої економіки в Україні і показати перспективи розвитку.

Об'єктом дослідження є Національний Банк України, комерційні банки, а предметом - операції, які вони виконують, їх функції, значення в економіці країни, а також проблеми їх розвитку і удосконалення. Завданням курсової роботи є аналіз, вивчення та дослідження кредитної системи України, операцій та функцій Національного банку України та комерційних банків України. Дана тема дозволяє з'ясувати проблеми розвитку комерційних банків як складової фінансової банківської системи України та її економічного зростання взагалі. Адже саме через фінансову систему здійснюється процес акумуляції фінансових ресурсів суспільства і забезпечується їх найефективніше і раціональне використання. Звідси походить провідна роль таких фінансових інститутів у суспільстві як комерційні банки.

При написанні курсової роботи було використано такі методи дослідження, як аналіз та синтез опрацьованої інформації, метод узагальнення та порівняння.

Дана курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел, додатків.



1. СУТЬ, ФУНКЦІЇ ТА ЗНАЧЕННЯ БАНКІВ

Банк - юридична особа, яка мас виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб [1].

Універсальність економічної сутності банку. Визначення сутності банку через базові його операції поширюється на всі види банків -- як на комерційні, так і на центральні. Адже центральні банки приймають депозити, видають позички і здійснюють розрахунки, тільки мають справу не з господарюючими суб'єктами, а з самими банками. Проте цей факт не змінює ситуації по суті -- центральний банк є банком банків і в цьому розумінні підпадає під вимоги базових банківських ознак. Якби це було не так, то вказані ознаки навряд чи були б достатніми для визначення сутності банку взагалі. У зв'язку з цим виникає питання, чи можна вважати центральний банк фінансовим посередником грошового ринку? На жаль, це питання в літературі обходять мовчанням. Так, у відомому американському підручнику Фредеріка С. Мишкіна фінансовими посередниками названо більше як 10 інституцій, проте ФРС як центрального банку США серед них немає. На наш погляд, для виключення центрального банку з числа фінансових посередників немає економічних підстав. Тією мірою, якою він відповідає економічним критеріям банку, він є фінансовим посередником. Більше того, як банк банків він виконує ще більш складну і відповідальну посередницьку місію, ніж ділові банки, оскільки є посередником серед фінансових посередників. У зв'язку з виконанням депозитно-позичкових операцій банки беруть участь у забезпеченні обороту платіжними засобами, у нарощуванні їх маси в обороті, активно впливаючи на пропозицію грошей. Відтак виникає ще одна специфічна риса в діяльності банків -- зберігання вільних резервів на кореспондентських рахунках у центральних банках і нормування залишку їх по залучених депозитах. Обов'язкове нормування депозитів є однією з найбільш жорстких вимог законодавства до банків, яка ставить їх у нерівні конкурентні умови на ринку з небанківськими посередниками. Тому в літературі інколи цю рису теж відносять до базових ознак банку. Проте для цього немає достатніх підстав і немає в цьому потреби.

По-перше, обов'язкове нормування депозитів є похідною рисою, яка випливає з базових операцій банків.

По-друге, ця риса не властива всім банкам, зокрема не нормуються пасиви центральних банків. Вона є відмітною рисою тільки банків другого рівня. По-третє, теоретично не виключається така ситуація на грошовому ринку, за якої відпаде потреба в нормуванні депозитів як інструментів монетарного регулювання [11].

Функції банків. Будучи самостійними суб'єктами грошового ринку, банки виконують певні економічні функції, в яких конкретизується їх сутність та призначення. У літературі, на жаль, найчастіше функції банків ототожнюються з певними напрямами чи видами їх діяльності, а то й просто з окремими операціями. Такий підхід до визначення функцій банків не правомірний. Функція банку -- більш складне, глибоке явище, ніж операція. Вона характеризує банк як абстрактну економічну структуру з макроекономічних позицій, з позицій її місця в економічній системі взагалі і впливу на все економічне середовище, в якому банк функціонує. Функція -- це те, що властиве кожному банку постійно, незалежно від того, які конкретні операції він виконує в даний момент. Операція ж характеризує певний вид роботи банку тільки в даний момент і стосовно лише окремого економічного суб'єкта, тобто на мікрорівні.

Враховуючи викладене вище, можна зробити висновок, що банки виконують такі функції:

- трансформаційну;

- емісійну.

Трансформаційна функція банків зумовлена посередницькою місією банків взагалі і їх особливим місцем серед фінансових посередників зокрема. Полягає вона в зміні (трансформації) таких якісних характеристик грошових потоків, що проходять через банки, як рівень ризикованості, строковість, обсяги та просторове спрямування.

У зв'язку з цим можна виділити такі напрями цієї функції:

- трансформація ризиків;

- трансформація строків;

- трансформація обсягів;

- просторова трансформація.

Трансформація ризиків полягає в тому, що банки, діяльність яких пов'язана з високим ризиком, вживаючи відповідних заходів, можуть звести ці ризики для своїх вкладників та акціонерів до мінімуму. До таких заходів належать: диверсифікація активних операцій, створення резервів, диференціація процентних ставок залежно від ризикованості кредитів, страхування депозитів тощо. Завдяки цим заходам банки беруть на себе переважну частину ризиків неповернення вкладень (кредитних, інвестиційних). Трансформація строків означає, що, мобілізуючи значні обсяги короткострокових коштів і постійно поповнюючи їх, банки одержують можливість деяку їх частину спрямовувати в довгострокові позички та інші довгострокові активи. Це вигідно не тільки банкам (вони одержують більш високий дохід), а й їхнім клієнтам. Позичальники одержують можливість профінансувати свої довгострокові проекти, а кредитори банків -- одержати більший дохід за своїми вкладами в банках.

