Оптимізація депозитної діяльності на прикладі КБ "Райффайзен Банк Аваль"

Робота банків із залучення депозитів потребує особливої уваги в сучасних кризових умовах, оскільки проблема ліквідності викликала труднощі з отриманням фінансування на ринку капіталів, а розвиток стабільної депозитної бази допоможе стабілізувати ситуацію. Стабільний депозитний портфель забезпечить банку не тільки приплив коштів, а також буде формувати репутацію надійності.

Отже, кількість залучених депозитних вкладів та їх розмір мають велике значення для банку.

Необхідність залучення додаткових ресурсів викликає зацікавленість банкірів у розробці депозитних продуктів, адже для того, щоб отримувати прибуток з кредитування, необхідно мати стабільне джерело капіталу, яким і стають депозитні вклади, залучені від індивідуальних клієнтів. У банках починають враховувати кожен рух наявних на рахунках коштів і його вплив на прибутковість роздрібних послуг.

Установи банків, які здійснюють мікрофінансування, орієнтуючись на ощадні стратегії, змогли б розширити і поглибити свою ринкову присутність, адже значна кількість малозабезпечених громадян прагне використовувати ощадні послуги, а не кредитні. Крім того, надходження від населення грошей для їх розміщення на депозитах є більш стійкім каналом надходження коштів, ніж альтернативні джерела, наприклад, кредити на міжбанківському ринку та залучення коштів на зовнішніх ринках капіталів. Таке постійне джерело припливу грошових коштів може допомогти в розвитку кредитного напряму діяльності банківських установ, а відтак, принести вигоду і банку, і клієнтам. Оскільки клієнти стають зацікавленими особами у стосунках з банківською установою, що займається депозитами, такі структури повинні забезпечувати різноманітність пропонованих нових продуктів і ефективність обслуговування. Прибуткова, зважена стратегія діяльності банківської установи та дієвий контроль покликані формувати впевненість клієнтів у фінансових операціях, які проводить банк.

У часи політичної та економічної нестабільності, зростання рівня інфляції та зниження доходів населення залучення коштів малозабезпечених або недостатньо активних у банківській сфері клієнтів є досить складним завданням навіть для ефективних банків. За найменшої невпевненості в майбутньому вкладник віддає перевагу альтернативним джерелам заощадження своїх коштів, щоб застрахувати себе від нестабільності [23, С.321].

Тенденції розвитку сучасного ринку депозитів

Після прийняття 20 березня 1991 року Закону України "Про банки і банківську діяльність" Ощадний банк України набув спеціального статусу. Від 31 грудня 1991 року його зареєстровано як самостійну банківську установу -- Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України [2, С.4].

Об'єкти ощадно-кредитної системи (каси, банки) можуть мати різні форми: за рівнем спеціалізації -- ощадні, поштово-ощадні, тобто більш-менш спеціалізовані на ощадній справі; за формами власності -- приватні, акціонерні, громадські; за територіальними принципами -- регіональні й загальнодержавні; за рівнем централізації -- централізовані й децентралізовані.

Основна функція інституцій ощадно-кредитної системи -- залучення заощаджень широких мас населення на вклади й депозити і раціональне використання їх через кредитування. З метою виконання цієї функції організовуються об'єкти ощадної справи. У процесі розвитку їхні функції розширюються, і вони стають більш або менш універсальними банківськими установами. Однак основна їхня функція має зберігатися, оскільки ощадно-кредитна система є дуже важливим засобом економічних (точніше, фінансових) зв'язків держави з населенням[9, С.71].

Нині Державний ощадний банк України -- один із найбільших у країні. В ньому працює понад 37 тис. осіб -- близько половини всіх працівників банківської системи України. Ощадбанк на сьогодні лідер вітчизняної банківської системи на ринку залучення коштів населення (див. табл. 3.2.).

Таблиця 3.2. Структура депозитів станом на 01.01. 2010 р.

Залишки на вкладах громадян в установах банку на 1 січня 2010 року становили 2 млрд. 109 млн. грн. Вклади фізичних осіб зросли на 836 млн. грн., (65%). Загалом депозити фізичних і юридичних осіб зросли в 1,6 разу з 1млрд. 505 млн. грн. станом на 01.01.2008 р. до 2 млрд. 483 млн. грн. станом на 01.01.2009 р. Дохідність процентних активів зросла з 15,6 до 18% [12, С.68].

Вклади громадян неоднорідні за економічною природою та властивістю трансформуватися у кредитні ресурси як самого банку, так і кредитної системи в цілому. Вони поділяються на три основних види: вклади до запитання, строкові та ощадні вклади.

Вклади до запитання зручні для клієнтів, які ведуть підприємницьку діяльність, бо це дає їм змогу проводити розрахунки без використання готівки. Тобто це насамперед безпечно.

Строкові вклади вигідніші для банків, бо вони можуть користуватися цими депозитами як надійними ресурсами.

У практиці ощадної справи вирізняють два види таких вкладів: ощадні вклади із законодавчо встановленим терміном повідомлення про вилучення коштів; ощадні вклади із терміном повідомлення за домовленістю.

