Оптимізація депозитної діяльності на прикладі КБ "Райффайзен Банк Аваль"

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти депозитного ринку

1.1 Сутність вкладів і депозитів, їх види та класифікація

1.2 Особливості страхування банківських депозитів

Розділ 2. Аналіз вкладів населення у комерційних банках україни

2.1 Характеристика комерційного банку «Райффайзен Банк Аваль»

2.2 Аналіз стану депозитного ринку та поведінки українського вкладника

2.3 Оптимізація депозитної діяльності на прикладі КБ «Райффайзен Банк Аваль»

Розділ 3. Оптимізація роботи банків із залучення вкладів та депозитів, тенденціії розвитку сучасного ринку депозитів

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність роботи полягає в тому, що в умовах ринкової економіки практично перед кожною людиною постає проблема управління власними фінансами: витрачати чи заощаджувати? Населення України через недостатній розвиток фінансових ринків має досить обмежений вибір інструментів капіталізації грошових заощаджень. Банківські депозити є поки що найдоступнішими з них.

Депозит - це кошти у національній чи іноземній валюті, передані їхнім власником чи третьою особою за дорученням у готівковій чи безготівковій формі на рахунок власника для зберігання на визначених умовах. Банки залучають вільні грошові кошти юридичних та фізичних осіб шляхом виконання депозитних операцій, у процесі яких використовують різні види банківських рахунків. Практично всі клієнтські рахунки називають депозитними.

Здійснення депозитних операцій -- одна з найважливіших економічних передумов для організації діяльності комерційного банку, оскільки за рахунок залученого капіталу покривається основна частина потреб банку. Поряд із цим ефективне функціонування ринку внесків і депозитів неможливе без забезпечення, з одного боку, відповідних зовнішніх умов на рівні централізованого захисту депозитних коштів і, з другого боку, зваженої депозитної стратегії на рівні окремого комерційного банку.

На вітчизняному ринку банківських ресурсів половину становлять депозитні вклади фізичних осіб. Якщо у країнах із розвинутою ринковою економікою зміна рівня процентної ставки за вкладами безпосередньо впливає на обсяги залучених ресурсів, регулюючи розподіл коштів населення між депозитами банків і фондовим ринком, то в Україні спостерігається стабільний приріст депозитів в умовах зниження процентної ставки.

При відкритті депозитного рахунку з кожним клієнтом укладається депозитний договір. Процентна ставка по депозиту залежить від строку й суми внеску й обмовляється в депозитному договорі . Для більших сум існує система введення індивідуальних умов щодо поповнення й часткового зняття засобів з депозитних рахунків. [ 14, С.43]

Мета дослідження - аналіз операцій з вкладами населення в сучасному економічному становищі країни.

Об'єкт дослідження - операції з вкладами населення та контроль їх здійснення.

Предметом дослідження виступають вклади населення.

Суб'єктом дослідження виступають комерційні банки України.

Комерційні банки - це основна ланка кредитної системи країни, у яке входять кредитні установи, що здійснюють різноманітні банківські операції для своїх клієнтів на засадах комерційних розрахунків. Для цього вони використовують не тільки свій власний капітал, але й притягнутий фінансовий капітал у вигляді внесків, депозитів, міжбанківських кредитів і інших джерел. При чому притягнуті засоби, як правило, значно перевищують обсяг власного капіталу комерційних банків. [6, С.156]

Розділ 1. Теоретичні аспекти депозитного ринку

1.1 Сутність вкладів і депозитів, їх види та класифікація

Депозит - це кошти у національній чи іноземній валюті, передані їхнім власником чи третьою особою за дорученням у готівковій чи безготівковій формі на рахунок власника для зберігання на визначених умовах. Банки залучають вільні грошові кошти юридичних та фізичних осіб шляхом виконання депозитних операцій, у процесі яких використовують різні види банківських рахунків. Практично всі клієнтські рахунки називають депозитними.

Ресурсна база сучасного банку характеризується широкою різноманітністю видів депозитів. Існують різні класифікації депозитів фізичних осіб. Основні з них такі:

залежно від терміну та порядку вилучення депозити поділяють на депозити до запитання, термінові, спеціальні;

за ступенем подорожчання депозити поділяються на безкоштовні (кошти на поточних рахунках клієнтів ) і платні ( кошти на депозитних рахунках);

з точки зору призначення можна виділити три види депозитів: до запитання, термінові, ощадні.

1) Депозити до запитання - представлені різними рахунками (розрахунковим, поточним тощо ), з яких їх власники ( фізичні та юридичні особи) можуть одержувати готівку на першу вимогу шляхом виписування грошових і розрахункових документів ( видача готівки, виконання платіжного доручення, оплата чеків або векселів ). В умовах відсутності плати за депозити до запитання банки намагаються залучити кошти клієнтів і стимулювати приріст поточних внесків за рахунок надання їм додаткових послуг та підвищення якості обслуговування.

У структурі депозитів до запитання переважали депозитні вкладення суб'єктів господарювання, частка яких на 1 серпня 2010 року становила 71.7 % . Із початку року вони зросли на 18 %. Серед строкових депозитів переважали вкладення фізичних осіб ( 70.9 % ), які збільшилися на 30.4 % і на 1 серпня 2010 року становили 32.9 млрд. грн.., зокрема, в національній валюті 18.6 млрд. грн..

2) Строкові депозити - у вітчизняній банківській практиці набули найбільшого поширення. Це пояснюється тим, що лише вони приносять дохід, який покриває втрати, спричинені інфляцією [18, С.23,24].

Строкові вклади є для банків найкращим видом депозитів, оскільки вони стабільні й зручні у банківському плануванні. За ними клієнтові сплачується високий депозитний процент, рівень якого диференціюється залежно від терміну, виду внеску, періоду повідомлення про вилучення, загальної динаміки ставок грошового ринку, інших умов.

На вітчизняному ринку банківських ресурсів половину становлять депозитні вклади фізичних осіб. Якщо у країнах із розвинутою ринковою економікою зміна рівня процентної ставки за вкладами безпосередньо впливає на обсяги залучених ресурсів, регулюючи розподіл коштів населення між депозитами банків і фондовим ринком, то в Україні спостерігається стабільний приріст депозитів в умовах зниження процентної ставки.

Слід зазначити, що нарощування ресурсної бази банків забезпечується насамперед строковими депозитами, питома вага яких у загальному обсязі вкладів за останніх сім років збільшилася із 61 до 80 % [9, С.56-58].