Трансформація обсягів капіталів виявляється в тому, що, мобілізуючи великі обсяги дрібних вкладів, банки дістають можливість акумулювати великі маси капіталу для реалізації масштабних проектів. Без банків ці кошти залишались би розпорошеними, використовувалися б з низькою віддачею чи взагалі не використовувалися. Просторова трансформація означає, що банки можуть акумулювати ресурси з багатьох регіонів і навіть з інших країн і спрямувати на фінансування проектів одного регіону, однієї країни, одного об'єкта. Таким чином розсуваються географічні межі грошового ринку, він перетворюється у міжнародний і світовий, що полегшує балансування попиту і пропозиції на грошовому ринку в будь-якому місці світового ринку. Емісійна функція банків полягає в тому, що тільки вони можуть створювати додаткові платіжні засоби і спрямовувати їх в оборот, збільшуючи пропозицію грошей, або ж вилучати їх з обороту, зменшуючи пропозицію грошей. Цю функцію виконує як центральний банк, емітуючи готівкові та депозитні гроші, так і комерційні банки, емітуючи депозитні гроші через механізм грошово-кредитного мультиплікатора.

В економічній літературі називають й інші функції банків, наприклад функцію акумуляції коштів, функцію регулювання грошового обороту. На нашу думку, акумуляція коштів є складовою трансформаційної функції, оскільки будь-який вид трансформації вимагає попередньої акумуляції грошових коштів. Регулювання грошового обороту теж досягається через дві названі нами функції -- трансформаційну та емісійну. Через першу здійснюється структурне, якісне регулювання грошового обороту, а через другу -- кількісне: маси грошей в обороті та загальної пропозиції грошей. Тому виділяти такі функції навряд чи є потреба. Проте це питання вимагає подальшого, більш глибокого вивчення.

Свої функції комерційні банки реалізують через виконання певного набору операцій. Перелік операцій, які може здійснювати сучасний комерційний банк, змінюється залежно від країни та виду банку. Коло операцій, що можуть виконувати найбільш універсальні банки, якими є німецькі комерційні банки, показано на рис. [8].



Своєрідність банківських систем зумовлена великою кількістю банків, що функціонують у тій чи іншій країні. У загальному банки - це фінансові установи, що здійснюють різноманітні види операцій з грошима, цінними паперами та надають фінансові послуги суб'єктам господарювання. Банки випускають, зберігають, надають у кредит, купують і продають, обмінюють гроші і цінні папери, контролюють рух фінансових ресурсів, обіг грошей і цінних паперів, надають розрахунково-касові послуги. У зв'язку з такою різноманітністю банків їх можна класифікувати за певними ознаками.

Розрізняють два основних різновиди банків, які створюють рівневість у банківській системі - за системотворенням або за характером: центральний (емісійний) та комерційні банки.

Центральний банк - основний банк країни, що є емісійним центром, здійснює грошово-кредитну політику, регулює кредитні та валютні відносини, контролює діяльність комерційних банків, зберігає валютно-грошові резерви країни.

Комерційні банки - банки з різною формою власності, що виконують різноманітні види банківських операцій, які можна звести до трьох основних груп: пасивні (залучення коштів), активні (розміщення ресурсів) та розрахунково-касові. За функціями, що виконують банки, поділяють на дві основні групи: універсальні та спеціалізовані.

Універсальний банк - кредитна установа, що здійснює усі основні види банківських операцій (депозитні, кредитні, фондові, інвестиційні, довірчі, розрахункові) та надає банківські послуги всім клієнтам незалежно від галузевої належності.

Спеціалізовані банки - комерційні банки, що виконують грошові та інші операції і надають фінансові послуги за певними напрямами банківської діяльності.

У свою чергу, спеціалізовані банки поділяються залежно від основних функцій, що вони виконують (ощадні, інвестиційні, інноваційні, іпотечні, клірингові та інші банки).

Ощадний банк - спеціалізований банк, основна діяльність якого полягає у проведенні депозитних операцій та кредитуванні населення.

Інвестиційний банк - спеціалізований банк, що здійснює інвестиційну політику шляхом купівлі акцій. Ресурси банку формуються за рахунок продажу власних акцій. Як правило, вони не проводять депозитні операції з населенням.

Інноваційний банк - спеціалізований банк, який здійснює інвестиційну політику, операції з кредитування венчурного капіталу, надає кредити підприємствам на оновлення основних фондів (обладнання), реалізацію науково-технічних програм. Удосконалення виробництва в основному за рахунок власних коштів, вкладів клієнтів, випусків власних акцій та облігації, запозичених в емісійних банках, залучення депозитів. Кредити таких банків, як правило, є середньо- і довгостроковими.

Іпотечний банк - банк, який спеціалізується на операціях з надання довгострокових кредитів під заставу нерухомості, в основному на будівництво житлових і виробничих споруд, під порівняно високі процентні ставки. Ці банки можуть здійснювати й пасивні операції - випускати іпотечні облігації. Залежно від напрямів кредитування іпотечні банки поділяються на земельні банки (надають кредити під заставу землі), меліоративні (кредити на меліоративні роботи), комунальні (банки, що надають кредити під заставу міської нерухомості). Кліринговий банк - є членом розрахункової (клірингової) палати, надає банківські послуги - розрахунки за відкритими у ньому рахунками, супровід важливих комерційних проектів, придбання і реалізація цінних паперів тощо.