У першому випадку між клієнтом та фінансово-кредитною установою не існує домовленості про термін повідомлення, необхідного щоб зняти кошти із рахунка. Він визначений законодавством. Так, наприклад, у Німеччині без повідомлення з ощадного вкладу можна протягом місяця зняти суму лише до 2000 марок. А якщо клієнт хоче взяти більше, це робиться тільки за попереднім повідомленням. Згідно із законом -- за 3 місяці.

У другому випадку терміни повідомлення встановлюються за домовленістю. Здебільшого це 6 місяців після внесення коштів до банку. У цьому разі вклад зберігається у кредитній установі не менш як 12 місяців. Строкові депозити є проміжними між вкладами до запитання та ощадними вкладами. Від останніх вони відрізняються тим, що мають порівняно невеликий суворо визначений термін, хоч він і більший, ніж у депозитів до запитання.

Останнім часом у країнах Заходу клієнти банків дістали змогу користуватися так званими now - рахунками. Ці рахунки поєднали в собі принципи зберігання і використання строкових вкладів та вкладів до запитання -- як тільки сума залишку на рахунку перевищує певну величину, на неї починають нараховувати проценти. Для клієнтів now - рахунки вигідні тим, що, як і вклади до запитання, дають змогу проводити розрахунки за допомогою документа, що є засобом платежу, а головне, як і строкові вклади, пому-рахунки дають право отримувати відповідний дохід. Крім того, приватна особа може отримати кредит у розмірі до 50% від залишку на вкладі. Для банку now - рахунки привабливі тим, що кошти на них зберігаються протягом точно визначеного часу і тому можуть бути використані для довгострокових вкладень [4, С.50-52].

Ще одним перспективним засобом залучення заощаджень населення на банківські вклади є supernow - рахунки, на які нараховується дохід за плаваючою ставкою. Ці рахунки випробували на практиці деякі вітчизняні банки, зокрема ВАбанк. Українським варіантом, на відміну від зарубіжного, не передбачено додаткових послуг. В інших країнах за таким вкладом дозволяється виписувати необмежену кількість чеків, застав із процентною ставкою, отримувати позики під заставу нерухомості. Українським банкам доцільно було б також залучати заощадження на депозити, що дало б змогу поєднати риси строкового вкладу та вкладу до запитання, тобто отримувати прибуток і щомісячно користуватися нарахованими процентами.

Вклад на supernow - рахунку умовно складається з двох частин: витратно-прибуткової та строково-накопичувальної. Первісно нагромаджена сума витратно-прибуткової частини вкладу через певний термін (найчастіше через місяць) автоматично переводиться у строково-накопичувальну, після чого на неї нараховуються проценти. Нараховані за процентами кошти одразу ж повертаються до витратно-прибуткової частини вкладу. Клієнт має право у будь-який час повністю або частково зняти нараховані за процентами кошти, а також додати на рахунок будь-яку суму. Того ж визначеного числа кожного місяця всі незапитані вкладниками проценти та до внесені суми також переводяться у витратно-накопичувальну частину вкладу.

Нині дедалі більше банків західних країн переходить до комплексного обслуговування клієнтів. Наприклад, сучасний комерційний банк США, як правило, виконує понад 100 видів операцій та послуг, кліринговий банк Англії -- близько 150, а великий комерційний банк Японії -- 300. Банки виконують повне обслуговування клієнтів: проводять розрахункове, касове, кредитне обслуговування, здійснюють розрахунок та виплату податків, консультують населення з питань інвестування, надають сейфи для зберігання цінних паперів і коштовностей, проводять трастові операції тощо. Ощадний банк України виконує повний перелік заліцензованих операцій, які виконують усі банки України, -- близько 70 операцій і послуг [18, С.92].

Висновки

Підсумовуючи наведене вище, можна зробити висновок, що основним завданням банку при розробці пакета депозитних послуг має стати чітке формулювання того, чому клієнти повинні принести свої заощадження у конкретний банк. Для його необхідно:

- при розробці депозитних послуг необхідно враховувати загальну ситуацію на ринку і всередині самого банку;

- депозити повинні враховувати інтереси певного сегмента споживачів, на який орієнтується банківська установа;

- забезпечити депозитним послугам однакову частку у загальному портфелі роздрібного бізнесу банку поряд із кредитними і платіжними картками, споживчим та іпотечним кредитуванням, інвестиційними продуктами, приділяти кожному з цих напрямів рівноцінну увагу;

- провести дослідження кола наявних та потенційних клієнтів, про аналізувати джерела їх доходів і фінансові очікування з метою повного задоволення їхніх потреб;

- провести дослідження цінової чутливості того споживчого сегмента, який банк обслуговує, та встановити оптимальні ціни на пропонований продукт;

- встановити конкуренту перевагу банківської установи; досягти високої якості сервісу і рівня диференціації банківського бренду;

- залучати кошти від громадян не тільки за допомогою традиційних депозитів, а використовувати також перспективний напрямок розвитку -- реалізацію ощадних сертифікатів [5, С. 5-6].