3) Ощадні депозити - служать власникам для накопичення грошових заощаджень. Власнику ощадного вкладу видається іменне свідоцтво про внесок у формі ощадної книжки, де відображаються всі операції за рахунком. За ощадними депозитами банки нараховують високі проценти, хоч і нижчі, ніж за строковими депозитами.

Види депозитів, які відкриваються в комерційних банках України:

1. Депозитний - відсотки не додаються до суми вкладу й ураховуються на окремому рахунку. Виплата відсотків вкладникові відбувається одночасно з поверненням суми внеску при закритті депозитного рахунку. Внесок не поповнюється.

2. Терміновий - відсотки не додаються до суми внеску й ураховуються на окремому рахунку. Виплата відсотків вкладникові відбувається щомісяця після витікання календарного місяця із часу зарахування коштів або в який-небудь інший робочий день після цього. Внесок не поповнюється.

3. Накопичувальний - нараховані відсотки щомісяця додаються до суми внеску й можуть бути отримані вкладником при закритті внеску. Внесок поповнюється, крім останнього календарного місяця терміну дії договору.

4. Пенсійний - відсотки не додаються до суми вкладу й нараховуються на окремому рахунку. Сплата відсотків вкладникові відбувається щомісяця після витікання календарного місяця із часу зарахування коштів і в будь-який інший робочий день після цього. Внесок поповнюється, крім останнього календарного місяця терміну дії договору.

5. Клієнтський - нараховані відсотки щомісяця додаються до суми внеску й можуть бути отримані вкладником при закритті внеску. Внесок поповнюється, крім останнього календарного місяця терміну дії договору. 6. Авансовий - виплата відсотків вкладникові відбувається при відкритті рахунку по внескові. Після завершення дії договору вкладникові вертається сума внеску. Внесок не поповнюється.

7. Універсальний - відсотки не додаються до суми внеску й ураховуються на окремому рахунку. Сплата відсотків вкладникові відбувається щомісяця після витікання календарного місяця із часу зарахування коштів і в будь-який інший робочий день після цього. Внесок поповнюється.

8. У майбутнє - після витікання кожного календарного року від дня відкриття рахунку по внескові відсотки додаються до суми внеску й можуть бути отримані вкладником при закритті рахунку по внескові. Внесок поповнюється, крім останнього календарного місяця терміну дії договору [23, С.89-94].

1.2 Особливості страхування банківських депозитів

Минуле десятиліття розвитку України позначене низкою проблем, що гальмують її економічне зростання. Однією з них є втрата довіри населення до банківської системи. На макроекономічному рівні -- недостатньо гарантій для вкладників, інфляційні процеси; на мікроекономічному -- не виважена депозитна та кредитна політика банків, недостатньо високий рівень технічного обслуговування населення, низька надійність банків тощо.

Сьогодні для підвищення довіри населення до банків слід створити надійну систему захисту заощаджень. Законодавством України про банківську діяльність передбачено захист шляхом страхування депозитів і створення відповідного фонду для забезпечення стабільності банківської системи, однак активність НБУ у цьому напрямку досить низька. Свідченням тому є те, що Указ Президента "Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб-вкладників комерційних банків України" був підписаний лише у другій половині вересня 1998 року, тобто коли відбулася банківська криза, а Закон України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб був прийнятий у 2001 році.

Отже, побудова механізму страхування вкладів з метою захисту депозитів населення та мінімізації втрат суспільства через банкрутства лишається актуальною [1, С.46].

Законодавство України вбачає кілька можливих способів захисту інтересів вкладників, що передбачені Законом України "Про Національний банк України" від 20.05.1999 року № 679-14 (зі змінами та доповненнями), Законом України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12. 2000 року № 2121-3 (зі змінами та доповненнями), Законом України " Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" від 20 вересня 2001 року № 2740--III.

По-перше, НБУ вимагає від банків отримання ліцензії на право приймати вклади (депозити) від юридичних і фізичних осіб; (ст. 47) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів (ст. 48). По-друге, спеціалізованим банкам (за винятком ощадних) забороняється залучати вклади від фізичних осіб в обсягах, що перевищують 5% регулятивного капіталу банку. По-третє, повернення внесків фізичних осіб гарантується в порядку, передбаченому законодавством України. Вклади фізичних осіб Державного ощадного банку України гарантуються державою. По-четверте, банк відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном. По-п'яте, НБУ визначає норми обов'язкових резервів, що залежать від термінів та виду залученої валюти. По-шосте, максимальний розмір залучення вкладів фізичних осіб не до капіталізованих банків не повинен перевищувати понад 100% регулятивного капіталу. По-сьоме, в Україні створено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління [10, С.32].

Для створення ефективнішої системи страхування банківських депозитів в Україні найкориснішим, з огляду на економічний, соціальний і політичний розвиток, є досвід систем страхування країн Східної Європи (Болгарії, Польщі, Румунії, Угорщини та інших). Проблеми захисту вкладників у цих країнах мають багато спільного з українськими. Тому в умовах перехідного періоду у багатьох країнах Східної Європи триває формування змішаної системи захисту внесків.

Можна виділити три різновиди побудови системи захисту інтересів вкладників різних країн:

- Систему страхування клієнтських внесків, що діє відповідно до норм страхової діяльності;

- Систему гарантій з більшою гнучкістю заходів для оздоровлення банку. У першому випадку за банкрутства банку вкладник отримує зі спеціального фонду означену суму в межах страхового покриття. У другому -- можливі втрати вкладникові не відшкодовуються, але розпочинається комплекс заходів для оздоровлення банку;

- Змішану систему, що включає в себе елементи двох вищезгаданих систем. Система страхування зазвичай будується так, що у разі банкрутства банки перекладають втрати на своїх вкладників, що не застрахувалися.