Банк розвитку - державна або приватна фінансово-кредитна установа, що сприяє вкладенню інвестицій в економіку, здійснює довгострокове кредитування у великих розмірах стратегічно важливих проектів.

За формою власності розрізняють: державні, змішані, міждержавні, акціонерні, неакціонерні, муніципальні, кооперативні, консорціуми} бант.

Державний банк - банк, що знаходиться в державній власності та управління яким здійснюють державні органи.

Змішані банки - це або банки, у яких бере участь іноземний капітал, або напівдержавні банки з участю державного і приватного капіталів.

Міждержавні банки - грошово-кредитні ресурси, які використовуються для проведення єдиної грошово-кредитної, а також соціальної і регіональної політики країн, що є членами банків. Наприклад, ресурси Європейського інвестиційного банку, Європейського фонду розвитку, Європейського банку реконструкції і розвитку, Міжнародного валютного фонду тощо.

Акціонерний банк - банк, статутний фонд якого складається з об'єднаних грошових засобів шляхом випуску й продажу акцій для спільної господарської діяльності та отримання прибутку. Акціонерний банк є юридичною особою і несе відповідальність за зобов'язаннями у межах власного капіталу (майна). Кожен акціонер відповідає у межах вартості його акцій. Управління акціонерним банком здійснюється виборним колективним органом (правлінням, радою директорів та ін.). Вищим органом управління - є збори його акціонерів. Контрольним органом - обрана зборами акціонерів наглядова рада (ревізійна комісія).

Неакціонерні банки (класичний приклад - банкірський дім) - приватні банківські установи, що належать одному або групі банкірів, об'єднані в товариства з необмеженою відповідальністю. Значного поширення набули останнім часом. Створюючи банківські консорціуми, вони отримують засновницькі прибутки, управляють довірчими фондами, здійснюють торговельні операції із золотом та сировинними товарами, а також проводять проектно-консультативні, підрядні Й посередницькі операції. Здійснюють страхування життя та надають багато інших видів послуг.

Муніципальні банки - банки, що перебувають у власності муніципальних утворень.

Кооперативні банки - кредитно-фінансові установи, створені на пайових засадах товаровиробників для задоволення взаємних потреб у кредиті та надання інших банківських послуг.

Консорціумні банки - об'єднана банківська організація акціонерного типу, яка належить кільком банкам, фінансовим компаніям, корпораціям (пайова частка кожного з них не повинна перевищувати 50 %). За юридичним статусом Консорціумний банк - самостійна компанія, яка створюється для реалізації великомасштабних національних або міжнародних програм (масштабне будівництво, євровалютні операції, проектне фінансування, операції на валютних ринках та ринках позичкових капіталів, кредитування зовнішньої торгівлі тощо).

Банківська система у тій чи іншій країні складається із різноманітної кількості та різних видів банків, що зумовлено історією розвитку. Роль банків досить різна і їхнє місце визначається законодавством держави, де вони наділяються певними функціями. Одне з принципово важливих значень банків є виконання ними ролі посередників в економічній системі [6].

2. АНАЛІЗ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ ТА ЇЇ РОЛЬ НА ГРОШОВОМУ РИНКУ

Проведений аналіз банківської системи України за 2014р. дозволив зробити нижченаведені висновки. Станом на 01 липня 2014 року ліцензію Національного банку України мали 174 банківські установи (в т.ч. 51 банк з іноземним капіталом). Протягом І півріччя 2014 року до Державного реєстру банків було включено одну банківську установу. При цьому, варто зазначити, що на дату написання огляду до 18 банківських установ у зв'язку з втратою платоспроможності ФГВФО було введено тимчасову адміністрацію, щодо окремих банків прийнято рішення про ліквідацію.

Детальна інформація про динаміку зміни кількості банків України відображена нижче, на рис.1.1

Таким чином, станом на 01 липня 2014 року структура власності активів банківської системи України була представлена наступним чином: банки з приватним українським капіталом складають близько 51%; банки з іноземним капіталом (крім російських) - 16%; банки з російським капіталом - 13%; державні банки - 20%.

Інстинуційна структура банківської системи.

Протягом І півріччя 2014 року чисті активи банківської системи України збільшились лише на 2,26% (28 867 млн. грн.) та становили 1 307,0 млрд. грн. станом на 01.07.2014 р. що, в свою чергу, обумовлено складною економіко-політичною ситуацією в Україні, яка стримує розвиток банківського бізнесу.

Варто зазначити, що незважаючи на ліквідацію ряду банківських установ, зростання активів відбувалось за рахунок девальвації національної валюти, що також відобразилось на порівняному збільшенні залишків валютних активів. Станом на 01 липня 2014 року частка валютних активів в сукупних активах складала 41,08%, в той час як 01 січня 2014 року - 36,81%.

Незважаючи на деяке збільшення протягом червня залишків коштів населення в національній валюті, значний відтік клієнтських коштів з початку року вкрай негативно вплинув на ліквідність та платоспроможність банківської системи. Протягом І півріччя 2014 року обсяг грошових коштів (включаючи залишки коштів, розміщених на коррахунках в НБУ) зменшився на 17,46% (14 596 млн. грн.) та станом на 01 липня 2014 року складає 69 016 млн. грн.