На даний час в Україні особливо гостро постала проблема захист}' вкладників, які довіряють свої кошти банкам. Одним із заходів щодо її розв'язання було створення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Учасниками фонду в обов'язковому порядку є банки, що мають ліцензію на право залучення депозитів від фізичних осіб. Нині фонд гарантує відшкодування у розмірі 3 тисячі гривень. В Україні понад 85% вкладників мають депозит, обсяг якого не перевищує розмір суми гарантованого відшкодування. Передусім необхідно наростити капітал фонду, для цього потрібно:

1) Збільшити кількість джерел формування коштів фонду ( НБУ готовий перераховувати до фонду частину свого прибутку;

2) Запровадити диференційовані ставки за внесками банків до фонду;

3) Кошти фонду розміщувати не лише в державні, айв іпотечні цінні папери.

Основними напрямами вдосконалення операцій щодо формування ресурсної бази банків є:

- розвиток депозитних операцій з населенням на основі впровадження нової техніки і технології банківського обслуговування фізичних осіб;

- забезпечення вищої стійкості залучених банком ресурсів;

- активне використання процентної політики як методу стимулювання розміщення коштів на різні види депозитів;

- розширення обсягів строкових депозитів шляхом використання коштів спеціального призначення, що містяться на рахунках підприємств;

- розширення практики залучення коштів клієнтів на ощадні вклади, як найстійкішу частину мобілізованих банками ресурсів [21, С.51].

Застосування у практичній діяльності розглянутих напрямів удосконалення операцій, щодо формування ресурсної бази банків могло б значною мірою розширити можливості банків у сфері мобілізації ресурсів та їх ефективного використання. Подальше зростання ролі зазначених операцій банків, їх розвиток до рівня світових стандартів відбуватимуться в міру створення в нашій країні всіх необхідних умов, притаманних ринковій економіці.

Ефективна робота в галузі розробки депозитних продуктів неможлива без взаємодії з іншими напрямами банківського бізнесу. Банківським установам України необхідно звернути увагу на ефективне депозитне залучення коштів, оскільки приплив депозитів забезпечує банківському бізнесу необхідну динаміку, і є тим джерелом, завдяки якому такий бізнес існує [19, С.44].

Список використаних джерел

1. Закон України від 07.12.2000 № 2121 "Про банки і банківську діяльність» із змінами і доповненнями від 14 вересня 2006 року № 133-V.

2. НБУ Постанова Правління Національного банку України від 03.12.2003 № 516 "Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами".

3. "Банківська справа" підручник під рук. проф. О.И. Лаврушина, 2004- 456с.

4. "Банківська справа" Підручник під ред. д.э. н. В.И. Колесникова, 2005- 425с.

5. "Банківська справа" підручник під ред. д.э. н. В.И. Колесникова,. Л.П. Кроливецкой, - М: Фінанси і статистика, 2000г.-600с.

6. Банківські операції: Під ред. д - ра екон. наук, проф. А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2000. - 384 с.

7. Бойчук І.М. «Економіка» : Навч.пос. - К: Сполом,2003- 212с.

8. "Гроші. Кредит. Банки": Підручник / за ред. О.И. Лаврушина. - К.:КНЕУ,2005- 321с.

9. Денисенко М.П. «Банківська справа» : Навч.пос.- К.: МАУП,2002-320с.

10. Ершева Т.А. "Принципи кредитування і їх взаємозв'язок з суттю кредиту". Львів-400с.

11. Єрьоміна Н.В. Банківські інформаційні системи:Навч. пос.- К.:КНЄУ, 2000. - 220с.

12. Єрьоміна Н.В. Банківські інформаційні системи: Навч. пос. - К.:КНЄУ,2006- 312 с.

13. Заец А.В., Житній П.Е., Кудрявцев В.И. Инструментарій банківської справи: Навч. пос. - К.:Луганськ, ВНУ, 2000. - 352 с.

14. Казигмагомедов А.А. "Послуги комерційних банків населенню". СПб., 2001г.-370с.

15. Калина А.В. Банківська справа: Навч.пос.-К.:МАУП, 2008- 206с.

16. Кроливецкой Л.П., - М: Фінанси і статистика, 2006г.- 300с.

17. Основи економічної теорії: Політекономічний аспект: Підручник /Г.Н. 2002- 400 с.

18. Рудакова О.С. Банківські послуги-К.: МАУП 2002-179с.

19. Савчук В.К. Аналіз банківської діяльності: Підручник. - К.: Врожай,2004.- 328с.

20. Сергіїв И.В. Банківські послуги: Навч.пос. - К.:Фінанси та статистика,2005-366с.

21. Трошин А.Н., Фомкина В.И. "Фінанси, грошовий обіг і кредити" - К.:2002г.-300с.

22. Харченко В. Підсумки діяльности банків України на ринку платіжних карток у 2008 році // Вісник НБУ. - 2006. - № 4. - с. 8-16.

23. Устинко О.Л. Банківськівські кредити та послуги- К.: Фінанси і статистика, 2001. - 179 с.

24. Шеремет А.Д. Фінансовий аналіз у комерційному банку. - М., 2001 р.

25. Національна електронна бібліотека / засіб доступу: URL: http. // www.bankir.kiev.ua

Размещено на Allbest.ru