Для ефективної системи страхування банківських депозитів економічно розвинених країн передбачено такі послідовні кроки:

1. Створення політичного і законодавчого базису для обов'язкової та структурованої системи страхування банківських депозитів. Відкрита система дає владі змогу уникати помилкових стимулювальних дій. Як показав досвід, прихована система, заснована на державних розпорядженнях або минулих заходах для захисту державних банків, гарантування їхніх кредитів і захисту вкладників інших банків за потреби, неефективна. Схема страхування банківських депозитів має однаково поширюватися як на великі, так і на малі банки, а також враховувати специфіку методів оздоровлення банків різних форм власності;

2. Сплата витрат на оздоровлення державного банку може бути делегована приватним кредитним організаціям через підвищення страхової премії;

3. Умовою стабільності є формування адміністративних меж, що відповідають обраній системі страхування банківських депозитів, прийняття рішень про включення окремих банків у систему страхування, наприклад, за критерієм власного банківського капіталу;

4. Важливим є відповідність міжнародним стандартам чинних правил і розпоряджень, процедур звітності, оцінки позичок, аудиту, контролю;

5. Окреме місце посідає забезпечення доступу до інформації про діяльність банків, що дає змогу клієнтам захищати свої інтереси і примушує банки підкорятися ринковій дисципліні;

6. Обов'язковою умовою є незалежність державного відомства, відповідального за систему страхування банківських депозитів, у прийнятті рішень про банкрутство банків;

7. Важливою є визначеність законодавчої бази щодо захисту депозитів стосовно прав власності, закриття збанкрутілих банків і незалежність відомства контролю від центрального банку, включаючи політичний тиск;

8. Невіддільною складовою є забезпечення системи страхування банківських депозитів необхідним фінансуванням і кваліфікованим персоналом. Перші кошти для фінансування надходять від стартового податку на усі банки, податку, розподіленого між комерційними банками, центральним банком і казначейством, винятково державного фінансування, або від запозичення фінансових коштів, право на яке надається агентству, відповідальному за страхування банківських депозитів, якщо немає інших джерел. При цьому державне фінансування може бути постійним або тимчасовим, а кошти, вилучені з банків на створення системи страхування банківських депозитів, можуть бути компенсовані [6, С.62].

Операції зі страхування банківських депозитів зазвичай стандартизуються на підставі методик, випробуваних у страхових компаніях, зокрема методи гарантування, контролю, розподілу ризиків, установлення страхових премій з урахуванням специфіки страхування банківських депозитів. Вимоги мають бути задоволені до надання банку ліцензії, що забезпечує право на захист депозитів. Хоча у багатьох країнах ліцензія на ведення банківських операцій надається довічно, є країни, де перереєстрація банків здійснюється періодично, що дає змогу контролювати якісні характеристики діяльності банків. Обов'язковим є планування дій на випадок кризи усієї банківської системи. Під час кризи банківської системи масово та взаємозалежно банкрутіють банки. Гарантією реалізації плану є адекватна база податкових доходів, що стримує кризу. Для цього важливим є механізм додаткового фінансування системи захисту банківських депозитів.

Таким чином побудова системи захисту депозитів населення має базуватися на таких основних положеннях:

1. Членство у Державному фонді страхування депозитів має стати обов'язковою вимогою отримання ліцензії НБУ на право залучення коштів фізичних осіб;

2. Визначення ставок страхових платежів має бути диференційованим залежно від ступеня ризику конкретного банку. Тому треба розробити систему оцінки страхового ризику для проведення диференціації страхових внесків, що сплачуються банками з різним фінансовим станом;

3. Державний страховий фонд у тісній взаємодії з НБУ, на наш погляд, по винен мати право на розроблення конкретних заходів для фінансового оздоровлення комерційних банків. Це пов'язано з тим, що у межах страхового фонду обов'язковою має бути процедура обстеження фінансового стану комерційних банків, а також контроль за їхньою діяльністю. Це треба для збереження коштів вкладників, ефективного стягнення та своєчасного повернення коштів у разі банкрутства банку;

4. Участь НБУ у фонді має відображатися у тому числі й як можливість відкриття кредитної лінії у разі браку коштів;

5. Форма власності фонду повинна бути змішаною. Засновниками фонду має стати насамперед НБУ, Антимонопольний комітет та інші організації. Участь банків може бути або прямою, або непрямою (через асоціації).

Отже, усі економічно розвинені країни мають власну систему захисту населення, тому їхній досвід і знання треба використовувати при створенні подібної системи у нашій країні [3, С.94].

Розділ 2. Аналіз вкладів населення у комерційних банках україни

2.1 Характеристика комерційного банку «Райффайзен Банк Аваль»

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» зареєстровано 27 березня 1992 року (до 25 вересня 2006 року -- Акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль»). Із жовтня 2005 року банк став частиною банківської холдингової групи Райффайзен Інтернаціональ Банк-Холдинг АГ (станом на 1 січня 2011 року група володіла 96,18% акцій банку).

Райффайзен Банк Аваль продовжує займати лідируючу позицію за розміром активів серед українських банків. Послугами банку на початок 2011 року користувалися 3,9 млн. приватних клієнтів і понад 240 тис. юридичних осіб.

Широкий перелік стандартних та новітніх банківських послуг надаються клієнтам банку через загальнонаціональну мережу, до якої станом на 1 січня 2011 року входили 1400 структурних підрозділів, розташованих у великих містах, обласних та районних центрах, окремих селах у всіх регіонах України.

«Райффайзен Банк Аваль » має провідні позиції, й впродовж 2010 року його відзначали в рамках численних рейтингів та досліджень і в Україні, і за її межами. Зокрема, за підсумками міжнародного фестивалю - конкурсу «Вибір року 2010» банк третій рік поспіль було відзначено як найкращий, цього разу одразу в двох номінаціях: «Іпотечна програма року-2010», «Депозитна програма року-2010». Згідно з результатами дослідження «Ділового журналу», «Райффайзен Банк Аваль » є найкращим банком для бізнесу (листопад 2010 р.).

За результатами опитування, проведеного компанією Adam Smith Conferences серед своїх партнерів в Україні, країнах СНД та Європі, Райффайзен Банк Аваль отримав нагороду «Банк року - 2010 в Україні». За підсумками конкурсу «MasterCard Банк Року - 2010 » банк було названо експертами та клієнтами серед найкращих у номінаціях «Банк року» (2 місце) та «Найнадійніший банк» (2 місце). У рейтингу «ТОП-100. Найкращі компанії України», складеному видавництвом «Економіка» у жовтні 2010 р., банк відзначили як найбільш капіталізованим банком, він також увійшов до числа найкращих компаній України за обсягом чистого прибутку.

Впливовий рейтинг BrandFinance Global Banking 500 назвав бренд Райффайзен Банку Аваль найдорожчим, а отже -- найуспішнішим брендом серед банків України. Експерти аналізували фінансовий стан компанії -- власника бренду, її капіталізацію та прогноз розвитку; дані про ринок у країні, де працює банк, а також як представлений банк у цьому конкурентному середовищі; дані про цільові аудиторії.