Обсяг рефінансування банків НБУ задля підтримання ліквідності протягом І півріччя поточного року становив 119,9 млрд. грн. за середньою відсотковою ставкою 13,94% річних. За строками до погашення операції з рефінансування протягом І півріччя 2014 року були переважно короткостроковими. При цьому НБУ було прийнято рішення про продовження термінів погашення банками залучених раніше від Нацбанку кредитів до 10 грудня 2014 року.

Протягом І півріччя 2014 року обсяг клієнтського кредитного портфеля збільшився на 8,9% та станом на 01 липня 2014 року складає 992,53 млрд. грн. Нестабільне політичне середовище, низькі темпи розвитку економіки змушують банківські установи більш прискіпливо відноситись до фінансового стану потенційних позичальників або й взагалі призупинити на деякий час кредитування. Причиною вагомого нарощення кредитного портфеля є значна девальвація національної валюти, що, в свою чергу, відобразилась на збільшенні кредитних залишків в гривневому еквіваленті.

Нестабільне економічне середовище та значна девальвація національної валюти в 2014 році спричинили збільшення боргового навантаження на позичальників, що, в свою чергу, сприяло зростанню обсягу простроченої заборгованості на 40,02% (28,08 млрд. грн.), що станом на 01.07.2014 р. складає 98 260 млн. грн. та відповідає 9,9% клієнтського кредитного портфеля і, в свою чергу, в повній мірі покривається сформованими резервами.

Впродовж І півріччя 2014 року обсяг портфеля коштів клієнтів зменшився на 2,28% (15 239 млн. грн.) та станом на початок липня 2014 року складав 653 435 млн. грн. Основною складовою клієнтського портфеля є кошти населення, за строковим характером переважали короткострокові депозитні вклади строком до 1 року.

Таким чином, станом на 2014 рік структура власності активів банківської системи України була представлена наступним чином: банки з приватним українським капіталом складають близько 51%; банки з іноземним капіталом (крім російських) - 16%; банки з російським капіталом - 13%; державні банки - 20% (див. рисунок 1.2.).

Рис.1.2. Структура власності активів банківської системи України станом на 2014р.

Згідно рішення №975 від 20 грудня 2013 року НБУ було визначено такі граничні межі розміру активів для окремих груп банків на 2014 рік:

· група I: активи більше 21 000 млн. грн.;

· група II: активи більше 6 000 млн. грн.;

· група III: активи більше 3 000 млн. грн.;

· група IV: активи менше 3 000 млн. грн.

На рис. 1.3 візуалізовано розподіл активів банківської системи за групами банків, згідно з класифікацією НБУ, станом на 01.04.2014 р. та на 01.07.2014 р. Протягом ІІ кварталу 2014 року розподіл активів банківської системи України за групами не зазнав суттєвих змін. Розподіл активів БСУ за групами станом на 01.07.2014 р. представлений наступним чином: активи банків І групи - 65,99%, активи банків ІІ групи - 15,09%, активи банків ІІІ групи - 6,96%, активи банків ІV групи - 9,58%.

Рис.1.3. Розподіл активів української банківської системи за групами банків

Активи банківської системи

Протягом І півріччя 2014 року чисті активи банківської системи України збільшились лише на 2,26% (28 867 млн. грн.) та становили 1 307,0 млрд. грн. станом на 01.07.2014 р. що, в свою чергу, обумовлено складною економіко-політичною ситуацією в Україні, яка стримує розвиток банківського бізнесу.

Варто зазначити, що незважаючи на ліквідацію ряду банківських установ, зростання активів відбувалось за рахунок девальвації національної валюти, що також відобразилось на порівняному збільшенні залишків валютних активів. Станом на 01 липня 2014 року частка валютних активів в сукупних активах складала 41,08%, в той час як 01 січня 2014 року - 36,81%.

Незважаючи на деяке збільшення протягом червня залишків коштів населення в національній валюті, значний відтік клієнтських коштів з початку року вкрай негативно вплинув на ліквідність та платоспроможність банківської системи. Протягом І півріччя 2014 року обсяг грошових коштів (включаючи залишки коштів, розміщених на коррахунках в НБУ) зменшився на 17,46% (14 596 млн. грн.) та станом на 01 липня 2014 року складає 69 016 млн. грн.

Обсяг рефінансування банків НБУ задля підтримання ліквідності протягом І півріччя поточного року становив 119,9 млрд. грн. за середньою відсотковою ставкою 13,94% річних. За строками до погашення операції з рефінансування протягом І півріччя 2014 року були переважно короткостроковими. При цьому НБУ було прийнято рішення про продовження термінів погашення банками залучених раніше від Нацбанку кредитів до 10 грудня 2014 року.

Разом з тим, з метою сприяння більш гнучкому управлінню ліквідністю, НБУ було прийнято рішення про зниження обсягу обов'язкових резервів, які повинні зберігатися на початок операційного дня на коррахунку банку в Нацбанку з 50% до 40% суми обов'язкових резервів. При цьому, стало відомо про скасування з 19.08.2014 р. вимоги щодо формування обов'язкових резервів на окремому рахунку в НБУ.

Протягом перших шести місяців 2014 року залишок коштів на коррахунках та транзитних рахунках зменшився на 10,04% (3 315,7 млн. грн.). Таким чином, на початок липня залишок коштів на коррахунках становив 29 724,9 млн. грн.



Національний банк вжив низку інших економічних заходів для стабілізації ситуації. Було підвищено облікову ставку (з 6,5% до 9,5%, починаючи з 15.04.2014 р. та з 9,5% до 12,5%, починаючи з 17.07.2014 р.), оптимізовано норми банківського нагляду та валютного контролю, створено незалежний аудиторський комітет.

Клієнтський кредитний портфель. Протягом І півріччя 2014 року обсяг клієнтського кредитного портфеля збільшився на 8,9% та станом на 01 липня 2014 року складає 992,53 млрд. грн. Нестабільне політичне середовище, низькі темпи розвитку економіки змушують банківські установи більш прискіпливо відноситись до фінансового стану потенційних позичальників або й взагалі призупинити на деякий час кредитування.

Причиною вагомого нарощення кредитного портфеля є значна девальвація національної валюти, що, в свою чергу, відобразилась на збільшенні кредитних залишків в гривневому еквіваленті.

Корпоративний клієнтський кредитний портфель представлений переважно коротко- та середньостроковими кредитами в національній валюті нефінансовим корпораціям, за цільовим спрямуванням - інші кредити (в т.ч. кредити в поточну діяльність).

Кредитний портфель суб'єктів господарської діяльності за видами економічної діяльності був представлений переважно кредитами, наданими представникам сфери «Оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів» та «Переробна промисловість». Обсяг кредитів, наданих підприємствам торгівлі протягом ІІ кварталу 2014 року зменшився на 5,96% (17 120 млн. грн.), що, в свою чергу, зумовлено складною економічною ситуацією у країні (в т.ч. зменшення платоспроможного попиту та реальних доходів населення, що змушує громадян менше витрачати та орієнтацією підприємств торгівлі переважно на імпорт в умовах девальвації національної валюти, що зумовлює подорожчання товарів). Рівень рентабельності операційної діяльності виробництва 9 підприємств сфери «Промисловість» складає -5,9% та «Оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів» - (-) 23,9%. Станом на початок липня 2014 року, середнє значення відсоткової ставки10 за кредитами, наданими суб'єктам господарювання, складало 16,2% в національній валюті та 7,4% в іноземній валюті (16,3% та 8,2% відповідно на початку січня 2014 року).

Роздрібний клієнтський кредитний портфель протягом І півріччя 2014 року збільшився на 4,02% (6 739 млн. грн.) та станом на 01 липня 2014 року складав 174 512 млн. грн. Основною складовою роздрібного клієнтського кредитного портфеля є споживчі кредити (в т.ч. «кешові» кредити). Обсяг іпотечних кредитів, наданих фізичним особам протягом І півріччя 2014 року, порівняно з аналогічним періодом минулого року, зменшився на 2,63% (1 637 млн. грн.). В цілому, низькі темпи розвитку іпотечного кредитування обумовлені доволі низькими темпами відновлення будівельної галузі, а також з достатньо низьким платоспроможним попитом населення на довгострокове кредитування.

Зобов'язання українських банків.

Станом на 01.07.2014 р. обсяг зобов'язань БСУ складає 1 128,5 млрд. грн. Основною складовою зобов'язань банківської системи України є портфель коштів населення - 37,23%. Середні відсоткові ставки за депозитами в національній та іноземній валюті станом на 01.07.2014 р. складають 15,6% та 8,1% відповідно (13,2% та 7,2% на початку року).

Динаміку та структуру зобов'язань БСУ представлено на рисунку 3.1.

Впродовж І півріччя 2014 року обсяг портфеля коштів клієнтів зменшився на 2,28% (15 239 млн. грн.) та станом на початок липня 2014 року складав 653 435 млн. грн. Основною складовою клієнтського портфеля є кошти населення, за строковим характером переважали короткострокові депозитні вклади строком до 1 року 11. При цьому, слід зазначити, що протягом І півріччя поточного року як з боку суб'єктів господарювання, так і з боку населення активно вилучались строкові кошти. Як і в минулих періодах, основним джерелом фондування кредитних операцій залишаються кошти фізичних осіб. При цьому, внаслідок значного відтоку коштів з клієнтського портфеля, значення співвідношення виданих кредитів до депозитних вкладів значно зросло та за підсумками І півріччя 2014 року становить 151,89% (136,3% станом на 01.01.2014 р.).

Причинами вилучення строкового ресурсу з боку суб'єктів господарської діяльності є економічна та політична нестабільність в державі, що зумовила виникнення фінансових труднощів, а також обмеженість доступу до кредитних ресурсів. Таким чином, підприємства змушені були вилучати власні депозити задля фінансування поточної діяльності. У випадку ж з фізичними особами - вилучення строкових депозитів відбувалась на фоні зниження реальних доходів населення за одночасного підвищення рівня інфляції, а також зростання недовіри до банківської системи.

Обсяг готівки, що перебуває поза банківською системою, протягом І півріччя 2014 року збільшився на 21,9% - до 289,9 млрд. грн. Обсяг грошової маси з початку року збільшився на 4,1% - до 946,1 млрд. грн.

Капітал українських банків.

Протягом І півріччя 2014 року обсяг регулятивного капіталу зменшився на 17 632 млн. грн. та станом на 01.07.2014 р. складає 187 344 млн. грн. Адекватність регулятивного капіталу протягом І півріччя 2014 року знизилась на 2,39% та станом на 01.07.2014 р. складає 15,87% та перевищує з достатнім запасом мінімальне допустиме значення (10%).