Банк також другий рік поспіль було визнано «Найкращим роботодавцем серед банків України» за підсумками дослідження компанії GfK Ukraine на замовлення журналу «Кореспондент».

Райффайзен Банк Аваль став найкращою компанією банківського та фінансового сектору України в 2010 році в межах рейтингу найкращих компаній Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) авторитетного журналу Euromoney (Великобританія).

Тижневик Kyiv Post за підсумками опитування своїх читачів назвав «Райффайзен Банк Аваль» найкращим банком столиці за підсумками 2010 року. Найкращими на регіональних рівнях визнавалися минулого року й обласні дирекції банку.

Банк прагне й надалі підвищувати якість обслуговування клієнтів, використовуючи свій досвід та досвід банків-членів групи Райффайзен Інтернаціональ, а також новітні технології.

Організаційна структура комерційного банку «Райффайзен Банк Аваль»

Ефективна структура управління банку грунтується на чіткому розподілі на бізнес - лінії ( корпоративний бізнес, роздрібний бізнес, казначейство та підрозділ з надання послуг фінансовим інститутам) та на вертикалі підтримки (інформаційні технології та операційна підтримка, контролінг, безпека та інші ), які створені на рівні Центрального офісу та обласних дирекцій банку. «Райффайзен Банк Аваль» має чітке розмежування функцій фронт - офісу та бек - офісу, що підвищує якість обслуговування клієнтів та сприяє зменшенню ризиків.

Організаційна структура банку постійно вдосконалюється, аби й надалі забезпечувати швидке прийняття рішень, оптимізувати витрати та підтримувати високий рівень обслуговування клієнтів по всій Україні.

Ефективність здійснення банківських операцій залежить від багатьох факторів. Найважливішим з них виступає побудова оптимальної організаційної структури комерційного банку. При цьому обов'язково слід урахувати такі критерії, як розміри банку, види й масштаби операцій, участь у зовнішньоекономічній діяльності, наявність філій, стратегічні й тактичні пріоритети.

Організаційну структуру комерційного банку на вищому рівні можна представити в такий спосіб:

Спостережна Рада:

- Виконавчий секретаріат;

- Служба внутрішнього аудиту;

Операційна підтримка ( голова Райнер Зіхерт):

- Операційний департамент;

- Департамент роздрібних операцій;

- Департамент організаційного та процесного управління та підтримки регіонального бізнесу;

- Департамент управління закупівлями та внутрішньо - банківськими послугами;

- Департамент розвитку та управління нерухомістю.

Інформаційні технології ( голова Корнеліус Граніг):

- Департамент якості та адміністрування інформаційних технологій;

- Управління адаптації та інтеграції інформаційних систем;

- Департамент регіональних інформаційних технологій;

- Департамент впровадження та супровадження ІТ систем;

- Департамент розвитку ІТ систем;

Безпека ( Григорій Шелудько ):

- Департамент економічної і фінансової безпеки;

- Департамент з проблемних кредитів фізичних осіб;

- Департамент з проблемних кредитів юридичних осіб;

- Департамент інформаційної безпеки;

- Департамент перевезення валютних цінностей;

- Департамент охорони;

- Управління супроводження проблемних кредитів фізичних осіб на ранніх стадіях;

Голова правління ( Володимир Лавренчук ):

- Юридичний департамент:

- Управління депозитарної діяльності:

- Департамент центрального управління проектами:

- Департамент персоналу;

- Департамент навчання та розвитку персоналу;

- Управління фінансового моніторингу;

Служби:

А) Служба зв'язків з громадськістю та корпоративних комунікацій;

Б) Служба з питань недержавного пенсійного забезпечення;

В) Служба охорони праці;

Г) Служба регіонального менеджменту;

5) Ризик - менеджмент ( Олександр Вітте ):

- Управління ринкових та операційних ризиків;

- Управління по роботі з заставним майном;

- Департамент роздрібних ризиків;

- Департамент корпоративних ризиків;

- Група регіонального ризик - менеджменту;

- Група з впровадження Базель - 2;

- Відділ підвищення якості даних;

6) Роздрібний бізнес ( Роберт Коссмант ):

- Департамент каналів продажів та дистрибуції;

- Департамент підвищення якості обслуговування;

- Департамент розвитку мережі;

- Департамент продуктів та маркетингу для приватних клієнтів;

- Департамент МСБ;

- Відділ фінансового контролінгу роздрібного бізнесу;

7) Корпоративний бізнес ( Віктор Горбачов, Артур Іліяв ):

- Департамент продажів корпоративного бізнесу;

- Департамент великих корпоративних клієнтів;

- Департамент державного сектору та торгового фінансування;

- Департамент корпоративних продуктів та послуг;

- Департамент по роботі з мультинаціональними компаніями;

- Відділ інвестування;

8) Казначейський бізнес та фінанси ( Герхард Бьош ):

- Департамент ринку капіталів та продажу казначейських продуктів;

- Казначейство;

- Департамент по роботі з фінансовими установами;

- Управління по роботі з існуючим кредитним портфелем;

- Департамент бухгалтерського обліку, контролю та звітності;

- Департамент контролінгу;

- Департамент розвитку фінансової діяльності;

- Відділ аналізу та досліджень.

Якщо взяти організаційну структуру банку на нижчому рівні,то вона має такий вигляд:

- Ревізійний відділ;

Рада банку:

- Управління банку;

- Кредитний комітет;

- Ревізійний комітет;

Управління плануванням й розвитком банківських операцій:

- Відділ організації комерційної діяльності банку й керування банківською ліквідністю;

- Відділ економічного аналізу й вивчення кредитоспроможності клієнтів;

- Відділ розробки основ і планів комерційної діяльності банку;

- Відділ маркетингу й зв'язку із клієнтурою;

Управління депозитними операціями:

- Відділ депозитних операцій;

- Фондовий відділ;

Управління кредитними операціями:

- Відділ короткострокового й довгострокового кредитування клієнтів;

- Відділ кредитування населення;

- Відділ нетрадиційних банківських операцій, пов'язаних із кредитуванням;

Управління посередницьких і інших операцій:

- Відділ гарантійних операцій і операцій за дорученням;

- Відділ банківських послуг;

- Відділ операцій із цінними паперами;

Управління організації міжнародних банківських операцій:

- Відділ валютних і кредитних операцій;

- Відділ міжнародних розрахунків;

Обліково-операційне управління:

- Операційний відділ;

- Відділ касових операцій;

- Розрахунковий відділ;

Служби:

- Адміністративно - господарський відділ;

- Юридичний відділ;

- Відділ кадрів;

- Відділ експлуатації й впровадження ЕВМ.