Додатково зазначаємо, що в результаті набуття чинності Закону №4938 змінено визначені ЗУ «Про банки і банківську діяльність» мінімальні обсяги статутного та додаткового капіталу банків. Так, мінімальний розмір статутного капіталу банку збільшено зі 120 млн. грн. до 500 млн. грн.; максимальний розмір додаткового капіталу було зменшено зі 100% до ? основного капіталу банківської установи. Згідно з Концепцією реформування банківської системи, підготовленою НБУ, докапіталізація банків має завершитися до 2024 року.

Зауважимо, що на дату написання огляду, до 18 банківських установ у зв'язку з втратою платоспроможності Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) було введено тимчасову адміністрацію, окремі банки прийнято рішення ліквідувати.

Протягом І півріччя 2014 року 19 банківських установ збільшили статутний капітал на загальну суму 3,59 млрд. грн., з них 3 банки належать до І групи, 4 - до ІІ групи, 1 - до ІІІ групи та 11 - до ІV групи (див. табл. 4.1). Слід зазначити, що банки усіх груп збільшували статутний капітал переважно з метою розширення діяльності або підтримки бізнесу у випадку необхідності, за винятком деяких банків IV групи, які нарощували капіталізацію з метою виконання законодавчо встановлених вимог щодо мінімального розміру статутного та регулятивного капіталів.

Фінансові результати банків.

За підсумками І півріччя 2014 року фінансовий результат БСУ був позитивним та становив 1 250 млн. грн. Позитивний фінансовий результат БСУ за підсумками І півріччя 2014 року зумовлений в першу ліквідацією чергу значної частини проблемних банків, що, в свою чергу, слугувало причиною від'ємного фінансового результату всієї банківської системи. (див. табл. 5.1.).



Станом на 01 липня 2014 року чистий операційний дохід від основної діяльності становить 47 646 млн. грн. (в т.ч. чистий процентний дохід - 28 289 млн. грн.). Співвідношення чистого операційного доходу від основної діяльності до адміністративних та інших операційних витрат є прийнятним та наразі становить 179,75%. Станом на 01 липня 2014 року співвідношення адміністративно-господарських витрат до валових доходів становить 20,81%.

За результатами І півріччя 2014 року збиток показали 35 банків зі 173 (1/5 банківських установ), які подали звітність до НБУ. Кількість збиткових банків порівняно з результатом аналогічного періоду 2013 року збільшилась на 18 установ. Загальна сума збитку, показана збитковими банками, за результатами І півріччя 2014 року становила -5 358,02 млн. грн. (-6 683,48 млн. грн. за результатами 2013 року). Найбільш збитковим банком був РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ (-1 002,74 млн. грн.)

Найбільш прибутковим банком за результатами І півріччя 2014 року був ВТБ БАНК (1 026,12 млн. грн.). Друге та третє місця належать ПРОМІНВЕСТБАНКУ (874,62 млн. грн.) та СІТІБАНКУ (803,63 млн. грн.) [10].

3. ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Розвинута банківська система є необхідною умовою нормального функціонування економіки, тобто функціонування суб'єктів господарської діяльності та державного бюджету. Лише через досконалу банківську систему можна здійснити реструктуризацію економіки в цілому. Крім того, надійний і розвинений банківський сектор відіграє надзвичайно важливу роль у стабілізації економіки країни. Без залучення коштів населення у банківський сектор неможлива фінансова санація підприємств, які потребують фондів для функціонування і реструктуризації.

Головною ланкою кредитної системи у будь-якій країні є банки, які здійснюють основну масу кредитних і фінансових операцій. У сучасних ринкових умовах банки - це фінансові організації (установи), що зберігають, надають, розподіляють, обмінюють, контролюють кошти й обіг грошей і цінних паперів. Банки (в економічному аспекті) - це фінансові інститути, що акумулюють грошові кошти та різноманітні нагромадження (золоті запаси, цінні папери та ін.), надають кредити, здійснюють грошові розрахунки, операції із золотом та дорогоцінними металами, забезпечують обіг грошей і цінних паперів, виконують інші функції.

Основне завдання банку - здійснювати посередництво в переміщенні коштів від кредиторів до позичальників.

Сьогодні в більшості країн світу функціонує дворівнева банківська система. За такою системою відносини між банками будуються в двох площинах: по вертикалі і по горизонталі. По вертикалі - це відносини підпорядкування між центральним банком, як керівним органом усієї банківської системи, і комерційними банками. По горизонталі - це відносини рівноправного партнерства та конкуренції між комерційними банками. Центральним банкам, або банкам першого рівня, притаманні функції резервної системи: 1) емісія кредитних грошей і контроль за грошовим обігом у країні, кредитно-розрахункове обслуговування інших кредитних інститутів, тобто виконання ролі «банку банків»; 2) кредитно-розрахункове обслуговування держави; 3) реалізація грошово-кредитної політики і регулювання на цій основі економічних процесів.

Комерційні банки є багатофункціональними установами, що займаються практично всіма видами кредитних і фінансових операцій, пов'язаних з обслуговуванням господарської діяльності своїх клієнтів.

Істотна зміна державних пріоритетів у реформуванні економіки України потребує швидкої та адекватної реакції на зміни умов економічної та господарської діяльності з боку комерційних банків. Серед ключових питань, з якими українські банки стикатимуться на сучасному етапі в своїй поточній діяльності, слід виділити такі:

- реорганізація фінансового сектору національної економіки відповідності з вимогами та за сприянням міжнародних фінансових організацій;

· перехід до системи постійного контролю ліквідності та введення нового порядку регулювання діяльності комерційних банків з боку НБУ;

· впровадження системи регулярної оцінки ефективності діяльності комерційних банків та визначення рейтингових показників;

· створення автоматизованих систем, баз даних, що забезпечуватимуть відслідковування кредитної історії клієнтів комерційних банків;

· реформування механізму оподаткування банківської діяльності;

· завершення формування системи страхових, резервних та статутних фондів;

· вдосконалення системи фінансового оздоровлення комерційних банків і т. ін.[2].

В цілому, дослідження сучасного стану та перспектив розвитку банківських систем розвинутих держав та України потребує виділення найважливіших проблем, що мають бути вирішені в ході реформування національної фінансово-економічної системи:

· високий ступінь невідповідності між формами власності та рівнями ефективності діяльності в банківській та виробничо-промисловій сферах;

· нераціональна територіальна структура - висока концентрація банків, а отже, і наявність відчутної конкуренції у великих торговельно-промислових центрах та практично повний монополізм двох-трьох банків у менш розвинених регіонах;

· недостатність правової бази в області фінансової діяльності в цілому (захист інтересів клієнтів, механізм банкрутства, злиття банківського та промислового капіталу, трастові операції, венчурний бізнес, небанківські фінансово-кредитні інститути), також практична відсутність податкових та інших регулюючих важелів в плані стимулювання інвестиційної діяльності; диверсифікації банківських операцій;

· незначна участь іноземного капіталу, іноземних банків та їх філіалів, що істотно обмежує притік іноземних інвестицій [3].

Потреби української економіки в активнішому залученні ресурсів іноземних банків зумовлені недостатнім рівнем капіталізації, потребою у прискореному розвитку фінансових ринків; залученні сучасних банківських технологій і досвіду банківського менеджменту як передумов для подальшого розвитку національної фінансової системи і підвищення прибутковості (нинішній рівень рентабельності банків - 11,1% до оподаткування - є недостатнім для збереження рівня капіталізації в майбутньому).

Відтак за рахунок використання досвіду і ресурсів іноземних банків передбачається вирішення низки дисбалансів української банкової системи, а саме:

1) розбалансування валютної структури активів і пасивів українських банків; 2) зростання різниці у термінах погашення активів та пасивів, пов'язаної з обмеженими можливостями українських банків залучати довготермінові ресурси в умовах пришвидшеного зростання обсягів довгострокового кредитування; 3) загострення ресурсної проблеми в умовах поступового вичерпання такого джерела як кошти населення; 4) неефективне управління формуванням і розподілом ресурсної бази: отримані переважно за рахунок зовнішніх запозичень «довгі» кошти спрямовуються на фінансування споживчих потреб населення[5,7].

Проте, зважаючи на структуру основних мотивів приходу іноземних банків в Україну, сприяння вирішенню проблем української банківської системи не входить у перелік їх інтересів. Натомість, саме наявність цих проблем в значній мірі визначає можливість отримання іноземними банками високих прибутків на українському ринку. Тому, як переконує світовий досвід, за відсутності виваженої стратегії відкриття внутрішнього ринку банківських послуг, розробленої з урахуванням інтересів України, наслідки приходу іноземного банківського капіталу можуть набути переважно негативного забарвлення, а саме :

1) розширення ресурсної бази фінансування реального сектора вітчизняної економіки не означає їх автоматичної переорієнтації до інноваційних галузей. За відсутності механізмів оптимального розподілу фінансових ресурсів підвищується ймовірність збереження викривленої валютної, строкової і галузевої структури банківського кредитування переважно високоприбуткових галузей (торгівлі, операцій з нерухомістю, галузей, пов'язаних із видобуванням і первинною переробкою мінерально-сировинних ресурсів), що веде до загострення структурних ризиків;

2) підвищення якості обслуговування і зниження рівня процентних ставок за кредитами в умовах спрощеного доступу філій іноземних банків до ресурсів материнських структур, їх якіснішої технологічної і методологічної бази, великого досвіду маркетингових стратегій і технологій ризик-менеджменту, гнучкості підходів до питань кредитування населення створить нерівні умови конкуренції на фінансовому ринку України, що обумовить необхідність значних витрат вітчизняних банків на впровадження нових технологій та навчання персоналу, що зменшить їх фінансову стійкість; приведе до перерозподілу на користь іноземних філій ринку корпоративних клієнтів та встановлення зарубіжними банками контролю над найбільш ефективними сферами діяльності; підвищить залежність економічного розвитку України від інтересів іноземних банків;

3) за зменшення впливу внутрішніх шоків на стабільність функціонування банківської системи в умовах розширення можливостей іноземних філій вирішувати свої фінансові проблеми за рахунок материнської компанії зростає загроза неконтрольованого відтоку капіталу і фінансових ресурсів: можливість швидкого згортання діяльності, виведення кредитних ресурсів та інвестицій з України філій іноземних банків з метою мінімізації ризиків та фінансових втрат при одночасній слабкості національної частини банківського сектору спровокує колапс національної фінансової системи;

4) за збільшення об'ємів іноземних інвестицій в економіку України, підтриманих діяльністю іноземних банків, в майбутньому слід очікувати не менш потужного відпливу капіталу у формі виведення прибутків із відповідними негативними наслідками для стану платіжного балансу, вітчизняного валютного ринку, курсу української валюти[9].