Також оганізаційна структура банку включає функціональні підрозділи й служби банку, кожна з яких має певні права й обов'язку.

Персонал комерційного банку « Райффайзен Банк Аваль»

Успішна діяльність банку забезпечується високим професіоналізмом його працівників, а також зваженої кадровою політикою. Її головний зміст полягає в одночасному пошуку й залученні перспективних, висококваліфікованих працівників, а також створені максимально сприятливі умови для їхньої самореалізації. Збільшення чисельності персоналу обумовлене швидким розширенням регіональної мережі, значним збільшенням кількості клієнтів банку й загальної кількості операцій.

Банк висуває серйозні вимоги до професійних і особистих якостей працівників: ініціативності, відповідальності, корпоративного духу й культури. Саме це дало можливість сформувати команду високопрофесійних фахівців, які володіють сучасними банківськими технологіями.

Гостра конкуренція на ринку банківських послуг вимагає постійного контролю відповідальності рівня кваліфікації фахівців новими тенденціями й завданнями. У зв'язку із цим керівництво банку приділяє великої увагу навчанню фахівців. 90% усіх співробітників банку навчалися або проходять навчання зараз на семінарах і тренінгах у трьох власних освітніх центрах банку, а також в інших закладах.

Кількість працівників банку станом на 31 грудня 2010 року досягала 17368 ( із урахуванням дочірних компаній ).

Політика роботи з персоналом, як частина загальної соціальної відповідальності банку, постійно отримує суспільне визнання. Так, у 2010-му році другий рік поспіль «Райффайзен Банк Аваль» було визнано «Найкращим роботодавцем серед українських банків» за результатами дослідження компанії GfK Ukraine, проведеного на замовлення журналу «Кореспондент». Послідована та стратегічно зважена політика підбору, мотивації, навчання та розвитку персоналу є об'єктивною передумовою лояльності працівників та високої оцінки за межами компанії.

Принцип кадрової політики Банку - «найкращі позиції мають займати найкращі фахівці» - є основою ефективної системи пошуку, відбору та адаптації персоналу, яка створює передумови для самовиявлення та професійного розвитку працівників.

У 2010 році в межах створеної системи оплати праці в банку було впроваджено низку ефективних заходів, спрямованих на утримання та мотивацію найкращих співробітників, розширено перелік пільг та компенсацій.

Персонал «Райффайзен Банк Аваль» і надалі залишається його основним капіталом та рушієм ефективного розвитку.

Установчі документи комерційного банку «Райффайзен Банка Аваль»

Одним з основних установчих документів комерційного банку є його статут. Статут банку обов'язково повинні містити інформацію:

1. Найменування банку;

2. Його місцезнаходження;

3. Організаційно-правову форму;

4. Види діяльності, які здійснює банк;

5. Розмір і порядок формування статутного капіталу банку, види акцій банку, їх номінальну вартість, форми випуску акцій, кількість акцій, які купуються акціонерами;

6. Структуру керування банком, органи керування, їх компетенцію й порядок прийняття розв'язків;

7. Порядок реорганізації й ліквідації банку;

8. Порядок внесення змін і доповнень у статут банку;

9. Розмір і порядок утвору резервів і інших загальних фондів банку;

10. Порядок розподілу прибутків і покриття збитку;

11. Положення про аудиторську перевірку банку;

12. Положення про органи внутрішнього аудита банку.

Статут підписується засновниками банку й закріплюється печаткою банку. Розв'язок про внесення змін у статут банку набуває чинності з моменту реєстрації таких змін Національним банком України. Реєстрація змін у статут банку здійснюється в порядку, певному Національним банком України.

2.2 Аналіз стану депозитного ринку та поведінки українського

вкладника

Кошти населення відіграють на сучасному етапі найважливішу роль у формуванні ресурсної бази банків. Тому доволі актуальним є проведений аналіз стану депозитного ринку та поведінки українського вкладника, починаючи від здобуття Україною незалежності.

Клієнти у всьому світі прагнуть зберігати свої гроші в різних формах і для конкретних цілей. Споживачі із недостатнім рівнем доходу або населення, яке не дуже активне в банківському секторі, будуть розміщувати депозитні вклади тільки у випадку, якщо у банках для них будуть створені спеціальні умови. Проте останнім часом більшість банківських установ приділяли увагу лише кредитуванню і недостатньо звертали увагу на залучення депозитів [4, С.105].

Домашні господарства прагнуть розміщувати депозити для компенсації нерівномірності своїх доходів. Клієнти із недостатнім рівнем доходу, вкладаючи свої кошти на ощадні рахунки, мають різні цілі, наприклад, бажають застрахувати себе на випадок втрати здоров'я, можливої непрацездатності тощо, а також для того, щоб заощадити кошти для майбутніх витрат. У цьому випадку безпека вкладу, конфіденційність, довіра між клієнтом і банком набувають великого значення. Швидкий доступ до депозитного рахунку також може бути надзвичайно важливою обставиною для осіб із невисоким рівнем доходів, оскільки при непередбачених витратах вони хочуть мати можливість оперативного доступу до своїх грошових коштів. Також має значення і вартість таких операцій, як відкриття і закриття депозитного рахунку. Час, який витрачає клієнт на перебування у відділенні банку, очікування в черзі, заповнення необхідних паперових форм у поєднанні з високими витратами на оформлення рахунку можуть викликати у клієнта негативне враження від співпраці з банком і це змусить його звернутися до неформальних способів заощадження. Висока реальна процентна ставка за депозитами сьогодні залишається головним способом залучення клієнтів із низьким рівнем доходу до ощадних послуг.

Строкові вклади є для банків найкращим видом депозитів, оскільки вони стабільні й зручні у банківському плануванні. За ними клієнтові сплачується високий депозитний процент, рівень якого диференціюється залежно від терміну, виду внеску, періоду повідомлення про вилучення, загальної динаміки ставок грошового ринку, інших умов ( див. рис. 2.1. ).

Рис. 2.1. Динаміка вкладів фізичних осіб тис. грн. станом на 01.01.2010 р.

На прикладі діяльності банків Дніпропетровської області за період із 2008 по 2010 рік розглянемо деякі залежності депозитів юридичних та фізичних осіб за строковими термінами [17, С.79].