Таким чином, завдяки розширенню присутності іноземних банків в Україні інтенсифікується розвиток якісно нового фінансово-економічного середовища, головну роль в якому відіграватимуть іноземні банки та іноземна валюта. Це створює загрозу реалізації внутрішніх і зовнішніх стратегічних завдань, які стоять перед українською економікою. Відтак процес входження іноземного капіталу в український банківський сектор, особливо в умовах деформованого механізму розподілу фінансових ресурсів, має бути вкрай поступовим і регульованим державою. Раціональна стратегія державного управління процесом входження іноземних банків в Україну полягає в тому, щоб максимально інтегрувати їх в українську економіку, орієнтуючи на виконання пріоритетних національних завдань. У зв'язку з цим основним завданням має стати удосконалення механізмів розподілу ресурсів, та переорієнтація з використання адміністративних важелів стримування експансії іноземного банківського капіталу на зміцнення конкурентоспроможності української банківської системи шляхом максимальної компенсації відсутності у неї переваг, якими володіють іноземні банки.

На стан банківської системи впливають численні фактори - зовнішні, внутрішні, економічні, неекономічні, викликаючи велику кількість серйозних проблем, які стоять на заваді підвищення конкурентоспроможності банківського сектору в Україні.

Проте проблеми, які стоять перед українськими банками, не є неподоланними. Вони потребують лише формалізації і цілеспрямованої роботи як органів державної влади, так і самих комерційних банків. Професіоналізм і накопичений практичний досвід більшої частини теперішніх працівників банківської сфери дозволяють сподіватися, що з часом в Україні сформується повноцінна банківська система, яка буде здійснювати сприяння активному ринковому розвитку економіки країни.

Планомірне і послідовне впровадження у масштабах країни комплексу запропонованих заходів може прискорити розвиток банківської системи, створивши реальні передумови для виникнення на фінансових ринках повноцінного конкурентного середовища та формування конкурентоздатності банківського сектора на світовому рівні[9].

комерційний банк економіка кредитний



ВИСНОВОК

Проведені в курсовій роботі дослідження ролі банків на грошовому ринку показали, що серед фінансових посередників ключову роль відіграють банки. Це проявляється в такому:

· на банки припадає більша частка в перерозподілі позичкових капіталів на грошовому ринку, ніж на будь-який інший вид фінансових посередників;

· банки за своїм функціональним призначенням беруть участь у формуванні пропозиції грошей і мають можливість безпосередньо впливати на ринкову кон'юнктуру й економічне зростання, а інші посередники такої можливості не мають.

Більше того, діяльність банків з пропозиції грошей багато в чому визначає становище всіх інших посередників на грошовому ринку. Саме банки ведуть рахунки останніх, сприяють формуванню їх грошових фондів, здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування і через це мають можливість впливати на їх діяльність;

· банки мають можливість надавати економічним суб'єктам широкий асортимент різних послуг, тоді як інші посередники спеціалізуються на окремих, часто обмежених фінансових операціях. Тому можливості впливу на грошовий оборот і економіку загалом у банків значно ширші, ніж у будь-якого виду небанківських фінансових посередників.

Щоб забезпечити такий суспільний контроль за банківською діяльністю, банки не тільки абстрактно-теоретично, а й практично виділяються в окрему інституційну структуру. Вона називається банківською системою і функціонує на підставі окремого банківського законодавства, яке передбачає досить жорстку регламентацію роботи банків та чіткий механізм нагляду і контролю за їх діяльністю.

Цим досягається урівноваженість інтересів власників банків та їх працівників, з одного боку, та інтересів їх вкладників і суспільства в цілому -- з іншого. Маючи завдяки своїм функціональним особливостям явні переваги перед іншими посередниками у своїй комерційній діяльності, банки через систему контролю і нагляду ставляться в такі умови, за яких їхні можливості і становище на ринку вирівнюються з положенням інших його суб'єктів.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. ЗУ " Про банки і банківську діяльність" від 20 березня 1991р. № 872-XII.

2.Лобач О. Платоспроможність та істотна загроза платоспроможності банку: визначення і зміст / О. Лобач // Юридична Україна. - 2005. - № 12. - C. 47-55.

3.Логінов О. Історія становлення та розвитку платіжних систем України / О. Логінов // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 12. - С. 131-136.

4.Львов Ю. Банки и финансовый рынок / Ю. Львов. - СПб., 2005. - 527 с.

5.Маркова О. Коммерческие банки и их операции / Маркова О., Сахарова Л., Сидоров В. - М., 2005. - 277 с.

6. Мельник П.В, Тарангул Л.Л, Гордей О.Д. Банківські системи - 2010 -С. 256-264.

7.Мишкін Ф. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків / Ф. Мишкін. - К., 2008. - 763 с.

8. Савлук М.І, Мороз А.К,.Пуховкіна М.Ф. Гроші та кредит. 10.2

9.Яценюк А.П. Обгрунтування принципів і стандартів банківського регулювання та нагляду / А. П. Яценюк // Вісник Української академії банківської справи. - 2009. - № 1. - C. 3-8.

10.Національне рейтингове агенство Рюрік. www.rurik.com.ua. 11.pidruchniki.com.

Размещено на Allbest.ru