Регіональний показник зв'язку між термінами та вартістю залучених депозитів юридичних осіб у національній валюті є від'ємним. Тобто при зростанні термінів залучення ресурсів спостерігається несуттєве скорочення процентних ставок ( див. рис. 2.2. ).

Рис. 2.2. Строкові групи депозитів юридичних осіб у національній валюті станом на 01.01.2010 р.

Дані графіка 2.2 свідчать, що в банках Дніпропетровської області депозити на термін до 3 місяців становлять лише 8 % від загального їх обсягу. Найбільшою ж є питома вага ресурсів строкових груп до місяця та понад півроку.

Серед банківських операцій у національній валюті, лише депозити фізичних осіб мають відповідні коефіцієнти. Тобто для депозитів фізичних осіб характерна закономірність зростання процентних ставок на 2,5 - 2,6 % залежно від належності до певної строкової групи. Строкову структуру депозитів фізичних осіб у банках регіону ( див. рис. 2.3. ) , він демонструє відносний пріоритет середньо- та довгострокових операцій, який визначається ціновою політикою банків: зі зростанням ставок збільшуються обсяги залучених коштів.

Рис. 2.3. Строкові групи депозитів фізичних осіб у національній валюті станом на 01.01.2010 р.

Депозити юридичних осіб мають фактично нульовий коефіцієнт апроксимації, фізичних - до 1,5 %. Тобто чинник курсових ризиків зменшує вплив строковості ресурсів на процентну ставку. Загалом мусимо визнати, що управління ставками операцій у ВКВ в регіоні заслабке [17, С.102].

Особливість українського ринку фінансових ресурсів полягає у його вразливості до зовнішніх економічних чи політичних змін через брак упевненості вкладників у надійності власних заощаджень. Сума вкладів фізичних і юридичних осіб у банках недостатня для задоволення потреб кредитного та інвестиційного фінансування економіки, що розвішається [11, С.23].

Специфіка діяльності банківської системи полягає в тому, що банківські установи працюють в основному із залученими ресурсами. Найбільша питома вага в цих ресурсах належить депозитам. За останні чотири роки чисельність українців, які довірили свої заощадження банкам, збільшилась у 2.5 раза - до майже 12 млн. осіб. Із початку 2009 року зобов'язання банків за коштами, залученими на рахунки суб'єктів господарювання та фізичних осіб, зросли на 25.7% і на 1 серпня 2009 року становили 77.4 млрд. грн.. У структурі депозитів найбільшою ( 54.6 % ) була частка вкладів фізичних осіб. За січень - липень їх обсяг збільшився на 30.5 % і на 1 серпня 2009 року становив 42.3 млрд. грн., що свідчить про підвищення довіри населення до банківської системи [15, С.78].

Упродовж досліджуваного періоду в структурі залучених коштів зростала питома вага вкладів населення: на кінець 2006-го року - 36 %, 2007-го року - 36%, 2008-го року -- 43%, 2009-го - 51.2%, 2010-го - 52.7% . Це відбувалося на фоні зменшення частки залишків коштів акціонерних товариств, державних, приватних підприємств, а також інших організацій.

Розподіл вкладів населення у національній валюті (див. таблицю 2.1. ) відображає такі тенденції:

зростання питомої ваги короткострокових депозитів із 28% у 2006 році до 64% у 2010 році, чому відповідає динаміка сповільнення темпів інфляції;

зменшення у 2005 - 2010 рр. частки короткострокових депозитів, що безумовно, спричинене постійним зростанням питомої ваги довгострокових депозитів.

Таблиця 2.1. Вклади населення у комерційних банках України за 2006 - 2010 рр.

млн. грн
Показники	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.
Залишки вкладів, усього	4319	6 780	11 338	19 302	32 309
До запитання	1 287	2 119	3 162	5 001	7 188
Строкові	3 032	4 661	8 176	14 301	25 121
У національній	2 204	3 481	6 566	11 601	18817
До запитання	780	1 259	2 107	3 526	5 219
Строкові	1 424	2 222	4 459	8 075	13 598
В іноземній	2 115	3 299	4 772	7 701	13 492
До запитання	507	860	1 055	1 475	1 969
Строкові	1 608	2 439	3 717	6 226	11 523

Збільшення обсягів довгострокових депозитів пов'язане не лише з дедалі частішими випадками укладення довгострокових депозитних угод, а й з активнішим використанням банківських рахунків для будівництва житла, тобто населення вкладає кошти на рахунок у банку, з якого фінансується будівництво. Що ж до значної величини вкладів до запитання, то ця активність пояснюється відкриттям спеціальних карткових рахуків.

У 2010 році відбувся значний приріст кількості (49.3%) та суми (53.9%) вкладів. Середній розмір вкладу за рік збільшився з 2 376 до 2 787 грн. за станом на 01.01.2010 р., або на 411 грн. (17%). При цьому за розміром середнього вкладу банки розподіляються так:

- до 2 000 грн. -- 22 банки;

- від 2 000 до 5 000 грн. -- 24 банки;

- від 5 000 до 100 000 грн. -- 99 банків;

- понад 100 000 грн. -- 9 банків. [17, С.45]

Середній розмір вкладу в найбільших банках, де чисельність вкладників перевищує 100 000 ( див. табл. 2.2. ).

Таблиця 2.2. Середній розмір вкладу по банках, кількість вкладників у яких перевищує 100 тисяч, за станом на 01.01.2010 року

№	Назва банку	Кількість	Вклади фізичних осіб
п/п			Сума, грн.	Середній вклад
1	Приватбанк	3 292 232	4 330 091	1 315
2	Промінвестбанк	2 707 040	2 789 331	1 030
3	Райффайзен Банк Аваль	755 285	4 351 285	5 761
4	Укрсоцбанк	458 226	1 692 623	3 694
5	Надра	397 372	948 783	2 388
6	ПУМБ	320 740	417 435	1 301
7	Правекс-банк	301 923	815 120	2 700
8	Експрес-банк	201 363	127 848 483	635
9	Укрсиббанк	148 887	891 337	5 987
Усього	8 583 068	16 363 858	1 907
Відношення о всього фонду, %	82.0%	56.1%	68.4%

Таким чином, у дев'яти банках, у яких зосереджено 82.0% вкладників та 56.1% від загальної суми вкладів, середній розмір вкладу менший на 31.6%, ніж у цілому по банках -- учасниках фонду, і становить 1 907 грн.

Найбільше вкладів у «Промінвестбанку» та «Приватбанку», де налічується 61.8% в загальної кількості вкладів по банках учасниках фонду. Найвищий приріст суми вкладів спостерігався у банку «Аваль» - 331.4 млн. грн., або 25.7 % від загального приросту в банках -- учасниках фонду: «Приватбанку» -- 297.1 млн. грн., або 23.0% [24, С.41].

2.3 Оптимізація депозитної діяльності на прикладі КБ «Райффайзен

Банк Аваль»

Здійснення депозитних операцій -- одна з найважливіших економічних передумов для організації діяльності комерційного банку, оскільки за рахунок залученого капіталу покривається основна частина потреб банку. Поряд із цим ефективне функціонування ринку внесків і депозитів неможливе без забезпечення, з одного боку, відповідних зовнішніх умов на рівні централізованого захисту депозитних коштів і, з другого боку, зваженої депозитної стратегії на рівні окремого комерційного банку. Виконання останньої умови неможливе без організації оперативного, систематичного, об'єктивного економічного аналізу депозитної діяльності комерційного банку.

Отже, аналітична робота комерційного банку в напрямку дослідження депозитних операцій покликана дати об'єктивну характеристику якісних і кількісних показників депозитної діяльності банку, оцінити структурні зрушення у загальній сукупності депозитної бази, провести вартісний і факторний аналізи процентних витрат. Маючи висновок про результати такого аналізу, банківський менеджмент, грунтуючись на основних стратегічних орієнтирах депозитної політики комерційного банку, що задовольняє потреби мікро- і макросередовища банку, здатний внести відповідні корективи з метою оптимізації депозитної бази. Проблема оптимізації депозитних операцій комерційного банку полягає в досягненні кількісних параметрів, таких, як прибутковість, за умови дотримання ліквідності [25, С.128].

Основними кількісними показниками, що слугують основою для прийняття рішень щодо оптимізації депозитних операцій банку, є такі:

- кількість вкладників на 1000 жителів, що одержують доходи. Розраховується, як відношення кількості вкладників-фізичних осіб до кількості жителів регіону, що одержують доходи, помножена на 100%;

- сума внеску на душу населення. Обчислюється як відношення залишків внесків і депозитів до кількості населення, що одержує дохід;

- середній розмір внеску на один рахунок;

- коефіцієнт залучення коштів у внески і депозити. Обчислюється як від ношення суми внеску надушу населення до середнього внеску на один рахунок.

Особливе значення мають показники, які характеризують ефективність роботи комерційного банку. Одним із показників, що визначає рентабельність банківської установи, є собівартість залучення коштів. Для знаходження цього показника всі операції комерційного банку обчислюються за їхньою трудомісткістю і підсумовуються. Потім визначається питома вага депозитних операцій у загальному обсязі операцій банку. Питому вагу множать на суму всіх адміністративно-управлінських витрат банку й одержують суму витрат банку за депозитними операціями. Точнішу величину собівартості залучення коштів можна обчислити, врахувавши процентні витрати. Таким чином, здійснивши розрахунок усіх вищевказаних показників і коефіцієнтів, можна дати загальну оцінку характеру депозитної діяльності комерційного банку, виявити недоліки й пріоритетні напрями депозитної політики, а також визначити ринкову нішу банку на депозитному ринку певного регіону. Наведене в сукупності дає змогу оптимізувати депозитну діяльність банку.

У нижченаведеній таблиці подано варіанти розрахунку показників розвитку ощадної функції КБ «Аваль»:

Таблиця 2.3. Показники депозитної діяльності КБ «Райффайзен Банк Аваль» станом на 01.07.09 р. - 01.07.10 р.

№	Показник	Значення станом на 01.07.09.	Значення станом на 01.07.10.	Темп зростання, %
1	Залишок вкладів і депозитів фізичних осіб, тис. грн..	13149594	14971505	113,8
2	Населення регіону, що отримує дохід, осіб	350000	350000	100
3	Кількість вкладників банку, осіб	4396	4651	105,8
4	Кількість вкладників на 1000 осіб, що отримують дохід, осіб	12	13	108,3
5	Сума вкладу на душу населення, грн..	37,5	42,7	114
6	Середній вклад на 1 рахунок, грн..	4262	4853	113
7	Коефіцієнт залучення коштів у вклади і депозити, %	0,8	0,9	112,5

Можна зробити такі висновки: спостерігається тенденція до збільшення показників розвитку ресурсної бази КБ «Райффайзен Банк Аваль», що зумовлено стабілізацією в макроекономічному секторі й стійким станом банку на фінансовому ринку країни.

Для більшої деталізації якісних і кількісних характеристик депозитної бази комерційного банку на другому етапі аналізу необхідно оцінити структуру і динаміку залишків депозитних коштів [7, С.23,34].

Аналізуючи динаміку середніх залишків депозитних коштів, важливо визначити, які фактори впливають на їхню зміну. Головними такими факторами є:

- зміна обсягу оплачуваних депозитів. Позитивно оцінюється ритмічність у залученні ресурсів, що створює основу для розширення активних операцій і доходів банку;

- зміна питомої ваги оплачуваних депозитів у сукупних пасивах. При цьому зростання частки оплачуваних депозитів у пасивах не можна оцінювати однозначно: з одного боку, оплачувані депозити -- це, як правило, строкові вклади, що надають стабільності ресурсній базі банку; з другого боку, строкові депозити -- це порівняно дорогі ресурси, тому їхнє зростання приводить до підвищення процентних витрат.

Структурні зміни в депозитній базі комерційного банку варто відстежувати за такими напрямами:

а)аналіз структури за видами депозитів і внесків у грошовому виразі протягом досліджуваного періоду;

б)аналіз структури депозитних рахунків у кількісному виразі;

в)аналіз структури депозитної бази за термінами залучення окремих елементів;

г)оцінка відхилень (змін) упродовж досліджуваного періоду, в абсолютно му і відносному виразі.

У результаті такого аналізу визначають, із якими вкладниками здебільшого працює банк і наскільки він задовольняє їхні потреби.

Наступний етап аналітичної роботи присвячений оцінці витрат і середній вартості елементів депозитної бази комерційного банку. Для цього треба нараховані й сплачені відсотки розподілити за кожним інструментом депозитної бази (тобто за видами депозитів), вивчити питому вагу кожного інструменту в сумарних процентних витратах, а також обчислити середню вартість інструментів як відношення зазначених вище витрат до середніх залишків відповідного виду депозитів.

Аналіз дає змогу зробити такі висновки:

- витрати на обслуговування розрахункових рахунків, як правило, найменші. Це найдешевший ресурс для банку. Збільшення частки зазначеного компонента в ресурсній базі скорочує процентні витрати, однак зміни залишків на розрахункових рахунках не передбачені, через що їхня висока частка послабляє ліквідність банку. Обсяг розрахункових рахунків у ресурсній базі, що застосовується як оптимальний у світовій практиці, становить близько 30%;

- незважаючи на зростання процентних витрат, збільшення частки строкових депозитів у загальній сумі коштів -- момент позитивний, оскільки вони є найстабільнішою частиною залучених ресурсів;

- міжбанківські депозити -- це найдорожчий елемент депозитної бази, то му його питома вага в загальному обсязі залучених коштів веде до подорожчання кредитних ресурсів банку. Не можна оцінити позитивно великої залежності банку від депозитів інших комерційних банків. Рівень, що рекомендується, становить 20% у ресурсній базі [16, С.167].

депозитний вкладник банк україна

Розділ 3. Оптимізація роботи банків із залучення вкладів та депозитів,

тенденції розвитку сучасного ринку депозитів

Процес інтеграції кредитної системи України у світовий фінансовий простір є незворотнім і неминучим, оскільки в сучасних умовах тільки відкриті економіки спроможні до динамічного розвитку, а відтак пере плетення економік, суттю якого є, міжнародний обмін продуктами, ресурсами, капіталом, технологіями, набуває життєвої необхідності. Саме таке взаємопроникнення національних господарств різних країн здатне підштовхнути українську економіку до розвитку, однак несе в собі і де які загрози, зокрема світова фінансова криза, яка розпочалася з дефолтів за іпотечними кредитами у СІІІА, охопила практично увесь світ. Не оминули ці процеси і українські ринки. Зокрема, стрімкій розвиток ринку банківських послуг України, легкий доступ до кредитних ресурсів та курсова нестабільність, яка виникла у другій половині 2008 р., призвели до збільшення неплатежів за кредитною заборгованістю та виникнення проблем з повернення депозитів, строк виплати за якими настав. У результаті банківська система зазнала кризи ліквідності, що у свою чергу завдало удару по її репутації та підірвало довіру клієнтів. Не виправила ситуацію постанова Національного банку України про мораторій на до строкове закриття депозитів, вкладники вилучили з комерційних банків 17,6 млрд. грн. із депозитів. Отже, в умовах політичної та економічної нестабільності загострюється проблема ефективного розвитку банківського сектору та підтримання його ліквідності, вирішення цієї проблеми пов'язане із умінням банків залучати кошти клієнтів на депозитні вклади, раціонально розпоряджатися ними та формувати довгострокову ю стратегію такої роботи. Тому дослідження проблеми залучення коштів у банківську систему залишається актуальним і потребує подальшого вивчення.

Головною тенденцією розвитку банківської системи останніх років було значне зростання обсягів кредитів населенню, яке не завжди підкріплювалось аналогічним зростанням депозитної бази ( див. табл. 3.1. ).

Таблиця 3.1. Динаміка депозитів домашніх господарств і кредитів, наданих домашнім господарствам банками України за 2009 - 2010 рр.

Валюта	На кінець 2009 року	На кінець 2010 року
Національна тис. грн.	102 379	58 403	+43 976	110 016	78 821	+31195
Іноземна тис. грн.	64 860	101 983	-37123	107 844	201 669	-93 825
Усього:	167 239	160 386	+6 853	217 860	280 490	-62 630

Основною проблемою для банкірів у ситуації, яка склалася сьогодні, є неповернення кредитів. Що стосується обсягів кредитів та депозитів домашніх господарств, то станом на кінець грудня 2009 р. кредити в іноземній валюті перевищували депозити майже в 2 рази ( див. рис. 3.1. ).

Рис. 3.1. Кредити і депозити домашніх господарств станом на кінець грудня 2009 року

З жовтня 2009 р. обмінний курс долара виріс більш ніж на 60 %, різко збільшивши при цьому вартість гривневого обслуговування кредитів в іноземній валюті. Їх обсяги, за даними Національного банку України, складають 72,6 %, або 195,24 млрд. грн. Це кредитний борг фізичних осіб. За даними рейтингового агентства Fitch Raiting, до кінця 2009 р. рівень проблемних кредитів у ВіЕйБі Банку сягнув 7,8 % портфеля, Кредитпромбанку -- 5,8 %, Сведбанку -- 4,5 % , у банку «Кредит-Днепр» -- 3,7 %, Укргазбанку -- 3 %, Приватбанку -- 2,6 %, Родовід Банку та ПУМБ -- 1,6 %. Значна проблемна заборгованість стала одним із факторів зниження рейтингів чотирьом з названих банків до дефолтних рівнів, а в банках, які активно надавали іпотечні, автокредити та кредити на споживчі потреби, рівень неповернень досяг 10--15 % [20, С.248].

Не всі банківські установи докладали зусилля до розвитку конкурентних депозитних продуктів. Проблема полягає в тому, що депозити не приносять прибутку, а слугують джерелом капіталу для кредитування. Однак розробка та впровадження нових депозитних продуктів з різними умовами для клієнтів потребують значних витрат з боку банків. У вітчизняних банках неправильно визначалися пріоритети у роботі, а саме: строго контролювалася ділянка роботи, пов'язана безпосередньо з кредитуванням або платіжними картками, однак не приділялася належна увага роботі з депозитними продуктами та послугами. У деяких фінансових установах депозити навіть не вважалися напрямом бізнесу: їх розглядали як щось подібне до статті витрат, тому вплив депозитів на загальну прибутковість банку в розрахунок не брався.

Також загострило проблему ліквідності банків бажання домашніх господарств отримати свої депозитні кошти до закінчення строків їх розміщення, що було зумовлено посиленням кризових явищ та стрімким знеціненням національної валюти. Заборона Національного банку на дострокове вилучення депозитів посіяла паніку серед населення та підірвала довіру до банківської системи. Збереження вже наявних та залучення нових вкладів стає першочерговим завданням для банків, запорукою їх нормальної діяльності. У такій складній ситуації виграють та залишаться «на плаву» ті банки, які зможуть залучити найбільший обсяг нового капіталу [13, С.29].